Вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Другое
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    57,75 Кб
  • Опубликовано:
    2014-12-12
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації технічного обслуговування виробництва на підприємстві

.1 Поняття та сутність технічного обслуговування виробництва на підприємстві

.2 Методичні підходи до організації технічного обслуговування виробництва

Розділ 2. Аналіз організації процесу технічного обслуговування виробництва на ПАТ «Чевона зірка»

.1 Організаційно-економічна та фінансова характеристика ПАТ «ЧЕРВОНА ЗІРКА»

.2 Аналіз показників технічного обслуговування виробництва на ПАТ «ЧЕВОНА ЗІРКА»

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва

.1 Напрямки вдосконалення організації технічного обслуговування на виробництві

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дуже важливим напрямком аналізу є вивчення рівня техніки, технології і організації виробництва та управління. На сьогоднішній день відбувається не просто поступовий перехід до нового технологічного укладу, а глобальна неоекономічна революція, обумовлена, перш за все, технологічними змінами, переходом на новітні високопродуктивні та гнучкі види виробництва, що затверджують домінування інтелектуальної економіки, тому особливе значення набуває визначення пріоритетів розвитку, які забезпечать як зростання конкурентоспроможності української економіки, так і економічну безпеку України. Серед найбільш пріоритетних напрямків розвитку економіки України необхідно виділити технологічне і технічне відновлення базових галузей економіки.

Машинобудівна галузь переживає період серйозних випробувань. Особлива роль машинобудування обумовлена тим, що у структурі економіки країни воно виступає як фондостворюючий комплекс, що формує основні фонди практично для всіх галузей національного господарства і тим самим впливає на рівень науково-технічного потенціалу країни. Першочерговою задачею державної науково-технічної політики для промисловості України є прискорений розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу. Це, в свою чергу, потребує дослідження етапів розвитку техніко-технологічних систем підприємства і відповідних до них рівнів технічного обслуговування виробничих систем. Саме в подоланні традиційного відставання розвитку обслуговування техніко-технологічних систем від розвитку самих цих систем полягає один із головних резервів підвищення ефективності функціонування підприємств країни та зріст рівня конкурентоспроможності продукції. Проблемами ефективного оновлення виробничих фондів на підприємствах займалася значна кількість науковців. Цій тематиці присвячені роботи Александрової В.П., Акбердина Р.З., Бельтюкова Є.А., Борисова Ю.С., Буркинського Б.В., Бутенко А.І., Галперіна А.С., Грузнова І.І., Захарченко В.І., Колегаєва Р.М., Консона А.С., Маліцького Б.А., Покропивного С.Ф., Орлова П.А., Осипова В.М., Яковлєва А.І. та інших.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації технічного обслуговування виробництва на підприємстві

.1 Поняття та сутність технічного обслуговування виробництва на підприємстві

Технічне забезпечення є важливою передумовою виробничого процесу. Без нього неможливе виробництво продукції, забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість - сировиною. Товарообмін між промисловістю і сільським господарством є одним із неодмінних умов розвитку всіх галузей народного господарства України, в тому числі й аграрної. Без оснащення агарних товаровиробників різноманітною сільськогосподарською технікою (машинами, агрегатами, обладнанням) не можна чекати тієї кількості сільськогосподарської продукції, яка необхідна для задоволення потреб населення країни. Тобто необхідно створити належний розвиток таких галузей народного господарства, які покликані забезпечувати потреби сільськогосподарських товаровиробників. В свою чергу, оснащення товаровиробників сільськогосподарської продукції технічними засобами, а також утримання їх в належному стані створюють умови для збільшення обсягів сільськогосподарської продукції для забезпечення продовольчої безпеки країни. Цими та іншими факторами обумовлюється необхідність належної організації технічного забезпечення товаровиробників. Відповідно до господарства доцільно використовувати нарівні з терміном «матеріально-технічне забезпечення» ширше поняття «виробничо-технічне забезпечення», яке охоплює як матеріально-технічне забезпечення господарства, так і різні види його технічного обслуговування, як вважає Н.Н. Вєдєнін.

Об’єднуючи поняття «матеріально-технічне забезпечення» та «виробничо-технічне обслуговування» в одне загальне поняття - виробничо-технічне забезпечення господарства, Н.Н. Вєдєнін робить висновок, що поняття матеріально-технічне забезпечення не є рівнозначне «виробничо-технічному обслуговуванню». Матеріально-технічне забезпечення господарства і його виробничо-технічне обслуговування - це дві різні, хоча і взаємопов’язані, форми виробничо-технічного забезпечення господарства, їх об’єднання в одне поняття не виключає можливості самостійного розгляду цих правових категорій. Матеріально-технічне забезпечення може бути кваліфіковано і як складова частина виробничо-технічного забезпечення сільського господарства (Рис. 1.1), і як самостійна функція відповідних органів.

Рис. 1.1. Функції виробничо-технічного забезпечення господарств

Виробничо-технічне забезпечення включає широке коло різних дій з обслуговування підприємств та організацій. До них відносяться:

) матеріально-технічне забезпечення підприємств технікою, запасними частинами та іншими матеріально-технічними засобами;

) механізовані роботи та інші види виробничого обслуговування підприємств та організацій;

) ремонт та технічне обслуговування техніки та устаткування.

Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідність адекватних змін виробничої інфраструктури підприємств. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду та налагоджування устаткування, передбачає значне розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи устаткування підвищує вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт по транспортуванню. Постійно зростають навантаження на комунікаційні мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль і значення виробничої інфраструктури підприємства [5, 93]. Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства. В сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктури.

Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на підприємстві є: підтримання у робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами; живлення агрегатів енергією, виконання транспортних операцій. На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності використовується поняття - система технічного обслуговування виробництва. В рамках системи технічного обслуговування виробництва виконуються такі функції:

ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним та налагоджування;

забезпечення робочих місць інструментом та пристосуванням як власного виробництва, так і придбання на стороні;

переміщення вантажів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

забезпечення підрозділів підприємства електричною і тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям тощо;

забезпечення цехів сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом, зберігання напівфабрикатів власного виготовлення та готової продукції.

Ремонтне господарство машин і устаткування складаються із багатьох конструктивних елементів, які у процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення та заміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для подальшого використання. Ремонт - це процес підтримки устаткування у робочому стані та відновлення його початкової дієспроможності, яка була втрачена у результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт основних засобів, монтаж та введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин, нестандартного обладнання та модернізацію діючого обладнання [14, 51].

За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядкований головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів [27, 59].

