єктом дослідження курсової роботи виступають ТНК, так як вони займають одне з центральних положень в економіці України. Предметом дослідження є специфіка функціонування, особливості діяльності ТНК, тенденції їх розвитку і вплив на економічні процеси, які відбуваються в нашій державі.
Практична цінність результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані для поглиблення знань про діяльність ТНК та використання цих знань для створення сприятливих умов транснаціоналізації національної економіки.
Розділ І. Теоретичний аспект діяльності транснаціональних корпорацій
1.1 Основні етапи становлення та розвитку транснаціональних корпорацій
Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних змін у світовій економіці ХІХ ст. однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з`явилися набагато раніше (англійська East India Company утворилася ще в 1600 р.) Особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини ХІХ ст. У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення:
) у результаті промислової революції другої половини ХІХ ст., яка заклала основу масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки;
) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який, базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної відповідальності, створював можливості для мобілізації коштів і середніх дрібних вкладників.
Дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію. Унаслідок цього відбулася істотна за масштабами концентрація та централізація господарської діяльності й власності на виробництві.
Умови інтернаціоналізації виробництва й капіталу:
) окремі капітали у процесі концентрації та централізації досягають таких масштабів, що вони спроможні нести ризик і витрати початкового періоду, які пов'язані із створенням нових виробничих одиниць за кордоном;
) існують міжнародні інститути в господарській, валютній, торговій сферах і в галузі податкової політики, які роблять рентабельним у тривалій перспективі переміщення виробництва за кордон і пов'язані з ним фінансові операції, зумовлені таким переміщенням;
) рівень розвитку міжнародної системи комунікацій забезпечує обмін товарів і координаційних дій між материнською і дочірніми компаніями;
) країни, в які надходять інвестиції, встановлюють інституційні рамки, що забезпечують функціонування виробництва, і відкривають свої ринки для товарів цього виробництва.
Надзвичайно високий рівень концентрації капіталу наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. сприяв його переливанню за національні межі. Транснаціоналізація капіталу стала логічною ланкою в ланцюгу еволюційного розвитку відносин капіталу. На цей час припадає становлення таких відомих транснаціональних компаній, як американські "Дженерал моторз", "ІБМ", "Істмен кодак"; німецькі "Байєр", "Маннесманн", "Бош", "Хенкель" та швейцарська "Нестле". Злиття і поглинання - найрадикальніший метод концентрації та централізації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. Причому ступінь розвитку цих процесів є неперевершеним і тепер, оскільки в сучасних умовах помітну роль в економічному житті відіграють підприємства малого та середнього бізнесу.
Однак переважно формування ТНК припадає на 60-ті роки ХХ ст., коли провідні компанії західних країн почали здійснювати масове вивезення капіталу. В цей період як транснаціональні функціонують японські компанії: "Тойота", "Мацусіта", "Тошиба", "Міцубісі", "Кобе стіл", "Шарп"; британські: "Ренк Ховіс Макдаугл", "БОК"; німецькі: "Фольксвагенверк", "Фрідрих Флік індустріфервальтунг"; французькі: "Рено", "Л'Ореаль" та ін.
Науково-технічний прогрес посилив процес переростання великих національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу праці й упровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а поява нових засобів транспорту і зв'язку сприяла реалізації цих можливостей. Єдиний процес виробництва став дробитися і розміщуватися з урахуванням відмінностей у цінах національних факторів виробництва. Почала розвиватися просторова децентралізація виробництва, заснована на концентрації капіталу, що мала планетарний масштаб. Наприкінці XX ст. прибутковість міжнародних корпорацій досягла надзвичайно високих рівнів. При утворенні корпорацій у різних країнах вирішальну роль грали різні фактори: у США - фінансовий капітал, в Японії - взаємне володіння акціями, а також наявність власних інформаційних, торгових, фінансових, транспортних засобів, в Південній Кореї і Китаї - координація та підтримка держави. [13, c. 52-55]
1.2 Форми транснаціонального об'єднання капіталу
У процесі становлення та еволюційного розвитку транснаціонального капіталу і ТНК як форми функціонування транснаціонального капіталу виділяють декілька етапів, пов'язаних із формами експансії та напрямами торгово-виробничої діяльності ТНК.
На першому етапі (період з другої третини XIX ст. - першу половину XX ст.) транснаціоналізації діяльності великих промислових компаній відбувався процес інвестування передусім у сировинній галузі іноземних економік. Він супроводжувався створенням у цих країнах розподільчих і збутових підрозділів компанії, що інвестувала.
Другий етап еволюції ТНК пов'язаний із посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. Виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися передусім на виробництві продукції, яка на попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. Із диференціацією попиту й посиленням інтеграційних процесів у різних регіонах світу, виробничі філії ТНК все більш переорієнтовуються на виробництво продукції, відмінної від продукції материнської фірми, а збутові підрозділи - на обслуговування регіональних ринків.
На сучасному, третьому етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального, а нерідко і глобального масштабу. Особливістю третього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до економічно розвинутих (відносно просунуті країни Азії та Латинської Америки).
Таким чином, у процесі еволюційного розвитку ТНК зазнали істотних змін. За критерієм міжнародної економічної активності в їх розвитку виділять чотири покоління.
