Українські замовляння як жанр фольклору

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Культурология
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    26,65 Кб
  • Опубликовано:
    2014-06-23
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Українські замовляння як жанр фольклору

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХАРКІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ ФІЛОЛОГІЯ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО

СЕКЦІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИКА





Тема

Українські замовляння як жанр фольклору

Виконала Смоленська Ангеліна Романівна

учениця 9 класу Березівської ЗОШ І-ІІ ст.

Науковий керівник

Смоленська Людмила Миколаївна

вчитель української мови та літератури

Березівської ЗОШ І-ІІ ст., І категорія





2011 р.

ВСТУП

Той шар української (а ширше - східнослов'янської і загальнослов'янської) культури, про який піде мова у моїй роботі - особливий. Причому особливий у багатьох відношеннях. Цей шар найпотаємніший. Захований у надрах фольклору біля самого його серця, біля самих джерел. Найбільш замкнений для невтаємничених, для профанів і чужинців. Досі вчені-фольклористи нарікають на те, як важко збирати замовляння, як неохоче інформанти повідомляють шукані тексти й описують дії, які їх супроводять. Отже, ще й донині - нехай у неясній, «забобонній» підсвідомості - замовляння оберігаються народною культурою від стороннього погляду, чи то буде холодно-аналітичний погляд ученого, чи люто викривальний - «борця проти пережитків», чи зацікавлений - нашого атеїстичного сучасника. Так бережуть і охороняють лише святині.

Досить сказати, що замовляння, мабуть, найзабутіший і нерозповсюджений жанр фольклору, який довгий час не визнався. Але, як не дивно, наші сучасники все частіше звертаються до прадавньої практичної магії. Можливо, в цьому є якийсь сенс?

Мене зацікавило це питання. Працюючи над своєю роботою, з'ясувала, що у ХVІІІ столітті замовляння лише згадуються у контексті міфологічних уявлень словян. А вже у ХІХ ст. дослідження цього жанру усної народної творчості простежується у працях О.Буслаєва, М.Костомарова, П.Єфименка, Ф.Рильського, С.Максимова, О.Потебні, ранніх роботах Д.Зеленіна. Відомими збирачами і популяризаторами народної творчості (в тому числі і замовлянь) вважаються А.Чепа, Я.Новицький, П.Єфименко, Г.Іллінський, В.Кравченко. Одним з найвідоміших дослідників фольклору є П.Чубинський. Власні фольклорно-етнографічні дослідження та залучення порівняльного матеріалу роблять його праці енциклопедичним посібником народної культури.

Потім звернула увагу, що пізніше дослідження особливостей замовлянь знаменується науковою розвідкою М.Грушевського. Вчений розглядає замовляння як окремий жанр народної творчості і наголошує на їх архаїчності і самобутності.

А також простежила, що інтерес до замовляння як жанру народної творчості знову активізується лише на початку 60-х років ХХ століття. Зараз дослідження сучасної замовної традиції становлять собою унікальні відомості про передачу сакрального знання і принципи використання текстів у традиційній медицині, що передбачає вивчення замовляння як психічного феномену.

Цю тему обрала через те, що, вважаю, збирати замовляння потрібно продовжувати і в наш час, бо цей жанр фольклору на сьогоднішній день не користується популярністю на відміну від інших видів усної народної творчості. А людей, які вміють замовляти, залишилося мало, а самі замовляння втрачають свою «цілющу» силу через зневіру до них. Але якщо людина звертається до практичної магії, то в більшості випадків віра допомагає робити чудеса.

Обрану тему вважаю актуальною, тому що з кожним роком ці перлини фольклору, на жаль, втрачаються, бо дар замовляти є не в кожної людини, він передається з покоління в покоління. Протягом багатьох тисячоліть замовляння змінювалися, доповнювалися, заборонялися. Не зважаючи на це вони дійшли до нашого часу і зайняли своє місце у сучасному світі.

За основу науково-дослідницької роботи взяла книгу «Українські замовляння», упорядник М. Н. Москаленко, автор передмови та коментаря М. О. Новикова.

Об'єктом дослідження стали замовляння Шевченківського та Куп'янського районів.

Предмет дослідження - специфічні жанрові і структурно-змістові особливості замовних текстів.

Отже, мета моєї роботи - дослідити одну із галузей народної духовної культури.

Виходячи з мети роботи, поставила перед собою завдання:

опрацювати вже відомі джерела про походження найменш вивченого шару національної словесності;

проаналізувати специфічні жанрові особливості замовлянь;

простежити зв'язок замовних текстів зі святами та обрядами календарного циклу;

відзначити значимість магії слова в українській народній медицині;

самостійно зібрати зразки замовлянь та класифікувати їх.

Практичне значення дослідження. Проведена робота дозволить з'ясувати специфічні жанрові і структурно-змістові особливості замовних текстів, їх зв'язок зі святами та обрядами календарного циклу, а також лікувальну магію в народній медицині.

Дану роботу можна використати як повідомлення на засіданні мовно-літературного гуртка й під час проведення тижня української мови та літератури.

Зі своїм дослідженням я виступила на одному із засідань мовного гуртка «Мовознавець» нашого навчального закладу.

