Напрями роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру 'Вікторія' м. Хмельницького

ЗМІСТ

ВСТУП

І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НАРКОЗАЛЕЖНИМИ СПОЖИВАЧАМИ СТИМУЛЯТОРІВ В ГРОМАДСЬКОМУ ЦЕНТРІ

.1 Стимулятори-класифікація препаратів та їх вплив на особистість

.2 Робота соціального педагога із споживачами наркотиків

.3 Діяльність громадського центру щодо роботи з наркозалежними споживачами стимуляторів

Висновки до І розділу

ІІ. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОБОТИ ГРОМАДСЬКОГО ЦЕНТРУ ІЗ НАРКОЗАЛЕЖНИМИ СПОЖИВАЧАМИ СТИМУЛЯТОРІВ

.1 Напрямки роботи громадського центру із споживачами стимулятрів

.2 Результати роботи громадського центру із наркозалежними споживачами стимуляторів

.3 Робота із наркозалежними споживачами стимуляторів за програмою «Групова робота із споживачами ін’єкційних стимуляторів» на базі громадського центру «Вікторія»

.4 Методичні рекомендації щодо подальшої роботи із споживачами стимуляторів

Висновки до ІІ розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність обраної нами теми підкреслюють стастичні дані, щодо наркотизації членів суспільства нашої держави. Уже кілька років поспіль для України актуальною залишається проблема наркотичної залежності молоді. З кожним роком вона набирає нових обертів, приймає нові форми, породжує нові тенденції, однією з яких є поширення перших наркотичних спроб серед підлітків 11 - 12 років. Статистичні дані про рівень і динаміку різних видів залежності відображають лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10 - 15 разів більша, ніж за офіційними даними.

Наркотизації молоді активно сприяють такі негативні фактори як соціально-економічна і політична ситуація та нестабільність у суспільстві, різке розшарування і неблагополуччя у сім’ях, недоліки в організації навчально-виховного процесу у закладах освіти, вплив ЗМІ, що створює підґрунтя для соціалізації підлітків в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі як у найближчому оточенні, так і в макросередовищі в цілому. Через вживання підлітками психоактивних речовин страждають не тільки вони, але і їх сім’ї. Стрес, біль, почуття сорому, провини - те, що почувають близьке оточення наркозалежних осіб. Водночас, одним із найвагоміших факторів формування наркозалежності особистості у підлітковому віці є неблагополуччя у сім’ях, а неблагополучні сім’ї (в тому числі і потенційно неблагополучні) є безпосереднім об’єктом професійної діяльності соціального педагога.

Протягом 1990-х років набуло значного поширення ін’єкційне вживання наркотиків на території України, що спричинене рядом економічних та соціальних наслідків розпаду Радянського Союзу [5; с.16]. Своєю чергою, ін’єкційне вживання наркотиків призвело до захворювань та ВІЛ-інфікованості через небезпечні форми ін’єкційної та сексуальної поведінки [7, с.62]. Опіати були основними наркотиками вживання серед СІН протягом багатьох років, однак нове сторіччя ознаменувалось поширенням вживання наркотиків стимулювальної дії [4, с.11]. Можливість їхнього приготування із доступних в аптеках медикаментозних попередників зробила їх доступними наркотиками, і тепер через парентеральне вживання вони становлять додатковийтфактор небезпеки [3, с.22]. У багатьох країнах дослідники повідомляли про підвищену ризикову поведінку щодо власного здоров’я та високу загрозу передачі ВІЛ серед споживачів ін’єкційних стимуляторів [6, с.80]. Така ризикова поведінка включає спільне використання ін’єкційного інструментарію, приготування і вживання спільно приготованого розчину наркотику та небезпечні форми сексуальної поведінки [12; с.21]. Хоч дослідження теми стимуляторів в Україні завжди було недостатнім, проте деякі автори підтверджували пов’язану з ними підвищену загрозу інфікування ВІЛ [4, с.89]. Порівняно зі споживачами наркотиків інших груп було продемонстровано, що споживачі стимуляторів мали підвищену імовірність користування спільними шприцами, введення спільно приготованого розчину, сексуальних контактів з іншими СІН та невикористання презервативів [8, с.12]. Усе це обтяжується практичною відсутністю специфічних до стимуляторів програм лікування, як фармакологічних, так і достатньо дієвих поведінкових [15, с.31].

Теоретичним підґрунтям дипломного дослідження є: роботи О. Вакуленко, І. Григи, І. Звєрєвої, І. Козубовської, В. Оржеховської, І. Трубавіної, Ж. Шимкене, Т. Семигіної та ін. Роботи з методики та технології превентивного виховання і корекції такої поведінки В. Беспалько, С. Бєлічева, С. Березін, С. Болтівець, М. Ковальчук, Р. Ліщук, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Потапова, С. Толстоухова, Ю. Клейберг, Ч. Левінталь, Г. Фішер та інші.

Питання щодо взаємозв’язку між профілактичною діяльністю та формуванням здорового способу життя в Україні і Росії О. Гореленко, М. Жукова, О. Клименко, О. Карпенко, І. Куліш, Б. Лазаренко, В. Оржеховська, А. Павленко, І. Пінчук, О. Удалова, Е. Фролова, І. Шишова. Закордоном ці проблеми розглядали Д. Вудевінд, М. Галла, Т. Гарісон, Л. Додес, Д. Ван Дер Стел, Г. Фішер, Р. Хоут, Д. Ясперс та інші.

Певний досвід роботи в цьому напрямі вже мають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах неповнолітніх, спеціалізовані заклади, громадські організації, які працюють у сфері профілактики наркоманії, оскільки Україна визнає соціально-педагогічну роботу з сім’ями хворих на алкоголізм і наркоманію державною проблемою

Сьогодні необхідно доповнювати ті поодинокі дослідження теми стимуляторів, що були здійснені в Україні з часів особливого погіршення ситуації із їх вживанням у середині минулого десятиліття. Дієві інтервенційні програми можуть бути розроблені лише після детальнішого вивчення усіх аспектів споживання ін’єкційних стимуляторів в Україні.

Проблемі соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім’єю присвячені роботи О. Вакуленко, І. Григи, І. Звєрєвої, І. Козубовської, В. Оржеховської, І. Трубавіної, Ж. Шимкене, Т. Семигіної та ін. Певний досвід роботи в цьому напрямі вже мають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах неповнолітніх, спеціалізовані заклади, громадські організації, які працюють у сфері профілактики наркоманії, оскільки Україна визнає соціально-педагогічну роботу з сім’ями хворих на алкоголізм і наркоманію державною проблемою. Проте питання роботи соціальних соціальних працівників з наркозалежними споживачами стимуляторів досліджено недостатньо, що і визначило напрям наших наукових пошуків.

Обєкт дослідження: процес роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру м. Хмельницького

Предмет дослідження: напрями роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру «Вікторія» м. Хмельницького.

Мета даної роботи - теоретично обгрунтувати, та експерементально перевірити ефективність роботи соціального педагога з наркозалежними споживачами стимуляторів.

Гіпотеза: гіпотезою дослідження є припущення про те, що ефективність роботи соціального педагога з наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру є ефективною за рахунок здійснення соціально педагогічної роботи за такими напрямами:

.надання інформації,індивідуальної підтримки здійснення заходів з розвидку навичок.

.заходи,спрямовані на зміну ставлення та формування мотивації.

.заходи за принципами рівний-рівному та аут річ-роботу в місцях перебування цільових груп.

В процесі написання роботи були поставлені такі завдання:

1.       Вивчити та проаналізувати зібраний теоретичний матеріал з досліджуваної теми.

2.       Зясувати зміст та напрями основних принципів роботи соціального працівника із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру.

.        Визначити та обгрунтувати особливості роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру.

.        Розробити рекомендації для подальшого впровадження роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру

Методи дослідження: теоретичні - класифікація і систематизація науково-теоретичного матеріалу для здійснення аналізу проблем дослідження, уточнення базових понять; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних ;

емпіричні - діагностичні (анкетування, спостереження, порівняння, бесіди), соціометричні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик) з метою отримання первинного емпіричного матеріалу , математично статистичні обробки результатів;

Експериментальна база дослідження є Громадський центр «Вікторія» у Хмельницькій області, де мають можливість отримувати допомогу категорії групи ризику: СІНи, що споживають стимулятори, статеві партнери СІНів, люди, що живуть з ВІЛ, близьке оточення Всього дослідною роботою було охоплено 7 фахівців соціальної сфери та 42 клієнта.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені методичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності роботи соціальних працівників із наркозалежними споживачами стимуляторів і може бути застосовано робітниками громадських центрів з метою підвищення якості надання послуг СІНам. Основні положення, результати та висновки дослідження можуть використовуватися під час організації спеціалізованих семінарів, проведення засідань студентських рад.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати було представлено у доповідях та повідомленнях на студентських наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня, що порводились у громадському центрі “Вікторія”.

І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НАРКОЗАЛЕЖНИМИ СПОЖИВАЧАМИ СТИМУЛЯТОРІВ В ГРОМАДСЬКОМУ ЦЕНТРІ

1.1 Стимулятори-класифікація препаратів та їх вплив на особистість

Методологічною основою дослідження є: Програма протидії розповсюдженню наркотичних засобів, психотропних речовині прекурсорів, та скорочення попиту на них (2001-2005 рр.), Закон України ”Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні”, Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики” від 04.12.1996 року № 1165.

Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту за сприяння Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні активізовано роботу щодо підтримки організацій різної форми власності, які працюють з наркозалежною молоддю.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 року № 809 «Про розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді “Твоя перемога”» в Україні почали створюватися центри ресоціалізації наркозалежної молоді в усіх регіонах України. Координацію роботи з організації діяльності центрів покладено на Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Нині за даними Міністерства функціонує близько ста двадцяти таких організацій різної форми власності, які працюють за різними програмами ресоціалізації [11, c. 32]..

На сьогодні соціально-реабілітаційна робота з особами, що мають наркотичну залежність, забезпечується низкою законодавчих та нормативних актів. Закон України № 1281-ІV «Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 рр.» від 18 листопада 2003 року серед інших обумовлює ряд заходів що розвитку мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога», а також тих, що створюються молодіжними громадськими організаціями, підтримка діяльності центрів соціальних служб для молоді та їхніх спеціалізованих формувань, розширення мережі цих закладів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 877 «Про затвердження Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2003-2010 рр.».

Термін "психотропні речовини" вживається як з медичних, так і з юридичних позицій. Міжнародна конвенція про психотронні речовини 1971 р. визначила, що психотропними речовинами можуть бути тільки такі, що сприяють патологічному звиканню, виявляючи стимулюючу чи гальмівну дію на центральну нервову систему, викликаючи галюцинації, порушення моторної функції, мислення, поведінки, зміну настрою тощо. З огляду на це в медичній практиці доцільніше використовувати термін "психоактивні речовини", до яких входить велика група засобів, що специфічно діють на центральну нервову систему.

До психоактивних речовин належать також стимулятори та допінги.

Важлива чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, що вважаються стимуляторами, оскільки одна їх частина увійшла в Єдину конвенцію 1961 р., а інша - у Конвенцію 1971 р. Тому коли йдеться про стимулятори, необхідно уточнювати, до якої саме групи вони належать: до наркотичних засобів чи психотропних речовин. Що перебувають під міжнародним контролем, або до перших двох груп, які відповідно не перебувають під міжнародним контролем. Такий поділ принципово важливий, тому що порушення порядку виробництва, використання, зберігання стимуляторів тягне за собою відповідні юридичні наслідки в рамках міжнародного і національного права [1, c. 15]..

Стимулятори - речовини рослинного походження і синтетичні сполуки. У дану групу токсичних речовин включаються речовини, які здатні викликати незвичайний душевний підйом, прагнення до діяльності, усунути відчуття втоми, створити суб'єктивне відчуття невтомності, бадьорості, незвичайної ясності розуму і легкості рухів, швидкої кмітливості, упевненості в своїх силах і здібностях, навіть безстрашності.

В багатьох випадках це відомі лікарські засоби, що використовуються в практиці для лікування депресивних станів, нарколепсії (непереборного бажання спати), для подолання втоми, контролю ваги і зниження апетиту, а також лікування гіперкінезії у дітей. Найбільш відомі стимулятори "чорного ринку" наркотиків - кокаїн, амфетамін, метамфетамін, ефедрон (останній особливо характерний для Росії до 1993-1994 року). На відміну від викликаного ейфоризаторами, подібний підйом хоча і супроводиться піднесеним настроєм, але його не можна назвати "сонячним" або безтурботним. Навпаки, підвищений психічний тонус поєднується з взбудораженістю, більш менш вираженою тривожністю, постійною настороженістю, навіть підозрілістю до того, що відбувається довкола [54, c. 18].

Побічними ефектами стають безсоння, пригноблення апетиту, тахікардія, інколи з екстрасистолією, підвищення артеріального тиску, м'язовий тремор. До найбільш поширених стимуляторів відносяться: кокаїн, первитин, эфедрон, амфетамін, метамфетамин, экстазі і ін.

Стимулятори були відомі людству вже давно і ми можемо простежити історію їхнього вторгнення в життя людей:

3000 років назад - аборигени Південної Америки жували листя коки, вважаючи, що це дарунок від Бога. 15-е століття - інки в Перу обробляють кокові на багаточисельних плантаціях.

- перші рукописні рецепти використання коки привезені до Європи Амеріго Веспуччі і Ніколасом Монардес

- з листя коки вперше отриманий кокаїн.

- "Merck" виробляє 100 г кокаїну.

- кокаїн використовується для місцевої анестезії в медицині.

- Зігмунд Фрейд вважає, що кокаїн ефективний в лікуванні залежності від морфію.

- "Merck" виробляє 158,352 фунтів кокаїну.

- Джон Пембертон створює рецепт Кока-коли, що містить кокаїновий сироп і кофеїн.

, 18 січня - Амфетамін був вперше синтезований німецьким хіміком L. Edeleano і був названий "phenylisopropylamine". Це відкриття було тоді забуте на довгих 40 років.

- описані перші випадки захворювань носової порожнини внаслідок нюхання кокаїну.

- MDMA вперше синтезує компанія "Merck Pharmaceuticals".

- "Merck Pharmaceuticals" патентує MDMA.

- Harrison Narcotics Tax Act регулює поширення наркотичних речовин включаючи кокаїн.

В початку 1930-х - Японія - провідний виробник кокаїну (23.3 %), Сполучені Штати (21.3 %), Німеччина (15 %), Великобританія (9.9 %), Франція (8.3 %). 1920 -1970 використання кокаїну в Америці йде на спад.

Жовтень 27, 1970 Вироблена градація наркотичних засобів по їх дії, небезпеці. У першому списку розміщені psilocybin, psilocin, мескалін, peyote, гашиш, і MDA.

Список 2 - кокаїн і метамфетаміни.

Список 3 - амфетаміни, різні стимулятори.

- Метамфетамін вперше синтезував японський учений А. Ogata.

- Амфетамін вперше продається як ліки під назвою "Фенамін" компаніями "Smith, Kline & French", у вигляді інгалятора.

- Лікарі визнають стимулюючий ефект Амфетаміну, і успішно використовують його, при лікуванні деяких психічних захворювань.

- Амфетамін вперше схвалений американською Медичною Асоціацією для продажу у формі пігулок. Під час Другої світової війни Амфетамін і Метамфетамін широко використовується солдатами, аби покращувати їх працездатність і витривалість. Це наводить до зростання наркозалежності в Японії після війни.

- Метамфетамін продається під торгівельною маркою "Methedrine" від "Burroughs Wellcome".

- Перше повідомлення про внутрішньовенне використання компонентів "Фенаміну".

- Почато незаконне виробництво "speed", коли Генеральний прокурор Каліфорнії видає указ, про те, що необхідно вилучити з ринку ампули з Амфетаміном і його похідними.

- Олександр Шульгин починає експериментувати з MDMA і представляє свої дослідження іншим ученим.

, серпень - перше публічно опубліковане повідомлення про випадок вживання MDMA, як наркотика.

- 1971 - поширилася амфетаміномаія серед підлітків в Англії і в Швеції

- з кокаїну синтезований крек (у Каліфорнії). Він стає дуже популярним в Голлівуді.

- MDMA починають продавати на вулицях як наркотик.

- вартість 1 кг кокаїну - $ 55,000.

- вартість кокаїну 1 кг - $ 25,000. Середина 1980-х крек поширений по всьому світу і популярний.

- 1989 - в нашій країні виникла реальна загроза підлітковій ефедронової наркоманії. До цього схильність до зловживання ефедроном проявляли молоді люди 18-25 років. Швидке виникнення психічної, а потім і фізичної залежності зробили ефедрон (кустарним способом приготований препарат, схожий з ефедрином) особливо небезпечним, що дало підставу включити його в число наркотиків. Майже одночасно в деяких регіонах країни з'явився схожий саморобний препарат, що на сленгу "ширкой" і є похідне первинтину.

- Олександр і Енн Шульгіни видають "PIHKAL", що документує більш ніж 250 наркотичних з'єднань, включаючи MDMA, мескалін, 2C-B, 2C-T-7, 2C-T-2 і багато інших.

- 1999 - Протягом цих 5-ти років були 27 смертельних випадків пов'язаних з вживанням екстазі в США.

- 2001 - Майже 20 смертельних випадків у всьому світі приписано пігулкам, PMA, що містить, речовину як екстазі [21, c. 85].

До теперішнього часу у багатьох лабораторіях світу проводять дослідження, щодо впливу стимуляторів на психіку та фізіологію людини. Розглянемо вплив стимуляторів на окремі системи людського організму:

ЦНС - Стимулююча дія:

·              ейфорія, піднесений настрій, підвищена працездатність, активність, бадьорість, гіперактивність, концентрація уваги, зниження стомлюваності

ЦНС - негативні ефекти

·              зниження апетиту, безсоння, занепокоєння, запаморочення, раптові зміни настрою, дратівливість, рухова конвульсивна, судоми, тремор, сплутана свідомості, делірій, панічний стан, параноя, психоз

Серцево-судинна система

·              серцебиття, аритмії, гіпер- або гіпотензія, сердечна недостатність

Дихання

·              розширення бронхів

Шлунково-кишковий тракт

·              нудота, блювота, діарея, анорексія, металевий присмак в роті, коліки

Нирки

Діурез [61, c. 123].

Стимулятори діють на нейротрансмітери - ланки, відповідальні за передачу сигналу від клітини до клітини. Їх вплив на діяльність мозку здійснюється по механізмах, різних для різних препаратів. У основі дії лежить стимулювання вивільнення катехоламінів (норадреналіну, серотоніна, дофамина) і гальмування їх зворотного захвату.

У шлунково-кишковому тракті - повне і швидке всмоктування. Концентрація в плазмі після прийому оральний дози АМФ 2,5-15 міліграм досягає максимального значення 30-170 нг/мл через 2 години і в подальших 48 годин зменшується експоненціально. Після внутрішньовенного введення разової дози 160 міліграм концентрація АМФ в плазмі через 1 годину - 590 нг/мл, а через 24 години - 60. Найбільш вірогідний діапазон концентрації в плазмі МАФ 100-300 нг/мл. Концентрації більше 600 нг/мл зустрічаються порівняно рідко. При курінні МАФ максимальна концентрація в крові встановлюється через 7 хвилин після початку куріння [21, c. 95].

Пігулки, капсули і пілюлі вживають (оральний), розчини використовують для внутрішньовенних ін'єкцій, порошки вдихають і втягують через ніс (інтраназально), "лід" ((+)-МАФ-гідрохлорид) палять.

АМФ у вигляді солей - сульфатів або фосфатів- зазвичай приймають орально або інтраназально. Порошок МАФ-гидрохлоріда використовують для приготування ін'єкційного розчину, рідше зустрічаються таблетовані форми МАФ-гидрохлоріда. Період напіввиведення Т(1/2) з плазми - 8-12 годин. Залежно від дієти ця величина міняється: від 8 годин (7-14 годин) при кислій і до 22 годин (18-34 години) при лужній дієті.

Звичайна оральна або інтраназальна доза АМФ - 5~ 15 міліграм, під час випадкового вживання доза 30 міліграм АМФ може бути токсичною. Доза АМФ для внутрішньовенного введення - 20-40 міліграм. Терапевтична доза МАФ - 5-20 міліграм. Для толерантних споживачів дози значно вище: 100-2 000 міліграм в день АМФ, до 800 міліграма МАФ[37, c. 55].

При інтраназальному способі (втягуванні через ніс) порошок кокаїну гідрохлориду розташовують у вузьку смужку ("доріжку") на гладкій поверхні і втягують його через соломинку або вузьку трубочку, згорнуту з паперу. Найбільш небезпечні форми використання - внутрішньовенне введення і куріння, звикаються, що часто наводять до розвитку, і до передозування, що веде до смертельного результату.

Клінічна доза кокаїну - 1,5 мг/кг. Разова "вулична" доза - 15-60 міліграм. Для вдихання через ніс ("доріжка" завдовжки 3-5 см) - 10-20 міліграм (може доходити до 50-100 міліграма). Токсична доза - оральний 500 міліграм. Летальна доза - 1,2 г, при індивідуальних відхиленнях в організмі може знижуватися до 20 міліграма і менш [49, c. 133].

В нелегальний продаж МДМ-СТРУКТУРИ поступають у вигляді солянокислих солей (гідрохлоридів) у формі пігулок, капсул або порошків. Найбільш поширеною формою є пігулки з різними логотипами на поверхні. Основний спосіб вживання - оральний, але також застосовується інгаляція через ніс і внутрішньовенне введення.

Разова доза залежно від типу з'єднання 50-100 (80- 125) міліграм (для МДА - до 230 міліграма), при розвитку толерантності кількість може бути збільшена до 300-500 міліграма, проте доза вище 500 міліграм наводить до летального результату.

Всі перераховані симптоми можуть бути ознаками небезпечного для життя стану:

·              Паніка

·              Страх смерті

·              Рухове збудження (людина не знаходить собі місця)

·              Підвищення кров'яного тиску (аж до інсульту при передозуванні кокаїном)

·              Посилення серцебиття

·              Вологість шкіри

·              Сильний, пульсуючий головний біль

·              Відчуття здавлення, біль в грудній клітці

·              Піна з рота

·              Нудота, блювота.

Допомога при передозуванні стимуляторами проводиться самостійно:

·              Необхідно заспокоїтися

·              Застосовують метод самонавіяння, повторюючи: "Це передозування стимуляторами. Воно не так небезпечне як передозування опіатами. Зараз це пройде.)

·              Зробити 10 глибоких вдихів і видихів

·              Знайти спокійне місце і прийняти лежаче положення

·              Вмиватися холодною водою, обернути голову холодним, вологим рушником. Можна прийняти прохолоджуючий душ.

·              Випити теплого неміцного чаю (ні в якому разі кава!)

·              Якщо відбувається погіршення стану, викликати "швидку допомогу".

В разі зупинки серця і дихання необхідно викликати "швидку допомогу" і почати робити штучне дихання методом "рот-в-рот" і закритий масаж серця.

Зловживання стимуляторами може викликати наступні фізіологічні і психологічні розлади:

·              респіраторні розлади, інфаркт міокарду із зупинкою серця унаслідок спазму артерії на тлі прискореного серцебиття, судоми, шлунково-кишкові розлади, пошкодження слизистої оболонки і тканин носової порожнини, імпотенція і фригідність, нервозність і дратівливість, суїциїдальні спроби, сильні головні болі, раптова смерть.

Стимулятори є небезпекою перш за все із-за виникнення важкої психологічної залежності. Позбавлення від якої проходить набагато складніше чим від фізичної.

Зловживання, наприклад, кокаїном може викликати важке потьмарення свідомості, зване кокаїновим психозом. У такому психічному стані людина стає украй небезпечною для оточуючих і насамперед для себе. Може наносити собі поранення, розрізати шкіру, відбивати кінцівки і так далі

Залежність зявляється швидко, толерантність розвивається ще стрімкіше. Життя споживачів перебуває в двох станах: або інтенсивне вживання і відповідно підвищена активність, або стан втоми і сну (до декількох днів).

Найстрашніше те, що жінки які вживають стимулятори завагітнівши продовжують їх вживати. Відповідно це не проходить безслідно ні для жінки, ні для дитинки. Розглянемо наслідки вживання стимуляторів жінками під час вагітності, пологів і подальші періоди:

·              ризик спонтанного переривання вагітності (вище, ніж для героїну)

·              ризик природженої потворності і пороків розвитку

·              висока смертність плоду в період виношування, при пологах і в післяпологовий період

·              відхилення поведінки новонароджених, пов'язаних з порушеннями нервової системи [7, c. 39].

Доступність стимуляторів у вуличній торгівлі поставила нову проблему - діти, що народжуються з симптомами впливу стимуляторів. Вагітним жінкам категорично забороняється їх використання, оскільки навіть одноразове вживання стимуляторів під час вагітності може привести до катастрофічних наслідків для плоду.

Діти народжуються з різними відхиленнями, обумовленими вживанням стимуляторів в процесі їх виношування. Багато з цих дітей починають життя з агонізуючого стану відміни, який може тривати до трьох тижнів ("кокаїнові немовлята") Діти, матері яких приймали кокаїн, мають високий ризик прояву "синдрому раптової дитячої смерті". "Кокаїнові немовлята" не усвідомлюють свого оточення і проявляють тип поведінки, що вказуює на неврологічні і психологічні відхилення. Проте, глибина порушень може не виявлятися і не розпізнаватися аж до досягнення дитям шкільного віку. Народження дітей з пристрастю, що сформувалася, до стимуляторів, унаслідок їх вживання матерями під час вагітності - одна сторона проблеми. Друга - діти, що піддаються дії наркотика вже після народження при годуванні молоком матері, що мають залежність від стимуляторів . Ефекти такої дії все ще не вивчені, ймовірно, немовлята, що харчуються молоком, що містить стимулятори, мають ті ж проблеми, що і матері, що годують їх.

В країнах, що пережили сильне захоплення кокаїном, зокрема, в США, наслідки цього захоплення виявляються в подальшому поколінні, а можливо і в наступних. В даний час на десять дітей, народжених в США, один народжується від матері, що вживала протягом вагітності який-небудь із заборонених засобів.

Розглянемо ознаки розладів у немовлят, пов'язані з дією стимуляторів:

·              заціпенілість, збудливість, труднощі при годуванні, надчутливість до світла і звуків, відхилення функціонування легенів, нирок, печінки, мозку, геніталій, проблеми з диханням, труднощі рухових функцій, церебральний параліч і фізична потворність, серцеві напади до і після пологів.

На сьогоднішній день в Україні, як і в безліч інших країн такі стимулятори як: Кокаїн, Амфетамін, Метамфетамін, внесені із список номер 1 по контролю і обмеженню звороту речовин.

Цікаво, що різні види стимуляторів в різних регіонах називаються по різному. Нижче ми подами основні назви стимуляторів та їх синоніми:

1.Кокаїн(Coke, Snow, Сніжок, Сніг, Номер перший, Перший, Кокс, Кола, Какос): Листя Коки (Erythroxylon coca, E. Novgranatense); Паста Коки (Basuco, Bazooka); Крек (Crack, Rock); Спідбол (Speedball, Гойдалки)

. Амфетаміни: Амфетамін (Amphetamine, aktedrin, alentol, amphedrine, amphethamini sulfas, amphetamine sulfate, benzedrine sulfate, benzpropamin, euphodyn, phenaminum, isoamin, ortedrine, psychedrinum, psychoton, racephen, raphetamin, speed, SP, sympamin, sympatedrine.Амфетамина сульфат, амф, швидкість, СНІД, Фенамін, фен ); Метамфетамін (Methamphetamine, meth, перветин, гвинт, мет, швидкість, СП); Ефедрин ( Ephedrinum,eрhedrinum hydrochloricum, eрhalone, eрhеdrоsan, nео-fеdrin, sanedrinе, Еф, Ефедрон, Салют)

3. МДМА (MDMA, E, Ecstasy <#"586332.files/image001.gif">

Рис. 1 Обсяги фінансування наркологічної служби (2010 рік)

В процесі проведення занять клієнтам громадського центру «Вікторія» було пояснено для чого вони відвідують заняття, роз’яснено, що таке профілактика і яка вона буває. Зокрема, пояснено, що вторинна профілактика спрямована на затримку розвитку хвороби. У наркології вона містить у собі як ранню діагностику залежності і своєчасне лікування, так і сукупність заходів для запобігання рецидивів після лікування разом із спеціальним протирецидивним лікуванням. Е. А. Бабаян вважає вторинну профілактику умовною, тому що вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій захворювання - «спізніла» профілактика, і на запобігання рецидивів - «пізня» профілактика. [5, с.49]

У класифікації за полем діяльності до вторинної профілактики відносять заходи, спрямовані на виявлення групи ризику.

Третинна профілактика спрямована на запобігання інвалідності головним чином шляхом реабілітаційних заходів. У наркології охоплює дуже тяжкі випадки, після кількаразових рецидивів і безуспішного лікування. Е. А. Бабаян третинну профілактику також відніс до умовної і примусове лікування хронічних випадків назвав «термінальною» профілактикою. [5, с.49]

У класифікації за полем діяльності третинна профілактика застосовується до тих, хто вже вживає зі шкідливими для здоров’я наслідками алкоголь, наркотичні й інші психоактивні токсичні речовини.

