Економічний аналіз діяльності банківських установ

Економічний аналіз діяльності банківських установ

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки потребує від українських комерційних банків підвищення ефективності керування банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу. У той же час, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах також багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їх сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи рішення виникаючих проблем та рейтингову політику.

Сьогодні одним із найбільш динамічних секторів української економіки є банківський, що показує високі кількісні темпи росту і якісні характеристики, властиві, агентам ринкової економічної системи відношень. Його розвиток обумовлює необхідність удосконалювання методів економічного аналізу, бухгалтерського обліку, планування і контролю діяльності.

Діяльність комерційних банків піддається аналізу з боку Центрального банку, податкових органів і органів статистики, аудиторських фірм, партнерів і контрагентів. Розроблені державними регулюючими органами аналітичні показники і форми звітності, що включають бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, розрахунок економічних нормативів максимального ризику на одного позичальника та інші показники, є основою для проведення зовнішнього аналізу діяльності банку і дозволяють одержати уявлення про його фінансове становище. Однак такий аналіз охоплює лише найбільш загальні сторони діяльності банку, оскільки доступні тільки зведені звітні дані.

Задачі економічного аналізу діяльності банків можна сформулювати таким чином :

1 Планування діяльності і установлення випадкових показників і нормативів на основі планового розвитку клієнтської бази.

2 Контроль виконання планів і дотримання нормативів по показниках пов’язаним із наданням послуг клієнтам банку, залученням коштів, операційним прибуткам і господарським витратам.

3 Розрахунок ефективності й оцінки ризиків різних варіантів вкладень ресурсів - власних і притягнутих фінансових коштів, що володіють великою кількістю альтернативних можливостей для використання: вкладення в цінні папери, кредитування, розвиток тієї або іншої послуги і т.д.

4 Пошук внутрішніх резервів як фінансової (зменшення нерентабельних обсягів і рівня ризиків розташованих засобів), так і в “виробничої” сфері (оптимізація використання трудових ресурсів, рухи основних фондів і матеріальних засобів).

5 Аналіз і обґрунтування оптимальних рішень, пов’язаних із управлінням найважливішими показниками і сторонами діяльності.

Мета цієї роботи - вивчити методи при аналізуванні банківської діяльності, що може бути корисним для визначення фінансового стану досліджуваного банку і напрямки покращання його функціонування.

Задачами цієї роботи є:

· ознайомитися з основними методами та прийомами, що використовуються в аналітичній роботі банку;

· розглянути основи аналізу доходів, витрат і прибутковості комерційного банку;

· навчитися основним засадам побудови рейтингової системи оцінювання діяльності комерційних банків.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

1.1 Методологія економічного аналізу банківських установ

Аналіз банківської діяльності є одним з найважливіших напрямків економічної роботи і повинен вирішувати такі завдання:

-        давати точну оцінку стану об’єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного;

-        розкривати можливості і шляхи зміни стану об’єкта з фактичного на належний;

         готувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

Економічний аналіз діяльності банківських установ складається з трьох основних частин:

· аналізу балансових звітів;

· аналізу фінансових форм звітності;

· порівняльного аналізу.

Методологія економічного аналізу банківський установ - це спосіб системного комплексного вивчення, вимірювання та узагальнення діяльності банку, здійснюваний шляхом її опрацювання спеціальними прийомами. Її характерними рисами є те, що:

1.  Всі явища і процеси слід вивчати в неперервному русі, змінах та розвитку (в динаміці). Звідси випливає необхідність постійних порівнянь. Цим забезпечується якісна оцінка діяльності банку.

2.  Будь-який процес або явище слід розглядати як єдність і боротьбу протилежностей, що зумовлюють перехід діяльності банку з одного стану в інший.

3.  Вивчення банківської діяльності має проводиться з урахуванням усіх зв’язків і залежностей, оскільки жодне явище не може бути до кінця зрозумілим, якщо його взяти ізольовано. Чим детальніше досліджуються взаємозв’язки, тим точніші результати аналізу. Причому особливу вагу мають причинні зв’язки, тобто наявність одних явищ, які неминуче породжують інші явища.

4.  Важлива методологічна особливість економічного аналізу - не тільки встановлення причинних зв’язків і залежностей, але й вимірювання ступеня їхнього впливу, що робить аналіз точним, а його висновки - обґрунтованими.

