Порядок обліку і контролю витрат на оплату праці на підприємстві (на прикладі ТОВ 'Бучанське')

Порядок обліку і контролю витрат на оплату праці на підприємстві (на прикладі ТОВ 'Бучанське')

Вступ

Облік та аудит витрат на оплату праці є однією з найважливіших складових системи обліку та контролю на підприємстві.

Облік витрат на оплату праці додатково ускладнюється тим, що різні види оплати праці мають різні джерела фінансування. Це ж саме стосується і оплати праці різним категоріям працівників.

Законодавство України встановлює норми мінімальної оплати праці та певних доплат за роботу в позаурочний час, в святкові та вихідні дні тощо. Через це з метою дотримання чинного законодавства необхідно і важливо правильно здійснювати облік витрат на оплату праці. Важливим є правильний облік витрат на оплату праці і з точки зору податкового обліку.

В сучасних умовах правильний і головне дієвий облік витрат повинен стати не лише як засіб дотримання вимог чинного законодавства, а й як джерело надійної інформації для подальшого контролю та управління витратами на оплату праці. Проблема управління витратами на оплату праці полягає в тому, що кожен власник прагне мінімізувати будь-які витрати, адже це збільшить його прибуток. Та й об’єктивно на кожному підприємстві є свій максимальний рівень витрат на оплату праці, при перевищенні якого підприємство просто стає збитковим. З іншої сторони надмірне скорочення витрат на оплату праці призводить до послаблення мотивації працівників, зниженню трудової дисципліни, недобросовісному виконанню персоналом своїх обов’язків і, навіть, відтоку найбільш сумлінних і кваліфікованих працівників. Тому основна задача управління витратами на оплату праці - це знайти оптимальний рівень таких витрат, що забезпечував би і прибутковість підприємства і достатню мотивацію працівників.

Важливе місце в управлінні витратами на оплату аналіз та контроль витрат на оплату праці. Облік витрат на оплату праці має бути організований таким чином, щоб не лише забезпечувати складання фінансової, статистичної та інших видів звітності, а й подавати інформацію про витрати на оплату праці у вигляді, придатному для подальшого аналізу та обґрунтування управлінських рішень. На жаль на більшості підприємств бухгалтерія виконує роль простого центру обліку інформації. Проте в сучасних умовах функції бухгалтерського обліку повинні не обмежуватися обліком тієї чи іншої інформації, а й доповнюватися аналізом її та контролем.

При цьому повинна бути налагоджена взаємодія бухгалтерської, планової, фінансової та інших служб підприємства, щоб забезпечити облік, аудит і управління витратами на оплату праці. Облік витрат в цій системі виступає як один з головних елементів, як інформаційна база на основі якої розробляється стратегія і тактика контролю та управління за витратами на оплату праці. На жаль на багатьох підприємствах весь процес управління та контролю витратами на оплату праці зводиться просто до механічного їх обліку. Рішення в цій сфері часто приймаються спонтанно, необґрунтовано, що часто призводить до грубих управлінських помилок.

Все вищезгадане і визначає актуальність теми обраної курсової роботи.

Метою курсової роботи являється розгляд теоретичних положень, які визначають порядок обліку і контролю витрат на оплату праці на підприємстві та на прикладі конкретного підприємства ТОВ “Бучанське» зробити аналіз побудови системи обліку і аудит витрат на оплату праці.

Предметом даної курсової роботи є сукупність теоретичних положень побудови обліку та аудиту витрат на оплату праці.

При написанні роботи вирішувався ряд завдань:

·        Розглянути теоретичну основу побудови системи обліку витрат на оплату праці на підприємстві;

·        Розглянути теоретичну основу побудови системи аудиту за витратами на оплату праці;

·        На прикладі підприємства ТОВ “Бучанське” дослідити діючу системи обліку та аудиту витрат на оплату праці;

·        Проаналізувати шляхи вдосконалення обліку та аудиту витрат на оплату праці на досліджуваному підприємстві.

Об’єктом досліджень є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку і аудиту витрат на оплату праці ТОВ “Бучанське”.

Інформаційною базою роботи є фінансова звітність ТОВ “Бучанське” та нормативно-правові акти, що регулюють облік та аудит витрат на Україні.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків.

Актуальність написання роботи полягає в тому, що витрати на оплату праці є на кожному підприємстві, а це потребує постійного дослідження і детального розгляду відповідно до змін у законодавстві.

оплата праця облік аудит

Розділ 1. Економічна суть затрат праці та її оплати

1.1     Економічна суть витрат на оплату праці

Заробітна плата - є однією з найскладніших економічних категорій і одним з найважливіших соціально-економічних явищ. Вона з одного боку є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників з метою досягнення цілей підприємства. Саме тому питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, адже вони включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Сутність поняття «заробітна плата» є досить багатогранним тому його значення необхідно розглядати з декількох позицій:

згідно з Законом України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [1];

заробітна плата - це складна економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття «оплата праці», яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу;

заробітна плата для найманого працівника - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який забезпечує об'єктивно необхідне відтворення робочої сили, а також певна сума коштів, що компенсує витрати праці працівника і забезпечує йому певний рівень задоволення особистих потреб, а також потреб членів його сім'ї;

заробітна плата для роботодавця - це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці;

заробітна плата в умовах ринкової економіки - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю та її пропозиції й відтворює ринкову вартість використання найманої праці. Заробітна плата, попит і пропозиція вимірюються залежними змінними величинами. Реальною величиною заробітної плати є реальна вартість усього того, що можна придбати за неї при існуючому рівні цін (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Підходи до визначення сутності заробітної плати

Отже, виходячи із запропонованих вище трактувань, можна сформулювати таке визначення: заробітна плата - це об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці працівників [2].

1.2    Форми і види оплати праці

Для підприємства-роботодавця заробітна плата його працівників є однією з найбільших статей витрат. Основним нормативним документом, що визначає склад витрат з оплати праці є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державним комітетом статистики України від 13.01.2001 р. №5. Відповідно з нею фонд на оплату праці включає:

) основну заробітну плату;

2) додаткову заробітну плату;

3) інші заохочувальні і компенсаційні виплати [3].

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановленні зазначеними актами норми [4].

Важливими складовими організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними) (Рис. 1.2). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Рис. 1.2 Форми і системи оплати праці

Найчастіше застосовують дві основні форми оплати праці - відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша - кількості виробленої продукції, друга - кількості відпрацьованого часу [5].

