Майнове оподаткування - вітчизняні реалії та зарубіжний досвід

Майнове оподаткування - вітчизняні реалії та зарубіжний досвід

ЗМІСТ

ВСтУП

РОЗДІЛ 1. Сутність та значення майнового оподаткування

.1 Загальне значення майнового податку

.2 Податок на майно юридичних осіб

.3 Податок на майно фізичних осіб

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Аналіз майнового оподаткування в Україні

.1 Оподаткування нерухомого майна фізичних та юридичних осіб

.2 Податок на землю

.3 Податок на першу реєстрацію транспортного засобу

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи удосконалення майнового оподаткування в Україні

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

ВСТУП

У кожній країні податки займають провідне місце в економічних відносинах суспільства. Виникнення держави, її подальший розвиток та зміна форми супроводжується реформуванням податкової системи, що має бути адаптована до вимог певного періоду функціонування країни. Майнові податки в системі оподаткування здатні забезпечити справедливий розподіл податкового навантаження між платниками податків, вмотивовувати як фізичних так і юридичних осіб до раціонального та ефективного використання власного майна.

Аналіз особливостей майнового оподаткування як зарубіжного так і вітчизняного досвіду свідчить, що можливості цих податків щодо наповнення бюджету та регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві досить вагомі. Це вимагає розробки теоретико-методичних підходів до окреслення визначення фіскальної ефективності справляння оподаткування майна та напрямів удосконалення адміністрування даних видів податків.

Дослідження окремих аспектів цієї проблеми, пов’язаної з майновим оподаткуванням, його впливом на фінансовий стан суб’єктів підприємницької діяльності та виконання запланованих податкових надходжень у дохідну частину бюджету, знайшло відображення у наукових розробках вітчизняних вчених, таких як: Андрущенко В. Л., Гузар Б. С., Долга Г. В., Захожай В. Б., Кравчун А. С., Лісовий А. В., Лещук В. П., Сибірянська Ю. В. та багатьох інших.

Однак наявність дискусійних питань потребує подальших досліджень, зокрема, поглиблення теоретичних і методичних розробок майнового оподаткування, визначення стану і рівня впливу майнового оподаткування на виконання фіскальної функції держави, а також удосконалення напрямів адміністрування цих податків, що зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Метою курсової роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій з удосконалення напрямів оподаткування майна з використанням вітчизняних реалій та зарубіжного досвіду.

Досягнення даної мети супроводжувалось виконанням таких поставлених завдань:

− простежити ретроспективу становлення та розвитку майнового оподаткування;

− розкрити сутність оподаткування майна;

− здійснити обґрунтування адаптації зарубіжного досвіду у сфері майнового оподаткування до вітчизняної системи оподаткування;

− розглянути шляхи підвищення ефективності оподаткування майна;

− розробити підходи до удосконалення методики адміністрування податків на майно.

Об’єктом дослідження виступає система майнового оподаткування в Україні. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних основ формування фіскальної ефективності справляння та методики адміністрування оподаткування майна.

РОЗДІЛ 1. Сутність та значення майнового оподаткування

.1 Загальне значення майнового податку

Сучасне майнове оподаткування є складовою частиною і невід’ємним елементом податкової системи нашої держави. Але цей напрямок в оподаткуванні на сьогодні - один з найменш розроблених, незважаючи на ту увагу, що приділяється йому з боку політиків та науковців. Майнове оподаткування застосовується в Україні дещо невпевнено і об’єктивно розглядається як канал зростання надходжень до доходної частини місцевих бюджетів України, тому і потребує негайного реформування.

Вдосконалення механізму майнового оподаткування неможливе без визначення його елементів та теоретичного обґрунтування їх ключових рис, адже практика їх використання без належного законодавчого і наукового тлумачення стає на заваді ефективності розвитку податкових відносин. Дослідивши механізм майнового оподаткування, ми дійшли висновку, що його елементами є елементи податку.

При введені одночасно і прибуткового, і майнового оподаткування необхідно, по-перше, застосовувати помірковані ставки для податків. По-друге, можливе виключення із оподаткованого доходу сум майнових податків. Такий підхід має врівноважити податковий тягар для всіх членів суспільства. Звісно, в умовах, коли особиста і приватна власність проголошувались мало не протизаконними, і податки на майно були відповідно дискримінаційно спрямовані. Однак у нинішніх умовах постала необхідність створити повноцінного власника, багатство якого - основа багатства суспільства. Тому майнові податки мають застосовуватись як доповнення до прибуткового оподаткування і тільки як інструмент повнішого стягнення податків, а не як фінансовий важіль, спрямований проти формування власника і власності.

На відміну від прибуткового при майновому оподаткуванні можливості приховування об’єкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об’єкти власності суттєві - будівлі, транспортні засоби, а не дріб’язок). Крім грошової оцінки, об’єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов’язкова наявність високопрофесійного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні.

Таким чином, недоліком майнових податків є обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити такі податки, треба не бути власником.

1.2 Податок на майно юридичних осіб

Платниками передбачуваного податку на майно підприємств є виключно юридичні особи, що розташовані на території України та здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, а саме:

юридичні особи, створені згідно із законодавством України, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також банки та інші кредитні установи (крім Національного банку України);

філії, відділення та інші відособлені підрозділи вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, що мають окремий баланс і рахунок в установах банків;

міжнародні неурядові організації й міжнародні об'єднання, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні;

постійні представництва та інші відособлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що розташовані на території України [14, c.111].

