Психологічні складові гендерної ідентичності майбутніх менеджерів

МІНІСТЕРСТВО ОСТІВИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ ім. К.Д. Ушинського

Відділення перепідготовки кадрів зі спеціальності

«Психологія» факультету післядипломної освіти

та роботи з іноземними громадянами

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Психологічні складові гендерної ідентичності майбутніх менеджерів»

Виконав слухач ФПО «Психологія»

денного відділення

О.І. Іванова

Науковий Керівник:

А.В. Сергєєва

Одеса-2010

Зміст

Вступ

І. Розділ. Теоретічній аналіз проблеми гендерної ідентичності особистості менеджера

.1 Зміст понять «ідентичність» і «гендерна ідентичність» в сучасній науковій думці

.1.1 Поняття ідентичності і характеристика її типів в сучасній психології

.1.2 Гендерна ідентичність як підструктура соціальної ідентичності

1.2 Основні підходи до вивчення феномена гендерної ідентичності

1.3 Психологічні складові гендерної ідентичності особистості

.3.1 Статева ідентичність

.3.2 Статево-ролева ідентичність

.3.3 Сексуальна орієнтація

.4 Особливості гендерної ідентичності у менеджерів різних спеціальностей

ІІ. Розділ. Організація і методи дослідження гендерної ідентичності

2.1 Методика С. БЕМ. Дослідження маскулінності-фемінінності особистості

.2 Тест «Хто Я?» Тест двадцяти висловів. (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т.В. Румянцевої)

.3 Напівструктуроване інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності Дж. Марсії та С. Арчер

.4 Опитувальник «я - жінка/чоловік»

.5 Дослідження показників ідентичності особистості за допомогою методики Дембо-Рубінштейн

ІІІ. Розділ. Емпіричне дослідження генерної ідентичності майбутніх менеджерів

.1 Організація дослідження, обґрунтування вибірки

.2 Аналіз кореляційних звязків

.3 Аналіз отриманих даних за методиками дослідження

.4 Визначення відмінностей змістовних складових гендерної ідентичності юнаків та діівчат (майбутніх менеджерів)

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження пов'язана з підвищеною увагою до проблем гендерної ідентичності в сучасній науковій думці і пояснюється безліччю різних причин. До таких причин відносяться, наростаючі темпи емансипації, підвищення соціального статусу жінки, зміна сімейно-шлюбних норм і правил, переоцінка гендерних ролей. Ослаблення статевої поляризації гендерних ролей, що відбувається, викликає зміни в культурних стереотипах маськулінності і фемінності, що надалі істотно впливає на розвиток і становлення гендерної ідентичності особистості.

Саме на підставі еталонів маськулінності і фемінності формуються уявлення людини про свою гендерну ідентичність.

Введення поняття «гендерна ідентичність» в категоріальний апарат психології відноситься до сучасного етапу в розвитку проблематики статевих відмінностей (80-ті роки в зарубіжній психології, 90-ті роки у вітчизняній психології). Цьому сприяло визнання обмеженості найпоширенішого в психології статево-рольового підходу, що спирається на біологічний детермінізм статевих відмінностей.

Теоретичними основами вивчення гендерної ідентичності і механізмів її конструювання стали науково-практичні дослідження таких вчених як С. Бем, С. де Бовуар, К. Гилліган, Л. Ірігарей, Ю. Крістева, М. Мід, Р. Парсон, 3. Фрейд, К. Хорні, Н. Чодороу, Э. Еріксон і інші. У вітчизняній психології проблемою гендерної ідентичності і близькими до неї питаннями займалися B.C. Агєєв, Ю.Е. Алешина, Н.В. Антонова, О.В. Вороніна, Н.В. Дворянчиков, И.А. Жеребкина, О.В. Здравомислова, В.А. Каган, И.С. Клецина, Я.Л. Коломінській, И.С. Кон, B.C. Мухина, Л.В. Попова, Н.К. Радіна, Т.А. Ріпина, Л.Э. Семенова, Г.Г. Силласте, А.А. Темкина, Ю.А. Тюменева, Б.И. Хасан, Л.Б. Шнейдер та ін. Огляд існуючих підходів до ідентичності говорить про те, що, не дивлячись на великий інтерес до даної проблеми і зростання досліджень, пов'язаних з нею, до теперішнього часу не склалося єдиного уявлення про це явище, його структуру і зміст.

Так, рядом авторів, гендерна ідентичність розуміється як базова структура соціальної ідентичності, яка характеризує людину з погляду його приналежності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найбільш значущо, як людина сам себе визначає. Іншими дослідниками, гендерна ідентичність розглядається як усвідомлення себе у зв'язку з культурними визначеннями мужності і жіночності, яка виникає у результаті взаємодії Я і інших, і виявляється як суб'єктивний досвід психологічної інтеріорізації чоловічих або жіночих рис.

Численні дослідження, що вивчали процес розвитку гендерної ідентичності, особливу увагу надавали проблемі впливу соціальних і культурних чинників на розвиток гендерної ідентичності. Але, майже немає робіт, присвячених аналізу ролі професійних чинників і функціям самої особистості в процесі розвитку її гендерної ідентичності.

Аналіз емпіричних досліджень, безпосередньо пов'язаних з вивченням гендерної ідентичності та її проявів в професійній сфері, показав, що практично недослідженою залишається проблема її розвитку також у сфері менеджменту. Звідси виникає проблема дослідження, що полягає в необхідності наукового аналізу і поглибленого вивчення психологічних особливостей гендерної ідентичності майбутніх менеджерів, в ситуації змін, що відбуваються, в сучасному професійному суспільстві.

Мета дослідження: теоретичне обгрунтування і емпіричне дослідження психологічних складових гендерної ідентичності майбутніх менеджерів.

Об'єкт дослідження: гендерна ідентичність майбутніх менеджерів юнаків та дівчат.

Предмет дослідження: психологічні складові гендерної ідентичності майбутніх менеджерів юнаків та дівчат.

Як гіпотеза дослідження висувається наступне припущення:

Зміст гендерної ідентичності майбутніх менеджерів юнаків та дівчат відрізняється своєрідністю по ряду її складових.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження були визначені наступні задачі:

.Проаналізувати основні зарубіжні і вітчизняні підходи до вивчення гендерної ідентичності особистості та розкрити змістовні складові гендерної ідентичності;

.Вивчити психологічні складові гендерної ідентичності майбутніх менеджерів, що включають: самовизначення юнаків і дівчат в категоріях "маскулинность/фемінність" і уявлення юнаків та дівчат про статево-ролеву складову " Я- чоловік" і "Я- жінка";

. Розробити комплекс психологічних методик для емпіричного вивчення складових гендерної ідентичності майбутніх менеджерів;

. Провести порівняльний аналіз результатів емпіричного дослідження між вибірками юнаків та дівчат.

Методи дослідження. Відповідно до гіпотези і задач нашого дослідження був вибраний комплекс взаимодоповнюючих методів дослідження: опитувальник для визначення психологічної статі особистості С. Бем (BSRI); опитувальник "Хто Я?" М. Куна і Т. Макпартленда; Стандартізованє "Інтерв'ю для визначення статусів ідентичності" Д.Ж. Марсиа, С. Арчер; Методика Я-чоловік, Я-жінка; методика Дембо-Рубінштейн. Методи математико-статистичної обробки і інтерпретації даних - кореляційний аналіз (метод рангової кореляції Спірмена). Статистичний аналіз результатів дослідження проводився за допомогою програм Microsoft Excel 2000 і Statistic версія 6.0.

Емпірична база дослідження. У дослідженні взяло участь 80 чоловік студентської аудиторії, що навчаються в Політехнічному університеті за фахом «Менеджмент» у віці від 18 до 22 років.

Достовірність одержаних результатів забезпечувалася використовуванням валідного і надійного діагностичного інструментарію, репрезентативністю і достатньо великим об'ємом експериментальної вибірки, коректним застосуванням кількісного і якісного аналізу даних в поєднанні з математико-статистичною обробкою.

Робота включає в себе 3 розділи загальним обсягом: 65 сторінок, а також додатки.

І Розділ. Теоретічній аналіз проблеми гендерної ідентичності особистості менеджера

.1 Зміст понять «ідентичність» і «гендерна ідентичність» в сучасній науковій думці

.1.1 Поняття ідентичності і характеристика її типів в сучасній психології

Вивчення ідентичності і її аналіз у зв'язку з гендерними аспектами простежується в роботах таких відомих психологів як С. Бем, Ю. Крістевой, Дж. Міда, Ч. Кулі, Э. Еріксона, Н.В. Антонової, О.В. Вороніна, О.В. Здравомислової, И.С. Кона, И.С. Клециной, Я.Л. Коломінського, B.C. Мухиной, Н.К. Радіной, П.В. Румянцевой, Л.Н. Ожігової і іншими.

До недавніх пір, як відзначає ряд авторів, у вітчизняній психології поняття ідентичності практично не використовувалося, воно не було предметом ні теоретичного, ні емпіричного вивчення [10, с.187-189]. Воно не зустрічалося в монографіях, підручниках і журнальних публікаціях, цього поняття не знайти навіть в останніх виданнях психологічних словників. Тільки останніми роками воно починає з'являтися на сторінках психологічного друку, проте як і раніше для більшості дослідників залишається чужим, малозрозумілим і погано вписується в звичний категоріальний апарат. Разом з тим в зарубіжній психології дане поняття, починаючи з робіт Э. Еріксона, що вперше звернувся до нього, завойовує все велику популярність і сьогодні є невід'ємним атрибутом понятійного апарату.

Згідно Э. Еріксону, ідентичність це відчуття самототожності, власної істинності, повноцінності, причетності миру і іншим людям. Відчуття отримання, адекватності і стабільного володіння особою, власним Я незалежно від змін останнього і ситуації; здібність особистості до повноцінного рішення задач, що встають перед нею на кожному етапі розвитку [30, с. 123].

Огляд наукової літератури показав, що поняття «ідентичність» аналізується з позиції сприйняття і самовизначення особистості в термінах віднесення себе до двох підсистем: особистісна і соціальна ідентичність.

Так, особистісна ідентичність (іноді її називають особистою або персональною) трактується як набір рис або інших індивідуальних характеристик, відмінний певною постійністю або, принаймні, спадкоємністю в часі і просторі, дозволяючий диференціювати даного індивіда від інших людей. Іншими словами, під особистісною ідентичністю розуміють набір характеристик, який робить людину подібною самому собі і відмінним від інших [20, с. 68].

Соціальна ідентичність трактується в термінах групового членства, приналежності до більшої або меншої групи, включеності в яку-небудь соціальну категорію. У соціальній ідентичності виділяються як би два різні аспекти розгляду: з погляду інгруппового подібності (якщо ми члени однієї спільності, у нас одна і та ж соціальна ідентифікація і ми схожі) і з погляду аутгруппової або міжкатегоріальної диференціації (будучи схожі між собою, ми істотно відрізняємося від «них» - тих, хто належить не до нашої, а до «чужої» групи). Ці два аспекти взаємозв'язані: чим сильніша ідентифікація з своєю групою, а значить, і інгруппова подібність, тим значиміш диференціація цієї групи від інших [20, с. 69].

Загальним моментом для більшості сучасних досліджень є зіставлення особистісної і соціальної ідентичності. Дійсно, якщо виходити з найпоширеніших уявлень про соціальну і особистісну ідентичність і спробувати співвіднести їх між собою, то стає очевидним, що соціальна ідентичність найтіснішим чином взаємозв'язана з інгрупповою подібністю і міжгруповою диференціацією. У той же час особистісна ідентичність взаємозв'язана з відмінністю від всіх інших людей і, що в даному контексті найбільш важливе, у тому числі і від членів своєї групи. Оскільки ж дуже важко представити, як можна в кожен даний момент, одночасно відчувати себе і подібним членам інгруппи (проявляючи соціальну ідентифікацію), і відмінним від них (в рамках особистісної ідентичності), та ця суперечність породила ідею про неминучість певного конфлікту між двома видами ідентичності, про їх несумісність і відповідно, про те, що в кожен даний момент часу тільки одна з них може бути актуалізована [62, с. 135-140].

Подолати проблему зіставлення особистісної і соціальної ідентичності і подальшої тіпологизациі особистісної ідентичності зробив американський дослідник Ж. Марсиа, який поклав в основу своєї типології критерій «загальної сформованості ідентичності» [20, с. 71].

Ці дослідження представлені в роботі, присвяченій аналізу психологічних новоутворень юнацького віку, де однією із задач була операционалізация теоретичних конструкцій Є. Еріксона і представлено ним опис чотирьох статусів (моделей, стадій) ідентичності.

Так, в своїх дослідженнях Ж. Марсиа виділяє реалізовану ідентичність, мораторій, дифузію і передрішення. Зупинимося на основних характеристиках даних типах ідентичності особистості.

Реалізована ідентичність, характеризуються тим, що підліток перейшов критичний період, відійшов від батьківських установок і оцінює свої майбутні вибори і рішення, виходячи з власних уявлень. Він емоційно включений в процеси професійного, ідеологічного і сексуального самовизначення, які Ж. Марсиа вважає основними «лініями» формування ідентичності.

На підставі ряду емпіричних досліджень Ж.Марсиа був виділений «мораторій» як найкритичніший період у формуванні підліткової ідентичності. Основним його змістом є активна конфронтація дорослішаючої людини з пропонованим йому суспільством спектром можливостей. Вимоги до життя у такого підлітка смутні і суперечливі, його, як мовиться, кидає з крайності в крайність, і це характерно не тільки для його соціальної поведінки, але і для його «Я» - уявлень.

Як третій тип підліткової ідентичності Ж.Марсиа виділяє «дифузію», що характеризується практичною відсутністю у підлітка переваги яких-небудь статевих, ідеологічних і професійних моделей поведінки. Проблеми вибору його ще не хвилюють, він ще не усвідомив себе як автора власної долі.

Нарешті, Ж.Марсиа описує такий варіант підліткової ідентичності як «передрішення». В цьому випадку підліток хоча і орієнтований на вибір у вказаних трьох сферах соціального самовизначення, проте керується в ньому виключно батьківськими установками, стаючи тим, ким хочуть бачити його оточуючі [50, р. 25].

Декілька інший підхід пропонує відомий дослідник особливостей «Я» - концепції Родрігес-Томе [40, с. 126]. Так, він виділяє в структурі ідентичності особистості три основних дихотомічно організованих вимірювання.

Це, по-перше, визначення себе через «стан» або ж через «активність»: «Я такий-то або належу до такої-то групи» протиставляється при цьому позиції «Я люблю робити те-то».

По-друге, в «Я» - характеристиках, що відображають ідентичність особистості, виділяється опозиція «офіційний соціальний статус - особові риси».

По-третє вимірювання ідентичності відображає представленность в «Я»-концепции того або іншого полюса дихотомії «соціально схвальовані» і «соціально несхвальовані» «Я» -характерістіки.

Таким чином, можна бачити, що для більшості дослідників питання про структуру ідентичності, по-перше, було похідним від питання про її розвиток, а по-друге, конкретні рішення його, по суті, не виходили за рамки еріксоновського розподілу ідентичності на персональну і соціальну. Звернемося тепер до досліджень соціальної ідентичності.

Соціальна ідентичність на відміну від особистісної піддається тіпологизациі, оскільки вона трактується в термінах групового членства, приналежності до більшої або меншої групи, включеності в яку-небудь соціальну категорію. Тому підставою для даної типології буде виділення ознак, які описують і визначають ту або іншу групу: етнічна ідентичність, політична ідентичність, професійна ідентичність, гендерна ідентичність і т.д. Розкриємо поняття соціальна ідентичність декілька ширше.

Ще на самому початку досліджень даної проблематики Є. Еріксон задав певний ракурс в розумінні природи соціальної ідентичності, стверджуючи, що суб'єктивне значення різних соціальних реакцій людини тим більше, чим сильніше вони включені в загальну модель розвитку, характерну для даної культури.

