Психологічні особливості формування етнічної толерантності у студентської молоді
Міністерство
освіти і науки України
Курсова
робота
Психологічні
особливості формування етнічної толерантності у студентської молоді
ВСТУП
Тема даної роботи є досить
актуальною, адже чутливою до проблеми полікультурної комунікації є студентська
молодь. Це, водночас, актуалізує питання толерантності серед сучасної молоді
щодо представників інших етнічних груп. Більше того, від студентів - майбутніх
юристів, журналістів, філологів, психологів, педагогів та ін., здебільшого й
залежать перспективи вирішення питання протидії ксенофобії, запобігання
тероризму, проявам екстремістської поведінки серед громадян. Тому важливого
значення набуває не лише доосмислення, операціоналізація поняття етнічної
толерантності у категоріальному полі психології, а й вироблення необхідних
психолого-педагогічних технологій для її формування у студентської молоді.
Відтак, поглиблення полікультурних
контактів між студентами та необхідність їх гармонізації, а також недостатня
операціоналізація поняття етнічної толерантності у психології загалом і
фрагментарність вивчення цієї проблеми у напрямі педагогічної та вікової
психології зокрема, зумовлюють актуальність нашого дослідження та вибір теми
«Психологічні особливості формування етнічної толерантності у студентської
молоді».
Об’єктом дослідження даної курсової
роботи, виступає етнічна толерантність як особистісна властивість.
Предметом дослідження є психологічні
особливості та засоби формування етнічної толерантності у студентів.
Мета курсової роботи полягає в
установленні особливостей ефективного формування етнічної толерантності у
студентів шляхом виокремлення її основних компонентів.
Відповідно до мети поставлені такі
основні завдання дослідження:
Здійснити теоретичний
аналіз проблеми толерантності та етнічної толерантності особистості, а також
особливостей її прояву;
Здійснити емпіричне
вивчення етнічної толерантності у контексті цілісної особистості;
Зауважимо, що методологічною основою
роботи є сучасні методи наукового пізнання. Для вирішення завдань та досягнення
поставленої мети використовувалися такі методи дослідження, як: теоретичні -
аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукової літератури з
проблеми толерантності; емпіричні - спостереження, бесіди, анкетування,
тестування; статистичні методи обробки результатів дослідження.
Структура курсової роботи. Робота
складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та
додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
ДОСЛІДЖЕННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ
1.1
Психологічні особливості толерантності. Філософські аспекти
Зазначимо, що проаналізувавши
погляди видатних філософів Давнього Сходу, Античності, Середньовіччя,
Відродження, Нового часу, Класичної і Посткласичної філософії на проблему
існування людини у контексті взаєморозуміння з іншими, можна встановити
провідні лінії розуміння феномену толерантності в межах філософської думки.
[11]
Феномен толерантності посідає
особливе місце в суспільному житті, в системі людських відносин. Крім того, він
постає не просто як «абстрактний ідеал», а як універсальна загальнолюдська
цінність, від реалізації якої значною мірою залежить як подальший розвиток
особистості, так і розвиток держави в цілому. [26,
с. 178]
Погляди науковців мають багато
спільного щодо природи толерантності у різних напрямах дослідження особистості.
Так, до релевантного поля поняття толерантності належить відсутність агресивної
поведінки (А. Бандура, Т. Адорно), свобода (Е. Фром і Г. Олпорт), емпатія (Г.
Олпорт і К. Роджерс). Водночас, існують і суперечності у цих поглядах. За Г.
Олпортом, причиною толерантної поведінки є дисбаланс між «я-реальним» і
«я-ідеальним», тоді як, за К. Роджерсом, такий дисбаланс породжує радше
інтолерантну поведінку, ніж толерантну. Водночас, погляди всіх учених
збігаються в тому, що толерантність є важливою особистісною рисою, властивістю,
ознакою, яка породжується як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками,
виявляючись в емпатійному, терпимому ставленні до інших. [11]
Зазначимо, що толерантність у всі
часи вважалася людською чеснотою. Вона мала на увазі терпимість до відмінностей
серед людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати прав і свободи, не
порушуючи права і свобод інших. У теорії сучасного наукового знання мають місце
різні підходи до розуміння феномену «толерантність» через його багатоаспектність.
Медико-біологічний контекст висвітлює адаптацію організму до несприятливих
впливів середовища та його репараційність. Філософський аспект пропонує розгляд
толерантності як готовності постійно і з гідністю сприймати особистість, річ
або подію, як терпіння, терпимість, витримка, примирення. Політичний контекст
центрує увагу на повазі до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки.