Для цілей оподаткування визначається середньорічна вартість зазначеного майна підприємства шляхом ділення на 4 суми, одержаної від складання половини вартості майна за станом на 1 січня звітного року і на 1 січня наступного року, а також повної суми вартості майна на 1 квітня, 1 липня та 1 жовтня звітного року.

Вартість основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів визначається за залишковою вартістю, товарів - за купівельною вартістю, незавершеного будівництва - за фактичними витратами, іншого майна - за фактичною собівартістю.

Вартість майна підприємства, обчислена для оподаткування, зменшується на балансову (нормативну) вартість:

об’єктів житлово-комунальної та соціально - культурної сфер;

об’єктів, що використовуються для охорони природи й пожежної безпеки, а також охорони й захисту лісу;

продуктопроводів, шляхів сполучення (включаючи автомобільні дороги) і таке інше;

супутників зв’язку;

основних виробничих фондів, законсервованих в установленому порядку і т. д. [6, c.80].

Ставки податку на майно підприємств (в одному із запропонованих варіантів) - 1% річних оподатковуваної бази та 6% для незавершеного будівництва.

Щодо цього податку планується встановити ряд пільг. Наприклад, не оподатковується майно:

бюджетних установ і організацій, державних органів;

релігійних організацій та об’єднань, яке безпосередньо використовується для здійснення культових обрядів;

спеціальних протезно-ортопедичних підприємств і т. д.

Податок на майно підприємств має обчислюватися й сплачуватися до бюджету щоквартально, у 5 - денний термін від дня, встановленого для подання бухгалтерського звіту за квартал, а за річним розрахунком - у 10 - денний термін.

Платники податку та їх посадові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасну сплату податку до бюджету відповідно до чинного законодавства. Контроль за надходженням податку має здійснюватися державними податковими інспекціями.

Отже об'єктом оподаткування є майно підприємства у вартісному виразі, яке перебуває на балансі цього підприємства і являє собою сукупність основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, устаткування, виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінних і швидкозношуваних предметів, незавершеного ви­робництва, готової продукції і товарів.

майновий оподаткування транспортний засіб

1.3 Податок на майно фізичних осіб

Податок на нерухомість так чи інакше можна вважати одним з механізмів оподаткування розкоші. Однак, як це не дивно, розмір українського податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (який має стати основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів) ніяк не залежить від вартості оподатковуваного нерухомого майна, лише - від кількості квадратних метрів. Хоча в багатьох країнах світу саме вартість майна є базою оподаткування. Наприклад, в штаті Каліфорнія (США) податок на нерухомість становить 1,25% на рік від ціни купленого нерухомого майна, а платиться двома рівними платежами один раз на півроку. Що стосується Європи, то крім Мальти і Ірландії, податок на нерухомість тут платять усі. Ставка найчастіше розраховується на основі кадастрової вартості, яка дещо менше ринкової вартості. У більшості країн Євросоюзу мінімальна ставка не перевищує 1 %, а в середньому власники європейської нерухомості платять 300-400 євро на рік. Проте не можна сказати, що український варіант розрахунку податку на нерухомість є якоюсь дивиною. Така ж система, як в Україні, діє в Польщі, Словаччині, Чехії й частково в Угорщині. До речі, окрім зазначених вище способів (ставка призначається 1) або за прогресивною шкалою, пропорційною вартості нерухомості, 2) або з розрахунку на квадратний метр) є ще один варіант, який працює у Великобританії та Франції. В цих країнах існує фіксована плата за нерухомість, розмір якої встановлюють муніципалітети[5,c.92].

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Іншими словами під дію податку підпадають не лише власники житлових будинків (котеджів) та квартир, що пристосовані для постійного проживання, але й власники житлових будинків садибного типу, прибудов до житлових будинків, кімнат у багатосімейних чи комунальних квартирах, дачних та садових будинків. Щоправда, стосовно дачних та садових будинків існує один виняток - податок з них не справляється, якщо кількість таких будинків не перевищує одного об’єкта на одного платника податку. Тобто за другий або третій дачний будиночок вже доведеться платити.

Також не є об'єктом оподаткування:

) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;

) гуртожитки;

) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину [2].

Податок сплачується 1 раз на рік фізичними особами та щоквартально юридичними особами. Ставка податку встановлюється місцевими органaми влади. Зменшення бази надається один раз зa звітний період і застосовується до об'єкту житлової нерухомості, в якій платник податків - фізична особа зареєстрований в установленому законом порядку, або до будь-якого іншого об'єкту житлової нерухомої власності - за вибором самого платника податків.

При цьому навіть в тих країнах, де використовують аналогічний спосіб нарахування податку, ставки значно ліберальніші. Приміром, у Польщі власники платять 0,17 євро (майже 2 грн) за кв.м, у Словаччині - 0,033 євро (0,4 грн) за кв.м, в Чехії - максимум 0,4 євро (4,5 грн) за кв.м на рік. Також незрозуміло, чому використовується пільговий підхід до власників кількох об’єктів нерухомості [16, c.107].