Залежно від покладених у основу принципів, можна назвати декілька класифікацій профілактики наркотизму.

За економічними механізмами:

·        зниження пропозиції адиктивних речовин - supplyreduction;

·        зниження попиту на адиктивні речовини - demandreduction.

Зниження пропозиції - supplyreduction - відбувається в основному через зменшення можливості придбати наркотик або іншу адиктивну речовину потенційним споживачем. В ідеалі ця стратегія спрямована на повне вилучення наркотиків із незаконного обігу. І, незважаючи на практичну недосяжність цієї мети, зниження пропозиції забезпечується за рахунок збільшення ціни наркотику на вулиці за допомогою класичних ринкових сил. Слід зазначити, що попит на наркотики є чисто еластичним і відповідає змінам ціни. Звідси - успішне зниження пропозиції може, у принципі, знизити попит. Тут традиційно використовуються бар’єрні методи кримінального-політичного характеру. Проте необхідно мати на увазі той факт, що наркоман скоріше буде скорочувати споживання продуктів харчування, або буде вдаватися до злодійства й інших незаконних способів одержання матеріальних благ, щоб придбати наркотик за більш високою ціною, ніж зменшить його споживання.[5, с.52]

Зниження попиту - demandreduction. Сюди входять як зусилля, спрямовані на недопущення первинного прийому наркотику, так і зниження шкоди й несприятливих наслідків вживання наркотиків для наркозалежних громадян та суспільства в цілому. Об’єктом тут є як споживачі наркотиків, так і ті, хто ще не почав їх вживання. У першому випадку проводяться заходи лікувально-реабілітаційного характеру, що мають на меті усунути потребу в адиктивній речовині у її споживача. У другому випадку зусилля спрямовані на формування адекватної установки на запобігання первинного прийому наркотиків. Тут використовуються в основному освітні методи, які формують потребу в здоровому способі життя. Особливу ефективність, поряд із шкільними освітніми програмами, у нашій країні і за кордоном показали ЗМІ, особливо при проведенні антинікотинових програм, а останнім часом і глобальна мережа Інтернет.

За методами:

Освітні - спрямовані на підвищення рівня поінформованості різноманітних груп населення про несприятливі (соціальні, медичні й інші) наслідки вживання адиктивних речовин.

Бар’єрні - спрямовані на утруднення і припинення надходження в життєве середовище споживачів адиктивних речовин та рекламуючої їх інформації.

За цілями:

Спрямовані на запобігання поширення наркотизму й доступності адиктивних речовин (drugenforcement).

Спрямовані на зниження шкоди та несприятливих наслідків від вживання адиктивних речовин для залежних осіб і суспільства (harmreduction, riskminimization).[5, с. 54]

Також за кінцевими цілями можна розрізняти методи профілактики й у такий спосіб:

Методи, які мають за мету повне утримання від вживання адиктивних речовин (повна абстиненція). Такі цілі, наприклад, ставлять перед собою в США й Австралії.

Методи, які спрямовані на «помірне споживання» або часткове утримання від вживання адиктивних речовин (часткова абстиненція). У Голландії метою превентивної діяльності вважається зниження ризику від вживання «важких» наркотиків, в Англії - вміння відповідально вживати адиктивні речовини.

За групами населення - «мішенями» профілактики:

Методи, які мають своєю мішенню «потенційних споживачів» адиктивних речовин (головним чином - підлітків і молодь).

Методи, які мають своєю мішенню «наставників» - тобто ті групи населення, які виконують стосовно потенційних споживачів функції навчання і контролю, у першу чергу батьків, вчителів, лікарів, просто людей зрілого віку, які мають антинаркотичні установки.

Методи, які мають своєю мішенню епізодичних споживачів адиктивних речовин.

Методи, які мають своєю мішенню активних споживачів адиктивних речовин із залежністю, що цілком сформувалася, і близьких їм людей (батьків, друзів й т. і.)

За загальними принципами впливу на соціум:

Конструктивні - спрямовані на формування «таких установок і значеннєвої орієнтації особистості, при яких адиктивні речовини не є цінностями», тобто ті, що посилюють вплив «захисних чинників», їх ще називають чинниками антириску.

Деструктивні - спрямовані на руйнацію або зміну соціальних установок (спонтанних атитюдів) на споживання адиктивних речовин, тобто ті, що поменшують вплив «чинників ризику».

Рис2 Відсоток коштів виділений на фінансування наркологічної служби з місцевих бюджетів

Клієнти центру погодилися бути учасниками програми зниження шкоди і зменшення ризику (Harmreduction/ Riskminimization) [7, с.22]

Ці програми належать до вторинної профілактики наркотизму, тому що спрямовані вже на споживачів адиктивних речовин. Агентами таких програм виступають і медики, але набагато частіше волонтери та соціальні працівники. Іноді у ролі волонтерів виступають і самі наркомани.

Громадський центр застосовує такі методи боротьби з наркоманією, як програми обміну шприців для ін’єкційних наркоманів, робота на вулиці, доступні контактні кафе, кімнати для наркоманів, крім того, проводиться лікування методом заміщення (наприклад, наркоманам замість тих наркотиків, які вони звикли вживати, пропонують метадон). Для того, щоб зменшити небезпеку, пов’язану з вживанням незаконних наркотиків, і дати наркоманам можливість жити повноцінним життям, багато держав стали більш толерантно ставитися до вживання незаконних наркотиків (Голландія, Англія й ін.). Проте той факт, що подібні заходи знаходяться на грані законності, змушує багатьох фахівців, які займаються проблемою наркоманії, вимагати декриміналізації торгівлі і вживання наркотиків. Вони вважають, що це, зрештою, повинно привести до зміни законів у відношенні легалізації нових методів боротьби з наркоманією.

Серед подібних заходів щодо зменшення небезпеки від вживання наркотиків - заходи щодо мінімізації шкоди для здоров’я наркоманів (harmreduction), [7, с.23] спрямовані на запобігання нещасним випадкам серед наркоманів. Подібні проекти найбільш поширені у середовищі рейверів, які переважно споживають нові синтетичні наркотики. Заходи щодо зниження шкоди серед споживачів адиктивних речовин передбачають збір конкретної інформації про ті або інші наркотики, створення інформаційних стендів у молодіжних клубах і на дискотеках, поширення друкованої інформації про небезпеку вживання адиктивних речовин, організацію консультативних пунктів.

Сюди також входить і т. з. «клубна робота» (Clubwork). Це робота з підлітками у молодіжних клубах дозвілля. Серед напрямків подібної діяльності - створення в клубах спеціально обладнаного місця, що повинно створити довірчу атмосферу і полегшити бесіди про досвід знайомства з наркотиками.

Програми рівний - рівному. Для того, щоб знизити ризик вживання наркотиків, до наркопревентивної роботи залучають тих, у кого є досвід споживання наркотиків, і колишніх наркоманів, які можуть передати новачкам і недосвідченим наркоманам практичні правила і досвід споживання наркотиків, який сформувався в наркосередовищі. Задачею подібного обміну інформацією (peereducation) є підтримка неповнолітніх наркоманів (peersupport). [7, с.25] Така форма звертання до неповнолітнього використовується для того, щоб установити хоч який-небудь контакт із тими, хто тільки починає вживати наркотики.

Агентами третинної профілактики наркотизму можуть виступати як медичні працівники, так і громади колишніх наркоманів, так звані терапевтичні співтовариства. Основною метою їх діяльності є реабілітація та ресоціалізація споживачів адиктивних речовин. У цій сфері працюють як державні, так і недержавні об’єднання, причому досвід останніх відрізняється часто набагато більшою ефективністю. У світі існує величезна кількість різноманітних організацій, які надають лікувально-реабілітаційну допомогу наркоманам.Зокрема в місті Хмельницькому функціонує реабілітаційний центр «Нове життя» про, що проінформовані клієнти громадського центру.

У розвинутих країнах, і навіть у тих, які розвиваються, реабілітаційні центри діють вже давно. Більшість із них працюють за програмою «12 кроків». Ця програма розроблена ще наприкінці 30-х років людьми, що раніше самі залежали від наркотиків або алкоголю. Вона одержала схвалення в усьому світі, оскільки в принципі вирішує головну задачу лікування - повну духовну переорієнтацію наркомана, поступове повернення або набуття нових життєвих цінностей, властивих здоровим людям. Існує Всесвітня Федерація Терапевтичних Товариств (WFTC), що об’єднує лікувальні і реабілітаційні центри, які працюють за цією програмою. На жаль, у СРСР її поширення не віталося, оскільки програма «12 кроків» активно спирається на релігійні почуття людини, хоча, за великим рахунком, і не передбачає обов’язкової віри в Бога. На цьому принципі працюють найвідоміші терапевтичні організації - «Анонімні Алкоголіки» (АА), «Анонімні Наркомани» (АН), «Ал-Анон» (допомога родичам хворих), «Алатин» (допомога дітям алкоголіків). [11, с.203] Утримання реабілітаційних центрів обходиться досить дорого, тому часткове забезпечення для них є головним принципом. Саме тому дотепер практично немає ні державних, ні муніципальних установ такого типу.

Отримавши вище зазначену інформацію, відвідавши всі заняття ми можемо спостерігати у клієнтів громадського центру певні зміни. Більшість з них чітко усвідомлює ту шкоду яку спричиняють стимулятори на організм. Клієнти громадського центру «Вікторія» мають чітке уявлення про стан речей і ситуацію в Україні.

Юрист громадського центру регулярно роз’яснює про кримінальну відповідальність передбачену законодавством Україгни, щодо незаконного обігу наркотиків.

Саме головне, що ці люди в процесі проходження тренінгів знають куди їм звертатися у разі виникнення труднощів по допомогу. Працівники громадського центру мотивують клієнтів, щодо проходження реабілітації та подальшої ресоціалізації у суспільство

2.4 Методичні рекомендації щодо подальшої роботи із споживачами стимуляторів

Загальні рамкові принципи і вимоги до організації та змісту послуг, що надаються в сфері профілактики поширення наркоманії та ВІЛ/СНІД, в тому числі з профілактики ВІЛ/СНІД та наркоманії, викладені в Рекомендованих стандартах для ВІЛ-сервісу Національної системи здоров’я Великої Британії, а також в Стандартах ВООЗ для якісного лікування ВІЛ: інструмент для якісного оцінювання, покращення та акредитації.

Рекомендовані стандарти для ВІЛ-сервісу Національної системи здоров’я [7, с.89] були погоджені Департаментом здоров’я Великої Британії у 2003 р. Згідно цих стандартів, послуги, які надаються в сфері ВІЛ/СНІД та боротьби з наркоманією, повинні бути:

Клієнт-орієнтованими, тобто повинні наснажувати особу для прийняття вибору на користь здоров’я та керованого життя з ВІЛ шляхом просвіти і підтримки, що підкреслює важливість способу життя, культури та релігії та діє в напрямку подолання впливів незадовільного матеріального становища, соціального виключення та стигми.

Здійснювані в партнерстві, а саме: цілі та відповідальність особи та медичних та соціальних служб є взаємопогоджені і чітко встановлені в плані, що регулярно переглядається.

Неупередженими, а саме: послуги сплановані на основі потреб населення, окремих його груп та відповідають цим потребам.

Інтегрованими, тобто забезпечують поєднання знань та вмінь професіоналів медичної та соціальної допомоги в мультидисциплінарній команді, що складається як з фахівців первинної медичної допомоги та соціальної допомоги, так і фахівців з інших спеціалізованих напрямків.

Орієнтованими на результат, тобто мають забезпечувати зведення до мінімуму ризик інфікування ВІЛ та асоційованих ускладнень, а також сприяти зростанню якості життя клієнтів шляхом наснаження персоналу до надання та оцінки допомоги, здійснювати профілактичну роботу серед споживачів стимуляторів.

Відповідно, згадані засади надання соціальних послуг з ВІЛ/СНІД та боротьби з наркоманієюв свою чергу можуть слугувати орієнтиром для розробки загальних принципів національних мінімальних стандартів надання соціальних послуг в сфері профілактики ВІЛ/СНІД серед уразливих групп населення в Україні.

Дані рекомендовані стандарти встановлюють, що програма профілактики ВІЛ/СНІД має бути основана на доказах ефективності діяльності та досвіді кращих практик, поєднана з заходами просування сексуального здоров’я та інтегрована з послугами з лікування та догляду. Також окремим стандартом визначено:

необхідність впровадження заходів зниження шкоди (обмін шприців та голок, поширення дезинфікуючих речовин, замісна терапія);

необхідність попередження вживання наркотиків під час вагітності та після народження дитини;

основні групи, на які слід спрямовувати профілактичні заходи;

рамки здійснення пост-контактної профілактики після контакту, не пов’язаного з виконанням професійних обов’язків;

необхідність впровадження заходів, спрямованих на зменшення соціального виключення, стигми, дискримінації спільнот, які потерпають від цих явищ;

важливість формування навичок здорового способу життя, включаючи практику безпечного сексу та відмова від спільного використання інструментів при вживанні наркотиків;

необхідність здійснення діагностики, лікування та допомоги при інших ІПСШ серед уразливих груп;

інші аспекти, що висвітлюють питання координації, організації надання послуг з профілактики вживання стимуляторів на місцевому та національному рівнях [8, с.98].

Крім того, комплексні програми роботи із споживачами стимуляторів, згідно стандарту, повинні бути основані на реальних потребах та включати:

надання інформації, індивідуальної підтримки та здійснення заходів з розвитку навичок;

заходи, спрямовані на зміну ставлення та формування мотивації;

заходи за принципами "рівний-рівному" та аутріч-роботу в місцях перебування цільових груп;

безкоштовне або недороге розповсюдження презервативів, лубрикантів та чистих шприців;

доступність метадону для споживачів героїну;

доступ до тестування на ВІЛ;

Більшість з перелічених положень відповідають послугам, що надаються в Україні, тому теоретично можуть слугувати прикладом при розробці мінімальних стандартів надання соціальних послуг серед споживачів стимуляторів.

В той же час освітній та інші компоненти роботи із споживачами стимуляторів віднесені до послуг, що надаються на базі громад, і тому майже не розглядається. Стандарти лише встановлюють такі основні принципи, які повинні бути враховані при організації профілактичної програми:

Профілактичні програми повинні здійснюватись на основі громади;

Профілактичні програми підкреслюють важливість раннього діагностування інфекцій, що передаються статевим шляхом, опортуністичних хвороб (включаючи туберкульоз) та ВІЛ;

- Профілактичні програми передбачають сповіщення сексуальних партнерів;

Профілактичні програми зорієнтовані на групи підвищеного ризику, такі як ПСБ, СІН та ЧСЧ;

Профілактичні програми включають розповсюдження презервативів, обмін голок та інші заходи, які надають цільовим групам в місцях їх перебування;

Профілактичні програми включають освіту щодо універсальних заходів запобігання інфікуванню та інших тем, що визначаються працівниками сфери охорони здоров’я та іншим персоналом.

Дейв Берроуз [1, с.18] в своєму керівництві до організації програм обміну шприців визначає такі базисні принципи програм зниження шкоди:

акцент на досягненні короткотермінових прагматичних цілей, що базуються на ієрархії зниження ризику (ієрархія включає: зниження рівня спільного використання ін’єкційного обладнання, скорочення частоти ін’єкційного вживання, зниження рівня використання вуличних наркотиків, зниження рівня використання рецептурних наркотиків, збільшення кількості осіб, які утримуються від наркотиків);

акцент на зниженні шкоди, як для окремих осіб, так і для суспільства загалом;

використання численних та різноманітних стратегій для досягнення поставлених цілей;

залучення до роботи по розробці та впровадженню програми активних споживачів наркотиків.

Вказані засади програм зниження шкоди можна доповнити Принципами профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають стимулятори [46, с.56], прийнятими Європейським бюро ВООЗ для роботи на національному та регіональному рівнях. Згідно цього документу, такими принципами є:

. інформаційна робота та освіта, що здійснюється серед всього населення, з представниками СІН, їх близького соціального оточення, з працівниками соціальних служб та закладів охорони здоров’я;

. забезпечення доступності соціальних служб та служб охорони здоров’я, незалежно від віку, статі, статусу, стану клієнта та виду допомоги, якої він потребує, а також з точки зору розташування служб;

. активна робота серед осіб, які вживають ін’єкційні наркотики та стимулятори, що передбачає здійснення просвіти та програм обміну шприців, надання інших спеціальних послуг, орієнтованість програм на особливі групи (наприклад ПСБ, які вживають наркотики) та встановлення зв’язків з іншими організаціями, що працюють в цій сфері;

. забезпечення осіб, які вживають ін’єкційні наркотики та стимулятори, стерильними ін’єкційними інструментами та дезінфікуючими матеріалами ( включає забезпечення доступності стерильних ін’єкційних та дезинфікуючих матеріалів без обмежень та в різних місцях і закладах, обмін шприців та голок, їх утилізація);

. надання особам, які вживають наркотики та стимулятори ін’єкційним шляхом можливість отримувати замісну терапію.

Перераховані основні засади зниження шкоди, загалом, відповідають напрямам профілактичної діяльності українських організацій, які працюють в сфері профілактики ВІЛ/СНІД серед уразливих груп населення.

Реалізація всіх зазначених принципів у випадку їх запозичення в українську практику передбачає скоординовану роботу як безпосередніх надавачів соціальних та медичних послуг СІН, так і осіб, відповідальних за формування та реалізацію національної та місцевої політик з протидії ВІЛ/СНІД. Чіткий розподіл функцій та відповідальності, координація діяльності, зрозумілі механізми регулювання державних та недержавних суб’єктів надання соціальних послуг, належне фінансування є необхідними умовами виконання такої роботи.

Однак наразі, при спробі впровадження даних принципів в місцеву практику, можуть виникнути певні ускладнення. Так, недостатнє фінансування закладів системи охорони здоров’я та їх можлива неспроможність придбати шприці може стати перешкодою при спробі забезпечити доступ СІН до стерильних інструментів та дезинфікуючих матеріалів в медичних закладах. Неготовність широкого загалу населення прийняти програми для СІН, що вживають стимулятори, низька вмотивованість персоналу в медичних закладах до виконання нових обов’язків також можуть завадити збільшенню кількості місць для отримання СІН допомоги.

Так, немедичні складові допомоги СІН, що вживають стимулятори представлені:

моделями комплексної допомоги СІН, що вживають стимулятори на різних етапах профілактики за принципом зниження шкоди, лікування, реабілітації (містять принципи, в тому числі і етичні, зміст, перелік послуг);

формування прихильності до лікування,

замісна терапія ( робота мультидисциплінарної команди).

Програми зниження шкоди також мають низку притаманних лише їм заходів. Наприклад, такими заходами є роздача, обмін, утилізація шприців та поширення презервативів, лубрикантів. Дані послуги інколи пропонують об’єднувати під спільною назвою так званих програм обміну шприців [1], яка також буде використовуватись в даному огляді.

Дейв Берроуз пропонує розрізняти такі форми або складові програм обміну шприців:

. Обмін на стаціонарних пунктах - спеціально відведених місцях, куди СІН та споживачі стимуляторів приходять для того, щоб отримати ін’єкційне обладнання та позбавитись вже використаного.

. Обмін на пересувних пунктах - автобусах або іншому виді невеликого за розмірами транспорту, що пересувається за встановленим маршрутом і в встановленні години працює в визначених точках міста.

. Обмін через аутріч - поширення стерильних голок та шприців та збір вже використаних здійснюється працівниками програм, які виходять на вулиці або інші місця (наприклад, квартири) [1, с.65].

Загалом, специфіка програм зниження шкоди полягає в необхідності встановлення безпосередніх контактів з представниками цільової групи та споживачами стимуляторів, відтак така форми роботи як аутріч набуває все більшого значення в умовах розширення дій профілактичних заходів. Сам термін "аутріч" означає охоплення ззовні, за межами приміщень лікувальних закладів, інших організацій. Аутріч-робота може здійснюватись на вулиці, за місцем проживання, в місцях тимчасового перебування СІН та споживачів стимуляторів(в’язниця, клініки). Окрім розповсюдження стерильного інструментарію та інших засобів профілактики, вона також передбачає здійснення інформаційно-просвітницької роботи, консультування, направлення клієнтів за спеціалізованою допомогою. Основними принципами, на яких здійснюється ця форма профілактичної роботи є: надання підтримки та навчання рівними серед рівних, демонстрування дружнього та незасуджувального ставлення по відношенню до клієнтів, конфіденційність, анонімність та своєчасність допомоги [6, с.45].

В проекті Державного соціального стандарту соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей [48, с.89], визначений перелік соціальних послуг, що має надаватись в межах діяльності консультаційних пунктів “Довіра” при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Діяльність з роздачі, обміну та утилізації шприців, поширенню презервативів, дезінфікуючих засобів, в тому числі в формі аутріч-роботи, може здійснюватись відповідно до певних керівництв, наприклад таких як "Організація та менеджмент програм обміну голок та шприців": керівництво для країн Центральної та Східної Європи і Нових Незалежних Держав колишнього Радянського Союзу Дейва Берроуза [1, с.14], а також "Настільна книга менеджера НУО", зокрема в частині 4 "Аутріч та консультування" та частині 3 " Збірка матеріалів з організації аутріч-роботи та проведенню консультування в програмах Зниження шкоди, що здійснюються неурядовими організаціями" [34, с.35]. Так, до питань, що розглядаються в цих матеріалах, належать:

мета аутріч-роботи;

компоненти аутріч-роботи;

моделі, види та принципи аутріч-роботи;

якості, необхідні аутріч-працівнику;

міркування щодо підбор працівників для аутріч-роботи в залежності від того, чи є вони СІН споживасами стимуляторів, колишніми СІН, не-СІН, волонтерами, або будуть входити до складу змішаної команди);

управління роботою персоналу (налагодженя внутрішньої комунікації, супервізії, навчання персоналу);

правила аутріч-роботи, поведінки на маршруті ( в тому числі правила при контакті з міліцією);

загальні рекомендації для працівників під час першого контакту з СІН споживачами стимуляторів;

техніки спілкування, які можливо застосовувати під час розмови з СІН споживачами стимуляторів;

екіпірування аутріч-працівників;

вимоги до тематичного змісту інформаційних матеріалів, що поширюються [1, с. 35].

Також висвітлений і організаційний компонент, що зокрема включає:

організацію та планування пунктів обміну шприців;

оцінка необхідної кількості ін’єкційного обладнання та менеджмент його запасу;

безпека співробітників проекту, які працюють на маршрутах;

розробка внутрішньої політики здійснення профілактичних заходів, зокрема правила утилізації зібраного обладнання;

системи внутрішнього моніторингу та контролю (форми обліку, щоденники);

залучення клієнтів до проектів [1, с. 34].

Це сприятиме закріпленню та поширенню набутого досвіду, а також створить перевірену практикою основу для контролю за процесом надання таких соціальних послуг.

Групи самодопомоги, є невід’ємним компонентом програм зниження шкоди, а також немедичного догляду та підтримки ЛЖВ/С та споживачів стимуляторів. Вони можуть бути визначені як “тимчасові об’єднання рівних за статусом людей для пошуку шляхів вирішення чи полегшення власних проблем” [38, с.56]. Роль цих груп в наданні психосоціальної підтримки клієнтам різних програм беззаперечна [23;, с. 38-57]. Наприклад, фахівці соціальних служб для молоді, які працюють з группами взаємодопомоги при консультативних пунктах “Довіра”, “використовуючи принцип емпаурменту, сприяють збільшенню можливостей групи, спонукаючи її членів до виконання зобов’язань і посилення відповідальності за допомогу та підтримку один одного” [38, с.121].

Ключова роль в здійсненні підтримки перекладена з фахівця на безпосередніх учасників групи. Отже, групи взаємодопомоги не можна визнати професійною соціальною діяльністю, хоча вони і мають справу з вирішенням соціально-психологічних проблем індивідів.

З огляду на важливість ролі груп взаємодопомоги, вони можуть бути включені в структуру мінімальних стандартів надання соціальних послуг в якості однієї з складових комплексної допомоги та підтримки та закріплені через визначення функцій працівника, який має стосунок до роботи таких груп.

Отже, наркозалежних споживачів стимуляторів називають стимуляторщики. Стимуляторщики - це, як правило, молодь. Вони спілкуються в невеликих закритих групах. Важко приєднуються до профілактичних заходів, постійно зайняті.

Існують певні особливості профілактичної роботи із стимуляторщиками. Найпоширеніші:

·        проведення інформаційних тренінгів і занять:

·        стерилізація і утилізація шприцов;

·        первинна і вторинна передача ВІЛ/СНІД;

·        інформація про гепатитах/туберкулезе;

·        безпечні сексуальні практики і їх обговорення з партнером;

·        правильне використання презервативів;

·        доступ до лікування;

·        профілактика передозування;

·        стратегії аутріч-роботи;

·        питання, пов'язані з хімічною залежністю.

Проведення тренінгів з родичами, друзями, статевими партнерами стимуляторщиков в цілях ознайомлення їх з особливостями впливу токсичних речовин, використовуваних для варива наркотика.

Роздача заохочувальних предметів: жувальна резинка/конфеты без цукру, вода/несладкие напої в «привабливих» пляшках, сольовий розчин, презервативи, лубриканты, інформаційні матеріали і так далі

Проведення індивідуальної і групової роботи із споживачами стимуляторів включає:

·        консультування/бесіди;

·        залучення фахівців в ролі «гостей» на групові зустрічі;

·        перегляд відеофільмів і їх обговорення і т.д.;

·        групові заняття для дозвілля, конструювання

Програма групової роботи передбачає проведення спільних занять у вигляді консультацій, бесід, на яких співробітники громадського центру зустрічаються з ПІН і обговорюють якісь проблеми, дороги їх рішення. Під час цих бесід співробітники повинні мотивувати клієнтів до спільного вживання з людьми, яким вони довіряють (якщо це можливо), піклуватися один про одного, обговорювати один з одним наболілі питання.

Такі заняття зможуть допомогти стимуляторщикам розробити плани вживання наркотиків і зміни індивідуальної поведінки. В план вживання наркотиків обов'язково включаються періоди відновлення.

Групові заняття допоможуть побудувати співпрацю з СІН і дадуть можливість інформувати їх про здоровий спосіб життя. Окрім цього, вони допоможуть залучити стимуляторщиков в групи самодопомоги.

Групові заняття можуть бути різній тривалості - від 30 до 90 хвилин впродовж 12 тижнів.

Максимальна кількість учасників таких занять не повинна перевищувати 10 чоловік. Заняття повинні проводити 2 співробітники проекту, які мають досвід роботи з СІН-стимуляторщиками, мотиваційного консультування і уміють толерантно обговорювати делікатні питання. Один із співробітників проекту повинен узяти на себе відповідальність за присутність СІН, контроль за сприйняттям і розумінням матеріалу, заохочення групи, підтримку дискусій, допомогу під час демонстрації практичних навиків. Другий співробітник бере на себе презентацію матеріалу, організацію і проведення дискусії.

Краще, якщо групи будуть однорідними, наприклад, окрема група для молодих споживачів стимуляторів, жінок комерційного сексу, людей, які живуть з ВІЛ і тому подібне Групи можуть бути змішаними - чоловіки і жінки, але не рекомендується запрошувати в одну групу людей, які знаходяться в інтимних стосунках.

Принципи участі і відвідин групових занять мають бути чіткими, зрозумілими для кожного і прийнятими всіма учасниками. Учасники повинні розуміти, чого від них чекають і яких правил вони повинні дотримуватися. Щотижневі зустрічі повинні мати стандартну структуру, наприклад:

·        реєстрація;

·        вітання учасників;

·        обговорення останніх новин;

·        дискусія по вибраній темі;

·        розвиток практичних навиків.

Групові заняття можна проводити у форматі лекцій, обговорень, спільних упражнений/игр, індивідуальних вправ, ролевих ігор, демонстрацій умінь і навиків, показу відеофільму, зустрічей з гостями-експертами, розробки інформаційних матеріалів, проектів і тому подібне

Темами таких занять можуть бути:

·        стерилізація і утилізація шприцов;

·        дороги інфікування ВІЛ, гепатитами, ІПСШ, туберкульозом;

·        профілактика ВІЛ, гепатитів, ІПСШ, туберкульозу;

·        безпечне вживання наркотиків;

·        безпечна сексуальна поведінка і його обговорення з сексуальним партнером;

·        наркотична залежність і дороги її подолання;

·        передозування і перша допомога при передозуваннях;

·        діагностика і лікування ВІЛ, гепатитів, ІПСШ, туберкульозу;

·        замісна терапія, що підтримує;

·        АРВ-терапія і тому подібне

Основне завдання таких групових занять - це утримання інтересу стимуляторщиков до участі в програмі профілактики, інформування і прагнення до зміни ризикованої поведінки.

Для того, щоб заохочувати стимуляторщиков до участі в групових заняттях, можна запропонувати їм їду, цукерки, жувальну гумку без цукру, призи, медикаменти, безкоштовні послуги перукаря або інші послуги, які надає проект.

