ясувати іхтіо- фауністичний склад річок Черкаської області та оцінити екологічний стан деяких річок за обсягами рибних ресурсів. Мета роботи обумовила необхідність вирішення таких завдань:
описати іхтіофауну річок Черкаської області;
дослідити рибні запаси річок Черкаської області, та фактори що впливають на їхні зміни;
оцінити обсяг рибних ресурсів річок Черкаської області.
Об'єктом дослідження є екологічна ситуація в Україні.
Предметом вивчення є рибні ресурси річок Черкаської області.
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Води України мають близько 200 видів риб: 110 у річках, 180 - у морі (близько 90 видів живуть і в прибережних частинах Азовського та Чорного морів, і в ріках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є промисловими; кілька десятків не мають промислового значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед промислових ледве близько 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову.
Риби внутрішніх водойм України трапляються такі, що постійно живуть у річках, озерах чи ставах, такі, що обмежені у своєму поширенні окремими річками, такі, що живуть водночас і в річках і в лиманах; прохідні (осетри, білуга, оселедець та ін.), що частину життя проводять у морі, частину - в річках, ще ін., що живуть в опріснених, прилеглих до гирла рік ділянках моря і входять у річки для нересту та зимівлі. Рибою, яка живе у річці, але на нерест іде у море, є вугор. Рибальство на внутрішніх водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очищення вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов. [1]
Річкове рибне господарство мало в Україні до початку 19 ст. найбільше значення. Серед рік України основне рибогосподарство значення мають Дніпро (з його приток - головне Прип'ять і Десна), нижній Дунай, менше Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець. У сточищі Дніпра налічується 66 видів риб (у пригирловій частині); основними промисловими видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу нижній Дунай - 71 вид, серед них велике промислове значення мають: білуга ( Huso huso ), осетер ( Acipenser ), севрюга ( Acipenser stellatus ), сом ( Silurus ), лин ( Tinca tinca ), короп ( Cyprinus ), щука ( Esox ) і оселедець ( Clupea ), що заходять з моря.
Чимало риб має Південний Буг, зокрема у пригирловій частині (70 видів; у середньому - близько 30), серед них найголовніші: короп, лящ ( Abramis brama ), плітка ( Rutilus ), червоноперка ( Scardinius erythrophthalmus ), окунь ( Perca fluviatilis ), карась ( Carassius). Іхтіофауна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена ( Barbus ), підуст ( Chondrostoma ), головень
( Squalius ) та інші види, що живуть у поточній воді; у нижній - плітка, краснопірка, окунь, бичок ( Gobiidae ), чехоня ( Pelecus cultratus ), лящ та ін.); Сіверський Донець - 44 види (лящ, підуст, в'язь ( Leuciscus idus ), щука й ін.). Деяку роль у відтворенні рибних запасів великих річок відіграють їхні притоки.
Крім риб, властивих фауні України, у деяких річках трапляються риби-вселенці ( царьок ( Lepomis gibbosus ), гамбузія ( Gambusia )). За останні роки ведуться досліди над акліматизацією сигів; з Далекого сходу завезено для акліматизації білого ( Ctenopharyngodon ) і чорного амура ( Mylopharyngodon ), амурського сазана( Cyprinus carpio ) , білого ( Hypophthalmichthys molitrix ) та пістряного товстолобика ( Hypophthalmichthys nobilis ). [2]
Озерне господарство зосереджене переважно на Поліссі й у заплаві нижньої течії Дунаю. На Поліссі є 268 озер загальною площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому числі: лящ, плітка, краснопірка, щука, окунь, лин, карась, йорж ( Gymnocephalus ), канальний сом ( Ictalurus punctatus Raf ); промислова рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га. Водяна площа основного фонду наддунайських озер є близько 45 000 га з рибопродуктивністю від 21 до 73 кг/га; цінніші види: короп, лящ, судак, щука, менше цінні: окунь, краснопірка, бички, тюлька ( Clupeida ), верховодка та ін.
Найінтенсивнішою формою рибного господарства є ставкове. Ставковий фонд України (близько 22 000 ставків) становить лише близько 170 000 га водної площі, з них зариблено близько 75 000 га; щорічний вилов риби у них - близько 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність ставків (станом на 1970 р.) - 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового рибного господарства є короп, холодноводного - струг ( Salmo ) (головним чином - у горах).
У ставковому рибному господарстві розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивності риби. В Україні виведено дві породи коропа - український і український рамчастий, які на 20% продуктивніші, ніж безпородний дзеркальний короп. Ведуться також і промислове схрещування коропів різних порід та коропа з амурським сазаном, заведено теж китайського коропа. У наслідок інтенсифікації ставкового рибного господарства площа рибоводних ставків і вилови риби у них повільно зростають. Для штучного риборозведення існує 8 форелевих рибоводних ставків уКарпатах та один у Криму, 2 форелеві ферми у Волинській та Тернопільській областях, товарне господарство «Свалява» в Карпатах, осетровий завод на нижньому Дніпрі, нерестововирощувальні господарства на Каховському і Кременчуцькому водоймищах.
