Податкові пільги: соціально-економічні та фіскальні наслідки

Податкові пільги: соціально-економічні та фіскальні наслідки

План

Вступ

.Поняття податкових пільг та необхідність їх застосування

. Практика застосування податкових пільг в Україні

. Напрямки удосконалення пільгового оподаткування в Україні

Висновки

Список використаної джерел

Вступ

Важливою складовою податкової системи будь-якої держави є податкові пільги. Вони є невід’ємним інструментом системи оподаткування, адже відіграють роль як стимулятора, так і «гальма» економіки у необхідних ситуаціях.

Так надання пільг підприємствам провідних галузей економіки може пришвидшити темпи загального економічного зростання в країні при наявності відповідних сприятливих умов. Це забезпечується тим, що зменшення податкового навантаження приваблюватиме бізнесменів, інвесторів до певної галузі. Таким чином держава може не лише покращувати, піднімати рівень провідних галузей, а й заповняти ніші нерозвинених секторів економіки, тим самим відмовляючись від імпортної продукції на користь вітчизняного виробника. І знову ж таки за рахунок створення сприятливого «податкового клімату».

Проте поряд з цим з’являються також і негативні наслідки у вигляді значних державних втрат бюджету, які у більшості випадків не відшкодовуються навіть з часом. Це у свою чергу призводить до дефіцитності бюджету та зменшення фінансування решти секторів економіки.

Саме тому, на мою думку, проблема дослідження переваг та недоліків застосування податкових пільг в Україні є надзвичайно актуальною у наш час. Особливо беручи до уваги усі ті зміни у Податковому кодексі, які вже відбулися, та ті, які ще знаходяться на стадіях розробки.

Отже,метою даної курсової роботи є з’ясування сутністі, види, шляхи надання, переваги та недоліки податкових пільг, проаналізувати світовий досвід та наявні податкові преференції у вітчизняній практиці, виявити проблеми їх реалізації в Україні та запропонувати напрями вирішення названих проблем.

Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти системи податкових пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб в Україні.

Предметом дослідження є законодавчо встановлені в Україні правила застосування податкових пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

податкова пільга оподаткування

1.Поняття податкових пільг та необхідність їх застосування

Невід’ємним елементом податкової системи і податкової політики будь-якої економічної системи є податкові пільги, які виступають інструментом регулювання соціально-економічних пропорцій.

Однак основним недоліком чинного пільгового оподаткування в Україні є те, що більшість податкових пільг надаються на невизначений термін, з необґрунтованим і нецільовим змістом, що призводить до постійних втрат бюджетних надходжень і гальмування економічного зростання, а це у свою чергу, пов’язано з відсутністю дієвої системи контролю за отриманням та використанням пільг суб’єктами господарювання.

Проблема існування податкових пільг ускладнюється величезними сумами несплачених податків у результаті отримання пільг, при чому більша частина податкових пільг стосується саме державного бюджету.

Значну увагу проблемам визначення впливу податкових пільг на формування дохідної частини бюджету, а також виявлення недоліків й удосконалення системи пільгового оподаткування приділяють у своїх дослідженнях вітчизняні науковці: М. Головань, В. Загорський, С. Захарін, Н. Куценко, І. Луніна, А. Соколовська [1].

Відповідно до Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності відповідних підстав [2].

Пунктом 30.9 ст. 30 Податкового кодексу встановлено, що податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору [1].

Крім вище зазначеної класифікації податкових пільг, існує ще наступний їх поділ на основі віднесення пільг на прибуток або витрати платника, впливу на елементи податкового механізму. Відповідно до цього пільги поділяються на три основні види: вилучення, знижка, податковий кредит.

Вилучення (відрахування) - вид податкової пільги, при якій відбувається вилучення окремих складових частин із загальної бази оподаткування з метою її зменшення. Механізм надання такого виду пільг безпосередньо проектується на об’єкт оподаткування, який зменшується. Подібні зменшення можна класифікувати наступим чином:

за видами платників: повні (надаються всім платникам) або часткові (надаються визначеним категоріям платників);

за термінами дії: постійні (які діють постійно протягом тривалого часу) або тимчасові (які діють протягом визначеного заздалегідь, обмеженого періоду);

за видами об’єкта: майнові (відрахування визначеної частини майна, що оподатковується) та прибуткові відрахування (застосовуються до частини прибутку платника);

за видами діяльності.

