Технологія роботи з дітьми-сиротами з прийомних сімей
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ: „ТЕХНОЛОГІЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ З ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
Виконала:
Перевірив:
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ:
НЕОБХІДНІСТЬ ПРИЙОМНОЇ СІМЇ
.1Визначення основних понять теми
1.2Сім'я за договором
.3Експеримент Прийомна сімя
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ З ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
.1 Інформаційний етап
2.1.1 Збір інформації про дітей, які потребують батьківського піклування
.1.2 Інформація про дитину, яка влаштовується у прийомну сім'ю
.2 Організаційний етап
.2.1 Організація підбору прийомної дитини в конкретну прийомну сімю
2.2.2 Підготовка документів на юридичне оформлення дитини в прийомну сім'ю
2.3 Соціальний супровід прийомної сім'ї
2.3.1 Поняття соціального супроводу
2.3.2 План соціального супроводу прийомної сім'ї
.3.3 Оцінювання ефективності функціонування прийомних сімей
.3.4 Оцінювання ефективності опіки прийомної сім'ї та рівня розвитку і виховання прийомної дитини (дітей)
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кілька років тому ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) ініціював створення в нашій країні названих родин, багато хто сприйняв це як реальний, дуже ефективний вихід із надскладної ситуації, яку ми самі породили і в якій остаточно заплуталися.
І справді. Перші малолітні жебраки на вулицях викликали в суспільства шок. Поки ми ойкали й охали, обмежуючись то роздаванням їм гарячих бульйонів із гуманітарними джинсами й черевиками, то «круглими столами», хвороба прогресувала. Сьогодні в Україні катастрофічно багато дітей, котрі, відірвавшись від домівки, виявилися нікому не потрібними. З 90 тисяч хлопчиків та дівчаток, які втратили батьківську опіку, лише 10 відсотків можуть сказати, що їхні батьки померли. Решта - 90 відсотків - «нічиї». Це ті, у кого батько й мати формально є, але дітей вони не доглядають: або самі їх покинули, або в судовому порядку позбавлені батьківських прав. Для таких дітей навіть придумали спеціальний термін - «соціальні сироти». Вони поповнюють дитячі будинки, школи-інтернати, притулки, горища й підвали. І сьогодні ми жахаємося: ці діти не ходять до школи, бються, грабують і вбивають, «шестерять» у дорослих бандах, торгують на ринках, займаються проституцією, курять, колються, заражаються і заражають...
Хтось скаже: «У нас є притулки». Так, є. Але, по-перше, їх мало. По-друге, це лише перша, «швидка допомога», яка зобовязана знайдену в підвалі дитину відмити, нагодувати, підлікувати й відправити далі. Куди? До батьків-пяниць не можна. У переповнені школи-інтернати? Але це - свого роду катівні, з яких виходить абсолютно не пристосована до життя молодь. Вони не знають, як поводитися з грішми, як купувати собі одяг, взуття, продукти, ліки. Вони розгублюються, коли доводиться мати справу з побутовими приладами, не вміють поводитися з незнайомими людьми, спілкуватися з однолітками. У частини випускників шкіл-інтернатів немає житла, фаху, роботи. Немає нікого, хто допоміг би їм хоч порадою. Жили вони на всьому готовому, звикли до спонсорських подачок. А дійсність часом повертається до них таким жорстоким боком, що одні змушені йти в кримінал, інші накладають на себе руки.
А вихід простий: дитині потрібна не армія чиновників, а просто батьки. І якщо немає поруч рідних, то бодай названі, котрі дадуть їм найголовніше - щиру любов і турботу. Як засвідчив багаторічний закордонний досвід, це «пігулка» чарівна, вона діє безвідмовно.
Названі батько й мати чужу дитину не всиновлюють, не мають прав на її майно, а просто ставлять на ноги у критичній життєвій ситуації. Така опіка може тривати від кількох місяців до кількох років. Від держави названі батьки одержують гроші на утримання дітей і допомогу психологів, медиків, педагогів, юристів, соціальних працівників.
Прогресивну ідею взяли в роботу фахівці Українського інституту соціальних досліджень. За порівняно короткий час вони зробили неймовірно багато: від наукових досліджень, формування громадської думки через засоби масової інформації до консультацій, тренінгів, видання книжок і посібників на допомогу названим батькам і соціальним працівникам, економічних розрахунків і практичної реалізації ідеї. А головне - відпрацювали соціальні технології. Сьогодні в Україні створено вже 40 названих родин, у них «відігрівається» 51 дитина.
Підраховано, що з державного скарбниці на утримання однієї дитини в названій сімї піде вдвічі менше грошей, ніж на утримання в школі-інтернаті.
Названі батьки одержують від 100 до 280 гривень на дитину щомісяця. Торік це були кошти Європейської дитячої благодійної організації (ЄДБО) [14].
Проте для здійснення ефективного діалогу між державної і названою або прийомною сімєю необхідний хтось третій. І цим третім має виступати соціальний педагог.
Саме тому МЕТОЮ даної роботи стало дослідження технологій соціально-педагогічної роботи з дітьми, які виховуються у прийомних сімях.