Висновки до ІІ розділу

У Громадському центрі м. Хмельницького по роботі з наркозалежними приділяється велика увага навчальному процесу, що підтверджується великою кількістю сертифікатів, які свідчать про участь працівників у різних за тематикою та географією семінарах, тренінгах, стажуваннях: семінар «Сучасні методи профілактики та лікування наркотичної та алкогольної залежності»; семінар «Проведення інтерв’ювання»; тренінг «Телефонне консультування»; тренінг «Консультування клієнтів з хімічною залежністю»; семінар «Телефон довіри як система підтримки сім’ї з проблемою залежності»; семінар «Управління поведінкою та методи консультування»; тренінги «Методи планування сім’ї»; «Методи проведення заходів, спрямованих на збереження репродуктивного здоров’я»; «Робота в команді»; «Створення літніх терапевтичних таборів»; «Створення групи самодопомоги»; «Арт-терапія»; «Ознайомлення з досвідом роботи організацій, що працюють з ВІЛ-позитивними та наркозалежними людьми», тощо.

Відповідно з початку заснування громадського центру в м. Хмельницькому і по цей день пріорітетним напрямом діяльності центру є впровадження програм, що сприяють соціалізації СІНів і їх близького оточення. Зокрема реалізація програми Зменшення Шкоди в середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН), які є основними цільовими групами центру.

Упродовж 2009 р. - 2010р.р. у Хмельницькому реалізовувався проект «Інтервенція з метою зменшення вживання ін'єкційних наркотичних речовин та стимуляторів». Його метою було зменшення вживання та/або шкоди, пов'язаної із вживанням ін'єкційних наркотичних речовин та стимуляторів. Виконавцем проекту став Хмельницький Громадський центр, а замовником - Медична школа університету Колорадо, США.

В м. Хмельницькому найпоширенішими стимуляторами є ефедрон та первентин. Спостереження проведені на базі Громадського центру показали, що споживачі ефедрону зазвичай молодші, мають менший досвід та вміння приготування наркотиків, користуються тим, що можна легально отримати з торговельної мережі й порівняно дешево. Через невисоку якість такого наркотику вимушені вживати його часто і користуватися шприцами повторно або використовувати спільні шприци.

Споживачі первітину в середньому є старшими та більш досвідченими або в приготуванні, або в діставанні наркотику. Для них характерніші статеві ризики, пов’язані з наявністю випадкових статевих партнерів та можливим вживанням наркотиків разом зі статевими партнерами.

Отримані результати спостережень свідчать, що під час розробки дієвих інтервенційних програм важливо зосереджуватися на особливостях наркозалежностей від різних типів наркотиків, оскільки їх споживачі різняться у соціально-демографічному плані та рівнях ризикової поведінки. Окреме завдання - покращення доступу до групи споживачів наркотиків стимулювальної дії. Загалом споживачі стимуляторів потребують поведінкових програм, що акцентують небезпеку поводження із ін’єкційним інструментарієм, оскільки виявили досить високі ризики у цьому плані. Інтервенції також повинні враховувати також і тип стимуляторів, оскільки споживачі ефедрону та первітину різняться певними важливими аспектами. Так, треба враховувати високу частоту ін’єкцій споживачами ефедрону та високі сексуальні ризики споживачів первітину.

ВИСНОВКИ

Наркотизації молоді активно сприяють такі негативні фактори як соціально-економічна і політична ситуація та нестабільність у суспільстві, різке розшарування і неблагополуччя у сім’ях, недоліки в організації навчально-виховного процесу у закладах освіти, вплив ЗМІ, що створює підґрунтя для соціалізації підлітків в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі як у найближчому оточенні, так і в макросередовищі в цілому. Через вживання підлітками психоактивних речовин страждають не тільки вони, але і їх сім’ї. Стрес, біль, почуття сорому, провини - те, що почувають близьке оточення наркозалежних осіб. Водночас, одним із найвагоміших факторів формування наркозалежності особистості у підлітковому віці є неблагополуччя у сім’ях, а неблагополучні сім’ї (в тому числі і потенційно неблагополучні) є безпосереднім об’єктом професійної діяльності соціального педагога.

Протягом 1990-х років набуло значного поширення ін’єкційне вживання наркотиків на території України, що спричинене рядом економічних та соціальних наслідків розпаду Радянського Союзу [5, с. 16]. Своєю чергою, ін’єкційне вживання наркотиків призвело до захворювань та ВІЛ-інфікованості через небезпечні форми ін’єкційної та сексуальної поведінки [7, с.34]. Опіати були основними наркотиками вживання серед СІН протягом багатьох років, однак нове сторіччя ознаменувалось поширенням вживання наркотиків стимулювальної дії [4, с.67]. Можливість їхнього приготування із доступних в аптеках медикаментозних попередників зробила їх доступними наркотиками, і тепер через парентеральне вживання вони становлять додатковийтфактор небезпеки [3, с.43]. У багатьох країнах дослідники повідомляли про підвищену ризикову поведінку щодо власного здоров’я та високу загрозу передачі ВІЛ серед споживачів ін’єкційних стимуляторів [6, с.56]. Така ризикова поведінка включає спільне використання ін’єкційного інструментарію, приготування і вживання спільно приготованого розчину наркотику та небезпечні форми сексуальної поведінки [12,с. 21]. Хоч дослідження теми стимуляторів в Україні завжди було недостатнім, проте деякі автори підтверджували пов’язану з ними підвищену загрозу інфікування ВІЛ [4,с .43]. Порівняно зі споживачами наркотиків інших груп було продемонстровано, що споживачі стимуляторів мали підвищену імовірність користування спільними шприцами, введення спільно приготованого розчину, сексуальних контактів з іншими СІН та невикористання презервативів [8, с.12]. Усе це обтяжується практичною відсутністю специфічних до стимуляторів програм лікування, як фармакологічних, так і достатньо дієвих поведінкових [15, с.45].

Робота громадського центру м. Хмельницького із споживачами наркотиків та стимуляторів постає як процес налагодження контакту зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин та стимуляторів з метою навчити їх безпечному вживанню наркотичних речовин і мотивувати їх до зміни ризикованої поведінки.

Серед сильних сторін такої роботи можна назвати: наявність конкретних результатів роботи; можливість встановити довірливі стосунки з клієнтом; наснаження клієнта у процесі роботи, що допомагає працівникові усвідомити власну корисність і підвищити самооцінку. Основними проблемами, що виникли в роботі соціальних працівників з людьми, які вживають наркотичні речовини та стимулятори ін'єкційним шляхом, є: високий ризик виникнення вигорання; відсутність налагодженої взаємодії з представниками правоохоронних органів; нерозуміння сутності й важливості соціальної роботи з боку громадськості; низький рівень матеріального забезпечення соціальної роботи.

У роботі соціальних працівників громадського центру важливу роль відіграє фахова підготовка, яка включає в себе: по-перше, вивчення проблеми залежності з урахуванням соціально-психологічних, правових і медичних аспектів хвороби, засвоєння конкретних практичних навичок безпечного вживання ін'єкційних наркотичних речовин і розвиток комунікативних навичок у цілому; по-друге, обмін досвідом роботи між соціальними працівниками; по-третє, самопідготовку соціальних працівників.

Основними умовами проведення соціальної роботи працівники вважають такі: не забезпечувати клієнта наркотичними речовинами, не заохочувати його до вживання, самому залишатися тверезим. Дотримання цих умов сприяє встановленню чітких меж професійного втручання.

Вивчення досвіду соціальних працівників Громадського центруу межах проекту «Інтервенція з метою зменшення вживання ін'єкційних наркотичних речовин» дає змогу рекомендувати тим організаціям, які використовують вуличну соціальну роботу як метод профілактики ВІЛ/СНІДу:

проводити просвітницьку роботу з представниками правоохоронних органів з метою налагодження взаємодії;

інформувати громадськість через проведення інформаційних кампаній у засобах масової інформації про використання соціальної роботи як методу профілактики ВІЛ/СНІДу та подальшогї наркотизації суспільства;

забезпечувати навчання соціальних працівників і співпрацю з професіоналами, які не є споживачами наркотичних речовин;

забезпечувати постійну психологічну підтримку соціальних працівників у процесі роботи з клієнтами шляхом координування та супервізії їхньої діяльності;

ураховувати, що фінансування програм соціальної роботи створює додаткові можливості для залучення вуличних працівників і клієнтів.

Отже, послуги, які надаються в сфері ВІЛ/СНІД та боротьби з наркоманією, повинні бути:

Клієнт-орієнтованими, тобто повинні наснажувати особу для прийняття вибору на користь здоров’я та керованого життя з ВІЛ шляхом просвіти і підтримки, що підкреслює важливість способу життя, культури та релігії та діє в напрямку подолання впливів незадовільного матеріального становища, соціального виключення та стигми.

Здійснювані в партнерстві, а саме: цілі та відповідальність особи та медичних та соціальних служб є взаємопогоджені і чітко встановлені в плані, що регулярно переглядається.

Неупередженими, а саме: послуги сплановані на основі потреб населення, окремих його груп та відповідають цим потребам.

Інтегрованими, тобто забезпечують поєднання знань та вмінь професіоналів медичної та соціальної допомоги в мультидисциплінарній команді, що складається як з фахівців первинної медичної допомоги та соціальної допомоги, так і фахівців з інших спеціалізованих напрямків.

Орієнтованими на результат, тобто мають забезпечувати зведення до мінімуму ризик інфікування ВІЛ та асоційованих ускладнень, а також сприяти зростанню якості життя клієнтів шляхом наснаження персоналу до надання та оцінки допомоги, здійснювати профілактичну роботу серед споживачів стимуляторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Аутріч-работа / Колодец Наркосцена. - <http://www.drugscene.ru/society?id=16>

2.       Балакірєва О., Бойко А., Бойко Р., Вієвський А., Галич Ю., Дворяк С., Довженко С., Дупленко П., Заякіна О., Звершховська І., та інші; „Методичні рекомендації з питань організації та функціонування центрів ресоціалізації наркозалежних”; Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міністерство охорони здоров'я України, Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Київ 2004.

3.       Балакірєва О.М., Артюх О.Р., Бочкова Л.В., Галич Ю.П., Галустян Ю.М., Фаворська Д.М., Злобіна О.Г., Левчук Н.М., Лютий В.П., Марциновська В.А., Микитюк Т.П., Морозов В.Ф., Петровський О.М., Шамота Т.С., Яременко О.О. Моніторинг поведінки споживачів ін'єкційних наркотиків як компонент епіднагляду другого покоління / Київ: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. 68 с

.        Балакірєва О., Яременко О., Артюх О., Дупленко П., Бондар Т., Рябова М. „Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 1995, 1999, 2003 роки”; Державний інститут проблем сім'ї та молоді, Український інститут соціальних досліджень; Київ 2003, стор. 51 - 61.

5.       «Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді»: моногр./ О. Балакірєва, Н. Рингач, Р. Левін та ін. / К.: Укр.. ін-т соц. Дослідж. Ім. О. Яременка, 2007. - 128 с.

6.       Ваненкова Т. Развитие программы снижения вреда в Украине // Программа снижения вреда от употребления наркотиков. Информационный дайджест. - 2000. - №3. - С. 22-28.

7.       Derricott J., Preston A., Hunt N,. Speed S. The Safer Injecting Briefing. - Принципы и методы внедрения менее опасных инъекционных техник употребления наркотиков. - HIT, 1999.- <http://uhrn.civicua.org/library/art_en/princip.txt>

.        Marlatt G. A. Harm reduction: Pragmatic Strategies for Managing High-Risk Behaviors // Программа снижения вреда от употребления наркотиков. Информационный дайджест. - 2000. - № 3. - С. 32-48.

9.       Кузьминов В. Н. Особенности психических и поведенческих расстройств при злоупотреблении различными психостимуляторами кустарного изготовления / В. Н. Кузьминов, И. В. Линский, А. Г. Назарчук // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т. 10. -Вип. 1. - С. 190-192.

10.     Моніторинг поведінки споживачів ін’єкційних наркотиків як компонент епіднагляду другого покоління / О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва, Л. В. Бочкова, Ю. П. Галич та ін. - К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. - 68 с.

.        „Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я. Десятий перегляд» /World Health Organization, 1992; Всесвітня організація охорони здоров'я, Женева, 1998; Український Інститут громадського здоров'я, переклад з англійської, 1998.

12.     Наркопотребление и ВИЧ-инфекция. Республиканский центр профилактики СПИД. Республика Беларусь. - <http://www.napc.by/docs/narkopotreblenie-i-vich.doc>

.        Нєйдлман І. А. Розумна політика стосовно наркотиків // Соціальна політика і соціальна робота. - 2001. - №З (19). - С. 3-2).

15.     Определения термина «Снижение вреда» / Коалиция Снижения Вреда, Нью-Йорк. Колодец Наркосцена. - <http://www.drugscene.ru/society?id=48>

.        Підсумковий звіт Програми Представництва ООН на підтримку Програми профілактики ВІЛ-інфекції / СНІДу в Україні «Діймо сьогодні». Представництво ООН в Україні. <http://www.un.kiev.ua>

.        Профилактика ВИЧ-инфекции. ООН информирует // СПИД. СНІД. AIDS. - 1999. - №1. - С. 25.

.        Спрингер 3. Модели отношения к проблеме злоупотребления наркотическими веществами / Колодец «Наркосцена». - <http://www.drugscene.ru/society?id=47>

19.     3. Петрюк П. Т. Наркотична залежність від препарату, виготовленого кустарним шляхом із капсул «Ефект» та «Колдакт» (клінічні особливості в судово-психіатричній практиці) / П. Т. Петрюк, А. В. Каніщев, В. В. Коваленко, В. М. Шевельов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2001. - № 1. - С. 65-69.

20.     Сосин И. К. Клиника, патогенез и лечение зависимости от психостимуляторов, получаемых путём кустарной химической модификации некоторых официальных препаратов, содержащих прекурсоры / И. К. Сосин, И. В. Линский, Ю. Ф. Чуев, В. Н. Кузьминов та ін. // Архів психіатрії. - 2001. - № 4. - С. 117-122.

21.     Сімейні групові наради як метод розв’язання конфліктних ситуацій / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. - К., 2003. - 86 с.

22.     Соціальна робота в Україні / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Наук. світ, 2003. - 233 с.

.        Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: ДЦССМ, 2004. - 364 с.

.        Соціальні служби - родині. Розвиток нових підходів в Україні (перевидання) / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. - К., 2003. - 128 с.

.        Технології соціально-педагогічної роботи / За ред. А.Й. Капської. - К.: УДЦССМ, 2000. - 372 с.

.        Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: Навч. посіб. - К.: ДЦССМ, 2002. - 132 с.

.        Шимкене Ж. Робочий матеріал семінару ДХФ ,,Усвідомлене батьківство: досвід, проблеми, перспективи”. - К., 2001. - 14 с.

28.     Шаповал А. Стратегія Зменшення Шкоди від вживання ін'єкційних наркотиків. - <http://uhrn.civicua.org/uhra/strategy.htm>

29.     Кримінальний Кодекс України. Зі змінами та доповненнями.

30.     Кодекс України про адміністративні порушення. Зі змінами та доповненнями.

.        Закон України №60/95-ВР, від 15.02.95р. „Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів”.

.        Закон України №62/95-ВР від 15.02.95р. „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, прекурсорів та зловживання ними”.

.        Закон України №1775-ІІІ (витяг), від 01.06.2000р. „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.1993р. №343 Про Національну координаційну раду боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.1996р. №6 „Про затвердження Положення про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.1997р. №146 „Про затвердження порядк видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.1999р. №786 „Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, з обігом яких пов'язана діяльність, що підлягає ліцензуванню”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №698 „Про затвердження переліку органів ліцензування”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №106 „Про затвердження порядку

.        впровадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально - профілактичних закладах та установах”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2001р. №756(витяг) „Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2001р. №960 „Про затвердження заходів щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров'я населення України”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2002р. №809 „Про розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді „Твоя перемога”.

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2006р. №1438/0/1-06 „Про поновлення складу Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України”.

.        Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2002р. №26-р „Про Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002 - 2010 роки”.

.        Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1998р. №297 „Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду”.

.        Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27.07.1998р. №226 „Про затвердження Тимчасових стандартів діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги”.

.        Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.2002р. №507 „Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги”.

.        Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.04.2005р. №161 „Про розвиток та удосконалення замісної підтримуючої терапії для профілактики ВІЛ/СНІДу серед споживачів наркотиків”.

.        Наказ МОЗ України від 20.12.2006 р. №846 ”Про заходи щодо організації ВІЛ/СНІД профілактики та замісної підтримуючої терапії для споживачів ін'єкційних наркотиків”.

51.        Люди и ВИЧ: книга для неравнодушных, 2-е изд. - К. "Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине".-505

52.     Максимова Н. Толстоухова В. Профілактика наркозалежності серед підлітків та молоді. К.2001.

53.     Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі (для лідерів з числа підлітків, молоді, вчителів, батьків). За ред. Лазоренко Б.П.,Пінчук І.М. / - К., 2002.-144 с.

54.     Макаров Ю.В., Исаков В.В. Тренінг як об'єкт психологічного аналізу. - СПб, 1996. - 18 з.

55.     Макшанов С. І. Психологія тренінгу. СПб., 1997.

.        Міллс Дж., чи Кроу Р. Терапевтичні метафори для дітей і внутрішньої дитини. - М., 1996.

57.     М.М.Гулдинг, Р.Л.Гулдинг. Психотерапия нового решения. Теория и практика.М.1997.-279с.

.        Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Психологія і психологія вищої школи. - К., 2000. - 364 с.

.        Національний звіт з виконання рішень Декларації про відданість справі боротьби із ВІЛ/СНІДом. Україна: Звітний період: січень 2008 р. - грудень 2009 р. - К., 2010. - 116 с.

60.     Нерівність умов щодо формування здорового способу життя молоді: Науково-аналітична доповідна записка / Інститут економіки та прогнозування НАНУ. - К., 2010. - 23 с. [Не опубл].

61.     Нове покоління незалежної України (1991 -2001 роки). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року).К.2002.: Державний інститут проблем сім‘ї та молоді.2002.-211 с.

62.     П. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процессу // Початкова школа. - 1998. - №1.34-45с.

63.     Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: монографія / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, Н.О. Рингач та ін. - К.:Український ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2008. -152 с.

.        Р.Дильс. Изменение убеждений с помощью НЛП.М.1999.-187с

.        Сиомичев А.В. Психологические особенности адаптации студентов в сфере познания и общения в вузе. - Л., 1987.

.        Т.А.Харрис.Я благополучен, ты благополучен. Н.Новгород. 1993.-285с.

ДОДАТОК А

АСН - абстинентний синдром у немовлят

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ГАС - гострий абстинентний синдром

ГГТ - гамаглутамілтрансфераза

ВААРТ - високоактивна антіретровірусна терапія

ВНС - вегетативна нервова система

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

ЕКГ - електрокардіографія

ЗП - замісний препарат

ЗТ - замісна терапія

ЗПТ - замісна підтримувальна терапія

ІПЧК - інфекції, що передаються через кров

КРП - клініка реабілітації та підтримки

ЛПУ - лікувально-профілактична установа

ЛКК - лікарсько-консультативна комісія

МДК - мультидисциплінарна команда

МКХ-10 - міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду

СНІД - синдром набутого імунодефіциту

СІН - споживач ін'єкційних наркотиків

ЦНС - центральна нервова система- Національний інститут вивчення зловживання наркотиками (США)- реакція Васермана- Об'єднана комісія ООН з питань ВІЛ/СНІД- Офіс ООН з наркотиків та злочинності

ДОДАТОК В

ЗАНЯТТЯ 1

ТЕМА: Інєкційні стимулятри.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із технікою безпечних ін’єкцій та зменшення ризику.

ОБЛАДНАННЯ: відео ролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Ризики

З точки зору смертоносності особливо виділяються наркотики, що вводяться ін'єкційним шляхом.

Залежність від ін'єкційних наркотиків виробляється надзвичайно швидко: від героїну після однієї - п'яти ін'єкцій, а від препаратів амфетамінової групи, що кустарно виготовляються, навіть швидше, і украй важко піддається лікуванню. Провідні наркологічні клініки добиваються того, що лише менша кількість пройшовших курс лікування не повертаються до наркотиків протягом одного року. Багато хто з колишніх наркоманів повертається до наркоманії протягом подальших років.

Зниження приємних відчуттів від наркотиків у міру збільшення терміну прийому героїну заставляє збільшувати дозу, внаслідок чого помітна частина наркоманів вмирає від передозування. З кожною дозою наркоман вводить в свій організм токсичні речовини, які розкладають всі його органи. Значна кількість ін'єктивних наркоманів в багатьох населених пунктах Росії і Україні, кінець кінцем, заражається ВІЛ, а більшість ВІЛ-інфікованих - наркомани. Серед наркоманів поширені також інші хвороби крові (наприклад, вірусні гепатити), що істотно знижують тривалість життя. В результаті середня тривалість життя наркомана, що вживає героїн, не перевищує 7 років з початку попадання в наркотичну залежність. Фактично, переважна більшість з них приречені на ранню смерть.

Якщо по вжитку наркотиків, в цілому, Росія і Україна, на щастя, відстають від більшості країн Заходу, то по вжитку найбільш смертоносних ін'єктивних наркотиків ці країни в числі лідерів [50]. Згідно даним загальноросійського опиту, проведеного Міністерством освіти Росії в 2002 р., не менше 4,2% росіян 11-24 років пробували героїн, і 0,8% препаратів амфетамінової групи. При цьому переважна більшість тих, що пробували споживають наркотики частіше два раз на місяць [27]. Варто мати на увазі, що далеко не всі наркозалежні готові признатися в ході опиту, що вживають наркотики. Вклад до наркотичної смертності вносять не лише ін'єктивні наркотики, але і всі інші. Таким чином, близько 5% російської молоді приречено померти у молодому віці, не залишивши дітей, лише в результаті наркоманії. І хоча від горілки і самогону в Росії вмирає на порядок більша кількість чоловік, чим від наркотиків, наркоманія вибиває помітну частину молоді, тобто якраз тій частині суспільства, яка володіє найбільшим репродуктивним потенціалом, а тому вона також є одній з основних погроз демографічному розвитку Росії.

По оцінках, вживання ін'єкційних наркотиків обумовлює майже третину нових інфекцій у всьому світі, не рахуючи Африки на південь від Сахари, в той же час послуги з профілактики ВІЛ отримують менше 20% людей, що вживають ін'єкційні наркотики. Фактично, профілактикою охоплено менше 10% таких людей в Східній Європі і Центральній Азії, де вживання наркотиків є одним з основних чинників, сприяючих швидкому розвитку епідемії.

Найпоширенішою ризикованою практикою серед споживачів ін'єкційних наркотиків є використання заражених голок і шприців, в той же час ризику зараження сприяють ризиковані статеві контакти. Як тільки ВІЛ упроваджується в співтовариство споживачів ін'єкційних наркотиків, інфекція може швидко поширитися на широкі верстви населення, якщо не будуть зроблені негайні заходи профілактики. Користування зараженим ін'єкційним інструментарієм під час вживання наркотиків обумовлює більше 80% всіх Віл-інфекцій в Східній Європі і Центральній Азії, а також сприяє початку процесу розвитку епідемій в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Південної і Південно-східної Азії і Латинської Америки. Викликає заклопотаність виникнення все нових епідемій вживання ін'єкційних наркотиків в країнах Африки на південь від Сахари.

Споживачам наркотиків загрожує не лише фізичний ризик зараження Віл-інфекцією; вони також уразливі до ВІЛ унаслідок свого соціального і правового статусу. У багатьох країнах вживання наркотиків є незаконним і карається тюремним висновком.

Вживання наркотиків також піддається сильній стигматизации серед населення в цілому і серед працівників охорони здоров'я, що підсилює маргіналізацію людей, що мають проблеми, пов'язані з наркотичною залежністю. Це означає, що заходи втручання у зв'язку з ВІЛ можуть бути для них недоступними або ж вони не можуть або не хочуть користуватися послугами, побоюючись звинувачень. Дослідження і досвід підтверджують, що епідемії ВІЧ серед споживачів ін'єкційних наркотиків можна попередити, стабілізувати або навіть обернути назад, якщо використовувати комплексний пакет заходів для профілактики ВІЛ і відходу в контексті пошани прав людини.

Такий пакет включає повний набір послуг для лікування від наркотичної залежності, у тому числі замісне лікування, заходи для зниження шкоди, добровільне консультування і тестування, профілактику передачі ВІЧ статевою дорогою, доступ до первинної системи охорони здоров'я і антиретровірусної терапії. Неефективні закони і політика забороняють реалізацію програм обміну голок і шприців в деяких країнах і замісне лікування в інших.

Глобальні і національні цілі в області лікування повинні визначати цільові показники для груп населення, яким загрожує ризик, включаючи споживачів ін'єкційних наркотиків, що стикаються з серйозними перешкодами на дорозі здобуття належного відходу і лікування у зв'язку з ВІЧ. Чітка політика уряду і законодавство повинні вирішувати використання всіх елементів комплексного пакету послуг для профілактики ВІЛ і відходу, забезпечувати необхідне фінансування достатніх широкомасштабних програм і відповідати міжнародним нормам в області прав людини.

Техніка безпечної інєкції

Правила безпечної поведінки

1.       Якщо ти вживаєш наркотики - краще припини це робити .

2.       Якщо це неможливо, тоді хоч би не колися, пам'ятай: ін'єкційний спосіб вживання наркотиків - найнебезпечніший .

.        Якщо ти все-таки вживаєш наркотики ін'єкційний, завжди використовуй нові шприц, голку, фільтри, ложку, фурик, перетяжки, воду для ін'єкцій (зараження різними інфекціями часто відбувається при використанні загального інструментарію для ін'єкцій).

.        Якщо немає нових ін'єкційних інструментів, використовуй лише свої і нікому їх не давай. Дружба і підтримка тут ні при чому. Якщо когось кумарить і немає баяна, аби вмазатися - позичивши свій, ти не лише можеш підставити людину, поділившись з ним, наприклад, гепатитом С, але і залишишся без баяна (після іншої людини його використовувати вже не можна).

.        Якщо немає чистого баяна, обов'язково прокип'яти використаний або оброби його хлоркою.

Обмін голок та шприців

Пункти обміну використаних голок та шприців на стерильні (далі - пункти обміну шприців - ПОШ) стали першим дієвим інструментом реалізації стратегії зменшення шкоди серед СІН. Відкриття ПОШ дозволяє забезпечити СІН стерильним ін'єкційним інструментарієм та налагодити стабільні контакти з представниками цієї прихованої соціальної групи. ПОШ, як в принципі і вся програма зменшення шкоди, є "низькопороговою" службою - для участі в програмі клієнт має надати мінімум інформації про себе, всі послуги надаються безкоштовно, місце розташування пункту, як правило, зручне для відвідування, тощо.

При цьому виділяють декілька основних видів пунктів обміну шприців (ПОШ):

. Стаціонарний ПОШ - обмін шприців відбувається в спеціально відведеному та обладнаному приміщенні, що дає одразу декілька переваг: можливість надання консультативної та медичної допомоги клієнтам, проведення обстеження (тестування на ВІЛ, наприклад), робота пункту не залежить від погодних умов, всі необхідні матеріали знаходяться "під рукою". Серед недоліків цієї форми обміну можна виділити потенційно незручне розташування пункту (наприклад, у лікарні на околиці міста), недовіру з боку клієнтів, якщо пункт розташовано на базі державної установи, тощо.

. Мобільний ПОШ - сама назва передбачає, що для реалізації цієї форми обміну знадобиться засіб пересування (автомобіль або мікроавтобус), що буде рухатися за встановленим графіком та маршрутом окремими районами міста. Така форма роботи ефективна для великих міст, для міст, де споживачі наркотиків проживають у віддалених районах або де погано налагоджена система громадського транспорту.

Подібні пункти дозволяють оперативно реагувати на зміну наркосцени у вашому місті та здійснювати обмін шприців саме у місцях концентрації СІН. Серед основних недоліків можна виділити затратність (витрати на бензин та ремонт автомобіля) такого виду обміну.

. Польовий ПОШ - обмін здійснюється соціальними вуличними працівниками проекту в місцях зустрічі СІН. Серед переваг цієї форми обміну - відносна мобільність та ефективність роботи, можливість зустрічатися з СІН "на їх території", що сприяє формуванню довірливих відносин та залученню нових учасників програми, дешевизна, тощо. Недоліком такої форми роботи є короткий проміжок часу, що відводиться на спілкування з клієнтом проекту, що ускладнює процес надання кваліфікованої консультації чи медичної допомоги. Серед інших недоліків - залежність від погодних умов, можливе виникнення непорозумінь з місцевим населенням та ППС, обмежена кількість роздаткових матеріалів.