У зв'язку з спорудженням Дніпровського каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі рибальство погіршало. У великих водосховищах, організовано рибне господарство нового типу, відмінне від річкового. Причиною цього є те, що гребля Дніпровського (а згодом й інші) обмежила вільний доступ прохідним рибам, а риби, які не люблять стоячих вод перейшли на північ. Основними об'єктами промислу в дніпровських водосховищах є лящ, судак, сазан і сом. 1969 з водосховищ Дніпра видобуто 172 600 т риби (площа водосховищ 5 282 км²), або 33 кг з 1 га. Найбільшу рибопродуктивність (бл. 40 кг) мають Каховське і Кременчуцьке водосховище. Добування риби здійснюють рибоколгоспи кількох рибокомбінатів. На водосховищах створено кілька господарств, у яких вирощують мальків цінних видів риб для зариблення ріки і водоймищ. Велику увагу приділяють меліорації водойм. Деяке значення для рибного господарства мають також водосховища питної води, іриґаційні та ін. [5]
Морське рибальство охоплює чорноморський та азовський регіони. Найбільше значення має азовський район; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й півпрохідними рибами. Головними місцями вилову є - гирла Дону й Кубані та Керченська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрозькій затоці. Промислова продуктивність Азовського моря дуже велика - до 80 кг/га. В Азовському морі зустрічається близько 80 видів і підвидів риб; найбільше промислове значення мають: кілька, хамса, бички, судак, лящ, тараня, короп, осетер, севрюга, оселедці, кефаль, анчоус й ін.
За останній час він сильно зменшується через забруднення моря і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Азовського моря у межах України працюють Генічеський, Маріупольський та Керченський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозаводи.
Чорне море у своїй продуктивності обмежене недостачею мілин та чималою глибиною, наповненою сірководнем (з глибини 150 - 200 м). На відміну від Азовського моря, у Чорному основну масу виловлюваної риби дають морські види.
У прилеглих до Чорного моря водоймах та у пониззях Дністра й Дунаю розвинуто промисел прісноводного рака (1969 р. - 455,5 т).
Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Азовського морів і над Дніпром. Головними його центрами є Одеса,Керч, Севастополь, Очаків, Білгород-Дністровський, Маріуполь, Бердянськ, Вилкове, Генічеськ, Ялта, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Черкаси, Ізмаїл, Кілія.[1].
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧОК ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Черкаська область покрита густою мережою річок, які за розмірами надзвичайно неоднорідні і змінюються від малих струмків до значних водних артерій (Дніпро). В області 4494 річок сумарною довжиною 7641 км. Головні річки області - Дніпро , Рось, Вільшанка. Власне основною річкою є Дніпро, який безпосередньо впадає в Чорне море. Всі інші річки - це притоки різних розрядів Дніпра. До поверхневих вод області крім річкових належить також води акумульовані в озерах, ставках, водосховищах. Озера - це найхарактерніший елемент ланшафту області. [3].
На території Черкаської області переважають ставки і водосховища. Виділяють два головних водосховища черкаського Подніпровя.
Канівське водосховище утворилося внаслідок побудови греблі Канівської ГЕС в 1972-1978 рр. Його довжина - 120 км, ширина - до 8 км, площа - 675 км2, середня глибина - 3,9 м, а максимальна - 21 м. Повний об'єм води 2,73 км3. Водообмін відбувається 16-18 разів на рік. Мілководдя (глибина до 2 м) займає близько 24 %. Із риб практичне значення мають лящ, щука, пласкирка, верховодка та ін. На формування гідрохімічного режиму водосховища впливають стічні води Києва.
Кременчуцьке водосховище утворилося при спорудженні Кременчуцької ГЕС в 1959-1961 рр. і є найбільшим за площею серед Дніпровського каскаду. Воно має площу 2252 км2, довжину - 149 км, ширину - до 28 км, а об'єм води - 13,5 км3. Середня глибина - 6 м, а максимальна - 21 м. Водообмін відбувається 2,5-4 раза на рік. Мілководна частина (до 2 м) займає 18 % його площі. Тут ростуть водолюбні рослини: очерет, рогіз вузьколистий, латаття біле, рдесник та ін. Значно розвинуті водорості, які представлені 750 видами. У водосховищі водиться 50 видів риб, серед яких промислове значення мають: лящ, судак, короп, плітка, синець. [3]
.1 Вільшанка
Вільшанка бере початок поблизу села Пединівка. Спершу тече на південний схід, у середній течії круто повертає на північ, від міста Городище тече на північний схід. Впадає до Дніпра неподалік від села Лозівок. [1]
Довжина 100 км. Площа водозбірного басейну 1260 км². Похил річки 0,9 м/км. Долина трапецієподібна. Заплава у нижній течії заболочена. Річище звивисте, завширшки 20-25 м. Живлення мішане. Замерзає наприкінці листопада, скресає у березні. Використовується на водопостачання, зрошення.
У зв'язку зі створенням Кременчуцького водосховища гідрологічний режим Вільшанки був порушений. У наш час рівень Кременчуцького водосховища вищий від рівня Вільшанки у районі гирла. Тому для нормального водотоку створена гребля та насосна станція. [2]
.2 Рось
Іхтіофауна басейна Росі, за останніми даними, представлена 35 видами риб, що належать 10 родинам: Родина карпових ( лящ, плотва, густера, синець, краснопірка, вязь, ялець, головань, білизна, подуст, лин, уклійка, карась звичайний, карась срібний, чехоня, сазан, товстолобик, гірчак ); Родина окуневих ( cудак, окунь, йорж, носар ); Родина вюнових ( голець звичайний, щиповка, вюн ); Родина сомових ( сом європейський ); Родина щукових ( щука ); Родина тріскових ( минь ); Родина оселедцевих ( тюлька); Родина голкових ( морська голка ); Родина бичкових ( бичок-кругляк, бичок-піщаник ); Родина колюшкових ( тригольчата колюшка ).