1. ЗАМОВЛЯННЯ ЯК ЯВИЩЕ НАРОДНО-ПОБУТОВОЇ ТРАДИЦІЇ

В Україні священне знання замовлянь передавалося винятково усним шляхом. Написане ж слово втрачало свій сакральний зміст. А в такий спосіб неможливо вичерпно передати сакральну енергетику знання. Зауважимо, що фольклор є живим організмом завдяки усному побутуванню і як знання, передавався усно. Чи не тому увесь масив народної творчості представляє собою саме те герметичне відання про світобудову, уламки якого ми підхопили, оголосивши це усною народною творчістю, мистецтвом слова. Тому зараз і поширена думка, що XXІ століття є століттям інформації, а не знання. Фольклорне слово у традиційному розумінні анулює той досвід, який несе слово через називання, а результатом є штучне, дуже зручне, оскільки очевидне, двохвимірне опредмечування реальності. За абсолютизації тексту, незважаючи на позатекстову реальність, ми переводимо фольклор в поверхові концепти: епітети, порівняння, символіку і т.д., що орієнтує на утилітарно-матеріалістичне ставлення і робить нас безпомічними перед пізнанням трансценденції народного слова.

Спільним елементом для всіх жанрів, (магічних практик) була віра у магічну силу слова і дії (обряду) і спільність архетипічних символів, оскільки етнічне колективне несвідоме визначало і образно-поетичну систему народнопоетичної творчості.

Місяць, місяць, місяченько.

Світиш, брате, височенько.

Освіти мою світлицю,

І дівчину-чарівницю.

1.1 Специфічні жанрові і структурно-змістові особливості замовних текстів

Заглиблення у внутрішню сутність замовного тексту - контексту можливе через детальний аналіз його структурної будови: звукової, словесної, синтаксичної організації, а також поетики, ритміки і тоніки, що дозволяє уявити текст як цілісну систему, прослідкувати його звязки з ритуалом. Подібний підхід дозволяє визначити ступінь архаїчності окремих текстів. Крім цього, аналіз внутрішньої текстової організації дає змогу більш рельєфно уявити деякі власне жанрові особливості формотворення замовлянь, символіку поетичних і синтаксичних фігур, засоби їхньої художньої організації, а також звязок текстів з обрядами супроводження. Вивчення змістової природи замовляння передбачає наявність відповідних моделей його творення, тобто основних складових, завдяки яким замовляння проявляється як жанр народної обрядової культури. Кожен мотив замовляння образний за своєю природою, він формує образ, задає відповідний стереотип поведінки чи схему його використання, підкреслюючи таким чином його моделювальні властивості. Наприклад, Михайло-Рихайло (персонаж замовляння) має зарубати змія - іншої моделі поведінки не передбачається; вода, використання при обмиванні хворого/покійного, має бути вилита у глухий кут; завязана мотузка спалюється тощо.

Існуюча сталість замовлянь зумовила відповідну збереженість архаїчних текстів, особливо їхню ритміку і поетику. Основна мета виголошення лікувальних замовлянь (вплив на психіку хворого) реалізується за допомогою ритуальної дії, форми мовлення (ритму) і його образного обрамлення. Звідси насиченість замовлянь метафорами, гіперболами, порівняннями. Якими б майстерними не були форми передачі думки, вони не мають самостійного художнього завдання, а підпорядковуються загальній ідеї виголошення тексту.

Наприклад, замовляння на зупинення кровотечі:

Там на горі тури орали, красну рожу сіяли.

Красна рожа не зійшла.

Там дівка стояла.

Коло синього моря безребра овечка стояла.

Край червоного моря червоний камінь лежить.

Де сонце ходить, там кров знімається,

Де сонце заходить, там кров запікається.

Основною формою будови ритуальних текстів є речитативна, що полегшує вимову самого тексту, надає йому ритмічності, у звязку з чим змінюється форма слова, варіюється розташування наголосу залежно від смислової логіки замовляння. Характерною рисою магічних текстів є повторюваність окремих слів, фраз, невеликих за обсягом текстових фрагментів, що поєднується з варіюванням слів і рядків. Відповідні загукування є складовою частиною всіх архаїчних текстів, які не так щільно насичені художніми образами, але кожен образ є конкретним і значущим.

Однією з основних фігур архаїчної поезії виступає паралелізм, від якого походять інші тропи, зокрема метафора, метонімія, порівняння, гіпербола. У замовляннях паралелізм проявляється як форма будови тексту, де перша частина фрази описує бажаний результат, який має діяти як паралель до іншої її частини. Підміна сутності іншим імям призвела до метафоричних уособлень, що проявляється у міфологічних назвах астральних світил, природних стихій, елементів ландшафту, рослин, тварин тощо.

Наприклад:

Місяць у небі, кит-риба в окіяні, дуб на землі.

Як ці брати зійдуться, то тоді у раба

Божого (ім'я) зуби будуть боліти.

Або:

На морі на окіяні стояло дванадцять дубів, на тих дванадцяти дубах сиділо дванадцять соколів, крилами розмахали, хвостами перелоги розмітали.

Міфологічна картина всесвіту, його дуальності, у замовляннях зафіксована антитетичними висловами, що приховані у фразах розпізнання і вигнання хвороби: не сама я прийшла - три ангели привела (сам - не сам); хвороба відсилається на сухі ліси - болота, очерета (сухий-мокрий); сонце мені в вічі, місяць мені у плечі (зад-перед) і т.п.

Суттєвою структурною ознакою замовлянь є діалог. За визначенням М.Бахтіна, діалог неоднорідний за своєю природою, оскільки несе внутрішнє протиріччя між "своїм" і "чужим" словом. Замовляння як міфологічний пратекст виступає цілісним утворенням і має дифузний характер, отже категорії суб'єкта і об'єкта є умовними для міфопоетичного твору, оскільки вони явно не конфліктують між собою, або цей конфлікт послідовно розв'язується. Функціонування замовляння як монологу (субєкта) передбачає існування іншої сторони (обєкта), до якої воно звернене, отже форма діалогу приписує адресату вигідний стереотип поведінки, що проявляється у текстах як розмова з небесними світилами, святими, міфологічними персонажами.