Є. Еріксон відзначає, що на кожній стадії розвитку у дитини повинно бути відчуття, що його особиста, персональна ідентичність, що відображає індивідуальний шлях в узагальненні життєвого досвіду, має і соціальне значення, значуща для даної культури, є достатньо ефективним варіантом і групової ідентичності. Таким чином, для Еріксона персональна і соціальна ідентичність виступають як деяка єдність, як дві нерозривні грані одного процесу - процесу психосоціального розвитку дитини. На жаль, ця думка практично не одержала свого емпіричного втілення в подальших дослідженнях ідентичності [30, с. 143].

Вивчення процесів встановлення ідентифікації людини з групою проходило і в рамках когнітівістськіх орієнтованих концепцій, для яких була характерна декілька інша логіка. Початок їм поклали роботи європейських соціальних психологів М. Шеріфа і Р. Теджфела. Згодом цей підхід одержав назву теорії самокатегорізациі [62, р. 192].

Одним з основних понять цієї теорії є поняття соціальної категоризації. Процес соціальної категоризації або процес розподілу соціальних подій або об'єктів по групах необхідний людині для певної систематизації свого соціального досвіду і одночасно для орієнтації в своєму соціальному оточенні.

Звертаючись до питання про те, яке місце займає соціальна ідентичність в загальній психічній структурі, необхідно відзначити, що в більшості робіт дослідники, що працюють в даній парадигмі, указують на ідентичність як на частину «Я»-концепции. На їх думку, соціальна ідентичність є результат самоідентифікацій людини з різними соціальними категоріями (групами приналежності) і разом з особистісною ідентичністю є важливим регулятором соціальної поведінки. Основні положення своєї концепції, дані дослідники, сформулювали у вигляді ряду постулатів, яким згодом було знайдене емпіричне підтвердження в експериментах як самого Р. Теджфела. так і його численних послідовників.

Відповідно до теорії самокатегорізациі, процес становлення соціальної ідентичності містить в собі три послідовні когнітивні процеси.

По-перше, індивід самовизначається як член деякої соціальної категорії (так, в «Я»-концепцию кожного з нас входить уявлення про себе як про чоловіка або жінку певного соціального статусу, національності, віросповідання, відношення, що мають або не мають відношення до різних соціальних організацій та інше).

По-друге, людина не тільки включає в свій «Я»-образ загальні характеристики власних груп членства, але засвоює норми і стереотипи поведінки, властиві йому (процес соціального дорослішання і полягає, по суті, в апробації різних варіантів поведінки і з'ясування, які з них є специфічними для власної соціальної категорії).

Нарешті, по-третє, процес становлення соціальної ідентичності завершується тим, що людина приписує собі засвоєні норми і стереотипи своїх соціальних груп, вони стають внутрішніми регуляторами його соціальної поведінки (так, ми не тільки визначаємо себе в рамках тих або інших соціальних категорій, не тільки знаємо і поводимося відповідно ним, але і внутрішньо, емоційно ідентифікуємося з своїми групами приналежності) [62, 198]

Разом з тим необхідно відзначити, що будь-яке суспільство по-різному оцінює ті або інші соціальні групи (достатньо пригадати факти статевої, національної, релігійної дискримінації). Отже, раз членство в них пов'язане з позитивною або негативною соціальною оцінкою, то і сама соціальна ідентичність людини може бути позитивною або негативною. Проте будь-якій людині властиве прагнення до позитивного, «гарного», образу себе, і тоді, відповідно, однією з основних закономірностей в динаміці соціальної ідентичності буде прагнення людини до досягнення або збереження позитивної соціальної ідентичності [1, с. 78].

Н.Л. Іванова пропонує наступне визначення соціальної ідентичності, яке буде справедливе для всіх її форм (гендерної, релігійної, етнічної, професійної) - соціальна ідентичність це динамічна, прижиттєво формована в ході взаємодії і активної побудови соціальної реальності система соціальних конструктів особистості, яка робить вплив на її ціннісно-смислову сферу і поведінку [10, с. 145].

Визначаючи соціальну ідентичність у вказаному аспекті, надалі розглядатимемо гендерну ідентичність як одну з її форм або базових компонентів. Таким чином, гендерна ідентичність разом з етнічною, віковою, професійною, національною ідентичністю є компонетом соціальній ідентичності особистості.

1.1.2 Гендерна ідентичність як підструктура соціальної ідентичності

Гендерна ідентичність, на думку ряду психологів, є базовою структурою соціальної ідентичності, яка характеризує людину з погляду його приналежності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найбільш значущо, як сама людина себе категоризує [19, с. 156]. Дане поняття позначає аспект самосвідомості особистості, що описує переживання людиною себе як представника статі, носія конкретних статевоспецифічних характеристик і особливостей поведінки, що співвідносяться з уявленнями про маскулинність/фемінність [13, с. 44-70].

Гендерна ідентичність є продуктом соціального конструювання і гендерної соціалізації. Вона починає формуватися з народження дитини, коли на підставі будови його зовнішніх статевих органів визначається його паспортна (цивільний, акушерська) стать. З цього починається процес гендерної соціалізації, в ході якої дитину цілеспрямовано виховують так, щоб вона відповідала прийнятим в даному суспільстві уявленням про «чоловіче» та «жіноче». Саме на підставі існуючих в суспільстві еталонів формуються уявлення дитини про власну гендерну ідентичність і роль, його поведінка, а також самооцінка [16, с. 79].

На думку І.С. Кона і інших психологів, первинне уявлення про власну статеву приналежність формується у дитини вже в 1.5 роки, причому саме це уявлення займає місце найстійкішого і стрижньового компоненту самосвідомості. З віком гендерна ідентичність розвивається, відбувається розширення її змісту і ускладнення структури. Двох літня дитина знає свою стать, але ще не може визначити причини свого вибору. Пізніше, вона вже здатна усвідомлено визначати стать навколишніх людей, але часто пов'язує його із зовнішніми, випадковими ознаками; крім того, статева приналежність вважається дітьми даного віку змінною характеристикою.

Безповоротність статевої приналежності усвідомлюється дітьми приблизно до 6-7 років, що супроводжується посиленням статевої диференціації поведінки і установок. Наступний найважливіший етап формування гендерної ідентичності пов'язаний з підлітковим віком. Підліткова гендерна ідентичність стає центральним компонентом самосвідомості.

Гендерна ідентичність дорослої людини є складною і структурованою освітою, що включає, крім усвідомлення власної статевої приналежності, сексуальну орієнтацію, «сексуальні сценарії», гендерні стереотипи і гендерні переваги [16, с. 125].

На думку И.С. Клециной, провідного фахівця у області гендерних досліджень, в структурі гендерної ідентичності можна виділити наступні компоненти:

)        когнітивний (пізнавальний) - усвідомлення приналежності до певної статі і опис себе з використанням категорій мужності/жіночності;

)        афектний (оцінний) - оцінка психологічних рис і особливостей ролевої поведінки на основі їх співвідношення з еталонними моделями маскулінности/фемінності;

)        конатівний (поведінковий) - самопрезентація себе як представника гендерної групи, а також способи розв’язання криз ідентичності на основі виборів варіантів поведінки відповідно до особистісно значущих цілей і цінностей [12, с. 127].

Узагальнюючи висловлені результати дослідження змістовних і структурних складових гендерної ідентичності, можна констатувати, що більшість сучасних вітчизняних психологів вважає, що гендерна ідентичності в індивідуальній інтерпретації особистості може бути ширше, ніж просте ототожнення себе з певною статю або нормативами мужності або жіночності (Бендас, Воронина, Малкина-Пых, Мухина, Ожигова).

Так, В.С.Мухина відзначає, що гендерна ідентичність - це результат складного процесу особистісної діяльності та самовиховання самої людини. Тут взаємодіють:

)        природно і генетично передані особливості сексуального потенціалу людини; способи реагування на сексуальний об'єкт і психічна сензітівность;

)        соціальне оточення з його різноманіттям зовнішніх впливів, з його охваченністью історічним часом Великого поля суспільної свідомості;

)        позиція самої людини відносно шляху власної ідентіфікациі- від зовнішніх образу і поведінки до ідеалів, які він вибирає для себе як зразок. Представлені теоретичні і практичні дослідження, дозволяють констатувати, що гендерна ідентичність - це результат складного процесу узгодження зовнішніх і внутрішніх чинників, який протікає в суб'єктивному, внутрішньому психологічному світі особистості.

1.2 Основні підходи до вивчення феномена гендерної ідентичності

Починаючи з 80-х років нашого сторіччя, в руслі теорії соціальної ідентичності Теджфела і Тернера гендерна ідентичність трактується як одна з підструктур соціальної ідентичності особистості (виділяють також етнічну, професійну, цивільну і інші структури соціальної ідентичності).

Теорія статево-рольової соціалізації є одним із загальноприйнятих підходів в аналізі процесу формування ідентичності хлопчиків і дівчаток, яка останніми роками підлягає різкій критиці [38, р. 305]. Так, Кехилл аналізує досвід дошкільників, використовуючи соціальну модель рекрутування в нормальну гендерну ідентичність. Спочатку категоризація здійснюється, виділяючи, з одного боку, дитину (йому потрібен контроль дорослих), з другого боку - компетентніших хлопчиків і дівчаток. В результаті вибір гендерної ідентичності здійснюється на користь приреченої анатомічно статевої ідентичності.

З погляду Л. Колберга, формування гендерного стереотипу в дошкільні роки залежить від загального інтелектуального розвитку дитини, і цей процес не є пасивним, виникаючим під впливом соціально підкріплюваних вправ, а пов'язаний з проявом самокатегорізациі. Дошкільник засвоює уявлення про те, що значить бути чоловіком або жінкою, потім визначає себе як хлопчика або дівчинку, після чого прагне погоджувати поведінку з уявленнями про свою гендерну ідентичність [16, с. 131].

Схожі теоретичні погляди простежуються в теоріях гендерної соціалізації, в результаті якої народжується гендерна ідентичність, і представляється як триступінчатий процес, пов'язаний з дозріванням особистості. Перша стадія характеризується ідентифікацією, що досягається до 3 років («усвідомлення статевої приналежності» або «гендерна ідентифікація»). Друга стадія відмічена формуванням компетентності в поведінці в 7-12 років («статева диференціація поведінки» або «соціалізація Я»). Третя стадія зв'язується із становленням первинної ідентісності, описаної Є. Еріксоном («переоцінка гендерної ідентичності» або «саморегуляція Я») [30, с. 231]. Основний висновок в рамках цього підходу, полягає у тому, що гендерна ідентичність розвивається впродовж всього життя, дозволяючи індивіду освоювати різні соціокультурні зміни відповідно до соціальних норм своєї гендерної групи і власних переваг.

Теорія соціального навчення, розглядаючи механізми формування гендерної ідентичності, модифікувала основний принцип біхевіорізма - принцип обумовлення. Оскільки дорослі заохочують хлопчиків за маськулінну і засуджують за фемінінну поведінку, а з дівчатками поступають навпаки, дитина спочатку вчиться розрізняти статево-діморфічні зразки поведінки, потім - виконувати відповідні правила і, нарешті, інтегрує цей досвід в своєму образі Я [15, с. 164]. Дослідження, присвячені Я-концепциі і гендерній ідентичності дорослих, показують, що гендерна ідентичність - незавершений результат. Протягом життя вона наповнюється різним змістом залежно від соціальних і культурних змін, а також від власної активності особистості.

До останнього часу в роботах вітчизняних дослідників, присвячених вивченню гендерної ідентичності, використовувалися терміни психологічна стать, статево-рольовая ідентичність, статево-рольові стереотипи, статево-рольові відносини (Агєєв В.С.; Кон І.С.; Ріпина Т.А.; Коломінській Я.Л., Мелтсас М.Х. та ін.). Проте навіть близькі, на перший погляд, поняття (як, наприклад, гендерна ідентичність і статево-рольова ідентичність) не є синонімами.

Гендерна ідентичність є ширшим поняттям, ніж статево-рольова ідентичність, оскільки гендер включає не тільки ролевий аспект, але і, наприклад, образ людини в цілому (від зачіски до особливостей туалету). Також поняття гендерна ідентичність не синонімічне поняттю сексуальна ідентичність (гендер - поняття не стільки біологічне, скільки культурне, соціальне). Сексуальна ідентичність може бути описана з погляду особливостей самоспрійняття і самопредставлення людини в контексті його сексуальної поведінки в структурі гендерної ідентичності.

Відсутність єдиного підходу у вивченні гендерної ідентичності у вітчизняній психології, привело до неоднозначності в розумінні вказаного феномена. З метою систематизації досліджень в цьому напрямі були розроблені інтерпретаційні схеми вивчення гендерної ідентичності. На сьогоднішньому етапі аналізу використовують культурно-історичний підхід (розуміння культурних обмежень змісту гендерної соціалізації і соціокультурної детерміації побудови гендерної ідентичності); суб'ектно-деятельностний підхід (акцент на ролі суб'ектності в трансформаціях привласнюваного змісту гендерної соціалізації і в побудові гендерної ідентичності); комплексний підхід Б.Г. Ананьева (міждисциплінарна інтеграція у вивченні різних вікових періодів гендерної соціалізації).

На наш погляд, якнайповніші вказаним вище принципам аналізу, відповідає теоретико-емпіричне дослідження Л.Н. Ожігової [19, с.106]. Автором розроблена теорія гендерної ідентичності особистості, включаюча характеристику її структурних і динамічних складових. Уточнено поняття «гендерна ідентичність особистості» як складного мультиполярного конструкта, проведений його теоретичний аналіз, запропонована схема опису, що включає характеристику структурно-динамічних складових гендерної ідентичності, детермінуючих чинників, стійкості в часі, узгодженості, психологічних умов адаптованності особистості. Запропоноване поняття гендерної ідентичності особистості дозволило провести системний психологічний аналіз гендерної соціалізації не як процесу соціального конструювання біологічних складових людини, а як складної взаємодії організмічних, соціальних і психологічних (власне особистісних) чинників, при якому у міру становлення і реалізації гендерної ідентичності посилюється регулююче і смислообразующєє значення самої особистості.

Відповідно до авторської структурно-динамічної теорії гендерної ідентичності особистості виділені підстави визначення варіантів гендерної ідентичності і проведений системний психологічний аналіз особливостей реалізації гендерної ідентичності особистості.

Введені поняття «об'єктивний гендерний простір» і «суб'єктивний гендерний простір» особистісної битійності, що співвідносяться з об'єктивними (середовище - організм - діяльність) і суб'єктивними (образ миру - мотівационно-потребова сфера - плани, способи і структури поведінки) просторами буття особистості. Сформульовані складові об'єктивного гендерного простору особистісної битійності: гендерні стереотипи і еталони, гендерна тілесність, гендерні ролі, які знаходять віддзеркалення в суб'єктивному просторі в дієвому і смисловому шарі у вигляді гендерних уявлень про себе (когнітивний компонент), гендерній самооцінці (афектний компонент), гендерних планах, способах і структурах поведінки (конатівний компонент). Розкритий зв'язок особового значення і значення життя як вершинного інтегратора і регулятора психічного життя особистості з гендерними просторами особистісної битійності.

Теоретично обгрунтовано і емпірично виявлено, що гендерні уявлення, гендерна самооцінка і гендерні плани, способи і структури поведінки визначають варіант гендерної ідентичності особистості, а взаємодія виділених компонентів об'єктивного і суб'єктивного гендерних просторів особистості утворює смисловий механізм реалізації її гендерної ідентичності.

Встановлено, що досягнення внутрішньої узгодженості, самоактуалізация і зовнішнє підтвердження є смисловими механізмами реалізації гендерної ідентичності особистості і визначають напрям суб'ектності особистості. Одержані Л.Н.Ожігової теоретичні і емпіричні результати повинні послужити розвитку гендерної психології і визначити перспективи розвитку нового напряму вітчизняних досліджень - психології гендерної ідентичності особистості.

1.3 Психологічні складові гендерної ідентичності особистості

Традиційно, на думку відомих психологів, виділяють як складові гендерної ідентичності усвідомлення власної статевої приналежності (статеву ідентичність), статево-рольову ідентичність, і сексуальну орієнтацію, сексуальні сценарії, гендерні стереотипи і гендерні переваги.