Щодо самого механізму справляння податку, то він виглядає наступним чином. Базу оподаткування податком на нерухомість визначає податкова служба. Сам порядок обчислення податку виглядає так. Органи державної реєстрації прав нa нерухоме майно щоквартальнo в 15 -денний термін піcля закінчення податкового (звітного) кварталу подають органам податкової служби відомості, необхідні для розрахунку цього податку. Для фізичних осіб податкові органи обчислюють розмір податку на нерухомість до 1 липня кожного року і направляють за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, який підлягає сплаті. Податкове зобов'язання зa звітний рік сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня отримання (вручення ) податкового повідомлення-рішення. Юридичні особи самі вираховують суму податку на нерухоме майно станом на 1 січня податкового року та до 1 лютого цього ж року вони подають до органу ДФС за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію з поквартальною розбивкою річної суми податку рівними частками. Сплата юридичними особами здійснюється авансовими внесками щокварталу дo 30 числа місяця, наступного зa звітним кварталом. Якщо платник податків не згоден з сумoю нарахованого податку або вважає, щo має пільгу по його оплаті, він можe звернутися до податкової служби з відповідними документами задля проведення перерахунку.

Органи ДФС отримують інформацію для нарахування податку:

- від органів державної реєстрації прав нa нерухоме майно та нотаріусів як спеціальних суб'єктів у сфері держреєстрації речових прав (пп. 265.3.2 та пп. 265.7.4 ПК , ст.55 Закону про нотаріат);

- безпосередньо від власників нерухомості, які можуть звернутися до органу ДФС та провести звірку даних щодо житлової нерухомості (пп.265.7.3 ПК);

- від органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб (пп. 265.7.4 ПК) [30].

Для новоствореного об'єкта житлової нерухомості податок сплачується починаючи з місяця, з якого виникло право власності нa цей об'єкт (згідно пп.265.7.2 ПК). Як же визначити момент, коли об'єкт набуває ознак об'єкта житлової нерухомості саме як об'єкт оподаткування? Виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 можна виділити три складові, без наявності яких об'єкт житлової нерухомості не існує саме як об'єкт оподаткування. По-перше, має відбутися державна реєстрaція прав на нерухоме майно, тобто офіційне визнання державою виникнення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав. По-друге, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатaцію об'єкта нерухомого майна, тo державна реєстрація прав нa такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленoму законом порядку (ст.5 Закону №1952). По-третє, обов’язково має бути видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видається власникам на новостворені або реконструйовані об'єкти нерухомого майна (п.1 ч. 1 ст. 18 Закону №1952). Враховуючи українські реалії, здача об’єктів нерухомості в експлуатацію та держреєстрація можуть тривати роками. У цьому випадку для сплати (і нарахування) податку на нерухоме майно немає формальних підстав.

Відповідальність зa несплату або несвоєчасну / неповну оплату податку на нерухоме майно є такою ж як і для інших податків. Згідно п. 126.1 ПК в таких випадках застосовуватиметься штраф у розмірі: 10% від погашеної суми податкового боргу - пpи затримці дo 30 календарних днів; 20% від погашеної суми податкового боргу - пpи затримці більше 30 календарниx днів. Якщо податок буде сплачено несвоєчасно, то згідно зі ст. 129 ПК після закінчення граничних термінів для його сплати на суму податкового боргу буде нараховуватися пеня з розрахунку 120% річних ставки НБУ, що діє нa день виникнення податкового боргу [2].

Змінено об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Місцевим органам влади делеговані повноваження щодо встановлення ставки податку. Це закріплено Законом України № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28 грудня 2014 року.

Ставка податку за 1 кв. м загальної площі об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних і юридичних осіб встановлюється в розмірі, що не перевищує 2% мінімальної заробітної плати на рік, або приблизно 24,36 грн (мінімальний розмір оплати праці станом на 1 січня 2015 року - 1218 грн на місяць).

Пільги зі сплати податку на нерухомість для фізичних осіб. Зокрема :

         для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом.

За наявності у власності платника податків більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу податок нараховується, виходячи з сумарної загальної площі об'єктів, зменшеної на 60 кв. м для квартир і на 120 кв. м для будинків.

За наявності у власності об'єктів житлової нерухомості різних видів податок нараховується, виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшено ї на 180 кв. м. [4].

Місцеві ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, а також визначати пільги із податку з житлової нерухомості для фізичних осіб залежно від рівня доходів і майнового стану.

Пільги щодо податку для фізичних осіб не надаються на об'єкт оподаткування, якщо його площа перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування, а також на об'єкти оподаткування, що використовуються з метою отримання доходів.

Висновки до розділу 1

Важливим моментом при оцінці є розрахунок вартості нерухомості на певну дату. Відомо, що в ринковій економіці вартість нерухомості може мінятись день від дня. Наступним важливим чинником оцінки нерухомості є її призначення і мета.

До основних проблем розвитку оціночної діяльності можна віднести такі фактори, як недостатній розвиток інформаційного забезпечення, методичної бази оцінки, освіти оцінювачів, українського законодавства в області оцінки та ін.

Вдосконалення механізму майнового оподаткування неможливе без визначення його елементів та теоретичного обґрунтування їх ключових рис, адже практика їх використання без належного законодавчого і наукового тлумачення стає на заваді ефективності розвитку податкових відносин. Дослідивши механізм майнового оподаткування, ми дійшли висновку, що його елементами є елементи податку.

РОЗДІЛ 2. Аналіз майнового оподаткування в Україні

.1 Оподаткування нерухомого майна фізичних та юридичних осіб

До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належать власники об’єктів житлової нерухомості - фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи - організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об’єктів житлової нерухомості нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.

Також визначено перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників податку на нерухоме майно наступний.