Ти, місяцю Адаме, молодик! Питай ти мертвих і живих: у мертвого зуби не болять?

У мертвого зуби ніколи не болять: кості задубіли, зуби заніміли, ніколи не будуть боліть.

Даруй, Господи, щоб і у мене, раба Божого нарожденного, молитвяного, хрещеного (ім'я) зуби заніміли, ніколи не боліли!

Отже, у замовляннях форма є не лише засобом вираження змісту, але й виступає його частиною, маючи при цьому відповідне семантичне навантаження. Виразниками такої цілісності виступають синтаксичні фігури (звертання, слова-констатації, однорідні члени речення, повтори, протиставлення), за допомогою яких уточнюється і розширюється зміст замовляння, утаємничується його сутність, підсилюється магічність окремих образів, часу, місця проведення обряду.

1.2 Замовляння в святах і обрядах календарного циклу


Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику

У новому горщику…

Подіяти тим часом намагалися на весь світ, який оточував людей, на явища природи, що персоніфікувалися. До них зверталися як до живих істот.
Безпосереднє відношення мали замовляння до українських народних пісень календарно-обрядового циклу.
Новорічні та Різдвяні свята мали магічний характер, який визначав долю селянина на цілий рік. І тому практичне призначення обрядових дій зумовило поширення їх на всі галузі селянського господарства: на людей, худобу, птицю тощо. Новорічні обряди мусили показати господарю майбутнє, захистити від біди, покращити матеріальний стан і принести щастя.

У вербальній частині новорічного та різдвяного обрядів, так само, як і в колядках та щедрівках, дуже помітно виступає магічний елемент, що, власне, є суттю дійства, оскільки побажання щастя-здоровя-багатства несло собою позатекстову містичну модель реальності, яку необхідно було сформувати побажаяням-замовлянням. Тому навіть діалоги господині і господаря пройняті з одного боку, християнською релігійністю, шанобливо-благоговійним ставленням до світу і до Бога, а з іншого - ще язичницькою вірою в магію слова і обряду та бажанням схилити хід законів, які керують світом, на свою користь. Власне, йде мова про так зване двовіря, що характерно для українського народу і нині. Цього дотримувалися як чисто обрядово, так і вербально. Нариклад, на Святий вечір, перед Різдвом, господар вносить до хати сніп жита - дідуха. Переступає поріг, ніби вперше прийшов, скидає шапку і вітається із господинею.

Після чого відбувається ритульна розмова, яка за своїм характером нагадує діалогічні замовляння. На питання Що несеш? господар відповідає фактично замовлянням: Злато, щоб увесь рік ми жили багато! І далі промовляє вітання родині, яке теж має характер замовляння: Віншую вас із щастям, здоровям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті і здоровї ці свята провели та других дочекались - від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік!. Не можна на Свят-Вечір сваритися. Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно у хаті і поза хатою. Та не завжди господиня знає своїх ворогів, а, щоб не помилитися чи когось не забути, вона заворожує всіх разом. Для цього вона затикає клоччям усі дірки в лавках та ослонах і замовляє:

«Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мене через увесь рік».

Та цього ще мало. Завзята господиня веде далі свою боротьбу з ворогами, вона зав'язує ґудзі на мотузці - стільки ґудзів, скільки має ворогів, а коли сідатиме вечеряти, то покладе той мотузок під себе, примовляючи: «Щоб так мої вороги мовчали, як ці ґудзі мовчать!»

Колядки як інші календарно-обрядові пісні мають такий самий магічно-утилітарний характер, оскільки йдеться про добробут селянської родини:

А зрадується жито, пшениця,

Жито-пшениця, всяка пашниця.

Будуть снопоньки, як повозоньки,

Будуть копоньки, яко звіздоньки.

Або:

Де коза стопою, там жито копою,

Де коза рогом, там жито стогом,

Де коза ходить, там жито родить.

У цьому тексті ми спостерігаємо принаймні два яскраво помітних компоненти, які нагадують нам замовляння: це порівняння, яке лежить в основі обрядової пісні, та сугестивний аспект, який впливає на сферу підсвідомого і програмує реальність.

В інших обрядових піснях-практиках, виконання яких мало ритуальне значення, наприклад, веснянках, (у різних місцевостях України називали гагілками, ягілками, маївками та ін.) також яскраво помітний заклично-заговірний елемент. Адже перший період весняно-літньої обрядовості фіксує основну увагу на тому, що стан природи змінюється, відбувається диво: досі голі дерева вкриваються листям, зявляється трава на полях, все навколо оживає тощо. Весняний обрядовий фольклор цього періоду відображав в першу чергу стан людської душі і стан господарства. Закликати весну - означало не зрозуміти, а замовити її. Пісні, хороводи, ігри поступово утворили специфічний обряд із чітко визначеним порядком магічного дійства. До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, в яких висловлюється бажання прискорити прихід тепла. З метою накликати весну дівчата імітували збирання льону, орання поля, завивання огірків, але й заклинання парубків, супроводжуючи обряд заклинальним співом. Коли починаються веснянки, то перший раз варять горщик каші, виносять на вулицю, закопують його кілком і співають пісню:

Дівки-чарівниці

Закопали горщик каші

Ще й ракові клешні,

Щоб ходили парубки

Далекі й тутешні.

