Психологія діяльності в особливих умовах

Психологія діяльності в особливих умовах

Курсова робота

«Психологія діяльності в особливих умовах»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психологічний аналіз екстремальних факторів професійної діяльності керівника системи МНС україи.

Розділ 2. Індивідуально-психологічні фактори працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України як детермінанти поведінкових стратегій подолання стресу.

Розділ 3. Негативні фактори працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС україни в умовах надзвичайної ситуації.

3.1 Основні поняття, що використовуються в межах дослідження: їх юридично-психологічний, семантичний та феноменологічний аналіз

3.3 Організація роботи та методи емпіричного дослідження

.3 Динаміка психічних станів та реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України під впливом екстремальних факторів службової діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Творче завдання

Вступ

Актуальність проблеми. Екстремальний характер професійної діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які безпосередньо беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природнього або соціально-політичного характеру, зумовлює високий рівень ризику виникнення у них нервово - психічних розладів, психічних дезадаптацій і стресових станів. Такі негативні впливи нерідко стають причиною зривів у професійній діяльності, зниженні працездатності, міжособистісних конфліктів, порушень дисципліни, зловживання алкоголем, інших негативних явищ, що у результаті призводить до зниження успішності професійної діяльності пожежних-рятувальників у цілому. Тривала дія комплексу шкідливих чинників призводить до погіршення функціонального стану й працездатності та розвитку преморбідного стану й патології.

Об’єкт дослідження - якість діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайних ситуацій

Предмет дослідження - фактори, що впливають на якість дій персоналу МНС україни в умовах надзвичайної ситуації.

Мета дослідженя - полягає у з’ясуванні негативних впливів стрес-факторів надзвичайної ситуації на індивідуально-психологічні властивості рятувальників, розробці теоретико-методологічних та організаційно-методичних засад щодо подолання їх негативного впливу, зниження рівня психічних втрат та підвищення психічної дієздатності серед працівників МНС України.

Гіпотеза дослідження - полягає у припущенні про те, що динаміка працездатності рятувальників при виконанні аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації залежить від психічного стану фахівця. Вчасна діагностика факторів, що найбільш вірогідно впливають на особовий складу в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та комплекс заходів багатоступеневої системи роботи керівного складу в поєднанні з методами психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах, позитивно вплине на зниження рівня психічних втрат та підвищення психічної дієздатності працівників МНС України.

Основні завдання дослідження:

ü  шляхом критичного аналізу відповідних літературних джерел, наявної нормативно-правової бази, що визначає діяльність органів та підрозділів МНС України, розкрити сучасні підходи до вивчення та розв’язання проблеми факторів впливу на професійну діяльність та психіку працівників МНС україни.

ü  виявити особливості розвитку провідних негативних психічних станів та реакцій, що виникають у рятувальників в умовах як підготовки до виконання аварійно-рятувальних робіт підвищеної складності, так і безпосередньої ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації;

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:

ü  - теоретичних: аналіз законодавства України та наукової літератури з питань вивчення психологічних й інформаційних аспектів діяльності людини в особливих та екстремальних умовах; аналіз сучасної наукової літератури з проблем психодіагностики і корекції функціональних станів; аналіз та узагальнення експериментальних даних із зазначеної проблеми; Аналіз наукової літератури та керівних документів, які регламентують діяльність пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, узагальнення отриманої інформації.

Розділ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА СИСТЕМИ МНС УКРАЇНИ

При здійсненні діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу у процесі ліквідації надзвичайної ситуації виникають різні варіанти розвитку даної ситуації. Відповідно, для виділення психологічних умов їх діяльності при ліквідації надзвичайної ситуації необхідний аналіз її факторів з погляду теорії ситуаційного підходу.

Сутність ситуаційного підходу полягає у виборі ситуації як одиниця аналізу досліджуваного явища, що дає можливість здійснювати комплексно системноструктурний, системно-функціональний, системно-генетичний і системно-інформаційний аналіз діяльності .

У цілому під ситуацією розуміється сукупність обставин, положення, обстановка. У вітчизняній психології ситуація розглядається як система зовнішніх стосовно суб'єкта умов, що спонукують і опосередкують його активність.

Повний опис ситуації має на увазі виділення вимог, пред'явлених індивідові ззовні або вироблених їм самим, виступаючих для нього як вихідні. Реалізація вимог ситуації створює передумови її перетворення або подолання Підхід з погляду факторів, умов ситуації дозволяє аналізувати діяльність керівника не взагалі, а в суб’єктно-об'єктивної визначеності.

Ситуація розглядається в тривимірній системі: завдання діяльності, суб'єкт діяльності, об'єктивні умови діяльності. Ситуація - це цілісна частина діяльності, за певний час розвитку якої вирішується одне з вартих завдань діяльності. Ситуація розвивається в умовах конкретної об'єктивної обстановки, під впливом конкретних факторів.

Ми під ситуацією розуміємо взаємодію особистості з певною системою обставин (зовнішніх впливів) у ході ліквідації конкретної надзвичайної ситуації. Ситуація виникає щораз, коли конкретний суб'єкт діяльності вирішує в конкретних умовах конкретне завдання.

Ситуації розвиваються в умовах конкретної об'єктивної обстановки, під впливом конкретних факторів. Діяльність керівника при здійсненні покладених на нього функцій являє собою виникнення, розвиток і зміну ситуацій.

У психології існує різні класифікацій ситуацій. У цілому ж виділяються два основних види ситуацій:

проста (повсякденна), у якій для особистості все звичайно, вона діє в нормальному режимі;

екстремальна (напружена, складна, важка, надзвичайна), у якій вимоги до особистості виходять за межі "норми".

Стосовно до діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу можна виділити екстремальні ситуації (у ході ліквідації надзвичайної ситуації) і ситуації повсякденної діяльності. Ці ситуації зв'язані між собою предметом, часом, місцем і послідовністю виконання діяльності керівника.

Екстремальна ситуація - така значима для людини ситуація, у якій його

суб'єктивна оцінка своїх можливостей по досягненню поставлених цілей показує їхню недостатність і це викликає психічну напруженість. Екстремальна ситуація розвивається в умовах конкретної об'єктивної обстановки, під впливом конкретних факторів.

У дослідженні ситуацій діяльності керівника пожежно-рятувального під-

розділу представляється необхідним розглянути відмінності простих, повсякденних, нормальних ситуацій від важких, аномальних. А.Я. Анцуповим і А.І. Шипіловим, що досліджували дану проблему в рамках вивчення конфліктних ситуацій, було висунуте припущення, що визначити важку ситуацію діяльності можливо, якщо вона характеризується розбалансованістю системи з її підструктурними елементами: «завдання діяльності - особисті можливості» і «мотиви - умови діяльності», що викликає психічну напруженість у людини. Ступінь неузгодженості цієї системи й визначає рівень труднощів ситуації.

Загальні ознаки важких ситуацій діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу представляються такими: наявність труднощі, усвідомлення погрози, перешкоди на шляху реалізації яких-небудь цілей, мотивів; стан психічної напруженості як реакція особистості на труднощі, подолання якої значиме для нього; помітна зміна звичних параметрів діяльності, поводження, спілкування, вихід їх, або навіть їхнього сприйняття, за рамки «звичайності».

Як відзначено вище, одним з основних ознак важкої ситуації є наявність перешкод, які розглядаються як погроза реалізації мотивів, поставлених цілей. Залежно від того, як психологічно сприймається дана погроза, важкі ситуації можуть мати три рівні:

труднощі як потенційна погроза (проблемні ситуації діяльності, проблемні ситуації соціальної взаємодії, внутріособистісні утруднення);

труднощі як безпосередня, уже готова реалізуватися погроза (критичні, аварійні ситуації діяльності, конфліктні ситуації взаємодії й внутрішньо особистісні конфлікти);

труднощі як що які викликані вже реалізованою погрозою (екстремальні, у тому числі й надзвичайні, ситуації, конфліктні ситуації й внутріособистісні кризи).

Екстремальні ситуації пов'язані з помітно мінливими умовами, у яких протікає діяльність. Виникає небезпека й (або) загроза життю людини. Характерними рисами екстремальних ситуацій є наявність системи діючих на керівника і його підлеглих стресогенних факторів, що безпосередньо або опосередковано впливають на психічний стан.

Для виявлення системи факторів надзвичайних ситуацій, що впливають на керівника пожежно-рятувального підрозділу у дослідженні було проведене експертне опитування 84 посадових осіб, співробітників, що безпосередньо беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, яким було запропоновано вказати, з якими з наведених факторів НС їм доводилося зіштовхуватися. Були отримані оцінки впливу факторів ситуацій на керівника пожежно-рятувального підрозділу. Залежно від особливостей конкретної надзвичайної ситуації й умов, у яких вона протікає, керівник зазнає впливу від різних психологічних факторів, що створюють утруднення в діяльності. При цьому можна виділити фактори, що безпосередній впливають на емоційний стан керівника.

Непередбачуваність подій у зоні НС, що змушує керівника бути готовим до швидкої зміни алгоритму діяльності, як правило, пов'язана із трьома основними па раметрами: часу; місця; умов. Готовність керівника до дії цього фактора досягається в ході багаторазових тренувань, в умовах, максимально наближеним до реального. Недостатність або суперечливість значимої інформації (невизначеність). На початку ліквідації НС у керівника може ще не бути цільного подання про ситуацію. Але в міру надходження інформації про результати, керівник повинен уявити собі ступінь повноти рішення завдання.

Між припущенням про хід майбутньої діяльності по ліквідації НС і її реальним розвитком існує розривши, що є джерелом дистресу (новизна обстановки (нестандартність). Причина цього криється в невідповідності між розумінням ситуацій керівником і її реальним розвитком. Експертне опитування показало, що розвиток 40% - 50% НС було приблизно однотипним, а інших 60% - 50% - нетиповим.

Відповідальність за необхідність точно й добре виконати доручену справу перед товаришами, начальником, перед законом і моральними вимогами до рятувальників. Іноді фактор відповідальності так сильно впливає на керівника, що він починає необґрунтовано хвилюватися й проявляти негативні емоції. Якщо ж особовий склад підрозділу добре підготовлений до ліквідації НС, цей фактор сприяє концентрації уваги й чіткості дій.

Таблиця 1.

Характеристика психологічних факторів, що впливають на діяльність керівника пожежно-рятувального підрозділу при ліквідації надзвичайної ситуації

Такий фактор, як негативні емоції в спілкуванні усередині пожежно-рятувального підрозділу обумовлений слабкою психологічною підготовленістю як керівника, так і всього особового складу формування в цілому до взаємодії в екстремальних ситуаціях і говорить про недостатню роботу із забезпечення психологічної сумісності в підрозділі. Психічна напруженість, нервозність, поява остраху помилитися й підвести керівника, залучення до моральної відповідальності за невдачі, нечіткість або різкість команд і доповідей можуть знизити ефективність діяльності керівника. І навпаки, обстановка емоційної підтримки, упевненості в досягненні позитивного результату, спокою й витриманості, товариської взаємодопомоги й довіри, бойового азарту - мобілізують сили керівника і його підлеглих.

Афективні реакції, як особового складу підрозділу, так і громадян в умовах надзвичайної ситуації. Як і попередній фактор, він шкодить, його специфічну дію може викликатися навмисне, провокуватися поводженням громадян. Для подолання дії цього фактора необхідна спеціальна психологічна підготовка.

Небезпека, загроза життю, фізичному й психічному здоров'ю, як працівників підрозділу, так і життя, здоров'ю, благополуччю громадян у зоні НС. Небезпека керівником сприймається як об'єктивно існуюче стікання обставин або предметів, що загрожують життю й здоров'ю людей. Вона може бути реальною або мнімою, її можна як недооцінити, так і перебільшити. Сприйняття небезпеки часто залежить від індивідуальних особливостей людей: одні - схильні перебільшувати ступінь небезпеки, інші ж - зменшувати. Це один із самих психогенних факторів НС. Разом з тим, багато керівників небезпеку сприймають тільки при виникненні безпосередньої загрози життю. Безпосереднє сприйняття небезпеки завжди повинне бути адекватним. Для цього вона не повинна викликати у керівника нескориме почуття страху. Це можливо при розвитий стійкості в оцінці небезпеки й попереджувальної обачності при зовні, начебто б, необразливої ситуації. Неадекватне сприйняття небезпеки веде до перенапруження, до помилок, до зриву діяльності. У надзвичайних ситуаціях керівникові необхідні, навіть в умовах смертельної небезпеки, холоднокровність, витримка, самовладання, хоробрість. Є ще один аспект, це - очікування небезпеки: «...надмірно тривале, морально не виправдане очікування небезпеки навіть у професіоналів може, розморюючи їхню психіку, будити безпричинні вибухи патологічної жорстокості».

Погодно-кліматичні умови, неприємні фізичні відчуття й викликувані при цьому психологічний дискомфорт і прагнення до більше комфортних умов. Майже всі керівники показали, що виїзд у район ліквідації НС сполучений з тяжкими умовами побуту й найчастіше сполучений з необхідністю подолання погодних умов. Адаптованість організму до різного за погодно-кліматичним умовам пункту постійної дислокації, не виступає гарантом доброго самопочуття при випробуванні інших погодних умов, особливо в місцевості іншого типу. Так більше 40% опитаних визнали, що помилки й труднощі в їхній діяльності при ліквідації НС були обумовлені погодно-кліматичними умовами, особливо в осіннє-зимовий період. Відповідно до мети дослідження був проведений аналіз факторів НС із завданням визначити ступінь їх психогенности й дієвості на особистість керівника пожежно-рятувального підрозділу. Усього було опитано 96 посадових осіб. Особисте відношення до кожного фактора надзвичайних ситуацій і ступінь їхньої суб'єктивної оцінки впливу даних факторів представлені в таблиці 2

Таблиця 2.