ЗАВДАННЯ РОБОТИ:
1.Визначення основних понять роботи
2.Аналіз науково-методичної бази соціально-педагогічної роботи з прийомною сімєю.
.Визначення специфіки технологій соціально-педагогічної роботи з дитиною, що виховується у прийомній сімї.
.Запропонувати власний проект соціального супроводу прийомної сімї.
ОБЄКТОМ дослідження виступив процес соціально-педагогічної роботи з прийомної сімєю, а ПРЕДМЕТОМ - технології цієї роботи.
Оскільки дана тема на сьогоднішній день є мало розробленою, то матеріал, використаний у даній роботі, брався з періодичних видань, мережі Інтернету та методологічних розробок Центру соціальних служб для молоді, Управління у справах сімї та молоді та інших державних структур, що займаються проблемами сімї, материнства дитинства.
Матеріал, представлений у даній роботі буде корисним для усіх, хто працює з прийомними сімями, дітьми-сиротами або цікавиться зазначеними питаннями.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ: НЕОБХІДНІСТЬ ПРИЙОМНОЇ СІМЇ
1.1Визначення основних понять теми
дитина сирота прийомна сім'я
У даній главі ми представляємо глосарій основних термінів, які будуть використовуватися у даній роботі [16].
СИРІТСТВО - соціальне явище, зумовлене наявністю у суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків внаслідок позбавлення батьківських прав, визнання їх у встановленому порядку недієздатними, безвісно зниклими та ін. [16].
СІМЯ - соціальний інститут, який характеризується певними соціальними нормами, санкціями, взірцями поведінки, правами і обовязками, що регулюють відносини між подружжям, батьками і дітьми. Виділяють: прості сімї - з однією шлюбною парою і їх дітьми, які ніколи не були у шлюбі (або без дітей). Сімя, в якій діти живуть з одним із батьків, називається неповною. Три або більше генераційні сімї обєднують батьків, їх дорослих дітей з чоловіками, дружинами і дітьми-внуками. Їх називають складними, розширеними. По кількості дітей виділяють бездітні, малодітні, багатодітні. Сімя малозабезпечена - рівень доходів якої не перевищує споживчого мінімуму. Сімя соціального ризику - різновид сімї, яка не відповідає своєму призначенню і не виконує в достатній мірі своїх функцій, піддана впливу негативних соціальних факторів, тісно взаємодіє з групами соціального ризику [16].
ПРИЙМАЦТВО - прадавній звичай у східних і південних словян (проіснував до ХІХ ст.). Виявлявся у прийомі в сімейне коло осіб, які не мали можливості самостійно вирішувати питання свого життєзабезпечення. До них відносились діти, які в силу різних причин залишились без піклування батьків (годованці, вихованці), старі люди, які не мали родичів, працездатні безземельні особи [16].
ПРИЙОМНА СІМЯ. Прийомна сімя може являти собою сімейну громаду, що складається з сімї, заснованої на шлюбі, походженні усиновленні. Це один тип прийомної сімї. Інший тип сімї заснований на опіці, третій тип - на фактичному вихованні. Будь-яка сімя із зазначених типів може організувати прийомну сімю на договірній основі. Виключенням із загального правила буде прийомна сімя, утворена на основі договору органа опіки і піклування з окремих чоловіка або жінки, які не знаходяться в шлюбі і не мають дітей. У цьому випадку сімя, що складається з одного прийомного батька чи матері і прийомної дитини, буде мати зовсім особливу підставу свого створення - договір, що має змішану сімейно- і цивільно-правову природу. Прийомна сімя складається із прийомних батьків (подружжя або самотніх чоловіка чи жінки), що уклали договір з органом опіки і піклування, і прийомної дитини (дітей). Відмінність прийомної сімї від дитячих будинків сімейного типу так і від усиновлення, опіки і піклування і фактичного виховання полягає у специфічних умовах життя дітей у сімї, які не породжують прав і обов'язків батьків і дітей. Прийомна сімя створюється на певний строк і по правовій суті найбільш близька до відносин, що складається при опіці і піклуванні. Громадяни, що бажають узяти дитину (дітей) на виховання, укладають договір про передачу дитини з органом опіки і піклування [16].
Нижче ми детальніше розглянемо сутність прийомної сімї в Україні.
.2 Сім'я за договором
Сьогодні в Україні понад сто тисяч дітей-сиріт. В основному ці діти виховуються в дитячих будинках та інтернатах, деякі - в дитячих будинках сімейного типу, і зовсім небагатьох усиновляють. Проте далеко не всі бажаючі дати сімю чужій дитині можуть собі це дозволити. Одні - через економічні проблеми, інші - через страх, що не все може скластися вдало.
