Організація та напрямки виховання здорового способу життя дитини в сім'ї

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Медицина, физкультура, здравоохранение
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    28,15 Кб
  • Опубликовано:
    2015-06-25
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Організація та напрямки виховання здорового способу життя дитини в сім'ї

Вступ

В курсовій роботі висвітлено актуальні проблеми формування здорового способу життя дитини в сім'ї. Метою роботи є розкрити теоретичні основи і виявити шляхи та способи формування здорового способу життя в сім'ї. Розкрито теоретичні засади формування здорового способу життя. Виявлено основні напрямки виховання здорового способу життя дітей у сім'ї. Описано форми та методи формування здорового способу життя. Проблемою виховання здорового способу життя цікавилися ще з давніх часів. Такі філософи, як Дж. Локк А. Сміт, К. Гельвецій та ін, говорили про вирішальну роль виховання здорового способу життя в розвитку людини і вважали, що останнє практично неможливе без першого.

Виховання здорового способу життя дітей - одна з актуальних проблем у нашому суспільстві. Виражено це в тому, що в даний час підростаюче покоління схильне до впливу негативних факторів (це, в першу чергу, шкідливі звички).

Важливу роль у формуванні здорового способу життя дитини відіграє сім'я. Батьки мають можливість розвивати особистість дитини, виходячи з його індивідуальних можливостей, які знають краще, ніж хто-небудь інший. Вони несуть відповідальність за його фізичне, моральне, розумове, соціальне виховання і розвиток. Вони хочуть бачити своїх дітей здоровими, життєрадісними, активними, витривалими, сильними, розумними.

Погіршення здоров'я дітей шкільного віку в Україні стало не тільки медичною проблемою, але і серйозною педагогічною проблемою. Якщо ми хочемо досягти цілі - направити вибір дітей до прийняття здорового способу життя, то повинні визнати їх право мати корисні ідеї та погляди на самих себе. Ми повинні поважати їх як громадян з правами на здоров'я і відповідальністю за нього і шукати такі підходи, які б допомагали нам зрозуміти, як вони бачать світ.

Об'єкт дослідження - формування здорового способу життя у дитини.

Предмет дослідження - формування здорового способу життя дитини в сім'ї.

Мета дослідження - розкрити теоретичні основи та виявити шляхи і способи виховання здорового способу життя в сім'ї.

Мета визначила завдання дослідження:

. Формування здорового способу життя дитини в сім'ї як об'єкт дослідження в педагогіці;

. Охарактеризувати виховний потенціал сім'ї у формуванні в дитини здорового способу життя;

. Виявити основні напрямки сімейного виховання на формування у дитини здорового способу життя;

. Визначити форми і методи виховання здорового способу життя в сім'ї.

Методи дослідження - теоретичний аналіз педагогічної, психологічної та нормативно-правової літератури, узагальнення педагогічного досвіду.

Розділ I. Формування здорового способу життя в сім'ї як соціальне і педагогічне явище

Розвиток дітей та підлітків залежить від їх здоров'я - це важливий чинник працездатності і гармонійного розвитку дитячого організму.

Ряд філософів (Дж. Локк, А. Сміт, К. Гельвецій та ін), психологів (Л. с. Виготський, В. М. Бехтерев та ін), учених-медиків (Н.М. Амосов, В. П. Скарбників, Ю. П. Лісіцин, М. М. Буянов, І. В. Брехман, Б. Н. Чумаков та ін), педагогів (Л. Р. Татарникова, В. о. Колбанов, В. К. Зайцев, С. В. Попов та ін) намагалися вирішити проблему формування здорового способу життя у дітей. Вони розробили і залишили численні праці про збереження здоров'я, продовження життєвого потенціалу і довголіття.

Цікаве висловлювання видатного англійського філософа Джона Локка, що той хто володіє «здоровим духом у здоровому тілі» перебуває в щасливому стані. А той, у кого тіло нездорове і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед цим шляхом [29, c.8].

Таким чином, великі філософи - мислителі стверджували, що сама людина головним чином повинна думати, дбати про своє здоров'я, про добробут і прагнути підтримати його. Від цього залежить людське щастя.

Не малу роль в цьому відіграє фізичне виховання. Поняття «Фізичне виховання» - про що говорить уже сам термін, входить у загальне поняття «виховання» в широкому сенсі. Це означає що, так само як і виховання являє собою процес вирішення визначених виховно-освітніх задач, характеризуються всіма загальними ознаками педагогічного процесу.

Відмінні риси фізичного виховання визначаються насамперед тим, що цей процес спрямований на формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей, зміцнення здоров'я. М. В. Ломоносов звертався до проблеми морального, статевого виховання молодого та дорослого населення, на створення міцної, щасливої сім'ї заснованої на любові і повазі «Де любові немає, не найдемо і родючість», на включення молодих людей у трудову діяльність. Його роботи про проблеми виховання юнацтва дозволяють вважати Ломоносова М. першим російським валеологом, який вивчав проблему людини в медико-педагогічному аспекті. Вчені С. П. Боткін, П. Ф. Лесгафт запропонували справу М. В. Ломоносова закласти в основу науки валеології. Так, С. П. Боткін бачив здоров'я людини насамперед як функцію пристосування і еволюції, функцію відтворення, продовження роду і гарантію здоров'я потомства. Порушення, недостатність цієї функції він розглядає як найважливішу основу патології.

В.М. Бехтерев багато сил віддав у боротьбі за оздоровлення суспільства. З охороною здоров'я населення, поліпшення умов його життя, підвищенням добробуту, зростанням культури він пов'язав перспективи розвитку особистості і суспільства. Особливу увагу він приділяє збереженню і зміцненню дитячого здоров'я. Стаття «Охорона дитячого здоров'я» відображає комплексну програму вирішення зазначеної задачі, що включає систему гігієнічних, медико-біологічних, соціальних і психологічних заходів. Проблеми фізичного та психічного здоров'я людини розглядалися Бехтеревим в контексті здійснюваної ним антиалкогольної компанії. Він один з тих, хто активно боровся проти «алкогольного змія».

Діячі початкової освіти Н.А.Корф та Н.Ф. Бунаков вимагали створення санітарно-гігієнічних умов дитячої навчальної праці. Н.В. Шелгунов одним з головних умов здоров'я учнів називав звичку до впорядкованого і помірного життя. Питанню зміцнення здоров'я школярів приділяється пильна увага в працях Макаренко А. С. і В. О. Сухомлинського. У своїй книзі «Серце віддаю дітям» В.Сухомлинський писав: «Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні - поганий стан здоров'я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і піддається лікуванню тільки спільними зусиллями батьків, лікаря і вчителя». «Фізична культура повинна забезпечити свідоме ставлення підлітка до власного організму, виробити вміння берегти здоров'я, зміцнювати його правильним режимом праці, відпочинку, харчування, гімнастикою і спортом, загартовувати фізичні і нервові сили, попередити захворювання» («Народження громадянина» В. А. Сухомлинський), [9, c. 107].