Погодинну форму оплати праці застосовують для нарахування зарплати керівникам, спеціалістам, службовцям.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника [6]. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. Розрахунок проводиться за формулою (1.1).

З = Тф* Тс ,                                                                             (1.1)

де З - заробітна плата;

Тф - фактично відпрацьований час;

Тс - тарифна ставка.

При погодинно-преміальній системі зарплату нараховують шляхом помноження фактичного часу на тарифну ставку і додаванням премії [7].

Вона є продовженням простої почасової. Розрахунок проводиться за формулою (1.2).

З = Тф* Тс+Пр ,                                                                      (1.2)

де, З - заробітна плата;

Тф - фактично відпрацьований час;

Тс - тарифна ставка;

Пр - премія.

Відрядна форма оплати праці використовується для нарахування зарплати основної праці. Вона має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, непряма відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

При відрядно-преміальній виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробітку за досягнення результатів роботи.

При відрядно-прогресивній формі оплати праці зарплата нараховується так: продукція встановлена у межах плану оплачується по звичайних розцінках, а продукція виготовлена понадпланово, оплачується по розцінках вищих, причому вони прогресивно зростають.

При акордній системі зарплату нараховують за весь обсяг виконаної праці (без визначення розцінок). Проте на практиці дана система застосовується рідко.

Непряму відрядну систему застосовують для нарахування зарплати допоміжним робітникам зайнятих в автоматизованих виробництвах.

Контрактна система оплати праці ґрунтується на заключенні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюється режим та умови праці, права і обов’язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може оплачувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).

Порядок нарахування деяких виплат з оплати праці наведено в табл.1.1

Таблиця 1.1 Порядок нарахування деяких виплат з оплати праці

Витрати на оплату праці як складові собівартості впливають на результати фінансово-господарської діяльності підприємства. За нормальної організації виробничого процесу збільшення цих витрат свідчить про підвищення якості продукції, рівня продуктивності праці та доходу.

Витрати на оплату праці на підприємстві визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості і якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, системи преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати .

Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості відповідних видів продукції. Частина основної зарплати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції.

Структуру витрат на оплату праці наведено на рис. 1.4 . Ці витрати входять також до валових витрат підприємства.

Додаткова заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості окремих видів (груп однорідних видів) продукції.

Отже, в цьому підрозділі було розглянуто структуру витрат на оплату праці, форми і системи оплати праці, які можуть використовуватися на підприємстві.

Рис. 1.4 Структура витрат на оплату праці

1.3    Оцінка нормативно-правового обґрунтування обліку витрат на оплату праці

За допомогою нормативно-правової бази та через систему законодавчих інститутів держава регулює бухгалтерський облік, в тому числі i облік, аналіз та контроль витрат на оплату праці.

Нормативні документи обліку праці :

. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Забезпечення діяльності підприємства.

. Кодекс законів про працю України. Кодекс введено в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року № 322-VIII. При здійсненні розрахунків з оплати праці.

. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. №1105-ХІV. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2000 року № 2180-III. При здійсненні утримань із заробітної плати.

. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ. Із змінами і доповненнями, внесениими Законами України від 11 січня 2001 року № 2213-III. При здійсненні утримань із заробітної плати.

. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тирча-совою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 січня 2001 року № 2213-III. При здійсненні утримань із заробітної плати.

. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р.№400/97-ВР. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 3 грудня 1997 року № 680/97-ВР. При здійсненні утримань із заробітної плати.

. Закон №77/97 ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування».

. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1. При здійсненні утримань із заробітної плати.

. Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. №2272-ІІІ (зі змінами та доповненнями). При здійсненні утримань із заробітної плати

. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. №16-98-ВР (із змінами та доповненнями). При здійсненні утримань із заробітної плати

. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 р. №1343-VІ. При здійсненні утримань із заробітної плати

Розділ 2. Стан організації та методика обліку витрат на оплату праці

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Згідно Закону «Про реформування сільськогосподарських підприємств» КСП АК «Бучанський» був реформований 06.03.2000р. на чотири підприємства: ТОВ «Рено», ТОВ «Промінь», ТОВ «Новий шлях», СТОВ «Бучанське»

Місце розташування СТОВ «Бучанське»: юридична адреса - Київська область, Києво - Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шпімне 3/29; адреса здійснення діяльності щодо якої подається звіт (фактична адреса): Київська область, смт. Гостомель, вул. Молодіжна 9.

Господарство СТОВ «Бучанське» знаходиться в зоні із сприятливими умовами для вирощування різних видів сільськогосподарських культур. Середньорічна температура повітря близько 7°C, максимальна - 38°C, мінімальна - -34°C; клімат - помірно-континентальний і він є сприятливим для вирощування високих врожаїв районованих сільськогосподарських культур.

Середньорічна кількість опадів - 575 мм, в тому числі у вегетаційний період - 310 мм, товщина снігового покриву - від 3 до 11 см. Рельєф місцевості - малохвиляста рівнина, яка пересічена ярами, що дає змогу на всіх полях розміщувати просапні культури і ефективно використовувати сільськогосподарську техніку невисокої потужності.

Загальна площа земель СТОВ «Бучанське» становить 778 га, в тому числі: рілля - 695 га, багаторічні насадження - 83 га.

Землі господарства - це різного виду чорноземи, причому економічна оцінка його грунтів значно вища, ніж в середньому по району, що свідчить про наявність додаткових можливостей для одержання вищих врожаїв.

Господарство СТОВ «Бучанське» розташоване не далеко від баз постачання і ринку збуту продукції. Таке зручне місце розташування сприяє організацію виробництва сільськогосподарської продукції з незначним терміном зберігання (овочі, молоко тощо).

Напрям господарства - овоче-молочний, з розвитком зернових культур та картоплярства.

Основними виробничими підрозділами є: рільнича, садова, польова бригади, теплична, тракторна, МТФ, цех реалізації, торгівлі (два магазини).

Кількість працюючих становить 100 чоловік. З них 46 зайнятих в тваринництві та 54 - в рослинництві. В сезон польових робіт в господарстві працюють наймані працівники з інших областей України.

В господарстві не вистачає техніки для збирання врожаю та різних сільськогосподарських робіт. Тому господарство також орендує техніку та автотранспорт.

Господарство одержує протягом року дотацію на реалізоване молоко, а також на посів зернових. Також повертає держава 50% використаної електроенергії на полив сільськогосподарських культур.