Доречно було б згадати як ілюстрацію магічної спорідненості веснянок із замовляннями пісню А ми просо сіяли, сіяли..., коли дівчата стають у два ряди один навпроти одного і кожен по черзі співає і кланяється, тобто виконує певну магічну дію, обряд. Або діалогічну форму веснянок, яка також нагадує замовляння:

Чи поїхали в поле? - Поїхали!

Виорано поле? - Виорано!

Чи сіють мак? - Сіють!

Чи пора молоти? - Пора!

Чи цвіте мак? - Цвіте!

Чи одцвівся мак? - Одцвівся!

Чи спіє мак? - Спіє!

Чи пора трусить? - Пора!

Польові роботи починаються весняною оранкою і сівбою. Від успіху цих головних робіт залежить добробут селянина і його родини протягом усього господарського року. Отже, зрозуміло, що початок оранки і сівби повинен відбуватись урочисто. В нашій етнографічній літературі, на жаль, дуже мало збереглося описів таких звичаїв і обрядів, які в'язалися б з першою борозною і першою сівбою.

Про звичай, що мав місце під час виїзду в поле з плугом, ми маємо більш-менш докладний запис із Слобожанщини, який стосується до останніх років позаминулого століття. З цього довідуємося, що перед тим, як виїжджати в поле, всі члени селянської родини збиралися в хаті, запалювали свічі перед образами, молилися Богові, а потім свяченою водою кропили волів, «щоб були благополушні».

Коли доорювалися до дороги, то, як свідчать записувачі цього звичаю, деякі орачі говорили такі слова: «Орав я в чистому полі та доорався до дороги, найшов шапку, і палицю, і попові ризи. Буде мені в полі орати, - піду я в Полтав-город молитви давати. Зайшов я в перву хату, - дають мені кусок сала, ще й паляницю, і копу грошей - за те, що я піп хороший».

Таке «замовляння» - не що інше, як прикликання собі удачі «віщим словом», що - як знаємо - було і є звичайним явищем у народній магії.

Івана Купала - це день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, 24-го червня за старим календарем, або 7-го липня - за новим. Здавна церква боролася із споконвічним язичництвом українців. Зокрема, із святкуванням Івана Купала, оскільки це свято означало містичне єднання з природою, що, очевидно, давало людям гостре відчуття свободи. Тексти купальських пісень крім поетичності, святковості мають таку саму містичну сутність як і тексти інших обрядових пісень:

Ой завю вінки та на всі святки,

Ой на всі святки, на всі празники,

Та рано, рано, на всі празники...

Купальські тексти цікаві ще й тим, що вони мають не просто містичну сутність як і інші фольклорні практики. У нас на Харківщині був стародавній звичай виготовляти деревце «Купало». Хлопці рубали молоде деревце чорноклену, на яке дівчата надівали свої вінки й несли його на заздалегідь вибране місце, де втикали в землю, а вінки знову клали собі на голови. А потім, взявшись за руки, дівчата ходили навколо і співали:

Зійди, сонечко, на Івана,

Стогни, земля, під Купалом!

Ой, ти наше гілля,

Прийми нас під своє накриття!

Отже, проаналізувавши замовляння, дійшла висновку, що вони мають надзвичайно специфічну жанрову і структурно-змістову особливості, а також тісний зв'язок з календарно-обрядовими піснями та звичаями й побутовими традиціями наших предків.

2. МАГІЯ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ

Українська народна медицина ніколи не була в українців моногалуззю і не розвивалася в якомусь одному напрямі - лише лікувальному чи лише профілактичному. Фактично йдеться про фітоетнологію. Сюди входили використання цілющих рослин, магія слова, ритуали, замовляння людей (пан-господар, господиня, діти), добрих та злих сил природи. Фактично весь колообіг щоденного життя й свят був підпорядкований ідеї, яку ми сьогодні називаємо здоровим способом життя, - з відповідною філософією та «матеріальним забезпеченням». Цикл зимових свят символізував гармонію світла і води. Щорічні дійства вивищували людину над буденністю, підносили її до сакральних висот, сюди входило також приготування особливих напоїв, виробів із тіста, розмаїття страв національної кухні. І все це - з урахуванням пір року.

У часи язичництва Людина і Природа не протиставлялися, а щонайтісніше поєднувалися. Архаїчне мислення наших пращурів було засноване на філософії возвеличення сил природи. Природа взагалі, таємничі небеса, земля, вода були персоніфіковані й одухотворені. Сказати б по-сучасному, екологічний тип свідомості праукраїнця єднав його з природою не лише міфоепічними поглядами, а щоденним життям-буттям на землі впродовж епох. Власне життя його, фенологічні спостереження та висновки, господарювання, щоденна тяжка праця для добробуту стверджували пріоритет екології. Космографічні міфи про походження Всесвіту, людини, міфи сонячного кола - ось передумови до розгадки первісних витоків лікувальної магії праукраїнців.

2.1 Замовляння - узвичаєний засіб лікування

Навіювання шляхом замовлянь, сугестія, - традиційний, узвичаєний у нашому народі засіб лікування. Він не терпить агресивності, примусу. Замовляння, здається, випливає з самої природи українця. І коли ми кажемо, що українській мові притаманна співучість, лагідність, надзвичайна образність, емоційність, то тут також виявляється наш характер. Українець завжди прагне якихось неймовірних див, очікує чогось несподіваного. Він спрямовує свої духовні і фізичні сили на чарування. А чарування - це первинний щабель, з якого починається народна медицина та первісне лікування.

