Сутність, завдання, інструментарій оцінки діяльності підприємства та його підрозділів

  • Вид работы:
    Контрольная работа
  • Предмет:
    Эктеория
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    50,49 Кб
  • Опубликовано:
    2015-12-23
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Сутність, завдання, інструментарій оцінки діяльності підприємства та його підрозділів















Сутність, завдання, інструментарій оцінки діяльності підприємства та його підрозділів

План

1. Оцінка діяльності підприємства та його підрозділів як навчальна дисципліна

. Інструментарій оцінки, способи обробки інформації

. Способи виміру впливу факторів у детермінованому аналізі

. Інформаційне забезпечення оцінки діяльності підприємства та його підрозділів

Література

. Оцінка діяльності підприємства та його підрозділів як навчальна дисципліна

Почнемо з етимології (основного значення) слова оцінка - оцінювати: встановлення рівня якості значення цінності когось, чогось, складати уявлення, враження, робити висновки про когось, щось, визначати суть, характер, роль чогось (в нашому випадку ходу і результатів діяльності підприємств та їх підрозділів).

Комплексна оцінка виробничо-фінансової діяльності займає центральне місце в системі управління підприємством (його підрозділами). На її основі розробляють і обґрунтовують управлінські рішення. Жодний організаційний, технічний і технологічний захід не можна здійснювати до того часу, поки не обґрунтовано його економічної доцільності. Управлінські рішення і дії мають базуватися на точних розрахунках, на глибокому і всебічному економічному аналізі. Вони мають бути науково обґрунтовані, вмотивовані, оптимальні. Економічна оцінка передує рішенням і діям, обґрунтовує їх і є основою наукового управління виробництвом, забезпечує його ефективність.

Недостатня увага оцінці, помилки в планах і управлінських діях у сучасних умовах завдають відчутних втрат. Навпаки, ті підприємства, на яких належним чином організовано аналіз, мають добрі результати, високу економічну ефективність.

Важлива роль оцінки в підготовці інформації для планування і прогнозування результатів діяльності, якості й обґрунтованості планових показників, у перевірці їх виконання. Розробка планів для підприємства, по суті, також становить прийняття рішень, які забезпечують розвиток виробництва в майбутньому планованому періоді. При цьому враховують результати діяльності за попередні періоди, вивчають тенденції розвитку економіки підприємства, виявляють і враховують додаткові резерви виробництва.

Оцінка господарської діяльності є засобом не лише обґрунтування планів, а й контролю за виконанням їх з метою виявлення недоліків, помилок і оперативного впливу на економічні процеси, коригування планів та управлінських рішень. Планування починається і завершується оцінкою результатів діяльності підприємства. Оцінка дає змогу підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Ця функція оцінки - контроль за виконанням планів і підготовка інформації для обґрунтування їх - не слабшає, а посилюється в ринковій економіці, оскільки в умовах невизначеності, конкуренції і мінливості зовнішнього середовища необхідне систематичне оперативне коригування поточних та перспективних планів. Зовнішні умови, що постійно змінюються, потребують, щоб процес планування був неперервним. Менеджер із планування має вміти оцінювати й аналізувати зміни кожної ситуації й оперативно вносити корективи в плани підприємства.

Велику роль відводять оцінці у справі визначення та використання резервів підвищення ефективності діяльності суб'єкта господарювання в конкурентному середовищі на основі використання досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду.

Щоб вижити в конкурентній боротьбі і зміцнювати свої ринкові позиції, кожне підприємство має постійно шукати резерви підвищення ефективності своєї діяльності. Це об’єктивний процес, без якого неможливий поступальний розвиток суспільства. Оцінка сприяє економному використанню ресурсів, виявленню і впровадженню передового досвіду, науковій організації праці, використанню нової техніки і технологій виробництва, запобіганню зайвих витрат, всіляких недоліків у роботі і т.д. Унаслідок цього зміцнюється економіка підприємства, підвищується ефективність його діяльності.

Отже, оцінка господарської діяльності - це важливий елемент у системі управління виробництвом, дійовий засіб виявлення внутрігосподарських резервів, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою підвищення ефективності функціонування підприємства.