Господарство СТОВ «Бучанське» прибуткове завдяки галузі рослинництва.

Галузь тваринництва в господарстві збиткова. Але саме господарство не рентабельне.

Високі ціни на корма, електроенергію, техніку, і низькі ціни на реалізовану сільськогосподарську продукцію (молоко, м’ясо) - є основними факторами збитковості господарства.

Основним джерелом надходження коштів на підприємстві є реалізація овочів, картоплі.

Господарство працює з фірмою «КРАФТ Фудз Україна» по вирощуванні чіпсової картоплі.

Реалізація картоплі є основним джерелом надходження коштів.

Кожного року навесні СТОВ «Бучанське» у банку «АВАЛЬ» бере кредити 400-500 тис. грн.

Також фірма «КРАФТ» надає товарний кредит у сумі 600 тис. грн. Завдяки цим коштам, виручкою, господарство закупляє всі необхідні сировину та матеріали, техніку, обладнання для ведення прибуткового господарства.

Господарство працює на основі статуту, який затверджений Києво-Святошинською Райдержадміністрацією Київської області.

Організаційно-правові основи діяльності ТОВ «Бучанське»:

Таблиця 2.1 Анкета нового клієнта

Виробничий, економічний та технічний рівень розвитку підприємства за останні 3 роки:

Таблиця 2.2 Структура сільськогосподарських угідь СТОВ «Бучанське»

З даної таблиці видно,що земельні угіддя на протязі трьох років залишилося незмінним і складає 748 га земельних угідь, з них 98,2% займає рілля, а 1,8% - інші землі. Так, як майже всі землі СТОВ «Бучанське» знаходяться в оренді, то відповідно структура земельних угідь диференційована. Земельні площі сільськогосподарського призначення в основному використовують для вирощування с.-г. культур.

Не менш важливим показником є забезпечення господарства трудовими ресурсами (табл. 2.2). Від ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання сільськогосподарських робіт, ефективність використання техніки, і як результат, обсяги виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.

Таблиця 2.3

Забезпеченість господарства трудовими ресурсами СТОВ «Бучанське»

Проаналізувавши дану таблицю можна зробити такі висновки, що кількість працюючих робітників в 2012 році знизилась на 36 чоловік ніж було у 2010 році, але відпрацьовані дні робітником за рік збільшились на 3%, це обумовлено тим,що витрати праці зменшились у 2012р. на 368, 90 тис. грн..

Таблиця 2.4 Основні економічні показники ТОВ «Бучанське»

Оцінка фінансово-майнового стану ТОВ «Бучанське»:

Таблиця 2.5 Аналіз показників фінансового стану товариства

Коефіціє́нт абсолю́тної лікві́дності (платоспроможності) - пока́зник, що характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. Теоретичне оптимальне значення цього показника становить приблизно 0,2-0,25.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) - характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів - оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов’язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов’язань (ця вимога також випливає з “модифікованого золотого фінансового правила”). Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше 1 однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори.

Коефіціє́нт автоно́мії (фінансової незалежності) - показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал <#"789851.files/image004.gif">

На підприємстві СТОВ «Бучанське» є такі працівники:

-      головний бухгалтер підприємства СТОВ «Бучанське» Степнова Галина Петрівна забезпечує виконання покладених завдань щодо організації бухгалтерського обліку і контролює за дотримання правил його ведення йому підпорядковані всі працівники бухгалтерії. В бухгалтерському відділі СТОВ “Бучанське” працює двоє бухгалтерів кожен з яких виконує певні обов’язки.

-      функції економіста Маліжонок Марії Дорофіївни зводяться до прогнозування, визначення ефективності виробництва, розподілу ресурсів, знаходження оптимальних шляхів поліпшення рентабельності підприємства.

-      до відділів рослинництва підприємства СТОВ «Бучанське» входять агроном та головний інженер. Агроном складає таблиці мінеральних та органічних добрив, пропонує певні сорти і гібриди. Обов’язки головного інженера полягають у підтриманні належного стану технічної бази підприємства, забезпечення необхідною технікою галузей.

-      до тваринницького відділу цього підприємства належать: бригадир та зоотехнік. До обов’язків зоотехніка входить нагляд за здоров’ям тварин, складання раціону годівлі, профілактика захворювань. Бригадир відповідає за роботу наданого йому підрозділу, розподіляє обов’язки належним працівникам тощо.

Таким чином можна зробити висновки, що підприємство працюватиме активніше, якщо воно матиме в своїй організаційній структурі висококваліфіковані кадри, які будуть виконувати покладені на них обов’язки на високому рівні.

2.2 Первинний облік витрат на оплату праці

Розглянемо систему первинного обліку оплати праці на підприємстві, на якому застосовується погодинно-преміальна система оплати праці. Підставою для нарахування заробітної плати на підприємстві є первинні документи з обліку особового складу, використання робочого часу, виконання планових завдань та норм виробітку .

Підприємства застосовують типові форми документів, що підтверджують використання робочого часу (табл. 2.11)

Таблиця 2.11 Типові форми з обліку використання робочого часу

Заробітна плата кожного робітника знаходиться в прямій залежності від кількості відпрацьованого часу. Для контролю за дотриманням працівниками підприємства встановленого режиму роботи, а також для отримання даних про відпрацьований ними час складається табель обліку використання робочого часу. Облік явок на роботу здійснюється в табелі методом суцільної реєстрації. В ньому ж на основі відповідних документів (листів тимчасової непрацездатності, посвідчень про відрядження, наказів, розпоряджень) враховують також види відпусток, перерв, передбачених законом, які зараховуються в робочий час, виконання державних та суспільних обов’язків.

Існують встановлені норми тривалості робочого часу, по показникам яких здійснюється правильне нарахування заробітної плати працівникам незалежно від форм власності. Вони визначаються щорічно Міністерством праці і соціальної політики України.

З врахуванням встановлених норм створюються табеля. Табель виходу на роботу складається щоденно в одному екземплярі. Табель може вестися як по окремому підрозділу, так і в цілому по підприємству. Обов’язковою графою, що заповнюється в усіх формах табелів, є графа “Професія (посада)”. Заповненню цієї графи слід приділити особливу увагу, оскільки найменування професії, на яку приймається працівник, і посада за штатним розкладом повинні відповідати наведеним у Класифікаторі професій ДК-003, затвердженому Наказом № 257.