Знижка - це вид податкової пільги, яка зменшує податкову базу або суму податку на визначені розміри. Величина цієї знижки визначається сумою витрат платника, які законодавчо виводяться з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну величину податкової бази. Шляхом надання такого виду пільг держава стимулює розвиток пріоритетних для суспільства напрямів діяльності господарюючих суб’єктів. Виділяються такі види знижок:

лімітовані, розмір яких прямо обмежений;

нелімітовані, при яких підсумкова база оподаткування може зменшуватися на всю суму витрат платника податків.

Податковий кредит - вид пільг, при якому звільнення стосується загальної суми податкового платежу, нарахованого для сплати. За формами надання податкові кредити поділяються на:

зниження ставки податку;

скорочення оподатковуваної суми;

перенесення терміну сплати або сплата податку частинами;

повернення раніше сплаченого податку (частини податку);

зарахування раніше сплаченого податку в рахунок майбутніх платежів.[1;ст.36]

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії, відмовитися чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено Кодексом.

Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та визначають втрати бюджету внаслідок надання податкових пільг, здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямків використання та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України.

Різноманіття цілей державної податкової політики та шляхів їх досягнення є передумовою різноманіття податкових пільг, які мають різний характер і різні форми прояву. Механізм застосування кожної окремої пільги залежить від виду самої пільги.

В цілому надання податкових пільг спрямоване на вирішення соціальних завдань, стимулювання певних видів економічної діяльності, економічного зростання в окремих галузях. Разом з тим введення податкових пільг не завжди супроводжується економічною або соціальною ефективністю їх надання.

Від так податкові пільги мають низку позитивних та негативних властивостей. До позитивних ознак податкових пільг належать:

заохочення участі приватного сектора в соціальних програмах;

прийняття рішень приватним сектором, а не урядом;

зменшення державного контролю за використанням пільг [4, c. 20]. До негативних ознак належить потенційна неефективність та необ’єктивність пільг.

Крім того, основна проблематика застосування пільг у вітчизняній податковій практиці - це здійснення контролю за їх цільовим використанням та недопущенням використання суб’єктами підприємницької діяльності, що використовують такі пільги у схемах мінімізації сплати податків.

Регламентація поняття, підстав встановлення та порядку використання податкових пільг суб’єктами господарської діяльності є беззаперечною перевагою Податкового кодексу України.

Пільги - це той інструмент, за допомогою якого держава здійснює функцію регулювання, тому надання податкових пільг повинно мати системне обґрунтування, відсутність якого може призвести до негативних наслідків для економіки країни: викривлення конкурентного середовища, збереження неефективних та неприбуткових суб’єктів господарювання, дефіцитність державного та місцевого бюджетів. Відсутність обґрунтованого запровадження податкових пільг призводить до нерівномірного розподілу податкового тягаря між господарюючими суб’єктами та порушення принципу нейтральності оподаткування.

Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому і сприяє зростанню тіньового сектору економіки, породжуючи бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування.

Податкові пільги є одним з найбільш широко розповсюджених механізмів сучасного податкового регулювання. Характерними рисами податкових пільг як інструментів податкового регулювання є:

• обмежена сфера застосування. Податкова пільга - це один з елементів податку як економічної категорії. Кожна з податкових пільг жорстко "прив´язана" до відповідного податку і сфера її застосування обмежується винятково тим податком або збором, у механізм якого вона вбудована. Крім того, сфера застосування пільги обмежується спеціальними умовами, які визначають її потенційних користувачів;

• стимулююча спрямованість. На відміну від інших локальних механізмів податкового регулювання, податкові пільги спрямовані винятково на стимулювання платників шляхом зменшення їх податкових зобов´язань або створення інших, більш привілейованих порівняно з іншими платниками, умов оподаткування;

• екстериторіальність. Застосування пільг, на відміну від вільних економічних зон, не має спеціальних обмежень за територіальною ознакою. Вони використовуються на тій території, на якій справляється відповідний податок (на території всієї держави - для загальнодержавних податків і зборів або в межах адміністративно-територіальної одиниці - для місцевих податків і зборів);

• мобільність. Податкові пільги дають можливість достатньо оперативно коригувати умови оподаткування з метою забезпечення ефективної реалізації регулюючої функції податків, тобто вони можуть розглядатися як регулювальний податковий механізм тактичного характеру.