Розкриттю змісту аналізу сприяє його класифікація за кількома ознаками:

За аспектами дослідження аналіз діяльності банківських установ ділиться на:

1.  Загальний фінансово-економічний, що розкриває зміст фінансових показників, які характеризують діяльність банку в цілому.

2.  Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість і рентабельність (чи збитковість) конкретних операцій. Він дає можливість оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і виробити основні напрямки грошово-кредитної політики банку стосовно конкретних контрагентів з метою збільшення доходу.

3.  Дослідження проводиться на підставі загальної суми балансу, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Внаслідок функціонального аналізу виявляються можливості оптимального поєднання прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом вилучення непотрібних і пошуку прогресивніших способів їхнього виконання.

4.  Структурний аналіз дає змогу вивчити діяльність банку, проструктурувавши його операції, доходи, видатки, прибуток за різними ознаками.

5. Аналіз ефективності організації управління вивчає управлінську систему - організацію управлінського апарату і рух інформаційних потоків з метою вдосконалення його структури, підвищення кваліфікації його працівників та оптимізації взаємозв’язків між ними.

За обсягом досліджуваних питань аналіз ділиться на повний, тематичний і селективний.

Повний аналіз охоплює всі сторони аналізованого об’єкта і всі його зовнішні та внутрішні зв’язки і звичайно повторюється із заздалегідь заданою періодичністю.

Тематичний аналіз проводиться за вужчою програмою, тобто щодо вузького кола питань, з метою виявлення можливостей поліпшення окремих сторін діяльності комерційного банку. Цей аналіз має разовий характер.

Селективний аналіз аналогічний тематичному, але проводиться вибірково, тільки щодо тих елементів діяльності банку, які становлять найбільший інтерес у даній ситуації.

Таким чином, методологія аналізу діяльності банків - це система спеціальних знань, пов’язана з комплексним дослідженням банківської діяльності і тенденцій її розвитку; із визначенням ступеня впливу різноманітних факторів, причин та умов; із науковим обґрунтуванням планово-прогнозних завдань та управлінських рішень, що забезпечують досягнення поставленої мети, і систематичним контролем за їхнім виконанням; із вимірюванням та оцінкою результатів виконаної роботи і пошуком резервів подальшого підвищення її ефективності.

1.2 Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій із банками, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику банки потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Для задоволення саме цієї потреби існують рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без проведення детального аналізу їх фінансового стану

Під час проведення загальної оцінки (рейтингу) банків необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

Рейтингове оцінювання за системою «CAMEL» здійснюють суто наглядові органи. В Україні вони представлені департаментами безвиїзного нагляду та інспектування Національного банку України, а також відповідними структурними підрозділами регіональних управлінь Національного банку України.

При цьому система рейтингової оцінки для кожного комерційного банку складається з таких етапів:

І. «попередній» рейтинг;

ІІ. «кінцевий рейтинг».

Рейтинг на «попередньому» етапі здійснює департамент безвиїзного нагляду за наявними формами звітності комерційних банків. За результатами цього рейтингу банку встановлюється відповідна рейтингова оцінка (методи встановлення рейтингової оцінки наведено нижче). Якщо рейтингова оцінка банку становить «З», «4» або «5» і при цьому банк не перебуває в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк перебуває в одному з наведених вище проблемних режимів, він потребує особливого нагляду Національного банку України, який здійснюється департаментом з питань роботи з проблемними банками та відповідними підрозділами регіональних управлінь НБУ.

Департамент інспектування разом з відповідними структурами регіональних управлінь під час детальної перевірки на місці визначає «кінцеву» рейтингову оцінку банку, тим більше, що рейтингову оцінку рівня менеджменту легше здійснювати безпосередньо в банку, при цьому можна уточнити і показники інших оцінок для сукупного рейтингу.

Система рейтингу банків включає визначення таких понять:

якість капіталу - оцінка розміру капіталу банку щодо його
достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

якість активів - можливість забезпечення повернення активів;

якість управління (менеджменту) - оцінка методів управління банком з погляду ефективності його діяльності, розпорядку праці, методів контролю за дотриманням нормативних актів та чинного законодавства;

дохідність - достатність доходів банку для його подальшого
розвитку;

ліквідність - можливості банку щодо виконання ним як звичних, так і не передбачуваних зобов'язань.

Сукупний рейтинг банку визначається нараховуючи бали за кожним із зазначених вище пунктів від 1 (сильний) - до 5 (незадовільний), потім бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки. Сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний (Додаток 1.).