Успішна реалізація названих функцій забезпечується вирішенням таких завдань оцінки:

·        контроль за виконанням планів, прогнозів, управлінських, рішень, за ефективним використанням економічного потенціалу підприємства;

·        визначення впливу об'єктивних і суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів на результати господарської діяльності, що дає змогу об'єктивно оцінювати роботу підприємства, правильно діагностувати його стан і прогнозувати розвиток на перспективу, виявляти основні напрями пошуку резервів підвищення його ефективності;

·        пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики;

·        визначення ступеня фінансових та операційних ризиків і вироблення внутрішніх механізмів управління ними з метою зміцнення ринкових позицій підприємства та підвищення доходності бізнесу;

·        діагностика становища підприємства на ринку товарів та послуг, що сприяє виробленню більш ефективної політики управління бізнес-процесами;

·        розробка проекту управлінського рішення для усунення виявлених недоліків та освоєння резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Дисципліна "Оцінка діяльності підприємства та його підрозділів" (в подальшому ОДПП) викладається відповідно до навчального плану підготовки бакалаврів спеціальності "Економіка підприємства".

Мета викладання дисципліни - формування у студентів комплексу знань про методи і прийоми оцінки ходу та результатів діяльності підприємств, їх підрозділів, використання оцінок для обґрунтування й прийняття управлінських рішень щодо забезпечення ефективного використання засобів виробництва, робочої сили, фінансових ресурсів. Набуття на цій основі спеціальних знань і навичок.

Опрацювавши цей курс студенти повинні:

–       володіти методами та прийомами оцінки діяльності підприємств, їх підрозділів;

–       мати навички створення інформаційної бази щодо витрат різних видів ресурсів, стану виробництва, реалізації продукції, фінансового потенціалу, підсумків господарської діяльності та їх комплексної аналітичної обробки;

–       вміти інтерпретувати зібрані і оброблені матеріали, визначати резерви і шляхи підвищення ефективності діяльності підприємств, їх підрозділів;

–       обґрунтовувати управлінські рішення.

Курс ОДПП передбачає наступні види навчальної роботи: лекції, практичні заняття, виконання наскрізних завдань (за індивідуальними варіантами), які орієнтують студентів на комплексну оцінку підсумків господарської діяльності підприємства.

ОДПП є складовою частиною комплексу соціальних, економічних і математичних дисциплін. Її вивчення базується на попередньо засвоєних студентами дисциплінах: "Макроекономіка", "Мікроекономіка", "Економіка підприємства", "Економічний аналіз", "Бухгалтерський облік". В свою чергу засвоєння ОДПП є підґрунтям для успішного проходження виробничих та переддипломної практики, виконання курсових по базових дисциплінах та дипломної роботи.

. Інструментарій оцінки, способи обробки інформації

Для обробки економічної інформації застосовуються різноманітні технічні прийоми та способи (інструментарій), які, зазвичай, поділяються на чотири групи.

Рис. 1. Способи обробки економічної інформації.

інформаційний оцінка підрозділ детермінований

Безпосередньо для оцінки діяльності підприємства найбільш поширені логічні способи обробки інформації та способи детермінованого факторного аналізу.

Традиційні логічні способи обробки та вивчення інформації (порівняння, графічний, балансовий, середніх і відносних величин, аналітичних групувань, евристичні методи вирішення економічних завдань на основі інтуїції, минулого досвіду, експертних оцінок спеціалістів і т. ін.) широко застосовують і в інших дисциплінах. Тому більш детально розглянемо тільки окремі з них.

Спосіб порівняння в оцінці діяльності підприємств. Суть його полягає у зіставленні однорідних об'єктів з метою виявлення рис подібності або відмінностей між ними. За допомогою порівняння виявляють загальне і особливе в економічних явищах, визначають зміни в рівні досліджуваних об’єктів, вивчають тенденції і закономірності розвитку їх.

Для оцінки застосовують такі типи порівнянь.

1.      Порівняння фактично досягнутих результатів із даними минулих періодів. Тут зіставляють результати сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни показників, що вивчаються, і визначити тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

2.      Зіставлення фактичного рівня показників із плановими. Таке порівняння необхідне для оцінювання ступеня виконання плану, для визначення невикористаних резервів підприємства.

