Основи зовнішньоекономічної діяльності

Основи зовнішньоекономічної діяльності

Контрольна робота

Основи зовнішньоекономічної діяльності

1. Специфіка нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі

Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі - це комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки та стимулюють розвиток експортного потенціалу держави, як суб’єкта світогосподарських зв’язків [1, с. 118].

Дійовими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є нетарифні інструменти: система ліцензування, квотування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичні перешкоди в митних процедурах.

Вони застосовуються державою за умов різкого погіршення платіжного балансу країн, максимального рівня валютної заборгованості.

На сьогодні існує близько 50 різних способів нетарифного регулювання. Як правило, всі держави використовують даний інструментарій обмеження зовнішньої торгівлі.

Найважливішими нетарифними обмеженнями є:

державна монополія на зовнішню торгівлю, що забезпечує державні потреби тільки товарами вітчизняного виробництва;

адміністративно-бюрократичне зволікання;

складний валютний контроль.

Якщо класифікувати нетарифні обмеження за групами, то вони поділяються на:

бар’єри, що мають за мету загальне обмеження імпорту;

бар’єри, що спрямовані на торговельну дискримінацію окремих держав за допомогою стимулювання імпорту із інших держав;

заходи, що обмежують або субсидують експорт [2, с. 203-206].

З усіх видів нетарифних обмежень найбільш популярними є імпортні квоти або кількісне обмеження обсягів іноземної продукції, що дозволяється щорічно до ввозу в країну. Держава видає обмежену кількість ліцензій, що дозволяють ввіз і забороняють не ліцензований імпорт. Якщо обсяг ліцензованого імпорту менший за попит на внутрішньому ринку, то квота не тільки зменшує обсяг імпорту, а й призводить до підвищення внутрішніх цін над світовими, за якими власники ліцензій закупляють товари за кордоном. У даній ситуації імпортні квоти аналогічні тарифним обмеженням [3, с. 26].

Система ліцензування характеризується різноманітними формами і процедурами, але головними видами квот вважаються:

. Глобальні - контингенти (квоти), що встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

. Групові - квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

. Індивідуальні - квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або а якої він може імпортуватись.

До найпоширеніших регуляторів імпорту (інколи експорту) належить ліцензія.

Ліцензуванню підлягають:

продукція, роботи та послуги, які включені до переліку товарів державного призначення;

експорт чи імпорт залежно від країни;

продукція підприємств, які припускаються недобросовісної конкуренції чи наносять своїми діями збитки державі.

В Україні вперше режим ліцензування і квотування було застосовано відносно експорту товарів у 1992 р. [4].

Дієвість системи ліцензування та квотування та її вплив на розвиток національної економіки залежать від того, яким чином проходить надання права на здійснення експорту чи імпорту товарів, тобто видання квот і ліцензій.

За умов перехідної економіки держава змушена визначати порядок ліцензування і квотування, виходячи зі становища суб’єктів.

Розподіл ліцензій проводиться:

. За системою явної переваги.

. За «методом витрат».

. Аукціон на конкурентній основі.

За системою явної переваги держава закріплює ліцензії за певними фірмами без попередніх заявок чи переговорів. Найчастіше ці ліцензії надаються найбільш авторитетним фірмам (або безпосереднім виробникам) в обсязі, відповідному до їх частки в сумарній величині експорту цієї продукції країни.

Надаючи ліцензії за «методом витрат», держава змушує претендентів конкурувати на неціновій основі. Наприклад, «раніше прийшов - раніше отримав». Це призводить до того, що отримують ліцензії господарюючі суб’єкти, які розташовані ближче до структур, що ведуть цей розподіл. Інші витрачають час у чергах, на оформлення різних бюрократичних документів та інше [5, с. 306].

Іншим прикладом може слугувати розподіл ліцензій на імпорт промислової сировини залежно від кількості виробничих потужностей. Це призводить до втрат ресурсів у результаті надмірного інвестування в обладнання, яке, як правило, не використовується, а існує тільки в надії отримати більшу кількість ліцензій. Отже, це потребує від претендентів обґрунтування своїх претензій, призводить до значних витрат часу та коштів на налагодження контактів з державними відповідальними особами.