Світовою практикою вироблений комплекс принципів надання податкових пільг. Найбільш важливими серед них є такі:

• застосування податкових пільг не повинно мати вибірковий характер, у тому числі й залежно від форми власності платників. Індивідуально надані платнику пільги порушують принцип рівності в оподаткуванні, ущемляють права інших суб´єктів господарювання і, як правило, мають корупційний характер;

• застосування пільг не повинно завдавати істотного збитку державним економічним інтересам, а їх введення має бути економічно обґрунтованим як з погляду інтересів держави, так і з позиції інтересів платника;

• при введенні пільг перевагу мають цільові пільги, застосування яких передбачає чітке цільове використання суми податку, яка залишається в розпорядженні платника;

• порядок дії та умови надання податкових пільг мають визначатися винятково в законодавчих актах і не підлягають істотним коригуванням на місцевому рівні;

• повноваження місцевих органів управління у сфері податкових пільг мають обмежуватися законодавством.

Класифікація податкових пільг наведена в табл.1

2.Практика застосування податкових пільг в Україні

При наданні податкових пільг держава, як відомо втрачає частину тих податкових доходів, які б могла отримати при сплаті повної ставки податку.

Втрати бюджетних надходжень у зв’язку із наданням податкових пільг, або їх ще можна назвати податковими витратами, є вагомою складовою податкових втрат.

Податкові витрати - це втрати держави через надання податкових пільг, списання і скорочення податкових зобов’язань, відтермінування сплати податкових платежів тощо.

Найбільш масштабні обсяги втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування спостерігаються по таких видах податків: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та плата за землю.

Із прийняттям Податкового кодексу перелік податкових пільг для платників податків розширено, що може призвести до зростання податкових витрат. Аналіз даних Державної податкової служби України щодо обсягів втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування дає змогу розмежувати втрати державного та місцевих бюджетів (табл. 1).

Таблиця 1

Суми втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування, 2005-2011 рр.

*Станом на 01.10.2011 р.

Як бачимо, протягом 2005-2011 років 97-99% втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування складають втрати держбюджету, і лише 1-3% - втрати місцевих бюджетів.

У 2005-2011 рр. простежується стійка тенденція зростання обсягів втрат бюджету від надання податкових пільг, тоді як у 2009 р. відбулось скорочення податкових надходжень унаслідок світової фінансової кризи. Така тенденція призводить до зменшення обсягів державних фінансів, недофінансування програм соціально-економічного розвитку країни і неспроможності держави виконувати свої функції. [6, 73-75 ст.]

Поряд з великим втратами бюджету через надання податкових пільг існують і позитивні моменти. Зокрема це відображається в тому, що надання податкових пільг підприємствах того чи іншого виду діяльності є свого роду стимулом для останніх. Адже у такому випадку вони віддають меншу частку з прибутку, маючи можливість ці кошти знову пускати в оборот, розширювати виробництво.

При цьому, як вже згадувалось держава втрачає вагому частку своїх доходів. Проте слід пам’ятати, що якщо за рахунок наданих пільг у підприємств буде більше коштів для розширення виробництва, то у такому випадку і прибутки таких підприємств мають зростати. У свою чергу, сплачуючи таку саму ставку податку, але з більшої суми прибутку, держава все ж отримуватиме більше податкових надходжень.

Таким чином, надаючи податкові пільги, держава «відстрочує» момент сплати певної суми до бюджету на певний період, доки підприємства не розвинуться та розширяться до певних обсягів виробництва і отримання прибутку.

Починаючи з 1997 року, Державна податкова служба України щоквартально формує та затверджує довідник пільг, які передбачені чинним законодавством зі сплати податків і зборів. Відповідно до першого довідника, кількість видів пільг становила 271. Відповідно до довідника пільг № 49 у 2009 р. діяло 307 видів пільг, якими скористалися 44,2 тис. платники податків. Довідник пільг № 63, станом на 01.10.2012 р., містить 308 видів пільг [5].

Втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг за 2011 рік загалом становили 103,1 млрд гривень, або 25,9 відсотка доходів зведеного бюджету, у тому числі за даними Державної податкової служби України - 59,2 млрд гривень (в 1,6 раза більше, ніж за попередній рік) та за даними Державної митної служби України - 43,9 млрд гривень (в 2 рази більше, ніж за попередній рік) [8]. Така негативна динаміка втрат доходів бюджету спричинена розширенням бази пільгового оподаткування відповідно до податкового та митного законодавства, а також недостатнім контролем відповідних державних органів щодо обліку податкових пільг та правомірності їх отримання суб’єктами господарювання. Для порівняння за підсумками виконання державного бюджету за 2011 рік дефіцит становив 23,56 млрд гривень, тобто 1/5 обсягу наданих податкових пільг.

У 2010 році платниками податків України було отримано різних податкових пільг на загальну суму 191,9 млрд. грн., при чому 187,2 млрд. грн. - недонадходження податків безпосередньо до державного бюджету України. Така ситуація є загрозливою [7].

В основних статистичних даних про діяльність ДПС України за 2011 р. у загальному обсязі податкових пільг найбільшу частину мають пільги за двома податками: податок на додану вартість і податок на прибуток, що становить втрати до бюджетів відповідно 12 952, 919 млн. грн і 945,1 млн. грн при загальній кількості пільговиків: податок на прибуток - 1 051 і податок на додану вартість - 28 665 [6].

Проаналізуємо динаміку податкових пільг та податкових надходжень по ДПІ у м. Тернополі за 2009-2011 рр.

Таблиця 2. Динаміка податкових пільг по основним податкам по ДПІ у м. Тернополі у 2009-2011 рр.

Складено автором на підставі Зведеного звіту про суми отриманих пільг по оподаткуванню у розрізі окремих видів пільг щодо кожного виду податку (Форма № 13 ПП) по ДПІ у м. Тернополі .

Якщо співставити, наприклад, суму пільг з податку на додану вартість у 2011 р. із загальним обсягом податкових надходжень по ДПІ у м. Тернопіль за 2011 р., то частка пільг з податку на додану вартість складатиме 21,6 % податкових надходжень. При чому пільги з податку на додану вартість зростають швидше, ніж податкові надходження по ДПІ: пільги з податку на додану вартість по ДПІ у м. Тернопіль зросли на 40,6 % у 2011 р. порівняно з 2010 р., а податкові надходження за цей самий період зросли незначно - на 6 %. Що стосується пільг з податку на прибуток та пільг з плати за землю, які є одними з наймасштабніших в обсязі пільг, наданих платникам податків по ДПІ у м. Тернопіль у 2009-2011 рр., то пільги з податку на прибуток у 2011 р. складають 5,8 % податкових надходжень, а пільги з плати за землю - 2,9 % відповідно.

Отже, наймасштабніші обсяги втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування спостерігаються по таких видах податків: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та плата за землю. Що стосується податку на додану вартість, то більшість учених негативно ставиться до пільг ПДВ, оскільки вважають їх несумісними з логікою функціонування цього податку. Пільги з ПДВ наявні і в європейських країнах, але там вони мають переважно соціальну спрямованість і надаються кінцевим споживачам, що відповідає сутності ПДВ як податку на споживання . Система пільг щодо цього податку в Україні спрямована переважно на виробників. У країнах ЄС, крім безпосередньо звільнення від оподаткування ПДВ та застосування нульової ставки, як своєрідну пільгу використовують знижені ставки податку.

В Україні існують пільги з ПДВ, які пов’язані з особливостями його справляння та в інших країнах пільгами не вважаються (наприклад, пільги з оподаткування операцій із надання фінансових послуг).

Негативні наслідки пільг по податку на додану вартість виявляються у наступному: ускладненні умов конкуренції на внутрішньому ринку. Адже часткове чи повне звільнення від оподаткування одних суб’єктів неминуче позначається на ускладненні фінансового стану інших; значних обсягах бюджетних недоплат.

Рис.1 Співвідношення частки пільг і доходів зведеного бюджету України з 1999 по 2011рр.