Діяльність ТНК першого покоління значною мірою була повязана з розробкою сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підставу визначити їх як "колоніально-сировинні ТНК". За своєю організаційно-економічною формою і механізмами функціонування це були картелі, синдикати і перші трести. Картель - об'єднання підприємців, учасники якого узгоджують між собою обсяги виробництва, поділ ринків збуту, ціни, умови продажів і найму робочої сили, строки та інші умови платежів тощо. Імпортні картелі створюються великими імпортерами, часто - за участю дочірніх структур ТНК для протистояння іноземним конкурентам. Найвідоміший приклад міжнародної картельної угоди - об`єднання країн-експортерів нафти - ОПЕК. Синдикат - форма об'єднання, за якої учасники зберігають виробничу самостійність, але втрачають комерційну самостійність відповідно до взаємних угод. Найбільшого розвитку синдикати набули на початку XX ст. У сучасних умовах така форма об'єднання, як синдикат, використовується рідко. На засадах міжнародного синдикату функціонує фактично одна велика ТНК - "Де Бірс", що контролює понад 80% світового ринку діамантів.
ТНК другого покоління - ТНК типу "трест", їхня специфіка - міцний зв'язок з виробництвом військово-технічної продукції. Трест - форма об'єднання, в рамках якої учасники втрачають виробничу, комерційну, можливо - юридичну самостійність. ТНК як трестові об'єднання не прижилися, цей тип компанії використовується переважно у вигляді структурних підрозділів, відділень і підприємств, що входять до складу ТНК.
У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали відігравати ТНК третього покоління, які широко використали досягнення науково-технічної революції. Вони виступали в організаційно-економічній формі концернів і конгломератів. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень науково-технічного прогресу (НТП) до периферійних зон світового господарства і, що найголовніше, формували економічні передумови для появи міжнародного виробництва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг.
На початку 80-х років поступово з'явилися і утвердилися глобальні ТНК четвертого покоління, їх визначальними рисами є планетарне бачення ринків і функціонування в умовах глобальної конкуренції. [13, c. 56-58]
Консорціуми - специфічна форма поєднання економічних потенціалів ринкових агентів. Виникають на базі тимчасових угод між кількома банківськими і промисловими корпораціями з метою реалізації певних спільних проектів. Україна, зокрема, бере участь у консорціумному проекті "Sea Launch", учасниками якого с також США, Росія і початково була Норвегія.
Транснаціональні стратегічні альянси (ТСА) - різноманітні форми союзів самих ТНК. ТСА - особлива організаційна форма міжфірмових, мїжкорпораційних зв'язків двох або більше компаній, у рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків. Таким чином, ТСА - це новий рівень концентрації капітальних ресурсів, централізації управління виробництвом, науково-технічною сферою, а також перерозподільчо-регулюючого механізму. [13, c. 46-47] транснаціональний корпорація капітал ринковий
Холдинги (холдингові компанії) - специфічна організаційна форма обєднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного обєднання (міжнародна Компанія Mareven Food Holding). Обєднані у холдингу субєкти мають юридичну й господарську самостійність.
Транснаціональні фінансово-промислові групи (ТФПГ) - сукупність юридичних осіб, які об'єднують свої активи з метою економічної або технологічної інтеграції для реалізації інвестиційних або інших проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності і розширення ринків збуту товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва. На відміну від холдингу, ТФПГ не має компанії, що спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, зазвичай, на міжгалузевих засадах, що дозволяє здійснювати спільні інвестиції у великі проекти. [5]
Транснаціональна корпорація - це корпорація, що здійснює міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми зарубіжними філіалами. За визначенням Комісії з транснаціональних корпорацій ООН, ТНК - це компанія, яка:
·включає одиниці (підрозділи) в двох або більше країнах, незалежно від юридичної форми і сфери діяльності;
·оперує у рамках системи прийняття рішень, що дає змогу проводити узгоджену політику і загальну стратегію через один або більше керівних центрів; у якій окремі одиниці (підрозділи) повязані спільною власністю таким чином, що одна (або більше) із них можуть впливати на діяльність інших. ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні кордони, що вони стали завойовувати міцні позиції не лише в національній, а й у світовій економіці. Існує багато підходів до визначення категорії "транснаціональна корпорація", основні з них наведені у таблиці. [6]
Провести сучасну оцінку рівня транснаціоналізації компаній можливо за допомогою:
Індексу транс націоналізації
тр=(Азк/Азаг+Пзк/Пзаг+Шзк/Шзаг):3*100%,
де Iтр - індекс транснаціоналізації;
Азк - закордонні активи компаній;
Азаг - загальні активи компаній;
Пзк - обсяг продажів товарів і послуг закордонними філіями;
Пзаг - загальний обсяг продажів товарів і послуг;
Шзк - закордонний штат компаній;
Шзаг - загальний штат працівників компаній;
Індексу інтернаціоналізації
(II - internationality index) ІІ=(Кількість зарубіжних філіалів ТНК / Загальне число філіалів ТНК в світі)*100% [4].
1.3 Структура і типи транснаціональних корпорацій
Для транснаціональних фірм одним з важливих чинників ефективності і конкурентоспроможності є вибір організаційної структури адекватної:
а) цілям і завданням фірми;
б) умовам зовнішнього середовища їхньої діяльності.
