Розробка проекту комп’ютерної мережі магазинів

Розробка проекту комп’ютерної мережі магазинів

Зміст

Вступ

. Характеристика об'єкту проектування/дослідження

.1. Комп’ютерна мережа

.2. VPN

. Огляд літературних джерел

. Основна частина

.1 Вибір та обґрунтування компонентів мережі

.2 Вибір клієнтської частини

.3 Вибір комунікаційного обладнання

.4 Вибір прикладного програмного забезпечення

.5 Опис фізичної та логічної структури мережі

.6 Принципова схема топології мережі та cхема логічної структури мережі

.7 Маршрутизація

.8 Налаштування сервісів даної мережі

.9 Кошторис обладнання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасній людині важко уявити собі життя без різних засобів зв’язку. Пошта, телефон, радіо та інші комунікації перетворили людство в єдиний “живий” організм, змусивши його обробляти величезний потік інформації. Підручним засобом для обробки інформації став комп’ютер.

Однак масове використання окремих, не взаємозв’язаних комп’ютерів породжує ряд серйозних проблем: як зберігати використовувану інформацію, як зробити її загальнодоступною, як обмінюватися цією інформацією з іншими користувачами, як спільно використовувати дорогі ресурси (диски, принтери, сканери, модеми) декільком користувачам. Рішенням цих проблем є об’єднання комп’ютерів у єдину комунікаційну систему - комп’ютерну мережу.

Комп’ютерні мережі створюються з метою організації обміну інформацією між комп’ютерами, що входять до їх складу. Сучасні комп’ютерні мережі, основною з яких є мережа Інтернет, дозволяють нам, не залишаючи власної домівки або місця роботи, отримувати потрібну інформацію майже з будь-якої точки земної кулі: із сусідньої квартири, з урядових організацій, із музеїв та бібліотек усього світу тощо.

Навіщо об’єднувати комп’ютери в мережу? Для цього можна привести три аргументи.

По-перше, для 10 користувачів разом знадобиться дискового простору менше ніж кожному, тому що вони зможуть користуватись одними копіями файлів даних і прикладного програмного забезпечення. Це дає економію в можливості придбати накопичувач меншої ємкості,також можна придбати один принтер на групу користувачів.

По-друге, зменшується вартість обслуговування ПК. Якщо Ви використовуєте локальну мережу для сумісного використання декількома користувачами, то Ви легко централізуєте адміністрування інформації на диску. При відсутності комп’ютерна мережа співробітникам потрібно було б використовувати дискети для обміну файлів.

Третій аргумент пов’язаний з програмним забезпеченням, і він є найвагомішим на користь мережі. Зростаюча кількість програмних продуктів для ПК розпізнає комп’ютерна мережа і призначена для використання багатьма користувачами. Такі програмні продукти є мережевими, вони координують всі звернення до центрального файлу і дозволяють багатьом користувачам отримати одночасний доступ до однієї і тієї ж інформації.

Таким чином, комп’ютерні мережі дозволяють зекономити кошти. Причому економія на апаратних засобах складає лише невелику частину, а основна економія пов’язання із зменшенням непродуктивних витрат робочого часу співробітниками.

Метою курсового проектування є розробка проекту комп’ютерної мережі магазинів. У процесі роботи потрібно розробити проект мережі, описати всі складові мережі і провести вартісну оцінку мережі.

У результаті зробленого курсового проекту потрібно отримати мережу для п’яти магазинів, що мають профіль діяльності - купівля-продаж товарів. Ці магазини територіально розташовані в різних місцях. Зв’язок повинен відбуватись через виділена телефонна лінія, тунель через Internet . Також необхідно використати сервіс для роботи 1С Бухгалтерія.

. Характеристика об'єкту проектування/дослідження

.1 З терміном «мережа» ми зустрічаємося дуже часто: мережа магазинів, мережа водопостачання в місті, телефонна мережа тощо

Мережа - це сукупність взаємопов'язаних об'єктів, що мають однакове призначення та спільні властивості. До будь-якої мережі може входити різна кількість об'єктів - від двох до великої кількості.

Комп'ютери також можуть бути об'єднані в мережу. Але щоб вони були об'єднані між собою, погрібні додаткові пристрої та спеціальне програмне забезпечення.

