Економічна безпека на підприємстві

Економічна безпека на підприємстві

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту і права

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

з навчальної дисципліни

Обліково-аналітичне забезпечення економічної безпеки на підприємстві

Виконав: студент

Групи ОА-51 магістр

Балунський В.В.

Перевірила

К.ек.н. доцент

Вовк В.М.

Рівне 2014

Вступ

Сучасні умови функціонування та розвитку вітчизняного промислового підприємства є високо динамічними внаслідок низки об'єктивних причин, пов’язаних із нестабільністю зовнішнього та внутрішнього середовищ, присутністю різного роду впливів, які перешкоджають реалізувати економічні інтереси, використати конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі в ринкових взаємовідносинах. Це вимагає від підприємств постійних змін в системі управління економічною безпекою.

Надійне забезпечення захисту в сучасних умовах - актуальна проблема для всіх підприємств незалежно від форм власності та виду діяльності. Ринкова економіка, жорстка конкуренція в ній є базовим джерелом виникнення ризиків, загроз, небезпек, непередбачуваних ситуацій. Саме таке становище вимагає від підприємств відповідей на такі питання: як уникнути впливу негативних внутрішніх і зовнішніх факторів, що зробити для того, щоб цей вплив був мінімальним, як ефективно управляти підприємством у таких ситуаціях, як досягнути безпеки у бізнесі.

Об`єктом дослідження є система управління економічною безпекою підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні проблеми забезпечення економічної безпеки підприємства як системи. Базою дослідження є ПАТ «РІВНЕАЗОТ», ПАТ «АЗОТ» та ПАТ «ДніпроАЗОТ»

Метою роботи є узагальнення, поглиблення і розвиток теоретичних засад організаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства.

Основним завданням курсової роботи є оцінка стану економічної безпеки найслабшого з трьох досліджуваних підприємств, що проводиться на підставі аналізу системи індикаторів, які дають змогу комплексно і адекватно сприймати характер соціально-економічних процесів через їхню відповідність умовам господарювання та стратегічним планам підприємства.

Відхилення індикаторів від граничних (рекомендованих) значень призводить до порушення нормального перебігу відтворювальних процесів, виникнення або посилення негативних тенденцій економічного потенціалу підприємства.

Поняття "економічна безпека" пройшло чимало переосмислень у зв'язку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням факторів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття "економічна безпека" почало застосовуватися на Заході у зв'язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних зв'язків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам.

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступального економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхідних благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні потреби. Раніше усі питання, пов'язані із забезпеченням безпеки покладалися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворення системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі.

На мікрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні нормальної і стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку інформації.

1. Аналітична харатеристика галузі та підприємств

Добрива - це органічні і неорганічні сполуки природного або промислового походження, що дають змогу поліпшувати живлення рослин і підвищувати родючість ґрунтів.

Для підвищення ефективності використання добрив, організації правильного зберігання, зменшення втрат при транспортуванні необхідно знати їх основні фізичні, хімічні і механічні властивості. Найважливіші з них: розчинність у воді, гігроскопічність, злежуваність, вологоємкість, гранулометричний склад.

Для запобігання псування добрив під час зберігання необхідно враховувати їх насипну щільність, кут відкосу, а також здатність до шаруватості, в’язкості. При організації зберігання добрив потрібно знати їх характеристику, а також хімічні властивості - вільна кислотність, здатність до ретроградації, виділення аміаку.

За хімічним складом всі добрива діляться на мінеральні і органічні. За характером дії добрива ділять на прямі і непрямі.

Добрива прямої дії - містять необхідні рослинам поживні елементи і виявляють позитивний вплив на живлення сільськогосподарських культур. До них відносяться азотні, калійні, комплексні добрива та ін.

Добрива побічної дії - використовують головним чином не для поліпшення умов живлення рослин, а для поліпшення властивостей ґрунту, зміни реакції ґрунтового розчину і посиленого процесу мобілізації в ґрунті запасів поживних елементів. Наприклад, вапнякові добрива і гіпс поліпшують фізичні властивості грунтів.

