Організація вирощування озимої пшениці та шляхи вдосконалення

Організація вирощування озимої пшениці та шляхи вдосконалення

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи організації виробництва пшениці

1.1 Сучасний стан виробництва пшениці

1.2 Методика досліджень організації та економічної ефективності виробництва пшениці

Розділ 2. Організація та сучасний стан виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів пшениці

.3 Організація основних виробничих процесів на підприємстві

2.4 Економічна ефективність виробництва пшениці

Розділ 3. Удосконалення організації виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

3.1 Підвищення економічної ефективності виробництва пшениці за рахунок сортозаміни

.2 Підвищення виробництва пшениці за рахунок агротехнічних заходів

3.3 Показники економічної ефективності виробництва продукції рослинництва на перспективу

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

На всіх етапах розвитку сільського господарства одним із основних напрямів є виробництво продукції рослинництва, а обґрунтування заходів щодо його стабілізації і підвищення ефективності - загальнодержавним завданням. Актуальність проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема галузі рослинництва, за сучасних умов виходить на перше місце серед інших важливих проблем. Вирішення та реалізація проблеми - це формування реального добробуту населення країни, підвищення її продовольчої безпеки.

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням. Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей, воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості.

Дослідженню проблем удосконалення організації та підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва присвячені наукові праці В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, П.П. Борщевського, П.І. Гайдуцького, А.С. Даниленка, М.Я. Дем’яненка, О.Ю. Єрмакова, І.В. Коновалова, В.І.Криворучка, О.В.Крисального, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, П.О. Мосіюка, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, П.П. Руснака, М.М. Федорова, В.К. Терещенка, О.В. Шкільова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та багатьох інших учених. Незважаючи на велике значення вирощування озимої пшениці для економіки України, проблема ефективності вирощування у сучасній економічній літературі висвітлена недостатньо, є лише поодинокі праці, присвячені окремим її аспектам.

Метою даного дослідження є узагальнення показників ефективності, аналіз діяльності та надання пропозицій щодо підвищення організації виробництва пшениці. Відповідно до зазначеної мети були поставлені та розв’язані такі завдання:

Ø  охарактеризувати сучасний стан виробництва пшениці та надати методику досліджень показників її організації та економічної ефективності;

Ø  проаналізувати економічну характеристику господарської діяльності підприємства ТОВ «Дніпро-Білогір’я», а саме визначити: організаційно-економічну характеристику підприємства, динаміку виробництва пшениці;організацію основних виробничих процесів; показники економічної ефективності виробництва пшениці;

Ø  надати пропозиції щодо шляхів підвищення організації виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я».

Об’єктом дослідження є виробнича діяльність підприємства ТОВ «Дніпро-Білогір’я». Предмет дослідження - удосконалення виробництва пшениці.

Методологічною основою роботи послужили діалектичний метод пізнання, загальнонаукові методи досліджень, такі як: метод наукової абстракції (при визначенні категорій теми), метод аналізу (при опрацюванні статистичного матеріалу), метод порівняння (при співставленні даних), метод узагальнення (при формулюванні висновків), а також графічний та табличний методи (при побудові графіків та таблиць).

пшениця сільськогосподарський агротехнічний

Розділ 1. Наукові основи організації виробництва пшениці

.1 Сучасний стан виробництва пшениці

Рослинництво є комплексною основою галузі сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною [8].

Розвиток рослинництва відбувається на основі тісного зв’язку з іншим важливим комплексом галузей - тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну і відходи в надзвичайно цінні продукти харчування та сировину.

Інтенсивний розвиток рослинництва передбачає значне збільшення внесення органічних добрив, які сприяють підвищенню родючості землі та врожайності сільськогосподарських культур.

Рослинництво як комплексна галузь складається з кількох підгалузей: зерновиробництво, буряківництво, картоплярство, овочівництво, садівництво, виноградарство та ін.

Вирощування тих чи інших видів сільськогосподарських культур загалом в Україні та кожним окремо взятим підприємством залежить від конкретних природно-економічних умов регіонів. Придатними вважаються умови, які забезпечують безперервний приріст урожаю певної культури і зниження витрат на виробництво її одиниці. Крім цього, можуть враховуватися й інші чинники, що сприяють виробництву.

У законі України «Про захист рослин» сказано:«Основними принципами державної політики у сфері захисту рослин є: формування єдиної державної політики у сфері захисту рослин; здійснення державного контролю за захистом рослин; визначення доцільності здійснення заходів щодо захисту рослин;пріоритетність застосування інтегрованих та інших екологічно безпечних заходів щодо захисту рослин; гарантування безпеки здоров'я людини та охорони довкілля при
здійсненні заходів щодо захисту рослин» [11].

Розміщення виробництва тієї чи іншої продукції в сучасних умовах повинно здійснюватися з урахуванням потреби суспільства в найважливіших продуктах харчування і сировинних ресурсах, щоб забезпечити науково обґрунтовані норми споживання на душу населення. Розширення виробництва зерна, цукрових буряків, льону-довгунцю сприятиме не лише повному задоволенню потреб населення країни, а й експорту цих видів продукції в інші країни, що забезпечить надходження валюти і зміцнить економічний стан аграрних підприємств [10, с.132].

Озимі культури, які займають близько 35% усіх посівів зернових, висівають практично всі господарства. Через порівняно невисоку врожайність озимого жита посіви його обмежені. Ця культура культивується переважно у поліській зоні.

Ярі зернові (пшениця, ячмінь, овес, зернобобові) висівають майже всі підприємства. Основні площі та найбільші валові збори кукурудзи мають підприємства південної й центральної частини України. Тут також розміщено основні посіви соняшнику, баштанних, овочів та інших теплолюбних культур.

Серед основних продовольчих зернових культур озима пшениця, як по площі посіву, так і по валовому зборі зерна займає в нашій країні перше місце. В останні роки площа озимої пшениці в Україні дорівнювала близько 40-50% всіх зернових, більш як 2 млн.. га.

Зерно широко використовується для продовольчих цілей, в особливості в хлібопеченні і кондитерській промисловості, а також для виробництва круп, макаронів, вермішелі і інших продуктів.

Цінність пшеничного хліба визначається хімічним складом зерна. Залежно від сорту і умов вирощування вміст білку в зерні пшениці становить 12-15%, та вміст клейковини 20-40%.

У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В1, В2, Р, Е та провітаміни А, D, до 2% зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти - лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. 400-500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) - у повноцінних білках, 50-60% - у вітамінах групи В, 80% - у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі та залізі, на 40% - у кальції. Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у середньому 1: 6-7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини.

В Україні поширені сорти озимої твердої пшениці, борошно яких є незамінною сировиною для макаронної промисловості, а також вони використовуються для виробництва крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи. [5].

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14%) пшеничні висівки, які особливо ціняться при відгодівлі молодняку. Також озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі як у чистому вигляді, так і у суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні. Для годівлі тварин певне значення має і пшенична солома, 100 кг якої прирівнюється до 20-22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну. Солома використовується, як будівельний матеріал, для виготовлення паперу, підстилки для тварин тощо.

Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення. [8].

Розвиток зернової галузі АПК залишається пріоритетним напрямком аграрної економіки України. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народногосподарське значення. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна.

Першочерговим завданням, що потребує термінового вирішення, є відродження та подальший розвиток зернового господарства, яке має важливе як соціально-економічне, так і політичне значення для розвитку національної економіки країни, розширення її участі на зовнішніх ринках. Основою вирішення продовольчої проблеми є не лише збільшення виробництва зерна, а й підвищення його якості [17].

Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов’язана з коливаннями посівних і збиральних площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли в зв’язку з відчутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2002/2003 рр. і відчутних у 2005/2006 рр. та 2009-2010 рр.

Яра пшениця є однією з найбільш цінних продовольчих культур. Пшениця м'яка яра є єдиною страховою хлібною культурою на випадок загибелі озимини, а використання пшениці ярої твердої дасть змогу створити національну сировинну базу для макаронної промисловості.

Слід зазначити, що в Україні на початку 90-х років різко підвищилася врожайність ярої пшениці. Причому врожайність навіть сортів ярої твердої пшениці, яка раніше не перевищувала 18 ц/га, завдяки досягненням селекції (Інститут зернового господарства УААН, Миронівський інститут пшениці ім. Ремесла, Одеський селекційно-генетичний інститут УААН, Інститут зернових культур ім. Юр'єва УААН та ін.) нині становить 36-40 ц/га і більше [19].

Проте середній урожай ярої пшениці як за останні 10 років (2001-2010 рр.) по Україні і в умовах Степу становив 21,8 ц/га та 17,2 ц/га відповідно, так і за останні 5 років (2006-2010 рр.) спостерігається така ж тенденція: 22,8 ц/га по Україні та 17,3ц/га у зоні Степу. Тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лише наполовину.

Пов’язано це з використанням у якості посівного матеріалу застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою технологічною забезпеченістю її вирощування, що не дозволяє одержувати урожай згідно з рекомендованими технологіями.

Така ситуація виникає через недостатню увагу до цієї культури, яка приділяється лише у випадку гибелі озимини. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу, негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, супроводжує збільшення собівартості продукції тощо [1, с 12].

За останні чотири роки середній рівень рентабельності ярої пшениці в цілому по Україні знизився - з 14,1% до 10,1%, проте в зоні Степу рівень рентабельності є більш сталим (табл. 2). Хоча в розрізі областей рівень рентабельності варіює від -58,3% у Криму до 77,5% в Одеській області.

Виникає такий дисбаланс через невідповідність закупівельних цін на зерно на фоні низької врожайності зерна та його якості і високого рівня собівартості в умовах нестримного наростання цінового диспаритету на зернову продукцію та засоби виробництва і нестабільність цінової політики.

Вивчення аспектів формування доходності зерновиробництва, зокрема ярої пшениці, показало, що для здійснення ефективного виробництва ярої пшениці мінімальна рентабельність повинна становити не нижче 20-25%, а раціональна (для умов степової зони) - щонайменше на рівні 40-45%.

Тільки такий рівень рентабельності створює необхідні умови для застосування тих технологій виробництва зерна, які дозволяють повністю використовувати генетичний потенціал нових сортів ярої пшениці, а це, в свою чергу, дає змогу підвищувати врожайність та якість зерна [23].

1.2 Методика досліджень організації та економічної ефективності виробництва пшениці

Підвищення організації та ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва [9, с 10].

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність - не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці [9].

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі.

Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності [3].

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна - витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки - по співставним цінам. Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд. - год., тим вище ефективність зерновиробництва.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва робочої сили за визначений проміжок часу [12].

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Рис. 1 Модель формування ефективності виробництва [17, с.134].

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість - це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції - відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації [13].

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції [3]:

Рр = П/ Ср х 100%, (1.1)

де Рр - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

Ср - собівартість реалізованої продукції, грн.

Рр = (Ц - Ср)/ Ср х 100%, (1.2)

де Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори - собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна пшениці, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки удосконалення виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я».

Розділ 2. Організація та сучасний стан виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «ДНІПРО-БІЛОГІР’Я»

.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Підприємство, що досліджується у роботі є товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Білогір’я», згідно статуту є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, поточні і валютні рахунки в банківських установах, круглу печатку зі своєю назвою, штампи фірмовий.

У своїй діяльності товариство керується Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства» та іншими актами чинного законодавства України, цим Статутом, а також рішеннями органів управління Товариства, прийнятими у межах компетенції.

Метою діяльності підприємства є здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку. Основні види діяльності товариства:

-       діяльність у галузі будівництва та виробництва;

-       діяльність у галузі виробництва, видобування та переробки

-       юридичні, охоронні та інші послуги;

-       медико-виробнича діяльність;

-       роботи з дорогоцінними металами;

-       діяльність у галузі торгівлі;

-       діяльність у галузі автосервісу та ремонту транспорту;

-       надання туристичних послуг;

-       діяльність у галузі освіти;

-       діяльність у галузі реклами, видавництва, інформації та маркетингових досліджень;

-       транспортні послуги;

-       інша діяльність.

Розташування підприємство цілком сприятливе для ведення своєї діяльності, так як розташовано у сприятливій кліматичній зоні - південному степу, природні умови сприяють вирощуванню зернових, олійних, бахчових та інших культур та отриманню високих показників урожайності і валового збору.

Отже, досліджуване підприємство розташовано неподалік від м. Дніпропетровськ, має широкий спектр видів діяльності згідно статуту. Розташування основних структурних частин підприємства є зручним для провадження діяльності.

Розміри сільськогосподарських підприємств тісно пов’язані з процесом концентрації виробництва. У свою чергу, ступінь розвитку концентрації визначається розмірами виробництв. Під концентрацією виробництва в сільськогосподарських підприємствах розуміють процес зосередження засобів виробництва і робочої сили з метою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції [19].

Основним показником розміру сільськогосподарських підприємств та їх виробничих розділів є вартість валової продукції, оскільки вона визначає кінцевий результат виробництва. При порівнянні розмірів різних господарств за ряд років для оцінки валової продукції використовують порівнянні ціни на продукцію.

Основнí фонди - матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом[19].

Розміри аграрного підприємства ТОВ «Дніпро-Білогір’я» наведемо в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Розміри аграрного підприємства ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. в % до 2010 р.
Обсяг виробництва продукції в порівняних цінах 2010р., тис.грн.	14309,9	27908,2	17889,8	125,0
Обсяг продажу продукція, тис.грн.	2985,8	9888,1	49096,5	16,4
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	11043,15	17515,7	39993	198,8
Середньорічна чисельність працівників, чол..	44	83	99	119,3
Прибуток від реалізації, тис. грн..	-14,2	2244,6	3919,7	-
Площа сільськогосподарських угідь, га	5508	5707	5415	94,9
в т.ч.: ріллі	5389	5707	5415	100,5

Аналіз даних табл. 2.1 показав, що підприємство ТОВ «Дніпро-Білогір’я» забезпечене власними виробничими фондами, їх вартість за останні 3 роки зросла на 98,8%, обсяг виробництва продукції в порівняних цінах 2010р. також зріс на 25%, а середньорічна чисельність працівників на19,3%. Варто зазначити, що високі темпи росту мають такі показники як обсяг продажу продукції (зріс майже у 16,4 рази) та прибуток від реалізації продукції збільшився на 3905,5 тис. грн. Що стосується площі посіву, то вона навпаки зменшилась на 5,1%.

Валова продукція - показник, що характеризує обсяг продукції, виробленої в тій чи іншій галузі у вартісному (грошовому) вираженні [9].

Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

У галузі рослинництва до валової продукції відносять [17]:

валовий збір урожаю всіх сільськогосподарських культур (основну, побічну та супутню) поточного року;

вартість вирощування молодих багаторічних насаджень (у формі затрат) за певний рік;

приріст незавершеного виробництва як різниця між сумою затрат під урожай цього року, виконаних у минулому році, та затратами під урожай наступного року, що виконані в цьому році (затрати під посів озимих, підготовка ґрунту під урожай наступного року).