Найсправедливішим та ефективним є аукціон квот на конкурентній основі. Аукціони бувають відкриті та закриті. В публічному аукціоні мають право брати участь усі бажаючі господарюючі суб‘єкти. В Україні аукціонний продаж експортних квот провадиться на фондовій біржі щотижнево.

Квоти на експорт виставляє МЗЕЗТ України на аукціонні торги у вигляді лотів. Експортна поставка має бути обумовлена за 3 місяці, в іншому разі результати торгів анулюються [6].

Тому, на сьогоднішній день у суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності існує три шляхи отримання квоти чи ліцензії на експорт товару:

отримання держзамовлення чи держконтракту, за якого квота і ліцензія видаються безкоштовно;

можна отримати експорту квоту і ліцензію у МЗЕЗТ, оплативши повністю експортне мито;

можна купити квоту на аукціоні і безкоштовно стати власником ліцензії.

Отже, нетарифні методи є методами адміністративного впливу. Застосування нетарифних методів - ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної торгівлі шляхом установлення певних вимог до суб’єктів господарської діяльності. Проте під час формування державної зовнішньоекономічної політики необхідно зважено підходити до застосування цих методів, керуючись насамперед національними інтересами держави.

2. Задача

Керуючись основними положеннями теорії абсолютних переваг та згідно з наведеними нижче даними визначте:

) на виробництві якого товару слід спеціалізуватися кожній з країн;

) обсяги виробництва кожного з товарів у кожній з двох країн та сукупні обсяги виробництва до і після спеціалізації країн;

) виграш світу в цілому внаслідок спеціалізації країн на виробництві певних товарів згідно з теорією абсолютних переваг.

Вихідні дані для розв’язування задачі

Розв’язання:

) Оскільки затрати праці на одиницю товару 2 (авторучки) в Україні складають 5 год., а у Німеччині - 12 год., то Україні за теорією абсолютних переваг слід спеціалізуватися на виробництві авторучок. І навпаки, коли затрати праці на одиницю товару 1 (окуляри) в Україні складають 14 год., а у Німеччині - 7 год., тоді Німеччина має абсолютну перевагу у виробництві окулярів.

) Розраховуємо обсяги виробництва кожного з товарів у кожній з двох країн та сукупні обсяги виробництва до спеціалізації.

Так, Німеччина виробляє:

: 7 = 14,3 одиниць окулярів та 100: 12 = 8,3 одиниць авторучок.

Україна виробляє:

: 14 = 7,2 одиниць окулярів та 100: 5 = 20 одиниць авторучок.

Отже, до спеціалізації підсумкова кількість складає:

окулярів: 14,3 + 7,2 = 21,5 одиниць;

авторучок: 8,3 + 20 = 28,3 одиниць.

Після спеціалізації країн Україні немає сенсу витрачати працю на більш трудомісткі окуляри, а Німеччині - на авторучки.

Таким чином, Україна повністю переходить до виробництва авторучок і виробляє: 200: 5 = 40 одиниць авторучок. Коли ж Німеччина переходить тільки на окуляри і виробляє: 200: 7 = 28,6 одиниць окулярів.

Отже, після спеціалізації підсумкова кількість авторучок складає - 40 одиниць, а окулярів - 28,6 одиниць.

) Згідно з теорією абсолютних переваг виграш світу в цілому внаслідок спеціалізації країн втілюється у збільшенні виробництва окулярів на: 28,6 - 21,5 = 7,1 одиниць, та у збільшенні виробництва авторучок на: 40 - 28,3 = 11,7 одиниць.

Задача 2

нетарифний торгівля імпорт мито

Розрахуйте відповідно до наведених нижче даних такі показники:

) обсяг імпорту до введення тарифу;

) обсяг імпорту після введення тарифу;

) ціну товару після введення тарифу;

) розмір мита на одиницю товару;

) ефект доходів (виграш державного бюджету від введення тарифу);

) ефект переділу (виграш внутрішніх виробників від введення тарифу);

) ефект захисту (втрати країни через виробництво товару, штучно захищеного тарифом);

) ефект споживання (втрати споживачів через скорочення споживання);

) чистий приріст споживання в результаті скасування тарифу;

) скорочення загального споживчого надлишку внаслідок введення тарифу.