Змішана форма організації ремонту поєднує у собі централізовану та децентралізовану: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний зал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин та стандартного устаткування - персонал ремонтно-аналітичного цеху. В залежності від того, як визначаються потреби у ремонтних роботах, розрізняють систему планово-попереджувального ремонту та систему ремонту за результатом технічної діагностики.

Суть системи планово-попереджувального ремонту полягає у тому, що всі запобіжні заходи та ремонти устаткування здійснюються за встановленими попередньо нормативами. Після відпрацювання кожним верстатом певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість та послідовність яких залежить від призначення верстата, його: конструктивних особливостей, умов експлуатації, типів ремонтних робіт в системі результатів технічної експлуатації. Система планово-попереджувального ремонту найбільш поширена на вітчизняних підприємствах. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування устаткування, його періодичних планових ремонтів та модернізацію.

В процесі технічного обслуговування усуваються дрібні ушкодження та дефекти устаткування, проводяться огляди стану вузлів, агрегатів, деталей, здійснюється заміна мастила та регулювання окремих механізмів. Планові ремонти в залежності від обсягу, складності та терміни проведення робіт поділяються на поточні та капітальні. Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення дієспроможності і устаткування. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі частини (деталі, вузли) устаткування, регулюються його механізми. Під час капітального ремонту обладнання повністю розбирається, здійснюється ремонт зношених деталей та вузлів, в тому числі і базових, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулюються механізми устаткування та його випробування під навантаженням. Модернізація - це процес підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його конструкції часткових змін. Регламентація ремонтних робіт в системі планово-попереджувального ремонту здійснюється за допомогою декількох нормативів. Головними з них є:

) ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

) міжремонтний період - проміжок часу роботи устаткування між двома суміжними (черговими) ремонтами;

) структура ремонтного циклу - перелік та послідовність планових ремонтів та процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

) категорія складності ремонту - показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи, іншого верстата у порівнянні з трудомісткістю аналогічного ремонту еталонного верстата [12, 87].

Проблема утримання обладнання в робочому стані повною мірою може бути вирішена при сполученні ефективного обслуговування та ремонту обладнання з повним відшкодуванням зносу за рахунок відновлення технічної бази виробництва. Технічне обслуговування і ремонт обладнання (СТОіРО) розглядається в роботі як взаємозалежний комплекс елементів, тобто роботи й операції по технічному обслуговуванню та ремонту технологічного обладнання з відповідними просторово-часовими, видовими і структурними характеристиками, матеріально-трудовим та інформаційним ресурсозабезпеченням, а також формами й методами організації та управління їхнім виконанням з метою ефективної експлуатації обладнання протягом усього терміну служби. Серед матеріально-технічних чинників на систему вирішальне значення має науково - технічний прогрес (НТП). Під впливом НТП розширюється область ефективного застосування СТОіРО по потребах. Обсяг і питома вага робіт, що виконуються за цією системою зростають. Проведене дослідження підтверджує, що СТОіРО переживає новий етап, який характеризується необхідністю обслуговування конструктивно складних систем. Вони потребують спеціальних знань, обладнання, більш високої якості виконання ремонтних робіт. Надалі, як показує досвід розвинутих країн, ця тенденція буде посилюватися. Крім того, збільшується частка профілактичних робіт у порівнянні з ремонтом. У той же час цілком відмовитися від капітальних ремонтів не дозволяє ні сама техніка, ні технологія ремонтів, ні матеріали, що використовуються. Однак традиційний капітальний ремонт поступається більш раціональній формі відтворення - капітальному ремонту сполученому з модернізацією, завдяки чому діюче обладнання може використовуватися в єдиних технологічних схемах із принципово новим обладнанням [16, 84].

Чинники, які визначають сучасну роль СТОіРО в індустріальних країнах значимі й для вітчизняної промисловості, деякою мірою відбивають їх майбутній стан. Крім того, актуальність проблеми підвищення ефективності СТОіРО визначається для української економіки й іншими причинами. По-перше, високий ступінь зносу основних виробничих фондів (по промисловості в цілому 48,7-57,8%, у ряді галузей: машинобудуванні, хімічній, металургійній - до 75-80%) об'єктивно потребує виконання великого обсягу ремонтних робіт для підтримки обладнання у робочому стані. По-друге, важке фінансове становище більшості підприємств базових галузей промисловості на фоні зростання цін на обладнання (незначний розмір амортизаційних відрахувань - до 1-7% на рік) зробили ефективне відновлення технічної бази підприємств практично неможливим. У цій ситуації капітальний ремонт у сполученні з модернізацією часто залишається єдиною формою відтворення, а на сферу СТОіРО покладається основне навантаження по забезпеченню відновлення матеріально-технічної бази підприємств промисловості [15, 194].

.2 Методичні підходи до організації технічного обслуговування виробництва

При розробці більшості методів підвищення ефективності систем технічного обслуговування і ремонту обладнання в умовах ринкової економіки обґрунтовується організаційно-економічна схема побудови і функціонування сервісного обслуговування, викладено методичний підхід до встановлення цін на послуги по СТОіРО, запропоновано економіко-математичну модель планування й організації ремонтного обслуговування на основі регресивних моделей. Аналіз тенденцій, що складаються у вітчизняній промисловості, і світового досвіду організації ремонтного виробництва дає підстави стверджувати, що у цій сфері будуть діяти такі виконавці послуг: організації, які входять до системи виробників обладнання (фірмовий сервіс); спеціалізовані ремонтні підприємства, що формуються за територіальною ознакою; ремонтні підрозділи підприємств - споживачів ремонтних послуг.

Найчастіше розглядаються такі шляхи розвитку СТОіРО: 1) перетворення сформованої ремонтної інфраструктури в напрямку більшого урахування інтересів споживачів; 2) створення користувачами обладнання сервісних підприємств у вигляді компаній-супутників; 3) створення спеціалізованої інфраструктури групою підприємств (користувачів і виробників обладнання). Розвиток фірмового сервісу обмежено такими чинниками: низька одномодельність, нетранспортабельність обладнання, розосередженість ремонтного фонду. Ступінь охоплення ним обладнання може бути значно вищим, аніж тепер, якщо, по-перше, підходити до вирішення цієї проблеми диференційовано, у залежності від специфіки обладнання, розташування користувачів (організація філій, опорних пунктів, майстерень на площах споживачів, виїзних бригад спеціалістів), а по-друге, використовувати для розвитку фірмового сервісу ремонтну інфраструктуру, що склалася. Для цього пропонується використовувати франчайзинг та лізинг. Виділення лізингової діяльності як чинника, що стимулює розвиток ринку сервісних послуг, обумовлене, сприятливими перспективами лізингового бізнесу та світовим досвідом лізингової діяльності. В Україні ще не склалася інфраструктура ринку лізингових послуг, що можна розглядати як слабку сторону вітчизняного лізингового підприємництва. У роботі запропоновано створення дочірніх компаній для надання сервісних послуг як однієї з форм реалізації зацікавленості користувачів обладнання у розвитку сервісної інфраструктури [18, 97].

