Контроль за результатами самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ
Реферат
Контроль за результатами самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи
Виконала
Студентка магістратури
Групи № 8.41214-1
Ширшова Уляна Сергіївна
Запоріжжя - 2014
Вступ
На мою думку самостійна робота студентів є однією із організаційних форм навчання у вищому навчальному закладі. Вона є завершальним етапом розв'язання навчально-пізнавальних завдань, які розглядалися на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних заняттях. Адже знання можна вважати надбанням студента тільки за умови, що він приклав для їх здобуття свої розумові та практичні зусилля.
Тому концепція самостійної роботи студентів в умовах упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) повинна бути спрямована на розвиток особистості майбутнього фахівця, формування його як творця, здатного не лише самостійно здобувати знання, а й реалізувати їх відповідно до практичних вимог сьогодення. В умовах скорочення аудиторних годин за рахунок збільшення часу на СРС (50-70% навчального часу) відбувається переорієнтація процесу навчання з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форми.
Важливим завданням викладача вищого навчального закладу є правильне організування самостійної роботи, забезпечення умов успішного її перебігу, що передбачає не лише базову, наукову, а й відповідну педагогічну його підготовку, вміння педагогічно доцільно активізувати пізнавальні сили студентів у навчальному процесі.
Необхідною умовою впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є розробка науково-методичного супроводу СРС та організаційно-методичного забезпечення індивідуальної роботи студентів.
Щоб самостійна робота давала хороші результати, її необхідно планувати і організовувати у поєднанні з іншими формами навчання. Вирішальним у цьому є ретельний відбір викладачами і кафедрою змісту та обсягу навчального матеріалу для самостійного опрацювання студентами.
Система керівництва індивідуальною самостійною роботою студентів охоплює: чітке її планування, детальне продумування її організування, безпосереднє або опосередковане керівництво з боку викладача, систематичний контроль за поетапними і кінцевим результатами самостійної роботи студентів, оперативне доведення до відома студентів оцінки результатів їх самостійної роботи і внесення відповідних корективів у її організування.
Самостійна робота передбачає відтворювальні і творчі процеси в діяльності студента. З огляду на це виділяють три її рівні: репродуктивний (тренувальний), реконструкивний, творчий (пошуковий).
Основна частина
Керування самостійної роботи студентів (СРС), субєктами її організації (викладач, науковий керівник) здійснюється за такими етапами:
. Визначення змісту СРС з кожної навчальної дисципліни, що є адекватною для виконання професійних завдань;
. Конкретизація видів СРС та моделей діяльності студента під керівництвом викладача в процесі виконання індивідуальних завдань (репродуктивних; конструкторських; частково-пошукових, дослідницьких);
4. Створення позитивної мотивації на всіх етапах спільної діяльності;
. Підготовка (мотиваційна, технологічна) студентів до виконання завдань самостійної, індивідуальної роботи;
. Проміжний контроль результативності організації СРС та постійна корекція самостійної роботи у всіх циклах при виконанні завдань усіх рівнів складності;
. Контроль і оцінка успішності виконання навчальних завдань наприкінці кожного робочого циклу;
. Оцінка ефективності організації СРС для досягнення мети та завдань проектування за визначеними критеріями;
. Оцінка (самооцінка) сформованості у студентів пізнавальної активності (бажання працювати, напруженість, задоволеність результатами,), емоційної (настрій на спільну роботу з викладачами, самопочуття, працездатність) [9 cт. 7].
Викладачами розробляється система визначення якості виконаних студентом завдань для самостійної (індивідуальної) роботи та рівня набутих ним знань, вмінь, навичок, що передбачає оцінювання у балах усіх результатів, досягнутих під час проведення всіх форм контролю.
За кожне завдання у форматі змістового модуля студент отримує оцінку в балах. Кожен вид робіт оцінюється, виходячи з максимальної кількості балів. За правильне оформлення і складання в установлений термін кожного передбаченого виду роботи нараховуються додаткові бали, що спонукає студента до необхідності готуватися до семінарських (практичних) занять. У разі несвоєчасного складання роботи кількість додаткових балів відповідно зменшується. Бали, які набрані студентом при виконанні всіх видів робіт протягом модуля, сумуються [7 ст.106-107].
Контроль за самостійною роботою студентів.
Контроль за самостійною роботою студентів виконує дві функції: коригуючу (полягає у своєчасному виявленні помилок) і стимулюючу (є своєрідним зовнішнім поштовхом до діяльності) [5 ст.67].
Відповідно до цих функцій виділяють два види контролю: за процесом і за результатом.
Контроль за процесом передбачає пильну увагу за кожним «кроком» виконуваної діяльності. При цьому поточна діяльність порівнюється з еталонною, запрограмованою діяльністю.