Наведіть графічний розв’язок задачі.

Вихідні дані для розв’язування задачі

Розв’язання

Спочатку наведемо графічне зображення умов задачі:

) обсяг імпорту до введення тарифу розраховується як різниця між обсягом споживання до введення тарифу та обсягом виробництва до введення тарифу, тому:

 млн. т.;

) обсяг імпорту після введення тарифу розраховується як різниця між обсягом споживання після введення тарифу та обсягом виробництва після введення тарифу:

 млн. т.;

) ціна товару після введення тарифу дорівнюватиме світовій ціні плюс імпортне мито:

 дол.;

 дол.;

) ефект доходів (виграш державного бюджету від введення тарифу) визначається як сума митних платежів:

 млн. дол.;

) ефект переділу (виграш внутрішніх виробників від введення тарифу) - це область «а» - виграш місцевих виробників, які отримують можливість збільшити своє виробництво в умовах дії митного тарифу на імпорт. Площа області «а» дорівнює площі прямокутника «ab» за мінусом площі трикутника «b»:

 млн. дол.;

) ефект захисту (втрати країни через виробництво товару, штучно захищеного тарифом) - це область «d». Площа трикутника «d» показує чисті втрати споживчого надлишку, зв’язані зі скороченням споживання з 3 до 2,5 млн. т., оскільки вища ціна $131,1 за тону змусить покупців переміщати догори по кривій попиту «Dd». Вітчизняні споживачі постраждають через введення мита: вони платитимуть на $16,1 більше за кожну тону гречки. Отже, ефект захисту дорівнює:

 млн. дол.;

) ефект споживання (втрати споживачів через скорочення споживання) - це область «b». Зі зростанням захисту внутрішнього ринку за допомогою тарифів усе більша кількість ресурсів, не призначених спеціально для виробництва гречки, використовується для її виробництва. Це призводить до вищих витрат виробництва порівняно з тими, які б мала країна, купуючи гречку за світовою ціною $115 в іноземного виробника. З графіка зрозуміло, що затрати на збільшення внутрішнього виробництва гречки з 2,2 до 2,4 млн. т. зростають вздовж кривої «Sd» з $115 до $131,1 за тону. Проте такого ж збільшення пропозиції можна досягти за рахунок поставки з-за кордону додаткової (2,4 - 2,2) кількості товару вздовж кривої Sd за ціною $115 за тону. Отже, втрати економіки зображені трикутником «b»:

 млн. дол.;

) чистий приріст споживання в результаті скасування тарифу дорівнює площі «b + d»:

 млн. дол.;

) скорочення загального споживчого надлишку внаслідок введення тарифу - дорівнює площі «а + b + с + d». Це те, що втрачають покупці внаслідок зменшення споживчого надлишку, або чисті загальні втрати споживача від введення імпортного тарифу:

 млн. дол.

Задача 3

Проаналізуйте експортну діяльність підприємства у розрізі виконання контрактних зобов’язань та динаміки експорту за два останні роки.

Вихідні дані для розв’язування задачі

Розв’язання

Аналізуємо виконання контракту за 2011 рік:

У 2011 р. товару А експортовано на 190 од. більше планового обсягу. Фактичне зростання за кількістю складає 3%. Але фактична експортна ціна на 1 євро нижча за контрактну. В результаті виторг був на 61,86 тис. євро (або на 14%) меншим, чим передбачено контрактом.

По товару Б фактично не виконано контрактних зобов’язань на 420 шт. (або менше на 1%), а також фактична експортна ціна на 1 євро нижча за контрактну. В результаті виторг був на 45,36 тис. євро (або на 12%) меншим, чим передбачено контрактом.

Разом контракти не довиконано на 107,2 тис. євро (або на 26%) по сумі, та на 230 шт., (або на 7%) - за кількістю.

