Технологія розробки родовища нафти і газу
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКИЙ
ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра
"Розробки родовищ корисних копалин"
Журнал
контрольних робіт
«Технологія
розробки родовища нафти і газу»
Виконав: Войченко Г.О.
Перевірив: доц.
Склепович К.З.
Алчевськ
- 2011
Завдання № 1. Визначення запасів
нафти
Теоретичні положення.
Запаси - маса нафти і конденсату,
або об’єм газу у виявлених, розвіданих і розроблюваних покладах на дату
підрахунку, зведених до стандартних умов (0,1 мПа і 20оС). При
визначенні запасів родовищ обов’язковому підрахунку і обліку підлягають не
тільки запаси нафти, газу, конденсату, але і всі цінні компоненти, які
містяться у них.
Запаси нафти, конденсату і
компонентів, які містяться у них, поділяються на дві групи: балансові - запаси
родовищ (покладів), розробка яких на сучасному етапі економічно доцільна;
забалансові - запаси родовищ (покладів), запаси яких на теперішній час
економічно недоцільна, або технологічно і технічно неможлива, але які у
майбутньому можуть бути переведені у балансові. У групі балансових запасів
виділяють видобувні запаси (які можна видобути з надр).
Методи і способи буріння свердловин
і видобування нафти і газу з різних покладів в значній мірі залежать від
характеристик порід-колекторів (порових, тріщинних, кавернозних та змішаних),
серед яких найважливішими є пористість та проникність.
Пористість - об’єм породи, не
заповнений твердою речовиною, і поділяється на відкриту (ефективну) і загальну.
Розв’язання задачи.
Відношення об’єму всіх пор (Vзп)
до загального об’єму породи - коефіцієнт пористості
= Vзп/ Vгп
(1.1)= 2700/5000=0,54
Відношення об’єму сполучених між
собою (відкритих) пор VВП до загального об’єму гірської породи VГП
- коефіцієнтом відкритої (ефективної) пористості:
в = VВП / VГП (1.2)в =
1200/5000=0,24
У природних умовах пори заповнені
водою, нафтою, або газом, причому ступінь насичення ними пор характеризуються
коефіцієнтами водо- (Кв), нафто- (Кн) і газонасичення (Кг).
Проникність - здатність гірських
порід пропускати через себе флюїд і характеризується коефіцієнтом проникності
(К, м2), який визначається за формулою:
K = Qμ L / (F (P1-P2),
(1.3)
де Q - витрати рідини чи газу, м3/с;
μ - в’язкість,
Па с; L - довжина зразка породи, м; - площа перетину зразка породи м2;
Р1-Р2 -
перепад тиску на вході та виході, Па.
К = =0,15
Розрізняють абсолютну
(порода повністю насичена однією фазою при наявності іншої) і відносну
(відношення фазової до абсолютної) проникності.
За допомогою об’ємного
методу визначається маса нафти у насиченому об’ємі порід-колекторів, зведена до
стандартних умов. Запаси нафти при цьому обчислюються за формулою:
= F h mв
βн ηн θ ρ, тис.т., (1.4)
де Qв - видобувні
запаси нафти, тис. т;- площа нафтоносності, тис.м2;- середня
ефективна нафтонасичена товщина пласта, м;в - середній коефіцієнт
відкритої пористості, частках од.;
βн
- середній коефіцієнт нафтонасиченості, частках од.;
ηн
- коефіцієнт нафтовіддачі, частках од.;
θ = 0,3 середній
перерахунковий коефіцієнт, частках од.;
ρ - середня
густина нафти на поверхні після її дегазації, т/м3.
Значення під рахункових
параметрів mв, βн,
θ заокруглюємо до сотих часток одиниці, а параметрів ηн
і ρ - до тисячних.в = 100·5·0,54·0,12·0,105·0,3·0,78 =
0,796 тис.т.
Завдання № 2. Розрахунок відносної
густини газу
Теоретичні положення.
Розрахунок густини газу ρ (кг/м3).
а) за нормальних умов (Ро=0,1
мПа, t = 0о С)
ρго = МГ /Vао=
МГ /22,4
б) за стандартних умов (Рст=0,1
мПа, tст=20о С)
ρг.ст=Мг/Vаст=Мг/24,055,
де Vао и Vаст
об’єм м3 1 киломолю газу (за законом Авогадро).
Відносна густина газу:
г =
ρ го/ ρ по=
ρг ст/ ρп
ст=Мг/Мп=МГ/28,979,
де ρ
го и ρ г.ст - густина газу за нормальних і стандартних умов, кг/м3;
ρпн,
ρл ст - густина повітря за нормальних і стандартних умовах, кг/м3,
густина повітря за нормальних умовах ρ по
= 1,293 кг/м3, а за стандартних умовах ρ
п.ст = 1,205 кг/м3, Мг, Мп -
молекулярна маса газу і повітря кг/кмоль (Мп=28,98 кг/кмоль).
Приклад розв’язання
задачі.
Розрахувати густину за
стандартних умов ρг. ст і відносну густину нафтового газу родовища ,
знаючи склад газу (табл. 2).
Дано: об’ємний вміст компонентів
газу: CH4 - 45%, C2H6 - 21%, C3H8
- 17%, C4H10 - 5%, C5H12 - 2%, CO2
- 5 %, N2 - 5%. Експериментально визначена густина газу за
стандартних умовах ρ г ст = 1,223 кг/м3.
Молярна маса цього газу становить:
, кг/кмоль. (2.1)
Розрахункова густина
газу за стандартних умовах ρг.ст
= МГ / Vг ст = 28,93/24,055 = 1,202 кг/м3 (Vг.ст
- об’єм 1 кмоля газу за стандартних умовах (Vг.ст.=24,055 м3/кмоль).
Відносна густина газу
г=
ρг ст / ρп ст
= 1,202/1,205 = 0,997,
де ρ
п ст - густина повітря за стандартних умовах, кг/м3.
Відносна похибка між
експериментальною і розрахунковою густиною:
Δ ρ = ∙
100% (2.2)
де-густина
отримана за експериментом (кг/м)
Визначити відносну
густину нафтового газу родовища, якщо молярна маса даного газу - 29,39
кг/кмоль.
Розв’язання: Визначаємо
густину газу за нормальних і стандартних умовах
ρ г
о = МГ /22,414 = 28,93/22,414 = 1,290 кг/м3 (2.3)
ρ г
ст = МГ /24,055 = 28,93/24,055 = 1,202 кг/м3
(2.4)
Відносну густину газу
розраховують за трьома формулами:
г
= ,
(2.5)
г
= 1,290/1,293 = 0,997.
г=
(2.6)
г
=,
(2.7)
г
=28,93/28,973 = 0,978.
Завдання № 3. Розрахунок відносної
густини нафти
Розрахувати відносну густину нафти
родовища за умовах відомої пластової температури (К) і відносній густині нафти
за стандартних умов.
Відносна густина нафти
за стандартних умов -
відношення густини нафти за стандартних умовах ρнст
до густини води ρ в 4, за Т= 4о С і атмосферному тиску (ρ
в. 4 = 1000 кг/м3).
Зміни відносної густини
нафти за стандартному тиску рст=105 Па, в залежності від
температури, можливо розрахувати:
а) в інтервалі
температур 0-50оС за формулою:
(3.1)
= 0,810 - 0,072762 ∙(322
- 293) = 1,300098
де -
відносна густина нафти за стандартному тиску і температурі,
α
- температурна поправка, визначається в залежності від відносної густини нафти
при стандартному тиску і температурі Тст = 293 К,
(3.2)
або в залежності від
відносної густини нафти і
середній температурі кипіння нафти Тс.к., К.
, (3.3)
або в залежності від молекулярної
маси нафти Мн:
(3.4)
Завдання № 4. Визначення умов та
мінімального вибійного тиску фонтанування
Теоретичні положення.
Умови фонтанування визначаються
співвідношенням між ефективним газовим фактором суміші, яка надходить з пласта,
і питомими витратами газу, необхідного для роботи газорідкістного підйомника
(газліфта), принцип підйому котрого полягає у зменшенні густини середовища в
підйомних трубах.
Ефективний газовий фактор Геф
- середній об’єм вільного газу, на ділянці НКТ, де рухається газорідкісна
суміш, що приходиться на одиницю маси рідини. Питомі витрати газу Rопт
визначають за оптимальним режимом роботи газо-рідкістного підйомника.
Для фонтанування свердловини
необхідно, щоб Геф ≥ Rопт.
(4.1)
де Vгв(Рб)
і Vгв (Ру) - об’єми вільного газу, який приходиться на
одиницю маси рідини при тиску біля башмака і на усті підйомника, а nв -
масова зводненість, Ру - тиск на усті, необхідний для
транспортування нафти від устя свердловини до пункта сбору і підготовки, Па.
а) якщо вибійний тиск Рвиб
менший за тиск насичення нафти газом Рнас, умови фонтанування:
, (4.2)
де Г - газовий фактор, м3/т,
α - коефіцієнт
розчинності газу у нафті, Па-1;
ρн (ρж)
- густина нафти (рідини), кг/м3, - внутрішній діаметр фонтанних
труб, мм,
Н - довжина колони НКТ, м.
б) якщо Рвиб>Рнас, то умови фонтанування.
, (4.3)
де Н - довжина
підйомника (відстань від устя до перетину з тиском насичення), Рнас
- тиск насичення - початок відокремлення газу з нафти.
Не враховуючи тертя
однофазного потока отримаємо:
м (4.4)
де L - глибина
свердловини.
, МПа (4.5)
Розв’язання задачі.
Визначити мінімальний
вибійний тиск фонтанування, якщо глибина свердловини 1780м, внутрішній d НКТ 62
мм, противотиск на усті 0,36 мПа, тиск насичення 8,7 мПа, газовий фактор 56,4 м3/т,
густина пластової нафти ρ н пл = 780 кг/м3, густина дегазованої нафти ρнд
= 870 кг/м3, зводненість продукції n в = 9%, густина
пластової води ρв = 1110 кг/м3, азот у супутньому газі відсутній.
. Визначимо коефіцієнт
розчинності газу у нафті:
(4.6)
.
. Визначимо ефективний газовий
фактор (випадок б):
м3/т (4.7)
При зменшенні Рвиб,
довжина газово-рідинного підйомника збільшується і визначається Н = L - (Pвиб
- Рнас)/ρжg, що веде до роста
витрат газу, і коли він стане рівним Геф, фонтанування закінчеться.
Розрахунок формули (4.1) за граничних умовах відносно Н, отримаємо:
Н max = 0,5 [
h +],
м, (4.8)
Н max = 0,5 [
100 +]
м (4.9)
ρж - середня густина
рідини на довжині газорідинного підйомника, h - висота стовба нафти з
невідокремленим газом, м.
Визначимо середню густину нафти:
ρн
cр кг/м3.
(4.10)
ρн
cр
Визначимо середню густину зводненої
нафти на довжині газорідинного підйомника:
(4.11)
Визначимо максимальну
довжину газорідинного підйомника (глибина спуску НКТ):
м
Визначимо мінімальний
вибійний тиск фонтанування (за формулою 4.5):
(4.12)
де (4.13)
Висновок: свердловина
устаткована НКТ d 62 мм із зводненістю 9% припинить фонтанування при зниженні Рвиб
до 18,7 мПа.
Завдання № 5. Визначення тиску біля
башмака фонтанного лифта
Розрахувати тиск біля башмака (кінця
підйомних труб) фонтанного лифта, а також вибійний тиск, якщо дебіт рідини Qж=18,5
м3/сут, об’ємна зводненність no = 0,088, внутрішній
діаметр свердловини Dсв=0,1503 м, внутрішній діаметр НКТ dвн=0,050м,
густина дегазованої нафти ρнд=770 кг/м3,
густина води, що видобувається ρв=1110 кг/м3,
глибина свердловини Lc=1650м, глибина спуску НКТ Нн=1580м,
тиск в затрубному просторі Рзатр = 0, висота динамічного рівня Ндин
= 70м, тиск біля башмака лифта Рб=10,2 мПа.
. Розрахуємо занурення башмака лифта
під динамічний рівень:
. Розрахунок середньої густини нафти
в затрубному просторі, так як тиск у башмака Рб=10,2 мПа більше
тиску насичення Рнас=9 мПа, то вільного газу в затрубному просторі
не буде ρ н затр = (ρнп +ρнд)/2. ρнп=804 кг/м3, νн = 3,3 10-6 м2/с, вн = 1,16 тому,
ρ н затр = (804 + 852)/2.
ρ н
затр =
. Розрахуємо тиск біля
башмака лифту по форулі:
(5.2)
мПа
. Розрахунок об’ємної
витратної зводненності при тиску Рб>Рнас, попередньо
визначивши дебіт нафти:
\ (5.3)
Тоді об’ємна витратна
зводненність рівна (при вв=1):
(5.4)
. Визначаємо число
Рейнольдса для нафти:
, (5.5)
де טн - кінематична в’язкість нафти в пластових умовах, м2/с,
вн - об’ємний
коефіцієнт нафти при тиску насичення.
. Визначимо необхідну
глибину спуска колонн НКТ:
(5.6)
де Нн΄
- необхідна глибина спуска колонни НКТ, м; Dсв -
внутрішній діаметр свердловини (Dсв =0,1503), м.
. Перевіряємо виконання
умов:
а) для зводнених
свердловин умови повного виносу води з інтервалу вибій - прийом. Reн
= 501< Reн пр (1600), б) Нн (фактична глибина спуска
НКТ) = 1580>Нн΄ (необхідна глибина
спуска НКТ = 1485,5) Нн < Нн΄
- умова неповного виносу води.
. Розрахуємо нафтовміст
при умові повного виносу води:
φн
= (0,9433 + 35,4 10-6 Re). (5.7)
φн
= (0,9433 + 35,4 10-6 ∙1485,5) ∙ 0,912 = 0,9
. Визначимо густину
водонафтової суміши при повному виносі води (вибій - приймач):
. (5.8)
кг/м3
. Тому, що різниця між
глибинами спуску ліфта і свердловини складає 120 м, на цьому інтервалі густина
водонафтової суміші не змінюється (Рб>Рнас),
розрахуємо вибійний тиск:
. (5.9)
мПа
Фактично виміряний
пластовий тиск 12,12 мПа (похибка 1,5%). Критерій Рейнольдса - визначає
співвідношення між силами інерції і силами в’язкого тертя в рухливій рідині або
газі, тобто при Re <Reкрит вірний закон Дарсі (Q = Кф
ΔНF/Δl), ні - нелінійний закон.
Список рекомендованої літератури
родовище нафта газ
1. Бойко В.С. Розробка та експлуатація нафтових родовищ.
Підручник. - Київ: ІСДО, 1995. - 496 с.
. Яремійчук Р.С., Возний В.Р. Основи гірничого виробництва.
Підручник. - Київ: Українська книга, 2000. - 360 с.
. Возний В.Р., Якименко Я.Я., Фем’як Я.М., Овецький С.О. Основи
гірничого виробництва: Лабораторний практикум. - Івано - Франківськ: Факел,
2002. - 79 с.
. Коротаев Ю.П., Ширковский А.И. Добыча, транспорт и подземное
хранение газа. - Москва: Недра, 1984. - 487с.
. Аренс В. Ж. Основы геотехнологий. - М: Недра, 1988.
. Бобрицький Н.В., Юфин В.А. Основы нефтяной и газовой
промышленности. - М: Недра, 1988.
. Глоба В.М., Венгерцев Ю.О. Спорудження нафтобаз і газосховищ. -
Київ, 1999.
. Ю.П. Шубін. Технологія розробки родовищ нафти і газу: Консп.
лекцій. / Ю.П. Шубін. - Алчевськ: ДонДТУ, 2008. - 52 с.