Комп’ютерна мережа - сукупність комп'ютерів та інших пристроїв, з'єднаних між собою для обміну даними і спільного використання пристроїв. Комп'ютери об'єднують між собою для того, щоб: отримати доступ до об'єктів файлової системи комп'ютерів мережі; перемістити дані з одного комп'ютера на інший комп'ютер мережі; отримати доступ до мережного пристрою, наприклад принтера, з можливістю друкування на ньому власних документів.

Одну з перших комп'ютерних мереж було створено й використано в 1960-х роках у США військовими.

Залежно від кількості комп'ютерів у мережі та площі, на якій вони розміщені, розрізняють локальну і глобальну комп'ютерні мережі.

Локальна мережа - це комп'ютерна мережа, що об'єднує комп'ютери та інші пристрої, розміщені на порівняно невеликій відстані один від одного.

Локальними є мережі в магазині, будинку, офісі. На рисунку 1 зображено приклад побудови локальної мережі.

Рис. 1

мережа комунікаційний програмний топологія

Глобальна мережа - мережа, що об'єднує комп'ютерні мережі та окремі комп'ютери, розміщені в різних частинах світу. Найвідомішою глобальною мережею є Інтернет.

Назва Інтернет походить від англ. inter - між, net - мережа, і означає - мережа мереж.

Істотною відмінністю локальних і глобальних мереж, крім площі, на якій розміщено комп'ютери, є використання різних форм подання даних під час їх передавання. У локальних мережах дані передаються так, як вони зберігаються й опрацьовуються в комп'ютері.

Сьогодні розвиток технологій відбувається настільки стрімко, що межа між локальною і глобальною мережею стирається. Пристрої для під'єднання до мережі Інтернет вбудовують не лише в комп'ютери, а й у мобільні телефони.

Класифікація комп’ютерних мереж

         за географічною площею: глобальні, регіональні, корпоративні, локальні

         за сферою застосування: побутові, офісні, промислові

         за топологією: шина, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна

         за середовищем передачі: симетричний кабель, коаксіальний кабель, вита пара, волоконно-оптичний кабель, інфрачервоне, мікрохвильове випромінювання.

         за набором протоколів.

Особливе значення займає класифікація по територіальній ознаці, тобто по величині території, що покриває мережа. І для цього є вагомі причини, тому що відмінності технологій локальних і глобальних мереж дуже значні, незважаючи на їхнє постійне зближення.

Класифікуючи мережі по територіальній ознаці, розрізняють:

         локальні (Local Area Networks - LAN) мережі;

         глобальні (Wide Area Networks - WAN) мережі;

         міські (Metropolitan Area Networks - MAN) мережі.- зосереджені на території не більше 1-2 км; побудовані з використанням дорогих високоякісних ліній зв’язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи передачі даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядку 100 Мбіт/с, Надавані послуги відрізняються широкою розмаїтістю й звичайно передбачають реалізацію в режимі on-line.- поєднують комп’ютери, розосереджені на відстані сотень і тисяч кілометрів. Часто використовуються вже існуючі не дуже якісні лінії зв’язку. Більше низькі, ніж у локальних мережах, швидкості передачі даних (десятки кілобіт за секунду) обмежують набір надаваних послуг передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі, з використанням електронної пошти. Для стійкої передачі дискретних даних застосовуються більш складні методи й устаткування, ніж у локальних мережах.- займають проміжне положення між локальними й глобальними мережами. При досить більших відстанях між вузлами (десятки кілометрів) вони мають якісні лінії зв’язку й високих швидкостей обміну, іноді навіть більше високими, ніж у класичних локальних мережах. Як і у випадку локальних мереж, при побудові MAN уже існуючі лінії зв’язку не використовуються, а прокладаються заново.

Тут варто згадати про таких найважливіших поняттях теорії мереж, як абонент, сервер, клієнт.

Абонент (вузол, хост, станція) - це пристрій, підключений до мережі, який приймає активну участь в інформаційному обміні. Найчастіше абонентом (вузлом) мережі є комп'ютер, але абонентом також може бути, наприклад, мережний принтер або інший периферійний пристрій, що має можливість прямо підключатися до мережі.