Примітка. Розраховано на основі статистичних показників ДПСУ [4]

В Україні динаміка абсолютних показників втрат бюджету через надання податкових пільг відображає певні коливання, відповідно до яких простежується тенденція до зростання сум, що фіксують бюджетні витрати внаслідок пільгового оподаткування . Частка втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування у структурі доходів зведеного бюджету України в 1999 р. перевищувала доходи зведеного бюджету на 22,1%. Починаючи з 2002 р., чатска втрат почала поступово знижуватися , хоч її значення включно до 2003 р. становили більше ½ доходів зведеного бюджету України - 96,6% та 65% відповідно. Наступне зменшення частки втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування спостерігається до 2006 р. (9,8), несуттєве її підвищення відбулося у 2007р. У 2008 р. частка втрат бюджету становила мінімальний відсоток - 9,0 % серед інших досліджуваних років. Проте у 2009 р. вона знову збільшується до 10,9 %,а в наступному - 2010 р. - 12 % (рис1).

Практика використання податкових пільг без належного законодавчого і наукового тлумачення ускладнює податкову систему і стає на заваді ефективності розвитку податкових відносин. Особливої актуальності ця проблема набуває у зв’язку з прагненням України побудувати прозорий та ефективний механізм пільгового оподаткування.

Пільги з оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб надаються за рахунок зменшення податкової бази або виключення з її складу певних сегментів, звільнення від оподаткування окремих операцій і видів діяльності, встановлення нульових або знижених ставок податку, віднесення до пільгових тих операцій, які не є об'єктом оподаткування, тощо.

В Україні застосовується найпоширеніший у світі порядок розрахунків із бюджетом, за яким функції обчислення і сплати податку покладаються на платника, тому конкретні суми належних і отриманих пільг з оподаткування розраховуються, як правило, безпосередньо платниками всіх форм власності в розрізі видів податків і пільг.

Державна податкова розпочала щокварталу формувати й затверджувати довідник пільг, передбачених чинними нормативними актами зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів та доводити його до податкових органів і через ЗМІ - до платників, збирати й узагальнювати дані про надані пільги, аналізувати їх та подавати відповідну інформацію Верховній Раді України, уряду й Рахунковій палаті.

Оцінку фіскальної ефективності пільг можна зробити провівши певний аналіз їх застосування на практиці. Так, в основних статистичних даних про діяльність ДПС України за 2011 р. у загальному обсязі податкових пільг найбільшу частину мають пільги за двома податками: ПДВ і податок на прибуток, що становить втрати до бюджетів відповідно 12 952 918,9 тис. грн і 945 083 тис. грн при загальній кількості пільговиків: податок на прибуток - 1 051 і ПДВ 28 665.

У Розділі 5 ПК України, а саме у статтях 195, 197 міститься перелік операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, та операції, які взагалі звільняються від оподаткування [1].

Досліджуючи дані статті і податкове законодавство в цілому, можна дійти висновку, що в Україні простежується стійка тенденція пільг щодо вилучення з оподаткування окремих видів діяльності (галузей) і здебільшого безстроково. Водночас досвід багатьох розвинених країн Європи та Америки демонструє інший механізм пільг - це застосування диференційованих ставок оподаткування з ПДВ, прибутку за умови збереження принципів рівності та справедливості бюджетно-податкової системи.[16]

Граничний термін фіскальної ефективності дії податкових пільг має становити не менше як три, але й не більше п’яти років. У випадку меншого або більшого терміну застосування пільг вона виявляється фіскально неефективною. При меншому терміні застосування пільг система стимулів, створювана пільгами, виявляється ще не задіяною повною мірою, а при більшому - виникають можливості для зловживання та корупції.

За словами А. М. Соколовської, податкові пільги належать до надзвичайно суперечливих інструментів державного регулювання економіки, що необхідно враховувати, оцінюючи ефективність їх використання в тій чи іншій країні.

Узагальнюючи зазначене вище, приходимо до висновку, що податкові пільги та преференції раціонально надавати за умови врахування таких моментів:

. Податковим пільгам не притаманні неекономічні примушення і обов’язковість застосування.

. Податкові пільги повинні мати тимчасовий характер, тобто повинні бути обмежені в часі. Якщо протягом певного періоду податкова пільга не спрацювала, її необхідно скасувати.

. У практику національного податкового законодавства потрібно ввести термін „критерій фіскальної ефективності пільг”, зміст якого полягає в співвідношенні між поточними витратами доходів бюджету від надання податкових пільг і майбутніми доходами бюджету, отриманими від сплати податку. Тільки тоді стане зрозумілим, що застосування податкових пільг сприяє економічному розвитку нашої держави.