Ранжирування психогенних факторів надзвичайних ситуацій

З урахуванням отриманих результатів і проведеного аналізу теорії й практики діяльності по ліквідації надзвичайних ситуацій у якості основних психогенних факторів, що впливають на ефективність діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу були виділені: небезпека, загроза життю, фізичному й психічному здоров'ю, як співробітників формування, так і життя, здоров'ю, благополуччю громадян у зоні надзвичайної ситуації; можливі масові людські жертви й значні матеріальні втрати; афективні реакції, як особового складу формування, так і громадян в умовах надзвичайної ситуації; стан психічної напруги; високий рівень несподіванки, непередбачуваності подій у зоні надзвичайної ситуації, що змушує керівника бути готовим до швидкої зміни алгоритму діяльності; дефіцит часу; раптовість; високий темп дій.

Найбільш потужними об'єктивними психогенними факторами в умовах надзвичайної ситуації є: загроза власному життю, життю товарищів по службі, деяких категорій громадян (жінок, дітей, старих).

До основних суб'єктивних причин психогенних розладів при ліквідації надзвичайних ситуацій відносятьсяя: недостатня досвідченість, психологічна непідготовленість, низька емоційна стійкість, смерть або каліцтво товарища, напруженість у міжособистісних відносинах, особисте знайомство з жертвами, ситуація при порятунку, коли жертва одержала травми, опіки, що виключають можливість видужання, або коли неможливий доступ до жертви (особливо коли жертвою є ребенок).

Розділ 2. Індивідуально-психологічні фактори працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України як детермінанти поведінкових стратегій подолання стресу

Доведено, що професійна діяльність працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відрізняється підвищеним рівнем складності та ризиконебезпечності. Майже постійно фахівці знаходяться у стані напруги через необхідність бути завжди готовими до виконання задач в непередбачуваних умовах. Окрім цього, під час виконання професійних обов’язків пожежні-рятувальники потерпають від дії факторів, що супроводжують їх професійну діяльність.

Головними факторами для працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України є: “неможливість урятувати постраждалих”; “загибель (поранення) дітей”; “загибель (поранення) колег”; “загибель (поранення) населення”; “зовнішній вигляд постраждалих”. Відмічені фактори відрізняються гостротою впливу на особистість, адже їх наслідки, зазвичай, неможливо виправити. Вони можуть провокувати виникнення у фахівця почуття провини, розгубленості, безпорадності та знижувати загальну активність. У таких випадках пожежні схильні брати відповідальність за наслідки надзвичайних подій на себе. Можливо, саме цей факт обумовлює значущість даних факторів у загальній ієрархії.

Окрім зазначених факторів, пожежними, як стресові, були відмічені: “велика відповідальність” (0,710; R=6); “небезпека (здоров'ю, життю”) (0,685; R=7); “дефіцит часу, необхідність діяти швидко”; “несподіванка, раптовість”, а також “вплив незвичайних умов (вогонь, дим, шкідливі домішки, шум, гуркіт)”. Відносна значущість цих стрес-факторів, що займають 6-10 рангові місця, становить від 0,710 до 0,606. Ці фактори можна віднести до звичних умов діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України. Можливо, саме тому вони зазначені як менш значущі професійні стрес-фактори.

Доведено, що сприйняття професійних стрес-факторів вогнеборцями певною мірою визначається категорією стажу служби фахівця. Відмічено, що фахівці, професійний досвід яких є більше 5 років, як найбільш важкі стрес-фактори відмічають загибель (поранення) дітей, неможливість врятувати постраждалих та загибель (поранення) колег. Недосвідчені працівники як головні стрес-фактори, що супроводжують їх професійну діяльність, відмічають велику відповідальність, а потім вже неможливість врятувати постраждалих та загибель людей.

Наступним кроком дослідження стало вивчення особливостей реакцій особистості на стресові ситуації та визначення домінуючих поведінкових копінг-стратегій пожежного-рятувальника. Виходячи з тези про те, що чим частіше людина опиняється в ситуації стресу, тим більш вірогідним є вироблення найбільш прийнятної для неї реакції на стресову ситуацію, ми припустили, що у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які практично постійно стикаються з дією стрес-факторів у силу особливостей їх професійної діяльності, сформовані загальні поведінкові особливості, що проявляються як реакції на дію стресора.

Доведено, що така копінг-стратегія, як “вирішення завдання”, є найбільш раціональною та адекватною у стресовій ситуації. Вирішення завдання припускає певну логічну завершеність ситуації та при цьому вимагає неабияких зусиль зі сторони особистості. Така реакція на дію стресора вимагає від фахівця виконання мінімум двох дій: по-перше, оцінки ситуації та, по-друге, усунення або зменшення джерела стресу. Раціональність даної реакції набуває ефективності зі стажем роботи фахівця. Іншими словами, направити всі свої зусилля на вирішення завдання в екстремальній ситуації здатен тільки досвідчений та підготовлений фахівець.

Виразність такого типу реакції у стресовій ситуації як “орієнтація на емоції” у групах досліджуваних дозволила зробити висновок про те, що з часом у пожежних формується так званий стійкий “імунітет” до гострих ситуацій, які провокують сильні емоційні потрясіння. Зі збільшенням строку служби фахівець навчається більш спокійно та стримано реагувати на прояви стрес-факторів. Протилежну картину можна спостерігати у групі працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби менше п’яти років. Ці фахівці, навпаки, схильні занурюватись у свої емоційні переживання і почуття та аналізувати особливості професійної ситуації, що стала причиною стресу.

Ще однією реакцією на стрес, яка доволі часто використовується особистістю, є “уникнення”. Така реакція є практично неусвідомленою та не завжди ефективною у професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів, адже уникати стресів для фахівця, з одного боку, означає уникати виконання своїх прямих функціональних обов’язків, а з іншого - робити все, щоб не допустити травматичності ситуації. За виразністю даної реакції між групами досліджуваних знайдене достовірне розходження на рівні р≤0,05. Самий високий показник за даним типом поведінки зафіксовано у групі найменш досвідчених пожежних.

Наступне достовірне розходження було зафіксоване за показником “соціальне відволікання” між 1 та 3 групами досліджуваних (t=2,45, р≤0,05). Ці дані свідчать про те, що у разі виникнення складної та емоційно важкої професійної ситуації фахівці, які мають досвід роботи в МНС більше 10 років, схильні шукати підтримки у найближчого оточення, у своїх колег.

Таким чином, найбільш досвідчені фахівці пожежно-рятувальних підрозділів МНС України схильні демонструвати більш конструктивні та раціональні реакції на дію професійних стрес-факторів. Фахівці з найменшим досвідом служби відрізняються схильністю у складних ситуаціях занурюватись у свої емоційні переживання.

Подальше дослідження особливостей поведінки пожежних з різним стажем професійної діяльності стосувалося вивчення специфіки поведінкових реакцій на дію стрес-факторів. Отримані результати дозволили нам знайти ряд достовірних відмінностей.

Перші достовірні розходження було відмічено між 2 та 3 групами досліджуваних (t=2,02, р≤0,05) за шкалою “конфронтаційний копінг”. Доведено, що фахівці, які увійшли до 3 групи, відрізняються готовністю до ризику, до непередбачуваних змін. Вони можуть проявляти певну агресивність та ворожість на шляху змінення ситуації. Таку копінг-поведінку можна віднести до типу асоціальних. Окрім цього така копінг-поведінка не завжди є ефективною.

Також було відмічено, що фахівці з найбільшим стажем служби в пожежно-рятувальному підрозділі демонструють найнижчий, у порівнянні з 1 та 2 групами досліджуваних, показник виразності такого типу копінгу як “дистанціювання”. Результати є достовірними на рівні р≤0,05 та р≤0,01. Найвищий показник за даною шкалою зафіксовано у фахівців, досвід роботи яких складає менше 5 років. Можна сказати, що ці фахівці воліють за допомогою певних зусиль зменшити значущість травмуючої ситуації, відокремитись від неї. Такий спосіб подолання стресу не завжди є ефективним. Його дію можна порівняти з такою копінг-поведінкою як уникнення, що також припускає віддалення особистості від проблеми.

За шкалою “самоконтроль” було відмічено достовірні розходження поміж усіма групами досліджуваних. Так, найвищий показник виразності даного типу копінгу зафіксовано у групі пожежних, строк служби яких перевищує 10 років (t (1,3) = 2,04 р≤0,05; t (2,3) = 2,18, р≤0,05). Даний тип копінгу можна віднести до активних та адаптивних моделей копінг-поведінки.

Аналогічний тип копінг-поведінки, а саме “прийняття відповідальності”, також є більш характерним для найдосвідченіших працівників пожежно-рятувальних підрозділів. Результати є достовірними на рівні р≤0,05 у порівнянні з 1 групою досліджуваних. Отже, можна констатувати, що фахівці, досвід роботи яких не перевищує 5 років, не схильні визнавати своє місце та роль у процесі вирішення складних ситуацій. Такий тип копінгу вимагає від особистості високого рівня розвиненості вольових та моральних якостей, а також адекватного рівня самооцінки.

Наступний ряд достовірних розходжень було відмічено у виразності такої копінг-поведінки як “планування” - найвищий показник зафіксовано в 3 групі досліджуваних (р≤0,01 у порівнянні з 1 групою та р≤0,05 у порівнянні з 2 групою).

Зазначена копінг-поведінка припускає активну розумову діяльність, а саме - аналіз стресової ситуації та засобів її змінення. Необхідною умовою є фокусування на проблемі та визначення шляхів її вирішення.

Узагальнюючи отримані дані, зроблено висновок про те, що найбільш раціональну, активну та ефективну копінг-поведінку демонструють найдосвідченіші фахівці. Вогнеборці з меншим професійним досвідом займають більш пасивну позицію у процесі подолання стресу.

Наступний крок нашого дослідження був присвячений розгляду типологічних особливостей та особистісних рис працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різними моделями копінг-поведінки, які є неусвідомленими. Для реалізації цього завдання був застосований “Психогеометричний тест” С. Деллінгера.

Розгляд отриманих результатів дозволив відмітити загальногрупові тенденції щодо обрання конкретної геометричної фігури, яка є втіленням ряду психологічних характеристик. Відмічено, що фахівці, які відрізняються адаптивним типом копінг-поведінки, віддають перевагу геометричній фігурі трикутник; працівники пожежно-рятувальних підрозділів з псевдоадаптивним типом подолання стресу схильні виділяти серед інших фігур зигзаг; пожежні з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки переважно обирають квадрат. Отримані результати надали можливість скласти психологічний портрет фахівців пожежно-рятувального підрозділу МНС України з різними моделями копінг-поведінки в залежності від обраної ними геометричної фігури.

Для визначення певних індивідуально-психологічних властивостей фахівців-пожежних, що обумовлюють у них домінування певного типу копінгу, було використано 16-факторний особистісний опитувальник Кеттелла.

Таблиця 3

Показники виразності основних особистісних факторів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різним типом копінг-поведінки

Узагальнюючи отримані дані, відзначено, що фахівці-пожежні, яким є властивою адаптивна модель копінг-поведінки в ситуації стресу, відрізняються найвищими показниками виразності комунікативних, емоційно-вольових та інтелектуальних якостей. Друге місце за виразністю таких якостей займають пожежні з псевдоадаптивним типом подолання стресу, а третє місце відповідно - вогнеборці з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки.

Надалі ми розглянули особливості частоти обрання моделей копінг-поведінки фахівцями-пожежними з різним стажем служби.

Було встановлено, що адаптивна модель копінг-поведінки є більш властивою майже половині працівників зі стажем роботи більше 10 років (49,25%). Трохи меншим є показник фахівців-пожежних, що обрали даний копінг, стаж служби яких становить від 5 до 10 років (43,87%, при р≤0,05). У групі найменш досвідчених пожежних показник осіб, схильних демонструвати такий тип копінгу, становить лише 31,16% (р≤0,05 у порівнянні з 2 групою та р ≤0,01 у порівнянні з 3 групою).

Найбільше фахівців, які обрали дезадаптивну модель копінг-поведінки, відноситься до 1 групи (32,12%), а найменшу кількість таких осіб зафіксовано серед пожежних з досвідом роботи більше 10 років (17,16%). У групі досліджуваних зі стажем від 5 до 10 років цей показник становить 23,59%. Результати є достовірними на рівнях р ≤0,05 та р ≤0,01 відповідно. Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що найбільш ефективні та раціональні шляхи подолання стресової ситуації обирають найдосвідченіші фахівці.

Наступним кроком нашого дослідження став розгляд стратегій подолання стресу, а саме - визначення рівня їх виразності в кожній з груп досліджуваних пожежних. Було встановлено, що активна стратегія подолання стресу, до якої відносяться асертивні дії, є більш властивою для пожежних 3 групи (досвід роботи більше 10 років). Найменшу виразність така копінг-стратегія набула в 2 групі досліджуваних. Результати є достовірними на рівні р≤0,05. При цьому високий рівень виразності активної стратегії подолання стресу зафіксовано у 49,26% пожежних 3 групи, у 44,04% досліджуваних 2 групи та лише у 37,69% найменш досвідчених фахівців. Таким чином, пожежні з 1 групи достовірно рідше використовують при подоланні стресу активну копінг-стратегію (р≤0,05).

Просоціальний тип стратегії є менш виразним, у порівнянні з іншими групами, у фахівців, професійний досвід яких не перевищує 5 років. Результати є достовірними на рівні р≤0,05. До цієї групи копінг-стратегій відносять вступ у соціальний контакт та пошук соціальної підтримки. Пожежні з найменшим досвідом професійної діяльності достовірно рідше, у порівнянні з фахівцями-пожежними 2 та 3 груп досліджуваних (р≤0,01), використовують просоціальну стратегію копінг-поведінки.

Наступні достовірні розходження було виявлено стосовно виразності пасивної прямої копінг-стратегії. Встановлено, що фахівці з 2 групи рідше, ніж їх колеги з 1 та 3 груп, воліють використовувати таку стратегію у стресових умовах (р≤0,05). Цей факт підтверджено і даними стосовно рівнів виразності даних копінг-стратегій у використанні їх пожежними. Доведено, що найбільша кількість пожежних зі стажем служби від 5 до 10 років менше всього використовує пасивну пряму стратегію подолання стресу (р≤0,05). Найбільш характерною така стратегія є для працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби до 5 років.