.1 Валеологія, як наука про здоров'я. Види здоров'я. Поняття про спосіб життя

З'явився новий напрямок у вітчизняній педагогіці - валеологія. Валеологія (від латинського Vale - бути здоровим, logos - наука) розглядає цілісне здоров'я людини, причини, механізми його формування, збереження і вдосконалення. Валеологія синтезує в собі знання різних наук: біології, анатомії, психології, фізіології, гігієни і педагогіки. Педагогічна валеологія розглядає здоров'я не як одномоментний «стан добробуту», що характерно для медицини, а як систему педагогічних впливів, що сприяють цілісності природи здоров'я дитини, ціннісного ставлення до здоров'я, формуванню здорового способу життя.

В. А. Сухомлинський стверджував, що «Турбота про здоров'я дитини - це комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил... не звіт вимог до режиму, харчування, праці і відпочинку. Це насамперед турбота в гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості»[29, c.16]. У Статуті Всесвітньої Організації охорони Здоров'я (ВООЗ) наводиться визначення поняття здоров'я: «...стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів» [27, c.8]. На думку С. В. Попова, абсолютне здоров'я є абстракцією і крім того, таке трактування спочатку виключає людей, що мають які-небудь (вроджені або набуті) фізичні дефекти, навіть у стадії компенсації [17, c.38].

У 1968 році ВООЗ прийняла наступне формулювання: «Здоров'я - властивість людини виконувати свої біосоціальні функції в середовищі, що змінюється, з перевантаженнями і без втрат, за умови відсутності хвороб і дефектів. Здоров'я буває фізичним, психічним та моральним»[12, c.3]. Р. Л. Білич, Л. В. Назарова, взявши за основу визначення ВООЗ, вважають необхідним і виправданим додати два чинники. По-перше, це здатність пристосовуватися до постійно мінливих умов внутрішнього і навколишнього середовища та природного процесу збереження, по-друге відсутність хвороб і фізичних дефектів [12, c.3].

У Великій медичній енциклопедії здоров'я трактується, як стан організму людини, коли функції всіх його органів і систем урівноважені з зовнішнім середовищем і відсутні будь-які хворобливі зміни. У той же час на протязі свого розвитку змінює форми взаємодії з умовами навколишнього середовища, при цьому змінюється не стільки середовище, скільки сам організм.

Правильно говорить академік Ю. П. Лісіцин, що «здоров'я людини не може зводитися лише до констатації відсутності хвороб, нездужання, дискомфорт, воно - стан, що дозволяє людині вести неприродне у своїй свободі життя, повноцінно виконувати властиві людині функції, перш за все трудові, вести здоровий спосіб життя, тобто відчувати душевне, фізичне і соціальне благополуччя» [11, c.19]. І. В. Брехман, основоположник науки про здоров'я - валеології, визначає здоров'я як «здатність людини зберігати відповідну вікові стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної і структурної інформації [3, c.231].

Таким чином, з наведених визначень видно, єдиної точки зору, що вважати здоров'ям людини немає. Але ми можемо зробити висновок про те, що поняття здоров'я відображає якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища і представляє підсумок процесу взаємодії людини і середовища проживання; сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (спадковість, стать, вік) факторів. В даний час прийнято виділити кілька компонентів (видів) здоров'я.

Соматичне здоров'я - поточний стан органів і систем організму людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, домінуючими на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.

Фізичне здоров'я - рівень росту і розвитку органів і систем організму, основу якого складають морфофізиологічні і функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.

Психічне здоров'я - стан психічної сфери, основу якого складає стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

Моральне здоров'я - комплекс характеристик мотиваційної і потребно - інформативної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Моральним здоров'ям опосередкована духовність людини, так як воно пов'язане з загальнолюдськими істинами добра, любові і краси.

Для формування здорового способу життя всі ці види мають велике значення, оскільки ознаками здоров'я, за Лісіциним є:
специфічна (імунна) і неспецифічна стійкість до дії пошкоджуючих факторів; показники зростання і розвитку; функціональний стан і резервні можливості організму; наявність і рівень будь-якого захворювання чи дефекту розвитку; рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок [11, c.21].
Згідно з висновком експертів ВООЗ, якщо прийняти рівень здоров'я за 100%, то стан здоров'я лише на 10% залежить від діяльності системи охорони здоров'я, на 20% - від спадкових факторів, на 20% - від стану навколишнього середовища. А решта 50% залежать від самої людини, від того способу життя, який вона веде [27, c.273].

Спосіб життя - тип життєдіяльності людей, обумовлений особливостями суспільно-економічної формації. Основними параметрами способу життя є праця (навчання для підростаючого покоління), побут, суспільно-політична й культурна діяльність людей, а також різні поведінкові звички й прояви. Якщо їх організація і зміст сприяють зміцненню здоров'я, то є підстава говорити про формування здорового способу життя, яке можна розглядати як сполучення видів діяльності, що забезпечує оптимальну взаємодію індивіда з навколишнім середовищем.

Найбільш повно взаємозв'язок між способом життя і здоров'ям виражається в понятті здоровий спосіб життя; це поняття покладене в основу валеології. Здоровий спосіб життя об'єднує все, що сприяє виконання людиною професійних, суспільних і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров'я.

Поведінка людини спрямована на задоволення потреб. При більш-менш однаковому рівні потреб, характерному для даного суспільства, кожна особистість характеризується своїм, індивідуальним способом їх задоволенням, тому поведінка людей різна і залежить у першу чергу від виховання.

Б. Н. Чумаков характеризує здоровий спосіб життя, як активну діяльність людей, спрямовану, в першу чергу, на збереження і покращення здоров'я [11, c.31]. При цьому має враховуватися те, що спосіб життя людини і родини не складається сам по собі залежно від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно. Формування здорового способу життя є головним важелем первинної профілактики у зміцненні здоров'я населення через зміни стилю й укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими звичками, подоланням несприятливих сторін, пов'язаних з життєвими ситуаціями.

