Організація бухгалтерського обліку доходів

Організація бухгалтерського обліку доходів

Зміст

Вступ

. Облікова політика підприємства СВК «Журавники»

. Основні вимоги до визначення складу та оцінки доходів згідно П(С)БО 15 «Доходи»

. Визначення і визнання доходів

.1 Класифікація доходів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку

.1.1 Облік доходів від реалізації

.1.2 Облік інших операційних доходів

.1.3 Облік доходів від іншої операційної діяльності

.2 Облік інших фінансових доходів

.3 Доходи від фінансової діяльності

.4 Облік інших доходів і фінансових результатів

3.5 Систематизація обліку доходів

. Організація охорони праці

.1 Юридично - правові аспекти охорони праці

.2 Санітарно - гігієнічні вимоги на робочому місці бухгалтера

Висновки

Література

Вступ

Основою існування й розвитку суспільства є діяльність із виробництва необхідних матеріальних благ і надання послуг. Таку регулярну діяльність на постійній основі, що передбачає одержання доходу в грошовій, матеріальній або інших формах, називають господарською діяльністю.

Господарська діяльність, спрямована на виробництво певної продукції, є виробничою діяльністю, її результати - матеріальні блага: засоби виробництва (будівлі, машини, обладнання, сировина та матеріали) і предмети споживання (продукти, одяг, взуття та ін.).

Створені на виробництві матеріальні блага розподіляються, відбувається їх обмін і споживання. ці неперервні процеси утворюють процес відтворення, для нормального здійснення якого необхідне постійне спостереження за його перебігом.

Облік ведеться з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та активного впливу на її результати. За допомогою обліку відображають і контролюють стан і рух коштів, а також господарські процеси, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.

Отже, необхідність обліку випливає передусім із потреб виробничої діяльності та є важливою функцією управління.

Господарський облік - кількісне відображення та якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю за процесом виконання бізнес-плану та управління діяльністю підприємства.

Основними функціями господарського обліку є спостереження, вимірювання та реєстрація окремих явищ, з яких складається господарська діяльність підприємства.

До господарського обліку висувають такі вимоги:

точність і правдивість - усі враховані дані повинні достовірно відображати дійсність, обчислюватися без помилок;

своєчасність - всі необхідні дані про господарську діяльність підприємств, що використовуються для виявлення та усунення недоліків, складання звітності, мають подаватися у встановлені терміни;

порівнянність - необхідна для контролю за складанням і виконанням бізнес-планів;

повнота - облік має охоплювати всі сторони господарської діяльності підприємства;

економічність - витрати на ведення обліку мають бути мінімальними.

Існує три види господарського обліку: оперативний; статистичний; бухгалтерський. Оперативний облік - система спостереження та контролю за визначеними господарськими операціями з метою швидкого одержання інформації про перебіг процесу виробництва, реалізації продукції.

Оперативний облік охоплює різні процеси господарювання: рух товарно-матеріальних цінностей; економію товарно-матеріальних ресурсів; контроль за використанням робочого часу, раціональним та ефективним використанням основних фондів та ін.

Особливістю оперативного обліку є простота у фіксуванні даних, він не потребує спеціальних працівників для його ведення. Недолік оперативного обліку - недостатня точність і відсутність єдиної документації. Між оперативним і бухгалтерським обліком існує взаємозв'язок, що виражається в оперативно-сальдовому методі обліку матеріалів. Крім того, він використовується для підтвердження достовірності окремих даних бухгалтерського обліку.

Статистичний облік - вид господарського обліку, який забезпечує кількісне вимірювання окремих суспільних явищ. що вивчаються, у взаємозв'язку з їхнім якісним аспектом.

Для вивчення кількісного аспекту окремих суспільних явищ у статистичному обліку використовують дані оперативного та бухгалтерського обліку, що обробляються статистичними методами й слугують для контролю за виконанням відповідних показників.

Статистичний облік використовує показники бухгалтерського обліку для отримання різноманітної інформації про виконання виробничої та фінансово-господарської діяльності всіх галузей народного господарства. Дані статистичного обліку використовуються в бухгалтерському обліку з метою отримання інформації про трудові ресурси, основні фонди тощо, вони підвищують достовірність даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік система суцільного, безперервного спостереження й контролю за господарськими процесами підприємства, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення. узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

1. Облікова політика підприємства СВК «Журавники»

бухгалтерський облік витрати

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Тобто облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку.

Політика обліку - це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні (об'єднанні країн) на певний період.

Розмежування понять теорії, політики і практики має принципове значення для практичного розуміння політики обліку.

Теорія обліку не є національною, вона має за мету розробити загальні методи ведення обліку, такі, наприклад, як подвійний запис, рахунок, інвентаризація, складання балансів, способи оцінки і реєстрації господарських подій, таких як фінансова звітність тощо. Теорія обліку є не тільки наднаціональна, але й над часова. Наведені вище елементи методу обліку не зазнають змін, їх лише доповнюють в частині зміни організації та форми ведення обліку. Двоїстість, наприклад, є законом подвійного запису в усьому світі і ніяким змінам не підлягає.

В той же час політика обліку має і національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного окремого господарюючого суб'єкта.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» змінив існуючі раніше правила та принципи ведення обліку, а нововведення Закону, які практично вже реалізовані, змінили і доповнили існуючий донедавна, стереотип про єдиний і незмінний облік в усій державі.