Існує декілька форм Табеля обліку використання робочого часу. Вибір типової форми табеля залежить від порядку розрахунку з працівниками та службовцями, а також техніки його заповнення. На базовому підприємстві застосовується форма П-12.

Згідно зі статтею 50 КЗпП тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, а окремим категоріям працівників (наприклад, неповнолітнім, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами, учителям, лікарям та ін.) відповідно до статті 15 КЗпП установлена скорочена тривалість робочого часу.

Крім того, напередодні святкових і неробочих днів, установлених законодавчо, робочий день скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Якщо святкові дні збігаються з вихідними, вихідний день переноситься на наступний після святкового.

Облік обліку розрахунків з працівниками оплати праці Наказом №144 затверджені типові форми, які представлені в табл. 2.12 .

Таблиця 2.12 Типові форми з обліку заробітної плати

Для одержання даних про заробіток працівника за минулі періоди рекомендується вести особистий рахунок, у якому, крім загальних відомостей про працівника, щомісячно відображаються суми нарахованої заробітної плати за видами. У цих документах безпосередньо розраховуються суми, що підлягають нарахуванню і виплаті робітникам.

Суми, які підлягають видачі (а також ті, які видаються у вигляді авансу за першу половину місяця), переносять у платіжну відомість, яку передають до каси підприємства для виплати заробітної плати. Платіжну відомість складають на основі розрахунково-платіжної відомості в одному екземплярі. Після видачі заробітної плати її прикладають до касового звіту.

На титульному листі платіжної відомості вказується загальна сума виданої та депонованої заробітної плати.

На суму депонованої заробітної плати, яку не отримали протягом трьох днів касир підприємства в двох екземплярах під копірку складає реєстр депонованих сум. Перший екземпляр реєстру прикладають до звіту касира. Він є підставою для перерахування сум на субрахунок 662"Депонована заробітна плата". Другий екземпляр передають в бухгалтерію, його використовують для обліку розрахунків з депонентами. При видачі депонованих сум в двох останніх графах реєстру вказують дату та номер видаткового касового ордеру. Видатковий касовий ордер передається касиру для реєстрації в касовій книзі.

Інформація, яка міститься в вище перерахованих облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів (Головну книгу та Баланс).

Ще одна група документів - це документи, що є підставою і підтверджують правомочністю утримань із заробітної плати. До таких документів відносяться:

• розрахункові відомості, у яких фіксуються суми прибуткового податку й обов'язкових зборів у фонди;

• наказ власника або уповноваженої їм особи (наприклад, про утримання сум, зайво виплачених унаслідок розрахункових помилок; про погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу);

• виконавчі документи (наприклад, на утримання аліментів).

Остання група - документи на виплату заробітної плати:

• платіжна (розрахунково-платіжна) відомість;

• видатковий ордер.

Рух документів з обліку оплати праці можна представити схемою (рис 2.1).

Рис. 2.1 Рух документів з обліку оплати праці

Виходячи з вищевказаного, можна відмітити, що на базовому підприємстві для обліку витрат на оплату праці застосовуються уніфіковані форми первинної документації, рух документів з оплати праці відбувається згідно чинного законодавства.

.3 Синтетичний та аналітичний облік витрат на оплату праці

Облік витрат на оплату праці ведеться за допомогою синтетичних та аналітичних розрахунків.

Синтетичний облік витрат на оплату праці ведеться на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Даний рахунок є балансовим, пасивним. На рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» ведеться узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами.

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом - виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Аналітичний облік розрахунків СТОВ «Бучанське» з оплати праці ведеться за кожним працівником, за підрозділами, цехами, за видами виплат та в розрізі утримань.

Згідно з внутрішнім планом рахунків на підприємстві СТОВ «Бучанське» рахунок 66 має такі субрахунки:

661 «Розрахунки по зарплаті»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки за іншими виплатами».

Облік заробітної плати в системі рахунків - це облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об’єктами калькулювання.

При нарахуванні заробітної плати на підприємстві роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» в розрізі необхідних субрахунків і дебіту рахунків:

23 «Виробництво»;

91 «Загальновиробничі витрати»;

92 «Адміністративні витрати»;

93 «Витрати на збут»;

94 «Інші витрати операційної діяльності».

Суми утримань із заробітної плати працівників відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» з кредитом рахунків:

641 «Розрахунки за податками»;

651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування»;

685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Отже, організація с синтетичного та аналітичного обліку на підприємстві ТОВ «Бучанське» ведеться з дотриманням чинного законодавства вручну.

Розділ 3. Організаційні аспекти та методичні засади аудиту витрат на оплату праці

3.1 Методичні прийоми та джерела аудиту

Мета аудиту праці та заробітної плати - встановити дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці та правильність відображення господарських операцій в обліку.

Таблиця 3.1 Об'єкти і джерела аудиту розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам

При проведенні аудиту праці та її оплати використовуються різні методи і методичні прийоми: документальна перевірка, перерахунок, перегляд, зіставлення, оцінка, аналітичні процедури, узагальнення.

Аудиторська перевірка нарахування оплати праці здійснюється за такими напрямами:

) формування та використання фонду оплати праці;

) розрахунки з оплати праці.

Аудит обґрунтованості визначення, формування та використання фонду оплати праці включає:

• перевірку дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;

• вибір раціональних форм оплати праці;

• своєчасне впровадження прогресивних розцінок;

• обґрунтованість розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах;

• доцільність упровадження контрактної форми оплати праці;

• структуру джерел формування фонду оплати праці;

• ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

• наявність та правильність оформлення документів та регістрів обліку, на підставі яких нараховувалася заробітна плата;

• правильність нарахування оплати праці готівкою та в натуральній формі.

Виконання запланованих процедур має здійснюватися системно у певній послідовності, що визначається як аудиторський процес та умовно розбивається на складові частини:

Підготовчий етап процесу аудиту передбачає розгляд та оцінку діючої на підприємстві системи трудових відносин, вивчення й оцінку застосовуваних систем оплати праці та стимулювання, попереднє тестування систем контролю й обліку, оцінку регламентного забезпечення, аналіз діяльності кадрової служби підприємства з метою отримання доказів відповідності й ефективності загальної організації оплати праці, обліку та контролю розрахунків за виплатами працівникам.

На етапі детальної перевірки здійснюють переважно перевірки по суті, спрямовані на виявлення повноти та точності оцінки зобов'язань за виплатами працівникам і пов'язаних з ними нарахувань за перевірений період і правильності віднесення витрат на оплату праці на собівартість, інші витрати підприємства та валові витрати.