По-перше, якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку. По-друге, якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. По-третє, якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку [12, c.264].

Об’єкти оподаткування - це житлова нерухомість, а саме: будівлі, віднесені, згідно з нормативно-правовим полем, до житлового фонду, дачні та садові будинки. Зокрема, вони поділяються на такі типи: житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і призначена для постійного проживання; житловий будинок садибного типу - прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін; квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання; котедж - одно, півтора поверховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів (Підпункт 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України). житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень [2].

База оподаткування. Згідно зі статтею 23 Податкового кодексу базою оподаткування є вартісні, фізичні або інші характеристики об’єкта оподаткування. Зокрема, для податку на нерухоме майно, базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. За наявності у платника податку кількох таких об’єктів дана база визначається окремо за кожним з них.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення як статичного, так і динамічного процесу відносин власності, що знаходить своє відображення у збереженні відомостей у спеціальному реєстрі про дійсного власника нерухомого майна, а також наступні переходи права власності на нього. Таким реєстром є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єктів та суб’єктів цих прав. Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становить уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, а також його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем цього реєстру є Міністерство юстиції, а його адміністратором - державне підприємство, що належить до сфери управління даного міністерства, здійснює заходи зі створення і супроводження програмного забезпечення, відповідає за технічне й технологічне забезпечення, збереження і захист відповідних даних.

Пільги зі сплати податку на нерухоме майно. У Податковому кодексі України передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості та повне або часткове звільнення від сплати податку.

Зокрема, зменшується база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи: для квартири - на 120 м2 і для житлового будинку - на 250 м2. [11, c.17].

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пов’язані з мінімальною заробітною платою як законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.

Відповідно до пункту 8 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються сільською, селищною та міською радою за 1 м2 житлової площі об’єкта житлової нерухомості в наступних межах: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, - до 1% розміру мінімальної заробітної плати; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, - 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати (розмір такої заробітної плати встановлюється на законодавчому рівні станом на 1 січня звітного року).

Податковий період. Відповідно до пункту 33.1 Податкового кодексу України податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такий період становить календарний рік, тобто триває із 1 січня по 31 грудня [2].

Порядок обчислення суми податку. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно й органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щоквартально в 15-денний термін після його закінчення подають органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку. Відповідно податкові органи до 1 липня звітного року обчислюють його розмір для фізичних осіб і надсилають за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити. При цьому платники можуть звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо площі житлової нерухомості, податкових пільг, ставок та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи самостійно обчислюють суму даного податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають податковим органам за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію. У той же час, якщо право власності на об’єкт оподаткування перейшло від одного власника до іншого протягом календарного року, то податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. Тобто, якщо власник об’єкта житлової нерухомості відчужив його 20 листопада 2014 року, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за період з 1 січня 2014року по 31 жовтня 2014 року, а новий власник буде сплачувати даний податок починаючи з 1 листопада 2014 року.

Механізм оподаткування нерухомості - це сукупність організаційно-правових та економічних форм, способів, методів, інструментів організації, регулювання та управління податковими відносинами між державою і платниками податків щодо справляння податків на нерухоме майно до бюджетів різних рівнів, представлено у додатку А.

Сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фізичні особи сплачують даний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а юридичні - щоквартально до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, тобто, до 30 березня, 30 червня, 30 вересня і 30 грудня.

З 1 січня 2015 року набирають чинності норми Закону України № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)".

Відповідні законодавчі норми внесли зміни до порядку оподаткування нерухомості.

Відтепер об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості.

Для фізичних осіб податок обчислюється контролюючим органом (ДФС) на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Мінімальна заробітна плата на 01.01.15р - 1218грн.; на 01.01.14р - 1218грн.) [4].

Пільги щодо сплати податку на нерухоме майно передбачають зменшення бази оподатковування об'єктів житлової нерухомості та повного або часткового звільнення від сплати податку.

Зокрема, база оподатковування зменшується на:

для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

У 2015 році при нарахуванні та сплаті податку діють вимоги Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.04.14р. №263.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації та пункту 18 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України у 2015 році фізичним особам буде нараховуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за базовий період 2014 рік, розрахований з житлової площі об’єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 (включно) та із загальної площі об’єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки з 01.04.2014 по 31.12.2014 (включно) по ставках та пільгах, які застосовувались при розрахунку податку у 2014 році.

Таким чином, база оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, розраховується органами державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. Тоді як для юридичних осіб - такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності на нього. Реєстрація нерухомого майна у нашій державі здійснювалася ще в радянські часи. Здебільшого вона мала значення у сенсі відображення технічних характеристик об’єктів житлової нерухомості.

2.2 Податок на землю

Податковий кодекс України не вніс кардинальних змін до порядку справляння плати за землю, хоча без деяких змін не обійшлося. Як і раніше плата за землю включає дві складові - земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. Платниками залишилися власники та користувачі земельних ділянок (паїв), а також орендарі.

Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Таблиця 2.1.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах [26, c.8].

З 1 квітня 2014 р. Законом України від 27.03.2014 р. № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), зокрема в частині збільшення ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено [32].

Так, при оподаткуванні земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, застосовуються встановлені п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу ставки земельного податку в гривнях за 1 м², визначені за групами населених пунктів залежно від чисельності населення з урахуванням відповідних коефіцієнтів, установлених цим пунктом та п. 275.2 зазначеної статті.