В своєму дослідженні під здоровим способом життя будемо розуміти типові форми й способи повсякденної життєдіяльності людини, які зміцнюють і вдосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних і професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій. І виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження й зміцнення як і індивідуального, так і суспільного здоров'я [5, c.13].

.2 Виховний потенціал сім'ї у формуванні в дитини здорового способу життя

Протягом століть родина вносила вирішальний внесок у виховання та соціалізацію дітей, формування світогляду, ціннісних орієнтацій, становлення характеру людини, що росте, розвиток інтелектуальної, емоційної і вольової сфер особистості. Різні сім'ї здійснюють ці функції з тим чи іншим ступенем ефективності. Успіх цього процесу залежить від рівня виховного потенціалу сім'ї.

Під "виховним потенціалом сім'ї" розуміється реальна, фактична здатність до виховання дітей з урахуванням конкретних соціальних обмежень, збалансованості матеріальних і нематеріальних ресурсів сім'ї. Поняття "виховний потенціал" дозволяє охарактеризувати можливості сім'ї, як реальні, фіксовані, що використовуються в даний час, так і не використовувані по яким-небудь причинам [4, c.241].

В якості показників, що дають можливість охарактеризувати виховний потенціал, виступають: цінності, що склалися в сім'ї, в тому числі орієнтації на сімейний спосіб життя, дозвілля, характер і зміст вільного часу, комунікативного (зовнішнього) і особистісного (творчого) спілкування, потреби, інтереси, установки, мотиви виконання соціокультурних функцій та ін можливості "соціальної участі" сім'ї в справах суспільства і держави. Найважливішою умовою успішності реалізації виховного потенціалу сім'ї є зміст і характер внутрісімейних відносин і, в першу чергу, ставлення до дитини.

Всі батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, веселими, добре фізично розвиненими. Тому, одночасно з турботою про чистоту тіла і з задоволенням потреби в їжі, необхідно створити умови для реалізації потреби в активних рухах, які підвищують стійкість до захворювань, мобілізують захисні сили організму.

Здоров'я дитини багато в чому визначається ставленням батьків до фізичного виховання. При цьому батьки розглядають фізичний розвиток як мету виховання частіше, ніж матері, і фізичному вихованню хлопчиків обоє батьків надають більшого значення, ніж вихованню дівчаток.
Помічено, що діти засвоюють спосіб життя батьків, їх звички, їх ставлення до життя, у тому числі до фізичної культури. Позитивний приклад батьків істотно впливає на формування у дітей прагнення займатися фізичною культурою у вільний час усією родиною. Форми можуть бути різними - туристичні походи пішки або на лижах, ігри, участь в колективних змаганнях [13, c.58].
Звичка до здорового способу життя - це головна, основна, життєво важлива звичка; вона акумулює в собі результат використання наявних засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку в цілях вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань [26, c.31]. Тому сім'я покликана в ранньому дитинстві, закласти основи здорового способу життя, використовуючи різні форми роботи. На ранній стадії розвитку сім'я повинна допомогти дитині якомога раніше зрозуміти неминущу цінність здоров'я, усвідомити мету його життя, спонукати малюка самостійно й активно формувати, зберігати і примножувати своє здоров'я.

Найчастіше у дітей відсутня зацікавленість у заняттях оздоровчого характеру. На думку Г. К. Зайцева, це пов'язано з тим, що, по-перше, рекомендації щодо здорового способу життя насаджуються дітям найчастіше в повчальній категоричній формі і не викликають у них позитивних емоційних реакцій, а по-друге, самі дорослі рідко дотримуються зазначених правил у повсякденному житті, і діти добре це бачать. Крім того, виконання необхідних правил здорового способу життя вимагає від людини значних вольових зусиль, що вкрай важко для дитини-дошкільника, що має недостатньо сформовану емоційно-вольову сферу [12, c.2].

За словами Б. Н. Чумакова, купити здоров'я не можна, його можна тільки заробити власними постійними зусиллями. Але для того, щоб зберегти здоров'я дитини необхідно об'єднати зусилля всіх дорослих, що оточують його (батьків, вихователів, лікарів, вчителів та ін), насамперед це батьки, з метою створення навколо нього атмосфери наповненою потребами, традиціями і звичками здорового способу життя.

Сім'я - це колектив, члени якого взаємопов'язані певними обов'язками. Будучи членом сімейного колективу, дитина також вступає в систему існуючих відносин завдяки яким він осягає норми суспільної поведінки. У бесідах з батьками про роль сімейного виховання педагог підкреслює багатосторонній вплив батьків на формування особистості, розповідає про родину як перший соціальний комірець, про характерний для неї уклад і стиль стосунків усіх членів родини, про спрямованість їх інтересів і її потреби, що забезпечують здоровий мікроклімат. Від сімейного мікроклімату багато в чому залежить ефективність педагогічних впливів: дитина більш податлива виховним впливам, якщо росте в атмосфері дружби, довіри, взаємних симпатій.

Сім'я для дитини - це місце народження і основне середовище проживання. В сім'ї у нього близькі люди, які розуміють його і приймають таким, який він є - здоровий чи хворий, добрий чи не дуже, поступливий або колючий і зухвалий - там він свій.

Саме у родині дитина отримує ази знань про навколишній світ, а при високому культурному та освітньому потенціалі батьків, продовжує отримувати не тільки ази, але і саму культуру на все життя.
Родину зміцнюють загальні справи і турботи, будні, наповнені корисним змістом; спільне дозвілля і відпочинок. Фізичне виховання має велике значення для сім'ї.
Сім'я багато в чому визначає відношення дітей до фізичних вправ, їхній інтерес до спорту, активність і ініціативу. Цьому сприяють близьке емоційне спілкування дітей і дорослих у різних ситуаціях, природно виникаюча їхня спільна діяльність (обговорення успіхів спортивного життя країни, переживання при перегляді телевізійних спортивних передач, ілюстрацій у книгах на спортивні теми та ін) [26, c.35]. Діти особливо сприйнятливі до переконань, позитивної поведінки батька, матері, укладу життя сім'ї.

Особистий приклад батьків, спільні фізкультурні заняття, здоровий спосіб життя - головні складові успіху фізичного виховання в сім'ї.

Також сім'ї виконують різні функції:

. Репродуктивна функція сім'ї, пов'язана з відтворенням її членів і відтворенням населення країни є однією з найважливіших. Вона безпосередньо пов'язана зі здоров'ям людини. Реалізація цієї функції передбачає формування установки на дітонародження, в свою чергу, народження здорової дитини передбачає орієнтацію майбутніх батьків на здоровий спосіб життя.