У теорії психосексуального розвитку З.Фрейда відсутня концепція статевої ідентичності. Правда, всюди в його роботах можна знайти згадки про мужність і жіночність, проте його визначення цих концепцій засновані на інфантильній сексуальності і ніяк не враховують впливу розвитку об'єктних відносин, відчуття «я», Суперего і Его [26, с. 135]. Концепція статевої ідентичності, включаюча всі ці ідеї, з'явилася відносно недавно, коли були в більшій мірі усвідомлені різні чинники розвитку.

Столлер віддає перевагу не терміну «статева ідентичність», а більш багатозначному терміну «сексуальна ідентичність». Річ у тому, що якщо останній відноситься до біологічної характеристики мужності або жіночності, то перший позначає ширшу концепцію. Це психологічна система, яка сполучає і інтегрує особистісну ідентичність з біологічною статю і на яку робить значний вплив об'єктні відносини, ідеали Супер-его і чинники культури. Нарешті, поняття, пов'язані з корінням «секс», часто використовуються для позначення еротичних фантазій або поведінки, що швидше відноситься до психосексуальності, ніж до ідентичності.

Із статевими характеристиками пов'язаний широкий спектр відчуттів, думок, фантазій, переконань і дій, що складаються в манери залицяння, вступу до браку, виховань дітей [42, р. 41]. Унаслідок різноманітності елементів, що беруть участь, а також множинності форм психопатології, пов'язаних з тими або іншими з цих елементів, цілком доцільно розрізняти статеву ідентичність, статево-рольову ідентичність і сексуальну орієнтацію які об'єднуються ширшим терміном - гендерна ідентичність. Хоча і тє, і інше, і третє в глобальному значенні обумовлено статевим розвитком, кожне залежить від своїх чинників і своїх умов розвитку.

1.3.1 Статева ідентичність

Статева ідентичність - це широка концепція, що включає всі якості індивідуальних поєднань чоловічих і жіночих рис, обумовлена великим масивом біологічних, психологічних, соціальних і культурних чинників [61, р. 76]. Столлер підкреслює, що в ході розвитку ефекти ідентифікацій з об'єктами як своєї, так і протилежної статі накладаються один на одного, тому остаточна статева ідентичність - тобто особистісна ідентичність в з'єднанні з біологічною статю - є поєднанням чоловічих і жіночих рис. Столлер говорить, що навіть саме визначення мужності або жіночності є особистісним: звичайно культурні чинники можуть накласти на нього відбиток, проте кожна людина розвиває складну систему уявлень про самого себе, зокрема сприйняття себе як чоловіки або жінки.

Статева ідентичність будується на підставі того, що Столлер називає ядром статевої ідентичності. Це найпримітивніше, частково усвідомлене і частково неусвідомлене відчуття приналежності одній біологічній статі, а не іншій. Він визначає його як базове «відчуття своєї статі - чоловічого у чоловіків і жіночого у жінок. Воно є частина, але не еквівалент ширшого відчуття статевої ідентичності» [61, р. 68].

Серед багатьох чинників, що беруть участь у формуванні ядра статевої ідентичності: фізіологічні і біологічні сили, психологічні чинники, об'єктні відносини, функції Его і когнітивні здібності. Ці чинники формування статевої ідентичності детально обговорювалися в роботах Кольберга (1966, 1981), Столлера (1968, 1976), Ваб і Ерхардта (1972) і іншими.

Столлер припускає, що ядро статевої ідентичності зароджується ще у плода як біологічна сила; статеві гормони, що впливають на плід, вносять істотний внесок в цей процес. Анатомія і фізіології зовнішніх статевих органів також виконують важливу роль і формуванні ядра статевої ідентичності; звичайно по них відбувається віднесення до біологічної статі.

На ці біологічні і анатомічні чинники накладаються соціальні і психологічні умови. Визначення біологічної статі при народженні спонукає батьків до певного стилю поводження з малюком. Вони посилають йому безліч вербальних і невербальних повідомлень про те, що значить і в чому виражається в цій сім'ї мужність або жіночність; в них відображаються позиції батьків, братів і сестри по відношенню до дитини даної статі, а також різноманітні свідомі і несвідомі фантазії. Дійсно, з тих пір, як батьки взнають біологічну стать своєї дитини (до народження або одразу ж після), їх відношення до нього приймає певний зразок, залежний від того, хлопчик це або дівчинка. Вважається, що фантазії і очікування матері під час вагітності впливають на первинні її реакції по відношенню до дитини [46, р. 84].

Те, в якому ступені жінка здатна вирішити ранні конфлікти і інтегрувати ранні бажання і фантазії, надає глибокий ефект на її первинні реакції по відношенню до дитини і її поводження з нею. Наприклад, якщо немовля - дівчинка, жінка може почати боятися повторення з нею власних конфліктних відносин з матір'ю. При якнайгіршому сценарії мати може ідентифікувати дочку з частиною свого «обчорнілого» образу. Механізми проекції приводять потім до відповідних інтерпретацій поведінки немовляти. З другого боку, жінка може віднестися до того, що у неї дівчинка, як до шансу наново пропрацювати материнсько-дочірні конфлікти, і спробувати відновити або відтворити присутні у фантазії втрачені симбіотичні відносини раннього дитинства, що ідеалізуються; у менш вдалому варіанті вона може прагнути повністю поглинути дитину, перешкодити її незалежності і самостійності, так що маленькій дівчинці нелегко буде вирватися з її обіймів. Якщо немовля - хлопчик, на реакції матері по відношенню до нього і її поводження з ним можуть вплинути фантазії, пов'язані з отриманням жаданого пеніса, або фантазії, асоційовані з батьком або братом, або навіть розчарування від неможливості досягти відчуття єднання, яке, як вона вірить, могло б бути з дівчинкою.

Унаслідок безлічі недозволених конфліктів і патологічних фантазій для жінки іноді материнство і мазохізм - примірно одне і теж самє, незалежно від статі немовляти [35, р. 176]. У таких випадках для жінки поява немовляти означає втрату самостійності і незалежності, що дає грунт для різних садомазохистких взаємодій. Позиція батька може прямо або побічно впливати на реакцію матері по відношенню до новонародженого. За деякими даними, підтримка чоловіка сприяє успішній адаптації жінки до вагітності [58, р. 197]. Відносини з чоловіком також можуть запобігати надмірній регресії матері.

Слід розглянути ще вплив батька на статеву ідентичність немовляти. Його пренатальні фантазії накладають відбиток на його подальше поводження з немовлям, так само, як і у матері. Якщо немовля - хлопчик, батько може сподіватися на те, що син розділить його інтереси, або може фантазувати про повторення з сином тих значущих переживань, які він мав з власним батьком, або може сподіватися, що у нього з сином буде щось, чого йому бракувало у відносинах з власним батьком. Якщо немовля - дівчинка, у батька можуть бути фантазії на тему її фізичної зовнішності. Він може сподіватися, що вона буде вродлива і приверне безліч прихильників, а також, що найважливіше, відповість на його любовні натяки (див. Burlingliam, 1973). Іноді у чоловіка буває занепокоєння про те, як він взаємодіятиме з дівчинкою, оскільки він не зможе повторити з нею свій досвід з власним батьком. Подібні тривоги часто виражаються, хоча і неусвідомлено, у виборі двозначного імені, яке, будучи жіночим, має чоловічу зменшувальну форму, так що, наприклад, вероніка стає Ронні, або Андреа - Енді.

З перших митей життя немовлят батьки взаємодіють з ними інакше, ніж матері. І з синами, і з дочками вони звичайно більш активні і привносять більше стимуляції і збудження; Герцог [44, р. 172] виказує думку, що це кінець кінцем робить важливий вплив на здатність дитини модулювати агресивні імпульси. Ф. Тайсон додає, що і сексуальні імпульси теж, особливо якщо батько уміє не тільки привести дитину в збудження, але і допомогти йому перейти із збудженого стану в тихіший. Як менш «заряджений» об'єкт, батько може оптимально сприяти остаточному вирішенню конфлікту возз'єднання, допомагаючи ослабити надмірно сильний зв'язок з матір'ю і, таким чином, знижуючи шкідливий вплив конфлікту між анальностью і возз'єднанням на статевий розвиток. Синам батьки передають свій погляд на мужність, який ті звичайно приймають як ідеальний. Це впливає на відношення хлопчиків до мужності: то, наскільки вони можуть відповідати ідеалу, накладає відбиток на їх відношення до власної мужності. Тоді як мати може амбівалентно відноситися до зростаючої жіночності дочки, батько більше готовий випробовувати гордість [63, р. 146] і заохочувати жіночну ідентифікацію дівчинки з її матір'ю. Тоді як матері нерідко виявляють огиду і обурення у зв'язку з генітальними дослідженнями немовляти-дочки, батьки схильні бути менш оціночними на цю тему [45, р. 338].

За деякими даними, існує певний «критичний період» розвитку прихильності і інтересу батька до дитини. Батьки, що не мали контакту з своїми дітьми протягом перших декількох місяців їх життя, можуть згодом зазнавати труднощі в прояві теплоти по відношенню до них [41, р. 525]. Якщо, навпаки, батько стає основним батьком, що піклується, на нього прямують всі нормальні прихильності і конфлікти, звичайно випробовувані по відношенню до матері (див. Pruett, 1983, 1984, 1987).

Ядро статевої ідентичності, або первинна мужність і первинна жіночність, пов'язана також з відчуттям немовлям власного тіла. Немовля будує образ тіла шляхом включення різних оральних, анальних, уретральних і генітальних відчуттів, що виникають при годуванні, сповиванні, купанні, грі і інших інтимних афектних взаємодіях з матір'ю або іншою основною особою, що піклується. Перцептивне, моторне і когнітивне функціонування, зріліше при народженні, чим прийнято було думати, допомагає немовляті в розрізненні частин тіла, зокрема геніталій, і в інтеграції різного тілесного досвіду і відчуттів в «образ тіла», це раннє відчуття «я», засноване на образі тіла, що з'являється, робить важливий внесок в ядро статевої ідентичності.

Спостереження показують, що у міру того, як відчуття «я» починає набувати психічний вираз, у немовляти формується деяке усвідомлення оральної, уретральної, анальної і генітальної тілесних зон. Це здається настільки безперечним, що ми приходимо до висновку: базове або ядерне відчуття приналежності до чоловіків або жінок є інтегральною частиною свого образу із самого початку. Правда, Фаст (1978, 1979) висуває уявлення про наявність і найраніший період життя недіфференциронанной статевої матриці, проте більшість авторів визнають, що до п'ятнадцяти-вісімнадцяти місяців, коли з'являються ознаки відчуття «я», яке формується, з'являються і вказівки на те, що немовля починає усвідомлювати себе істотою чоловічої або жіночої статі, володіючу відповідно чоловічими або жіночими геніталіями. У віці між двома і трьома роками можна спостерігати вже чіткіші ознаки усвідомлення статі, оскільки в цьому віці хлопчики починають поводитися відповідно до характеристик мужності, а дівчинки - жіночності. До цього часу ядро статевої ідентичності вже встановлюється так міцно, що вважається більшістю авторів незмінним.

Хоча ядро статевої ідентичності встановлюється в перші декілька років життя, статева ідентичність в широкому значенні у міру подальшого розвитку продовжує ускладнюватися, розроблятися, деталізувати. На різних стадіях розвитку накладаються ефекти виборчих ідентифікацій з кожним з батьків. Крім того, мають місце певні спроби разотонення, які діють як стимул розвитку. Ранні ідентифікації допрацьовуються пізнішими. Остаточний результат цих процесів - статева ідентичність, що включає безліч елементів з багатьох стадій розвитку.

.3.2 Статево-ролева ідентичність

Статево-ролева ідентичність виникає на базі ядра статевої ідентичності, але не тотожна їй: це обумовлені статю патерни свідомих і несвідомих взаємодій з іншими людьми. Цей аспект свого образу формується на основі тонких взаємодій між батьками і дитиною з самого народження, які залежать від позицій батьків по відношенню до біологічної статі дитини, а також від того, як вони відчувають себе чоловіком або жінкою і від стилю взаємодій кожного з них з іншими. У немовляти разом з найранішими уявленнями про себе і об'єктах виникають уявлення про взаємодії, відносини і діалоги з іншими. Уявлення про «ролеві відносини» з'єднуються з іншими аспектами статевої свідомості, і у результаті образ у собі містить елементи статевої ідентичності разом з роллю або звичним способом взаємодії, що приймається для відносин з іншими людьми у зв'язку з власною мужністю або жіночністю.

Не слід змішувати статево-ролеву ідентичність, як ми її тут розуміємо, з соціально обумовленими вивченими ролями: на відміну від останніх, вона є внутрішньопсихічним представленням взаємодій. Поки дитина росте, його ідентифікації з об'єктами його статі і його внутрішньопсихічні представлення ролевих відносин дійсно випробовують вплив культурних і соціальних чинників, і, кінець кінцем, статево-ролева ідентичність вбирає в себе багато що з поведінки, обумовленої культурним середовищем. У цьому плані велике значення мають когнітивні здібності. Сприйняття дитиною фізичних і поведінкових відмінностей у братів і сестер свеї та протилежної статі, однолітків і батьків спонукає його віднести себе самого до певної категорії. Категоризація себе як чоловіки або жінки організовує статевий досвід і керує пошуком «подібних собі об'єктів» як ролеві моделі, з якими можна було б ідентифікуватися.

1.3.3 Сексуальна орієнтація

Грін (1975) виділив сексуальну орієнтацію серед інших аспектів статевої ідентичності. Вона виражає перевагу об'єктів любові певної статі. Сексуальна орієнтація бере початок рано, в доедіпових або едіпових об'єктних відносинах, хоча може не встановитися остаточно і не бути джерелом конфлікту до настання юнацького віку, поки не досягнута сексуальна зрілість і ранні об'єктні відносини не перероблені в підлітковому віці.

Саме у зв'язку з сексуальною орієнтацією звичайно виникає тема бісексуальності і бісексуального конфлікту. Фрейд розглядав бісексуальність як нормальну межу психологічного пристрою людини, яка особливо яскраво виявляється у зв'язку з позитивним і негативним Едіповим комплексом. Оскільки слово «бісексуальність» використовується для позначення як сексуальних устремлінь, направлених на обі статі, так і ідентифікацій, здійснюваних з кожним з батьків в процесі розвитку, цей термін розмиває межу між статевою ідентичністю в широкому значенні і сексуальною орієнтацією. Тому він і сам стає «змазаний». Корисно розмежовувати характеристики вибору об'єкту і якості ідентифікацій, що беруть участь у формуванні статевої ідентичності.

1.4 Особливості гендерної ідентичності у менеджерів різних спеціальностей

гендерний ідентичність соціальний статевий

На даний момент не існує теоретичних і експериментальних досліджень присвячених конкретному вивченню гендерної ідентичності менеджерів і її структурним складовим в управлінській діяльності. Нагадаємо, що до основних структурних складових гендерної ідентичності відносяться: когнітивний компонент (гендерні уявлень про себе); афектний компонент (гендерна самооцінка) і конатівний компонент (гендерні способи і структури поведінки, гендерні плани).

Деякі аспекти цієї проблеми розробляються в рамках сучасних напрямів, в яких вивчається «гендерний» стиль управління (Заславськая Т.І., Серегина І.І., Чирікова А.Е.), гендерної психології лідерства (Уайт, Харвел), а також в рамках концепції гендерного потоку, теорії гендерного відбору лідерів і менеджерів ( Дж.Боумэе, С.Суттон) і в дослідженнях по соціології праці і його гендерних аспектів (Балабанова Е.С.).

Багато дослідників приходять до висновку, що можна виділити специфічно «жіночий» стиль управління, володіючий особливими рисами, але не меншою ефективністю, ніж стиль «чоловічий» (Заславская, Серегина, Чирикова). У цих роботах зачіпається питання про роль маськулінності або фемінінності (структурні складові гендерної ідентичності) в діяльності менеджерів.