На фоні стандартизації обліку створилась міжнародна стандартизація, що має наближені риси макрополітики обліку до принципів теорії обліку.

Враховуючи те, що багато держав пов'язані виключно з власною політикою бухгалтерського обліку або частково з використанням міжнародної політики бухгалтерського обліку представлено її відповідну класифікацію.

Політику бухгалтерського обліку слід розуміти як сферу діяльності державних органів (наприклад, Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України) або інститутів, утворених через державні та міжнародні об'єднання бухгалтерів і направлені на нормалізацію чи стандартизацію бухгалтерського обліку. Політика обліку випливає з рівня значення норм у правовому врегулюванні технології ведення бухгалтерського обліку, які здобули перевагу над звичайними традиційними способами організації та ведення обліку.

Політику бухгалтерського обліку називають ще сферою діяльності нормалізації, яка знаходиться між практикою і теорією бухгалтерського обліку. Сформульована в такий спосіб сфера політики бухгалтерського обліку має загальний характер і не охоплює всієї облікової політики.

Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Отже, облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

2. Основні вимоги до визначення складу та оцінки доходів згідно П(С)БО 15 «Доходи»

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід».

Дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість отримання підприємством

Доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та включають до Звіту грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже, про фінансові результати згідно з принципом нарахування й відповідності доходів і витрат. Принцип відповідності передбачає, що обов’язковою супровідною умовою одержання доходу є здійснення підприємством витрат для його отримання. Цей принцип забезпечує визначення фінансового відображення доходу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, є зростання дебіторської заборгованості внаслідок відвантаження продукції з наступною оплатою результату звітного періоду (доходу) одночасно з витратами, які здійснено для отримання цих доходів. Наприклад, у момент реалізації одночасно відображають виручку від реалізації продукції (дохід) і списують собівартість цієї продукції (витрати).

Однак не всі витрати можна безпосередньо пов’язати з певним доходом. У зв'язку з цим витрати, безпосередньо не пов'язані з певними доходами, відображають у звітному періоді, в якому вони виникли. Наприклад, нестачі та втрати від псування цінностей слід списати в тому звітному періоді, в якому їх було виявлено, оскільки такі витрати не мають прямого зв'язку з доходом.

Відповідність доходів і витрат у Звіті про фінансові результати наведено в табл. 1

Таблиця 1

У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходи й витрати відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Отже, бухгалтерський облік ведуть, а звітність складають на основі облікового принципу нарахування: доходи відображають у бухгалтерському обліку і відповідно у фінансовій звітності за відвантаженням продукції (товарів), виконанням робіт, наданням послуг незалежно від термінів одержання грошових коштів або Їхніх еквівалентів від покупців (замовників).

Одержані передоплати (аванси) не визнаються доходами, а видані - витратами, оскільки не призводять до зміни власного капіталу підприємства.

Таким чином, фінансова звітність, складена згідно з принципом нарахування, інформує користувачів не лише про операції, що відбулися та супроводжувалися виплатою чи одержанням грошових коштів, а й про зобов'язання виплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси у грошовому вираженні, які будуть одержані в майбутньому.

Вимоги П(С) БО 15 «Доходи» визначають принципи формування інформації про доходи підприємства у бухгалтерському обліку.

П(С) БО 15 не поширюється на доходи, пов'язані з:

реалізацією цінних паперів;

контрактами з надання послуг у галузі будівництва;

страховою діяльністю;

змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов'язань, а також із Їх ліквідацією (продажем, погашенням);

змінами вартості інших поточних активів; природним зростанням поголів'я худоби, виходом продукції сільського й лісового господарства;

видобутком корисних копалин. П(С) БО 15 регулює порядок обліку доходу, який виник у результаті:

реалізації продукції (товарів, інших активів);

надання послуг;

використання активів підприємства іншими сторонами.

Надання послуг, як правило, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.

У разі використання активів підприємства іншими сторонами дохід виникає у вигляді:

а) відсотків - плати за використання грошових коштів, їхніх еквівалентів або сум заборгованості підприємству;

б) роялті - плати за використання нематеріальних активів підприємства, наприклад, патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів та ін.;

в) дивідендів - частини чистого прибутку, розподіленої між учасниками (власниками) пропорційно часткам участі в капіталі підприємства.

Критерії визнання доходів. Дохід визнається за дотримання таких умов:

) збільшення активу або погашення зобов'язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

) оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності - принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов'язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С) БО 15 «Дохід» цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. Наприклад, підприємство подало позовні заяви на 5 000 гри., але е підстави вважати, що у процесі судового розгляду вимоги за позовом можуть бути задоволені в меншому розмірі. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.

Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції. що підлягають оцінці, якщо це випливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги (скажімо, монтаж), яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з'ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.

Не визнаються доходами суми. що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:

податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

надходження за договорами комісії, агентським та іншим аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

завдаток під заставу або на погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первісного розміщення цінних паперів.

Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми. отримані комісіонером від реалізації товару комітента. не збільшують його власний капітал, а отже, не е доходом. Доходом, зокрема, є сума комісійної винагороди.

Водночас названі, суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми валового доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.

У бухгалтерському обліку дохід відображають у сумі справедливої вартості активів - отриманих або тих, що мають бути отримані.