. Вторинний обмін - ще один вид обміну шприців, який відрізняється від усіх попередніх тим, що здійснюється не співробітниками проекту, а волонтерами (самими СІН) або прихильниками ідеї програми (мережею аптек чи поліклінік). Волонтер отримує певну кількість стерильних шприців, обмінює їх у місці збуту наркотичних речовин або в місці проживання СІН (квартири), накопичує використані шприці та здає їх у проект для безпечної утилізації. Перевага очевидна - така форма роботи надає доступ до прихованої цільової групи. Недоліком є, по-перше, правові та медичні питання, що при цьому виникають, - волонтер зберігає вдома потенційно заражені шприці, та, по-друге, необхідність мотивувати потенційних волонтерів для проведення подібної роботи.

Хочеться одразу відзначити, що обмін голок і шприців має здійснюватися лише за умови використання відповідного обладнання, відпрацьованої системи утилізації використаних шприців, виконання всіх норм та правил безпеки спеціально підготованими співробітниками проекту.

Важливо також пам'ятати, що обмін шприців є важливим, але не єдиним компонентом роботи за стратегією Зменшення Шкоди. Проведення лише обміну шприців не є ефективним. Ефективність програми Зменшення Шкоди залежить від комплексності послуг, що надаються, та не можливе без використання інших інструментів.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з вивченої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з передозуванням. Обговорення проблеми сепсису, флегмон та трофічних виразок у ін’єкційних наркоманів.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

ДОДАТОК Г

ЗАНЯТТЯ 2

ТЕМА: Передозування.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із основними симптомами передозування і надати основи першої медичної допомоги.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

Передозування порушує роботу найважливіших внутрішніх органів: головного мозку, печінки, серця, легенів і нирок. При передозуванні може статися зупинка серця і дихання, втрата свідомості. Кожне з цих ускладнень може привести до смерті. Риск передозування існує як для споживачів "зі стажем", так і для новачків.

Є цілий ряд чинників, які підвищують ризик виникнення передозування; вони зв'язані, в першу чергу, з кількістю і якістю введених наркотиків.

Також існують умови, які можуть бути не пов'язані безпосередньо з наркотиком:

·              проблеми із здоров'ям

·              депресія

·              низька самооцінка

·              відсутність даху над головою

·              проблеми із законом

·              стресові ситуації

Ці проблеми не можуть бути вирішені відразу, але про них важливо знати.

Опіати і алкоголь - смертельно небезпечна комбінація. Чим більше алкоголю в організмі, тим менше потрібний опіатів для виникнення передозування.

Як відбувається передозування і що робити, аби її уникнути:

. Змішування наркотиків

Змішування наркотиків - найчастіша причина смерті при передозуванні. Йдеться як про введення "коктейля" з декількох наркотичних речовин в одному шприці, так і про одночасне вживання різних препаратів: опіатів, димедролу, барбітуратів, алкоголю і ін. Наркотики взаємодіють один з одним і підсилюють токсичну дію на організм.

Якщо ти збираєшся прийняти наркотик, що відноситься до опиатам, утримайся від прийому алкоголю або інших препаратів-депресантів (наприклад, снодійних). Алкоголь можна вживати не раніше, ніж через декілька годинників після прийому наркотика. За цей час організм зможе хоч би частково звільнитися від наркотика.

. Звикання/Толерантність

Однією з властивостей наркотиків є здатність викликати те, що звикається (толерантність). При розвитку того, що звикається, для досягнення бажаного ефекту від наркотика, наприклад, ейфорії ("кайфу"), з кожним разом доводиться вводити все велику дозу. Безперервне збільшення дози підсилює наркотичну залежність і дуже часто наводить до передозування. Перерва у вживанні також впливає на ризик передозування. За час перерви (лікування, стриманість, детоксикація, тюремний висновок) організм відвикає від наркотиків, тому введення колишньої дози може привести до передозування.

Якщо у тебе була перерва у вживанні, для зниження риски передозування необхідно зменшити колишню дозу. Якщо стан твого здоров'я погіршав, або з моменту останнього прийому наркотика у тебе змінилася вага, враховуй це при виборі дози.

Вводячи наркотик, поклопочися про те, аби поряд з тобою був хтось, хто зможе тобі допомогти, якщо ти знепритомнієш. Якщо ти збираєшся прийняти наркотик наодинці, попередь когось зі своїх друзів про це.
Будь обережний при вживанні нового наркотика, оскільки в цьому випадку складніше підібрати дозу. Постарайся якомога більше дізнатися про цей наркотик в того, хто вже має досвід його вживання.

. Введення наркотика до закінчення дії попередньої дози

Введення наркотика до закінчення дії попередньої дози сприяє його накопиченню в організмі, наводячи до передозування.

Запам'ятовуй, яку дозу наркотика ти вже прийняв, і не приймай нову дозу, поки не закінчилася дія попередньою.

Не набувай наркотика в більшій кількості, чим ти збираєшся спожити за один раз - крім того, що це понизить ризик передозування, у тебе виникне менше проблем і в разі затримання міліцією.

. Міра очищення наркотика

Дія наркотика залежить від міри його очищення, тобто від кількості домішок, що містяться в нім. Якщо ти купуєш наркотик невідомої якості або у нового постачальника, тобі буде складно підібрати дозу, оскільки неможливо визначити "на око", скільки в наркотику міститься активної речовини, а скільки домішок.

Постарайся визначити на вигляд, смак і запах, чи все в порядку з тією речовиною, яка ти тільки що придбав.

Начни з введення невеликої дози, аби визначити, наскільки сильно діє наркотик.

Якщо ти збираєшся прийняти щось сильнодіюче, попередь про це своїх друзів.

Якщо ти міняєш голки в пункті обміну шприців, поцікався у співробітників пункту, чи є у них інформація про особливо сильні або небезпечні наркотичні речовини.

Запитай про якість наркотика в тих, хто купує цю ж речовину.

. Зміни в стані здоров'я

Зміни в стані здоров'я можуть впливати на ризик передозування. Хвороба або зниження ваги можуть змінити здатність організму переносити наркотик.

Коли ти хворієш або починаєш видужувати, безпечніше зменшити дозу наркотика.

Якщо ти схудлий, вводь спочатку невелику дозу наркотика, аби визначити, скільки тобі вимагається.

Підтримуй своє здоров'я. Прагни добре харчуватися, висипайся, пий багато соків і води і регулярно проходи медичний огляд.

Передозування може викликати

·              Зупинку дихання

·              Зупинку серця

·              Повну втрату свідомості (кому)

·              Смерть

Ознаки передозування депресантами (всі перераховані симптоми можуть бути ознаками небезпечного для життя стану)

• повільне поверхневе дихання;

• падіння кров'яного тиску;

• ослаблення пульсу;

• зменшення частоти серцебиття;

• звуження зіниць (точкові зіниці);

• синить губ і кінчиків пальців;

• блідість і сухість шкіри;

• виражене розслаблення мускулатури (зовні виявляється в сповільненості рухів, підгині колін, заціпенінні, перебуванні в нерухомому поляганні в певній позі - характерна поза "навпочіпки");

• порушення свідомості (від стану сонливості до повної відсутності свідомості);

• нудота, блювота;

• порушення мови (невиразна вимова).

Ознаки передозування стимуляторами (всі перераховані симптоми можуть бути ознаками небезпечного для життя стану)

• паніка;

• страх смерті;

• рухове збудження (пострадавший не знаходить собі місця, кидається);

• підвищення кров'яного тиску (аж до інсульту при передозуванні кокаїном);

• посилення серцебиття;

• вологість шкіри;

• сильний пульсуючий головний біль;

• відчуття здавлення, біль в грудній клітці;

• піна з рота;

• нудота, блювота.

Допоможи собі!

Перша допомога при передозуванні депресантами

1.       Постарайся не заснути! При передозуванні виникає дрімотний стан, пов'язаний з пригнобленням діяльності головного мозку. Небезпека цього стану в тому, що воно може плавно і непомітно перейти в кому. Кома розвивається при значному порушенні функції головного мозку і виявляється в повній втраті свідомості і рефлексів. Якщо ти відчуваєш, що після вживання наркотика твоє тіло починає німіти і тебе хилить до сну, поплещи себе по щоках, енергійно розітри вуха долонями, сильно натисни нігтем одного пальця на підставу нігтя іншого пальця.

2.       Повідом про свій стан тому, хто виявиться поруч. Попроси, аби з тобою постійно говорили, а якщо ти засинатимеш, аби тебе розбудили.

.        Якщо поруч нікого не немає, почни розмову з самим собою. Давай собі установки: "Не спати", "Це передозування - не можна закривати очі". Контролюй свою свідомість, став собі питання: "Як мене звуть?", "Який сьогодні день?", "Котра година?", "Де я?", "Що відбувається довкола мене?". Відповідаючи самому собі, ти змусиш мозок працювати.

.        Дуже уважно стежити за диханням, оскільки при передозуванні опіатами воно утруднене. Глибокий, повільний вдих - і спокійний, повільний видих. Активне дихання необхідне для поліпшення доступу кисню до мозку і серця. Пам'ятай, що тобі потрібне свіже повітря і розмова з кимось або хоч би з самим собою.

.        При передозуванні тобі може допомогти рясне пиття. Купи літрову пляшку мінеральної або солодкої води і пий маленькими глотками (1 ковток кожні 2-3 хвилини). Це допоможе тобі не заснути і забезпечить твій організм необхідною кількістю рідини. При передозуванні рідина допомагає організму швидше звільнитися від токсичних речовин.

.        Якщо твій стан не покращується, виклич "швидку допомогу". Викликаючи лікаря, не обов'язково повідомляти про передозування - можна вказати на будь-які окремі її ознаки (блювота, зупинка дихання і так далі), але коли "швидка допомога" приїде - скажи правду, це полегшить і прискорить надання невідкладній допомозі.

.        Якщо стан покращав без допомоги лікаря, пам'ятай, що при передозуванні опиатами характерне повторне погіршення стану після тимчасового поліпшення. Продовжуй боротися з сном, говорити з кимось, глибоко дихати. Якщо з моменту введення наркотика прошло 2 години, і тобі стало краще - можна вважати, що найгірше вже позаду.

.        Не вживай наркотики протягом трьох діб після передозування. Пам'ятай, що після передозування твій організм ослаблений, і будь-яка доза наркотичної речовини може різко погіршити твій стан.

.        Якщо ти плануєш прийняти сильнодіючу речовину, попроси друга або бути присутнім при цьому, або відвідати тебе трохи пізніше, аби переконатися, що все гаразд.

Допоможи іншому!

Якщо ти відмітив ознаки передозування у людини, що знаходиться поряд з тобою, - допоможи йому! Декілька простих дій можуть врятувати людині життя!

У подібній ситуації необхідно зробити наступне:

. Виклич "швидку допомогу" сам або попроси зробити це друзів, перехожого або сусідів. В більшості випадків при передозуванні потрібна кваліфікована медична допомога, а інколи і спеціальне устаткування. Тому "швидку допомогу" слід викликати обов'язково!

. Переконайся, що пострадавший в свідомості: голосно і кілька разів звернися до нього по імені; якщо він не реагує, ущипни його за мочку вуха (вона досить чутлива, і якщо людина в свідомості, він повинен відреагувати). Якщо у пострадавшего відсутня реакція на такі дії, постарайся зробити наступне: розітри йому вуха, покрути мочки вух, поплещи долонями по щоках, поплещи по шиї ззаду. Можна змочити ватку або шматочок тканини нашатирним спиртом і піднести її до носа пострадавшего.

Звільни пострадавшего від одягу, що утрудняє дихання, розстебни комір, аби йому було легко дихати.

. Якщо пострадавший прийшов в себе, не давай йому заснути, говори з ним, заставляй відповідати на прості питання. Поясни йому, як він повинен дихати: глибокий повільний вдих - спокійний повільний видих. Необхідно стежити за диханням пострадавшего, оскільки при передозуванні опиатами воно утруднене, і людина може взагалі перестати дихати.

. Якщо свідомість відновити не удалося, відсутні дихальні рухи грудної клітки, пульс на сонній або стегновій артеріях не промацується, серцебиття не прослухується, зіниці розширені - життя пострадавшего у великій небезпеці. Але ти можеш його врятувати!

Ось декілька прийомів, які допоможуть пострадавшему протриматися до приїзду "швидкої допомоги":

Уклади пострадавшего на тверду поверхню (наприклад, на підлогу або тротуарі, але не на ліжко з сіткою, що прогинається).

Перевір прохідність верхніх дихальних доріг (ніс, рот, горло). При передозуванні пострадавшему найчастіше заважають дихати запала мова (це відбувається із-за розслаблення всіх груп м'язів) або блювотні маси. Їх слід видалити з рота пальцем (краще перед цим обмотати палець тканиною або бинтом).

Звільнення дихальних доріг при западанні голови:

Максимально закинь голову пострадавшего. Для цього потрібно підкласти одну руку під шию і обережно потягнути вгору, одночасно іншою рукою натискаючи на лоб.

. Прочини рот пострадавшего і висунь нижню щелепу. Для цього потрібно намацати кути нижньої щелепи (вони розташовані симетрично ледве нижче за мочки вух), захопити їх і висунути щелепу вперед так, щоб верхні і нижні зуби знаходилися в одній площині.

Якщо дихання і робота серця не відновилися, а "швидка допомога" ще не прибула, приступай до штучного дихання методом "рот в рот" і закритому масажу серця. Ці прийоми на якийсь час зможуть замінити нормальну роботу легенів і серця. Поважно пам'ятати, що ці органи у людини в звичайному стані працюють одночасно, тому одночасно повинні проводитися штучне дихання і масаж серця.

Як провести штучне дихання:

. Зроби глибокий вдих.

. Відкрий рот пострадавшего і своїми губами щільно обхвати його губи (краще робити це через носову хустку або шматок тканини).

. Закрий його носа пальцями (інакше все вдуване повітря вийде через ніс).

. Зроби видих, вдуваючи повітря в легені пострадавшего.

. Краєм ока контролюй правильність виконання дихання (коли ти видихаєш, грудна клітка пострадавшего повинна підводитися). Відсутність рухів грудної клітки вказує на те, що повітря в легені не поступає. В такому разі ще раз переконайся в прохідності верхніх дихальних доріг. При необхідності прочисть їх повторно. Інколи слід збільшити об'єм вдуваного повітря.

. Слід мати на увазі, що ти забезпечуєш пострадавшему лише "вдих" - "видих" повинен відбуватися без твоєї участі (не потрібно намагатися видавлювати повітря з його легенів).

. Частота штучних вдихів, як правило, повинна складати 18-20 вдихів в хвилину. Менша кількість вдихів не забезпечує доступ достатньої кількості кисню.

Як провести закритий масаж серця:

ЦЕ ВАЖЛИВО:

Не слід починати масаж серця, якщо на зап'ястях пострадавшего промацується пульс.

ЦЕ ОБОВ'ЯЗКОВО:

Перш чим приступити до масажу серця, зроби пострадавшему два штучні вдихи.

(пальці не повинні натискувати на ребра; руки розігнуті в ліктьових суглобах (що дозволяє використовувати для натиснення не лише силу рук, але і тягар тулуба)).

. Стань навколішки збоку від пострадавшего.

. Знайди у пострадавшего сонячне сплетіння - це те місце, куди б'ють "під дих"; у верхній його частині легко промацується "мечовидний відросток" грудини.

. Поклади основу долоні однієї руки впоперек грудної клітки, на 3 см вище за "мечовидний відросток" (не можна зміщувати руку нижче, туди, де грудина переходить в "мечовидний відросток" - цю крихку кість можна легко зламати); постарайся також не зміщувати руку убік від середньої лінії тулуба - тиск на ребра досить частий наводить до їх переломів.

. Виступ другої руки поклади на першу (так, щоб мізинці утворили кут 45 градусів) для посилення тиску.

. Починай масаж: ритмічні поштовхи лише на основу

. Не відривай кисті від грудної клітки після натиснення, проте після поштовху повністю припиняй натискання, аби грудина повернулася у вихідне положення.

. Число рухів при масажі має бути в межах 80-100 в хвилину.

Якщо ти проводиш штучне дихання і закритий масаж серця самостійно, спочатку проведи два штучні вдихи, після чого виконай 15 натиснень на грудину. Потім повторюй ці дії у вказаній послідовності. Якщо у тебе є помічник, то один з вас може забезпечувати вдих, а інший - масаж. Май на увазі, що навіть коли працюєте удвох, вдих і натиснення виробляються в строгій послідовності: після 1 штучного вдиху слідує 5 натиснень на грудину (одночасно наповнювати легені повітрям і давити на грудну клітку безглуздо).

Через кожних 2-5 хвилин штучного дихання і масажу слід на декілька секунд зупинитися, аби перевірити, чи не з'явився пульс, і чи не відновилося самостійне дихання. Це необхідно робити до приїзду "швидкої допомоги" або відновлення сердечної діяльності і дихання.

Ефективність твоїх зусиль підтверджується наступними ознаками:

·              Спроби пострадавшего самостійно зробити вдих.

·              Поява пульсу на сонній або стегновій артеріях.

·              Деяке "поліпшення" кольору шкіри.

·              Звуження зіниць.

·              Спонтанні рухи гортані (у чоловіків вона утворює виступ на шиї, який прийнято називати "кадиком").

Після відновлення пульсу і дихання оберни пострадавшего на бік і підклади йому що-небудь під голову, аби він не захлинувся блювотними масами.

Перша допомога при передозуванні стимуляторами

1.       Постарайся заспокоїтися. Застосовуй метод самонавіяння. Повторюй: "Це передозування стимуляторами. Вона не так небезпечна, як передозування опиатами. Зараз це пройдет" Зроби 10 глибоких вдихів і видихів.

2.       Знайди спокійне місце і прийми лежаче положення.

.        Вмивайся холодною водою, оберни голову холодним, вологим рушником. Можна прийняти холодний душ.

.        Випий теплого неміцного сподіваюся (ні в якому разі кава!).

.        Якщо відчуваєш погіршення стану, виклич "швидку допомогу".

Якщо ти відмітиш ознаки передозування стимуляторами у іншого споживача, слід застосувати ці ж нескладні прийоми.

У випадку зупинки серця і дихання виклич "швидку допомогу" і починай робити штучне дихання методом "рот в рот" і закритий масаж серця.

Що не слід робити при передозуванні

1.       Не поміщай пострадавшего в холодну ванну - він може захлинутися. Якщо він ще дихає, помести його під прохолодний душ, аби він опритомнів. Залишайся з ним і стеж, аби вода не потрапляла в ніс або рот.

2.       Не залишай його одного навіть після того, як ти викликав "швидку допомогу". Якщо тобі все-таки необхідно піти, потурбуйся, аби пострадавший знаходився в безпечному положенні (пострадавший повинен лежати на боці, під голову потрібно підкласти подушку або сумку).

.        Не вводь депресанти (опиаты, барбітурати, алкоголь) при передозуванні стимуляторами (амфетамины, кокаїн) і, навпаки, в разі передозування депресантами не вводь стимулятори. Вживання наркотиків в такому поєднанні лише підсилить отруєння організму і може бути смертельне небезпечно!

Виконання цих рекомендацій допоможе тобі зберегти своє здоров'я життя і життя твоїх друзів!

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з вивченої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з передозуванням. Обговорюють, чи можна запобігти передозуванню.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

ЗАНЯТТЯ №2

ТЕМА: Наркотичні стимулятри.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із складовими речовинами наркотичних стимуляторів та ознайомити з основною стратегією зменшення шкоди.

ОБЛАДНАННЯ: відео ролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Розуміння процесу виготовлення - це зниження шкоди .

Ведучий: практично усі наркотичні речовини поширені на сьогоднішній день на Хмельниччині - кустарного виробництва. Прошу назвати які з таких речовин ви вживали систематично або хоча б пробували.

Учасники групи: первинтин (винт), тифа (ефедрин), спазмолекс, ширка, колдакт.

Ведучий: Всі ці речовини належать до наркотичних і тому сьогоднішнє занняття буде присвячене темі їх виготовлення вживання і дії яку вони чинять на організм.

Під психоактивною речовиною розуміється будь-яка хімічна речовина, при одноразовому вживанні якої може змінитися настрій, фізичний стан, самовідчуття і сприйняття довкілля, поведінка або з'явитись інші бажані з погляду споживача, психофізіологічні ефекти, а при систематичному вживанні цієї речовини з'являється психічна і фізична залежність. Серед психоактивних речовин розрізняють допінги, наркотики та токсичні речовини.

Психоактивна речовина вважається наркотичною, якщо відповідає трьом критеріям: медичному, соціальному і юридичному. Тільки наявність усіх трьох критеріїв створює передумови у правовому аспекті для визнання психоактивної речовини наркотичною.

Медичний критерій передбачає, що речовина, ліки повинні справляти тільки специфічну дію на центральну нервову систему (стимулюючу, седативну, галюциногенну тощо), що було б причиною їх немедичного застосування.

Соціальний критерій припускає, що немедичне застосування психоактивних речовин набирає таких масштабів, що це стає соціально значущою проблемою.

Юридичний критерій потребує визнання відповідною інстанцією (Кабінетом Міністрів України за поданням МОЗ України) речовини наркотичною з подальшим внесенням її до переліку наркотичних засобів.

З огляду на викладене термін "наркоманія" потрібно вживати тільки При поєднанні трьох зазначених критеріїв. Зловживання речовинами, не визнаними законом наркотичними, називається токсикоманією. Такий розподіл зумовлюється насамперед правовими, а не медичними засадами. У процесі оцінювання клінічних проявів наркоманії та токсикоманії було доведено, що їх клінічна картина цілком збігається, формування залежності й наслідки вживання токсичних речовин виявились тяжчими, ніж від вживання наркотиків.

Таким чином, токсикоманічними речовинами визнаються засоби, які не зараховані до наркотичних чи психотропних, але є предметом зловживання і викликають хворобливі стани, зміни психіки та поведінки. Будь-яка токсикоманічна речовина у встановленому законом порядку може бути визнана наркотичною з подальшими юридичними наслідками.

Термін "психотропні речовини" так само вживається як з медичних, так і з юридичних позицій. Міжнародна конвенція про психотронні речовини 1971 р. визначила, що психотропними речовинами можуть бути тільки такі, що сприяють патологічному звиканню, виявляючи стимулюючу чи гальмівну дію на центральну нервову систему, викликаючи галюцинації, порушення моторної функції, мислення, поведінки, зміну настрою тощо. З огляду на це в медичній практиці доцільніше використовувати термін "психоактивні речовини", до яких входить велика група засобів, що специфічно діють на центральну нервову систему.

До психоактивних речовин належать також стимулятори та допінги.

Важлива чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, що вважаються стимуляторами, оскільки одна їх частина увійшла в Єдину конвенцію 1961 р., а інша - у Конвенцію 1971 р. Тому коли йдеться про стимулятори, необхідно уточнювати, до якої саме групи вони належать: до наркотичних засобів чи психотропних речовин.

За і проти вживання

На фоні постійного зростання розповсюдження наркотизму в Україні останнім часом спостерігається поява нових, практично невідомих раніше форм наркотичної залежності, відзначається застосування з адиктивною метою нових наркотичних речовин, серед яких зростає питома вага синтетичних та напівсинтетичних препаратів [1]. Одним із таких нових видів наркотизму, що виник та набув суттєвого поширення в останні 2 роки, є залежність від психостимулятору, який виготовлюється кустарним шляхом із капсул «Ефект» та «Колдакт» - лікарських засобів протизапальної дії, дозволених для використання на території України [1-3]. Зазначені препарати містять фенілпропаноламіну гідрохлорид (симпатомиметик, що за своєю хімічною структурою та фармацевтичною дією наближається до ефедрину) та хлорфеніраміну малеат (антигістамінний засіб). Фенілпропаноламін, як показали експериментальні дослідження, не має наркотичного потенціалу та не створює небезпеки в плані формування залежності [4]. Однак, по аналогії з кустарним способом одержання ефедрону («джефу», або «мульки») з ефедрину, із фенілпропаноламіну при нескладній обробці одержується катинон (норефедрон) [1], - наркотична речовина, яка підлягає спеціальному контролю відповідно до законодавства України.

Катинон вперше було знайдено в листях кату (Catha edulis), що росте та вживається як психостимулятор переважно в Східній Африці [5, 6]. Як виявлено, катинон є нестійкою сполукою і міститься лише в свіжезібраних рослинах кату. В 1978 році в лабораторії ВООЗ катинон був одержаний синтетичним шляхом. Відзначалось, що в зв’язку із можливістю такого синтезу катинон являє собою серйозну небезпеку [7], але до появи перших повідомлень про адиктивне застосування речовини, виготовленої з капсул «Ефект» та «Колдакт» [2, 3] в літературі були відсутні дані про випадки зловживання синтетичним катиноном. Отже, вживання зазначеного кустарного препарату не має аналогів в наркологічній практиці і являє собою якісно новий феномен наркотизму останніх років.

Клінічна характеристика пацієнтів, які вживають даний препарат, не вичерпується проявами наркотичної залежності. На перший план виходять ознаки тяжкого органічного ураження головного мозку. Походження органічної церебральної симптоматики пов’язується як із токсичним впливом основної діючої речовини, так і з наявністю побічних токсичних продуктів, передусім - сполук марганцю [2, 3]. У споживачів кату, що містить «природний» катинон, такі порушення не описуються [5, 7]. Отже уявляється, що марганець є єдиним фактором, здатним викликати таке раннє та масивне ураження мозку. В літературі є детальні описи характерних для марганцевого отруєння неврологічних (передусім екстрапірамідних, паркінсоноподібних) порушень [8]. Окрім цього, наводяться описи типових психопатологічних проявів хронічної марганцевої інтоксикації - специфічних афективних та когнітивних розладів [9]. Тотожність описаних порушень тим, що спостерігаються при зловживанні кустарною наркотичною сумішшю із препаратів «Ефект» та «Колдакт», здається досить очевидною. При цьому, однак, виникає питання: чому при ідентичності кустарних технологій виготовлення катинону (з «Ефекту» або «Колдакту») та ефедрону (з препаратів, що містять ефедрин), в першому випадку наявність тяжкої екстрапірамідної симптоматики є правилом, а в другому зустрічається лише в окремих випадках [10, 11]. На нашу думку, цьому існує декілька пояснень. По-перше, необхідність екстрагувати ефедрин з інших лікарських форм (теофедрин, солутан тощо) вимагала від споживачів ефедрону більш скрупульозного дотримання «рецептури»; до того ж, споживачі ефедрону, за нашими спостереженнями, мали дещо вищий рівень інтелекту та соціальної адаптації. Але, найголовніше, сама специфіка форми внутрішньовенного вживання катинону - значне підвищення добових доз та кратності ін’єкцій, практично постійний характер наркотизації, відсутність ремісій та «світлих проміжків», - обумовлює надходження разом із наркотиком колосальних доз марганцю.

Марганцеве отруєння може стати і ланкою в патогенетичному ланцюгу формування такої злоякісної залежності. Як відомо, розвиток екстрапірамідних порушень при хронічних марганцевих інтоксикаціях реалізується через систему моноамінових нейромедіаторів [12].

Оскільки вживання з адиктивною метою катинону, виготовленого з «Ефекту» та «Колдакту», набуло широкого розмаху і зберігається, незважаючи на деякі обмеження в продажу цих препаратів, існує ймовірність появи через деякий час хворих із вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням і навіть органічною деменцією.

Метамфетамін (на сленгу: мет, meth, лід, кристал, винт(також Первінтін), скло) - похідне амфетаміну, біла кристалічна речовина. C10H15N, що використовується у формі гидрохлорида, як наркотик, ще більш стимулюючий, ніж амфетамін. Гидрохлорід метамфетамина відомий під торгівельною назвою первинтин (йод-первитин це самопальний винт, з солутана, сульфат) .

Вводиться внутрішньовенно. Вживається також перорально (через рот) і інтраназально. При цьому можна відмітити що, якщо узяти наприклад Європу, можна з упевненістю сказати, що в східній частині Європи постановлена більш виражена тенденція приймати метамфетамин внутрішньовенно отримуваний в домашніх умовах так званий «гвинт»(первитин, отриманий за допомогою відновлення ефедрину йодом у присутності червоного фосфору) є яскравим тому прикладом, коли в західній частині цей метод вживання менш поширений, і первитин приймається в основному интраназально (у вигляді порошку) або перорально (під виглядом пігулок). Так само відомі випадки куріння кристалів метамфетамина гидрохлорида, (т. н. Лід, Айс,Стекло и.т.д.) які в цих цілях спеціально готуються у вигляді крупних кристалів, а не мелкодисперсного порошку, на відміну від того первитина, який виробляють для интраназального вживання, так само можливе вживання наркотика за допомогою «куріння», що отримується при нагріванні високодисперсного пилу, що складається з дуже високодисперсних кристалів метамфетамина гидрохлорида, які переганяються при дія дуже великих температур (зазвичай нагріванням кристалов на шматочку фольги на відкритому вогні, наприклад запальнички, і вдиханням пари через трубку ротом, тобто ингалированием парами, що переганяються).

Хімічні і фізичні властивості

Вказані для гидрохлорида.

·              Зовнішній вигляд: білий. кристали

·              Молекулярна маса (у а.е.м.): 185,7

·              Температура плавлення (у °C): 172,2

При вживанні відчувається прилив сил, ейфорія, нескінченний потік думок, швидко замінюючих один одного, повну відсутність апетиту. При серії ін'єкцій характерний подальший тривалий сон. Серед негативних ефектів виділяють стереотипичность мислення, анорексію, порушення регуляції серцево-судинної системи, атактичне мислення.

