Фінансова безпека підприємства

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи управління фінансовою стійкістю підприємства

1.1 Необхідність забезпечення фінансової безпеки підприємств агропромислового комплексу

1.2 Фінансова безпека як економічна категорія: за рахунок чого забезпечується та як забезпечується

1.3 Механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "ДСП"

2.1 Загальна економічна характеристика ТОВ "ДСП"

2.2 Аналіз фінансового стану ТОВ "ДСП"

2.3 Пропозиції щодо підвищення рівня прибутковості ТОВ "ДСП"

2.4 Охорона праці на ТОВ "ДСП"

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі подальшої трансформації ринкових відносин в агропромисловому комплексі актуальними залишаються питання нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її промислової переробки, покращення фінансового стану і підвищення рівня доходності суб’єктів господарювання, забезпечення продовольчої безпеки країни. Вирішення цих завдань на мікрорівні неможливе без формування ефективної системи фінансового забезпечення агропромислових підприємств, провідною ланкою якої є система формування фінансової безпеки.

Питання, присвячені сутності та механізму забезпечення фінансової безпеки підприємств, останнім часом все частіше зустрічаються у наукових розробках вітчизняних економістів. Серед вчених, які займаються теоретичними, методичними та прикладними аспектами забезпечення фінансової безпеки підприємств, можна відмітити: О.В. Ареф’єву, О.І. Барановського, І.А. Бланка, В.М. Гейця, К.С. Горячеву, М.Я. Дем’яненка, Т.Б. Кузенко, В.П. Мартинюка, А.Ю. Присяжнюк, А.В. Чупіса та інших.

Актуальність дослідження процесів забезпечення фінансової безпеки підприємства обумовлена тим, що в умовах економіки перехідного періоду організації, що отримали широку господарську самостійність, зіткнулися з необхідністю принципово нових підходів до забезпечення власної економічної безпеки, що зажадало корінного перетворення всієї системи захисту економічних інтересів.

Метою звіту про проходження практики є аналіз фінансового стану підприємства та розробка рекомендацій з ефективного управління фінансовими ресурсами.

Завдання, які було поставлені і вирішені для досягнення мети роботи:

дослідити теоретичні основи аналізу фінансової безпеки підприємства, зокрема, механізми забезпечення фінансової безпеки підприємства, необхідність забезпечення фінансової безпеки підприємств агропромислового комплексу, а також ознайомитися зі специфікою діяльності ТОВ "ДСП", визначити сутність і завдання оцінки фінансового стану підприємства, визначити шляхи покращення рентабельності і платоспроможності, підвищення прибутковості, проаналізувати фінансовий стан, загрозу банкротства, виявити недоліки, надати рекомендації, щодо покращення прибутковості.

Об’єктом вивчення поставленої проблеми є товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство".

Економічний результат виробництва в загальному вигляді визначається різницею доходу від продажу продукції та витрат на їх виробництво і збут, дуже важливою є оцінка витрат і рівня впливу на них різних факторів.

При проведенні аналізу фінансового стану підприємства застосовуються такі методи, як аналіз за допомогою коефіцієнтів, аналіз на підставі порівняння результатів минулих років. Необхідно усвідомити, що аналіз за допомогою коефіцієнтів дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, платоспроможність, рентабельність, аналіз прибутку. Метод заснований на оцінці величин зазначених показників, розрахованих на підставі даних, на ведених у формах фінансової звітності.

Практична значущість полягає у розробці рекомендацій щодо підвищення прибутковості та фінансової безпеки на ТОВ "ДСП".

фінансова безпека прибутковість агропромисловий

Розділ 1. Теоретичні основи управління фінансовою стійкістю підприємства

1.1 Необхідність забезпечення фінансової безпеки підприємств агропромислового комплексу

У вітчизняному законодавстві термін "фінансова безпека" вперше був використаний в Законі України "Про основи національної безпеки України" від червня 2003 р. № 964-ІV. Згідно зі змістом даного Закону фінансова безпека визначається як такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Складність та нестабільність сучасних умов господарювання, недосконалість законодавчої бази, загострення конкуренції та обмеженість фінансових ресурсів об’єктивно обумовлюють необхідність визначення сутності та механізму забезпечення фінансової безпеки на рівні окремого підприємства.

Складність і багатоаспектність дефініції "фінансова безпека підприємства" зумовлюють відсутність єдиного методичного підходу до визначення її сутності та основних складових. Серед вітчизняних вчених одним із перших визначив сутність фінансової безпеки підприємства І.А. Бланк: "фінансова безпека підприємства являє собою кількісно і якісно детермінований рівень його фінансового стану, який забезпечує стабільний захист його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифіко ваних реальних та потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого росту в нинішньому і перспективному періоді" [1, с.12].

Більшість вчених, які досліджують поняття та зміст фінансової безпеки підприємства, характеризують її з точки зору рівня забезпеченості фінансовими ресурсами, захищеності фінансових інтересів, механізму оптимізації їх розвитку, досягнення сталого фінансового стану та відповідного рівня ліквідності [2, с.9].

Це пояснюється застосуванням ресурсного підходу в теорії управління фінансовою діяльністю підприємства, який визначає характер управління з погляду оцінки джерел фінансових ресурсів, ефективності їх розподілу, використання, що в свою чергу, зумовлює формування відповідних фінансових результатів діяльності підприємства. Цікавим з даної методичної точки зору є визначення фінансової безпеки підприємства, як стану управління ресурсами, зокрема, фінансовими, який призводить до покращення показників фінансового-господарської діяльності та фінансового становища, що забезпечує захист інтересів перед загрозами [2, с.45].

На думку К.С. Горячева, фінансова безпека - це фінансовий стан, що характеризується:

збалансованістю та якістю сукупності фінансових інструментів, технологій та послуг підприємства;

стійкістю до зовнішніх та внутрішніх загроз;

здатністю фінансової системи підприємства забезпечити реалізацію його фінансових інтересів, цілей та задач достатнім обсягом фінансових ресурсів;

здатністю забезпечувати розвиток всієї фінансової системи [3, с.21].

З ресурсної точки зору вдало представляє сутність фінансової безпеки підприємства А.В. Чупіс: "… стан ефективного використання фінансових ресурсів, що відображається в позитивних значеннях показників рентабельності, якості менеджменту, фондовіддачі та оборотності активів, фінансової стійкості; забезпеченні оптимальної структури капіталу; підтриманні курсової вартості цінних паперів; зростанні норм дивідендних виплат; наявності перспектив подальшого розвитку" [3, с.32].

Дослідження ресурсно-функціонального підходу до визначення сутності фінансової безпеки підприємства в якості його основних переваг дозволяють виділити системність такого підходу до проблеми дослідження, врахування внутрішніх та зовнішніх факторів, що формують фінансову безпеку, системи індикаторів її оцінювання. Поряд з цим, посилення процесів інтеграції, інформатизації, диверсифікації діяльності сучасних суб’єктів господарювання зумовлює необхідність дослідження господарської діяльності підприємств в постійному русі, циклічності та переходу від одного стану в іншій. Тобто, фінансовий менеджмент в сучасній економічній теорії розглядається не як статичний процес управління ресурсами, а як динамічний процес управління потоками.

Такий підхід призвів до формування сучасної концепції управління фінансовими потоками, яка розглядає фінансові ресурси як джерело формування, розподілу та використання потоків. В господарській діяльності агропромислових підприємств переміщуються різноманітні види потоків, що сформовані відповідними видами ресурсів: матеріальних, інформаційних, сировинних, фінансових, грошових, трудових, енергетичних, технологічних тощо. Сукупність всіх цих ресурсів знаходиться в процесі постійного руху, перетворення та відновлення, набуваючи форми потоків. Чим складніша та диверсифікована господарська діяльність підприємства, тим складніший рух та характер використання ресурсів [4, с.54].

Поряд з цим, всі аспекти забезпечення, перетворення та використання ресурсів відображаються в системі фінансових відносин підприємства. Відображенням системи формування, розподілу та використання сукупності ресурсів підприємства, по суті, є формування фінансових потоків. У зв’язку з цим, вважаємо доцільним, розглядати фінансову безпеку підприємства в контексті системно-потокового підходу до управління його фінансовою діяльністю. В сучасних умовах вчені, які займаються дослідженням потокового методу управління господарською діяльністю, погоджуються, що синхронізація та оптимізація фінансових потоків у часі за обсягами, структурою, вартістю, визначають рівень платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Для проведення такого аналізу І.Ю. Гришова пропонує систему наступних показників: потенціал зовнішніх та внутрішніх джерел формування фінансових потоків, потужність власних джерел, коротко та довгострокові джерела формування фінансових потоків [5, с.72].

Цю систему показників доповнює О.В. Єрмошкіна, яка серед показників руху фінансових потоків виділяє обсяги, швидкість, регулярність, напрями та джерела формування [5, с.16].

Серед показників, що дають якісну характеристику фінансового потоку Ковда Н.І. виділяє: коефіцієнт достатності формування фінансового потоку, коефіцієнт ефективності фінансового потоку, рівномірності руху вхідного та вихідного фінансового потоку, період оборотності кредиторської та дебіторської заборгованості [4, с.31].

В сучасних умовах, коли кризова ситуація звернула увагу фінансових менеджерів на обґрунтування та реалізацію сучасних концепцій управління господарською діяльністю, постало питання забезпечення сталого розвитку та розробки механізму протидії загрозам при мінімальному забезпеченні фінансовими ресурсами. Таким методичним підходом можна вважати системно - потоковий підхід, використання методологічних засад якого дозволяє приймати ефективні управлінські рішення та забезпечити відповідний рівень фінансової безпеки. З урахуванням нерозривності механізму формування та взаємодії всіх видів ресурсів, фінансових потоків, фінансових результатів та фінансової стійкості підприємства, вважаємо доцільним розглядати фінансову безпеку у призмі концепції управління фінансовими потоками. В такому контексті фінансова безпека підприємства може розглядатись як здатність до ефективного управління фінансовими потоками, що дозволяє забезпечити стійкий фінансовий стан, реалізацію фінансової стратегії та протидію наявним чи потенційним загрозам сталого розвитку підприємства [6, с.44].