. Сім'я виконує функцію соціалізації особистості, залучення її до того соціального досвіду, який виробило людство, сприяє людині входження в суспільство. В ході процесу соціалізації людина формує свій образ життя

. В даний час істотно трансформується культурна функція сім'ї: функція культурного взаємного обміну. Сім'я завжди була місцем входження людини в культуру, залучення до її цінностей і норм. Для сучасної сім'ї характерно культурне протиріччя між батьками, що живуть старими нормами та цінностями культури, та дітьми - прихильниками всього нового.

. Соціально-психологічна функція сім'ї, сутність якої пов'язана з наданням взаємної підтримки членів сім'ї, їх емоційною стабілізацією, безпосередньо пов'язана з підтримкою психічного здоров'я людини.

. Важливою функцією сім'ї є господарсько - побутова, тобто ведення спільного домашнього господарства. XXI століття істотним чином змінило побут людини, його спосіб життя. Змінилася і господарсько-побутова функція сім'ї. Не випадково західні соціологи сутність цієї функції бачать в підтримці фізичного здоров'я членів суспільства, і кожного члена сім'ї. Налагоджений побут звільнює час для активної діяльності особистості, в тому числі, фізичної активності.

. Економічна функція родини пов'язана з економічною підтримкою, наданням економічної допомоги непрацездатним і неповнолітнім членам сім'ї.

. Як зазначає М. С. Мацковский, в сучасних умовах зростає роль сексуальної функції сім'ї, пов'язаної із задоволенням сексуальних потреб особистості, підтриманням фізичної і духовної гармонії між подружжям. Ця функція лише в останні 10-15 років вивчається у вітчизняній соціології. Між тим, це одна з важливих сторін сімейного життя, яка пов'язана, як з фізичним, так і психічним станом людини [16, c.164].

Ми торкнулися основних функцій сім'ї як соціального інституту. При цьому кожна з них вносить свою лепту у формування здорового способу життя, підтримку здоров'я особистості. Як бачимо, всі функції сім'ї в ідеалі повинні сприяти формуванню орієнтацій на здоровий спосіб життя, так і самого здорового способу життя.

Не завжди батьки приділяють увагу здоров'ю дитини (правильне харчування, гігієна, прогулянки, загартовування і т. д.)

Правильне харчування є одним з основних факторів здорового і повноцінного розвитку людини. Що і як ми їмо в дуже великій мірі впливає на все наше життя. Відомий вислів Аркадія Гайдара говорить про те, що правильне харчування кожен розуміє по-своєму. У більшості випадків подання про корисну їжу пов'язані з сімейними харчовими звичками, національними традиціями, способом життя, а також з принципами ставлення до свого здоров'я. Найчастіше дитина харчується не правильно, з причини того, що батьки які не в змозі прогодувати дитину корисною їжею, у зв'язку з матеріальним недоліком, або із-за не достатку часу, наприклад, коли батьки на роботі, важко змусити дитину харчуватися саме в потрібний час і тим, чим слід.

Велике значення в охороні та зміцненні здоров'я дитини належить його гігієнічному навчанню і вихованню.

Гігієнічне виховання - це частина загального виховання, а гігієнічні навички - це невід'ємна частина культурної поведінки. Глибоко не мають рації ті, хто вважає, що повідомлення дітям гігієнічних знань і прищеплення їм гігієнічних навичок є справою медичних працівників. Це кровна справа батьків, тим більше що грань яка віддаляє навички гігієнічної поведінки від елементарних правил гуртожитку, настільки невизначена, що її можна вважати недійсною.

Велике значення в профілактиці різних захворювань належить особистій гігієні. Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом і утримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб.

Під загартовуванням слід розуміти використання природних сил (повітря, води, сонця) для підвищення стійкості організму до простудних захворювань. Практично у всіх країнах світу загартовування використовується як профілактичний засіб проти застуди та інших захворювань. Загартовування не лікує, а попереджає хворобу, підвищує опірність дитячого організму до різних подразників навколишнього середовища (протяги, перепади температури і т. д.) і респіраторних захворювань, як грип, ангіна і т. д. Загартована дитина росте спокійною, емоційно врівноваженою, доброзичливою, добре спить і їсть, активно грає.

І нарешті, прогулянки. Не так часто у сучасних людей зараз є можливість вибратися на прогулянку всім разом. І навіть вихідні багато батьків проводять на роботі, залишивши дітей у бабусь. Сімейні прогулянки завжди доставляють радість дітям. Тому батьки повинні якомога частіше знаходити час для невеликих спільних походів на природу.

За твердженням британських дослідників, здоровий спосіб життя, що включає правильне харчування і фізичну активність, не дасть очікуваного ефекту, якщо в родині часто відбуваються сварки і непорозуміння.

Вчені провели експеримент, в ході якого вивчали стан здоров'я людини, коли він розмовляє зі своїми членами родини в нормальному тоні і під час сварок. Виявилося, що гарний настрій і доброзичливе спілкування з близькими людьми чинили позитивний вплив на фізичне здоров'я [3, c.119]. В організації виховної роботи щодо здорового способу життя необхідну допомогу батькам можуть надати педагоги школи. Форми допомоги: батьківські лекторії (бесіди), дні здоров'я, спортивні заходи тощо [12, c.3].

фізичний дитина здоровий сім'я

Розділ 2. Організація та напрямки виховання здорового способу життя дитини в сім'ї

Стан здоров'я дітей на сьогоднішній день залишає бажати кращого. І ріст захворюваності пов'язаний не тільки з несприятливою екологічною обстановкою, з постійним зростанням навантажень, психоемоційного перенапруження і гіподинамії, але й з відмовою батьків вести здоровий спосіб життя. Здоров'я дітей безпосередньо залежить від умов життя в сім'ї, санітарної грамотності, гігієнічної культури батьків і рівня їх освіти. Часто рівень знань і умінь батьків у сфері виховання звички до здорового способу життя невисокий, а інтерес до даної проблеми виникає лише тоді, коли дитині вже потрібна психологічна або медична допомога. Більшість батьків не розуміють самої суті поняття «здоров'я», розглядаючи його тільки як відсутність захворювань, абсолютно не враховуючи взаємозв'язку фізичного, психічного і соціального благополуччя. В результаті у дітей формуються шкідливі звички, від яких позбутися буває дуже важко [13, c.58].

Батькам необхідно знати критерії ефективності виховання здорового способу життя:

позитивна динаміка фізичного стану вашої дитини;

зменшення захворюваності;

формування у дитини вмінь вибудовувати відносини з однолітками, батьками та іншими людьми;

зниження рівня тривожності і агресивності.