"Найкраща" структура - це та, яка дає фірмі змогу:
) доцільно і продуктивно направляти зусилля своїх співробітників;
) задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю. [14, c. 22]
ТНК складається з головної холдинг-компанії та підконтрольних зарубіжних підприємств. Країна базування - країна, в якій розташовується штаб-квартира або головна холдинг-компанія ТНК. Країна, що приймає - країна, в якій розташовуються підконтрольні підприємства ТНК. Зарубіжні підконтрольні підприємства (зарубіжний філіал) - це інкорпороване або неінкорпороване підприємство, в якому інвестор, який є резидентом іншої країни, володіє капіталом, що дає йому можливість мати довгостроковий економічний інтерес в управлінні. Термін "зарубіжні філіали" охоплює кілька юридичних форм організації бізнесу:
. Дочірня компанія - підприємство, що входить до системи ТНК, в приймаючій країні, в якому головна компанія має право вирішального голосу в силу володіння більшою частиною акцій.
. Асоційована компанія - підприємство, що входить в ТНК, у приймаючій країні, у якому головна компанія володіє не менше 10, але не більше 50% акцій.
. Відділення - вид закордонної філії, яким головна компанія володіє цілком або воно є частиною спільного підприємства ТНК. Форми відділень: представництво головної компанії за рубежем, партнерство, в т.ч. з місцевими підприємствами та рухоме майно, що належать головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року.
Головна холдинг-компанія (материнська компанія) - це компанія, що контролює активи інших фірм у зарубіжних країнах, що приймають. Звичайно головна компанія складається з двох фірм (товариств): материнської холдингової та материнської оперативної компанії. Інколи існує єдина оперативно-холдингова фірма. Більш складна організаційна модель притаманна багатонаціональним фірмам, які контролюються фінансовими групами кількох країн. Найтиповіша модель побудови організаційної архітектури ТНК включає підрозділи: керівництва, виробництва товарів та послуг, контролю. Триступенева система менеджменту забезпечує реалізацію цих завдань.
Розрізняють п`ять типових глобальних організаційних структур ТНК:
) Глобальна товарна структура передбачає відповідальність національних підрозділів ТНК за окремі групи товарів по всьому світу. Ця організаційна модель базується на концепції "центру прибутків", яка передбачає, що кожна продуктова лінія має зазделегідь визначену дохідність на інвестиції. Її ефективність оцінюється на основі фактично отриманих прибутків.
) Глобальна регіональна структура передбачає, що відповідальність за здійснення операцій покладається на регіональних менеджерів. Головною відмінністю цієї моделі від глобальної товарної структури є підпорядкованість усіх товарних виробничих ліній одного підрозділу в межах кожного географічного регіону.
) Глобальна функціональна структура орієнтує управління фірмою на виконання базових функцій, наприклад виробництва, фінансів, маркетингу. За цією моделлю кожний функціональний відділ відповідає як за національне, так і за міжнародне виробництво.
) Змішана структура поєднує елементи різних підходів до організації структури фірми. Якщо ТНК розвиває багато видів діяльності, вона стикається з різними умовами ринків та конкурентного середовища. Наприклад, у Європі вона вважає доцільним впровадити глобальну регіональну структуру. Що стосується операцій поза Європою, тут може існувати глобальна товарна модель організації
) Матрична структура поєднує два підходи: регіональну та товарну структуру або функціональну та товарну структуру. У регіонально-товарних матричних моделях передбачено існування трьох видів менеджерів - регіональних, товарних та матричних. Функціонально-товарні матричні моделі приділяють особливу увагу видам діяльності (функціям) та товарам, які треба виробляти. [10, c. 275-289]
З точки зору організаційної структури ТНК функціонують як одно- та багатогалузеві концерни. Одногалузеві концерни - це, як правило, горизонтально інтегровані корпорації. Вони являють собою підприємства, що випускають велику частину однорідної продукції ("Водафон")
Багатогалузеві концерни можуть існувати у формі вертикально інтегрованих корпорацій і диверсифікованих ТНК.
горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції ("Fast Food").
вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при одному власнику найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту.
диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією ("Нестле") [13, c. 47-48].
Узагальнена ієрархія міжнародних ТНК може бути представлена інтернаціональними, багатонаціональними (мультинаціональними) і глобальними корпораціями. [6]
Розділ ІІ. Форми та напрями діяльності ТНК в Україні
2.1 Еволюція створення та функціонування транснаціональних корпорацій (ТНК) в умовах ринкової економіки в Україні
У 90-ті роки XX ст. новою сферою операцій транснаціональних корпорацій стали країни з перехідною економікою, зокрема Україна та інші країни СНД. Основним нормативним документом, що регулює здійснення іноземного інвестування в Україні на сучасному етапі, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. [19]
Приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за роки незалежності значно збільшився. Так, за даними Державного комітету статистики, загальний обсяг ПІІ в економіку України на 1 січня 2011 р. становив 44708 млн. дол. США, що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010 р., і в розрахунку на одну людину склав 978,5 дол. Інвестиції надійшли з 125 країн світу. Найбільша кількість ПІІ надійшло з Кіпру, Німеччини та Нідерландів. З країн ЄС надійшло 4 млрд. 605,8 млн. дол. (76,9% загального обсягу), з країн СНД - 849,2 млн. дол. (14,2%), з інших країн світу - 531,0 млн. дол. (8,9%). Водночас капітал нерезидентів зменшився на 809,7 дол. Галузева структура прямих іноземних інвестиції ТНК в Україну у 2010 році відображає найбільш привабливі галузі для іноземного інвестування в поточному році. [20]
Характерні для іноземних інвесторів способи входження на український ринок:
-участь у спільних підприємствах;
-створення консорціумів та придбання активів на приватизаційних конкурсах.