У той же час у розвинених країнах вже давно створено інститут прийомної сімї. Наприклад, в Англії 65% всіх дітей, яким потрібна опіка, живуть у таких сімях, у Нідерландах - 40%. Прийомні сімї законно існують у 124 країнах світу. В Україні їх поки тридцять вісім (чотири з яких у Києві) і у них виховується 41 дитина. Батьки, які отримують від держави гроші на утримання прийомних дітей, у будь-який момент можуть відмовитися від своєї ролі та «повернути» дитину до органів соціальної опіки. Дитина також може відмовитися від «своїх» батьків та знайти нових. І ще: у прийомних сімях від дітей не приховують їхнього минулого. Психологи стверджують, що це допомагає уникати конфліктних ситуацій. Адже з дітьми, які з народження не отримували батьківського тепла, легко не буває. Названий батько Борис Соколов розповів кореспонденту «Дня»: «У дітей з дитячих будинків завжди одяг у крихтах. Вони звикли запасатися їжею про запас, а крадіжку не вважають чимось ганебним. У них все - спільне, у них немає нічого свого, особистого. Коли ми нашій прийомній дочці на день народження подарували косметичний набір, то Світланка майже рік зберігала його у своїй кімнаті, не використовуючи» [14].
Робота за проектом «Трансформація державної системи інститутів піклування про дітей» розпочалася в Україні три роки тому. Тоді прийомні сімї розглядали тільки як гіпотетичну можливість, а сьогодні ми говоримо про це як про реальність. «Розвиток цієї реальності, - говорить психолог Галина Бевз, - залежить від соціальної політики. Дослідження, які ми провели, показали нам, що ініціатива допомоги дитині є природним явищем будь-якого суспільства. Багато дітей ще до початку роботи нашої програми вже жили у нерідних сімях. Якщо буде сприятлива соціальна політика, то кількість людей, готових узяти чужу дитину в свою сімю значно збільшиться». Основна мета прийомної сімї - ввести дитину до соціуму, щоб вона могла функціонувати в ньому як його повноправний член і не поповнювати завтра ряди асоціальних особистостей. Дитина знаходиться у сімї до 18 років, вона не може претендувати на житлову площу та спадщину прийомних батьків. Шкода, але подальша підтримка таких дітей законодавством не передбачена... На прийомну сімю звалюється набагато більше стресів, ніж на звичайну. Тому їй так необхідно мати підтримку, і насамперед, від держави: психологічну, юридичну та соціальну. Це дозволить все більшій кількості дітей знайти любов та домашнє тепло.
Історія виникнення прийомної сімї у кожної своя. Хтось взяв двійнят-підкидьків з лікарні, дворічні малята не вміли навіть ходити. Хтось усиновив дитину з дитбудинку. А Катерина Єпішева отримала прийомну дочку «на додаток» до купленої половини будинку: сусідка кинула свою дитину напризволяще. Спочатку жінка просто пожаліла нещасну дитину, а коли від матері Олі почула, що та сподівається отримувати від своєї кинутої дитини аліменти, стала шукати спосіб захистити права дівчинки. Рідну матір було позбавлено батьківських прав, а нова сімя отримала статус прийомної. Ще одна життєва історія: мати Світлани померла, коли дівчинці було три роки. Родичі передавали її з рук у руки, поки вона не опинилася у 90-літнього дідуся. Сімя Соколових (Київ) почула про це випадково і, навіть не бачивши дівчинку, відразу вирішила її забрати до себе. «Світланка боялася до нас звертатися першою, - розповідає старший син Соколових тринадцятилітній Олег, - навіть соромилася йти їсти. Але у неї нікого не було, крім нас. Нехай люди беруть таких дітей у свої сімї, і нехай їм Бог допомагає...» [14].
Щоб стати прийомними батьками, не потрібна педагогічна освіта. Для цього треба просто мати бажання подарувати тепло свого серця обділеній долею дитині, мати хоч би одну рідну, тобто особистий досвід сімейного виховання, та подзвонити за телефоном 044-239-39-16 у центр дослідження дитинства Українського інституту соціальних досліджень. Кияни ж можуть звертатися у міський центр роботи з прийомними сімями (телефон - 248-51-91). Можливості для такої благородної місії перевірять фахівці, а у спеціальному центрі потренують для нової ролі.
Коментар: Володимир Нікітін, доктор культурології, консультант з освіти Міжнародного центру перспективних досліджень:
У перші роки радянської влади в країні впроваджувалася державна система виховання дітей, пропагувалася відмова від приватного життя. Я як архітектор знаю про проекти будинків-комун, які було побудовано у Москві i в яких спільними були навіть спальні. Це був дуже могутній рух, спрямований на руйнування самої ідеї сімї, ідеї сімейного виховання. Вважалося, що сімя відтворює патріархальні риси і тому сучасну людину в ній виховати не можна. У 30-ті роки запал стих, але тоді укорінилося розуміння того, що виховувати треба однаково всіх, уніфіковано, у школах. Також треба було вирішити проблему безпритульних - зявилися гігантські будинки, героєм став Макаренко зі своїми педагогічними технологіями, а НКВС опікало тоді такі виховні установи.
Сьогодні нам треба перейти (чи повернутися?) до цілком іншого мислення. За рахунок зникнення піонерської організації сфера виховання залишилася у нас незадіяною. Повертати її доводиться через сімю, на відміну від грандіозних установ типу інтернатів, зон. До речі, коли у 70-х роках у Сполучених Штатах виникли проблеми з дітьми, повязані з руйнуванням базових цінностей, Голлівуд став продуціювати безліч фільмів про цінність сімейного життя - запрацювала величезна машина пропаганди та виховання. Я вважаю, що сімейний вихователь - це одна з центральних фігур становлення нашого суспільства як самостійного і повного. Цьому треба вчити, це треба заохочувати, це треба вводити як особливу позицію в соціум.
