Списання запасів незавершеного виробництва та запасів готової продукції

Списання запасів незавершеного виробництва та запасів готової продукції

Міністерство освіти і науки України

Криворізький національний університет

Кафедра економіки, організації та управління підприємствами

Контрольна робота

з дисципліни «Управління витратами»

Перевірив:

ст. викладач каф. ЕОУП

Бондарчук О.М.

Кривий Ріг

Теоретична частина

Списання запасів незавершеного виробництва та запасів готової продукції

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на продукцію, обробка якої не закінчена. Для підприємства, що надає послуги, запаси включають витрати з надання послуг, для яких підприємство не визнало дохід.

До складу витрат, що включаються до незавершеного виробництва, відносяться:

прямі витрати сировини та основних матеріалів, на оплату праці та інші прямі витрати;

накладні виробничі витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт з обслуговування та ремонту основних виробничих запасів тощо;

• готову продукцію, тобто записи виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший за один рік;

• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості

Собівартість запасів, які не є взаємозамінними, та товарів, продукції або послуг, які призначені для конкретних проектів, слід визначати шляхом конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і калькуляція собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів. Такий метод звичайно застосовують для визначення собівартості індивідуальних замовлень (виробництво кораблів, літаків тощо) або в умовах торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо. Його зручно застосовувати до товарів з великою кількістю.

Метод середньозваженої собівартості (Weighted Average Cost) запасів Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод FIFO (First Input - First Output) базується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються (продаються) також першими. З цього припущення випливає, що одиниці, які залишилися в запасах на кінець звітного періоду, є тими, що надійшли (вироблені) останніми. Використання методу ФІФО максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості.

Метод LIFO (Last Input- First Output) базується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) останніми, відпускаються (продаються) першими. Відповідно одиниці, що залишаються в запасах на кінець звітного періоду, вважаються тими, що надійшли (були придбані або вироблені) першими. В Україні цей метод не використовується з 2005 року.

Метод нормативних витрат (Standard Costs), тобто оприбуткування готової продукції на склад відбувається за планово-розрахунковою собівартістю.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування нормативних затрат допускається лише тоді, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Метод нормативних затрат звичайно застосовується у разі стабільності цін на запаси. У цьому випадку відхилення між нормативними та фактичними витратами на матеріали є несуттєвими і списуються в момент придбання матеріалів. Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх нормативною собівартістю включається до собівартості реалізованої продукції звітного року.

Метод ціни продажу

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на реалізовані товари. Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є найменування запасів або однорідна група запасів (вид).

Доцільність використання різних методів для визначення собівартості запасів визначається підприємством. Наприклад, може бути доцільним застосування різних методів визначення собівартості запчастин, які реалізуються, та таких самих запчастин, що використовуються для власних потреб (ремонт устаткування). Не може бути підставою для застосування різних методів визначення собівартості одного виду запасів різниця в географічному місцезнаходженні запасів та в податкових правилах.

Підприємство самостійно обирає метод оцінки запасів при вибутті. На підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні методи. Вибір методу оцінки запасів при їх вибутті повинен бути обов'язково зафіксований в наказі про облікову політику.

Практична частина

Задача № 1

Розрахувати величину постійних та змінних витрат підприємства, використовуючи алгебраїчний та графічний методи, якщо відомі варіанти загальних витрат при відповідних варіантах виробництва:

Розв’язання:

). Визначаємо величину постійних та змінних витрат підприємства алгебраїчним методом за допомогою рівняння:

у = а ± вх;           у = ТС;       х = Q;         ТС = FC + AVC · Q,

де FC - постійні витрати;

AVC - середні витрати.

гр. од.

Після визначення AVC підставляємо в рівняння і визначаємо коефіцієнт «а»:

,00 = FC1 + 0,5 · 225                                625,00 = FC+ 0,5 · 425

FC1 = 412,50 гр. од.             FC2 = 412,50 гр. од.