Готовність до здорового способу життя не виникає сама собою, а формується у людини з раннього віку, насамперед всередині сім'ї, в якій народилася і виховувалася дитина. Завдання батьків - донести значення щоденної турботи про своє здоров'я до свідомості своєї дитини, навчити мистецтва зміцнення здоров'я [12, c.3]. Мистецтво це освоюється дітьми в процесі спільної діяльності з батьками. Батькам необхідно не спрямовувати дітей на шлях здоров'я, а вести їх за собою по цьому шляху своїм прикладом.

Основним завданням для батьків є: формування у дитини морального ставлення до свого здоров'я, яке виражається в бажанні і потребі бути здоровими, вести здоровий спосіб життя. Дитина повинна усвідомити, що здоров'я для людини - найважливіша цінність, головна умова досягнення будь-якої життєвої мети, і кожен сам несе відповідальність за збереження і зміцнення свого здоров'я. Для вирішення такого завдання батькам необхідно пам'ятати правило: «Якщо хочеш виховати свою дитину здоровою, сам йди шляхом здоров'я, інакше її нікуди буде вести!" [25, c.94].

Формуючи здоровий спосіб життя дитини, сім'я совісно зі школою повинна прищепити дитині такі основні знання, навички та вміння:

знання основних частин тіла і внутрішніх органів, їх розташування і роль в життєдіяльності організму людини;

вміння вимірювати зріст, масу тіла, визначати частоту свого пульсу і дихання, розуміння значення визначення цих показників для контролю за станом здоров'я та його корекції;

розуміння значення здорового способу життя для особистого здоров'я, гарного самопочуття, успіхів у навчанні;

знання правил особистої гігієни, гігієни житлових і навчальних приміщень, одягу, взуття та ін.;

вміння правильно будувати режим дня і виконувати його;

знання основних правил раціонального харчування з урахуванням віку;

розуміння значення рухової активності для розвитку здорового організму;

знання правил профілактики захворювань хребта, стопи, органів зору, слуху та інших;

знання основних природних факторів, які зміцнюють здоров'я, і правил їх використання;

знання правил збереження здоров'я від простудних і деяких інших інфекційних захворювань;

вміння аналізувати небезпечні ситуації, прогнозувати наслідки і знаходити вихід з них;

уміння надавати найпростішу допомогу при невеликих порізах, ударах, опіках, обмороженнях;

знання лікувальних установ, де можна отримати допомогу у разі хвороби;

вміння взаємодіяти з навколишнім середовищем, розуміти, при яких умовах середовище проживання (будинок, клас, вулиця, дорога, ліс) безпечна для життя [3, c.134].

Формування здорового способу життя служить зміцненню всієї родини. Дитина повинна дізнатися краще сімейні традиції, зрозуміти значення і важливість сім'ї в житті людини, роль дитини у сім'ї, засвоїти норми і етику стосунків з батьками та іншими членами сім'ї.

Батьки повинні розвивати інтерес дитини до професійної і побутової діяльності членів своєї сім'ї, формувати розуміння їх соціальної значущості. Виховувати в дитині доброту, дружелюбність, витримку, цілеспрямованість, сміливість, позитивну самооцінку, оптимістичне ставлення до життя, вміння висловлювати свої почуття, здатність вірити у власні сили і довіряти світу. Розвивати у нього навички спілкування, дух співробітництва і колективізму, вміння розуміти почуття іншої людини, спілкуватися і взаємодіяти в групі [23, c.104].

Освоюючи ці знання і вміння, дитина вчиться керувати своїми емоціями і розумовою діяльністю. Це покращує психологічне самопочуття в школі, сприяє більш успішному навчанню.

.1 Методи і форми виховання здорового способу життя дитини в сім'ї

Поняття форма виховання в педагогічній літературі визначають як спосіб організації виховного процесу. Форми організації виховного процесу в узагальненому вигляді відображають відносини, що складаються між вихователями і вихованцями.

Форми виховної діяльності бувають різного характеру:

. За спрямованістю змісту: 1)інтелектуально - пізнавальні; 2)соціально - творчі; 3)професійно - орієнтаційні; 4)культурно - дозвіллєві;5)спортивно - оздоровчі;6)художньо - творчі; 7)організаційні.

. За характером взаємодії та спільної діяльності

змагальні форми (конкурси, змагання);

видовищні (спектаклі, перегляди кінофільмів);

продуктивно - творчі (захист проектів, виставки);

комунікативні форми (круглі столи, вечори зустрічей);

демонстраційні (презентаційні);

індивідуальне самовираження (портфоліо тощо).

З наведеної типології форм випливають різні методи виховання. У ході розвитку уявлень про здоровий спосіб життя перевагу краще віддати простим методам і прийомам: бесіди, читання, малювання, спостереження за природою, догляду за рослинами, іграм і найголовніше, особистим прикладам. Розглянемо деякі з них [3, c.201].

Одними з важливих прийомів формування знань про ЗСЖ ми вважаємо практичні заняття. Такі заняття краще проводити разом з педагогами школи або дитячого садка. Деякі завдання можна проводити і вдома. Наведу для прикладу кілька тем, які можуть бути використані в процесі профілактичної роботи з молодшими школярами.

Чисті руки: показати, як правильно мити руки; довести, чому потрібно тримати руки в чистоті, коли обов'язково їх слід мити.

Здорові зуби: показати на малюнку послідовність чищення зубів; почистити зуби щіткою і пастою; довести, чому потрібно чистити зуби, коли і якими пастами; скласти пам'ятку «Що люблять наші зуби», «Шкідливо для зубів».

Красиві нігті: показати на малюнку (намалювати), як слід стригти нігті на руках і ногах; правильно підстригти нігті на руках; поміркувати, чому маленьким дівчаткам не варто відрощувати довгі нігті, фарбувати їх лаком, носити на пальцях безліч кілець.

Зовнішній вигляд: вибрати на малюнках (намалювати) варіанти одягу, взуття та зачіски для занять у школі, відвідування театру, свята, для дому і т. д.; показати, як слід чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики;

довести, що завжди необхідно мати при собі хустинку, і пояснити для чого.

Я і моє здоров'я: скласти програму власного здоровотворення на певний час (місяць, тиждень), включаючи різні заходи по самоспостереженню, саморегуляції і самооздоровленню [12, c.4].