Контроль за результатами передбачає повну свободу студентів у здійсненні процесу діяльності, але ставить їх перед необхідністю вчасно подати конкретний результат. Такий контроль доцільний щодо самостійної роботи, бо кінцевий її результат завжди відображений в конкретних формах: креслення, конспект, реферат, усна відповідь тощо.
Контролюючи самостійну роботу студентів, слід виходити з того, що головним у ній є сама її структура як діяльності, передусім її мотиви, цілі:
1.чим спонукається самостійна робота;
2.на розв'язання яких проблем вона спрямована;
.чому ці проблеми цікавлять студента тощо.
Тобто основним об'єктом в самостійній роботі, який підлягає контролю, є знайдені та випробувані студентом шляхи пошуку, постановки і розв'язання проблем.
Рефлексивний контроль - контроль у формі обміну думками між студентом і викладачем у рівноправному діалозі. Студент інформує викладача про шляхи пошуку і конкретизації проблем. Викладач уточнює окремі нюанси цих шляхів, намагаючись визначити неточності та помилки, щоб підказати студентові, підкоригувати його дії. Такий діалог не є контролем у прямому сенсі цього слова, оскільки в ньому немає чіткого протиставлення позицій контролюючого та контрольованого. Рефлексивний контроль фактично поєднує переваги контролю за процесом і контролю за результатом і долає їх обмеженість.
Індивідуальні співбесіди, їх проводять за навчальним розкладом і в позанавчальний час. Така форма контролю доцільна зі студентами, які пропустили одне чи кілька навчальних занять або отримали незадовільну оцінку, відстають у навчанні. Вивчивши рівень підготовки таких студентів і причини їх відставання, викладач повинен розробити та запропонувати індивідуальні завдання і періодично контролювати їх виконання [2 ст. 154].
Індивідуальні співбесіди проводять також з кращими студентами. Вони зумовлені бажанням викладача зорієнтувати студента на ефективнішу самостійну роботу для самовдосконалення як майбутнього фахівця.
Співбесіди з метою контролю за самостійною роботою студентів доцільні щодо тем навчального курсу, які не висвітлювалися під час лекцій чи семінарських занять. Для проведення такої співбесіди викладач повинен дати студентам конкретне завдання і визначити літературу, з якою студент має ознайомитись. До тем, які пропонуються студентам на самостійне опрацювання, повинні бути підготовлені відповідні методичні вказівки.
Письмові завдання і контрольні роботи. Письмові завдання практикують за пропущеними темами курсу, що зобов'язує студента самостійно опрацювати ці теми. Контрольні роботи доцільно проводити після вивчення однієї чи кількох тем курсу, їх результати можуть враховуватись під час проведення заліку чи іспиту з навчальної дисципліни.
Реферати. У процесі написання реферату студент може звертатися до викладача з різними запитаннями. Викладач, консультуючи студента, виявляє рівень його знань з певної теми.
Ділова гра. Використовують її під час обговорення питань, які потребують експертної оцінки або виконання ролі. Кожен студент може виступати у ролі експерта з якоїсь проблеми, заздалегідь самостійно вивчивши додаткові матеріали [1 ст.4].
Колоквіуми, відносяться до методів тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму - мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворювались на іспит з усього курсу. Найважливіше в колоквіумі - методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму - допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу. Їх результативність залежить від чіткої організації: визначення переліку тем, які виносяться на обговорення, та необхідної спеціальної літератури, своєчасне доведення їх до відома студентів. Під час самостійної підготовки студентів до колоквіуму викладач за потреби консультує їх, спрямовуючи пізнавальну діяльність студентів на усвідомлення сутності матеріалу і виявлення знань. Колоквіум доцільно проводити з невеликою групою студентів, що забезпечує їх активність не тільки під час підготовки до нього, а й у процесі його проведення [2 ст. 155].
Важливими для творчої взаємодії студентів і викладачів в системі самостійної роботи студентів є психологічна і практична готовність викладача до аналізу і оцінювання власної діяльності з організування самостійної роботи студентів. Психологічна готовність виражається у формуванні потреби в самоаналізі та самооцінці своєї діяльності в процесі управління самостійною роботою студентів, а практична - у засвоєнні методик та інструментарію наукової діяльності [3 ст. 3].
Педагогічно доцільно організована самостійна робота студентів спонукає їх отримувати навчальну інформацію з різноманітних джерел, формує в них навички самостійного планування та організації власного навчального процесу, що забезпечує перехід до неперервної освіти (самоосвіти) після завершення навчання у вищому навчальному закладі, дає змогу максимально використати сильні якості особистості завдяки самостійному виборові часу та способів роботи, джерел інформації.
Модульні контрольні роботи, що проводяться два рази в семестр, також можна вважати формою контролю за результатами самостійної роботи студентів.
Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові, дипломні, магістерські роботи, диференційовані заліки з виробничої та педагогічної практик вважаються основними формами підсумкового контролю [2 ст. 156].
Залік - це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів практики. Семестровий залік - це форма підсумкового контролю‚ що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних‚ семінарських або лабораторних заняттях. Отже‚ він проводиться під час заліково-екзаменаційної сесії‚ як правило‚ з тих дисциплін де переважають практичні і лабораторні заняття. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік, так би мовити, «автоматично».
Існує дві провідні організаційні форми заліків - групова співбесіда з окремих питань курсу та індивідуальна бесіда.
Екзамен (іспит) у системі навчання являє собою підсумкове випробування студентів з метою оцінки набутих ними знань і навичок їх застосування, з метою розуміння предмету і підготовленості до певної професії. У вищій школі відмічають існування вступних, семестрових, курсових і державних екзаменів [2 ст. 156].
У вищій школі система оцінювання, в основній своїй масі, залишається незмінною. У ВНЗ з кредитно-модульною системою підсумкові оцінки визначаються за рейтинговими балами, чотирьохбальною школою: «відмінно» - «добре» - «задовільно» - «незадовільно», та міжнародними одиницями. Позитивні оцінки заносяться до екзаменаційної відомості та залікової книжки‚ незадовільна оцінка проставляється лише до екзаменаційної відомості. Повторне складання екзаменів з метою підвищення позитивної оцінки не дозволяється [8 ст. 8].
В організації контролю ЗУН студентів з природничих дисциплін особливе значення набувають форми практичного контролю. Так, під час виконання лабораторних і практичних робіт студентами педагоги мають можливість виявляти рівень сформованості в них певних експериментальних умінь і навичок роботи з реактивами, природними матеріалами, обладнанням тощо. У ВНЗ вони відрізняються більшою скерованістю на майбутню професійну діяльність [6 ст. 4].
Висновки
На мою думку, ефективність самостійної роботи забезпечується якісною навчальною літературою, зокрема, підручниками, посібниками та методичними рекомендаціями. Контроль знань, умінь та навичок студентів є формою зворотного звязку, джерелом інформації для викладача про хід самостійного оволодіння студентом навчального матеріалом та міцність його засвоєння. Основними формами контролю СРС є: поточний, підсумковий та модульний, іспити, курсові роботи, дипломні роботи, ліцензійні інтегровані іспити, державна атестація. Контроль здійснюється протягом усього терміну вивчення навчальної дисципліни: під час практичних, лабораторних, семінарських занять і має на меті перевірку рівнем володіння знань, умінь, навичок, якостей студентів.
Контроль може проводитися у вигляді: співбесіди, рефлексивного контроль, письмових завдань, контрольних робіт, ділових ігор, колоквіумів, контролю практичних умінь та навичок та ін.
Для організації самостійної роботи студентів використовують складне обладнання чи устаткування, складні систем доступу до інформації (наприклад, комп'ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця: викладача, бібліотекаря, завідувача компютерним класом тощо.
семестровий залік реферат студент
Список використаної літератури
1. Бондар Л. А. Педагогічні умови організації самостійної роботи студентів-філологів у вищих навчальних закладах. / Л. А.Бондар - Неперервна професійна освіта: теорія і практика . Науково-методичний журнал . - Київ, 2007. - Вип. 2. - С. 27-33.
2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. / С. С. Вітвицька - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.-316 с.
3. Горбатюк О. В. Організація самостійної діяльності студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання. / О. В. Горбатюк - Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у ВНЗ - 2009 - №5, с. 65-70.
. Грибок О.П. Особливості самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання. / О. П. Грибок Адаптація форм організації самостійної роботи студентів до сучасних технологій навчання. - 2010. - №4, с. 204-208
. Кайдалова Л. Г. Організація та контроль самостійної роботи студенті / Л. Г. Кайдалова - Проблеми фізичного виховання і спорту - 2010 - № 1, с. 67
. Кечик О. О. Форми та методи самостійної роботи студентів педагогічного коледжу. / О. О. Кечик -Рідна школа. - 2006. - № 5. - С. 68-70.
. Кубанов Р. Ключові елементи кредитно-модульної системи організації навчання студентів у вищому навчальному закладі. / Кубанов Р. - Проблеми підготовки сучасного вчителя - 2014 - № 9, с. 102-109.
. Кравцов М.К. Самостійна робота студентів та її роль в системі методів учбової діяльності. / Кравцов М.К., Акімов В.Т., Акімов О.В. 2008 - с. 27-31.
. Соколова І.В. Кредитно-модульна система організації навчального процесу: Положення та методичні вказівки ∕ І.В. Соколова, С.В. Яблоков та ін. ∕ За ред. І.В. Соколової. - Маріуполь: МДГУ, 2007. - 48 с.