Залежно від походження, способу і місця одержання добрива діляться на:

промислові - майже всі мінеральні добрива, які одержують у результаті помолу або хімічної переробки агроруд на спеціальних заводах, а також синтетичні продукти азотної промисловості, побічні продукти хімічних виробництв;

місцеві - одержують на місцях їх використання, в самих господарствах або біля них. Це органічні добрива, місцеві вапнякові матеріали, відходи металургійних та інших видів промисловості.

Мінеральні добрива - це добрива промислового або природного походження, що містять поживні речовини в мінеральній формі.

Мінеральні добрива класифікують за хімічним складом, фізичним станом, характером взаємодії з ґрунтом, способами виробництва.

Вміст поживних речовин елементом використовується лише азот. Інші елементи живлення виражаються в перерахунку на оксиди (Р2О5, К2О тощо).

Відсотковий склад комплексних добрив записують скорочено.

Під сільськогосподарські культури добрива вносять у певних кількостях, що визначаються нормами і дозами.

Елемент живлення - це елементи, необхідні для росту і розвитку рослин. Вони діляться на:

макроелементи - це азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірка;

мікроелементи - це бор, марганець, мідь, молібден, цинк, кобальт тощо.

Діюча речовина добрив - це вміст основних елементів живлення (для азотних добрив - це вміст азоту, фосфорних - фосфору, калійних - калію та ін.).

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РІВНЕАЗОТ» OSTCHEM - лідер із виробництва мінеральних добрив у Західній Україні. Завдяки високій культурі виробництва, висококваліфікованому колективу професіоналів, постійній модернізації обладнання, автоматизації та комп’ютеризації виробничих процесів «Рівнеазот» займає впевнене місце у промисловості України та складає конкуренцію багатьом закордонним хімічним підприємствам. Підприємство засноване у 1965 році.

Свій перший день народження підприємство відсвяткувало 31 березня 1969 року - виробництвом першої продукції, аміаку синтетичного.У 2011 році ПАТ «Рівнеазот» увійшов до холдингу OSTCHEM, який об’єднує активи азотної хімії Group DF Дмитра Фірташа. OSTCHEM - один з найбільших хімічних холдингів України, до складу якого входять високоефективні і конкурентоспроможні підприємства з виробництва азотних добрив: ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка, Донецька обл.), ПАТ «Азот» (м. Черкаси), ПАТ «Рівнеазот» (м. Рівне), ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.).

Грамотна логістика, дистрибуція, представлена «УкрАгро НПК» та наявність спеціалізованого морського порту «Ніка-Тера» дозволили холдингу OSTCHEM оптимізувати роботу підприємств, їх виробничу, маркетингову та збутову політику, а також скоротити операційні витрати й підвищити конкурентоспроможність. Стратегічна мета холдингу OSTCHEM - бути надійним партнером з хорошою репутацією, лідером у виробництві й постачанні мінеральних добрив високої якості українським та міжнародним компаніям.

Пріоритетним напрямком у діяльності ПАТ «Рівнеазот» OSTCHEM є виробництво гранул родючості для підвищення врожайності українських ланів, а також впровадження заходів, спрямованих на підвищення ефективності діючих виробництв, модернізацію обладнання, поліпшення якості продукції, розширення її асортименту. Все це робиться щоденною наполегливою працею трудового колективу рівненських хіміків.

За весь період роботи на підприємстві випущено мільйони тонн мінеральних добрив, адипінової кислоти та інших видів продукції виробничо-технічного призначення. За роки свого існування підприємство пройшло непростий шлях становлення та розвитку. Сьогодні «Рівнеазот» OSTCHEM можемо пишатися досягненнями та здобутками, які неодноразово відмічалися нагородами виграних конкурсів та номінацій.

Все це стало можливим завдяки сумлінній праці всіх підрозділів підприємства та злагодженій співпраці власників, керуючої компанії та правління нашого підприємства.

ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» входить у десятку провідних підприємств хімічної й нафтохімічної промисловості України по приросту товарної продукції, об'ємам прибутку й росту валового доходу.

Продукція підприємства застосовується в металургії, сільському господарстві, гірничодобувній, хімічній та переробній промисловості, в енергетиці та водопостачанні.

Сьогодні на підприємстві випускають аміак <#"874187.files/image001.gif">

Побудувавши пелюсткову діаграму можна побачити місця трьох підприємств у кожній групі за критерієм «сума місць». У групі «Загальні показники діяльності підприємства» найгірше місце посіла ПАТ "АЗОТ", середній показник має ПАТ "РІВНЕАЗОТ" а найкращий - ПАТ "ДніпроАЗОТ"

Група показники оцінки стану основних засобів показує стан основних засобів, частку власних та орендованих основних засобів, що приймають участь у виробництві продукції, стан зношення основних засобів, та частина основних засобів, що використовується у виробництві. З діаграми видно, що найкращий стан основних засобів на всіх трьох підприємствах.

Показники оцінки ліквідності характеризують здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язань - короткострокової кредиторської заборгованості. Найгірше місце у цій групі посіло ПАТ "ДніпроАЗОТ".

Показники оцінки фінансової стійкості характеризують платоспроможність підприємства, рівень залежності від кредиторів та інвесторів, найкраще місце зайняло підприємство ПАТ "АЗОТ", а найгірші показники звону у ПАТ "ДніпроАЗОТ".

Показники оцінки рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Найкращі рівень рентабельності на ПАТ "ДніпроАЗОТ", а найгірше "АЗОТ" і "РІВНЕАЗОТ".

Показники оцінки ділової активності характеризують різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність іноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства.

3. Обліково-правове забезпечення економічної безпеки ПАТ «АЗОТ»

ПАТ "АЗОТ" веде бухгалтерський облік господарських операцій щодо майна і результатів своєї діяльності в натуральних одиницях та в узагальненому грошовому виразі, шляхом безперервного документального і взаємопов’язаного їх відображення. Бухгалтерський облік господарських операцій здійснюється методом подвійного запису згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку у відповідних журналах - ордерах та аналітичних відомостях.

Облiкова полiтика ПАТ "АЗОТ" в 2013 роцi обгрунтована Наказом «Про облiкову полiтику» № б/н вiд 02.01.2013 р. Згiдно цього наказу обумовлений порядок облiку активiв, зобов’язань та власного капiталу Товариства, а також його доходiв та витрат.

Пiд час перевiрки змiсту наданих форм фiнансової звiтностi, аудитором встановлено, що показники в них взаємозв'язанi i тотожнi мiж собою, вiдповiдають даним реєстрiв бухгалтерського облiку, у попереднiй фiнансовiй звiтностi вiдображенi усi показники, якi мають суттєвий вплив на звiтнiсть.

Пiд час перевiрки були розглянутi бухгалтерськi принципи оцiнки окремих статей, Балансу (Звiту про фiнансовий стан), використанi керiвництвом Товариства та зроблено оцiнку вiдповiдностi застосованих принципiв нормативним вимогам щодо органiзацiї бухгалтерського облiку та звiтностi.

При перевiрцi було встановлено, що фiнансова звiтнiсть Товариства за перiод з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року складена на пiдставi облiкових регiстрiв, данi в яких вiдображенi на пiдставi первинних документiв. На основi проведення аудитором тестiв контролю встановлено, що бухгалтерський облiк в цiлому ведеться Товариством у вiдповiдностi до вимог Закону України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» вiд 16.07.1999року № 996-ХIV зi змiнами i доповненнями, положень Мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, а саме МСФЗ №1 «Перше застосування МСФЗ», iнших правових документiв з питань органiзацiї бухгалтерського облiку та звiтностi.