Коментар: Катерина Іванова , науковий співробітник центру досліджень дитинства Українського інституту соціальних досліджень:
Багатьох речей не розуміють сьогодні діти, які позбавлені сімї. Вони часто не знають, як заварювати чай чи чистити картоплю, як розраховувати сімейний бюджет, не знають, що за хлібом треба ходити в магазин. Вони звикають жити на всьому готовому і не мають навичок самостійного життя. Однак ми поки що не можемо повністю відмовитися від системи інтернатів, не вистачає у нас на всіх сиріт будинків сімейного типу, батьків-усиновителів, прийомних сімей. За рідкісним винятком, всі діти-сироти мріють про сімю, і модель нормальних сімейних стосункiв необхідна кожному. Доводиться шукати якісь нові шляхи, щоб дати можливість обділеній дитині відчути себе повноправним членом суспільства. При Бучанському інтернаті (Київська область) та київській школі-інтернаті №3 задумано створити експериментальний майданчик. Суть передбачуваного експерименту в тому, щоб діти з інтернатів мали можливість періодично якийсь час жити у нормальних сімях та продовжувати вчитися в інтернаті. Дві сімї для цього експерименту вже пройшли підготовку. Але дітей також треба готувати навіть до тимчасового приходу в сімю. А для цього потрібна спеціальна методика, яку треба розробляти з урахуванням індивідуальних особливостей, практично персонально.
.3 Експеримент Прийомна сімя
Прийомні сімї створено як експеримент відповідно до двох постанов Кабінету міністрів України. Необхідно набратися досвіду, на його основі відпрацювати всі механізми, внести пропозиції з удосконалення законодавства. Для проведення експерименту взяли Київ, Одеську, Харківську, Запорізьку, Львівську області та Республіку Крим.
Цікаво, що на включенні Львова до списку перших наполягали самі представники ЄДБО, обіцяючи фінансову та тренінгову підтримку. В області планувалося створити пять таких родин. Минуло півтора року. Жодна дитина не знайшла названих батьків. Представництво ЄДБО у Львівській області не провело рекламної кампанії, не завязало потрібних контактів з місцевими органами влади, не проводило добору батьків і дітей. За словами Віктора Подолинного, менеджера проекту по Львівській області, з допомогою обласного центру соціальних служб для молоді підготовлено тільки шість соціальних працівників: по три у Трускавці та Львові. «Для обслуговування названих сімей?» - уточнила я. «Для кризових сімей», - відповів Віктор Подолинний.
Виходить, що у Львові благополучно провалили важливий експеримент із переведення дітей зі шкіл-інтернатів у названі родини? Розмовляючи зі мною, директор представництва ЄДБО в Україні Джоанна Баскотт зазначила, що фінансування шкіл-інтернатів - обовязок обласної держадміністрації, а видатки на утримання названих сімей перекладаються на бюджет районів. Чи не в цьому причина того, що, не виявивши потрібної наполегливості у відносинах із місцевою владою, Львівська філія ЄДБО несподівано зробила крок убік?
За два роки таким чином допомогли багатьом як у Львові, так і в області. Нині 1000 сімей із Борислава, Червонограда, Стрийського району області, Шевченківського та Франківського районів Львова мають таку підтримку.
Віктор Подолинний пояснив, що вони хотіли добитися того, щоб батьки з голодаючих родин не віддавали своїх дітей в інтернат.
І справді, 23 хлопчиків і дівчаток, як видно зі звіту ЄДБО, переселилися зі шкіл-інтернатів у рідні сімї. Та чи надовго? Ось, приміром, дівчинка Н. Її мама щойно вийшла з лікарні, де лікувалася від алкоголізму. Де гарантія, що через певний час цю дитину знову не занедбають?
Віктор Подолинний разом зі своїми співробітниками розробив нову схему планованого виведення дітей з інтернатів. Вона доволі складна. Та й це тільки проект, нова ідея. Як малореальний на сьогодні й задум опікуватися вагітними дівчатками, перед котрими замаячила перспектива стати матерями-одиначками. Ні, і те, й те по-своєму добре. Але в іншій країні, з іншою економікою та розвиненою мережею соціальних послуг. А нам поки що слід виходити на державне, передусім на законодавче розвязання проблем, а не діяти «партизанськими методами».
У деяких інтернатах України на харчування дітей виділяють дивовижно малі суми. У багатьох немає зимового одягу, взуття. Немає навіть найелементарнішого - власної зубної щітки, пасти, бруска мила. Цим дітям нікуди йти. У них немає захисників. Вони чекають нашої з вами допомоги.