Порівняння складу рибного населення Росі за результатами попередніх досліджень і сьогодення свідчать про те, що іхтіофауна річки значно змінилася. Наприклад, раніше повсюдно розповсюджені реофільні види (жерех, головань, підуст) в останні роки зазнають пригнічення, зумовлене значною зарегульованістю стоку, що істотно змінило умови проживання цих риб. На сьогодні вони переважно зустрічаються у нижній частині річки. А такі види, як рибець й усач, раніше типові для всієї річки, потрапили до розряду рідкісних і зникаючих видів.
Домінує у Росі родина коропових риб - 18 видів, що складає понад половини сіх існуючих тут видів. [2]
На гирловій ділянці, найбільш багатій рибою, видовий склад у кількісному співвідношенні окремих видів характеризується наступними показниками: лящ - 4,5%; плотва - 49%; густера - 16%; окунь - 12%; судак - 1,5%; щука - 9,4%; синець( Ballerus ) - 5%; язь - 1,6%; інші - 8%.
Антропогенні навантаження істотно змінили екологічні умови проживання риб у низовях р. Росі, що помітно вплинуло на структуру угруповання риб, як у якісному, так і у кількісному відношенні.
Основною причиною того, що відбувається є зарегульованість стоку Дніпра, що потягло за собою інтенсивне переміщення багатьох видів риб понто-каспійського комплексу уверх по каскаду. У гирлових ділянках притоків Дніпра багато з них натуралізувалися і досягли масового розвитку. У гирловій частині Росі широко розповсюдилися деякі види бичків, триголкова колюшка, чорноморська ігла і тюлька, яка масово заходить сюди для нагулу.
Збагачення іхтіофауни цієї ділянки відбувалося також за рахунок інтродукції представників китайського рівнинного фауністичного комплексу (білий амур, білий і строкатий товстолобики), заселення яких у Кременчуцьке водосховище було розпочате у 1969р.
Іхтіофауна р. Рось (район м. Біла Церква) поповнювалася рослиноїдними видами й раніше. Природна кормова база тут майже повністю забезпечує харчові потреби амурських акліматизаторів. Чисельність промислових видів риб у середній частині річки складає близько 35%, решта - припадає на частку малоцінних і масових видів риб. Промисел на цій ділянці річки не проводиться, промислова рибопродуктивність низька і коливається від 10 до 17 кг/га. Очевидно має вплив нерегульований любительський вилов, часто із застосуванням заборонених способів, а також підвищена евтрофікація і значний відбір води на господарські потреби. В останні роки у середній течії річки зареєстровано близько 22 видів риб.
Ще більше рибне населення на верхній ділянці річки. Тут спостерігається домінування видів риб озерно-річкового комплексу (окунь, плотва, щука, рідше - лин, карась, лящ, густера, гірчак ( Rhodeus ) і у меншій мірі представлені реофільні види - язь, піскар ( Gobio ), ялець ( Leuciscus ).На верхній ділянці річки виявлено 16 видів риб.
Дніпро - типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Поділяється на три частини: верхня течія - від витоку до міста Києва (1 320 км), середня - від Києва до Запоріжжя (555 км) і нижня - від Запоріжжя до гирла (326 км).
Річка тече серединою України, з півночі на південь. Напрям течії кілька разів змінюється: від джерел до Орші Дніпро пливе на південний захід, далі до Києва - прямо на південь, від Києва до Дніпропетровська - на південний схід. До Запоріжжя йде другий, коротший (завдовжки 90 км), спрямований на південь відтинок річки. Далі, до свого лиману, вона тече в південно-західному напрямку. Таким чином Дніпро в ширину займає 9°18' і утворює на території України подобу великого лука, зверненого на схід, що вдвічі збільшує шлях Дніпром із Центральної України до Чорного моря: відстань від Києва до гирла Дніпра по прямій лінії - 450 км, річкою - 950 км. [6]
Ширина долини річки - до 18 км. Ширина заплави - до 12 км. Площа дельти - 350 км²[6].
У Дніпрі водяться майже всі з відомих в Україні понад 70 видів риб. Нижня частина річки багатша на рибу - там водиться 60-65 видів, тоді як біля Києва - лише 40. Найпоширеніші коропові, прохідні й напівпрохідні риби (оселедці, осетрові, тараня та інші), які раніше заходили високо по течії, але після спорудження водосховищ затримуються нагреблі, а то й взагалі не виходять із нижньої течії.
У верхньому Дніпрі зовсім зникло чимало типових річкових риб, в тому числі прохідні риби білуга, чорноморсько aзовський осетр та оселедець, лосось, річковий вугор, а також зменшилась чисельність стерляді, підуста, головня, в'язя, жереха, линка. Їхнє місце займають озерні форми: лящ, щука, сом, короп, плітка, окунь.
У цілому за час існування водосховищ видовий склад риби в Каховському водосховищі зменшився від 67 до 56, в решті - від 58 до 45-50[16]. З наявних 56 видів риб дніпровських водоймищ - станом на 2013 рік - 13 долучають до сміттєвої (непромислової) риби, що через малі розміри не мала промислового значення. Корисними були лише 23 види.
У середині 50-х років річка давала близько 80 % усієї виловленої в річках УССР риби: 7 800 - 11 000 тонн на рік. У середині 90-х - 18 500 тонн, що в грошовому еквіваленті перевищувало 33 мільйони гривень, а в 2000 році - 7 000 - 8 000 тонн на рік. [7]
Також у Дніпрі водиться 2 види раків: довгопалий та товстопалий.