Отже, основне завдання рейтингової оцінки полягає в тому, щоб дати комплексну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приватний вкладник або юридична особа - клієнт банку зможе прийняти те або інше рішення.

кредитний актив ліквідність банк

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

2.1 Аналіз активів пасивів та ліквідності банку

Активні операції банків - це фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу. До них належать надання кредитів та позичок, купівля цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізінгові, факторингові операції, операції з векселями тощо.

Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити шляхом аналізу по вертикалі структуру та динамічні зміни у структурі активів.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активних операцій «А-Банку» за 2007 рік

Як випливає з табл. 2.1, основну частину активів банку складають надані кредити - 10053,10 тис.грн., або 69,58% від загальної суми активів. В касі знаходиться усього 279,04 тис.грн., або 1,93% від суми активів, а в інших банках (в тому числі, в “головному” банку та в інших філіях) - 3478,26 тис.грн. (24,07%). Зазначимо, що основну частину цих коштів складають міжфілійні, а міжбанківські - дуже малу частину (біля 2 тис.грн.). Матеріальні активи тобто обладнання та приміщення коштують 610,35 тис.грн. або 4,22% від активів і є активами, що не приносять прямого доходу. Частка інших активів є дуже малою і складає 0,2% від загальних.

Рис.2.1 Структура активних операцій «А-Банку» за 2007 рік

Активні операції банку є ризиковими. За ступенем ризику вкладень та імовірністю втрати частини вартості їх поділяють на 5 груп (табл.2.2):

група ( процент ризику - 0) - це готівкові кошти, кошти у НБУ, боргові цінні папери, що рефінaнсуються НБУ у портфелі банку на продаж та інвестиції, боргові цінні папери центральних органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції.;

група (процент ризику - 10) - короткострокові й довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління;

група (процент ризику -20) - короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам держівного управління та нараховані доходи за ними; боргові цінні папери місцевих органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції:

група (процент ризику -50) - кошти до запитання в інших банках, строкові депозит в інших банках (крім простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів);

група (процент ризику -100) - всі інші активні рахунки.

Щоб проаналізувати активні операції за ступенем ризику, необхідно розглядати повний баланс .

Таблиця 2.2

Групування активів балансу на ризик «А-Банку» станом на 1.01.2008р

Отже, як видно з табл. 2.2, активи, зважені на ризик, становлять 74% від загальної суми активів. Це означає, що банк проводить ризикову політику щодо розміщення коштів, але цей ризик не є занадто високим .

Таблиця 2.3 Аналіз структури зобов’язань «А-Банку» за 2007 рік

З табл.2.3 бачимо, що зобов’язання банку на 39,31% сформовані за рахунок коштів клієнтів до запитання .

Дорогі зобов’язання (коррахунки та строкові депозити) складають в нашому випадку 60,04%, бо, хоча ми й віднесли міжбанківські розрахунки до коррахунків банків, по суті «А-Банк» мусить сплачувати за ними досить високі проценти, як то ми побачимо далі. Тобто, наш «А-Банк» несе досить значні витрати при сплаті процентів. Частка строкових депозитів, тобто стабільна частина ресурсів банку, складає 22,84% від зобов’язань (в нашому випадку до досить стабільних ресурсів можна віднести також і міжбанківські кошти, інакше кажучи, всі дорогі ресурси - 60,04%). Наш банк має досить надійну базу кредитних ресурсів і ризик вкладення коштів в кредити не є значним.

Рис.2.2. Структура зобов’язань «А-Банку» за 2007 рік

Капітал - це залишковий інтерес банку в активах з урахуванням зобов’язань. Він виконує багато функцій у щоденній діяльності і працює на забезпечення довгострокової життєдіяльності банку. Зважаючи на капітал банку, наглядові органи встановлюють нормативи, що регулюють його діяльність. В нашому випадку:

Капітал = Активи - Зобов’язання

Капітал = 14448.60 - 13440.60 = 1008.00 (тис.грн.)

Достатність капіталу аналізують, використовуючи такі коефіцієнти :

К1 - визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення - в межах 0.15-0.20.

К2 (більш відомий як норматив достатності капіталу Н4) - співвідношення чистого капіталу та загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим за 0.04.

К3 (норматив платоспроможності Н3) - співвідношення капіталу та загальних активів, зважених на ризик. Значення Н3 повинно бути не меншим за 0.08.