Стосовно виразності пасивної непрямої стратегії, що містить в собі такі моделі копінг-поведінки, як уникання та маніпулятивні дії, відмічається, що вона є найбільш властивою для пожежних зі стажем роботи від 5 до 10 років. В 1 та 3 групах досліджуваних результати її виразності є достовірно нижчими (р≤0,05).

Асоціальний тип копінг-стратегії більш характерний для найменш досвідчених працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у порівнянні з фахівцями з 2 та 3 груп. Відмінності є достовірними на рівні р≤0,01. До цієї групи копінг-стратегій відносять асоціальні та агресивні дії.

Надалі, ґрунтуючись на отриманих даних, нами було проведено перерозподіл груп досліджуваних в залежності від головної моделі копінг-поведінки: до 1 групи випробуваних - адаптивна модель копінг-поведінки - увійшло 92 працівника пожежно-рятувальних підрозділів МНС України; до 2 групи випробуваних - псевдоадаптивна модель копінгу - увійшло 147 вогнеборців; 3 групу випробуваних - дезадаптивна модель копінг-поведінки - склали 78 фахівців-пожежних.

З метою вивчення місця та ролі індивідуально-психологічних якостей особистості у забезпеченні процесу обрання фахівцем-пожежним того чи іншого типу копінг-поведінки, було проведено кореляційний аналіз за r-критерієм Пірсона. За допомогою проведеної процедури ми отримали структури компонентів, що обумовлюють особливості поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у стресових ситуаціях (див. рис. 1).

З метою визначення ролі та ваги або “внеску” кожного особистісного компонента у забезпечення ефективності поведінки фахівця-пожежного в ситуації стресу, було проведено факторний аналіз методом головних компонентів з Varimax raw обертанням. Критерієм значущості результатів виступила факторна вага 0,40. Різноманітні параметри копінг-поведінки вогнеборців об’єдналися у два найбільш інформативних фактори.

Перший фактор утворили наступні компоненти: рівень психологічної стійкості особистості (0,59), спрямованість на вирішення завдання (0,71), прийняття відповідальності (0,60), рівень інтернальності (0,57), а також особистісні фактори “С” (0,82) - емоційна стабільність; “F” (-0,53) - виразність таких рис як стриманість, спокій, розважливість особистості; “M” (-0,75) - практичність, погодження з загальноприйнятими нормами, зайва уважність до дрібниць; “Q3” (0,66) - рівень самоконтролю фахівця-пожежного. Цей фактор можна назвати “силою волі”.

Другий фактор утворили наступні компоненти: пошук соціальної підтримки (0,70), поведінка за типом “Коло” (0,49), рівень адаптивних здібностей пожежного (0,81), прийняття інших (0,87), емоційна комфортність особистості (0,69) та особистісні фактори “А” (0,55) - рівень товариськості особистості; “В” (0,76) - рівень інтелекту працівника пожежно-рятувального підрозділу й фактор “G” (0,88), який характеризує нормативність поведінки фахівця. Даний фактор компонентів, що визначають ефективність копінг-поведінки, можна назвати “соціальним інтелектом”.

Узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати, що провідну роль у забезпеченні ефективності копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відіграють емоційно-вольові якості особистості. Окрім цього, дуже важливими є комунікативні навички особистості, зокрема - вміння фахівця ефективно працювати в команді.

Розділ 3. негативні фактори працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайної ситуації

3.1 "Основні поняття, що використовуються в межах дослідження: їх юридично-психологічний, семантичний та феноменологічний аналіз"

Відзначено, що поняття "психічний стан" з моменту своєї появи зазнало значних змін, які пов'язані як із розширенням сфери його застосування, так і великою мірою з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї категорії - причинності, регуляції, детермінації, прояву. Психічні стани - це особлива психологічна категорія, яка об’єднує велику групу життєвих явищ, цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність перебігу психічних процесів залежно від відображення речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості (М.Д. Левітов, І.А. Сапов, А.С. Солодков, Є.М. Алексеєв, Л.Г. Дикая, А.Ц. Пуні, В.І. Медведєв, Ю.Є. Сосновикова, Т.А. Немчин, Л.А. Китаєв-Смик, В.А. Бодров та ін.).

Психічний стан розглядається в дослідженні як частина (компонент) функціонального стану організму фахівця аварійно-рятувального підрозділу МНС України, що може зазнавати істотних змін у зв’язку із впливом на організм професійної діяльності в умовах впливу стрес-факторів екстремальної ситуації (пожежа, землетрус, аварія, загибель людей тощо).

Під екстремальною ситуацією (у межах даного дисертаційного дослідження) припускається будь-яке поєднання компонентів зовнішнього середовища, що характеризуються наявністю безпосередньої загрози фізичного або морального збитку персоналу МНС; опосередкованих соціальних загроз (соціально-правові санкції, матеріальний збиток, можливі наслідки фахових не успіхів і т.п.); опосередкованої або неопосередкованої загрози особистої смерті.

Доведено, що мірою екстремальності може виступати ступінь незакінченості адаптаційного процесу з розвитком явищ часткової або повної дезадаптації, коли стан динамічної неузгодженості переходить у критичний.

Ïðîâåäåíèé àíàë³ç çàêîíîäàâñòâà Óêðà¿íè, ï³äçàêîííèõ àêò³â ç ïðîáëåì ä³ÿëüíîñò³ ôàõ³âö³â åêñòðåìàëüíîãî ïðîô³ëþ äàâ ï³äñòàâó çðîáèòè âèñíîâîê ïðî ñóòòºâ³ íåóçãîäæåíîñò³ ó âèêîðèñòàíí³ òåðì³í³â ³ ïîíÿòü ñôåðè öèâ³ëüíîãî çàõèñòó. ³äçíà÷åíî, ùî íà ñüîãîäí³ ³ äåÿê³ â³ò÷èçíÿí³ â÷åí³ áóâàº, äîâ³ëüíî òðàêòóþòü âèçíà÷åííÿ òà ïîíÿòòÿ, ³ãíîðóþ÷è òåðì³íîëîã³þ, ÿêà âæèâàºòüñÿ â³äïîâ³äíî äî ÷èííîãî çàêîíîäàâñòâà òà äåðæàâíèõ ñòàíäàðò³â, àáî êåðóþòüñÿ çàñòàð³ëîþ òåðì³íîëî㳺þ, ÿêà íà ñüîãîäí³øí³é äåíü ÷åðåç â³äì³íó òîãî ÷è ³íøîãî çàêîíîäàâ÷îãî àáî íîðìàòèâíîãî àêòó âòðàòèëà ñâîþ àêòóàëüí³ñòü. Íåîäíîçíà÷í³ñòü ïîíÿòü “åêñòðåìàëüíà ñèòóàö³ÿ”, “íàäçâè÷àéíà ñèòóàö³ÿ”, “àâàð³éíî-ðÿòóâàëüí³ ðîáîòè” ³ ò.³í. ïðèçâîäèòü äî ðîçõîäæåíü ó ïîãëÿäàõ íà ñóòü òèõ àáî ³íøèõ ïñèõ³÷íèõ ÿâèù, ðîçá³æíîñò³ â òðàêòóâàííÿõ äîñë³äæóâàíèõ ôåíîìåí³â, ñóïåðå÷ëèâîñò³ îòðèìàíèõ äàíèõ, â³äñóòíîñò³ ñóâîðèõ êðèòåð³¿â ïðè ¿õí³é ³íòåðïðåòàö³¿, âèêîðèñòàííÿ íåàäåêâàòíèõ ìåòîäè÷íèõ ïðèéîì³â äîñë³äæåííÿ ³ ò.³í. Ëîã³êà âèâ÷åííÿ ïðîáëåìè ì³í³ì³çàö³¿ íåãàòèâíèõ ïñèõ³÷íèõ ñòàí³â ³ ðåàêö³é, ùî âèíèêàþòü ó ïåðñîíàëó àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè â óìîâàõ ë³êâ³äàö³¿ íàñë³äê³â íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿, çóìîâëþþòü íåîáõ³äí³ñòü ïîäàëüøîãî ðîçâèòêó ïîíÿò³éíîãî àïàðàòó â ö³é ãàëóç³, äèôåðåíö³àö³¿ ³ ÷³òêî¿ ³ºðàðõ³¿ îñíîâíèõ ïîíÿòü.

3.2 Îðãàí³çàö³ÿ ðîáîòè òà ìåòîäè åìï³ðè÷íîãî äîñë³äæåííÿ

Äîñë³äæåííÿ ïðîâîäèëîñÿ íà âèá³ðö³ ðÿòóâàëüíèê³â â³êîì 29,0 ± 4,3 ðîêè (n=274), ÿê³ áðàëè ó÷àñòü ó ë³êâ³äàö³¿ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿, ùî òðàïèëàñÿ 6 òðàâíÿ 2004 ðîêó ó Ìåë³òîïîëüñüêîìó ðàéîí³ Çàïîð³çüêî¿ îáëàñò³ íà àðòèëåð³éñüêèõ ñêëàäàõ á³ëÿ ñ. Íîâîáîãäàí³âêà. Ñåðåäí³é ñòàæ ñëóæáè äîñë³äæóâàíèõ â ÌÍÑ Óêðà¿íè 8,9±7,9 ðîê³â, ó òîìó ÷èñë³ òèõ, ùî ïðîñëóæèëè â³ä îäíîãî ðîêó äî òðüîõ ðîê³â - áëèçüêî 15%, â³ä òðüîõ äî äåñÿòè ðîê³â - áëèçüêî 73%, á³ëüøå 10 ðîê³â - áëèçüêî 12%. 100% îáñòåæåíèõ ìàëè ñåðåäíþ îñâ³òó. Áëèçüêî 69% ïðàö³âíèê³â óïåðøå áðàëè ó÷àñòü â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ðîáîòàõ ï³äâèùåíî¿ ñêëàäíîñò³, áëèçüêî 19% - îäèí ðàç çà ïåð³îä ñëóæáè âæå áðàëè ó÷àñòü ó ë³êâ³äàö³¿ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿, êîæíèé äåñÿòèé ðÿòóâàëüíèê (áëèçüêî 12%) - áðàâ ó÷àñòü ó ë³êâ³äàö³¿ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿ á³ëüøå äâîõ ðàç³â.

Îðãàí³çàö³éíî äîñë³äæåííÿ çä³éñíþâàëîñü òðüîìà åòàïàìè: ïåðøèé åòàï ïîëÿãàâ ó ïîñòàíîâö³ çàâäàíü, âèáîð³ ìåòîä³â äîñë³äæåííÿ é àíàë³ç³ ë³òåðàòóðíèõ äæåðåë; íà äðóãîìó åòàï³ ïðîâîäèëîñÿ åìï³ðè÷íå äîñë³äæåííÿ ïðàö³âíèê³â çâåäåíèõ çàãîí³â ï³ä ÷àñ ï³äãîòîâêè òà ó÷àñò³ ¿õ ó ë³êâ³äàö³¿ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿; òðåò³é åòàï âêëþ÷àâ ê³ëüê³ñíó òà ÿê³ñíó îáðîáêó îòðèìàíèõ äàíèõ, íàïèñàííÿ òåêñòó äèñåðòàö³¿, ôîðìóëþâàííÿ âèñíîâê³â ³ ðåêîìåíäàö³é.

Îòðèìàí³ â õîä³ äîñë³äæåííÿ ðåçóëüòàòè äàëè çìîãó: 1) âñòàíîâèòè àêòóàëüí³ ïñèõ³÷í³ ñòàíè äîñë³äæóâàíèõ ðÿòóâàëüíèê³â (ÌÊ Ëþøåðà); 2) âèçíà÷èòè ð³âåíü óâàãè ó ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè (ñåíñîìîòîðí³ ðåàêö³¿, òàáëèö³ Øóëüòå); 3) âèçíà÷èòè ñòóï³íü ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó â ñòðåñîâèõ óìîâàõ (íàâàíòàæóâàëüí³ ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à); 4) îïèñàòè îñîáèñò³ñí³ îñîáëèâîñò³ ðÿòóâàëüíèê³â (ÑÌÄÎ); 5) îïèñàòè â³äì³ííîñò³ é çàëåæíîñò³ ì³æ âèÿâëåíèìè ïñèõîëîã³÷íèìè ñòðóêòóðàìè (êðèòåð³é Ñòüþäåíòà, êðèòåð³é Ô³øåðà).

3.3 “Äèíàì³êà ïñèõ³÷íèõ ñòàí³â òà ðåàêö³é ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ï³ä âïëèâîì åêñòðåìàëüíèõ ôàêòîð³â ñëóæáîâî¿ ä³ÿëüíîñò³”

Ïåðøèé åòàï ïñèõîëîã³÷íîãî îáñòåæåííÿ áóâ ïðèñâÿ÷åíèé âèÿâëåííþ àêòóàëüíèõ ïñèõ³÷íèõ ñòàí³â ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ïðè ï³äãîòîâö³ äî â³äðÿäæåííÿ â çîíó íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿.

Îö³íêà ðåçóëüòàò³â ä³àãíîñòèêè ìåòîäîì êîë³ðíèõ âèáîð³â (ÌÊ Ëþøåðà) äàëà çìîãó âèä³ëèòè ³ç çàãàëüíîãî êîíòèíãåíòó îáñòåæåíèõ äâ³ òèïîëîã³÷í³ ãðóïè:

ü  ïåðøà ãðóïà: ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ç âèñîêîþ çîâí³øíüîþ ðåàêòèâí³ñòþ ïðè íèçüê³é ³íòðàïñèõ³÷í³é àêòèâíîñò³ (n=139) - ãðóïà “À”;

ü  äðóãà ãðóïà: ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ç íèçüêîþ çîâí³øíüîþ ðåàêòèâí³ñòþ ïðè âèñîê³é ³íòðàïñèõ³÷í³é àêòèâíîñò³ (n=135) - ãðóïà “Á”.