РОЗДІЛ 3. РИБНІ ЗАПАСИ РІЧОК ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЇХНІ ЗМІНИ
.1 Іхтіофауна річок Черкаської області
У водоймах нашої області мешкає 51 вид кісткових риб. З них 10 видів занесені до Червоної книги України. Серед еврибіотних риб зустрічаються головець, звичайна бистрянка ( Alburnoides bipunctatus ), підуст, пічкур звичайний ( Gobio gobio ). Серед теплолюбивих видів зустрічається сом. Про основні види риб докладніше, представлено нище.
Лящ звичайний ( Abramis brama ) - представник монотипового роду Лящ (Abramis) родини коропових ( Cyprinidae ), ряду коропоподібних (Cypriniformes).
Забарвлення ляща змінюється в залежності від віку риби, кольору грунту і води у водоймі. Дрібний лящ сіро-сріблястий, у старшому віці темніє і набуває золотистий відлив. У торфяних озерах лящ має бурий колір. Всі плавці у ляща сірі, в анальному плавці 23-30 гіллястих променів. Лящ досягає довжини 45 см, ваги 2,5-3 кг; живе до 20 років, але зазвичай менше. У південних районах зростає він швидко, статевої зрілості досягає у 3-4 роки, при довжині близько 25 см. У північних озерах і водосховищах статевозрілим стає в 5-8 років, при довжині 30 см і більше, очеретяний лящ дозріває в 3 роки, маючи довжину 12-15 см. [9]
Плітка звичайна ( Rutilus rutilus ) - вид риб родини коропових. Плітка - одна з найпоширеніших риб однойменного роду. Підвид плітки, що живе в пониззях річок Чорного й Азовського морів і в їхніх лиманах, називається таранею (Ratilus rutilus heckeli). Тіло вкрите досить великою лускою. Бічна лінія трохи вгнута в напрямі черева. Рот кінцевий. Спина сріблясто-сіра, боки та черево білуваті. Спинний і хвостовий плавці сірі, решта - оранжеві і інколи червонуваті. [8]
На противагу тарані плітку вважали малоцінною рибою. А пояснювалось це тим, що тараня росте досить інтенсивно, досягаючи понад 40 см, частіше - трохи більш як 35 см. Плітка здебільшого трапляється завдовжки близько 15 см і рідше - понад 20 см. Із спорудженням водосховищ на рівнинних річках, зокрема на Дніпрі, плітка почала рости не гірше, а навіть краще, ніж тараня. Цьому сприяв значний розвиток молюсків, якими живиться плітка і які є основним кормом
Плоскирка звичайна - (європейська), або густера ( Blicca bjoerkna ) - риба родини коропових.
Довжина тіла до 35 см, вага до 400 г, іноді до 800 г. Тіло дуже сплюснуте, так що його висота складає не менш третини довжини. Відносно невеликі голова та рот, очі великі, сріблясті. Луска велика. Спинний плавець високий, анальний - довгий. Спина сіро-блакитного кольору, боки сріблясто-блакитні. Хвостовий, спинний та анальний плавці сірі, грудні та черевні - з червоним відтінком. Глоткові зуби - двохрядні.
Це донна риба, що тримається великими зграями. Малорухлива риба, полюбляє теплу воду з невеликою течією та мулистим або глинистим дном, тримається біля водної рослинності. Мало рухається водоймою, часто стоїть біля крутих глинистих берегів. Крупна риба тримається на глибині, молодь - ближче до берегів. Живиться личинками комах, молюсками, водною рослинністю. Причому в раціоні невеликих особин переважають комахи та ракоподібні, дорослі особини живляться переважно молюсками. Впродовж року мігрує річкою - весною вверх проти течії на нерест, взимку - вниз до моря на зимівлю. Активна і вдень і вночі. Росте плоскирка повільно, причому до досягнення статевої зрілості особини обох статей ростуть однаково, а потім рост самців уповільнюється.Статевої зрілості досягає у 3 - 4 роки при довжині 12 - 14 см. Нерест починається пізно - в кінці травня або на початку червня, коли температура води досягає 16 - 18°С. Ікру відкладає на мілині на водну рослинність. Кількість ікринок залежить від розмірів риби. Нерест розпочинається ввечері, закінчується вранці. [10]
Синець звичайний ( Ballerus ballerus ) - риба родини коропових. Довжина до 30 см (іноді більше), вага до 1 кг (найчастіше 200 - 300 г). Поширений у річках і великих озерах басейнів Балтійського, Каспійського, Чорного й Азовського морів. Обєкт промислу. В Україні малочисельний.
Щука звичайна ( Esox lucius ) - вид мясоїдних риб роду щук (Esox). Ці риби - типові мешканці солонуватих і прісноводних водоймищ північної півкулі (тобто мають голарктичне розповсюдження). Біноміальна назва виду буквально означає латиною «водяний вовк».
В природних водоймах самиці щуки починають розмножуватись на четвертому, рідше на третьому році життя, а самці - на пятому. Нерест щуки відбувається при температурі 3-6°С, відразу після танення криги, біля берегу на глибині 0,5-1 метр. [8]
Під час нересту риби виходять на мілководдя і шумно плескаються. Звичайно на нерест спочатку підходять найменші особини, а останніми - найкрупніші. В цей час щуки тримаються групами: 2-4 самці біля однієї самиці; біля великих самиць - до 8 самців. Самиця пливе попереду, самці пливуть за нею, відстаючи приблизно на половину корпусу.