VC1 = TC1 - FC1                                     VC2 = TC2 - FC2

). графічним методом.

Так як по графіку загальні витрати (ТС) по відношенню до обсягу виробництва (Q) в короткостроковому періоді зростають лінійно, цю залежність можна відобразити лінійною прямою.

         ТС

         (у)

                                                                        TC

       625      

                                                                       VC

        525                                                                

                                                                          FC          

              0             225                            425          Q (х)

Величина постійних витрат (FC) залишається незмінною при різних обсягах виробництва (225 та 425 од. продукції) і складає 412,50 гр. одиниць.

Величина змінних витрат (VC) змінюється відповідно до зміни обсягу виробництва, а саме - при обсязі виробництва 225 од. продукції змінні витрати складають 112,5 гр. од., а при обсязі виробництва 425 од. продукції - 212,5 гр. одиниць.

Загальні витрати (TC) також збільшуються прямопропорційно зростанню змінних витрат.

Задача № 2

Розподілити загальногосподарські витрати підприємства за місяць за такими даними:

Розв’язання

Розподіл загальновиробничих витрат.

. Розрахуємо коефіцієнт використання обладнання (чим ближче цей показник до 1, тим ліпше використовується виробнича потужність):

. Визначаємо коефіцієнти, які показують величину експлуатаційних витрат на одну відпрацьовану обладнанням годину:

. Знаходимо фактичні VC і FC:

Величина  відноситься на виробництво.

. Розраховуємо розподілену і не розподілену частини FC:

Розподілена частина FC відноситься на виробництво.

Перевірка:

факт =VCфакт+ FCфакт

ТСфакт = 344,44 + 179,56 = 524,00 грн.

Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.

Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Згідно наведених розрахунків можна зазначити, що фактичний обсяг виробництва вище за очікуваний середній рівень. Сума постійних фактичних (розподілених) загальновиробничіх витрат () віднесених на собівартість виробленої продукції перевищує суму постійних фактичних (нерозподілених) витрат (). Тобто має місце економія витрат на збут у сумі 4,35 грн.

Задача № 3

На основі наведених даних розрахувати виробничу та повну собівартість.

Підприємство займається виробництвом залізобетонних блоків. На виготовлення 1м3 блоків витрачається:

• сировина та матеріали складають 56,71 грн. в т.ч.: цемент 17,20 грн., щебінь 5,98 грн., пісок 3,28 грн., пінопласт 30,25 грн.

• допоміжні матеріали 6,15 грн.

• транспортно-заготівельні витрати (25% від вартості матеріальних витрат) - 14,18 грн.

• паливо 12,70 грн.

• енергія 4,40 грн.

• заробітна плата основних робітників 19,03 грн.

• відрахування на соціальні заходи 8,61 грн.

• загальногосподарські витрати 54,84 грн.

• адміністративні витрати 17,08 грн.

• витрати на збут 4,50 грн.

Розв’язання

Для зручності складаємо розрахункову таблицю.

Табл. 1

Розрахунок виробничої та повної собівартості

Свир = 56,71 + 6,15 + 14,18 + 12,70 + 4,40 + 19,03 + 8,61 + 54,84 = 176,62 грн.

Сповна = 176,62 + 17,08 + 4,50 = 198,20 грн.

Виробнича собівартість визначається як сума всіх статей витрат і складає 176,62 грн. Повна собівартість відрізняється від виробничої собівартості на величину адміністративних витрат та витрат на збут. Її сума становить 198,20 грн.

На початок звітного періоду на підприємстві в залишку значилось 20 кг паперу вартістю 0,40 грн. за 1 кг. Протягом звітного періоду підприємство придбало папір у такій кількості та за такими цінами: 100 кг за ціною 0,6 грн., 250 кг за ціною 0,8 грн., 120 кг за ціною 0,75 грн. У цьому ж періоді було відпущено у виробництво 180 кг паперу.