Сума доходу, яка виникає у результаті господарської операції, як правило, визначається за домовленістю між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка може бути отримана, з урахуванням будь-якої торгової знижки, наданої підприємством.

Приклад

Підприємство відвантажило готову продукцію покупцеві за контрактною вартістю 12000 грн. (вартість товару - 10000 гри., ПДВ - 2000 грн.). Собівартість товарів - 9000 грн., адміністративні витрати - 500 грн., витрати на збут - 200 грн. Треба:

. Відобразити цю операцію на рахунках бухгалтерського обліку, якщо перша подія: а) відвантаження товару; б) оплата товару.

. Визначити суму податку на прибуток за обліковими даними.

. Визначити фінансовий результат. В обліку ці операції відображають такими бухгалтерськими проводками (табл. 2):

Таблиця 2

На кредиті субрахунку 701 «Дохід від реалізації товарів» відображають загальну суму доходу включно з податком на додану вартість, сума якого відтак відображається на дебеті цього рахунка. На фінансовий результат діяльності підприємства відносять лише суму чистого доходу від реалізації товарів.

У разі відстрочення надходження грошових коштів (або їхніх еквівалентів) справедлива вартість компенсації може бути нижчою за номінальну суму одержаних грошових коштів чи ту, яку буде одержано. Різниця між справедливою вартістю і номінальною сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, що будуть одержані за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), визнається доходом у вигляді відсотків. Наприклад, підприємство може надати покупцеві відстрочення платежу за відвантажений товар (безвідсотковий кредит). Справедлива вартість компенсації в такому разі визначається дисконтуванням майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Різниця між визначеною таким чином вартістю і сумою компенсації, що надійшла, визнається доходом у вигляді відсотків у момент одержання грошових коштів.

3. Визначення і визнання доходів

.1 Класифікація доходів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку

Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

Доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про реалізацію готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 70 «Доходи від реалізації», до якого відкривають такі субрахунки:

«Дохід від реалізації готової продукції»;

«Дохід від реалізації товарів»;

«Дохід від реалізації робіт і послуг»;

«Вирахування з доходу»;

«Перестрахування».

Інші операційні доходи

Суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 «Інший операційний дохід» на відповідних субрахунках.

«Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю»

«Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти»

«Дохід від реалізації інших оборотних активів»

«Дохід від операційної оренди активів»

«Дохід від операційної курсової різниці»

«Одержані штрафи пені неустойки»

«Відшкодування раніше списаних активів»

«Дохід від списання кредиторської заборгованості»

«Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів»

«Інші доходи від операційної діяльності»

Для узагальнення інформації про доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі». Він має такі субрахунки:

«Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства»;

«Дохід від спільної діяльності»;

«Дохід від інвестицій у дочірні підприємства».

Фінансові доходи

Доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства (дивіденди, відсотки, інші доходи, одержані від фінансових Інвестицій (крім доходів, що обліковуються за методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 «Інші фінансові доходи», який має такі субрахунки:

«Дивіденди одержані»;

«Відсотки одержані»;

«Інші доходи від фінансових операцій».

Інші доходи

Для узагальнення інформації про доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, призначений рахунок 74 «Інші доходи».

Склад доходів у відповідних групах установлено П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати» і зображено на рис. 5.1.

.1.1 Облік доходів від реалізації

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:

покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з нею, можуть бути достовірно визначені.

У більшості випадків передача ризиків І вигод, пов'язаних із правом власності, збігається з передачею юридичного права власності на таку продукцію (товар, інший актив). Якщо підприємство залишає за собою істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, операція не вважається реалізацією і дохід не визнається, якщо:

підприємство зберігає зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яких не передбачається звичайними гарантійними положеннями;

отримання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції (товарів, інших активів);

відвантажена продукція підлягає подальшому монтажу, і вартість цього монтажу є істотною часткою контракту, який не було завершено підприємством;

покупець має право анулювати придбання з причин, що визначені в контракті на поставку, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення такої продукції.

Якщо підприємство залишає тільки незначні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), операція вважається реалізацією і дохід визнається. Наприклад, продавець може зберігати за собою юридичне право власності на продукцію винятково з метою гарантування виплати певної суми на встановлену дату. У такому разі, якщо істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, підприємство передало, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Іншим прикладом збереження підприємством лише незначного ризику від власності є роздрібний продаж, який передбачає виплату компенсації у разі незадоволення клієнта. У таких випадках дохід визнається на момент продажу за умови, що продавець може достовірно оцінити майбутній дохід на основі попереднього досвіду та інших відповідних чинників.

Дохід визнається лише у тому разі, коли існує вірогідність того, що підприємство матиме економічні вигоди від здійснюваної операції. У деяких випадках такої вірогідності не існує аж до одержання компенсації чи до усунення непевності. Наприклад, може існувати непевність щодо одержання дозволу іноземної урядової установи на переказ грошової компенсації від реалізації продукції. Якщо такий дозвіл надається, непевність зникає і дохід визнається. Однак коли непевність виникає щодо сплати суми. яка вже включена в дохід, але є сумою сумнівної та безнадійної заборгованості, така сума визнається витратами підприємства згідно з П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», а початкове визнана сума доходу (виручка) не коригується.

