Розвиток Кремінщини 30-50 років

Розвиток Кремінщини 30-50 років

Реферат з дисципліни: Історія України

на тему: Розвиток Кремінщини 30-50 років

Зміст

Розташування міста Кремінна

Основні події 30-50 років

Кремінщина у роки Великої Вітчизняної війни

Герої Кремінщини

Ріка нашої пам’яті

Висновок

Розташування міста Кремінна

кремінна колективізація голодомор війна

Місто Кремінна - центр Кремінського району. Воно розташоване у північно - західній частині Луганської області. Кремінна розміщується на берегах річок Кремінна, Красної, у 4 кілометрах від місця її впадіння у ріку Сіверський Дінець. Через місто проходить залізнична лінія напрямком Куп'янськ - Лисичанськ. Автошляхи поєднують Кремінну з іншими містами. Потрапити до неї можна з трьох напрямів: з півночі (з боку Харкова), з півдня (з боку Рубіжного) і з заходу (з боку Красного Лиману Донецької області). Кремінській міській раді підпорядковані села: Стара Краснянка, Житлівка, Червона Діброва і Кузьмине. Місто знаходилось в складі Лисичанського, Рубіжанського районів, тільки 1940 році місто стало районним центром. Назва міста має гідронічне походження. Воно утворене дублюванням назви річки Кремінної, що впадає у річку Красну у межах міста. Та, у свою чергу, здобула свою назву від найменування каменю „кремень". Цього мінерала багато ще й зараз на берегах річки, особливо, близько до її витоків. Починається річка Кремінна (зараз її здебільшого називають Родниковою) у Кремінному яру (Піщаний єрок). Сама ж річка Кремінна унікальна. Декілька кілометрів вона тече під землею у карстових порожнинах, а в яру виходить на поверхню. Раніше ця джерельна вода вважалася чудодійною. На витоках річки навіть була збудована дерев'яна каплиця, до якої місцеві жителі ходили за водою, (фото) Відомий мандрівник, академік Російської Академії Наук Іоанн Гюльденштедт, який у 1774 році побував у Кременній, у своїх подорожніх записах відзначав: „В п'яти верстах више впадения речки Красной в Донец - впадает с правой сторони в Красную ручей Кременной, на котором расположена частная (казенная) „малоросийская слобода" Кременная и вершина которого окружена густим лесом". Ліс, про який згадував Гюльденштедт, це не що інше, як сучасний Дубовий гай - пам'ятка природи місцевого значення. У гаю ростуть велетенські дуби віком близько 300 років. Цей район міста у народі так і зветься: Дубовий гай. В ужитку й інші топонімічні назви околиць міста: Підвільхи, Козинівка, Кудлівка, Землянка, Собаківка, Вигін, Жабокряківка, Заєрок, Манушин Єрок.

Основні події 30-50 років

1930 рік

У селах проходила колективізація. В Кремінній було створено 4 колгоспи: "Шлях Леніна", "ІЗ років Жовтня", "Червона діброва" і "Червона культура". Ще 6 колгоспів було організовано в Кабанньому: ім. Ладики, їм. Ворошилова, "Доброволець", "Іскра", "Перемога", "Сміливий орач". Тоді ж на землях Кабаннього створено було радгосп "Буксир", який мав 8 тракторів "Фордзон".

У Кремінній закладено велику на той час шахту "Кремін- на-Східна", розраховану на видобуток 400-500 тонн вугілля на добу. Було проведено укрупнення районів. Кабанський район був об'єднаний з Новоастраханським і утворився один район - Рубіжанський, з райцентром у м. Рубіжному. В Рубіжанському районі було 102 колгоспи.

1932 рік

У Кремінній створено промислову артіль, що випускала брички і різний сільськогосподарський інвентар. Через рік артіль було реорганізовано в мебельну фабрику, де виготовлялися шкільні меблі.

Стала до ладу шахта "Кремінна-Східна".

В Кремінських лісах створено республіканський заповідник в якому вирощувались і охоронялись цінні породи дерев, а також розводились хутрові звірі: хохуля, нутрія, норка, ласка. За рішенням уряду в Кабанньому створено дві машинно- тракторні станції: Площанську і Кабано-Рубіжанську, оснащені новітньою сільськогосподарською технікою. Ще одна МТС була створена в Новій Астрахані. Першим її директором став Я. П. Сидоренко, агрономом - В. Г. Збарський. Новоастраханська МТС одержала ЗО імпортних тракторів. В Кабанньому на базі МТС була організована республіканська 6-місячна школа, яка готувала трактористів.

Україна потерпала від страшного голодомору. В Кремінній від загального виснаження померло 102 чоловіки. В жительки села Новокраснянки Олени Андріївни Уразовської (Старикової) від голоду померла вся сім'я: батько - Стариков Андрій Матвійович, 1896 р. н.; мати Старикова Федосія Іванівна; брати - Василь (1921 р. Щ.І Семен (1923 р. н.), Павло (1925 р. н.), Олексій (1929 р.н.) Іван (1931 р.н.) сестра Ганна (1925 р. н.).