Àíàë³ç ðåçóëüòàò³â ïñèõîëîã³÷íî¿ ä³àãíîñòèêè âèÿâèâ ñòàòèñòè÷íî çíà÷èì³ ãðóïîâ³ ðîçõîäæåííÿ (ð < 0,05) çà òàêèìè ïîêàçíèêàìè: ïñèõîëîã³÷íà âèòðèâàë³ñòü - ñò³éê³ñòü óâàãè (òàáëèö³ Øóëüòå); ð³âåíü ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó ëþäèíè â ñòðåñîâèõ óìîâàõ (íàâàíòàæóâàëüí³ ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à); ïîêàçíèêè îêðåìèõ óñåðåäíåíèõ øêàë ÑÌÄÎ, ó òîìó ÷èñë³ “F” - øêàëà â³ðîã³äíîñò³, ùî âèÿâëÿº ð³âåíü åìîö³éíî¿ íàïðóæåíîñò³; 2-à øêàëà “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü”, ùî ðîçêðèâຠð³âåíü óñâ³äîìëåííÿ ïðîáëåì; 5-à øêàëà - “ìóæí³ñòü-æ³íî÷í³ñòü”, ùî õàðàêòåðèçóº ð³âåíü ãóìàí³ñòè÷íî¿ ñïðÿìîâàíîñò³ ³íòåðåñ³â; çíà÷åííÿ ñóìàðíîãî â³äõèëåííÿ â³ä àóòîãåííî¿ íîðìè é âåãåòàòèâíîãî êîåô³ö³ºíòà (ÌÊ Ëþøåðà).

Äîâåäåíî, ùî á³ëüø³ñòü ðÿòóâàëüíèê³â ãðóïè “À” ïðàãíóëè äî àêòèâíèõ ä³é, àëå íàÿâí³ñòü ³íòðàïñèõ³÷íèõ ñóïåðå÷íîñòåé, ñïðÿìîâàíèõ íà âèò³ñíåííÿ ïî÷óòòÿ òðèâîãè, âèêëèêàëî ðîçâèòîê ãàëüìîâèõ ïðîöåñ³â, ùî, ó ñâîþ ÷åðãó, âïëèâàëî íà çíèæåííÿ øâèäêîñò³ ñåíñîìîòîðíèõ ðåàêö³é. Ô³îëåòîâèé êîë³ð íà ïåðøèõ ïîçèö³ÿõ êîë³ðíîãî ðÿäó âêàçóâàâ íà ïðîÿâ ïðîáëåì â àäàïòàö³¿ äî íîâèõ óìîâ, îñëàáëåííÿ êîíòðîëþ ñâ³äîìîñò³ íàä åìîö³éíîþ ñôåðîþ. Ïðè öüîìó öåé ïðîöåñ, áëèçüêèé äî ïåðøèõ ñòóïåí³â äåçàäàïòèâíîãî ñòàíó, ì³ã áóòè âèêëèêàíèé ðîçõèòóâàííÿì àäàïòàö³éíîãî áàð'ºðó ÷åðåç òðèâàëó, õî÷à é íå ð³çêî âèðàæåíó åìîö³éíó íàïðóãó.

Ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “Á”, íà â³äì³íó â³ä ðÿòóâàëüíèê³â ãðóïè “À”, áóëè á³ëüø îáåðåæí³ â îö³íö³ ïîä³é, ùî â³äáóâàþòüñÿ, à ¿õí³ ðåàêö³¿ á³ëüøîþ ì³ðîþ âêàçóâàëè íà çíèæåíèé ð³âåíü åìîö³éíèõ ïðîÿâ³â ³ ïñèõ³÷íî¿ àêòèâíîñò³.

Çíèæåíèé ð³âåíü âïðàöüîâóâàíîñò³ é ñò³éêîñò³ óâàãè ðîçãëÿäàâñÿ ÿê ïîêàçíèê ï³äâèùåíîãî ð³âíÿ ñòîìëþâàíîñò³ ðÿòóâàëüíèê³â, ïîâ'ÿçàíîãî â ãðóï³ “À” ç ð³âíåì çàëó÷åíîñò³ ôàõ³âö³â ó çàãàëüíèé ïðîöåñ ïîä³é, à â ãðóï³ “Á” - ç íåñò³éê³ñòþ ïñèõîô³ç³îëîã³÷íèõ õàðàêòåðèñòèê.

Î÷³êóâàííÿ òðèâàëîãî âïëèâó òàêèõ ñïåöèô³÷íèõ ôàêòîð³â, ÿê íåçàäîâîëåííÿ á³îëîã³÷íèõ ³ ñîö³àëüíèõ ïîòðåá, â³ä³ðâàí³ñòü â³ä çâè÷íèõ óìîâ æèòòÿ, ð³äíèõ é áëèçüêèõ, â³äñóòí³ñòü ä³þ÷èõ óìîâ ïñèõîëîã³÷íîãî ðîçâàíòàæåííÿ, ñòèìóëþâàëî ïñèõîåìîö³éíó íàïðóãó, íåêîìôîðòíèé ñòàí îáñòåæåíèõ. Ñàì³ ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè â òîìó àáî ³íøîìó ñòóïåí³ â³äçíà÷àëè äàí³ çì³íè ÿê ó ñåáå, òàê ³ â êîëåã ó âèãëÿä³ òðèâîæíîñò³, ÷óéíîñò³ äî ìàéáóòíüî¿ íåáåçïåêè, íåäîâ³ðè äî çîâí³øíüîãî ñïîêîþ.

Ñïîñòåðåæåííÿ, çä³éñíåí³ â ïðîöåñ³ ï³äãîòîâêè çâåäåíîãî àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíîãî çàãîíó äî â³äðÿäæåííÿ, ïðîâåäåí³ ñï³âáåñ³äè ç ðÿòóâàëüíèêàìè ó ïåð³îä ¿õíüîãî îáñòåæåííÿ é ðåçóëüòàòè ïñèõîëîã³÷íî¿ ä³àãíîñòèêè âêàçóâàëè íà òå, ùî íåñâ³äîì³ ïðîöåñè, ïîâ'ÿçàí³ ç íåäîñòàòíüîþ ï³äãîòîâëåí³ñòþ ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè äî â³äðÿäæåííÿ â çîíó íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿, âïëèâàëè íà çíèæåííÿ ¿õíüî¿ ïðîôåñ³éíî¿ àêòèâíîñò³, à â îêðåìèõ âèïàäêàõ ñëóæèëè é ïóñêîâèì ìåõàí³çìîì ïñèõîåìîö³éíî¿ íàïðóãè, çäàòíèì ñòàòè â³äïðàâíîþ òî÷êîþ ïî÷àòêó ðîçâèòêó òðàâìàòè÷íîãî ñèíäðîìó.

Ðèñóíîê íåâðîòè÷íî¿ òð³àäè (1-à, 2-à, 3-à øêàëè ìåòîäèêè ÑÌÄÎ) ó ãðóï³ “À” óêàçóâàâ íà ñõèëüí³ñòü äî âèò³ñíåííÿ òðèâîãè, à â ãðóï³ “Á” - íà ñõèëüí³ñòü äî äåïðåñèâíèõ ðåàêö³é.

Çàâåðøàëüíèì ñòóïåíåì ïåðøîãî åòàïó îáñòåæåííÿ áóëî âèÿâëåííÿ âçàºìîçâ'ÿçêó íàÿâíèõ ïñèõîëîã³÷íèõ ³ ñîö³àëüíî-á³îãðàô³÷íèõ ïîêàçíèê³â, ùî äîïîâíþþòü çàãàëüíó êàðòèíó âèíèêíåííÿ ð³çíèõ ïñèõ³÷íèõ ðåàêö³é ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè. Ñòðóêòóðà âèÿâëåííÿ âçàºìîçâ'ÿçê³â áóäóâàëàñÿ ç óðàõóâàííÿì òîãî, ùî ïñèõ³÷í³ ðåàêö³¿ áàãàòî â ÷îìó ïîâ'ÿçàí³ ³ç ñîö³àëüíèì äîñâ³äîì îáñòåæåíèõ. Äëÿ ¿õíüîãî âèÿâëåííÿ áóëî âèêîðèñòàíî êîðåëÿö³éíèé àíàë³ç (rs), çà äîïîìîãîþ ÿêîãî áóëè âèÿâëåí³ ïðèíöèïîâî ð³çí³ (ð<0,05) ñîö³àëüíî-ïñèõîëîã³÷í³ çâ'ÿçêè â ïðåäñòàâëåíèõ ãðóïàõ ðÿòóâàëüíèê³â: ãðóïà À: ºäèíà äèòèíà â ðîäèí³ - 2-à øêàëà “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü” (ÑÌÄÎ) - (+0,61); â³ê ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè - ð³âåíü ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó (íàâàíòàæóâàëüí³ ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à) - (-0,37); â³ê ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè - ÷àñòîòà âèïàäê³â çíèæåíî¿ 2-¿ øêàëè “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü” (ÑÌÄÎ) - (-0,71); ðîäèííèé ñòàí - ð³âåíü ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó (íàâàíòàæóâàëüí³ ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à) - (-0,47); ãðóïà Á: íàÿâí³ñòü â àíàìíåç³ ðîçëó÷åííÿ - âèðàçí³ñòü øêàëè “Ê” (“êîðåêö³ÿ ïîâåä³íêè”) (ÑÌÄÎ) - (+0,61); íàÿâí³ñòü â àíàìíåç³ ðîçëó÷åííÿ - ÷àñòîòà âèïàäê³â çíèæåíî¿ øêàëè “ìóæí³ñòü - æ³íî÷í³ñòü” (ÑÌÄÎ) - (-0,67); â³ê ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè - ÷àñòîòà âèïàäê³â çíèæåíî¿ 2-¿ øêàëè “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü” (ÑÌÄÎ) - (+0,62); íàÿâí³ñòü â àíàìíåç³ ñìåðò³ îäíîãî ç áàòüê³â - ð³âåíü ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó (íàâàíòàæóâàëüí³ ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à) - (-0,53); ê³ëüê³ñòü âèïàäê³â ó÷àñò³ â ë³êâ³äàö³¿ íàñë³äê³â âåëèêîìàñøòàáíèõ íàäçâè÷àéíèõ ñèòóàö³é - ñò³éê³ñòü óâàãè (òàáëèö³ Øóëüòå) - (-0,76).

Âèÿâëåí³ âçàºìîçâ'ÿçêè ïñèõîëîã³÷íèõ ³ ñîö³àëüíî-á³îãðàô³÷íèõ ôàêòîð³â ëîã³÷íî äîïîâíèëè çàãàëüíó êàðòèíó ïðèðîäè ïñèõ³÷íèõ ðåàêö³é ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè â ïåð³îä ï³äãîòîâêè ¿õ äî ðîáîòè â óìîâàõ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿.

Äðóãèé åòàï ïñèõîëîã³÷íîãî îáñòåæåííÿ, ïðèñâÿ÷åíèé âèçíà÷åííþ ð³âíÿ ïñèõîëîã³÷íî¿ àäàïòàö³¿ ðÿòóâàëüíèê³â é âèÿâëåííþ ïðè÷èí, ùî íåãàòèâíî âïëèâàþòü íà ¿õíþ ïñèõ³êó â óìîâàõ ïðîâåäåííÿ àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ðîá³ò, áóâ ïðîâåäåíèé ï³ñëÿ ïåðøîãî òèæíÿ ïåðåáóâàííÿ çâåäåíîãî çàãîíó â çîí³ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿. Çá³ð ñîö³àëüíî-ïñèõîëîã³÷íî¿ ³íôîðìàö³¿ ì³ñòèâ ó ñîá³ êîìïëåêñíèé àíàë³ç âçàºìî䳿 ñîö³àëüíî-ïñèõîëîã³÷íèõ äåòåðì³íàíò, ùî â ð³çíîìó ñòóïåí³ õàðàêòåðèçóþòü æèòòºä³ÿëüí³ñòü çàãîíó, ç ôàêòîðàìè çì³í ïñèõ³÷íèõ ðåàêö³é ïðàö³âíèê³â ó ïåð³îä ¿õíüî¿ àäàïòàö³¿ äî óìîâ, ïîâ’ÿçàíèõ ç ðèçèêîì äëÿ æèòòÿ é çäîðîâ'ÿ.

Ñïîñòåðåæåííÿ é ðåçóëüòàòè ñï³âáåñ³ä ç ðÿòóâàëüíèêàìè ïîêàçàëè, ùî ¿õí³ æèòòºâ³ ñïðèéíÿòòÿ â óìîâàõ, ïîâ'ÿçàíèõ ç ãîñòðèì ïåðåæèâàííÿì çàãðîçè æèòòþ, ìîæëèâî¿ çàãèáåë³ ëþäåé, ìàþòü ñïåöèô³÷í³ îñîáëèâîñò³. Òàê, ð³âåíü íåáåçïåêè îö³íþâàâñÿ êîæíèì ðÿòóâàëüíèêîì ³íäèâ³äóàëüíî é çàëåæàâ â³ä îñîáèñòîãî äîñâ³äó é ñïðèéíÿòòÿ ïîä³é, ùî â³äáóâàþòüñÿ.

Âñòàíîâëåíî, ùî ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè â ïåð³îä îáñòåæåííÿ ï³ääàâàëèñÿ âïëèâó êîìïëåêñó åêñòðàîðäèíàðíèõ ïñèõîòðàâìóþ÷èõ ôàêòîð³â, á³ëüø³ñòü ðÿòóâàëüíèê³â ó ð³çíîìó ñòóïåí³ â³ä÷óâàëè âíóòð³øíº çàíåïîêîºííÿ é î÷³êóâàííÿ íåãàòèâíèõ ïîä³é. Ó ö³ëîìó, ïðîâåäåííÿ àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ðîá³ò â çîí³ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿ õàðàêòåðèçóâàëîñÿ âèñîêèì ñòóïåíåì íåáåçïåêè äëÿ æèòòÿ é çäîðîâ'ÿ, óñâ³äîìëåííÿì ïðàö³âíèêàìè ÌÍÑ âèñîêî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ çà ðåçóëüòàòè âèêîíàííÿ ñëóæáîâèõ çàâäàíü. Îñíîâí³ îñîáëèâîñò³ ïîáóòó (äåô³öèò ³íôîðìàö³¿, â³äñóòí³ñòü êîíòàêò³â ç ðîäèíîþ é áëèçüêèìè ëþäüìè, áåçïåðåðâíèé êîíòðîëü ç áîêó êåð³âíèöòâà), íà ÿêèé íàêëàäàëà äîäàòêîâèé ³ ³ñòîòíèé â³äáèòîê îáñòàíîâêà ïîñò³éíî¿ íåáåçïåêè, ç ïîãëÿäó ¿¿ âïëèâó íà ëþäñüêèé îðãàí³çì ³ ïñèõ³êó, ÿâëÿëè ñîáîþ ñóêóïí³ñòü íåãàòèâíèõ ïîäðàçíèê³â. Ñïðèéíÿòòÿ íîâèõ óìîâ æèòòºä³ÿëüíîñò³ âïëèíóëî íà ïñèõîëîã³÷í³ óñòàíîâêè ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè, ¿õíþ ñâ³äîì³ñòü ó ö³ëîìó.