Рис.2.Примітка складено на основі даних ДПСУ [3]

Як бачимо з Рис.2,найбільша частка податкових пільг припадає на основні бюджетоутворюючі податки. Найвагомішу частку у структурі надання податкових пільг займає податок на додану вартість. Саме цей аспект є одним із основних недоліків функціонування універсального акцизу у вітчизняній податковій системі. Частка ПДВ у структурі надання пільг перевищує 80%. Так ,у 1999 р. вона становила 85%,у 2000р.-81%,2001 р. - сягнула майже 82%. Максимального свого значення - 168%- частка пільг із ПДВ набула у 2003 р. У 2004 частка пільг становить 87 % . У 2007 і 2008 рр. показник частки пільг становив більше 90 %,а 2009 р. він дещо знизився (майже на 2%) і становив 89 %. Такий розподіл податкових пільг вказує на недосконалість податкової політики у сфері призначення податкових пільгових преференцій.

.Напрямки удосконалення пільгового оподаткування в Україні

Для того щоб податкові пільги стали ефективним інструментом податкового стимулювання, необхідно, проводячи податкову політику, дотримуватися таких принципів:

унеможливлення вибіркового характеру надання податкових пільг;

порядок формування пільгового податкового портфелю має визначатися на загальнодержавному рівні, затверджуватися в законодавчому порядку центральною владою;

неприпустимість неекономічного примушення й обов’язковості застосування податкових пільг;

застосування податкових пільг не повинно завдавати шкоди інтересам бюджету, корпоративним та особистим економічним інтересам;

інвестиційні податкові кредити надаються виключно групам платників, які забезпечують реалізацію інвестиційних програм загальнонаціонального характеру;

права органів місцевої влади щодо надання податкових пільг обмежується законодавчо встановленими межами.

Практика пільгового оподаткування не відповідає цілям податкової політики України . Значна частина податкових пільг, які надаються в нашій країні, спрямовані на задоволення інтересів та потреб окремих суб’єктів господарювання, представників влади і підпорядковані лобістським інтересам.

У зв’язку з відсутністю дієвої системи контролю за отриманням та використанням податкових пільг їх розширення призводить до значних втрат бюджетних коштів.[13]

Поширення податкових пільг звужує базу оподаткування і несправедливо перекладає податковий тягар на ефективні підприємства, які не користуються податковими пільгами.

Усі ці фактори зумовлюють виникнення податкових втрат, неефективний перерозподіл податкових надходжень, порушення макроекономічної та фіскальної стабільності.

Для того щоб податкові пільги не перетворювалися в необґрунтовані податкові витрати є доцільним вжиття таких заходів:

переглянути перелік і кількість податкових пільг, скасувати неефективні, які призводять до значних втрат бюджету (зокрема це стосується пільг з ПДВ та податку на прибуток);

підвищити фіскальну і соціальну ефективність податкових пільг;

створити дієву систему нагляду за податковими витратами з метою дослідження їх впливу на окремі галузі господарства;

забезпечити ефективну систему контролю за цільовим використанням соціальних пільг;

передбачити відповідальність керівників підприємств і установ за нецільове використання податкових пільг;

збалансувати вплив фіскальної та розподільчо-регулюючої функцій податків;

відновити надання територіальних податкових пільг для стимулювання ділової активності в депресивних регіонах країни;

скасувати надання пільг окремим галузям чи суб’єктам господарювання для вирівнювання конкурентних умов;

сформувати сприятливі інституційні умови для забезпечення розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності у країні та ін.

Також слід погодитися з тим, що податкові пільги мають надаватися за рахунок коштів державного бюджету, виходячи з його можливостей на конкретний рік. Це означає, що обсяги пільгового оподаткування доцільно розглядати щорічно при складанні проекту державного бюджету на плановий рік. [2, 75-76 ст.]

З метою активізації інноваційної активності за кордоном держава нерідко стимулює і підготовку кадрів. Так, у Франції 25 % приросту витрат на підготовку кадрів звільняються від податків

Україна може перейняти зарубіжний досвід у частині податкового стимулювання інноваційної діяльності, за умови що інвестиційні податкові кредити надаватимуться виключно групам платників, які забезпечуватимуть реалізацію інвестиційних програм загальнонаціонального характеру. Надання пільг повинне супроводжуватись ефективним моніторингом.