Фінансова безпека на рівні підприємства з погляду формування та використання фінансових потоків підприємства має комплексний характер і передбачає: - оптимізацію обсягу та джерел формування фінансових ресурсів (власних та залучених), які визначають обсяг всього капіталу; - пошук механізму ефективного розміщення фінансових ресурсів в активах підприємства (матеріальних та нематеріальних) з урахуванням фактора ліквідності та стійкого фінансового стану; - покращення фінансових результатів діяльності, збільшення ринкової вартості бізнесу та реалізацію інтересів власників; - можливість сталого розвитку та протистояння внутрішнім і зовнішнім ризикам в коротко та довгостроковому періоді. Традиційну систему індикаторів фінансової безпеки підприємства, яка включає показники рентабельності, ділової активності, ліквідності, фінансової стійкості, інвестиційної привабливості, пропонується доповнити показниками використання фінансових потоків, які кількісно та якісно відображають процес забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання [6, с.62].

Як показує досвід, ресурсний методичний підхід дооцінювання фінансової безпеки підприємства є більш ортодоксальним і опрацьованим з теоретичної та методичної точки зору. Але з погляду максимізації ринкової вартості підприємства, покращення фінансових результатів та нейтралізації потенційних загроз в стратегічному періоді більш ефективним виступає потоковий метод. Саме він характеризує процес формування, розподілу, руху, зміни в часовому просторі форм і вартості всіх потоків підприємства, які визначають основні індикатори та рівень фінансової безпеки підприємства.

Основною домінантою забезпечення фінансової безпеки підприємства є здатність протидіяти наявним і можливим ризикам, загрозам та дії несприятливих факторів внутрішнього та зовнішнього характеру. Серед основних ризиків, які формуються в зовнішньому оточенні вітчизняних підприємств агропромислового сектору, М.Я. Дем’яненко відмічає: низький платоспроможний попит населення, недосконалість нормативно-правової бази, зростаюча конкуренція з боку іноземних виробників, існуючий диспаритет цінових відносин між різними сферами агропромислового комплексу, низький рівень фінансової підтримки з боку держави, розвиток інфляційних процесів, що обмежує кредитні відносини.

Внутрішніми загрозами, які значно знижують рівень фінансової безпеки підприємств, є: обмежені фінансові можливості більшості суб’єктів господарювання, неорганічна структура капіталу, неповне використання виробничих потужностей, зношеність матеріально-технічної бази, низький рівень використання нематеріальних активів, відсутність стратегічного фінансового планування, нестача кваліфікованих кадрів в сфері фінансового менеджменту [7, с.86].

За такої значної кількості потенційних ризиків і загроз функціонування вітчизняних агропромислових підприємств основним інструментарієм забезпечення їх фінансової безпеки є механізм управління фінансовими потоками: їх формуванням, розміщенням, рухом, оптимізацією. Досвід показує, що проблема забезпечення фінансової безпеки криється в інституційній неспроможності фінансової архітектоніки вітчизняних підприємств. О.М. Тридід та Г.М. Азаренкова роблять акцент саме на фінансовій архітектоніці як узагальнюючій характеристиці організації взаємодії фінансових потоків економічних агентів. Вони визначають фінансову архітектоніку як систему, в межах якої виділяють факторні умови щодо сталості та безперервності руху фінансових потоків [8, с.25].

Основними проблемними аспектами в цій сфері постають: невідповідність руху фінансових потоків стратегічним завданням розвитку підприємства, обмеженість фінансових ресурсів, проблема інструментального забезпечення вирішення фінансових завдань. Важливість побудови фінансової архітектоніки у забезпеченні фінансової безпеки очевидна, адже вона формується сукупністю та складом фінансових ресурсів та джерел їх утворення, що забезпечуються інвесторами, власниками, позичальниками, кредиторами і визначають характер руху фінансових та грошових потоків підприємства. Ці аспекти формують ліквідність, фінансовий стан підприємства, спроможність подолати ризики діяльності та забезпечувати свій сталий розвиток у майбутньому [5, с.68].

Рис.1.1 Домінанти забезпечення фінансової безпеки агропромислових підприємств

На фінансову ринку з позиції забезпечення фінансової безпеки підприємства покладаються наступні функції:

забезпечення оптимального поєднання різних джерел формування фінансових ресурсів;

оптимізація структури капіталу та функціональних активів підприємства;

формування та контроль за рухом фінансових потоків;

забезпечення відповідного рівня фінансової стійкості та ліквідності підприємства;

своєчасне нівелювання та управління ризиками діяльності;

формування безперервного циклу фінансових потоків та збільшення ринкової вартості бізнесу.

Дослідження теоретико-методологічних аспектів формування фінансової безпеки агропромислових підприємств дозволяють визначити основні системоутворюючі домінанти її забезпечення (рис 1.1).

Діагностику та забезпечення належного рівня фінансової безпеки агропромислових підприємств доцільно проводити на основі використання потокової концепції управління фінансовими ресурсами. Необхідність ефективного управління фінансовими потоками підвищується із активізацією ділової активності суб’єктів агропромислового комплексу, посиленням внутрішніх та зовнішніх ризиків, що загострюють проблему забезпечення фінансової безпеки. Фінансову безпеку слід розглядати в контексті управління фінансовими потоками та удосконалення фінансової архітектоніки підприємства [8, с.33].

1.2 Фінансова безпека як економічна категорія: за рахунок чого забезпечується та як забезпечується

Фінансова безпека є однією із найважливіших складових економічної безпеки, без якої практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед державою. У цьому контексті доволі переконливим аргументом е слова М. Єрмошенка, який зазначає, що фінансова безпека е ґрунтовною складовою економічної безпеки держави, оскільки на фінансах базується будь-яка економіка, фінанси - кров економічної системи держави. Вчений обґрунтовує необхідність забезпечення і підтримки фінансової безпеки держави, тому що вона стосується не лише держави в цілому, а й усіх галузей національного господарства, приватних підприємців, усього суспільства. Нехтування станом фінансової безпеки може призвести до катастрофічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, зрештою, підриву системи життєзабезпечення держави з подальшою втратою її суверенітету.

Формування і практична реалізація дієвого механізму забезпечення фінансової безпеки передбачають, перш за все, з'ясування суті цього поняття, визначення факторів, що впливають на стан фінансової безпеки, дослідження взаємопов'язаності окремих складових цієї складної за внутрішньою будовою та ієрархічною декомпозицією структури [9, с.43].

Поняття фінансової безпеки так само широке, як, власне, і тлумачення фінансів як економічної категорії. На сьогодні відсутнє єдине усталене визначення поняття "фінансова безпека". Наявні формулювання відображають лише окремі аспекти фінансової безпеки і не можуть претендувати на її однозначне та виключне трактування. Фінансова безпека як дефініція розглядається під різними кутами, зокрема:

з позицій ресурсно-функціонального підходу, фінансова безпека - захищеність фінансових інтересів суб'єктів господарювання на усіх рівнях фінансових відносин; забезпеченість домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, регіонів, галузей, секторів економіки держави фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання відповідних зобов'язань;

з погляду статики, фінансова безпека - такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митно-тарифної і фондової систем, які характеризуються збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи і економічне зростання;

у контексті нормативно-правового регламентування фінансова безпека передбачає створення таких умов функціонування фінансової системи, за яких, по-перше, фактично відсутня можливість спрямовувати фінансові потоки в незакріплені законодавчими нормативними актами сфери їх використання і, по-друге, до мінімуму знижена можливість зловживання фінансовими ресурсами [10, с.76].

Таким чином, з позицій різностороннього підходу фінансова безпека - захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання [10, с.55].

Фінансову безпеку будь-якої держави визначають такі фактори:

рівень фінансової незалежності (при цьому велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угруповань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку);

характер фінансово-кредитної політики (як внутрішньої, так і зовнішньої), яку проводить держава;

політичний клімат у країні;

рівень забезпечення функціонування фінансової сфери [11, с.21].

Фінансова безпека держави має як внутрішній, так і зовнішній аспекти.

Щодо зовнішнього, то це, перш за все, фінансовий суверенітет країни, незалежність національної фінансової системи від впливу міжнародних фінансово-кредитних організацій і транснаціонального капіталу. Проте вести мову про абсолютну фінансову незалежність в умовах глобалізації некоректно. Адже на фінансовій безпеці України позначаються процеси фінансової глобалізації, що посилюються у світовому співтоваристві. Відтак проблема фінансової безпеки сьогодні виходить за національні межі. Зростає рівень інтеграції та консолідації фінансових ринків, зростають масштаби мобільності капіталу і посилюється інтенсивність його обігу. Як стверджують фахівці, "у світі сформувалися грандіозні потоки "світових грошей", що не підпорядковуються ні національним урядам, ні будь-яким іншим політичним інституціям. Вони не утворилися як вияв потреб виробництва, торгівлі, інвестування чи споживання. Головним їх джерелом є переважно торгівля грішми". Тому при розробці стратегії фінансової безпеки держави важливо скрупульозно аналізувати і враховувати поточну та ймовірну ситуацію на світових валютних ринках і ринках капіталу [11, с.43].

Безпека внутрішньої фінансової сфери України визначається досконалістю правової, організаційної та інституціональної бази, а також політичною стабільністю, рівцем ризиків ринкової кон'юнктури, масштабами тіньової економіки та рівнем корупції в державі.

Фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Фінансова безпека держави включає: бюджетну, податкову, боргову безпеку, фінансову безпеку банківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку страхового та фондового ринку.

Під поняттям бюджетна безпека слід розуміти стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. У цілому бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, рівнем перерозподілу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, методами фінансування останнього, масштабами бюджетного фінансування, процесом бюджетотворення, своєчасністю прийняття та характером касового виконання бюджету, рівнем бюджетної дисципліни [12, с.34].

Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. При цьому варто пам'ятати, що на фіскальну безпеку держави впливають численні податкові, часто необгрунтовані, пільги. Разом з тим, податкова безпека держави передбачає оптимізацію рівня оподаткування, адже надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення тіньової економіки, згортання легального бізнесу, масового ухилення від сплати податків, а відтак - до скорочення податкової бази [12, с.56].

Боргова безпека держави - певний рівень державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну незалежність держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет, одночасно підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу [13, с.16].

Фінансову безпеку банківської системи в цілому та її окремих складових слід розглядати у двох аспектах. По-перше, з погляду фінансових наслідків її (їх) діяльності для країни загалом та окремих клієнтів і контрагентів. По-друге, з точки зору недопущення та відвернення реальних і потенційних загроз фінансовому стану усієї банківської системи країни, Національного банку України та банківським установам. Загалом сутність фінансової безпеки банківської системи полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування.