Порівняно з найближчим аналогом - амфетаміном - дія первитина триваліше і викликає ейфорію, якої при прийомі амфетаміну не спостерігається, або спостерігається, але дуже трохи. Це пояснюється тим, що коли первитин потрапляє в людський організм, він викликає блокування зворотного прийому дуже важливого нейромедіатора і гормону - серотоніна в серотониновых рецепторах, це у свою чергу викликає стимуляцію ЦНС, унаслідок накопичення серотоніна в серотониновых рецепторах. Амфетамін теж при попаданні в людський організм впливають на ЦНС стимулирующе, але на відміну від первитина, амфетамін впливає на відповідальних за рух норадреналиновые рецептори]] тим що так само як і у випадку з первитином блокується зворотний прийом норадреналіну в норадреналиновых рецепторах, що так само веде до накопичення гормону в рецепторах і послідовно до повышеному бажання індивіда що прийняв наркотик активно рухатися або просто знаходитися в рух, будь по ходьба або плавання. Т.е амфетамін робить вплив на організм за тією ж самою схемою як і первитин, лише на інші рецептори ЦНС. Різниця між молекулярною структурою амфетаміну і первитина така ж як між молекулами норадреналіну і адреналіну, тобто первитин і аденалин містять в їх структурі молекул N-метильную групу а амфетамін і норадреналін такою не містять в їх молекулярній структурі. Так само ефедрин має дуже схожу структуру побудови молекули порівняно молекулярної структури первитина, молекула ефедрину отличаеться від молекули первитина тим тим що має в ?-позиции гідроксильну групу -ОН, яка служить причиною того що первитин і ефедрин володіють різною дією на людський організм. Сам по собі ефедрин є алкалоїдом, який міститься в багатьох сортах эфедры, первитин же на відміну від ефедрину в природі не зустрічається і виходить лише синтетичною дорогою. Той факт, що різниця між молекулою первитина і молекулою ефедрину полягає лише в одній гідроксильній групі (-OH), яка знаходиться в молекули ефедрину в ?-позиции, дозволяє отримати первинит з ефедрину за допомогою відновлення ефедрину йодоводородом, що і є самим широкораспространенным методом здобуття первитина з ефедрину в подпольных/нелегальных лабораторіях. Кустарно синтезований з ефедрину перитин на відміну від первитина отримуваного на активованому ртуттю алюмінії (алюмінієвій амальгамі) з фенилацетона різнитися сильнішою эйфоричность при внутрішньовенному вживанні. Причина тому заключаеться в тому що в підпільних лабораторіях частенько отримують ефедрин за допомогою выделения/экстракции оного з лікарських препаратів, які у свою чергу частенько містять різні ізомери ефедрину, це можуть бути або L-эфедрин/L-псевдоэфедрин або D-эфедрин/D-псевдоэфедрин, залежно від препарату і його медичного призначення. Різні оптичні ізомери эфедрина/псевдоэфедрина дають унаслідок реакції відновлення різні оптичні ізомери первитина, або це D-первитин, який проявляє сильнішу стимулирующую/эйфоричную/«желаемую» активність на людський організм і виходить або з D-псевдоэфедрина або з L-эфедрина або продуктом відновлення є L-первитин, який володіє меншою частиною «позитивного/желаемого» дії як наркотик, отже, D-первитин вище цінується на чорному ринку чим L-первитин і користується більшою популярністю. Ще один спосіб здобуття первитина - це здобуття имина з фенилацетона і метиламна і подальше відновлення його до одинарної за допомогою алюмінієвої амальгами. Цей метод дає продукт, що містить обоє оптичного ізомеру в розподілі 50 % до 50 %. Ще є припущення, по якому отриманий первитин (т. н.винт) в кустарних умовах містить багато побічних продуктів реакції відновлення (як правило, йод-первитином), який як правило володіє трохи великим потенціалом дії (стимуляции/эйфории) на людський організм, чим D-первитин. Саме цей чинник робить інколи здобуття первитина за допомогою відновлення йодоводородом привабливішим для тих, хто виробляє первитин суто для власного вживання, а не для продажу на чорному ринку.

У оптимальних дозах знімає відчуття втоми, викликає прилив сил, підвищує працездатність, ніж частенько користуються низькооплачувані роботяги в Азії для підвищення працездатності, або для того, щоб невпинно працювати цілий доба. Так само він пригнічує апетит, ослабляє і укорочує дію снодійних засобів. Володіє вираженою периферичною адреномиметической активністю (звужує периферичні судини, підвищує артеріальний тиск). Первітин володіє прямою адренергічною дією на ЦНС, у тому числі на ретикулярну формацію і деякі підкіркові структури. Також несильно пригноблює активність моноаминоксидазы, оберігаючи, таким чином, адреналін і норадреналін від розкладання.

За іншими даними стимулююча дія метамфетамина пов'язана з селективним інгібіруванням зворотного захвату Допаміну; інгібірування активності МАО трохи, проте сам метамфетамин слабо схильний до окислювального дезамінування даним ферментом (порівняно з амфетаміном) завдяки N-метильной групі.

При тривалому вживанні викликає відчуття нескороминущої втоми, депресію, слабкі форми параної, особливо в разі внутрішньовенного введення кустарно приготованого з ефедрину препарату. Викликає сильну психічну, але не фізичну залежність. Синдром відміни виражений досить сильно. Рецидиви вживання залежать від того, що вживає. У певного роду співтовариствах (наркомани), використовується для зняття синдрому абстинента (героїнової ломки)

Наслідки вживання

Хронічне вживання: Найбільш частим наслідком є тромбофлебіт, тромбоз вен. Також при хронічному вживанні розвиваються психічні розлади, пов'язані з виснаженням нервової системи (астенія, неврози і ін.), депресії, психози (з маревною і галлюцинаторной симптоматикою). Довге вживання метамфетамина незрідка наводить до самогубства, до непроходящим кошмарів, боязнь засипати. Згідно МКБ 10, первитином, що викликаються, психічні і поведінкові розлади відносяться до категорії F15.15.

Одноразове вживання: В результаті одноразового вживання наголошується порушення сну і апетиту, які можуть продовжуватися протягом двох діб після вживання. Так само наголошується втома, підвищена дратівливість і відсутність бажання спілкуватися, можливі головні болі в результаті дегидрации організму. Через деякий час після того, як п'янка дія закінчується, може з'явитися тахікардія, тахіпное і болі в серці при фізичних навантаженнях і в стані фізичного спокою, і просихання слизистої оболонки носа при интраназальном вживанні. Набагато рідше буває прояв відчуття незібраності і неуважності.

Полінаркоманія

Як формуються полінаркомани? Якщо молода людина вже спробувала один наркотик, але втратила здатність відчувати ейфорію, навіть шляхом багатократного збільшення «дози», він пробує інший, частіше свідомо, чекаючи від нового препарату тих же або схожих відчуттів. І не знаходить їх. Полінаркоман, в моєму розумінні, це наркоман, який за відсутністю опіуму і його похідних, ковтає і упорскує собі у вену або, якщо «вен немає», в пах, (у «шахту»), «по м'язу» все, що можна купити і дістати з психоактивних препаратів сьогодні і зараз, найчастіше, яке-небудь снодійне або психостимулятор. Прагнення полинаркоманов вживати наркотики і не міняти нічого в життєвій ситуації, що склалася, продиктоване все ж бажанням отримувати хоч якусь ейфорію, але частіше, реально, для того, щоб нормально себе відчувати.

По даним національного Наукового центру наркології Федерального агентства по охороні здоров'я і соціальному розвитку Російської федерації

внутривенно вживають: героїн 30 % респондентів, амфетамины 23 % респондентів, інші опиаты окрім героїну 19 %, будь-які інші наркотики внутрішньовенно 38 %.

Є закон збереження енергії, який нікому ще не удалося обдурити. Чим більше ми віддаємо, тим більше ми втрачаємо. У людині теж є певні ресурси енергії, активності. І якщо ми хімічним втручанням в свій організм стимулюємо викид енергії, то недолік її в організмі рано чи пізно позначиться, через 20 хвилин або через 6-8 годин. І чим більше ми виділили, віддали сил, енергії, тим більше відчуємо її недолік надалі.

Те ж саме ми спостерігаємо і в емоційному плані, ніж більше штучної веселості ми видали, тим велика депресія нас чекає. Можливості і ресурси клітини мозку обмежені. Чим більш ми чутливі зараз, тим більше бездушні ми будемо найближчим часом.

Пороги чутливості людського організму обмежені самою природою, і їх штучне перевищення не проходит безкарно для організму.

Не потрібно штучно розгойдувати маятник настрою. Недаремно деякі дослідники відзначають, що характер психічних розладів, в період синдрому абстинента, прямо протилежний до характеру дії наркотика, відмовою від якого обумовлений цей синдром.

Якщо звернутися до науки, то і там ми знайдемо підтвердження цієї думки. Один із законів нервової діяльності, який відкрив і обгрунтував А.І. Введенський, сформульований так: «Результатом перезбудження нервового волокна є його гальмування». А ще, як стверджує ще один учений І. П. Анохин: «Постійний прийом наркотиків веде до виснаження запасів нейромедіаторів, формування «порочного круга», що значною мірою обумовлений проявом синдрому психічної залежності».

І не потрібно забувати, що всьому в природі є ціна, за все на цьому світі потрібно платити.

Полінаркомани звертаються за вирішенням питання до метадону.

По-перше, метадон прирівняний до сильнодіючих наркотиків і його зберігання карається законом, по-друге, програма - це не просто механічне заміщення. Програма тому і називається програмою, що вона повинна включати цілий комплекс заходів соціальної і психологічної реабілітації і передбачає індивідуальний підхід до підбору кандидатів, і психологічний підхід до кожного пацієнта в період реабілітації. На мій погляд, це якраз, і є головній складовій метадоновой програми.

Наркомани із стажем, вельми фармакологічно підковані і інформовані пацієнти і прекрасно знають не лише властивості наркотиків, але і багатьох лікарських препаратів і їх дія на організм. Крім того, тривалі психологічні досліди над собою перетворюють наркоманів на непоганих психологів, що знають до тонкощів психологічні особливості наркоманів і проблеми наркоманії взагалі.

Поважно ще і той факт, що наркомани, заслуговують на вони цього чи ні, хочуть, аби до них відносилися шанобливо, як до особи, а не як до прокаженої, знехтуваної і непотрібної для суспільства людини. І вже зовсім не терплять наркомани, коли їх прирівнюють до алкоголіків або вважають психічно хворими людьми. І мало лікарів, навіть наркологів, можуть похвалитися тим, що вони зможуть врівень встати по всіх цих параметрах з середньо освіченим наркоманом і проявити до нього пошану, без якої лікування такого складного захворювання, взагалі неможливо.

В Фінляндії, країні з дійсно високим рівнем життя, з 1997 року розвиваються реабілітаційні програми, що спираються на замісну терапію метадоном. Метадон - синтетичний засіб, розроблений для вживання як знеболюючий. Метадон взаємодіє з тими ж рецепторами головного мозку, що і опиаты і, через це, блокує симптоми синдрому абстинента при відміні опиатов і може застосовуватися для зняття кризисних явищ при опиатном синдромі абстинента. Проте, Метадон протягом 20 днів формує фізичну залежність від опиатов взагалі, а синдром абстинента, що виникає після відміни Метадона, схожий на героїновий, але набагато сильніше і може довго (до 6 тижнів) супроводитися дуже неприємними відчуттями. При передозуванні смерть настає в результаті ослабіння функції дихання.

Деякі фахівці вважають більш виправданими і менш небезпечними, в порівнянні з метадоном, вживання в замісній терапії бупренорфіна.

Словами медиків, Метадон і Бупренорфін стимулюють центри насолоди, що супроводиться виникненням психологічного комфорту, ейфорії, приємних, позитивних емоцій. На тлі низького рівня мотивації, яке, як правило, спостерігається в початкових стадіях лікування і ремісії цей чинник є, мабуть, визначальним при виборі наркоманом тієї або іншої схеми формакологической підтримки.

Стратегії зниження шкоди

Початок епідемії ВІЛ/СНІДу у країнах Заходу у 1980х рр. та розповсюдження швидкими темпами цієї епідемії у середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) поставили перед суспільством нові питання, що потребували негайного вирішення.

До початку епідемії ВІЛ/СНІДу у більшості країн світу проблема наркозалежності вирішувалася переважно шляхом впровадження політики повної заборони нелегальних наркотичних засобів, визначеної адміністрацією Рональда Рейгана як "війна з наркотиками". Основними інструментами цього політичного підходу були пропаганда повного утримання від вживання наркотиків, а також підтримка програм детоксикації (виведення токсичних речовин з організму) та реабілітації споживачів наркотиків.

Основними наслідками "війни з наркотиками", що набула найширшого розголосу у СІІІА, стало: посилення криміналізації наркоринків та кримінальних угруповань, зростання цін на наркотичні речовини та тінізація економіки, маргіналізація та "відхід у підпілля" груп споживачів наркотиків. Останнє, в свою чергу, мало серйозні соціально-медичні наслідки, зокрема, втрату соціальними та медичними службами зв'язків з представниками цих груп, розповсюдження серед СІН епідемії гепатитів, а трохи пізніше ВІЛ/СНІДу, зростання рівня смертності в цих групах, в тому числі в наслідок передозувань, тощо [7, 10].

Першими, хто усвідомив масштаби епідемії і висловив невдоволення діючими на той момент профілактичними методами, були медики та самі споживачі наркотиків. Якщо СІН бачили ситуацію з середини, через призму власних проблем та проблем своїх друзів і знайомих, то медики, які мали доступ до статистичної інформації та розуміли природу і шляхи розповсюдження епідемії, вбачали в цьому серйозну загрозу для всього суспільства.

Саме СІН та медики стали ініціаторами створення нового політичного, медичного та соціального підходу - стратегії зменшення шкоди.

Наприкінці 1970х - початку 1980 рр. у відповідь на розвиток епідемії гепатитів та ВІЛ/СНІДу в окремих європейських країнах починають виникати самоорганізації споживачів наркотиків. Найвідоміша група "Союз торчків" ("ІипкіеЬопо"') у Голландії з 1981 р. почала проводити інформаційно просвітницьку роботу та розповсюджувати стерильні шприци і презервативи серед СІН. У 1984 р. у Роттердамі аптекарі відмовилися продавати споживачам наркотиків шприци, що стало причиною розвитку епідемії гепатиту В у цьому середовищі. З метою подолання епідемії за підтримки уряду Нідерландів група почала першу програму обміну шприців [7, 10].

За право історичної батьківщини стратегії зменшення шкоди сперечається також і Великобританія. В Мерсісайді, районі Ліверпуля, на початку 1980х рр. теж було започатковано спеціальний проект у відповідь на зростання кількості споживачів героїну. Медичні установи, аптеки та поліція району розпочали спільну роботу з надання медичної допомоги, забезпечення стерильним інструментарієм та заохочення СІН до зміни ризикованої поведінки. Мерсісайдівська модель стала уже класичним прикладом ефективного застосування стратегії Зменшення Шкоди на практиці [8, 3].

Сьогодні стратегія Зменшення Шкоди використовується майже у 50 країнах світу, в тому числі і в Україні. Принципи зменшення шкоди інтегровано у більшість соціальних та медичних державних програм. Стратегія схвалена багатьма міжнародними організаціями, включаючи ООН, ВООЗ та Раду Європи.

Визначення, принципи, мета та завдання стратегії Зменшення Шкоди

То що ж являє собою стратегія Зменшення Шкоди? Спробуємо дати визначення цій концепції.

Зменшення Шкоди - це стратегія профілактики негативних медичних, соціальних, економічних та правових наслідків серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), які не можуть чи не готові відмовитися від вживання наркотиків, спрямована на вирішення першочергових проблем та зменшення ризику, асоційованого зі споживанням ін'єкційних наркотиків.

У системі профілактичних заходів стратегія Зменшення Шкоди відіграє роль вторинної профілактики:

. Первинна профілактика - профілактика наркозалєжності серед осіб, які ще не вживають наркотики (діти, молодь, населення загалом)

. Вторинна профілактика - профілактична робота з групами ризику (особами, що вже вживають наркотики, та ще не можуть чи не готові від них відмовитись) або робота за стратегією Зменшення Шкоди

. Третинна профілактика - лікування, реабілітація та ресоціалізація тих споживачів наркотиків, які хочуть і намагаються відмовитися від вживання наркотичних речовин.

Таким чином, стратегія Зменшення Шкоди є однією з ланок в системі профілактики вживання наркотиків, ВІЛ/СНІДу, гепатитів та інших інфекційних захворювань. Стратегія базується на декількох основних принципах, що відрізняють її від інших профілактичних підходів:

Прагматичність: філософія Зменшення Шкоди визнає той факт, що люди здавна вживали наркотичні речовини, наносячи шкоду своєму здоров'ю та суспільству в цілому. Цілі програм Зменшення Шкоди є більш прагматичними та реалістичними, ніж цілі програм "боротьби з наркотиками", спрямованих на повну відмову від вживання та знищення наркотичних речовин. Зменшення Шкоди ставить перед собою за мету вирішення першочергових проблем, пов'язаних з вживанням ін'єкційних наркотиків.

Гуманність: Споживачі наркотиків є частиною нашого суспільства. Вони зробили свій вибір та вирішили вживати наркотики. Ми не маємо права засуджувати їх, оскільки розбудовуємо демократичне, вільне суспільство, кожен член якого має право вибору. Права та гідність таких людей мають бути збережені.

Зменшення негативних наслідків: Ми намагаємося зменшити або ослабити першочергові негативні наслідки від вживання наркотиків для самого споживача наркотиків і для суспільства в цілому.

Економічна ефективність: Профілактичні заходи за стратегією Зменшення Шкоди коштують набагато дешевше, ніж лікування та догляд за ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД [5, 2].

Основною метою стратегії Зменшення Шкоди, як це видно з її визначення, є запобігання чи ослаблення негативних медичних, соціальних, економічних та правових наслідків вживання наркотиків як для споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), так і для всього суспільства.

Для досягнення основної мети перед програмами Зменшення Шкоди постає ціла низка окремих завдань, що включають:

. Встановлення контактів з представниками цільової групи (СІН) та сприяння встановленню і підтримці контактів між СІН та медичними й соціальними службами держави.

. Попередження розповсюдження інфекційних захворювань, зокрема ВІЛ/СНІДу, гепатитів, у середовищі СІН та в суспільстві в цілому.

. Зміна ставлення цільової групи до проблеми вживання наркотиків та зміна поведінки СІН на менш ризиковану.

. Захист прав та інтересів представників цільової групи.

. Підтримка та допомога співзалежним (батькам, дітям, одному з подружжя, тощо) споживачів наркотиків.

. Сприяння та допомога у проведенні первинної профілактики.

. Участь у формуванні державної політики у соціальній сфері та сфері охорони громадського здоров'я, тощо.

Інструменти програм Зменшення Шкоди

Для реалізації перерахованих завдань програм Зменшення Шкоди використовуються спеціально розроблені та стандартизовані інструменти, серед яких можна виділити:

• Обмін голок та шприців

• Інформаційно-освітню роботу

• Вуличну соціальну роботу

• Групи самодопомоги

• Проведення замісної терапії

ІІІ. Перерва 5 хвилин.

ІV. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Чи вартують ці наркотичні засоби та «кайф» від них втраченого здоровя і поламаного життя.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді в період вживання певних наркотичних речовин.Обговорюють, що зараз відбувається на «ринку» наркотичних засобів.. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на данному заннятті найбільше вразило.

Коментарі до заняття №2

Заняття було дуже показовим у тому сенсі, що практично усі учасники групи на початок заняття були налаштовані песимістично. А почувши тему заняття почулися висловлювання типу: «Що ви можете розповісти нам нового, ми це усе вже пройшли давно», але залишилися на занятті.

Більшість прийшла у стані наркотичного сп’яніння яке було помітно візуально: розв’язані рухи, сплутана розмова тих хто вживав «Спазмолекс» і надактивність тих хто вживали стимулятори типу «Тіфи», «Ефекту» та «Винта».

Протягом заняття учасники групи активно приймали участь у занятті: висловлювали свою думку з приводу почутого, уточнювали певні аспекти, особливо щодо питаня «Полінаркоманія», стверджуючи, що практично усі діючі СІНи є полінаркомани.

Багатьох учасників зацікавила інформація про концепцію Зменшення Шкоди. Чулися висловлювання: «Та невже ще хтось про це думає». Були й учасники які вже чули про програму Зменшення шкоди і схвально висловлювалися щодо існування пункту обміну шприців у місті. Більшість з присутніх користуються послугами пункту обміну вже давно.

Йдучи з заняття практично всі учасники були в піднесеному настрої, тому що, як вони самі розповідали, вони не мають можливості ще десь зібратись і отак вільно поспілкуватись. Помітно було, що їм хочеться ще посидіти і просто поговорити, висловити свою думку, поділитися враженнями.

ЗАНЯТТЯ №3

ТЕМА: Профілактика ВІЛ/СНІДУ та наркотичні стимулятри.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із поняттями ВІЛ/СНІД його профілактикою та мінімізацією ризику інфікуватися чи передати іншим.

ОБЛАДНАННЯ: відео ролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Україна продовжує залишатися одним з основних лідерів за темпами поширення епідемії ВІЛ/СНІД в Європі. Лише за останні 4 роки кількість офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції в країні майже подвоїлася (з 60 до 119,5 тисяч). За минулий рік в Україні було виявлено понад 16 тисяч нових випадків ВІЛ. Київ та південно-східні регіони є "лідерами" із розповсюдження невиліковної хвороби в країні.

За даними дослідження «Соціально-економічні наслідки ВІЛ/СНІДу в Україні» за такого розвитку подій лише через 7 років понад 820 тис. громадян України будуть інфіковані на ВІЛ, а загальна кількість населення зменшиться до 44 мільйонів. В результаті загальний добробут населення знизиться ще на 8 відсотків, на 9 відсотків скоротяться інвестиції.

Катастрофічних перспектив, які нас очікують у недалекому майбутньому, можна уникнути лише уважним ставленням до проблеми кожною людиною. Ваші знання - можуть захистити Вас. Дізнайтеся про ВІЛ/СНІД більше.

Основні поняття.

Що таке ВІЛ?

ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини, що викликає захворювання СНІДу, він атакує і руйнує імунну систему - природний захист від інфекцій. ВІЧ - це ві русна інфекція, тому вона не піддається лікуванню. Зазвичай віруси проходять в своєму розвитку певний період, за який організм або перемагає вірус, або перестає йому чинити опір. У разі ВІЛ-інфекції розвиток вірусу веде до захворювання СНІДом, хронічної хвороби або смерті. ВІЛ наносить серйозний збиток організму людини, із-за чого він більше не може боротись з різними інфекціями і схильний до частих захворювань. Ця стадія хвороби називається СНІДом. Проблеми, що виникають при цьому, полягають в тому, що організм більше не захищає себе і стає уразливий до таких хворіб, як рак, туберкульоз, за хворювання шкіри і т. д.

Що таке СНІД?

СНІД - це синдром набутого імунодефіциту. Розшифруємо слово "СНІД" по буквах:- синдром (сукупність симптомів);

Н - набутий (означає, що не спадковий, а є результатом попадання вірусу в організм людини. Можливе попадання вірусу в організм дитини до народження, якщо мати була інфікована);

І - імунний (імунна система захищає організм від інфекцій і захворювань);

Д - дефіцит (означає ослаблення імунної системи в результаті дії вірусу, що викликає СНІД).

Як розпізнати ВІЛ/СНІД?

Ми повинні бути уважними, тому що дуже важко визначити, чи відносяться симптоми до захворювання СНІДом або вони є результатом іншого серйозного захворювання. Ознаки і симптоми ВІЛ-інфекції розвиваються задовго до того, як людина захворює СНІДом. Таким чином, існує різниця між поняттями "Бути ВІЛ-інфікованим" і "хворіти на СНІД". СНІД є останньою стадією розвитку ВІЛ-інфекції, ведучою до смерті.

Основні ознаки СНІДу.

Ознаки, що викликають підозру на захворювання СНІДом, повинні прийматися до уваги тільки в тих випадках, коли відсутні інші причини ослаблення імунної системи (наприклад, людина, що проходить курс лікування від раку, матиме схожі симптоми).

Потрібно обов'язково звертати увагу на наявність таких ознак: запалені лімфатичні вузли в декількох частинах тіла впродовж 3-х і більше місяців;

втрата 10 або більше відсотків загальної ваги без яких на то додаткових зусиль (таких, як дієта, великі фізичні навантаження);

підвищена температура впродовж більш ніж одного місяця;

підвищене потовиділення під час сну;

постійні респіраторні інфекції.

Повторюємо, що ці ознаки не є характерними тільки для СНІДу, багато інших захворювань можуть мати подібні симптоми. Питання про можливість наявності ВІЛ-інфекції виникає у тому випадку, коли подібні симптоми спостерігаються впродовж багатьох тижнів за відсутності яких небудь на то інших причин.

Чи можу я заразитися ВІЛ через випадковий контакт з інфікованою людиною?

Немає доказів, що ВІЧ передається через повсякденні контакти між людьми. Вічинфекция не може довго існувати поза людським організмом. Вірус не може проникнути через непошкоджений шкірний покрив людини або через здорову ротову порожнину і очі.

Не було зареєстровано жодного випадку зараження Віл через здорову ротову порожнину або дихальні шляхи. Проте існує можливість зараження ВІЧ у випадку, якщо в ротовій порожнині є свіжі ранки або запалення. Також вірус не присутній в слині або сечі в такій кількості, щоб викликати зараження.

У людини з венеричними захворюваннями вірогідність зараження ВІЛ-інфекцією більша, ніж у інших людей. ВІЛ зазвичай не передається наступними шляхами:

повітряно-крапельним шляхом: через кашель, чхання, сміх, розмови або поцілунки;

через звичайний шкірний контакт, наприклад, потиск руки або дотик;

через їжу або воду, використання загального посуду, чашок, ложок, через використання загального туалету, ванни, басейну, душу і т. д.;

через рушник, постільну білизну, одяг і т.д.

Отже, давайте запам'ятаємо наступне!!!

ВІЛ - не передається через звичайні соціальні контакти, повсякденне сімейне спілкування, робочу діяльність і т.д.

ВІЛ - не передається через використання загального туалету або суспільного транспорту.

ВІЛ - не передається через їжу, використання загального рушника або паперу.

ВІЛ - не передається воздухо-капельним шляхом, не може передаватися через кашель, чхання і т.д.

ВІЛ - не може передаватися через потиск руки.

ВІЛ - не може передаватися в результаті проживання під одним дахом з інфікованою людиною, через дотик до цієї людини, через живлення з цією людиною.

ВІЛ-інфікована дитина може відвідувати загальноосвітню школу без ризику заразити своїх однокласників.

ВІЛ-інфікований дорослий може продовжувати працювати на своєму робочому місці, не представляючи ніякої загрози для своїх колег під час повсякденних контактів.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 році у США. Протягом двох років було з’ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких знаходять цей вірус в організмі людини, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм. Офіційно ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі (одночасно із американськими вченими з Національного Інституту Здоров’я на чолі з Робертом Галло). Термін СНІД застосовують до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції. Офіційні критерії ВІЛ/СНІДу розроблені Центром боротьби та попередження захворювань в Атланті (штат Джорджія), де проводяться спостереження за поширенням інфекції у Сполучених Штатах.

Віруси, в тому числі й ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус потрапляє в організм, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки - антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція (наприклад, коли аналіз крові показує наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина інфікована ВІЛ). Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові. В цей інкубаційний період (його називають “вікно”) сучасними методами дослідження неможливо виявити вірус в організмі, оскільки він ще не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендується навіть за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати й почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне захворювання або застуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе ніяк не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, а вірус сильнішає.

Збудник СНІДу - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) - відноситься до ретровірусів. Своєю назвою ретровіруси зобов'язані незвичайному ферменту - зворотної транскриптазі (ревертазі), що закодована в їх геномі і дозволяє синтезувати ДНК на РНК-матриці. Таким чином, ВІЛ здатний продукувати у клітках-господарях, таких як "хелперні" Т-4 - лімфоцити людини, ДНК-копії свого геному. Вірусна ДНК включається в геном лімфоцитів та інших клітин, що мають спеціальні рецептори для вірусів і боротьби з ними. Це призводить до руйнування всієї імунної системи. До цих пір невідомі навіть теоретичні підходи до рішення такої задачі, як очищення генетичного апарата кліток людини від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без рішення цієї проблеми не буде повної перемоги над СНІДом.

У результаті цього протягом років організм втрачає свої захисні засоби і не в змозі протистояти збудникам різних інфекцій і убивати пухлинні клітки. Головними причинами смерті при СНІД є інфекції та злоякісні новоутворення, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не може боротися. Середня тривалість життя інфікованої людини складає 7-10 років.