Наприклад, в Австралії компанії, що отримують пільги, перебувають під наглядом урядового спостережного комітету, який кожні три роки оприлюднює офіційну оцінку результативності програми.[15]

З метою недопущення зловживання податковими пільгами та значних обсягів бюджетних втрат внаслідок пільгового оподаткування суб’єктів господарювання граничний термін фіскальної ефективності дії податкових пільг має становити не менше як три, але й не більше п’яти років.

У випадку меншого або більшого терміну застосування пільги вона виявляється фіскально неефективною. При меншому терміні застосування пільг система стимулів, створювана пільгами, виявляється ще не задіяною повною мірою, а при більшому - виникають можливості для зловживання та корупції.

Запровадженню галузевих податкових пільг має передувати обов’язкове парламентське слухання з питань стану й розвитку відповідної галузі, існуючих проблем, обгрунтування необхідностій мети надання в галузі податкових пільг та очікуваних результатів від їх використання.

Отже, для того, щоб впорядкувати систему пільгового оподаткування в Україні і підвищити її ефективність, необхідно:

переглянути перелік і кількість податкових пільг, скасувати неефективні, які призводять до значних втрат бюджету (зокрема це стосується пільг з ПДВ та податку на прибуток);

підвищити фіскальну і соціальну ефективність податкових пільг;

створити дієву систему нагляду за податковими витратами з метою дослідження їх впливу на окремі галузі господарства;

забезпечити ефективну систему контролю за цільовим використанням соціальних пільг;

передбачити відповідальність керівників підприємств і установ за нецільове використання податкових пільг;

відновити надання територіальних податкових пільг для стимулювання ділової активності в депресивних регіонах країни;

скасувати надання пільг окремим галузям чи суб’єктам господарювання для вирівнювання конкурентних умов;

сформувати сприятливі інституційні умови для забезпечення розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності у країні та ін.

Висновки

Одним з недоліків податкових пільг є саме те, що вони постійно змінюються згідно Податкового кодексу України. Тому сприяння економічного зростання в країні, подальшого удосконалення вітчизняної податкової системи та пошуку додаткових резервів для наповнення бюджету необхідні кардинальні зміни в наданні податкових пільг.

Перш за все необхідно встановити заборону щодо надання нових податкових пільг і ретельно проаналізувати з позиції їх доцільності. Це дасть змогу впорядкувати пільгове оподаткування, виключивши,зокрема, пільги з ПДВ,які пов’язані з особливостями його справляння та в інших країнах пільгами не вважаються (наприклад, пільги з оподаткування операцій із надання фінансових послуг).

Існує потреба в удосконаленні чинного механізму пільгового оподаткування та узгодження його з принципами рівності і справедливості, ефективності і раціональності. Викладене вище дає підстави зробити такі висновки та запропоновувати наступні пропозиції:

чинна в Україні система податкових пільг недостатньо націлена на прискорення економічного розвитку держави. Доцільно забезпечити постійне обмеження та скасування економічно необґрунтованих податкових пільг, покращення системи їх адміністрування;

запровадити надання податкових пільг із застосуванням касового методу, встановити критерії ефективності використання податкових пільг та запровадити публічну звітність щодо їх надання;

надання податкових пільг повинно здійснюватися як компенсація за виконання суб’єктами господарювання певних суспільно важливих функцій відповідно до завдань державної економічної стратегії і фінансової безпеки держави з урахуванням вирішення поточних і стратегічних соціальних і економічних проблем в Україні.[11]

Розмаїття податкових пільг дає можливість досить ефективно впливати на платників податків, коригуючи їхнє господарське поводження для досягнення економічних і соціальних цілей держави.

Водночас застосування податкових пільг як інструменту державного податкового регулювання має й серйозні недоліки, до яких відносять такі:

надання податкових пільг зумовлює нерівність платників і з погляду їхніх конкурентних позицій. Справа в тому, що одержання платником податкових пільг, якими не можуть скористатися конкуренти, є конкурентною перевагою, що зароблена не самим платником, а надана йому державою. Іншими словами, надаючи окремим платникам або групам платників податкові пільги, держава втручається у конкурентну боротьбу, порушуючи ринкову рівновагу, що дестабілізує ситуацію на ринку;

податкові пільги є найбільш нестабільним елементом податкової системи, вони постійно змінюються, переглядаються, скасовуються, скорочуються або доповнюються, у результаті структура податкової системи може бути викривлена, а планування і прогнозування податкового надходження (для держави) і податкових платежів (для платників) істотно ускладнюється.