Земельне відомство інформує, що станом на 1 січня 2015 нормативну грошову оцінку земель за 2014 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,249. Коефіцієнт розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2014 рік - 124,9% (відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України з врахуванням змін, внесених до пункту 289.2 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ) [7, c.127].

Стаття 281. Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб

.1. Від сплати податку звільняються:

.1.1. інваліди першої і другої групи;

.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

.1.3. пенсіонери (за віком);

.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара [23, c.268].

Стаття 285. Податковий період

.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 зазначеної статті.

При цьому рішення рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу.

Як визначено цим пунктом, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

2.3 Податок на першу реєстрацію транспортного засобу

Після прийняття Податкового кодексу України (далі - Кодекс) містив більш ніж значну кількість нововведень, серед яких - заміна податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів збором за першу реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до положень Кодексу, цей загальнодержавний збір справляється за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

. Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 Кодексу є об’єктами оподаткування.

. Об’єкти і база оподаткування.

З моменту набрання чинності Кодексом (тобто з 01.01.2011 р.) перелік об’єктів оподаткування збором дещо зміниться, порівняно з нині діючим, встановленим ЗУ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (N 75/97-ВР від 18.02.97 р.).

. Ставки збору

Таблиця 2.2.

Ставки збору для колісних транспортних засобів для мотоциклів

Таблиця 2.3.

Ставки збору для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном)

.1.3. для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - 0,63 гривні за 1 кВт потужності двигуна;

.1.4. для автобусів, у тому числі мікроавтобусів, - 6,37 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

.1.5. для тракторів - 3,17 гривні за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

Таблиця 2.4.

Ставки збору для вантажних та вантажо-пасажирських автомобілів

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажо-пасажирських автомобілів сплачується за ставками, установленими для вантажних автомобілів;

.1.7. для сідельних тягачів - 19,09 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

.1.8. для автомобілів спеціального призначення - 6,37 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

.1.9. для інших колісних транспортних засобів, які не зазначені у підпунктах 234.1.1 - 234.1.8 цього пункту, - 5,85 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

Як і раніше, держава прагне заохотити купувати нові транспортні засоби. Тому до ставок податку застосовують коефіцієнти:

для нових транспортних засобів - 1;

для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років (крім електромобілів та тракторів) - 2;

для суден, літаків і вертольотів, які використовувалися понад 8 років - 3;

для колісних транспортних засобів, які використовувалися понад 8 років (крім електромобілів та тракторів) - 40 [25, c.45].

Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта.

. Пільги щодо збору

Від сплати збору звільняються:

легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України;

транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Проте у разі відчуження вищезазначених транспортних засобів особи, які отримали їх у власність, зобов’язані сплатити збір за ставками у порядку та на умовах, передбачених Кодексом.

. Порядок сплати збору

Збір сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Платники збору зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація не проводиться.

Викликає занепокоєння встановлений ст. 239 Кодексу обов’язок юридичних осіб в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подавати відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, затвердженою центральним контролюючим органом [2].

До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Разом з тим з 1 січня 2015 року відмінено збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Транспортний податок - новий податок, якого до цього часу не було. Він регулюється ст. 267 ПКУ.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль (п. 267.4 ПКУ).

Юридичні особи самостійно обчислюють суму транспортного податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально (пп. 267.6.4 ПКУ).

Базовий податковий (звітний) період для сплати податку дорівнює календарному року.

З транспорту фізичних осіб обчислення суми податку здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку, за результатами якого до 1 липня звітного року платнику податку направляється податкове повідомлення-рішення про сплату податку (пп. 267.6.1, 267.6.2 ПКУ).

Висновки до розділу 2

Підсумовуючи, зазначимо, що система майнового оподаткування в Україні перебуває на стадії становлення і в порівнянні з іншими країнами, кількість майнових податків є обмеженою. Водночас, майнові податки здатні забезпечити справедливий перерозподіл податкового навантаження та стимулювати фізичних та юридичних осіб більш ефективно використовувати наявне майно.

Вважаємо, що на етапі становлення системи майнового оподаткування в Україні для забезпечення виконання нею фіскальних та регулюючих завдань необхідно врахувати наступне:

для уникнення множинного оподаткування одного і того ж об’єкту передбачити чітке

розмежування механізмів прибуткового і майнового оподаткування;

майнові податки доцільно віднести до складу місцевих, що дозволить використати в повній мірі їх податковий потенціал та посилити зв'язок між сплатою податків та зворотнім потоком суспільних послуг;

на часі актуальним залишається питання впорядкування методики визначення бази земельних

платежів, розв’язання якого потребує проведення сучасної грошової оцінки;

при формуванні складових системи майнового оподаткування в Україні доцільно було б звернути увагу на світовий досвід оподаткування майна юридичних осіб, адаптація якого до вітчизняної фіскальної практики сприяла б оптимізації та підвищенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємств.

Врахування наданих пропозицій при формуванні системи майнового оподаткування в Україні сприятиме справедливому перерозподілу податкового навантаження та зміцненню фінансової бази місцевих бюджетів. Подальші дослідження будуть спрямовані на виявлення специфіки застосування майнових податків в галузі сільського господарства.

РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи удосконалення майнового оподаткування в Україні

При спрямуванні України до ринкової економіки проблема оцінки майнового потенціалу набуває все більшого значення для всіх учасників ринку. Це пов’язано з тим, що оцінка дає можливість визначити те, чим володіє власник, а також - співвідношення окремих груп майна на підприємстві. Майно представлено основними фондами, які використовують юридичні особи для вироблення продукції та надання послуг, і житловим фондом - необхідним для проживання людини чи родини. Земельні ділянки незмінні (за рідкісним виключенням), унікальні і неповторні, тому кожен об’єкт майнової нерухомості має своєрідне місцеположення.

В провідних країнах світу базою оподаткування виступає ринкова вартість нерухомості. Важливою частиною оцінки нерухомості є аналіз і дослідження всіх факторів, які впливають на вартість оцінюваного об’єкту. Це не тільки оцінка фізичних характеристик даного об’єкту, а й встановлення відповідних прав власності на нього. В одному випадку оцінка нерухомості може зводитися до представлення вартості всього оцінюваного об’єкту, а в іншому - до його окремої частини, залежно від юридичних норм і правил

Ключовим в оцінці є поняття вартості. Вартість є характеристикою, яка сама по собі властива нерухомості: наявність вартості залежить від бажання людей, попиту, корисності і відносної дефіцитності.

Для оцінювача важливо правильно вибрати вид вартості, що визначається, і відповідає цілям і умовам оцінки. [24, c.90].

Важливим моментом при оцінці є розрахунок вартості нерухомості на певну дату. Відомо, що в ринковій економіці вартість нерухомості може мінятись день від дня. Наступним важливим чинником оцінки нерухомості є її призначення і мета.

До основних проблем розвитку оціночної діяльності можна віднести такі фактори, як недостатній розвиток інформаційного забезпечення, методичної бази оцінки, освіти оцінювачів, українського законодавства в області оцінки.

Розроблений в Україні Податковий кодекс містить податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який в незалежній Україні ніколи не справлявся. Запровадження цього податку в державі викликало багато запитань серед платників податків та зборів. Зрозуміло, що введення даного податку на нерухомість потребує великої підготовчої роботи, яка проведена в країні не в повній мірі. Тут корисно звернутись до досвіду західних країн, де подібний податок успішно застосовується протягом багатьох десятиріч.

Майнові податки існують приблизно в 130 країнах світу. В Нідерландах надходження від податку на нерухомість досягають до 95% в загальному обсязі доходів місцевих бюджетів, 81% - в Канаді, 52% - у Франції, в США рівень доходів від цього податку коливається в широкому діапазоні від 10 до 70% в залежності від території [15, c.50].

Світова практика вже виробила основні принципи, що дозволяють організувати оподаткування нерухомості найбільш раціональним чином. До них можна віднести, зокрема, наступні:

-        об'єктом оподаткування, як правило, виступають саме земля, будівлі, споруди, оскільки їх відносно легко, на відміну від рухомого майна, виявити та ідентифікувати;

-        основою для обчислення бази оподаткування частіше всього є ринкова вартість оподатковуваних об'єктів, що стимулює їх економічно найбільш раціональне використання;

-        при визначенні вартості нерухомого майна зазвичай використовується не індивідуальна оцінка кожного окремого об'єкта, а масова на основі застосування стандартних процедур розрахунку вартості об'єкта оподаткування. Це дозволяє оцінити велике число об'єктів при відносно невеликих витратах;

- пільги надаються соціально незахищеним платникам податків, або виходячи із типу нерухомості, яка забезпечує здійснення суспільно корисних видів діяльності [6, c.105].

США і Канада мають єдиний майновий податок і податкова база являє собою ринкову вартість землі із всіма будівлями, які на ній знаходяться. В деяких штатах майновий податок стягується за рухоме майно і за нерухоме майно, яке включає також акції, облігації.

В США майно, що підлягає оподаткуванню, оцінюється в поточних ринкових цінах із застосуванням коефіцієнтів, щоб уникнути великого впливу ринкових коливань вартості нерухомої власності. Більшість адміністративно - територіальних органів проводять оцінку по повній ринковій вартості, деякі в певному відношенні до неї. Оцінка проводиться один раз в 2-3 роки. Оціночна вартість майна в США за останні роки в середньому знаходилась на рівні 30-35% ринкової.

В Данії існує земельний податок, що базується на ринковій вартості землі, а також податок на нерухомість, базою якого є ринкова вартість споруд, що використовуються для комерційних та адміністративних цілей. В Японії в якості бази оподаткування використовується ринкова вартість і оподатковується податком як земля, так і все, що на ній побудовано [29, c.237].

Деякі країни замість вартості в якості податкової бази використовують площу землі або споруд в квадратних метрах, а потім стягують податок у вигляді певної суми за кожний квадратний метр в залежності від типу нерухомості. В Голландії муніципалітетам надано вибір для використання в якості податкової бази або площа, або ринкова вартість, хоч в більшості випадків використовується ринкова вартість. У Великобританії справляється єдиний майновий податок, базою якого є сума річної орендної плати за землю та споруди. У Франції існують 3 різних майнових податки, величина яких визначається сумою річної орендної плати: податок на забудовані ділянки землі, податок на житло.

Загальним для всіх країн є те, що при визначенні оподатковуваної вартості об'єктів зазвичай використовуються ринкова інформація, але при цьому в одних країнах в якості основи береться орендна вартість (середньорічна величина доходу від оренди нерухомого майна), а в інших (їх більшість) - капітальна, тобто акумульована, для визначення якої необхідна оцінка ринкової вартості.