Î÷³êóâàííÿ íåãàòèâíèõ ïîä³é âïëèâàëî íà àêòèâ³çàö³þ ïñèõ³÷íèõ ïðîöåñ³â: íàïðèêëàä, â îáîõ ãðóïàõ çá³ëüøèâñÿ (ð<0,001) ïîêàçíèê âåãåòàòèâíîãî êîåô³ö³ºíòó. Çì³íà äàíî¿ ïåðåì³ííî¿ ïðîäåìîíñòðóâàëà çðîñòàííÿ åíåðãåòè÷íîãî ïîòåíö³àëó â á³ëüøîñò³ ïðàö³âíèê³â, ìîá³ë³çàö³þ ô³çè÷íèõ ³ ïñèõ³÷íèõ ðåñóðñ³â, âíóòð³øíþ íàëàøòîâàí³ñòü íà àêòèâí³ ä³¿. Ïîä³áí³ çì³íè áàãàòî â ÷îìó âèçíà÷àëèñÿ ³íäèâ³äóàëüíèìè îñîáëèâîñòÿìè ðÿòóâàëüíèê³â.

Íà åòàï³ àäàïòàö³¿ îñîáëèâà óâàãà ïðèä³ëÿëàñÿ àíàë³çîâ³ ðîçâèòêó ñòàíó òðèâîæíîñò³ ó ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè. Ðåçóëüòàò ñïîñòåðåæåíü ³ ñï³âáåñ³ä ç îáñòåæåíèìè ðÿòóâàëüíèêàìè âêàçóâàâ íà òå, ùî ñòàí òðèâîæíîñò³ â³ä³ãðàâàâ ó æèòòºä³ÿëüíîñò³ îñîáîâîãî ñêëàäó îõîðîííó é ìîòèâàö³éíó ðîëü, îäíàê â îêðåìèõ âèïàäêàõ òðèâîãà, çà ³íòåíñèâí³ñòþ é òðèâàë³ñòþ íåàäåêâàòíîñò³ ñèòóàö³¿, ïåðåøêîäæàëà ôîðìóâàííþ åôåêòèâíî¿ àäàïòàö³éíî¿ ìîäåë³ ïîâåä³íêè, ïðîâîêóâàëà ïîðóøåííÿ ïîâåä³íêîâî¿ ³íòåãðàö³¿ é çàãàëüíî¿ äåçîðãàí³çàö³¿ ïñèõ³êè ðÿòóâàëüíèê³â. Òîìó öåé ôåíîìåí ðîçãëÿäàâñÿ ÿê îñíîâà çì³í ïñèõ³÷íîãî ñòàíó é ïîâåä³íêè ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè, çóìîâëåíèõ íåãàòèâíèì ïðîôåñ³éíèì ñòðåñîì.

Çàãàëüíîþ â îáîõ ãðóïàõ çàëèøàëàñÿ íàÿâí³ñòü ô³îëåòîâîãî êîëüîðó íà ïåðø³é ïîçèö³¿, ùî âêàçóâàëî íà ïðîáëåìè â àäàïòàö³¿ äî íîâèõ óìîâ æèòòºä³ÿëüíîñò³. Ïåðåâàæíî öåé ïîêàçíèê çàëèøàâñÿ âèñîêèì ó ãðóï³ “À” (25%).

Îòðèìàí³ äàí³ çà äîïîìîãîþ ìåòîäó êîë³ðíèõ âèáîð³â äàëè çìîãó âèçíà÷èòè ãðóïó îáñòåæóâàíèõ ç âèðàæåíèìè îçíàêàìè ñîö³àëüíî¿ é (àáî) ïñèõ³÷íî¿ äåçàäàïòàö³¿. Ïîä³áíèé ñòàí áóâ âèçíà÷åíèé ó 21% ðÿòóâàëüíèê³â ãðóïè “À” ³ 31% - ãðóïè “Á”. Öåé ïîêàçíèê ìàâ äîñòîâ³ðí³ ì³æãðóïîâ³ ðîçõîäæåííÿ (ð< 0,05).

Ðîçãëÿä ñïåöèô³êè äåçàäàïòèâíèõ ïðîÿâ³â ó ãðóïàõ ïîêàçàâ, ùî ó á³ëüøîñò³ ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “À” (15% ç 21%) ôàêòîð äåçàäàïòîâàíîñò³ ìàâ âèðàæåíèé ñîö³àëüíèé õàðàêòåð (ô³îëåòîâèé êîë³ð íà ïåðø³é ïîçèö³¿). Êîðåëÿö³éí³ çâ'ÿçêè öüîãî ôàêòîðà áóëî âèÿâëåíî ó â³äíîøåíí³ 7-¿ øêàëè ÑÌÄÎ (r= +0,55 ð< 0,05), âåãåòàòèâíîãî êîåô³ö³ºíòà (r= -0,33 ð< 0,05), ñóìàðíîãî â³äõèëåííÿ â³ä àóòîãåííî¿ íîðìè (r= +0,33 ð< 0,05) ³ ê³ëüêîñò³ ðàí³øå âèêîíàíèõ ðîá³ò ç ë³êâ³äàö³¿ íàñë³äê³â âåëèêîìàñøòàáíèõ íàäçâè÷àéíèõ ñèòóàö³é (r=+0,44 ð< 0,01).

Ó ãðóï³ “Á” ôàêòîð äåçàäàïòàö³¿ íå ìàâ çàãàëüíèõ âèðàæåíèõ îñîáëèâîñòåé ³ äîñòîâ³ðíèõ êîðåëÿö³éíèõ çâ'ÿçê³â ç ³íøèìè ðîçãëÿíóòèìè ôàêòîðàìè.

Ðîçãëÿä óçãîäæåíèõ çâ'ÿçê³â ð³âíÿ ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “À” ç ³íøèìè ðîçãëÿíóòèìè îçíàêàìè âèÿâèâ çâîðîòíþ çàëåæí³ñòü (ð<0,05) ç â³êîì ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè, ñòóïåíåì àêòèâíîñò³ ¿õíüî¿ æèòòºâî¿ ïîçèö³¿ é õàðàêòåðíî¿ ïîòðåáè ãàðìîí³÷íèõ â³äíîñèí ç îòî÷åííÿì, ïðàãíåííÿì äî åôåêòèâíîãî âèêîíàííÿ ñëóæáîâèõ îáîâ'ÿçê³â.

Ó ãðóï³ “Á” ïîêàçíèê ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó íå ìàâ, íà â³äì³íó â³ä ãðóïè “À”, âåëèêî¿ ê³ëüêîñò³ æîðñòêèõ çâ'ÿçê³â ç ðîçãëÿíóòèìè çì³ííèìè. Öÿ îáñòàâèíà ìîãëà âêàçóâàòè íà òå, ùî â îáñòåæåíèõ ãðóïè “À” ðåàêö³¿ â³äðåàãóâàííÿ íà ïðîôåñ³éíèé ñòðåñ ìàëè çäåá³ëüøîãî õàðàêòåð çíèæåííÿ ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó, à â ãðóï³ “Á” - ïîã³ðøåííÿ ïñèõ³÷íîãî ñòàíó.

Íà ïåð³îä îáñòåæåííÿ îòðèìàí³ ðåçóëüòàòè áóëè ïðî³íòåðïðåòîâàí³ íàìè â òàêèé ñïîñ³á:

ü  ñåðåä ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “À” ïðîöåñ ìîá³ë³çàö³¿ ôóíêö³é îðãàí³çìó ïðîõîäèâ á³ëüø ³íòåíñèâíî, í³æ ó ãðóï³ “Á”;

ü  ³íòåíñèâíà ìîá³ë³çàö³ÿ ôóíêö³é îðãàí³çìó àêòèâ³çóâàëà ïðîöåñ âèñíàæåííÿ éîãî ðåçåðâ³â;

ü  âèÿâëåí³ çì³íè ó ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “À” ³ñòîòíî âïëèíóëè íà ïîòåíö³àë ïðàöåçäàòíîñò³;

ü  ³íòåíñèâíèé ïðîöåñ ìîá³ë³çàö³¿ ôóíêö³é îðãàí³çìó â ãðóï³ “À” õàðàêòåðèçóâàâñÿ àäàïòèâíîþ ôîðìîþ ðåàãóâàííÿ íà âïëèâ ñåðåäîâèùà, ùî íåñëî çàãðîçó æèòòþ é çäîðîâ'þ;

ü  ó ö³ëîìó çíèæåííÿ ïîêàçíèêà ð³âíÿ ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “À” áóëî ïîâ'ÿçàíå ç ³íòåíñèâíîþ ìîá³ë³çàö³ºþ ôóíêö³é îðãàí³çìó, âèêëèêàíîþ ïñèõîëîã³÷íèì ³ ô³ç³îëîã³÷íèì ñòðåñîì (Ã. Ñåëüº íàçèâàâ ñàìå öåé êîìïëåêñ ðåàêö³é “çàãàëüíèì àäàïòàö³éíèì ñèíäðîìîì”).

Îö³íêà ð³âíÿ óâàãè ç âèêîðèñòàííÿì ìåòîäèêè Øóëüòå, íà â³äì³íó â³ä ðåçóëüòàò³â, îòðèìàíèõ ïåðåä â³äðÿäæåííÿì, áóëà â³ðîã³äíî ð³çíîþ (ð<0,05) ó â³äíîøåíí³ âñ³õ ðîçãëÿíóòèõ ïàðàìåòð³â. Íàéá³ëüø óñï³øíî òåñò Øóëüòå âèêîíóâàëè ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ç âèñîêîþ çîâí³øíüîþ ðåàêòèâí³ñòþ ïðè íèçüê³é ³íòðàïñèõ³÷í³é àêòèâíîñò³.

Íà ïåð³îä îáñòåæåííÿ îòðèìàí³ ðåçóëüòàòè áóëè ïðî³íòåðïðåòîâàí³ íàìè òàêèì ÷èíîì:

ü  çàãàëüíà åôåêòèâí³ñòü óâàãè â ãðóï³ “À” áóëà âçàºìîçàëåæíà ç ðÿäîì øêàë ÑÌÄÎ, ùî õàðàêòåðèçóþòü ï³äâèùåíèé ïñèõîëîã³÷íèé ñàìîêîíòðîëü ïðàö³âíèê³â, çîêðåìà ç³ øêàëîþ “Ê” (r=-0,32 p=0,04) ³ 1-þ øêàëîþ (“ïîíàäêîíòðîëü”) (r=-0,33 p=0,04). Òîáòî, çíèæåííÿ çàãàëüíî¿ åôåêòèâíîñò³ óâàãè áóëî ñêëàäîâîþ ÷àñòèíîþ êîìïëåêñó ïñèõ³÷íèõ ðåàêö³é, ùî âêàçóþòü íà çðîñòàííÿ ñàìîêîíòðîëþ ïðàö³âíèê³â àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â;

ü  ó ãðóï³ “Á” ïîã³ðøåííÿ åôåêòèâíîñò³ óâàãè â³äáóâàëîñÿ íà ôîí³ ï³äéîìó 6-¿ øêàëè ÑÌÄÎ (“ðèã³äí³ñòü”) (r=+0,51 p=0,002), 8-¿ øêàëè (“³íäèâ³äóàë³ñòè÷í³ñòü”) (r=+0,40 p=0,016) ³ çíèæåííÿ çíà÷åíü 0-¿ øêàëè (“³íòðîâåðñ³ÿ”) (r=-0,41 p=0,014). Íà ïðàêòèö³ ïîä³áíà êîìá³íàö³ÿ çíà÷åíü øêàë íàé÷àñò³øå âêàçóº íà âèíèêíåííÿ ïðîáëåì ó ñîö³àëüí³é âçàºìî䳿 îáñòåæóâàíèõ ³ çíèæåííÿ ð³âíÿ êîíôîðìíîñò³;

ü  ïîë³ïøåííÿ çàãàëüíî¿ åôåêòèâíîñò³ óâàãè â ãðóï³ “À” ñóïðîâîäæóâàëîñÿ ï³äéîìîì 9-¿ øêàëè ÑÌÄÎ (“îïòèì³ñòè÷í³ñòü”) (r=-0,42 p=0,03);

ü  ïîë³ïøåííÿ ïîêàçíèêà çàãàëüíî¿ åôåêòèâíîñò³ óâàãè â ãðóï³ “Á” ñóïðîâîäæóâàëîñÿ ï³äéîìîì 9-¿ øêàëè ÑÌÄÎ (“îïòèì³ñòè÷í³ñòü”) (n=-0,43 p=0,010) ³ çíèæåííÿì 2-¿ øêàëè ÑÌÄÎ (“ïåñèì³ñòè÷í³ñòü”) (r= +0,54 p=0,001);

ü  ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ãðóïè “Á”, ÿê³ ìàëè äîñòàòí³é ïîêàçíèê ñò³éêîñò³ óâàãè, â³äð³çíÿëèñÿ íèçüêèì ð³âíåì ïðîÿâó êîíôë³êòíîñò³ â êîëåêòèâ³ (r=+0,48 p=0,004) (ïðîôåñ³éíà îö³íêà ä³ÿëüíîñò³).