.        У практиці аналітичної роботи широко використовують порівняння із затвердженими нормами витрати ресурсів (матеріалів, сировини, палива, енергії, води тощо). Таке порівняння необхідне для виявлення економії або перевитрати ресурсів на виробництво продукції, для оцінювання ефективності використання їх у процесі виробництва і визначення втрачених можливостей збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

.        Порівняння з кращими результатами, тобто з кращими взірцями праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки. На підприємстві проводять порівняння середнього рівня показників, яких досяг колектив у цілому, з показниками передових дільниць, бригад, робітників. Це дає змогу виявити передовий досвід і нові можливості підприємства.

Велике значення має міжгосподарський порівняльний аналіз, у процесі якого показники підприємства, котре аналізують, порівнюють з показниками провідних підприємств, що мають кращі результати при однакових початкових умовах господарювання. Такий аналіз спрямований на пошук нових можливостей виробництва, вивчення передового досвіду і є важливим засобом визначення резервів підвищення ефективності роботи підприємства. Особливо великого значення надають зіставленню результатів діяльності підприємства, котре аналізують, з даними підприємств-конкурентів.

5.      Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства порівнюють з даними, середніми по галузі, або із середніми по міністерству, об'єднанню, концерну і т.д. Таке порівняння потрібне для визначення рейтингу аналізованого підприємства серед інших суб'єктів господарювання цієї галузі, для отримання повнішої й об'єктивнішої оцінки рівня розвитку підприємства, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його господарської діяльності.

6.      Порівняння паралельних і динамічних рядів використовують в аналізі для визначення й обґрунтування форми та напряму зв'язку між різними показниками. З цією метою числа, що характеризують один із показників, необхідно розташувати у зростаючому порядку, або у порядку, що зменшується, і подивитися, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: чи вони зростають, чи зменшуються і до якого ступеня.

.        Також застосовують порівняння різних варіантів розв'язання економічних завдань, що дає змогу обрати найоптимальніший з них і тим самим повніше використати можливості підприємства. Особливо широко це порівняння використовують у попередньому аналізі для обґрунтування планів та управлінських рішень.

.        Для розрахунку впливу факторів і визначення величини резервів використовують зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь фактора чи виробничої ситуації.

Використання відносних і середніх величин оцінки діяльності підприємства. Економічні явища і процеси виражаються зазвичай в абсолютних і відносних показниках.

Абсолютні показники відображають кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, об’єму, тривалості, площі, вартості і т. ін. безвідносно до розміру інших явищ.

Відносні показники показують співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною якого-небудь іншого явища або з величиною цього явища, однак взятого за інший період чи з іншого об'єкта. Їх одержують як результат ділення однієї величини на іншу, котру приймають за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, середні по галузі та інші. Відносні величини виражаються як коефіцієнти (при базі 1), або як проценти (при базі 100).

Використовують різноманітні види відносних величин: просторового порівняння, планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносну величину просторового порівняння визначають, зіставляючи рівні показників, що належать до різних об'єктів і взяті за один і той самий період або на один момент часу.

Відносна величина планового завдання - це відношення планового рівня показника поточного року до фактичного його рівня в минулому році або до середнього його рівня за три-п'ять попередніх років.

Відносна величина виконання плану - це відношення між фактичним і плановим рівнем показника звітного періоду, вираженого в процентах.

Для характеристики змін показників за який-небудь проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються відносні величини динаміки темпами зростання (приросту) і виражаються звичайно в процентах або коефіцієнтах.

Відносні величини динаміки можуть бути базисними і ланцюговими. У першому разі кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюють з базисним періодом, а в другому - рівень показника наступного періоду належить до попереднього.

Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини в загальному, виражена в процентах або коефіцієнтах. Наприклад, частка окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, частка управлінського персоналу в загальній чисельності працівників підприємства.

Відносні величини координації - це співвідношення частин цілого між собою, наприклад активної і пасивної частин основних виробничих фондів, власного і позичкового капіталу, основних і оборотних засобів тощо.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, які характеризують ступінь поширеності, розвиток якого-небудь явища в певному середовищі, наприклад ступінь захворюваності населення, процент робітників вищої кваліфікації і т. ін.