К4 - співвідношення чистого капіталу та зобов’язань. Передбачається, що капітал банку повинен на 25-30% покривати його зобов’язання.

Довіра партнерів та клієнтів комерційного банку базується насамперед на їхній здатності в будь-який час в повному обсязі виконати свої зобов’язання. Отже, ліквідність, під якою розуміють спроможність банку виконувати свої зобов’язання, тобто - своєчасно і без збитків для себе погашати борги, є, поряд із платоспроможністю, найважливішим фактором фінансової стійкості банків. Правильна оцінка ліквідності та ефективне управління нею є однією з найважливіших передумов діяльності кредитних організацій.

Рівень ліквідності оцінюється залежно від питомої ваги різних груп активів із різними ступенями ризику в загальній сумі вкладень банку.З огляду на важливість ліквідності для фінансової стійкості банку, показники ліквідності віднесено до обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків.

1)   Норматив миттєвої ліквідності (Н5) показує співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (ККр) та в касі (Ка) до суми коштів на поточних рахунках (Пр). Це є ступінь захищеності банку від ризику одночасного запитання коштів усіма його клієнтами (додамо, що на практиці цей показник може змінюватись протягом навіть короткого проміжку часу, тому при його розрахунку іноді має сенс визначати середні дані). Нормативне його значення має перевищувати 20%

2)   Норматив загальної ліквідності (Н6) розраховується як відношення загальних активів до загальних зобов’язань банку і його нормативне значення має становити щонайменше 100%.

3)   Для встановлення питомої ваги високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) розраховується норматив Н7, рівень якого повинен бути не нижчим за 20%

Таблиця 2.4 Аналіз ліквідності «А-Банку» станом на 1.01.2008

З табл.2.4 видно що, норматив Н7 складає 26,63% за норми 15%, тобто, він є зависоким, хоча й вiдповідає стандартам НБУ. Можна зробити попередній висновок, що банк неефективно використовує свої робочі активи, тримаючи високу частку їх як відносно недохідні активи. Але не треба забувати, що таке високе значення нормативу Н7 пов’язане із врахуванням міжфілійних рахунків, тобто, розрахунків, по суті, між одним і тим самим банком. Без цих розрахунків наш норматив Н7 (як, до речі, і Н5) набуде набагато меншого значення, тому ми не можемо однозначно стверджувати про непродуктивне використання банком власних ресурсів (як буде видно, доходність банку є досить великою). В будь-якому разі, банк з точки зору ліквідності відповідає нормам НБУ.

З фінансової форми звітності (Додаток Б) видно,що основну частину доходів - 86,4% в першому півріччі та 88,1% - в другому банк, як то й має бути, отримує як процентні доходи. Ще однією важливою складовою доходів є комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами: це два основні джерела доходів - на долю всіх інших статей звіту припадає менше 3% загального доходу (хоча за розвиненої банківської діяльності, що не обмежується лише наданням кредитів, значення цих статей може бути й більшим). У витратах, хоча процентні витрати (вартість залучення коштів) складає біля 70% всіх витрат, але значна частина їх припадає ще на банківські неопераційні вирати, такі як утримання персоналу та основних засобів, сплата податків тощо. Аналізуючи структуру витрат, можна зауважити, що, хоча всі міжбанківські операції в даному випадку є міжфілійними, сплачуваний та отриманий проценти за ними відрізняються. Якщо доходи від «коштів у інших банках», що по суті є коштами в одному банку, є низьким і основну частину доходів банк отримує, надаючи кредити клієнтам, то за коштами, «отриманими від інших банків наша філія сплачує 45,05% загальних витрат та 65% процентних витрат, хоча ці кошти складають лише 37,2% від загальних зобов’язань (на 1.07.2009). Це ще раз нагадує про неоднозначність нашого припущення, тобто, про те, що серед куплених міжфілійних ресурсів присутня значна частина кредитів, відсоток за якими є більшим, ніж за простими депозитами.