Вони або притискаються з боків до самиці, або намагаються триматись безпосередньо над її спиною. З води в цей час постійно зявляються спинні плавці та верхні частини спини риб. Під час нересту щуки труться об кущі, пні, стебла очерету та рогозу та інші предмети. На одному місці риби довго не затримуються, весь час переміщуючись нерестовищем і мечучи ікру. Наприкінці ікрометання всі особини групи, що нерестилась, кидаються в різні боки, викликаючи гучний плеск; при цьому самиці часто вистрибують з води в повітря.
Одна самиця щуки залежно від розміру може відкладати від 17,5 до 215 тисяч ікринок. Ікринки великі, близько 3 мм в діаметрі, слабко-клейкі, можуть приклеюватись до рослинності, але легко спадають при струсі. Через 2-3 дні клейкість пропадає, більшість ікринок скочується і подальший їхній розвиток відбувається на дні.
Нормальний розвиток ікри щуки на дні в непроточній воді можливий тільки тому, що навесні при низькій температурі вода відносно сильно насичена киснем, а в міру прогрівання води концентрація кисню в ній швидко падає.
Таким чином, чим раніше щуки починають нереститись, тим менше ікри гине. Якщо після нересту щук відбувається швидкий спад води, це призводить до масової загибелі ікри - таке явище часто спостерігається у водосховищах, рівень яких є несталим.
Окунь звичайний ( Perca ). Забарвлення окуня звичайно досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами (в деяких популяціях замість смуг на боках у риб плями неправильної форми); хвостовий, анальний та черевні плавці яскраво-червоні, грудні плавці жовті. Перший спинний плавець сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий - зеленувато-жовтий; очі оранжеві. Втім, залежно від водойми (мають значення ступінь прозорості води, колір ґрунту, переважаюча рослинність) забарвлення окуня може змінюватись. Так, в лісових торфяних озерах зустрічаються цілком темні популяції. [8]
Карась звичайний ( Carassius carassius ), або карась золотий - риба із родини Коропові. Живе у прісних водах, переважно в озерах, водосховищах, ставках. Має коротке, високе, майже округле тіло, вкрите гладенькою лускою. На останніх нерозгалужених променях спинного і анального плавців є близько 30 дрібних зубчиків. Порожнина тіла світла, на відміну від карася сріблястого. Спина темна, боки золотисті, черево жовтувате, плавці сірувато-червоні. Довжина тіла до 50 см, зазвичай до 24 см, живе до 10 - 12 років. Вид стійкий до дефіциту кисню, коливань температури води.
Тримається місць з розвинутою водяною рослинністю, з мулистим або піщано-мулистим ґрунтом. [11]
Короп звичайний ( Cyprinus carpio ) - поширена прісноводна промислова риба родини коропових.
Довжина тіла коропа - до 1 м, жива маса досягає 20 кг і більше (найбільший з відомих коропів важив близько 118 кг). Тіло товсте, спина широка.
Плавці - від світло-коричневого та червоного до чорного кольору. Луска може бути різних розмірів та кольору. Є різновиди, лише частково вкриті лускою (дзеркальний короп), або зовсім без луски. Короп досягає статевої зрілості на 3-5-му році життя.
Нерест у травні за температури води 17 °C. Плодючість понад 800 тис. ікринок, які відкладає в неглибоких ділянках на травянисті рослини. Мальки живляться інфузоріями, дрібними ракоподібними, згодом - личинками комах, червами, молюсками, рідко рослинами; дорослі коропи - всеїдні.
Білизна звичайна ( Aspius aspius ) - риба родини коропових, з видовженим, стиснутим з боків тілом, великим ротом, добре розвиненою нижньою щелепою і високим спинним плавцем.
Довжина до 80 см, вага до 4 (інколи 10-12) кг. Живиться рибою та іншими дрібними тваринами. Поширена в річках і солонувато-водних лиманах басейнів Чорного, Азовського і Каспійського морів. В умовах лиманів і пониззя річок - напівпрохідна риба: навесні заходить в річки для розмноження, влітку нагулюється в лиманах, восени залягає в річках «на ями».
Має промислове значення. Білизна - швидкий та сильний хижак, володар поверхневих вод. Молодь полює зграями, більші риби - поодинці. Типовий спосіб полювання - білизна вистрибуе з води та сильно бє по поверхні передньою частиною тіла, оглушуючи дрібну рибу, а після цього - поїдає її. Рибалки завжди можуть знайти білизну саме за цими голосними сплесками та за річковими птахами, які завжди кружляють навколо місця полювання білизни.
Лин звичайний ( Tinca tinca ) - риба родини коропових. Широко розповсюджений у прісних водоймах Євразії. Назву риба отримала скоріш за все внаслідок здатності на повітрі линяти: спійманий лин вкривається великими чорними плямами внаслідок відшарування від шкіри слизу, що вкриває тіло риби.