Таблиця 2. Обліково-правове забезпечення ПАТ «АЗОТ»

4. Дослідження фінансових ризиків ПАТ “АЗОТ” та шляхи їх нейтралізації

Під господарським (підприємницьким) ризиком прийнято розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. У розглянутих видах діяльності доводиться мати справи з використанням і обертанням матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, так що ризик зв'язаний з погрозою повної чи часткової втрати цих ресурсів. У підсумку підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Іншими словами, ризик є погроза того, що підприємець понесе втрати у виді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував.

При встановленні підприємницького ризику треба розрізняти поняття «витрати», «збитки», «втрати». Будь-яка підприємницька діяльність неминуче зв'язана з витратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і представляють додаткові витрати понад намічені.

Сказане вище характеризує категорію «ризик» з якісної сторони, але створює основу для перекладу поняття «підприємницький ризик» у кількісне. Дійсно, якщо ризик - це небезпека втрати ресурсів чи доходу, то існує його кількісна міра, обумовлена абсолютним чи відносним рівнем втрат.

В абсолютному значенні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинному (фізичному) чи вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру. У відносному значенні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до будь-якої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва.

Стосовно до підприємства як базу для визначення відносної величини ризику доцільно брати вартість основних фондів і оборотних коштів підприємства чи намічені сумарні витрати на даний вид підприємницької діяльності, маючи на увазі як поточні витрати, так і капіталовкладення, чи розрахунковий доход (прибуток). Вибір тієї чи іншої бази не має принципового значення, але слід віддати перевагу показнику, який обумовлений високим ступенем вірогідності.

Відповідно втратами будемо вважати зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати - це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку.

Саме величина таких втрат і характеризує ступінь ризику. Виходить, аналіз ризику зв'язаний, насамперед, з вивченням втрат.

Першу чергу виділити типи ризиків, згрупувавши їх по певним ознакам.

З ризиком підприємець стикається на різних, етапах своєї діяльності, і, природно, причин виникнення конкретної ризикової ситуації може бути дуже багато. Звичайно під причиною виникнення мається на увазі якась умова, що викликає невизначеність результату ситуації. Для ризику такими джерелами є: безпосередньо господарська діяльність, діяльність самого підприємця, нестача інформації про стан зовнішнього середовища, що робить вплив на результат підприємницької діяльності. Виходячи з цього варто розрізняти:

·              ризик, зв'язаний з господарською діяльністю;

·              ризик, зв'язаний з особистістю підприємця;

·              ризик, зв'язаний з нестачею інформації про стан зовнішнього середовища.

У зв'язку з тим, що імовірність виникнення останнього ризику зворотно пропорційна тому, наскільки підприємницька фірма інформована про стан зовнішнього середовища стосовно своєї фірми, він найбільш важливий у сучасних умовах господарювання. Недостатність інформації про партнерів (покупців чи постачальників), особливо їх діловий імідж і фінансовий стан, грозить підприємцю виникненням ризику. Нестача інформації про оподатковування в Україні чи в країні закордонного партнера - це джерело втрат у результаті стягнення штрафних санкцій з підприємницької фірми з боку державних органів. Нестача інформації про конкурентів також може стати джерелом втрат для підприємця.

Ризик, зв'язаний з особистістю підприємця, визначається тим, що всі підприємці мають різні знання в галузі підприємництва, різними навичками і досвідом ведення підприємницької діяльності, різними вимогами до рівня ризикованості окремих угод.

За сферою виникнення підприємницькі ризики можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище стосовно підприємницької фірми. Підприємець не може впливати на них, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності.

Таким чином, до зовнішнього відносяться ризики, безпосередньо не зв'язані з діяльністю підприємця. Мова йде про непередбачені зміни законодавства, що регулює підприємницьку діяльність; нестійкості політичного режиму в країні діяльності й інших ситуацій, а відповідно і про втрати підприємців, що виникають у результаті війни, що почалася, націоналізації, страйків, введення ембарго.

Джерелом внутрішніх ризиків є сама підприємницька фірма. Ці ризики виникають у випадку неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також у результаті внутріфірмових зловживань.