Сервером називається абонент (вузол) мережі, що надає свої ресурси іншим абонентам, але сам не використовує їхні ресурси. Таким чином, він обслуговує мережу. Серверів у мережі може бути небагато, і зовсім не обов'язково, що сервер - найпотужніший комп'ютер. Виділений (dedicated) сервер - це сервер, що займається тільки мережними завданнями. Невиділений сервер може крім обслуговування мережі виконувати й інші завдання. Специфічний тип сервера - це мережний принтер.

Клієнтом називається абонент мережі, що тільки використовує мережні ресурси, але сам свої ресурси в мережу не віддає, тобто мережа його обслуговує, а він нею тільки користується. Комп'ютер-клієнт також часто називають робочою станцією. У принципі кожен комп'ютер може бути одночасно як клієнтом, так і сервером.

.2 Віртуальна приватна мережа (virtual private network, VPN)

розширює приватну мережу, дозволяючи виконувати підключення через загальнодоступні мережі (наприклад, Інтернет).Віртуальна приватна мережа дозволяє двом комп'ютерам обмінюватися даними через загальнодоступну мережу з імітацією приватного підключення «точка-точка». Робота з віртуальною приватною мережею пов'язана з її створенням і налаштуванням.

Для імітації зв'язку «точка-точка» дані групуються (інкапсулюються) в пакети з додаванням заголовка, що містить відомості про маршрутизації, які дозволяють переданим даним досягти точки призначення в процесі передачі через загальнодоступну мережу. Крім того, для імітації зв'язку «точка-точка» дані шифруються з метою безпеки. Пакети, які можуть бути перехоплені в загальнодоступній мережі, неможливо розшифрувати без ключів шифрування. З'єднання, в якому приватні дані інкапсульовані і зашифровані, називається віртуальним приватним підключенням (VPN-підключенням).

Користувачі, які працюють вдома або перебувають у дорозі, можуть застосовувати VPN-підключення для віддаленого з'єднання з сервером організації з використанням інфраструктури загальнодоступної мережі (наприклад, Інтернету). З точки зору користувача VPN-підключення виглядає як пряме з'єднання «точка-точка» між його комп'ютером (клієнтом VPN) і сервером організації (сервером VPN). Конкретна інфраструктура загальнодоступної мережі значення не має, оскільки логічно дані передаються через виділене приватне підключення.

Організації можуть також використовувати VPN-підключення для здійснення маршрутизації з'єднання між географічно розділеними підрозділами або підключатися до серверів інших організацій через загальнодоступні мережі з підтримкою безпечного зв'язку. Маршрутизовані VPN-підключення через Інтернет логічно виглядають як виділені підключення через глобальну мережу (виділені WAN-підключення).

За допомогою віддаленого доступу і маршрутизації підключень можна використовувати локальні комутовані або виділені лінії для з'єднання з постачальником послуг Інтернету та організації VPN-підключення.класифікують за типом використовуваного середовища таким чином:

         Захищені (найпоширеніший варіант віртуальних приватних мереж. З його допомогою можливо створити надійну і захищену підмережу на основі ненадійної мережі, зазвичай, Інтернету. Прикладом захищених протоколів VPN є: Ipsec, SSL та PPTP. Прикладом використання протоколу SSL є програмне забезпечення OpenVPN);

         Довірчі (використовують у випадках, коли середовище, яким передають дані, можна вважати надійним і необхідно вирішити лише завдання створення віртуальної підмережі в рамках більшої мережі. Питання забезпечення безпеки стають неактуальними. Прикладами подібних VPN рішень є: Multi-protocol label switching (MPLS) і L2tp (Layer 2 Tunnelling Protocol)).

Захист інформації

Захист інформації в розумінні VPN включає в себе шифрування (encryption), підтвердження справжності (authentication) та контроль доступу (access control). Кодування увазі шифрування переданої через VPN інформації. Читати всі отримані дані може лише володар ключа до шифру. Найбільш часто використовуваними в VPN-рішеннях алгоритмами кодування в наш час є DES, Triple DES і різні реалізації AES. Підтвердження справжності включає в себе перевірку цілісності даних та ідентифікацію осіб та об'єктів, задіяних у VPN. Перша гарантує, що дані дійшли до адресата саме в тому вигляді, в якому були послані. Найпопулярніші алгоритми перевірки цілісності даних на сьогодні - MD5 і SHA1. Контроль трафіку у разі визначення і керування пріоритетами використання пропускної смуги VPN. З його допомогою ми можемо встановити різні пропускні смуги для мережевих додатків і сервісів в залежності від ступеня їхньої важливості.