Формування ринкових відносин ставить перед сторонами, що взаємодіють на цьому ринку, проблему науково-обґрунтованих показників для вибору форм і методів організації ремонтного обслуговування. В їх основу необхідно покласти принципи розрахунку конкретних графіків ремонтного обслуговування на базі оптимізації завантаження ремонтного персоналу в умовах визначеної форми організації (централізованої й децентралізованої). Знаходження рівня централізації здійснюється з використанням оптимізації та кількісного аналізу конкретних графіків ремонтного обслуговування. Із сказаного вище випливає, що існують деякі граничні значення рівня централізації (визначена кількість ремонтного персоналу).

У процесі розрахунків рівня централізації ремонтного обслуговування передбачається знаходження оптимальних графіків ремонтів усього обладнання, яке входить у зону централізованого обслуговування, а також розрахунок залежностей, що характеризують коефіцієнт використання трудових ресурсів при різних рівнях централізації персоналу й обсягів робіт. Оптимальне рішення досягається за рахунок такого зсуву базових графіків ремонту один відносно іншого, при якому досягається мінімізація витрат від нерівномірного використання ремонтних ресурсів [21, 110].

Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідність адекватних змін виробничої - інфраструктури підприємств. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду та налагоджування устаткування, передбачає значне розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи устаткування підвищує вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт по транспортуванню. Постійно зростають навантаження на комунікаційні мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль і значення виробничої інфраструктури підприємства.

В процесі технічного обслуговування усуваються дрібні ушкодження та дефекти устаткування, проводяться огляди стану вузлів, агрегатів, деталей, здійснюється заміна мастила та регулювання окремих механізмів. Планові ремонти в залежності від обсягу, складності та терміни проведення робіт поділяються на поточні та капітальні. Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення дієспроможності і устаткування. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі частини (деталі, вузли) устаткування, регулюються його механізми. Під час капітального ремонту обладнання повністю розбирається, здійснюється ремонт зношених деталей та вузлів, в тому числі і базових, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулюються механізми устаткування та його випробування під навантаженням. Модернізація - це процес підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його конструкції часткових змін.

У вищенаведених нормативних актах мова саме про матеріально-технічне забезпечення та забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Тому на, мою думку, потрібно говорити про матеріально-технічне забезпечення товаровиробників агропромислового комплексу, як таке поняття, що охоплює виробничо-технічне забезпечення, виробничо-технічне обслуговування та матеріально-технічне постачання. Матеріально-технічне постачання, як форма матеріально-технічного забезпечення існувало в період, коли ним займались організації системи Союзголовпостачання, які на основі нарядів та рознарядок постачали сільськогосподарську техніку, пально-мастильні матеріали, а також інші матеріально-технічні ресурси. В сучасних умовах застосовується не матеріально-технічне постачання, а саме матеріально-технічне забезпечення.

Розділ 2. Аналіз організації технічного обслуговування виробництва на ПАТ «Червона зірка»

.1 Організаційно-економічна та фінансова характеристика ПАТ «Червона зірка»

Публічне акціонерне товариство «Червона зірка», далі - Підприємство. Голова правління - генеральний директор: Калапа Сергій Георгійович.

Повне найменування підприємства: Публiчне акцiонерне товариство "по виробництву сiльськогосподарської технiки "Червона зiрка". Юридична адреса підприємства: вул. Медведева, буд.1, м. Кіровоград-25006, Україна.

Згiдно Закону України та рiшення загальних зборiв акцiонерiв 01.04.2011 р. Вiдкрите акцiонерне товариство по виробництву сiльськогосподарської технiки "Червона зiрка" перейменовано на Публiчне акцiонерне товариство "по виробництву сiльськогосподарської технiки "Червона зiрка". ПАТ "Червона зiрка" здiйснює свою дiяльнiсть згiдно Статуту (Додаток А), який зареєстрований Виконавчим комiтетом Кiровоградської мiської ради №14441050015001179 вiд 05.04.2011 р. Публiчне акцiонерне товариство "по виробництву сiльськогосподарської технiки "Червона зiрка" створене вiдповiдно до Указу Президента України "Про корпоратизацiю пiдприємств" вiд 15 червня 1993 року №210 за наказом Мiнiстра машинобудування, вiйськово-промислового комплексу i конверсiї України вiд 28 грудня 1993 року №810 шляхом перетворення Кiровоградського державного заводу сiльськогосподарського машинобудування "Червона зiрка" у вiдкрите акцiонерне Товариство. Згiдно наказу Мiнiстра Мiнмашпрому вiд 19.11.93 р. № 668 комiсiєю складено акт оцiнки вартостi цiлiсного майнового комплексу державного пiдприємства за станом на 01.12.93 р. та затверджений Мiнiстром машинобудування вiйськово-промислового комплексу i конверсiї України - Черненко Д.А. 23.12.93 р. Ним визначено статутний фонд ВАТ "Червона зiрка" у розмiрi - 1057289,25 грн. Станом на 31.12.2008 р. Статутний фонд ПАТ "Червона зiрка" у грошовому вираженнi становить 9500 тис.грн., який подiлений на 190000000 штук простих iменних акцiй номiнальною вартiстю 0.05 грн. кожна.  Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

Підприємство вправі від свого імені укладати договори та угоди, купувати майно і особові немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в суді.

Місія підприємства - виробництво посівної та ґрунтообробної техніки високого рівня на основі застосування сучасних технологій з метою максимального задоволення потреб споживачів, забезпечення гармонійного розвитку акціонерного товариства в інтересах трудового колективу.

Метою діяльності товариства є: об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів Акціонерів, а також юридичних та фізичних осіб для здійснення господарської діяльності з метою реалізації на основі одержаного прибутку інтересів Акціонерів, соціальних потреб трудового колективу товариства.

Предметом діяльності товариства є:

-        виробництво, торгово-комерційна, посередницька діяльність та реалізація машин і устаткування для сільського господарства та інших галузей різноманітного призначення;

-        виробництво не стандартизованого обладнання, будівельних металоконструкцій та матеріалів;

         виконання ремонтно-будівельних та будівельно-монтажних робіт;

         надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;

         виробництво та ремонт засобів вимірювання та контролю;

         заготівля та переробка вторинних ресурсів;

         здійснення комерційної та зовнішньоекономічної діяльності;

         роздрібна та оптова торгівля, в т. ч. за валюту, товарами народного сповивання власного виробництва і інших виробників, в тому числі продуктами харчування та іншими товарами, для чого Товариство має право відкривати свої фірмові магазини та інші заклади торгівлі;

         виробництво та реалізація меблів та меблевої фурнітури;

         здача в оренду складів, офісів, гаражів, залізничного під'їзду.