Основними серед внутрішніх ризиків є кадрові ризики, зв'язані з професійним рівнем і рисами характеру співробітників підприємницької фірми.

У сучасних умовах господарювання виділяють два типи підприємницького ризику за рівнем прийняття рішень: макроекономічний (глобальний) ризик і ризик на рівні окремих фірм (локальний). До середини 80-х років в Україні основна частка ризику приходилася на глобальний рівень - рівень держави. З появою самостійності суб'єктів, що хазяюють, ситуація змінилася, тепер основну частину ризику несуть підприємницькі організації. Самостійно визначаючи свої капіталовкладення і напрямки інноваційної діяльності, самостійно укладаючи договори зі споживачами і постачальниками, вони цілком приймають на себе зв'язаний з цими рішеннями підприємницький ризик.

З погляду тривалості в часі підприємницькі ризики можна розділити на короткочасні і постійні. До групи короткочасних відносяться ті ризики, що загрожують підприємцю протягом кінцевого відомого відрізка часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, чи ризик неплатежу за конкретною угодою.

До постійних ризиків відносяться ті, які безупинно загрожують підприємницькій діяльності в даному географічному районі чи у визначеній галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недосконалою правовою системою чи ризик руйнувань будинків у районі з підвищеною сейсмічною небезпекою.

За результатами оцінки рівня економічної безпеки підприємства ПАТ «АЗОТ» можна виділити такі групи негативних чинників:

.        Низька частка власного капіталу в структурі майна

.        Низькі показники ліквідності підприємства

.        Збитковість підприємства у досліджуваному періоді

.        Застарілість основних засобів

Наявність даних явищ на підприємстві значно послаблює його економічну безпеку та може призвести до банкрутства.

У 2012 році в структурі пасивів підприємства наявна довгострокова позика, яка, ймовірно, була отримана для розширення виробництва та нарощення виробничих потужностей. Її величина є занадто великою для підприємства. Це призводить до значного зниження власних обігових коштів та показника фінансової автономії. Це означає, що підприємство в разі настання фінансових труднощів не буде мати змоги погашати довгострокову позику та кредиторську заборгованість через брак ресурсів.

Також на даному підприємстві співвідношення оборотних активів до поточних зобов’язань не знаходиться в межах норми. Низьке значення показників поточної, швидкої та абсолютної ліквідності означає, що підприємство, в разі потреби, не зможе погасити свої поточні зобов’язання. Дане явище спричинене малою кількістю оборотних активів на підприємстві.

У 2012 році ПАТ «АЗОТ» в результаті своєї діяльності мало збиток, що оцінюється негативно. Причини даного явища можуть бути наступні:

.        Низька кількість замовлень

.        Висока собівартість виробництва продукції

.        Висока енерго-, матеріало- та трудомісткість виробництва

Чистий прибуток є ключовим показником в діяльності будь-якого підприємства. Завдяки чистому прибутку підприємства розширяють виробництво, виплачують дивіденди.

До причин збитковості підприємства підприємства можна також віднести застарілість обладнання. Застарілі основні засоби затрачають більше сировини та енергії для виробництва продукції, що підвищує її собівартість. Проте, для більшості підприємств України, покупка нових основних засобів іноземного виробництва є дуже затратним. Тому вони здебільшого купують обладнання, яке вже використовувалося та є зношеним.

Для усунення чинників, що знижують рівень економічної безпеки на ПАТ «АЗОТ» пропоную вжити такі заходи:

.        Залучати позики, що співрозмірні з величиною майна підприємства та можуть бути погашені

.        Збільшити кількість оборотних коштів підприємства у вигляді як грошових коштів, так і виробничих запасів, готової продукції. Створити резерв сумнівних боргів.

.        Оновити матеріально-технічну базу підприємства. Головними критеріями потрібно вважати енергоефективність, низька матеріаломісткість.

.        Провести рекламну кампанію для залучення нових споживачів та збільшення попиту на продукцію.

