Історія розвитку досліджень античного міста Ольвії як культурного та політичного центру Північного Причорномор'я
Історія розвитку досліджень античного міста Ольвії як культурного та політичного центру Північного Причорномор'я
На всіх узбережжях Чорного моря в період Великої грецької колонізації в VIII-VI ст. до н. е. елліни заснували безліч міст. Однак не всі вони досягли такого високого політичного і культурного розвитку, як Ольвія, на території якої зараз знаходиться Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», і яка незважаючи на минулі століття і значних руйнувань як в стародавні, так і нові часи, все ж зберегла численні археологічні і епіграфічні пам'ятники. Саме вони допомагають висвітлити її багатогранну матеріальну і духовну культуру, політичне і релігійний світогляд її населення, дають уявлення про різні етапи її історичного розвитку з VI ст. до н. е. до IV ст. н. е.
Незважаючи на те, що в творах давніх авторів Ольвія нерідко згадувалася, її точне місце розташування було встановлено лише в кінці XVIII ст. Після включення до складу Російської імперії південних земель до розташованих там залишкам античних міст і некрополів різко зріс інтерес вчених і любителів класичних старожитностей. Завдяки знахідкам написів, монет, залишків руїн і різних предметів грецької культури, П.Сумароков і П.С.Паллас вперше локалізували Ольвію безпосередньо на південь від с. Ільїнське (сучасне с. Парутине Очаківського району Миколаївської області) на правому березі Бузького лиману. [5]
У першій половині XIX ст., Ольвійське городище відвідали імператор Олександр I і великий князь Микола Павлович, майбутній імператор Микола I, проте його цілеспрямовані дослідження проведені не були. Інтерес до Ольвії проявляли також добре відомі особистості: державний канцлер граф Н. П. Румянцев, поет К.Н.Батюшков, митрополит Євген і ін. Дослідниця архівних матеріалів того часу І.В.Тункіна недавно опублікувала безліч цікавих відомостей. З них наведемо уривок з листа Румянцева київському митрополиту Євгену за 1822 р.: «Вам, звичайно, відомо, що славна Ольвія є нині одна з сіл графа Кушелева-Безбородько і понині продовжує бути невичерпним дном найрідкісніших старожитностей…».У відповідному листі митрополит повідомляв йому: «Багато списків з монет, знайдених в Ольвії, бачив я і у Кеппена, який пише величезне історичне розвідку про се місто. А граф Кушелев-Безбородько надрукував вже і план цих руїн, який і у мене є ».
Зараз вражає та обставина, що при величезному інтересі, який проявляли до Ольвії в той час, не була організована спеціальна археологічна експедиція для проведення стаціонарних розкопок хоча б в тих місцях, де на поверхні городища простежувалися ще кам'яні залишки різних споруд і лежали уламки архітектурних деталей. Відомі для того часу дослідники: І.П.Бларамберг, І.А.Стемпковский, Е.Е.Келер і А.С.Уваров займалися переважно візуальним обстеженням і збором знахідок, складанням планів, описом і публікацією монет, а також епіграфічними пам'ятниками.[1]
У колекції Бларамберга знаходилися тисячі монет і багато різних написів, пам'ятники скульптури, теракоти, прикраси, розписний посуд. Нажаль лише незначна частина з них збереглася в Одеському археологічному музеї. У підсумку особливий інтерес до античних пам'ятників послужило, як би там не було, створення цього музею (1825), а потім і організації Товариства історії та старожитностей у Одесі (1839). Основним досягненням експедиційних обстежень і невеликих розкопок в Ольвії стало накопичення написів і монет, що послужили В. В. Латишеву головною базою для створення першої наукової праці «Дослідження про історію і державний устрій міста Ольвії».