Першим ректором радянського Харківського державного університету призначено Якова Семеновича Блудова - уродженця села Новокраснянки.

1935 рік

Кабанський завод ім. Фрунзе перейшов на випуск апарати для хімічної промисловості.

У Кабанньому збудовано середню школу, реконструйовано клуб на 200 місць, де працювали агітбригада, духовний оркестр і оркестр народних інструментів. Село було електрофіковане і радіофіковане.

1937-1938 роки

За обвинуваченнями в антирадянських діях і участі в диверсійно- терористичних організаціях були заарештовані десятки жителів району. Серед заарештованих були працівник Кремінської елекростанції Франц Францевич Гіттель, вчитель Кремінської СШ № 2 Іван Аксентійович Волошин (колишній священник) і Федір Кузьмич Шевцов, бригадир колгоспу "Більшовик" Михайло Романович Ковтун, вчитель з с. Удобного Віктор Степанович Калиниченко, голова Рубіжанського райвиконкому Нагарний, секретар райкому партії Мисниченко.

Був зруйнований Свято-Троїцький храм у Кремінній. Така ж участь спіткала і Покровський храм, каплицю в Дубовому Гаю і каплицю на кладовищі.

У 1937 році в Кремінній відкрито середню школу - СШ № 1 (пізніше вона була перейменована в СШ № 4), крім того, реорганізовано на середню одну з семирічних шкіл. З червня 1938 року вийшов Указ Президії Верховної Ради Української РСР про утворення на території Донбасу Ворошиловградської і Сталінської областей. Рубіжанський район увійшов до складу Ворошиловградської області. До Ворошиловградської області увійшов і Новоастраханський район. Колгосп ім. Ладики (Залимання) став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

жовтня 1938 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище Кремінну віднесено до категорії міст районного підпорядкування. У грудні було закладено шахту "Кремінна-Західна". У село Нову Астрахань повернувся з армії танкіст С. Т. Ду- бенко, який за мужність і відвагу, виявлені в боях з японцями на озері Хасан був нагороджений орденом Червоної Зірки. Дубенко став першим орденоносцем на селі.

1939 рік

У Новій Астрахані методом народної будови почало прокладатися шосе, що мало зв'язати районний центр із залізничною станцією Рубіжне. У Кабанньому проживало 8,8 тис. чоловік. У Кремінній створено міськкомгосп і ремонтно-будівельн) контору. В сосновому лісі побудовано нове приміщення кремінського санаторію. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 лютого шахта "Кремінна-Східна" за перевиконання планів видобутку вугілля, організацію стаханівської роботи, високі показники циклічності і гарну підготовку фронту робіт була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. У колгоспі "13 років Жовтня" працювала бригада жінок-трактористок. У Кремінній проживало 11978 чоловік, а на території Кремінської Ради - 14710 чоловік.

Кремінські шахтарі видобули 46327 тонн надпланового вугілля. По дві норми за зміну давали забійники Левицький, Мартиненко, Давиденко.

У Кремінній працювала обласна школа сліпих

1940 рік

У Кремінній за ініціативою академіка І. М. Губкіна проводилися розвідки земних надр. З розвідувальної свердловини, пробуреної на березі річки Красної неподалік від шахти "Креміна-Західна", забив газовий фонтан. В 1941 році свердловина була законсервована. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 серпня районний центр з Рубіжного було перенесено в Кремінну і район перейменовано у Кремінський. В Кремінній відбулося засідання оргбюро, на якому головою райвиконкому було затверджено Білозерова. У Кремінському районі налічувалося 52180 чоловік населення, одна міська і 14 сільських Рад, 47 колгоспів, дві МТС, 60400 га посівних площ, дві шахти, чавуноливарний завод (230 робітників), мебельна фабрика (280 робітників). Ланкова колгоспу "КІМ" Пелагея Максимівна Богомолова була учасником Всесоюзної Сільськогосподарської Виставки. У Креміний відкрито районний Будинок культури. При районній бібліотеці створено спеціальний дитячий відділ.

1941 рік

Став до ладу Кремінський харчокомбінат, що мав цех безалкогольних напоїв, маслоробний цех і млин. В ніч з 21 на 22 червня проходили військові навчання у яких брали участь жителі Кремінної і Рубіжного. Всю ніч вони ходили в атаку, копали окопи та траншеї, а вранці розпочалася справжня війна: німецько-фашистські війська напали на СРСР. В перші дні Великої Вітчизняної війни сотні жителів Кремінського району пішли на фронт. Підприємства міста Кремінної перебудували свою роботу і почали випускати продукцію для фронту. Зокрема, мебельна фабрика виготовляла ящики для снарядів і переправні засоби. Тисячі домогосподарок шили бійцям теплу білизну, в'язали рукавиці і шкарпетки.