Важлива роль належала народним замовлянням, які пронизували майже всі сфери людського життя та посідали значне місце в народній свідомості. Існували цілі серії замовлянь - замовляння-прохання, або молитви, замовляння-любовні присушки, лікувальні замовляння, але більш за все були поширені замовляння-обереги.

У ритуальних лікувальних текстах час виникнення лікування хвороби чітко регламентовано. Виділяються чотири основні добові парадигми: південь-північ ранок-вечір: гостець, …чи ти з раннього світання, північного, вечірнього полуденного; крикливиці… полувечірні, полуношні, світові, ранкові; які співвідносяться з чотирма річними сонячними фазами весіннє осіннє рівнодення, літнє/зимове сонцестояння, і слугують добовими річними часовими проекціями абсолютного початку у міфології. Так, на Різдво відбувались ворожіння, закликання достатку, на Івана Купала проводились церемонії некровного братання, весною восени - поминки пращурів.

У замовляннях початок хвороби часто співвідноситься з північчю-півднем - часом найбільшої концентрації темряви/світла (потойбічного земного - нечистого чистого): І ти, лукавий, … чи ти в часу, чи ти в получасу, чи ти в дні, чи в полудні, чи ти в ночі, чи ти в півночі. З іншого боку, міфічний полудень асоціюється із сонцем, спекою, півднем, літнім сонцестоянням; північ - з холодом, місяцем, північчю і зимовим сонцестоянням.

Існує також чимало описів лікування хвороб на світанку: Вийти вранці, чуть стане сонце сходить, і тоді, як не буде хмарки на дворі стать перед сонцем і казать.; Добридень, пропасниці! Єсть вас сімдесят сім, а принесла вам снідання всім!. Семантика даної дії зрозуміла: разом із сходом сонця припиняється дія нечистої сили/хвороби. Відповідного значення (іноді зворотнього) набуває вечір - закінчення світлової частини доби, логічне завершення даного часового циклу (пор. з прокльоном: А щобись не дожив до вечора), тому іноді ввечері відбувались ритуали, спрямовані на обмеження негативних дій відьмів, суддів, хортів, ворогів.

Найбільш міфологізованим добовим періодом в українців традиційно вважається ніч. Як правило, найінтимніші магічні ритуали відбувалися саме вночі: оборювання села, чарування, захисні символічні дії тощо. У текстах замовлянь важливе значення має вся ніч: Ти, вода вечірняя, случилась ти з вечора до півночі і до білого світа, над тобою хрест умочали, над тобою євангеліє читали, заклинали, із християнської віри відсилали. Саме існування ночі як природного добового ритму чергування світла/темряви, спання/неспання, прохолоди/спеки передбачає створення у свідомості людини відповідних психічних моделей, специфічних стереотипів мислення, які проектуються на її поведінку. Найбільш значущими з міфологічного погляду вважались ночі у кінці тижня проти неділі. За місячним календарем саме ця ніч вважалась перехідною, оскільки знаменувала закінчення однієї і початок наступної фази місяця. Але найсильнішою у магічному сенсі вважалась ніч після повнолуння на молодий місяць, семантика якої ототожнюється із семантикою міфологічного абсолютного початку: Побачивши з правої сторони молодий місяць в перший раз після повнолуння і, перехрестившись, промовити: Тобі, місяцю з повні, а мені на здоровї подивитись і хороше надивитись.

Незалежно від того, коли відбувався обряд лікування (вдень/вночі), час його проведення мав бути сприятливим. Тому особливого значення набуває власне поняття часу у замовляннях. Так, перед лікуванням промовлялась молитва, після чого йшло заклинання часу: в первім разі, лучшім часі; перед тим, як викачати хворобу яйцем, промовляли: Стань мені першим разом, ліпшим часом, стань мені, Господи, до помощі!; від хвороби у худоби: Першим разом, Господнім часом, на синьому морі лежить камінь, на камені - камяна корова; Їхав чоловік першим разом (другим, третім разом), святим часом через калиновий міст. Семантика словосполучення першим разом, ліпшим (святим) часом пояснюється спробою замовити хворобу з першого разу, тому йому надають ознак ліпшого, святого, Господнього. Щоб посилити замовляння (подвоїти, потроїти і т. п.) текст промовляли декілька разів: Іди собі за девятим разом, ліпшим часом; в другий раз, в добрий час; в другий раз, в Божий час.

2.2. Поетична система замовлянь

Замовляння як текст сприймається звичайним слухачем за допомогою ритму. Інші текстові ознаки - змістовність, асоціативність, емоційність (маємо на увазі не обрядову, а текстову емоційну наповненість) втрачають свою актуальність. Ритм замовляння досить специфічний, він може змінюватись декілька разів або вражати своєю монотонністю. В тому чи іншому випадку даний ритм дещо відмінний від звичного, і несе у собі певний внутрішній дискомфорт, чи навпаки, заспокоює, присипляє. Так, шептухи, замовляючи недугу, промовляють текст у відповідному ритмі, який проявляється не лише у тональності і гучності, які можуть змінюватись, але і в будові самого тексту, а саме: асонансах і алітераціях. Серед приголосних, як правило, повторювались тверді звуки (шиплячі, дрижачі, свистячі), що створює специфічну ритміку, задає необхідний напрямок тексту, створює враження безперервного мовного потоку, нагнітає психіку слухача: Їхав святий Петро на білім коні, кінь біжить, аж камінь січе, да буде проклята кров, котра потече; На морі, на лукоморї стоїть дуб розложистий, барзо хороший, на тому дубі цариця Яриця … посилай ти три сестри: Марію-Полумарію, Анну Полуанну, Лукерю-Полулукерю; Колючка-колючище, ти й болюча, ти й шипуча, … одступися, розійдися од рожденного, хрещеного, молитвенного раба Божого (ім'я).