На сьогоднішній день в Україні присутня велика кількість відомих іноземних ТНК, таких як Procter&Gamble, Sun Interbrew, Cargill, Danone, McDonalds, Nestle, Tetra Pak та ін. Водночас, ряд компаній, таких, як Microsoft, Vodafone та інші, поки що не поспішають відкривати у нас виробництва, займаючись розподілом своєї продукції, виробленої за кордоном. І це досить влучно характеризує сучасний стан ставлення зарубіжного транснаціонального бізнесу до економіки України.
Капітал західних ТНК в основному зосередився в харчовій, тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці, тобто в галузях із швидкою оборотністю капіталу і забезпеченими ринками збуту. Ці інвестори поки розглядають свої інвестиції в Україну переважно як можливість забезпечити збут продукції без митних і протекціоністських обмежень. Більшість таких інвесторів реалізували свої проекти в Україні через створення виробництв "з нуля" або викуп акцій у фінансових посередників. Окрім працюючих інвесторів, в Україні чимало компаній, в основному західних, які просто проводять моніторинг ринку на майбутнє. Західні корпорації інвестують в Україну мільйони доларів із метою зайняти певну нішу.
Присутні на ринку України іноземні корпорації, що вже здійснили інвестиції та співпрацюють з українськими бізнес-одиницями, можна умовно розділити на три групи.
Перша група - компанії, що виготовляють товари і надають послуги внутрішнього споживання. Це McDonalds, Philip Morris, Kraft, Nestle і компанії-оператори на ринку звязку. Вони прийшли на український ринок із метою отримання прибутку. Їхній прихід в Україну повязаний з тим, що у своїх країнах ринок уже давно сформований, обсяг прибутку є стабільним протягом багатьох років, і, по суті, він однаковий з кожної нової партії проданого товару. Перспективи збільшити обсяги продажів товарів є вкрай низькими. Тому, навіть якщо невелика кількість населення України зможе купувати їхню продукцію, ці компанії мають змогу збільшити загальний обсяг своїх продажів.
Друга група - це категорія компаній, що ставить за мету зайняти нішу на новому ринку, що може бути вигідним у перспективі, коли Україна ввійде в стадію стабільного економічного розвитку. До таких компаній належать великі компанії-трейдери, що будують переробні заводи, торговці засобами захисту рослин і сільгосппродукцією. Яскравим представником цієї групи є американська компанія Cargill, яка інтенсивно розширює свою присутність на українському ринку.
Третя група - компанії, що інвестують через добре знання їх керівниками специфіки українських ринків (російські ТНК та корпорації країн СНД). Такі компанії в основному мають російське походження, що пояснюється насамперед фактом існування "географічної дистанції". [16]
Для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики - мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинутих країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземними інвестиціями. Російським ТНК та компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія.
Окремо треба виділити функціонування ТНК в нафтогазовій сфері України. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в економіці України має виняткове значення через значну концентрацію енергоємних виробництв. Діяльність ТНК у нафтопереробній галузі України спрямована передусім на переорієнтацію Росії з експорту сирої нафти на експорт нафтопродуктів, отриманих, зокрема, на українських НПЗ; поглинання з цією метою українських підприємств шляхом їх приватизації та акціонування для географічного наближення до ринків споживання нафтопродуктів у Центральній та Західній Європі; додаткове укріплення позицій ТНК на внутрішньому ринку нафтопродуктів України шляхом створення спільних підприємств та через розбудову власної збутової мережі. Найбільшими компаніями, що нині працюють в Україні, є:
у сфері нафтопереробки - російські "ЛУКОЙЛ", "ТНК", "Татнефть", "Славнефть", "Группа Альянс", "ЮКОС" та казахстанська "Казахойл" ("КазМунайГаз");
в сфері транспортування нафти - російські "Сургутнефтегаз", "Роснефть", "Транснефть", "Сибнефть"; у сфері поставок та транспортування газу - російські "Газпром" та "Ітера". [22]
Вплив діяльності ТНК через національні фірми на національну економіку може бути позитивним та негативним. Одним із головних недоліків діяльності ТНК в Україні для вітчизняних виробників є неспроможність утримувати конкурентне становище порівняно з великими міжнародними корпораціями. Якщо розглядати роль ТНК в економіці України, то небезпекою є перехід контролю до іноземних партнерів у стратегічних сферах, наприклад, у нафтопереробній галузі, адже Одеський нафтопереробний завод контролюється "Лукойлом" (Росія), Лисичанський - компанією "ТНК-ВР" (Росія), Херсонський - "Альянсом" (Росія), частина Кременчуцького нафтопереробного заводу "Татнафтою" і урядом Татарстану (Росія). [12]
2.2 Інвестиційна привабливість України для іноземних ТНК
Серед факторів виробництва, які сприяють привабливості України для розміщення на її території прямих інвестицій, можна відзначити такі:
) природні ресурси - значні запаси багатьох видів сировинних ресурсів і відповідна добувна та транспортна інфраструктура;
) фізичний капітал - багатогалузева обробна промисловість із значними основними фондами;
) людський капітал - Україна входить до групи провідних країн світу щодо чисельності освічених людей; відносно дешева кваліфікована робоча сила;
) наука і технології - наявність значного науково-технічного потенціалу та високого показника використання Інтернету на душу населення;
) інфраструктура - наявність достатньо розвинутої хоч і значно застарілої регіональної транспортної інфраструктури (трубопроводів, транзитних терміналів, автомобільних доріг, мереж електропередач, морських портів);
) економіко-географічне розташування [10, c. 651-653].