Йорж звичайний ( Gymnocephalus cernuus ) - невелика риба з родини окуневих, типовий вид роду Йорж. пина риби сіро-зелена з чорними плямами та крапками, боки жовтуваті, черево світло-сіре або біле. Спинний та хвостовий плавці з чорними цятками. Загалом, забарвлення цієї риби залежить від оточуючого середовища: йорж світліший в річках та озерах з піщаним дном, і темніший у водоймах, де дно намулисте. Очі йоржа каламутно-рожеві, іноді навіть з синьою райдужкою. Звичайна довжина 8-12 см, маса 15-25 г. Іноді зустрічаються екземпляри довжиною більш ніж 20 см та масою 100 г, і навіть більше. Великі екземпляри йоржа відомі з басейну Обі, Обської губи, та деяких уральських озер. [11]
Судак звичайний ( Sander lucioperca ) - вид риб роду Судаки, родини Окуневих (Percidae). Важливий промисловий обєкт, також обєкт спортивного рибальства. Нерест у судака відбувається навесні, коли температура води доходить до позначки близько 12 градусів. В широті Приазовя, це квітень - початок травня. Для нересту вибирає мілководні ділянки, зазвичай з затопленими кущами, деревами або великим сміттям на дні. Глибиною від півметра до півтора метрів. Ікра дрібна, жовтувата. Молодь живиться спершу дрібними безхребетними. Досягаючи розмірів близько 8-10 см, судак майже повністю переходить на живлення молоддю інших видів риб, що зустрічається влітку в достатку, так як зростає набагато швидше. При хороших умовах живлення вже на 2-му році життя судак здатний досягти маси до 500-800 грамів. Нереститься ж зазвичай вперше на 3-4-м році життя. [8]
Сом ( Silurus ) - рід риб ряду сомоподібних (Siluriformes). Сом - велика риба, що досягає довжини 5 м і ваги 300 кг. Забарвлення сома мінливе, зазвичай оливково-зелене, майже чорне на спині, черево біле, на боках плями неправильної форми. Спинний плавник крихітний, ледь помітний, жирового плавця немає, зате анальний дуже довгий. Верхня щелепа несе два довгих вусики, нижня - чотири коротших.
Головень ( Squalius ) - рід променеперих риби родини коропових, що містить європейських головнів (головень європейський - це, власне, і є S. cephalus). Цей рід належить до підродини Leuciscinae як і інші головні й яльці взагалі.
Верховодка звичайна ( Alburnus alburnus ) - риба родини коропових. Розміри невеликі (10 - 15, рідко більше 20 см), вага до 100 г, тіло видовжене, дуже стиснуте по боках, гостре ребро на череві. Голова маленька, верхня щелепа має заглиблення, в яке входить подовжена нижня щелепа. Глоткових зубів з кожної сторони по сім, розташовані у два ряди. Забарвлення дуже красиве - спина сіро-блакитна з зеленим відливом, боки та черево сріблясті, дуже блискучі, плавці сірі, очі сріблясті. Луска дрібна, слабо тримається на тілі.
Краснопірка ( Scardinius ) - рід риб родини коропових (Cyprinidae). Наукова назва, Scardinius, перекладається як подібний на скара (лат. Scarus - скар, або риба-попуга, лат. dinius - подібний). Завдяки яскравому, «красному» забарвленню, дещо подібному до скарів, походять вернакулярні назви у багатьох мовах, зокрема українській.
Берш, судак волзький ( Sander volgensis ) - вид риб родини окуневих, роду судак. Відрізняється від судака тим, що у нього на нижній щелепі відсутні ікла і предкришка повністю покрита лускою. Розміри берша менші, ніж судака: він досягає довжини 45 см і ваги 1,2-1,4 кг. [11]
Акліматизовані види риб:
Білий товстолоб ( Hypophthalmichthys molitrix ) - вид прісноводних риб з роду Товстолоб, родини Коропових. Товстолоб належить до зграєвих прісноводних риб. Ця риба є прекрасним меліоратором водойм. За допомогою свого ротового апарату білий товстолобик профільтровує зацвілу, зелену і каламутну від детриту воду. У природі на період зими впадає у сплячку у заглибинах нешвидких річок. Харчуються переважно дрібними водоростями на мілководді. Перші дні після переходу на активне живлення він споживає зоопланктон, але після досягнення 16 мм починає також харчуватися фітопланктон. Незабаром фітопланктон - дрібний, малокалорійний, але наявний у великій кількості корм - стає єдиним джерелом їжі для товстолоба. Товстолоб володіє рядом морфологічних пристосувань для живлення фітопланктоном. Навесні основною їжею товстолобів є детрит, влітку, в період цвітіння, - фітопланктон. Інтенсивність харчування зростає при переході на водорослеве харчування. Присутність товстолоба у водоймі часто дуже легко виявити. У сонячну погоду товстолоби плавають у верхньому шарі води і їх добре видно. При різких голосних звуках - сильних сплесках, гуркоті мотора, пострілах - товстолоби разом високо вистрибують з води. Товстолоби таким чином можуть застрибнути в моторний човен. [8]
Амур білий ( Ctenopharyngodon idella ) - цінна промислова риба родини коропових (Cyprinidae). Довжина цієї риби до 120 см, маса до 32 кг. Тіло білого амура подовжене, трохи сплюснуте з боків, голова невисока з прямо розташованим ротом. Луска велика, оточена темним обідком, (окрім розташованих на череві).
Початок закругленого спинного плавця міститься дещо попереду підстави черевних плавців. Спина перед спинним плавцем і черево позаду черевних плавців закруглені. Черевні плавці далеко не доходять до анального отвору. Анальний плавець невеликий, злегка закруглений. Спинний плавець короткий, але високий. У спинному плавці три негіллястих і сім гіллястих променів, в анальному - три негіллястих і вісім гіллястих променів. Спинний і хвостовий плавці темні, всі інші - світлі. [11]
Хвостовий плавець великий з вирізом середньої величини. У бічній лінії від 40 до 47 лусочок. Зяброві кришки з радіальними смужками. Зяброві тичинки (12) короткі, рідкісні. Рот зміщений донизу, задній кут його міститься на вертикалі переднього краю ока. Глоткові зуби дворядні, стиснуті з боків, з гострим зазубрений краєм. Спина у білого амура зеленувато-сіра, боки світлі з золотистим відтінком, черево світло-золотисте. Райдужка очей золотиста.