Проте реалізація експерименту проходить не дуже успішно: бракує коштів і практично нема кому займатися фостерними родинами. ЄДБО змогло залучити додаткові кошти, і в Україні створили 17 названих сімей, куди переселилися 24 дитини-сироти. Профінансували і тренінг для батьків та дітей, оздоровлюють їх улітку. Крім того, організували участь фахівців в українських і міжнародних конференціях із питань названих родин тощо. На нашу думку, створювати інститут названих сімей не слід авральними темпами. До цього процесу потрібно підійти послідовно, підготувавши спочатку всю необхідну базу, розгорнувши інфраструктуру, і лише потім розпочати створення нових сімей. Адже це непросте питання не лише в матеріальному, а й у психологічному плані. Тому зараз, можливо, слід дивитися не так на результати, як на організацію самого процесу. Нині в Україні створюються структури, які залишаться в ній надовго. Але наші фахівці - лише консультанти, хоч відповідні структури працюють в тісному контакті із державними органами, управліннями, Інститутом соціальних досліджень тощо.
Паралельно, у рамках загальнонаціонального проекту опіки над дітьми, проходить робота й на інших напрямах надання допомоги дітям та їхнім батькам із малозабезпечених, соціально незахищених сімей. Так, з 1 березня по 31 жовтня 2000 року за підтримки Гуманітарного офісу Європейської комісії та Мальтійської служби допомоги тисяча малозабезпечених родин із Франківського й Шевченківського районів Львова, міст Борислава й Червонограда, а також із кількох сіл Стрийського району (загалом - понад пять тисяч чоловік) одержали допомогу продуктами харчування, медикаментами тощо. Ми хотіли поліпшити харчування дітей, які живуть у родинах із дуже низькими доходами і потерпають від хронічних захворювань та недоїдання. Вартість проекту 215 тисяч євро. Проект був таким успішним (чимало сімей завдяки цій допомозі стали на ноги), що Європейська комісія (фінансування й загальне керівництво) вирішила продовжити його з 1 листопада 2000 року по 31 липня 2001-го. Безпосередні виконавці - ЄДБО й Головне управління молодіжної політики, спорту і туризму Львівської облдержадміністрації. Проект реалізується у Франківському та Шевченківському районах Львова, місті Червонограді й охоплює 400 сімей. З родинами працюють 15 соціальних працівників, проводячи консультації і надаючи реальну допомогу. Усе це задля того, аби багатодітні сімї з низькими доходами могли виховувати своїх дітей самі, а не віддавати їх у казенні школи-інтернати. Таку допомогу потрібно надавати вже сьогодні, зараз, паралельно працюючи над довгостроковими проектами серйозного реформування системи опіки над дітьми в Україні. На стадії реалізації також багатосторонній проект щодо безпосередньої роботи в теперішніх школах-інтернатах, поліпшення в них ситуації. В тому, що інститут названих сімей буде створено в Україні, немає сумнівів. Адже це вигідно самій державі. Так, за статистикою, на утримання однієї дитини в школі-інтернаті (враховуючи зарплату, технічне забезпечення тощо) держава витрачає 600 грн., у фостерних (названих) родинах - 280 грн., у дитячих будинках сімейного типу (таких в Україні створено близько ста) - 120 грн. [14].
Коментар: Ігор Держко, заступник глави Львівської облдержадміністрації:
Ми тісно співпрацювали з ЄДБО, іншими британськими організаціями зі створення дитячих будинків сімейного типу. З їхньою допомогою в Старосамбірському районі купили й відремонтували будинок. Добирали майбутніх батьків дуже серйозно. Відібрали родину, де є пятеро своїх дітей і буде ще пятеро названих. Це нова для нас справа, тому допомога досвідчених консультантів просто необхідна. Крім того, два роки вони фінансуватимуть цей проект, а потім сімю візьме на утримання районна адміністрація. Другий напрямок, за яким ми співпрацюємо з ЄДБО, - створення названих родин. Донедавна проводили велику підготовчу роботу, зустрічі, засідання, конференції, організовували тренінги й т.п. Нині розроблено конкретний проект, і ми практично розпочинаємо його реалізацію з ЄДБО й іншими британськими організаціями. Фостеринг фінансуватимуть наші закордонні партнери протягом шести місяців, а далі сімї перейдуть на утримання місцевих адміністрацій. Затримка в реалізації проекту виникла передусім через відсутність коштів [14].
Коментар: Ярослав Кашуба, начальник Головного управління молодіжної допомоги, спорту й туризму Львівської облдержадміністрації:
Ми співпрацюємо з ЄДБО за кількома напрямами, повязаними з реформуванням національної системи опіки над дітьми. Щодо фостерингу. Позаду велика підготовча робота, а нещодавно з ініціативи ЄДБО провели триденний семінар, на який були запрошені всі задіяні в проекті сторони: представники охорони здоровя, освіти, соціальних служб, державні - обласні та місцеві структури тощо. На сьогодні ще не досить відпрацьовано законодавчу базу, є проблеми у фінансуванні (потрібно все так організувати, щоб нові сімї не залишилися без матеріальної підтримки), проводиться суворий відбір родин і добір до них дітей, щоб потім не виникли труднощі, яких можна уникнути вже сьогодні. Одне слово, проблему названих сімей починаємо розвязувати серйозно [14].
РОЗДІЛ 2
ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ З ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
Робота з дітьми з прийомних сімей починається ще до того, як така сім'я створена. У даному розділі ми розглянемо всі етапи роботи з дитиною, яка має стати новим членом нової сімї.