Відносні величини ефективності - це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибуток на грошову одиницю витрат, на грошову одиницю виручки, на одного робітника і т.д.

У практиці економічної роботи, поряд з абсолютними і відносними показниками, часто застосовують середні величини. Їх використовують в аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за якою-небудь ознакою, тобто одним числом характеризують усю сукупність об’єктів. Наприклад, середню зарплату робітників використовують для узагальнювальної характеристики рівня оплати праці сукупності робітників, що вивчається. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об’єктів, наприклад райони - за рівнем урожайності культур, підприємства - за рівнем оплати праці та ін.

Балансовий метод застосовують переважно для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними.

Цей спосіб широко застосовують для аналізу забезпеченості підприємств трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також для аналізу повноти використання їх. Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, в якому, з одного боку, відображають потребу в трудових ресурсах, а з іншого - фактичну наявність їх.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовують для перевірки правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного показника.

Іноді балансовий метод застосовують для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли із впливу трьох факторів відомо вплив двох, то вплив третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативного показника результат впливу перших двох факторів.

Евристичні методи належать до неформальних методів вирішення економічних завдань. Їх використовують переважно для прогнозування стану об'єкта за умов часткової або повної невизначеності, коли основним джерелом одержання необхідних відомостей є наукова інтуїція вчених і спеціалістів, що працюють у певних сферах науки і бізнесу.

Основою цього методу є опитування спеціалістів. Опитування може бути індивідуальним, колективним, очним, заочним, анонімним і т.д. Організатори опитування визначають об'єкт і мету експертизи, підбирають експертів, перевіряють їхню компетентність, аналізують і узагальнюють результати експертизи.

Табличне подання даних. Результати оцінки зазвичай викладають у формі таблиць. Це найраціональніша і найзручніша для сприймання форма подання аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, виражених мовою цифр. Вона значно виразніша і більш наочна від словесного тексту. Показники в ній розташовуються логічніше і послідовніше, займають менше місця порівняно з текстовим викладом і досягають пізнавального ефекту значно швидше. Табличний матеріал дає можливість охопити аналітичні дані загалом як єдину систему. За допомогою таблиць значно легше простежити зв'язки між досліджуваними показниками.

Складання аналітичних таблиць - важливий елемент у методиці економічного аналізу. Цей процес потребує знання сутності явищ, що вивчаються, методики аналізу їх, правил оформлення таблиць.

Графічне відображення інформації. Графіки становлять масштабне відображення показників, чисел за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур. Вони мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає дохідливішим і зрозумілішим.

Велике й аналітичне значення графіків. На відміну від табличного матеріалу, графік дає узагальнювальний рисунок стану чи розвитку досліджуваного явища, дає змогу зором помітити ті закономірності, які має числова інформація. На графіку виразніше проявляються тенденції і зв'язки досліджуваних показників.

Основні форми графіків, які використовують в аналізі, - діаграми. Вони за своєю формою бувають стовпчикові, смугові, колові, квадратні, лінійні, фігурні.

За змістом розрізняють діаграми порівняння, структурні, динамічні, графіки зв'язку, графіки контролю і т. ін.

Графічні способи можна застосовувати і для вирішення методичних завдань аналізу і, передовсім, для побудови різноманітних схем наочного зображення внутрішньої будови досліджуваного об'єкта, послідовності технологічних операцій, взаємозв'язків результативних і факторних показників і т.д.

Сучасні комп'ютерні технології обробки даних значно полегшують процес побудови графіків і підвищують їхню якість (виразність, контрастність, масштабність, естетичність). Завдання аналітика нині зводиться до того, щоб обрати найвдалішу форму графічного подання даних.

. Способи виміру впливу факторів у детермінованому аналізі

Важливим питанням оцінки є вивчення і вимір впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтованих висновків про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обґрунтувати плани та управлінські рішення.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Розрізняють такі типи факторного аналізу:

·        детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний);

·        прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний);

·        одноступеневий і багатоступеневий;

·        статичний і динамічний;

·        ретроспективний і перспективний (прогнозний).

Детермінований факторний аналіз становить методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник можна подати як добуток, частку або алгебраїчну суму факторів.