тисяч жителів брали участь у будівництві оборонних рубежів у Донецькій та Запорізькій областях. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1941 року старшому батальйонному комісару Миколі Матвійовичу Руденку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Прикордонник Руденко здійснив свій подвиг, відбиваючи атаки фіннів поблизу станції Хіталла. М. М. Руденко воював па Ленінградському, Центральному, Волхівському, Закавказькому фронтах. Багато разів був поранений. На війні був з липня 1941 року. М. М. Руденко народився в 1907 році в селі Климівці. З вересня місяця Кремінський район знаходився у прифронтовій зоні. В місті розташувалися військові підрозділи, частину будинків і лікарню було обладнано під госпіталі. В медсанбати, госпіталі і військові частини пішло 160 кремінських дівчат. У Кремінній було організовано 10 пралень для прання білизни бійців. Жінки міста і району виготовили 10 тисяч комплектів обмундирування. 1500 жителів району взяло участь у будівництві оборонного рубежу на річці Айдар. При виконанні завдання радянського командування загинула розвідувальна група, що складалася з кремінських дівчат-комсомолок Т. Абакуменко, В. Єжеленко, А. Козіпої, М. Бібік, яка була направлена для збирання відомостей в тил ворога. У зв'язку з наближенням фронту була підірвана шахта "Кремінна-Східна", а шахтне обладнання вивезено в Кузбас. Але незабаром надійшов наказ про відновлення роботи шахти. З однієї з шахт Лисичанська на "Кремінну-Східну" було завезено необхідне обладнання і вже всередині грудня шахта видала на-гора перші тонни вугілля. Шахтарі видобували 400-450 тонн вугілля на добу.

1942 рік

1943 рік І

28 січня 35-а гвардійська стрілецька дивізія об 11-й годині ЗО хвилин перейшла у наступ у напрямі Новоборова, Голубівка, Павликівка, північна околиця с. Новокраснянки. 195-а стрілецька ДИВІЗІЯ перейшла у наступ у напрямі Шевченкове, Булгаківка, південна околиця Новокраснянки. 41-а гвардійська дивізія розпо- чала наступ на Нову Астрахань з завданням вийти у напрямі Ми- хайлівки, але зустріла шалений опір противника. ЗО січня стрілецькі полки 35-ої гв. стрілецької дивізії звільнили Новокраснянку Житлівку, Червонопопівку 195-а стрілецька дивізія о 18-й годині оволоділа північно-східною частиною Кремівної. ЗО січня було звільнено Кабаннє. 31 січня частини 195-ої стрілецької дивізії звільнили Кремінну. Того ж дня частини 41 -го гвардійського стрілецького корпусу звільнили від гітлерівців Нову Астрахань. Постановою Кремінського райвиконкому № 1 від 5 лютого завідуючим шахтою "Кремінна-Східна" призначено Ф. І Любича. Розпочалася відбудова шахти. У перших числах березня оборону по лівому берегу р. Сіверський Дінець від Серебрянки до Рубіжного зайняла 78-а гв. стрілецька девізія, якою командував полковник М. М. Михайлов. Місто Кремінна опинилося у прифронтовій смузі. У лютому в Кремінній почала працювати районна бібліотека. У березні в Кремінній запрацював деревообробний комбінат. Відвантажувалися сотні вагонів кріпильного лісу і високовольтних опор для відродження шахт і електростанцій, круглого лісу для фронту, госпіталів та на інші потреби. В селищі Житлівці знаходився трест "Лисичанськвугілля"- Головою Кремінського міськвиконкому була Олена Олек- сандрівна Волкова. Спостережений пункт командира 78-ої гв. стрілецької дивізії полковника М. М. Михайлова розміщався на териконі шахти "Кре- мінна-Східна". Кабанський завод їм. Фрунзе виконував військові замовлення. На заводі виготовлялися поршні, поршневі кільця, диски, муфти зчеплення, а також проводився ремонт сільськогосподарських машин. В ніч з 5 на 6 травня стрілецькі полки 78-ої дивізії на човнах, зроблених на кремінських лісозаводах, форсували річку Сіверський Дінець і захопили плацдарм на правому березі. Цей плацдарм став називатися Привільнянським. У зв'язку з тим, що Кремінна знаходилась під постійним обстрілом противника, який займав пануючі висоти на правому березі Дінця, і були великі втрати серед населення, було прийнято рішення про евакуацію жителів Кремінної в більш безпечні місця - в Кабаннє, Новомикільське та інші населені пункти.