2.1 Інформаційний етап
.1.1 Збір інформації про дітей, які потребують батьківського піклування
Одним, із напрямів діяльності соціального працівника є збір інформації про дітей, які потребують влаштування в сім'ю. Ці дані є підставою для підбору вихованця в конкретну прийомну сім'ю.
Базова інформація про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, знаходиться у спеціалістів відділів освіти - інспекторів по охороні дитинства. Поряд з тим. відомості про дітей, яких треба терміново влаштувати на виховання, можуть надати: служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція, адміністрація медичних установ, інтернатних закладів для дітей-сиріт, притулків для неповнолітніх, дитячих будинків, будинків дитини, родичі та знайомі сім'ї, яка не може забезпечити належне виховання дитині.
Соціальний працівник повинен налагоджувати співпрацю з усіма установами, закладами та службами району ще на етапі підготовчої роботи з кандидатами у прийомні батьки.
Установи та заклади де можна отримати інформацію про дітей-сиріт а дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути влаштовані в прийомну сім'ю:
) відділи освіти (інспектор по охороні дитинства);
) навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (школи-інтернати, дитячі будинки) органів освіти;
) будинки дитини органів охорони здоров'я;
) притулки для неповнолітніх;
) служба у справах неповнолітніх;
) кримінальна міліція;
) медичні дитячі установи [4].
.1.2 Інформація про дитину, яка влаштовується у прийомну сім'ю
Перед тим як організовувати зустріч і знайомство з дитиною, прийомні батьки мають отримати максимальну інформацію про неї. Збір максимальної інформації про дитину, яка влаштовується в сім'ю, с необхідною умовою в подальшому формуванні ставлення та взаємин між прийомними батьками та новим членом родини, полегшує налагодження взаєморозуміння і контакту.
Інформація, необхідна для прийняття рішення про те, що конкретна прийомна сім'я зможе працювати з конкретною прийомною дитиною:
·вік; стать;
·стан здоров'я;
·рівень розвитку;
·національність;
·релігійні погляди;
·бажання виховуватися у прийомній сім'ї;
·дані про біологічних батьків, інших родичів;
·соціальний статус;
·наявність документів;
·інформація про житло і майно, яке належить дитині;
·характер дитини;
·шкідливі звички;
·історія життя;
·коло інтересів, духовні потреби [4].
Основні параметри, які повинні знати прийомні батьки, перш ніж прийняти рішення про влаштування дитини у сім'ю: 1). стан здоров'я; 2). причина, з якої дитина залишилася без батьківської опіки; 3). вік; 4). інформація про біологічних батьків і родичів дитини.
Основна умова прийняття рішення прийомними батьками про влаштування дитини в сім'ю - отримання повної інформації про діагнози та стан здоров'я дитини. Батьки повинні прийняти виважене рішення і реально розрахувати власні можливості щодо забезпечення нормального розвитку вихованця.
. Ризики прийомної дитини
У кожної дитини, яка влаштовується в прийомну сім'ю, є деякі ризики,
Ризики прийомної дитини:
Повязанні з біологічною сімєю:
·асоціальний досвід
·смерть батьків ½
·досвід проживання поза сімєю
·відсутність інформації по дитинну
·відсутність батька
·відсутність матері до 18 міс.
Повязані з попереднім місцем перебування дитини:
·деривація
·специфічні особливості (бродяжництво, расові прояви)
·особистісні проблеми
Дані медичного та психічного обстеження:
·травми,
·проблеми із здоровям
·відставання у розвитку [4].
3. Ресурси та резерви кандидатів на створення прийомної сімї
Прийняття виваженого рішення прийомними батьками взяти на виховання конкретну дитину залежить від усвідомлення мотивації вчинку, співвіднесення рівня своїх знань і вмінь з реальною ситуацією опіки над дитиною, розвитку особистісних якостей батьків, вміння брати на себе відповідальність. Перелічені якості сім'ї є її внутрішнім ресурсом, що дозволяє справитися з проблемами, які виникають з приходом прийомної дитини. У той же час батьки разом із соціальним працівником мають продумати, які резервні можливості вони можуть використати в найбільш гострих випадках. До таких резервних можливостей відноситься Те, що сприяє відновленню сил: прогулянку на природі, можливість звернутися по допомогу до рідних, друзів, організація Наявні ресурси конкретної прийомної сім'ї дають змогу батькам вирішувати конкретні проблеми прийомної
Завдання соціального працівника на етапі підбору прийомної сім'ї та прийомної дитини - врахувати всі ризики. які є в дитини, і визначити, чи дозволить наявний ресурс прийомної сім'ї адекватно допомогти дитині [4].
.2 Організаційний етап
2.2.1 Організація підбору прийомної дитини в конкретну прийомну сімю
Прийомні діти влаштовуються в сімю з таких установ:
·Дитячий будинок
·Лікарня
·Притулок
·Сімя родичів, знайомих
Основна умова влаштування дитини в прийомну сім'ю - налагодження психологічного контакту між
Якщо у прийомних батьків виникають сумніви, несприйняття дитини, краще відмовитися від кандидата на виховання на етапі першого знайомства (особистого або ж за документальними даними), ніж після того як дитина потрапила у сімю.