Тільки в самому кінці XIX ст. археологи серйозніше зацікавилися цим містом, незважаючи на перешкоди з боку графської родини Мусін-Пушкіних, що володіли цими землями. Ось що писав граф А.Бобринский професору Київського університету св. Володимира Ю.А.Кулаковскому: «Восени 1899 я написав про жалюгідний стан Ольвії офіційний рапорт Міністру Імператорського Двору і особисто доповідав про це Государю. Я переконливо, наскільки міг, просив Його Величність надати Ольвії те, що було зроблено Олександром III для Херсонеса, тобто покласти підставу правильним розкопкам. Клопотання моє, мабуть, увінчається успіхом » [2]
Дійсно, незабаром планомірні і цілеспрямовані дослідження Ольвії і її некрополя були розпочаті Б.В.Фармаковським. Ним були відкриті багато житлових будинків, громадські та оборонні споруди, близько 2000 поховань, а також накопичений великий фонд археологічних матеріалів. Вчений заклав міцні основи для всебічного аналізу різних сторін історії та культури Ольвії, розробив методичні принципи розкопок, забезпечив ознайомлення з ними широкого кола науковців на міжнародних конгресах в Афінах, Каїрі, Лондоні. [3]
Величезний внесок в археологічні дослідження Ольвії внесли учні Б.В.Фармаковского: Л.М.Славін беззмінний керівник Ольвійської експедиції Інституту археології Академії наук України (1936-1941, 1945-1971), співробітники Інституту археології Російської академії наук А.Н. Карасьов і Е.І.Леві. В результаті були відкриті житлові квартали в різних районах міста, агора, теменос, будівля суду, торговельні та інші споруди. В останні десятиліття XX ст. під керівництвом С.Д.Крижіцького, а в даний час під керівництвом В.В.Кропивіна значно розширилося систематичне вивчення окремих районів Ольвії: західної оборонної системи і прилеглих до неї житлових кварталів у Верхньому місті, а також великого комплексу житлових будинків елліністичного часу в північно-Східної частини Нижнього міста (Н.А.Лейпунська, С.А.Самойлова, П.Д.Діатроптов, А.В.Каряка); найдавнішої сакральної зони з багатьма святилищами (А.С.Русяєва, П.Д.Діатроптов); господарсько-житлових, виробничих, і оборонних комплексів, що змінювали один одного протягом майже тисячолітнього періоду, на південно-східному узвишші (А.В.Буйскіх, В.А.Крутілов); багатих житлових будинків в центрі терасна міста (В.І.Назарчук). Синхронно досліджувалися некрополь і передмісті Ольвії (Ю.І.Козуб, В.І.Папанова); безліч античних поселень на території сільської округи (Ф.М.Штітельман, A. І.Манцевич, А.В.Бураков, С.Б.Буйскіх, В.М.Отрешко, B. В.Рубан, К.К.Марченко, Н.І.Головачева, і ін.). Накопичено настільки величезна кількість різноманітних матеріалів, що їх детальним вивченням зможе займатися не одне покоління археологів, незважаючи на вже створені численні наукові роботи. [4]
Проте, щодо деяких питань з історії Ольвії та культури ще немає однозначних рішень через відсутність письмових джерел. Але кожен вчений, хто протягом десятків років проводить тут розкопки, сотні раз вдивляється в її культурні шари, досліджує «кам'яні і керамічні архіви», створив для себе власне уявлення про Ольвію і ольвіополітів, незмінних жителів і творців всіх її досягнень в сфері внутрішньої і зовнішньої політики, містобудування, економіки і культурних перетворень. Її історична доля дуже складна, суперечлива, багато в чому трагічна, як і багатьох держав, що пішли в далеке минуле, але залишили після себе незабутні сліди. Вони завжди будуть розбурхувати дух допитливих людей, в які б часи вони не проживали на цій землі.
Література
античний місто ольвія некрополь
Історіографія історії Давньої Греції [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: <http://supermif.com/istoria_greki/2_istoria_greki.html>.
Ольвія.Історія дослідження [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: <http://olbio.ochakiv.info/pages/history_study>.
Исследования некрополя Ольвии Б. В. Фармаковским [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: <http://lektsii.org/4-3862.html>.
Русяева А.С., Ивченко А. Новое граффито из некрополя Ольвии // Боспорские исследования. - Керчь, 2014. - Вып. ХХХ. - С. 152-170.
«Античные государства Северного Причерноморья» [Електронний ресурс] // Археология - Режим доступу до ресурсу: <http://arheologija.ru/olviya/>.