Таким чином, ефективне регулювання економічних та соціальних процесів за допомогою податкових пільг потребує серйозного наукового обґрунтування з позиції системного підходу доцільності їх застосування в кожному конкретному випадку, а також оцінки порівняльної ефективності досягнення поставлених цілей за допомогою різних варіантів надання податкових пільг та в поєднанні з іншими інструментами державного регулювання.

Невідкладними завданнями в цьому напрямі є: чітке законодавче визначення терміна "податкова пільга" та видів податкових пільг, яке б дало змогу відокремити їх від інших механізмів податкового регулювання; розробка чіткої системи пріоритетів у наданні податкових пільг, а також забезпечення виключно цільового характеру використання коштів, які звільняються внаслідок надання пільг з оподаткування.

Список використаних джерел

1. 3. Соколовська А.М. Податкові пільги в Україні: міфи та реальність // Вісник НБУ. - 2008. - №9. - С. 7-11.

.Податковий кодекс України: чинне законодавство станом на 10 грудня 2010 року: (Відповідає офіц. текстові) - К.: Алеута; Центр учбової літератури, 2011. - 584 с.

3.Основні статистичні дані про діяльність ДПС України. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://www.sta.gov.ua>.

. Таращенко В. А. Податкові пільги: теоретичні аспекти // Наукові праці. - К., 2009. - Вип. 1 (46). - С.19-26.

.Діяльність податкової служби за 1999-2010р.:Статистичні збірники за вид.В.І.Ніколайченко. -К.:ДПА України,2000-2011р.

. М.М. Фільо. Проблема втрат бюджету від надання податкових пільг та шляхи її вирішення. // Економічний часопис - ХХІ. - 2012. - №3-4. - 73 - 76 ст.

. Податки в регулюванні соціально-економічних процесів: реалії сьогодення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.taxation.lg.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=138:2011-11-04-15-29-53&catid=45:scientific-conference>

. Постанова Верховної Ради України Про звіт про виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://document.ua/pro-zvit-pro-vikonannja-zakonu-ukrayini-pro-derzhavnii-byudz-doc98404.html>

. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. 4-е вид. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 312 ст.

. Пришва Н.Ю. Податкове право: навч. посіб. / Н.Ю. Пришва. - К.: Юрінком Інтер, 2010 - 368 ст.

. Тарангул Д. О. Пільги в системі податкового регулювання в Україні Д. О. Тарангул //Науковий вісник Національного університету ДПС УКраїни. - 2007. - № 4. - С. 85-95.

. Основи оподаткування: Навч. посіб. / О.Ю. Сидорович. - Тернопіль: ТНЕУ, 2010. - 94с.

. Кізима А.Я. Спеціальні податкові режими як інструменти податкового регулювання. /Галицький економічний вісник, 2009. - №1. - С.117-127

. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 224с.

. Мартиненко В.П. Податкова політика України та її вдосконалення з метою активізації інвестиційної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні. №2(81), 2008. - С. 46-51.

. Мельник П. Деякі суперечності в розвитку податкової системи та шляхи їх подолання // Економіка України. - 2001. №7. - с.16 - 21.

. Основи оподаткування: Навч. посіб. / О.Ю. Сидорович. - Тернопіль: ТНЕУ, 2010. - 94с.

. Податковий менеджмент : підручник / [Іванов Ю. Б., Крисоватий А. І., Кізима А. Я., Карпова В. В.]. - К. : Знання, 2008. - 525 с.

. Римар О.Г. Шляхи оптимізації діючого механізму оподаткування в контексті податкової реформи в Україні / Римар О.Г // Фінанси України. - 2009. - №2. - с. 92-98.

. Сайт Бюджетного комітету Верховної Ради України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.budget.rada.gov.ua <http://www.budget.rada.gov.ua>

.Соколовська А. Податкові пільги в Україні: Міфи та реальність // Вісник НБУ. - 2005. - №9. - с.7 - 11.

.Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія й практика становлення. - К.: Знання-Прес, 2004. - 454с.