Епідемію ВІЛ/СНІД фахівці визнають як першу у відомій історії людства дійсно глобальну епідемію. Ні чума, ні чорна віспа, ні холера не є прецедентами, тому що ВІЛ/СНІД не схожий на жодну з цих і відомих хвороб людини. Чума уносила десятки тисяч життів у регіонах, де вибухала епідемія, але ніколи не охоплювала всю планету разом. Крім того, деякі люди, перехворівши, виживали, здобуваючи імунітет і брали на себе працю по догляду за хворими і відновленню постраждалого господарства. ВІЛ/СНІД не є рідким захворюванням, від якого можуть випадково постраждати деякі люди. Провідні спеціалісти визначають у наш час ВІЛ/СНІД як "глобальну кризу здоров'я", як першу дійсно все земну і безпрецедентну епідемію інфекційного захворювання, що дотепер на третій декаді епідемії не контролюється медициною і від нього вмирає кожен хто заразився.

Існують ТРИ основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

1.       При статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини.

2.       Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.

.        ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.

ВІЛ/СНІД поширюється також з інфікованою кров'ю.

Це підступна невиліковна хвороба, яка не має характерних симптомів, але все-таки деякі з ознак даного захворювання можуть бути такими:

·              Стійкий сухий кашель.

·              Тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілої причини.

·              Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).

·              Різке зниження ваги.

·              Тривала діарея.

·              Часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.

·              Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білуватий наліт, виразки.

·              Нез'ясовне зниження зору і сліпота.

·              Пітливість вночі.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: якщо у вас з'явився якийсь симптом, описаний тут, це зовсім не означає, що у вас СНІД. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими захворюваннями, не пов'язаними з Віл-інфекцією, тому завжди потрібно пройти обстеження і з'ясувати причину недуги. У будь-якому випадку, розумним рішенням буде звернення до лікаря.

Заходи профілактики. Основна умова - Ваша уважність!

Статеві контакти - найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження - уникати випадкових статевих контактів і використовувати презерватив.

Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом.

Будь-який інструментарій (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потрібно стерилізацізувати. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 С градусах - протягомі 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не убиває ВІЛ.

Перевірка донорської крові обов'язкова.

Добровільне тестування на ВІЛ

Добровільне консультування і тестування (ДКТ) на ВІЧ - визнаний в міжнародній практиці, ефективний і виключно важливий метод профілактики Віл-інфекцій і СНІДУ і догляду за хворими. Дослідження, проведені FHI (Фемілі Хелс Інтернешнл) в Кенії, Танзанії і Тринідаді в співпраці з Програмою ООН по боротьбі з СНІДОМ, ВІЗ і Центром профілактики СНІДУ при Каліфорнійському університеті, штат Каліфорнію, зі всією очевидністю підтверджують, що ДКТ - ефективний і економічний метод профілактики Віл-інфекцій, сприяючий зміні поведінкових установок серед пацієнтів. ДКТ також забезпечує необхідні умови для організації лікувальної роботи, психологічної і соціальної підтримки пацієнтів. Результати досліджень залучили інтерес до ДКТ і до широкого використання цього методу як один з основних компонентів всесторонніх міжнародних програм по боротьбі з ВІЧ/СПІДом, у тому числі, в рамках Програми ООН по боротьбі з СНІДОМ, що проводиться в багатьох країнах світу за участю багаточисельних донорських організацій.

Основні переваги ДКТ можна коротко викласти в чотирьох положеннях, які перераховані нижче.

·              Принцип ДКТ полягає не лише в тому, аби відібрати і проаналізувати проби крові і провести декілька консультацій з кожним обстежуваним. Цей метод відкриває можливість для іншого обслуговування інфікованих ВІЧ і хворих СНІДОМ, зокрема, для проведення профілактичних і клінічних заходів, пов'язаних з передачею інфекції від матері до дитяти, профілактики і лікування супутніх ВІЧ захворювань, боротьби з туберкульозом, а також при вирішенні питань, пов'язаних з психологічною і правовою підтримкою ВИЧ-инфицированных і хворих на СНІД.

·              Спостерігається попит на даний вигляд медичного обслуговування (тобто пацієнти хочуть знати про свій статус відносно Віл-інфекцій) або відповідний попит виникне, як тільки буде забезпечена робота відповідних служб.

·              Стратегія ДКТ орієнтована на пацієнтів з ВІЛ-позитивними і ВІЛ-негативними результатами тестів. Вона допомагає пацієнтам зняти психологічний стрес, заставляє їх повною мірою усвідомити реальну небезпеку зараження Віл-інфекцією, сприяє зміні поведінкових установок в обстежуваних, ранішому зверненню по медичну допомогу (у тому числі, з використанням анти-ретровирусной терапії), а також за правовою і психологічною підтримкою. Стратегія ДКТ допомагає боротися з проявами відчуження і ізоляції ВИЧ-инфицированных хворих і хворих СНІДОМ в суспільстві.

·              Стратегія ДКТ забезпечує комплексний підхід до проблеми ВІЧ/СПІДа, у тому числі, облік соціальних чинників, чинника бідності і пов'язаних з бідністю чинників риски.

Лікуквання

Є безліч медикаментів, що мають назву АРТ (антиретровірусна терапія) які ефективні в лікуванні інфекцій, пов'язаних з СНІДом, але жоден з них не може вилікувати сам СНІД. Ці препарати дозволяють сповільнити появу симптомів і відстрочити летальний результат. У багатьох країнах розробляються вакцини, але все ще не існує такого засобу, який міг би зупинити розповсюдження ВІЛ-інфекції або процес переходу ВІЛ-інфекції в СНІД.

Як співробітники центру реабілітації ми знаємо людей, які чудовим чином були зцілені від ВІЛ/Сніду, що офіційно підтверджене лікарями. Маючи 8 річний досвіду роботи з наркозалежними, зустрічаючись з "вироком" ВІЛ/СНІД (Біблія Книга пр.Софонії 3:15 «Відмінив Господь вирок над тобою, прогнав ворога твого! Господь,царь Ізраїлів, посеред тебе: вже більш не побачиш зла»), ми віримо і бачимо, що є єдиний шлях вирішення даної проблеми - це надприродне диво від Бога.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Яким чином на вашу думку в нашому місті можна зменшити рівень поширення ВІЛ-інфекції?

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з «вироком» ВІЛ. Обговорюють, чим можна допомогти ВІЛ інфікованим СІНам для зменшення шкоди.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

Коментарі до заняття №3

Учасники групи вже ближче знайомі, тому почалось заняття з вільного спілкування між учасниками, які обговорювали події що відбулися з ними. Але оголошення теми призвело до певного заспокоєння. Інформація про ВІЛ/СНІД сприймалася дуже серйозно. Практично всі учасники висловлювалися, що епідемії ВІЛ можна було уникнути, якби вчасно була надана інформація, якби одразу проводилася профілактична робота і якби самі СІНи не відносилися так халатно до власної безпеки і безпеки оточуючих.

Що цікаво, учасники не приховували свого статусу, щодо ВІЛ. Вони вільно говорили про те, що інфікування можна було уникнути.

Дехто навіть висловлював думку про те, щоб тестування на ВІЛ було не добровільним, а обов’язковим. Розповідали випадки коли люди пізно взнавали про свій статус і лікування вже не допомагало або було дуже тривалим.

Учасники групи багато говорили про те, що кожен ВІЛ інфікований повинен сам контролювати, щоб нікого не інфікувати, тобто контролювати щоб його шприцем ніхто не коловся, щоб часточки крові не потрапляли в розчин наркотику. Тобто дотримуватись усіх заходів безпеки.

Заняття було жвавим тому, що проблема ВІЛ торкнулася багатьох СІНів і інформація про зцілення від ВІЛ зацікавила багатьох учасників групи, хоча були й такі які до цього віднеслись скептично. Цікавим нам видалось те, що незважаючи на різні висловлювання всі погодилися з тим, що якби не ін’єкційне вживання наркотиків інфікування ВІЛ можна було б уникнути, але зараз вони не можуть впоратись із своєю залежністю. Це свого роду визнання приреченості: «Ми знаємо, ми розуміємо - але нічого з собою вдіяти не можемо».

ЗАНЯТТЯ №4

ТЕМА: Інєкційні стимулятри.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із технікою безпечних ін’єкцій та зменшення ризику.

ОБЛАДНАННЯ: відео ролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Ризики

З точки зору смертоносності особливо виділяються наркотики, що вводяться ін'єкційним шляхом.

Залежність від ін'єкційних наркотиків виробляється надзвичайно швидко: від героїну після однієї - п'яти ін'єкцій, а від препаратів амфетамінової групи, що кустарно виготовляються, навіть швидше, і украй важко піддається лікуванню. Провідні наркологічні клініки добиваються того, що лише менша кількість пройшовших курс лікування не повертаються до наркотиків протягом одного року. Багато хто з колишніх наркоманів повертається до наркоманії протягом подальших років.

Зниження приємних відчуттів від наркотиків у міру збільшення терміну прийому героїну заставляє збільшувати дозу, внаслідок чого помітна частина наркоманів вмирає від передозування. З кожною дозою наркоман вводить в свій організм токсичні речовини, які розкладають всі його органи. Значна кількість ін'єктивних наркоманів в багатьох населених пунктах Росії і Україні, кінець кінцем, заражається ВІЛ, а більшість ВІЛ-інфікованих - наркомани. Серед наркоманів поширені також інші хвороби крові (наприклад, вірусні гепатити), що істотно знижують тривалість життя. В результаті середня тривалість життя наркомана, що вживає героїн, не перевищує 7 років з початку попадання в наркотичну залежність. Фактично, переважна більшість з них приречені на ранню смерть.

Якщо по вжитку наркотиків, в цілому, Росія і Україна, на щастя, відстають від більшості країн Заходу, то по вжитку найбільш смертоносних ін'єктивних наркотиків ці країни в числі лідерів [50]. Згідно даним загальноросійського опиту, проведеного Міністерством освіти Росії в 2002 р., не менше 4,2% росіян 11-24 років пробували героїн, і 0,8% препаратів амфетамінової групи. При цьому переважна більшість тих, що пробували споживають наркотики частіше два раз на місяць [27]. Варто мати на увазі, що далеко не всі наркозалежні готові признатися в ході опиту, що вживають наркотики. Вклад до наркотичної смертності вносять не лише ін'єктивні наркотики, але і всі інші. Таким чином, близько 5% російської молоді приречено померти у молодому віці, не залишивши дітей, лише в результаті наркоманії. І хоча від горілки і самогону в Росії вмирає на порядок більша кількість чоловік, чим від наркотиків, наркоманія вибиває помітну частину молоді, тобто якраз тій частині суспільства, яка володіє найбільшим репродуктивним потенціалом, а тому вона також є одній з основних погроз демографічному розвитку Росії.

По оцінках, вживання ін'єкційних наркотиків обумовлює майже третину нових інфекцій у всьому світі, не рахуючи Африки на південь від Сахари, в той же час послуги з профілактики ВІЛ отримують менше 20% людей, що вживають ін'єкційні наркотики. Фактично, профілактикою охоплено менше 10% таких людей в Східній Європі і Центральній Азії, де вживання наркотиків є одним з основних чинників, сприяючих швидкому розвитку епідемії.

Найпоширенішою ризикованою практикою серед споживачів ін'єкційних наркотиків є використання заражених голок і шприців, в той же час ризику зараження сприяють ризиковані статеві контакти. Як тільки ВІЛ упроваджується в співтовариство споживачів ін'єкційних наркотиків, інфекція може швидко поширитися на широкі верстви населення, якщо не будуть зроблені негайні заходи профілактики. Користування зараженим ін'єкційним інструментарієм під час вживання наркотиків обумовлює більше 80% всіх Віл-інфекцій в Східній Європі і Центральній Азії, а також сприяє початку процесу розвитку епідемій в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Південної і Південно-східної Азії і Латинської Америки. Викликає заклопотаність виникнення все нових епідемій вживання ін'єкційних наркотиків в країнах Африки на південь від Сахари.

Споживачам наркотиків загрожує не лише фізичний ризик зараження Віл-інфекцією; вони також уразливі до ВІЛ унаслідок свого соціального і правового статусу. У багатьох країнах вживання наркотиків є незаконним і карається тюремним висновком.

Вживання наркотиків також піддається сильній стигматизации серед населення в цілому і серед працівників охорони здоров'я, що підсилює маргіналізацію людей, що мають проблеми, пов'язані з наркотичною залежністю. Це означає, що заходи втручання у зв'язку з ВІЛ можуть бути для них недоступними або ж вони не можуть або не хочуть користуватися послугами, побоюючись звинувачень. Дослідження і досвід підтверджують, що епідемії ВІЧ серед споживачів ін'єкційних наркотиків можна попередити, стабілізувати або навіть обернути назад, якщо використовувати комплексний пакет заходів для профілактики ВІЛ і відходу в контексті пошани прав людини.

Такий пакет включає повний набір послуг для лікування від наркотичної залежності, у тому числі замісне лікування, заходи для зниження шкоди, добровільне консультування і тестування, профілактику передачі ВІЧ статевою дорогою, доступ до первинної системи охорони здоров'я і антиретровірусної терапії. Неефективні закони і політика забороняють реалізацію програм обміну голок і шприців в деяких країнах і замісне лікування в інших.

Глобальні і національні цілі в області лікування повинні визначати цільові показники для груп населення, яким загрожує ризик, включаючи споживачів ін'єкційних наркотиків, що стикаються з серйозними перешкодами на дорозі здобуття належного відходу і лікування у зв'язку з ВІЧ. Чітка політика уряду і законодавство повинні вирішувати використання всіх елементів комплексного пакету послуг для профілактики ВІЛ і відходу, забезпечувати необхідне фінансування достатніх широкомасштабних програм і відповідати міжнародним нормам в області прав людини.

Техніка безпечної інєкції

Правила безпечної поведінки

6.       Якщо ти вживаєш наркотики - краще припини це робити .

7.       Якщо це неможливо, тоді хоч би не колися, пам'ятай: ін'єкційний спосіб вживання наркотиків - найнебезпечніший .

.        Якщо ти все-таки вживаєш наркотики ін'єкційний, завжди використовуй нові шприц, голку, фільтри, ложку, фурик, перетяжки, воду для ін'єкцій (зараження різними інфекціями часто відбувається при використанні загального інструментарію для ін'єкцій).

.        Якщо немає нових ін'єкційних інструментів, використовуй лише свої і нікому їх не давай. Дружба і підтримка тут ні при чому. Якщо когось кумарить і немає баяна, аби вмазатися - позичивши свій, ти не лише можеш підставити людину, поділившись з ним, наприклад, гепатитом С, але і залишишся без баяна (після іншої людини його використовувати вже не можна).

.        Якщо немає чистого баяна, обов'язково прокип'яти використаний або оброби його хлоркою.

Обмін голок та шприців

Пункти обміну використаних голок та шприців на стерильні (далі - пункти обміну шприців - ПОШ) стали першим дієвим інструментом реалізації стратегії зменшення шкоди серед СІН. Відкриття ПОШ дозволяє забезпечити СІН стерильним ін'єкційним інструментарієм та налагодити стабільні контакти з представниками цієї прихованої соціальної групи. ПОШ, як в принципі і вся програма зменшення шкоди, є "низькопороговою" службою - для участі в програмі клієнт має надати мінімум інформації про себе, всі послуги надаються безкоштовно, місце розташування пункту, як правило, зручне для відвідування, тощо.

При цьому виділяють декілька основних видів пунктів обміну шприців (ПОШ):

. Стаціонарний ПОШ - обмін шприців відбувається в спеціально відведеному та обладнаному приміщенні, що дає одразу декілька переваг: можливість надання консультативної та медичної допомоги клієнтам, проведення обстеження (тестування на ВІЛ, наприклад), робота пункту не залежить від погодних умов, всі необхідні матеріали знаходяться "під рукою". Серед недоліків цієї форми обміну можна виділити потенційно незручне розташування пункту (наприклад, у лікарні на околиці міста), недовіру з боку клієнтів, якщо пункт розташовано на базі державної установи, тощо.

. Мобільний ПОШ - сама назва передбачає, що для реалізації цієї форми обміну знадобиться засіб пересування (автомобіль або мікроавтобус), що буде рухатися за встановленим графіком та маршрутом окремими районами міста. Така форма роботи ефективна для великих міст, для міст, де споживачі наркотиків проживають у віддалених районах або де погано налагоджена система громадського транспорту.

Подібні пункти дозволяють оперативно реагувати на зміну наркосцени у вашому місті та здійснювати обмін шприців саме у місцях концентрації СІН. Серед основних недоліків можна виділити затратність (витрати на бензин та ремонт автомобіля) такого виду обміну.

. Польовий ПОШ - обмін здійснюється соціальними вуличними працівниками проекту в місцях зустрічі СІН. Серед переваг цієї форми обміну - відносна мобільність та ефективність роботи, можливість зустрічатися з СІН "на їх території", що сприяє формуванню довірливих відносин та залученню нових учасників програми, дешевизна, тощо. Недоліком такої форми роботи є короткий проміжок часу, що відводиться на спілкування з клієнтом проекту, що ускладнює процес надання кваліфікованої консультації чи медичної допомоги. Серед інших недоліків - залежність від погодних умов, можливе виникнення непорозумінь з місцевим населенням та ППС, обмежена кількість роздаткових матеріалів.

. Вторинний обмін - ще один вид обміну шприців, який відрізняється від усіх попередніх тим, що здійснюється не співробітниками проекту, а волонтерами (самими СІН) або прихильниками ідеї програми (мережею аптек чи поліклінік). Волонтер отримує певну кількість стерильних шприців, обмінює їх у місці збуту наркотичних речовин або в місці проживання СІН (квартири), накопичує використані шприці та здає їх у проект для безпечної утилізації. Перевага очевидна - така форма роботи надає доступ до прихованої цільової групи. Недоліком є, по-перше, правові та медичні питання, що при цьому виникають, - волонтер зберігає вдома потенційно заражені шприці, та, по-друге, необхідність мотивувати потенційних волонтерів для проведення подібної роботи.

Хочеться одразу відзначити, що обмін голок і шприців має здійснюватися лише за умови використання відповідного обладнання, відпрацьованої системи утилізації використаних шприців, виконання всіх норм та правил безпеки спеціально підготованими співробітниками проекту.

Важливо також пам'ятати, що обмін шприців є важливим, але не єдиним компонентом роботи за стратегією Зменшення Шкоди. Проведення лише обміну шприців не є ефективним. Ефективність програми Зменшення Шкоди залежить від комплексності послуг, що надаються, та не можливе без використання інших інструментів.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з вивченої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з передозуванням. Обговорення проблеми сепсису, флегмон та трофічних виразок у ін’єкційних наркоманів.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

Коментарі до заняття №4

Проводячи заняття ми помітили, що учасникам групи важко говорити про те, що кожна ін’єкція наркотику є небезпечною і може бути останньою.

Незважаючи на те, що практично 80% присутніх були в стані наркотичного сп’яніння вони активно приймали участь в занятті і розповідали власні приклади і передозувань, і проблем з якими вони зустрілися під час ін’єкцій тупими голками, чужими шприцами - це і сепсиси, і язви, і гепатити і зокрема ВІЛ.

Під час заняття в учасників прокинулись спогади про своїх колишніх товаришів які уже померли від передозування, від хвороб, від ВІЛ. Вони вговорили: «Нас залишилось дуже мало». На запитання «Чи хочете ви залишити колотись?» всі відповіли однозначно «так». На запитання: «Чому ви цього не зробите?» відповіді були типу: «Та як ми без наркотику?», «Вже пізно», «Я живу щоб колотись» і таке подібне.

Всі учасники групи одноголосно відмітили, що пунктів обміну шприців повинно бути більше, щоб зручніше було ними користуватись. Відмітили про зручність пересувних пунктів обміну шприців в місцях скупчення СІН, на даний момент це аптеки де продається «Спазмолекс», «Теофедрин», «Ефект» та ін. лікарські засоби які використовуються для ін’єкційного введення СІНами, та користь від вторинного обміну.

Спостерігаючи за учасниками занять можна помітили як змінюється їхня позиція стосовно проведення даних інформаційних занять. Все частіше чути вираз: «Я цього не знав» або «Я цьому не надавав значення», зникла насмішлива усмішка на початку заняття та вираз «Та кому це все потрібно».

ЗАНЯТТЯ №6

ТЕМА: Сексуальна поведінка і вживання стимуляторів.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із особливостями безпечного сексу.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Статевий потяг, заборона, лібідо

Існує поширений міф про збуджуючу дію наркотичних засобів. Кокаїн відносять до одних з найбільш небезпечних видів наркотиків, який впливає на статеву сферу. Насправді, то нетривале поліпшення сексу на ранніх етапах вживання кокаїну, яке виявляється лише уповільненням еякуляції, незабаром зводить нанівець саму можливість вести нормальне статеве життя.

Згідно багаточисельним дослідженням наркотична інтоксикація спочатку наводить до швидкого підйому сексуальності - неконтрольованого потягу. Це, так би мовити знімає всі сексуальні заборони, що наводить до небезпечних форм сексу і безладних статевих зв'язків, а це частенько зв'язано із зараженнями сифілісом, гонореєю, СНІДОМ. Через нетривалий час вживання наркотиків статевий потяг гасне і його дуже важко відновити. Це пов'язано з тим, що прийом наркотичних речовин супроводиться змінами в статевих залозах, згасанням статевого потягу. Прийом наркотичних препаратів наводить до токсичної полінейропатії - небезпечному захворюванню нервової системи, яке наводить до одночасної пораження багатьох периферичних нервів. Імпотенція може настати через 2-3 місяці активного вживання наркотиків.

Наркотики впливають на центри мозку, відповідальні за задоволення, що отримується, від звичайних радощів життя. Це «хімічне» роздратування центрів задоволення притуплює в наркозалежного здатність випробовувати фізичне задоволення від чого-небудь ще, у тому числі і від сексу. Як свідчать психіатри, лібідо пригнічується, а сексуальні здібності падають, що виражається в імпотенції у чоловіків і неможливості досягнення оргазму у жінок. Це свідчить про те, що відбувається підпорядкування сильній біологічній мотивації - лібідо - патологічному потягу до психоактивної речовини. В наркозалежних формується своєрідний сексологічний синдром. Він виявляється в зниженні статевого потягу і падіння ритму статевого життя, підпорядкуванню статевого потягу «тязі» - спочатку людині необхідно спожити наркотик, а вже потім вступати у сексуальні відносини, і, нарешті, заперечення хворим негативних змін в інтимному житті, - їх ігнорування, тобто порушення самосвідомості.

Однозначных даних про поліпшення сексуальних відчуттів після вживання марихуани не існує, зате є багато свідоцтв про шкідливу дію її на дітородну функцію. Куріння марихуани здатне негативно позначитися на виробленні сім'я у чоловіків і викликати порушення овуляції (формування яйцеклітини) у жінок. У молодих чоловіків, які палили марихуану хоч би 4 рази в тиждень, протягом напівроку падав рівень тестостерона. Крім того, біля 35% опинився зниженим вміст сперматозоїдів і 10% були імпотентами.

Употребление кокаїну на ранніх етапах розвитку залежності відстрочує еякуляцію. При довготривалому вживанні кокаїну сексуальне бажання істотно знижується. Виникають проблеми з ерекцією. У одному з досліджень 13 залежних з 32 призналися, що зовсім не проявляють сексуальної активності в періоди вживання кокаїну, а 20 з 23 чоловіків сказали, що не можуть досягти ерекції, а якщо досягають оргазму, то ледве його відчувають. Який сенс отримувати ерекцію, якщо ви нездібні отримувати від цього задоволення? Крім того, кокаїн порушує вироблення сперми. В тих, хто вживав кокаїн більше 5 років, мав велику кількість сперматозоїдів з пороками розвитку і із зниженою активністю, а значить, ні на що не придатну сперму.

Сексуальні реакції при гострій інтоксикації героїном зазвичай полягає в тому, що збільшується тривалість статевого акту аж до нездатності досягти оргазму. Але наркозалежні відносяться до цього байдуже. При тривалому вживанні героїну сексуальний потяг завжди знижується, бліднуть фарби оргазму, знижується ерекція, пропадає бажання займатися сексом, а у жінок до того ж порушується менструальний цикл. Наркозалежний, будь то чоловік або жінка, прагне уникнути статевого акту, якщо ж партнери "сидять на голці" разом, то ні про який секс не може бути і мови.

Для ін'єкційних наркотиків також характерний розвиток специфічних ускладнень, пов'язаних з величезним ризиком зараження, якому піддають себе наркомани. Найчастіша інфекція, яку кожен ін'єкційний наркозалежний ризикує "підчепити" це вірусний гепатит. В результаті вірусного гепатиту розвиваються дуже важкі порушення функції печінки, які і наводять до імпотенції.

Будучи дуже сильною отрутою, що діє буквально на всі органи і тканини, наркотик в першу чергу приголомшує центральну нервову і репродуктивну системи. Практично всі наркомани із стажем безплідні. В тих же наркозалежних кому удається залишити потомство, велика вірогідність народження дітей з наркотичною залежністю або різними відхиленнями в розвитку, оскільки всі наркотики є речовинами, здатними змінювати генетичну інформацію.

Лікування наркоманії на ранніх етапах залежності здатне зупинити безповоротні процеси і нормалізувати статеве життя. І чим раніше звернутися за допомогою, тим більше шансів знов навчиться отримувати задоволення від інтимних стосунків з близькою людиною, і переживати радість, чувши сміх свого здорового дитяти.

Безпечний секс

Так уже повелося, що перша асоціація, пов'язана зі словосполученням "безпечний секс" - "а-а-а, знову про СНІД і презервативи".

Взагалі, нагадування про це ніколи не завадить, але що ж самі сексологи вкладають у поняття "безпечний секс"? Вважаєте, деякі з наступних 16 правил несерйозні? Помиляєтеся, все вкрай серйозно й при новому знайомстві все-таки почніть із нижнього рядка списку.

.Якнайдовше не вступайте в інтимні стосунки. Повністю безпечна лише утримання.

.Обмежуйте кількість сексуальних партнерів. Що їх менше, тим нижчий ризик отримати інфекцію.

.Ви майже не ризикуєте, обопільно підтримуючи виняткові сексуальні стосунки. Це означає, що ви й ваш партнер займаєтеся сексом тільки одне з одним. Отже, якщо ви обоє не інфіковані, то, незалежно від видів статевої активності, захворіти не можете.

.Якнайбільше дізнавайтесь про свого потенційного партнера, але не задавайте питань прямо. На жаль, дослідження показують, що люди схильні приховувати кількість сексуальних партнерів. За результатами одного дослідження, 47% чоловіків і 42% жінок називають меншу кількість партнерів, ніж є насправді. Є припущення, що найбільше брешуть про гомосексуалізм, секс із повіями й наркотики.

.Не вважайте, що слова людини про її сексуальну орієнтацію (гетеросексуал чи гомосексуал) абсолютно достовірні. Спостереження показують, що більше 30% чоловіків мали принаймні один гомосексуальний досвід. За даними трьох опитувань гомосексуальних чоловіків, 79% вступали в гетеросексуальні статеві контакти. Результати інших чотирьох опитувань показали, що 15-26% гомосексуалістів одружені. А останній аналіз, проведений інститутом Кінзі, виявив, що 74% лесбіянок з 18 років мали принаймні один гетеросексуальний статевий акт. Тому не варто автоматично відносити жінку-партнера в групу з низьким рівнем ризику чи вважати, що чоловік ніколи не займався сексом із чоловіками.

.Уникайте ризикованого сексуального поводження доти , доки не переконаєтеся в тому, що партнер не інфікований СНІДом. Найлегковажнішим є вступати в статеві стосунки без запобіжних заходів (контрацептивів, презерватива й ноноксинола-9). Варто уникати й орально-генітального сексу, фістингу. Інакше кажучи, варто втримуватися від усіх видів сексуальної активності, пов'язаних із безпосередніми контактами з кров'ю, спермою, іншими виділеннями. СНІД та інші мікроорганізми, що передаються статевим шляхом, можуть проникати крізь слизові оболонки рота, піхви чи заднього проходу, крізь мікроскопічні отвори в шкірі.

.Якщо ви вирішили зайнятися анальним сексом, використовуйте презерватив спільно зі сперміцидами, інгредієнтами яких є ноноксинол-9 або октоксинол, вони найкраще захищають від багатьох інфекцій. Оскільки ректум (задній прохід) не виділяє природної змазки, то при статевому акті можуть утворюватися тріщинки в шкірі, що збільшує ризик зараження. Користуйтеся змазками на водній основі.

.Якщо ви маєте здійснити вагінальний статевий акт, варто також використовувати презерватив і сперміциди з ноноксинолом-9 чи октоксинолом. Презерватив не допоможе, якщо інфіковані області не закриті, наприклад, при герпесі на мошонці.

.Якщо ви практикуєте фелляцію (оральний секс), то презерватив здійснить захисний вплив навіть за наявності інфекції. До будь-яких доторкань до геніталій язиком чи губами вягніть презерватив.

.Якщо ви хочете спробувати кунілінгус, то запобіжним засобом слугуватиме тонка гумова прокладка. Звичайно вона застосовується дантистами для захисту хворого зуба від потрапляння слини.