Client / Server VPN Забезпечує захист переданих даних між двома вузлами(не мережами) корпоративної мережі. Особливість даного варіанту в тому, що VPN будується між вузлами, що перебувають, як правило, в одному сегменті мережі, наприклад, між робочою станцією і сервером. Така необхідність часто виникає в тих випадках, коли в одній фізичній мережі необхідно створити декілька логічних мереж. Наприклад, коли треба розділити трафік між фінансовим департаментом та відділом кадрів, що звертаються до серверів, які знаходяться в одному фізичному сегменті. Цей варіант схожий на технологію VLAN <#"785247.files/image002.jpg">

С: Бухгалтерія забезпечує рішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продаж і т.д. Крім того, інформацію про окремі види діяльності, торгові і виробничі операції, можуть вводити співробітники суміжних служб підприємства, що не є бухгалтерами. В останньому випадку за бухгалтерською службою залишається методичне керівництво і контроль за настройками інформаційної бази, що забезпечують автоматичне віддзеркалення документів в бухгалтерському і податковому обліку.

.2 Вибір клієнтської частини

Се́рвер (англ. <#"785247.files/image003.jpg">

Рис. 2. Загальна структура VPN-сервера.

3.6 Принципова схема топології мережі та схема логічної структури мережі

Під топологією (компонуванням, конфігурацією, структурою) комп’ютерної мережі звичайно розуміється фізичне розташування комп’ютерів мережі друг щодо друга й спосіб з’єднання їхніми лініями зв’язку. Важливо відзначити, що поняття топології ставиться, насамперед, до локальних мереж, у яких структуру зв’язків можна легко простежити. У глобальних мережах структура зв’язків звичайно схована від користувачів не занадто важлива, тому що кожний сеанс зв’язку може виконуватися по своєму власному шляху.

Топологія визначає вимоги до устаткування, тип використовуваного кабелю, можливі й найбільш зручні методи керування обміном, надійність роботи, можливості розширення мережі.

Існує три основних топології мережі:

1.      шина (bus), при якій всі комп’ютери паралельно підключаються до однієї лінії зв’язку й інформація від кожного комп’ютера одночасно передається всім іншим комп’ютерам (рис. 3);

2.      зірка (star), при якій до одного центрального комп’ютера приєднуються інші периферійні комп’ютери, причому кожний з них використовує свою окрему лінію зв’язку (рис. 4);

.        кільце (ring), при якій кожний комп’ютер передає інформацію завжди тільки одному комп’ютеру, наступному в ланцюжку, а одержує інформацію тільки від попереднього комп’ютера в ланцюжку, і цей ланцюжок замкнутий в «кільце» (рис. 5).

Рис. 3. Мережна топологія «шина»

Рис. 4. Мережна топологія «зірка»

Рис. 5. Мережна топологія «кільце»

На практиці нерідко використовують і комбінації базових топологій, але більшість мереж орієнтовані саме на ці три. Розглянемо тепер коротко особливості перерахованих мережних топологій.

Зірка - це єдина топологія мережі з явно виділеним центром, до якого підключаються всі інші абоненти. Обмін інформацією йде винятково через центральний комп'ютер, на який лягає більше навантаження, тому нічим іншим, крім мережі, він, як правило, займатися не може. Зрозуміло, що мережне устаткування центрального абонента повинно бути істотно складнішим, чим устаткування периферійних абонентів. Звичайно центральний комп'ютер найпотужніший, саме на нього покладають всі функції по керуванню обміном. Ніякі конфлікти в мережі з топологією зірка в принципі неможливі, тому що керування повністю централізоване.

Якщо говорити про стійкість зірки до відмов комп'ютерів, то вихід з ладу периферійного комп'ютера або його мережного встаткування ніяк не відбивається на функціонуванні мережі, зате будь-яка відмова центрального комп'ютера робить мережу повністю непрацездатною. У зв'язку із цим повинні прийматися спеціальні заходи щодо підвищення надійності центрального комп'ютера і його мережної апаратури.