Підприємство є власником майна, продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності, одержання прибутків, а також іншого майна, придбаного їм на інших підставах, незаборонених чинним законодавством.

Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства.

Рішення щодо зміни Статутного капіталу набувають чинності з моменту реєстрації відповідних змін та доповнень Статуту.

На підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор. Директор діє від імені Підприємства без довіреності в межах, встановлених цим Статутом. Рішення Директора проваджуються в життя, як правило, наказами. Директор Підприємства керує діяльністю Підприємства і несе особисту відповідальність в межах, передбачених трудовим договором та чинним законодавством за виконання покладених на нього завдань.

Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї праці, веде статистичну звітність за формою, встановленою органами державної статистики і несе відповідальність за її достовірність. Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці, а також інші види оплати для працівників.

Зовнішньо - економічна діяльність здійснюється на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», міжнародних договорів та інших актів.

Підприємство може бути ліквідовано або реорганізовано (злито, приєднано, поділено, перетворено) за рішенням Засновника та у випадках, передбачених законодавством України.

Для більш повної характеристики Публічного акціонерного товариства «Червона зірка» розглянемо його основні економічні показники за 2008-2010 рр. (табл.2.1; табл. 2.2)

Таблиця 2.1. Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства за 2008-2010 рр.

№ п/п

Найменування показників

На кінець звітного періоду (сума, тис. грн.)

Абсолютне зростання  2009/2008,  тис. грн.)    Коефіцієнт зростання 2009/2008

Абсолютне зростання  2010/2009, (тис. грн.)   Коефіцієнт зростання 2010/2009

Абсолютне зростання 2010/2008, (тис. грн.)  Коефіцієнт зростання 2010/2008

1

Необоротні активи - усього

169921

1662/1,01

45638/1,36

47300/1,38

2

Основні засоби (первісна вартість)

272118

16354/1,07

39851/1,17

56205/1,26

3

Знос основних засобів

143982

39/1,00

-2636/0,98

-2597/0,98

4

Нематеріальні активи (первісна вартість)

2378

315/1,15

0/1

315/1,15

5

Нематеріальні активи (накопичена амортизація)

1053

228/1,37

223/1,26

451/1,74

6

Незавершене будівництво

39070

-14737/0,70

3374/1,094

-11363/0,77

7

Гудвіл

-

-

-

-

8

Гудвіл при консолідації

-

-

-

-

9

Оборотні активи - усього

95616

-39884/0,71

-2940/0,97

-42824/0,69


ПАТ «Червона зірка» на початок звітного періоду мало необоротних активів на суму 113215 тис. грн, у 2009 році - 122750 тис. грн., у 2010 році цей показник становив 124283 тис. грн.. Абсолютне зростання у 2009 році порівняно з 2008 роком становило 1662 тис. грн., а у 2010 порівняно з 2009 - 45638 тис. грн.. Нематеріальні активи на початок звітного періоду у 2008 році становили 476 тис. грн., у 2009 році вони становили 602 тис. грн., а у 2010 році - 830 тис. грн. Коефіцієнт нематеріальних активів за 2009 рік дорівнює одиниці. Первісна вартість на початок звітного періоду у 2008 році складала 1684 тис. грн., у 2009 році вона склала 2063 тис. грн., а у 2010 році - 2378 тис. грн. Знос основних засобів на початок звітного періоду у 2008 році склав 142276 тис. грн., у 2009 році він склав 147639 тис. грн., у 2010 році - 146618 тис. грн.. Щодо основних засобів то вони на початок зватного періоду у 2008 році становили 210843 тис. грн., у 2009 році були 217861 тис. грн., а у 2010 році вони складали 232267 тис. грн.. Незавершене будівництво на початок звітного року у 2008 році становило 41727 тис. грн., у 2009 році воно склало 50433 тис. грн., а у 2010 році - 35696 тис. грн..

№ п/п

Найменування показників

На кінець звітного періоду (сума, тис. грн.)

Абсолютне зростання  2009/2008, (тис. грн.)  Коефіцієнт зростання 2009/2008

Абсолютне зростання  2010/2009, (тис. грн.)  Коефіцієнт зростання 2010/2009

Абсолютне зростання 2010/2008, (тис. грн.)  Коефіцієнт зростання 2010/2008

1

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

231429

-177339/0,4181

 104035/1,8166

-73304/1,05479

2

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

210712

-172935/0,3764

106313/2,0183

-66622/0,7598

3

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

177335

-113416/0,4432

87058/1,9643

-26358/0,8706

4

Валовий прибуток

33377

-59519/0,1918

19255/2,3635

-40246/0,4532

5

Валовий збиток

-

-

-

-

6

Чистий прибуток

1451

-22542/0

1451/-

-21091/0,0644

7

Чистий збиток

-

0/0

-/-

-

8

Матеріальні затрати

118529

-145772/0,2643

66229/2,2648

-79543/0,5985

9

Витрати на оплату праці

33198

-21930/0,4933

11849/1,5546

-10081/0,7671

10

Відрахування на соціальні заходи

12953

-8517/0,4944

4626/1,5555

-3891/0,7690

11

Амортизація

6200

-452/0,9534

-3492/0,6397

12

Інші операційні витрати

21064

-14513/0,5659

6053/1,4032

-8460/0,7135

13

Операційні витрати - усього

191944

-191184/0,3573

85654/1,8059

-105530/0,6452


З таблиці 2.2 видно, що доход від реалізації продукції за 2008 рік складав 304733 тис. грн., у 2009 цей показник зменшився на 177339 тис. грн.. і склав 127394 тис грн., у 2010 році він збільшився і становив 231429 тис. грн.. Таке коливання було пов’язано зі станом економіки країни у 2008 році і вплинуло на наступні роки. Собівартість реалізованої продукції у 2008 році становила 203693 тис. грн., у 2009 - 90277 тис. грн.. Порівняно з 2009 роком, у 2010 вона зросла на 87058 тис. грн. і склала 177335 тис. грн.. Валовий прибуток з 2008 року(73641 тис. грн.) суттєво зменшився і склав: - у 2009 році - 14122 тис. грн., у 2010 році - 33377 тис. грн.. Витрати на оплату праці у 2008 році склали 43279 тис. грн., у 2009 році він зменшився і склав 21349 тис. грн.,у 2010 році, порівняно з 2009-м, він збільшився на 11849 тис. грн. і склав 33198 тис. грн.. Амортизація за 2008 рік складала 9692 тис. грн., у 2009 році - 9240 тис. грн. і у 2010 році - 6200 тис. грн..