Вартість валової продукції в співставних цінах на досліджуваному підприємстві наведемо у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Вартість валової продукції в співставних цінах 2010 року

Види продукції	Валове виробництво продукції, ц			Співставна ціна 2010 року	Вартість валової продукції, тис. грн.			2012р. у % до 2010 р.
	2010р	2011р	2012р		2010р.	2011р.	2012р.
Пшениця	-	3749	12848	107,27	-	402,2	1378,2	-
Ячмінь ярий	-	17667	7512	91,19	-	1611,1	685,0	-
Ячмінь озимий	1168	-	-	91,19	106,5	-	-	-
Соняшник	-	10817	5693	284,21	-	3074,3	1618,0	-
Соя	60110	96579	60132	236,29	14203,4	22820,7	14208,6	100,04
Всього по підприємства	Х	Х	Х	Х	14309,9	27908,2	17889,8	125,02

Як видно з даних табл. 2.2 вартість валової продукції в співставних цінах в цілому по підприємству зросли на 25,02%. Зокрема, слід зазначити, що виробництво продукції на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» є нестабільним і спостерігаються значні коливання ту виробництві окремих видів культур, а тенденція до збільшення у продукції рослинництва в 2012р. порівняно з 2010р. спостерігається у сої, її вартість зросла на 4%.

У процесі діяльності будь-яке підприємство використовує ресурси: матеріальні, виробничі, фінансові та інші. Тому для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно проаналізувати ступінь ефективності використання тих чи інших ресурсів підприємства.

Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Проаналізуємо спеціалізацію підприємства за структурою товарної продукції господарства за 2010-2012 роки у таблиці 2.3.

Значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства. Основний показник внутрішньогосподарської спеціалізації сільськогосподарських підприємств - структура товарної продукції, на основі чого розрахуємо коефіцієнт спеціалізації у таблиці 2.3, опираючись на дані попередньої таблиці.

Таблиця 2.3. Склад та структура товарної продукції у ТОВ «Дніпро-Білогір’я» за 2010-2012 роки

Види продукції	Вартість товарної продукції, тис. грн.							Р, %	n	2n-1	P(2n-1)
	Роки						в середньому за 3 роки
	2010		2011		2012
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Продукція рослинництва	2985,8	100	9554,5	96,63	48936,7	99,67	20492,33	x	x	x	x
пшениця озима	-	-	-	-	1704,8	3,47	568,27	2,75	4	7	19,26
ячмінь ярий			1208,3	12,22	1285,1	2,62	831,13	4,02	3	5	20,12
ячмінь озимий	3,6	0,12	-	-	-	-	1,20	0,01	5	9	0,09
соняшник	-	-	110,9	1,12	5213,4	10,62	1774,77	8,59	2	3	25,78
соя	2982,2	99,88	8235,3	83,28	40733,4	82,97	17316,97	83,83	1	1	83,83
Послуги в с/г	-	-	333,6	3,37	159,8	0,33	164,47	0,80	х	х	х
Разом	2985,8	100	9888,1	100	49096,5	100	20656,80	x	x	x	149,1

За даними таблиці 2.3, підприємство спеціалізується на переважному вирощування сої, тобто технічних бобових культурах. Підставою для розширення посівних площ є те що соя являється найважливішим джерелом білку, в першу чергу для птахівництва та м’ясного тваринництва. Престиж сої різко зростає завдяки значному терапевтичному значенню численних продуктів харчування, виготовлених із цієї сировини.

В середньому за 3 роки 83 % структури товарної продукції становить соя. Серед продукції сільського господарства у 2010 році 100 % структури становила продукція рослинництва, у 2011 році - 96,63 %, а у 2012 році - 99,67% структури товарної продукції.

Середню частку в структурі товарної продукції становить соняшник - в середньому за три роки 8,59%. Зокрема у 2010 році соняшник взагалі не вирощувався, у 2011 році було отримано 1,12%, а у 2012 році - 10,62% структури товарної продукції.

Для розрахунку рівня спеціалізації застосовують формулу:

 (2.1)

де Кс - коефіцієнт спеціалізації

Р - частка продукції у загальній структурі,- порядковий номер за таблицею (у порядку зростання)

Відповідно розрахуємо для ТОВ «Дніпро-Білогір’я» рівень спеціалізації за даною формулою. Маємо наступне:

Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20, з середнім - 0,20 до 0,40, з високим - від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,60 мають господарства з поглибленою спеціалізацією.

Отже, для ТОВ «Дніпро-Білогір’я» характерним є поглиблений рівень спеціалізації. Культура, на вирощуванні якої спеціалізується підприємство є бобова культура - соя.

Основні виробничі фонди (основний капітал) (в аспекті суспільної форми) - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, в міру свого зношування [19].

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально - речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натурально форму.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації).

Таблиця 2.4. Середньорічна вартість виробничих фондів аграрного підприємства

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	2012 у % до 2010 р.
Середньорічна вартість всіх основних фондів, тис.грн	11043,15	17515,7	34993	199,8
в т.ч.: виробничих	6625,9	10509,4	20995,8	316,9
із них: сільськогосподарського призначення	4417,2	7006,5	13997,2	316,9
в т.ч.: рослинництва	3312,9	5254,7	10497,9	316,9
тваринництва	-	-	-	-
загального призначення	1104,3	1751,8	3499,3	316,8
Середньорічна вартість оборотних засобів	16123,5	30306,7	34323	212,9
Співвідношення основних і оборотних фондів	0,68	0,58	1,02	150,0

Проаналізувавши дані табл. 2.4 бачимо, що середньорічна вартість всіх основних фондів зросла майже удвічі. Найбільшу частину у структурі всіх фондів займають основні виробничі фонди, їх вартість за останні 3 роки зросла на 14369,9 тис. грн. Що стосується оборотних засобів, то їх середньорічна вартість зросла майже у2,3 рази, тобто на 18199,5 тис. грн.

Господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними та оборотними засобами та від їх використання [20].

Ефективність використання основних засобів частіше за все оцінюють співвідношенням вартості виробленої продукції, валового і чистого доходу та прибутку на одиницю їх вартості.

Розрахунок забезпеченості основними засобами ТОВ «Дніпро-Білогір’я» наведено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Забезпеченість та ефективність виробничих фондів на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 у % до 2010 р.
Фондовіддача, грн..	1,4	1,6	0,5	35,7
Фондомісткість, грн	0,77	0,62	1,96	254,5
Фондоозброєність, тис.грн./чол.	250,98	211,03	353,46	167,5
Фондозабезпеченність,грн./га	2598,0	4890,20	3303,7	127,2
Рентабельність основних фондів,%	-0,13	13,8	9,8	9,67
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	0,47	0,32	1,15	374,5
Тривалість одного обороту, днів	776,6	1140,6	208,6	26,9
Норма прибутку,%	-0,05	4,69	5,65	5,6

За даними табл. 2.5 бачимо, найбільшу тенденцію до збільшення показали показники коефіцієнту оборотності оборотних засобів (майже у 3,7 разів), фондоозброєності (2,5 рази) та фондомісткість на 67,5%. Слід зазначити, що такі показники як фондовіддача та тривалість одного обороту навпаки проявили тенденцію до зменшення у 2012р. порівняно з 2010р. на 64,3% та 73,1% відповідно. Що стосується показників рентабельності основних фондів та норми прибутку, то вони також збільшились на 9,67% а 5,6% відповідно.

Персонал - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку, має досвідну практичну діяльність і забезпечують господарську діяльність підприємства[9].

Професія - це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знать та практичних навичок.

Спеціальність - різновид трудової діяльності в межах даної професії, яка потребує специфічні особливості, додаткові знання та навички.