Бесіди в першу чергу повинні зачіпати проблеми, що найбільше хвилюють дітей: це проблеми охорони природи та профілактики шкідливих звичок. Іншим пріоритетом повинні стати теми морального, душевного здоров'я, духовності, доброти, милосердя. Ще один напрямок - «абетка здоров'я»: теми гігієни, здорових поведінкових звичок, раціонального харчування, профілактики втоми і ін.

Далі можна провести заняття, присвячене малюванню. Малювання - потужний спосіб подолання комунікативних бар'єрів, цей процес допомагає дитині розслабитися і зосередитися на своїх думках. Малюнок у сполученні з листом чи діалогом може бути прекрасним методом дослідження сприйняття здоров'я дитиною. Так діти висловлюють думки, які їм важко висловити за допомогою слів.

Методика «Малюй і пиши» дуже подобається малюкам. Такий спосіб самопізнання вчить їх аналізувати власний досвід, розмірковувати з приводу своїх дій і бажань.

Літературне читання також може бути використано в якості методу формування знань про ЗСЖ. Наприклад, книга М. Твена «Пригоди Тома Сойєра». Для читання пропонується уривок, в якому описується перший досвід куріння трубки головним героєм і його другом Джо.

Крім літературного читання, стосовно до закріплення корисних звичок, формування позитивного ставлення до фізичного і морального здоров'я велике значення має гра. Гра - це найефективніший вид діяльності, що дозволяє довше зберігати продуктивну працездатність дитини. В іграх дитина вступає в різні співвідношення: співробітництва, співпідпорядкування, взаємного контролю і т. д. Гра розкриває великий потенціал. Які ж ігри можуть бути використані для формування знань про ЗСЖ.

По-перше, це рухливі ігри, вони створюють сприятливі умови для оволодіння просторовим орієнтуванням, сприяє вдосконаленню сприйняття і уявлень. Постійно порівнювати й уточнюючи враження, отримані від дій у навколишньому середовищі, дитина привчається до спостережливості, усвідомлює взаємозв'язок між предметами в оточуючому його середовищі. В іграх вдосконалюються придбані у вправах знання про направлення рухів, розташування й взаємополож енні предметів.

А у вправах і рухливих іграх з елементами змагання, що можна організувати з дітьми з двору, в якому живе сім'я, виховується творче ставлення дітей до рухової діяльності; формуються такі якості особистості, як цілеспрямованість, відповідальність, критичність думки, наполегливість у подоланні труднощів, спостережливість, активність; розвиток фантазій, ініціатива і захопленість, вміння здійснювати творчий задум практично. Дитина привчається по-новому дивитися на звичне, знайоме. Все це необхідно людині в його майбутньої діяльності.

Дуже важливо, щоб значна частина таких занять проводилася на повітрі. Рухова діяльність на повітрі підсилює обмін речовин, окислювально-відновні процеси, покращує роботу всіх органів і систем.

По-друге, інтелектуальні ігри, що закріплюють основні поняття, уявлення, знання з проблематики здорового образу.

І нарешті, головний метод - особистий приклад батьків. Це найголовніша і найважливіша частина у формуванні в дитини здорового способу життя. Батьки обов'язково повинні показувати дитині, що вранці треба чистити зуби, робити зарядку, харчуватися тільки правильною їжею. Якщо у батьків вже є шкідливі звички і вони не в силах від них відмовитися, вони не повинні подавати дитині поганий приклад, слід приховувати свої потреби від очей дитини, т. к. діти чітко повторюють все, що бачать, погано розуміючи, добре це чи погано. Вранці вся родина обов'язково повинна виконати комплекс вправ, що сприяє здоровому способу життя, що б подати дитині приклад, з чого слід починати ранок.

Таким чином, у формуванні знань про здоровий спосіб життя у дитини будь-які методи роботи: цікава бесіда, розповідь, читання та обговорення дитячих книг, перегляд кінофільмів та ін., важливі для опанування знань про здоровий спосіб життя [12, c.5]. Ефективність формування знань про здоровий спосіб життя значною мірою буде залежати від різноманітності методів, які батьки використовують у своїй роботі, а також урахування вікових особливостей дитини при виборі цих методів і особистого прикладу батьків.

Розділ 3.Формування культури здоровя дитини в сімї

Основна відповідальність за розвиток і здоров'я дитини покладається на сім'ю. Зу кожній родині має панувати культ здоров'я.

Свого часу представники за здоровий спосіб життя П. П.Брегг визначили 10 заповітів, "золотих ключиків душевного і фізичного здоров'я. Вони вважали, що забезпечити міцне здоров'я можна за таких умов: чисте повітря, сонячне світло; вживання тільки свіжих, життєво важливих продуктів, правильне споживання продуктів; щоденні прогулянки за будь-якої погоди; помірні і регулярні фізичні навантаження (хатня робота, гімнастика. фізичні вправи); абсолютна зовнішня охайність; глибокий сон; розуміння природних законів здоров'я та їх виконання; єдність трьох складових - тіла, розуму і духу; підтримання духовних сил, звернення до природи.

При доборі фізичних вправ для ранкової гімнастики та фізкультхвилинок, які виконуються в домашніх умовах, рухливих та спортивних ігор на подвір'ї батьки мають зважати на потреби і можливості організму дитини, рівень її фізичного розвитку. Основні принципи, яких необхідно дотримуватися: цілеспрямованість фізичних вправ залежно від можливостей і потреб організму; відповідність навантаження індивідуальним можливостям дитини; послідовна активізація розширення засобів фізичних вправ, збільшення навантаження; урахування результатів психодіагностики та медичних обстежень.

Спостереження доводять, що більшість молодших школярів дотримуються норми рухової активності, яка складає півтори години на день, в основному за рахунок прогулянок, ігор на повітрі. Значно менше місце займають спеціальні фізичні вправи - ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, які сприяють підтриманню високого рівня працездатності протягом дня. Основою таких вправ є рухи, запозичені з трудової та побутової діяльності людини. Це випрямляння ніг і тулуба, розведення плечей, піднімання і повороти голови, стискання і розведення пальців. Крім того, у фізкультхвилинки може вводитися самомасаж активних точок бадьорості (носа і вух), дихальна гімнастика. Ранкова гімнастика для молодших школярів проводиться під керівництвом дорослих. Підлітки виконують вправи самостійно.

Вчителі фізкультури, вихователі, лікарі підбирають завдання щоденної програми, які можуть складатися за такою схемою:

·Вчасно прокиньтесь, посміхніться один до одного.

·Потягніться 2-3 рази.

·Зробіть самомасаж (рук, шиї, обличчя, вушних раковин, голови, живота і ніг).

·Зробіть ранкову гімнастику або комплекс статичних вправ.