Поетична система українських замовлянь оперує міфічними образами, які реально сприймаються лише за встановленого (логічного, звичного) часового сприйняття, тобто вони перебувають в іншій просторово-часовій реальності. У світі людей можуть існувати лише натяки на їх існування (прикмети, випадкові звуки, сни, видіння, незвичайні випадки), тому основною ознакою цих образів є лімінальність: хвороби, магічні помічники, святі, дуб розложистий, змія Скарапея, Хан і Ханиця, камяна корова, синій чоловік і т. п. Цікавими в даному випадку видаються образи астральних світил, за допомогою яких вимірюється час і репрезентується небесний простір. Небесні орієнтири - місяць, сонце, зірки - визначають основні напрямки земної просторової і часової орієнтації. Так, за розташуванням астральних світил визначається місцеперебування і час доби, що має надзвичайно важливе значення у магічній лікувальній практиці.

Таким чином, замовляння - один із найдавніших видів народної духовної культури, пов'язаний з дохристиянськими віруваннями, з міфологією, обрядовими магічними діями, а також з вірою у чарівну силу слова і ритму. В замовляннях відбувається єдність із світом природи. Що ж до самої особи знахаря, чарівника, то це люди невипадкові, із підвищеними екстрасенсорними нахилами або гіпнотичними здібностями, що мали хист до медицини. Озброєні вірою, умінням, знанням, що передавалися від одного покоління до другого протягом віків з глибокої давнини, вони досягали певних результатів у лікуванні різних хвороб та наданні необхідної «швидкої допомоги».

обряд календарний свято замовляння

3. ЗАМОВЛЯННЯ РІДНОГО КРАЮ

Обираючи тему для свого майбутнього дослідження, зупинилася саме на цій не випадково, тому що захотіла зібрати й записати зразки замовних текстів своєї місцевості. Я знала, що в рідному селі живе знахарка, Таран Раїса Іванівна, яка вміє лікувати хвориби за допомогою магії слова. Вона відома своїм даром не тільки в нашому селі, але навіть в інших областях. Приїжджають до неї за допомогою, щоб вправила вивих, «вилила» переляк у маленьких дітей, замовила ту чи іншу хворобу. І ніколи не було нарікань на адресу народної цілительки, навпаки, слова великої вдячності за її неоціненну справу.

3.1 Замовляння від хвороб

Те, що ми звикли користуватися благами цивілізації, зовсім не заважає нам, коли ми захворіли, звертатися одночасно до лікаря та… до відомого цілителя.

У Раїси Іванівни була бабуся, яка вміла направляти та замовляти, значить, цей особливий дар передався і їй. Що може лікувати за допомогою магічних слів, Раїса відчула ще в молодому віці, але займатися цією справою спочатку боялася. Згадує свій перший «лікувальний процес», який відбувся під час скиртування соломи в колгоспі. Односельчанка Галя впала зі скирти та вивихнула ногу, коли Раїса Іванівна направила вивих, нашіптуючи замовляння:

«Ішов чоловік первим разом, святим часом через калиновий мост, троциною підпирався. Щоб у раби Божої (ім'я) рожденої, молитвяної, хрещеної, щоб звих минався, і поміч мені од Господа Бога».

Незабаром біль вщух, а вже через дві години жінка могла ходити. Всі були здивовані вмінню Раїси.

Одного разу, коли у старшої сестри Шури почала текти кров з носа, Раїса Іванівна почала замовляти:

«На Осіянській горі два брати бились до крові, сестра бігла обороняти. На ній запаска упала і кров перестала. Кров, кровище, род, родище, не втулися, не втупися, буде той дівчині, яка до схід сонця косу чеше. Другим разом, Господнім часом, поможи мені, Господи. Я буду Господа просити хрещеній, рожденій (ім'я) кров замовляти».

Це замовляння повторювала дев'ять разів. Кров припинилася.

А коли у людей болять зуби вона замовляє так:

Місяцю, Владимиру, ти був на тім світі?

Був.

Бачив бабу Ярославну, в неї зуби не болять?

Не болять і не щемлять.

Дай, Боже, щоб у (ім'я) не боліли, не щеміли, поки вона вмре. (9 разів).

Навіть, Таран Р. І. навчила мене як позбавитися гикавки:

Гикавко, гикавко, де була?

У Києві!

Що їла?

Кобилину!

Де діла?

Бросила!

Брось і мене!

А щоб замовити зуби знахарка використовує такий текст:

«Місяць в небі. Дуб в діброві.

Щука в морі. Медвідь в лісу.

Звір у полі.

Як сойдуться вони разом пить і гулять

Тоді у (ім'я) зуби заболять».

Цілителька, пошептавши, спльовує, хрестить ножем місце, де болить зуб, і підкурює свяченою в церкві на паску хусткою.

Лікуючи від переляку малих дітей, бабуся виговорює на сороку, побачивши її, підносить дитину і говорить:

«Ви, уроки, ідіть на сороки

А, пристріти на сорочі діти,

А нашому (ім'я дитини) перетреться, перемнеться

Та й все горе минеться».