При здійсненні ПІІ іноземні компанії реально оцінюють переваги розміщення, що пропонує будь-яка країна. Сама наявність переваг розміщення ПІІ не означає автоматичного надходження капіталу транснаціональних фірм. Ситуація також ускладнюється у зв'язку з існуванням багатьох факторів, що знижують інвестиційну привабливість країни:
(а) нестабільне й надмірне регулювання;
(б) нечітка правова система;
(в) мінливість економічного середовища;
(г) корупція;
(ґ) великий податковий тягар;
(д) проблеми щодо встановлення чітких прав власності;
(е) низький рівень доходів громадян;
(є) труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами;
(ж) мінливість політичного середовища;
(з) відсутність матеріальної інфраструктури;
(і) проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки.
2.3 Форми і напрями транснаціоналізації українського капіталу
Альтернативою перетворенню українського ринку в сферу ексклюзивної діяльності іноземних ТНК може стати урядова програма стимулювання становлення українських ТНК, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможністі економіки і забезпечить виживання національних підприємств в умовах, коли "чистий національний виробник" неминуче програє конкурентну боротьбу.
Транснаціоналізація - процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК.
Аналізуючи динаміку ПІІ з України в країни ЄС, стає очевидним, що іноземні інвестиції були не значними до 2007 року. На 01.01.09 Обсяг ПІІ з України складав 5926,4 млн дол. США, що на 5851,6 млн. дол. США (або на 98,7%) більше ніж на 01.01.07. Найбільше інвестицій з України йде до Кіпру, що повязано з сприятливими умовами ведення бізнесу в цій державі.
Інтеграція українського приватного капіталу здійснюється під впливом різних факторів, тому має різні форми. Можна визначити три основних напрямки збільшення потужності діючих бізнес-груп. Це:
. розвиток інтеграції за рахунок установлення нових меж контролю по вертикалі;
. горизонтальна інтеграція, за рахунок чого досягається концентрація капіталу і збільшується його конкурентоспроможність на конкретному товарному ринку;
. поширення практики створення стратегічних альянсів для здійснення спільних дій.
Організаційними формами виходу українських компаній на транснаціональний рівень можуть бути наступні форми: створення за участі українських суб'єктів спільних підприємств (СП), ТНК, реалізація спільних проектів. Поки що, внаслідок хронічного браку коштів у вітчизняних компаній, основною формою їх транснаціоналізації є СП (засновані, насамперед, на базі кооперування) а внеском в їх статутні фонди з боку наших компаній слугують переважно основні фонди, іноді - інтелектуальна власність. [18]
На сучасному етапі транснаціоналізація українських підприємств відбувається переважно за рахунок імпорту факторів виробництва. Про це свідчить низький рейтинг України за індексом "Outward FDI Performance Index 2005-2007" порівняно з індексом "Inward FDI Performance Index 2005-2007", що розраховуються UNCTAD (United Nations Conference for Trading and Development - Конференція ООН з торгівлі та розвитку). Перший індекс визначає транснаціональну активність підприємницьких структур щодо експорту ПІІ, другий - характеризує ступінь притоку ПІІ. За індексами Outward та Inward Україна посіла 78 та 35 місця відповідно.