За даними Т.І.Заславської, «чоловіче управління бізнесом носить більш стратегічний і інноваційний характер, відрізняється готовністю до серйозного ризику і особистої відповідальності, жорсткістю здійснення ухвалених рішень [8, с. 14-19.]. За даними Е.С.Балабанової, жінки не можуть добитися успіху в тих сферах і в ті періоди, які пов'язані з конфліктністю і психологічними перевантаженнями. Тому жінки були неуспішні в керівництві бізнесом в 90-е роки, в період симбіозу бізнесу і кримінальних структур, де була ефективна мова сили і загроз [3, с. 32].

Конатівная структура гендерної ідентичності представлена в роботах, де вивчаються переваги жіночого керівництва підприємствами і фірмами. Одержані результати описують стилі управління жінок менеджерів, які відрізняються меншою дистанцією влади (лідер або координатор - у протилежність господарю або начальнику), уміння організовувати командну роботу, уважно слухати, мотивувати і підтримувати командну роботу, використовувати технології «знаків уваги». Крім того, жінкам властива менша амбітність і велика передбаченість поведінки, відмова від дуже ризикованих стратегій, уміння вибудовувати обережніші відносини з партнерами [8, с. 17].

Дослідивши гендерні аспекти життя і діяльності менеджерів в різних сферах сучасного співтовариства, Т.І.Заславська дійшла деяких узагальнювальних висновків.

Так, при порівнянні жіночого і чоловічого гендерів підприємців і менеджерів виявляється більше загальних рис, ніж відмінностей. Обидва гендера характеризуються схожістю професійного профілю і уявлень про перешкоди до розвитку бізнесу. Особливості, заслуговуючі спеціальної уваги, пов'язані із специфікою соціальних ролей і очікувань на адресу чоловіків і жінок, відмінностями їх особистісних якостей, що впливають на професійний профіль, а також із специфічними соціальними і культурними перешкодами до посадового просування жінок.

Було відмічено, що у жінок, зайнятих у сфері управління фірмами, більш розвинені професійні якості, особливо важливі в малому і середньому бізнесі. Але, з другого боку, вони поступаються чоловікам в розвиненості інноваційного мислення, творчому розмаху, готовності до серйозного ризику і здійснення крупних стратегічних проектів. Оскільки ці два стилі лідерства взаємно доповнюють один одного, якнайкращий ефект для суспільства може бути досягнутий при рівноправній участі обох гендеров в бізнесі на базі вільної ділової конкуренції.

Необхідно відзначити, що такі соціально-професійні якості ділових жінок, як обережність, прагнення вирішувати виникаючі конфлікти не силовими методами, а переговорами, уміння встановлювати довірчі контакти з партнерами, обумовлюють зацікавленість суспільства в підвищенні їх ролі у сфері управління бізнесом.

Таким чином, жінки орієнтовані на кар'єру, стикаються з рядом психологічних труднощів, що виявляється в їх гендерній ідентичності. Так, зануренння в кар'єру змінює емоційне життя жінок, може супроводжуватися відчуттям самотності, відсутністю перспективи в особистісному житті і стикається з мовчазним несхваленням громадської думки.

За даними дослідження А.Е.Чирікової, образ Я жінок-менеджерів вищої і середньої ланки включає такі ділові риси, як працьовитість, відповідальність і врівноваженість (когнітивна і афектна складова гендерної ідентичності). Хоча ідеальний образ управлінця включає риси «гуманного менеджера», жінки можуть охарактеризувати свій власний стиль управління як гуманний лише частково. Найбільша розбіжність між ідеальним образом і реальною самооцінкою спостерігається по таких якостях, як активність, упевненість в собі, врівноваженість і відповідальність. На думку жінок-керівників, вони надмірно чесні і щедрі в бізнесі, відрізняються підвищеною скромністю, душевністю і м'якістю, проте недостатньо активні і пунктуальні, страждають пониженим рівнем відвертості, а їх рівень життєрадісності міг би бути вищим [28,. С. 128].

Цікаві дані про гендерну ідентичність були одержані в рамках гендерної теорії лідерства (Уайт, Харвел). Традиційно лідерська роль вивчалася без урахування статевої диференціації, оскільки лідерська роль вважалася маськулінною.

В рамках цього підходу, найчастіше вивчаються наступні проблеми лідерства і гендерних аспектів: частота появи чоловіків і жінок в ролі лідерів; лідерський стиль поведінки; ефективність виконання лідерської ролі; лідерство і статева структура групи; прагнення до лідерства і гендерна ідентичність лідерів.

Були одержані деякі емпіричні дані, що дозволяють прояснити деякі особливості гендерної ідентичності лідерів. Так, лідери-жінки відрізнялися від чоловіків, але убік, протилежну очікуваним гендерним відмінностям; так, по мотивації досягнення і прагненню до лідерства жінки не тільки не поступалися чоловікам, але навіть перевершували їх.

У концепціях, де признається домінування гендерного чинника над лідерською позицією, також були одержані результати, що описують складові гендерної ідентичності лідерів і менеджерів (Б.Гутек). У концепції гендерного потоку, розробленою Барбарою Гутек, чинник статі вважається домінуючим, він є могутнішим, ніж інші чинники, у тому числі і лідерство, як би «заливаючи», подібно потоку, все навколо (виникає так званий гендерний ефект, коли стать стає значущішою, ніж всі інші чинники). Згідно цієї концепції, сприйняття лідера залежить, перш за все, від його статі. У деяких дослідженнях було встановлено, що жінки сприймалися як менш компетентні лідери, особливо якщо експерти- підлеглі були прихильниками традиційних, а не сучасних поглядів на лідерство [ціт. по 28].

Теорія гендерного відбору лідерів (Дж.Боумэн, С.Суттон), виходить з допущення, що люди в організаціях пред'являють різні вимоги по відношенню до лідерів різної статі. По відношенню до жінок лідерам, ці вимоги вищі: щоб одержати ту ж менеджерську посаду, що і чоловік, жінка повинна продемонструвати вищу компетентність, яка достатньо серйозно впливає на формування гендерної ідентичності лідера.

Одним з чинників, що робить вплив на структуризацію гендерної ідентичності менеджерів, є інграціація (Е.Джоунс, Р.Лайден, Т.Мітчелл). Інграциация це здатність людини бути привабливою для людей, добиватися їх симпатії і любові (вражаючий менеджмент). Вважається, що інграциация може допомогти жінкам-лідерам зрівняти свої шанси з чоловіками, зокрема, у встановленні хороших взаємостосунків з підлеглими. Тим паче, що, за даними досліджень, ця роль, згідно існуючим гендерним стереотипам, більше підходить жінці, ніж чоловіку [ціт. по 28].

Для пояснення відсутності відмінностей в гендерній ідентичності між лідерами різної статі притягується ідея андрогинії. Найвідомішими тут є теорії, розроблені Д.Спенс і С.Бем. Вони розглядають андрогинность як поєднання високої маськулінності і високої фемінності або представляють її як баланс між ними. Андрогинності віддавали перевага перед маськулінностью і фемінностью, і теорія андрогинного менеджменту А.Серджмента. Автор стверджувала, що ефективний лідер повинен переймати краще, що є в якостях іншої статі, і інтегрувати чоловічі і жіночі характеристики [ціт. по 28].

Розглядалися аспекти гендерної ідентичності в дослідженнях по соціології праці, в яких опис "чоловічих і жіночих" професій або робочих місць не супроводжується аналізом причин і значення цієї диференціації. З позицій социо-статевого підходу неможливо пояснити, чому переважну частину лікарів, суддів або банківських службовців в нашій країні складали жінки, а в Європі і США це були в переважній масі чоловіки. Ситуація яснішає тільки тоді, коли з позицій гендерної теорії дослідник аналізує, які престижність тієї або іншої професії в суспільстві і розмір оплати праці. Очевидно, що жінок серед лікарів в нашій країні більше не тому, що вони "від природи більш милосердні і схильні до самовідданості" (як сказали б біодетерміністи), і не тому, що така соціальна роль представниць їх статі (як сказали б прихильники социо-статевої теорії), а тому, що ця робота низькооплачувана (по порівнянню, наприклад, з роботою у військово-промисловому комплексі) і малопрестижна (наприклад, робітники мали набагато більше соціальних пільг, ніж лікарі) [ціт. по 28].

Аналіз даних одержаних в розглянутих нами роботах, дозволяє констатувати, що проблема гендерної ідентичності менеджерів вимагає подальшого вивчення і проведення спеціального емпіричного дослідження.

ІІ Розділ. Організація і методи дослідження гендерної ідентичності

.1 Методика С. БЕМ. Дослідження маськулінності-фемінінності особистості

Психологічна стать

Кожна людина є володарем безлічі психологічних рис характеру. Деякі риси є як би «безстатевими», універсальними, а деякі риси традиційно зв'язуються з типово чоловічою або типово жіночою психологією. Деякі типові чоловічі або жіночі риси мають свої еволюційно-генетичні і фізіологічні підстави, передумови. Наприклад, рівень агресивності і домінантності (що розглядаються як типово чоловічі риси), як виявилося, корелює з рівнем концентрації у індивідів чоловічих статевих гормонів - андрогенів. Інші риси формуються в процесі соціалізації, виховання і розвитку особистості. Не випадково ж існують соціальні стереотипи маськулінності і фемінності. Хоча справа переважно складається все-таки так, що придбання тих або інших типово чоловічих або типово жіночих психологічних рис відбувається в результаті сумісного впливу обох груп чинників - біологічного і соціального порядку. У цьому контексті психологічна стать радикально відрізняється від статі біологічної. Зупинимося коротко на трьох основних поняттях, про яких прийнято говорити у зв'язку з феноменом «психологічна стать» - маськулінність, фемінність, андрогінність.

Маскулінність

До типово чоловічих рис традиційно відносяться такі, як незалежність, напористість, домінантність, агресивність, схильність до ризику, самостійність, упевненість в собі та ін. У спеціальних дослідженнях було встановлено [37, р. 14], що генералізована спонтанна агресивність, а також сексуальна агресія корелюють з рівнем змісту андрогенів (чоловічі статеві гормони) в сироватці крові. У іншому дослідженні на вибірці в 191 чоловік було показано, що маськулінних індивідів відрізняє більша самоповага в цілому, а також вища самооцінка у області академічних досягнень і власна зовнішність - фізичне Я.

Фемінність

До типово жіночих рис традиційно відносяться такі, як поступливість, м'якість, чутливість, соромливість, ніжність, щирість, здібність до співчуття, співпереживання та ін. Соціальні стереотипи фемннності менше торкаються польових сторін особистості і успішності ділової кар'єри, але при цьому надають значну увагу емоційним аспектам.

Андрогінність

Відповідно до існуючих уявлень індивід не обов'язково є носієм чітко вираженої психологічної маськулінності або фемінності. У особистості можуть бути на паритетних засадах представлені істотні риси як маскулінного, так і фемінного типів. При цьому передбачається, що у андрогина ці риси представлені гармонійно і взаємодоповнено. Вважається, що така гармонійна інтеграція маскулінних і фемінних рис підвищує адаптивні можливості андрогінного типу. При цьому велика м'якість, стійкість в соціальних контактах і відсутність різко виражених домінантно-агресивних тенденцій в спілкуванні ніяк не пов'язані із зниженням упевненості в собі, а навпроти виявляються на фоні збереження високої самоповаги, упевненості в собі і самопріняття. У вже згадуваному вище дослідженні було показано, що адрогіни не поступаються маскулінному типу ні по рівню самоповаги в цілому, ні по рівню самооцінок академічних досягнень і власної зовнішності (фізичне Я).

Методика була запропонована Сандрой Бем [34, р. 157] для діагностики психологічної статі і визначає ступінь андрогінності, маскулінності і фемінності особистості. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробовуваний відповідає «так» чи «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей. Опитувальник може застосовуватися і у формі експертного рейтингу. У такому разі оцінка випробовуваного по представлених якостях здійснюється компетентними суддями - людьми обізнаними про досліджуваного (чоловік, дружина, батьки та ін.).

МАНУАЛ

1. «Методика С. БЕМ. Дослідження маськулінності-фемінінності особистості», Bem, Sandra L.. "The measurement of psychological androgyny". Journal of Consulting and Clinical Psychology. 42, 1974.

. Діагностує «психологічну стать» - маськулінність, фемінність, андрогінність.

. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробовуваний відповідає «так» чи «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей.

. Данні про стандартизацію шкал відсутні.

. Діагностику може проводити психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

. Чітких обмежень у часі роботи немає.

. Для практичних цілей бажана ситуація «клієнта», для наукових цілей можлива ситуація «експертиза».

. FPI шкала фемінність/маскулінність; Тест «Хто Я?»(М. Кун) шкала гендерне «Я».

.2 Тест «Хто Я?» Тест двадцяти висловів. (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т.В. Румянцевої)

Тест використовується для вивчення змістовних характеристик ідентичності особистості. Питання «Хто Я?» напряму пов'язанє з характеристиками власного сприйняття людиною самого себе, тобто з його образом «Я» або Я-концепциею. Воно звичайно пов'язанє з соціальною категорією, соціальною позицією або соціальним статусом. Наприклад, «я- студент», «я- українець», «я- жінка». Шляхів відповіді на питання ідентичності може бути дуже багато і більшість з них в тому або іншому ступені відображатиме певні соціальні вимоги або відносини, які важливі для людини.

Потік соціологічних досліджень в цьому напрямі був початий роботами Георга Міда, Чарля Кулі і іншими дослідниками з університету Чікаго на початку 20 століття. Потім в 50-ті роки Манфорд Кун створив тест «Двадцять тверджень». Цей тест, можливо, один з найпростіших в психології, які коли-небудь створювалися. Він є строчкою з питанням «хто я такий?» і 20 строчок для відповіді на це питання. Тест дозволяє судити про соціальну, особистісну і эго-ідентичності людини по його описах. По таких описах як «я-начальник», «я-психолог» - про відношення з професійним співтовариством; «я-людина»-означает ідентичність з людством в цілому; «чоловік», «жінка», «мати» - з сімейною групою, «росіянин», «українець» - с етнокультурной спільністю, «православний», «релігійний»- з релігійною спільністю,…

Ідентифікація індивіда з тією або іншою соціальною групою або спільністю феноменологічно виступає як асиміляція ним колективного досвіду і колективної психології цієї групи.

Слідуючи за Куном, Зучер проаналізував відповіді досліджуваних на це питання і запропонував розсортувати їх на 6 категорії, в яких представлені різні моделі бачення себе:

Фізичне «Я» включає відповіді, в яких людина ідентифікує себе у фізичних термінах, наприклад - у мене темне волосся, я високий, гарна зовнішність…

Соціальне «Я» включає терміни, що належать до соціальної структури, наприклад: дочка, дружина, брат, друг, віруючий, комуніст..

Професійне «Я» - психолог, спортсмен, директор,..

Гендерне «Я» (стать) - чоловік, жінка, …

Особистісне «Я» (або рефлексія) - я-счастлівий.., довірливий, різкий….

«Я» метафорічне (порівняння) - я як мій батько, як мій тренер, як Джон Ленон… [24, с. 82-103].

Обробка результатів: підраховується кількість ідентификацій (відповідей) по каждній описаній группі.

МАНУАЛ

1. «Тест «Хто Я?» Тест двадцяти висловів. (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т.В. Румянцевої)», Румянцева Т.В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре - СПб., 2006.

. Діагностує 6 категорії, в яких представлені різні моделі бачення себе: Фізичне «Я», Соціальне «Я», Професійне «Я», Гендерне «Я» (стать), Особистісне «Я», «Я» метафорічне.

. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

. Опитувальник містить 20 строчок для відповіді на питання «хто я такий?»

. Стандартизація шкал проводилася на вибірках студентів московських вищіх навчальних закладів. Результати перевірки на валідність і надійність високі.

. Діагностику може проводити психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

. Чітких обмежень у часі роботи немає.

. Для практичних цілей бажана ситуація «клієнта».

. Методика Демро-Рубінштейн.