Стохастичний аналіз - це методика дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціональної, є неповним, імовірнісним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди відбувається відповідна зміна функції, то при стохастичному зв'язку зміна аргументу може дати кілька значень приросту функції залежно від поєднання інших факторів, що визначають цей показник. Наприклад, продуктивність праці при одному й тому самому рівні забезпечення фондами може бути не однаковою на різних підприємствах. Це залежить від оптимальності поєднання інших факторів, що формують цей показник.

Прямий факторний аналіз передбачає дослідження за дедуктивним методом - від загального до окремого. Його проводять з метою комплексного дослідження внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних факторів, які формують величину результативного показника.

Вдаючись до зворотного факторного аналізу, проводять дослідження причинно-наслідкових зв'язків за методом логічної індукції - від окремих факторів до узагальнювальних, від причин до наслідків з метою визначення чутливості змін багатьох результативних показників до змін досліджуваного фактора.

Факторний аналіз може бути однорівневим і багаторівневим. Однорівневий факторний аналіз використовують для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без деталізації їх на складові. Наприклад, . При багатоступеневому факторному аналізі проводять деталізацію факторів а і b на складові елементи з метою вивчення їхньої сутності. Деталізацію факторів може бути продовжено. У такому разі вивчають вплив факторів різноманітних рівнів співпідпорядкованості.

Необхідно розрізняти також статичний і динамічний факторний аналіз. Статичний факторний аналіз застосовують для вивчення впливу факторів на результативні показники до відповідної дати. Динамічний факторний аналіз становить методику дослідження причинно-наслідкових зв'язків у динаміці.

І нарешті, факторний аналіз може бути ретроспективним, який вивчає причини змін результатів господарської діяльності за минулі періоди, і перспективним, який досліджує поведінку факторів і результативних показників на перспективу.

В оцінці діяльності підприємства найчастіше використовується детермінований факторний аналіз.

Основні завдання факторного аналізу.

1.      Добір факторів для аналізу досліджуваних показників.

2.      Класифікація і систематизація їх з метою забезпечення системного підходу.

.        Моделювання зв’язків між результатами і факторними показниками.

.        Розрахунок впливу факторів і оцінювання ролі кожного з них у змінюванні величини результативного показника.

.        Використання факторної моделі при прийнятті управлінських рішень.

Добір факторів для аналізу того чи іншого показника здійснюють на основі теоретичних і практичних знань, набутих у цій галузі. При цьому звичайно керуються принципом: чим більший комплекс факторів досліджують, тим точнішими будуть результати аналізу. Разом з цим необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс факторів розглядають як механічну суму без урахування взаємодії їх, без виділення головних, визначальних, то висновки можуть бути помилковими.

В аналізі взаємопов'язаного дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягають шляхом класифікації і систематизації їх, що дає можливість точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Систематизації факторів досягають за допомогою побудови структурно-логічних моделей, в яких фактори розміщують у певному порядку з урахуванням їхнього взаємозв'язку і співпідпорядкованості.

Створити детерміновану факторну систему - означає подати досліджуваний показник як алгебраїчну суму, як частку або як добуток кількох факторів, що визначають його величину.

Наприклад, обсяг валової продукції промислового підприємства можна подати як добуток двох факторів першого порядку: середньої чисельності робітників і обсягу продукції, яку виробив один робітник у середньому за рік, що, у свою чергу, залежить безпосередньо від кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік, і обсягу продукції, яку виробив один робітник у середньому за день. Обсяг продукції, яку виробив один робітник у середньому за день, також може бути розкладено на тривалість робочого дня і виробіток у середньому за одну годину (рис. 2).

Рис. 2. Детермінована факторна модель виробництва валової продукції

Розвитку детермінованої факторної системи досягають, як правило, за рахунок деталізації комплексних факторів. Елементні (у нашому прикладі - чисельність робітників, кількість відпрацьованих днів, тривалість робочого дня) не розкладають на співмножники, тому що за своїм змістом вони однорідні. З розвитком системи комплексні фактори поступово деталізуються на менш загальні, а ті, у свою чергу, - ще на менш загальні, поступово наближаючись за своїм аналітичним змістом до елементів (простих).