.2 Минуле й сьогоднішнє оснащення рибного промислу та його вплив на рибні ресурси
На початку 30-х років XX століття в Черкаській було близько 60 рибалок, які працювали здебільшого закидними неводами завдовжки 200-250 метрів, дрібними ятерями, плавними річковими тристінними сітками і невеликою кількістю ставних сіток. Вони в'язались з тонкої льняної або бавовняної нитки. Для продовження строків використання їх щоденно сушили, часто консервували, смолили, фарбували. Рибальський флот на будь-яку відстань пересувався за допомогою весел чи парусів.На початку 80-х років XX ст. промислове рибальство розширилось до 670 рибалок. Для добування риби використовували ставні сітки -14 тис. штук, плавні сітки річкові -13, ятері - 1 тис., неводи тюлечні -16, трали тюлечні - 37. Усі знаряддя лову виготовляються з капронового полотна, завдяки чому підвищилась їх уловистість, довговічність і полегшилась праця рибалок. Якщо в минулому до 85% риби виловлювали неводамми, то тепер стільки ж припадає на долю сіток. На своєму оснащенні на противагу 30-м рокам рибалки мають човни з підвісними і стаціонарнимми двигунами.
З середини XX ст. рибна промисловість стала застосовувати капронові сітки, уловистість яких більша у порівнянні з бавовняними та льняними у 4-5 разів. 3 введенням капронових сіток, які характеризуються, крім того ще й підвищеною міцністю, у погоні за уловистістю стали застосовувати значно тонші, або, як говорять рибалки, "липкі" нитки. Це викликало різке збільшення прилову молоді судака. Його мальки чіпляються за надзвичайно тонкі нитки сіток зябровими кришками та зубами. У зв'язку з цим настирливо порушувалось питання про доцільність застосування сіток у водоймах, де судак є промисловим об'єктом. Ця проблема постає ще нагальніше у зв'язку з появою сіток з ще міцніших, але тонших ниток, що вимагало конструювати їх такими, які максимально відповідали б вимогам охорони рибних запасів навіть при деякому зниженні уловистості нових снастей. Промислові організації намагаються пошвидше виловити з водосховища лімітовані види риб, які цінніші і легше вибираються з сіток. Тому спершу, як правило, для лову використовуються великовічкові сітки, а вичерпавши ліміт, що зазвичай відбувається у кінці промислового періоду, рибалки частіше застосовують маловічкові сітки. Якщо протягом року лімітовіані види риб ловляться погано, рибалки для виконання плану також починають інтенсивніше застосовувати маловічкові сітки. Значно підривають запаси ляща, синця та судака їх великі прилови непромислових розмірів, які влітку досягають у маповічкових сітках у Кременчуцькому водосховищі 40-60%, За орієнтовними підрахунками у Кременчуцькому водосховищі протягом липня - серпня 1974 р. було виловлено 200 тис. штук судака, понад І млн. штук ляща, понад ЗО тис. штук синця, що у перерахунку на масу дорослої риби склало 612 тис. Центнерів. [12]
Залежно від тривалості перебування сіток з рибою у воді її відходи зростають. Так, в уловах ставних сіток, які перебували у воді протягом однієї доби, відходи судака складали 20 %, щуки - 12%, ляща - 2 %; протягом двох діб відходи судака становили 26 %, щуки - 15%, ляща -10%; протягом трьох діб відходи судака досягали 40 %, щуки - 37%, ляща - 30%; протягом чотирьох діб відходи судака зросли до 64 %, щуки - до 91%, ляща - до 39%. Значної шкоди завдають і втрати сіток під час штормів, весняних та осінніх переміщень криги, коли відриваються розпізнавальні буйки чи сітки переносяться на нові місця. Інколи протягом року ці снасті є пасткою для різних риб. Немало їх травмується і гине внаслідок проникнення через вічка сіток, неводів і тралів, особливо за швидкого їх буксирування).
.2.1 Вплив створених каскадів водосховищ на рибні запаси
ГЕС завдають великої екологічної шкоди. Кременчуцьким водосховищем затоплено 2250 км2 родючих земель. Греблі перетворили Дніпро на низку застійних озер, які мають слабкий водообмін і самоочищуваність і перетворюються на вловлювачів промислового бруду.
Дуже потерпають від греблі на річках мешканці рік - планктон і риба. Після перекриття ріки Дніпро греблею ГЕС з промислової іхтіофауни зникли цінні види. В період експлуатації водосховища спостерігається тенденція зміни складу риб в сторону скорочення цінних видів - судака, сазана, ляща, щуки, і збільшення питомої ваги другорядних промислових представників іхтіофауни: плітки, краснопірки, плоскирки, карася, окуня. З 1990 по 2001 рр. загальний вилов риби з водосховищ дніпровського каскаду знизився в 2,5 рази. Зокрема, в Кременчутському водосховищі цей показник скоротився в середньому до 370 т, або зменшився вдвічі. [13] За цей період улови ляща знизилися з 116 т до 23 т, судака - з 14 до 3 т, сома - з 9 до 3 т, щуки - з І 113 до 3 т, а також плітки - з 312 т до 165 т, плоскирки - з 149 до 48 т.