Приклад

Підприємство відвантажило товар покупцеві на суму 900 грн., у тому числі ПДВ - 150 грн., з відстрочкою платежу на три місяці. Собівартість товару - 600 грн. Створено резерв сумнівних боргів у сумі дебіторської заборгованості. По закінченні визначеного терміну підприємство одержало відомості про неплатоспроможність покупця.

Цю операцію в реєстрах бухгалтерського обліку відображають такими проводками (табл. 3):

Таблиця 3

Щодо коригування валового доходу і податкових зобов’язань у податковому обліку, то у регулюванні сумнівної, безнадійної заборгованості необхідно керуватися статтею 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22. 05. 1997 р. і п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03. 04. 1997 р. у чинних редакціях.

Як уже зазначалося, доходи і витрати, пов'язані з тими самими операціями або подіями, визнаються одночасно, що має назву «відповідність доходів і витрат». Однак дохід не може бути визнаний, якщо витрати неможливо достовірно оцінити. За таких обставин одержана за продаж товарів компенсація визнається зобов'язанням.

Облік і визнання доходу, одержаного від надання послуг

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається, виходячи з міри завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінено результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінено за відповідності всім наведеним нижче умовам:

можливість достовірної оцінки доходу;

вірогідність надходження економічних вигод від надання послуг;

можливість достовірної оцінки міри завершеності надання послуг на дату балансу;

можливість достовірної оцінки витрат, понесених для надання послуг, необхідних для їх завершення.

Визнання доходу через посилання на етап завершеності операції має назву «метод поетапного виконання». Згідно з цим методом дохід визнається в тих облікових періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Дохід визнається лише за умови вірогідності економічних вигод підприємства, пов'язаних з операцією. У разі виникнення непевності щодо сплати суми, яку вже включено в дохід, несплачена сума або сума, щодо якої перестає Існувати вірогідність сплати (сумнівна та безнадійна заборгованість), визнається витратами згідно з П(С) БО 10, а сума початкове визнаного доходу від реалізації послуг коригуванню не підлягає.

Міру завершеності операції з надання послуг оцінюють такими трьома методами:

вивченням виконаної роботи;

визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, що мають бути надані;

визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає лише витрати, які відображають обсяг послуг, наданих на ту саму дату.

Оцінка міри завершеності на підставі вивчення виконаної роботи є близькою до звичайного підписання акта про виконану роботу. Підписавши акт, сторони підтверджують факт вивчення наданих послуг і визначення міри Їх готовності, оцінених конкретною сумою. Цей метод оцінки і в майбутньому широко використовуватимуть підприємства, що надають послуги.

Проміжні й авансові платежі, одержані від клієнтів, нерідко не відповідають фактично наданим послугам, а тому не можуть бути використані для оцінки міри завершеності операції з надання таких послуг.

Якщо послуги охоплюють виконання невизначеної кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визначають рівномірним його нарахуванням за цей період (крім випадків, коли інший метод точніше визначає міру завершеності надання послуг).

Приклад

Аудиторська фірма за консультаційне обслуговування одержала передоплату за І квартал у сумі 900 грн., у тому числі ПДВ - 150 грн. Собівартість таких послуг у січні становила 225 грн., у лютому - 200 грн., у березні - 275 грн.

Треба визначити суму доходу за кожний місяць кварталу та відобразити цю операцію в бухгалтерському обліку.

Оскільки оцінити такі послуги протягом місяця важко, дохід визначається рівномірним нарахуванням за відповідні звітні періоди: у січні - 300 грн., у лютому - 300 грн., у березні - 300 грн.

Цю операцію в бухгалтерському обліку відображають

відповідними проводками (табл. 4)

Таблиця 4

.1.2 Облік інших операційних доходів

Для обліку інших операційних доходів та витрат використовуються такі рахунки:

Рахунок 71 “Інший операційний дохід”;

Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

На цих рахунках узагальнюється інформація про доходи та витрати від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та витрат, що відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93“Витрати на збут”.

До складу інших операційних доходів відносяться:

·        дохід від реалізації іноземної валюти;

·        дохід від реалізації виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

·        дохід від операційної оренди, якщо така діяльність не є метою створення підприємства;

·        дохід від операційної курсової різниці, що виникає за активами та зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства;

·        одержані штрафи, пені, неустойки за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду про їх стягнення, а також суми відшкодування зазнаних збитків;

·        відшкодування раніше списаних активів;

·        дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу;

·        одержані гранти та субсидії;

·        доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

·        До інших операційних витрат включаються:

·        витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи;

·        собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

·        собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

·        сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

·        втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

·        втрати від знецінення запасів;

·        нестачі й втрати від псування цінностей;

·        визнані штрафи, пеня, неустойка;

·        витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

·        інші витрати операційної діяльності.

Таблиця 5 Відображення в обліку інших операційних доходів та витрат

3.1.3 Облік доходів від іншої операційної діяльності

Для узагальнення інформації про інші доходи та від операційної діяльності підприємства крім доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг призначено рахунку 71 "Інший операційний дохід" .

Для унаочнення наведемо таблицю інших операційних доходів та інших витрат операційної діяльності, які відповідно обліковуються на рахунках 71 "Інший операційний дохід" і 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Таблиця 6. Склад доходів і витрат іншої операційної діяльності

Зіставлення інших доходів та інших витрат свідчить про їх економічну тотожність, яка дає змогу визначити фінансовий результат майже за всіма позиціями операційної діяльності підприємства.