Показники забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» наведемо в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Забезпеченість та ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. у % до 2010р.
Середньорічна чисельність персоналу, чол.	44	83	99	119,3
Обсяг валової продукції, тис. грн.	14309,9	27908,2	17889,2	125,0
Площа ріллі, га	5389	5707	5415	100,5
Навантаження на 1 працівника га/чол.	122,5	68,8	54,7	43,6
Середньорічний виробіток на 1 працівника, тис. грн.	325,2	336,2	180,7	55,5

Згідно даних табл. 2.6 можна сказати, що протягом 2010-2012р. середньорічна чисельність персоналу, обсяг валової продукції та площа ріллі збільшились на 19,3%, 25% та 5% відповідно, а що стосується показників навантаження та середньорічного виробітку на 1 працівника, то вони навпаки зменшились на 56,4% та 44,5% відповідно.

Ефективність виробництва виражається в рентабельності виробництва продукції, рентабельності використання основних фондів і т. д[19].

Економічну характеристику ефективності виробництва продукції на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» наведено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Економічна ефективність виробництва продукції в аграрному підприємстві

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. у % до 2011 р.
Собівартість виробництва продукції, тис.грн.	3,0	7643,5	45176,8	15,1
Вартість валової продукції, тис. грн..всього:	14309,9	27908,2	17889,8	125,0
- на 1 га сільськогосподарських угідь	2,5	4,89	3,3	127,0
- на одного середньорічного працівника	325,2	336,2	180,7	55,5
- на 1 грн. виробничих витрат	4,7	3,65	0,39	8,2
- на 1 грн. основних фондів	1,29	1,59	0,45	34,9
Прибуток, тис. грн. - всього	-14,2	2244,6	3919,7	-
- на 1 га сільськогосподарських угідь, грн	-2,58	393,3	723,8	-
- на одного середньорічного працівника	-0,32	27,04	39,6	-
Рівень рентабельності, %	-0,47	29,4	8,7	-

Аналіз даних про економічну ефективність виробництва продукції на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» за останні три роки показав, що виробничі витрати зросли майже у 15,1 рази, вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зросла на 27%, а на 1 середньорічного працівника, 1 грн. виробничих витрат та 1 грн. основних фондів навпаки зменшилась на 44,5%, 91,8% та 65,1% відповідно. Що стосується прибутку, то варто сказати, що на 1 га сільськогосподарських угідь цей показник збільшився на 721,22 тис. грн., а на 1 середньорічного працівника на 39,28 тис. грн., а рівень рентабельності зріс на 8,23%.

.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів пшениці

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва [12].

Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва - землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва продукції рослинництва, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності сільськогосподарських культур.

Важливо також відзначити, що багато закономірностей розвитку сільського господарства знаходять свій кількісний вираз у даних про посівні площі та їх структуру. Так, ефективність сільськогосподарського виробництва багато в чому залежить від раціонального територіального розміщення окремих видів сільськогосподарських культур і спеціалізації рослинництва по економічних районах, природно - економічних зонах, адміністративних і господарських одиницях з урахуванням природно - кліматичних та економічних умов. Статистичне вивчення посівних площ сільськогосподарських культур має важливе значення для характеристики стану і розвитку сільського господарства в цілому і по галузях рослинництва зокрема [13].

Охарактеризуємо структуру посівних площ пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я».

Таблиця 2.8. Структура посівних площ пшениці на підприємстві

Культури	2010 р.		2011 р.		20 р.		2012 р. у % до 2011 р.
	га	%	га	%	га	%	%
Пшениця	-	-	955	40,6	357	32,9	37,4
Всього	-	-	2350	100	1085	100	46,2

Проаналізувавши дані табл. 2.8 можна зробити висновки, що площа посіву пшениці та залом по рослинництву на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» має тенденцію до зменшення на 62,6% та 53,8% відповідно.

Детальніше динаміку посівної площі пшениці на підприємстві зобразимо на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Динаміка посівної площі пшениці

Отже, як видно з графіка (рис. 2.1) площа посіву пшениці була найбільшою в 2011 р., а в 2010 р. пшеницю взагалі не сіяли.

Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівнянними цінами відповідного року [9].

Динаміку виробництва пшениці на наведемо у вигляді таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. Динаміка виробництва продукції на підприємстві

Види продукції	2010р.	2011р.	2012р.	2012р. у % до 2011р.
Пшениця	-	3749	12848	342,7

Дані табл. 2.9, у 2012р. порівняно з 2011р, виробництво пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» збільшилось майже у 3,4 рази.

Докладніше динаміку виробництва пшениці покажемо на рис. 2.2

Рис. 2.2 Динаміка виробництва пшениці на підприємстві у 2010-2012 рр.

Як видно з графіку пшеницю у 2010 р. на підприємстві не виробляли взагалі, а 2012 р. спостерігаємо стрімке зростання виробництва пшениці порівняно з 2011 р.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств [4].

Урожайність безпосередньо прямо пропорціонально впливає на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови) [6].

До суб'єктивних факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Динаміку урожайності пшениці наведено у вигляді табл. 2.10.

Таблиця 2.10. Динаміка урожайності пшениці на підприємстві у 2010-2012 рр.

Культури	2010р.	2011р.	2012р.	2012р. у % до 2011р.
Пшениця	-	4	36	9

Проаналізувавши дані таблиці 2.10 можна зробити висновки, що урожайність пшениці на підприємстві у 2012р. збільшилась порівняно з 2011р. у 9 разів. Це пов'язано зі стрімким збільшенням валового збору та зменшенням посівної площі пшениці у 2012р.

.3 Організація основних виробничих процесів на підприємстві

У процесі господарської діяльності підприємство здійснює витрати ресурсів на виробництво, а також витрати на придбання цих ресурсів. Розмір витрат розраховується у натуральній та грошовій формі за відповідними методиками залежно від цільового призначення витрат від цілей економічних розрахунків [10].

Основні - витрати, що безпосередньо списуються тільки на виробництво даної продукції.

Як видно з табл. 2.11 основні витрати на виробництво пшениці у 2012р. значно зросли порівняно з 2011р.,а саме на 2802,4тис. грн. Значну частину витрат складають матеріальні затрати, це пов’язано з тим, що стрімкий темп зростання проявили витрати на насіння та мінеральні добрива. Також значну частину витрат складають амортизація основних засобів (253 тис. грн.) та інші втрати (886,1 тис. грн.).

Таблиця 2.11. Структура основних витрат на виробництво пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Статті витрат	2010р.		2011р.		2012р.		Відхилення (+/-) 2012р.у % до 2011р, тис. грн..
	Сума витрат, тис.грн.	Структура, %	Сума витрат, тис.грн.	Структура, %	Сума витрат, тис.грн.	Структура, %
Витрати на оплату праці	-	-	13,4	3,2	45,4	1,4	32
Відрахування на соціальні заходи	-	-	9,8	2,3	16,9	0,5	7,1
Матеріальні затрати	-	-	128,3	30,5	1081,1	33,5	952,8
У тому числі: насіння та садивний матеріал	-	-	26,2	6,2	238,8	7,4	911,5
Інша продукція сільського господарства (гній, підстилка, яйця для інкубації)	-	-	-	-	-	-	-
Мінеральні добрива	-	-	57,2	13,6	545,6	16,9	488,4
Нафтопродукти	-	-	0,6	0,1	141,4	4,4	140,8
Електроенергія	-	-	-	-	-	-	-
Паливо	-	-	81,3	152,7	4,7	71,4
Запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту	-	-	-	-	-	-	-
Оплата послуг і робіт	-	-	1,3	0,3	2,6	0,1	1,3
Амортизація основних засобів	-	-	20,6	4,9	273,6	8,5	253
Інші витрати (включаючи плату за оренду)	-	-	81,8	19,5	724,8	22,5	886,1
У т.ч. орендна плата за:	-	-	-	-	-	-	-
Земельні частки (паї)	-	-	-	-	-	-	-
Майнові паї	-	-	-	-	-	-	-
Всього витрат	-	-	420,5	100	3222,9	100	2802,4

Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують осягнення кінцевого результату господарської діяльності. Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації. Вони включаються у виробничу собівартість [23].