За даними рейтингу видання "Financial Times" та консалтингової компанії "Deloitte", українські компанії становили 13,4% у переліку 500 найбільших компаній Центральної і Східної Європи в 2008 році. Лідируючі позиції серед найбільших компаній України займають компанії металургійної, нафтопереробної галузей та компанії, повязані з транспортуванням російського газу до країн Європи та реалізацією газу на території України. За оцінками "Financial Times", десятка найбільших українських компаній виглядає таким чином. Компанії, які займають перше і друге місця - ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ДП "Енергоринок", відповідно, є посередницькими і не мають потенціалу для того, щоб у майбутньому перетворитися на транснаціональні компанії. Компанія ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" входить до складу найбільшої світової металургійної ТНК "ArcelorMittal". Більш цікавими з погляду можливої транснаціоналізації українських компаній є підприємства, які займають 3-й і 7-й рядки - МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ і ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", відповідно. Ці підприємства входять до складу компанії SCM, яка має активи в металургійній, енергетичній, телекомунікаційній галузях економіки. SCM має і зарубіжні активи, зокрема в Італії та США, керівництво фінансовими потоками компанії здійснюється через власну банківську установу "Донгорбанк". Консолідований дохід SCM в 2009 році склав $8,151 млрд. Інакше кажучи, компанія за багатьма ознаками набула статусу транснаціональної. Іншим прикладом побудови вертикально-інтегрованого виробничого ланцюга за рахунок придбання активів за кордоном є покупка металургійного комбінату в Угорщині компанією "Індустріальний союз Донбасу". Водночас у більшості випадків придбання активів за кордоном є нічим іншим, як намаганням українських компаній скоротити експортні витрати, а не перетворитися на транснаціональну компанію. Прикладами цього є придбання кондитерською корпорацією "ROSHEN" фабрик у Росії (м. Ліпецьк) та Литві (м. Клайпеда), а також покупка ЗАТ "ВО "КОНТІ" фабрики в Росії (м. Курск). [1]
Вертикально-інтегроване ВАТ "Укрнафта" подає ознаки формування транснаціональної корпорації. Воно було створено у 1994 році шляхом корпоратизації підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта". ВАТ "Укрнафта" є монопольною нафтовидобувною компанією. Теперішні інвестори - Фонд державного майна України - 0,03% акцій; НАК "Нафтогаз України" - 50,0% плюс одна акція; 49,96% належить різним юридичним особам, серед яких ЗАТ "Альфа - капітал", АКБ "Сосьєте Женераль Україна", АБ "ІНГУ", Компанія "Оксідентал Менеджмент Компані Лімітед", ЗАТ "Різноекспорт" та ін. Компанією проведена результативна робота в межах співробітництва з країнами Близького Сходу: відкрито представництво ВАТ "Укрнафта" в м. Сана (Республіка Ємен). Зареєстровані й функціонують 4 спільні з ВАТ "Укрнафта" підприємства:
українсько-американське "УкрКарпатОйл ЛТД" - спільна розробка Битків - Бабчинського нафтового родовища в Івано - Франківській області;
українсько-ірландське "Ромгаз" - створене для будівництва ГПЗ в Охтирському нафтопромисловому районі Сумської області;
українсько-канадське "Каштан Петролеум ЛТД" - розробляє в Чернігівській області Лелякіївське родовище.
Великою компанією, яка має ознаки ТНК є науково-виробнича група "Інтерпайп" (Interpipe Group), яка є однією з найбільших приватних
компаній України, четвертою за рівнем потужностей трубною компанією світу, третьою в світі з виробництва і постачання залізничних коліс, найбільшим світовим постачальником силікомарганцю. Частка компанії на світових ринках безшовних труб складає 4,1%, залізничних коліс - 10%, марганцевих феросплавів - більше 11%.
Продукція підприємств "Інтерпайпу" поставляється більш ніж в 70 країн світу, частка експорту в структурі продажів складає близько 70%. Головний офіс корпорації "Інтерпайп" розташований у Дніпропетровську, представництва й агентські служби - у Росії, Білорусі, Азербайджані, Казахстані, Узбекистані, Швейцарії, США та інших країнах. До складу групи входить цілий ряд виробничих, торгових, сервісних та інших компаній. Так, у повній або частковій власності "Інтерпайпу" знаходяться ВАТ "Нижньодніпровський трубний завод", ВАТ "Новомосковський трубний завод", ЗАТ "Нікопольський завод безшовних труб NIСO TUBE", ВАТ "Нікопольский завод феросплавів", цукрові заводи (Сумсько-Степанівський, Воронезький, Низовський, Буринський, Чупахівський, Півненківський), Акціонерний банк "Кредит-Дніпро", банк "Дельта", "Укрсоцбанк", телеканали ICTV, СТБ, "Новий канал", газета "Факти і коментарі". Корпорація також управляє активами дніпропетровського ВАТ "Втормет" і Нікопольського ЗАТ "Ремонтний завод" [16].
Наступним претендентом на роль вітчизняних ТНК є група компаній ООО "DCH" (Development Construction Holding) - інтеграційне обєднання підприємств різних галузей економіки. Промислові підприємства, що входять у DCH, займаються виробництвом добрив, хімічної продукції, склотари, контролюючи значну частину українського ринку в різних сегментах. Наявність власного вертикально інтегрованого ланцюжка "виробництво (видобуток) будматеріалів - будівництво - девелопмент" дозволяє холдингу успішно розвивати свій бізнес на ринку нерухомості, забезпечуючи житловими, комерційними й інфраструктурними обєктами різні міста України. Активи групи зосереджені в таких сферах, як промисловість, будівництво, фінанси і девелопмент. Управління активами "DCH" здійснює компанія "DCH IM" (DCH Investment Management). Серед активів групи - 24,5% акцій АКІБ "УкрСиббанк", а також ВАТ "Азот" (Черкаси), ТОВ "Мерефянська скляна компанія", Українська гірничодобувна компанія, компанія "Харків-цемент", будівельний холдинг "Strabag Ukraine" (спільно з компаніями "Strabag SE" (Австрія) і "Базовий елемент" (Росія) [15].
Претендентом на роль вітчизняної ТНК є Nemiroff Холдинг - один з найбільших світових виробників алкоголю, продукція якого постачається в 55 країн світу. Виробничі потужності компанії складають 2 лікеро-горілчаних заводи розташовані в місті Немирів. Розлив продукції в Росії здійснюється на потужностях ВАТ "Лікеро-горілчаний завод "Ярославський". До структури холдингу входять Керуюча компанія Nemiroff, Українська горілчана компанія Nemіroff, Дочірнє підприємство (ДП) "Алко Інвест", Торгове представництво Nemіroff у Росії і Торгове представництво Nemіroff у Польщі, а також Nemiroff International зі штаб-квартирою в Будапешті (Угорщина) [9].