.2.2 Вплив аматорів-риболовів
Ще один потужний регулятор рибних запасів. Все частіше з'являються відомості, що аматорське рибальство складає гостру конкуренцію промислу; наприклад, у 1995 р. улови рибалок-аматорів у Кременчутському водосховищі перевищили промислові у 5 раз. Одночасно вартість риби у сумі 5580-6200 грн, що була виловлена 1186 рибалками-аматорами протягом 124 днів масою 3100 кг, у тому числі плітка, окунь, щука, карась, не дуже перевищує вартість, яку одержала мисливсько - рибальська база за надані ш послуги, які склали 5319 грн. Але мисливсько-рибальська база витрат на забезпечення снастями, паливно-мастильними матеріалами та іншим спорядженням не несла. При цьому необхідно мати на увазі, що лише у Черкасах рибалок-аматорів нараховується не менше 17 тис. [14]
Вважається, що в Україні аматорським рибальством охоплено 10 % населення. Це - потужний фактор впливу на водні екосистеми і їх рибне населення.
екологічний річка риба іхтіофауна
3.2.3 Зменшення розмірів і маси одновікових груп риб
Однією з причин зменшення розмірів і маси одновікових груп риб є селективна ( відбірна ) дія сіткових знарядь лову, які відбирають у першу чергу тих особин, що ростуть швидко, внаслідок чого змінюється генофонд популяції ( стада ) у бік збільшення кількості особин, що характеризуються сповільненим темпом росту. Відбирання тих особин, які швидко ростуть, зумовлене тим, що особини з високим темпом росту відрізняються від тих, що росли повільніше, за формою тіла, зокрема більшою її висотою і товщиною. Внаслідок цього особини одного розміру, але з вищим темпом росту в індивідуальному розвитку, у зв'язку з тим, що у них вище і товще тіло, у першу чергу відбираються промислом. [15]
Отже, селективна дія сіткових знарядь лову негативно впливає на відтворювальні властивості популяцій риб, скорочуючи темп їх росту, збільшуючи строк дозрівання таких особин, погіршуючи якість статевих продуктів плідників, а також життєздатність і чисельність їх потомства. Подолати зазначене популяція здатна за умови відсутності селективного промислу або збільшення мінімального розміру риб, що дозволені для вилову. Це могло б сприяти відновленню характерного для видів співвідношення частот генотипів трасферинів, відновленю популяцій риб.
ВИСНОВОК
Черкаська область покрита густою мережою річок, які за розмірами надзвичайно неоднорідні і змінюються від малих струмків до значних водних артерій. Основною річкою є Дніпро, який безпосередньо впадає в Чорне море. Виділяють два головних водосховища Черкаського Подніпровя: Канівське та Кременчуцьке водосховища.
. У водоймах нашої області мешкає 51 вид кісткових риб. З них 10 видів занесені до Червоної книги України.
. Основними причинами зниження запасів і уловів цінних видів риб в Черкаській області є:
Несприятливі умови розмноження, пов'язані з різкими добовими коливаннями рівня води в нерестовий період, що призводить до масової загибелі на нерестовищах ікри і личинок риб;
Велике скорочення нерестових для виробників і нагульних для молоді площ мілководних зон внаслідок відсутності на них лугової рослинності, рясного заростання їх повітряно-водяними рослинами й заболочування;
Забруднення водосховищ спричинене стічними водами промислових, сільськогосподарських і комунально-побутових підприємств;
Винос з водосховищ в водозабори молоді промислових риб;
Різке переважання в промислі однотипних знарядь лову.
. Для збереження в межах Черкаської області акваторій, що забезпечують умови існування риб на всіх стадіях розвитку (нерест, нагул, зимівля), необхідно розробити комплекс природоохоронних і рибоводно-меліоративних заходів, які передбачають обмеження господарської діяльності, особливо в мілководній прибережній зоні.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
Рибне господарство України: Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ukrstat.gov.ua/>
Алимов С. І. Рибне господарство України: стан і перспективи / К. : Вища освіта, 2003. - 335 с
Географічна енциклопедія України: в 3-х томах /Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. - К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
Каталог річок України / Упорядник Г. І., Швець, Н. І. Дрозд, С. П. Левченко. - К.: Видавництво АН УРСР, 1957.
Звіт про стан навколишнього природного середовища в Черкаській області. - Черкаси, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, 2009. - 130 с.
Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000. - 640 с.
Шевчук В. Я. Власенко О. Г. Екологічний стан басейну річки Дніпро за результатами першої українсько-канадської експедиції. - Харків: УкрНДІЕП, 1999. - 52 с.
Іхтіофауна Кременчуцького водосховища Черкаської області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ruboohorona-ck.org.ua/>
----«Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. 2012. Т. 6, №2. С. 199220.» <http://bioweb.lnu.edu.ua/studia/index.php?p=article&year=2012&tom=6&nomer=2&id=198>
УДК 597.2/5(477) Ю. В. Мовчан «Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження)» - Збірник праць Зоологічного музею, 2008-2009, № 40
Маркевич О. П., Короткий Й.I. Визначник прісноводних риб УРСР. - К.: Радянська школа, 1954. - 208 с.
Наукові праці Українського науково-дослідного інституту рибного господарства (17 випусків). К.
Екологічний стан дніпровських водосховищ // Дегодюк Е. Г. Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. - К.: ЕКМО, 2006. - С. 139.