Як бачимо, станом на 1.07.2009 маємо досить стабільний банк, доходи якого за півроку перевищують витрати на 433.61 тис.грн. Але в другому півріччі через кризу стан банку значно погіршився. Розглядаючи рядок відхилень у сумі як значення показників за друге півріччя, можна побачити, що значення всіх статей доходів значно зменшилися в порівнянні з першим, внаслідок чого витрати перевищили доход на 4 тис.грн. Зниження витрат також проходило паралельно із зниженням доходів, але воно було не таким різким, до того ж фінансова криза супроводжувалася зростанням податків (в другому півріччі їх було сплачено майже на 17 тис.грн. більше). Хоча витрати на утримання персоналу та експлуатаційні витрати зменшилися майже вдвічі, що свідчить про ефективність діяльності керівництва банку, але навіть це не допомогло компенсувати втрати доходів. В другому півріччі банк лишився значної частини своїх процентних та комісійних доходів: загальне збільшення частки перших за рахунок скорочення частки других в загальних доходах, що свідчить про меншу значимість послуг в умовах кризи.

Загалом, порівнюючи діяльність банку за півроку та рік, не можна сказати, що сталися кардинальні зміни в структурі доходів та витрат. Відхилення у структурі не перевищують 3% ніде, окрім витрат за коштами клієнтів банку (для чого мається цілком зрозуміле пояснення). Натомість, в грошовому виразі ми маємо значні відносні зменшення як доходів, так і витрат. Аналізуючи звіт про прибутки та збитки за рік і не маючи при цьому проміжної інформації, можна дійти висновку, що фінансова криза не вплинула на банк, адже прибутки склали значну величину. Але розібравшись детальніше, бачимо, що прибутковість банку є наслідком успішної його діяльності в першому півріччі, тоді як за результатами другого маємо чисті збитки у розмірі 4,01 тис.грн. Все ж таки, ці збитки не є досить значними і можна сподіватись на подальшу нормалізацію ситуації та успішне подолання банком наслідків кризи.

Отже, стан банку є стабільним; банк є надійим та приносить високі доходи. Можливо, саме ця обставина дозволила йому без особливих втрат перенести фінансову кризу та надалі, впоравшись з усіма негативними її наслідками і продовжуючи політику попередніх років, банк знову буде приносити високі доходи та дотримуватись всіх вимог щодо ліквідності.

2.2.Аналіз кредитного портфелю банку

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов'язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику.

З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

оцінка фінансового стану позичальника;

погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи використовуються такі показники:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;

• проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);

• коефіцієнт загальної ліквідності;

• коефіцієнт автономії;

• коефіцієнт фінансового важеля;

• коефіцієнт маневреності;

• коефіцієнт фінансової стійкості;

• коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат.

Оцінювання фінансового стану позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв:

-    дотримання обов’язкових економічних нормативів;

-        аналіз прибутків та збитків;

         аналіз якості активів;

         створення резерву;

         виконання зобов’язань банком в минулому;

         якість банківського капіталу.

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

добрим - якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким - якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

недостатнім - якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за групами (Табл.2.5)

Таблиця 2.5 Класифікація кредитного портфелю банку за 2008р.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Структура кредитного портфелю за групами ризику за 2008р.

Розглянемо структуру кредитного портфелю банку «А-Банк» за групами ризику (табл. 2.7)

Таблиця 2.7

Структура кредитного портфелю «А-Банку» за групами ризику

З таблиці 2.7 видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високо ризикованих кредитів збільшилась на 5,3 процентного пункту (з 19,7 % у 2007 р. до 25 % у 2008 р.). При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2 процентного пункту, або на 5280 тис. грн.). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високо ризикована кредитна політика.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Розглянемо структуру кредитного портфеля за галузевою ознакою (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Аналіз структури кредитного портфеля «А-Банку» за галузевою ознакою

Як видно з даних табл. 2.8, банк визначається нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена в торговельно-посередницьку діяльність - 47,5 %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галузі. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

Проте порівняно з попереднім періодом диверсифікація кредитних вкладень дещо поліпшилась. З'явилися вкладення в транспортну галузь (24,4 %), збільшилася частка кредитних вкладень у сільське господарство та промисловість.

Аналіз можна продовжувати в напрямі більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Аналіз структури кредитного портфеля за видами забезпечення банку «А-Банку»

Так, з даних табл. 2.9. видно, що найбільш поширеним видом забезпечення кредитів є застава товарно-матеріальних цінностей. У 2007 році їх частка становила 38,2 %, а у 2008 році - 36,7 %. Високою є частка таких видів забезпечення, як нерухомість (19,1 %) та застава транспортних засобів (20,9 %). Приблизно така сама тенденція була й у 2008 році. Частка кредитів без забезпечення була незначною (6,1 % у базисному періоді та 5,7 % - у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

Отже, аналізуючи структуру кредитного портфеля можна зробити висновки. Надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку. Тому правлінню «А-Банку» необхідно проводити помірковану кредитну політику.