Соціологія трактує толерантність як милостивість, делікатність, прихильність до
іншого тощо. У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як
готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах
згоди і порозуміння [24, с. 16].
«Толерантність - термін, яким
позначають доброзичливе, бо принаймні стримане ставлення до індивідуальних і
групових відмінностей (релігійних, етичних, культурних, цивілізаційних)» [23,
с. 642].
Слова «терпіння» і «толерантність»
дещо схожі за значенням, але все ж таки є дуже різними за смисловим
наповненням. Так, «терпимість» означає вміння та здатність терпіти, тобто «допускати,
миритися з існуванням чогось або когось», пасивно приймати реальність,
погоджуватися з чужою точкою зору. Толерантність навпаки передбачає установку,
активну життєву світоглядну позицію, яка виражається в психологічній готовності
до терпимості в ім’я взаєморозуміння, позитивної взаємодії з людьми іншого
культурного, національного, релігійного, соціального, світоглядного середовища,
людьми інших поглядів і позицій; захист своїх та інших прав і свобод, мирне
вирішення конфліктів. [26,
с. 179]
Заслуговує уваги, на нашу думку, і
монографія О. Гриви, в якій розкривається проблема толерантності молоді в
умовах полікультурного середовища. Авторкою розроблені моделі виховання
толерантної особистості та соціальнопедагогічної підготовки фахівців до роботи
в умовах полікультурності. Крім того, вона пропонує модель
соціально-педагогічної підготовки спеціалістів із формування толерантності в
учнів та молоді в умовах полікультурності [8, с. 178].
Отже, аналіз наукових джерел ще раз
підкреслює важливість, потребу та необхідність свідомого цілеспрямованого
виховання та самовиховання толерантності, що дозволить особистості бути
налаштованою на гуманістичні цінності свободи, права людини, заявити про себе
як про носія якостей високої цивілізованості і культури.
Розглядаючи всі вищезазначені умови
формування толерантності, можна стверджувати, що основною і важливою є розвиток
таких новоутворень, як: готовність молодої людини до співіснування, взаємодії з
іншими людьми, спільнотами, обставинами та прийняття їх такими, які вони є. Під
готовністю ми розуміємо внутрішній стан особистості, її мотивацію, бажання і
здатність позитивно ставитись до прав іншої людини.
Сьогодні, як ніколи, стає очевидним,
що мир і злагода в сучасному співіснуванні можуть бути досягнені і збережені не
за допомогою зброї і конфліктів, а шляхом налагодження взаємовідносин між
людьми на основі етичних, моральних і культурних законів.
Для вирішення вищезазначених проблем
виникає необхідність переглянути, а можливо внести зміни в програми
суспільствознавчих предметів у загальноосвітніх школах і запровадити нові курси
з формування толерантності у вищих навчальних закладах.
На нашу думку, толерантність, що
сформувалась в шкільні та студентські роки, постає однією з умов зниження
напруженості в суспільстві, здатність прийняти іншу точку зору стає одним із
критеріїв людини, яка має соціальні й етичні переконання.
Методологічне підґрунтя формування
толерантності у вищих навчальних закладах можна екстраполювати на різні види
професійної підготовки. Доречним є, на нашу думку, ввести в навчальний процес
такі курси, як: «Основи толерантності», «Тренінг комунікативної толерантності».
Такі курси дозволять закласти основу уявлень, культури, мислення, менталітету. [26,
с. 179-181]
.2
Особливості етнічної толерантності як риси особистості
На сучасному етапі розвитку
українського суспільства все більшого значення набуває вивчення етнічної
толерантності. Цю проблематику досліджують фахівці різних областей наук:
психологи, педагоги, філософи, політологи і багато інших. У науці у всьому
світі підвищується інтерес з питання, що нами вивчається. Часті терористичні
акти, агресія на міжетнічному і міжрелігійному ґрунті, загострення
міжкультурних протиріч вимагають більш глибшого розуміння природи етнічної
толерантності та особливостей їхнього впливу на світогляд громадян, зокрема на
сьогоднішню молодь. [7, с. 19]
Сутність проблеми етнічної
толерантності актуалізується у зв’язку з нестійким характером міжетнічних
стосунків у всьому світі. Толерантність - глобальна проблема.
Толерантність (від лат. Tolerantia -
терпіння) - відсутність чи послаблення реагування на якийсь несприятливий
чинник у результаті зниження чутливості до його дії [18].