На допомогу 78-й стрілецькій дивізії стали підходити полки 61 -ої стрілецької дивізії. В ніч на 4 серпня воїни 453 стрілецького полку 78-ої дивізії ст. лейтинант Васюков, розвідник ст. сержант Крахмальний, зв'язківець рядовий Євсеєв і санінструктор Валя Бикова залізли на вершину терикону, що знаходився на нейтральній смузі, знищили німецьких спостерігачів, які сиділи там, і самі зайняли німецьку вогневу точку. Протягом доби сміливці відбивали атаки фашистів. В живих залишився один Євсеєв, який відійшов. Вранці 9 серпня групі автоматників вдалося витягти тіла загиблих бійців. 10 серпня героїв поховали на кладовищі в Кремінній. За свій подвиг Васюков і Бикова були посмертно нагорожені орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, а Євсеєв орденом Бойового Червоного Прапора. 13 серпня 78-д гв. стрілецька дивізія була передислокована в район Красного Лиману, а її місце зайняла 61-а стрілецька дивізія, якою командував генерал Лозанович. В ніч на З вересня полки 61-ої дивізії форсували Дінець в районі с. Білогорівки і розпочали наступ на Слов'янськ.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 вересня І943 року командиру авіаескадрильї 16-го гвардійського бомбардувального авіаполку авіації дальньої дії гвардії майору Степану Івановичу Швецю присвоєно звання Героя Радянського Союзу С І Швець - автор книги "Под крыльями.ночь". Народився С І Швець у 1905 році в селі Булгаківці. Указом Призидії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Івану Федоровичу Єфименку за подвиг, здійснений ним при форсуванні Дніпра, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. І. Ф. Єфименко народився у 1914 році в селі Удобному (тепер Ново-Водяне). З 4 грудня почала виходити районна газета "Більшовицький шлях".

Указом Президії Верховної Ради СРСР від ЗО грудня 1943 року командирові стрілецького батальйону 182-го гв. стрілецького полку 62-ої гв. стрілецької дивізії 37 армії Степового Фронту гвардії капітану Василю Йосиповичу Даньку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В. Й. Данько народився у 1917 році в селі Новій Астрахані. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1943 року за подвиг при форсуванні Дніпра старшому сержантові Федору Терентійовичу Дачку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ф. Т. Дачко народився в 1923 році в селі Марківці Штепів- ського району Сумської області. З 1930 року Ф. Т. Дачко проживав у селі Кабанньому. и 1944 рік Наприкінці 1943 - на початку 1944 року дали паливо шахти "Кремінна-Західна" і "Кремінна-Східна".

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 лютого 19 року командирові розрахунку 45-міліметрової гармати 60-го артилерійського полку 16-ої гв. кавалерійської дивізії 7-го гв. валерійського корпусу 61-ої армії гвардії старшому сержанту Володимиру Михайловичу Вишневецькому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В. М. Вишневецький народився у 1905 році в селі Новомикільському. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1944 року помічникові командира взводу 5-ої окремої мотострілецької бригади гвардії старшому сержанту Олександру Івановичу Свічкарьову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 0.1 Свічкарьов народився у 1924 році в селі Макіївці. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 липня 1944 року єфрейтору Юхиму Єрмолайовичу Бові присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. Ю. Є. Бова воював на Північно-Західному, 2-му Прибалтійському фронті. Загинув 20 липня 1943 року. Похований в селі Князєво Староруського району Новгородської області. Народився Ю. Є. Бова у 1919 році на хуторі Верхня Попівка.

1922

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1944 року командирові роти 306-ої стрілецької дивізії 43-ої армії 1-го Прибалтійського фронту капітану Прокопу Михайловичу Герасименку присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. П. М. Герасименко загинув 22 червня 1944 року. Похований в селі Шумиліно Вітебської області (Білорусія). Народився П. М. Герасименко у 1914 році в селі Піщаному. Указом Президії Верховної Ради С РСР від 22 липня 1944 року командирові артилерійського дивізіону 122-го гв. артилерійського полку 51-ої гв. стрілецької дивізії 6-ої гв. армії 1-го Прибалтійського фронту гвардії капітану Миколі Івановичу Лопаті присвоєно звання Героя Рядянського Союзу. М. І. Лопата народився у і в Кремінній.

Кремінщина у роки Великої Вітчизняної війни

З перших днів Великої Вітчизняної війни сотні жителів міста добровільно пішли на фронт. Кремінські підприємства виготовляли продукцію для фронту. На меблевій фабриці виготовлялися ящики для снарядів і переправні засоби. Тисячі домогосподарок шили бійцям теплу білизну, в'язали рукавиці, шкарпетки. Жителі міста брали участь у будівництві оборонних рубежів. З вересня 1941 року Кремінна перебувала у прифронтовій смузі. В місті розташувалися військові підрозділи, госпіталі. 10 липня 1942 року після масових нальотів ворожої авіації Кремінна була окупована фашистськими загарбниками. Шахта "Кремінна-Східна" була підірвана, а обладнання вивезено в Кузбас. В період окупації у Кремінських лісах діяв партизанський загін під командуванням Якова Сиворонова. 31 січня 1943 року підрозділи 195-ї стрілецької дивізії звільнили місто від окупантів. Та й після звільнення неподалік Кремінної по лінії Сіверського Дінця ще півроку стояв фашист. Оборону зайняла 78-а гв. Стрілецька дивізія, якою командував полковник М.М. Михайлов. Спостережний пункт розміщувався на териконі шахти. Під час цих боїв загинуло близько 3000 бійців і командирів Червоної Армії. Частина з них похована у братських могилах, розташованих на території міста, в лісі. Після вигнання фашистів з кремінської землі розпочалася відбудова зруйнованого війною народного господарства. Запрацювала шахта „Кремінна-Східна", лісопильні заводи, інші підприємства й установи. На честь визволителів та видатних людей Кремінної було названо декілька вулиць міста: вулиця генерала Обушенка, генерала Полнова, Дражевського, селище імені генерала Михайлова. За бойові подвиги трьом уродженцям Кремінної було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Так, наказом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1944 року командирові артилерійського дивізіону 122-го гв. Артилерійського полку 51-ої гв. стрілецької дивізії 6-ої армії 1-го Прибалтійського фронту гвардії капітану Миколі Івановичу Лопаті було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Герої Кремінщини