Схеми надання пільг в різних країнах також різні. Так, в Данії, Південній Кореї, Швеції, Японії пільги, що надаються, відносяться тільки до об'єктів нерухомості, а не до платників податків. В інших країнах має місце поєднання того та іншого, хоч в основному пільги зазвичай поширюються на об'єкти. До пільгових платників податків, як правило, відносяться пенсіонери та інваліди, крім того, в деяких країнах при наданні пільг враховується рівень доходів платника податків. В США майновим податком не оподатковується особисте майно, що використовується для власного споживання. В Німеччині при визначенні бази оподаткування для фізичних осіб із вартості сукупного майна вираховуються особисті неоподатковувані мінімуми: для кожного громадянина - 120000 Євро, для подружжя - 240000 Євро, для кожної дитини - 120000 Євро [27, c.51].

До видів нерухомості, повністю або частково звільнених від сплати податку, в більшості країн відносяться об' єкти культури, освіти, призначені для суспільних потреб, державного управління, для релігійних цілей. Звільнення від сплати податків можливе і на фіксований термін з метою стимулювання певних видів діяльності. Так, в Чилі, Швеції, Японії і деяких штатах США пільга надається по новобудовах протягом декількох років, а в Нідерландах - на період будівництва будинку. Що ж стосується ставок майнового податку, то тут все залежить від конкретної законодавчої та економічної практики в тій чи іншій країні. В залежності від юридично встановленого способу визначення ставок податку розрізняють фіксовані та перемінні (бюджетні) ставки.

Фіксовані ставки встановлюються центральними органами влади тієї чи іншої країни і являють собою певний заданий відсоток від вартості, що підлягає оподаткуванню. При цьому не можна заздалегідь визначити розмір податкових надходжень, оскільки величина бази оподаткування з року в рік міняється. Такий порядок встановлення ставок прийнятий в Англії, Індонезії, Чилі, Швеції, Південній Кореї, Японії.

В інших країнах (Австралія, Канада, Нідерланди, США, Франція, Швейцарія) місцеві влади планують ставку податку на нерухомість виходячи із запланованих бюджетних витрат і величини наявної бази оподаткування. Наприклад, в деяких штатах США податок на майно розраховується шляхом ділення суми доходів, яка повинна бути отримана від сплати майнового податку, на вартість оподатковуваного майна. Ставка податку, таким чином, є перемінною величиною. При цьому в одних випадках, наприклад, в Нідерландах і деяких регіонах Швейцарії місцеві влади наділені самими широкими повноваженнями у виборі розмірів ставок, в більшості ж інших діють загальнодержавні і регіональні нормативні акти, які обмежують мінімальну і максимальну величину ставки[15, c.140].

Із досвіду зарубіжних країн можна запозичити високу координацію діяльності різних відомств по збору, обробці та збереженню інформації про стан об'єктів нерухомості. На мою думку, для українських умов стосовно бази майнового оподаткування найбільш прийнятний варіант диференційованого підходу при оподаткуванні нерухомості, що дозволить ефективно використовувати наявну інформацію відносно земель, будинків, споруд.

Висновки до розділу 3

Таким чином, аналіз оподаткування майна в зарубіжних країнах показує наступне:

-     податок на нерухоме майно є основним джерелом поповнення місцевих бюджетів;

-    порядок оподаткування нерухомого майна визначається на центральному та місцевому рівнях;

-  основним принципом податку на нерухомість є введення невисокої ставки (починаючи від 0,5% в Канаді до 6,75% в США) з організацією масового його збору;

- при оцінці вартості оподатковуваного податком нерухомого майна використовуються два способи: оцінка на основі річної орендної плати (Франція, Великобританія) і на основі передбачуваної ціни продажу (країни Північної Європи, Латинської Америки, США, Японії).

В провідних країнах світу базою оподаткування виступає ринкова вартість нерухомості. Важливою частиною оцінки нерухомості є аналіз і дослідження всіх факторів, які впливають на вартість оцінюваного об’єкту. Це не тільки оцінка фізичних характеристик даного об’єкту, а й встановлення відповідних прав власності на нього. В одному випадку оцінка нерухомості може зводитися до представлення вартості всього оцінюваного об’єкту, а в іншому - до його окремої частини, залежно від юридичних норм і правил

Ключовим в оцінці є поняття вартості. Вартість є характеристикою, яка сама по собі властива нерухомості: наявність вартості залежить від бажання людей, попиту, корисності і відносної дефіцитності.

ВИСНОВКИ

Проведене у курсовій роботі дослідження фіскальної ефективності справляння майнових податків та методики їхнього адміністрування в Україні дозволило зробити науково-теоретичні висновки та надати практичні пропозиції у цій сфері, а саме:

. Дослідивши теоретичне підґрунтя виникнення та розвитку майнового оподаткування, визначено його основні принципи: законності, єдності, платоспроможності, справедливості, ефективності, своєчасності. Запропоновано ряд вище зазначених принципів доповнити принципом достатності, який характеризує розробку і введення податкових програм з метою достатнього рівня надходження податкових платежів до місцевих бюджетів для забезпечення фінансування соціальної сфери адміністративних територій. Це сприятиме об’єктивному визначенню реального розміру потреби в податкових платежах для розвитку соціально-економічних процесів як в державі в цілому, так і в регіонах.

. В результаті дослідження визначено етапи розробки завдань, які потребують вирішення через модифікацію оподаткування майна, що полягають у наступному: досліджуються податкові інструменти, які можна буде застосувати на регіональному рівні з метою виконання намічених заходів; окреслюються об’єкти оподаткування; здійснюється податкове планування надходження коштів від оподаткування майна та розробляються контрольні заходи з перевірки виконання планових показників. Це сприятиме реалізації результативності від прийняття управлінських рішень.