Äàí³, îòðèìàí³ çà äîïîìîãîþ ÑÌÄÎ, âèÿâèëè çì³íè ïîêàçíèê³â á³ëüøîñò³ øêàë òà âêàçóâàëè íà â³äíîñíå çðîñòàííÿ åìîö³éíî¿ íàïðóãè ó ðÿòóâàëüíèê³â (ãðóïà “À” - 2-à øêàëà “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü”; ãðóïà “Á” - 2-à øêàëà “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü”, 7-à øêàëà “òðèâîæí³ñòü”).

ijàãíîñòè÷í³ îáñòåæåííÿ é êîíñóëüòàö³éí³ áåñ³äè äàëè ï³äñòàâè çðîáèòè âèñíîâîê: ï³äâèùåííþ äàíèõ øêàë ñïðèÿëè ïåðåæèâàííÿ ðÿòóâàëüíèêàìè î÷³êóâàííÿ áåçïîñåðåäíüîãî âèêîíàííÿ àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ðîá³ò. Ïîðóøåííÿ ãàðìîí³¿ ïñèõ³÷íèõ ïðîöåñ³â ïðîõîäèëî íà ôîí³ ñèòóàö³é, ïîâ'ÿçàíèõ ³ç ïðÿìîþ (ìîæëèâîþ) çàãðîçîþ âëàñíîìó çäîðîâ'þ.

Íåçàëåæíî â³ä äîñâ³äó â ë³êâ³äàö³¿ íàñë³äê³â âåëèêîìàñøòàáíèõ íàäçâè÷àéíèõ ñèòóàö³é, ó êîãí³òèâí³é ñôåð³ ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ Óêðà¿íè áóëà ñò³éêà âïåâíåí³ñòü ó íàÿâíîñò³ ãîñòðî¿ çàãðîçè æèòòþ é çäîðîâ'þ. ϳäéîì ó ãðóïàõ 2-¿ øêàëè, ùî ñóïðîâîäæóâàâñÿ â³äíîñíèì ï³äéîìîì 7-¿ øêàëè, âêàçóâàâ íà òåíäåíö³¿ åìîö³éíîãî ñòàíó ðÿòóâàëüíèê³â, ùî íåãàòèâíî ðîçâèâàþòüñÿ. гâåíü ñàìîêîíòðîëþ â ãðóï³ “À” çðîñòàâ êîíãðóåíòíî çðîñòàííþ íåñâ³äîìèõ ïñèõîëîã³÷íèõ ïðîáëåì, ùî âèò³ñíÿþòüñÿ, à â ãðóï³ “Á”, íàâïàêè, ñàìîêîíòðîëü ðîçâèâàâñÿ íà ôîí³ ï³äâèùåííÿ âíóòð³øíüî¿ ñàìîâïåâíåíîñò³.

Ïåðøèé òèæäåíü ïåðåáóâàííÿ çâåäåíîãî çàãîíó â åêñòðåìàëüíèõ óìîâàõ õàðàêòåðèçóâàâñÿ ïåðåâàíòàæåííÿì ³íôîðìàö³ºþ çàãðîçëèâîãî õàðàêòåðó. ³äíîñíå çá³ëüøåííÿ 8-¿ øêàëè ÑÌÄÎ, ùî â³äáóâàëîñÿ íà ôîí³ åìîö³éíî¿ íàïðóãè, äàëî ï³äñòàâè çðîáèòè âèñíîâîê ïðî òå, ùî ïðàö³âíèêè àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè íå ñïðàâëÿëèñÿ ç ïåðåðîáêîþ îäåðæóâàíî¿ ³íôîðìàö³¿. Âåëèêèé îáñÿã íåãàòèâíî¿ ³íôîðìàö³¿ é ìàëèé ïåð³îä ÷àñó íà ¿¿ óñâ³äîìëåííÿ ïðèçâîäèâ äî òîãî, ùî ³íôîðìàö³ÿ ïðî ïî䳿, ÿê³ â³äáóâàëèñÿ, ïåðåõîäèëà ç³ ñâ³äîìîãî ð³âíÿ â íåñâ³äîìèé, íå îòðèìàâøè äîñòàòíüî¿ îáðîáêè äëÿ ¿¿ îñìèñëåííÿ. Òîìó öåé ïðîöåñ â îñòàòî÷íîìó ï³äñóìêó ñòèìóëþâàâ ó ðÿòóâàëüíèê³â çðîñòàííÿ íåóñâ³äîìëåíèõ íåãàòèâíèõ åìîö³éíèõ ïåðåæèâàíü.

Åêñòðåìàëüí³ñòü ñèòóàö³¿ çàãîñòðèëà ïî÷óòòÿ ðÿòóâàëüíèê³â, âèêëèêàëà íåîáõ³äí³ñòü ïðèéíÿòòÿ íåãàéíèõ ð³øåíü, ãðàíè÷íî¿ ÷³òêîñò³ é çëàãîäæåíîñò³ ä³é, àêòèâ³çóâàëà ïðîÿâ ïðèðîäíèõ âëàñòèâîñòåé îñîáèñòîñò³, ÿê³ â óìîâàõ áåçïåêè çãëàäæåí³ àáî íå âèìàãàþòü êðàéí³õ ñâî¿õ ïðîÿâ³â.

Çàãàëüíèì äëÿ âñ³õ îáñòåæåíèõ áóëî ïåðåæèâàííÿ íåãàòèâíîãî ñòðåñîâîãî ñòàíó. Ïîä³áíèé âèñíîâîê äàëà ï³äñòàâó çðîáèòè îäíîòèïí³ñòü ïðèðîäè âèíèêíåííÿ ïîêàçíèêà òðèâîæíîñò³ â îáîõ ãðóïàõ äîñë³äæóâàíèõ.

Çíà÷åííÿ øêàëè “òðèâîæí³ñòü” (ÑÌÄÎ) ³ òåíäåíö³¿ äåçàäàïòîâàíîñò³ (ÌÊ Ëþøåðà) çá³ëüøóâàëèñÿ â ñõîæèõ ïðîïîðö³ÿõ. Ðåçóëüòàòè îáñòåæåííÿ é ñï³âáåñ³äè ç ðÿòóâàëüíèêàìè ïîêàçàëè, ùî âêëþ÷åííÿ ïðàö³âíèê³â ó ðåàëüí³ óìîâè âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿ ïðîâîêóâàëî â íèõ ïåðåîñìèñëåííÿ æèòòºâèõ ö³ííîñòåé.

Ñèìïòîìè çðîñòàþ÷îãî çáóäæåííÿ, ÿê³ ó ïðàö³âíèê³â ÀÐÏ ÌÍÑ Óêðà¿íè ñïîñòåð³ãàëèñÿ â çíà÷íî ìåíøîìó ñòóïåí³ äî â³ä'¿çäó â çîíó íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿, âèÿâëåí³ â îáîõ ãðóïàõ äîñë³äæóâàíèõ. Óòðóäíåííÿ â ñò³éêîñò³ óâàãè (Øóëüòå), ñòàí ïîñò³éíîãî î÷³êóâàííÿ çàãðîçè (ç ðåçóëüòàò³â ñï³âáåñ³ä ç ðÿòóâàëüíèêàìè) òà ï³äâèùåííÿ øêàëè “ïåñèì³ñòè÷í³ñòü” (ð<0,05) (ÑÌÄÎ) çá³ãàëèñÿ ç îïèñîì êðèòåð³¿â ïîñòòðàâìàòè÷íîãî ñòðåñîâîãî ðîçëàäó. Ö³ âèñíîâêè ïðèïóñêàëè ôîðìóâàííÿ â ðÿòóâàëüíèê³â îáîõ ãðóï ñèìïòîì³â òðàâìàòè÷íîãî ñòðåñîâîãî ðîçëàäó âæå â ïåðøèé òèæäåíü ïåðåáóâàííÿ ¿õ â óìîâàõ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿.

Òðåò³é åòàï ïñèõîëîã³÷íîãî îáñòåæåííÿ, ìåòîþ ÿêîãî áóëî âèçíà÷åííÿ ïñèõîåìîö³éíîãî ñòàíó ðÿòóâàëüíèê³â, ð³âíÿ ¿õíüî¿ ïñèõîëîã³÷íî¿ àäàïòîâàíîñò³, áóâ ïðîâåäåíèé ï³ñëÿ òðüîõ òèæí³â ïåðåáóâàííÿ ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ â óìîâàõ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿.

Ðîçãëÿä ð³âíÿ çì³íþâàíîñò³ ñóìàðíîãî â³äõèëåííÿ â³ä àóòîãåííî¿ íîðìè ÿê îö³íêè íåðâîâî-ïñèõ³÷íîãî ñòàíó îáñòåæåíèõ ïîêàçàâ, ùî âèêîíàííÿ çàâäàíü â óìîâàõ âåëèêîìàñøòàáíî¿ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿ â ãðóï³ “À” ÷àñò³øå ïðîâîêóâàëî ïîã³ðøåííÿ íåðâîâî-ïñèõ³÷íîãî ñòàíó é â³äíîñíå ïîë³ïøåííÿ â ãðóï³ “Á” (ð< 0,05). Ó ãðóï³ “À” ðîçãëÿíóòèé ïîêàçíèê ìàâ äîñòîâ³ðíèé âçàºìîçâ'ÿçîê (ð<0,05) ç íàÿâí³ñòþ ï³ê³â ïî 4-é (“³ìïóëüñèâí³ñòü”), 8-é (“³íäèâ³äóàë³ñòè÷í³ñòü”) ³ 9-é (“îïòèì³ñòè÷í³ñòü”) øêàëàõ ÑÌÄÎ. Ïîã³ðøåííÿ íåðâîâî-ïñèõ³÷íîãî ñòàíó íà ôîí³ ï³äâèùåííÿ 4-¿, 8-¿ ³ 9-¿ øêàë ÑÌÄÎ âèÿâëÿëî òåíäåíö³þ ðîçâèòêó äåñòðóêòèâíî¿ ïîâåä³íêè ðÿòóâàëüíèê³â íà ôîí³ çíèæåíîãî êîíòðîëþ ³ìïóëüñ³â.

Ñòðåñîâèé ñòàí ó á³ëüøîñò³ ðÿòóâàëüíèê³â áóâ âèðàæåíèé ïîì³ðêîâàíî, à ÿâí³ ïñèõîåìîö³éí³ ïîðóøåííÿ áóëè âèÿâëåí³ ó 4,5% ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ Óêðà¿íè. Ïîâåä³íêà â ãîñòðîìó ïåð³îä³ æèòòºíåáåçïå÷íî¿ ñèòóàö³¿ áàãàòî â ÷îìó âèçíà÷àëàñÿ ïñèõîåìîö³éíîþ íàïðóãîþ, ùî äî ïåâíèõ ìåæ ðîçãëÿäàëîñÿ ô³ç³îëîã³÷íî íîðìàëüíî, ñïðèÿòëèâî åêñòðåí³é ìîá³ë³çàö³¿ ô³çè÷íèõ ³ ïñèõ³÷íèõ ðåñóðñ³â, íåîáõ³äíèõ äëÿ ñàìîçáåðåæåííÿ.

Ïîåòàïíà îö³íêà ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó (íàâàíòàæóâàëüí³ ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à) äàëà çìîãó ïåâíîþ ì³ðîþ âèçíà÷èòè ñèñòåìó çì³í ô³ç³îëîã³÷íèõ ðåàêö³é ó ïåð³îä àêòèâíîãî ôîðìóâàííÿ ó ðÿòóâàëüíèê³â ìîäåë³ ïîâåä³íêè â åêñòðåìàëüíèõ óìîâàõ. ×åðåç òðè òèæí³ ïåðåáóâàííÿ çâåäåíîãî àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíîãî ï³äðîçä³ëó â óìîâàõ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿ ð³âåíü ðåçåðâíèõ ìîæëèâîñòåé îðãàí³çìó â ãðóïàõ çð³âíÿâñÿ é ïåðåñòàâ ìàòè ³ñòîòí³ ðîçõîäæåííÿ.

Ó ïðàö³âíèê³â ç âèñîêîþ çîâí³øíüîþ ðåàêòèâí³ñòþ ïðè íèçüê³é ³íòðàïñèõ³÷í³é àêòèâíîñò³ â óìîâàõ âèêîíàííÿ àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ðîá³ò øâèäøå íàñòóïàëà òðåòÿ ñòàä³ÿ “çàãàëüíîãî àäàïòàö³éíîãî ñèíäðîìó”, ùî õàðàêòåðèçóºòüñÿ âèñíàæåííÿì àäàïòèâíèõ ìîæëèâîñòåé. Ó òîé æå ÷àñ ðÿòóâàëüíèêè ç íèçüêîþ çîâí³øíüîþ ðåàêòèâí³ñòþ ïðè âèñîê³é ³íòðàïñèõ³÷í³é àêòèâíîñò³ ïðîòÿãîì ïåð³îäó îáñòåæåííÿ ïåðåæèâàëè ëèøå ïåðøó ñòàä³þ “çàãàëüíîãî àäàïòàö³éíîãî ñèíäðîìó”, ùî õàðàêòåðèçóºòüñÿ ñòàíîì òðèâîæíîñò³ é ìîá³ë³çàö³ºþ îðãàí³çìó.

ϳäâèùåííÿ çàãàëüíî¿ åôåêòèâíîñò³ óâàãè (ìåòîäèêà Øóëüòå) íà ôîí³ çðîñòàííÿ çàãàëüíî¿ íàïðóãè ôóíêö³îíàëüíèõ ñèñòåì îðãàí³çìó ñòàëî ñêëàäîâîþ ÷àñòèíîþ êîìïëåêñó ðåàêö³é, âèêëèêàíèõ íåîáõ³äí³ñòþ ïîñèëåííÿ ñàìîêîíòðîëþ ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ Óêðà¿íè.