Таблиця 2.12. Витрати на виробництво і собівартість 1ц пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Види продукції	2011 р.			2012 р.			2012 р. у % до 2011 р.
	Вироблено продукції, ц	Витрати виробництва, т. грн.	Собівартість 1ц продукції, грн.	Вироблено продукції, ц	Витрати виробництва, т. грн.	Собівартість 1ц продукції, грн.	Витрати виробництва	Собівартість 1ц. продукції
Пшениця	3749	253,9	67,7	12848	1975,9	153,8	778	227,7

Аналіз даних табл. 2.12 показав, що витрати на виробництво і собівартість 1ц пшениці у 2012р порівняно з 2011р. стрімко зросли у 7,8 та 2,3 рази відповідно.

.4 Економічна ефективність виробництва пшениці

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва, норма прибутку, рівень оплати праці на 1люд.-год., на 1 середньорічного працівника [21].

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень [9].

Економічну ефективність виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» наведемо у вигляді таблиці 2.13.

Таблиця 2.13. Економічна ефективність виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	2012р. у % до 2011р
Площа посіву, га	-	955	357	37,4
Виробничі витрати на вирощування, тис. грн.	-	253,9	1975,9	778,1
Виручка від реалізації, тис. грн.	-	-	1704,8	-
Валовий збір, ц	-	3749	12848	342,7
Реалізовано, ц	-	-	10811	-
Рівень товарності, %	-	-	82,2	-
Урожайність, ц /га	-	4	36	9
Собівартість 1ц., грн.	-	67,7	153,8	227,2
Ціна реалізації 1ц., грн.	-	-	157,7	-
Одержано прибутку від реалізації, всього, тис. грн.	-	-	-271,1	-
в т.ч. на 1га посіву, грн.	-	-	-25,1	-
на 1ц., грн.	-	-	-21,1	-
Рівень рентабельності виробництва, %	-	-	-13,7	-

Проаналізувавши дані табл. 2.13, можна зробити висновок, що виробництво пшениці на підприємстві є неефективним. Підприємство протягом аналізованого періоду зазнає збитків по виробництву пшениці. Виробничі витрати на вирощування та собівартість 1ц зросли відповідно у 7,8 та 2,3 рази, що є негативним показником. Позитивним є збільшення валового збору та урожайності у 3,4 та 9 разів відповідно.

Розділ 3. Удосконалення організації виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «ДНІПРО-БІЛОГІР’Я»

3.1 Підвищення економічної ефективності виробництва пшениці за рахунок сортозаміни

Рослинницькі галузі відіграють винятково важливу роль у розвитку сільського господарства. Рослинництво охоплює цілий ряд галузей: зернове господарство, цукрово-бурякове виробництво, вирощування олійних культур, картоплі, овочів, кормових та інших культур. Проте на сьогоднішній день багато рослинницьких галузей перебувають у досить важкому стані, є низько прибутковими, що й зумовлює необхідність пошуку методів і напрямів підвищення їх ефективності у сільськогосподарських підприємствах [1].

Виробництво рослинницької продукції є постійною задачею всіх господарюючих суб’єктів аграрного сектору та спрямоване на формування ринку продовольства. Ефективність розвитку рослинництва формується під впливом багатьох чинників, зокрема ґрунтово-кліматичних, технологічних, біологічних та інших, що ускладнює пошук додаткових можливостей для її підвищення.

Впровадження у виробництво стійких сортів пшениці озимої є важливою складовою частиною інтегрованої системи захисту. Основною умовою одержання високих і сталих врожаїв пшениці озимої як основної зернової культури південного Степу України є дотримання рекомендацій з її вирощування [26].

Ефективне функціонування агропромислового комплексу неможливе без вживання якісного посівного матеріалу, мінеральних добрив і засобів захисту рослин, використання яких відповідно до науково обгрунтованих рекомендацій по вирощуванню сприяє підвищенню стійкості культур до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, гарантує зростання врожайності сільськогосподарських культур, а разом з цим і валових зборів якісної рослинницької продукції.

Результати багатолітніх експериментальних досліджень свідчать, що приріст продуктивності сільськогосподарських культур лише за рахунок ефективного використання сортових ресурсів складає в озимої пшениці 20-30%, кукурудзи - 30-45%, а сої - 25-40%.

Сорт - невід’ємна частина біоенергетичних ресурсів країни, є основою виробництва з властивими йому біологічними особливостями. Сорт, як унікальна біологічна основа інтенсивних технологій, є незамінним чинником, без якого неможливі високі врожаї [26].

При виборі сорту, насамперед, треба звертати увагу на його продуктивність, вміст білка в зерні, який має бути не менше 38-40%. Слід відмітити також до якої групи стиглості відноситься сорт. Так, при вирощуванні в господарстві треба сіяти щонайменше два сорти: ранньостиглий та середньостиглий. А якщо це південь України, то додають ще й середньопізній сорт.

Першим кроком підвищення економічної ефективності пшениці є визначення суми витрат на насіння:

Σвитр.на нас.=Sга*Норму висіву*Ціну посівного матеріалу

Норма висіву - 2 млн.нас/га;

Цінап.м. - 230 грн/ц;

Оскільки пшениця на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» у 2010р. не висівалася, то візьмемо площу посіву за 2012р., а саме 357 га.

Отже, сума витрат на насіння складе:

Σвитр.на нас.=357*2*350=249,9 тис. грн.

Одним з найважливіших показників ефективності сільськогосподарського виробництва вважається виробництво валової продукції рослинництва, що характеризує досягнуті параметри тієї чи іншої галузі.

Ще однією складовою є визначення валового виробництва пшениці на перспективу:

Таблиця 3.1. Валове виробництво пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» на перспективу

Сорти пшениці	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Вартість в спів ставних цінах, тис.грн.		Додаткова вартість, тис.грн.
				існуюча	проектна
Антоновка	89,25	42	3748,5	-	402,1	-
Годувальниця	124,95	45	5622,75	-	603,2	-
Богдана	142,8	48	6854,4	-	735,3	-
Всього	357	45,5	16225,65	1378,2	1740,6	362,2

Проаналізувавши дані табл. 3.1,слід зазначити, що додаткова вартість на виробництво продукції рослинництва зросте на 362,2 тис. грн. Варто сказати, що із запланованої площі в 357 га підприємство ТОВ «Дніпро-Білогір’я» зможе зібрати 16225,65 ц пшениці.

Знайдемо всі витрати які враховуються до собівартості пшениці:

Таблиця 3.2. Виробничі витрати на вирощування пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Статті витрат	За 2012р., тис грн	Проектні, тис. грн..	Відхилення
			%	+/-
Прямі матеріальні витрати	1081,1	1092,2	101,0	11,1
з них: насіння та посадковий матеріал	238,8	249,9	104,6	11,1
мінеральні добрива	545,6	545,6	100,0	0
нафтопродукти	141,4	141,4	100,0	0
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	2,6	2,6	100,0	0
решта матеріальних витрат	152,7	152,7	100,0	0
Прямі витрати на оплату праці	45,4	45,4	100,0	0
Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати - всього	1015,3	1015,3	100,0	0
з них: амортизація необоротних активів	273,6	273,6	100,0	0
відрахування на соціальні заходи	16,9	16,9	100,0	0
решта інших прямих та загальновиробничих витрат	724,8	724,8	100,0	0
Виробнича собівартість, всього	2141,8	2152,9	100,5	11,1

Як видно з даних табл. 3.2.,виробнича собівартість на вирощування пшениці збільшилась зі збільшенням витрат на насіння, а саме на 0,5% або на 11,1 тис. грн. Слід зазначити, що прямі матеріальні витрати зростуть на 1%, витрати на насіння та посадковий матеріал на 4,6%.