Валютна безпека держави - по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграцїї України до світової економічної системи.

Грошово-кредитна безпека - такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення. При цьому величина позичкового процента має бути достатньою для насичення транзакційного попиту на гроші й переходу до політики "довгих грошей", а розмір грошової маси повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів.

Інвестиційна безпека - досягнення рівня інвестицій, що дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки у капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу. Водночас, з погляду забезпечення фінансової безпеки держави, формування системи інвестиційної безпеки в Україні обов'язково слід здійснювати з урахуванням необхідності дотримання виваженої антиінфляційної політики, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.

Фінансова безпека фондового ринку - оптимальний обсяг його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави загалом. Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безпеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, а також решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів, біржового та позабіржового ринків [14, с.74].

Під фінансовою безпекою страхового ринку в цілому і конкретного страховика зокрема слід розуміти такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм можливість у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування. Фінансова безпека ринку страхових послуг, що залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників, перш за все визначається станом його розвитку, фінансовою результативністю та ефективністю діяльності. Водночас вона зумовлена і реальним фінансовим станом суб'єктів господарювання [14, с.22].

Враховуючи багатоаспектність поняття фінансової безпеки, складність взаємозв'язків і взаємозалежності різних її елементів, а також необхідність консолідації економічних і фінансових інтересів громадян, підприємств, регіонів і держави у напрямі забезпечення стійкого економічного розвитку, до складу фінансової безпеки (окрім перелічених вище) доцільно включити такі структурні компоненти:

фінансову безпеку людини/окремого громадянина і домогосподарства;

фінансову безпеку підприємства;

фінансову безпеку регіону [15, с.41].

У стратегічному плані рівні фінансової безпеки індивідуума, підприємства і держави неподільні, оскільки здійснення як індивідуальних відтворювальних процесів, так і процесу суспільного відтворення можливе лише за умови органічного об'єднання інтересів держави, суб'єктів господарювання та громадян. Зважаючи на те, що фінансовою основою існування держави як інституту є передусім надходження від податків і зборів до державного бюджету, то стає цілком очевидною зацікавленість держави у забезпеченні довгострокової фінансової безпеки підприємств і населення як платників податків [15, с.62].

Забезпечуючи фінансову безпеку держави, важливо, перш за все, акцентувати увагу на особистісній безпеці кожного громадянина. Згідно з теорією американського вченого А. Маслоу, потреба людей у безпеці (у тому числі фінансовій) посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Саме політика держави у забезпеченні цієї безпеки і відрізняє один тип держави від іншого. Фінансова безпека людини - такий стан життєдіяльності громадянина, при якому забезпечується правовий та економічний захист його життєвих інтересів, дотримуються конституційні права, забезпечується гідний і якісний рівень життя незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз. При цьому функцією держави є забезпечення певних соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема мінімального розміру заробітної плати і пенсій на такому рівні, щоб працездатній людині достатньо було цих коштів на створення і утримання сім'ї, а пенсіонеру - на достойну старість. Найсуттєвішими загрозами фінансовій безпеці громадян і держави в цілому є порушення прав споживача, невиплата пенсій і заробітної плати, безробіття, знецінення заощаджень, падіння реальних доходів населення і зубожіння, посилення диференціації доходів та майнового розшарування суспільства тощо. Фінансова безпека кожної людини багато в чому залежить від загального стану економіки та фінансової політики, що проводиться в державі [16, с.23].

Фінансова безпека підприємства - забезпечення умов збереження комерційної таємниці, інтелектуальної власності та інформації; захищеність підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища, тобто здатність підприємства протистояти несприятливому зовнішньому впливові, а також здатність швидко реагувати на різноманітні зовнішні загрози. З позицій ресурсно-функціонального підходу фінансову безпеку підприємства розглядають як процес найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для уникнення загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в поточному і майбутньому періоді. Фінансова безпека підприємства залежить від ефективності використання капіталу, якості корпоративного управління і фінансового менеджменту, оновлення технологій та інформаційної бази. Важливими умовами і елементами у забезпеченні нормального функціонування підприємства є оцінка і управління економічними ризиками та адаптація до змін ринкової кон'юнктури [16, с.8].

Стан фінансової безпеки держави в цілому визначається фінансовою безпекою окремих регіонів, їх тісною взаємозалежністю і забезпеченням стійкого розвитку усіх її регіонів. Фінансова безпека регіону - фінансова самостійність (автономія), яка у першу чергу проявляється у здійсненні контролю над ресурсами регіону і визначається можливостями найбільш повно використовувати конкурентні переваги регіону; це стабільність регіональної економіки, яка передбачає надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування впливу дестабілізуючих факторів; здатність до розвитку і прогресу, тобто самостійно реалізувати і захищати регіональні економічні інтереси, здійснювати модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону [16, с.35].

У контексті вищезазначеного варто зауважити, що синхронний безпечний рівень життя громадян, функціонування підприємств, організацій і установ, розвиток регіонів і окремих секторів економіки, а також держави в цілому може бути забезпечений лише в ідеалі. Реально ж критеріальні вимоги до фінансової безпеки одних суб'єктів часто не збігаються з іншими. Тобто те, що на цей момент є вигідним і безпечним для пересічного громадянина, конкретного підприємства, регіону, сектору економіки, не завжди є таким для держави.

Фінансова безпека є не лише національною проблемою, а й визначальною детермінантою сучасної глобальної економіки, що формується шляхом поглиблення і взаємодії транснаціоналізації і міжнародної регіональної економічної інтеграції. Ще у 1996 р. в економічному комюніке Ліонської зустрічі зазначалося, що глобалізація фінансових ринків може призвести до нових ризиків нестабільності і потребує від усіх країн проведення розумної економічної політики та структурних реформ, що у свою чергу приведе до скорочення зовнішніх дисбалансів і тим самим сприятиме міжнародній фінансовій стабільності. Відтак комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує виокремлення такої складової, як міжнародна фінансова безпека [17, с.22].

Міжнародна фінансова безпека - комплекс міжнародних умов співіснування домовленостей та інституціональних структур, за яких кожній державі - члену світової спільноти забезпечується можливість вільно обирати і здійснювати свою стратегію соціального, економічного і фінансового розвитку, не зазнаючи зовнішнього тиску і розраховуючи на невтручання, розуміння та взаємоприйнятну і взаємовигідну співпрацю з іншими державами.

Важливу роль у вирішенні цієї проблеми відіграють партнерські угоди про вільний рух капіталів, товарів і послуг, врахування взаємних економічних інтересів, відмова від силового тиску, рівноправні відносини з менш розвинутими в економічному плані країнами. Тобто міжнародна фінансова безпека - такий стан світової економіки, за якого забезпечується взаємовигідне співробітництво держав у вирішенні національних та інтернаціональних (глобальних) проблем господарювання, вільний вибір і реалізація ними своєї стратегії соціально-економічного розвитку і участі в міжнародному поділі праці.

Тому основним питанням міжнародної економічної безпеки на сьогодні є створення умов для співпраці держав у розв'язанні і не лише їхніх національних, а й глобальних проблем людства [18, с.318].

У цьому контексті зростає актуальність проблеми забезпечення фінансової безпеки як однієї з найважливіших складових національної економічної безпеки кожної держави та проблеми, що, долаючи національні кордони, прогресуючими темпами стає глобальною [18, с.345].

1.3 Механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства

Фінансова безпека є складовою загальної економічної безпеки підприємства. Економічна безпека - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам та забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому [19, с.426].

Сутність фінансової безпеки полягає у наявності такого його фінансового стану, який характеризується: збалансованістю і якістю фінансових інструментів, технологій і послуг; стійкістю до загроз; здатністю підприємства забезпечувати реалізацію фінансових інтересів, а також місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів; а також спрямованістю на ефективний і сталий розвиток [19, с.432].

Механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства розглядають як систему організаційних, фінансових та правових засобів впливу, які мають на меті своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці підприємства.

Для ефективного забезпечення фінансової безпеки підприємства необхідний системний підхід, який передбачає формування механізму управління фінансовою безпекою [18, с.65].

Системний підхід до формування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства припускає, що необхідно враховувати всі умови його діяльності, а сам механізм повинен мати чітко окреслені елементи, схему їх дії і взаємодії. Процес забезпечення фінансової безпеки підприємства здійснюється в умовах невизначеності впливу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства на ефективність прийняття управлінських рішень, що обумовлює необхідність застосування методу семантичного моделювання. Сутність цього методу полягає в перетворенні простих форм економічної інформації у складну високоорганізовану форму економічної інформації на рівні управління розвитком підприємства, таку як механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства. Цей метод семантичного моделювання широко застосовується для моніторингу управління складними об’єктами [19, с.306].

Механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства може мати різний ступінь структуризації і формалізації. Однією з основних складових механізму фінансової безпеки є сукупність функцій, серед яких виділяють такі: планування і прогнозування, облік і контроль, організація і регулювання, мотивація та стимулювання [20].

Призначенням механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства є створення і реалізація умов, що забезпечують фінансову безпеку підприємства, які визначаються політикою механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства (рис. 1.2).

Дослідивши структуру механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства та особливості його функціонування на підприємствах АПК, можемо виділити основні напрями його вдосконалення:

покращення управління власними оборотними коштами, які є найбільш істотним фактором підвищення фінансової безпеки підприємства. Стратегічними цілями такого управління мають бути: оптимізація обсягів, забезпечення ліквідності балансу, прискорення оборотності, забезпечення інфляційної захищеності, зниження вартості формування;

Рис. 1.2 Механізм забезпечення фінансової безпеки

розробка ефективної політики управління грошовими потоками, яка певною мірою залежить від організації оперативного фінансового планування. Специфічним прийомом такої політики може бути розробка платіжного календаря і касового бюджету;

створення системи фінансового контролінгу на підприємстві, що включає: визначення об’єкта контролінгу; визначення видів і сфер контролінгу; формування системи пріоритетів показників, що контролюються; розробку системи кількісних стандартів контролю; побудову системи моніторингу фінансових показників; формування системи алгоритмів дій щодо усунення відхилень [21, с.85].

Наведена структура механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства включає в себе кілька блоків, які повинні забезпечити достатній для підприємства прибуток. Для забезпечення належного рівня фінансової безпеки потрібно знати загрози, що можуть спіткати підприємство. Можуть буди як зовнішні загрози: які виникають за межами підприємства, і пов’язані з середовище функціонування підприємства, так і внутрішні - що стосуються господарської діяльності товариства та його персоналу.