Отже компанією Nemiroff зроблено перші кроки до транснаціоналізації.
Подібні процеси відбуваються і в компаніях харчової промисловості. А саме в підприємствах кондитерської галузі. Найбільшими вітчизняними компаніями на кондитерському ринку є наступні: ДП "Кондитерська корпорація "РОШЕН", ЗАТ "ВО "КОНТІ", ЗАТ "АВК", Корпорація "Бісквіт-Шоколад". Лише компанії "РОШЕН" і "КОНТІ" мають явні ознаки транснаціональних компаній, адже частка їх виробничих потужностей розташована закордоном, а управління виробничими потужностями здійснюється з головних офісів, котрі розташовані в Україні. З 2002 року до складу ДП "Кондитерської корпорації "РОШЕН" увійшла Ліпецька кондитерська фабрика "Ліконф" (Росія), у 2006 році до складу корпорації увійшла Клайпедська кондитерська фабрика (Литва). В свою чергу, ЗАТ "ВО "КОНТІ" у 2004 р. збільшило свої виробничі потужності за рахунок придбання Курської кондитерської фабрики. У Росії "КОНТІ" інвестує більш ніж $200 мільйонів в широку відбудову Курської фабрики, що у перспективі включатиме новий логістичний центр та ще одну сучасну фабрику, яка оперуватиме сімома збудованими за останнім словом техніки лініями виробництва [10].
Більше ознак ТНК проявляється у ДП "КК "РОШЕН", яка має 2 фабрики за кордоном, натомість ЗАТ "ВО "КОНТІ" має кондитерську фабрику лише у Російській Федерації. Тому, виходячи з кількості фабрик та країн, в яких вони розташовані, слід зазначити, що корпорація ДП "КК "РОШЕН" має більш високий транснціоналізаційний потенціал, тобто у коротший проміжок часу може значно збільшити обєм виробленої та реалізованої продукції закордоном. Ще однією перевагою корпорації ДП "КК "РОШЕН" є те, що до країн ЄС компанія пробивається через литовську кондитерську фабрику "Klaipedos", придбану саме з цією метою.
Формування на території України власних ТНК може стати стратегічною перспективою, яка сприятиме конкурентоспроможності вітчизняних виробників та їх виживанню на міжнародному ринку, покращить стан економіки та добробуту населення. Проте, це можливо лише за умови сприяння держави, за допомогою стимулювання певних видів діяльності, відсутністю перешкод при реєстрації та подальшій діяльності з боку державних органів, удосконалення правового, податкового, фінансового законодавства, тощо.
Діяльність ТНК на національному ринку може призвести до монополізації. Це особливо актуально для українського ринку, оскільки вітчизняна продукція не є достатньо конкурентоспроможною на міжнародному ринку і велика міжнародна корпорація може легко її витіснити. Крім того, в ході дослідження виявлено тенденцію до захоплення ринкової влади на найбільш швидкозростаючих та прибуткових ринках країни, олігополізуючи їх. Наприклад, ринок пива в Україні контролюється двома іноземними ТНК - Baltic Beverages Holding (ВВН) і Sun Interbrew (SI), які скупили акції українських пивзаводів на суму більше 7 млн. доларів США. Внаслідок цього, незалежним серед усіх виробників пива залишилося лише ВАТ "Оболонь".
Вітчизняна ТНК матиме змогу бути більш ефективною для країни, ніж виробник, діючий виключно в межах національного ринку. Суперництво за конкурентні позиції на ринку між українськими та закордонними ТНК сприятиме підвищенню ролі вітчизняної економіки і якнайповнішому задоволенню потреб споживачів.
Найбільш пріоритетними сферами створення ТНК в Україні є наступні:
авіаційна промисловість,
воєнно-промисловий комплекс,
електроніка,
легка і харчова промисловість,
машинобудування,
металургійна сфера,
наукові дослідження,
програмування і веб-дизайн,
ракетно-космічна галузь,
транспорт,
хімічна промисловість.
З метою сприяння виходу українських підприємств на транснаціональний рівень необхідно:
. Розглянути можливість використання для інвестиційних цілей за відповідними пріоритетами тих коштів, що отримуються державою від реалізації своїх корпоративних прав.
. Припинити відчуження ефективно працюючих державних підприємств для отримання у розпорядження держави відповідних дивідендів.
. Активізувати процес створення ПФГ, для чого, перш за все, переглянути діючий Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні".
. Сприяти введенню у практику фактичного, а не декларативного пільгового оподаткування пріоритетних видів інноваційної діяльності.
. Підвищити значимість організаційно оформленого сектору українського фондового ринку.
. Сприяти кластерному підходу до економічного і технологічного розвитку країни через мотивацію створення потужних територіально-виробничих комплексів, в тому числі у транскордонному вимірі.
. Налагодити вивчення світових ринків, організацію реклами та участі у міжнародних виставках, ярмарках тощо.
. Перенести (більшою мірою) розробку економічної стратегії на регіональний рівень.
. Мінімізувати бюрократичні обмеження.
Висновки
Проаналізувавши тему курсової роботи, можна прийти до висновку, що роль ТНК полягає у впливі їх діяльності на світову економіку в цілому та на конкурентоспроможність національних економік.