Визначити:

) методами LIFO, FIFO та середньозваженої собівартості, собівартість відпущених у виробництво ресурсів;

) облікову вартість залишків запасів на кінець звітного періоду;

) фінансові результати діяльності підприємства, при величині прибутку Х, що більше від собівартості на 10N;

) побудувати порівняльну таблицю та обґрунтувати отримані результати.

Розв’язання

.        Визначаємо собівартість відпущених у виробництво ресурсів.

.        Облікову вартість залишків запасів на кінець звітного періоду.

а) Метод FIFO ( First In, First Out) - метод, відповідно до якого вартість списаних у виробництво запасів визначається за вартістю запасів, які першими надійшли на підприємство з урахуванням залишків минулого періоду.

- 180 = 310 кг.

Вартість відп. = 20 · 0,40 + 100 · 0,60 + 60 · 0,80 = 116,00 грн.

Вартість зал. = 190 · 0,80 + 120 · 0,75 = 242,00 грн.

б) Метод LIFO (Last-In, First-Out) - метод, відповідно до якого вартість списаних у виробництво запасів визначається за вартістю запасів, які останніми надійшли на підприємство.

Вартість відп. = 120 · 0,75 + 60 · 0,80 = 138,00 грн.

Вартість зал. = 190 · 0,80 + 100 · 0,60 + 20 · 0,40 = 220,00 грн.

в) Метод середньозваженої собівартості - при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням загальної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці запасів:

грн.

Вартість відп. = 180 ·  = 180 · 0,7306 = 131,51 грн.

Вартість зал. = 310 ·  = 310 · 0,7306 = 226,49 грн.

3. Фінансовий результат діяльності підприємства, при величині прибутку Х, що більше від собівартості на 10N (10 · 25 = 250).

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період порівняємо доходи звітного періоду і витрати, понесені у зв’язку з отриманням цих доходів.

Прибуток (PF): PF = TR - Ввідп.,

де валовий доход (TR) = Q · P

 = 131,51 + 250,00 = 381,51 грн.

) FIFO 381,51 - 116,00 = 265,51 грн.

) LIFO 381,51 - 138,00 = 243,51 грн.

) Серед. зваж. собівартість 381,51 - 131,51 = 250,00 грн.

. Порівняльна таблиця.

Результати наведених розрахунків показують, що собівартість відпущених у виробництво ресурсів за методом FIFO - є найнижчою, а саме 116,00 грн., а найвищою - за методом LIFO - 138,00 грн. Відповідно й показник прибутку найвищий за методом FIFO - 265,51 грн. і найбільш низький за методом LIFO - 243,51 грн.

При використанні метода FIFO собівартість відпущених у виробництво ресурсів перебуває під впливом цін, що склалися на початок періоду (вартість початкових залишків і перших надходжень). Метод забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за формулою FIFO найбільш наближена до їх фактичної собівартості.

При використанні метода LIFO собівартість відпущених у виробництво ресурсів більше відповідає поточній вартості відпущених ресурсів. Маємо найвищу собівартість продажу, але найменший прибуток. В умовах інфляції ця формула найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки та збитки. З іншого боку, використання формули LIFO призводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів.

Отже, розглянуті методи оцінки запасів і визначення собівартості призводять до різних результатів, що впливає на величину прибутку. Вибір методу оцінки запасів і формули визначення собівартості залежить від специфіки діяльності підприємства, фінансового впливу даних методів і витрат, пов’язаних з їх застосуванням.

собівартість витрата виробничий запас

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий Ю. М., Прохорова В. В., Сабліна Н. В. Управління витратами підприємства. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2009 р. - 192 с.

. Грещак М. Г., Коцюба О. С. Управління витратами: Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисцип. - К.: КНЕУ, 2009 - 350 с.

. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. - Київ: Лібра, 2010. - 880 с.

. Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 120 с.