Толерантність як якість особистості,
яка протиставляється стереотипності та авторитаризму, вважається необхідною для
успішної адаптації до нових несподіваних умов. У зв’язку з цим виділяються два
аспекти толерантності :
зовнішня толерантність (до інших) -
переконання, що вони можуть мати свою позицію, здатні бачити речі з інших
(різних) точок зору, з урахуванням різних чинників;
внутрішня толерантність (до
невизначеності) - здатність до ухвалення рішень і роздуму над проблемою,
навіть, якщо невідомі всі факти і можливі наслідки.
Толерантність означає повагу,
прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу,
форм самовираження та способів прояву людської індивідуальності. Їй сприяють
знання, відкритість, спілкування і свобода думки, совісті та переконань [28].
Етнічна толерантність - відношення
до людей іншої раси та етнічної групи, до власної етнічної групи, оцінка
культурної дистанції [19].
З другої половини XX століття і по
теперішній час у світовому масштабі намітилися процеси, що характеризуються
сплеском усвідомлення людиною своєї етнічної ідентичності - належності до певного
етносу (етнічної спільності).
У сучасній соціально-психологічній
літературі етнічна толерантність трактується таким чином.
Етнічна толерантність - це
соціально-психологічна, а не чиста психологічна якість, опосередкована
соціальними нормами.
Етнічна толерантність припускає не
просто прийняття іншого етносу таким, яким він є (це її онтологія), а виборче
відношення до етноіншого, тобто до іншого етносу та його представників. Вона
припускає:
– готовність до співпраці,
взаємовигідного партнерства, що взаємнозобов’язує на основі взаємоприйнятних
цінностей;
– готовність до культурного
взаємообміну і взаємозбагачення;
– здатність до взаємної
емпатії, тобто до досягнення ментальності етноіншого; - нейтралізацію
негативних комплексів у поведінці етноіншого без приниження його особистісної
та соціальної гідності;
– установку на взаємошанований
діалог з метою досягнення більшого взаєморозуміння. [1,
с. 17-18]
Слід вказати, що розгляд
толерантності у контексті особистості дав змогу застосувати
особистісно-центрований підхід до її вивчення у сукупності таких принципів:
індивідуально-психологічного, соціально-психологічного, вікового, системно-психологічного.
Використання цих принципів уможливило розгляд структури етнічно толерантної
особистості.
Структура етнічно толерантної
особистості представлена у сконструйованій концептуальній моделі етнічно
толерантної особистості, яка містить когнітивний, афективний і конативний
компоненти (див. Додаток А). Когнітивний компонент репрезентований у вигляді
знань і уявлень про психічний склад, національного характеру, етнічних
стереотипів й етнічних конфліктів різних етнічних груп. При цьому провідного
значення набувають саме знання як сукупність інформативних одиниць, що
ґрунтуються на об’єктивних закономірностях міжетнічної взаємодій у світі.
Водночас, уявлення виражають суб’єктивний досвід особистості, який також
впливає на загальну поінформованість особистості.
Афективний компонент представлений у
вигляді практичних (задоволення результатом власної взаємодії з представниками
інших етнічних груп), глоричних (бажання самостверджувати полікультурні,
полінаціональні цінності, їх визнання у світі), альтруїстичних (бажання
приносити іншим людям радість незалежно від їх етнічної приналежності) і
комунікативних (бажання спілкуватися з представниками інших етнічних груп)
емоцій.
Конативний компонент походить із
мотиваційної сфери особистості, охоплюючи мотиви міжособистісної взаємодії з
представниками інших етнічних груп, а також реальну толерантну поведінку
стосовно цих осіб. Відтак, конативний компонент охоплює міжетнічні інтереси і
міжетнічну спрямованість особистості загалом. Конструювання концептуальної моделі
етнічно толерантної особистості дало змогу перейти до її емпіричного вивчення.
[11]
Етнічна, як і всяка інша
толерантність, не безумовна. Толерантність, на наш погляд, потрібно виховувати.
З історії всі добре знають про те, що посіяти розбрат між народами на
міжетнічному ґрунті легко. Людство розуміє, що подібні процеси сприяють
дезінтеграції народів, розпалюванню воєн.
Сфера освіти має найбезпосередніше
відношення до таких найважливіших світоглядних категорій, як менталітет і
толерантність. Більш того, саме сфера освіти здатна активно і цілеспрямовано
формувати відповідні ментальні якості і людини і соціуму. Формування
менталітету, толерантності, виховання толерантності у людських відносинах є
найважливішим завданням освіти.