·Виконайте дихальні вправи.

·Випийте вранці воду маленькими ковтками (краще гарячу).

·Почистіть зуби (вранці, ввечері).

·Походіть по камінцях 1-2 хвилини.

·Прийміть повітряні ванни.

·Походіть босоніж.

·Виконайте вправи для обличчя.

·Виконайте 1 -2 вправи для очей.

Виконайте комплекс фізичних вправ (статичних поз, оздоровчі паузи, вправи на розслаблення).

Присвятіть час улюбленій справі (малюванню, квітникарству, співу, читанню). Послухайте музику. Зробіть домашні справи. Вчасно лягайте спати. Оцініть стан свого самопочуття (за 5-бальною системою).

Подібно складається "Життєвий ритм сім'ї" на тиждень, місяць, рік. Наприклад, тижневий план може містити самомасаж всього тіла, заняття в гуртках, секціях, недільні прогулянки тощо. В місячному графіку сплановані відвідування музеїв, театрів, виставок, зустрічі з друзями тощо. Річний "Життєвий ритм сім'ї" враховує зайнятість членів родини під час канікул, свят, відпусток.

Такі програми не лише дисциплінують та сприяють формуванню умінь і навичок здорового способу життя кожного з членів родини особисто, вони згуртовують дітей і дорослих, роблять їх спільниками в досягненні мети. гармонізують взаємини, тобто збагачують досвід соціальної поведінки.
Надзвичайно важливий етап для соціального розвитку особистості - власне дитинство. В цей час відбувається становлення особистості на рівні ще не розвиненої свідомості, встановлюються перші її зв'язки з людьми, головним чином, рідними. Дитина тільки вчиться орієнтуватися в розмаїтті життєвих ситуацій, співвідносити наявні в неї уявлення з життям, з реальними вчинками, з конкретною поведінкою. Вона довірливо ставиться до дорослих, безперечним авторитетом для неї є батьки. Це сприятливий період для цілеспрямованого впливу на дитину щодо формування моральних понять, позитивних емоцій, соціальних цінностей.
У підлітковому віці розширюється коло суспільних інтересів дитини, особливе місце в її житті починають займати товариші, однокласники, друзі. Відбувається опанування суспільного досвіду та самореалізація у випробуванні власних сил під час навчання у школі та спілкування з однолітками. Формуються різноманітні життєві навички, необхідні для адаптації в суспільстві: спілкування з однолітками, молодшими, дорослими; критичне ставлення до себе й оточуючих; пізнання та оцінювання власних здібностей; соціально-психологічна адаптації до навколишнього середовища.

Значну роль у розвитку особистості підлітка відіграє його самооцінка. Дослідження доводять, що значній частині підлітків притаманна занижена самооцінка, що свідчить про невпевненість у власних силах і здібностях, наявність почуття власної неповноцінності (меншовартості), що може призводити до психічних і соматичних розладів і захворювань. Завдання батьків у даному випадку - формувати у підлітків адекватну або навіть трохи завищену самооцінку, що буде сприяти нормальній соціально-психологічній адаптації, збереженню психічного здоров'я.

При спілкуванні з юнаками і дівчатами батьки повинні пам'ятати, що вони чекають від дорослих розуміння, співчуття, допомоги в пошуках моральних істин. Слід обговорювати проблеми, які хвилюють доросліших дітей: кохання, сексу, сім'ї, профілактики та подолання шкідливих звичок тощо.Результатом роботи, спрямованої на формування культури здоров'я дитини у сім'ї, має стати: компетентність у сфері збереження і зміцнення здоров'я (фізичного, психічного, соціального, духовного); соціальна адаптація, успішне включення в соціум; інтеріоризація - включення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу; самостійність у вирішенні власних проблем.

Отже, важливим інститутом формування культури здоров'я дітей і соціальної компетентності є сім'я. Саме в ній дитина починає усвідомлювати своє місце серед людей, набуває навичок позитивного ставлення до світу, накопичує індивідуальний досвід соціальної поведінки. Насамперед сім'я може задовольнити найголовніші потреби дитини: у любові, довірі, самостійності, самоствердженні та визнанні, що є основним напрямком становлення дитячої особистості. Позитивні взаємини з батьками та близькими дорослими - головна умова фізичного, психічного, духовного та соціального розвитку дитини. Якщо батьки бажають здоров'я своїм дітям, життя в сім'ї побудувати на принципах здорового способу життя:

Живіть у певному режимі праці, відпочинку, харчування, а саме: намагайтеся вчасно лягати спати і вставати, повноцінно і раціонально снідати, обідати, а вечеряти не пізніше 19-20 години.

У раціоні повинна переважати рослинна та білкова їжа при мінімумі солодощів і тваринних жирів, обмеженні гострих солоних приправ.

Стежте за тим, щоб за трапезою не виникало почуття переїдання у будь-кого з членів сім'ї; починайте день з ранкової фіззарядки не менше, як протягом 30 хвилин, бажано на свіжому повітрі.

Після зарядки - душ, який необхідно завершити обливанням холодною водою. Перед сном обливання повторити. Доведено, що дворазове обливання дає великий імпульс імунній системі організму, причому багатократно зростає протидія не тільки простуді, а й патології м'язового, опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, нервової системи, навіть онкопатології та хвороб серцево-судинної системи;

Облиште курити, доводячи своїй дитині, що це витончена форма самогубства.

Обмежте вживання алкоголю, виключивши у присутності дітей його вживання взагалі.

Залишайте за порогом свого дому роздратованість цінами, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям тощо, бо все це непомітно передається і членам сім'ї. Відбувається поступове нагромадження стресової енергії, яка виснажує нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції, веде до хвороб.

Не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову систему, енергію, втрачену за тиждень, підвищити імунітет, зміцнити здоровя. Пам'ятайте, що вигляд однієї хворобливої людини в сім'ї пробиває біоенергетичний та психологічний захист решти її членів; дуже добре, якщо хтост захоплюєтеся у вільний час одним з видів спорту.

Регулярні заняття спортом роблять вашу імунну систему невразливою, нерви - сталевими, волю - залізною, а ваших дітей - схожими на вас, здоровими і щасливими; пам'ятайте, що всі ваші звички - не більш як стереотипи, що створюють обманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких спочатку потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя, повнокровного здорового життя, дадуть комплекс нових відчуттів, і ви почуватиметься не менш комфортно.

Висновок

Формування здорового способу життя у дитини має бути одним з обов'язкових компонентів сімейного виховання. Сім'я для дитини - це те середовище, де він знаходить приклади для наслідування і тут відбувається його соціальне народження.