Для відображення в бухгалтерському обліку показаних у таблиці 5.6 доходів у межах рахунка 71 "Інший операційний дохід" відкривають окремі субрахунки, на яких за кредитом показується збільшення доходу, а за дебетом - суми непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо) та списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Дамо стислу характеристику окремих субрахунків рахунка 71 "Інші доходи"

Приклад:

Формування у бухгалтерському обліку доходів показано в таблиці 7

Таблиця 7 Формування витрат та доходів у системі рахунків бухгалтерського обліку

.2 Облік інших фінансових доходів

Для обліку доходів від фінансових інвестицій в інші підприємства планом рахунків призначено рахунки:

Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі»

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи».

Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» використовується для відображення прибутку, одержаного від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі передбачає збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на суму відповідно збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

У цьому випадку рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» буде кореспондувати безпосередньо з дебетом рахунка 14 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі».

Записи щодо відображення в обліку інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, наведено в табл. 10.2.

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» призначений для обліку доходів, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності.

За кредитом рахунка 73 відображають визнану суму доходів, а за дебетом - списання кредитового обороту на рахунок 79 «Фінансові результати».

У разі нарахування дивідендів або відсотків до одержання запис роблять по дебету рахунка 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» і по кредиту субрахунків 731 «Дивіденди одержані» або 732 «Відсотки одержані» відповідно.

Облік операцій, пов’язаних із отриманням інших фінансових доходів, і здійснення інших фінансових витрат наведено в табл. 8

Наприкінці звітного періоду сальдо рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі» списуються на субрахунок 792 «Результат фінансових операцій», що дає змогу визначити результат від фінансової діяльності підприємства.

Таблиця 8

Записи щодо відображення в обліку інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі

Таблиця 9

Облік операцій, пов’язаних 3 отриманням інших фінансових доходів і здійсненням інших фінансових витрат

.3 Доходи від фінансової діяльності

·        доходи від участі в капіталі;

·        дивіденди одержані;

·        відсотки одержані;

·        інші доходи від фінансових операцій.

Доходи від участі в капіталі - це доходи від фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі - це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Метод участі в капіталі застосовується для обліку інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства).

Доходи від участі в капіталі обліковуються на рахунку 72 «Доходи від участі в капіталі». Рахунок призначено для узагальнення інформації про доходи від інвестицій,які здійснені в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства і облік яких ведеться за методом участі в капіталі. За кредитом відображається збільшення (отримання) доходу, за дебетом - списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 721» Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства» узагальнюється інформація про доходи, що пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок отримання асоційованими підприємствами прибутків.

На субрахунку 722 «Дохід від спільної діяльності» узагальнюється інформація про доходи, що пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування внаслідок отримання спільними підприємствами прибутків.

На субрахунку 723 «Дохід від інвестицій у дочірні підприємства» узагальнюється інформація про доходи, що пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок отримання дочірніми підприємствами прибутків.

Первинні документи для обліку доходів від участі в капіталі: рахунки, платіжні доручення, довідки бухгалтерії тощо.

За кожним об'єктом інвестування та іншими ознаками, визначеними підприємством, організовується аналітичний облік доходів від участі в капіталі

Реєстром синтетичного обліку за рахунком 72 «Дохід від участі в капіталі» при журнально-ордерній формі обліку є Журнал 6с.-г.

Для узагальнення інформації про доходи, які отримані в процесі фінансової діяльності, використовується рахунок 73 «Інші фінансові доходи». Рахунок призначено для обліку доходів, що виникають в процесі фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності, якірне враховуються на рахунку 72 «Доходи від участі в капіталі». За кредитом рахунка відображається визнана сума доходу, за дебетом - списання кредитового обороту на рахунок 79 «Фінансові результати».

Таблиця 10

Кореспонденція рахунків з обліку доходів від участі в капіталі

На субрахунку 731 «Дивіденди одержані» узагальнюється інформація про дивіденди, що мають бути отримані від інших підприємств, які не є асоційованими, дочірніми і спільними.

На субрахунку 732 «Відсотки одержані» узагальнюється інформація про відсотки за облігаціями чи іншими цінними паперами, за якими не ведеться облік на субрахунку 731 «Дивіденди одержані», зокрема винагороди за здані в фінансову оренду необоротні активи тощо.

На субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій» узагальнюється інформація про інші доходи від фінансової діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунка 73 «Інші фінансові доходи», зокрема про доходи від амортизації премії за емітованими облігаціями.

Первинні документи для обліку інших фінансових доходів: рахунки, платіжні доручення, довідки бухгалтерії тощо.

За кожним об'єктом отримання відповідних доходів та іншими ознаками, визначеними підприємством, організовується аналітичний облік інших фінансових доходів.

Реєстром синтетичного обліку за рахунком 73 «Інші фінансові доходи» при журнально-ордерній формі обліку є Журнал 6с.-г.