Народився Микола Іванович у 1922 році у Кремінній. Закінчив Кремінську середню школу №2 у 1937р. В армії Лопата перебував з 1938 року. У 1940 році закінчив Ленінградське артилерійсько-технічне училище. Участь у Великій Вітчизняній війні - з червня 1941 року. Воював на Західному, Південно-Західному та 1-у Прибалтийському фронтах. Був тричі поранений, нагороджений 2-ма орденами Червоного Прапору, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 2-го ступені, 2-ма орденами Червоної Зірки, медалями. У 1952 році закінчив Військову академію ім.Ф.Дзержинського. Отримав звання полковника. Помер у 1977 році.

Антон Корнійович Давиденко народився у 1908 році у Кремінній. Закінчив неповну середню школу, у 1933 році Слов’янське педагогічне училище. Працював інструктором Макеївського райкому комсомолу, помічником директора Слав'янського будинку. У лавах Радянської Армії перебував з 1938 року. Брав участь у визвольному поході у західній області України і радянсько-фінській війні. У Великій Вітчизняній війні був з першого її дня. Воював на 1-у Українському фронті. Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року командирові мотострілецького батальйону 23-ї гвардійської мотострілецької бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 1 -го Українського фронту гвардії майору А.К.Давиденку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він також був нагороджений 3-ма орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня і Червоної Зірки. Після війни трудився на освітянській ниві. Жив у місті Слав'янськ Донецької області. Свій подвиг, за який одержав Зірку Героя, Антон Корнійович здійснив під час взято Трептов-парку у Берліні. Іван Тимофійович Гончаров народився 1920 році у селі Житлівка. Зараз воно підпорядковується Кремінській міськраді. Спочатку навчався у Житлівській школі, а потім - у Кремінській СШ №2. В армії перебував з 1938 року. Закінчив у 1941 році Подільське піхотне училище. Під час війни воював на Південно-Кавказькому, 2-у Прибалтійському, 2-у і 3-у Українських фронтах. Нагороджений був орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями. Загинув 20 червня 1945 року у Чехословаччині. Похований на Центральному Віденському цвинтарі (Австрія).

Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року командирові 1-го мотострілкового батальйону 30-ї гвардійської механізованої бригади гвардії капітану. І.Т. Гончарову було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У селі Житлівка одна з вулиць носить ім'я Героя, а у місцевій школі створено його меморіальний музей. У 1995 році бойова нагорода, орден Леніна, знайшла власника-жителя Кремінної Івана Федоровича Топчія, нагородженого у 1943 році під час боїв за Сталінград. Також він служив на Південно-Західному фронті, приймав участь в обороні Харкова 10 березня 1942р. У числі нагород Івана Федоровича також є: 25 державних нагород, Орден Леніна, Орден Великої Вітчизняної війни І і ІІІ ступеня, Орден Червоної Зірки, Орден Слави ІІІ ступеня, дві медалі "За відвагу", дві - за бойові заслуги. Щодо його викладацької кар’єри- він був директором середньої школи №2 з 1959р. по 1968р. і з 1968р. по 1974р. Також, директором середньої школи №2 з 1974р. по 1986р. був Григорій Михайлович Лавка. Він, як і І.Ф.Топчій, приймав участь у бойових діях: воював в 62-ій Гвардійській Звенигородсько-Будапештській ордена м...Богана Хмельницького девізії, у Корсун-Шевченківській операції, у битву за Дніпро, в форсуванні Дністра, Дунаю, Ясно-Кишинівській битві. Був нагороджений Орденом Слави, Орденом Великої Вітчизняної війни, двома медалями "За відвагу", і ще 20 медалями і Орденом Богдана Хмельницького. 24 червня 1945 року учасниками параду Перемоги у Москві були Креміннями Микола Іванович Ходун, Микола Кіндратович Кравченко, Андрій Макарович Коротун, Микола Микитович Шаповалов, Іван Митрофанович Малахів, Іван Васильович Ременяка. За року Великої Вітчизняної війни на фронт пішло більше 14 тисяч жителів району, близько 8 тисяч з них загинули.