Таким чином, систематизація факторів дає змогу глибше вивчити взаємозв'язок факторів у формуванні величини показника, який вивчається, що має неабияке значення на наступних етапах аналізу, особливо на етапі моделювання досліджуваних показників.

Одним із завдань факторного аналізу є моделювання взаємозв'язків між результативними показниками і факторами, які визначають їхню величину.

Сутність моделювання полягає в тому, що взаємозв'язок досліджуваного показника і факторних показників передається у формі конкретного математичного рівняння.

У детермінованому аналізі виділяють такі типи факторних моделей, що трапляються найчастіше.

Адитивні моделі:

.(1)

Їх використовують у тому разі, коли результативний показник становить алгебраїчну суму кількох факторних показників.

. Мультиплікативні моделі:

.(2)

Цей тип моделей застосовують тоді, коли результативний показник становить добуток кількох факторів.

. Кратні моделі:

.(3)

Їх використовують тоді, коли результативний показник одержують діленням одного факторного показника на величину іншого.

. Змішані (комбіновані) моделі - це поєднання в різних комбінаціях попередніх моделей:

;(4)

(5)

(6)

(7)

Моделювання мультиплікативних факторних систем в економічному аналізі здійснюють шляхом послідовного розчленування факторів початкової системи на фактори-співмножники. Наприклад, для дослідження процесу формування обсягу виробництва продукції (див. рис. 2) можна застосувати такі детерміновані моделі:

; (8)

; (9)

. (10)

Ці моделі відображають процес деталізації початкової факторної системи мультиплікативного виду і розширення її за рахунок розчленування на співмножники комплексних факторів. Ступінь деталізації і розширення моделі залежать від мети дослідження, а також від можливостей деталізації і формалізації показників у межах встановлених правил.

Аналогічно здійснюють моделювання адитивних факторних систем шляхом розчленування факторів початкової моделі на складові елементи.

Як відомо, обсяг реалізації продукції () дорівнює

 (11)

де  - обсяг реалізації і-го виду продукції.

Згадаємо, що до класу кратних моделей застосовують такі способи перетворення їх: подовження, розширення і скорочення.

Для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників у детермінованому аналізі застосовують такі методи: ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць, пропорційного поділу, інтегральний метод, метод логарифмування, балансовий спосіб та інші.

Найбільш універсальний з них - метод ланцюгової підстановки. Його застосовують для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: в адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Цей спосіб дає змогу визначати вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і наступних факторів, допускаючи, що інші не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дає змогу елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника.

Рівень результативного показника

Фактор



Примітка:  - базове значення факторного показника (минулого періоду, плану, іншого підприємства);  - поточний рівень факторного показника.

Загальна зміна результативного показника:

.

У тому числі:

;

;

;


Балансова перевірка:


Застосовуючи метод ланцюгової підстановки, необхідно дотримувати такої послідовності розрахунків: передусім потрібно враховувати зміни кількісних, а потім якісних показників. Якщо ж є кілька кількісних і кілька якісних показників, то спершу слід змінити величину факторів першого рівня підпорядкованості, а потім нижчого. Згідно з рис. 2, чисельність працівників щодо валової продукції - фактор першого рівня, кількість відпрацьованих днів - фактор другого рівня, тривалість робочого дня і виробіток в середньому за годину - фактори третього рівня. У такій послідовності визначають їхній вплив на змінювання обсягу валової продукції.

Отже, застосування методу ланцюгової підстановки потребує знання взаємозв'язку факторів, співпідпорядкованості їх, уміння правильно класифікувати і систематизувати їх, тому що від порядку підстановки залежать результати розрахунків.

. Інформаційне забезпечення оцінки діяльності підприємства та його підрозділів

Якість оцінки в першу чергу залежить від її інформаційного забезпечення. Для оцінки використовують не лише економічні дані, а й технічну, технологічну та іншу інформацію. Усі джерела даних для оцінки діяльності підприємства та його підрозділів поділяються на нормативно-планові, облікові і позаоблікові.

До нормативно-планових джерел належать усі типи планів, які розробляють на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання, положення про організацію праці, заробітної плати, преміювання, облік діяльності підрозділів, колективні договори і т. ін.