Перебуваючи під час канікул у бабусі по татовій лінії у селі Просянці Куп'янського району, я вирішила продовжити дослідження своєї наукової роботи. Тому, звернулася до Чепіль Тамари Олексіївни, 1932 року народження, яка з радістю поділилася своїми знаннями. Так, наприклад, у її сім'ї для лікування ячменю здавна у піч на вогонь кидали 3-9 зерен ячменю і говорили:

«Щоб у тебе ячмінь щез як се зерно згорить».

А щоб вилікувати ляк промовляли над хворим:

«Святий угодник Божий, Ілля пророк!

Пророкуй, щоб не було ніякого не ляку, не приляку:

Не людського, не котячого, не гусячого

Не падющого, не от родів

Вишіптую ляк на собак,

Уроки на сороки.

Ляк-лякище! Вишіптую на дуб-на-дубище,

На сук, на сучище, на синєє море

Тобі там буде добре!

Поки я тебе не узнала, я тебе не визивала.

Із крові, із кості.

Тобі не стоять, кості не ломить.

Вода ходяща, вода бєгаща!

Очіщяєш луга і берега,

Очіщяєш води і лози,

(Ім'я) раба Божого очісти всякеє горе».

3.2 Замовляння у повсякденному житті

Замовляння відіграють велику роль не тільки в народній медицині, святах і обрядах календарного циклу, а й у повсякденному житті людини. Часто люди використовують замовні тексти під час саджання та обробки культурних рослин, зняття стресу, зупинці крові і т.д., не підозрюючи те, що вони користуються замовляннями. У наш час це пояснюється тим, що переходячи з покоління в покоління, ця спадщина людства мало змінилася і стала невід'ємною частиною нашого буття.

Моїм завданням було зібрати якомога більше замовлянь рідного краю. Перш за все я вирішила звернутися до замовлянь, що збільшують ріст культурних рослин, тому вирішила запитати у дідуся: чи користується він якими-небудь словами під час саджання та обробки культур? Дійсно, дідусь, Гаража Микола Дмитрович, 1944 року народження, розповів мені деякі з тих, які пам'ятає найкраще від своєї бабусі, Гаражі Ганни Антонівни, 1887 року народження, яка у свій час була відомою знахаркою в окрузі.

Перед саджанням в городі

Перед тим як вийти з будинку на город, наступити правою ногою на ліву і сказати: «Я землі дам, земля мені оддасть. І ніхто мені в сьому не помішає. Амінь».

На ріст в городі

В ясну погоду, коли зірки добре видно на небі, обійти хрест-навхрест город і тихо сказати: «Земля родила, земля нагородила, земля багата. Мати Божа, сохрани. Амінь».

Щоб цибуля не гнила

Саджаючи цибулинки, під час їхнього втискування в землю казати: «Піду в луг, де цибуля, возьму її силу на мої лунки. Слову моєму бути, а цибулі моїй не гнити».

Відпочиваючи у бабусі в селі Просянці, я не вирішила на всяк випадок запитати у неї: чи не знає вона які-небудь замовляння? Як не дивно, але бабуся, Смоленська Людмила Миколаївна, 1955 року народження, розповіла мені декілька з тих, які чула ще від своєї матері.

Під час саджання моркви

Говорити тричі: «Корінь до кореня, а пагін до пагона. Нехай буде крєпким цей корінь. Амінь».

Під час саджання помідорів

Висаджуючи розсаду, казати на кожен кущ: «Як ліс густий, так і мій кущ. Святий Петро, святий Ілля, мої помідори і я. в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».

Щоб врожай був добрим

При висаджуванні розсади в ґрунт про себе говорити на кожну рослину, тримаючи її в лівій руці: «Якщо не великий - вирости великим. Ні, ти не великий, тому і виростеш великим». Розміщуючи рослину в землю, потрібно уявити її вже визрівшою і тієї величини, яка уявляється. Розсаду потрібно висаджувати на грядки на заході сонця.

А ще моя бабуся пригадує, що коли пораниться, частенько жувала траву деревію і прикладала її до рани, а потім шепотіла на кров таке замовляння: «Руда, руда, не течі нікуда. Де є, там і оставайся, стій, замри, не майся. Да буде так».

Або ж, просто говорила:

«Ішла чорна дівка

З чорними відрами

По чорну воду.

Відра колихнулись -

В раби Божої (ім'я)

Кров утялася».

У зв'язку з тим, що ми живемо у сільській місцевості, тримаємо худобу, з якою інколи трапляються якісь нещастя. Але й тут допоможе Раїса Іванівна, особливо корівкам, таким замовлянням:

«Молюся Богу, Матері Божій, всім Святим його, Святому Георгію, хортів припинающому. Як сімом псам не розвиватися, так і хортам мої скотини (такої-то масті) не чіпати!»

Або:

«Помолімся Богу і Матері Божій, Пречистій Святій, і всім святим, преподобним. Під сонцем під жорстоким і під лісом, під чорним, під високим, там стоїть верба: під тою вербою сімсот коренів, і на той вербі сімсот канатів, і на отих канатах сидить цар Хан і цариця Ханиця; і прошу я царя Хана, і царицю Ханицю, і власників їх, і допоможіте, і вийміте три зуба лихих з рижого коня, з крові чорної, з кості жовтої, з шерсті рижої!»

Старенькі бабусі, колишні доярки, що раніше працювали на фермі, пригадують, що часто корови давали мало молока або доїлися з кров'ю. Це найчастіше траплялося влітку, коли корови ставали буйними. А інколи траплялося таке, що телята відставали від череди і губилися. Деякі з них пізніше знаходилися.