̳æãðóïîâ³ â³äì³ííîñò³ (ð<0,05) íà òðåòüîìó åòàï³ îáñòåæåííÿ â ïðîô³ëÿõ ÑÌÄÎ áóëè âèÿâëåí³ â³äíîñíî øêàëè “F” ³ 5 (“ìóæí³ñòü-æ³íî÷í³ñòü”). Ïðè öüîìó, ÿêùî ð³çíèöÿ â çíà÷åííÿõ øêàëè “ìóæí³ñòü-æ³íî÷í³ñòü” áóëà òèïîëîã³÷íîþ, òî â³äì³ííîñò³ â çíà÷åííÿõ øêàëè “F” áóëè ïîâ'ÿçàí³ ç ðîçâèòêîì â ãðóï³ “Á” âíóòð³øí³õ ñóïåðå÷íîñòåé ó ïîãëÿäàõ íà ñîö³àëüíó ìîäåëü ïîâåä³íêè é ñêðèòíîñò³, îáìåæåíü ñîö³àëüíèõ êîíòàêò³â. Ïîä³áíèé ïñèõîëîã³÷íèé ïðîöåñ ó ïåð³îä äðóãîãî îáñòåæåííÿ áóâ õàðàêòåðíèé äëÿ ãðóïè “À” ³ âèðàæàâñÿ ó ï³äâèùåíí³ øêàë “L”, “Ê” ³ 0 (“³íòðîâåðñ³ÿ”). Öå ñâ³ä÷èëî, ùî ïðîöåñ â³äðåàãóâàííÿ íà ñòðåñ ó ãðóïàõ ìàâ ñõîæó ìîäåëü, àëå â ãðóï³ “À” â³í ïðîõîäèâ øâèäøå.

Äèíàì³êà çì³íè çíà÷åíü øêàë óêàçóâàëà íà ðîçâèòîê êîíòðîëþ íàä åìîö³ÿìè (øêàëà “Ê”) ³ âèðàçíîñò³ íåâðîòè÷íî¿ òð³àäè (ï³äéîì íà 1-é, 2-é ³ 3-é øêàëàõ). Ñòàòè÷íèé ï³äéîì çíà÷åíü øêàëè “Ê” (“êîðåêö³ÿ ïîâåä³íêè”), ïîñèëåííÿ íåâðîòè÷íî¿ òð³àäè (ï³äéîì íà 1-é, 2-é ³ 3-é øêàëàõ), çíèæåííÿ 9-¿ øêàëè “îïòèì³ñòè÷í³ñòü” óêàçóâàëî íà òå, ùî á³ëüø³ñòü ðÿòóâàëüíèê³â ïåðåæèâàëè ïî÷óòòÿ âíóòð³øíüîãî çàíåïîêîºííÿ é î÷³êóâàííÿ íåãàòèâíèõ ïîä³é.

Ñïîñòåðåæåííÿ çà äîñë³äæóâàíèìè ïîêàçàëè, ùî â á³ëüøîñò³ ç íèõ âèÿâèëèñÿ ï³äâèùåíà ñòîìëþâàí³ñòü ³ åìîö³éíà íàïðóæåí³ñòü (ÌÊ Ëþøåðà, ÑÌÄÎ, ïðîáè Øòàíãå é Ãåí÷à, òàáëèö³ Øóëüòå). Ö³ çì³íè âèíèêàëè ãåòåðîõðîííî é ôîðìóâàëèñü ó ò³ñíîìó çâ'ÿçêó ç³ ñïåöèô³÷íèìè îñîáëèâîñòÿìè òèïîëî㳿 ãðóï. ϳäâèùåíà ñòîìëþâàí³ñòü ³ åìîö³éíà íàïðóæåí³ñòü áóëè áåçïîñåðåäíüî ïîâ'ÿçàí³ ÿê ç ³íäèâ³äóàëüíî çíà÷èìèìè ïñèõîòðàâìóþ÷èìè ïîä³ÿìè, òàê ³ ç îñîáëèâîñòÿìè ïðîôåñ³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ â óìîâàõ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿.

Ïñèõîëîã³÷í³ òèïè çàõèñò³â, âèêîðèñòîâóâàí³ ³íòðàïñèõ³÷íèì ìåõàí³çìîì ïñèõ³÷íî¿ àäàïòàö³¿ (ïåðåøêîäà óñâ³äîìëåííþ ôàêòîð³â, ùî âèêëèêàþòü òðèâîãó; ô³êñàö³ÿ òðèâîãè íà ïåâíèõ ñòèìóëàõ; çíåö³íþâàííÿ âèõ³äíèõ ïîòðåá ³ êîíöåïòóàë³çàö³ÿ), ïðîÿâëÿëèñÿ ç ð³çíèì ñòóïåíåì âèðàçíîñò³ ñåðåä ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ Óêðà¿íè îáîõ ãðóï.

Òðèâîãà, ùî â³ä³ãðàâàëà îõîðîííó é ìîòèâàö³éíó ðîëü, ï³äñèëþâàëà ïîâåä³íêîâó àêòèâí³ñòü (÷àñò³øå ñïîñòåð³ãàëàñü ó ïðàö³âíèê³â ç âèñîêîþ çîâí³øíüîþ ðåàêòèâí³ñòþ ïðè íèçüê³é ³íòðàïñèõ³÷í³é àêòèâíîñò³). Ïðè öüîìó òðèâîãà íå ò³ëüêè ñòèìóëþâàëà ô³ç³îëîã³÷íó àêòèâí³ñòü, à é ò³ºþ ñàìîþ ì³ðîþ ñïðèÿëà ðóéíóâàííþ íåäîñòàòíüî àäàïòèâíèõ ïîâåä³íêîâèõ ñòåðåîòèï³â (ÑÌÄÎ, ÌÊ Ëþøåðà), çàì³ùåííþ ¿õ á³ëüø àäåêâàòíèìè â åêñòðåìàëüíèõ óìîâàõ ôîðìàìè ïîâåä³íêè.

Çà ðåçóëüòàòàìè ïðîâåäåíèõ äîñë³äæåíü ðîçðîáëåíî çàãàëüíó òåõíîëîã³÷íó ñõåìó ðîáîòè êåð³âíîãî ñêëàäó àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíîãî ï³äðîçä³ëó, ïðàêòè÷íèõ ïñèõîëîã³â ÌÍÑ Óêðà¿íè ùîäî çàïîá³ãàííÿ íåãàòèâíèì ïñèõ³÷íèì ñòàíàì òà ðåàêö³ÿì, ùî ³ç âèñîêîþ éìîâ³ðí³ñòþ ìîæóòü âèíèêíóòè ó ðÿòóâàëüíèê³â ï³ä âïëèâîì ñòðåñ-ôàêòîð³â íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿, òà ïîäîëàííÿ ¿õ.

Òàáëèöÿ 4

Ïîêàçíèêè óñåðåäíåíèõ ïñèõîëîã³÷íèõ ïðîô³ë³â ÑÌÄÎ ó ãðóïàõ (̱m)

Âèñíîâêè

Äî íåãàòèâíèõ ôàêòîð³â íàëåæàòü òàê³ ôàêòîðè ä³ÿëüíîñò³ ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ Óêðà¿íè, âïëèâ ÿêèõ ïðèçâîäèòü äî ñòàíó äèíàì³÷íî¿ íåóçãîäæåíîñò³. Ñòàí äèíàì³÷íî¿ íåóçãîäæåíîñò³ ìîæå õàðàêòåðèçóâàòèñÿ ïîðóøåííÿì àäåêâàòíîñò³ ô³ç³îëîã³÷íèõ ðåàêö³é (ðåàêö³ÿ, ùî âèíèêຠï³ä ÷àñ ä³ÿëüíîñò³ ó ôàõ³âö³â ï³äðîçä³ë³â ÌÍÑ Óêðà¿íè, íàñàìïåðåä ïðè 䳿 ô³çè÷íèõ ÷èííèê³â) àáî ïîðóøåííÿì àäåêâàòíîñò³ ïñèõîëîã³÷íèõ ³ ïîâåä³íêîâèõ ðåàêö³é (õàðàêòåðíå äëÿ ³íôîðìàö³éíî-ñåìàíòè÷íèõ ôàêòîð³â ñëóæáîâî¿ ä³ÿëüíîñò³). Ïðîòå íàéá³ëüø ÷àñòèì ó ä³ÿëüíîñò³ ïåðñîíàëó ÌÍÑ º çì³øàíèé òèï ðåàêö³¿, êîëè ïåðâèííà çì³íà ô³ç³îëîã³÷íèõ ôóíêö³é º ïðèâîäîì äëÿ äèíàì³êè ïîâåä³íêîâèõ ðåàêö³é àáî, íàâïàêè, çì³íè ïñèõîëîã³÷íèõ õàðàêòåðèñòèê ïðèçâîäÿòü äî ïîÿâè ô³ç³îëîã³÷íèõ çñóâ³â.

Îñîáëèâîñòÿìè ïðîôåñ³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ ïîæåæíèõ-ðÿòóâàëüíèê³â º âèêîíàííÿ ïðîôåñ³éíîãî çàâäàííÿ â íåçâè÷àéíèõ óìîâàõ, ñïîëó÷åíèõ ³ç íåáåçïåêîþ äëÿ æèòòÿ ³ çäîðîâ'ÿ; íåñïðèÿòëèâèé âïëèâ ô³çè÷íèõ ³ õ³ì³÷íèõ ôàêòîð³â: ñèëüíîãî çàäèìëåííÿ, âèñîêî¿ òåìïåðàòóðè, âîëîãîñò³, çíèæåííÿ êîíöåíòðàö³¿ êèñíþ â ïîâ³òð³, âèä³ëåííÿ òîêñè÷íèõ ïðîäóêò³â ãîð³ííÿ, ñèëüíèõ øóì³â ³ ò. ³í.; âèñîêà «ö³íà» ä³ÿëüíîñò³, ïðèéíÿòèõ ð³øåíü, ï³äâèùåíà â³äïîâ³äàëüí³ñòü çà ïîðÿòóíîê ëþäåé, ìàòåð³àëüíèõ ö³ííîñòåé, ëîêàë³çàö³þ é ë³êâ³äàö³þ íàäçâè÷àéíî¿ ñèòóàö³¿; äåô³öèò ÷àñó íà ïåðåðîáêó ³íôîðìàö³¿, ÿêà íàäõîäèòü, óõâàëåííÿ ð³øåííÿ òà âèêîíàííÿ íåîáõ³äíèõ ä³é; ñêëàäíà äèíàì³êà çì³í ôóíêö³îíàëüíèõ ñòàí³â, âèñîêèé ð³âåíü íåðâîâî-ïñèõ³÷íî¿ íàïðóãè, ï³äâèùåí³ ô³çè÷í³ íàâàíòàæåííÿ; ðîáîòà â ³íäèâ³äóàëüíèõ çàñîáàõ çàõèñòó îðãàí³â äèõàííÿ ³ øê³ðè, ÿê³ îáìåæóþòü îãëÿä, ðóõè ³ âçàºìîä³þ îäèí ç îäíèì ó ñêëàä³ ïîæåæíîãî ðîçðàõóíêó; ìîæëèâ³ñòü âèíèêíåííÿ ïàí³êè, ìåòóøí³, ÿê³ ñòâîðþþòüñÿ ÿê ïîñòðàæäàëèìè, òàê ³ ñòîðîíí³ìè ëþäüìè; äèíàì³÷íà çì³íà îáñòàíîâêè, âèíèêíåííÿ àâàð³éíèõ ñèòóàö³é, çàãðîçà âèáóõó é ðóéíóâàííÿ êîíñòðóêö³é ïàëàþ÷èõ îá'ºêò³â ³ ò. ³í.

Ïåðåðàõîâàí³ óìîâè ä³ÿëüíîñò³ âèçíà÷àþòü ï³äâèùåí³ âèìîãè íå ò³ëüêè äî ð³âíÿ ñòàíó çäîðîâ'ÿ, ô³çè÷íî¿ ï³äãîòîâëåíîñò³ ïîæåæíîãî-ðÿòóâàëüíèêà, àëå é äî éîãî ³íäèâ³äóàëüíî-ïñèõîëîã³÷íèõ îñîáëèâîñòåé.

Àíàë³ç óìîâ ïðîôåñ³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ òà îñîáëèâîñòåé ¿¿ âïëèâó íà ïñèõ³÷íèé ñòàí, îñîáèñò³ñí³ ÿêîñò³ ïîæåæíîãî-ðÿòóâàëüíèêà äîâ³â íåäîñêîíàë³ñòü ñèñòåìè ïðîôåñ³éíîãî ïñèõîëîã³÷íîãî â³äáîðó, ïñèõîëîã³÷íîãî çàáåçïå÷åííÿ òà ïñèõîëîã³÷íîãî ñóïðîâîäæåííÿ ä³ÿëüíîñò³ öèõ ôàõ³âö³â, ùî íåãàòèâíî âïëèâຠíà ð³âåíü óñï³øíîñò³ âèêîíàííÿ ïîæåæíèì-ðÿòóâàëüíèêîì ñâî¿õ ïðîôåñ³éíèõ îáîâ’ÿçê³â.

Ñïèñîê âèêîðèñòàíî¿ ë³òåðàòóðè

1. Äìèòðèåâà Ì.À. ×åëîâå÷åñêèé ôàêòîð íà ïðîèçâîäñòâå / Ì.À. Äìèòðèåâà. - Ë. : Ëåíèíãð. îðã. î-âà “Çíàíèå” ÐÑÔÑÐ

. Äìèòðèåâà Ì.À. Ïñèõîëîãè÷åñêèé àíàëèç ñèñòåìû ÷åëîâåê- ïðîôåññèîíàëüíàÿ ñðåäà / Ì.À. Äìèòðèåâà // Âåñòíèê ËÃÓ. - Ñåðèÿ 6. «Ïñèõîëîãèÿ». - 1990

. Îáùàÿ ïñèõîëîãèÿ / Ñ.Ä. Ìàêñèìåíêî. - Ì.: “Ðåôë-áóê”, Ê. : “Âàêëåð”.

. Ïîíîìàðåíêî Â.À. Ìåòîäîëîãè÷åñêèå îñíîâû èçó÷åíèÿ îøèáî÷íûõ äåéñòâèé ÷åëîâåêà / Â.À. Ïîíîìàðåíêî, Í.Ä. Çàâàëîâà // Ïñèõîëîãè÷åñêèå îñíîâû ïðîôåññèîíàëüíîé äåÿòåëüíîñòè: õðåñòîìàòèÿ - Ì.: ÏÅÐ ÑÝ ; Ëîãîñ.

. Ïîíîìàðåíêî Â.À. Ïñèõîëîãèÿ ÷åëîâå÷åñêîãî ôàêòîðà â îïàñíîé ïðîôåññèè / Â.À. Ïîíîìàðåíêî. - Êðàñíîÿðñê, 2011.