2.3 Напівструктуроване інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності Дж. Марсії та С. Арчер

Джеймса Марсію - канадського психолога, заслуженого професора Університету Сімона Фрейзера, можна по праву назваті живим класиком у області психології ідентичності. Запропонована їм модель статусів ідентичності була лише однією з декількох спроб операционалізувати еріксоновській конструкт ідентичності, але, по визнанню його колег, «єдина привернула значну увагу наукового співтовариства» [57, с. 87]. На жаль, вітчизняні психологи знайомі з концепцією Дж. Марсиї в основному по оглядах, оскільки до теперішнього часу навіть основні його роботи не перекладені російською мовою. Маловідомим у вітчизняних професійних кругах залишається і вельми корисний для психологів-дослідників інструмент, запропонований цим ученим, - напівструктуроване інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності.

Докладний опис обговорюваної методики, її концептуальних підстав, структури, правил проведення і обробки приводиться в книзі «Эго-ідентичність: керівництво по психосоціальному дослідженню», що вийшла під редакцією Дж. Марсиї і його колег - Алана Вотермена, Девіда Меттісона, Салі Арчер і Джекоба Орлофські в 1993 р. [40, р. 193]. До цієї книги і хотілося б адресувати всіх зацікавлених читачів.

Для діагностики ідентичності та її рівня сформованості (на прикладі майбутніх менеджерів) використовували інтерв’ю Дж. Марсіа та С. Арчер, яке базується на епігенетичній карті Е.Еріксона [30, с. 86]. Воно передбачає виділення чотирьох основних варіантів або моделей формування ідентичності:

) наслідування; 2) мораторій; 3) дифузія; 4) досягнення ідентичності.

Перший етап інтерв’ю - знайомство психолога з досліджуваним. Мета цього етапу полягає у встановленні відомостей про досліджувану особу, а саме про вік, освіту, місце проживання, отримання даних про батьків, їх освіту, наявність родичів.

На другому етапі з’ясовуються професійні плани. В цьому етапі інтерв’ю існують окремі питання для осіб, які після закінчення школи продовжили навчання, тобто вступили до університету й осіб, які не пішли вчитися далі, а обрали роботу. У ході розмови уточнюються професійні уподобання особистості, що сприяло зробити її такий вибір, що не привабливе у цій сфері діяльності, чи розглядались інші альтернативи щодо професійних планів.

Третій етап - одруження і роль дружини (чоловіка) в житті досліджуваного. З’ясовуються у респондентів такі питання: які недоліки й переваги одруження; коли найкращий час для цього; що таке вдалий шлюб; питання щодо шлюбу їх батьків; про планування дітей; про догляд за ними; про роль матері й батька у сім’ї.

Четвертий етап спрямований на визначення пріоритетів сім’ї та кар’єри. Визначаються у досліджуваних молодих осіб питання про можливі проблеми в поєднанні професії та сім’ї, кількість дітей у шлюбі, конфлікти між сімейними обов’язками і професією, способи їх розв’язання.

П’ятий етап - релігійні переконання. Розглядаються в інтерв’ю питання про віру студентів, переконання їхніх батьків, схожість і відмінність їх поглядів у цій сфері.

Шостий етап - політичні переконання. Чи існують політичні пріоритети у молоді, чи приймають вони участь у політичних акціях, належать до політичної партії, які політичні переконання їхніх батьків, братів чи сестер - ось такі питання з’ясовувались на цьому етапі.

Сьомий етап - атитюди до статевих ролей. Встановлювались уявлення досліджуваних щодо ролі жінки і чоловіка в суспільстві сьогодні, переваги й недоліки обох статей, важливі подібності й відмінності між їхніми думками щодо цього і думками батьків, братів і сестер.

На завершенні кожного з етапів інтерв’ю респонденту пропонували оцінити кожну із сфер за 7-пунктною шкалою, наскільки вона важлива в їхньому житті.

От 0-2 -низькій рівень сформованості ідентичності (дифузія);

От 2-4 - рівень Наслідування

От 4-6- Мораторій

От 6-7- Досягнення ідентичності (зріла ідентичність)

Характеристика показників:

За данною методикою професійна ідентичність ПІ включає в себе наступні показники: майбутні професійні плани - продовження навчання (ПН); майбутні професійні плани - робота (МПР); майбутні професійні плани - одруження (МПОдр); майбутні професійні плани - завершення (МПЗ). Сімейна ідентичність СІ включає: одруження і роль супруга (РС); роль батьків (РБ); сім’я і кар’єра (СіК). Релігійна ідентичність РІ включає- релігійні переконання (РП). Політична ідентичність ПоІ - політичні переконання (ПоП); Гендерна ідентичність ГІ - переконня до статевих ролей (ПСР). Крім цього виділено СтІ -статеву ідентичність.

Професійні плани (професійна ідентичність).

Важливим моментом вікової стадії студентів є вибір професії, набуття конкретної професійної ідентичності. Ставлення особистості до тієї чи іншої професії складається на основі певних знань про специфіку професійної діяльності (зміст професії, суспільні потреби в ній, місця набуття професії), позитивного чи негативного сприйняття всього, що пов’язане з професією: врахування особистісних, фізичних, психологічних і матеріальних можливостей. Спонукає до вибору відповідна ситуація, а напрям визначається соціальними і моральними переконаннями, правовими поглядами, інтересами, самооцінками, здібностями, соціальними установками, які виступають у ролі мотивів.

Сім’я служить моделлю визначеного стилю життя і є джерелом формування важливих життєвих цінностей й переконань. До того ж сімейна система задає певний рівень вияву індивідуальності й автономії, підкріплюючи ті чи інші зразки професійної кар’єри. Так, у дівчат, батьки яких працюють, більш висока мотивація досягнення успіхів у професійній діяльності та прагнення зробити кар’єру, ніж у тих, чиї батьки не працюють.

Одруження і роль дружини (чоловіка) -складова гендерної ідентичності. Із формуванням ідентичності тісно пов’язаний розвиток близькості з рідними, коханими, чоловіком чи дружиною. Е.Еріксон вважав, що розвиток близькості - це важливе досягнення ранньої дорослості. Ті молоді люди (студенті), які не здатні сформувати близьких стосунків протягом цього критичного періоду, можуть відчувати чималі труднощі у соціальній адаптації та страждати від почуття самотності, підозрілості. На думку Еріксона, значущою подією дорослості є досягнення генеративності - бажання продовжити себе у дітях [30, р. 96].

Незважаючи на те, що сьогодні спостерігається помітне і всезагальне послаблення нормативного імперативу щодо шлюбу, збереження сім’ї та виховання дітей, розподілу статевих ролей, більшість опитуваних молодих осіб обирає для себе традиційний стиль сімейного життя, включаючи шлюб і батьківство. В опитуванні всі юнаки й дівчата заявляли, що їх сімейні ролі для них дуже важливі. Хоча сім’я звичайно вважається володінням жінки, чоловіки теж вважать свої сімейні ролі значущими щодо визначення своєї ідентичності та забезпечення емоційної єдності.

Пріоритети сім’ї й кар’єри (сімейна ідентичність).

Основна мета цієї сфери - з’ясувати пріоритет самовизначення між сімейними і професійними ролями. Важливі чи ні обидві сфери? Чи одна з них має більшу значущість? Чи обидві є вирішальними з погляду самореалізації?

Якщо достатньо важливі для молодої особистості дві сфери, то з’являється потенціал для конфлікту, оскільки обидві ролі можуть ставити великі вимоги щодо затрати часу й енергії. Сім’я може стосуватися дружини (чоловіка) чи дітей або обох, коли кожен вступає у конфлікт із кар’єрою. Дружина і кар’єра здебільшого не розглядаються як потенційний конфлікт.

Релігійні переконання (релігійна ідентичність).

Релігійні орієнтації у системі цінностей сучасної особистості займають значне місце. Особистості, які характеризуються досягненню ідентичністю, отримали здебільшого традиційне християнське виховання у колі своєї родини і віруючи у Бога, звертають до нього своїми словами, віддають перевагу традиційним формам молитви та іншим нетрадиційним формам молитви. Особистості, з низьким рівнем сформованості ідентичності характеризуються відсутністю ідеалів, розчарування у можливості що-небудь змінити, зневіра у свої сили, нездатність зрозуміти істину суть життя -все це, на жаль, визначає свідомість сучасних юнаків і дівчат.

Політичні переконання (політична ідентичність).

Адаптуючись до сучасного життя у суспільстві, особистість формує свої політичні ціннісні орієнтири. Відсутність обґрунтованого політичного соціального ідеалу не тільки породжує апатію, а й зменшує соціальну активність від участі у політичному, громадському, культурному житті. У цілому, проблеми, які турбують осіб відображають ситуацію в суспільстві.

Атитюди до статевих ролей (статева ідентичність).

Атитюди - невід’ємний елемент буденної свідомості, що акумулює деякий стандартизований колективний досвід, навіяний індивіду у процесі навчання і спілкування з іншими, допомагає йому орієнтуватися у житті й певним чином спрямовує його поведінку. Він може викликати й позитивні емоції, й негативні. Суть гендерних ролей полягає у наборі поведінкових очікувань (норм) для чоловіків і жінок.

Розмаїття установок і поведінки у різних культурах доводить, що сучасні особистості є теж продуктом культурних та статевих норм. Статеві культури жінок та чоловіків, частково відрізняються за нормами. Друга суттєва відмінність виникає через протилежність таких цінностей, як самостійність і колективна солідарність в узгодженні з груповою само ідентифікацією. Ця обставина впливає на Я-концепцію, соціальні стосунки та виховання дітей.

МАНУАЛ

1. «Напівструктуроване інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності Дж. Марсії та С. Арчер», Ego Identity: A Handbook for Psychosocial Research / Eds. J.E. Marcia, A.S. Waterman, D.R. Matteson, S.L. Archer, J.L. Orlofsky. N. Y.: Springer-Verlag, 1993..

. Діагностує професійну ідентичність ПІ, що включає в себе наступні показники: майбутні професійні плани - продовження навчання (ПН); майбутні професійні плани - робота (МПР); майбутні професійні плани - одруження (МПОдр); майбутні професійні плани - завершення (МПЗ); сімейну ідентичність СІ: одруження і роль супруга (РС); роль батьків (РБ); сім’я і кар’єра (СіК); релігійну ідентичність РІ - релігійні переконання (РП); політичну ідентичність ПоІ - політичні переконання (ПоП); гендерна ідентичність ГІ - переконня до статевих ролей (ПСР); СтІ -статеву ідентичність..

. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

. Опитувальник містить 159 питань.

. Стандартизація шкал проводилася на вибірках студентів московських вищіх навчальних закладів. Результати перевірки на валідність і надійність високі.

. Діагностику може проводити психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

. Чітких обмежень у часі роботи немає.

. Для практичних цілей бажана ситуація «клієнта».

. Методика Демро-Рубінштейн.

2.4 Опитувальник «я - жінка/чоловік»

На бланках у стовпчик написані незакінчені вислови, які починаються з фрази «Я - жінка» або «Я - чоловік» (бланки роздають відповідно до біологічної статі учасників експерименту) і далі залишений порожній рядок. Завдання для досліджуваних: протягом 10 хвилин продовжити пропозиції. Кількість пропозицій - 14

Обробка результатів. Для кожного вислову виводиться бал, що показує, наскільки даний вислів характеризує досліджуваного як відповідного гендерному стереотипу (3 бали), не відповідного (1 бал) або нейтрального (2 бали). У останньому випадку індивідуальна оцінка ступеня стереотипності /нестереотипності носить суб'єктивний характер, тобто досліджуваний визначає для себе характеристики гендерного стереотипу.

Одержані по всіх висловах результати підсумовуються.

Набрана кількість балів від 19 до 27 свідчить про те, що особистість характеризує себе особистістю яка відповідає гендерному стереотипу; кількість балів від 10 до 18 - про те, що особистістю погано усвідомлюються або «витісняються» власні гендерні характеристики; кількість балів від 0 до 9 свідчить про те, що особистість характеризує себе як не відповідну гендерному стереотипу

МАНУАЛ

1. «Опитувальник Я-чоловік, Я-жінка», Ожигова Л.Н. Психология гендерной идентичности личности. Краснодар: Кубанский гос. ун-т, 2006. 290 с.

. Діагностує рівень відповідності гендеоному стереотипу.

. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

. Опитувальник містить 9 незакінчених висловів, які починаються з фрази «Я - жінка» або «Я - чоловік» (бланки роздають відповідно до біологічної статі учасників експерименту), які потрібно продовжити.

. Стандартизація шкал проводилася на вибірках студентів вищіх навчальних закладів Краснодарського краю. Результати перевірки на валідність і надійність високі.

. Діагностику може проводити психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

. Термін проведення опитування - 10 хвилин.

. Для практичних цілей бажана ситуація «клієнта».

. Методика Демро-Рубінштейн.

.5 Дослідження показників ідентичності особистості за допомогою методики Дембо-Рубінштейн

Виходячи з завдань дослідження нами було розроблено методику дослідження показників ідентичності особистості (Дембо-Рубінштейн). Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні (шкалюванні) досліджуваними ряду особистих якостей, таких як стійкість ідентичності особистості, відчуття тотожності себе, потреба у пошуках себе, легкість знаходження своєї ідентичності, гнучкість в зміні ідентичності, широта у пошуках ідентичності, безперервність у пошуках себе, активність в побудові своєї ідентичності.

Досліджуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки). Кожному випробовуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.

Психологічний зміст показників методики:

Усталеність ідентичності (УІ). Здатність людини незмінно зберігати цілісність і тотожність самому собі незалежно від ситуації, ролі, самоосприйняття та інших впливаючих чинників. Стійке відчуття себе.

Відчуття тотожності себе (ВТС). Відчуття тотожності самому собі, тобто несуперечність і узгодженість уявлень про себе.

Потреба у пошуку себе (ППС). Схильність до пошуку природного і справжнього себе. Хто я є насправді. Пошук свого призначення.

Легкість знаходження своєї ідентичності (ЛЗІ). Характеризує ступінь напруги і подолання труднощів на шляху вивчення себе і своєї ідентичності. Характеризується відсутністю труднощів, бар'єрів, психічної напруги в знаходженні своєї тотожності.

Гнучкість в зміні ідентичності (ГЗІ). Швидкість зміни певного рівня і типу ідентичності на інший тип ідентичності, який відповідає часу і ситуації розвитку.

Широта у пошуку ідентичності (ШПІ). Різноманітність життєвих устремлінь і областей їх самовираження, дозволяючих знайти свою тотожність в багатьох явищах життєдіяльності.

Безперервність у пошуку себе (БПС). Просторово-часова характеристика процесу пошуку себе. Безперервність свого існування в часі і просторі - минуле, теперішній час і майбутнє переживається як єдине ціле, визначаючи цілісність життєвого досвіду і долі людини.

Активність в побудові своєї ідентичності (АПІ). Постійний саморозвиток, безперервність процесу досягнення свого істинного «Я» і істинного змісту ідентичності (конгруєнтність).

Досліджуваному видається бланк, на якому зображено вісім ліній, довжина кожної -- 100 мм, з вказівкою мінімальної і максимальної точок шкали.

Методика може проводитися як фронтально - з цілою групою, так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен учасник заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10--12 хвилин.

Обробка і інтерпретація результатів

Обробка проводиться за вісьма шкалами. Кожна відповідь виражається в балах. Як вже наголошувалося раніше, довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді учасників одержують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 5,4 бали).

Рівень самооцінки

Кількість балів від 4,5 до 7,4 («середня») засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку показників ідентичності. Кількість балів від 7,5 до 10 і вище свідчить про завищену самооцінку і указує на певні аспекти у формуванні ідентичності особистості.

Завишена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може указувати на істотні спотворення у формуванні особистості - «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдачам, зауваженням і оцінкам оточуючих.

Кількість балів нижче 4,5 указує на занижену самооцінку ідентичності особистості (недооцінку себе) і свідчить про деякі ускладнення в розвитку особистості. Ці досліджувані можуть складати «групу ризику», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різні психологічні явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати ніяких зусиль.

МАНУАЛ

1. «Исследование самооценки по методике Дембо-Рубинштейн», Прихожан A.M. Применение методов прямого оценивания в работе школьного психолога // Научно-методические основы использования в школьной психологической службе конкретных психологических методик. - М., 1988. - С-110-118.