Аналізуємо виконання контракту за 2012 рік:

Як бачимо у 2012 році, товару А експортовано згідно плану за однаковою ціною, тому виторг є незмінним.

По товару Б фактично виконані контрактні зобов’язання, але фактична експортна ціна на 1 євро нижча за контрактну, в результаті чого, виторг був на 40 тис. євро (або на 11,1%) меншим, чим передбачено контрактом.

Тому, разом контракти не довиконано тільки по сумі - на 40 тис. євро (або на 11,1%).

Аналізуємо динаміку експорту за два роки:

Отже, у 2012 р. за контрактами та по факту, по товару А було експортовано однакову кількість товару, а по товару Б - скорочення на 40 тис. євро (на 11,1%). Фактичний експорт товару А зменшився на 63 тис. євро (або на 14%), товару Б - скоротився на 58 тис. євро (або на 15%). Підсумкове зниження склало 121 тис. євро (або 29%) у порівнянні з плановим скороченням на 40 тис. євро (або 11%).

Задача 4

Обчисліть вартість договору залежно від базисної умови поставки товару.

Вихідні дані для розв’язування задачі

Дані щодо розподілу витрат на транспортування товарів та інші витрати, які несуть сторони в процесі доставки товару від експортера до імпортера (тис. дол. США):

пакування на складі продавця - 57;

навантаження на транспорт - 12;

доставка до основного транспорту - 7;

експортні формальності - 86;

навантаження на основний транспорт - 78;

оплата основного транспорту - 756;

імпортні формальності - 56;

доставка від основного транспорту - 7;

розвантаження на складі покупця - 14.

Розв’язання

В умовах задачі не зазначено, для якої сторони (експортера чи імпортера) потрібно обчислити вартість договору. Вважаємо, що для експортера (наприклад, FOB Одеса - це важливо). (free on board…) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. До фактурної вартості за умов поставки FOB Одеса включено:

- ціна товару EXW ();

пакування на складі продавця;

навантаження на транспорт;

транспортування до основного транспорту порту Одеса;

експортні формальності;

навантаження на основний транспорт.

Фрахт судна (оплата основного транспорту) та ін. відноситься на покупця.

Отже, фактурна вартість дорівнює:

Фактурна вартість - це ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Митна вартість розраховується як фактурна вартість за виключенням транспортних витрат на території України, вартість страхових послуг та інших витрат на території України, оскільки вони вже входять у фактурну вартість.

Кабінет Міністрів України за підписом Першого віце-прем’єр-міністра України В. Яреми 12.06.14 за №7483/0/2-14 подав до Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики висновок до проекту Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на олію соняшникову (неочищену)». Таким чином, на сьогодні вивізне мито для продавця відсутнє. Тому митна вартість не розраховується [7].

Отже, за умов поставки FOB Одеса вартість договору складає $7 740 000. Якщо українська сторона виконує поставку FOB Стамбул, то до вартості договору додаються оплата основного транспорту, розвантаження з основного транспорту, імпортні формальності. За умов поставки FOB Стамбул вартість договору складає $8 556 000.

Список використаної літератури

1. Пісьмаченко Л.М. Державне управління зовнішньоторговельною діяльністю в Україні: регулювання та контроль: монографія / Л.М. Пісьмаченко. - Донецьк: Юго-Восток Лтд, 2008. - 366 с.  2. Сухарський В.С. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: теорія, методологія, практика / В.С. Сухарський. - К.: ТАНГ, 2001. - 368 с.  3. Саллі В. І. Основи зовнішньоекономічної діяльності: методологія, практика / В. І. Саллі, О.В. Трифонова, В.Я. Швець - К.: Професіонал, 2003. - 176 с.

. Бабак В.В. О лицензиях и квотах / В.В. Бабак // Частный предприниматель. - 2011. - №3. - С. 22-26.

. Шашкевич А.В. Ліцензування в Україні / А.В. Шашкевич: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 414 с.

. Грицай А.И. Лицензии и квоты во внешнеэкономической деятельности / А.И. Грицай // Все о бухгалтерском учете. - 2012. - №42 (588). - С. 25-27. 7. Міністерство фінансів України. Наказ «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа 30.05.2012, №651».