Таблиця 11

Кореспонденція рахунків з обліку інших фінансових доходів

.4 Облік інших доходів і фінансових результатів

Для обліку інших операційних доходів, а саме: доходів від реалізації іноземної валюти;

інших оборотних активів (окрім фінансових інвестицій);

доходів від операційної оренди активів;

доходів від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті;

суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, визнаних боржником або щодо котрих отримано рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення;

доходів від списання кредиторської заборгованості щодо котрої минув термін позовної давності;

відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

суми одержаних грантів і субсидій;

інших доходів від операційної діяльності призначений рахунок 71 “Інший операційний дохід”. За кредитом рахунка 71 “Інший операційний дохід” відображають збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів)) і списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”. Для обліку доходів від інвестицій укладених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік у котрих ведуть за методом участі в капіталі, призначений рахунок 72 “Дохід від участі в капіталі”. За кредитом рахунка відображають збільшення (отримання) доходу, за дебетом - списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Аналітичний облік доходів від участі в капіталі здійснюють за кожним об’єктом інвестування та іншими ознаками, визначеними підприємством, що є асоційованим, дочірнім або спільним, облік в котрому ведуть за методом участі в капіталі. Для обліку доходів, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності, котрі не обліковують на рахунку 72 “Дохід від участі в капіталі”, призначений рахунок 73 “Інші фінансові доходи”. За кредитом рахунка відображають визнану суму доходу, за дебетом - списання кредитового обігу на рахунок 79 “Фінансові результати”. Аналітичний облік фінансових доходів здійснюють за об’єктами інвестування.      Типові операції за рахунком 73 “Інші фінансові доходи” Для обліку доходів, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства, призначений рахунок 74 “Інші доходи”. За кредитом рахунка 74 “Інші доходи” відображають збільшення (отримання) доходу, за дебетом - належну суму непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”. Для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій, застосовують рахунок 75 “Надзвичайні доходи”. За кредитом рахунка відображають визнану суму відшкодування, зокрема від страхових організацій, утрат від надзвичайних подій, за дебетом - списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Рахунок 79 “Фінансові результати” призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За кредитом рахунка 79 “Фінансові результати” відображають суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат і нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунка при його закритті списують на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. На субрахунку 791 “Результат операційної діяльності” визначають прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства.

За кредитом субрахунка відображають у порядку закриття рахунків суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та іншої операційної діяльності (рахунки 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”), за дебетом - суму в порядку закриття рахунків з обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг;  адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”). На субрахунку 792 “Результат фінансових операцій” визначають прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунка відображають списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат із рахунків 95 “Фінансові витрати” та 96 “Втрати від участі в капіталі”.

На субрахунку 793 “Результат від іншої звичайної діяльності” визначають прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунка відображають списання суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат із рахунка 97 “Інші витрати”. На субрахунку 794 “Результат надзвичайних подій” визначають прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунка відображають списання доходів, отриманих від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковують на рахунку 99 “Надзвичайні витрати”.

Підприємства, що для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 “Витрати за елементами”, субрахунки рахунка 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція” та інших рахунків класу 2 “Запаси” і кредитом рахунків класу 8 “Витрати за елементами” у порядку закриття цих рахунків. Після відображення за цією кореспонденцією операцій на рахунку 79 “Фінансові результати” визначають прибуток або збиток. Разом з цим, треба мати на увазі, що за даними податкового обліку також визначають подібний показник - оподатковуваний прибуток, але в жодному випадку він не збігається з визначеним на рахунку 79 “Фінансові результати”. Це зумовлено відмінностями визначення прибутку (збитку) у фінансовому обліку та оподатковуваного прибутку (від’ємного результату) в податковому обліку. Зокрема, прибуток у фінансовому обліку визначають як різницю між доходами (виручкою) від реалізації продукції, робіт, послуг та їхньою собівартістю. Далі додають інші операційні доходи, віднімають адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Результатом є прибуток від операційної діяльності (або збиток - коли дохід (виручка) менший, ніж собівартість реалізованої продукції та витрати, що вираховуються з нього. Оподатковуваний прибуток визначають як різницю між валовими доходами та валовими витратами, що потім коригується (зменшується) на суму амортизації основних фондів. Якщо валові доходи менші, ніж валові витрати та амортизація основних фондів, може бути від’ємний результат. Таким чином, у фінансовій звітності - звіті про фінансові результати ф. № 2, та податковій декларації про прибуток підприємства відображають різні суми, хоч і подібні за назвою, оскільки у ній наявних такий термін, як прибуток.

.5 Систематизація обліку доходів

Форма бухгалтерського обліку - сукупність реєстрів обліку, способи реєстрації та узагальнення в них інформації про всі господарські операції з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології обробки облікових даних вручну або з використанням комп'ютерів.

Застосування реєстрів бухгалтерського обліку регламентують Методичні рекомендації із застосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29. 12. 2000 р. №356.

Форму бухгалтерського обліку підприємство обирає самостійно. За ручного ведення бухгалтерського обліку найпоширенішою є журнально-ордерна форма (рис.).

Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципі накопичення. Його суть полягає в тому, що для обліку однорідних господарських операцій використовуються накопичу вальні відомості.

Журнально-ордерна форма обліку включає такі облікові реєстри:

журнали-ордери;

відомості (накопичувальні та групувальні);

розроблювальні таблиці;

Головну книгу.

Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою. На кредиті відповідного синтетичного рахунка облікова інформація в журналі-ордері систематизується у відповідних графах реєстру в розрізі кореспондуючих дебетованих рахунків. Журнали-ордери використовують як для окремого рахунка, так і для групи взаємопов'язаних рахунків.