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити за допомогою системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).

Розрахуємо показники оцінки майнового стану ПАТ «Червона зірка».

Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.

Аналізуючи ліквідність підприємства, використовують такі показники:

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Для ПАТ «Червона зірка» коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) за 2010 рік буде дорівнювати:

Каб.л.= (4983 + 16) / 75258 = 0,066

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності) вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника - 1,5-2,5. Для ПАТ «Червона зірка» коефіцієнт покриття загальний складав у 2008 році складає 1,86%, у 2009 році - 1,87%, у 2010 році - 1,26% та має тенденцію до зменшення, це вказує на негативну тенденцію забезпечення поточних зобов’язань підприємства оборотними активами ПАТ «Червона зірка». Дані фінансового стану ПАТ «Червона зірка» занесено до табл. 2.2.

Коефіцієнт зносу основних засобів для ПАТ «Червона зірка» за 2008 рік дорівнював 0,68%, за 2009 рік - 0,63%, а у 2010 році цей показник становив 0,53%. Якщо порівняти ці три роки, то ми побачимо тенденцію до зменшення цього показника, а це є оптимальною ситуацією для підприємства.

Коефіцієнт поновлення основних засобів для ПАТ «Червона зірка» у 2008 році дорівнював 0,06%, у 2009 році - 0,11%, а у 2010 році - 0,21%. Порівнюючи дані за три роки стає видно, що цей показник збільшується, а це не оптимально для підприємства.

Також, необхідно розглянути дані про чисельність працівників та оплату їх праці. Вони наведені у таблиці 2.3. Для розрахунків використовувалися такі документи:

-        звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання (форма №6-ПВ);

-        звіт з праці (форма №1-ПВ).

Таблиця 2.3. Інформація про чисельність працівників та оплату їх праці.

№ п/п

Найменування показників

На кінець звітного періоду (сума, тис. грн., осіб)

Абсолютне зростання  2009/2008, (тис. грн.)  Коефіцієнт зростання 2009/2008

Абсолютне зростання 2010/2009, (тис. грн.,осіб)  Коефіцієнт зростання 2010/2009

Абсолютне зростання  2010/2008, (тис. грн.,осіб)  Коефіцієнт зростання 2010/2008

1

Середньооблікова чисельність штатних працівників, осіб

1312

-756/0,63

35/1,02

-584/0,71

2

Фонд оплати праці, тис.грн.

31848,4

-22552,8/0,48

11193,2/1,54

-11359,6/0,74

3

Рівень кваліфікації:

-

-

-

-

3.1

навчання у ВНЗ (кількості працівників)

-

-

-

3.2

навчання на виробництві

137

59/1,05

-217/0,82

-158/0,86

3.3

навчено новим професіям

137

-485/0,11

82/2,49

-353/0,28

3.4

підвищили кваліфікацію

1015

-11/0,99

-195/0,84

-206/0,83


На кінець звітнього року чисельність працівників становить 1312 осіб. Відповідно до кількості працівників існує фонд робочого часу, що складає 2765795 години. З них не відпрацьованими залишаються загалом 351064 годин, з урахуванням щорічних відпусток 1205 чоловік / 172592 годин, тимчасової непрацездатності 1332 чоловік / 127928 годин, без збереження заробітної плати за згодою сторін 37464 чоловік / 723 години та з інших причин 13080 годин.

Збільшився фонд оплати праці на 1,54%, що свідчить про збільшення заробітних плат.

Фонд оплати праці штатних працівників збільшився на 111932 тис. грн.., як наслідок це призвело до збільшення заробітної плати на підприємстві.

Отже, виходячи с даних показників виявляється, що в звітному році відбулось зростання кількості робітників, відповідно збільшився коефіцієнт трудомісткості та покращилась виробнича структура товариства. Також, збільшилася кількість робітників які підвищували свою кваліфікацію та навчились новим професіям на виробництві та у навчальних закладах. А це, у свою чергу, позитивно відобразиться на виробництві та якості праці.

.2 Аналіз показників організації та технічного обслуговування виробництва на ПАТ «Червона зірка»

На ПАТ «Червона зірка» застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал Підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт та модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування - персонал ремонтно-механічного цеху.

Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) і систему ремонту за результатами технічної діагностики.

Суть системи ПЗР на Підприємстві полягає в тім, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Визначення обсягів і видів ремонтних робіт на ПАТ «Червона зірка» у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється в залежності від фактичної потреби в них після об`єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.

Перша з наведених систем забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, натомість друга є значно дешевшою.

На ПАТ «Червона зірка» поширена система ПЗР. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування конкретних засобів праці, їхніх періодичних планових ремонтів і модернізації. У процесі технічного обслуговування усуваються дрібні несправності засобів праці, проводяться огляди стану окремих вузлів та агрегатів, здійснюється заміна мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на поточні і капітальні.

Поточний ремонт здійснюється за гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У процесі поточного ремонту змінюються та відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Під час проведення капітального ремонту обладнання і транспортних засобів здійснюється: повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (в тім числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання та випробування під навантаженням.

Модернізація засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції.

У системі ПЗР на ПАТ «Червона зірка» регламентація ремонтних робіт здійснюється за допомогою кількох нормативів. Головними з них є:

Ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

Міжремонтний період - проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;

Структура ремонтного циклу - перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

Категорія складності ремонту - показник, який відзначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.

Удосконалення техніко-технологічної бази виробництва, збільшення потужності та інтенсифікація використання машин (агрегатів) об`єктивно збільшують споживання різних видів енергії. Частка витрат на енергію в структурі собівартості продукції має тенденцію до зростання. Оскільки енергія (електроенергія насамперед) не може накопичуватися, тобто процес її виробництва збігається з процесом споживання, будь-які порушення енергопостачання завдають підприємству значних збитків. Усе це підвищує значення безперешкодного функціонування енергетичного господарства Підприємства.

Керівництво енергетичним господарством за значних обсягів споживання енергії здійснює головний енергетик ПАТ «Червона зірка». Безпосереднє виконання функції енергозабезпечення підприємства покладається на відділ головного енергетика, енергоцех і відповідні лабораторії.

В основу експлуатації енергогосподарства покладаються розрахунки планового і звітного енергетичного балансів ПАТ «Червона зірка». Розробка планового енергетичного балансу здійснюється з метою: по - перше, визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих витрат у внутрішніх мережах (витратна частина балансу); по - друге, обґрунтування засобів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).

Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення ПАТ «Червона зірка» й контролю використання енергоресурсів. Він також служить вихідною базою для розробки стратегічних та оперативних заходів для об`єктивно необхідної економії паливно-енергетичних ресурсів.

Надійність і довговічність машин та устаткування забезпечуються на всіх етапах її створення. Насамперед, на стадії проектування, оскільки від конструкції машини та її загального компонування, від використання матеріалів, режимів термообробки, системи змащування, наявності механізмів під налагодження і захисту від перевантажень та інших конструктивних особливостей залежать показники надійності.

У сфері виробництва надійність забезпечується завдяки організації якісного виготовлення і контролю продукції, управління ходом технологічного процесу, застосуванням сучасних методів підвищення терміну служби виробів.

Без добре налагодженого технічного обслуговування машин не можна забезпечити безперебійне використання машинно-тракторного парку. У структурі собівартості механізованих робіт витрати на технічне обслуговування і ремонт становлять 20-22%. Розмір їх значною мірою залежить від додержання встановленої періодичності та якості технічного обслуговування і ремонту, машин, правильної експлуатації їх у процесі роботи. Тому на ПАТ «Червона зірка» застосовують планово-запобіжну систему технічного обслуговування устаткування та інших машин, що включає обкатування машин, періодичне техобслуговування, поточний і капітальний ремонти та зберігання машин та устаткування.

Завданням капітального ремонту є повне відновлення всіх агрегатів зношеної машини, вузлів і деталей, що служать кілька років, а поточного - тих, які зношуються протягом одного року.

Витрати на технічне обслуговування і ремонти потрібно враховувати при складанні річного плану господарства і госпрозрахункових механізованих планів бригад. Для їх розрахунку складають план проведення технічних обслуговувань, поточних і капітальних ремонтів устаткування та інших машин і обчислюють суму всіх витрат на них за встановленими нормативами. Доцільно розробляти річні плани ремонтів і визначати витрати на них спочатку в госпрозрахункових планах механізованих бригад, а потім використовувати їх для складання річного плану господарства.

Найповніше енергетичні затрати відбиваються у витратах енергії. Тому за цим показником треба планувати проведення технічних обслуговувань і ремонтів техніки. Для цього складають річний план витрат палива по кожній машині після останнього капітального і поточного ремонту (для нових машин - з початку експлуатації) до початку планового року. При цьому враховують технічний стан машин і рекомендовані міжремонтні строки. Кількість капітальних ремонтів (Рк) можна визначити за формулою:

Рк=(П+Пк)/Мк (2.1)

де, П - планові витрати палива, кг;

Пк - витрати палива після останнього капітального ремонту, кг;

Мк - витрати палива в міжремонтні строки для капітального ремонту техніки, кг.

Так само визначають кількість поточних ремонтів (Рп), тільки дані про витрати палива на трактор на початок року беруть починаючи від останнього ремонту (капітального чи поточного):

Рп=(П+По)/Мп - Рк (2.2)

де, По - витрати палива після останнього ремонту машини, кг;

Мп - витрати палива в міжремонтні строки для поточного ремонту, кг.

Обчислену кількість ремонтів і технічних обслуговувань заокруглюють до цілого числа в бік зменшення.

Планові витрати на ремонти, технічне обслуговування, заміну шин і гусениць, а також на зберігання техніки визначають як за питомими, так і за лімітними (річними) нормативами витрат. Питомі нормативи витрат для тракторів і самохідних комбайнів установлено з розрахунку на витрачену машиною 1 т дизельного палива. Вартість капітального чи поточного ремонту машини визначають множенням витрат палива в міжремонтний строк (у тоннах) на питомий норматив витрат. Добуток вартості одного ремонту на кількість машин, які підлягають капітальному чи поточному ремонту, становить планову суму витрат на ремонти. Для визначення витрат на технічні обслуговування, зміну деталей і зберігання машин планові витрати енергії та палива машиною даної марки множать на норматив витрат коштів.

Питомі нормативи витрат на утримання причіпних і начіпних машин установлено з розрахунку на нормо-зміну. Для підвищення зацікавленості механізаторів у роботі на машинах, які відпрацювали значний строк, нормативи витрат на їх ремонт і витрати палива диференціюють залежно від амортизаційного строку машин і періоду їх експлуатації.

У нормативах витрат на утримання техніки (при розрахунках на одиницю роботи, річних лімітів і оптової ціни ремонтів) ураховують основну і додаткову оплату праці з нарахуваннями на соціальне страхування; вартість запасних частин і використовуваних ремонтних матеріалів, технічного обслуговування, заміни деталей, включаючи націнки торгових організацій, накладні витрати і планові нагромадження. Звичайно такі нормативи не викликають сумнівів при виконанні ремонтів на спеціалізованих ремонтних підприємствах. А для майстерень ПАТ «Червона зірка» вони мають бути скориговані на величину накладних витрат і планових нагромаджень ремонтних підприємств.

Технічне обслуговування передбачає обов'язковий, завчасно встановлений обсяг робіт для кожного типу механізмів і умов їх експлуатації, який виконується згідно з нормативами періодичності і трудомісткості.

Операції технічного обслуговування виконуються з попереднім контролем технічного стану техніки і їх складальних одиниць. Основним методом контролю є технічне діагностування як складова частина технічного обслуговування.

Мета технічного діагностування полягає у визначенні дійсної потреби у виконанні операцій технічного обслуговування, прогнозуванні залишкового ресурсу складальних одиниць і деталей.

В залежності від періодичності, трудомісткості та обсягу робіт для тракторів встановлені такі види технічного обслуговування:

щозмінне технічне обслуговування;

періодичне технічне обслуговування;

сезонне технічне обслуговування;

технічне обслуговування при зберіганні та транспортуванні.

В складних умовах використання гусеничних та колісних тракторів (велике запилення, високогір'я, низькі температури та ін.) проводиться спеціальне технічне обслуговування із зменшеним значенням періодичності.

Щозмінне технічне обслуговування повинно забезпечити працездатність механізмів на протязі всієї робочої зміни шляхом контролю технічного стану основних її частин: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна та усунення виявлених несправностей, а також дозаправлення пально-мастильними матеріалами, робочого та охолоджувальною рідинами.

Періодичне технічне обслуговування виконується з метою зниження інтенсивності зносу деталей і складальних одиниць, визначення їх залишкового ресурсу, усунення наявних несправностей; здійснюється спеціалізованими бригадами (ланками) за участю або без участі механіків, за якими закріплені механізми.

Періодичність виконання та обсяг робіт періодичного технічного обслуговування залежать від типу техніки, що обслуговується. В залежності від обсягу передбачених робіт, послідовності їх виконання кожному періодичному технічному обслуговуванню надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3).