.Одним зі способів посилення стимуляції є вживання вібраторів та інших "сексуальних іграшок". Це може бути безпечною альтернативою деяким видам активності й доставляти приємність. Але після використання слід мити їх з милом. Щоб запобігти подразненню, застосовуйте змазку.

.Тілесний контакт без вагінального чи анального статевого акту, орально-генітальної активності також еротичний, крім того, сперма й інші виділення не потраплять на слизові оболонки чи ушкоджену шкіру.

.Обопільна мастурбація може бути приємною для обох партнерів і більше безпечним видом статевої активності. Але слід пам'ятати, що мікроорганізми не видно неозброєним оком, тому їх можна легко перенести на геніталії зі шкіри.

.Спільне прийняття душу чи ванни за відсутності шкірних захворювань може бути дуже еротичним і безпечним поводженням.

.До безпечної сексуальної активності відносяться обійми й дотики.

.Для обох партнерів дуже еротичні й зовсім безпечні розмови на інтимні теми.

Доти, доки ваші стосунки з партнером не стануть будуватися на основі довіри й сексуальної винятковості, ви повинні взяти на себе відповідальність за своє і його здоров'я. Як тільки у вас з'явиться новий друг або подруга, які можуть стати в майбутньому вашими сексуальними партнерами, починайте з нижнього рядка списку "безпечної активності" й повільно просувайтеся далі. Наприклад, можна почати зі спільних фантазій, відвертого спілкування й доторкань або масажу. Все це доставляє велику приємність партнерам.

На подив багатьох, повільний розвиток сексуальних стосунків має масу позитивних сторін, а обопільно виняткові сексуальні стосунки спричиняють частіші статеві контакти. Крім того, якщо не пошкодувати часу на з'ясування переваг партнера, ви, безсумнівно, одержите більше задоволення.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з почутої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з сексом під час наркотичного спяніння. Обговорення проблеми статевих стосунків між діючими СІНами.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

Коментарі до заняття №6

Заняття пройшло в активному обговорені тому, що СІНи зі стажем говорили, що у постійно діючих наркоманів статеві стосунки бувають дуже рідко і з цим пов’язано те, що презервативи в таких випадках під руками дуже рідко. Тому їм властиво інфікуватися статевими хворобами частіше ніж решта людям. Самі ж учасники занять підкреслили, що вживання опіатів, спазмолексу притуплює статеве бажання, стимулятори амфетамін, тифа, вінт навпаки його стимулюють.

Всі погодилися з тим, що дійсно з часом виникають проблеми у статевій сфері і це призводить до психологічного дискомфорту.

Ми відмітили, що більшість СІНів живуть парами, отже потрібно приділяти цьому питанню достатню увагу.

В основному інформація про статеві стосунки сприйнялася як важлива, більшість сказали, що сімя це все таки саме важливе у житі кожного, не батьки, а саме чоловік чи дружина, тому має існувати відповідна культура статевих стосунків.

ЗАНЯТТЯ №7

ТЕМА: Про жінок які вживають стимулятори.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, розкрити проблеми психологічного характеру жінок СІН та шляхи їх вирішення.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Ризики

Наркоманія - це хвороблива тяга до речовин синтетичного або рослинного походження, які порушують нормальну діяльність центральної нервової системи (збудження або гальмування), що суб’єктивно сприймається тим, хто прийняв цю речовину, як належне.

Наркоманія - це тяжке захворювання, яке призводить до злочинів, розладу особистості, непоправного розладу здоров’я, інвалідності і ранньої смерті. Позбутися тяги до наркотиків людина практично не може.

Якщо організм звик до наркотиків, вииникає таке сильне бажання, що людина ладна піти на все - обман, крадіжки і навіть на вбивство, - тільки б здобути наркотики.

У жінок під впливом наркотичних речовин зміни морального і соціального стереотипів відбуваються особливо швидко.

Спочатку жінки, які вживають наркотичні речовини, стають кволі, коло їх інтересів звужується. Почуття обов’язку перед дітьми, чоловіком, сім’єю зникає. Вони стають зовнішньо відштовхуючими, шкіра в зморшках, випадає волосся, руйнуються зуби. Порушується дітородна функція, а в разі вагітності - згубний вплив на майбутнє покоління. Навіть недовготривалий прийом наркотиків відображається на здоров’ї майбутнього покоління. Діти народжуються з різними формами розладів у розумовому розвитку, або такі, що страждають епілепсією, шизофренією та іншими тяжкими недугами.

Нерідко з’являються і вроджені фізичні вади. В будинках дитини, будинках-інтернатах виховується велика кількість дітей наркоманів. Вони нещасні, неповноцінні. Це - безвинні жертви злочинної слабкості матерів-наркоманок, які назавжди зруйнували долю своїх дітей.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з почутої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з передозуванням. Обговорення проблеми статевих стосунків між діючими СІНами.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

Коментарі до заняття №7

Тема заняття виявилось дуже актуальною, тому що як сказали самі учасники жінка і наркотик - це речі несумісні. За словами самих же учасників заняття жінка - це берегиня життя, сімї, любові. Мужчини говорили як неодноразово кумарились закохавшись. Жінка яка вживає наркотики може викликати почуття жалю.

Учасники наводили приклади як жінка витягувала чоловіка з наркотичної залежності. Вони самі розповідали як наркотик швидко руйнує жінку як фізично так і психологічно. Дуже швидко втрачається і краса і людяність.

СІНи зі стажем розповідали, що раніше існувала дискримінація, щодо жінок наркоманок, їх не вважали за людей, через їх залежність від чоловіків вони могли страждати і фізично і психологічно. На сьогодні жінки-СІНи опанували «професії» які дають їм незалежність від чоловіків, але ще більше знищують їх як особистість. Самі учасники зазначають, що жінки-наркоманки - це набагато страшніше ніж чоловіки.

Обговорення відбувалось дуже жваво, наголошувалось, що цим жінкам потрібна допомога психолога, але є проблема, як довіритись професіоналу який не знає, не розуміє і ніколи не знатиме і не розумітиме, що таке страшне коло наркотичної залежності.

Жінкам дуже важко було на даному занятті, помітно було, що вживання наркотиків на даний момент це спосіб сховатися від нереалізованих мрій і бажань, втраченого часу, а головне від усвідомлення, що вже нічого не повернеш.

ЗАНЯТТЯ №8

ТЕМА: Питання, що пов’язані із загальним станом здоровя.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із основними поширеними хворобами їх проявом та лікуванням.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Що таке ІПСШ

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ),, або венеричні захворювання зустрічаються лише у людини.

Причиною хвороб можуть бути різні мікроорганізми - бактерії, віруси, паразити, прості, грибки; всього їх близько 25.

Перелік найбільш поширених захворювань:

хламідіоз, гонорея, сифіліс - викликаються бактеріями

короста, педикульоз - викликаються паразитами

кандидози (молочниця) - викликаються грибками роду Кандіда

герпес (простій), кондиломи (бородавки на статевих органах) - викликаються вірусами

трихомоніаз - викликається простішими

Передаются ці інфекції переважно статевим шляхом і найчастіше вражають сечостатеві органи. Можливе зараження через кров, як, наприклад, при сифілісі. Побутове зараження украй рідко, можливо лише при близькому контакті.

ІПСШ дуже заразливі, причому до більшості з них не виникає імунітету, тобто ІПСШ можна захворіти скільки завгодно раз. При зараженні вражаються переважно статеві органи, але можуть постраждати і інші органи. Інколи ІПСШ протікають без виражених клінічних симптомів, тобто людина може бути носієм інфекції і не підозрювати про це.

Сифіліс

Як відбувається зараження під час статевого акту, а також при інших інтимних контактах, наприклад, при глибоких поцілунках, якщо виразка знаходиться біля рота. “Несексуальною” (побутовим) дорогою заражаються зазвичай діти, якщо батьки з активними проявами хвороби на шкірі і слизистих оболонках не дотримують правил гігієни: використовують загальні рушники, їдять однією ложкою з дитям, беруть його до себе в ліжко і так далі

Симптоми

Сифіліс зазвичай виявляється на 3-4-у тижні після зараження з появи однієї або декількох виразок (твердих шанкрів) на тих ділянках шкіри, куди проникли бактерії (бліді трепонеми). Якщо виразка розташовується в піхві або прямій кишці, то її буває важко виявити. Якщо виразки виникають в області статевих органів, в хворого можуть збільшитися пахові лімфатичні вузли до розміру волоського горіха; вони абсолютно безболезненны. Через 6-7 тижнів виразки зникають самі по собі, але збудник хвороби залишається в організмі. Пізніше, в разі відсутності лікування, на шкірі і слизистих оболонках хворого може з'являтися висип. Інші симптоми виявляються у вигляді лихоманки, нездужання, болів в суглобах і випадання волосся.

Лікування

По аналізу крові і мазку можна точно визначити, заражена людина сифілісом чи ні. Сифіліс добре піддається лікуванню на ранніх стадіях; інфекцію лікують вживанням антибіотиків (найчастіше Пеніциліном) протягом 2-3 тижнів. Неправильне лікування наводить до хронічного перебігу хвороби і може супроводитися небезпечними наслідками і побічними ефектами. Лікування проводить лікар-венеролог.

Сифіліс - дуже серйозне захворювання; якщо його не лікувати, через 5-10 років з моменту зараження це може привести до поразок серця, кісток, спинного і головного мозку, що багато важкими і безповоротним наслідкам в цих органах, такими, що інколи наводять до смерті. Заражена сифілісом вагітна жінка схильна до великого ризику викидня, народження хворого або мертвого дитяти.

Гонорея (трипер)

Це одне з найпоширеніших захворювань, передаваних статевою дорогою. Щорік в світі їм заражаються близько 250 мільйонів чоловік.

Заражение гонореєю відбувається при статевому акті через піхву, задній прохід і через рот.

Симптоми

Первиє симптоми з'являються на 2-7-й день (може бути і пізніше) після зараження. У жінок найчастіше симптоми захворювання мало виражені, хоча захворювання може протікати гостро; у чоловіків практично завжди є скарги на стан здоров'я.

Симптоми у жінок наступні: жовтуваті або зеленуваті виділення із статевих органів, свербіння, відчуття паління і біль при сечовипусканні, біль в нижній частині живота, інколи кров'яні виділення, не пов'язані з менструацією.

Симптоми у чоловіків: сметаноподібні виділення із статевого члена, часто лише вранці, свербіння і біль при сечовипусканні, прискорене сечовипускання. Якщо хвороба переходить в хронічну форму, зовнішні симптоми практично зникають, але можуть виявлятися знову при різних стресах. При цьому збудник захворювання залишається в організмі.
Лікування повинні проводити лікар-венеролог. Гонорея добре піддається лікуванню антибіотиками, як у формі пігулок, так і в ін'єкціях. Через 1-2 тижні після закінчення курсу лікування необхідно зробити контрольний аналіз, аби визначити, чи дійсно усунена інфекція.

Можливі наслідки

Гонорея не проходит сама по собі. Якщо не пройти курс лікування, це може привести до серйозного хронічного захворювання і ускладнень - запалення простати, яєчок у чоловіків і запаленню матки і її придатків у жінок. В тих і інших хвороба може привести до безпліддя, а у жінок ще підвищується ризик подальшої позаматкової вагітності. Під час пологів заражена мати може передати інфекцію своєму дитяті, через що у нього виникне гонорейне запалення слизистої оболонки очей, яке може привести до розвитку сліпоти.

Тріхомоніаз

Збудник хвороби - проста трихомонада. Поза людським організмом трихомонада гине. Звичайне зараження відбувається під час незахищеного статевого акту, проте побутове зараження також можливо, наприклад, через білизну і банне приладдя (губка, мочалка), оскільки в грудочках невисохлого слизу або гною трихомонады зберігають життєздатність.

Симптоми

Інкубационний період - від 3х днів до 3-4х тижнів. У жінок трихомонады мешкають в основному в піхві, звідти проникають в уретру (сечовипускальний канал), рідше - в сечовий міхур і канал шийки матки, викликаючи запалення. Хвороба може протікати гостро або без клінічних симптомів. При поразці піхви спостерігаються рясні жовтуваті або зеленуваті виділення, часто пінисті. Непокоїть паління і свербіння. Крім того, може бути набрякання і паління в області зовнішніх статевих органів, білі, свербіння. Слизиста оболонка набрякла, почервоніла, покрита виділеннями.

Лікування

Тріхомоніаз лікують спеціальними препаратами (зазвичай їх випускають в пігулках). Це захворювання незрідка поєднується з гонореєю і хламидиозом, тому зазвичай проводять обстеження на всі ці інфекції.

Короста

Збудник - коростявий кліщ, маленький паразит, який робить ходи в шкірі і відкладає там яйця. Зараження коростою відбувається зазвичай при тісному тілесному контакті (наприклад, при використанні загального ліжка) і при статевому контакті.

Симптоми

Чесотка викликає сильне шкірне свербіння приблизно через 2-3 тижні після зараження, який посилюється ночами. Буває найчастішим довкола статевих органів, пахвами, в міжпальцевих проміжках, на грудях, довкола пупка, на стегнах.

Лікування

Чесотку лікують емульсією або маззю “Бензил бензоат натрію”, або 33% сірчаною маззю. Ці ліки продаються без рецепту. Її втирають в шкіру по всьому тілу, окрім голови. Як члени сім'ї, так і сексуальні партнери повинні обстежуватися і, при необхідності, пройти лікування. Слід також з особливою ретельністю дотримувати гігієну - користуватися індивідуальними рушниками і провести обробку білизни (постільну білизну, нижню білизну і рушники треба замочити в хлорці, потім прокип'ятити і ретельно пропрасувати гарячою праскою з обох боків, а верхній одяг - прати і також пропрасувати праскою або просушити на сонці протягом тижня).

Лобковий педикульоз (лобкові воші)

Збудник - кровососучий паразит сіро-жовтого кольору, видний неозброєним оком, розмножується шляхом відкладання яєць на волосистих ділянках шкіри: біля статевих органів, пахвами, віях. Зараження відбувається при статевих контактах, інших видах тісного тілесного контакту, також через постільну і нижню білизну і банне приладдя.

Симптоми

Висасивая кров, лобкові воші викликають роздратування шкіри і свербіння.

Лечение почати лікування треба відразу, як тільки захворювання виявлене. Існує безліч засобів для виведення вош - мазі, спреи, наприклад, Бензил бензоат натрію або інша сірковмісна мазь. Якщо воші виявлені у віях, обробка виробляється по вказівці лікаря.

Хламідіоз

Симптоми

Бактерії - збудники хламидиоза швидко розмножуються. Через 3-20 днів після зараження можуть з'явитися перші симптоми, наприклад свербіння, паління, слизисті виділення із статевих органів.

Бактерії розмножуються, але заподіюють дуже трохи занепокоєння. Половина інфікованих має слабо виражені симптоми і не вважають потрібними звертатися до лікаря. Інфекція може бути такою, що “дрімає” протягом багатьох місяців, протікаючи без явних симптомів. Але навіть за відсутності симптомів інфекція передається іншій людині.

Лікування

Еслі в результаті аналізів встановлено, що людина заражена хламидиозом, призначається курс лікування антибіотиками від 7 до 14 днів. Навіть якщо відсутні які те не було скарги, необхідно пройти курс лікування до повного одужання.

Можливі наслідки

Невилікуваний хламидиоз - найбільш часта причина запалення маткових труб, що інколи наводить до безпліддя. Також з'являється додатковий ризик розвитку позаматкової вагітності. У чоловіків хвороба може викликати запалення придатків яєчка і простати (простатит) і також з'явитися причиною безпліддя.

Герпес генітальний (статевий)

Поширене вірусне захворювання шкіри і слизистих оболонок. Майже всі люди є носіями вірусу герпесу, але приблизно 75% заражених герпесом не мають жодних симптомів. Герпес може виявлятися у вигляді бульбашок, розташованих на губах або статевих органах. Найзвичайніші дороги зараження - це поцілунки і статеві контакти. Простуда, стреси, переохолодження при пониженні імунітету сприяють активізації вірусу і появі симптомів.

Симптоми

Проявленія герпесу починаються з появи почервоніння або маленької плямочки, що зудить. Потім в цьому місці утворюються бульбашки, які швидко лопаються і залишають виразки. Виразки з'являються через 3-7 днів після перших симптомів і пропадають десь через 3 тижні.

Лікування

Ряд засобів можуть пом'якшувати симптоми і укорочувати час їх прояву. Навіть якщо виразки проходят самі собою, поважно містити їх в чистоті. Варто пам'ятати, що в перші дні зараження небезпека передачі герпесу іншій людині висока.

Можливі ускладнення

Якщо у вагітної жінки є герпес в області статевих органів, під час пологів може статися зараження дитяти небезпечною для життя інфекцією. Існує небезпека перенесення інфекції на очі, тому поважно мити руки після контакту із зараженими ділянками тіла.

Взаємовплив Віл-інфекції і ІПСШ.

Наявність невилікуваних інфекцій статевих доріг спрощує проникнення вірусу ВІЛ через слизову оболонку статевих органів в кров, оскільки одним з проявів ІПСШ є порушення цієї слизистої оболонки (поява виразок, ерозії і тд).

В той же час, наявність імунодефіциту робить людину більш схильною до інфікування ІПСШ. Також, перебіг ІПСШ у ВІЛ-позитивних людей відрізняється від звичайного. Як правило, спостерігається подовження інкубаційного періоду (із-за ослабленої імунної відповіді організму). Прояви захворювань, що передаються статевою дорогою, можуть також бути нетрадиційними і залежать у людини від стадії Віл-інфекції і кількості CD-4 клітин.

Людям, що живуть з ВІЛ, потрібно дуже уважно стежити за профілактикою ІПСШ і займатися захищеним сексом, оскільки лікування деяких ІПСШ на тлі ВІЛ утруднене

Гепатити

Гепати́т А (хвороба Боткіна, інфекційний гепатит) - гостра інфекційна хвороба з переважним ураженням травного тракту, особливо печінки. Зустрічається в усіх країнах світу. Інфекційний характер хвороби вперше встановив Сергій Боткін <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87> (1883); до того хвороба була відома під назвою «катаральна жовтяниця» і вважалась незаразною.

Гепатит А викликається вірусом <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81> гепатиту А, що потрапляє до організму з їжею або водою. Збудник міститься в крові <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%B2> та виділеннях хворого. Отже, джерелом інфекції є хворий. Захворювання починається повільно. У початковому періоді гепатиту А хворий відчуває загальну кволість, відсутність апетиту <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%82>, нудоту, помірно підвищується температура тіла. На 5-7-й день приєднується жовтяниця <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BE%D0%B2%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F>, печінка <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%87%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0> й селезінка <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0> збільшуються. Звичайно гепатит А закінчується видужанням, але при невідповідному лікуванні може давати тяжкі ускладнення (атрофія печінки, печінкова кома). Хворий гепатитом А обов'язково має бути госпіталізований.

Профілактика гепатиту А полягає у вжитті загальносанітарних заходів.

Лікування гепатиту А - загальноукріплююче, переважно вуглеводна дієта з високим вмістом вітамінів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD>, ліпокаїн, амінокислотні суміші тощо. Після видужання особи, що хворіли на гепатит А, підлягають диспансерному нагляду протягом від 6 місяців до 1 року.

Кров людини, яка перехворіла на гепатит А, не можна переливати іншим людям, оскільки вірус залишається в організмі назавжди.

Хвороба дуже небезпечна, бо призводить до загибелі печінкових клітин і порушення всіх функцій печінки.

Гепатит B - це інфекційне захворювання, що викликається вірусом гепатиту B (HBV) <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81_%D0%B3%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83_B&action=edit&redlink=1> та уражує печінку <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%87%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0> гомінідів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B4%D0%B8>, призводячи до її запалення, яке у медичній <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B9&action=edit&redlink=1> термінології називається гепатитом <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82>. Хвороба набула масштабів епідемії у деяких регіонах Азії <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D1%96%D1%8F>, Африки <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0>, Південної Америки <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0>, та, за оцінками міжнародних експертів, у країнах Східної Європи <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0>. Третина населення Землі <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F>, а це близько 2 мільярдів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D1%80%D0%B4> людей, були інфіковані HBV, з них 350 мільйонів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B9%D0%BE%D0%BD> хворіють на небезпечну та практично невиліковну його хронічну форму. Щороку від ускладнень, що викликає ця недуга, помирає <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8C> приблизно 600 тисяч людей

Збудника хвороби було відкрито у 1970 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1970> році, а щеплення <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BA%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> проти гепатиту В, яке радять робити дитині <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0> при народженні <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8>, розробили на початку 1980 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1980-%D1%82%D1%96>-х.

Вірус гепатиту С (HCV) дрібний, містить генетичний матеріал у вигляді РНК, покритий оболонкою. До відкриття HCV в 1989 р. інфекцію називали "гепатит ні А, ні В".

Головна особливість вірусу гепатиту С - це його генетична мінливість, виражена здібність до мутацій. Відомо 6 основних генотипів вірусу гепатиту С. Проте, завдяки мутаційній активності вірусу, в організмі людини можуть бути присутніми близько чотирьох десятків підвидів HCV, правда, в рамках одного генотипу. Це один з важливих чинників, що визначають персистенцію вірусу і високу частоту розвитку хронічних форм гепатиту С.

Імунна система людини просто не в змозі контролювати вироблення потрібних антитіл - доки виробляються антитіла на одні віруси - вже утворюються їх нащадки з іншими антигенними властивостями.

Поширеність гепатиту С в розвинених країнах досягає 2%. Число людей, інфікованих вірусом гепатиту С в Росії може досягати 5 млн, у всьому світі - до 500 млн. Офіційна реєстрація і облік хворих і інфікованих гепатитом С початий набагато пізніше, ніж при інших вірусних гепатитах. Раніше інфекцію називали вірусним гепатитом "ні А, ні В"

З кожним роком захворюваність гепатитом С в різних країнах зростає. Вважається, що це зростання пов'язане із зростанням наркоманії: 38-40% молодих людей, що захворюють гепатитом С, інфікуються при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Хронічний гепатит С лідирує серед причин, що вимагають пересадки печінки.

Туберкульоз

Туберкульоз (від латів. tuberculum - горбок, англ. Tuberculosis) - інфекційне захворювання людини і тварин (частіше за велику рогату худобу, свиней, курнув), що викликається декількома різновидами кислототривких мікобактерій (рід Mycobacterium) (застаріла назва - паличка Коха).

Застаріла назва туберкульозу легенів - чахотка (від слова чахнути), у древній Русі називалася сухотка. Як назва туберкульозу нирок і деяких інших внутрішніх паренхіматозних органів (печінки, селезінки), а також залоз (наприклад, слинних) раніше використовувалося слово «бугорчатка». Для людини захворювання є соціально залежним. До XX століття туберкульоз був практично невиліковний.

Збудник - мікобактерія туберкульозу (МБТ)

Основна стаття: Mycobacterium tuberculosis

Збудниками туберкульозу є мікобактерії - кислототривкі бактерії роду Mycobacterium. Всього відомо 74 види мікобактерій. Вони широко поширені в грунті, воді, серед людей і тварин. Проте туберкульоз у людини викликає умовно виділений комплекс, що включає Mycobacterium tuberculosis (людський вигляд), Mycobacterium bovis (бичачий вигляд), Mycobacterium africanum, Mycobacterium bovis BCG (БЦЖ-штамм бичачого вигляду), Mycobacterium microti, Mycobacterium canettii. Останнім часом до нього віднесені Mycobacterium pinnipedii, Mycobacterium caprae, филогенетически що мають відношення до Mycobacterium microti і Mycobacterium bovis.

Туберкульоз, викликаний різними видами мікобактерій, досить сильний розрізняється між собою. Основна видова ознака мікобактерії туберкульозу (МБТ) - патогенність, яка виявляється у вірулентності. Вірулентність може істотно змінюватися залежно від чинників зовнішнього середовища і по-різному виявлятися залежно від стану макроорганізму, який піддається бактерійній агресії.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з почутої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з описаними хворобами. Обговорення проблеми здоровя між діючими СІНами.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на данному зайннятті найбільше вразило

Коментарі до заняття №9

Учасники занять звикли халатно відноситись до питань власного здоровя. Почувши тему заняття вони говорили: «Яке здоровя? Його немає вже давно». За показною пасивністю ми побачили, що слухаючи опис хвороб вони приглядалися і прислухалися до свого тіла. Дехто робив короткі конспекти основних симптомів хвороб.

Багато хто з учасників групи перехворіли на туберкульоз, гепатит С тому було багато додаткових питань, почувши, що по даним темам будуть окремі заняття погодились підготувати запитання на них.

Молодих учасників занять зацікавили хвороби ІПСШ, їхні симптоми, а основне наслідки.

Деякі виявили бажання пройти тестування на реакцію Вассермана.

Загальну увагу привернули два учасника заняття які знаходилися в стані наркотичного сп’яніння і «втикаючи» час від часу чули про що йдеться і намагалися ствердно кивати головою, в підтвердження, що вони все чують.

ЗАНЯТТЯ №10

ТЕМА: Туберкульоз.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із поширеням туберкульозу, його проявами та лікуванням.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Збудниками туберкульозу є мікобактерії - кислототривкі бактерії роду Mycobacterium. Всього відомо 74 види мікобактерій. Вони широко поширені в грунті, воді, серед людей і тварин. Проте туберкульоз у людини викликає умовно виділений комплекс, що включає Mycobacterium tuberculosis (людський вигляд), Mycobacterium bovis (бичачий вигляд), Mycobacterium africanum, Mycobacterium bovis BCG (БЦЖ-штамм бичачого вигляду), Mycobacterium microti, Mycobacterium canettii. Останнім часом до нього віднесені Mycobacterium pinnipedii, Mycobacterium caprae, филогенетически що мають відношення до Mycobacterium microti і Mycobacterium bovis.

Туберкульоз, викликаний різними видами мікобактерій, досить сильний розрізняється між собою. Основна видова ознака мікобактерії туберкульозу (МБТ) - патогенність, яка виявляється у вірулентності. Вірулентність може істотно змінюватися залежно від чинників зовнішнього середовища і по-різному виявлятися залежно від стану макроорганізму, який піддається бактерійній агресії.

Патогенез і патологічна анатомія

У уражених туберкульозом органах (легені, лімфатичні вузли, шкіра, кістки, нирки, кишечник і ін.) розвивається специфічне «холодне» туберкульозне запалення, що носить переважно гранулематозний характер і що наводить до утворення множинних горбків з схильністю до розпаду.

Первинне інфікування мікобактеріями туберкульозу і прихований перебіг туберкульозної інфекції

Первинне зараження людини МБТ зазвичай відбувається аерогенною дорогою. Інші дороги проникнення - аліментарний, контактний і трансплацентарний - зустрічаються значно рідше.

Система дихання захищена від проникнення мікобактерій мукоцилиарным кліренсом (виділення келихоподібними клітками дихальних доріг слизу, який склеює мікобактерії, що поступили, і подальша елімінація мікобактерій за допомогою хвилеподібних коливань миготливого епітелію). Порушення мукоцилиарного кліренсу при гострому і хронічному запаленні верхніх дихальних доріг, трахеї і крупних бронхів, а також під впливом токсичних речовин робить можливим проникнення мікобактерій в бронхіоли і альвеоли, після чого вірогідність інфікування і захворювання туберкульозом значно збільшується.

Можливість зараження аліментарною дорогою обумовлена станом стінки кишечника і його всмоктуючої функції.

Збудники туберкульозу не виділяють який-небудь екзотоксин, який міг би стимулювати фагоцитоз. Можливості фагоцитозу мікобактерій на цьому етапі обмежені, тому присутність в тканинах невеликої кількості збудника виявляється не відразу. Мікобактерії знаходяться поза клітками і розмножуються повільно, і тканини деякий час зберігають нормальну структуру. Цей стан називається «Латентний микробизм». Незалежно від початкової локалізації вони із струмом лімфи потрапляють в регіонарні лімфатичні вузли, після чого лімфогенний поширюються по організму - відбувається первинна (облігатна) микобактериемия. Мікобактерії затримуються в органах з найбільш розвиненим микроциркуляторным руслом (легені, лімфатичні вузли, кірковий шар нирок, епіфізи і метафизы трубчастих кісток, ампуллярно-фимбриональные відділи маткових труб, увеальний тракт ока). Оскільки збудник продовжує розмножуватися, а імунітет ще не сформувався, популяція збудника значно збільшується.

Проте, в місці скупчення великого числа мікобактерій починається фагоцитоз. Спочатку збудників починають фагоцитувати і руйнувати полінуклеарні лейкоцити, проте безуспішно - всі вони гинуть, вступивши в контакт з МБТ, із-за слабкого бактерицидного потенціалу.

Потім до фагоцитозу МБТ підключаються макрофаги. Проте МБТ синтезують АТФ-позитивні протони, сульфати і чинники вірулентності (корд-чинники), внаслідок чого порушується функція лізосом макрофагів. Утворення фаголізосоми стає неможливим, тому лізосомальні ферменти макрофагів не можуть впливати на поглинені мікобактерії. МБТ розташовуються внутріклітинний, продовжують зростати, розмножуватися і все більше ушкоджують клітку-господаря. Макрофаг поступово гине, а мікобактерії знов потрапляють в міжклітинний простір. Цей процес називається «Незавершеним фагоцитозом».