Відомості (накопичувальні та групувальні) використовують для складання фінансової звітності.

4. Організація охорони праці

.1 Юридично - правові аспекти охорони праці

Підсистема джерел трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та характеристикам усієї системи джерел трудового права України. Проте вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними нормативно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів. Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками забезпечення охорони праці нормативно-правові акти прийнято групувати на такі види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Нормативно-правові акти з охорони праці охоплюють правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. В нормативно-правових актах представлені різні види норм права (охоронні, регулятивні, захисні, дефінітивні та ін.).

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони праці визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці. Положення цих вимог стосуються усіх компонентів виробничого процесу: якості обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів небезпечного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров'ю шкоду.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Слід враховувати, що кожний орган виконавчої влади, що має право норм з охорони праці, затверджує і запроваджує установлені ним види правових актів. Наприклад, до підзаконних актів, що регулюють безпеку праці, належать стандарти, норми та правила пожежної безпеки, інструкції тощо.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, Типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов'язкове для конкретної організації.

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон України "Про охорону праці" складається з дев'яти розділів, що містять загальні положення з охорони праці, гарантії прав на охорону праці, організацію охорони праці, стимулювання охорони праці, нормативно-правові акти з охорони праці, державне управління охороною праці, державного нагляду та громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці та прикінцеві положення.

.2 Санітарно - гігієнічні вимоги на робочому місці бухгалтера

Оскільки праця бухгалтера є різновидом розумової праці, рівень автоматизації якої досить швидко зростає, ергономіку бухгалтера можна визначати як систему зв’язку працівника, зайнятого бухгалтерською працею з технічними засобами і навколишньою атмосферою, яка має на меті підвищення продуктивності праці, забезпечення збереження фізичного та психологічного здоров’я.

Відповідно до умов діяльності працівників бухгалтерії можна виокремити такі об’єкти ергономіки робочого місця бухгалтера:

·        офісне приміщення;

·        офісні меблі;

·        організаційна техніка;

·        відпочинок працівників.

Існує низка вимог до офісного приміщення, що диктуються санітарними та ергономічними нормами. Відповідно до них офісна площа на одне робоче місце має бути близько 6 м2, а об’єм - не менш як 20 м3. Зазначеними нормами передбачено наявність природного і штучного освітлення. При цьому робоче місце потрібно розташовувати так, щоб максимально використовувати природне освітлення - перед вікном чи ліворуч від вікна. Оптимальним орієнтиром є вікна, що виходять на північ чи північний схід. Рекомендовано використовувати жалюзі чи штори на вікнах для захисту від прямого світла. Світло має бути яскравим (300-500 люкс), але розсіяним. Формуючи схему розміщення засобів штучного освітлення, варто враховувати ступінь їх використання (загального і локального) та рівномірність розподілу зазначених засобів.

Важливим моментом є забезпечення відповідного звукового фону. Як відомо, шум спричиняє напруженість, перешкоджає зосередженості, викликає передчасну втому, а отже, знижує працездатність. Звукоізолювання приміщень забезпечується використанням відповідних звукопоглинальних матеріалів під час будівництва приміщень (скловата, повсть тощо), встановленням звукоізоляційних дверей у кабінетах, використанням склопакетів при обладнанні віконних отворів. Не останню роль у створенні емоційного стану працівника відіграє колір приміщення. Адже встановлено, що колір відчутно впливає на людину. Наприклад, такі кольори, як червоний, помаранчевий, жовтий (у насиченому відтінку), збуджують психіку людини, викликаючи розширення зіниць, прискорення пульсу і врешті-решт загальну втому, тоді як блакитний, синій, зелений - заспокоюють і зменшують втомленість очей. Фахівці з колористики рекомендують використовувати:під час розумової роботи, що потребує постійного зосередження чи одноманітних дій, кольори холодних відтінків - зеленого, синьо-зеленого;під час розумової роботи, що періодично потребує інтенсивного розумового навантаження, кольори теплих відтінків.

Досягнення оптимальної кольорової гами вельми важливе для повноцінного функціонування ока, яке безпосередньо взаємозв’язане з діяльністю нервової системи.

Важливе значення має оформлення приміщень, зокрема оснащення їх офісними меблями. Насамперед ідеться про стіл і стілець. Адже специфіка роботи працівника бухгалтерії потребує переважно сидячого його положення упродовж робочого дня. Тому якщо ці знаряддя праці бухгалтера незручні, йому загрожують сутулість, деформація хребта, травми між хребтових дисків; перетискання судин призводить до перевантаження серця; постійне напруження зору викликає його погіршення. Статистика свідчить, що проблеми зі здоров’ям у працівників, які виконують роботу сидячи, мають загальний характер. Сучасна ергономіка виробила низку вимог до зазначених складових офісного умеблювання.

Основний параметр, що впливає на зручність роботи, - висота столу. Оптимальне її значення - 72,5 см. Найкращим варіантом є стіл з функцією можливого регулювання. Стіл також повинен мати достатній внутрішній об’єм. Для цього ширина його має бути не менш ніж 70 см, а висота простору під столом - не менш ніж 60 см. Щоб забезпечувалася стійкість столу, він має бути важким. Площа столу безпосередньо пов’язана з поняттям робочого простору. Середня зона охоплення рук людини становить 35-45 см. Близькій зоні відповідає область, яку може охопити рука з притуленим до тулуба ліктем, далекій зоні - область випрямленої руки.