До обсягу робіт технічного обслуговування з більш високим порядковим номером включаються роботи, які передбачені до виконання при технічних обслуговуваннях з більш низькими порядковими номерами.

Сезонне технічне обслуговування виконується двічі на рік при переведенні механізмів на експлуатацію в умови весняно - літнього або осінньо-зимового періоду. Сезонне технічне обслуговування поєднується з проведенням чергового періодичного технічного обслуговування.

ПАТ «Червона зірка» на протязі останніх років досить активно працює на ринку виробів з нержавіючої сталі. З кожним роком його об’єми виробництва та продажу продукції зростають. Це свідчить про якість та доступність продукції підприємства навіть населенню з не досить високими прибутками.

З кожним роком зростає кількість продукції, що виготовляється і реалізується підприємством, а заразом і зростають прибутки ПАТ «Червона зірка».

На ПАТ «Червона зірка» всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Визначення обсягів і видів ремонтних робіт на ПАТ «Червона зірка» у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється в залежності від фактичної потреби в них після об`єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва

.1 Напрямки вдосконалення організації технічного обслуговування на виробництві

Процеси ремонтів на підприємствах відчутно відстають, як по своїй технологічній, так і по організаційній підготовці. За рахунок низького рівня продуктивності праці в ремонтних майстернях знижується рівень продуктивності праці в цілому по підприємстві.

Це тому, що на підприємстві завжди увага приділяється випуску продукції, а ремонт обладнання не брався до уваги.

Шляхи вдосконалення ремонтного господарства (Рис. 3.1):

. Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід

. Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад

. Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.

На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.

. Введення АСУ дозволяє планувати ремонтні роботи, контролювати їх виконання, розподіляти трудозатрати по видах ремонту і аналізувати їх, раціонально використовувати ресурси.

Рис. 3.1. Шляхи вдосконалення ремонтного господарства

При виробництві енергетичні витрати мають питому вагу в собівартості. Економія енергії при збільшення її потреб стає одним із центральних завдань енергетичного господарства.

Неминучі втрати при її виготовлені, розподіленню та використанню при правильній організації енергетичного господарства та виробництва можу бути зменшені та приведенні до мінімуму. Виявлення джерел втрат палива, електроенергії, пари, тощо, розробка та здійснення організаційно-технічних заходів для їх скорочення - найважливіше завдання енергетиків, механіків.

Аналіз використання енергоресурсів показує, що втрати енергоресурсів пояснюється неповним згоранням палива незадовільним станом електромереж та електрообладнання, недостатньою теплоізоляцією теплопроводів, технічним відставанням технологій та енергетичного обладнання.

Основні шляхи покращення використання енергії та палива:

. Скорочення або ліквідація прямих витрат енергії, що досягається організацією систематичного контролю за технічним станом енергетичного обладнання, забезпечення рівномірного розподілення електроенергії, систематичного огляду і профілактики ізоляції електрогазопроводів, оскільки несправності викликають витікання.

. Покращення технології та організації виробництва - введення прогресивних методів зберігання, встановлення оптимальних режимів процесів, підвищення завантаження обладнання, автоматизації виробничих процесів, не допускати виготовлення браку.

. Зменшення втрат палива при його транспортуванню, зберіганню та спалюванні, що досягається правильною організацією розвантаження, добрим станом складського господарства, удосконалення організації праці, заробітної плати та матеріального стимулювання робітників енергетичного господарства.

. Скорочення витрат електроенергії на технологічні та освітлювальні цілі, що має важливе значення. Неекономічна робота електродвигунів буває при недостатньому завантаженні їх за низького коефіцієнта корисної дії. А також несвоєчасного вимкнення електродвигунів при холостому ході машин (Рис. 3.2).

Рис. 3.2. Шляхи покращення використання енергії палива

Вся робота по скороченню втрат та по економії палива та електроенергії повинна бути обґрунтована глибокому та всебічному аналізі стану енергетики. Технології та організації виробництва на підприємстві. План організаційно-технічних заходів необхідно засновувати на цілком виразному уявленні про розміри та джерела втрат енергії та палива.

Раціонально організоване транспортне господарство зобов’язане безперервно покращувати свою роботу за наступними основними напрямками: механізація навантажувально-розвантажувальних робіт, покращення використання транспортних засобів, організація попереджувального ремонту транспортних засобів. Склад транспортного господарства підприємства залежить від характеру випускаючої продукції, виробничої структури, типу і масштабів виробництва.

Економічна ефективність інвестицій - це показник, обернений до терміну окупності. Він показує, скільки коштів підприємство отримає на кожну грошову одиницю інвестованих коштів.

При всіх методах організації ремонту обов'язково проводяться огляди (технічне обслуговування). Ці види робіт виконуються основними виробничими працівниками, які повинні вести нагляд за роботою обладнання на протязі зміни, попереджувати неподання аброзивного матеріалу на поверхні, слідкувати за рівнем масла і холодної рідини, характером шумів в редукторах, коробках швидкостей, прибиранням відходів, змазка обладнання.

Крім того, деякі види робіт здійснюються черговим ремонтним персоналом.

Комплексні бригади ремонтників закріплюються за визначеним учасником, цехом для виконання всіх ремонтних робіт.

Капітальний ремонт може проводитися окремими бригадами. Для скорочення пристроїв обладнання в ремонті всі основні ремонтні роботи виконуються в обідні перерви і вихідні дні для чого ремонтному персоналу встановлюють графік роботи, який відрізняється від основних робочих графіків.

Ці способи використовуються при ремонтних роботах без зупинки виробництва.

При капітальному ремонті може здійснюватися модернізація обладнання. Вона заключається в тому, що в конструкцію машин вносяться зміни з метою підвищення ефективності обладнання. Також при модернізації проводять заміну приладів, пристосувань, нових конструкцій.

Ремонтне господарство в цеху очолює механік. Майстри і бригади, які безпосередньо керують роботами по нагляду, ремонту обладнання підпорядковуються механіку цеху, а майстрам - чергові слюсарі.

Процеси ремонтів на підприємствах відчутно відстають, як по своїй технологічній, так і по організаційній підготовці. За рахунок низького рівня продуктивності праці в ремонтних майстернях знижується рівень продуктивності праці в цілому по підприємстві.

Це тому, що на підприємстві завжди увага приділяється випуску продукції, а ремонт обладнання не брався до уваги.

Шляхи вдосконалення ремонтного господарства:

Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід

На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.

Висновки

Сьогодні терміни «менеджмент» та «маркетинг» отримали розповсюдження в усьому світі і практично вживається у всіх мовних культурах. Це є переконливим доказом їх значущості і потреби в них.