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

.1 Показники підвищення рейтингу банків України

При визначенні рейтингу банку за якийсь термін часу перш за все акцент робиться на аналізу рентабельності банку, який здійснюється із застосуванням показників, для розрахунку яких треба знати об’єм прибутку, отриманого банком в відліковому терміні. Розрахунок прибутку банку здійснюється по наступній схемі:

Чистий прибуток = Чистий процентний дохід + Інші доходи - Непроцентні видатки - Податки

Чистий прибуток використовується банком для виплати дивідендів акціонерам та забезпечує зростання капіталу, який є невід’ємною частиною для зростання банку. Чистий процентний доход розраховується так:

Чистий процентний доход = Процентні доходи - Процентні видатки - Збитки по ссудам

Інші доходи банки тримають у вигляді комісійних по банківським послугам.

Непроцентні видатки - це заробітна плата та премії робітників, витрати на придбання та утримання споруд, устаткування та ін.

В сучасній банківській практиці виділяють три основних способи розрахунку рейтингу банку:

1 Аналізують дохідність капіталу банка (ROE) виходячи з балансових даних банку.

ROE = Чистий прибуток/ Акціонерний капітал                                    (3.1)

Оптимальне значення ROE, на думку західних аналітиків, повинні знаходитися в межах 10 - 20%. Значенню ROE є підстава показників ринку. Дана формула прибутковості капіталу або прибутку на власний капітал банку приблизно 30 років назад використовувалися для розрахунку рівня рентабельності банку, а в наші часи її використовують для виявлення поточного доходу.

2 При оцінці ефективності роботи найвищого менеджменту аналізується рентабельність активів (ROA); цей показник показує на скільки банк ефективно розміщував банківські ресурси та як широко використовується рейтинговими організаціями при ранжуванні банків. В міжнародній банківській практиці прийнято враховувати нормальним значення ROA не нижче 1. Цей показник розраховується наступним шляхом:

= Чистий прибуток/Акціонерний капітал                                     (3.2)

3 Використовують дані про рівень ставки дохідності, потребуємої інвестором. Можна сказати, що це ринкова ціна, так як усі інвестори вимагають дохід одного рівня.

Загальна рентабельність банку = Дивідендний дохід + Приріст капіталу

Отже, загальну рентабельність банку можна показати у вигляді відношення (Модель Гордона):

Загальна рентабельність = (D1 + P1 - P0 )/ P0                             (3.3)

де D1 - дивіденди на кінець року;- ціна купівлі цінного паперу;- ціна продажу акцій.

Наприклад, якщо D1 = $5, P0 = $100, P1 = $110, тоді підставивши ці дані в формулу Гордона, отримаємо загальну рентабельність банку, яка дорівнює 15% ((5 : 100 + (110 - 100)) : 100 = 15%. Взагалі ця формула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. ЇЇ застосовують також для визначення поточної рентабельності. Банк може досягти мети зростання фінансових результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він виконує жорсткий контроль за своїми видатками.

3.2 Сучасна банківська система ,проблеми та перспективи її розвитку

Аналізуючи рейтинг банків України станом 2008-2009 р.(Додаток В) можна зробити висновки що до кращих банків України входять Приватбанк,Укрексімбанк,Ощадбанк, Райффайзен Банк Аваль,Уксиббанк.В додатку 3 наведені основні показники банківської діяльності банків України.

Аналіз стану банківського сектору української економіки дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентноздатності українських банків і створення в країні банківської системи світового рівня. Такими проблемами є:

1. Висока концентрація капіталу у групі найбільших банків.

2. Низький рівень капіталізації більшості комерційних банків України штовхає їх проводити агресивну політику, спрямовану на досягнення високого рівня прибутку (з цією метою здійснювалася і діяльність банків у країні під час інфляційних процесів, які створювали враження легкого заробляння грошей, що призвело до процвітання спекулятивних угод в інфляційному кліматі та негативно вплинуло на довіру населення до банків).

3. Низькі обсяги кредитування реального сектора економіки, що головним чином пояснюється різким збільшенням процентних ставок за державними короткостроковими зобов'язаннями, у зв'язку з чим банки змушені були скоротити кредитування приватного сектору для задоволення більш високого попиту на державні кредити та неефективністю податкової системи, яка негативно впливає на рентабельність багатьох господарських суб'єктів, а також практичною відсутністю механізмів масового споживчого кредитування та фінансування житла..