. Аргументовано адаптувати міжнародний досвід оподаткування майна до вітчизняної практики в частині застосування прогресивної шкали оподаткування майна, «екологічної схеми» обчислення збору за першу реєстрацію транспортних засобів (базою повинен слугувати об’єм двигуна та розмір викиду вуглекислого газу в атмосферу), що сприятиме об’єктивності оподаткування залежно від рівня дохідності платника податків та слугуватиме чинником збільшення доходної частини бюджету;

. Проведене дослідження дало змогу визначити напрями удосконалення оподаткування майна в Україні на основі переведення цих податків у розряд доходів, що розподіляються між бюджетами різних рівнів. Такий підхід вплине на підвищення рівня мобілізації даних податків та створить умови до зацікавленості місцевих органів влади у розробці заходів з виконання прогнозних показників надходження коштів від майнового оподаткування;

. Модель фіскальної ефективності справляння податків на майно, основою якої виступає функціональна та забезпечуюча підсистеми і технологія ефективного адміністрування цих податків. Реалізація представленої моделі дозволить систематизувати структурні елементи, розробити відповідні механізми досягнення позитивного ефекту від адміністрування податків на майно.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 - ВР.//Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.

. Податковий Кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI

. Господарський кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2004.-192 с.

. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII

. Андрущенко В. Л. Податкові важелі та стимули розвитку господарських систем (теоретичні засади та практика використання) : монографія. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2011. - 210 с.

. Білоус В. В. та ін. Податковий кодекс України: постатейний коментар: - Х.: Право, 2011. - Ч. 1. - С. 319.]ред. М. П. Кучерявенка.

. Блонська В. І. Майнове оподаткування як елемент податкових систем в економіках добробуту / В. І. Блонська // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 19.4. - С. 122-129.

. Гузар Б. С. Проблеми майнового оподаткування в Україні // Економіка АПК. - 2011. - № 1. - С. 95-101

. Дєєва Н. М. Оподаткування в Україні: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 544 с.

. Дмитренко Є. В. Податковий аудит як сервісна послуга органів ДПСУ та найбільш ефективна форма податкового контролю // Інвестиції: практика та досвід. - Київ. - 2012. - №19. - С. 41-45.

. Долга Г. В. Методичні підходи до оцінки нерухомості майна з метою її оподаткування//Вісник Сумського національного аграрного університету. - Серія: Фінансові науки. - 2012. -- № 1). - С.12-18.

. Долга Г. В. Напрями удосконалення адміністрування податків на нерухоме майно // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.14. - С. 262-266.

. Долга Г. В. Проблеми майнового оподаткування в Україні// Формування ринкових відносин. - 2013. -- №1 (140) . - С. 89-90

. Долга Г. В. Стан та тенденції оподаткування майна в Україні // Сучасна економічна наука: теорія та практика. - Одеса: ЦЕДР, 2013. - С. 111-112.

. Драпіковський О. Г. Оцінка земельних ділянок. - К. : ПРІНТ-ЕКСПРЕС, 2004. - 296 с.

. Карлін М. І. Фінанси зарубіжних країн- К. : Кондор, 2004. -с.58.

. Захожай В. Б., Литвиненко Я. В., Захожай К. В., Литвиненко Р. Я. Система оподаткування та податкова політика: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури; 2006. - 468 с.

. Корнус В. Г. Принципи оподаткування та базис для вдосконалення побудови системи оподаткування // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2(56). - С. 14-21.

. Кравчук О. М., Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навч.посіб. - К.:Центр учбової літератури,2010. -504с.

. Кравчун А. С. Оподаткування предметів розкоші в Україні: стан та перспективи // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". - 2012. - № 1(5)/

. Криницький І. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу: актуальні проблеми правового регулювання // Публічне право. - Київ. -- 2011. - № 3. - С. 122-128.

. Лісовий А. В. Вдосконалення податку на нерухомість // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - № 6. - С. 89-92.

. Лісовий А. В. Заміна прямого оподаткування непрямим // Вісник Хмельницького національного університету. - 2012. - № 4. Економічні науки. Том 3. - С. 297-300.

. Лісовий А. В. Пропозиції щодо вдосконалення податку на нерухомість// Економічні науки. Випуск 6. - Кам'янець-Подільський : Абетка, 2012. - 440 с. - С. 267-270.

. Лісовий А. В. Удосконалення системи оподаткування в Україні // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. - 2012. - № 1. - С. 86-91.

. Лещук В. П. Принципи оцінки нерухомого майна з метою його оподаткування // Стратегії стійкого розвитку економіки: матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. - К.: Вид-во Європейського університету, 2012. - С. 44-46.

. Матанаха В. М. Теоретичні аспекти планування податкових надходжень // Управління розвитком. 2012. №8 (129). - С.7-8.

. Прокопенко Н. С. Податкове планування в Україні: монографія- Львів: Ліга-Прес, 2013. - 186 с.

. Сибірянська Ю. В. Управління доходами бюджету та напрямки його вдосконалення в Україні : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08- К., 2009. - 20 с.

. Степаненко С. В. Історія економіки та економічної думки: навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2010. - 741с.

. http://minfin.gov.ua

. www.ukrstat.gov.ua

. www.sfs.gov.ua.