Контакт батьків з дитиною налагоджується ненав'язлива, поступово. Термін від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного й входження в сім'ю може тривати від двох тижнів до одного місяця. Тривалість встановлення психологічного контакту залежить від багатьох факторів: вік дитини, умови виховання, темперамент тощо [4].
.2.2 Підготовка документів на юридичне оформлення дитини в прийомну сім'ю
Після взаємного рішення прийомних батьків та дитини, налагодження психологічного контакту соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї, спеціаліст органів опіки з адміністрацією закладу, в якому перебуває дитина, готують документи для розгляду кандидатури вихованця на влаштування в прийомну сім'ю опікунською радою.
Кандидатура дитини (дітей) розглядається спільно з кандидатами у прийомні батьки на опікунській раді.
Соціальний працівник готує і подає на розгляд районної державної адміністрації такі документи:
) розпорядження райвиконкому про передачу дитини (дітей) на виховання та спільне проживання у прийомну сім'ю;
) угода про передачу дитини (дітей) на виховання та спільне проживання у прийомну сім'ю;
) додаток до угоди з фінансовим обґрунтуванням утримання прийомної дитини (дітей) та форма звітності про використані кошти.
Фінансування прийомної сімї розпочинається у разі підписання угоди про передачу дитини (дітей) на виховання.
Документи, необхідні для оформлення дитини в прийомну сім'ю:
·свідоцтво про народження дитини;
·медична довідка про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
·довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;
·документи про батьків або осіб, які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші
·документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
·довідка про наявність та місцезнаходження братів, сестер чи інших близьких родичів дитини;
·опис майна, що належить дитині, житлової площі та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
·пенсійна книжка на дітей, які одержують пенсію, копія рішення суду про стягнення аліментів.
У разі якщо деякі із зазначених документів на дітей відсутні, органи опіки та піклування зобов'язані вжити відповідних заходів і надати їх прийомним батькам протягом трьох місяців.
Керівники закладів, із яких передаються діти, і органи опіки та піклування несуть відповідальність за достовірність поданих у документах відомостей [4].
.3 Соціальний супровід прийомної сім'ї
.3.1 Поняття соціального супрводу
Соціальний супровід, напевно, є чи не найважливішим видом соціально-педагогічної технології у роботі з дитиною з прийомної сімї.
Соціальний супровід - цілеспрямована діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) центрів соціальних служб для молоді зі створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей в прийомних сім'ях [4].
Завдання соціального супроводу - сприяти створенню позитивного психологічного клімату у сім'ї, умов розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, формуванню партнерських відносин між батьками-вихователями, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей.
Соціальний працівник виступає першим помічником та порадником , прийомних батьків. Основний принцип функціонування прийомної сім'ї - співпраця соціального працівника і прийомних батьків, зміцнення доброзичливих стосунків. Неприпустимо зводити соціальний супровід до рівня контролю за діяльністю родини.
Соціальний працівник виступає, з одного боку, як помічник, -з іншого - контролює умови життя дитини в сім'ї. Він має надавати допомогу батькам у разі необхідності, відвідувати прийомні сім'ї, оцінювати, наскільки комфортно почувається в сім'ї прийомна дитина.
Основний принцип роботи - індивідуальний підхід до кожної дитини, кожної сім'ї, врахування особливостей.
Один з напрямів діяльності соціального працівника з прийомною сім'єю - посередницька діяльність між прийомними батьками та службами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання прийомної дитини в сім'ї. Спеціалістами, яких можна залучати до співпраці, є:
·вихователі дитячого садка; вчителі;
·медичні працівники;
·працівники органів опіки;
·працівники служби у справах неповнолітніх та кримінальної міліції.
Налагодження контактів і співпраця спеціалістів перелічених структур дозволяє значною мірою прискорити вирішення багатьох (зокрема юридичних) проблем прийомної дитини.
Для залучених працівників різних структур доцільно проводити семінари ("круглі столи") з питань захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [4].
.3.2 План соціального супроводу прийомної сім'ї
План соціального супроводу - це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника, установ, які надають конкретні послуги, а також членів прийомної сім'ї, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонування прийомної сім'ї та розвитку дитини [4].
Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць життя дитини в прийомній сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі на основі отриманої базової інформації про дитину розробляється план роботи на півріччя. Після тривалого перебування дитини в прийомній сім'ї можна складати щорічний план соціального супроводу.
У додатку 2 представлено структуру власного плану соціального супроводу, розробленого на основі науково-методичної бази Центру соціальних служб для молоді.
.3.3 Оцінювання ефективності функціонування прийомних сімей
Оцінювання функціонування прийомної сім'ї передбачає збір інформації, її аналіз, складання висновків про створення оптимальних умов виховання дитини і розробку рекомендацій щодо шляхів удосконалення проекту, визначення вихованого впливу сім ї на розвиток прийомної дитини. Етапи оцінювання кожної прийомної сім'ї.
. Оцінка потенційних можливостей кандидатів у прийомні батьки, тобто їхня спроможність утримувати і виховувати дитину-сироту. Таке оцінювання дозволяє уникнути негативних результатів функціонування прийомних сімей у майбутньому.