. Діагностує: стійкість ідентичності; відчуття тотожності себе; потреба у пошуках себе; легкість знаходження своєї ідентичності; гнучкість в зміні ідентичності; широта у пошуках ідентичності; безперервність у пошуках себе; активність в побудові своєї ідентичності.

. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

. Опитувальник містить 8 шкал для визначення рівня діагностуемих показників.

. Стандартизація шкал проводилася на вибірках студентів одеських вищіх навчальних закладів. Результати перевірки на валідність і надійність високі.

. Діагностику може проводити психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

. Термін проведення опитування: 10-12 хвилин.

. Для практичних цілей бажана ситуація «клієнта», для наукових цілей можлива ситуація «експертиза».

. Тест «Хто Я?» (М. Кун).

ІІІ Розділ. Результати дослідження

.1 Організація дослідження, обґрунтування вибірки

Для підтвердження висунутої гіпотези було проведене емпіричне дослідження. У досліджені взяло участь 80 чоловік студентської аудиторії, що навчаються в Політехнічному університеті за фахом «Менеджмент» у віці від 18 до 22 років, 27 юнаків та 53 дівчини. Таким чином вибірка досліджуваних відповідає меті та завданням нашого дослідження.

3.2 Аналіз кореляційних звязків

За результатами кореляційного аналізу показників застосованих методик були виявлені наступні зв’язки. У табл. 3.3 наведені значимі кореляційні зв’язки між показниками маскулінності-фемінінності та статусів ідентичності.

Табл. 3.3. Значимі коефіціенти кореляції між показниками маскулінності-фемінінності та статусів ідентичності, N=80

Примітки:

) нулі та коми опущені; 2) * - значимість кореляції на рівні 0,05; ** - значимість кореляції на рівні 0,01.

Таким чином були виявлені наступні зв’язки:

показник фемінності має додатні зв’язки зі статусами ідентичності на рівні 0,01: майбутні професійні плани - одруження (МПОдр) та одруження і роль супруга (РС), а також на рівні 0,05: роль батьків (РБ), релігійні переконання (РП), політичні переконання (ПоП) - це свідчить про те, що високий рівень фемінності може супроводжуватися високим рівнем вищеозначених показників ідентичності;

показник маскулінності має додатні зв’язки зі статусами ідентичності на рівні 0,05: майбутні професійні плани - завершення (МПЗ) та сім’я і кар’єра (СіК) - це означає, що високий рівень маскулінності може супроводжуватися високим рівнем вищеозначених показників ідентичності. Крім цього показник маскулінності має від’ємний зв'язок на рівні 0,05 із одруженням і ролю супруга (РС) виходить, що високий рівень маскулінності може супроводжуватися низьким рівнем показника сімейної ідентичності одруження і роль супруга (РС), або навпаки.

У табл. 3.4 наведені значимі кореляційні зв’язки між показниками маскулінності-фемінінності та показниками методики Дембо-Рубінштейн.

Табл. 3.4. Значимі коефіціенти кореляції між показниками маскулінності-фемінінності та показниками методики Дембо-Рубінштейн, N=80

Примітки:

) нулі та коми опущені; 2) * - значимість кореляції на рівні 0,05.

За данними кореляційного аналізу показників методики Дембо-Рубінштейн з показниками маскулінності-фемінінності виявлено, що показник фемінності має додатний зв’язок на рівні 0,05 із потребою у пошуку себе (ППС) - це свідчить про те, що високий рівень фемінності може супроводжуватися високим рівнем потреби у пошуку себе, високим рівнем схильності до пошуку природного і справжнього себе, пошуку того, хто я є насправді, пошуку свого призначення.

А, показник маскулінності має додатний зв’язок на рівні 0,05 із активністю в побудові своєї ідентичності (АПІ) - виходить, що високий рівень маскулінності може супроводжуватися високим рівнем побудови своєї ідентичності, що обумовлює постійний саморозвиток, безперервність процесу досягнення свого істинного «Я» і істинного змісту ідентичності (конгруєнтність).

У табл. 3.5 наведені значимі кореляційні зв’язки між показниками маскулінності-фемінінності та показниками тесту «Хто Я?».

Табл. 3.4. Значимі коефіціенти кореляції показників маскулінності-фемінінності та показників тесту «Хто Я?», N=80

Примітки:

) нулі та коми опущені; 2) * - значимість кореляції на рівні 0,05.

У проведеному були виявлені наступні зв’язки:

показник фемінності має додатні зв’язки на рівні 0,05 із показниками тесту «Хто Я?»: фізичне «Я», а також гендерне «Я»;

показник маскулінності має додатні зв’язки на рівні 0,05 із показником професійне «Я».

Це свідчить про те, що високий рівень фемінності може супроводжуватися високим рівнем показників фізичне «Я», та гендерне «Я»; а високий рівень маскулінності може супроводжуватися високим рівнем показника професійне «Я».

3.3 Аналіз отриманих даних за методиками дослідження

Аналіз отриманих даних за методикою С. Бем

В ході проведення емпіричного дослідження серед студентів Політехнічного університету за методикою С. Бем було виявлено: результати за основним індексом IS, що визначає психоогічну стать в межах маскулінності, андрогінності, та фемінінності.

Результати всіх досліджуваних попали у діапазон від -0,32 до +0,52, що відповідає психологічній андрогінності (діапазон значень показників: -1 +1). Психологічна маскулінність (діапазон значень показників: меньше за -1) або фемінність (діапазон значень показників більше за +1) у группі досліджуваних не виявлені. Причому у дівчат значення інтегрального показника фемінності-маскулінності попали у діапазон від -0,26 до +0,52, а у юнаків - від -0,32 до+0,17, що взагалі відповідає статевим ознакам.

Таким чином за одержаними результатами юнаки та дівчата (майбутні менеджери) не є носіями чітко вираженої психологічної маськулінності або фемінності. Їм притаманні на паритетних засадах наявність істотних рис як маскулінного, так і фемінного типів. При цьому передбачається, що у андрогина ці риси представлені гармонійно і взаємодоповнено. Вважається, що така гармонійна інтеграція маскулінних і фемінних рис підвищує адаптивні можливості андрогінного типу. При цьому велика м'якість, стійкість в соціальних контактах і відсутність різко виражених домінантно-агресивних тенденцій в спілкуванні ніяк не пов'язані із зниженням упевненості в собі, а навпроти виявляються на фоні збереження високої самоповаги, упевненості в собі і самопріняття. У вже згадуваному вище дослідженні було показано, що адрогіни не поступаються маскулінному типу ні по рівню самоповаги в цілому, ні по рівню самооцінок академічних досягнень і власної зовнішності [34, р 158].

Аналіз отриманих даних за тестом «Хто Я?» Тест двадцяти висловів. (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т.В. Румянцевої)

За результатами дослідження було виявлено найбільш значущу категорію - "Особистісне Я": відповідно, середні показники юнаків - 7.3 балів, середні показники дівчат- 8.6 бали.

Наступною, за рівнем показників визначено категорію "Соціалне Я", середні показники юнаків - 6.3 бали, середні показники дівчат - 5.4 бали.

Наступним визначено "Професійне Я", середні показники юнаків - 1.1 бал, середні показники дівчат- 3.5 балів.

На, приблизно, однаковому рівні визначені "Гендерне Я" та "Метафорічне Я", відповідно 1.3, 1.2 бали у юнаків та 0.8, 0.6 балів у дівчат.

Таким чином і юнаки і дівчата постають в стані активного вибору та переживання різноманітних соціальних ролей та статусів, пошуку свого місця в соціумі. Втой же час, саме розуміння власної особистості, рефлесивність виступає на перший план серед моделей бачення себе.

Аналіз отриманих даних напівструктурованого інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності Дж. Марсії та С. Арчер

За результатами поетапного розгляду та оцінювання запропонованих сфер ідентичності було визначено рівні їх сформованості у юнаків та дівчат.

Характеристика показників: ПІ - (професійна ідентичності); ГІ - гендерна ідентичність; СІ -сімейна ідентичність; РІ -релігійна ідентичність; ПоІ -політична ідентичність; СтІ -статева ідентичність.

Таблиця 3.1. Рівень сформованості ідентичності

Характеристика рівнів сформованості ідентичності:

При дифузній ідентичності характерна відсутність зобов'язань, мінімум усвідомлюваних цінностей і ролей; відсутність заповітної мрії; відносини з батьками оцінюються як емоційно холодні, дистанційовані; найбільший ступінь конформності під впливом групи однолітків. Вирішений наперед статус описує стан юнаків (дівчат) як той, що затвердився в своїх основних орієнтаціях при повній відсутності кризи у переживанні; відносини з батьками вельми тісні аж до повного керівництва в ситуації ухвалення рішень. У статусі мораторію людина актуально знаходиться в стані кризи вибору між альтернативами, його переваги невизначені; прагне до самостійного ухвалення рішень аж до конфліктів із значущими іншими. Досягнута ідентичність має ознаки пережитої кризи і зробленого вибору щодо кар'єри і ідеології, у зв'язку з чим диференціюється мотивація до вивчення учбових предметів, а загальне відношення до навчання більш позитивне при зміцненні самооцінки (навіть у разі негативних результатів); відносно групи однолітків достатньо чітко виділяє власні цілі в спілкуванні. Таким чином, очевидно, що ідентичність в ранній юності пов'язана з особистим досвідом і найяскравіше представлена для статусу досягнутої ідентичності.

Професійні плани (професійна ідентичність)

Важливим моментом вікової стадії студентів є вибір професії, набуття конкретної професійної ідентичності. Ставлення особистості до тієї чи іншої професії складається на основі певних знань про специфіку професійної діяльності (зміст професії, суспільні потреби в ній, місця набуття професії), позитивного чи негативного сприйняття всього, що пов’язане з професією: врахування особистісних, фізичних, психологічних і матеріальних можливостей. Спонукає до вибору відповідної ситуації, а напрям визначається соціальними і моральними переконаннями, правовими поглядами, інтересами, самооцінками, здібностями, соціальними установками, які виступають у ролі мотивів.

На основі дослідження можна стверджувати, що студенти різної гендерної ідентичності зайняті активним пошуком інформації та обдумуванням можливих рішень. Це означає, що більшість молоді обирають модель мораторію. Прагнення до отримання вищої освіти характерне для всіх соціальних груп, а шлях “у студенти” намічається задовго до того, як молода людина отримує можливість вибору. Студенти одночасно або послідовно роблять вибір серед кількох професійних альтернатів, аналізуючи переваги і недоліки кількох професій. Вони борються зі світом конфліктуючих цінностей та альтернатів, постійно зустрічаються зі суперечностями і конфліктами. Саме в такому стані перебуває більшість дівчат, що брали участь в нашому дослідженні. Середні показники професійної ідентичності дівчат визначено на рівні мораторію (5.5).

Середні показники професійної ідентичності юнаків за результатами нашого дослідження визначено на рівні досягнення ідентичності (6.2). Таким чином можна стверджувати, що юнаки демонструють признаки пережитого кризиса та здійсненного вибору стосовно кар'єри, загальне відношення до навчання більш позитивне при підвищені самооцінки.

Гендерна і статева ідентичність дівчат та юнаків визначена в межах мораторію. Однак гендерна ідентичність, що складається з уявлень про одруження і роль дружини (чоловіка) в житті досліджуваного, у дівчат визначається на межі зрілої ідентичності (5.9).

Уявлення досліджуваних щодо ролі жінки і чоловіка в суспільстві сьогодні, переваги й недоліки обох статей, важливі подібності й відмінності між їхніми думками щодо цього і думками батьків, братів і сестер, що складають полову ідентичність у юнаків та дівчат визначено на однаковому рівні (5.2).

Таким чином, дослідження ідентичності та її рівня сформованості за допомогою інтерв’ю Дж. Марсіа й С. Арчер, доводить, що у юнаків пріоритетною та найбільш сформованою є професійна ідентичність, тоді як у дівчат найбільшою зрілість вирізняється гендерна ідентичність. При цьому полова ідентичність юнаків та дівчат з однаковим показником (5.2) знаходиться в статусі мораторія, коли людина актуально здійснює пошук та вибір між альтернативними уявленнями щодо ролі жінки і чоловіка в суспільстві сьогодні, невизначеностями з перевагами й недоліками обох статей, прагне до самостійного прийняття рішень щодо цих та інших питань статево-рольових взаємин.

Аналіз отриманих даних за опитувальником «я - жінка/чоловік»

За результатами вищеозначеної методики виявлено: 11 досліджуваних, характеризують себе особистістю яка відповідає гендерному стереотипу (4 юнаків та 7 дівчат); 50 досліджуваних виявили себе як особистості, що погано усвідомлюють або «витісняють» власні гендерні характеристики (12 юнаків та 38 дівчат); 19 характеризують себе особистістю яка не відповідає гендерному стереотипу (11 юнаків та 8 дівчат).

Аналіз отриманих даних за методикою Дембо-Рубінштейн

Таблиця 3.2. Середні рівні ідентичності особистості за методикою Дембо-Рубинштейн

Одержані результати дослідження показників ідентичності особистості за методикою Дембо-Рубинштейн у досліджуваних юнаків та дівчат визначаються на середньому рівні. Такий результат засвідчує реалістичну (адекватну) самооцінку показників ідентичності.

Також можна відзначити, що результати юнаків та дівчат по всім показникам ідентичності не мають значущих відмінностей. Можна припустити, що досліджувані знаходяться в стані активного пошуку усталеності ідентичності, відчуття тотожності себе, в той чи іншій мірі переживають потребу в пошуках себе, знаходження своєї ідентичності, навчаються гнучкості в змінах своєї ідентичності, використовують все доступне різномаіття життєвих спрямувань та областей їх самовираження, що дозволяє знайти свою тотожність в багатьох явищах життєдіяльності.

3.4 Визначення відмінностей змістовних складових гендерної ідентичності юнаків та діівчат (майбутніх менеджерів)

Для визначення відмінностей в змістовних складових гендерної ідентичності юнаків та дівчат (майбутніх менеджерів) за допомогою якісного аналізу (метод асів) були виділені групи з перевагою мускулінності та фемінінності серед дівчат та групи з перевагою мускулінності та фемінінності серед юнаків. Мускулінність-фемінінність визначалася за допомогою методики С.Бем.

На малюнку 1 надано профілі середніх показників методики Дж. Марсії та С. Арчер групи юнаків з переважанням мускулінності та дівчат з переважанням фемінінності.

Мал. 1. Профілі середніх показників методики Дж. Марсії та С. Арчер групи юнаків з переважанням мускулінності та дівчат з переважанням фемінінності.

Порівняльний аналіз профілів середніх показників за сферами ідентичності та їх визначеністю групи юнаків з переважанням мускулінності та дівчат з переважанням фемінінності також виявляє відмінності гендерній ідентичності, що складається з розбіжності у відношенні до уявлень про одруження і роль дружини (чоловіка) в житті досліджуваного. Так дівчата, з переважанням фемінінності, визначилися з питанням одруження та мають усталені уявлення про сімейні ролі та їх важливість. Юнаки з переважанням мускулінності значно відрізняються від дівчат саме за ступенем визначеності та актуальності цих змістовних складових гендерної ідентичності.

Також відмінності між юнаками та дівчатами відмічається у рівні сформованності та наявності релігійних переконань.

За всіма іншими сферами ідентичності суттєвих розбіжностей у профілях не визначається.

Висновки

Гендерна ідентичність розглядається як одна із форм або компонентів соціальної ідентичності и є результатом узгодження зовнішніх і внутрішніх чинників в суб’єктивному психологічному світі особистості. Як більш широке поняття гендерна ідентичність включає в себе статево-рольову ідентичність (поведінковий аспект, та образ людини в цілому), та сексуальна ідентичність. Остання розглядається як самосприйняття та самопредставлення людини в контексті її сексуальної орієнтації, що виражає перевагу об’єктів любові певної статі. Таким чином під терміном гендерної ідентичності об’єднують статеву ідентичність, статево-ролеву ідентичність та сексуальну орієнтацію. Саме гендерна ідентичність в цілому виражається у мужності та жіночності, або за іншою термінологією у маскулінності та фемінінності.