4. Проблема надійності і забезпеченості виданих кредитів. Небезпечною є тенденція залучення ресурсів вкладників, які не забезпечені власним капіталом, з подальшим виходом на ринок позикових капіталів без утворення резервів для покриття кредитних ризиків. Така політика загрожує обернутися катастрофічними наслідками у разі навіть короткострокової дестабілізації фінансового ринку.

5. Проблема незабезпечених, ненадійних кредитів викликає одну з найсерйозніших проблем сучасного банківського сектору України - велику частку проблемних кредитів у кредитному портфелі комерційних банків, що зумовлює низьку ліквідність банків, існування багатьох збиткових банків із “негативним” кредитним портфелем, банків, які перебувають у режимі фінансового оздоровлення або у стані ліквідації. Половина з проблемних банків перебуває у стадії ліквідації. Унаслідок цього знизились миттєва та загальна ліквідність і платоспроможність значної кількості банків, значно погіршився фінансовий стан найбільших банків, активи яких становлять більше половини активів усіх комерційних банків України.

6. Кадрова проблема, що включає у себе недостатній рівень кваліфікації менеджерів і спеціалістів та брак досвіду банківського персоналу. Ця проблема особливо гостра для тих комерційних банків, до керівництва якими в час "піку", їхнього утворення часто приходили люди без елементарної економічної підготовки, не кажучи вже про спеціалізовану банківську. Нині цю проблему практично розв'язано у кількісному плані, проте постає питання якості підготовки фахівців, що потребує узгодження навчального процесу із відповідними запитами банків, враховуючи постійний динамізм фінансового ринку та зміни банківських технологій здійснення різноманітних операцій.

7.Проблему низького рівня менеджменту складає і проблема браку наукових рекомендацій щодо вибору сфер діяльності, пунктів та місць розташування банків, слабка наукова обгрунтованість аналітичної бази, недостатня увага до стратегічних проблем розвитку. Практично в усіх сферах банківської діяльності здебільшого відсутні середньо- та довгострокові стратегії, переважно діють короткострокові, розраховані на три - шість місяців або один рік, тоді як, наприклад, ринок кредитних ресурсів, як і будь-який інший сегмент ринку, потребує стратегічного бачення соціально-економічних процесів

Для розв'язання наведених проблем необхідно здійснити такі заходи:

1)   Кабінет Міністрів повинен здійснювати фінансово-економічну політику, спрямовану на підвищення ефективності державних підприємств;

2)   удосконалити податкову систему країни;

3)   розвивати та стимулювати приватну власність;

4)   оптимізувати ризик-менеджмент;

5)   швидкими темпами проводити реорганізацію, об'єднання або ліквідацію проблемних банків;

6)   налагодити роботу Фонду гарантування вкладів населення та зробити її ефективною;

7)   створити сприятливий інвестиційний клімат, атмосферу масового інвестування в українську економіку;

8)   запровадити цілодобове надання банківських послуг

9)   розвивати кредитування малого бізнесу;

10)розвивати взаємовідносини банків з клієнтами;

11)зміцнювати фінансовий потенціал шляхом залучення нових акціонерів та збільшувати капітал за рахунок розширення клієнтської бази;

12)розвивати і надалі удосконалювати законодавство і нормативну базу;

Таким чином, для ефективного проведення змін з метою підвищення конкурентноздатності банківського сектора необхідне поєднання сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов, які б разом створили певне позитивне середовище для функціонування і успішної діяльності банків України.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Центральну функцію комплексного аналізу банківської діяльності, яку він виконує в банку, можна назвати пошук резервів підвищення ефективності функціонування на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики. Це дозволяє оптимізувати структуру активів та пасивів з метою максимізації прибутку банку.

Проведення комплексного аналізу банківської діяльності є запорукою успіху для будь-якого комерційного банку. Результати аналізу служать необхідним інформаційним джерелом для керівництва банку; за їх допомогою приймаються управлінські рішення по регулюванню банківської діяльності.

При проведенні аналізу діяльності комерційного банку необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили отримати дійсну та повну інформацію про банк: його фінансовий стан, результати діяльності. Такою інформацією можуть бути: баланс банку, звіти про прибутки та видатки, данні про рахунки аналітичного обліку тощо.