Реалізацію даних заходів покласти на економічних відділ, менеджерів з управлінського обліку, відділ збуту та реклами.

Висновок

Життєздатність підприємства чи організацій в економіці в значній мірі залежить від наявного рівня їх економічної безпеки. Тому перед всіма суб'єктами господарювання в нашій державі виникає необхідність внутрішньої самооцінки та прогнозування можливих змін в стані їх економічної безпеки. Такий підхід викликаний тим, що вони повинні адекватно реагувати на дію різних чинників зовнішнього чи внутрішнього походження, які формують як потенціал підприємства, так і можливості його повноцінного використання.

Незважаючи на важливість проблеми забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання в ринковій економіці, сьогодні в Україні не існує єдиної думки щодо змісту цього терміну. На мікрорівні можна вважати, що економічна безпека суб'єкта господарювання - це такий стан його потенціалу, який передбачає збалансований і безупинний розвиток та найбільш ефективне використання усіх видів наявних ресурсів та підприємницьких можливостей при своєчасному запобіганні можливим внутрішнім і зовнішнім негативним впливам чи загрозам.

В режимі стійкого функціонування для забезпечення своєї економічної безпеки суб'єкт господарювання акцентує увагу на підтримку нормального ритму виробництва та збуту продукції; запобіганні можливих збитків; недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації та комп'ютерних баз даних, протидії несумісній конкуренції на ринку. В кризові періоди свого розвитку найбільшу небезпеку для нього представляє руйнація наявного потенціалу (виробничого, кадрового, технічного та технологічного).

Все це зумовлює необхідність побудови різних систем моніторингу та економічної оцінки на рівні суб'єктів господарювання, що знаходяться в різних фазах свого розвитку.

Виходячи з цього оцінка економічної безпеки суб'єкта господарювання, повинна забезпечити:

характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз, з якими може стикатись підприємство;

визначення та моніторинг чинників, зміцнюючих або руйнуючих стійкість його соціально-економічної позиції на короткострокову і середньострокову перспективу;

побудову системи показників, які дозволяють оцінити дію цих чинників на потенціал підприємства;

побудову критеріїв та порогових значень найважливіших показників, які формують рівень економічної безпеки;

розробку економічної політики, направленої на підвищення ступеня економічної безпеки.

В курсовій роботі було проведено оцінку рівня економічної безпеки підприємства за методом «суми цифр». За результатами найбільш економічно захищеним підприємством стало ПАТ «ДніпроАЗОТ». В даному підприємстві були виділені ключові недоліки та запропоновані шляхи їх усунення.

Список використаних джерел

1.      Шнипко О.С. Економічна безпека ієрархічних багаторівневих систем: регіональний аспект: Монографія. - Київ: Генеза, 2006. - 288 с.

2.      Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України. Затверджено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України N 1277 від 29.10.2013.

.        Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, зі змінами та доповненнями // Все про бухгалтерський облік - Нормативні документи. - 2000. - № 1.

.        Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення: Підручник / За ред. Б.Кравченка. - Київ: Кондор, 2002.

.        Економічні ризики: фінансово-обліково-аналітичний аспекти : монографія / [Гуцайлюк З. В. та ін. ; за ред. З. В. Гуцайлюка] ; Терноп. нац. техн. ун-т ім. І. Пулюя. - Т. : ТНТУ ім. І. Пулюя, 2011. - 195 с.

.        Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення: [монографія] / М.М. Єрмошенко. - К.: КНТЕУ, 2001. - 309 с.

.        Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: [монографія] / Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. - К.: НІСД, 1997.- 144 с.

.        Концепція економічної безпеки України / Ін-т економіки і прогнозування, кер. проекту В.М. Геєць. - К.: Логос, 1999. - 56 с.

.        Матвійчук А.В. Економічні ризики в інвестиційній діяльності: Монографія. - Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2005. - 205с.

.        Плиса В.Й. Бухгалтерский облік: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2010. - 480с.