. ТНК відображають такий стан світової економіки, у якому рух капіталу і технологій набули високої мобільності, саме діяльність ТНК сприяє перетворенню світу в єдине ціле.
. Завдяки своїй організаційній структурі ТНК зміцнили свої позиції в системі світового господарства.
. ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на новому етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами.
. В даний час щорічні іноземні інвестиції ТНК значно перевищують обєми міждержавного кредитування. Завдяки своїм капіталовкладенням ТНК сьогодні є в кожній галузі світового господарства.
. Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об'єднання капіталу в рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків і платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури.
. Обсяги ПІІ в Україну могли б істотно зрости за умови стабільності українських ринків, законодавства, політики й валюти, тобто в цілому за передбачуваності економічного і соціально-політичного розвитку нашої держави; незнання керівниками підприємств України усталених у світовій практиці правил або їх ігнорування, відсутність досвіду роботи з іноземними інвесторами, а також небажання керівників підприємств іти на матеріальні витрати у процесі залучення інвестицій.
. Негативними рисами діяльності ТНК є: сильний вплив на економіку країни при відстоюванні своїх інтересів, намагання "обійти" закони, встановлення монопольних цін, диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій перебувають.
. Позитивними рисами діяльності ТНК є: сприяння раціональнішому розподілу наявних ресурсів та розміщенню виробництва, завдяки їм активніше поширюються нові технології і товари, ТНК сприяють посиленню конкуренції та розширенню міжнародного співробітництва.
Список літератури
1. Батченко Л.В., Жаріков А.Є. Транснаціоналізація української економіки - необхідність, зумовлена часом // Держава та регіони. Сер., Економіка та підприємництво: Науково-виробничий журнал. - Запоріжжя, 2009. - №6. - С. 12-17.
. Бестужева С.В. Міжнародна економічна діяльність України: навч. посіб. - Х.: ХНЕУ, 2010. - 210 с.
. Іванова І. Актуальні конкурентні стратегії ТНК в умовах економіки знань / Іванова І. // Світ фінансів, 2010. т. №3. - С. 208-213.
. Крейдич Т.В. Тенденции транснационализации мировой экономики в условиях глобализации // Вестник МГТУ, том 13. - 2010. - №1. - С. 209-214.
. Кулиняк І.Я., Прийма Л.Р. Характеристика організаційно-правових форм обєднань підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. − Вип. 20.12. - С. 199-205.
. Ложачевська О.М., Новикова М.В. Генезис розвитку транснаціональних компаній та їх особливості функціонування в сучасних умовах // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №10. - C. 65-70.
. Пасхавер О.Й., Верховодова Л.Т., Суплін Л.З. Формування великого приватного капіталу в Україні. - К.: Міленіум, 2004. - 90 с.
. Пахомов С.Ю. Стратегії діяльності ТНК і проблема дестабілізації світових ринкових відносин // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць, - 2010. - №5.-С.13-17.
. Рибчук А.В. Технологічний розвиток елементів глобальної виробничої структури // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. − Вип. 21.3. - С. 215-224.
. Рогач Олександр Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підручник. - К.: Либідь, 2009. - 720 с.
. Світова економіка: Підручник / Філіпенко А.С., Будкін В.С., Рогач О.І. та ін. - К.: Либідь, 2007. - 640 с.
. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції / Сорока І.Б. // Актуальні проблеми економіки - 2009. - №9. - С. 35-41.
. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / Рокоча В., Плотніков О., Новицький В. та ін. - К.: Таксон, 2001. - 304 с.
.Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльності. 2-ге вид. перероб. та доп. Навч. посіб. / За ред. Якубовського С.О., Козака Ю.Г., Логвінової Н.С. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 472 с.
. Терехов Є.М., Прокопенко О.В. Вплив ТНК на розвиток національних економічних систем // Вісник СумДУ. Серія економіка. - 2010. - №1 - С. 103-113.
. Хоменко І.Б. Особливості інвестиційної діяльності ТНК в Україні // Зовнішня торгівля право та економіка. - 2008. - №1 - С. 71-78.
Інтернет ресурси
. Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.05.01 / Якубовський С.О.; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - К., 2003. - 32 с. - укp. //#"justify">18. Бойко О.А., Костишина О.Я. Проблеми та перспективи інвестиційної діяльності ТНК в Україні //#"justify">. Дружерученко Л., Шкарпова О. Зливати повільно // www.kontrakty.com.ua.
20. За матеріалами РБК-Україна Обсяг ПІІ в Україні на 1 січня 2011 р. виріс до 44,708 млрд. дол. // #"justify">. Олейніков О.О. Стратегія виходу українських компаній на транснаціональний рівень як засіб реалізації національних інтересів // #"justify">. Семенов А.А, Крижанівська В.В. Діяльність ТНК в Україні та їх вплив на економічний розвиток країни //#"justify">. Таранюк М.А. ТНК в Україні //#"justify">. "Fortune" 100 найбільших компаній світу в 2010 році //#"justify">25. Inward FDI Performance Index 2005-2007 //#"justify">. Outward FDI Performance Index 2005-2007 //#"justify">27. TOP 500 companies Central&Eastern Europe // FINANCIAL TIMES Spesial Report. - 11.09.2008.
. Державний комітет статистики України http://ukrstat.gov.ua/