Аналіз активів комерційного банку припускає аналіз структури його активних операцій і оцінку економічної діяльності і ризикованості окремих операцій. Це найбільш важлива стадія аналізу діяльності комерційного банку, тому що структура і якість активів в значній мірі обумовлюють ліквідність та платоспроможність банку і в кінцевому рахунку - його надійність та прибутковість.

Аналізуючи напрямки використання засобів, порівнюють отриману інформацію з аналогічними даними інших банків, а також відзначають зміни протягом досліджуваного інтервалу часу. Кількісний аналіз на підставі даних балансу комерційного банку й аналітичного обліку є одним з основних етапів аналізу структури активів. При цьому визначають питому вагу різних статей активу балансу і їхню значимість для банку.

Аналіз досліджень показує, що для створення економіко-математичної моделі ризиків необхідно:

· відокремити ризики від факторів, що їх викликають;

· розглянути поняття та визначення відомі в літературі й банківській практиці ризиків та дати із загалом прийнятих класичних позицій їх визначення.

Аналіз банківської діяльності є одним з найважливіших напрямків економічної роботи ( і чим більший банк, тим більше значення має правильна організація його роботи в цілому та на кожній ділянці) і повинен вирішувати такі завдання:

1.  Дати точну оцінку стану об’єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного.

2.  Розкрити можливості і шляхи зміни стану об’єкта з фактичного на належний.

3.  Підготувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

При розробці методики рейтингового оцінювання необхідно враховувати специфічні потреби користувачів, до яких належать: керівництво, працівники банку та його акціонери (внутрішні користувачі); органи банківського нагляду, банки кореспонденти, клієнти, конкуренти, рейтингові агентства, засоби масової інформації (зовнішні користувачі). На мою думку, незалежно від специфічних вимог користувачів доцільно розробити універсальний методологічний підхід до побудови рейтингової системи оцінювання комерційних банків. При цьому необхідно мінімізувати вплив суб’єктивного чинника на оцінювання діяльності комерційних банків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Закон України "Про банки і банківську діяльність" (із змінами і доповненнями). - К., 1991.

2.      Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121 -III // Комп'ютерно-правова система "Ліга Закон".

3.  Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Комп'ютерно-правова система "Ліга Закон".

4.      Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 року №2346-ІП // Комп'ютерно-правова система "Ліга Закон".

.        Андрєєв А. Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні Банківська справа. - 2011. №4, 35-37с.

.        Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 2009р. - 237с.

.        Банківська енциклопедія // Під ред. д.е.н. проф. Мороза А.М. - К.: Лібра, 2005р. - 327с.

.        Банківська справа: Навчальний посібник // За ред. проф. Р.Т.Тиркола - Тернпіль: Карт-бланки, 2001р. - 314с.

.        Банківські операції:Підручник // А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф. Пуховіна та ін. - К.: КНЕУ, 2000р. - 384с.

.        Білецька Н. Розрахунок доходів і витрат банку внаслідок впровадження Національної системи масових електронних платежів // Банківська справа. - 2003р. №4, 48-58с.

.        Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Тов. “Знання”, КОО, 2012р. - 255с.

.        Вступ до банківської справи: Учбовий псібник // За ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 2008р. - 344с.

.        Морочко М. Павлік Т. Розвиток банківських послуг у всесвітній мережі Інтернет // Фінанси України, 2001р. №9, 131-135с.

14.    Онищенко В.О. Основи банківської справи: Навчальний посібник. - Полтава: ПДТУ, 2009р., 163с.

15.    Романенко Л.Ф. Банківський маркетинг: Монографія. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001. - 484 с.

16.    Романенко Л.Ф. Особливості використання комерційними банками нетрадиційних банківських продуктів // Фінанси України. - 2001. -№11.-С 114-118.

.        Роуз П. Банковский менеджмент. - М.: Дело Лтд. - 1995. - С. 521 с.

.        Руденко Л.В, Подольська В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: НМЦ Укоопосвіта, 2010.-422с.

19.Тарасовець О.М. Перспективи розвитку банківських послуг // Фінанси України. - 2004 - № 1. - С. 91-95

.Фінанси підприємств: Підручник // Під ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. 2-ге вид. - К.: КНЕУ, 1999р., 384с.

21.Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2009.-535 с.

Додаток А

Класифікація рейтингу банків

Додаток Б

Звіт про прибутки та збитки банку

Додаток В

Рейтингова оцінка банків за основними показниками