Принципи фінансової безпеки, такі як еквівалентність, прогнозованість, рівноправність та стабільність, теж є важливою складовою механізму забезпечення фінансової безпеки на підприємстві, без якої неможливо розглянути всю структуру механізму і прослідкувати його значущість для забезпечення фінансової безпеки на підприємстві

Розроблена структура механізму забезпечення фінансової безпеки показує, що всі складові механізму є ефективною координуючою системою забезпечення фінансової безпеки на підприємстві. На нашу думку, головною складовою на яку треба звернути увагу є контроль. Контроль не тільки кінцевий етап процесу забезпечення фінансової безпеки підприємства, а й ланка, яка поєднує всі інші складові механізму забезпечення фінансової безпеки [21, с.87].

Аналізуючи механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства, дійшли висновку, що даний механізм складається з декількох блоків, одночасна дія яких покликана отримати достатній для забезпечення умов фінансової безпеки підприємства прибуток, який одержаний в результаті дотримання інтересів підприємства. Також застосування методу семантичного моделювання дало змогу розширити зміст поняття "механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства". Для сталого й ефективного розвитку підприємства потрібно покращувати систему контролю на підприємстві. За допомогою контролю керівництво оцінює ефективність фінансових заходів, що дає змогу встановлювати оперативні управлінські рішення, спрямовані на вирішення поставлених завдань. Покращення системи контролю дасть змогу підвищити ефективність та захищеність фінансової безпеки підприємства в цілому, тому подальші дослідження будуть спрямовані на пошук нових методів фінансового контролю, що дасть змогу підприємству контролювати рівень фінансової безпеки [21, с.90].

Таким чином, особливості функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємств АПК зумовлені колективною формою власності, багатогалузевою діяльністю та специфікою внутрішньо системних фінансових відносин. Успішне функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємств споживчої кооперації можливе лише за умови реалізації зваженої політики управління власними оборотними коштами; вибору ефективної політики управління грошовими потоками; організації внутрішнього фінансового контролю на підприємстві.

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "ДСП"

2.1 Загальна економічна характеристика ТОВ "ДСП"

Об’єктом виробничої практики виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" (далі - ТОВ "ДСП") за формою власності є, заснованим на власності фізичної особи. Підприємство діє згідно з положеннями Статуту, а також діючого законодавства України. Підприємство є юридичною особою, воно володіє, користується та розпоряджається майном, що йому належить, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки, круглу печатку, штампи, бланки з найменуванням підприємства. У Статуті підприємства передбачена організація фінансово-господарської діяльності (Додаток А).

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення бухгалтерського обліку та різного роду нормативів. Використовують ці документи на підприємстві для того, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання звітності та висновків.

Метою діяльності ТОВ "ДСП" є здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах учасників підприємства на основі здійснення виробничої, комерційної та іншої діяльності.

Предметом діяльності підприємства є:

сортонасінницька діяльність;

вирощування, заготівля, переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської, насінницької продукції;

торгівля товарним, насіннєвим зерном, кормами для тварин;

заготівельна діяльність;

надання складських приміщень і пов’язаних з ними послуг юридичним і фізичним особам, придбання, взяття в оренду землі.

Асортимент продукції ТОВ "ДСП" складає насіннєве зерно, до яких входить насіння різних культур рослин: зернових; технічних; декоративних; олійних та ін. В табл. 2.1 наведено цілі діяльності ТОВ "ДСП".

Таблиця 2.1

Внутрішнє та зовнішнє середовище ТОВ "ДСП"

Внутрішнє середовище
Цілі	Підприємство ставить перед собою такі цілі, як: збільшення обсягу збуту продукції, зміцнення позицій на ринку через збільшення спектру послуг, підтримання сприятливої робочої обстановки, збільшення обсягу продажів на 1/3, збільшення прибутку; збільшення кількості підприємств-клієнтів як у Донецькій області, так і по всій Україні.
Структура	В організації поєднуються вертикальний та горизонтальний поділи праці, є лінійні зв’язки.
Ресурси	Сільськогосподарська та насіннєва продукція, робоча сила, земельна власність, власні кошти та кредити, аванси; паливо.
Персонал	Кваліфікований персонал, який постійно підвищує свою кваліфікацію, робітники відповідально ставляться до праці.
Зовнішнє середовище
Споживачі	Сільськогосподарські підприємства та організації, ферми, приватні підприємства.
Постачальники	Наукові університети
Конкуренти	Підприємство функціонує на такому ринку збуту, де майже немає конкурентів, по всій Україні їх налічується тільки 8.
Державні органи влади	Підприємство дотримується всіх правил регулювання державою, виплачує податки, користується державними пільгами.
Науково-технічний прогрес	Підприємство намагається вводити нове сучасне обладнання, що дозволяє стати конкурентноспроможними. Це насамперед стосується технічного забезпечення.
Персонал	Кваліфікований персонал, який постійно підвищує свою кваліфікацію; робітники відповідально ставляться до праці.

ТОВ "ДСП" вже багато років відоме як надійний дистриб’ютор та постачальник насіння сільськогосподарським підприємствам та організаціям. Підприємство здійснює свою діяльність з метою надання широкого спектру сільськогосподарської продукції та послуг, які своєчасно відповідають на потреби ринку, та збільшення ринкової вартості підприємства.

У звіті про фінансові результати представлена інформація щодо покупців (Додатки Б, В).

Найвагомішими партнерами ТОВ "ДСП" в 2011 р. були і залишаються: ТОВ "АГРЕКС", ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", ПП "Східна Насіннєва Компанія", ПАТ "Міроновський ЗІК", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", ПАТ "Пологівський ОЕЗ", ПП "Фаворит-Агро", ПП "Зерносервіс-2010" та інші.

Таблиця 2.2

Контрагенти ТОВ "ДСП" в 2011 р.

Покупець/замовник	Сума, тис. грн	Доля у %
ТОВ "АГРЕКС"	2375	18,40
ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ"	507	3,93
ПП "Східна Насіннєва Компанія"	281	2,18
ПАТ "Міроновський ЗІК"	1575	12, 20
ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна"	1571	12,17
ПАТ "Пологівський ОЕЗ"	841	6,51
ПП "Фаворит-Агро"	628	4,86
ПП "Зерносервіс-2010"	350	2,71
інші	4783	37,05
Всього	12911	100

З табл.2.2 можна зробити висновок, що головним замовником ТОВ "ДСП" в 2011 р. було ТОВ "АГРЕКС", також слід відмітити ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна" та ПАТ "Міронівський ЗІК", але найбільше продукції було придбано групою підприємств, які об’єднані в - інші, сума закупівлі складала 4783 тис. грн. Торговий оборот в 2011р. складав 12911 тис. грн.

Рис 2.1 Контрагенти ТОВ "ДСП" в 2011 р. у %

Протягом 2012 р. до ТОВ "ДСП" співпрацювало с такими підприємствами, як: ТОВ "АТ КАРГІЛЛ", ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", ТОВ "Константа-Агро", ПАТ "Міроновский ЗІК", Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сангрант Плюс", ТОВ "Торговий Дім", ПАТ "Пологівський ОЕЗ", ТОВ "Агрофірма Орільська", ПП "Фенікс Агро", інші та пайщики.

Таблиця 2.3

Контрагенти ТОВ "ДСП" в 2012 р.

Покупець/замовник	Сума, тис. грн	Доля, %
ТОВ "АТ КАРГІЛЛ"	4505	34,11
ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ"	2077	15,73
ТОВ "Константа-Агро"	607	4,60
ПАТ "Міроновский ЗІК"	390	2,95
ДП "Сангрант Плюс"	658	4,98
ТОВ "Торговий Дім"	178	1,35
ПАТ "Пологівський ОЕЗ"	1580	11,96
ТОВ "Агрофірма Орільська"	178	1,35
ПП "Фенікс Агро"	183	1,39
інші	2204	16,69
пайщики	647	4,90
Всього	13207	100,00

З табл. видно, що головний покупець в 2012р. було ТОВ "АТ КАРГІЛЛ", сума закупівлі скала 4505 тис. грн., також такі підприємства, як ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", ПАТ "Пологівський ОЕЗ" та група підприємств - інші - здійснили вагомий внесок в ТОВ "ДСП". Загальний товарний оборот в 2012 р. склав 13207. Дані з табл. зображені на рис. 2.2.

Рис 2.2 Контрагенти ТОВ "ДСП" в 2012 р.

Отже, можна зробити висновок, що ТОВ "ДСП" є надійним дистриб’ютором сільськогосподарської продукції, підприємство має постійних покупців: ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", ПАТ "Міроновський", ПАТ "Пологівський ОЕЗ". Виручка від продажу сільськогосподарської продукції має тенденцію до зростання, в 2011р. виручка складала - 12911 тис. грн., а в 2012р. - 13207 тис грн., що на 2,24% більше.

На рисунку 2.3 зображено організаційну структуру підприємства, яка характеризується вертикальним поділом праці.

Рис. 2.3 Організаційна структура ТОВ "ДСП"

Вертикальний поділ праці - це зв'язки підпорядкування, необхідність у них виникає при ієрархічності управління. Дані зв'язку служать каналами передачі розпорядчої та звітної інформації, створюючи тим самим стабільність в організації.

Поділ на підрозділи відбувається відповідно до цілей і стратегії організації. Кожен підрозділ має чітко визначені завдання і функції.

Сільськогосподарські підприємства в Україні оподатковуються за двома системами оподаткування незалежно від форми власності:

на загальних засадах;

за спрощеною системою оподаткування.

ТОВ "ДСП" має спрощену систему оподаткування. Спрощена система оподаткування передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку, який введено на території України Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.04 № 320-ХІV із змінами та доповненнями. Законом визначено, що фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі. Довідка про те, що підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку прикріплено в довідці (Додаток Г).

Сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку лише за умови, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Якщо валовий дохід сільськогосподарського підприємства у звітному періоді від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції переробки становить менше 50 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах [22, с.18].

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку звільняє сільськогосподарське підприємство від сплати інших податків і зборів:

податку на прибуток підприємств;

податку на землю;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збору на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування України;

збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства);

збору на обов'язкове соціальне страхування;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору до Державного інноваційного фонду [22, с. 19].

Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що інші податки та збори, визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються платниками фіксованого сільськогосподарського податку в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України. До таких податків і зборів належать: податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, мито, державне мито, рентні платежі, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища [23, c.45].

Слід зазначити, що Указом Президента України "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" від 02.12.04 № 1328/98 звільнено від сплати податку на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою. Указом обумовлено, що від сплати податку на додану вартість звільняються лише ті сільськогосподарські товаровиробники, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за звітний період, становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства [23, с.54].

2.2 Аналіз фінансового стану ТОВ "ДСП"

Фінансовий стан підприємства в короткостроковий період оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного добутку розрахунків по короткострокових зобов’язаннях з контрагентами.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступеню їх ліквідності, із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності можна умовно розділити на наступні групи.

. Найбільш ліквідні активи (Л1) - суми після всіх статей засобів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

 (2.1)

. Активи, що швидко реалізуються (Л2) - активи, для обернення яких в грошову форму потрібний триваліший час. У цю групу можна включити готову продукцію, дебіторську заборгованість, векселі отримані, інші оборотні активи.

 (2.2)

. Активи, що повільно реалізуються (Л3) - найменш ліквідні активи: запаси, дебіторська заборгованість (платежі які очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), незавершене виробництво.

 (2.3)

. Активи, що важко реалізуються (Л4) - активи, які призначені для використання в господарській діяльності впродовж тривалого періоду часу. До цієї групи входять необоротні активи [8].

 (2.4)

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов’язань групуються у такий спосіб.

. Найбільш термінові зобов’язання (П1) - кредиторська заборгованість, за товари, роботи та послуги.

 (2.5)

. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків, інші позики, які підлягають погашенню впродовж 12 місяців після звітної дати.

 (2.6)

. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити і інші довгострокові пасиви - статті 3-го розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов’язання".

 (2.7)

. Постійні пасиви (П4) - статті 1-го розділу пасиву балансу "Власний капітал" [14].

 (2.8)

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти показники груп по активах та пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні нерівнення:

Л1 П1

Л2 П2

Л3 П3

Л4 П4

Для характеристики ліквідності підприємства проведемо розрахунки груп активів та пасивів та зведено їх у таблиці (табл.2.1, 2.2, 2.3):

Таблиця 2.1

Розраховані показники ліквідності ТОВ "ДСП" за 2009 - 2010 рр.

Актив	Початок періоду	Кінець періоду	Пасив	Початок періоду	Кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
Найбільш ліквідні активи	476	408	Найбільш термінові зобов’язання	8	9	458	399
Активи, що швидко реалізуються	3316	4474	Короткострокові пасиви	737	21	2579	4453
Активи, що поволі реалізуються	2345	3176	Довгострокові пасиви	1699	0	646	3176
Активи, що важко реалізуються	5545	5432	Постійні пасиви	9229	13052	(3684)	(7620)

Спостерігаємо, що як на початок так і на кінець року відбувається недостача активів, що важко реалізуються, їх не вистачає для покриття постійних пасивів. ще бачимо надлишок активів, що швидко реалізуються над короткостроковими пасивами. Але це відбулося, як видно з даних балансу, за рахунок збільшення статутного капіталу. Найбільш ліквідні активи, активи, що швидко реалізуються та активи, що поволі реалізуються є на підприємстві в достатній кількості, що є позитивною тенденцією, для ТОВ "ДСП".

Таблиця 2.2

Розраховані показники ліквідності ТОВ "ДСП" за 2010 - 2011 рр.

Актив	Початок періоду	Кінець періоду	Пасив	Початок періоду	Кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
Найбільш ліквідні активи	408	355	Найбільш термінові зобов’язання	9	16	399	339
Активи, що швидко реалізуються	4474	7538	Короткострокові пасиви	21	119	7419
Активи, що поволі реалізуються	3176	3345	Довгострокові пасиви	0	0	3176	3345
Активи, що важко реалізуються	5432	5576	Постійні пасиви	13052	16679	(7620)	(11103)

Аналізуючи табл. 2.2 видно, що відбувається зменшення найбільш ліквідних активів для покриття термінових зобов’язань, ще бачимо надлишок короткострокових пасивів над активами, що швидко реалізуються. Також, на кінець звітного періоду з’явився надлишок активів, що важко реалізуються над постійними пасивами. Але це відбулося, як видно з даних балансу, за рахунок зменшення залишкової вартості основних засобів. Таким чином, це не можна віднести до негативної тенденції.

Таблиця 2.3

Розраховані показники ліквідності ТОВ "ДСП" за 2011-2012 рр.

Актив	Початок періоду	Кінець періоду	Пасив	Початок періоду	Кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
Найбільш ліквідні активи	355	386	Найбільш термінові зобов’язання	16	34	339	352
Активи, що швидко реалізуються	7538	9205	Короткострокові пасиви	119	1863	7417	7342
Активи, що поволі реалізуються	3345	3979	Довгострокові пасиви	0	25	3345	634
Активи, що важко реалізуються	5576	4876	Постійні пасиви	16679	16549	(11103)	(11673)

Спостерігаємо, що з початку і до кінця року відбувається збільшення найбільш термінових зобов’язань, ще бачимо надлишок активів, що швидко реалізуються над короткостроковими пасивами. Також на протязі року відбувається надлишок довгострокових пасивів над активами, що поволі реалізуються. На кінець звітного періоду бачимо недостачу активів, що важко реалізуються над постійними пасивами. Таким чином, це не можна віднести до негативної тенденції.

Отже, провівши дослідження можна, зробити висновок, що ТОВ "ДСП" є ліквідним підприємством, так як порівнявши показники груп по активах та пасивах виконуються всі нерівнення.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

Розрахуємо коефіцієнти фінансової стійкості підприємства. Серед коефіцієнтів капіталізації найбільш істотними є наступні.

Коефіцієнт фінансової автономії, що характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється по формулі:

 (2.9)

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності.

Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:

 (2.10)

Наступний коефіцієнт, що буде використаний для визначення капіталізації підприємства - коефіцієнт фінансового ризику.

По своєму економічному значенню він поєднує в собі два попередніх коефіцієнти і показує співвідношення залучених і власних коштів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

 (2.11)

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинний бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид:

 (2.12)

Далі розглянемо коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

 (2.13)

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Ці два взаємозалежних коефіцієнти показують, яким буде фінансовий стан підприємства в майбутньому, тобто, чи зміниться залежність підприємства від зовнішніх інвесторів чи ні [23, с.34].

 (2.14)

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховується також коефіцієнт оборотності основних засобів (чи фондовіддачу).

 (2.14)

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їхній більш високого технологічного рівня. Її велич коливається в залежності від особливостей галузі і її капіталомісткості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати.

Дані для розрахунку показників ділової активності отримують з "Звіту про фінансові результати" і "Балансу" (Додатки Д, Є, Ж, З, К, Л).

Таблиця 2.4

Аналіз фінансової стабільності підприємства

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення, +/-	Оптимальне значення
Коефіцієнт фінансової автономій	0,99	0,99	0,89	-0,1	0,5, збільшення
Коефіцієнт фінансової залежності	1,002	1,008	1,1	0,098	2, зменшення
Коефіцієнт фінансового ризику	0,002	0,008	0,11	0,108	0,5
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,58	0,66	1,002	0,422	>0, збільшення
Коефіцієнт фінансової автономії капіталізованих джерел	1	1	1	0	>=0.6

Як видно з аналізу фінансової стабільності підприємства коефіцієнт фінансової автономії зменшується, значить, стійкість, стабільність і незалежність фінансуванні підприємства зменшується.

Коефіцієнт фінансової залежності зменшується, отже частка позикових засобів у підприємства падає.

Коефіцієнт фінансового ризику збільшується, тим самим показує, що залежність підприємства від зовнішніх кредиторів і інвесторів росте.

Коефіцієнт структурного покриття довгострокових вкладень знижується, що зменшує залежність підприємства від зовнішніх інвесторів.

Про це свідчать наступні показники: коефіцієнт фінансової автономії в 2012 році збільшився на 0,1 по зрівнянню з 2010 роком, а коефіцієнт фінансового ризику впав на 0,15.

Ріст коефіцієнту маневреності свідчить про збільшення гнучкості використання власних коштів підприємства і скорочення рівня їхньої капіталізації. Його від’ємне значення, у першу чергу, пов'язано з від’ємним значенням власного оборотного капіталу.

Падіння коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень (на 0,01) і зростає коефіцієнта довгострокового залучення позикових засобів (на 0,01) свідчить про збільшення частки фінансування капітальних вкладень за рахунок залучених джерел, і про орієнтацію підприємства на стабілізацію фінансового стану за рахунок балансування показників фінансової залежності і фінансової автономії.

В широкому розумінні ділова активність означає всю сукупність зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці та капіталу. Ділова активність проявляється в досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Для оцінки рівня ділової активності використовують різні показники оборотності. Ці показники мають важливе значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обігу засобів спричиняє безпосередній вплив на платоспроможність фірми, а також може відображати підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми [23, с.44].

За допомогою коефіцієнту оборотності активів (коефіцієнта трансформації) оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Він розраховується за формулою:

 (2.15)

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості роблять висновки у скільки разів у середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворилася в кошти.

 (2.16)

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:

. (2.17)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості доповнює попередній коефіцієнт. Він показує, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати наявної заборгованості.

 (2.18)

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

. (2.19)

Для характеристики ефективності керування запасами використовуються коефіцієнт оборотності.

Він розраховується за формулою:

 (2.20)

Показник показує скількох оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати таким чином:

. (2.21)

Цей показник характеризує період, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари. Чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

Показник тривалості операційного циклу показує, скільки днів у цілому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства.

 (2.22)

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами [21].

Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів, виявляють прискорення її чи сповільнення.

 (2.23)

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховується також коефіцієнт оборотності основних засобів (чи фондовіддачу).

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок більш високого технологічного рівня. Її величина коливається в залежності від особливостей галузі і її капіталомісткості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Важливе значення при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства має рівень ефективності використання ресурсів підприємства [24, с.55].

 (2.24)

Узагальнена інформація про показники ділової активності підприємства представлена в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності ТОВ "ДСП"

Показники	2010	2011	2012	Відхилення (+/-)	Оптимальне значення
Коефіцієнт оборотності активів	1,02	0,85	0,72	-0,3	збільшення
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	135,43	88,15	76,4	-59,03	збільшення
Період оборотності дебіторської заборгованості	3	5	5	2	збільшення
Коефіцієнт кредиторської заборгованості	17,8	81,5	79,2	61,4	збільшення
Період оборотності кредиторської заборгованості	21	5	5	-16	зменшення
Коефіцієнт оборотності запасів	2,5	4,4	4,5	2	збільшення
Тривалість оборотності запасів	144	82	80	-64	зменшення
Тривалість операційного циклу	147	87	85	-62	зменшення
Тривалість оборотності оборотного капіталу	126	82	80	-46	зменшення
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	1,23	1,14	1,11	-0,12	збільшення

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в 2010 склав 126,76 і до кінця 2012 зменшився до 76,4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості має тенденцію зменшення, що свідчить про те, що клієнти вчасно оплачують відвантажену продукцію. Слід відмітити, що кредиторська заборгованість обертається швидше за дебіторську заборгованість. Збереження такої тенденції є негативним.

Запаси підприємства за 4,5 дня перетворюються в реалізовану продукцію. Коефіцієнт оборотності запасів складав 3,1 у 2010 році, і до кінця 2012 року збільшився до 4,5.

За підведеними розрахунками можна зробити висновок, що відбулося зменшення коефіцієнту оборотності активів з 0,94 у 2010 до 0,72 в 2012, що свідчить про зменшення ефективності використання ресурсів підприємства та є не дуже позитивним значенням. Цей коефіцієнт варіюється в залежності від галузі, відбиваючи особливості виробничого процесу. Для підприємств АПК, до якого належить аналізоване підприємство, таке його значення вважається нормальним, оскільки по своїй природі сільськогосподарське виробництво має структуру, яка залежить віл багатьох факторів в тому числі й природних, на які людство не має впливу.

Показник тривалості операційного циклу зменшився з 120 до 85, а це показує, що 85 днів у цілому потрібно на виробництво, продаж й оплату продукції підприємству.

В цілому ділову активність ТОВ можна охарактеризувати як стабільну, з незначною тенденцією до зменшення і таку, що позитивно впливає на платоспроможність підприємства.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Його одержання є обов’язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Абсолютна величина прибутку відображає отриманий підприємством ефект, однак не відображає рівня ефективності його господарської діяльності. Обсяг прибутку може зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, недотриманні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарської діяльності, рівня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат широко застосовуються відносні показники, які в економічній практиці одержали назву рентабельності [24, с.76].

Показники рентабельності - це відносні показники прибутковості, які характеризують ефективність господарювання, бо їх величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, необхідними для отримання цього ефекту.

Основними етапами аналізу показників рентабельності є:

визначення й оцінка рівня показників, виявлення тенденцій і закономірностей зміни, оцінка виконання плану за показниками;

факторний аналіз їх зміни;

виявлення резервів (невикористаних можливостей) підвищення рентабельності, розробка пропозицій по їх мобілізації [24, с.80].

Логічну модель формування показників рентабельності підприємства можна представити на рис. 2.4

Виходячи з моделі, можна виділити наступні групи показників рентабельності:

рентабельність капіталу та його складових - до даної групи показників відносять: рентабельність активів (економічну рентабельність), загальну рентабельність (рентабельність виробничого капіталу), рентабельність власного капіталу (фінансову рентабельність) і т.п. Дані показники специфічні тим, що відповідають інтересам всіх учасників бізнесу: адміністрацію цікавить віддача всіх активів; інвесторів і кредиторів - віддача на вкладений капітал; власників - прибутковість акцій, рентабельність власного капіталу;

Рис. 2.4 Логічна модель формування показників рентабельності

рентабельність видів діяльності та окремих видів продукції (окупність витрат) - до даної групи показників відносять рентабельність основної діяльності, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інших видів звичайної діяльності, рентабельність окремих видів продукції і т. п;

рентабельність реалізації продукції, цей показник характеризує комерційну рентабельність підприємства;

рентабельність грошового потоку [26, с.32].

Показник рентабельності активів характеризує наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна одиниця коштів, вкладений в активи підприємства.

Він розраховується таким чином:

 (2.25)

Рентабельність власного капіталу характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал та розраховується за формулою:

 (2.26)

Валова рентабельність продаж показує ефективність виробничої діяльності і політики ціноутворення, що проводиться на підприємстві. Вона розраховується таким чином:

 (2.27)

Операційна рентабельність продаж є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності. [27, с.51]

 (2.28)

При оцінки рентабельності продаж у вітчизняній практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

 (2.29)

Зниження показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат на виробництво і реалізацію продукції, або про збільшення суми сплачених податкових платежів [27, с.59].

Таблиця 2.6

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності ТОВ "ДСП" (у %)

Показники	2010	2011	2012	Відхилення +/-	Оптимальне значення
Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу Rroa	29,21	21,57	17,07	12,4	>0, збільшеня
Коефіцієнт рентабельності (прибутковості) власного капіталу Rroa	29,28	17,34	21,74	7,54	>0, збільшення
Валова рентабельність продаж Rgpm	46,82	36,15	39,28	7,56	>0, збільшення
Операційна рентабельність продаж Roim	31,88	28,29	32, 19	3,31	>0, збільшення
Чиста рентабельність продаж Rnpm	30,2	26,08	33,71	3,51	>0, збільшення

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що значна зміна показників відбулася в 2-ій половині 2010 року, майже в 3 рази показники збільшилися, що позитивно вплинуло на подальший розвиток фінансового стану підприємства.

Усі показники рентабельності підприємства зросли, що свідчить про змінну фінансової направленості підприємства в кращу сторону. Взагалі, підприємство являється рентабельним, що свідчить про ефективну політику ціноутворення.

Відповідно до ЗУ "Про відновлення платоспроможності чи боржника визнанні його банкрутом" під банкрутством розуміють визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки за допомогою застосування ліквідаційної процедури.

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді [32, с.662].

Застосовується Z - модель Альтмана, розроблена в 1968 році, і розглядається порядок розрахунку цього показника:

. (2.30)

Де інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

 відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

 відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

 рівень прибутковості активів;

 коефіцієнт фінансового ризику;

 коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника можна представити в такий спосіб:

 (2.31)

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактувати наступним чином (табл. 2.7)

Таблиця 2.7

Інтерпретація показника Альтмана

Значення показника	Ймовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,99	Вірогідна
>3	Дуже низька

На підприємстві "ДСП" цей показник склав в 2010 році - 2,91 та в 2012 - 3,57, тобто ймовірність банкрутства дуже низька.

Представимо показники банкрутства в аналітичній таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Показники банкрутства Z - моделі Альтмана за 2010 - 2012 рр.

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Z	2,8	3,57	3,18

Проаналізувавши дані, можна зробити висновок, що показник банкрутства у 2012 році склав - 3,18, що на 0,38 більше ніж за 2010 рік, тобто вірогідність банкрутства на підприємстві низька.

2.3 Пропозиції щодо підвищення рівня прибутковості ТОВ "ДСП"

Проведений аналіз діяльності підприємства показав, що підприємство знаходиться в тенденції стабільного розвитку, ТОВ "ДСП" має значну фінансову стійкість. Кредиторська заборгованість обертається повільніше за дебіторську заборгованість, збереження такої тенденції є негативним. Показники рентабельності в межах норми, ТОВ "ДСП" є рентабельним, виробнича діяльність та політика ціноутворення, що проводиться на підприємстві є ефективними.

Усі показники рентабельності підприємства зросли, що свідчить про змінну фінансової направленості підприємства в кращу сторону.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в 2010 склав 126,76 і до кінця 2012 зменшився до 76,4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості має тенденцію зменшення, що свідчить про те, що клієнти вчасно оплачують відвантажену продукцію. Слід відмітити, що кредиторська заборгованість обертається швидше за дебіторську заборгованість. Збереження такої тенденції є негативним.

Запаси підприємства за 4,5 дня перетворюються в реалізовану продукцію. Коефіцієнт оборотності запасів складав 3,1 у 2010 році, і до кінця 2012 року збільшився до 4,5.

Показник тривалості операційного циклу зменшився з 120 до 85, а це показує, що 85 днів у цілому потрібно на виробництво, продаж й оплату продукції підприємству.

Ділову активність ТОВ можна охарактеризувати як стабільну, з незначною тенденцією до зменшення і таку, що позитивно впливає на платоспроможність підприємства.

Оскільки на ТОВ "ДСП" існує дві велику проблему - проблема збуту, на неї потрібно звернути основну увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою або із знижкою, потрібно знижувати собівартість продукції.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на покупку нового обладнання чи на розширення виробничої діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.

Прибуток займає найважливіше місце в діяльності кожного підприємства. Тому ТОВ "ДСП" необхідно рекомендувати збільшити розміри чистого прибутку через вдосконалення механізму формування чистого прибутку підприємства. Виявлення резервів підвищення прибутку повинне спиратися на комплексний фінасово-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення фінасово-економічних показників його роботи й організаційного рівня виробництва, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо.

На ТОВ "ДСП" є вираженим такий резерв, як постійне удосконалення засобів виробництва. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація процесів збору урожаю, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції і цим самим підвищити прибуток. Це відбувається внаслідок того, що не застаріле (тут мається на увазі морально, хоча це опосередковано відноситься і до нового обладнання фізично) потребує меншої кількості обслуговуючих працівників. А це в свою чергу приведе до зниження витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції - або знизиться кількість працівників при незмінному об’ємі виробництва, або збільшиться обсяг при тій же величині працівників [33, с.31].

Збільшення обсягу вирощування, як відомо приводить до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Однак значно легше сказати, ніж досягнути збільшення обсягу вирощування, це завдання не з простих.

Слід також відмітити, що з ростом обсягу продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку [33, с.73].

Для одержання стійких великих врожаїв доброякісного зерна важливо враховувати можливість конкретного ґрунтово-кліматичного району, поля і сорту, послідовно підтримувати родючість ґрунту. При вирощуванні це можливо забезпечити лише на основі інтенсифікації виробництва. До того ж важливим є послідовний, комплексний підхід до її здійснення.

Одним з резервів збільшення валових зборів є розміщення зернових культур по найбільш сприятливих попередниках. Це, насамперед, не потребує додаткових витрат. В господарстві необхідно розширити посіви пшениці по чорних парах, багаторічних травах, які накопичують азот і вологу в ґрунті. Цього достатньо для формування врожайності зерна у 40 - 45 ц/га навіть без внесення мінеральних добрив.

В останні 2 роки 285 га озимої пшениці в ТОВ "ДСП" було посіяно по стерні. Так, розмістивши посіви озимини на 100 га площі, які були зайняті під посівами люцерни, а решту по пару, господарство зможе отримати без будь-яких додаткових вкладень додатково 1282,5 ц урожаю (285 х 4,5), який реалізувавши за середньо реалізаційною ціною озимої пшениці в ТОВ "ДСП" у 2011 році (47,50 грн.), забезпечить отримання 35,6 тис. грн. додаткової грошової виручки.

Досягти приросту валового збору зерна дає ліквідація втрат при збиранні врожаю, які виникають внаслідок порушення оптимальних строків збирання, що мали місце у минулому, 2012 році (табл. 2.9).

Розрахунок резервів збільшення виробництва зерна в ТОВ "ДСП" за рахунок ліквідації втрат при збиранні врожаю

Культури	Площі, зібрані пізніше агротехнічного строку	Урожайність, ц/га		Резерв збільшення виходу продукції
				з 1 га, ц	всього
		при збиранні в строк	пізніше строку		ц	тис. грн.
Пшениця	280	32,5	24,6	7,9	2212	61,4
Ячмінь	50	27,6	23,1	4,5	225	5,9
Разом	330	х	х	х	2437	67,3

Отже, несвоєчасне збирання врожаю на площі 330 га призвело до втрат майже 244 т зерна на суму 67,3 тис. грн. Усунення цього негативного явища можливе за рахунок якісного планування і раціонального збирання врожаю шляхом інтенсивного використання наявних та залучених комбайнів.

Вище зазначалося, ТОВ "ДСП" на період жнив потребує додаткового залучення техніки. Альтернативним напрямом суттєвого зменшення напруженості при збирання зернових культур, скорочення втрат і потреб у техніці є використання послуг машинно-технологічних станцій (МТС). При цьому МТС за свої послуги в Добропільському районі одержують 15% зібраного врожаю. Як показав досвід господарств Добропільського району, втрати комбайну "Джон - Дір" складають 0,5 %. Таким чином, при біологічній врожайності зернових культур в ТОВ "ДСП" на рівні 35 ц/га комбайнами господарства було зібрано в середньому по 21,7 ц/га, а комбайнами "Джон - Дір" - 32,5 ц/га. При цьому збережені від втрат 10,8 ц на кожному гектарі, а плата за послуги МТС - 4,9 ц. В господарстві додатковий валовий збір міг бути 1323 ц (270 х 4,9), а виручка від реалізації збільшилась би на 36,7 тис. грн. (1215 х 27,77).

Господарству доцільно замінити посіви ярого ячменю (середня врожайність за 2011 - 2012 рр. склала 19,3 ц/га) посівами озимого ячменю, урожайність якого в середньому за той же період у господарстві склала 25,5 ц/га. При цьому на площі 210 га додатковий валовий збір озимого ячменю склав би 1302 ц, а виручка від його реалізації складе 29,9 тис. грн.

Відомо, що для отримання добрих і сталих врожаїв у виробництво зерна слід вкладати більше коштів. Господарству необхідно збільшити інвестиції у зерновиробництво, насамперед, для придбання нових сортів зернових культур, добрив, засобів захисту рослин та інше.

Так, новий сорт озимої пшениці "Знахідка", виведений Одеським селекційно-генетичним інститутом, стійкий до групи шкідливих хвороб, характеризується високими показниками посухостійкості і стійкості проти обсипання. Він має стабільний урожай на суходолі 45 - 55 ц/га. Вміст клейковини - 30 - 34 %, білка - 13 - 14 %. Визначимо ефект від впровадження цього сорту в ТОВ "ДСП" (табл. 2.10)

Таблиця 2.10

Економічна ефективність впровадження сорту озимої пшениці "Знахідка" в ТОВ "ДСП"

Показники	Районований сорт "Скіфянка”	Новий сорт "Знахідка”
Урожайність, ц/га	35,3	45,3
Прибавка урожайності в порівнянні з районованим сортом, ц/га	-	10,0
Виробничі витрати на 1 га - всього, грн. в тому числі додаткові витрати	905	955
Пов`язані з впровадженням нового сорту	-	50
Собівартість 1 ц проданого зерна, грн.	25,64	21,08
Витрати праці на 1 га, люд. - год.	15,8	18,0
Витрати праці на 1 ц, люд. - год.	0,46	0,40
Ціна реалізації 1 ц, грн.	30,50	30,50
Грошова виручка від реалізації продукції у розрахунку на 1 га, грн.	1076,65	1381,65
Прибуток від реалізації, грн. на 1 ц реалізованої продукції; на 1 га посівної площі	4,86 171,55	9,42 426,72
Додатковий прибуток на 1 га, грн.	-	255,17
Рівень рентабельності, %	18,9	44,6

Таким чином, при впровадженні у виробництво сорту ”Знахідка" рівень рентабельності зростає на 25,7 в. п., порівняно з районованим сортом. Запровадити новий сорт можна спочатку на площі в 150 га. Це потребуватиме 20 тис. грн. додаткових витрат, однак це дозволить отримати додатково 1500 ц зерна озимої пшениці, який реалізувавши по середньореалізаційній ціні 1 ц зерна в ТОВ "ДСП" в 2009 році дасть прибавку грошової виручки в 45,7тис. грн. Звідси, додатковий прибуток складе 25,7 тис. грн.

За рахунок отриманого приросту прибутку в подальшому можна розширити площі під новими високоврожайними сортами зернових.

Проте за дослідженнями Інституту зрошуваного землеробства УААН, застосування добрив без захисту рослин - є малоефективним. Лише застосування їх разом забезпечує високу віддачу кожному з них.

Діален С - контактний та системний гербіцид з широким спектром дії, ефективний проти переважної більшості дводольних бур’янів, може бути застосований на полях зернових з підсівом багаторічних трав.

Розрахуємо економічну ефективність від внесення гербіциду Діален С в досліджуваному господарстві за даними табл.2.10

Дані табл.2.10 свідчать, що господарству доцільно вносити гербіциди під посіви зернових культур. Отже, окупність 1 грн. додаткових витрат складає 2,96 грн. ТОВ "ДСП" доцільно провести заходи по захисту рослин також на площі 1150 га. Відповідно до цього товариство понесе додаткові витрати на суму 43,2 тис. грн., додаткова грошова виручка складе 159,6 тис. грн., звідси приріст прибутку становитиме 116,4 тис. грн.

Всі вище перелічені заходи потребують пошуку інвесторів, але це вкрай необхідно для підвищення економічної ефективності зерновиробництва в досліджуваному господарстві.

Таблиця 2.11

Економічна ефективність використання гербіцидів у ТОВ "ДСП"

Показники	Фактично у 2011 р.	Діален С, 40% в. р.
Урожайність, ц/га	21,7	26,7
Прибавка урожайності в порівнянні з контролем, ц/га	-	5,0
Виробничі витрати на 1 га - всього, грн. в тому числі додаткові витрати, пов`язані з використанням гербіцидів	515,2	552,8 37,6
Собівартість 1 ц проданого зерна, грн.	42,56	40,76
Витрати праці на 1 га, люд. - год.	15,8	16,2
Витрати праці на 1 ц, люд. - год.	0,72	0,60
Ціна реалізації 1 ц, грн.	47,77	47,77
Грошова виручка від реалізації продукції у розрахунку на 1 га, грн.	602,6	741,4
Прибуток від реалізації, грн. на 1 ц реалізованої продукції; на 1 га посівної площі	5,21 113,05	7,01 187,16
Додатковий прибуток на 1 га, грн.	-	74,11
Рівень рентабельності, %	23,0	33,7
Окупність додаткових витрат, грн.	-	2,96

Підвищення прибутку може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понад нормований час, забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами [34, с. 19].

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємстві режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й непродуктивних витрат [35, с.55].

2.4 Охорона праці на ТОВ "ДСП"

У боротьбі з виробничим травматизмом й професійним захворюванням, важливе значення має санітарний благоустрій адміністративних будівель і приміщень підприємства.

Аналіз стану охорони праці в приміщенні повинен здійснюватися в трьох напрямах: аналіз стану техніки безпеки; аналіз виробничої санітарії; аналіз пожежної безпеки.

В аналізі стану техніки безпеки необхідно визначити ті місця приміщення, де можлива дія на персонал небезпечних факторів, зазначити можливі джерела їх виникнення. Відповідно до з ГОСТу 12.0.003-74 основними потенційними небезпеками можуть бути такі:

небезпека контакту з рухомими частинами устаткування;

небезпека ураження електричним струмом;

небезпека отримання термічних опіків при дотику до нагрітих до високої температури поверхонь;

небезпека хімічних опіків при дії агресивних речовин;

небезпека вибуху і пожежі;

небезпека падіння з висоти при розміщенні робочого місця на висоті > 1,4 м щодо поверхні землі або рівня підлоги [35, с.78].

При аналізі стану техніки безпеки необхідно звернути увагу на устаткування, яке використане в приміщенні з точки зору його новизни (нові або застарілі зразки).

В аналізі також необхідно охарактеризувати наявні захисні пристрої і пристосування, призначені для запобігання потрапляння працюючих в небезпечну зону, а також види сигналізації для інформування працюючих про наближення або небезпеку потрапляння в небезпечну зону.

Для поліпшення техніки безпеки в робочому приміщенні можна передбачити такі заходи:

планово-попереджувальний ремонт устаткування;

недопущення захаращування проходів сторонніми предметами і матеріалами;

вибір і розміщення знаків безпеки і засобів наочної агітації;

навчання працюючих безпечним умовам праці;

організація контролю за станом техніки безпеки [36, с.43]

В аналізі виробничої санітарії необхідно на основі даних з санітарно-гігієнічних паспортів, встановити, чи відповідають санітарно-гігієнічні умови праці існуючим нормативним вимогам (передусім державним стандартам).

Для цього необхідно визначити можливі:

джерела забруднення повітряного середовища і за можливості концентрації шкідливих домішок в повітрі робочої зони;

джерела шуму, вібрації та їх рівень;

джерела надмірного тепла;

джерела електромагнітних, іонізуючих та інших випромінювань та порівняти значення фактичних параметрів з нормованими.

Необхідно дати оцінку метеорологічним умовам, а також оцінити ефективність існуючої в робочому приміщенні вентиляції, природного і штучного освітлення робочих місць.

В аналізі пожежної безпеки необхідно визначити:

категорію приміщення за пожежною небезпекою;

можливі причини пожеж;

які пожежно і вибухонебезпечні матеріали застосовуються, їх щоденна потреба і місця зберігання;

межа вогнестійкості окремих конструкцій і ступінь вогнестійкості будівлі, в якій розміщено дане приміщення;

шляхи евакуації людей і матеріальних цінностей (скласти план евакуації);

стан і кількість протипожежного інвентарю і засобів пожежегасіння;

наявність пожежної сигналізації і зв'язку [36, с.56].

Таким чином, для успішного розвитку і функціонування підприємства в умовах ринкової економіки необхідно проводити заходи з охорони праці, зниженню виникнення нещасних випадків на виробництві з втратою працездатності та зниженню збитків підприємства.

Розвиток науки і техніки, а також суспільного ладу, призвели до появи специфічних приміщень (адміністративних будівель й офісів, де зосереджена велика кількість працівників підприємства. Відповідно, в приміщенні знаходиться безліч електричного та електронного устаткування та обладнання. Така ситуація вимагає забезпечення сумісності технічних та екологічних об'єктів. Завдання ускладнюється наявністю різноманітного обладнання за типом впливу, потужністю, частотним діапазоном: починаючи від первинної мережі електроживлення, системи освітлення, обігрівачів, електрочайників та кофеварок і закінчуючи сучасною інформаційною технікою, такою як комп'ютери, принтери, факси, модеми, сканери, мобільні телефони, локальні обчислювальні мережі та комп'ютерні радіомережі.

Все це обладнання створює вкрай складну обстановку, яка може негативно впливати як на роботу електроніки так і на життєдіяльність працівників.

Дослідження охорони праці в адміністративних будівлях і приміщеннях є вкрай необхідним: тільки так можна дізнатись про справжні причини нещасних випадків та профзахворювань в організації або відповідність робочих місць нормам з охорони праці робітників.

Аналіз стану охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією. Дієве управління охороною праці можна здійснювати тільки за наявності повної, своєчасної і вірогідної інформації. Одержати таку інформацію, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень, можна тільки на підставі регулярного та об’єктивного контролю.

Результати дослідження, можуть застосовуватися при плануванні нових адміністративних будівель і офісах, а також для покращення обстановки в існуючих приміщеннях [37, с.27].

Висновки

Проведений в ході дослідження аналіз дозволяє зробити висновок, що значення фінансової безпеки полягає в тому, що вона впливає на кінцевий фінансовий результат.

Фінансова безпека - визначає граничний стан фінансової стійкості, в якому повинно знаходитися підприємства для реалізації своєї стратегії, характеризується здатністю підприємства протистояти зовнішнім і внутрішнім погрозам. Для оцінки фінансової безпеки запропоновані індикатори фінансової безпеки, головними з яких є показники зміни вартості підприємства. Як система вона включає конкретні характеристики фінансових інструментів, що відображають до певної міри характер стосунків власності, у свою чергу, сукупність стосунків власності і характеристик фінансових інструментів формує рух капіталів, їх розподіл в рамках грошової і кредитно-фінансової політики, що реалізовується.

Для забезпечення фінансової безпеки і можливості передбачення ризиків на підприємстві повинна існувати система органів управління фінансовою безпекою, що мають проводити діагностування стану підприємства, прогнозувати можливі загрози та проводити низку мір по забезпеченню стабільності системи фінансової зокрема та економічної безпеки підприємства в цілому.

В даній роботі було наведено основні фінансово-економічні показники роботи ТОВ "ДСП" та їх динаміки, аналіз прибутку підприємства та виявлено, що підприємство знаходиться в критичному стані. Воно є неліквідним та нерентабельним, оскільки показники рентабельності та ліквідності поза межами норми. У якості інформаційних джерел було використано баланс підприємства і звіт про фінансові результати його діяльності.

Виходячи із всіх цих даних було наведено шляхи підвищення прибутку підприємства. Головними з них виявились:

вдосконалення технічного забезпечення виробництва;

збільшення обсягу виробництва;

підвищення продуктивності праці;

економія матеріальних ресурсів.

Слід сказати, що найбільш дієвим є третій з вищенаведених аспектів. Для втілення його в життя потрібні невеликі капіталовкладення (особливо відносно перших двох шляхів). При цьому найбільшу увагу слід приділити мотивації працівників. Одним з шляхів як досягнути збільшення обсягу виробництва є вирощування нових культур та видів рослин, це є необхідним з точки зору психологічного впливу на споживачів. Проте для досягнення повної віддачі від цього необхідно вжити заходів для донесення інформації про новизну, про її переваги та нові властивості до потенційного споживача.

Що ж стосується економії матеріальних ресурсів, то цей метод є найбільш простим, зусилля які необхідно для цього прикласти не потребують ніяких капіталовкладень, але й ефект від нього є найбільш незначним.

Найбільш реальним варіантом нарощування прибутку ТОВ "ДСП" є одночасне використання всіх способів, а саме часткове збільшення цін, фізичних обсягів виробництва, скорочення витрат.

Крім того, ТОВ "ДСП" може максимізувати фінансовий результат не лише за рахунок виробництва та реалізації насіннєвої продукції, а також проводячи й інші операції. До них відносяться: реалізація окремих об’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов’язані з процесом виробництва; здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі та знаходяться на балансі підприємства; надання послуг, які не пов’язані з основним видом діяльності підприємства.

Список використаної літератури

1.      Ареф’єва О.В. Економічні основи формування фінансової складової економічної безпеки / О.В. Ареф’єва, Т.Б. Кузенко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 1 (91). - С.98-103.

2.      Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 2009. - С.318.

.        Сафаров А. Фінанси підприємства // Фінансовий Директор. - 2011, № 9. - C.123.

.        Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2011. - 240 с.

.        Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2011. - 528 с.

.        Горячева К.С. Фінансова безпека підприємства. Сутність та місце в системі економічної безпеки / К.С. Горячева // Економіст. - 2013. - № 8. - С.65-67.

.        Гришова І.Ю. Аналітичне забезпечення потокових підходів до управління фінансовими ресурсами молокопереробних підприємств / І.Ю. Гришова // Інноваційна економіка. - 2011. - № 2 (21). - С.101-105.

.        Дем’яненко М.Я. Проблемні питання державної політики фінансової підтримки сільського господарства / М.Я. Дем’яненко // Економіка АПК. - 2011. - № 7. - С.67-72.

.        Єрмошкіна О.В. Концептуальна модель та механізм управління фінансовими потоками підприємства /О.В. Єрмошкіна // Економічний простір. - 2008. - № 17. - С.182-184.

.        Ковда Н.І. Структура фінансових потоків підприємства / Н.І. Ковда // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2009. - № 1 (35). - С.372-375.

.        Концепція економічної безпеки України. Ін-т. екон. прогнозування / кер. проекту В.М. Геєць. - К.: Вид-во "Логос", 2009. - 56 с.

.        Тридід О.М. Фінансова архітектоніка як узагальнювала характеристика організації взаємодії фінансових потоків / О.М. Тридід, Г.М. Азаренкова // Вісник університету банківської справи Національного банку України. - 2009. - № 1 (4). - С.7-11.

.        Чупіс А.В. Фінансова безпека сільськогосподарських підприємств / А.В. Чупіс // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія "Фінанси і кредит". - 2009. - № 2. - С.45-49.

.        Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурачевський, М.І. Горбаток; За ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2010. - 540 с.

15.    Смачило В.В., Будникова Ю.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств / В.В. Смачило, Ю.В. Будникова // Економічний простір. - 2012. - № 20/2. - С.266-275.

16.    Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посіб. / О.О. Терещенко. - К.: Вид-во КНЕУ, 2010. - 159 с

.        Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності Навчальний посібник. - К.: ВІПОЛ, 2009. - гл.10. - с.125 - 148.

18.    Экономика отраслей АПК - Минаков И.А. - Учебник <http://institutiones.com/download/books/1606-ekonomika-otraslej-apk-minakov.html>. Режим доступу: <http://institutiones.com/download/books/1606-ekonomika-otraslej-apk-minakov.html>

19.    Аграрна економіка: Підручник / Д.К. Семенда, О.І. Здоровцов, П.С. Котик, О.О. Школьний, О.Л. Бурляй, М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П. Бурляй, А.І. Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред.Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. - Умань, 2008. - 318 с.

.        Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. Підручник. - К.: КНЕУ, 2012. - 426 с.

.        Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2010. - с.83 - 95.

.        Іщук С. Фінансово-кредитні потреби підприємств України // Регіональна економіка. - 2010. - №19. - с.18-21.

.        Коробов М.Я. Фінансово - економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. - К.: Знание, 2010. - гл.12. - с.353 - 377.

.        Крутик А.Б., Хайкин М.М. Основы финансовой деятельности предприятий: учебное пособие для вузов. - С. - Пб.: Бизнес-пресса, 2009. - с.29 - 56.

.        Любушин Н.П. и др. Анализ финансово - экономической деятельности предприятия: Учеб. пособие для вузов - М.: ЮНИТИ, 2009. - 471с.

.        Национальные стандарты бухгалтерского учета: нормативная база. - Х.: Фактор, 2010. - 156 с.

.        Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия АПК: Учебное пособие. - М.: Экоперспектива, 2009. - 494с. - гл.11. - с.272 - 344.

.        Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., - К.: Либідь, 2010.

.        Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2008. - 328с.

.        2. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності / О. Кононенко, О. Маханько. - 4-те., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2009. - 208 с.

.        3. Савицька Г.В. Економічний аналіз: навч. посіб. / Г.В. Савицька - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2008. - 662 с.

.        Чуй І.Р. Фінансовий стан підприємства і механізм його стабілізації // Фінанси України, - 2009, - №11, - с.31-35.

.        Закон України "Про охорону праці", 1992, № 49, ст.668.

.        Рєзников Л. Фінансовий стан і фінансова політика виробничих підприємств. // Економіка України, 2009, №7., с.11-14.

.        Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 17 лютого 1999 року № 27.

.        Тирпак І.В. Організаційні структури бізнесу: порядок створення і функціонування: Навч. посібник. / І.В. Тирпак, В.І. Тирпак - Т.: Джура, 2011, - 21 - 233 с.

.        Нетіс І. Озима пшениця: Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування // Пропозиція. - 2009. - № 12. - С.38 - 39.