Рис. 3.Схема мережі магазинів.

.7 Маршрутизація

Маршрутизація VPN і шифрування трафіку при використанні wafers.cc сервісу відбувається автоматично, всі DNS-сервери, а також маршрути при використанні VPN задаються сервером, ніякої ручної настройки VPN робити не треба.

Досвідчені користувачі можуть міняти маршрутизацію VPN за допомогою команд консолі. Як тільки відбувається розрив з'єднання, маршрут повертається назад.

Що ж таке маршрутизація VPN? Це маршрут (дорога) по якому йтиме обмін даними від вашого комп'ютера і назад, при підключенні VPN з'єднання ви фактично маєте тунель, зашифрований 128 бітовим ключем, від свого комп'ютера до сервера. Подивитись як відбувається обмін даними можна з консолі командами консолі.

Таблиця маршрутизації містить :

         IP адреса мережі або вузла;

         маску підмережі (для IPv4 - мереж маска/32(255.255.255.255));

         шлюз, це адреса через який роздається інтернет, на який йдуть ваші пакети і звідки ви їх приймаєте;

         інтерфейс (залежно від операційної системи);

         метрика в числовому вираженні. Чим менше ця цифра тим коротше маршрут.

Якщо ви використовуєте VPN2+, то відповідно ваш маршрут буде лежати через 2 сервера, при чому другий сервер абсолютно не знатиме вашу реальну IP-адресу, він побачить тільки IP-адресу першого сервера. Тому цей спосіб ще більш анонімний, але він трохи повільніший.

.8 Налаштування сервісів даної мережі

Підключення до VPN віддаленого користувача робиться за допомогою сервера доступу, який підключений як до внутрішньої, так і до зовнішньої (загальнодоступною) мережі. При підключенні віддаленого користувача (або при установці з'єднання з іншою захищеною мережею) сервер доступу вимагає проходження процесу ідентифікації <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>, а потім процесу аутентифікації <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>. Після успішного проходження обох процесів, віддалений користувач (віддалена мережа) наділяється повноваженнями для роботи в мережі, тобто відбувається процес авторизації <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>.

Налаштування інтернету за допомогою VPN

На комп’ютерах (далі - машини), необхідно налаштувати спеціальне VPN з’єднання. У загальних рисах це включає в себе конфігурування імені ви-пі-ен сервера, його адреси та пароля, необхідного для успішного коннекта. Але ж все ОС різні! Розглянемо найпопулярніші з використовуваних.

Налаштування VPN підключення в Windows XP

-        Пуск - Настройка - Панель управління - Мережеві підключення. (Шлях може злегка відрізнятися «завдяки» пропатченних оной системи у автора)

         Знаходимо розділ «Мережеві завдання» - створення нового підключення

         Нічого цікавого, лише безинтересно привітання майстра. «Далі»

         Отметчаем «Підключити до мережі на робочому місці», клікаєм на «Далі».

         «Підключення до віртуальної приватної мережі». Знову «Далі».

         Час креативу. Задаємо зручне для вас ім’я майбутньої мережі. І що ж? Так, «Далі».

         Дзвонимо провайдеру, дізнаємося адресу VPN-сервера. Або ім’я, що у вас прийнято за основу. У мене - адресу. Так, телефон далеко не прибирайте і провайдеру не грубо - скоро зрозумієте, в чому сіль.

         Завершуємо роботу майстра підключень, бажано поставте галочку - ярлик з’єднання з’явиться у вас на робочому столі.

Після цього з’єднання відбудеться автоматично. Вам лише потрібно ввести логін і пароль. Час для другого дзвінка провайдеру!

Створене вами VPN-з’єднання так само можна редагувати і виконувати з ним ряд дій за допомогою контекстного меню.

Все більше користувачів відправляють ХР в небуття. І причиною цьому являєть ся чудова ОС нового покоління - Windows 7.

Для створення VPN-з’єднання в ОС Win7 слідуйте наведеним нижче алгоритмом. Він у чомусь схожий з вищевикладеним алгоритмом для XP, але є суттєві деталі, ігнорувати які не можна.