. Формуюче оцінювання на етапі влаштування дитини в прийомну сім'ю включає заповнення «Базової інформації про дитину, влаштовану в прийомну сім „ю", на підставі якої складається план соціального супроводу сім'ї. На цьому етапі формуються критерії оцінювання ефективності розвитку і виховання дитини в прийомній сім'ї.
. Соціальний супровід - постійний процес підтримки оптимальної ефективності опіки дитини в прийомній сім'ї.
. Поточне оцінювання - проводиться через півроку після влаштування дитини в прийомну сім'ю. На цьому етапі координується план соціального супроводу.
. Щорічне обстеження прийомних сімей передбачає оцінювання розвитку і виховання дитини, рівень опіки прийомної сім'ї, виконання державними органами своїх функцій стосовно дитини.
. Завершальний етап - оцінювання проводиться за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб з'ясувати, чи готова дитина до самостійного життя або до іншої ситуації, коли вона повинна покинути прийомну сім'ю.
Оцінювання ефективності опіки дитини має враховувати такі складові:
. Рівень розвитку дитини.
. Результати роботи прийомних батьків з розвитку і виховання дитини.
. Вплив соціального середовища на розвиток і виховання дитини.
. Діяльність соціального працівника, завданням якого є соціальний супровід, координація діяльності залучених державних органів та структур по створенню необхідних умов для розвитку і виховання дитини-сироти.
На базі отриманої інформації на кожному з етапів оцінювання складається звіт у довільній формі, якій містить фіксовані відповіді на кожну позицію проведеної оцінки [2, 4].
2.3.4 Оцінювання ефективності опіки прийомної сім'ї та рівня розвитку і виховання прийомної дитини (дітей)
Оцінювання ефективності функціонування прийомної сім'ї здійснюється на двох рівнях:
) оцінювання ефективності прийомної опіки;
) оцінювання рівня розвитку і виховання прийомної дитини (дітей).
Оцінювання ефективності прийомної опіки передбачає отримання загальної інформації про зміни, що сталися в прийомній сім'ї протягом періоду оцінювання, стосунки між членами сім'ї та прийомною дитиною (дітьми).
Оцінювання рівня розвитку і виховання прийомної дитини здійснюється за наявними даними про дитину із залученням спеціалістів (медиків, педагогів), які безпосередньо контактують з нею. Крім питань, що дозволяють з'ясувати проблеми розвитку, виховання, здоров'я, поведінки дитини, порушуються питання, які допомагають визначити, що саме необхідно зробити для вирішення тієї чи іншої проблеми і яких спеціалістів слід залучати до цього.
Дані про прийомну сім'ю і дитину фіксуються на момент оцінювання.
Ефективність опіки оцінюється соціальним працівником, який забезпечує соціальний супровід прийомної сім'ї, із залученням прийомних батьків та спеціалістів, які безпосередньо працюють з прийомними дітьми. Слід також залучати експертів - працівників центрів соціальних служб для молоді, відділів у справах сім'ї та молоді, спеціалістів з опіки, служби у справах неповнолітніх тощо. До експертного оцінювання залучаються спеціалісти, які контактують з прийомною сім'єю і можуть оцінити зміни, що відбулися в сім'ї і в розвитку прийомної дитини (дітей).
У випадку коли в прийомній сім'ї виховується кілька прийомних дітей, загальна оцінка ефективності функціонування прийомної сім'ї здійснюється соціальним працівником та прийомними батьками один раз, а на кожну прийомну дитину дані заповнюються індивідуально усіма учасниками оцінювання: прийомними батьками, соціальним працівником, працівниками навчально-виховних та медичних закладів.
За результатами оцінювання вносяться пропозиції та зміни до плану соціального супроводу прийомної дитини і складається звіт у довільній формі [4, 7].
ВИСНОВКИ
Інститут прийомної або названої сімї в Україні знаходиться на стадії розбудови. Тому і технології роботи з її учасниками теж переживають своє становлення і вдосконалення. Важко виділити окремо технології роботи з прийомними батьками, технології роботи з дитиною... Саме тому в даній роботі представлено, можливо, більш загальний процес створення і розвитку прийомної сімї. Проте кожний етап зазначеного процесу безпосередньо торкається інтересів дитини, отже, являє собою певну технологію роботи з прийомною дитиною.
Кожна дитина має право на сімю, на любов і душевне тепло. Якщо рідні - кревні - батьки з тих чи інших причин не можуть її це усе дати, то в цьому буремному світі може знайтися інша сімя, яка подарує дитині все те, що їй так необхідні для нормального розвитку і соціалізації. І не останню роль у процесі такого зєднання відіграє соціальний педагог, який реалізує основні технології роботи як і з дітьми, так і з батьками, які наважилися створити названу (прийомну) сімю.
Отже, ми досягли мети роботи і виконали поставлені завдання: визначили основні поняття теми, проаналізували технології роботи з прийомними сімями, а також розробили власний план соціального супроводу прийомної сімї.
У додатках представлено окремі законодавчі акти, спрямовані на поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Представлені документи можуть бути корисними для соціальних педагогів і робітників, які працюють як з прийомними сімями, так і з дітьми-сиротами, які ще не знайшли свою сім