Ріка нашої пам’яті

"Слышишь зов из могил на июньской заре

То взывают к живым побратимы мои.

Ты за то, что сегодня живёшь на земле,

Братська могила радянських воїнів (м.Кремінна, сквер шахти "Кремінна"). У ході зимового 1943 року настання Радянської Армії війська 4 - го Гвардійського стрілецького корпусу 1-ї Гвардійської армії Південно - Західного фронту, взаємодіючи з частинами фронтовий рухомої групи, звільнили багато населених пунктів Ворошиловградської області. 31 січня 1943 був звільнений районний центр і залізнична станція Кремінна. У братській могилі в сквері шахти "Кремінна" поховані радянські воїни, полеглі в боях з ворогом у районі м. Кремінна та померлі від ран у лютому - липні 1943 р. Всього у братській могилі поховано 8 радянських воїнів. Імена їх відомі. У 1951 році на могилі встановлено пам'ятник серійного виробництва, в 1974-му - меморіальна дошка з іменами загиблих. Могила обнесена металевою огорожею. На могилі - пам'ятник: на прямокутному постаменті - скульптура радянського воїна в зростання. Воїн зображений у літній польовій формі, на плечах плащ-палатка, ліва рука притиснута до грудей, права - на автоматі. Перед пам'ятником, на підвищенні - меморіальна дошка з написом: "Вічна слава героям, полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини при визволенні міста Кремінна". Далі перераховуються імена загиблих. Увічнює пам'ять про подвиг радянського народу, його армії в боротьбі за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 рр.. Гіла перепохованих воїнів, загиблих на території Кремінського району в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

Пам'ятний знак на честь воїнів 195 -ї стрілецької дивізії (м. Кремінна, пл.Червона, Парк Слави)  У ході зимового 1943 настання Радянської Армії війська 4 -го Гвардійського стрілецького корпусу ІІ -ї Гвардійської армії Південно -Західного фронту, взаємодіючи з військами фронтовий рухомої групи, звільнили багато населених пунктів у тому числі місто і залізничну станцію Кремінна Ворошиловградської області. Частини 19 - ї танкової дивізії гітлерівців двічі переходили в люту контратаку, намагаючись знову захопити м. Кремінна. Однак воїни 195 -ї стрілецької дивізії вистояли (командир дивізії полковник В.П. Каруна), а потім змусили ворога відступити на правий берег річки Сіверський Донець. У 1974 р. в місті Кремінна за рішенням виконкому Вирішили - ловградского обласної Ради депутатів трудящих від 18 червня 1974 № 311 на честь воїнів 195 -ї стрілецької дивізії, які визволили м. Кремінна від німецько- фашистських загарбників встановлено пам'ятний знак. На залізобетонної майданчику - обеліск з металевих труб. У центрі обеліска -меморіальна дошка з текстом " Слава безстрашним воїнам 195 -ї стрілецької дивізії, які звільнили м.Кремінна від німецько- фашистських загарбників 31 січня 1943 "

Пам'ятна дошка Н.Є. Шаповалу - видатному українському громадському та політичному діячеві поч. ХХ ст. (м.Кремінна, будівлю центральної кантори лісомисливського господарства)