         Пуск - Панель управління - Центр мережних підключень і спільного доступу

         Зліва знайдіть «установка підключення або мережі», натисніть.

         «Підключення до робочого місця», тиснемо «Далі».

         На чемний питання системи відповідаємо: «Ні, створити нове підключення» і натискаємо «Далі».

         Клікаємо по «Використовувати моє підключення до Інтернету». З підключенням визначимося пізніше, вибираємо пункт «відкласти рішення». Press «Далі» button.

         В поле «адреса» вводимо ім’я (або адресу!) вашого VPN-сервера. В поле «ім’я» вводимо прийнятне для вас назву майбутнього з’єднання.

         Дозволяємо (або забороняємо) іншим користувачем локальної машини підключення через створене з’єднання. Галочка «Дозволити використовувати це підключення іншим користувачам». Я заборонив, тобто галочку знімав.

         Вводимо логін і пароль для підключення до віртуальної приватної мережі. Допоможе вам ваш провайдер (XP-шники не з чуток знають, хто це) або системний адміністратор.

         Тиснемо «створити».

Готово! Ви можете розмістити ярлик вашого VPN з’єднання на робочому столі, для цього виведіть його контекстне меню (клік правою клавішею миші по ньому) і виберіть пункт «Створити ярлик». Сміливо натискаємо «Так».

Тепер можна підключатися до VPN. Знаходимо на робочому столі потрібний ярлик, виконуємо подвійний клік на ньому (не обов’язково: можна і правою клавішею миші вивести горезвісне контекстне меню і вибрати «підключити». Або з шкідливості знайти третій шлях: виділити одиничним кліком ярлик і притупнути на клавішу «Enter») .

Рекомендую вам відзначити пункт «Зберігати ім’я користувача та пароль», щоб не вводити пароль кожного разу при установці підключення.

Коли ви запускаєте VPN-з’єднання вперше, система запропонує вам обрати ваше місце розташування. Вибирайте «Громадське місце» і тоді Windows 7 забезпечить вам належну безпеку при роботі. Так, натисніть «Закрити». Аналогічно Windows XP, Seven надає всілякі налаштування вашого VPN-з’єднання.

Щоб відкрити їх, виконуємо клік правою клавішею миші по з’єднанню в списку з’єднань, пункт «властивості». Тут ви можете керувати параметрами шифрування, використовувати інші пристрої в якості модему за умовчанням і так далі.

.9 Кошторис обладнання

Висновки

В даній курсовій роботі було розглянуто проектування мережі для 5 магазинів. В ході даної роботи було розроблено апаратно-програмне вирішення інформаційної системи.

Спроектована мережа є досить сучасною та універсальною. Вона може бути застосована при розробці інформаційної системи довільних магазину майже без змін.

Апаратне вирішення системи є досить потужним, тому є сподівання, що воно не буде фізично та морально застарілим на протязі декількох років. Програмне забезпечення на даному етапі задовольняє всі вимоги, що ставляться до інформаційної системи. Передбачити подальший розвиток можна буде з появою на ринку нових програмних продуктів та технологій більш універсальних, ніж використовувалися в розробленій 1С.

Виконуючи даний курсовий проект були сформульовані і описані цілі використання мережі організації, здійснено вибір розміру і структури мережі, кабельної системи, а також мережевого обладнання, мережевих програмних засобів і способів адміністрування мережі, також проведена вартісна оцінка локальної мережі.

Отже, спроектована мережа даної інформаційної системи відповідає вимогам поставленої задачі та може бути застосована до будь-якого магазину, що має аналогічні завдання.

Список використаної літератури

1. Абрамов В.О., Клименко С.Ю. Базові технології комп’ютерних мереж: навчальний посібник. - К.:Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2011. - 291 с.

. Буров Є.В. Комп'ютерні мережі: Підручник. - Львів: ”Магнолія плюс”,. 2006.

. В. Олифер‚ Н. Олифер. Основы компьютерных сетей. Учебное пособие.- СПб.:

4. Столлингс В. Компьютерные сети, протоколы и технологии Интернета. - СПб.: БХВ. Петербург, 2005. - 832 с.: ил.

5. uk.wikipedia.org/wiki - Вкіпедія - Вільна енциклопедія - Електронний ресурс

. http://comp-net.at.ua/ - Електронний ресурс