Далі проаналізуємо економічну ефективність виробництва пшениці на перспективу:

Таблиця 3.3. Економічна ефективність виробництва пшениці на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» на перспективу

Показники	За 2012р. тис. грн.	Проектні	Відхилення
			%	+/-
Площа посіву, га	357	357	100	-
Виробничі витрати на вирощування продукції, тис.грн.	2141,8	2152,9	100,5	11,1
Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1975,5	1662,7	84,2	-312,8
Виручка від реалізації, тис.грн.	1704,8	2103,3	123,4	398,5
Валовий збір, ц.	12848	16225,65	126,3	3377,65
Реалізовано, ц	10811	13337,5	123,4	2526,5
Рівень товарності, %	82,2	82,2	100,0	0
Урожайність, ц/га	36	45,5	126,4	9,5
Виробнича собівартість 1ц, грн	166,7	132,7	79,6	-34
Повна собівартість 1ц., грн..	153,8	145,9	94,9	-7,9	157,7	157,7	100,0	0
Одержано прибутку від реалізації, всього, тис. грн..	-271,1	440,6	-	711,7
В т.ч. на 1 га посіву, грн..	-25,1	1234,2	-	1259,3
На 1 ц, грн..	-21,1	27,2	-	48,3
Рівень рентабельності виробництва, %	-13,7	26,5	-	40,2

Аналіз даних табл. 3.3 показав, що у зв’язку із впровадженням у виробництво нових сортів пшениці прибуток підприємства зросте на 711,7 тис. грн. Варто зазначити також, що темпи зростання проявлять: реалізація продукції (23,4%), валовий збір (26,3%), рентабельність виробництва (40,2%) та виручка від реалізації (23,4%).

Отже, можна сказати, що підприємству ТОВ «Дніпро-Білогір’я» доцільно впроваджувати нові сорти пшениці для підвищення економічної ефективності її виробництва.

.2 Підвищення виробництва пшениці за рахунок агротехнічних заходів

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народно­господарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровироб­ників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільсько­господарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці.

Одним із кроків підвищення ефективності виробництва є визначення потреби в насінні та його вартості.

Ми визначаємо загальну потребу за двома сортами ячменю -Антоновка, Годувальниця та Богдана, площа яких становить відповідно 89,25 га, 124,95 га та 142,8 га. Норма висіву пшениці залежить від кліматичних і ґрунтових умов, рівня культури землеробства, способів сівби, якості насіння, особливостей сорту та інших факторів. Вагова норма висіву становить відповідно від 180 - 220 кг/га, тому візьмемо норму 200 кг/га.

Загальну потребу в насінні розраховують множенням норми висіву на заплановану площу посіву. Ціна сорту Антоновка за останніми даними в середньому становить 2500 грн/т., Годувальниці - 2700 грн/т., а Богдани - 2900 грн/т. Вартість насіння на всю площу визначають множенням ціни насіння на потребу.

Розрахунок потреби в насінні та вартості добрив на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» наведемо у вигляді таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Розрахунок потреби в насінні і його вартості

Сорт	Площа, га	Норма висіву на 1 га, ц/га	Потреба на площу, ц/га	Ціна насіння, 1ц. грн.	Вартість насіння на всю площу, тис. грн.
Антоновка	89,25	2	179,9	250	44,97
Годувальниця	124,95	2	249,9	270	67,5
Богдана	142,8	2	285,6	290	82,8
Всього	357	Х	Х	810	195,3

Проаналізувавши дані табл. 3.4, можна сказати, що потреба насіння пшениці Антоновка становить179,9 ц/га,Годувальниця - 249,9ц/га, а Богдани - 285,6 ц/га, а їх вартість на насіння на всю площу становить 44,97 тис. грн., 67,5 тис. грн. та 82,8 тис. грн. відповідно.

При визначенні потреби в хімічних засобах захисту сільськогосподарських культур насамперед орієнтуються на розміри площ, які підлягають обробці, використовуючи прогнози появи і розповсюдження тих чи інших шкідників і хвороб.

Для розрахунку використовуємо такі види гербіцидів, як Данадим та Фалькон. Відповідно площа обробітку ячменю становить 357 га. Норма внесення Данадиму становить 0,5 л/га, а Фалькону відповідно 0,6 л/га.

Потреба на всю площу визначається множенням норми внесення на площу посіву. Вартість хімічних засобів визначаються за цінами на них, тобто Данадим коштує 95,15 грн/л., а Фалькон-136,0 грн/л. Загальна кількість витрат визначається множенням вартості гербіцидів на потребу хімічних засобів.

Розрахунки потреби у засобах захисту по пшениці та їх вартості на досліджуваному підприємстві наведемо у вигляді таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Розрахунок потреби в хімічних засобах захисту пшениці

Назва	Площа, га	Норма внесення, кг(л)/га	Потреба на всю площу, л	Вартість гербіцидів, грн.. л	Витрати, всього тис. грн..
Данадим	357	0,5	178,5	95,15	16,9
Фалькон	357	0,6	214,2	136,0	29,1

Згідно даних табл.3.5, можна сказати, що у зв’язку з обробітком грунту під пшеницю препаратами Данадим та Фалькон підприємство ТОВ «Дніпро-Білогір’я» понесе витрати у розмірі 16,9 тис. грн. та 29,1 тис. грн. відповідно. Потреба на всю площу хімічного засобу Данадим складе 178,5 л, а Фалькону - 58.

Широке вживання добрив в рослинництві є одним з найбільш ефективних засобів підвищення ефективності рослинництва. Зважаючи на недостатній рівень розвитку тваринництва, що робить неможливим здобуття і вживання необхідної кількості органічних добрив, однією з реальних доріг залишається використання сидеральних культур і мінеральних добрив.

Норми добрив необхідно коректувати залежно від агрохімічного стану грунту і можливостей господарства. Особливо важливо при цьому встановлювати необхідні дози внесення мінеральних добрив під запланований урожай, враховуючи винесення NPK, а також спосіб збирання врожаю - із залишенням або відчуженням побічної продукції, яка також є важливим джерелом повернення елементів живлення в грунт. Мікродобрива і регулювальники зростання рослин є важливою складовою підвищення урожайності сільськогосподарських культур.

Ефективність вживання мікродобрив і регулювальників зростання залежить від механізму їх дії, часу використання і, найголовніше, забезпеченості грунту основними елементами мінерального живлення (азотом, фосфором і калієм) [24].

Вибір добрив повинен полягати у визначенні такої форми, вживання якої обійдеться дешевшим в порівнянні з іншими і при цьому забезпечить здобуття максимального приросту урожаю.

Тому для підвищення економічної ефективності пшениці визначимо суми витрат на добрива. Для проведення дослідження обрано аміачну селітру (NH₄NO₃).

При розрахунку прибавки врожаю за рахунок внесення аміачної селітри по ячменю слід вносити від 1,5 до 3,0 ц/га.

Кількість аміачної селітри у фізичній масі визначається множенням кількості ц.д.р на кількість добрив у натурі.

Вартість аміачної селітри розраховується виходячи з ціни за 1ц фізичної маси, що становить 300 грн/ц.