Самовизначення юнаків та дівчат (майбутніх менеджерів) в категоріях маскулінність - фемінінність розрізняється тільки по показникам сформованості ідентичності в сфері відношення до шлюбу, майбутньої сім’ї, та ролей і значущості чоловіка та дружини (за результатами інтерв’ю Дж. Марсиа, С. Арчера).

Самооцінка уявлень юнаків та дівчат про статево-ролеву складову Я-чоловік, Я-жінка дозволила визначити наступні групи: 11 досліджуваних, характеризують себе особистістю яка відповідає гендерному стереотипу (4 юнаків та 7 дівчат); 50 досліджуваних виявили себе як особистості, що погано усвідомлюють або «витісняють» власні гендерні характеристики (12 юнаків та 38 дівчат); 19 характеризують себе особистістю яка не відповідає гендерному стереотипу (11 юнаків та 8 дівчат).

За результатами методики С. Бем досліджувані не є носіями чітко вираженої психологічної маськулінності або фемінності. Їм притаманні на паритетних засадах наявність істотних рис як маскулінного, так і фемінного типів. При цьому передбачається, що у андрогіна ці риси представлені гармонійно і взаємодоповнено. Вважається, що така гармонійна інтеграція маскулінних і фемінних рис підвищує адаптивні можливості андрогінного типу.

Стан мораторію за рівнем сформованості гендерної ідентичності підтверджується результатами дослідження за методикою «Хто Я?» Так юнаки і дівчата постають в стані активного вибору та переживання різноманітних соціальних ролей та статусів, пошуку свого місця в соціумі. Втой же час, саме розуміння власної особистості, рефлективність виступає на перший план серед моделей бачення себе.

Достовірність отриманих висновків підтверджують результати дослідження показників ідентичності особистості за методикою Дембо-Рубинштейн, що засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку показників ідентичності у майбутніх менеджерів.

Література

1.      Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социально-психологические проблемы. - М., 1990.

.        Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопросы психологии. 1996. № 1. С. 131-143.

.        Балабанова Е.С. Гендерные различия стратегий совладания с жизненными трудностями // Социологические исследования. 2002. № 11. С. 26-35.

.        Бауман З. Индивидуализированное общество. М., 2002

.        Бендас, Воронина, Малкина-Пых, Мухина, Ожигова

6.      Берзонски М.Д. Формирование идентичности в подростковом и юношеском возрасте // Психологическая энциклопедия / под ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. СПб.: Питер, 2003; [Электронный ресурс]. Режим доступа: <http://mirslovarei.com/category_psy/FORMIROVANIE-IDENTICHNOSTI-V-PODROSTKOVOM-I-JUNOSHESKOM-VOZRASTE-35671.html>

.        Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание./ Пер. с англ. -М.: “Прогресс”, 1986.

.        Заславская Т.И. Поведение массовых общественных групп как фактор трансформационного процесса // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. 2000. № 6 (50). С. 14-19.

.        Захарченко К.А. Исследование формирования эго-идентичности у старших подростков в зависимости от характера детско-родительских отношений // Тезисы Второй Всероссийской научной конференции «Психологические проблемы современной российской семьи» (25-27 октября 2005 г.): в 3-х ч. Ч. 2 / под ред. В.К. Шабельникова, А.Г. Лидерса. М., 2005; [Электронный ресурс].

.        Иванова Н.Л. Социальная идентичность: структура и трансформация (монография). - Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 2004. - 246 с.

.        Ильин Е.П. Дифференциальная психология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2002.

.        Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2003 - 544 с.

.        Клёцина И.С. Вместо послесловия: гендерная психология и направления ее развития// Практикум по гендерной психологии/ Под ред. И.С.Клециной. СПб.: Питер. 2003

.        Клёцина И.С. Интеграция гендерной проблематики в систему психологического знания// Пол и гендер в науках о человеке и обществе/Под ред. В. Успенской. Тверь: Феминист-Пресс, 2005. с. 44-70

.        Коломенский Я.С., Мелтсас М.Х. Полоролевое развитие ребёнка в дошкольном возрасте // Генетические проблемы социальной психологии: Сб. статей / Под ред. Я.С. Коломинского и М.С. Лисициной. - Минск, 1985. - С. 176-190.

.        Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. М., 1984

.        Кранц И.И. Определение статусов идентичности: возможности диагностики. 2007. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.rusnauka.com/3._KAND_2007/Psihologia/18710.doc.htm

.        Овчинникова Ю.Г. К проблеме кризиса идентичности // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология. 2000. № 2. С. 84-89.

.        Ожигова Л.Н. Психология гендерной идентичности личности. Краснодар: Кубанский гос. ун-т, 2006. 290 с.

.        Орестова В.Р. Формирование личностной идентичности в старшем подростковом и юношеском возрасте: дис. канд. психол. наук. М., 2001.

.        Орестова В.Р., Карабанова О.А. Методы исследования идентичности в концепции статусов эго-идентичности Дж. Марсиа // Психология и школа. 2005. № 1. С. 39-90.

.        Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия», 1999.

.        Райкрофт Ч. Критический словарь психоанализа / под ред. С.М. Черкасова. СПб.: Восточно-европейский институт психоанализа, 1995. [Электронный ресурс].

.        Румянцева Т.В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре - СПб., 2006.

.        Солдатова Е.Л. Нормативные кризисы развития личности взрослого человека: дис. канд. психол. наук. Екатеринбург, 2007.

.        Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. произведений / Сост. М.Г. Ярошевский. - М.: Просвещение, 1990. - 448 с.

.        Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Основные положения, исследования и применение. СПб.: Питер-Пресс, 1997.

.        Чирикова А.Е. Женщина-менеджер в современном бизнесе // Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / Под общ. ред. М.М. Малышевой. М.: Academia, 2001.

.        Чирикова А.Е. Вертикаль власти в оценках региональных элит: динамика перемен // Политические исследования. 2008. №6

.        Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ. / общ. ред. и предисл. А.В. Толстых. М.: Прогресс, 1996.

.        Adams G.R. The Objective Measure of Ego Identity Status: A Reference Manual. 1998.

.        Adams G.R., Shea J., Fitch S.A. Toward the Development of an Objective Assessment of Ego-Identity Status // J. of Youth and Adolescence. 1979. Vol. 8. N 2. P. 223-237.

.        Bartholomew K., Henderson A.J.Z., Marcia J.E. Coded semi-structured interviews in social psychological research // Handbook of Research Methods in Social and Personality Psychology / Eds. H.T. Reis, C.M. Judd. Cambridge, MA: Cambridge University Press, 2000. P. 286-312.

.        Bem, Sandra L.. "The measurement of psychological androgyny". Journal of Consulting and Clinical Psychology. 42, 1974., 155-162.

.        Blum H. P.. Masochism, the ego ideal, and the psychology of women. Amer. Psychoanal. Assn., 24 (Suppl.). 1976. рр: 157-191.

.        Broussard, E. The Pittsburgh firstborns at age nineteen years. In: Frontiers of infant psychiatry. Vol. 2, ed. J. Call, E. Galenson, and R. L. Tyson. New York: Basic Books, 1984, pp. 522-530.

.        Christiansen К., Knussmann R. Androgene, Aggressivitat und Alltagsstrep beim Mann // Homo. 1987. № 1-2. S. 1 - 15.

.        Conell R. W., Stacey J. and Thorne B. The Missing Feminist Revolution in Sociology // Social Problems. Vol. 32. 1985. P. 301-316.

.        Cote J. Identity Studies: How Close Are We to Developing a Social Science of Identity? - An Appraisal of the Field // Identity: An International J. of Theory and Research. 2006. N 6(1). P. 3-25.

.        Ego Identity: A Handbook for Psychosocial Research / Eds. J.E. Marcia, A.S. Waterman, D.R. Matteson, S.L. Archer, J.L. Orlofsky. N. Y.: Springer-Verlag, 1993.

.        Greenberg M and Morris N (1974) Engrossment: The newborn’s impact. American Journal of Orthopsychiatry 44. 1974. p-p: 520-531.

.        Grotevant H.D., Thorbecke W.L., Meyer M.L. An extension of Marcia’s Identity Status Interview into the interpersonal domain // J. of Youth and Adolescence. 1982. N 11. P. 33-47.

.        Johnson P., Buboltz W.C.Jr., Seemann E. Ego Identity Status: A Step in the Differentiation Process // J. of Counseling & Development. 2003. N 81(2). P. 191-195.

.        Herzog, J. M. On father hunger: The father's role in the modulation of aggressive drive and fantasy. In: Father and child, ed. S. W. Cath, A. R. Gurwitt, and J. M. Ross. Boston: Little, Brown, 1982. pp. 163-174.

.        Herzog, J. M. Fathers and young children: Fathering daughters and fathering sons. In: Frontiers of infant psychiatry. Vol. 2, ed. J. D. Call, E. Galenson, and R. L. Tyson. New York: Basic Books, 1984. pp. 335-342.,

.        Kernberg, O. F. Object relations theory and clinical psychoanalysis. New York: Aronson. 1976.

.        Kohlberg L. The cognitive-developmental approach to moral development. Phi Delta Kappan, 1978. - 115 p.

.        Kroger J. Introduction: Identity Development Through Adulthood // Identity: An International J. of Theory and Research. 2002. N 2(1). P. 1-5.

.        Lau Sing, 1989

.        Marcia J.E. Development and validation of ego-identity status // J. of Personality and Social Psychology. 1966. Vol. 3. P. 551-558.

.        Marcia J.E. Identity and Psychosocial Development in Adulthood // Identity: An International J. of Theory and Research. 2002. N 2(1). P. 7-28.

.        Mead G. Mind, self and Society: from the standpoint of a social behaviorist. Chicago, London. 1967 (1st ed.≈ 1934), esp. P. 173 ff, 175.

.        Phinney J. Stages of ethnic identity development in minority group adolescents // J. of Early Adolescence. 1989. N 9. P. 34-49.

.        Pruett, K. D. Infants of primary nurturing fathers. Psychoanal. Study Child, 1983. 38:258-280.

.        Pruett, K. D. Children of the father-mothers. In: Frontiers of infant psychiatry. Vol. 2, ed. J. D. Call, E. Galenson, and R. L. Tyson. New York: Basic Books, 1984. pp. 375-380.

.        Pruett, K, D. Nurturing father. New York: Warner. 1987.

.        Schwartz S.J. Author’s Response. The Evolution of Identity: A Rejoinder // Identity: An International J. of Theory and Research. 2001. N 1(1). P. 87-93.

.        Shereshefsky P.M. and Yarrow L.J. adds. Psychological aspects of a first pregnancy and early postnatal adoptation. NJ., Raven Press Publ. 1973.

.        Simmons D.D. Development of an objective measure of identity achievement status // J. of Projective Techniques & Personality Assessment. 1970. Vol. 34. P. 241-244.

.        Stoller, R.J. Sex and gender. New York: Jason Aronson. 1968.

.        Stoller, R.J. Perversion. New York: Pantheon. 1976.

.        Tajfel R. Social identity and intergroup relations. - Cambridge Univ. Press, 1982.

.        Ticho, G., Female autonomy and young adult women. Amer. Psycho-anal. Assn., 1976. 24:139-156.

Додатки

МЕТОДИКА «КТО Я ТАКОЙ?».

Будьте добры, напишите на каждой линии ответы на вопрос: кто я такой? (такая). Отвечайте так, как будто Вы отвечаете самому себе, а не кому-то другому. Располагайте ответы в том порядке, в котором они приходят Вам в голову.

.        Кто я такой _____________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

.        Кто я такой______________________________________________

Інтерв’ю для визначення моделей ідентичності (Дж.Марсія та С.Арчер).

Вступ.

1.На якому курсі ви навчаєтесь зараз?_______

.Чи маєте ви які-небудь уявлення, ідеї чи плани щодо того, чим будете займатися після закінчення учбового заклада з точки зору навчання (І), роботи (ІІ) або одруження (ІІІ)?___

І. МАЙБУТНІ ПРОФЕСІЙНІ ПЛАНИ - продолження навчання.

1.Чи маєте ви які-небудь плани щодо майбутньої спеціалізації в навчальному закладі?__________________________________________________

. Яку роботу ви собі хотіли б вибрати?__________________________

. Як ви пришли до плану стосовно навчання майбутньої роботи?___________________________________________________________

.Яку ви сподіваєтесь отримати користь від навчання в інституті чи університеті та інших ? _____________________________________________

.Коли ви вперше зацікавилися професії? ________________________

.Що саме вас приваблює в майбутній професії?_____________________

.Чи є що-небудь непривабливе в цій сфері діяльності? __________________________________________________________________

.Чи розглядали ви коли-небудь і брали до уваги інші заняття, крім указаної професії? __________________________________________________

.Наскільки серйозно ви розглядали і зважували кожну зі згаданих сфер професійної діяльності?___________________________________

.Чи важко було вам прийняти це рішення? Що допомогало або сприяло зробити ваш вибір? ___________________________________________

.Як довго ви думали над цим? ________________________________

.Як ви прийшли до остаточного рішення? ________________________

.Чи ви коли-небудь брали до уваги і розглядали можливості вибору навчання іншої професії? ___________________________________________

.Ви відчуваєте, що вибір професії - це те, над чим намагаєтеся працювати зараз, чи ви вважаете, що нехай час іде собі, а потім буде видно? __________________________________________________________________

.чи є у вас які-небудь уявлення стосовно того, коли б вам хотілося, щоб це рішення було прийнятим? _____________________________________

.як ви збираєтесь отримувати інформацію, знання, відомості, якими треба володіти для того, щоб прийняти рішення? ________________________

.чи вважаєте ви, що це є важливе для вас рішення, яке треба приймати зараз, чи може існує щось для вас важливіше на цей момент? __________________________________________________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важливо ви вважаєте свое навчання майбутній професії у житті, на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

(переходьте до блоку завершення запитань про професійні плани(****).

ІІ. МАЙБУТНІ ПРОФЕСІЙНІ ПЛАНИ - РОБОТА.

1.Яку роботу ви б хотіли знайти? ________________________________

.Як ви прийшли до такого рішення? _____________________________

.Коли вперше ви зацікавилися цією роботою? ____________________

.Що вас приваблює у цій роботі? _______________________________

.Чи розглядали ви коли-небудь ще іншу роботу, крім обраної? ________________________________________________________________

.Наскільки серйозно ви розглядали кожен зі згаданих вами планів? _________________________________________________________________

.Чи важко вам було приймати це рішення? _______________________

.Чи довго ви думали над цим? __________________________________

.Як ви прийшли до остаточного рішення? ________________________

.чи ви коли-небудь брали до уваги і розглядали можливості вибору іншої роботії? ____________________________________________________

.Ви вважаете, що вибір роботі - це є щось таке, чим ви намагаєтеся займатися зараз, чи думаєте: нехай час іде собі, а потім буде видно? __________________________________________________________________

.ви уявляєте собі, коли саме ви хотіли би, щоб це рішення було прийнятим? ________________________________________________________

.Як ви думаєте отримувати інформацію, яка необхідна для прийняття рішення? ________________________________________________________

.Ви вважаєте, що це рішення важливе і його потрібно приймати зараз, чи вибільше зацікавлені іншими речами саме зараз? __________________________________________________________________

.Ви серйозно розглядали можливість продовження своєї роботи після закінчення навчання? _______________________________________________

.Чи могли б ви охарактеризувати свої роздуми, міркування в цей час? __________________________________________________________________

.Чому ви вирішили не продовжувати робать? ___________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важливо ви вважаєте вибір свої роботі у житті, на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

(Переходьте до блоку завершення запитань про професійни плани(****).

ІІІ. МАЙБУТНІ ПЛАНІ - ОДРУЖЕННЯ.