Джерела інформації облікового характеру - це всі дані, що містяться в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також у звітності всіх видів, у первинній обліковій документації.

Провідна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку і звітності, в яких найповніше відображаються господарські явища, процеси, їхні результати. Сучасний і повний аналіз даних первинних і зведених облікових регістрів та звітності забезпечує вжиття необхідних коригувальних заходів, спрямованих на досягнення кращих результатів господарювання.

Дані статистичного обліку і звітності підприємства використовують для поглибленого вивчення тенденції основних показників і факторів, що формують їхній рівень. Вивчення даних макроекономічної статистики в цілому по галузі чи по народному господарству необхідне для оцінювання зовнішніх умов функціонування підприємства і ступеня господарських та фінансових ризиків.

Оперативний облік і звітність сприяють більш оперативному порівняно із статистикою або бухгалтерським обліком забезпеченню аналізу необхідними даними (наприклад, про виробництво і відвантаження продукції, про стан виробничих запасів) і тим самим створюють умови для підвищення ефективності аналітичних досліджень. Обліковим документом згідно з нашою класифікацією є й економічний паспорт підприємства, в якому накопичують дані про результати господарської діяльності за кілька років. Значна деталізація показників, що містяться в паспорті, дає змогу провести численні дослідження динаміки, виявити тенденції і закономірності розвитку економіки підприємства.

Конкретні форми бухгалтерської та статистичної звітності, номери облікових регістрів, рахунків бухгалтерського обліку, документів первинного обліку будуть розглянуті у відповідних темах курсу.

Позаоблікові джерела інформації - це документи, що регулюють господарську діяльність, а також дані, які характеризують зміну зовнішнього середовища функціонування підприємства. До них належать:

1.      Офіційні документи, якими зобов'язане користуватися підприємство у своїй діяльності: закони держави, укази президента, постанови уряду, накази органів управління вищого рівня, акти ревізій і перевірок, накази і розпорядження керівників підприємства, рішення ради директорів, зборів акціонерів і т. д.

2.      Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення арбітражних і судових органів, рекламації.

.        Науково-технічна інформація: публікації, звіти за результатами науково-дослідної роботи і т. ін.

.        Технічна і технологічна документація.

.        Матеріали спеціальних обстежень стану виробництва на окремих робочих місцях: хронометраж, фотоматеріали і т. ін.

.        Інформація про основних контрагентів підприємства - постачальників і покупців. Дані про постачальників необхідні для прогнозування їхньої надійності та цінової політики. Відомості про покупців потрібні для характеристики їхньої поточної і довгострокової платоспроможності.

.        Дані про основних конкурентів, які взято з різноманітних джерел інформації, - з Інтернету, радіо, телебачення, газет, журналів, інформаційних бюлетенів тощо.

.        Дані про стан ринку матеріальних ресурсів (обсяги ринків, рівень і динаміка цін на окремі види ресурсів).

.        Відомості про стан ринку капіталу (ставки рефінансування, офіційні курси іноземних валют, ставки комерційних банків на кредити і депозити і т. ін.).

10.    Дані про стан фондового ринку (ціни попиту і пропозиції на цінні папери основних видів, обсяги і ціни угод із фондових інструментів основних видів, зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку).

11.    Дані держкомстату про зміни макроекономічної ситуації в країні тощо.

Будь-які результати оцінки (аналітичного дослідження) діяльності підприємства в цілому або його сегментів має бути оформлено відповідними документами. Це можуть бути аналітичний звіт (пояснювальна записка), довідка, висновок.

Аналітичний звіт (пояснювальну записку) зазвичай складають для зовнішніх користувачів. Якщо результати аналізу призначені для внутрігосподарського використання, їх оформляють як довідку або висновок.

Зміст аналітичного звіту має бути достатньо повним. Передовсім у ньому мають міститися загальні питання, що відображають економічний рівень розвитку підприємства, умови його господарювання, характеристику асортиментної і цінової політики, конкурентоспроможності продукції, широту і частку ринків збуту продукції, репутацію підприємства, його імідж у діловому світі. Необхідно також зазначити становище товарів на ринках збуту, тобто на якій стадії життєвого циклу перебуває кожний товар на ринку (на стадії впровадження, зростання і розвитку, зрілості, насичення і спаду). Слід охарактеризувати реальних і потенційних клієнтів, зазначити сильні і слабкі сторони їхнього бізнесу. Після цього необхідно відобразити як мінімум за три роки динаміку показників, що характеризують виробничі і фінансові результати, майновий і фінансовий стан підприємства, його ділову активність, ефективність роботи, перспективи розвитку. Потрібно також, розкрити в ньому зміни в обліковій політиці підприємства, котрі можуть суттєво вплинути на грошові потоки, фінансові результати тощо.

Має бути зроблено розшифровку агрегованих показників звітності (склад дебіторської і кредиторської заборгованості, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, розподілу прибутку і т. ін.), а також відображено інформацію за сегментами (виручка, витрати, прибуток, активи, зобов'язання сегментів за операційною і географічною ознаками). Для правильного відображення динаміки показників має бути забезпечено зіставність їх за всіма параметрами (за методикою оцінки, методикою розрахунку, за складом і т.д.).

У пояснювальній записці дають характеристику як позитивних, так і негативних сторін діяльності підприємства за звітний період, розкривають об'єктивні і суб'єктивні, зовнішні і внутрішні фактори, що вплинули на виробничі і фінансові результати його роботи, викладають перелік заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків і підвищення ефективності функціонування підприємства в майбутньому.

Аналітична частина звіту має бути обґрунтованою, конкретною за стилем. Результати оцінки подають у ній у формі таблиць, графіків, діаграм і т. ін. Особливу увагу потрібно приділяти висновкам і пропозиціям за результатами оцінки. Вони мають бути всебічно обґрунтованими і спрямованими на поліпшення результатів господарської діяльності, освоєння виявлених внутрігосподарських резервів.

Зміст довідки або висновку за результатами оцінки, на відміну від пояснювальної записки, може бути конкретнішим, акцентованим на відображенні недоліків або досягнень, виявлених резервів, способів освоєння їх. При цьому може бути опущено загальну характеристику підприємства та умов його діяльності.

Такий порядок оформлення результатів аналізу останнім часом застосовують усе більше. Він розрахований на висококваліфікованих працівників, здатних самостійно розібратися в опрацьованій і систематизованій інформації і приймати необхідні рішення. Нетекстовий аналіз підвищує його дієвість, тому що при цьому скорочується розрив між виконанням аналізу і використанням його результатів.

Література

1. Новицкий Н.И. Основы менеджмента: Организация и планирование производства. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 208 с.

. Организация и планирование машиностроительного производства (производственный менеджмент): Учебник / К.А. Грачева, М.К. Захарова, Л.А. Одинцова и др.; Под ред. Ю.В. Скворцова, Л.А. Некрасова. - М.:Высш. шк., 2009.- 470 с.

. Предпринимательство. Учебник / Под ред. М.Г. Лапусты. - М.:ИНФРА-М, 2007. - 520с.

. Хунгуреева И.П., Шабыкова Н.Э., Унгаева И.Ю. Экономика предприятия: Учебное пособие. - Улан-Удэ, Изд-во ВСГТУ, 2004. - 240 с.

. Экономика и статистика предприятия. / Под ред. Ильенкова С.Д., Сиротиной Т.П., Москва, - 2008.

. Экономика предприятия М.С. Мокий Л.Г. Скамай, М.И. Трубочкина Москва, 2007.

. Экономика предприятия О.И.Волкова М Инфра - М, 2009 г.

. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. -3-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2010. -718с.

. Экономический анализ в торговле: учеб. пособ. / под ред. М.И. Баканова. - М.: Финансы и статистика, 2009.

. Яковлев Н.Я. Цены и ценообразование: Учебное пособие. М.: ИКЦ "Маркетинг", - 2008.

. Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организация инвестиционной и инновационной деятельности. - СПб: Питер, 2007.

. Яркина Т.В. Основы экономики предприятия: Краткий курс. Учебное пособие для студентов вузов и средних специальных заведений. М., 2009.

Похожие работы на - Сутність, завдання, інструментарій оцінки діяльності підприємства та його підрозділів

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!