Стілець чи крісло повинні забезпечувати фізіологічно раціональну позу. Такій вимозі відповідають стільці чи крісла, що мають підлокітники, здатні обертатися та мають регулятор висоти, кута нахилу спинки й відстані спинки від краю сидіння.

Конкретні параметри визначаються так:

розмір сидіння - не менш як 40 * 40 см;

висота сидіння - 40-55 см;

довжина підлокітників - не менш як 25 см;

ширина підлокітників - 5-7 см;

висота підлокітників до сидіння - 22-28 см,

відстань між підлокітниками - 50 см.

Важливим є добір крісла чи стільця відповідно до маси користувача.

Науково-технічний прогрес змінив працю людини, зокрема й бухгалтера. Сьогодні в кабінетах бухгалтерії міститься багато ксерокопіювальної, телефаксної, телефонної, комп’ютерної техніки. Установлюючи комп’ютерну техніку, основні вимоги висувають до монітора, клавіатури та «миші».

Монітор має розташовуватися на столі так, щоб зображення було чітким, без світлових плям. Щоб запобігти перевтомі шийного відділу працівника монітор завжди розміщують нижче від рівня очей, причому рекомендований кут огляду монітора становить від 0 до 60º. Відстань до монітора залежить від його діагоналі. Так, для моніторів з діагоналлю екрана 14-15 дюймів ця відстань має бути не менш як 80 см; 17 дюймів - від 1 до 1,5 м. Щоб досягти найбільшої безпеки роботи, потрібно стосовно висоти монітора користуватися стандартами безпеки ТСО 92, ТСО 95, ТСО 99.

Клавіатура має бути зручною, а тому, по змозі, не прямою за формою каркаса. Найбільш ергономічною сьогодні є багаторівнева модель з клавішами, розверненими від користувача. Клавіатура має розташовуватися на відстані 10-15 см від краю поверхні столу. Глибина постановки клавіатури має забезпечувати паралельне столу розміщення ліктів, а отже, прямий кут передпліччя зі столом. «Миша» добирається під розмір долоні.

Щоб запобігти перевантаженню робочої зони працівника, іншу організаційну техніку розташовують, як правило, на окремих столах.

Висновки

В умовах переходу України до ринкової економіки, зростає потреба в своєчасній і достовірній інформації для ухвалення обґрунтованих рішень. В цьому зв'язку зростає роль бухгалтерського обліку, звітності та економічного аналізу господарської діяльності всіх підприємств і організацій, незалежно від форм власності і виду діяльності. Господарська діяльність підприємства - це комплекс господарських процесів, які у свою чергу складаються з окремих господарських операцій.

При управлінні виробництвом постійно потрібна інформація за всіма господарськими процесами, їх характером і обсягом, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, про їх використання, про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами та фінансові результати діяльності, а саме дані бухгалтерського обліку дозволяють дати таку комплексну оцінку діяльності підприємств і організацій.

Таким чином, управління виробництвом неможливе без бухгалтерського обліку, який є системою спостереження, виявлення змін і реєстрації процесів матеріального виробництва з метою контролю і управління ним.

Показники обліку дають необхідну інформацію для управління, аналізу і контролю, яка необхідна як для внутрішніх, так і для зовнішніх споживачів (фінансових і податкових органів, інвесторів, банків та ін.). Економічний аналіз ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, визначає рівень виконання завдань і зобов'язань, виявляє резерви підвищення ефективності господарської» діяльності підприємств і організацій. Бухгалтерський облік контролює дотримання законодавчих актів, які регулюють господарські взаємини. Дані статистичної звітності використовуються для контролю за розвитком економіки країни в цілому і окремо за галузями.

Впроваджувана обчислювальна техніка сприяє удосконаленню бухгалтерського обліку і звітності (використання математичного програмування і моделювання господарських процесів та ін.).

Отже, облік потрібен для відображення господарської діяльності підприємств і організацій, які мають в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби - знаряддя і предмети праці, грошові кошти та ін.

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996 - XIV.

2.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

.        Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7,050 106 «Облік і аудит» / Вид. 2-ге, доп. і перероб. - Житомир: ЖІТ1, 2000.

.        Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс-клуб», 2000.

.        Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТ1, 2000.

.        Завгородний В.П. Бухгалтерський учет в Україні (С использ. Нац. Стандартів): Учеб. пособіє для студентів вузів / Изд. 5-е, доп. й пере-раб.-К.:А.С.К., 200і.

.        Кужельний М.В., Лінник В.Г., Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001.

.        Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / Вид. 3-є, перероб. і доп. - К.: КНЕУ. 2000.

.        Огійчук М.В. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник 3-тє вид., перероблене і доповнене.

.        Фінансово-статистична звітність підприємства за останні 2 роки.

.        План рахунків бухгалтерського обліку, активів, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій

.        І.Б. Садовська, С.Г. Михалевич Фінансовий облік. Навчально-видавничий відділ ЛНТУ 2011р.

.        Л.К. Сук, П.Л. Сук Фінансовий облік. «Знання» 2012р.

.        Журнал «Бухгалтерія в сільському господарстві» №3 за 2011р.