Як правило, їх провадять вибірковим способом, зважаючи на високу трудомісткість такої перевірки й значні масиви інформації, що перевіряється.

У будь-якому разі аудитору треба визначити можливість і доцільність здійснення аудиторської вибірки стосовно кожної конкретної сукупності даних.

У разі прийняття рішення про здійснення вибіркової перевірки, аудитору треба виважено підійти до визначення обсягу і періоду відібраних документів чи операцій. При перевірці всієї сукупності інформації про виплати працівникам доцільно здійснити її стратифікацію, спрямовану на зменшення обсягу вибірки і ризику вибіркового дослідження, за періодом перевірки (місяць, квартал, рік залежно від охопленого аудитом періоду) й такими напрямами: виплати працівникам-відрядникам; виплати працівникам-погодинникам; виплати за контрактами працюючим, оплачуваним за посадовими окладами; виплати за цивільно-правовими договорами, зовнішнім сумісникам, тимчасовим працівникам. Відібравши елементи для проведення вибіркового дослідження, виконують аудиторські процедури для отримання доказів у обсязі, необхідному для формування думки аудитора про достатність та ефективність засобів контролю і про достовірність облікових і звітних даних.

При аудиті має бути проведено одночасно тестування засобів контролю (перевірки на відповідність) та перевірки по суті (аналітичні процедури та детальні тести оборотів і сальдо рахунків), зважаючи на різні цілі, критерії оцінки й отримані результати.

Перевірки по суті передбачають проведення детальних тестів за всіма нарахуваннями виплат працівникам та утриманнями з них (сальдо та оборотів рахунків, що перевіряються (як синтетичних (66, 65, 641/ПДФО, 47), так і аналітичних) та аналітичних процедур у певній послідовності.

Після цього вибірковим способом виконують перевірку правильності нарахування виплат працівникам і здійснених утримань. Обов'язково перевіряються такі моменти: відповідність оперативного обліку робочого часу чинному законодавству та внутрішнім регламентам; обґрунтування й правильність нарахування заробітної плати працівникам (відрядникам, погодинникам, працюючим за окладами (в тому числі внутрішнім сумісникам), за контрактами та трудовими угодами, зовнішнім сумісникам і тимчасовим працівникам; обґрунтованість та правильність нарахування заробітної плати за середнім заробітком, у тому числі виплат за листками непрацездатності, оплати часу відпусток та компенсації за невикористану відпустку; правильність розрахунку, використання та коригування резервів на виплату відпусток і премій; правильність й обґрунтованість нарахування додаткової заробітної плати та інших заохочувальних виплат (здійснення індексації заробітної плати, нарахування компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плата, оплата праці при відхиленнях від нормального робочого часу, премій, матеріальної допомоги тощо); правильність та відповідність чинному законодавству утримань внесків до фондів соціального страхування, податків з доходів фізичних осіб та інших утримань із заробітної плати.

Виконавши перевірку нарахувань та утримань за аналітичними рахунками, аудитор вибірково має здійснити формальну перевірку й виконати таксування розрахункових відомостей, що дасть змогу підтвердити правильність її оформлення і розрахунку сум до видачі працівникам.

Досліджуючи порядок виплати заробітної плати, аудитор встановлює дотримання термінів їх виплати із каси, перевіряє правильність перенесення сум із розрахункової до платіжної відомості, порядок її документального оформлення та депонування невиданої заробітної плати. При наявності депонованої заробітної плати та авансових виплат працівникам додатково перевіряють оборотні відомості за рахунком 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» щодо правильності визначення сальдо заборгованості з виплат працівникам та методики складання кореспонденції рахунків. Перевіряється правильність аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з працюючими, у тому числі за депонованою заробітною платою.

Установлення правильності розрахунку обов'язкових нарахувань на фактичні витрати на оплату праці за встановленими законодавством ставками (на загальнообов'язкове державне пенсійне, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку та профзахворювання) і перерахування внесків та податків доцільно здійснити суцільним способом за всі місяці, що підлягають перевірці. Аудитор може застосувати лише аналітичні процедури, а також може поєднати їх з більш докладними перевірками: встановити правомірність визначення бази оподаткування та своєчасність перерахувань відповідним фондам.

На заключному етапі аудиту систематизують та аналізують виявлені помилки й порушення та визначають їх вплив на достовірність показників фінансової, податкової та статистичної звітності з урахуванням розрахованого рівня суттєвості помилок. Аналіз помилок, що потрапили до вибірки, здійснюється на предмет їх аномальності чи типовості. Аномальні помилки не враховують при екстраполяції помилок. У тому разі, якщо виявлені помилки в процесі вибіркової перевірки поширюються на увесь обсяг генеральної сукупності, враховують ризик вибірки, який може бути зменшений за умови отримання додаткових аудиторських доказів, що підтверджують результати вибіркової перевірки.

Оцінка результатів аудиту полягає також у подальшому контролі за змістом перевірки: чи дійсно перевірено всі значущі області, чи повно відображують робочі документи аудитора процес збирання доказів і результати перевірки, чи правильно оцінені помилки суцільної та вибіркової перевірки і узагальнені висновки за кожним об'єктом, чи відповідають висновки результатам роботи і чи підтверджують вони аудиторську думку.

Також на заключному етапі, зважаючи на загальнодержавну проблему підвищення продуктивності праці, слід провадити загальну оцінка ефективності використання трудових ресурсів (розрахунок показників виробітку, зарплатовіддачі, зарплатомісткості, рентабельності використання трудових ресурсів тощо) та порівняльний аналіз з показниками аналогічних підприємств чи кращих у галузі.

Перевіряється правильність формування показників звітності з праці (середньооблікова чисельність працюючих, число відпрацьованих людино- днів і людино-годин, середньорічний виробіток продукції на одного працюючого, величина фонду заробітної плати та його структура тощо).

Зіставляючи планові і фактичні показники продуктивності праці (виробітку продукції на одного працюючого), необхідно встановити вплив різних факторів на показники виконання плану (структурні зрушення, втрати робочого часу, витраченого непродуктивно на брак і його виправлення).

Результати аудиторської перевірки оформлюють підсумковою документацією, форма якої залежатиме від типу викопаних процедур та обумовленої в договорі на проведення аудиту. За результатами аудиторської перевірки виплат працівникам у межах загального аудиту складають проміжний аудиторський висновок та звіт для інформування керівництва клієнта.