Таблиця 3.6. Розрахунок потреби та вартості добрива на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я»

Культура	Аміачна селітра						Всього, тис. грн.
	Площа, га	Норма внесення, ц.д.р.	Кількість ц.д.р.	Кількість добрив у натурі, яка відповідає 1 ц.д.р.	Фізична маса, ц	Вартість 1ц., грн.
Пшениця	357	1,5	535,5	2,94	1574,4	300	472,3

Отже, як показують дані табл. 3.6 фізична маса аміачної селітри становитиме 1574,4 ц, у тому числі загальна вартість добрива становитиме 472,3 тис грн.

Розрахунок прибавки врожаю внаслідок застосування агротехнічних заходів визначається за допомогою нормативних даних. Тобто прибавка в результаті сортооновлення становить 2 ц/га, прибавка за рахунок засобів захисту рослин становить в межах 1,4-1,5 ц/га, прибавка в результаті внесення мінеральних добрив 3,85-4,55 ц/га.

Наведемо розрахунок загальної прибавки до врожаю у вигляді таблиці 3.7.

Таблиця 3.7. Розрахунок прибавки врожаю насіння пшениці внаслідок запропонованих заходів

Культура	Прибавка в результаті сортооновлення, ц/га	Прибавка за рахунок засобів захисту рослин, ц/га	Прибавка в результаті внесення добрив, ц/га	Загальна прибавка, ц/га
Ячмінь	2	1,5	4,55	8,05

Як видно з табл. 3.7 загальна прибавка врожаю насіння ячменю внаслідок запропонованих заходів становитиме 8,05 ц/га.

Наступним етапом є визначення валового виробництва пшениці на перспективу.

До організації будь-якого трудового процесу ставляться два види вимог: технологічні і організаційно-економічні.

Технологічні ґрунтуються на дотриманні кількісних та якісних показників при виконання робіт: глибина обробітку грунту; глибина загортання насіння; ширина міжрядь; своєчасність виконання робіт; відповідність швидкості руху агрегату при виконанні механізованих виробничих процесів.

Нормативні прибавки врожаю пшениці внаслідок дотримання технологічних вимог становлять 18 % від середньозваженої врожайності.

Організаційно-економічні вимоги ґрунтуються на необхідності високопродуктивного використання техніки при мінімальних затратах виробництва, тобто повинен бути встановлений тісний взаємозв’язок між дотриманням технологічних вимог і раціональним використанням засобів виробництва та робочої сили.

Додержання даних організаційно-економічних вимог дає можливість підвищити врожайність пшениці на 10%.

Визначення планової урожайності розраховується: сума прибавки врожайності з середньозваженою врожайністю.

Множенням визначеної планової врожайності на посівну площу ячменю одержимо валовий збір основної продукції.

Тому, для підвищення ефективності виробництва пшениці в ТОВ «Дніпро-Білогір’я» і забезпечення його стійкості і стабільності відносин всіх суб’єктів зернового ринку необхідно:

А) поглиблена спеціалізація на всіх рівнях виробництва;

Б) провадження сучасних технологій виробництва та переробки продукції;

Д) оновлення матеріально-технічної бази;

Г) формування сучасної ринкової інфраструктури збуту продукції, максимально наближеної до безпосередніх виробників.

Основними напрямками регулювання виробництва і реалізації пшениці в ТОВ «Дніпро-Білогір’я» має стати стабілізація посівних площ і збільшення урожайності, удосконалення структури посівів, забезпечення гарантії збуту. Реалізація цих заходів має здійснюватись через цінову, фінансово-кредитну і податкову підтримку, здійснення товарних інтервенцій.

Одержання запланованих валових зборів можна досягти за умов дотримання чіткої системи удобрення, захисту посівів від шкідників, хвороб і бур’янів. Найефективнішим інструментом підвищення ефективності залишається сорт та високоякісне насіння. Вирощувати необхідно переважно ті сорти та гібриди, які рекомендовані до використання в конкретних умовах зони й занесені до Державного Реєстру сортів рослин України.

3.3 Показники економічної ефективності виробництва продукціï рослинництва на перспективу

Інтенсифікація як об'єктивний процес розвитку сільського господарства має багатогранний і комплексний характер. Вона включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного процесу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а так само підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

В процесі інтенсифікації сільського господарства до землі додаються різні засоби виробництва і жива праця. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовується система економічних показників, серед яких є загальні і приватні, вартісні і натуральні.

Узагальнюючим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні витрати праці, є сума вартості основних виробничих фондів і виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Це прямий і головний показник рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва. Він якнайповніше відображає суть інтенсифікації, тобто концентрацію упредметненої і живої праці з розрахунку на одиницю земляної площі [4; з 158].

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь або на голову худоби. Цей показник залежно від об'єкту інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності всього сільського господарства або окремих його галузей. Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерно) необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву певної культури.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності сільського господарства і його галузей, а і при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності рослинництва визначається так само вартістю основних засобів виробництва (основних виробничих фондів) на гектар сільськогосподарських угідь.

В процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, у розмірі річної суми їх амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для раціонального використання матеріальних оборотних коштів.

Показник розміру поточних виробничих витрат в грошовому вираженні з розрахунку на гектар земельної площі дозволяє глибше розкрити основний показник інтенсивності [2].

У даному показнику враховуються не всі основні фонди використовувані в господарстві, а лише та їх частина яка була спожита в процесі виробництва при вирощуванні урожаю сільськогосподарських культур і здобутті продукції тваринництва.

Виробничі витрати на одиницю оброблюваної площі значно відрізняються по зонах. Так в стінних районах, де переважають посіви зернових культур, витрати на 1 га ріллі вищі, ніж в лісостепу в 2-3 рази.

Про рівень інтенсивності окремих культур, галузь, господарства в цілому можна судити за витратами живої праці на одиницю земельної площі. Вони міняються залежно від багатьох умов і перш за все таких як рівень механізації, спеціалізації, природних чинників та інші.

Вирішальна роль серед цих чинників належить мірі комплексної механізації і автоматизації процесів виробництва. Інтенсивність тієї або іншої культури галузі в цілому не можна визначити лише за витратами ручної праці без обліку рівня механізації. Скорочення витрат праці на одиницю земельної площі і обробітку тих або інших культур свідчить про підвищення не технічної озброєності галузі рослинництва.

При визначенні рівня інтенсивності важливе значення мають натуральні показники. Серед них такі як: енергооснащеність, яку розраховують як відношення розміру енергетичних потужностей (у л.с.) на одиницю угідь (ріллі, посівних площ). Даний показник визначається наявністю в господарстві тракторів, комбайнів, автомобілів, електродвигунів і інших установок в перерахунку на кінські сили.

У сільськогосподарському виробництві все велику роль грає внесення органічних і мінеральних добрив. Розширення вживання хімічних засобів в землеробстві сприяють інтенсивнішому використанню земельних угідь, підвищення їх економічної родючості. В зв'язку з цим рівень інтенсивності характеризується також кількістю вживаних мінеральних і органічних добрив з розрахунку на гектар ріллі [20].

Важливе значення при характеристиці рівня інтенсивності землеробства відводиться таким показником як структура всіх земельних площ, сільськогосподарських угідь, посівів, питома вага ріллі і багатолітніх насаджень, а також міри меліорації земель, поліпшення сортового складу сільськогосподарських культур.

Ці показники свідчать про підвищення рівня інтенсивності у використанні земель, про прогрес в землеробстві, про підвищення економічної родючості грунтів. Впровадження у виробництво нових, продуктивніших сортів сільськогосподарських культур пов'язано з додатковими вкладеннями.

Для сільського господарства поважно не лише вкладення засобів, але і ефективне їх використання, тобто необхідно постійно порівнювати додаткові витрати з отриманими результатами, добиватися, щоб кожна гривна забезпечувала максимальну віддачу.

Інтенсифікація сприяє рівню виробництва, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, кращій підготовці кадрів. У цьому вона служить узагальнюючим, синтезуючим поняттям і надає не лише сукупні витрати, але і їх використання[4; c 159].

Висновки та пропозиції

Зерно пшениці містить найважливіші елементи харчування як людини, так тварин, й у переробленому вигляді одна із повноцінних продуктів. Водночас зі збільшенням урожайності озимих та площ обробітку пшениці, слід також особливу увагу приділяти підвищення якості його зерна.

За результатами аналізу удосконалення організації виробництва пшениці в ТОВ «Дніпро-Білогір’я», наведеного у даній курсовій роботі можна зробити такі висновки:

Ø  підприємство забезпечене власними виробничими фондами, їх вартість за останні 3 роки зросла на 98,8%, обсяг виробництва продукції в порівняних цінах 2010р. також зріс на 25%, а середньорічна чисельність працівників на19,3%. Варто зазначити, що високі темпи росту мають такі показники як обсяг продажу продукції (зріс майже у 16,4 рази) та прибуток від реалізації продукції збільшився на 3905,5 тис. грн. Що стосується площі посіву, то вона навпаки зменшилась на 5,1%.

Ø  вартість валової продукції в співставних цінах в цілому по підприємству зросли на 25,02%. Зокрема, слід зазначити, що виробництво продукції на підприємстві є нестабільним і спостерігаються значні коливання ту виробництві окремих видів культур, а тенденція до збільшення у продукції рослинництва в 2012 р. порівняно з 2010 р. спостерігається у сої, її вартість зросла на 4%.

Ø  В середньому за 3 роки 83% структури товарної продукції становить соя. Серед продукції сільського господарства у 2010 році 100% структури становила продукція рослинництва, у 2011 році - 96,63%, а у 2012 році - 99,67% структури товарної продукції.

Ø  ТОВ «Дніпро-Білогір’я» характерним є поглиблений рівень спеціалізації. Культура, на вирощуванні якої спеціалізується підприємство є бобова культура - соя.

Ø  середньорічна вартість всіх основних фондів зросла майже удвічі. Найбільшу частину у структурі всіх фондів займають основні виробничі фонди, їх вартість за останні 3 роки зросла на 14369,9 тис. грн. Що стосується оборотних засобів, то їх середньорічна вартість зросла майже у 2,3 рази, тобто на 18199,5 тис. грн.

Ø  аналіз економічної ефективності виробництва продукції на за останні три роки показав, що виробничі витрати зросли майже у 15,1 рази, вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зросла на 27%, а на 1 середньорічного працівника, 1 грн. виробничих витрат та 1 грн. основних фондів навпаки зменшилась на 44,5%, 91,8% та 65,1% відповідно. Що стосується прибутку, то варто сказати, що на 1 га сільськогосподарських угідь цей показник збільшився на 721,22 тис. грн., а на 1 середньорічного працівника на 39,28 тис. грн., а рівень рентабельності зріс на 8,23%.

Ø  площа посіву пшениці та залом по рослинництву на підприємстві ТОВ «Дніпро-Білогір’я» має тенденцію до зменшення на 62,6% та 53,8% відповідно.

Ø  основні витрати на виробництво пшениці у 2012р. значно зросли порівняно з 2011р.,а саме на 2802,4тис. грн. Значну частину витрат складають матеріальні затрати, це пов’язано з тим, що стрімкий темп зростання проявили витрати на насіння та мінеральні добрива. Також значну частину витрат складають амортизація основних засобів(253 тис. грн.) та інші втрати (886,1 тис. грн.).

Ø  виробництво пшениці на підприємстві є неефективним. Підприємство протягом аналізованого періоду зазнає збитків по виробництву пшениці. Виробничі витрати на вирощування та собівартість 1ц зросли відповідно у 7,8 та 2,3 рази, що є негативним показником. Позитивним є збільшення валового збору та урожайності у 3,4 та 9 разів відповідно.

Було встановлено, що у зв’язку із впровадженням у виробництво нових сортів пшениці прибуток підприємства зросте на 711,7 тис. грн. Варто зазначити також, що темпи зростання проявлять: реалізація продукції (23,4%), валовий збір (26,3%), рентабельність виробництва (40,2%) та виручка від реалізації (23,4%).

Планова врожайність в середньому становитиме 36,93 ц/га, у свою чергу валовий збір 13184ц.

Для підвищення виробництва пшениці у даній курсовій роботі використовувались наступні шляхи:

використання нових більш урожайних сортів;

розширення посівних площ, але доцільніше використовувати більш інтенсивні шляхи підвищення урожайності.

впровадження комплексної механізації

Основними напрямами підвищення ефективності виробництва рослинницької продукції є: зниження собівартості продукції, чого можна досягти за рахунок підвищення врожайності культур через впровадження нових прогресивних ресурсозберігаючих технологій, оптимізація використання техніки, збільшення обсягів внесення мінеральних і органічних добрив. Збільшувати суму прибутку, який залежить від кількості реалізованої продукції, середньої реалізаційної ціни і собівартості продукції рослинництва.

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. - К.: ІАЕ УААН, 2009.

. Актуальные проблемы интенсификации общественного производства. Под ред. М.И. Платинцкого - Минск. Наука и техника, 1988 - 264 с.

3.Актуальні проблеми економіки №8(88), 2 8, с.83-90

. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб./К.:КНЕУ, 2002. - 624 с.

. Воронін О., Економіка України № 10, 2007 р, с. 29-37

. Гадзевич О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник. - Луцьк, 1997.

. Гордієнко В.П. Прогресивні системи обробітку ґрунту / Б.П. Гордієнко, А.М. Малієнко, Н.Х. Грабак. - Сімферополь, 1998. - 280 с.

. Дещенко О.В. Розвиток і ефективність виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах регіону / О.В. Дещенко

.Економіка підприємства: Підручник/за загальною редакцією Покропивного С.Ф. - Вид. 2-ге, перераб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.-528 стр

.Економіка промислового підприємства: навч. посібник / за ред. Євдокимова Ф.І., Т.Б. Надтоки Т.Б. - Донецьк: Новый мир, 2003. - 358 с.

.Закон України «Про захист рослин» від 18 січня 2001 р.

.Зінченко О.І. Рослинництво /О.І. Зінченко. - К.: Аграрна освіта, 2009

. Зінь. Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. - К.: ВД “Професіонал”, 2004. - 320с.

. Зозулёв А.В. Сегментирование рынка: Учеб пособие. - Х.: Студцентр, 2003. -232 с.

. Зирянова Т. Рынки сбыта и конкурентоспособность продукции //Экономика сельского хозяйства. - 2001. - №11. - С. 32.

. Коваленко А.М. Обробіток ґрунту під соняшник в системі сівозмін короткої ротації / А.М. Коваленко, О.А. Коваленко, В.Г. Таран [та ін.] // Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур УААН. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 12. - С. 208-212.

. Ковальчук М.І. «Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни» - К.:КНЕУ, 2002.-282 с.

. Лебідь Є.М. Родючість чорнозему звичайного північного Степу за використання побічної продукції стерньових культур у сівозміні / Є.М. Лебідь, В.Ю. Коваленко, В. І. Чабан //

. Канінський П.К. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. - К.: ННЦІАЕ, 2006. - 790 с.

. Москалюка В.Є. Планування діяльності підприємства: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 304