З ініціативи Кремінський районної державної адміністрації та активної участі Кремінського лісового господарства 7 лютого 2007 на адміністративній будівлі Кремінського лісомисливського господарства була встановлена пам'ятна дошка Н.Е.Шаповалу - відомому політичному діячеві України початку ХХ століття. На дошці напис: "З 1898 по 1900 рік у Кремінній в Новоглуховской державної лісової школі вчився Микита Юхимович Шаповал - відомий український громадський і політичний діяч, публіцист, поет і соціолог, співавтор IV Універсалу. Навчання в лісовій школі стало основою в його подальшій діяльності в якості директора Департаменту лісових справ у складі Української Народної Республіки. "    Братська могила радянських воїнів (м.Кремінна, Кремінське лісомисливське господарство, Дубовий гай № 2)  У ході зимового 1943 настання Радянської Армії війська 4 - го Гвардійського стрілецького корпусу 1 -ї Гвардійської армії Південно - Західного фронту, взаємодіючи з частинами фронтовий рухомої групи, звільнили багато населених пунктів Ворошиловградської області. 31 січня 1943 був звільнений районний центр і залізнична станція " Кремінна". Ворог запекло пручався і до кінця лютого 1943 фронт стабілізувався по річці Сіверський Донець південно - схід і на південний захід від м. Кремінна. У середині липня 1943 року війська Південно-Західного фронту знову відновили наступ. м.Кремінна став фронтовим містом. У декількох кілометрах від нього, по річці Сіверський Донець, фронт стабілізувався до липня 1943 року, коли наші війська Південно - Західного фронту знову відновили наступ. У братській могилі в Дубовому гаю № 2 поховані воїни, полеглі в боях з ворогом у районі м. Кремінна та померлі від ран в період з січня по серпень 1943 року. Всього в могилі поховано 136 радянських воїна. Імена їх відомі. У 1957 році на могилі встановлено пам'ятник, а в 1974 році встановлені - меморіальні дошки з іменами загиблих. На могилі - пам'ятник на восьмигранному постаменті: скульптура воїна в повний зріст. Воїн зображений у шинелі з автоматом за плечем. Перед скульптурою - п'ять меморіальних дощок з іменами загиблих воїнів. Пам'ятник увічнює пам'ять про подвиг радянського народу, його армії в боротьбі за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр..    Братська могила радянських воїнів (м.Кремінна, Кремінське лісомисливське господарство, Дубовий Гай № 1) У ході зимового 1943 настання Радянської Армії війська 4 - го Гвардійського стрілецького корпусу 1 -ї Гвардійської армії Південно -Західного фронту, взаємодіючи з частинами фронтовий рухомої групи, звільнили багато населених пунктів Ворошиловградської області, в тому числі 31 січня 1943 був звільнений районний центр і залізнична станція " Кремінна". Противник кілька разів переходив в контратаку, намагаючись знову захопити Кремінну. Однак 195 - а стрілецька дивізія разом з частинами 10 -го танкового корпусу рухомої групи фронту зірвали ці спроби і відкинули гітлерівців на правий берег річки Сіверський Донець. м. Кремінна став фронтовим містом. У декількох кілометрах від нього, по річці Сіверський Донець, фронт стабілізувався до липня 1943 року, коли війська Радянської Армії Південно -Західного фронту знову відновили наступ. У братській могилі в Дубовому гаю № 1 поховані радянські воїни, полеглі в боях з ворогом у районі м. Кремінна та померлі від ран в січні - серпні 1943 року. Всього в могилі поховано 54 радянських воїна. З них: офіцерів -11, сержантів і солдатів - 43. Імена їх відомі. У 1951 році на могилі був встановлений пам'ятник у вигляді обеліска з цегли та цементу. У 1974 р. за рішенням виконкому Ворошиловградського обласної Ради депутатів трудящих № 251 від 03.12.1974 р. встановили новий пам'ятник. Автори скульптури: В.Е Орлов, І.П. Овчаренко. Могила являє собою майданчик 6 м. х 5 м. із залізобетонних плит. На задньому плані, праворуч - монумент зі штучного каменю, у верхній частині якого викарбувано голова радянського воїна в касці, нижче: 1941 - 1945 рр.. У центрі могили, на підвищенні - меморіальна дошка з іменами загиблих воїнів. Тильна і ліва сторони могили обрамлені бордюром. Скульптура з штучного каменю. Увічнює пам'ять про подвиг радянського народу, його Армії в боротьбі за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 рр..    Пам'ятник воїнам - працівникам Кремінського лісгоспзагу (м.Кремінна, біля будівлі контори на центральній садибі Кремінського лісомисливського господарства) Працівники Кремінського лісгоспзагу взяли активну участь у боротьбі з німецько -фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.. Багато хто з них не повернулися з фронту, віддавши життя за Батьківщину. З метою увічнення пам'яті про радянських воїнів - колишніх працівниках Кремінського лісгоспзагу, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.., За рішенням виконкому Кремінського міської Ради депутатів трудящих в 1965 році у будівлі центральної контори Кремінського лісомисливського господарства встановлено пам'ятник. З лівого боку стели - скульптура радянського воїна в повний зріст. Воїн зображений у парадній формі з автоматом в руках, голова повернута вправо, біля його ніг - лавровий вінок. У верхній частині стіни напис: "Вічна слава воїнам - колишнім працівникам Кремінського лісгоспзагу, полеглим в боях за Батьківщину ". Під текстом - імена 63 -х співробітників лісгоспзагу, полеглих у боях з ворогом. Скульптура і вінок - із залізобетону, стела - зі штучного каменю.    Братська могила радянських воїнів (м.Кремінна, пл.Петровского)

У братській могилі похований прах 8 невідомих радянських воїнів, імовірно 195 - й або 78 - ї стрілецьких дивізій Південно-Західного фронту, полеглих у боях з німецько -фашистськими загарбниками у період січня - серпня 1943 Спочатку воїни були поховані в лісі в районі шахти № 1. Останки загиблих воїнів 9 травня 1976р. перепоховані на площі ім. Петровського м. Кремінна. Пам'ятник встановлено на честь 20 - ї річниці Перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною. Виконано Харківським художньо - виробничим комбінатом. На лицьовій стороні постаменту - меморіальна дошка з текстом: "Вічна пам'ять героям, полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини ". Увічнює пам'ять про подвиг радянських воїнів, полеглих у боях за честь і незалежність нашої Батьківщини.