На основі нашого дослідження і поставлених нами завдань ми можемо зробити наступні висновки:

. Поняття "здоров'я" не має чіткого визначення в науковій літературі. Хтось вважає його властивістю, хтось процесом, хтось трактує його як стан, хтось здатністю. Як правило, здоров'я це не лише відсутність хвороб, а й стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя. Але не всі сім'ї розуміють це, вважаючи, що якщо дитина не хворіє, значить вона здорова. Також не всі батьки приділяють належної уваги вихованню у дитини знань про здоровий спосіб життя, тому багато дітей не використовують елементарних правил "чистих рук" і т. д.

. Виховний потенціал сім'ї являє собою реальну фактичну здатність до виховання дітей з урахуванням конкретних соціальних обмежень. В якості показників виступають потреби, традиції, установки, інтереси сім'ї і багато іншого. Також виявлено, що здоров'я дитини багато в чому визначається ставленням батьків до спроб навчити дитину елементарним правилам гігієни, тому необхідно приділяти величезну увагу такому вихованню дітей, так як в даний час ця проблема загострилася і стала актуальною. Актуальність проблеми здоров'я дітей та знання про нього полягає в тому, що діти не знають про цю проблему. Тому необхідно вирішувати задачі поповнення знань дітей про здоровий спосіб життя і розвивати це будь-якими шляхами, починаючи насамперед із сім'ї.

. Існує одне основне направлення сімейного виховання на формування у дитини здорового способу життя. До нього відноситься - робота з дітьми. Необхідно донести значення щоденної турботи про своє здоров'я до свідомості своєї дитини, навчити мистецтву зміцнення здоров'я, сформувати у дитини моральне ставлення до свого здоров'я, яке виражається в бажанні і потребі бути здоровими, вести здоровий спосіб життя. Батьки повинні приділяти особливу увагу формуванню сприятливої атмосфери в домі, виховувати у дитини повагу до себе і оточуючих, дбайливого ставлення до свого здоров'я. Велике значення має виховний вплив на дитину особистим прикладом батьків.

. Існує безліч форм і методів виховання здорового способу життя дитини в сім'ї. Я вважаю, що найкращий метод - це метод "гра". Він більш ефективно впливає на формування в дитини знань про здоровий спосіб життя, більш чітко дає зрозуміти всю важливість здоров'я. Однак лише комплексне використання всіх методів і форм виховання здорового способу життя в сім'ї може сформувати у дітей чітке розуміння того, що треба робити, щоб вести здоровий спосіб життя.

Список використаних джерел

1. Багнетова Е. А. Вплив сімейних факторів на спосіб життя та здоров'я старшокласників / Е. А. Багнетова // Соціологічні дослідження, 2011, NN

. Велика медична енциклопедія // 1974

. Бригидина Л. А. Формування ціннісного ставлення до власного «Я», як основа виховання установок до здорового способу життя у підлітків / Л. А. Бригидина.- 1999. С. 287

. Гагаріна, О. Ю. Семьеведение: учеб. посібник / О. Ю. Гагаріна. - М.: Флінта: Изд-во московського психолого-соціального інституту, 2009. 384 С.

. Гаричева Н.Е. Профілактична програма формування ЗСЖ у школі / Н.Е. Гаричева // Виховання школярів, 2010, NN4.-С. 11-14

. Дзюба В. Сім складових здорового способу життя / В. Дзюба // Безпритульний, 2011, NN 1

. Здоров'я населення і середовище проживання - 2006р., №8

. Коджаспирова Р. М., Коджаспиров А. Ю. Педагогічний словник / Р. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. - М., 1989. С. 301

. Койсман Л. А. Соціально - педагогічні умови формування ЗСЖ / Л. А. Койсман. - 2006. С. 183

. Лісіцин Ю. П., Полуніна В. В. Здоровий спосіб життя дитини / Ю. П. Лісіцин, В. В. Полуніна // М., 1984

. Лісіцин Ю. П. Соціальна гігієна та організація охорони здоров'я / Ю. П. Лісіцин. - М., 1992. - С. 105

. Лубишева Л. В. Взаємодія сім'ї і школи у формуванні здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку / Л. В. Лубишева, А. В. Шукаєва // Фізична культура: виховання, освіту, тренування, 2007, NN3.-С. 2-5

. Маркова А. І. Спосіб життя батьків як детермината здоров'я дітей / А. В. Маркова, А. В. Ляхович, М. Р. Гутман // Гігієна і санітарія, 2012, N№ 2. - С. 55 - 61.

. Маслов А. Р. Підготовки та проведення змагань учнів Школа безпеки/ А. Р. Маслов // Навчально - методичний посібник. М., 2000. С. 98

. Матеріали науково - методичної конференції з фізичної культури і спорту (Благовєщенськ, 14 квітня 2006р.) / Редкол. Т. Д. Каргина [та ін] - 2006.

. Мацковский М. С. Соціологія сім'ї (проблеми теорії, методології та методики) / М. С. Мацковский. - М., 1989. С. 275

. Мітяєва А. М. Здоровий спосіб життя / А. М. Мітяєва - 2008. С. 116

. Ожегов, С. В. Словник російської мови / С. В. Ожегов. - М., 1989 р. С. 234

. Основи здорового життя: соціально - педагогічна підтримка дітей та сімей «групи ризику»: [ «Круглий стіл» в Університеті Російської академії освіти ] // Соціальна педагогіка, 2006, NN 3-16

.Рибинський Е. М. Управління системою соціального захисту дитинства. / Е. М. Рибинський // 2004. - С. 145

. Сімейне виховання. / Упоряд. П. А. Лебедєв // 2001. - С. 211

. Сім'я в Росії. 2008 / Федер. Служба держ. Статистики (Росстат). - 2008

. Столін, В. о. Психологічні основи сімейної терапії / Ст. В Столін // Питання психології, 1996. - № 4. - С. 104-105

. Тен Е. Е. Основи медичних знань / Е. Е. Тен - 2002. С. 107

.Ткачова, В. о. Гармонізація сімейних відносин: тато, мама, я - дружна сім'я. Практикум по формуванню адекватних сімейних відносин. / Ст. Ст. Ткачова. - М., 2000. С. 158

. Тюріна В. Ю. Спосіб життя сім'ї - основа формування культури здоров'я дитини / В. Ю. Тюріна // Спеціально - гуманітарні знання, 2011, N№ 6

. Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я // 2012

Похожие работы на - Організація та напрямки виховання здорового способу життя дитини в сім'ї

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!