Набутий клітинний імунітет

У основі придбаного клітинного імунітету лежить ефективна взаємодія макрофагів і лімфоцитів. Особливе значення має контакт макрофагів з Т-хелперами (CD4+) і Т-супресорами (CD8+). Макрофаги, МБТ, що поглинули, экспрессируют на своїй поверхні антигени мікобактерій (у вигляді пептидів) і виділяють в міжклітинний простір интерлейкин-1 (ІЛ-1), який активує Т-лімфоцити (CD4+). У свою чергу Т-хелперы (CD4+) взаємодіють з макрофагами і сприймають інформацію про генетичну структуру збудника. Сенсибілізовані Т-лімфоцити (CD4+ і CD8+) виділяють хемотаксини, гамма-інтерферон і інтерлейкін-2 (ІЛ-2), які активують міграцію макрофагів у бік розташування МБТ, підвищують ферментативну і загальну бактерицидну активність макрофагів. Активовані макрофаги інтенсивно виробляють активні форми кисню і перекис водню. Це так званий кисневий вибух; він впливає на збудник туберкульозу, що фагоцитується. При одночасній дії L-аргинина і чинника некрозу пухлин-альфа утворюється оксид азоту NO, який також володіє антимікробним ефектом. В результаті всіх цих процесів руйнівна дія МБТ на фаголізосоми слабшає, і бактерії руйнуються лізосомальними ферментами. При адекватній імунній відповіді кожне подальше покоління макрофагів стає усе більш імунокомпетентним. Медіатори, що виділяються макрофагами, активують також В-лімфоцити, відповідальні за синтез імуноглобулінів, проте їх накопичення в крові на стійкість організму до МБТ не впливає. Але вироблення В-лімфоцитами опсонирующих антитіл, які обволікають мікобактерії і сприяють їх склеюванню, є корисним для подальшого фагоцитозу.

Підвищення ферментативної активності макрофагів і виділення ними різних медіаторів може вести до появи кліток гіперчутливості сповільненого типа (ГЗТ) до антигенів МБТ. Макрофаги трансформуються в епітеліоїдні гігантські клітки Лангханса, які беруть участь в обмеженні зони запалення. Утворюється ексудативно-продуктивна і продуктивна туберкульозна гранулема, утворення якої свідчить про хорошу імунну відповідь на інфекцію і про здатність організму локалізувати микобактериальную агресію. На висоті гранулематозної реакції в гранулемі знаходяться Т-лімфоцити (переважають), В-лімфоцити, макрофаги (здійснюють фагоцитоз, виконують аффекторную і эффекторную функції); макрофаги поступово трансформуються в епітеліоїдні клітки (здійснюють піноцитоз, синтезують гідролітичні ферменти). В центрі гранулеми може з'явитися невелика ділянка казеозного некрозу, який формується з тіл макрофагів, загиблих при контакті з МБТ.

Реакція ГЗТ з'являється через 2-3 тижні після інфікування, а досить виражений клітинний імунітет формується через 8 тижнів. Після цього розмноження мікобактерій сповільнюється, загальне їх число зменшується, специфічна запальна реакція затихає. Але з повної ліквідації збудника вогнища запалення не походить. МБТ, що збереглися, локалізуються внутріклітинний (L-формы) і запобігають формуванню фаголізосоми, тому недоступні для лізосомальних ферментів. Такий протитуберкульозний імунітет називається нестерильним. Що залишилися в організмі МБТ підтримують популяцію сенсибілізованих Т-лімфоцитів і забезпечують достатній рівень імунологічної активності. Таким чином, людина може зберігати МБТ в своєму організмі тривалий час і навіть все життя. При ослабінні імунітету виникає загроза активізації популяції МБТ і захворювання туберкульозом, що збереглася.

Придбаний імунітет до МБТ знижується при СНІДІ, цукровому діабеті, виразковій хворобі, зловживанні алкоголем і тривалому вживанні наркотиків, а також при голодуванні, стресових ситуаціях, вагітності, лікуванні гормонами або імунодепресантами.

В цілому ризик розвитку туберкульозу у вперше інфікованої людини складає близько 8 % у перших 2 роки після зараження, поступово знижуючись в подальші роки.

Виникнення клінічно вираженого туберкульозу

В разі недостатньої активації макрофагів фагоцитоз неефективний, розмноження МБТ макрофагами не контролюється і тому відбувається в геометричній прогресії. Клітки, що фагоцитують, не справляються з об'ємом роботи і масово гинуть. При цьому в міжклітинний простір поступає велика кількість медіаторів і протеолітичних ферментів, які ушкоджують прилеглі тканини. Відбувається своєрідне «розрідження» тканин, формується особливе живильне середовище, сприяюче зростанню і розмноженню позаклітинний розташованих МБТ.

Велика популяція МБТ порушує баланс в імунному захисті: кількість Т-супресоров (CD8+) зростає, імунологічна активність Т-хелперов (CD4+) падає. Спочатку різко посилюється, а потім слабшає ГЗТ до антигенів МБТ. Запальна реакція набуває поширеного характеру. Підвищується проникність судинної стінки, в тканині поступають білки плазми, лейкоцити і моноцити. Формуються туберкульозні гранулеми, в яких переважає казеозний некроз. Посилюється інфільтрація зовнішнього шару полінуклеарними лейкоцитами, макрофагами і лімфоїдними клітками. Окремі гранулеми зливаються, загальний об'єм туберкульозної поразки збільшується. Первинне інфікування трансформується в клінічно виражений туберкульоз.

Клінічні форми туберкульозу

Найчастіше туберкульоз приголомшує органи дихальної системи (головним чином легкі і бронхи), проте можлива поразка і інших органів. Зважаючи на це розрізняють два основні види туберкульозу: туберкульоз легенів і внелегочный туберкульоз.

А. Туберкулез легенів

може приймати різні форми:

·              первинний туберкульозний комплекс (вогнище туберкульозної пневмонії + лимфангиит + лімфаденіт середостіння)

·              ізольований лімфаденіт внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

Виходячи з міри поширеності туберкульозу легенів, розрізняють:

·              диссемінований туберкульоз;

·              міліарний туберкульоз;

·              осередковий (обмежений) туберкульоз;

·              інфільтративний туберкульоз;

·              казеозна пневмонія;

·              туберкулема;

·              кавернозний туберкульоз;

·              фіброзно-кавернозний туберкульоз;

·              циротичний туберкульоз.

Набагато рідше зустрічаються туберкульоз плеври, туберкульоз гортані, трахеї.

В. Позалегеневий туберкульоз може локалізуватися в будь-якому органі людини. Розрізняють наступні форми внелегочного туберкульозу:

·              Туберкульоз органів травної системи - найчастіше приголомшуються дистальний відділ тонкого кишечника і сліпа кишка;

·              Туберкульоз органів сечостатевої системи - ураження нирок, сечовивідних доріг, статевих органів;

·              Туберкульоз центральної нервової системи і мозкових оболонок - ураження спинного і головного мозку, твердої оболонки головного мозку (туберкульозний менінгіт);

·              Туберкульоз кісток і суглобів - найчастіше приголомшуються кістки хребта;

·              Туберкульоз шкіри;

·              Туберкульоз очей.

Основні клінічні прояви

Туберкульоз легенів може тривалий час протікати безсимптомний або малосимптомний і виявитися випадково при проведенні флюорографії або рентгенівському знімку грудної клітки. Факт обсіменіння організму туберкульозними мікобактеріями і формування специфічної імунологічної гіперреактивності може бути також виявлений при постановці туберкулиновых проб.

У випадках, коли туберкульоз виявляється клінічно, зазвичай найпершими симптомами виступають неспецифічні прояви інтоксикації: слабкість, блідість, підвищена стомлюваність, млявість, апатія, субфебрильна температура (близько 37 °C, рідко вище 38°), пітливість, що особливо непокоїть хворого ночами, схуднення. Часто виявляється генерализованная або обмежена якою-небудь групою лімфатичних вузлів лімфаденопатія - збільшення розмірів лімфатичних вузлів. Інколи при цьому удається виявити специфічну поразку лімфатичних вузлів - «холодне» запалення.

У крові хворих туберкульозом або обсіменених туберкульозною мікобактерією при лабораторному дослідженні часто виявляється анемія (зниження числа еритроцитів і вмісту гемоглобіну), помірна лейкопенія (зниження числа лейкоцитів). Деякими фахівцями передбачається, що анемія і лейкопенія при туберкульозній інфекції - наслідок дії токсинів мікобактерій на кістковий мозок. Згідно іншій точці зору, все йде строго навпаки - туберкульозна мікобактерія переважно «нападає» в основному на ослаблених осіб - не обов'язково страждаючих клінічно вираженими імунодефіцитними станами, але, як правило, що мають злегка знижений імунітет; не обов'язково страждаючих клінічно вираженою анемією або лейкопенією, але що мають ці параметри біля нижнього кордону норми і т. д. У такому трактуванні анемія або лейкопенія - не прямий наслідок туберкульозної інфекції, а, навпаки, передумова її виникнення і чинник, що передіснував до хвороби (преморбідний).

Далі по ходу розвитку захворювання приєднуються більш менш явні симптоми з боку ураженого органу. При туберкульозі легенів це кашель, отхождение мокроти, хрипи в легенях, нежить, інколи скрута дихання або болю в грудній клітці (вказуючі зазвичай на приєднання туберкульозного плевриту), кровохарканні. При туберкульозі кишечника - ті або інші порушення функції кишечника, замки, проноси, кров в калі і т. д. Як правило (але не завжди), поразка легенів буває первинною, а інші органи приголомшуються повторно шляхом гематогенного обсіменіння. Але зустрічаються випадки розвитку туберкульозу внутрішніх органів або туберкульозного менінгіту без яких-небудь поточних клінічних або рентгенологічних ознак поразки легенів і без такої поразки в анамнезі.

Профілактика

Проба Манту

Основною профілактикою туберкульозу на сьогоднішній день є вакцина БЦЖ (BCG). Відповідно до «Національного календаря профілактичних щеплень» її ставлять в пологовому будинку за відсутності протипоказань в перших 3-7 днів життя дитяти. У 7 і 14 років при негативній реакції Манту і відсутності протипоказань проводять ревакцинацію.

З метою виявлення туберкульозу на ранніх стадіях дорослим необхідно проходить флюорографічне обстеження в поліклініці не рідше за 1 раз в рік (залежно від професії, стану здоров'я і приналежності до різних груп риски). Також при різкій зміні реакції Манту за рік фтизіатром може бути запропоновано провести профілактичну хіміотерапію декількома препаратами, як правило, в комплексі з гепатопротекторами.

Лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу, особливо внелегочных його форм, є складною справою, що вимагає багато часу і терпіння, а також комплексного підходу.

Фактично з самого початку вживання антибиотикотерапии виник феномен лікарської стійкості. Феномен тому, що мікобактерія не має плазмид, а стійкість популяції мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів традиційно описувалася в мікробній клітці наявністю R-плазмид (від англ. resistance - стійкість). Проте, не дивлячись на цей факт, наголошувалася поява або зникнення лікарської стійкості в одного штаму МБТ. У результаті з'ясувалося, що за активацію або дезактивацію генів, отвевечающих за резистентність, відповідальні IS-последовательности.

До вживання увійшов термін «мутації МБТ». Він означає виявлену генетичними методами (ДНК-зонди і ПЦР-РВ) стійкість до антибактеріальних препаратів, проте слід розуміти, що тут ми маємо справу з «псевдомутаціями», обумовленими тимчасовим впровадженням IS-последовательности в певну ділянку гена.

Види лікарської стійкості у збудника туберкульозу

Розрізняють лікарську стійкість:

·              первинну

·              придбану

До мікроорганізмів з первинною стійкістю відносять штами, виділені від пацієнтів, що не отримували специфічну терапію або що отримували препарати протягом місяця або менш. При неможливості уточнення факту вживання протитуберкульозних препаратів використовують термін «початкова стійкість». Якщо стійкий штам виділений у пацієнта на тлі протитуберкульозної терапії, що проводиться протягом місяця і більш, стійкість розцінюють як «придбану». Частота первинної лікарської стійкості характеризує епідеміологічний стан популяції збудника туберкульозу. Придбана лікарська стійкість серед вперше виявлених хворих вважається результатом невдалого лікування - те естьдействовали чинники, що призводять до зниження системної концентрації хіміопрепаратів в крові і їх ефективності, одночасно «запускаючи» в клітках мікобактерій захисні механізми. У структурі лікарської стійкості мікобактерій туберкульозу розрізняють:

1.       Монорезистентність - стійкість до одного з протитуберкульозних препаратів, чутливість до інших препаратів збережена. При вживанні комплексної терапії монорезистентність виявляють досить рідко і, як правило, до стрептоміцину (у 10-15 % випадків серед вперше виявлених хворих).

2.       Полірезістентность - стійкість до двох і більш препаратам.

.        Множинна лікарська стійкість(МЛУ) - стійкість до изониазиду і рифампицину одночасно (незалежно від наявності стійкості до інших препаратів). Вона супроводиться, як правило, стійкістю до стрептоміцину і ін. В даний час МЛУ збудників туберкульозу стала епідеміологічно небезпечним явищем. Розрахунки показують, що виявлення збудників з МЛУ більш ніж в 6,6 % випадків (серед вперше виявлених хворих) вимагає зміни стратегії Національної протитуберкульозної програми. У Росії, за даними моніторингу лікарської стійкості, частота МЛУ серед вперше виявлених хворих складає від 4 до 15 %, серед рецидивів - 45-55 %, а серед випадків невдалого лікування - до 80 %.

.        Суперстійкість - множинна лікарська стійкість у поєднанні із стійкістю до фторхинолонам і одному з ін'єкційних препаратів (канаміцин, амикацин, капреомицин). Туберкульоз, викликаний штамами з суперстійкістю, представляє пряму загрозу для життя пацієнтів, оскільки останні протитуберкульозні препарати другого ряду не мають вираженої антибактеріальної дії. З 2006 р. в деяких країнах організовано спостереження за поширенням штамів мікобактерій з суперстійкістю. За кордоном прийнято позначати цей варіант МЛУ, як XDR.

.        Перехресна стійкість - коли виникнення стійкості до одного препарату спричиняє за собою стійкість до інших препаратів. В M. tuberculosis, як правило, асоційовані із стійкістю мутації не взаємозв'язані. Особливо часто перехресну стійкість виявляють усередині однієї групи препаратів, наприклад аміноглікозидів, що обумовлене однаковою «мішенню» даной групи препаратів. У щорічному звіті ВІЗ відмічений різкий сплеск множинною і полирезистентности серед «Пекінського»(«Beijing») штаму. Загальносвітовою тенденцією є зниження ефективності антибактеріальних препаратів.

На сьогоднішній день основою лікування туберкульозу є поликомпонентная протитуберкульозна хіміотерапія

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з почутої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з туберкульозом. Обговорення проблеми туберкульозу між діючими СІНами.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило

Коментарі до заняття №10

Так як багато учасників заняття перехворіли на туберкульоз, то в процесі заняття було багато питань і розповідей про лікування, перебування в стаціонарі, особливості лікування.

Особливу увагу учасники надали різним формам стійкості до протитуберкульозних препаратів. Можна було відмітити обізнаність СІНів в питаннях, що стосуються медичних препаратів і особливостей перебігу хвороби.

Учасники були досить спокійні і незважаючи на те, що вони перебували під дією наркотиків помітно було, що їм подобається розмова, їм не хотілося розходитися, вони продовжували обговорення і відзначали, що почуваються дуже комфортно в умовах громадського центру.

Висловлювалися прохання продовжити час зустрічей.

ЗАНЯТТЯ №11

ТЕМА: Лікування і контроль над залежністю

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін’єкційних наркотиків, ознайомити із можливостями позбавитись залежності та її лікуванням, ознайомити із програмою Зменшення Шкоди.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп’ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Медикаментозне лікування

Дані вказують на тяжкість наркоманії як захворювання для конкретної людини і як соціального явища - для суспільства в цілому. Звідси витікає необхідність особливої уваги з боку суспільства до цієї проблеми, що включає такі головні моменти: 1) правові; 2) медичні; 3) наукові.

Правові питання регламентуються Законом “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів з урахуванням відповідних положень і вимог, що діють у рамках міжнародних конвенцій та протоколів ООН. У відповідності до цього Закону затверджено Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України.

Медичні проблеми включають: медикаментозне лікування наркоманії, сугестивну і гіпнотерапію, фізіотерапію, фізичну, психічну і соціальну реабілітацію хворих.

З наукових проблем найбільш актуальною є вивчення патогенезу абстинентного синдрому та психічної залежності від наркотичних речовин як основи цілеспрямованого пошуку засобів лікування наркоманії.

При лікуванні наркоманії користуються декількома загальними принципами: 1) добровільність, яка є одним з найважливіших факторів лікування; 2) індивідуалізація лікування; 3) комплексність терапії, яка включає медикаментозні, психотерапевтичні та реабілітаційні методи.

Медикаментозне лікування наркоманії

Загальні напрямки фармакотерапії при наркоманії: 1) лікування гострої інтоксикації при передозуванні наркотичних речовин; 2) терапія соматичних і неврологічних порушень, які виникають у хворих в результаті хронічної інтоксикації наркотичними сполуками; 3) купірування абстинентного синдрому, який викликається припиненням прийому наркотику; 4) медикаментозний вплив на мотиваційні та емоційні процеси, що визначають формування аддиктивної поведінки хворих.

Терапія гострих отруєнь при передозуванні наркотику, а також захворювань певних органів і систем (ураження серця з ймовірним розвитком інфаркту міокарда, уражень печінки, розладів функції шлунково-кишкового тракту, парезів та паралічів периферичного походження, уражень різних структур центральної нервової системи) не має певної наркологічної специфіки. Вона грунтується на методах допомоги, які використовуються при будь-яких гострих отруєннях, також на методах, що використовуються для лікування терапевтичних, неврологічних хворих тощо.

Найбільш грізним ускладненням наркологічного характеру, яке може спостерігатися у таких хворих, є розвиток абстиненції, яка переноситься надзвичайно важко і нерідко є загрозливою для життя пацієнтів. Відомо, що при опійній наркоманії виникнення основних клінічних симптомів у хворих в значній мірі обумовлене дисбалансом адренергічної, дофамінергічної, серотонінергічної та опіоїдної систем. При цьому в організмі накопичуються недоокислені продукти розпаду наркотичних речовин, токсичні метаболіти, гормони. Транссинаптичним і парасинаптичним шляхами спочатку в ліквор, а потім в кров поступають різні нейромедіатори. Вказані порушення суттєво впливають на клінічну картину та динаміку абстинентного синдрому. Зокрема при зростанні активності симпато-адреналової системи виникають гіпертензія, тремор, безсоння, розширення зіниць, при активації парасимптатичного відділу - чхання, ринорея, сльозотеча. Залежно від співвідношення цих порушень обирається різна тактика медикаментозного лікування.

Тактика призначення лікарських препаратів при абстинентному синдромі залежить від стадії його розвитку, віку хворого, його психічного стану, тривалості хронічної інтоксикації, сомато-неврологічних ускладнень.

Одним з перших питань, що потребує вирішення - швидкість припинення наркотизації. В Україні серед фахівців переважає точка зору, що найкраще припиняти наркотизацію одразу. За кордоном широко застосовують програми контрольованого літичного зниження доз призначеного лікарями наркотику. Хворі переконані, що поступове зниження дози робить остаточну відмову від наркотику більш легкою. Цей спосіб, справді, має свої переваги. При цьому встановлюються стосунки хворого і лікаря на основі більшої довіри, що сприяє підвищенню результатів лікування. Іноді літичне зниження наркотику необхідне у виснажених, ослаблених наркоманів, людей літнього віку у III стадії наркотизації, при зловживанні снодійними і транквілізаторами як в III, та і в II стадії залежності. Наприклад, відміна барбітуратів проводиться на 10-15 % дози щоденно. Разом з тим, наркотик не призначається при абстиненції в здорових і молодих хворих у I-II стадії, психопатичним особам, при агравації. Суб’єктивна важкість стану не є підставою для призначення наркотику. Навпаки, у багатьох випадках страх наркомана пережити тяжку абстиненцію в майбутньому втримує його від поновлення наркотизації. Літичне ж зниження підтримує потяг, після короткого полегшення стану явища абстиненції поновлюються, причому можуть бути ще інтенсивнішими, ніж до введення малої дози наркотику. Якщо все ж таки із вказаних вище причин лікар іде на поступове зниження дози наркотику, то його призначення розподіляється на 5-10 днів, залежно від величини дози, яка використовувалась для наркотизації, і важкості стану хворого. Паралельно із зниженням дози наркотику хворому призначають нейролептики у поступово наростаючій дозі. Якщо тривога, туга, явища дисфорії прогресують, дозу наркотику на 2-3 дні стабілізують. Збільшення термінів літичного зниження дози наркотику або поновлення його призначення після відміни, як правило, призводить до зриву в лікуванні.

Принципи медикаментозного лікування є спільними для однієї стадії наркотизації при різних видах наркоманій. Зокрема, терапія абстинентного синдрому II стадії опійної наркоманії аналогічна з абстиненцією II стадії барбітурової наркоманії або алкоголізму, але відрізняється від лікування абстиненції III стадії опіїзму. Методи забезпечення ремісії II стадії різних форм наркоманії також є спільними у більшій мірі, ніж методи підтримання ремісії II i III стадії при одній формі. Етапність патогенезу залежності є спільною для різних форм наркоманій. Це дозволяє розглядати методи терапії при будь-якій формі залежності з точки зору стадії захворювання. Основою, на якій розвиваються різноманітні клінічні симптоми залежності, є співвідношення активності адрен- і холінергічної систем (ерго- і трофотропної). Зокрема, в межах кожної форми мононаркоманії можна виділити три етапи абстинентного синдрому:

). холін- і адренергічне збудження проявляються в однаковій мірі; цей етап спостерігається на початку II стадії хвороби; 2) переважає адренергічне збудження, що відмічається в кінці II стадії захворювання; 3) недостатність адренергічного збудження, відсутність холінергічного; проявляється симптоматика анергії; цей етап відмічається у III стадії мононаркоманії. Але, наприклад, при ефедриновій наркоманії адренергічна система виснажується вже в II стадії залежності. При полінаркотизмі, коли з’являється додаткова адренергічна стимуляція, симптоматика подібна до симптоматики мононаркотичної абстиненції II стадії.

Терапевтичного ефекту можна досягнути шляхом пригнічення збудження, яке переважає, або вирівнюванням балансу між окремими системами. З цією метою використовують адреноблокатори, холіноміметики і холіноблокатори. Типовою у цьому відношенні є схема лікування опійного абстинентного синдрому.

Контрольоване вживання наркотиків

ПРОВЕДЕННЯ ЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ

Перші ідеї щодо впровадження замісної терапії виникали ще на початку XX ст., коли Комітет Роулстона у Великобританії, до складу якого увійшли провідні терапевти того часу та завданням якого було оцінити ступінь наростання проблеми наркозалежності у суспільстві, дійшли висновку, що в окремих випадках було б доцільно призначити споживачам наркотиків наркотичні препарати для забезпечення їх повноцінного соціального функціонування.

Сьогодні програми замісної терапії впроваджуються в усіх країнах Америки, Західної Європи, деяких країнах Східної Європи як ефективний засіб профілактики та лікування опіатної наркоманії.

Першу програму замісної терапії метадоном на території колишнього СРСР було відкрито у Литві. Сьогодні в Україні триває процес реєстрації метадону та йде широке обговорення перспектив розвитку подібних програм.

Суть замісної терапії полягає в тому, що людину, яка вживає нелегальні наркотики опіоїдного ряду та не може чи не бажає звільнитися від цієї залежності, переводять на замісні медичні препарати - препарати того ж ряду. Сьогодні такими препаратами можуть виступати бупренорфін, метадон, ЛААМ та інші.

Е. Субата, головний нарколог Литви, директор Вільнюського наркологічного центру, визначає замісну терапію метадоном як "довготермінову амбулаторну медичну, психологічну та соціальну реабілітацію".

Програма замісної терапії, зокрема метадоном, має свої переваги та свої недоліки. І хоча питання впровадження програм замісної терапії може слугувати предметом окремого дослідження, ми спробуємо дуже коротко розглянути основні характеристики таких програм. Більш детальну інформацію ви зможете знайти у публікаціях, згаданих у бібліографії в кінці розділу.

Переваги програм замісної терапії:

. Зменшення рівня чи повна відмова від вживання наркотиків. Основним завданням програм замісної терапії є допомога СІН у зниженні чи повній відмові від вживання наркотиків. Замісні препарати діють на опіатні рецептори мозку та знімають синдром відміни ("ломку") у споживача опіатних наркотиків. Лікування передбачає поступове зменшення дози замісного препарату та повну відмову від вживання наркотиків.

. Профілактика ВІЛ/СНІДу, гепатитів, інших інфекцій, що передаються з кров'ю. Замісні препарати видаються учаснику програми у пероральній формі (сироп, таблетки), що автоматично знижує чи дозволяє повністю уникнути ін'єкційного вживання наркотиків.

. Покращання криміногенної ситуації. Оскільки учасники програми замісної терапії частково чи повністю припиняють вживання нелегальних наркотиків, вони перестають брати участь у нелегальних операціях купівлі/зберігання/обігу наркотичних речовин. Одночасно знижується кількість правопорушень, пов'язаних з необхідністю купувати дорогі наркотики на нелегальному ринку.

. Зменшення показників смертності від передозувань серед СІН. Замісні препарати призначаються лише після ретельного обстеження паці-єнта медичними спеціалістами, доза підбирається індивідуально лікарем, учасник програми приймає дозу замісного препарату під наглядом спеціально підготованого медичного персоналу. Відповідно, кількість передозувань вуличними наркотиками серед учасників програми суттєво знижується.

. Покращання загального стану здоров'я СІН. Участь СІН у програмах замісної терапії дозволяє налагодити контакт між СІН та медиками, а також із соціальними службами. СІН мають можливість отримати направлення в необхідні медичні установи.

. Ресоціалізація наркозалежних. Замісні препарати, діючи на опіатні рецептори та знімаючи синдром відміни на 24-36 годин (тоді як героїн діє протягом 6-8 годин), у певній індивідуально підібраній дозі дозволяють залишатися людині тверезою. Тверезість, консультації психолога, допомога в працевлаштуванні, тощо дозволяють пацієнту програми повернутися до нормального способу життя.

Недоліки програм замісної терапії:

. Лікування метадоном не позбавляє залежності. Метадон є синтетичним препаратом. При його вживанні залежність від наркотичних речовин не зникає. Залежність від нелегальних опіатів заміщається залежністю від відвідувань медичної установи. Слід зазначити, що такий прийом, як заміна "деструктивної" залежності на "конструктивну" досить часто використовується при лікуванні інших захворювань.

. Проникнення метадону на чорний ринок. Можливість проникнення метадону на чорний ринок викликає занепокоєння у представників правоохоронних органів, та й медики усвідомлюють, що загроза передозувань метадоном с цілком реальною. Однак, метадон обертається на ринку незалежно від існування програм замісної терапії в країні, чому є фактичні підтвердження.

. Концентрація пацієнтів навколо медичної установи. Щоденне відвідування СІН медичної установи, збори навколо цієї установи можуть викликати невдоволення місцевих мєшканців та співробітників сусідніх установ. Однак, як пише Е. Субата, досвід Литви довів, що невеликі групи пацієнтів (20-25 осіб) не викликають негативної реакції.

. Паралельне вживання пацієнтами програми нелегальних наркотиків. Необхідно враховувати той факт, що пацієнти програми замісної терапії можуть продовжувати вживати нелегальні наркотики паралельно. Для запобігання цьому необхідно використовувати комплексний підхід до лікування і надавати не лише медичну, а й психосоціальну допомогу учасникам програми.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з почутої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з проблемою залежності. Обговорення зменшення шкоди між діючими СІНами.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило

Коментарі до заняття №11

Заняття викликало багато спорів, дискусій, висловлювань тому, що практично всі учасники неодноразово пробували кинути вживання наркотиків, неодноразово лікувалися в спеціалізованих закладах. Чути було висловлювання: «Набридло жити як вовк - постійно в пошуках наркотика», «Набридло відчуття рабства».

Учасники згадували Польські Монори, де багато хто зміг справитися з проблемою, реабілітаційні центри які функціонують і допомагають залежним.

Метадонова програма викликала масу емоцій: одні категорично були проти неї, інші навпаки говорили, що це добре, це дає стабільність - прийшов, отримав і далі займаєшся тим, що потрібно.

Заняття закінчилось активним обговоренням - учасники розділились на два табори: одні говорили, що СІНу не допоможе нічого, він все одно буде вживати ще щось інєкційно, інші говорили, що СІН може зупинитись і метадонова програма це хороше вирішення проблеми ін’єкційного вживання наркотиків. Однозначно, всі мають бажання вирішити проблему залежності і першим свідченням цього є те , що вони прийшли на 10 заняття.

Настрій учасників був піднесений і вони мали активну позицію, щодо піднятої проблеми.