Якщо корова доїться мало або з кров'ю, неспокійна, говорять:

«Першим разом. Господнім часом

На синім морі лежить камінь

На камені - камінна корова

Каміннеє вим'я, каміннії дійки

Тому теляті тої матері не ссати

Корова, корова (назвати масть)

Од чого тобі сталось?

Од поганих речей? З поганих глаз?

Щоб ти не боліла, не хворіла,

Костей не ломила,

Молочні жили наповнила

Ранньою зорьою, росою

Я со словами, а Бог з поміччю».

Знайшовши загублене телятко, промовляють, окропляючи його священою водою, яку потрібно набрати до схід сонця так, щоб ніхто не бачив:

«Добрий день тобі, вода Уліяна!

Я прийшла не води брать,

Я прийшла молока прохать:

Молока густого, сиру товстого,

А сметани доброї».

Отже, співтворчість наукової медицини і народної - нагальна потреба часу, наше майбутнє джерело невичерпних, дуже часто універсальних лікарських засобів. Звичайно, з народної медицини годиться викинути (як данину минулому) елементи окультизму. А з офіційної - її надмірну упередженість, недовіру і майже повне незнання як етичних підвалин медицини, так і її основної галузі - фітотерапії. Третє тисячоліття неодмінно стане для української народної медицини потужним проривом на лікувально-профілактичній ниві.

ВИСНОВКИ

Досліджуючи одну із галузей народної духовної культури, я зрозуміла, що замовлянням в українській фольклористиці не пощастило так, як, наприклад, пісням, ні у збиранні, ні у публікаціях, ні у дослідженнях.

Протягом науково-дослідницької роботи мені вдалося опрацювати деякі відомі джерела про походження найменш вивченого шару національної словесності.

Крім цього, спробувала проаналізувати власне жанрові особливості формотворення замовлянь, символіку поетичних і синтаксичних фігур, засоби їхньої художньої організації, а також звязок текстів з обрядами супроводження. Так, основною формою будови ритуальних текстів є речитативна мова, а головною фігурою виступає паралелізм, від якого походять інші тропи, зокрема метафора, метонімія, порівняння, гіпербола. Суттєвою структурною ознакою замовлянь є діалог.

Я простежила, що замовляння, звичайно, мають безпосереднє відношення до календарно-обрядової поезії, так як являються їхньою невід'ємною частиною. А особливо це простежується в українських народних піснях календарно-обрядового циклу. Свята мали магічний характер, і тому практичне призначення обрядових дій зумовило поширення їх на всі галузі селянського господарства: на людей, худобу, птицю тощо. Святкові обряди мусили показати господарю майбутнє, захистити від біди, покращити матеріальний стан і принести щастя.

Під час роботи цікаво було дізнатися, що магія слова має надзвичайно важливе значення у народній медичній практиці. У цьому пересвідчилась, зустрівшись із знахаркою рідного села Таран Р.І., від якої зібрала зразки замовлянь, що мають безпосередній вплив на покращення стану хворого, бо сугестія, навіювання шляхом замовлянь, - традиційний, узвичаєний у нашому народі засіб лікування.

У ході дослідження мені стало відомо, що замовляння так чи інакше пов'язані з вирощуванням культурних рослин у сільськогосподарській місцевості, тому вирішила зібрати зразки деяких текстів. Місцями їх вивчення стали села Березівка, Загризове, Баранове Шевченківського району та село Просянка Куп'янського району.

Часто люди використовують замовні тексти під час саджання та обробки культурних рослин, зняття стресу, зупинці крові і т.д., не підозрюючи те, що вони користуються замовляннями. І тому, передаючись із покоління в покоління, вони стали невід'ємною частиною нашого буття.

Вивчаючи замовні тексти, я класифікувала їх на види: від хвороб, для сільськогосподарських культур та для лікування тварин.

Звідси випливають практичні наслідки для науки. Збирання, систематизацію та аналіз текстів замовлянь необхідно, звичайно, продовжувати. Проте так само необхідно ясно здавати собі справу з того, що прямі джерела поповнення наших знань про замовляння стрімко вичерпуються. Тому паралельно треба розробляти методику використання непрямих джерел, здатних, нехай і частково, поповнити вже безповоротно втрачене або втрачуване.

Список використаної літератури

1. Берковець В. Мовні особливості українських народних замовлянь // Українська мова та література (газета). - 1998. - №18.

. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф. Нарис / Худож.- оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. - Харків: Фоліо, 2007.

. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислівя, загадки, скоромовки / Упоряд. Н.С.Шумада. - К.: Веселка, 1989.

. Новикова М. Прасвіт українських замовлянь / Українські замовляння / Упоряд. М.Н.Москаленко. - К.: Дніпро, 1993.

. Скуратівський В. Дідух: Свята українського народу. - К.: Освіта, 1995.

. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. - К.: Мистецтво, 1993.

. Українське народознавство: Навч. посібник / За ред.. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів: Фенікс 1994.

. Українські традиції і звичаї: Для дітей середнього шкільного віку / Авт.- упорядники В. М. Скляренко, А. С. Шуклінова, В. В. Сядро. - Харків: Фоліо, 2006.

. Українські чари / Упоряд. О. М. Таманчук. - К.: Либідь, 1992.

. Чубинський П. Мудрість віків. У 2-х книгах. Книга 2. - К., 1995.

. Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу. - Донецьк: ТОВ Ш67 ВКФ «БАО», 2008.

. Ятченко В. Замовляння та їх значення для вивчення ментальності українців / Народна творчість та етнографія. - 1996. - №1.

Похожие работы на - Українські замовляння як жанр фольклору

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!