У шкільні роки у дитини складається
логічне мислення, зростає роль друзів. Підліток виробляє свою власну думку. Вік
студентської молоді пов’язаний з моральною самооцінкою, він замислюється над
тим, що є світом, суспільством. Виховання у дусі толерантності сприяє
формуванню у молоді навичок незалежного мислення, критичного осмислення і
вироблення суджень, які ґрунтуються на моральних цінностях. [1,
с. 18-19]
Згідно мети статі, яку ми
розглянемо, було проведено дослідження. У ньому брало участь 72 людини. З них
35 школярів і 37 студентів. Дані були отримані за допомогою методики
комунікативної толерантності Бойко, методики на виявлення рівня
Зазначимо, що при вже проведених
дослідженнях у результаті були отримані дані про те, що рівень
етнотолерантності української молоді знаходиться на середньому рівні. Це
говорить про те, що студенти - це вже досить сформовані особистості, у яких є
свої установлені переконання і погляди на життя, але вони все ще не можуть
контролювати свої почуття у повній мірі.
Таким чином, більш високий рівень
толерантності спостерігається у студентів, ніж у школярів. Це можна пояснити
тим, що студенти можуть контролювати свої емоції і намагаються мислити
раціонально. Їх оточення, в якому їм доводиться знаходиться змушує більш
лояльно дивитися на оточуючих людей. Нами були опитані студенти технічних
спеціальностей, а, як відомо, саме на таких спеціальностей присутня велика
кількість людей інших національностей. Спілкуючись з ними, студенти розуміють,
що іноземні студенти не представляють небезпеку і являються такими ж людьми, як
і ми всі. У студентів їх світ проживання, навчання і відпочинку більш
розширений, тому що студенти - люди дорослі, батьки не ведуть такий жорсткий
контроль за ними, як це відбувається у школярів, тому студенти мають можливість
бувати в різних місцях і частіше зустрічатися з людьми інших національностей,
ніж школярі. [4, с. 394-396]
Таким чином, у результаті
теоретичного вивчення проблеми етнічної толерантності студентської молоді
сформовані висновки. По-перше, толерантність - відсутність чи послаблення
реагування на якийсь несприятливий чинник у результаті зниження чутливості до
його дії. По-друге, у сучасному суспільстві актуалізувалися проблеми етнічної
ідентичності (до певного етносу); разом з етнічною ідентичністю існує етнічна
нетерпимість чи ксенофобія (страх чи ненависть до незнайомців, іноземців.);
етнічна толерантність полягає у готовності до співпраці, партнерства,
культурного взаємообміну, повазі особистісної та соціальної гідності
етноіншого. По-третє, найбільш ефективним способом формування у підростаючого
покоління толерантності є виховання; методи виховання толерантності - це
способи формування у дітей готовності до розуміння інших людей і терпимого
ставлення до їхніх своєрідних учинків; великого значення у формуванні етнічної
толерантності набувають методи самовиховання молоді.
Отже, становлення толерантності у
нашій молодій демократичній державі повинне стати головним пріоритетом.
Загальнолюдська цінність феномена толерантності полягає у здатності
представників різноманітних етнічних культур та ментальностей знайти спільне
коло комунікативної взаємодії. Найбільш сенситивною ланкою нашого суспільства є
студентська молодь. Саме вона стане в найближчому майбутньому основним складом
нашого народу, етносу, рушійною силою нації. Прояви упередженості, забобонів до
«інших» призводять до виплеску негативних емоцій, ворожості, відторгнення та
агресії, яка, у свою чергу, є передумовою причинно-наслідкового зв'язку, що
переходить в насильницькі дії. Дуже важливо в період становлення зрілої особистості,
запобігти сказаним вище проявам нетерпимості, інтолерантності та сформувати
культуру толерантності. Адже саме в цьому ми вбачаємо запоруку, забезпечення
гармонійного демократичного суспільства, яке базується на співпраці та рівності
прав кожного на самоствердження. Таким чином, перспективним вважаємо подальше
вивчення етнічної толерантності як важливої риси особистості та основоположного
компонента її актуального етнічного статусу.
етнічний психологічнмй толерантність особистість
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ
ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У МОЛОДІ
Перш за все, перед розкриттям
емпіричного дослідження толерантності та показу методик, слід було б вказати,
що являє собою емпіричне вивчення загалом.
Предметом дослідження на
емпіричному рівні є властивості, зв’язки, відносини об’єкта, які доступні
чуттєвого сприйняття. Слід відрізняти емпіричні об’єкти науки від об’єктів
реальності, оскільки перші - це певні абстракції, що виділяють в реальності
деякий обмежений набір властивостей, зв’язків і відносин. Реальному ж об’єкту
властиве нескінченне число ознак, він невичерпний у своїх властивостях,
зв’язках, відносинах. Саме це визначає гносеологічну
<#"796253.files/image001.gif">
Додаток Б
Бланк методики «Індекс
толерантності» (Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Е. Хухлаев, Л.А. Шайгерова)