За допомогою цих функцій можна отримати вірний напрямок досліджень підприємства направлений на здобуття навичок з аналізування і планування діяльності підприємства, визначення організаційної і виробничої структури підприємства, визначення процесу керування і застосування управлінських методів, набуття знань з маркетингової діяльності, аналіз мікромаркетингового середовища товариства, ознайомлення зі структурою керування.

Дослідження питань вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва, які здійснено під час проходження практики дозволило зробити наступні висновки:

. Дослідження СТОіРО різного рівня централізації показало, що вона не стала регламентованою, але постійно пристосовується до змін кон'юнктури, переорієнтовується відповідно до вимог користувачів обладнання. Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності СТОіРО є подальший розвиток діяльності спеціалізованих ремонтних підприємств фірмового сервісу, що підтверджується вітчизняним і закордонним досвідом.

. Для об'єктивної оцінки чинників, що впливають на ефективність СТОіРО запропонована методика, яка побудована на основі регресивного аналізу і дозволяє проранжирувати вплив незалежних факторів на витрати по СТОіРО.

. На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду в області використання СТОіРО виділено такі групи господарчих суб'єктів, які повинні бути на нашому ринку послуг: організації, які входять до системи виготовлення виробничого обладнання (тобто самостійно здійснюючі фірмовий сервіс); спеціалізовані ремонтні підприємства, що діють за територіальною ознакою; підприємства, для яких ремонтне виробництво не є профільним, але пов'язане з основним напрямком діяльності (лізингові фірми; організації, що працюють на повторному ринку обладнання та ін.).

. При оплаті за контрактом ціна повинна враховувати різноманітні експлуатаційні та ремонтні особливості обслуговування машин. Розроблені в дисертації методичні рекомендації по встановленню контрактної ціни передбачають обґрунтування верхньої й нижньої межі як з точки зору споживача, так і з точки зору виконавця ремонтних послуг.

. Розроблена методика розрахунку графіка ремонтних робіт, яка дозволяє визначати оптимальну чисельність ремонтного персоналу для проведення робіт по СТОіРО при різних рівнях централізації.

ПАТ «Червона зірка» на протязі останніх років досить активно працює на ринку виробів з нержавіючої сталі. З кожним роком його об’єми виробництва та продажу продукції зростають. Це свідчить про якість та доступність продукції підприємства навіть населенню з не досить високими прибутками.

Продукцію підприємства знають не тільки в межах нашої країни, ПАТ «Червона зірка» активно працює на ринках Російської Федерації, Казахстану, Молдови, Білорусії та Болгарії.

Спостерігається стабільна тенденція до зниження ліквідності активів ПАТ «Червона зірка», значна їх частина не відповідає встановленим нормативам, що свідчить про недостатній запас товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що пов’язано зі специфікою галузі та діяльністю підприємства.

На ПАТ «Червона зірка» всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Визначення обсягів і видів ремонтних робіт на ПАТ «Червона зірка» у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється в залежності від фактичної потреби в них після об`єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.

Шляхи вдосконалення ремонтного господарства:

. Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід.

. Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад.

. Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.

Вся робота по скороченню витрат та по економії палива і електроенергії повинна бути обґрунтована глибокому та всебічному аналізу стану енергетики, технології та організації виробництва на підприємстві. План організаційно-технічних заходів необхідно засновувати на цілком виразному уявленні про розміри та джерела втрат енергії та палива.

Організація складського господарства складається у виборі і обґрунтуванні виду і складу складів, їх розміщення, розміри, обладнання, а також у визначені порядку роботи складів в залежності від функцій, які вони

Напрямки вдосконалення складського господарства:

поглиблення спеціалізації та кооперації;

використання нових форм автоматизації та механізації складських приміщень, широке використання комп’ютеризованих інформаційних систем обліку й обробки інформації та різної документації.

Технічне обслуговування на підприємстві має будуватися за принципом системності, доцільності, економічності.

Впровадження інформаційних технологій у процес технічного обслуговування є одним з шляхів підвищення ефективності, інтелектуалізації виробництва - головною фондоутворюючої галузі економіки нашої країни.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 31.

. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20.

. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49.

. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 29.

. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» // Голос України. - 1992. - № 78.

. Закон України «Про систему оподаткування» // Урядовий кур’єр. - 1997. - № 23.

. Внутрішньогосподарська соціальна інфраструктура підприємства // Економіка України. - 1994. - № 3.

. Воспроизводство стоимости научно-технического потенциала // Вопросы экономики. - 1993. - № 3.

. До питання про ефективність сучасного господарювання // Економіка України. - 1993. - № 9.

. Інвестиційні процеси в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України. - 1998. - № 5.

. Іноземні інвестиції в економіку України: реальність, перспективи // Голос України. - 1994.

. Іноземні інвестиції: їх види, шляхи залучення // Діловий вісник. - 1994. - № 3-4.

. Концепція переходу України до ринкової економіки // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 48.

. Основні положення про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових резервів на підприємствах України // Урядовий кур’єр. - 1993. - № 151.

. Повышение инвестиционной стратегии и регулярные стратегии структурных преобразований // Экономист. - 1994.

. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок формування та розміщення державного контракту і державного замовлення у 1994 році” // Урядовий кур’єр. - 1993. - № 167.

. Про єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами // Урядовий кур’єр. - 1992. - № 20.

. Стратегия фирмы // Вопросы экономики. - 1990. - № 5.

. Трудові відносини і права людини // Урядовий кур’єр. - 1995. - № 8.

. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур’єр. - 1994. - № 31 - 32.

. Управление предприятием государственной и смешанной форм собственности // Вопросы экономики. - 1993. - № 10.

. Як роздержавлювати та приватизувати суспільну власність // Економіка України. - 1992. - № 2.

. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д. Экономика и статистика фирм. / В.Е. Адамов, С.Д. Иленкова. - Москва: Финансы и статистика, 2007 - 240 с.

. Акимова Н.В. Производительность труда в промышленности: проблемы измерения и стимулирования. / Н.В. Акимова. - К.: Наукова думка, 2001. - 100 с.

. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учебно-методическое пособие. / М.М. Алексеева. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 248 с.

. Антонец А.В., Белов Н.А. и др. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. / А.В. Антонец, Н.А. Белов. - К.: Высшая шк., 2002. - 472 с.

. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - М.: Финансы и статистика, 2005. - 383 с.

. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. / І.А. Бланк. - К.: МП ”Ітем” ЛТД “Юнайтед Лондон Трейд Лімітед”, 2005. - 448 с.

. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. / И.А. Бланк. - Киев: МП “ИТЕМ” ЛТД, СП «АДЕФ - Украина», 2006. - 534 с.

Похожие работы на - Вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва

 

Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!