Братська могила радянських воїнів (м.Кремінна, сквер шахти " Кремінна")  У ході зимового 1943 настання Радянської Армії війська 4 - го Гвардійського стрілецького корпусу 1 -ї Гвардійської армії Південно - Західного фронту, взаємодіючи з частинами фронтовий рухомої групи, звільнили багато населених пунктів Ворошиловградської області. 31 січня 1943 був звільнений районний центр і залізнична станція Кремінна. У братській могилі в сквері шахти " Кремінна" поховані радянські воїни, полеглі в боях з ворогом у районі м. Кремінна та померлі від ран у лютому - липні 1943 р. Всього у братській могилі поховано 8 радянських воїнів. Імена їх відомі. У 1951 році на могилі встановлено пам'ятник серійного виробництва, в 1974 -му - меморіальна дошка з іменами загиблих. Могила обнесена металевою огорожею. На могилі - пам'ятник: на прямокутному постаменті - скульптура радянського воїна в зростання. Воїн зображений у літній польовій формі, на плечах плащ -палатка, ліва рука притиснута до грудей, права - на автоматі. Перед пам'ятником, на підвищенні - меморіальна дошка з написом: "Вічна слава героям, полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини при визволенні міста Кремінна". Далі перераховуються імена загиблих. Увічнює пам'ять про подвиг радянського народу, його армії в боротьбі за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 рр.. Гіла перепохованих воїнів, загиблих на території Кремінського району в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.    Пам'ятний знак радянським воїнам -шахтарям (м.Кремінна, парк біля клубу " Кремінна", вул.Інтернаціональна)  Багато Кремінських шахтарів мужньо боролися з німецько- фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.. 44 з них не повернулися з фронту, пав смертю героїв за честь і незалежність Соціалістичної Батьківщини. У 1969 р. радянським воїнам - колишнім працівникам Кремінських шахт, полеглим в боях за Батьківщину, встановлено пам'ятний знак. Він являє собою прямокутну стелу. Зліва, зверху - опукле зображення медалі Золота зірка і ордена Вітчизняної війни. Нижче - напис: " 1941-1945 рр.. Живучи Вам нескінченно повинні "

Братська могила радянських воїнів (м.Кремінна, вул.Вокзальна, 2)  З вересня 1941 року по липень 1942 недалеко від Кремінній проходила лінія фронту. Після звільнення міста 31 січня 1943 до кінця лютого 1943 фронт знову стабілізувався в декількох кілометрах південно - восточнеее і південно - захід до м. Кремінна до середини липня 1943 року, коли наші війська Південно - Західного, а в серпні і війська Південного фронтів знову відновили наступ, що завершилося повним звільненням Донбасу від німецько - фашистських загарбників. У братській могилі в сквері заводу " Ритм" поховані радянські воїни, полеглі в боях з ворогом у районі м. Кремінна та померлі від ран у 1941-1945 рр.. Всього поховано 32 радянських воїна. Імена їх відомі. У 1957 році на могилі встановлено пам'ятник серійного виробництва. Могила обнесена металевою огорожею. На ній пам'ятник: на прямокутному постаменті - скульптура радянського воїна в повний зріст. Воїн зображений у літній польовій формі, на плечах - плащ - намет, ліва рука притиснута до грудей, права - на автоматі. Перед пам'ятником - меморіальні дошки з іменами загиблих. Увічнює пам'ять про радянських воїнів, полеглих в боротьбі з німецько - фашиських загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр..

Висновок

Отже. можна сказати, що 30-50 роки 19 ст були дуже важкими для Кремінщини, В квітні 1918 року населені пункти краю захопили кайзерівські війська. Багато жителів навколишніх сіл пішли в партизани. В кремінських лісах під час німецької окупації діяло кілька партизанських загонів. В листопаді австрійсько-німецькі війська відійшли на Захід і вже в грудні в Кремінній та інших селах була встановлена Радянська влада. В червні 1919 року Кремінну захопили денікінці, а в грудні вона була визволена дивізіями Першої Кінної армії.

Великі зміни відбулися в житті селян у 1928-1930 роках. Спочатку були організовані перші ТСОЗи, а на їх основі були створені колгоспи. В 1930 році було закладено велику на той час шахту "Кремінна-Східна", розраховану на видобуток 400-500 тонн вугілля на добу. Шахта стала до ладу у 1932 році. В 1929 році в Кремінній відкрито майстерню по ремонту баянів, на основі якої згодом виросла відома на всю Україну фабрика баянів. У 1932 році створено промислову артіль, що випускала брички і різний сільгоспінвентар, яку наступного року було реорганізовано на меблеву фабрику, де виготовлялися шкільні меблі.

липня 1942 року район окупували німецько-фашистські загарбники. У Кремінських лісах почав діяти партизанський загін під командуванням Я.І. Сиворонова.

В середині січня 1943 року на підступах до Кремінної розгорілися жорстокі бої. 31 січня Кремінна і багато інших населених пунктів району були звільнені Червоною Армією.