1.Як ви прийшли до рішення, що одруження є найкращим планом для вас? ____________________________________________________________

.Ви плануєте мати дітей? ______________________________________

.Ви плануєте працювати чи залишатися вдома, коли у вас будуть діти? _________________________________________________________________

.Коли ви будете мати дітей, чи продовжуватимете працювати?____

.Коли ви вперше стали цікавитися цими проблемами? ___________

.Що вас приваблює в одружені? _______________________________

.Що вас не приваблює в одружені? ____________________________

.Чи цікавилися ви коли-небудь іншими планами, варіантами?____

.Наскільки серйозно ви розглядали кожен зі згаданих вами планів? _______________________________________________________________

.Ви коли-небудь серйозно задумувалися над планами отримання подальшої освіти або влаштування на роботу після закінченя навчання? ________________________________________________________________

.Чи можете ви охарактеризувати свої роздуми в цей час?_______

.Чому ви вирішили не працювати і не навчатися? _________________

.Чому ви плануєте одружитись? _______________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важливо ви вважаєте вибір одружитись у житті, на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

ІV. МАЙБУТНІ ПРОФЕСІЙНІ ПЛАНІ - Завершення

1.Більшість батьків мають плани щодо своїх дітей, щодо їх майбутнього і роду занять. Чи ваші батьки мають якісь плани стосовно вас?_____

.Чи вважаєте ви, що батьки віддають перевагу певним планам щодо вашого майбутнього?Вони не магалися “тиснути” на вас з цього приводу?__

.Чи ви коли-небудь брали до уваги й розглядали їх волю й бажання? __

.Як батьки ставляться до ваших планів щодо залучення в професію?___

.Коли ви думаєте про свої заняття в учбовом закладі, яку-небудь роботу з неповним робочим днем чи хобі, яке ви маєте в тих галузях, у які хотілося би вам залучитися,що на вашу думку є найбільш захоплюючим, що найбільше приносить задоволення вам? ______________________________

.Чи є в цих діяльностях щось таке, що ви вважаєте не дуже добрим? __________________________________________________________________

.Як би ви описали свій стан і почуття, коли займаєтеся цими діяльностями? ___________________________________________________

.Чому ви вважаєте, що саме так почуваєте себе? ___________________

.Наскільки, як вам здається, ви зможете зміними свої професійні плани щодо, якщо трапиться яка-небудь краща професія? _____________________

.На що саме ви могли б змінити свої професійні плані? ___________

. Що могло б вас примусити зробити цю переміну? Наскільки ймовірно, що ви здійснити якусь зміну? ___________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важливо ви вважаєте свої професійні плані у житті, на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

V. ОДРУЖЕННЯ І РОЛЬ СУПРУГА

1.Чому ви плануєте одруживатися? _______________________________

.Коли ви вважаєте настане найкращий час для одруження? __________

.Чому саме тоді? _____________________________________________

.З ким би ви хотіли одружитися? ________________________________

.Як ви уявляєте, яким може бути вдалий шлюб? ___________________

. Яким ви бачите себе в ролі супруга? ____________________________

.які ви бачите недоліки й переваги одруження, чому ви надаєте перевагу: неодруженню чи одруженню? ________________________________

.Рішення про одруження або не одруження ви прийняли легко для себе чи воно було для вас важким? Чому? _____________________________

.Хто міг мати вагомий вплив на ваше рішення? ___________________

.Чи виникала у вас колі-небудь якась зміна у своїх думках щодо власного одруження? (якщо так, опишіть цю зміну). _____________________

.Що змусило вас задуматися над цими питаннями? _______________

.Хто міг сильно впливати на ваші думки? _______________________

.Наскільки вам подобається шлюб ваших бітьків? Що ви думаєте про шлюб батьків? Чи хотіли б ви, щоб ваш шлюб був схожим на їхній? __________________________________________________________________

.Як ставляться батьки до ваших ідей щодо одруження? __________________________________________________________________

.Якщо батьки не знають, як би вони реагували, якби довідалися про них? _____________________________________________________________

.Чи маєте ви зараз романтичні стосунки з ким-небудь? _____________

.Як ваш партнер ставиться до ваших уявлень про шлюб? Якщо їх порівняти, яка існує між ними різниця? Що ви вважаєте найкращим і найгіршим у майбутній ролі одруженого ? ________________________________

.Наскільки ви готові були б зміними свої плани щодо одруження?_ __________________________________________________________________

. Що змусило вас змінити уявлення про одруження? ______________

.Ви вважаєте, що змогли б коли-небудь у майбутньому знову обдумати своє рішення? Коли? Чому саме тоді? __________________________________________________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важливо значення для вас шлюбу й роль супруга в житті, на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

РОЛЬ БАТЬКІВ.

1.Чи плануєте ви коли-небудь стати батьком?__

.Чому ви плануєте стати батьком?_

.Коли на вашу думку, настане найкращий час починати батьківство? Якою ви уявляєте свою роль у батьківстві?__

.Яка поведінка вашої дитини приносила б вам задоволення?__

.Якщо ви станете батьком, яку роль супруг, на вашу думку, повинна б виконувати по догляду за дітьми? Яку роль, на вашу думку, супруг хоче виконувати? ________________________________________________

.Чому ви вважаєте, що так було б? ______________________________

.Чи це тому, що ви ніколи не думали про роль батька для себе, дійсно не хочете бути батьком? Як ви прийшли до цього рішення? _______________________________________________________________

.Які ви бачите переваги та недоліки догляду за дітьми? __________________________________________________________________

.Що, на вашу думку, може вплинути на рішення бути батьком чи ні?_ __________________________________________________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важлива для вас роль бітька у житті: на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

СЕМ’Я І КАР’ЄРА.

Я б хотів, щоб ви поділилися зі мною думками про ті проблеми, які виникнуть у процесі вашої кар’єри й появи сім’ї одночасно, точніше, у зв’язку з тим, що ви будете виконувати роль професіонала, супруга і батька.

.Коли ви мали б дітей, як хотіли б привести це в гармонію зі своєю освітою, кар’єрою і шлюбом? ________________________________________

.скільки дітей ви хотіли б мати? _______________________________

.який бажаєте мати інтервал між їх народженням? _________________

.Чи плануєте ви піти в відпуску (декрет), якщо будете мати дітей? Як надовго? __________________________________________________________

.Чи повернулися б ви на роботу після народження дітей? Приблизний час віходу від роботи приблизно дорівнює ___років? ____________________

.Якщо це дуже звичайний відтинок часу, чи необхідно, на вашу думку, докласти нових зусиль для оволодіння новими вміннями, щоб отримати знову подібну роботу? _______________________________________________

.Що мого б створити для вас додаткові труднощі стосовно шлюбу і кар’єри, батьківства і кар’єри? _______________________________________

.Як намагалися б ви розв’язувати кожну з цих проблем, про які згадали? ____________________________________________________

.Як богато ви думаєте про конфлікти між кар’єрою і сім’єю, шлюбом? __________________________________________________________________

.Чи зазнавали ви важливих змін у своєму міркуванні стосовно конфліктів між шлюбом і кар’єрою для себе? _______________________

.Будь-ласка, опишіть цю зміну в думці. Що змусило вас думати про ці проблеми? Хто міг вплинути на ваші думки з цього приводу? _____________

.Наскільки ваші думки про шлюб і кар’єру схожі чи відрізняються від думок батьків? Як ваші батьки реагували і справлялись з такими проблемами? __________________________________________________

.Що ваш партнер думає про владання конфліктів між шлюбом і кар’єрою? ________________________________________________________

.Наскільки ваші думки схожі чи відмінні? ________________________

.Що ваш партнер думає стосовно ваших уявлень з приводу того, які труднощі можуть виникати і як їм давати раду? _________________________

.Наскільки ви зараз стурбовані цим питанням? Чи ви думаєте, що воно стане серйозним для вас у вашому майбутньому? ________________________

.Якби ви зіткнулися з конфліктом між вашою відповідальністю, пов’язаною з роботою і конфліктом між вашою відповідальністю, пов’язаною з роботою і вашою відповідальністю як супруга, то чому надавали б перевагу? _____________________________________________________

.Як богато ви думали про конфлікт між батьківськими обов’язками і професією раніше? _________________________________________________

.Чи колись виникала важлива зміна у ваших думках, щодо конфлікту між батьківськими обов’язками і професією? ____________________

.Як ваші батьки розв’язують такі конфлікти з вами, вашими братами і сестрами? _________________________________________________________

.Чи їх способи розв’язання конфліктів впливають на ваші можливі реакції? Наскільки? ________________________________________

.Ви хотіли б щоб ваші способи розв’язання конфліктів між батьківськими обов’язками і професією були подібними до батьківських? ___________

.Як ваші ідеї владнання конфліктів між батьківськими обов’язками і кар’єрою подібні чи відмінні від ідей вашого партнеру? __________________

.Якщо ви зіткнулись з конфліктом між батьківством і професією чому б надали перевагу? Чому? _______________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою, наскільки важлива для вас кар’єра у житті: на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕКОНАННЯ.

1.Ви маєте якісь релігійні переконання? Які віру ви сповідуєте? _______

.Чи сповідують будь-яку віру ваші батьки? ________________________

.Де ваші батьки виховувалися? _________________________________

.Наскільки ви були активними в церкві або церковних громадах?___

.Чи ви відвідуєте Божу службу зараз? ___________________________

.Які причини є у вас для того, щоб ходити на службу Божу? __________

.Як ви себе почуваєте, коли робите що-небудь для церкви чи храму?__

.Чи ви коли-небудь досить регулярно відвідували службу Божу?__

.Що смусило вас відвідувати службу божу раніше? ______________

.Ви розмовляєте з іншими людьми на теми релігії? ________________

.Про що ви розмовляєте чи сперечаєтесь? _______________________

.Чи були такі моменти в житті, коли ви починали самі для себе задавати питання, сумніватися у вірі, або, можливо, змінювали релігійні переконання? ______________________________________________

.Якщо так, у чому саме ви сумнівалися чи що у своїх поглядах змінили? ___________________________________________________

.Що смусило вас замислитися над цими питаннями? ______________

.Як ваші батьки ставляться до ваших релігійних переконань? ________

.Чи існує істотна різниця між вашими переконаннями і переконаннями ваших батьків? ___________________________________

..На даний момент наскільки ваші ідеї, уявлення, переконання про релігію є ретельно обміркованими, продуманими? _________________________

.Чи вважаєте, що ваші переконання в цій сфері залишаться тими самими, чи вважаєте, що вони можуть змінитись у майбутньому? ____________

.Якщо можуть змінитися, в якому напрямку вони можуть змінитися? _____________________________________________________

.Чи би вам хотілося бачити своїх дітей вихованими у ставленні до релігії? ____________________________________________________________

Оцініть за 7-пунктною шкалою те, наскільки важливі у вашому житті ваші релігійні переконання?

на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕКОНАННЯ

1.Чи є у вас якісь політичні приорітети? (приорітети, які ви надаєте політичній партії) __________________________________________

.Ваші батьки мають якісь політичні пріоритети? ________________

.Що ви хотіли щоб було зроблено у сфері політики? ________________

.Чи коли-небудь ви брали участь у яких-небудь політичних акціях і приєднувалися до політичних груп, у виборчих кампаніях, написанні листів до політичних груп чи лідерів, петицій, у демонстраціях? _________________

.Чи відчуваєте ви, що активно намагаєтесь домогтися систематизації політичних поглядів? _______________________________________________

.Чи відчуваєте ви, що сфера політики для вас не є дуже важливою в нинішній час? ______________________________________________

.Чи був такий час, коли ваші політичні переконання змінювалися, коли ви спочатку вірили в одне, а через місяць чи рік, ви мали зовсім інші ідеї з того ж самого спірного птьання? ______________________________________

.Як ви себе почуваєте, коли ви залучені в активність, яка пов’язана з політичним переконаннями? _________________________________________

.Як ставляться батьки до ваших політичних переконань? ____________

.Чи ви вважаєте. Що ваші політичні переконання незмінні в теперішній час, чи вони можуть змінитися в майбутньому? ______________________

.Ви вважаєте, що такі зміни зявляться лише з конкретних спірних питань, чи такі зміни можливі к вашій загальній політичній платформі?_____

Оцініть за 7-пунктною шкалою те, наскільки важливі ви вважаєте свої політичні переконання в житті: на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

ПЕРЕКОННЯ ДО СТАТЕВИХ РОЛЕЙ.

1.Які переваги й недоліки пов’язані, на вашу думку, з ролями чоловіка й жінки в сьогоднішньому суспільстві? __________________________

.Що, на вашу думку, хорошого й поганого в тому, щоб бути сьогодні хлопцем чи дівчиною в нашому непростому суспільстві? ________________

.Якими повинні бути хлопці й дівчата? __________________________

.Якби ви могли вибирати, чи бути чоловіком (хлопцем) чи жінкою (дівчиною) в сьогоднішньому суспільстві, то ким би ви хотіли бути?_____

.Що для вас найкраще в тому, що б бути у вашому житті ваші релігійні переконання? ____________________________________________

.Що для вас найгірше в тому, що б бути у вашому житті ваші релігійні переконання? ______________________________________________________

.Як ви почали розуміти, що означає бути чоловіком (хлопцем) та жінкою (дівчинкою) в в сьогоднішньому суспільстві ? ___________________

.Чи були такі періоди, коли ви починали задаватися питаннями, сумніватися чи можливо змінювати свої уявлення, сподівання, і як ви діяли з точки зору своїх ролей чоловіка (хлопца) та жінки (дівчинки) в цій спільності?____

.Що змусило вас задуматися над цим питанням? __________________

.Чи існують якість істотні важливі подібності й відмінності між уявленнями,сподіваннями і вчинками ваших та ваших батьків щодо виявлення своєї ролі як чоловіка та жінкі в в сьогоднішньому суспільстві? ____________

.який вплив стосовно цього мали на вас брати і сестри? ____________

. Чи існують важливі відмінності між їхніми уявленнями, сподіваннями і вчинками і вашими щодо ролі чоловіка й жінки в суспільстві? _________

.якщо зараз перебуваєте в романтичних стосунках, які ідеї, сподвання і вчинки вашої дівчини та хлопца, з якими ви зараз зустрічаєтеся, щодо ролі чоловіка й жінки в сьогоднішньому суспільстві? _______________________

.Накільки вони подібні й відмінні від ваших? ____________________

.Ви вважаєте, що ваші уявлення стосовно ролі жінки й чоловіка в суспільстві залишаться незміннми? ____________________________________

.Чи ви вважаєте, що ваші ідеї можливо зміняться в майбутньому?__

Оцініть за 7-пунктною шкалою те, наскільки важлива для вас у житті роль чоловіка (хлопца) та жінки (дівчинка) : на якій 7 означає “вкрай важлива” і 1 означає “зовсім неважлива”

........ 2......... 3.......... 4........... 5........... 6...........7

Опросник «я - женщина/мужчина».

Инструкция: вы получили опросные бланки, где в столбик написаны незаконченные предложения, которые начинаются с фразы «Я - женщина» или «Я - мужчина» (бланки раздаются в соответствии с биологическим полом участников занятия) и далее оставлена пустая строка. Пожалуйста, в течение 10 минут продолжите предложения.

Я - женщина (мужчина), потому что...

Я - женщина (мужчина) и хочу, чтобы...

Я - женщина (мужчина), и для меня..

. Я - женщина (мужчина) и не терплю, когда...

. Я - женщина (мужчина) и могу...

Я - женщина (мужчина) и рада, когда...

. Я - женщина (мужчина) и знаю, что...

. Я - женщина (мужчина) и опечалена тем, что...

. Я - женщина (мужчина) и делаю...

Обработка результатов. Для каждого предложения выводится балл, показывающий, насколько данное предложение характеризует ответившего как соответствующего тендерному стереотипу (3 балла), не соответствующего (1 балл) или нейтрального (2 балла). В последнем случае индивидуальная оценка степени стереотипности /нестереотипности носит субъективный характер, т. е. сам ответивший определяет для себя характеристики тендерного стереотипа.

Полученные по всем предложениям результаты суммируются.

Набранное количество баллов от 19 до 27 свидетельствует о том, что личность характеризует себя как соответствующую тендерному стереотипу; количество баллов от 10 до 18 - о том, что личностью плохо осознаются или «вытесняются» собственные тендерные характеристики; количество баллов от 0 до 9 свидетельствует о том, что личность характеризует себя как не соответствующую тендерному стереотипу.