комплекс різних видів транспорту, що здійснюють перевезення населення і вантажів на території міста і найближчої приміської зони, а також що виконують роботи, пов'язані з благоустроєм міста. За наявності в системі міста міст-супутників і зон масового відпочинку, віддалених від житлових масивів і промислових районів, міський транспорт обслуговує всю агломерацію, та є важливою галуззю міського господарства.
Розвиток сучасних міст (особливо з населенням 100 тис. жителів і більше) супроводиться збільшенням їх території, міграцією населення в нові околичні райони, видаленням житлових районів від місць додатка праці. Наслідок цього - збільшення дальності дороги городян на роботу, зростання числа жителів міста, що користуються транспортом, і збільшення середньої кількості поїздок одного жителя в рік. Швидко зростає і об'єм вантажних перевезень усередині міст. Розвиток міського транспорту і поліпшення обслуговування населення, особливо пасажирським транспортом, впливає на бюджет часу населення.
Міський транспорт включає: транспортні засоби (пересувний склад); путні пристрої (рейкові дороги, тунелі, естакади, мости і шляхопроводи, станції, зупинні пункти і місця для стоянок); пристані і човнові станції; засоби енергопостачання (тягові електропідстанції кабельні і контактні мережі, бензозаправні станції - бензоколонки); ремонтні майстерні і заводи; депо і гаражі; станції технічного обслуговування, пункти прокату автомобілів; лінійні пристрої (зв'язок, сигналізація, блокування); диспетчерське управління. За призначенням міський транспорт підрозділяють на пасажирський, вантажний і спеціальний транспорт.
Пасажирський міський транспорт об'єднує: масовий суспільний транспорт, що перевозить пасажирів по визначених маршрутам і що підрозділяється на вуличний (трамвай, тролейбус, автобус) і позавуличний швидкісний (метрополітен, швидкісний трамвай, монорельсові дороги, конвеєрний транспорт); легковий автомобільний транспорт (таксомотори, відомчі і особисті автомобілі); двоколісний транспорт (мотоцикли, моторолери, мопеди і велосипеди); водний транспорт (річковий "трамвай", моторні і грібні човни, поромні переправи); повітряний транспорт (вертольоти).
До основних видів міського громадського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро.
Трамваї з'явилися в Україні ще наприкінці XIX століття. Тепер вони обслуговують пасажирів у 24 містах. Довжина трамвайних колій становить понад 2000 км. Лінії швидкісного трамваю діють у Києві і Кривому Розі. Нині за рік у країні перевозиться трамваями близько 3 млрд пасажирів.
Одним з найзручніших видів транспорту є метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у трьох містах: Києві, Харкові та Дніпропетровську.
Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види, але автобуси дуже забруднюють довкілля.
Вантажний міський транспорт включає: вантажний автомобільний транспорт загального призначення і спеціалізований, виконуючий основний об'єм вантажних перевезень в містах; вантажний таксомотор автотранспорт, обслуговуючий індивідуальні вантажні перевезення населення; вантажний електротранспорт - трамваї і тролейбуси, що здійснюють в деяких містах перевезення вантажів по стабільних напрямах; кінний (гужовий) транспорт, що має поширення в малих містах і селищах міського типа для перевезення невеликих об'ємів вантажів на коротких відстань. Вантажні перевезення в містах виробляються також залізничним промисловим транспортом, який обслуговує крупні промислові підприємства і склади, і водним транспортом в містах, розташованих на берегах судноплавних річок і морському побережжі.
Спеціальний міський транспорт складається з парку спеціалізованих автомобілів по обслуговуванню потреб міста і його населення - снігоочисні і снігоприбиральні машини, машини для посипання вулиць піском в зимовий час, підмітальні, тротуароприбиральні і поливальні машини, сміттєвози, автовежі, пожежні машини, санітарні машини і ін.
Варто зауважити, що міський транспорт функціонує у 53 містах України. Автобуси та маршрутні таксі довезуть вас до найвіддаленіших куточків міста. Якщо ви нікуди не поспішаєте, тоді це буде чудова екскурсія містом, оскільки автобуси не мають можливості пересуватися по місту швидко і інколи доводиться довго чекати у заторах на дорогах. Але будьте готові, що у маленьких містечках і навіть у такому місті з кількістю жителів понад 1 мільйон як Дніпропетровськ, трамваї і тролейбуси вже давно зжили себе, парк не поновлюється і вони інколи виглядають дивно, як раритет, відгомін радянської епохи.
2. Історія розвитку міського транспорту України
Розвиток трамваю, що почався з кінця ХІХ ст. безпосередньо пов'язаний з розвитком промисловості та зростанням міст як територіально, так і в плані населення. Перші кінні залізниці з'являються у Львові та Одесі (1880), згодом у Харкові (1882), Києві (1891), Бердичеві (1892), Миколаєві (1897). У ряді міст також діяли парові трамваї.
Трамваї будувалися як іноземними компаніями (переважно бельгійськими), так і місцевими підприємцями або муніципалітетами. Досить часто у великих містах діяло декілька трамвайних компаній, також періодично змінювалися власники.
Під час Першої Світової війни та численних змін влади трамвайні господарства більшості міст зазнають руйнацій. Перші роки більшовицької окупації характеризуються націоналізацією трамваїв, з середини 1920-х починається поступова відбудова. Не відбудовано трамвай тільки у Кременчуці. Цей же період характеризується індустріалізацією, особливо на південному сході країни. У нових промислових центрах для зв'язку міст чи їх околиць з великими промисловими підприємствами прокладаються трамвайні колії шириною 1524 мм. Процес починається з Макіївки (дві окремі системи з 1924 та 1927) і Донецька (1928), а протягом 1930-х майже щороку відкривалися нові системи: Костянтинівка (1931), Горлівка, Єнакієве, Запоріжжя (всі 1932), Маріуполь (1933), Луганськ (1934), Дніпродзержинськ, Керч, Кривий Ріг (всі 1935), Краматорськ та Стаханов (обидва 1937).
-і роки також характеризуються початком перешивання вузької колії у ряді міст, оскільки іноземні вагони вже не надходили, а вітчизняна промисловість припинила випуск вагонів для вузької колії.
року в Києві відкривається тролейбусний рух, згодом тролейбуси починають працювати у Харкові, Донецьку та Чернівцях.
Друга Світова війна спричинила руйнації майже в усіх господарствах, при цьому в ряді міст (Кіровоград, Севастополь, Керч) трамвай було вирішено не відбудовувати. В інших містах відбудову проведено протягом 1944-1946, хоча деякі ділянки поновили роботу пізніше, а деякі не відбудовувалися. Крім того, у великих містах трамвай у ряді центральних районів починає замінюватися на тролейбус (подекуди - на автобус). З нових міст трамвай починає працювати тільки у Дружківці та Конотопі, дещо пізніше у Вуглегірську та Авдіївці. Дві останніх системи мали на меті виключно підвезення працюючих на великі підприємства - відповідно шахту та коксохімічний завод. Протягом 1980-82 у Вуглегірську трамвай замінено на тролейбус. Припинили функціонування трамваї у Чернівцях (1967) та Сімферополі (1970).
Значно більший розвиток одержує тролейбусний транспорт. Тролейбусні системи відкриваються як у великих містах з трамвайним рухом, так і в містах, де планувалося спорудити трамвай. 1959 року відкривається рух на єдиній у світі міжміській гірській трасі Сімферополь-Алушта. Вже протягом 1960-1970-х тролейбус з'являється майже в усіх обласних центрах (останнім став Івано-Франківськ 1984 року) та великих промислових містах. У деяких випадках поява тролейбуса обумовлювалася потребою сполучити віддалені підприємства з містами та містечками (як колись ще у 1930-і будували трамвай). Вже у 1970-і за обсягами перевезень тролейбус випереджає трамвай.
Зміна політичної та економічної ситуації, поява приватних автомобілів та приватних перевізників зменшила питому вагу електротранспорту в перевезеннях. Відтоді централізоване керівництво галуззю від Міністерства житлово-комунального господарства перейшло до муніципалітетів. У ряді випадків доля електротранспорту почала залежати ледь не від волі мерів. Для ряду міст з 1-2 маршрутами та десятком (чи навіть менше) вагонів або тролейбусів постала перспектива закриття. За цей час трамвай закрито у Макіївці (2006), 2007 року припинено рух тролейбусів у Дзержинську. Водночас незавершені будівництва нових тролейбусних систем було законсервовано. Єдиним винятком стала Керч, де справу довели до завершення, і 2004 року відкрили рух тролейбусів.
3. Міський транспорт Києва
У місті Києві інвентарний парк пасажирських трамвайних вагонів складає 463 трамваїв та 60 службових машин спеціального призначеня; інфентарний тролейбусний парк складається з 543 тролейбусів та 20 машин спеціального призначення.
Наземний міський транспорт Києва доставить Вас до місця призначення повільніше, ніж метро, але зате його мережа розвинена набагато ширше.
Наземний транспорт Києва представлений:
- Трамваями - Троллейбусами - Автобусами - Маршрутними таксі - Міською електричкою.
Для оплати проїзду необхідно пробити в компостер талон або мати при собі проїзний. Талончик вартістю 1.5 грн.
У більшості транспортних засобів працюють кондуктори, що продають талони. Талони іноді можна придбати і у водія. За оплатою проїзду в наземному транспорті стежать контролери.
Міська електричка Києва ходить між станціями "Київ-Петрівка" та "Троєщина" (колишня станція "Городня") у будні дні у ранкові та вечірні години.
Перший склад зі станції "Троєщина" йде у 6.43, остання ранкова електричка - в 8.51. Вечірній склад ходить з 16.58 до 19.44, інтервал - 12-13 хвилин.
Разом із запровадженням міської електрички КП "Київпастранс" відкрило нові автобусні маршрути № 59, 60, 61, що курсують до залізничної платформи "Троєщина". Вартість проїзду міською електричкою складає 1.7 грн. А єдиний квиток, який надає право проїзду в автобусі зазначених маршрутів та електричці, коштує 2 грн.
. Причини недоліків розвитку матеріально-технічної бази міського транспорту.
Незадовільний стан матеріально-технічної бази міського транспорту України пояснюється:
·недостатнім рівнем інвестування,
·обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів;
·відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань;
·відсутністю інвестицій на умовах концесій,
·відсутністю державно-приватного партнерства;
·недосконалістю механізмів лізингу.
Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння рухомого складу та транспортної інфраструктури.
Висновок
В цей час для задоволення потреб населення м. Києва в пасажирських перевезеннях у місті створено мережу автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутів. Загальна довжина маршрутної мережі міста складає 3457,4 км. Щільність маршрутної мережі (середня сукупна довжина всіх маршрутів, що пролягають через територію площею в 1 км2) складає 24,9 км/км2. Цей показник є одним з найвищих в Україні.
Зараз у Києві дев'ятнадцять трамвайних маршрутів, загальна протяжність яких налічує 249, 6 кілометрів. З 2013 року введено в експлуатацію так званий річковий трамвай. В Києві найбільш велика і розгалужена тролейбусна мережа порівняно з іншими великими містами України. На сьогоднішній день тролейбуси перевозять пасажирів по 41 маршруту. Загальна протяжність маршрутів близько 500 кілометрів. Стосовно автобусів, то на сьогоднішній день налічується 70 маршрутів і 8 автопарків. У всіх районах Києва добре налагоджене автобусне сполучення, що зв'язує різні ділянки міста. Київські маршрутні таксі йдуть по 221 маршруту, пов'язуючи різні райони міста.
Список використанних джерел
1.http://www.br.com.ua/inshe/technical/100481. htm <http://www.br.com.ua/inshe/technical/100481.htm>
.http://urbantransport. kiev.ua/ua_71.html <http://urbantransport.kiev.ua/ua_71.html>
.<http://ukraine-for-business.com/ua/info-for-tourists-in-ukraine/71-transport-in-ukraine>