. Ïîòàï÷óê ª.Ì. Ñîö³àëüíî-ïñèõîëîã³÷í³ îñíîâè çáåðåæåííÿ ïñèõ³÷íîãî çäîðîâ'ÿ â³éñüêîâîñëóæáîâö³â : äèñ. ... äîêòîðà ïñèõîë. íàóê : 19.00.09 / Ïîòàï÷óê ªâãåí Ìèõàéëîâè÷. - Õìåëüíèöüêèé, 2004.

. Ñàô³í Î.Ä. Ïñèõîëîã³ÿ óïðàâë³íñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³ êîìàíäèðà: íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê / Î.Ä. Ñàô³í. - Õìåëüíèöüêèé: Âèäàâíèöòâî Àêàäå쳿 ÏÂÓ, 2007.

. Ñòîëÿðåíêî À.Ì. Ýêñòðåìàëüíàÿ ïñèõîïåäàãîãèêà : ó÷åá. ïîñîáèå äëÿ âóçîâ / À.Ì. Ñòîëÿðåíêî. - Ì.: ÞÍÈÒÈ-ÄÀÍÀ, 2010.

1.     Êîðîëü÷óê Ì. Ñ., Êðàéíþê Â. Ì. Òåîð³ÿ ³ ïðàêòèêà ïðîôåñ³éíîãî ïñèõîëîã³÷íîãî â³äáîðó: Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê äëÿ ñòóäåíò³â âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â, 2006. - 580 ñ.

2.  Êîðîëü÷óê Ì.Ñ. Ïñèõîô³ç³îëîã³ÿ ä³ÿëüíîñò³: ϳäðó÷íèê äëÿ ñòóäåíò³â âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â. - 2-å âèä., âèïð. òà äîï. - Ê.: Åëüãà, ͳêà-Öåíòð, 2004. - 400 ñ.

3.     Êîðîëü÷óê Ì.Ñ., Êðàéíþê Â.Ì. Ñîö³àëüíî-ïñèõîëîã³÷íå çàáåçïå÷åííÿ ä³ÿëüíîñò³ â çâè÷àéíèõ òà åêñòðåìàëüíèõ óìîâàõ: Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê äëÿ ñòóäåíò³â âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â. - Ê.: Åëüãà, ͳêà-Öåíòð, 2006 - 580 ñ.

4.     Êðåìåíü Ì.À. Ñïàñàòåëþ î ïñèõîëîãèè. - Ìí.: Èçä. Öåíòð ÁÃÓ, 2003. - 136 ñ.

5.     Êðèøòàëü Ì.À. Ïñèõîëîã³÷íà ï³äãîòîâêà ïîæåæíèê³â: Íàâ÷. ïîñ³áíèê. - ×åðêàñè: ×ÏÒÓ ÌÂÑ Óêðà¿íè, 2007. - 65 ñ.

6.     Ëåáåäåâ Â.È. Ýêñòðåìàëüíàÿ ïñèõîëîãèÿ. Ïñèõè÷åñêàÿ äåÿòåëüíîñòü â òåõíè÷åñêèõ è ýêîëîãè÷åñêèõ çàìêíóòûõ ñèñòåìàõ: Ó÷åáíèê. - Ì.: ÞÍÈÒÈ-ÄÀÍÀ, 2011. - 431 ñ.

7.     Ìàéáîðîäà Ã.ß., Áóò Â.Ï., Êðèøòàëü Ì.À. Ïñèõîëîã³ÿ òà ïåäàãîã³êà: Íàâ÷àëüíî-ìåòîäè÷íèé ïîñ³áíèê. - ×åðêàñè: ײÏÁ ³ì. Ãåðî¿â ×îðíîáèëÿ, 2004. - 207 ñ.

8.     Íàêàç ÌÍÑ Óêðà¿íè â³ä 07.10.2004 ð. ¹100 “Ïðî çàòâåðäæåííÿ Äîâ³äíèêà êâàë³ô³êàö³éíèõ õàðàêòåðèñòèê ïðîôåñ³é ïðàö³âíèê³â ÌÍÑ Óêðà¿íè”.

9.     Íàêàç ÌÍÑ Óêðà¿íè â³ä 10.07.2003 ð. ¹226 “Ïðî çàòâåðäæåííÿ Íàñòàíîâè ç îðãàí³çàö³¿ âèõîâíî¿ ðîáîòè ç îñîáîâèì ñêëàäîì ÌÍÑ Óêðà¿íè

10.   Íàêàç ÌÍÑ Óêðà¿íè â³ä 23.02.2004 ð. ¹89 „Ïðî çàòâåðäæåííÿ ²íñòðóêö³¿ ç îðãàí³çàö³¿ ïñèõîëîã³÷íîãî çàáåçïå÷åííÿ ñëóæáîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ àâàð³éíî-ðÿòóâàëüíèõ ñëóæá”.

11.   Íàêàç ÌÍÑ Óêðà¿íè â³ä 23.11.2004 ð. ¹187 „Ïðî çàòâåðäæåííÿ Êîíöåïö³¿ ïñèõîëîã³÷íîãî çàáåçïå÷åííÿ ñëóæáîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ ïðàö³âíèê³â àïàðàò³â òà ï³äðîçä³ë³â ̳í³ñòåðñòâà Óêðà¿íè ç ïèòàíü íàäçâè÷àéíèõ ñèòóàö³é”.

12.   Íàêàç ÌÎÇ Óêðà¿íè â³ä 23.09.94 ð. ¹263/121 “Ïðî çàòâåðäæåííÿ ïåðåë³êó ðîá³ò, äå º ïîòðåáà ó ïðîôåñ³éíîìó äîáîð³”.

13.   Ïîâçèê ß.Ñ., Ïàíàðèí Â.Ì. Òàêòè÷åñêàÿ è ïñèõîëîãè÷åñêàÿ ïîäãîòîâêà ðóêîâîäèòåëÿ òóøåíèÿ ïîæàðà. - Ì.: Ñòðîéèçäàò, 1988. - 42 ñ.

.        Ïðî ïîëîæåííÿ ïðî ̳í³ñòåðñòâî Óêðà¿íè ç ïèòàíü íàäçâè÷àéíèõ ñèòóàö³é òà ó ñïðàâàõ çàõèñòó íàñåëåííÿ â³ä íàñë³äê³â ×îðíîáèëüñüêî¿ êàòàñòðîôè / Óêàç ïðåçèäåíòà Óêðà¿íè ¹1430/2005.

16.   Ïðî ïðàâîâ³ çàñàäè öèâ³ëüíîãî çàõèñòó: Çàêîí Óêðà¿íè / Âåðõîâíà Ðàäà Óêðà¿íè - Ê., 2011.

17.   Ñàìîíîâ À.Ï. Ïñèõîëîãè÷åñêàÿ ïîäãîòîâêà ïîæàðíûõ. - Ì.: Ñòðîéèçäàò, 1982. - 79 ñ.

18.   Ñàìîíîâ À.Ï. Ïñèõîëîãèÿ äëÿ ïîæàðíûõ. - Ïåðìü, 1999. - 600 ñ.

19.    Ñòîëÿðåíêî À.Ì. “Ýêñòðåìàëüíàÿ ïñèõîïåäàãîãèêà” Ì.: ÞÍÈÒÈ-ÄÀÍÀ, 2009. - 607 ñ.

20.    Êóçüì³íñüêèé À.²., Òåñëþê Ï.Â., ßöåíêî Ò.Ñ. òà ³í. Ãàëóçåâ³ ñòàíäàðòè âèùî¿ îñâ³òè ç³ ñïåö³àëüíîñò³ 6.010100 - ïðàêòè÷íà ïñèõîëîã³ÿ. - ×åðêàñè: ×åðêàñüêèé íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò, 2004. - 325 ñ.

ïðîôåñ³éíèé ïñèõîëîã³ÿ ðÿòóâàëüíèé

Òâîð÷å çàâäàííÿ

Äèòèíà íå ñëóõຠáàòüê³â. ×àñòî, ï³ñëÿ äåê³ëüêîõ ñïðîá äîáèòèñü ïîêîðè, à ³íêîëè â³äðàçó, áàòüêè ïåðåõîäÿòü íà êðèê, ìîæóòü âäàðèòè äëÿ òîãî, ùîá äèòèíà çðîáèëà òàê, ÿê ââàæàþòü çà ïîòð³áíå áàòüêè.

Îö³í³òü òàê³ ä³¿ ç òî÷êè çîðó ¿õ êîðèñíîñò³ äëÿ ôîðìóâàííÿ ó ïîäàëüøîìó æèòò³ ïñèõîëîã³÷íî¿ ãîòîâíîñò³ äî ïîäîëàííÿ åêñòðåìàëüíèõ óìîâ. ßêèì ÷èíîì ôîðìóºòüñÿ ó ëþäèíè ñòåðåîòèï íåïðàâèëüíîãî ðåàãóâàííÿ ïñèõ³êè? Äå â³í áåðå ñâ³é ïî÷àòîê?

³äïîâ³äü: ùîá äîáèòèñÿ ïîêîðè äèòèíè, ³íîä³ äîö³ëüíî çàñòîñîâóâàòè ô³çè÷íó ñèëó, òîáòî âäàðèòè äèòèíó, àëå äî òàêèõ ìåòîä³â âäàâàòèñÿ â êðàéí³õ ñèòóàö³ÿõ, êîëè ³íø³ ìåòîäè íå ä³þòü. Äèòèíó ïîòð³áíî çàîõî÷óâàòè ð³çíèìè ìåòîäàìè, íàïðèêëàä, â³äâåñòè äî ðîçâàæàëüíîãî öåíòðó, öèðêó, ê³íîòåàòðó, çîîïàðêó ÷è ³íøîãî ì³ñöÿ, äå äèòèí³ ïîäîáàºòüñÿ ïðîâîäèòè ÷àñ; êóïèòè ¿é ³ãðàøêó, ÷è ñîëîäîù³. ßêùî òàê³ ä³¿ áåçðåçóëüòàòí³, òî ïîòð³áíî çàñòîñóâàòè ñóâîð³ø³ ìåòîäè, íàïðèêëàä, ïîñòàâèòè äèòèíó â êóòîê. Îäí³ºþ ç ïðè÷èí ïàòîëîã³÷íîãî ôîðìóâàííÿ õàðàêòåðó äèòèíè º áðàê óâàãè äî éîãî ïðîâîäæåííÿ ÷àñó, ³íòåðåñàì â ñ³ì'ÿõ, äå áàòüêè àáî íå õî÷óòü, àáî íå âì³þòü çàéíÿòèñÿ âèõîâàííÿì ñâî¿õ ä³òåé. Òàê³ áàòüêè êàæóòü, ùî âîíè çàéíÿò³ ³ ¿ì áðàêóº ÷àñó íà âèõîâàííÿ äèòèíè. Àëå æ ³ ³íø³ áàòüêè íå ìåíø çàéíÿò³. Ãîëîâíå, ùî ïîâèíí³ çàñâî¿òè óñ³ áåç âèíÿòêó áàòüêè: âîíè â³äïîâ³äàþòü ïåðåä ñóñï³ëüñòâîì çà òå, ÿêîþ ëþäèíîþ âèðîñòå ¿õ ñèí ÷è äîíüêà. Áàòüêè ïîâèíí³ íå ò³ëüêè ãîäóâàòè ³ âäÿãàòè ñâî¿õ ìàëÿò, à é íàâ÷àòè ¿õ ìèñëèòè, àíàë³çóâàòè â÷èíêè, ôîðìóâàòè ¿õí³ ³íòåðåñè, âèõîâóâàòè õàðàêòåð. Ðîáîòà, çâ³ñíî, êëîï³òëèâà, âàæêà, àëå ðîçðàõîâóâàòè, ùî ä³òè çðîñòóòü, ÿê áóð'ÿí â ïîë³, íå äîâîäèòüñÿ. Çàçâè÷àé ä³òè íàñë³äóþòü â óñüîìó äîðîñëèì, ñâîºìó íàéáëèæ÷îìó îòî÷åííþ.

Äëÿ ìîëîäøîãî øêîëÿðà ç àãðåñèâíîþ ïîâåä³íêîþ õàðàêòåðí³ ð³çê³ íåãàòèâí³ ðåàêö³¿ íà íåçíà÷í³ çàóâàæåííÿ é ïðîÿâ àãðåñèâíîãî íàïîðó çà â³äñóòíîñò³ ïîì³òíèõ ïðè÷èí ³ âðàõóâàííÿ ñèòóàö³¿. Ñòàíäàðòí³ ðåàêö³¿ äîðîñëèõ ó â³äïîâ³äü ïîñèëþþòü îñîáëèâîñò³ àãðåñèâíèõ ïðîÿâ³â ä³òåé ³ çîâñ³ì íå ñïðèÿþòü ïîäîëàííþ ïðîáëåìè. Ðåçóëüòàòó ìîæíà äîñÿãòè çà óìîâ êîìïëåêñíîãî ï³äõîäó äî àíàë³çó é êîðåêö³¿ æèòòºâî¿ ñèòóàö³¿ äèòèíè. Öå çàâæäè âàæêî äëÿ øê³ëüíîãî ïñèõîëîãà, õî÷à á òîìó, ùî äëÿ ïðîäóêòèâíî¿ ñï³âó÷àñò³ ó÷èòåëÿ é áàòüê³â íåð³äêî äîâîäèòüñÿ ìîòèâóâàòè ¿õ ñïåö³àëüíî. Àëå ÿêùî öå âäàºòüñÿ, òîä³ ðåàëüíî äîñÿãòè óñï³õó. Àäæå êîæíà äèòèíà ãîñòðî ïåðåæèâຠêîíôë³êò, ³ ùèðå äîáðîçè÷ëèâå ñòàâëåííÿ äîðîñëèõ äî ¿¿ åìîö³éíîãî ñâ³òó ñïðîìîæíå âèêëèêàòè äîâîë³ øâèäê³ çì³íè â êàðòèí³ ïîâåä³íêè.

Ðàçìåùåíî íà Allbest.ru