3.2 Оцінка ефективності системи обліку і контролю витрат на оплату праці

Під час аудиту використовують такі процедури, як перерахунок, перегляд, оцінка, порівняння, зіставлення, логічний аналіз тощо. Наприклад, зіставлення даних бухгалтерського обліку з первинними документами (табель обліку робочого часу і розрахунок заробітної плати); перерахунки сум, які були утримані, і порівняння їх із нормами діючого законодавства.

Під час перевірки первинних документів застосовують вибірковий спосіб.

Виконання аудиторських процедур має здійснюватись послідовно. Аудит витрат на оплату праці можна розбити на такі етапи.

Етап 1 - виявлення наявності і встановлення відповідності чинному законодавству локальних нормативних документів (правил внутрішнього трудового розпорядку, положень про оплату праці, преміювання, норми й розцінки, трудові угоди, контракти, угоди про оренду та внутрішньогосподарський розрахунок);

Етап 2 - перевірка обґрунтованості виробничої програми, визначення фонду оплати праці на прогнозований обсяг робіт, тарифних ставок, розцінок посадових окладів та оплати за контрактом;

Етап 3 - перевірка правильності розрахунків з оплати праці у грошовій і натуральній формах, остаточних розрахунків за продукцію у кінці року;

Етап 4 - перевірка дотримання встановленого порядку оподаткування та здійснення утримань із заробітної плати;

Етап 5 - дослідження стану синтетичного і аналітичного обліку оплати праці, перевірка достовірності звітності підприємства;

Етап 6 - оцінка стану обліку, звітності щодо праці та її оплати, внутрішньогосподарського контролю використання робочого часу й фонду оплати праці.

Таблиця 3.2 Тест внутрішнього контролю витрат на оплату праці:

№	Зміст	Варіанти відповіді			Примітки
		Так	Ні	Інформація відсутня
1.	Яка на підприємстві застосовуються системи оплати праці: погодинна; відрядна.	+
2.	Чи укладено Колективний договір	+
3	Чи затверджене Положення про оплату праці	+
4.	Чи затверджений штатний розклад	+
5.	Чи розцінки (при відрядній системі оплати праці) затверджені	+
6	Чи ведуться табелі обліку робочого часу	+
7.	Чи відрядна оплата нараховується на підставі нарядів	+
8	Чи затверджений графік відпусток	+
9.	Накази на прийом, звільнення, надання відпусток ведуться: - кадровою службою; - секретарем; - керівником.	+
10.	Чи нарахування заробітної плати і утримання з неї здійснюється автоматизовано		+
11.	Чи розрахунок внесків на обов'язкове страхування здійснюється автоматизовано		+
12.	Чи здійснюються виплати за договорами цивільно-правового характеру	+
13.	Чи видається заробітна плата натурою	+
14.	Чи виплачується матеріальна допомога	+
15.	Чи здійснювалися утримання за виконавчими листами		+
16.	Чи здійснюються виплати компенсаційного і заохочувального характеру		+
17.	Чи депонована зарплата здавалася в банк		+
18.	Чи виплачувалася з виручки заробітна плата	+ Таблиця 3.3 ПЛАН аудиту витрат на оплату праці: № Перелік аудиторських процедур Виконавець Період перевірки Примітки 1. Перевірка відповідності облікової політики щодо операцій з нарахування і виплати заробітної плати Макаренко В. Ю. 01 лютого 2012 р. 2. Перевірка первинних документів з обліку праці таїї оплати Степанов К. Д. 01 лютого 2012 р. 3. Перевірка правильності нарахування заробітної плати різним категоріям працівників Макаренко В. Ю. 02 лютого 2012 р. 4. Перевірка правильності здійснення утримання податку з доходів фізичних осіб Макаренко В. Ю. 02 лютого 2012 р. 4. Перевірка правильності здійснення утримань до фондів соціального страхування і Пенсійного фонду Степанов К.Д. 02 лютого 2012 р. 5. Перевірка дотримання строків, порядку, документального оформлення та відображення в обліку виплат заробітної плати Макаренко В. Ю. 03 лютого 2012 р. 6. Перевірка правильності нарахування і виплат відпускних, премій та інших компенсацій і винагород Макаренко В. Ю. 04 лютого 2012 р. 7. Перевірка відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку по рахунку 66 Степанов К.Д. 04 лютого 2012 р. 8 Формулювання висновків за результатами аудиту Макаренко В. Ю. 05 лютого 2012 р. .3 Методика проведення аудиту витрат на оплату праці В умовах конкурентного середовища основним фактором підвищення прибутковості діяльності вітчизняних підприємств, забезпечення їхньої стабільності у ринковому середовищі є створення дієвої системи аудиту та управління витратами, зокрема витратами на оплату праці. З огляду на це аудит і управління витратами на оплату праці у сучасних умовах набуває особливого значення і повинен мати системний характер. У сучасних умовах практично кожне підприємство має самостійно вирішувати питання про налагодження механізму аудиту та управління витратами на оплату праці і визначати вимоги до ефективності його застосування. Такий механізм має складатися із сукупності елементів організаційного й економічного характеру, що забезпечують реалізацію управлінських дій керівництва підприємства щодо зниження частки витрат на оплату праці у загальному обсязі витрат та підвищення ефективності управління ними. Методологія аудиту за витратами на оплату праці передбачає розробку моделі стандарту такого аудиту . Така модель представлена на рис. 3.1 Об’єкти аудиту Трудові ресурси, їх планування та використання Заробітна плата (оплата праці) та її система Стан трудової дисципліни і дотримання трудового законодавства Продуктивність праці і оплата праці Використання коштів соціального страхування Розрахунки по оплаті праці Стан праці та її оплати (звіт) Джерела інформації Типові правила внутрішнього розпорядку і акти трудового законодавства Планово-нормативні документи по праці і заробітній платі Фінансовий план розрахунки по його обґрунтуванню Первинна документація по обліку праці і заробітної плати Регістри аналітичного і синтетичного обліку Звітність по праці і заробітній платі Методичні прийоми аудиту Органолептичні Розрахунково-аналітичні Документальні Вибіркові і суцільні спостереження Експертизи різних видів Службові розслідування Економічний аналіз Статистичні розрахунки Економіко-математичні методи Інформаційне моделювання Камеральні перевірки Нормативно-правове регулювання Дослідження документів По формі та змісту Зустрічна перевірка Взаємний контроль операцій і документів Аналітична і логічна перевірка Методичні прийоми узагальнення та реалізації результатів аудиту Групування недоліків Хронометражні Проміжні Аналітичне групування Слідчо-юридичне обґрунтування Систематизоване групування недоліків в акті комплексної ревізії Прийняття рішень по результатам аудиту Хронологічне Систематизоване Хронологічно систематизоване Рисунок 3.1 Модель аудиту витрат на оплату праці 3.4 Особливості документування аудиту витрат на оплату праці Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності. Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки. Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо. Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх. Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності підприємства продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди. Коли облікова інформація не відповідає даним фінансової звітності, аудитор відображає це в аудиторському звіті. Звіти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чіткими і зрозумілими. Адміністрація підприємства-замовника має дати аудитору відповідь стосовно всіх зазначених у звіті недоліків і заходів щодо їх усунення. При цьому звіти можуть бути використані для складання аудиторських висновків за результатами здійсненої перевірки фінансово-господарської діяльності. Представлення і розкриття інформації мають породжувати впевненість, що висновки, які може зробити користувач, будуть вичерпними і відповідатимуть умовам бізнесу, особливо враховуючи те, що фінансова звітність відображає сутність, а не форму, вільна від упередженості керуючих, тобто від представлення фактів у прийнятному і неприйнятному вигляді, що інформація та отримані пояснення адекватно відображені й результати аналізу не вплинули на облікову політику. Для перевірки достовірності показників фінансової звітності слід зіставити дані балансу, інших форм фінансової звітності, облікових регістрів. На остаточні результати достовірності чи недостовірності показників фінансової звітності відчутний вплив мають відхилення У бухгалтерському фінансовому обліку, факти невідображення або відображення в обліку в перекрученому вигляді окремих господарських процесів і операцій. Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб'єкта підприємницької діяльності регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" та Національними нормативами аудиту України № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки", № 14 "Аудиторські докази", № 20 "Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку", №№ 26- 27 "Аудиторські висновки та звіти", №№ 28-29 "Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів". Національні нормативи аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил. Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства. Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що складаються для отримання обґрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю. Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання доказовості, повноти, точності й правдивості даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді: * детальних тестів операцій і залишків на рахунках; * аналізу важливих показників, включно з остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей. Норматив № 20 "Події, що мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлює відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок. Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства: * події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності; * події, що відображають нові умови, які настають після дати представлення фінансової звітності. Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо. Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася. Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки и стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності. Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку. Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється. Аудиторський висновок щодо фінансової звітності с/г товариства з обмеженою відповідальністю СТОВ «Бучанське» за 2010, 2011, 2012 рік. Аудиторською фірмою була проведена аудиторська перевірка фінансової звітності СТОВ «Бучанське» за 2010, 2011, 2012 р. - а саме баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності. Відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал товариства. Аудиторська фірма несе відповідальність за висловлення думки щодо цих фінансових звітів на підставі аудиторської перевірки. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до Міжнародного стандарту аудиту 700 "Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності ", МСА 705 "Модифікація думки у звіті незалежного аудитора" аудиторська фірма може стверджувати, що для підготовки фінансових звітів використано концептуальну основу фінансової звітності, встановлену законодавством України, зокрема Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та іншими нормативними актами України. Товариством на дати річної фінансової звітності не проведено тестування на наявність ознак можливого зменшення корисності активів, що передбачається нормами П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 р. № 817, зі змінами та доповненнями. Аудиторська компанія не в змозі визначити вплив зазначеного питання на власний капітал та вартість необоротних активів товариства станом на 31.12.2011 року. Аудиторською фірмою, за виключенням впливу на фінансову звітність питання, яке наведене у попередньому абзаці, підтверджується, що фінансові звіти СТОВ «Бучанське» станом на 31.12.2011 року представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах, інформацію згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності та відповідають вимогам чинного законодавства України. Висновки Підсумки проведеного дослідження по темі „Організація, методика аудиту і обліку затрат праці та її оплати” дозволили детально проаналізувати фінансово-господарські показники фінансового стану СТОВ «Бучанське» та визначити основні фактори, що викликати його зміну, а також розглянути структуру витрат на оплату праці та сформулювати основні пропозиції з обліку та аналізу. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У Плані рахунків для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму по оплаті праці (розрахунки з депонентами) передбачений балансовий рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”, що має два субрахунки: 661 “Розрахунки із заробітної плати”; 662 “Розрахунки з депонентами”; 663 “Розрахунки за іншими виплатами”. Відображення затрат "підприємства”, у тому числі і затрат на оплату праці, можна здійснювати трьома способами: 1) за допомогою рахунків класів 8 і 9; 2) за допомогою рахунків тільки класу 9; 3) малими і неприбутковими підприємствами - тільки за допомогою рахунків класу 8 або будь-яким іншим способом, вказаним вище. На базовому підприємстві використовують рахунки 9 класу. Заробітна плата на підприємстві нараховується згідно Закону України „Про оплату праці”, Закону України „Про відпустки”, інших нормативно-правових актів. Однак, при оплаті праці порушуються декілька нормативних актів, таких як Закон України „Про індексацію грошових доходів населення”, згідно якому необхідно індексувати заробітну плату працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. СТОВ «Бучанське» не робить індексації доходів, чим порушує даний Закон. Крім того, заробітна плата на базовому підприємстві встановлена на рівні, або незначно більше рівня мінімальної заробітної плати, що не стимулює працівників підприємства до продуктивної праці. В процесі вивчення організації і методології бухгалтерського обліку витрат на оплату праці на базовому підприємстві встановлено, що бухгалтерський облік оплати праці організований згідно до вимог чинного законодавства. Але, все ж таки, не позбавлений своїх недоліків: облікові регістри, які використовуються для обліку складових фонду оплати праці не містять всієї необхідної інформації для здійснення аудиту за нарахуванням оплати праці за її складовими. На даному етапі керівництву підприємства важливо усвідомити, яку величезну роль відіграє удосконалення облікового процесу взагалі та, зокрема, обліку витрат на оплату праці для оперативного правильного управління діяльністю підприємства. В курсовій роботі пропонується: . При нарахуванні заробітної плати дотримуватися Закону „Про індексацію грошових доходів населення”. . Встановити заробітну плату на рівні, що може конкурувати з іншими компаніями на ринку України. . Повсюдне запровадження уніфікованих форм документів, їх подальша універсалізація і централізоване удосконалення стосовно діючих форм обліку. . Більш раціональна організація оформлення первинних документів і вибір оптимального варіанту документообігу. . Підвищення аналітичності і контрольних функцій обліку і головне - інтегрування облікової інформації, що забезпечить при разовому введенні даних одержання розгалуженої інформації для інших підсистем управління. . Головному бухгалтеру необхідно створити належну інформаційну базу для аналізу і прийняття ефективних управлінських рішень щодо оплати праці. Це можна успішно реалізувати за допомогою автоматизованого обліку та аналізу. . Закріпити за окремим виконавцем проведення аналізу витрат на оплату праці, що дозволить оцінити їх стан, виявити ступінь раціональності здійснених витрат, дати кількісну оцінку основним факторам, які впливають на суму та рівень витрат і розкрити на цій основі невикористані резерви економії. В результаті аналізу фінансово-господарської діяльності СТОВ «Бучанське» встановлено, що в цілому роботу підприємства можна охарактеризувати як незадовільну. Рекомендовано створення служби внутрішнього аудиту як окремого підрозділу, завдяки чому, відбуватиметься виявлення резервів підвищення ефективності діяльності роботи підприємства, а також оперативне усунення існуючих недоліків. Запропоновано введення Положення про службу внутрішнього аудиту, яке визначає функції внутрішнього аудиту, повноваження працівників служби та підпорядкованість. Таким чином, запропоновані рекомендації в даній роботі дозволяють поліпшити роботу бухгалтерської служби, вдосконалити облік праці та її оплати, а також дасть можливість більш ефективно провадити діяльність підприємства в цілому. Список використаних джерел 1.      Про оплату праці : Закон України від 24.03.1995р. №108/95 - ВР 2.      Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / О.І. Іляш, С.С. Гринкевич. - К. : Знання, 2010. - 476 с. .        Чацкіс Ю.Д., Гейєр Е.С., Наумчук О.А., Власова І.О. організація бухгалтерського обліку. Навч. посіб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 564 с. ISBN 978-611-01-0216-2 .        Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати: Наказ Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 із змінами і доповненнями// .        Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства [Текст] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с. .        Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст] : підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець. - 5:те вид., доп. і перероб. - Житомир : ПП «Рута», 2003. - 726 с. - ISBN 966:264:726:0 .        Краевая А. «Оплата за результат» спасает от текучести кадров [Текст] / А. Краевая // Банковская практика за рубежом. - 2006. - № 3. - C.58-62. 8.      Конституція України.- К.: Видання інституту законодавства Верховної Ради України, 1996. - 249 с. 9.      Кодекс законів про працю України від 23.12.70 р. / Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х тмах. Т.2. - Х.:Фактор, 2002. - 348 с. 10.    “Про оплату праці”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 24.03.95 №108/95- ВР // Відомості Верховної ради України, 1995.- №14-15. .        “Про відпуски”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 15.11.96 р. №504/96-ВР // Урядовий Кур’єр, 1996. - №46. .        “Про компенсація громадянам втрати частини доходів в зв’язку з порушенням строків їх виплати”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 19.10.2000 р. №2050-ІІІ / / Урядовий кур’єр, 2000. - №42. 13.    “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 16.07.99. №996-ХІV // Відомості Верховної Ради України. - №40. 14.    “Про Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”: Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. - №87 // Галицькі контракти.-1999.- №32. 15.    “Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати: Постанова КМУ від 03.04.93 р. №244 // Урядовий кур’єр, 1993. - №13. 16.    “Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахункам з працівниками і службовцями по заробітній платі”: Наказ Міністерства статистики України від 22.05.96 р. №144 / / урядовий кур’єр, 1996. - № 22. .        Методичні рекомендації по формуванню складу витрат і порядку їх планування в торгівельній діяльності. - Затв. Наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України від. 22.05.2002 // Налоги и бухгалтерский учет, 2002.-№63.- С.4- 24. 18.    Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства: Учебник.- М.: Финансы и статистика, 1992. - 368 с. 19.    Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. - К.: Вища школа: т-во “Знання”, 1999. - 574 с. 20.    Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К., 2000. - 690 с. 21.    Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. - К. : Манускрипт, 1996. - 320 с. .        Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. К.: “А.С.К.”, 2000. - 504 с. .        Грабова Н.М., Домбровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. Навч. Посібник для студентів вузів/ Під ред. М.В. Кужельного. - К.: “А.С.К.”, 2000. - 624 с. .        Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. Навч. Посібник / ред. Кужельського М.В. - К: “А.С.К.”, 2000. - 272 с. .        Гридчина М.В. , Вдовиченко Н.И , Калина А.В. Налоговая система Украины: учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 128 с. .        Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. - К.: КНЕУ,2002. 131 с. .        Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. - К.: «А. С. К.»,1998 р. - 648 с. .        Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: “А.С.К.”, 2000. - 848 с. 29.    Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Київ: ”Знання”, 2000 . - 378 с. .        Матвеева В.О. Кадровая документация. - Х.: Фактор, 2000. - 302 с. .        Соловьёва О. Что такое GAAP?: учёт за рубежом // Бухгалтерский учёт и аудит.- 1997.- №5.- С. 72 - 81. .        Степанюк Л.Н. Бухгалтеру о трудовом законодательстве. - М.: Издательство “Бухгалтерский учет”, 1997. - 96 с. .        Павленко Н. Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х томах. Т.1. - Х.: Фактор, 2002. - 244 с. 34.    Павленко Н. Организация труда и заработная плата: практическое пособие.- У 2- х томах. Т.2. - Х.: Фактор, 2002. - 348 с. 35.    В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995.- 266 с. 36.    М.Г. Твердохліб, О.Д. Шарапов. “Організація інформування керівників”. Київ 97. 197 с. .        Пантелійчук Л. Про особливості відображення на рахунках бухгалтерського обліку рахунків за виплатами працівникам / Л. Пантелійчук Праця і зарплата. - 2008. - № 9. - С. 17-21. Похожие работы на - Порядок обліку і контролю витрат на оплату праці на підприємстві (на прикладі ТОВ 'Бучанське')   Розвиток недержавного пенсійного страхування СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Медицинская служба гражданской обороны Министерства здравоохранения субъекта РФ СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ... при возделывании озимой ржи в колхозе им. 8 – Марта Курская обл .... СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Финансовая отчетность организации СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Слова в русском языке СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Оценка радиоактивного загрязнения территории Беларуси СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Организация расчетно-кассового обслуживания клиентов в ЗАО "СтарБанк" СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие курсовые работы по бухгалтерскому учету Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике