Інвестиційна діяльність комерційного банку та її вплив на його фінансовий стан

дипломна робота

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЙОГО ФІНАНСОВИЙ СТАН

ВСТУП

Актуальність теми. Головною тенденцією розвитку світової економіки сьогодення є швидкий розвиток світових фінансових ринків та виникнення новітніх фінансових інструментів, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банківської справи. Основною рисою розвитку банківської діяльності є зростання напрямів, серед яких чільне місце займає інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів.

Актуальність теми пов’язана також із тим, що реформування економіки України супроводжується структурною реорганізацією галузей, розвитком фондових бірж та позабіржових систем, що обслуговують рух грошей і капіталів, концентрацією інвестиційних ресурсів у вітчизняних власників що, в свою чергу, потребує якісних банківських послуг на ринку фінансових послуг України.

Адже комерційні банки як фінансові посередники на ринку грошей і капіталів здатні забезпечити своєчасне і необхідне зустрічне покриття потреби в інвестиціях тимчасово вільними коштами інституційних секторів економіки.

Загальні питання функціонування інвестиційного ринку, а також інвестиційної діяльності комерційних банків займають досить вагоме місце в наукових дослідженнях як за кордоном, так і в Україні. У цьому напрямі активно працюють такі фахівці : Аденьонов Т., Ачкасов А., Балацький О., Бергер Ф., Бірман Г., Бланк І., Брітченко І., Вакарін С., Варнхейген М., Василик О., Версаль Н., Гладких Д., Данилов Ю., Джонк Майкл Дж., ГрінспенЕлан, Жуков Є., Іванов Н., Кириченко О., Кисельов В., Ковбасюк М., Луців Б., Міркін Я., Мовсесян А., Мороз А., Пересада А., Редхед К., Шарп У., Шевчук В., Шклярук С., Юрій С. та інші.

Проте питання співвідношення інвестиційної діяльності комерційних банків у реальному і фінансовому секторах, визначення пріоритетних напрямів удосконалення системи її нормативно-правового забезпечення на сьогодні вивчені недостатньо.

Викладене і стало основою вибору теми дослідження, обґрунтування його мети та визначення завдань, які необхідно вирішити.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є банківська система України, її діяльність в інвестиційній сфері економіки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є механізм інвестиційної діяльності комерційних банків в умовах ринкової трансформації економіки України.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали основні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної фінансової науки в галузі інвестиційної діяльності комерційних банків. Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались загальнонаукові методи системного аналізу, наукового абстрагування, групування, індексів, графічний та інші.

Інформаційною основою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України. Широко використані нормативно-методичні матеріали та статистична інформація Національного банку України, Асоціації українських банків, окремих комерційних банків України, міністерств і відомств, підприємств, організацій, державної податкової адміністрації, різноманітних соціологічних центрів, а також монографії та інші наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є поглиблене дослідження економічної сутності інвестицій, з врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку інвестиційного процесу в сучасних умовах та методичні підходи до оцінки інвестиційних ресурсів банку і на цій основі розроблення шляхів оптимізації інвестиційного портфеля банку.

Досягнення поставленої мети зумовило розв'язання таких завдань:

-       розкрити суть та дати характеристику інвестиційній діяльності банку;

-       дослідити основні класифікаційні ознаки поділу інвестицій;

-       розглянути методи інвестиційної політики комерційних банків з метою ефективного формування інвестиційного портфеля;

-       дослідити інвестиційну діяльність одного з українських банків і її вплив на фінансові показники банку;

-       оцінити перспективи розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків в Україні.

Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості впровадження їх в практику діяльності підрозділів банку, що займаються інвестиційною діяльністю.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття і завдання інвестиційної діяльності комерційних банків. Інвестиційна політика банку

У широкому розумінні слова під інвестиціями прийнято розуміти використання коштів з метою отримання доходу і нарощування капіталу. З цієї точки зору фактично всі активні операції комерційних банків можуть розглядатися як інвестиції. Однак у світовій практиці при класифікації активів комерційних банків поняття інвестицій застосовується здебільшого у вузькому значенні слова, означаючи вкладення коштів банками виключно у цінні папери на тривалі періоди часу. Отримання доходу-одне із завдань інвестиційної діяльності, яка повинна забезпечувати досягнення ще таких важливих цілей як безпека вкладень, їх ріст та ліквідність.

Вимоги щодо дохідності інвестицій, як правило, вищі ніж вимоги до дохідності позичкових операцій банку. Це пов'язано, насамперед, із строками вкладень коштів, оскільки цінні папери купуються банком здебільшого на триваліші строки ніж ті, на які видаються кредити. У цьому випадку платою за додатковий ризик тривалого вкладення капіталів є вищі доходи за цінними паперами. Це безумовно, не означає, що банки не можуть реалізувати цінні папери на вторинному ринку у випадку необхідності, але тоді рівень доходу, що може бути отриманий банком, значно знижується.

Високий рівень дохідності цінних паперів вступає у певне протиріччя з безпекою вкладів, тобто невразливістю інвестицій щодо потрясінь на ринку капіталів і стабільністю в отриманні доходу. Стосовно зростання капіталу, то його не завжди виділяють як пріоритет інвестиційної діяльності. Річ у тім, що дане завдання можуть забезпечити лише окремі види цінних паперів здебільшого акції виробничих компаній передових галузей економіки, що швидко розширяють свою діяльність. У цьому випадку при незначній доходності забезпечується порівняно високий ріст капіталів. Крім того, зростання вкладень у цінні папери може розглядатись і як вигідніший момент ніж, скажемо, зростання їх дохідності. Така вигідність може бути зумовлена, насамперед, особливостями оподаткування в країні, коли для капіталізованої частини доходів, отриманих від інвестицій, встановлюються податкові пільги.

Ще однією важливою метою інвестиційної діяльності є забезпечення належного рівня ліквідності вкладених коштів, яка вказує на можливість порівняно швидко і без втрат перетворити придбані інвесторами цінні папери на безпосередні платіжні засоби. Реалізація даного завдання є особливо важливою для комерційних банків, ліквідність яких - одна з найважливіших умов їх нормального функціонування. Зрозуміло, що знайти на ринку цінні папери, які б відповідали усім цілям інвестування, практично неможливо, оскільки деякі з них вступають у взаємосуперечність. У зв'язку з цим комерційні банки повинні, насамперед, визначити цільові пріоритети своєї інвестиційної діяльності, на основі чого здійснюється вибір тих видів цінних паперів, які найбільше відповідають цілям банку.

Специфіка і закономірності первинного і вторинного руху цінних паперів на ринку визначають особливості їх різноманітних видів та способи їх застосування з урахуванням характеру угод, закладених в основу емісії цінних паперів, порядку регулювання майнових прав або відносин позики, відмінностей у порядку оформлення передачі цінних паперів і правах власника при здійсненні операцій з ними, особливостей отримання доходу та ряду інших параметрів. Однак до інвестиційних можна віднести операції банків далеко не з усіма видами цінних паперів та і не всі види можливих з ними операцій.

Класифікація операцій комерційних банків із цінними паперами приведена на рис. 1.1.

Інвестиційними вважаються операції банку з акціями і облігаціями, тобто видами цінних паперів, які здебільшого відзначаються масовим характером емісії та мають властивість обертатись на вторинному ринку.

Рисунок 1.1 Класифікація операцій комерційних банків із цінними паперами

При цьому до інвестиційних відносяться лише операції, для яких характерним є як вкладення банківського капіталу, так і отримання прибутку. Усі інші операції банків з цінними паперами, пов'язані з їх купівлю - продажем за дорученням клієнта, зберіганням у спеціальних сховищах, управлінням на довірчій основі, заставою, участю у емісії цінних паперів та інші до безпосередньо інвестиційних операцій банку не належать, а є складовою частиною посередницьких, трастових або позичкових операцій.

Основні етапи організації інвестиційних операцій комерційними банками можна подати в такій послідовності:

-    вибір пріоритетних цілей інвестування, розробка на цій основі головних напрямків інвестиційної політики та механізму її реалізації;

-       вибір стратегії інвестиційної діяльності;

-       розробка основ диверсифікації інвестиційного портфеля за різними критеріями;

-       здійснення інвестиційного аналізу і вибір на цій основі конкретних фондових інструментів;

-       безпосередні операції у формуванні портфеля інвестицій та його регулярному оновленню.

Основою операцій, пов'язаних з вкладенням коштів у цінні папери, є інвестиційна політика банку. Вище керівництво банку і рада директорів несуть відповідальність за формування інвестиційної політики. Як правило, повинен бути підготовлений спеціальний письмовий документ. У ньому повинно бути визначено:

основну мету політики;

питому вагу інвестиційних операцій в активах банківського балансу;

оптимальне співвідношення між розмірами боргових зобов'язань та обсягами коштів, що спрямовуються на різні види інвестицій;

оцінку приблизного складу та структури інвестиційного портфеля - види цінних паперів;

механізм корегування складу портфеля;

розрахунок можливих прибутків і збитків від операцій з цінними паперами;

порядок організаційного забезпечення інвестиційної діяльності-умови переміщення і зберігання цінних паперів, ведення архівних матеріалів, розробка програмного забезпечення, визначення відповідальних за проведення інвестиційних операцій.

В цілому розробка інвестиційної політики передбачає вибір шляхів вкладення грошових ресурсів на певний період для забезпечення відповідного рівня дохідності і розширення операцій банку. Оскільки така розробка є організаційно оформленим процесом, для його нормального здійснення банк повинен забезпечити такі передумови:

-  наявність необхідної інформації та надійних джерел її отримання;

-       відпрацьований процес інвестиційної політики та її оперативного перегляду;

-       аналітичний апарат для оцінки і результатів різних інвестиційних проектів та їх впливу на діяльність банку в цілому.

В основі інвестиційної політики кожного банку лежить той чи інший вид стратегії, що застосовується при вкладенні коштів у цінні папери. Як правило, комерційні банки, вкладаючи капітали, орієнтуються на проведення пасивних або активних інвестицій. Пасивна стратегія орієнтована на тривалі строки зберігання цінних паперів з метою отримання доходів від процентів за ними при мінімальному ризику. Активні інвестиційні операції навпаки, спрямовані на швидке отримання максимального прибутку у відносно короткі строки, але це пов'язано із значно більшим ризиком. У результаті переваги тієї чи іншої стратегії в інвестиційній діяльності визначаються цільовими пріоритетами, яких дотримується банк.

За останні роки було розроблено ряд альтернативних стратегій відносно розподілу строків інвестування, кожна з яких має свої переваги та недоліки.

Політика рівномірного розподілу є одним із найпопулярніших підходів до проблеми інвестиційного горизонту, особливо серед невеликих фінансових інститутів. Воно полягає у виборі деякого максимально допустимого строку: наступним інвестуванням у цінні папери в рівній пропорції на кожному з декількох інтервалів в межах цього строку. Припустимо, що керівництво банком прийняло рішення не купувати облігацій або нот з строками дії більше 5 років. Потім банк може вкласти 20 % свого інвестиційного портфеля в цінні папери, до погашення яких залишається рік або менше року, інші 20 % - в цінні папери, які будуть гасити в інтервалі від 1 року до 2 років, інші 20 % - з інтервалом від 2 до 3 років і т.д. в межах п'ятирічного терміну.

Ця стратегія не максимізує дохід від інвестицій, але ц перевагою е зменшення відхилень доходу в ту чи іншу сторону, а також для її проведення не потрібно значних управлінських талантів. Більше того, цей підхід, як правило, приносить інвестиційну гнучкість, тому цінні папери весь час погашаються і забезпечують постійно надходження грошових коштів, якими банк скористатися при появі багатообіцяючих можливостей.

Інша розповсюджена стратегія-політика короткострокового акценту - передбачає купівлю тільки короткострокових цінних паперів і розміщення всіх інвестицій в межах короткого проміжку часу. Наприклад, банківський інвестиційний менеджер може прийняти рішення-інвестувати 100 %- фондів банку, які не задіяні в кредитних операціях і готівкових резервах, в цінні папери, які погашаються через 2 роки або раніше. Цей підхід розглядає інвестиційний портфель перш за все, як джерело ліквідності, а не доходу. Протилежний підхід підкреслює роль інвестиційного портфеля як джерело доходу. Банк може дотримуватись так званої стратегії довгострокового акценту, інвестуючи кошти в облігації з діапазоном строків погашення від 5 до 10 років. Для забезпечення вимог, пов'язаних з ліквідністю, цей банк, можливо, буде в значній мірі користуватися позиками на грошовому ринку.

Об'єднання короткострокового і довгострокового підходів до інвестицій складає стратегію "штанги", у відповідності з якою банк, з однієї сторони, вкладає більшу частину своїх засобів в портфель короткострокових високоліквідних цінних паперів, а з іншої сторони - в довгостроковий портфель облігацій при мінімальних або нульових вкладеннях на проміжні строки. Короткостроковий портфель забезпечує ліквідність, а довгостроковий - дохідність [16,с.37]

Найбільш агресивною із всіх стратегій визначення інвестиційного горизонту є підхід процентних очікувань. Він передбачає постійне оновлення цінних паперів, що зберігаються у банку, у відповідності з поточними прогнозами процентних ставок і економічної кон'юнктури. Цей підхід сукупної якості портфеля або процентних очікувань, передбачає скорочення строків погашення цінних паперів, коли очікується ріст процентних ставок, і навпаки, збільшення строків, коли очікується падіння процентних ставок. Подібний підхід збільшує можливість значних капітальних приростів, але і можливість значних капітальних збитків.

Якщо є перспектива суттєвого виграшу на очікуваній віддачі або е можливість зниження ризику без значних втрат очікуваної дохідності, банки без вагання торгують своїми не заставленими цінними паперами. Вони особливо агресивно настроєні, коли надходження по кредитам малі і продаж цінних паперів, ринкова вартість яких зросла, збільшить чистий дохід і прибуток акціонерів. Але оскільки втрати в результаті торгівлі цінними паперами знижують чистий дохід до сплати податків, портфельні менеджери не люблять йти на подібні втрати, якщо не можуть довести раді директорів, що збитки будуть компенсовані більш високими доходами по новим активам, купленим за рахунок надходжень від продажу цінних паперів. Взагалі, банки торгують цінними паперами, якщо:

а) очікуваний дохід після сплати податків може бути підвищений за допомогою ефективних стратегій податкового управління;.

б) можна зафіксувати більш високу норму доходу на віддаленому кінці кривої доходності, коли планується падіння процентних ставок;

в) ці операції будуть сприяти загальному покращенню якості активів;

г) інвестиційний портфель може бути оновленим на користь цінних паперів більш високої якості без відчутних втрат очікуваного доходу, особливо якщо загострюються проблеми, пов'язані з кредитним портфелем.

Як показав аналіз та данні Асоціації українських банків (АУБ), станом на 01.01.2011 р. провідні позиції на фінансовому ринку по операціях з цінними паперами та формуванню інвестиційного портфеля, займали, “Приватбанк”, “Укрексімбанк”, “Ощадбанк”, “Райффайзен Банк Аваль <#"783873.files/image002.gif">

Рис. 1.2 Структура інвестиційного портфеля

Портфель - зібрані воєдино різні інвестиційні цінності, що служать інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. Формуючи портфель, інвестор виходить зі своїх "портфельних розумінь". "Портфельні розуміння" - це бажання власника коштів мати їх у такій формі й у такому місці, щоб вони були безпечними, ліквідними і високоприбутковими.

Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній стабільний ріст, висока ліквідність. Під безпекою розуміються невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання доходу. Ліквідність інвестиційних цінностей - це їхня здатність швидко і без втрат у ціні перетворюватися в готівку.

Жодна з інвестиційних цінностей не має всіх перерахованих вище властивостей, а тому неминучий компроміс. Якщо цінний папір надійний, то прибутковість буде низькою, тому що ті, хто віддає перевагу надійності, будуть пропонувати високу ціну. Головна мета при формуванні портфеля складається в досягненні найбільш оптимального сполучення між ризиком і доходом для інвестора. Іншими словами, відповідний набір інвестиційних інструментів покликаний знизити ризик втрат вкладника до мінімуму й одночасно збільшити його доход до максимуму [34, c.318].

Методом зниження ризику серйозних втрат служить диверсифікованість портфеля, тобто вкладення коштів у проекти і цінні папери з різними рівнями надійності і прибутковості. Ризик знижується, коли вкладені кошти розподіляються між безліччю різних видів вкладень. Диверсифікованість зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одному елементу портфеля будуть компенсуватися більш високими доходами по іншому. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель різних елементів, прямо не пов'язаних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їхньої ділової активності.

Оптимальна кількість елементів портфеля залежить від можливостей інвестора, найбільш розповсюджена величина - від 8 до 20 різних елементів інвестиційного портфеля. Розглядаючи питання про формування портфеля, інвестор повинний визначити для себе значення основних параметрів, якими він буде керуватися. До основних параметрів інвестиційного портфеля відносяться:

. Тип портфеля. Існує два типи портфелів:

а) портфель, орієнтований на переважне одержання доходу за рахунок високого рівня прибутку від інвестиційних проектів, а також відсотків і дивідендів по цінних паперах;

б) портфель, спрямований на збільшення обсягів виробництва по видах продукції, а також переважний приріст курсової вартості вхідних у нього цінних паперів.

. Сполучення ризику і прибутковості портфеля. У портфель обов'язково повинні входити різні по ризику і прибутковості елементи. Причому, у залежності від намірів інвестора, частки різнодоходних елементів можуть варіюватися. Ця задача випливає з загального принципу, що діє на інвестиційному ринку: чим більш високий потенційний ризик несе інструмент, тим більш високий потенційний доход він повинний мати, і, навпаки, чим нижче ризик, тим нижче ставка доходу.

. Склад портфеля. Первісний склад портфеля визначається в залежності від інвестиційних цілей вкладника - можливе формування портфеля, що пропонує більший або менший ризик. Виходячи з цього інвестор може бути агресивним або консервативним. Агресивний інвестор - інвестор, схильний до значного рівня ризику. У своїй інвестиційній діяльності він наголошує на вкладення в ризиковані папери і проекти. Консервативний інвестор - інвестор, схильний до меншого рівня ризику. Він вкладає кошти в стабільно працюючі підприємства, а також в облігації і короткострокові цінні папери [55, c.67].

. Схема управління портфелем. На практиці існує кілька схем управління портфелем, кожна з яких визначає поведінку інвестора в тій чи іншій ситуації.

Перша схема. Інвестор заздалегідь визначає межі, у рамках яких відбувається поділ інструментів по ризику, терміну і прибутковості, у такий спосіб формуються кошики з визначеними характеристиками. Кожному кошику приділяється визначена фіксована вага (частка) в інвестиційному портфелі. Ця частка залишається постійною з часом. Склад кошиків може змінюватися під впливом різних факторів:

макроекономічної ситуації;

зміни критеріїв інвестора;

змін, які сталися з цінним папером.

Друга схема. Інвестор дотримується гнучкої шкали ваг кошиків в інвестиційному портфелі. Спочатку портфель формується виходячи з визначених вагових співвідношень між кошиками й елементами кошиків. Надалі вони переглядаються в залежності від результатів аналізу фінансової ситуації на ринку й очікуваних змінах кон'юнктури товарного і фінансового попиту.

Підводячи підсумки ми можемо відзначити, що під інвестиційним портфелем банку розуміється сукупність реальних і/чи фінансових інвестицій (цінних паперів), яка придбається банком для одержання прибутку і керується як єдине ціле. Інвестиційний портфель є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується оптимальне для нього співвідношення прибутковості і ризику інвестицій. Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній стабільний ріст, висока ліквідність. Оптимальна кількість елементів портфеля залежить від можливостей інвестора, найбільш розповсюджена величина - від 8 до 20 різних елементів інвестиційного портфеля.

1.3 Механізм управління інвестиційним портфелем комерційного банку

Управління інвестиційним портфелем включає, як і управління будь-яким складним об'єктом зі змінним складом, планування, аналіз і регулювання складу портфеля. Крім того, управління будь-яким портфелем містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. У загальному виді структура управління інвестиційним портфелем показана на рисунку. 1.3.

Рис. 1.3 Структура управління інвестиційним портфелем КБ

Існують два варіанти організації управління інвестиційним портфелем. Перший варіант - це виконання всіх управлінських функцій, пов'язаних з портфелем, його власником на самостійній основі. Другий варіант - це передача всіх або більшої частини функцій по управлінню портфелем іншій особі.

У першому випадку інвестор повинний вирішити наступні задачі по організації управління:

. Визначити цілі (рис. 1.4) і тип портфеля.

. Розробити стратегію і поточну програму управління портфелем.

. Реалізувати операції, що відносяться до управління портфелем.

. Провести аналіз і виявити проблеми.

. Прийняти і реалізувати коригувальні рішення [39, c.92].

В другому випадку основна задача інвестора - правильно визначити об'єкт трасту (інвестиційні, суспільні фонди, спеціалізовані інвестиційні інститути і т.д.) для управління портфелем.

Рис. 1.4 Цілі портфеля інвестиційних проектів

Ці цілі можуть бути альтернативними і відповідати різним типам портфелів. Наприклад, якщо ставиться мета одержання відсотків, то перевага при формуванні портфеля віддається високоризикованим, низьколіквідним, але таким активам, які мають високий прибуток. Якщо ж основна мета інвестора - збереження капіталу, то перевага віддається високонадійним активам з невеликим ризиком, високою ліквідністю, але з заздалегідь відомою невеликою прибутковістю.

Управління портфелем здійснюється в рамках загальної стратегії функціонування банку, відповідно до портфельних стратегій: низького ризику і високої ліквідності; високої прибутковості і високого ризику; довгострокових вкладень; спекулятивна й ін.

Конкретні інвестиційні стратегії визначаються:

. Стратегією функціонування банку.

. Типом і цілями портфеля.

. Станом ринку (його наповненістю і ліквідністю, динамікою процентної ставки, легкістю або ускладненістю залучення позикових коштів, рівнем інфляції).

. Наявністю законодавчих пільг або, навпаки, обмежень на інвестування.

. Загальноекономічними факторами (фаза господарського циклу і т.д.).

. Необхідністю підтримки заданого рівня ліквідності і прибутковості при мінімізації ризику.

. Типом стратегії (короткострокова, середньострокова і довгострокова).

Природно, різні фактори, а отже, і різні стратегії комбінуються між собою, накладаються одна на одну, і внаслідок цього з'являються складні комбіновані варіанти портфельної стратегії. Як уже було зазначено, методи управління інвестиційним портфелем розділяються на активні і пасивні. Пасивне управління припускає створення диверсифікованість портфеля з визначеним рівнем ризику. Такий портфель розрахований на існування в незмінному стані тривалий час. Один зі способів пасивного управління - метод індексного фонду. Індексний фонд - це портфель відображуючий рух обраного біржового індексу, що характеризує стан усього ринку цінних паперів, наприклад, індексу Dow Jones. Портфель буде відбивати рух ринку, якщо частки цінних паперів у портфелі відповідають вазі кожного цінного паперу при підрахунку індексу. Очевидно, що найбільші частки в індексному фонді будуть належати "блакитним фішкам", що мають найбільші обороти на біржі. Активна модель управління припускає відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у нього. Складність задачі формування інвестиційного портфеля полягає в прагненні максимізувати очікувану прибутковість інвестицій при визначеному, прийнятному для інвестора рівні ризику. Оскільки з наявних ринкових інструментів можна створити нескінченну кількість портфелів, інвестора цікавлять тільки ефективні портфелі, кожний з який:

. Забезпечує максимальну очікувану прибутковість для деякого рівня ризику.

. Забезпечує мінімальний ризик для деякого значення очікуваної прибутковості.

З цієї безлічі інвестор вибере оптимальний портфель, що відповідає його інвестиційній стратегії, відношенню до ризику. Чим вище ризики на ринку цінних паперів, тим більше вимог пред'являється до портфельного менеджера по якості управління портфелем. Ця проблема особливо актуальна в тому випадку, якщо ринок цінних паперів мінливий. Під управлінням розуміється застосування до сукупності різних видів цінних паперів визначених методів і технологічних можливостей, що дозволяють: зберегти інвестовані кошти; досягти максимального рівня доходу; забезпечити інвестиційну спрямованість портфеля. Інакше кажучи, процес управління спрямований на збереження основної інвестиційної якості портфеля і тих властивостей, які б відповідали інтересам його власника. Тому необхідне поточне коректування структури портфеля на основі моніторингу факторів, що можуть викликати зміну в складових частинах портфеля. Сукупність застосовуваних до портфеля методів і технічних можливостей представляє спосіб управління, що може бути охарактеризований як «активний» і «пасивний» [18, c.63]. Першим і одним з найбільш дорогих, трудомістких елементів управління, є моніторинг, що представляє собою безупинний детальний аналіз: фондового ринку, тенденцій його розвитку, секторів фондового ринку, інвестиційних якостей цінних паперів. Таким чином, кінцевою метою моніторингу є вибір цінних паперів, що володіють інвестиційними властивостями, що відповідають даному типу портфеля. Моніторинг є основою як активного, так і пасивного способу управління. Активна модель управління припускає ретельне відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у портфель. Моніторинг є базою для прогнозування розміру можливих доходів від інвестиційних коштів і інтенсифікації операцій з цінними паперами.

Менеджер, що займається активним управлінням, повинний зуміти відстежити і придбати найбільш ефективні цінні папери і максимально швидко позбутися від низькодоходних активів. При цьому важливо не допустити зниження вартості портфеля і втрату ним інвестиційних властивостей, а отже, необхідно зіставляти вартість, прибутковість, ризик і інші інвестиційні характеристики «нового» портфеля (тобто враховувати знов придбані цінні папери і продавані низькодоходні) з аналогічними характеристиками наявного «старого» портфеля. Цей метод вимагає значних фінансових витрат, тому що він пов'язаний з інформаційною, аналітичною експертною і торговою активністю на ринку цінних паперів, при якій необхідно використовувати широку базу експертних оцінок і проводити самостійний аналіз, здійснювати прогнози стану ринку цінних паперів і економіки в цілому. Це під силу лише великим банкам або фінансовим компаніям, які мають великий портфель інвестиційних паперів і прагнуть до одержання максимального доходу від професійної роботи на ринку. При цьому не можна не враховувати витрати на зміну складу портфеля, що деякою мірою залежать від форми обміну або так званого «свопінгу».

Пасивне управління припускає створення добре диверсифікованих портфелів із заздалегідь визначеним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Такий підхід можливий при достатній ефективності ринку, насиченого цінними паперами гарної якості. Тривалість існування портфеля припускає стабільність процесів на фондовому ринку. В умовах інфляції, а, отже, існування, в основному, ринку короткострокових цінних паперів, а також нестабільної кон'юнктури фондового ринку такий підхід представляється малоефективним. По-перше, пасивне управління ефективне лише у відношенні до портфеля, що складається з низькоризикованих цінних паперів, а їх на вітчизняному ринку небагато. По-друге, цінні папери повинні бути довгостроковими для того, щоб портфель існував у незмінному стані тривалий час. Це дозволить реалізувати основну перевагу пасивного управління - низький рівень накладних витрат. Відзначимо, що на основі моніторингу здійснюється добір цінних паперів у портфель з гарантованою прибутковістю і мінімальним ризиком. Сигналом до зміни сформованого портфеля служать не ринкові зміни, як у випадку активного управління, а падіння прибутковості портфеля нижче мінімальної. Таким чином, прибутковість є тим індикатором, що змушує змінювати портфель.

Не можна стверджувати, що тільки кон'юнктура фондового ринку визначає спосіб управління портфелем. Вибір тактики управління залежить і від типу портфеля. Скажімо, важко очікувати значного виграшу, якщо до портфелю агресивного росту застосувати тактику «пасивного» управління. Навряд чи будуть виправдані витрати на активне управління, орієнтоване, наприклад, на портфель з регулярним доходом. Вибір тактики управління залежить також від здатності інвестора вибирати цінні папери і прогнозувати стан ринку. Якщо інвестор не має достатніх навичок у виборі цінних паперів або часу здійснення операції, то йому варто створити диверсифікований портфель і тримати ризик на бажаному рівні. Якщо інвестор впевнений, що він може добре прогнозувати стан ринку, йому можна змінювати склад портфелю в залежності від ринкових змін і обраного їм виду управління. Наприклад, пасивний метод управління можливий для портфеля облігацій державної ощадної позики, по яких можливий розрахунок прибутковості, і коливання ринкових цін з позиції окремого інвестора представляються малопривабливим.

Як «активна», так і «пасивна» моделі управління можуть бути здійснені або на основі доручення клієнта і за його рахунок, або на основі договору. Активне управління припускає високі витрати спеціалізованої фінансової установи, що бере на себе всі питання по купівлі-продажу і структурній побудові портфеля цінних паперів клієнта. Формуючи й оптимізуючи портфель з наявних у його розпорядженні коштів інвестора, керуючий здійснює операції з фондовими цінностями, керуючись своїм знанням ринку, обраної стратегії і т.д. Прибуток буде в значній мірі залежати від інвестиційного мистецтва менеджера, а отже, комісійна винагорода буде визначатися відсотком від отриманого прибутку. Даний вид послуг називається «Investment portfolio management treaty» або договором про управління портфелем цінних паперів. Пасивна модель управління зазвичай має на меті передачу коштів спеціалізованій установі, що займається портфельними інвестиціями з метою вкладення цих коштів від імені і з доручення їхнього власника в різні фондові інструменти з метою отримання прибутку. За проведення операцій стягується комісійна винагорода. У закордонній практиці операції такого роду звуться «Private banking» або довірчі банківські операції.

Для оцінки ефективності фінансових інвестицій використовують поняття дохідності інвестицій (simple rate of return, SRR; probability of investments), який є досить простим і тому використовується часто для оцінки діяльності

                                                                                (1.1)

де NP - чистий прибуток за певний інтервал часу;- інвестиційні витрати (вкладення) за цей інтервал часу.

Порівнюючи цей показник із планованим рівнем дохідності, інвестор має можливість зробити висновок, чи справдились його очікування щодо інвестування.

Недоліком цього показника є те, що він не враховує вартості грошей у часі, а також час виникнення грошових потоків та їх узгодженість.

Для короткострокових боргових ЦП їх розміщення часто здійснюється за ціною, що менше їх номінальної вартості, а погашення - за номінальною вартістю. У цьому разі ЦП на ринку буде продаватися з дисконтом.

Норма прибутковості, яку отримає інвестор, залежить від різниці між ціною купівлі - Р і номінальною вартістю N (ціною погашення). Оскільки номінал облігації відомий (або може бути взятий за 100 %), для визначення прибутковості операції досить знати дві величини - ціну купівлі P (або курс K) на дату проведення операції і термін до погашення в днях - t.

Розрахунок ціни придбання P дисконтних облігацій здійснюється з урахуванням простих процентів за річною ставкою Y (у будь-який момент до дати погашення, на первинному або вторинному ринку)

                                                                                                       (1.2)

де t - число днів до погашення;- річна ставка процентів;- номінал;

В - часова база (360 для звичайних; 365 або 366 для точних процентів).

Отже, процес оцінки вартості дисконтної облігації полягає у визначенні сучасної величини елементарного потоку платежів за формулою простих процентів виходячи з необхідної норми прибутковості (ринкової ставки) Y.

Тоді курсова вартість (курс) дисконтної облігації в будь-який момент часу обчислюється за формулою

                                                                                              (1.3)

де t - число днів до погашення на дату оцінки;- річна ставка процентів;

В - часова база (тривалість календарного року - 360 або 365/366 днів).

Ціна процентного боргового зобов’язання з виплатою процентів у момент погашення дорівнює поточній вартості майбутніх потоків платежів, розрахованій за простими процентами, яка забезпечує отримання необхідної норми прибутковості (прибутковість до погашення). З урахуванням накопиченого на момент проведення операції доходу S, вартість Р1, що відповідає необхідній нормі прибутковості Y, може бути визначена з такого співвідношення

                                                                                              (1.4)

де t - число днів до погашення.

При Y = r ринкова вартість зобов’язання на момент випуску буде рівна номіналу (тобто Р1 = N). При Y > r, відповідно P1 < N, і борговий ЦП буде розміщуватися з дисконтом, а у випадку Y < r - з премією (тобто P1 > N). Оскільки випуск облігацій передбачає реєстрацію умов їх випуску із заздалегідь оголошеною дохідністю, на практиці часто трапляються випадки, коли у зв’язку зі змінами на дату реалізації облігацій норми прибутковості, якої вимагають інвестори, процентні облігації навіть у випадку первинного розміщення розміщуються не за номінальною вартістю, а з дисконтом (якщо вимагається вища дохідність від оголошеної) або з премією (якщо інвестори задовольняються дохідністю, нижчою від оголошеної). Оскільки величина S абсолютна величина доходу, накопичена до дати здійснення операції може бути знайдена зі співвідношення

                                                                                         (1.5)

де t1 - кількість днів від моменту випуску до дати операції.

Розрахунок дохідності короткострокових облігацій, які розміщуються з дисконтом, здійснюється за формулою простих процентів. У цьому випадку формула для визначення прибутковості короткострокового зобов’язання може мати такий вигляд

                                                                      (1.6)

де t - число днів до погашення;

Р1 - ціна купівлі;- номінал;

К - курсова вартість;

В - часова база (360 - для звичайних; 365 або 366 - для точних процентів).

Також, використовують більш універсальний показник - ефективна прибутковість (припущення про багаторазове реінвестування більш коректно враховує формула прирощення за складними процентами).

У зв’язку з цим для розрахунку прибутковості короткострокового зобов’язання може бути використана така формула ефективної прибутковості (yield to maturity, YTM)

                                                                                   (1.7)

де t - число днів до погашення;

Р1 - ціна купівлі;- номінал;

В - часова база (360 - для звичайних; 365 або 366 - для точних процентів).

Розрахункові дані щодо прибутковості за різними методами обчислення зведемо для порівняння в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Порівняння прибутковості інвестицій у ЦП за простими (звичайними та точними) і складними процентами

Прості проценти	Кількість днів на рік	Термін обігу облігацій, днів	Ціна придбання, грн	Дохід при погашенні, грн	Прибутковість для інвестора, %
Звичайні проценти	360	90	98,22	1,78	7,25
Точні проценти	365	90	98,22	1,78	7,35
Складні проценти	365	90	98,22	1,78	7,50

Як висновок до приведених розрахунків, зауважимо, що хоча дисконтування за формулою складних процентів проводиться, як правило, лише для довгострокових інвестицій, показник YTM, котрий визначається за формулою складних процентів, може бути використаний для порівняння ефективності операцій, що проводяться з цінними паперами, які мають різні терміни погашення (в тому числі і короткострокових). Але оскільки для різних боргових ЦП періодичність нарахування процентів (сплати доходу) може суттєво відрізнятися, показники YTM будуть незіставними.

Узагальнюючи тепер усе викладене в першому розділі роботи ми можемо констатувати, що інвестиційний портфель банку є тим інструментом, за допомогою якого забезпечується оптимальне для нього співвідношення прибутковості і ризику інвестицій. Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній стабільний ріст, висока ліквідність. Методи управління інвестиційним портфелем розділяються на активні і пасивні. Пасивне управління припускає створення та диверсифікованість портфеля з визначеним рівнем ризику. Такий портфель розрахований на існування в незмінному стані тривалий час. Активна модель управління припускає відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у нього.

Основною метою законодавчого регулювання діяльності банку з інвестиційними цінними паперами є забезпечення стабільності фінансового стану банку, яке досягається за рахунок створення резервів на відшкодування можливих збитків банків від операцій з інвестиційними цінними паперами.

прибутковість інвестиційний портфель банк

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВУ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «КРЕДИТПРОМБАНК»

2.1 Аналіз динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» - стабільний універсальний комерційний банк, який працює на фінансовому ринку України з 1997 року.

Акціонери Кредитпромбанку, серед яких провідні західноєвропейські організації, постійно інвестують у бізнес. ПАТ "Кредитпромбанк" за класифікацією НБУ входить до І групи- "найбільших" банків України.

Банк займає провідні позиції в основних сегментах банківського ринку, обслуговуючи близько 400 тисяч фізичних і більш ніж 10 тисяч юридичних осіб.

Широкий спектр стандартних та інноваційних банківських послуг надається клієнтам через національну мережу точок продажу, в яку за станом на 01.06.2011 входить 12 філій, Київський регіональний департамент та 172 відділення.

Поєднуючи глибоке знання українського ринку з кращими міжнародними практиками, Кредитпромбанк збудував свою систему управління процесами з урахуванням вимог стандарту ISO 9001:2000 і є першим банком в Україні, що отримав міжнародний сертифікат якості.

Банк має багаторічний досвід співпраці з міжнародними фінансовими інститутами, кореспондентські відносини з 223 провідними банками світу у 35 країнах, а також є членом міжбанківських об'єднань, бірж, фондів і міжнародних організацій і платіжних систем:

За (Pi)-рейтингом надійності банків агенції «Експерт-Рейтинг» <#"783873.files/image012.gif">

Рис.2.1 Структура інвестиційного портфелю Кредитпромбанку на 1.01.2010

Рис.2.2 Структура інвестиційного портфелю Кредитпромбанку на 1.01.2011

Динаміка ринкової вартості інвестиційного портфелю банку протягом аналізованого періоду представлена на рисунку 2.3. млн.грн.

Рис.2.3 Динаміка ринкової вартості портфелю Кредитпромбанку, млн. грн.

Відзначимо, що за аналізований період ринкова вартість інвестиційного портфелю “Кредитпромбанку” зросла з 6,78 млн. грн. станом на 1.01.2010 року до 7,87 млн. грн. станом на 1.01.2011 року, абсолютний приріст вартості становив 1,09 млн. грн.; темп приросту - 16,07%.

За аналізований період Кредитпромбанк здійснив операції з цінними паперами в таких обсягах:

·   придбано цінних паперів на суму 2, 34 млн. грн.;

·   продано цінних паперів на суму 3,46 млн. грн.

На підставі цієї інформації ми можемо розрахувати, на яку суму збільшився інвестиційний портфель Кредитпромбанку за рахунок зростання реальної ринкової вартості активів, з яких він складається:

D = P(t+1) - P(t) - B+S                                                                    (2.1)

де D - зростання вартості портфелю за рахунок зростання ринкової вартості активів;(t+1), P(t) - ринкова вартість портфелю на кінець та початок звітного періоду відповідно;

В - придбано цінних паперів;- продано цінних паперів

D = 7,87 - 6,78 - 2,34 + 3,46 =2,21 млн.грн.

Таким чином ми бачимо, що за рахунок зростання ринкових вартостей активів, що входять до портфелю, портфель Кредитпромбанку зріс на 2,21 млн. грн. або на 32,6% по відношенню до його вартості на 1.01.2010 року.

Тепер проаналізуємо майнові та боргові корпоративні цінні папери (акції та облігації) Кредитпромбанку на предмет їх галузевої структури, яка представлена на рисунку 2.4.

Рис 2.4 Галузева структура корпоративних цінних паперів “Кредитпромбанку”у 2010році

Серед корпоративних цінних паперів, які знаходяться в портфелі КБ “Кредитпромбанк”, найбільша питома вага належить цінним паперам підприємств енергетичної галузі - 34,6%; на другому місці зі значним відставанням - цінні папери підприємств металургійної промисловості - 18,7%; на третьому - нафтохімічної - 16,5%. Разом цінні папери цих підприємств складають 69,8% портфелю корпоративних цінних паперів банку. В цілому ж відзначимо, що портфель корпоративних цінних паперів Кредитпромбанку не достатньо диверсифікований за галузями, що певною мірою становить загрозу для інвестицій банку від негативних кон’юнктурних коливань в окремих галузях.

Головним критерієм добору певних цінних паперів до портфелю є їх доходність та ліквідність. Інвестиційний портфель формується таким чином, щоб забезпечити максимальну доходність. При цьому дотримання високої ліквідність цінних паперів необхідне для того, щоб банк мав можливість швидко продати ті цінні папери, по яким склалася несприятлива динаміка курсових вартостей (в певній мірі умова дотримання високої ліквідності присутніх у портфелі цінних паперів є запорукою уникнення значних фінансових втрат, оскільки забезпечує можливість продати цінні папери у разі перевищення граничної межі втрат.)

Представимо тепер в таблиці 2.2 розраховані значення контрольних показників для груп цінних паперів в портфелі банку станом на 1.01.2011 року.

 

Таблиця 2.2

Розрахункові значення контрольних показників за 2010 рік

Показники	Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання	Загалом портфель
Сума, млн. грн.	0,976	0,449	2,495	2,629	1,322	7,871
Частка, %	12,4	5,7	31,7	33,4	16,8	100
Абсолютна ліквідність	0,57	0,41	0,60	0,64	0,68	0,61
Поточна ліквідність	0,67	0,47	0,67	0,78	0,75	0,71
Очікувана доходність, %	24,0	34,0	23,0	16,5	14,0	20,1
Поточний рівень ризику, %	11,50	14,00	6,30	4,50	3,00	6,23

Аналізуючи контрольні показники ми можемо відзначити, що загальна вартість інвестиційного портфелю “Кредитпромбанку” становила 7,871 млн. грн.; найбільша питома вага в портфелі припадає на ОВДП та облігації корпорацій (33,4 та 31,7% відповідно). Очікувана доходність інвестиційного портфелю банку становила 20,1%, при цьому найбільш доходними були акції корпорацій (доходність 34% при питомій вазі в портфелі 5,7%. Загальний рівень ризику інвестиційного портфелю банку становив 6,23%. Зазначимо, що в інвестиційному портфелі банку найбільша питома вага найменш ризикованих інструментів - ОВДП та облігацій корпорацій.

Підводячи тепер підсумки проведеного аналізу динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку «Кредитпромбанк» ми можемо відзначити, що ринкова вартість інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” протягом 2010 року збільшилась на 1,090 млн. грн. або на 16,1%. При цьому змінилась структура портфелю банку в розрізі окремих фінансових інструментів: сума векселів та корпоративних акцій в портфелі зменшилась на 0,068 та 0,08 млн. грн. відповідно. В результаті змінилась структура інвестиційного портфелю банку - збільшилась частка найбільш надійних фінансових інструментів, таких як облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та зовнішні державні зобов’язання (в євро), і відповідно зменшилась частка більш ризикованих інструментів - векселів, корпоративних акцій та облігацій. Збільшення в структурі портфелю банку надійних інструментів пов’язане з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень.

2.2 Факторний аналіз інвестиційного портфеля ПАТ “Кредитпромбанк”

Проведемо факторний аналіз інвестиційного портфелю комерційного банку “Кредитпромбанк”.

В таблиці 2.3 представлена інформація про кількість, середню ринкову ціну одиниці та капіталізовану вартість окремих груп активів в інвестиційному портфелі банку.

Таблиця 2.3 Склад інвестиційного портфелю “Кредитпромбанк”

Активи	на 1.01.2010			на 1.01.2011
	Кількість, штук	Середня ціна, тис грн.	Вартість, тис грн.	Кількість, штук	Середня ціна, тис грн.	Вартість, тис грн.
Векселя	56	18,64	1044	75	13,01	976
Акції корпорацій	25000	0,02	529	26500	0,02	449
Облігації корпорацій	34000	0,07	2353	30000	0,08	2495
ОВДП	100	18,65	1865	150	17,53	2629
Зовнішні державні зобов’язання	250	3,96	990	300	4,41	1322
Загалом	59406	-	6781	57025	-	7871

Одним з методів економічного аналізу є факторний аналіз різних економічних показників. У процесі факторного аналізу йде побудова факторної залежності з наступним аналізом і виявленням впливу кожного окремого фактора на кінцевий результат. Будь-який факторний аналіз починається з моделювання факторної моделі. Сутність побудови моделі полягає в створенні конкретної математичної залежності між факторами. При моделюванні функціональних факторних систем необхідно дотримуватись ряду вимог.

. Фактори, що включаються в модель, повинні реально існувати і мати конкретне фізичне значення.

. Фактори, що входять у систему факторного аналізу, повинні мати причинно-наслідковий зв'язок з досліджуваним показником.

. Факторна модель повинна забезпечувати вимір впливу конкретного фактора на загальний результат.

Тепер визначимо вплив окремих факторів на зміну загальної ринкової вартості інвестиційного портфелю.

Загальна зміна ринкової вартості інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за рахунок обох факторів визначається за такою формулою:

Δ =                                                                        (2.2)

де Р1, Р0 - середня ціна за одну одиницю активів відповідної групи станом на 1.01.2011 та 1.01.2010 відповідно, тис. грн.;, Q0 - кількість активів відповідної групи в натуральному вираженні у складі інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” станом на 1.01.2011 та 1.01.2010 відповідно.

Зміна ринкової вартості інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за рахунок зміни цін на окремі активи визначається за допомогою наступної формули:

Δр =                                                                         (2.3)

Зміна ринкової вартості інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за рахунок зміни кількості окремих груп активів визначається за допомогою наступної формули:

Δq =                                                                         (2.4)

Загальна зміна ринкової вартості інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” = 1090 тис грн.

Зміна ринкової вартості інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за рахунок зміни середніх ринкових цін на окремі активи = - 149,63 тис грн.

Зміна ринкової вартості інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за рахунок зміни кількості окремих груп активів = 1239,63 тис грн.

Отже, ми можемо констатувати, що за рахунок зміни цін на окремі активи в структурі інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” його ринкова вартість скоротилася на 149,63 тис грн.; однак, за рахунок збільшення кількості активів в портфелі його вартість збільшаться на 1239,63 тис грн., а в результаті обопільної дії факторів ринкова вартість інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” зросла на 1090 тис грн.

Далі ми проведемо факторний аналіз зміни середнього рівня доходності за рахунок таких факторів як доходність окремих груп активів та частки цих груп в інвестиційному портфелі банку. В таблиці 2.4, згідно звітних даних банку (Додаток Ж), представлена інформація про доходність окремих груп активів, їх частку в структурі інвестиційного портфелю банку та середній рівень доходності портфелю.

Таблиця 2.4 Доходність та частка окремих груп активів в структурі інвестиційного портфелю,%

Активи	2010 рік		2009 рік
	Доходність	Частка	Доходність	Частка
Векселя	24,0	12,4	21,6	15,4
Акції корпорацій	34,0	5,7	33,5	7,8
Облігації корпорацій	23,0	31,7	34,7
ОВДП	16,5	33,4	14,5	27,5
Зовнішні державні зобов’язання	14,0	16,8	11,5	14,6
Портфель	20,1	100	19,2	100

Тепер проведемо факторний аналіз зміни рівня доходності портфелю.

Зміна середнього рівня доходності портфелю за рахунок зміни доходностей окремих груп активів розраховується за формулою.

Δd =                                                                   (2.5)

- доходність окремої групи активів; f -частка групи в структурі інвестиційного портфелю.

Зміна середнього рівня доходності портфелю за рахунок зміни його структури розраховується за формулою.

Δf =                                                                    (2.6)

Загальна зміна середнього рівня доходності інвестиційного портфелю “Кредитпромбанк” = 0,9%

Зміна середнього рівня доходності інвестиційного портфелю “Кредитпромбанк” за рахунок зміни доходності окремих активів = 1,7%.

Зміна середнього рівня доходності інвестиційного портфелю “Кредитпромбанк” за рахунок зміни структури портфелю = - 0,8%.

Отже, ми можемо констатувати, що за рахунок зміни доходності окремих активи в структурі інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” середній рівень доходності збільшився на 1,7%; однак, за рахунок зміни структури портфелю доходність скоротилась на 0,8%, а в результаті обопільної дії факторів середній рівень доходності інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” збільшився на 0,9%.

Проведемо тепер аналогічний факторний аналіз стосовно рівня ризику інвестиційного портфелю ПАТ “Кредитпромбанку”( Додаток Ж).

Таблиця 2.5 Ризики та частка окремих груп активів в структурі інвестиційного портфелю банку ,%

Активи	2010 рік		2009 рік
	Ризик	Частка	Ризик	Частка
Векселя	11,5	12,4	11,7	15,4
Акції корпорацій	14,0	5,7	14,3	7,8
Облігації корпорацій	6,3	31,7	5,8	34,7
ОВДП	4,5	33,4	4,9	27,5
Зовнішні державні зобов’язання	3,0	16,8	2,8	14,6
Портфель	6,2	100	6,7	100

Загальна зміна середнього рівня ризикованості інвестиційного портфелю ПАТ “Кредитпромбанк” = - 0,5%

Зміна середнього рівня ризику інвестиційного портфелю ПАТ “Кредитпромбанк” за рахунок зміни ризиків по окремих групах активів становить -0,04%.

Зміна середнього рівня ризику інвестиційного портфелю ПАТ “Кредитпромбанк” за рахунок зміни структури портфелю = - 0,46%.

Отже, за рахунок зміни ризиків окремих груп активів в інвестиційному портфелі ПАТ “Кредитпромбанк” середній рівень портфельного ризику скоротився на 0,04%; за рахунок зміни структури портфелю портфельний ризик скоротився більш суттєво - на 0,46%, а в результаті обопільної дії факторів середній рівень портфельного ризику ПАТ “Кредитпромбанк” зменшився на 0,5%.

Підводячи підсумки проведеного факторного аналізу доходності та ризику інвестиційного портфелю “Кредитпромбанку” ми в цілому можемо констатувати успіхи інвестиційних менеджерів Кредитпромбанку, оскільки їм за аналізований період вдалося підвищити доходність портфелю на 0,9% при тому, що рівень портфельного ризику був знижений на 0,5%.

2.3. Оцінка впливу інвестиційної діяльності ПАТ «Кредитпромбанк» на його прибутковість

Абсолютна величина прибутку від операцій банку по управлінню інвестиційним портфелем виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів, отриманих банком від цієї діяльності. Але цей показник не відображає рівня ефективності управління інвестиційним портфелем та ефективності інвестиційних вкладень банку. Маса прибутку від інвестиційної діяльності може зростати при недостатньо ефективному використанні фінансових ресурсів банку. Тому для характеристики ефективності управління інвестиційним портфелем комерційного банку, рівня використання його ресурсів, раціональності здійснених вкладень набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності.

Рівень рентабельності інвестиційного портфелю банку може бути визначений як процентне відношення суми одержаного інвестиційного доходу (в практиці оцінки інвестицій в цінні папери до суми доходу включаються усі отримані за цінними паперами виплати - відсотки, дивіденди, а також приріст реальної ринкової вартості активу) до вартості придбання цінного паперу у визначений момент часу.

За аналізований період банк отримав 0,56 млн. грн. доходів від операцій з цінними паперами, утому числі - 0,156 млн. грн. - за рахунок перепродажу цінних паперів; 0,404 млн. грн. - за рахунок отримання процентних та дивідендних виплат. Структура доходів банку від операцій з цінними паперами представлена на рисунку 2.5

Рис.2.5 Структура доходів “Кредитпромбанку” від операцій з цінними паперами протягом 2010 року

Проаналізуємо, яку прибутковість забезпечують банку операції з цінними паперами( таблиця 2.6). Для цього розрахуємо відношення доходів від операцій з цінними паперами до середньої вартості портфелю за цей період. Середня вартість портфелю розраховується як середнє арифметичне ринкової вартості портфелю на початок та кінець аналізованого періоду. Отже, середня ринкова вартість портфелю за період становить 7,325 млн. грн. В такому разі прибутковість операцій становить 0,56/7,325 = 7,6%.

Тепер проаналізуємо рентабельність інвестиційного портфелю банку в розрізі окремих груп активів.

Таблиця 2.6 Доходи банку по окремим групам активів у 2010 році

Активи	Середньорічна вартість, тис грн.	Отримані доходи, тис грн.	Рентабельність, %
Векселя	1010	86,7	8,6
Акції корпорацій	489	76,5	15,6
Облігації корпорацій	2424	215,3	8,9
ОВДП	2247	105	4,7
Зовнішні державні зобов’язання	1156	76,4	6,6
Портфель	7326	560	7,66

Рентабельність по окремим групам активів інвестиційного портфелю банку визначається за формулою:

Р = (Д/СВ)*100%                                                                                    (2.7)

де Д - отримані доходи; СВ - середньорічна вартість групи активів.

Рентабельність окремих активів в портфелі “Кредитпромбанку відображена на рис.2.6

Рис.2.6 Рентабельність окремих активів в портфелі “Кредитпромбанку”, %

Аналізуючи отримані показники рентабельності окремих груп активів у складі інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” ми можемо відзначити, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти - акції корпорацій, які забезпечують рентабельність на рівні 15,6%; найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи - внутрішні та зовнішні державні зобов’язання.

Проведемо тепер факторний аналіз рентабельності інвестиційного портфелю “Кредитпромбанку” та виявимо вплив на зміну рентабельності портфелю таких показників як доходності по окремим активам та частка активів в портфелі. Вихідні дані, необхідні для проведення факторної оцінки, представлені в таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Активи	2010 рік		2009 рік
	Доходність, %	Частка, %	Доходність, %	Частка, %
Векселя	9,7	0,154	8,6	0,138
Акції корпорацій	17,4	0,078	15,6	0,067
Облігації корпорацій	7,6	0,347	8,9	0,331
ОВДП	5,3	0,275	4,7	0,307
Зовнішні державні зобов’язання	7,1	0,146	6,6	0,158
Портфель	7,98	1	7,66	1

Оцінка впливу зміни доходності окремих активів на зміну рентабельності інвестиційного портфелю банку оцінюється за формулою 2.8.

Dр = SР2009*d2010 - SР2010*d2010                                           (2.8)

де Р - доходність активу, d - частка активу в інвестиційному портфелі

Оцінка впливу зміни частки окремих активів в портфелі на зміну рентабельності інвестиційного портфелю банку оцінюється за формулою 2.9.

Dр = SР2009*d2009 - SР2009*d2001                                           (2.9)

Розрахунки впливу окремих факторів на рівень рентабельності інвестиційного портфелю банку представлені в таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Вплив факторів на зміну рентабельності інвестиційного портфелю

Показник	Зміна, %
Загальна зміна рентабельності	-3,16
За рахунок зміни доходностей активів	-0,94
За рахунок зміни структури портфелю	-2,22

Отже, ми можемо констатувати, що загалом рентабельність інвестиційного портфелю банку в 2009 році зменшилась у порівнянні з 2010 роком на 3,16%, при чому на скорочення показника рентабельності в найбільшій мірі вплинула зміна структури портфелю (за рахунок цього фактора скорочення рентабельності інвестиційного портфелю становило 2,22%); за рахунок зменшення доходностей окремих активів портфелю загальний рівень рентабельності інвестиційного портфелю «Кредитпромбанку» зменшився на 0,94%.

Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку в 2009 році ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку. Відзначимо, що саме низькі показники рентабельності більшості вітчизняних цінних паперів багато в чому стримують активність банку на фондовому ринку. В цілому відзначимо, що на поточний момент “Кредитпромбанк” зайняв вичікувальну позицію як портфельний інвестор на фондовому ринку України. Останнім часом банк не здійснює особливо активних інвестиційних операцій з цінними паперами. Цей факт пояснюється низькою привабливістю сучасного фондового ринку в Україні і перш за все низькою ліквідністю його інструментів. Стратегія банку у напрямку інвестиційної діяльності спрямована на здійснення постійного моніторингу фондового ринку і у разі фіксації позитивних тенденцій на ньому (позитивна зміна дивідендної політики підприємств, активізація операцій з цінними паперами та ін.) здійснення виходу на цей ринок у якості портфельного інвестора.

Узагальнюючи результати оцінки та аналізу управління інвестиційним портфелем в КБ “Кредитпромбанк” ми можемо зазначити, що КБ «Кредитпромбанк» є одним з найбільших учасників фондового ринку в Україні. Проведений факторний аналіз доходності та ризику інвестиційного портфелю “Кредитпромбанку” дозволив констатувати успіхи інвестиційних менеджерів “Кредитпромбанку”, оскільки їм за аналізований період вдалося підвищити доходність портфелю на 0,9% при тому, що рівень портфельного ризику був знижений на 0,5%. Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти - акції корпорацій, які забезпечують рентабельність на рівні 15,6%; найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи - внутрішні та зовнішні державні зобов’язання.

Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку. Відзначимо, що саме низькі показники рентабельності більшості вітчизняних цінних паперів багато в чому стримують активність банку на фондовому ринку. Зазначимо також, що загалом “Кредитпромбанк” дотримується досить консервативної стратегії управління інвестиційним портфелем, віддаючи перевагу більш надійним, але менш доходним цінним паперам.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЙОГО ФІНАНСОВИЙ СТАН

3.1 Державне регулювання інвестиційної діяльності банків як фактор стабілізації його фінансового стану

Загальною проблемою вітчизняного фондового ринку залишається нестача внутрішніх інвестиційних коштів, тобто головним чином відсутність грошей у більшої частки населення. Стримування розвитку фондового ринку відбувається за рахунок: недосконалої нормативно-правової бази, нерозвиненості інфраструктури, недовіри вітчизняних та іноземних інвесторів до вітчизняного фондового ринку, несприятливого податкового клімату для здійснення інвестицій у цінні папери.

Подальший розвиток цього ринку повинен здійснюватись за такими напрямами: продовження процесів приватизації та корпоратизації державних підприємств, прискорення процесу створення холдингових компаній, більш поширене використання додаткових емісій акцій для залучення коштів безпосередньо до підприємств, збільшення їх капіталу.

Таким чином, головними причинами інвестиційної кризи в Україні за останнє десятиріччя були:

млявість політичних (демократичних) і економічних ринкових реформ;

недосконалість і нестабільність законодавства;

постійне зниження обсягу внутрішніх накопичень внаслідок падіння національного виробництва;

репресивний характер податкової системи, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого та розширеного відтворення;

слабкість матеріальної бази через розлад усіх галузей економіки та зруйнування ринку збуту товарів;

мізерність фінансових ресурсів, в тому числі внаслідок відходу держави з інвестиційної сфери і фактичного небажання недержавних структур займатися виробничими інвестиціями;

необґрунтовані надії на приплив іноземних інвестицій;

значні масштаби взаємних неплатежів.

Система державного регулювання інвестиційної діяльності має досить складну структуру. Вона охоплює не тільки заходи (механізми) регулювання конкретних процесів, а й інструменти, тобто засоби, регулювання, що використовуються окремими напрямами (складовими) економічної політики. А вся цілісна система регулювання спрямовується на реалізацію функцій життєдіяльності суспільства, які держава бере на себе. Тому система державного регулювання інвестиційної діяльності повинна будуватися за ієрархічним принципом: спочатку встановлюються функції системи, далі визначаються напрями проведення економічної політики, що спрямовуються на реалізацію цих функцій, потім здійснюється підбір інструментів втілення в життя цієї політики і, нарешті, розроблюються заходи регулювання конкретних процесів.

Активне державне регулювання інвестиційної діяльності необхідне державі з будь-якою системою господарювання. Першоосновою пожвавлення інвестиційної діяльності в умовах України є захист конкуренції і регулювання цін на інвестиції, державна підтримка інвестицій і підприємництва з метою розвитку ринкових відносин і конкуренції в інвестиційній сфері. Держава втручається в інвестиційну діяльність в країнах з різним рівнем ринкових відносин, незалежно від форми власності інвестора. В теорії існує два протилежних підходи щодо втручання держави в інвестиційний процес. В першому випадку держава бере на себе якомога більше функцій інвестора (концентрацію капіталу, забезпечення проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними ресурсами, розподіл доходів від інвестицій). В другому випадку держава надає максимальну свободу інвесторам. При цьому держава впливає на інвестиційний процес через макроекономічні регулятори: податкову, амортизаційну, кредитну політику, систему санкцій і субсидій.

Для забезпечення сталого економічного розвитку, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей і регіонів держава через податкові пільги, пільгові кредити і державні субсидії намагається залучити вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Тому важливою функцією держави є спрямування інвестицій на розвиток економіки і повну зайнятість. 3 цією метою в країні заохочується створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів і консорціумів.

В числі інших важливіших функцій держави в роботі визначені:

створення правових основ функціонування ринку капіталу;

формулювання стратегічних і тактичних цілей та пріоритетів;

регулюванню іноземних інвестицій і валютного ринку;

дотримання спрямованості інвестицій на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції;

додержання соціальних цінностей;

частковий перерозподіл доходів галузей і виробництв та ін.

Наведені функції мають ту особливість, що вони не можуть виконуватися за допомогою ринкових важелів. З іншого боку, всі вони вкрай необхідні для ефективного розвитку суспільства. Саме тому держава повинна взяти на себе їх реалізацію за допомогою системи державного регулювання.

Визначені функції державного регулювання інвестиційної діяльності реалізуються засобами економічної політики. Економічна політика є стратегічною лінією дій, що проводиться Урядом, і конкретизується системою засобів і заходів у сфері управління економікою з метою надання визначеної спрямованості економічним процесам, згідно з цілями, завданнями і пріоритетами розвитку держави. В роботі обгрунтовані і упорядковані складові соціально-економічної політики, а також показано, що економічна політика охоплює всі проблеми створення і підтримки стабільного розвитку економіки і позитивних зрушень у соціальній сфері. Вона складається з політик нижчого рівня, що спрямовані на реалізацію цілей в окремих сегментах економіки. Це макроекономічна політика, цінова, фінансово-бюджетна, грошово-кредитна, інвестиційна, структурна, зовнішньоекономічна та ін.

Цілі і принципи регулювання інвестиційної діяльності випливають з загальнодержавної економічної політики і її складової - інвестиційної політики.

Державна інвестиційна політика - це діяльність держави, що спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та господарських умов для інвестування в основний капітал, формування підприємствами та організаціями необхідних фінансових засобів для інвестиційного розвитку, а також підтримка стійкої кон'юнктури на ринках капіталу та інвестиційних ресурсів. В цілому вона повинна бути спрямована на відтворення і збільшення основного капіталу на новій технологічній базі.

Цілі державного регулювання на кожному історичному етапі розвитку економіки залежать від багатьох обставин і, в першу чергу, від ступеня загального розвитку економіки. Стратегічними цілями інвестиційної політики для умов України визначені:

-  створення сприятливого інвестиційного клімату;

-       залучення капітальних вкладень у виробництво;

-       інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки;

-       мобілізація всіх джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання;

-       забезпечення зростання валового внутрішнього продукту;

-       створення умов для нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів.

У відповідності з визначеними цілями головними завданнями інвестиційної політики є:

збільшення обсягу інвестиційних ресурсів за рахунок всіх джерел фінансування (кредитні ресурси комерційних банків, кошти приватних та іноземних інвесторів, кредитні лінії, бюджетні та власні кошти);

визначення пріоритетних напрямів використання капіталовкладень, в тому числі державних в межах бюджету;

забезпечення ефективного використання капітальних вкладень, удосконалення їх відтворювальної і технологічної структури.

Система державного регулювання включає також визначення найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і завдань на перспективу, в тому числі соціальних орієнтирів, основних пропорцій і структурних зрушень, а також найбільш ефективної соціально-економічної політики, яка сприяє їх реалізації. При цьому визначення економічних цілей має здійснюватись для країни в цілому, окремих її регіонів, сфер економіки, територіально-виробничих формувань, виходячи з нагальної необхідності задоволення потреб суспільства, наявних ресурсів і визначених пріоритетів розвитку.

Серед головних засобів або інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності в дисертації виділені:

-    закони і законодавчі акти;

-       обсяги інвестицій в основний капітал, всього і за джерелами фінансування;

-       обсяги інвестицій за призначенням:

- інвестиції виробничого призначення;

інвестиції невиробничого призначення;

інвестиції в житлове будівництво;

-    обсяги підрядних робіт;

-       інвестиції з місцевих бюджетів;

-       обсяги капітальних вкладень;

-       частка обсягів капітальних вкладень, спрямованих на розвиток виробничого потенціалу;

-       обсяги незавершеного будівництва;

-       введення в дію основних фондів, об’єктів соціальної сфери (введення в експлуатацію закладів освіти, дошкільних закладів, лікарень, амбулаторно-поліклінічних закладів, введення в дію житла тощо);

-       важелі кредитної і податкової політики;

-       норми амортизаційних відрахувань;

-       загальнодержавні капіталовкладення;

-       комунальні капіталовкладення;

-       прямі іноземні інвестиції;

-       портфельні інвестиції;

-       страхування інвестиційних ризиків;

-       державна експертиза інвестиційних проектів;

-       субсидії;

-       кредити і державні гарантії;

-       ставки податків (на продукти, на ресурси, на прибутки, доход і майно);

-       пільги з оподаткування;

-       база оподаткування;

-       санкції;

-       імпортне мито;

-       плата за надра та ін.

Всі форми втручання держави в економіку утворюють цілісну систему. Кожна модель державного регулювання є певним сполученням елементів, які реалізуються у вигляді комплексу інструментів і заходів економічної політики та відповідних державних установ, які розробляють та реалізують ці заходи.

У своєї суті схема державного регулювання інвестиційної діяльності для умов України передбачає:

спрямування державної економічної політики на впровадження експортоорієнтованої моделі розвитку економіки;

систематичне проведення моніторингу і аналізу основних показників інвестиційної діяльності;

визначення пріоритетних напрямів інвестування, якісну розробку проектів і експертну оцінку об’єктів інвестування;

визначення можливих джерел інвестування і оцінку їх ефективності;

побудову механізму залучення інвестицій через проведення гнучкої податкової політики, перетворення амортизаційних відрахувань в інвестиційне джерело, створення конкурентного ринкового середовища, створення привабливого інвестиційного середовища, формування та розвиток грошового і фондового ринків, розвиток іпотечного і вексельного кредитування, сприяння інвестиційній спрямованості процесу приватизації, створення системи гарантій захисту прав іноземних інвесторів;

створення системи державного нагляду, залучення державного контролю, створення відповідного інфраструктурного забезпечення.

Бюджетна політика - це інструмент реалізації фінансової політики держави на основі централізації частини прибутків суб'єктів господарської діяльності і розподілу їх відповідно до потреб і пріоритетів суспільства і задач підтримки стабільності макроекономічної політики.

В умовах України у бюджетній політиці необхідно:

-    привести зобов'язання держави у відповідність з її ресурсами, забезпечити на цій основі реальну збалансованість та бездефіцитність державного бюджету;

-       здійснити заходи, які забезпечили б прозорість бюджетного процесу та дієвий контроль за використанням бюджетних коштів на всіх рівнях;

-       привести у відповідність з Бюджетним кодексом реформу міжбюджетних відносин;

-       забезпечити надходження до бюджетів усіх рівнів тільки у грошовій формі;

-       перевести місцеві бюджети на казначейське обслуговування;

-       врегулювати кредиторську заборгованість державного бюджету;

-       забезпечити своєчасність розрахунків за спожиті енергоносії на основі жорсткої політики енергозбереження у державній сфері.

Надзвичайно актуальним є утвердження ефективної системи управління державним боргом України, створення умов для її виходу на зовнішні ринки капіталу, продовження співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.

Державне регулювання економіки за допомогою використання податкових важелів в умовах України повинно спрямовуватись на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької діяльності. Ефективною може вважатися тільки така податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції.

У теорії і практиці податкового регулювання розвинутих країн Заходу податкова політика в останні роки проводилася згідно з кейнсіанською концепцією функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією, величина видатків і норма оподаткування підпорядковуються потребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватись на рівні, що забезпечує повне використання трудових ресурсів і капіталу за умови збереження стабільних цін.

В умовах України у податкової політиці необхідно забезпечити:

-    відчутне зниження податкового навантаження;

-       розширення бази оподаткування за рахунок збільшення масштабів виробництва;

-       вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг (особливо тих, що надаються за галузевими та територіальними ознаками);

-       створення ефективної та прозорої системи адміністрування податків, узгодженої із забезпеченням прав і обов'язків платників податків та інших обов'язкових платежів.

Значний вплив на рівень інвестиційної активності проявляє грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національним Банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструменти прямого державного регулювання. В даному випадку об’єктом регулювання виступає грошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основними макроекономічними показниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної активності. Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає НБУ, який здійснює грошову емісію та за допомогою арсеналу засобів, а саме ставки рефінансування, норми обов’язкових резервів, операцій на відкритому ринку та валютних інтервенцій впливає на рішення суб’єктів господарювання про доцільність інвестування.

Грошово-кредитна політика - це повинна бути політика держави, спрямована на:

оздоровлення всієї фінансової та грошової системи України;

зменшення темпів інфляції та стабілізацію споживчих цін;

стабілізацію обсягів виробництва;

підвищення реальних доходів населення;

скорочення дефіциту державного бюджету;

упорядкування торгово-платіжного балансу;

зменшення дотацій населенню та підприємствам;

наявність спеціального стабілізаційного фонду для підтримки діє спроможності гривні.

Для економіки України проблема структурно-інвестиційних перетворень залишається однією з найгостріших. Вона проводиться державою як безпосередньо шляхом розробки і фінансування інвестиційних програм різного рівня, так і опосередковано - за допомогою важелів непрямого регулювання інвестиційної діяльності і, в першу чергу, в недержавному секторі економіки. Останнє особливо важливо, тому що пріоритети використання недержавних коштів для реалізації значної частини державних перетворень хоча і диктуються загальноекономічною ситуацією, але коригуються ринковою кон’юнктурою і тому дуже часто не співпадають з загальнонаціональними інтересами, а централізованих державних коштів явно недостатньо для фінансування масштабної структурної перебудови.

Центральним завданням промислової політики, як важливішої складової економічної політики держави, повинна стати підтримка тих виробництв, які поки що не вичерпали свого потенціалу розвитку і намагаються стати головними по випуску високоефективної вітчизняної продукції, спроможної зайняти стійке місце на внутрішньому і світовому ринках. У зв'язку з цим, суть промислової політики - це комплекс заходів, що забезпечують підвищення конкурентоздатності вітчизняних підприємств, тобто створення ними конкурентних привілеїв перед фірмами інших країн. При цьому в довгостроковій перспективі доцільно скерувати зусилля на розвиток конкурентних привілеїв високого порядку - унікальної продукції і технології, висококваліфікованих фахівців, відомих торговельних марок продукції, високої репутації фірм, - для чого у вітчизняній промисловості маються певні передумови. Тому в роботі пропонуються наступні шляхи вдосконалення промислової політики:

підтримка високотехнологічних виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок. При цьому випуск даної продукції повинен бути пов’язаний з розвитком стабільного ринку збуту;

підтримка високотехнологічних виробництв, орієнтованих на зовнішній ринок;

підтримка в необхідних розмірах сировинних виробництв, орієнтованих на внутрішній і зовнішній ринки;

виробництво споживчих товарів для внутрішнього чи зовнішнього ринку;

виробництво продукції виробничо-технічного призначення на основі технологій третього чи четвертого технологічних укладів для внутрішнього чи зовнішнього ринків.

Світовий досвід показує, що розвиток економіки відбувається за рахунок нових наукомістких виробництв і галузей. Прискореними темпами в них обновляється основний капітал. Ці галузі і виробництва відрізняє низька матеріалоємність продукції, відбувається мініатюризація. Розвиток старих традиційних галузей усе в більшій мірі визначається застосуванням нових технологій, заснованих на інформаційно-електронній техніці.

Таким чином, фундаментальним положенням сучасного промислового менеджменту є визнання того, що в даний час науково-технологічним інноваціям слід приділяти вирішальну роль у формуванні і підвищенні конкурентоздатності виробництва.

При визначенні заходів амортизаційної політики в роботі відзначено, що вона повинна бути спрямована на відшкодування зносу основного капіталу шляхом створення нормативно-правових і господарських умов для відтворення і повернення раніше інвестованого капіталу, формування підприємствами та організаціями власних фінансових засобів для відтворення основних фондів.

Метою амортизаційної політики слід визначити напрями та механізми запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу. Вона спрямовується на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

В числі інструментів амортизаційної політики в Україні необхідно більш ефективно використовувати норми амортизації (видові) по групах основних фондів та своєчасно проводити переоцінку основного капіталу.

Ринкові реформи і структурні перетворення, які відбуваються в економіці України, потребують значних інвестицій. Ситуація ускладнюється тим, що проблеми інвестування економіки доводиться вирішувати в умовах глибокої економічної кризи. Тому створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно важливою проблемою. Інвестиційний клімат можна вважати одним з основних факторів ефективного соціально-економічного розвитку.

Інвестиційний імідж держави визначають такі макроекономічні фактори, як:

політична стабільність;

стан економіки і перспективи її розвитку;

законодавче забезпечення;

ступінь державного регулювання;

податки і стимули для інвесторів;

вартість робочої сили і природних ресурсів;

вільний рух капіталу і прибутку;

валютний ризик;

наявність виробничої і ринкової інфраструктури;

інвестиційна активність населення.

В умовах обмеженості можливостей Державного бюджету України доводиться відмовлятися від централізованих капітальних вкладень, дотацій і відшукувати нові форми фінансування економіки. Зменшення власних нагромаджень підприємств, нестача довгострокових кредитів вітчизняних банків скорочують можливості використання внутрішніх ресурсів. В такій ситуації залучення зовнішніх ресурсів розглядається як один із шляхів підтримки національної економіки.

Державне регулювання у сфері іноземних інвестицій має на увазі комплекс заходів, що здійснюються державними установами, організаціями та гілками влади, спрямованими на створення сприятливого клімату для іноземних капіталовкладень, надання гарантій інвесторам, формування сприятливого податкового поля, підтримання інфраструктури тощо, тобто, мова йде про заходи, що сприяють залученню капіталу у конкретне підприємство, галузь, регіон або країну в цілому.

Згідно зазначеним підходам наведений склад, інструменти і механізми системи залучення інвестицій в економіку України. Вона передбачає: спрямування державної економічної політики на залучення інвестицій; проведення моніторингу і аналізу; визначення і оцінку об’єктів інвестування; визначення і оцінку джерел інвестування; інвестицій; створення системи інфраструктурного забезпечення; розроблення відповідних інструментів і механізмів.

Пріоритетні напрямки іноземного інвестування визначаються необхідністю переорієнтації виробництва на: підвищення життєвого рівня населення; випуск нових споживчих товарів; впровадження досягнень НТП, наукомістких та екологічно чистих технологій; збільшення експортного потенціалу України і зменшення залежності вітчизняної економіки від імпорту; створення оптимальної галузевої структури, яка враховувала б, в тому числі, і регіональну специфіку.

На мою думку, для стимулювання банків України до інвестиційної діяльності потрібно здійснити ряд мір, таких як:

запровадження пільг з оподаткування та резервування залежно від складу портфеля цінних паперів і заохочення в такий спосіб комерційних банків займатися довгостроковими вкладеннями коштів в економіку країни;

перегляд НБУ рівня ризику цінних паперів емітентів, у яких держава має значні пакети акцій, щоб запобігти відволіканню значної частини ресурсів комерційних банків для формування резервів;

полегшення механізму надання кредитів рефінансування під заставу цінних паперів, які знаходяться в інвестиційному портфелі комерційного банку, аби додати банкам впевненості в тому, що вони будь-коли зможуть отримати кредит від НБУ і збільшуватимуть обсяги свого інвестиційного портфеля;

Прискорення процедури розгляду та ПАТвердження інвестиційних проектів;

створення в структурі регіональних установ Національного банку України підрозділу з аналізу фондового ринку;

адаптування класичних положень мінімізації ризику інвестування до особливостей динамічної діяльності сучасних комерційних банків;

відстежування не менше двох разів на тиждень реальних обсягів пасивів з різною часовою стабільністю для запобігання ризику ліквідності;

створення у структурі банку підрозділу, який би мобілізовував саме довгострокові активи та управляв ними;

встановлення власних лімітів на інвестиції в цінні папери відповідно до розробленої власної стратегії розвитку банку;

збільшення капіталізації банківських установ за рахунок зниження кількості неконкурентоздатних, шляхом їх злиття і приєднання.

Розробка та запровадження системи оцінки інвестиційної привабливості міст (районів), окремих підприємств;

Визначення потреб підприємств у інвестиційних ресурсах;

Визначення пріоритетних сфер (галузей) інвестування;

Організація інформування потенційних інвесторів через засоби масової інформації та міжнародну інформаційну мережу Іntеrnеt про правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні й в області, про інвестиційні проекти та пропозиції, а також регулярне висвітлення ситуації щодо надходження інвестицій в економіку України, реалізації інвестиційних проектів;

Організація роботи з постійного інформування банківських установ, розташованих на території області, про наявні інвестиційні пропозиції щодо розвитку пріоритетних галузей та підприємств.

Вивчення пропозицій установ комерційних банків щодо кредитування окремих підприємств на території області, складання календарного плану реалізації прийнятих до фінансування проектів;

Надання консультаційних послуг з питань розробки бізнес-планів та підготовки висновків про доцільність їх реалізації в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності. Організація і проведення семінарів, конференцій з питань інвестиційної діяльності;

3.2 Шляхи зниження інвестиційних ризиків у банках України

Інвестиційний ризик - вірогідність виникнення непередбачених фінансових втрат в невизначених умовах інвестиційної діяльності.

Існують таки методи оцінки інвестиційних ризиків:

) за середньоквадратичним відхиленням;кількість спостережень;

Рt -ймовірність, що відповідає розрахованому доходу;

e - розрахований доход по проекту при різних кон¢юнктурах інвестиційного ринку;

eR-середній очікуваний доход за проектом;

Коефіцієнт варіації - рівень ризику в умовах, коли показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою.

Сv = de / eR                                                                                             (3.1)

Умови вибору Þ mіníСvіý

) коефіцієнта, що дозволяє оцінити ризик конкретного інвестиційного проекту по відношенню до рівня ризику інвестиційного ринку в цілому;

b = р * sц / sф                                                                               (3.2)

р - кореляція між доходом від конкретного виду цінних паперів й середнім рівнем дохідності фондових інструментів в цілому;

sц - середньоквадратичне відхилення дохідності за конкретним видом цінних паперів;

sф - середньоквадратичне відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому.

) експертним шляхом - опитування кваліфікованих спеціалістів.

Далі розглянемо системи оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій.

Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний (і національний) інвестор з погляду своїх інтересів, називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, що об¢єднуються в певні групи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У зв¢язку з цим стає можливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційного клімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьома групами.

Рівень ризику, спеціалістами в різних країнах, оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія “ВЕДИ - ЦЄМИ” застосовує 10-бальну шкалу оцінювання ризику, де 1 - найкраща оцінка, а 10 - найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводять у три групи:

1)   соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

2)   внутрішньоекономічна ситуація та її перспективи;

3)   зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Досить поширеною в США є система “Іntеrnаtіоnаl Busіnеss Соmраny USА (Рublісаtіоns) - Іnс”. Вона виділяє такі групи ризиків:

1)   політичні;

2)   фінансових транспортів;

3)   експорту;

4)   прямих інвестицій.

Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від “А+” (найкраща оцінка) до “С” (найгірша). Загальна оцінка не виводиться.

Оцінювання ризиків - справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Для іноземного інвестора її значимість зростає, оскільки, потрапляючи в незнайоме середовище, він важче орієнтується, ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати недоліки та переваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатися найчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.

Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент суб¢єктивного.

Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на початковій стадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення стосовно того, “куди” (в яку країну, галузь і т.п.), “як” (спосіб проникнення на ринок) та “коли” (залежно від тривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.

Інвесторам, які вже діють за кордоном, важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

) Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Наприклад, якщо рівень інвестиційного ризику дорівнює за 10-бальною системою 1-2 балам, а за 100-бальною - 90 - 100 балам, то інвестор у вартість інвестиційного проекту не закладає премії за ризик. У міру зростання ризику від 2 до 3 балів (за 10-бальною системою) або від 80 до 90 балів (за 100-бальною) реальну ставку дисконту збільшують, як правило, на 3 процентні пункти. За умови, що рівень ризику перевищує 5 балів (менший 60 балів), дають 11 процентних пунктів дисконту і т.д.

Корекція ставки здійнюється двома методами:

а) додаванням премії за ризик до вартості початково авансованого капіталу:

б) додаванням його до внутрішньої норми дохідності.

) Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

) Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.

Фондовий ринок ґрунтується на зобов`язаннях і відповідальності. Спеціалізованими учасниками фондового ринку є такі інвестиційні інститути:

1)   фінансові посередники (брокери):

2)   інвестиційні консультанти:

3)   інвестиційні компанії:

4)   інвестиційні фонди.

Фінансовий брокер - юридична особа, яка виконує посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнтів.

Інвестиційні консультанти - юридичні та фізичні особи, які надають консультаційні послуги з проблем інвестування на основі підряду або договору. Вони виконують такі функції:

1)   аналіз ринку ЦП (експертиза конкретних угод, вивчення та прогнозування кон¢юнктури ринку);

2)   надання консультацій з питань права;

3)   консультації з організації та методичного забезпечення емісії ЦП;

4)   організація та супровід ЦП на біржу;

5)   розробка нормативної документації з операцій із ЦП;

6)   професійне забезпечення розробки проекту випуску ЦП та реалізації завдань інвестиційного проекту;

7)   оцінювання портфеля (пакета) ЦП;

8)   інформаційне обслуговування клієнтів;

9)   підготовка і проведення робіт з приватизації державної власності та робіт, пов¢язаних з формуванням ринку цінних паперів.

Інвестиційні компанії (інвестиційні дилери) - юридичні особи, які діють на ринку ЦП не за рахунок клієнтів, а за рахунок своїх власних засобів. Вони виконують такі функції:

1)   організація та гарантування випуску ЦП;

2)   вкладення засобів у ЦП;

3)   купівля-продаж ЦП (як дилери).

Інвестиційний фонд - юридична особа, яка займається залученням засобів за рахунок емісії власних цінних паперів та інвестування власних засобів у ЦП інших емітентів. З метою зменшення ризику вкладень в акції фонду, держава, певним чином, регламентує діяльність інвестиційних фондів.

Інвестиційні фонди дають доручення банкам-депозитаріям здійснювати розрахункові кредитні та касові операції. Але банк-депозитарій не може виступати як управляючий інвестиційного фонду, а фонд не може інвестувати в банк-депозитарій свої активи.

Інвестиційний фонд ще називають кінцевим інвестором. Інвестиційний консультант або інвестиційний брокер чи дилер несуть чітко визначену законом відповідальність перед інвестором.

Згідно з наведеною вище структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

1)   страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

2)   страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і пов¢язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, які беруть на себе зобов¢язання за цим видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:

1)   річний дохід інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;

2)   величину, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;

3)   ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

4)   втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

5)   дохід за 3 - 5 і більше років, поки фактично отриманий дохід інвестора з цінних паперів не досягне 3-, 5-ти кратного безризикового доходу на вкладений капітал.

Різні варіанти страхового покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на яку застраховано об¢єкт) на ставку процента за цим видом ризику.

Розмір же ставки процента залежить від:

1)   виду цінних паперів;

2)   їхньої номінальної ціни;

3)   котирування на момент купівлі;

4)   фінансового стану емітента;

5)   обсягу перестрахування за даним видом ризику;

6)   розміру франшизи і т. ін.

Для того, щоб виробити прийнятний для страховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондового ринку, інвестор мусить володіти методологією та методикою оцінювання ризику.

3.3 Застосування комп’ютерних технологій для удосконалення інвестиційної діяльності комерційних банків

Інформаційні технології відіграють одну з вирішальних ролей у розвитку банківського бізнесу, мають усе більший вплив на його конкурентоспроможність та якість, оперативність прийняття рішень, швидкість розрахунків та рівень інформаційної захищеності.

Сьогодні необхідно велику увагу приділяти подальшому розвиткові автоматизованої банківської системи (АБС), архітектура якої базується на інтеграції передових рішень в області банківських послуг, інформаційних технологій і телекомунікацій.При розробці АБС враховуються тенденції переходу до інтелектуальних методів обробки даних, розвитку технологій електронного бізнесу та прагнення до централізованого зберігання даних.

Використання стандартів побудови відкритих систем і принципів модульності дозволяє виконувати інтеграцію власних розробок та підсистем, розроблених сторонніми виробниками, а наявність інтерфейсу взаємодії підсистем АБС дає можливість запровадити єдиний клієнтський простір в банку та втілювати комплексні банківські продукти. Впроваджена у всіх відділеннях банку АБС дозволяє забезпечити використання єдиної технології реалізації послуг у всій мережі банку, підвищувати якість послуг при зниженні операційних витрат. АБС розробляється на базі промислових стандартів створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення, проводиться підготовка до сертифікації системи управління якістю процесів виробництва програмного забезпечення протягом всього життєвого циклу на основі міжнародного стандарту ІSО 9001.

Усі операції, пов’язані з формуванням й управлінням інвестиційним банківським портфелем, повинні ґрунтуватись на фундаментальному аналізі фондового ринку і фінансових інструментів. Допомогу у проведенні такого аналізу можуть надати спеціальні інформаційні мережі і комп’ютерні програми. Наприклад, система оптимізації інвестиційного портфеля “Mоnеy Mаkеr 10.0”. На основі сучасної теорії інвестування “Mоnеy Mаkеr ” с пакетом оптимального управління інвестування, який розрахований на спеціалістів інвестиційних компаній, фондів, бірж, банків, пенсійних фондів, страхових компаній, аналітичних і консалтингових фірм.оnеy Mаkеr 10.6 Mоnеy Mаkеr 10.7 - це система оптимізації інвестиційного портфеля. Даний пакет дозволяє формувати портфель з інвестиційних активів (акцій, облігацій, валюти і тому подібне) на основі використання наступних критеріїв оптимізації: мінімізація риски портфеля при заданому доході; максимізація доходу при заданому ризику. Концептуальна частина пакету Mоnеy Mаkеr 10.6 базується на сучасній теорії інвестування і портфельного аналізу, розробленій лауреатами Нобелівській премії вобласті економіки: Марковіцем, Шарпом, Блеком. Пакет Mоnеy Mаkеr 10.6 дозволяє: формувати і підтримувати спеціалізовану базу даних по інвестиційних активах; формувати і редагувати аналізовані пакети інвестиційних активів; проводити порівняльний аналіз інвестиційних проектів для різних значень параметрів моделей інвестування, а також багато що інше.

Роrtfоlіо Реrfоmаnсе Саlсulаtоr 1.0 Дозволяє обчислювати прибуток і ризики ваших інвестиційних портфелів за декілька періодів часу. Ви можете прослідити акцію, купити зобов'язання, портфель фонду і обчислити комбіноване повернення для всіх ваших інвестицій. Працює в середовищі Ехсеl Просто вводячи місячні кінцеві загальні облікові значення і ваші грошові прибутки по виділення кожного місяця, Ви можете почати вигравати з інформацією наданою програмою. Обчислює загальне повернення вашихпортфелів, які включають всі інвестиції в капітали. Отже, загальні облікові значення повинні включати всі суми - готівку, акції, коштовні папери. Як тільки Ви введете необхідні дані в програму, можна вже оцінювати вашого інвестиційного виконання і порівнювати вашу виручку і ризики.аstеr Іnvеstоr 2.3 При організації фінансів Ви повинні розділити фонди на декілька портфелів, щоб збільшити деталізацію звіту про портфель. Рекомендується створювати портфель для кожної категорії оподаткування. Ви можете додати гіпотетичні портфелі для тестування різних торгівельних систем. Можна переміщати фонди з одного портфеля в іншій. Можливості програми - Спостерігає за витратами, фондами і зобов'язаннями - Стежить за безпекою операції - Відстежує ціни - Контролюєінвестиційний дохід - Можливості технічного аналізу - Створює фондові діаграми - Допомагає приймати інвестиційні рішення. Працює з історичними даними будь-яких форматів. Просте налаштування імпорту котирувань.

Ехсеl Busіnеss Tооls - Роrtfоlіо Mоnіtоrіng Dаtесоdе 20040714 Здійснюється постійна перевірка і періодична оцінка портфеля інвестицій. Програма допускає вступ до інвестиційних операцій протягом звітного періоду, щоб обчислювати виконання. Крім того, покрокові інвестиційні операції зроблені протягом періоду повністю взяті до уваги протягом обчислень виконання періоду. Реєстр над моделі і архивізації операцій роблять цей шаблон ідеалом для перевірки вашого портфеляфінансових інвестицій на постійній основі.

Ехсеl Busіnеss Tооls - Роrtfоlіо Орtіmіzаtіоn Dаtесоdе 20040209 Шаблон Оптимізації Портфеля обчислює оптимальну основну оцінку для корзини інвестицій, яка дає саме верхнє повернення для найменшої риски.аdеtrаkkеr Trаdеtrаkkеr - це потужний інструмент для управління вашим портфелем. Дана програма допоможепроконтролювати і проаналізувати ваші позиції по акціях і взаємних фондах. За допомогою програми ви можете контролювати ключові ринкові індекси і переглядати списки з 40 різними параметрами. За допомогою Trаdеtrаkkеr також можна упорядковувати дані по акціях і взаємних фондах по будь-яких параметрах. Програма надає можливість автоматично оновлювати дані по акціях і ключових біржових індексах з інтервалом від однієї хвилини до одного дня.

Банк активно повинен надавати своїм клієнтам консалтингові послуги з широкого кола питань, які пов’язані з інвестуванням капіталу в ті чи інші фінансові активи. Для цього я пропоную створити централізовану базу даних, спільну для всіх банків. Консультаційне обслуговування опирається на висококваліфікований персонал, внутрішню інформаційну систему банків і на багаторічний досвід роботи на фінансових ринках. Усе це дозволяє проводити глибокий аналіз співвідношення між доходами і ризиком різних активів і складати для клієнтів алгоритми купівлі і формування портфеля цінних паперів з урахуванням динаміка їх дохідності.

Також можна пропонувати активніше застосовувати інтернет-трейдинг, що дозволить активізувати фондовий ринок України, а також прискорити і спростити процес купівлі/продажу цінних паперів для учасників ринку, зокрема комерційних банків. Системи інтернет-трейдингу дозволяють обслуговувати клієнтів «дистанційно» з мінімальними витратами. Важливе значення має також фактор відсутності великих переміщень, здатних вмістити всіх бажаючих торгувати в режимі онлайн: переважна більшість брокерських компаній до цих пір обмежені в приміщеннях.

Завдяки повному переходу на електронний документообіг, а також завдяки автоматизації здійснення операцій на фондовому ринку, інтернет-трейдинг забезпечуватиме найбільш вигідні умови для приватних інвесторів. Доступність і оперативність - є основними критеріями бурхливого розвитку усіх сервісів пов'язаних з інтернетом, а он-лайн торгівля цінними паперами в цьому плані не є виключенням. Сильні і слабкі сторони використання систем інтернет-трейдингу наведені в табл..3.1.

Таблиця 3.1

Сильні і слабкі сторони використання систем інтернет-трейдингу

Переваги і недоліки он-лайн торгівлі цінними паперами
Сильні сторони	Слабкі сторони
1. низький рівень ПАТрат, 2. висока тарифна конкурентоспроможність, 3. доступність, 4. висока швидкість проведення операцій.	1. інституційні ризики, 2. відносно слабка захищеність від технічних збоїв і атак хакерів, 3. дуже важливим моментом являється те, що українська законодавча база на даний час майже не регламентує використання електронних документів.

Механізм ринку заявок гарантує безпеку торгівлі на біржі для професійних торговців і приватних інвесторів, без нього неможливо було б в короткий час повернути довіру до фондового ринку. Тобто завдяки обов'язковому 100%-ному депонуванню грошей та цінних паперів для здійснення операцій на фондовій біржі (угоди репо), а також використанні багаторівневої системи захисту, в т.ч. використанні електронного цифрового підпису (ЕЦП) буде залучено внутрішнього українського інвестора. Сьогодні в Україні здійснювати он-лайн торгівлю цінними паперами (на ринку заявок і ринку котувань) є можливість на двох торгівельних майданчиках - це на ВАТ 'Українська біржа' і ВАТ 'ПФТС'. Та тільки коли в Україні буде справжня конкуренція між фондовими біржами, це дасть якісно новий ривок у розвитку фондової інфраструткури і біржових технологій. Тому всі очікують виходу на український ринок нових фондових операторів, включаючи західних.

В Україні вже використовується декілька сертифікованих програм для доступу на фондові біржі, такі як QUІK, WЕB2L, SmаrtTrаdе. З часом їх кількість буде тільки зростати. В Україні сьогодні можна назвати таких он-лайн брокерів які мають змогу Вас підключити до інтернет-трейдингу на фондові біржі: ТОВ 'Сіті Брок', СП ТОВ 'Драгон Капітал', ТОВ 'ФК 'ОК-2', ТОВ 'Гайнсфорт-онлайн', АТ 'ІК 'Проспект Інвестментс', ТОВ 'ФК 'Укранет' та ТОВ 'Спеціаліст цінні папери'. Що цікаво, серед цих брокерів, є піонери, такі як: ТОВ 'Гайнсфорт-онлайн', є дуже відомі учасники ринку, як СП ТОВ 'Драгон Капітал', а є нові динамічні компанії як ТОВ 'Спеціаліст цінні папери' які вже розвернулись досить якісно на цьому он-лайн ринку і надають свої послуги навіть через інших торгівців цінними паперами (субброкерські послуги). Розвиток інтернет-трейдингу, безумовно, допоможе спростити регіональним інвесторам процес інвестування у фондовий ринок, а також допоможе тим самим брокерам залучити нових інвесторів з більш віддалених регіонів України.

.4 Розробка напрямків удосконалення механізму управління інвестиційним портфелем КБ “Кредитпромбанк”

Управління портфелем цінних паперів - це певний перерозподіл інвестицій між набором фінансових активів. Оптимальним є таке управління, при якому перерозподіл активів максимізує можливу прибутковість при збереженні або збільшенні рівня очікуваної прибутковості. Управління портфелем являє собою прийняття рішень по управлінню дворівневою ієрархічною структурою. Перший рівень управління - розподіл і перерозподіл інвестицій між фінансовими інструментами, а другий - управління активами всередині конкретного фінансового інструмента.

В даному підрозділі роботи ми спробуємо на підставі проведеного аналізу роботи банку з цінними паперами а також враховуючи сучасні тенденції розвитку фондового ринку України, запропонувати певні пропозиції щодо вдосконалення управління портфелем цінних паперів.

На наш погляд, існує два можливих напрямки подібної оптимізації:

По-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування.

По-друге, на наш погляд банку буде доцільним збільшити в портфелі цінних паперів частку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) а також збільшити присутність в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави.

Необхідність диверсифікувати портфель корпоративних цінних паперів в ПАТ КБ “Кредитпромбанк” викликана декількома факторами: по-перше, цінні папери багатьох підприємств традиційних галузей промисловості (так звані “блакитні фішки”) зараз поступово втрачають ліквідність і по ним спостерігається падіння курсових вартостей; по-друге - дивідендні виплати по акціям цих компаній не забезпечують достатнього рівня прибутковості; по-третє - така галузева структура портфелю Кредитпромбанку робить його менш стійким до кон’юнктурних коливань; по-четверте - в портфелі замало цінних паперів, по яким можливо було б очікувати стрімкого зростання. Отже, ми бачимо, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій Кредитпромбанку проблему вибору найбільш перспективних з них.

Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі банку на рівні близько 10-15% акцій саме розвиваючихся компаній. Найбільш важливим пріоритетом при інвестуванні повинна бути саме приналежність компанії до тієї чи іншої галузі. Кредитпромбанку необхідно орієнтуватися на окремі компанії в рамках перспективних галузей, оцінюючи їхні фінансові показники і займаючись пошуком компаній з високим потенціалом зростання доходів

При виборі галузей факторами, що визначають галузеву структуру інвестиційного портфеля, залишаються ризик і прибутковість інвестицій у різні сектори економіки. З огляду на перехідний характер української економіки, оцінити ризик інвестицій в акції компаній, що відносяться до тих чи інших галузей, можна насамперед на основі тієї ролі, що відводять їм у рамках формованої урядом концепції промислової політики.

Фактором, що визначає прибутковість інвестицій, залишається також значення поточної середньо галузевої рентабельності, що складається в результаті переходу до нової моделі господарських відносин.

При виборі компаній факторами, що визначають прибутковість інвестицій, є рентабельність виробництва і перспективи росту обсягів продажів. Високорентабельний бізнес забезпечує найменший період окупності і створює передумови для якнайшвидшої реінвестиції прибутків у подальший розвиток виробництва.

Факторами, що визначають ризик інвестицій в акції компанії, є: рівень менеджменту (він відіграє ключову роль в успіху чи невдачі будь-якої компанії); якість активів; положення на ринку (ризик інвестицій у дрібні компанії вище); наявність експортного потенціалу.

Однієї з основних проблем для Кредитпромбанку є той факт, що докладна інформація про діяльність компаній є малодоступною, тому банк іноді змушений обґрунтовувати свої інвестиційні рішення й оцінювати ризик інвестицій частково непрямим чином, ґрунтуючись на даних щодо перспектив росту вартості акцій даної компанії на ринку і з огляду на фактор недооцінки вартості активів.

При цьому для компаній, перспективи росту яких знаходяться на рівні, близькому до середньогалузевого, ріст у середньостроковій перспективі буде визначатися перспективами росту всього ринку в цілому. У той же час довгострокові перспективи багатьох українських компаній зараз в основному визначаються рівнем недооціненості активів і можливим потенціалом росту курсової вартості акцій до рівня, що відповідає їхній балансової вартості.

Ще одним шляхом вдосконалення політики банку по управлінню операціями з цінними паперами могло б стати збільшення в інвестиційному портфелі банк державних зобов’язань як найменш ризикових фондових інструментів, які забезпечать банку отримання гарантованої доходності та збереження фінансових ресурсів.

Тепер, коли ми якісно накреслили основні шляхи підвищення ефективності управління інвестиційним портфелем банку, проведемо оптимізацію структури інвестиційного портфелю ПАТ КБ “Кредитпромбанк” з використанням оптимізаційної моделі Гарі Марковіца, яка дозволяє побудувати таку структуру інвестиційного портфелю, що забезпечить максимальний рівень доходності при заданому рівні ризику. Зазначимо, що на поточний момент управління інвестиційним портфелем Кредитпромбанку здійснюється без використання математичних моделей. Ми ж з використанням моделі Марковіца спробуємо оптимізувати поточну структуру інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк”.

В таблиці 3.2 представлена динаміка доходностей по окремих групах активів інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за 9 місяців 2011 року, розрахованая за допомогою програмного пакету системи оптимізації інвестиційного портфеля “Money Maher 10.0”.

Таблиця 3.2 Динаміка доходностей активів інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” за 9 місяців 2011 року

Активи	Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання
січень	23,6	36,78	17,5	15,4	18,9
лютий	18,7	30,15	22,4	17,6	16,8
березень	21,5	28,7	19,8	18,4	15,4
квітень	22,4	37,8	18,85	16,8	16,2
травень	25,7	36,8	20,54	15,7	17,5
червень	19,65	34,56	21,4	17,4	14,8
Очікувана доходність	21,93	34,13	20,08	16,88	16,6
Частка в портфелі, %	12,4	5,7	31,7	33,4	16,8

Поточна структура інвестиційного портфелю КБ забезпечує банку доходність портфелю на рівні 19,46%, при цьому портфельний ризик становить 13,5%. Спробуємо тепер з використанням моделі Марковіца оптимізувати структуру інвестиційного портфелю і отримати такий портфель, який забезпечував би більшу доходність і мав би при цьому менший ризик.

У загальному вигляді математична постановка задачі оптимізації структури інвестиційного портфелю таким чином:

Доходність:

                                                                                (3.3)

Ризик

                                                                 (3.4)

де  - частка капіталу, вкладеного в -у групу активів,  - очікувана доходність -ї групи активів, - коваріація між доходностями груп активів та .

Розраховані значення матриці коваріацій між доходностями груп активів представлені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Матриця коваріації доходностей груп активів

	Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання
Векселя	5,506	5,071	-2,256	-1,854	1,837
Акції корпорацій	5,071	12,188	-2,878	-3,044	1,996
Облігації корпорацій	-2,256	-2,878	2,597	0,884	-1,101
ОВДП	-1,854	-3,044	0,884	1,115	-1,175
Зовнішні державні зобов’язання	1,837	1,996	-1,101	-1,175	1,830

Практичне розв’язання задачі оптимізації ми будемо здійснювати в середовищі Excel з використанням вбудованого програмного пакету “Money Maher 10.0” - “ПОИСК РЕШЕНИЯ”. В таблиці 3.4 представлені розрахунки доходності інвестиційного портфелю банку та його структури в залежності від максимального рівня ризику для банку.

Таблиця 3.4 Доходність та ризик портфелю (по оптимізаційній моделі)

Ризик, %	Доходність%	Структура портфелю, %
		Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання
0	Безризикового портфелю не існує
2	19,52	4,8%	12,5%	9,4%	53,4%	19,9%
4	19,97	5,2%	14,5%	11,4%	52,4%	16,5%
6	20,28	5,4%	15,9%	12,8%	51,7%	14,1%
8	20,53	5,6%	17,1%	13,9%	51,2%	12,1%
10	20,75	5,8%	18,1%	15,0%	50,6%	10,4%
12	20,95	6,0%	19,0%	15,8%	50,2%	8,9%
14	21,13	6,1%	19,9%	16,6%	49,8%	7,5%
16	21,3	6,3%	20,6%	17,4%	49,4%	6,2%
18	21,46	6,4%	21,4%	18,1%	49,1%	5,0%
20	21,6	6,6%	22,0%	18,8%	48,7%	3,9%

Ґрунтуючись на проведених розрахунках ми можемо зазначити, що поточна структура інвестиційного портфелю КБ “Кредитпромбанк” не є оптимальною, оскільки можна побудувати його таким чином, щоб покращити поточний інвестиційний портфель банку одразу по обом показникам - і показнику ризику, і показнику доходності. Зокрема, існує портфель, який забезпечує доходність на рівні 19,52% (проти поточних 19,46%), при цьому рівень ризику цього портфелю дорівнюватиме лише 2% проти поточних 13,5%.

Зазначимо також, що досить цікавою є закономірність між припустимим для банку рівнем ризику та часткою окремих активів у ньому. На рисунку 3.1 графічно представлена залежність між припустимим для банку рівнем ризику та часткою окремих активів в структурі інвестиційного портфелю банку.

Рис 3.1 Залежність між ризиком та часткою окремих активів в портфелі

Проводячи аналіз наведеного графіку ми по-перше, можемо відзначити, що оптимальний портфель головним чином повинен будуватись з найменш ризикованих інструментів - ОВДП. Також можемо відзначити такий факт, що по мірі скорочення вимог до рівня ризику (тобто по мірі підвищення припустимого рівня ризику) в портфелі скорочується частка найбільш надійних інструментів - ОВДП та зовнішніх державних зобов’язань і відповідно збільшується частка менш надійних але більш доходних інструментів - акцій корпорацій та облігацій корпорацій.

Роблячи узагальнюючи висновки до усього викладеного в розділі ми можемо зазначити, що для “Кредитпромбанку” існує два можливих напрямки оптимізації управління власним інвестиційним портфелем: по-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування; по-друге - доцільним є збільшення в портфелі цінних паперів частки облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також збільшення присутності в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави. Зазначимо також, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій “Кредитпромбанку” проблему вибору найбільш перспективних з них. Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі “Кредитпромбанку” на рівні близько 10-15% акцій саме компаній, яки розвиваються.

ВИСНОВКИ

В процесі виконання дипломної роботи було проведене дослідження економічної сутності інвестицій, з врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку інвестиційного процесу в сучасних умовах та методичні підходи до оцінки інвестиційних ресурсів банку і на цій основі розроблення шляхів оптимізації інвестиційного портфеля банку.

Також, була розкрита сутність та надана характеристика інвестиційній діяльності банку, досліджені основні класифікаційні ознаки поділу банківських інвестицій, розглянуті методи інвестиційної політики комерційних банків з метою ефективного формування інвестиційного портфеля.

Сутність банківських інвестицій полягає у вкладенні коштів з метою одержання прибутку з урахуванням рівня доходності та ризику.

Інвестиційна діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів включає діяльність банку як інвестора (обслуговування власних інвестиційних потреб і операцій банку, які здійснюються за власний рахунок) та діяльність банку як посередника в інвестуванні на ринку цінних паперів (обслуговування інвестиційних операцій клієнтів). При цьому невід’ємною складовою при реалізації інвестицій є допоміжні послуги банків, які супроводжують інвестиційний процес.

Діяльність банку як інвестора на ринку цінних паперів полягає у формуванні інвестиційного портфеля. До портфелю включаються цінні папери, що знаходяться у власності банку, і зорієнтовані як на власне володіння, так і на перепродаж; до інвестиційного портфеля банку можуть бути віднесені також цінні папери, які входять до резервів другої черги; інвестиційний портфель банку може включати цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”; похідні щодо цінних паперів фінансові інструменти (ф’ючерси та опціони на цінні папери та ринкові індекси) можуть використовуватися у складі портфеля для зниження рівня ризику; неакціонерні вкладення банку в статутні капітали підприємств та організацій, що оформлені цінними паперами, розглядаються як інвестиційні.

Управління інвестиційним портфелем банку відбувається в умовах ризику та невизначеності.

Інвестиційні ризики комерційного банку класифікуються за наступними ознаками:

) джерелами виникнення;

) методами управління;

) методами оцінки;

) характером фінансових наслідків;

) ступеню диверсифікованості;

) характером прояву в часі;

) рівнем фінансових втрат;

) ступеню передбачуваності;

) можливістю мінімізації негативного впливу тощо.

Ведучи мову про проблему формування портфеля за основними напрямами інвестиційної діяльності банку, які дозволяють обґрунтовано підходити до вибору стратегії управління та прийняття ризикових інвестиційних рішень щодо вибору об’єктів інвестування на основі заданої вихідної інформації, слід зазначити, що для її вирішення необхідно ідентифікувати перелік характеристик, на основі яких описується інвестиційна альтернатива, а також показники , що можуть бути використані у якості критерію прийняття оптимального ризикового інвестиційного рішення. Для цього необхідно розраховувати оптимальну структуру портфеля акцій для комерційних банків України з можливістю залучення та подальшого використанням різних видів активів як динамічної системи моделювання розміщення інвестицій, що здійснюється у відповідності до однієї зі сформованих перспектив.

В другому розділі роботи було проаналізовано, яким чином здійснюється управління інвестиційним портфелем в ПАТ КБ “Приватбанк”.

ПАТ КБ «Приватбанк» є одним з найбільших учасників фондового ринку в Україні.

Головним критерієм добору певних цінних паперів до інвестиційного портфелю банку “Приватбанк” є їх доходність та ліквідність.

Інвестиційний портфель банку формується таким чином, щоб забезпечити максимальну доходність. При цьому дотримання високої ліквідність цінних паперів необхідне для того, щоб банк мав можливість швидко продати ті цінні папери, по яким склалася несприятлива динаміка курсових вартостей (в певній мірі умова дотримання високої ліквідності присутніх у портфелі цінних паперів є запорукою уникнення значних фінансових втрат, оскільки забезпечує можливість продати цінні папери у разі перевищення граничної межі втрат.).

Аналіз динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю “Приватбанку” дозволив відзначити, що ринкова вартість інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” протягом 2010 року збільшилась на 1,090 млн грн або на 16,1%. При цьому змінилась структура портфелю банку в розрізі окремих фінансових інструментів: сума векселів та корпоративних акцій в портфелі зменшилась на 0,068 та 0,08 млн грн відповідно. В результаті змінилась структура інвестиційного портфелю банку - збільшилась частка найбільш надійних фінансових інструментів, таких як облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та зовнішні державні зобов’язання, і відповідно зменшилась частка більш ризикованих інструментів - векселів, корпоративних акцій та облігацій. Збільшення в структурі портфелю банку надійних інструментів пов’язане з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень.

Проведений факторний аналіз доходності та ризику інвестиційного портфелю “Приватбанку” дозволив констатувати успіхи інвестиційних менеджерів “Приватбанку”, оскільки їм за аналізований період вдалося підвищити доходність портфелю на 0,9% при тому, що рівень портфельного ризику був знижений на 0,5%. Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є, відповідно, найбільш ризиковані фондові інструменти - акції підприємств, які забезпечують рентабельність на рівні 15,6%; найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи - внутрішні та зовнішні державні зобов’язання. Відзначимо, що саме низькі показники рентабельності більшості вітчизняних цінних паперів багато в чому стримують активність банку на фондовому ринку. Зазначимо також, що загалом “Приватбанк” дотримується досить консервативної стратегії управління інвестиційним портфелем, віддаючи перевагу більш надійним, але менш доходним цінним паперам.

В третьому розділі дипломної роботи на підставі проведеного аналізу були внесені пропозиції по удосконаленню механізму управління інвестиційним портфелем ПАТ КБ “Приватбанк”.

На наш погляд, існує два можливих напрямки оптимізації управління портфелем цінних паперів в КБ “Приватбанк”: По-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування. По-друге, банку буде доцільним збільшити в портфелі цінних паперів частку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) а також збільшити присутність в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави.

Зазначимо також, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій “Приватбанку” проблему вибору найбільш перспективних з них. Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі “Приватбанку” на рівні близько 10-15% акцій саме розвиваючихся компаній.

При виборі галузей факторами, що визначають галузеву структуру інвестиційного портфеля, залишаються ризик і прибутковість інвестицій у різні сектори економіки. З огляду на перехідний характер української економіки, оцінити ризик інвестицій в акції компаній, що відносяться до тих чи інших галузей, можна насамперед на основі тієї ролі, що відводять їм у рамках формованої урядом концепції промислової політики.

Фактором, що визначає прибутковість інвестицій, залишається також значення поточної середньо галузевої рентабельності, що складається в результаті переходу до нової моделі господарських відносин.

При виборі компаній факторами, що визначають прибутковість інвестицій, є рентабельність виробництва і перспективи росту обсягів продажів. Високорентабельний бізнес забезпечує найменший період окупності і створює передумови для якнайшвидшої реінвестиції прибутків у подальший розвиток виробництва. Факторами, що визначають ризик інвестицій в акції компанії, є: рівень менеджменту (він відіграє ключову роль в успіху чи невдачі будь-якої компанії); якість активів; положення на ринку (ризик інвестицій у дрібні компанії вище); наявність експортного потенціалу.

Також з використанням моделі Гарі Марковіца, за допомогою програмного пакету системи оптимізації інвестиційного портфеля “Money Maher 10.0”, була проведена оптимізація структури портфелю КБ “Приватбанк”, на підставі якої була сформована більш оптимальна структура інвестиційного портфелю банку, яка дозволить підвищити доходність портфелю та знизити рівень портфельного ризику. Враховуючи, що ліквідність фондових інструментів, з якими працює “Приватбанк”, знаходиться на достатньо високому рівні і тому банк має можливість досить легко продати частку одних активів та придбати частку інших з метою зміни структури портфелю та її оптимізації, виходячи з цього можна реально говорити про можливість досягнення оптимальної структури інвестиційного портфелю “Приватбанку”.

В третьому розділі дипломної роботи було розглянуто застосування комп’ютерних технологій для удосконалення інвестиційної діяльності комерційних банків.

Інформаційні технології відіграють одну з вирішальних ролей у розвитку банківського бізнесу, мають усе більший вплив на його конкурентоспроможність та якість, оперативність прийняття рішень, швидкість розрахунків та рівень інформаційної захищеності.

В роботі також, було визначено, що досить низька активність банків сьогодні спостерігається на ринку муніципальних облігацій. Вона зумовлена в першу чергу недостатньою розвиненістю даного ринку та незначним обсягом емісії на ньому. Тобто, на сьогодні в Україні недостатньо використовується такий механізм залучення інвестицій, як випуск облігації місцевих позик для реалізації регіональних соціально-економічних програм. Як свідчить світовий досвід, за нормальних умов розвитку економіки ринок муніципальних позик є досить привабливим для інвесторів. Зауважимо, що на сьогодні в Україні цей ринок практично не розвивається, в основному через недосконалість законодавчої бази.

Також, було запропоновано, що оскільки існує залежність між обсягом випущених на ринку цінних паперів та обсягом вкладень банків у цінні папери, то розвитку фондового ринку та активізації інвестиційної діяльності банків на ньому будуть сприяти наступні заходи:

-  розвиток організованої торгівлі цінними паперами та підвищення ступеня прозорості укладання угод на фондовому ринку, запровадження постійно діючого, прозорого механізму середньострокового рефінансування банків НБУ під заставу корпоративних облігацій;

-       формування розвиненого ринку державних цінних паперів, на якому б оберталися низькоризикові та високоліквідні папери, випущені для фінансування економіки (конкретних інвестиційних проектів), а не для споживання;

-       створення умов для здійснення нових випусків середньо- та довгострокових муніципальних боргових цінних паперів;

-       забезпечення формування цивілізованого іпотечного ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Закон Укpаїни ”Пpо банки і банківську діяльність”/ Веpхов. Рада Укpаїни. К.: Паpламент. вид-во, 2001. - 57 с.

2.      Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991 № 1201-XII зі змінами та доповненнями.

.        Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, від 30.12.1999 № 629.

.        Алексеєнко Л.М. та ін. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок. - К.: Вид. будинок «Максимум»; [Тернопіль]: Екон. думка, 2000. - 591 с.

.        Банки и банковские опеpации: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. ”Финансы и кpедит”] Под pед. E. Ф. Жукова. - М.: Банки и биpжи: Изд. об-ние ”ЮHИТИ”, 2009. - 471 с.

.        Банківське пpаво Укpаїни: [Hавч. посіб.] / За заг. pед. А. О. Селіванова; Hац. банк Укpаїни. - К.: Ін Юpе, 2000. - 368 с.

7.  Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 277с.: табл

8.  Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - [К.:] Ника-Центр: Эльга-H, 2001. - 448 с.: ил., табл.

9.      Богатин Ю.В., Швандар В.А. Инвестиционный анализ. - М.: ЮНИТИ, 2010. - 285 с.: ил., табл.

.        Васильченко З. М. Оцінка ефективності інвестиційних проектів у банківській діяльності / З. М. Васильченко; І. П. Васильченко // Фінанси України. - 2009. - № 12. - С. 35-46.

.        Глущенко В.В. и др. Анализ и регулирование деятельности коммерческого банка. - Х.: Бизнес Информ, 2000. - 75 с.: ил., табл.

.        Дмитренко М. Ощадно-кредитна система у контексті формування в Україні власної інвестиційно-інноваційної політики / М. Дмитренко // Вісник Національного банку України. - 2006. - №1. - С. 16-18.

.        Драган І. В. Оцінка сучасного стану залучення іноземних інвестицій в Україні / І. В. Драган // Фондовий ринок. - 2010. - №4. - С. 22-27.

14.    Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua <http://www.ukrstat.gov.ua/>

.        Жуков А. И. Услуги коммеpческих банков: Заpубежный опыт и пpактика/ Банк внешнеэкон. деятельности; [Редкол.: А. П. Hоско и дp.]. - М.: АО ”Консалтбанкиp”, 2010. - 185 с.

.        Загоpський В. С. Ринок цінних папеpів: пpинципи оpганізації і механізм функціонування/ Львів. комеpц. акад. - К.: ІСДО, 2010. - 171 с.

.        Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Цінні папери. Фондовий ринок. - К: Бак, 2008. -165 с.: іл., табл.

.        Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. - К.: Лібра, 1996. - 218 с.: табл.

.        Каpатуев А. Г. Ценные бумаги: виды и pазновидности: Учеб. пособие. - М.: РДЛ, 2009. - 246с.

.        Калина А.В. и др. Рынок ценных бумаг (теория и практика). - К., 1999. 254 с.: ил., табл.

.        Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент. - К.: Основи, 1999. - 671 с.: табл.

.        Коваленко Л.О. та ін. Гроші та кредит. - Чернігів: [Ін-т змісту і методів навчання: Черніг. держ. ін-т економіки та упр.], 1998. - 170 c.: табл.

.        Коршунов В.И. Учет и анализ в коммерческих банках. - Х.: Основа, 1999. - 175 с.: ил., табл.

.        Кочетков В.H. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект. - К., 1999. - 188с.: ил., табл.

.        Крушвиц, Лутц. Финансирование и инвестиции. - М.; 2000. - XVI, 381 с.: ил., табл.

.        Левицький Р. Й. Комплексний механізм залучення іноземних інвестицій / Р. Й. Левицький Фондовий ринок 2009. - №8. - С. 20-23. - Бібліогр. у кінці ст.

.        Луців Б.Л., Стечи шин Т.Б. Інвестиційний потенціал банківської системи України // Фінанси України.-2009. -№ 9.-С.67-77.

.        Лысенков Ю.М. и др. Фондовий рынок. - [К.: Діалог, 1997]. - 261 с.

.        Мельник В. А. Ринок цінних папеpів: Довідник кеpівника підпpиємства спец. вип. - К.: А. Л. Д.: ВІРА-Р, 1998. - 551с.: табл.

.        Мендpул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних папеpів: Hавч. посібник / Київ. нац. екон. ун-т; [Ред. І. О. Соломаpський]. - К., 1998. - 150с.: табл.

31.    Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами. - К., 2000. - 156 с.: іл., табл.

.    Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: Перспектива, 1995. - 532 с.: табл., схем., граф.

33.    Митрофанов Г.В. та ін. Аналіз діяльності банку. - К., 1999. - 151 с.: табл.

.        Мозговий О.М. Фондовий ринок. - К., 1999. - 314, [1] с.: іл., табл.

.        Науменкова С.В. та ін. Фінансовий ринок та інвестиції. - К.: Знання, 2000. - 213 с.: табл.

.        Павлова Л. H. Опеpации с коpпоpативными ценными бумагами: [Пpакт. pуководство по упp., бух. учету и аудиту]. - М.: [ЗАО ”Бух. бюл. ”], 1997. - 398 с. - (Библиотека жуpнала ”Бухгалтеpский бюллетень”).

.        Павлодский E.А. Банковский кредит и способы его обеспечения. - М., 1994. - 80 с.

.        Правове регулювання на фондовому ринку України. - К., 2000. - 377 с.

.        Примостка Л.О. Банківський менеджмент. - К., 1998. - 106с.

.        Резнікова Н. Сучасна світова фінансова криза в деструктивних вимірах інвестиційного прагматизму / Н. Резнікова, М. Відякіна // Вісник Національного банку України. - 2010. - №5. - С. 23-27.

.        Розенберг, Джерри М. Инвестиции. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 398 c.

.        Стечишин Т. Б. Особливості організації інвестиційного департаменту в банківських установах України / Т. Б. Стечишин // Фондовий ринок. - 2010. - №15. - С. 8-13.

.        Стойко О. Я. / Банківські операції: [підручник] / О. Я . Стойко. - К.: Лібра, 2009. - 252 с.

.        Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. - К., 2001. - 276с.

.        Ценные бумаги. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 446 с.: ил., табл.

.        Шеломков В.А. Операции с акциями в Украине. - Х., 1999. - 124 с.

48.    Шеремет А.Д., Щербакова Г.H. Финансовый анализ в коммерческом банке. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 254с.: табл.

49.    Шклярук С.Г. Портфельное инвестирование. Теория и практика. - К.: [Нора-принт], 2000. - 350 с.

50.    Шматко Н.М. Основні положення сучасної теорії банківського портфеля // Економіка промисловості. - 2009. - №1(19). - С. 162-166. Шматко Н.М. Оцінка дохідності цінних паперів у банківському портфелі // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 57-59.

.        Шматко Н.М. Система оцінки ризиків банків при інвестуванні у цінні папери // Формування ринкової економіки в Україні. - 2010. - № 15 (Ч.2) - С. 596-605.

ДОДАТКИ

Фінансовий результат комерційних банків України станом на 01.01.2011 р. (млн. грн.)

№ п/п	Банк	Фінансовий результат	Прибутков. Статутного капіталу(%)	Прибутковість активів(%)
	ВСЬОГО	-3282,126	-2,136	-0,359
1.	ПРИВАТБАНК <http://bank-ua.com/banks/privatbank/>1. 3707.2330.693
2.	ДЕЛЬТА БАНК <http://bank-ua.com/banks/deltabank/>518.90962.7462.752
3.	ОТП БАНК <http://bank-ua.com/banks/otpbank/>444.90315.5121.949
4.	ВТБ <http://bank-ua.com/banks/vtb/>385.1667.1121.051
5.	ОЩАДБАНК <http://bank-ua.com/banks/oschadnybank/>384.9372.4770.511
6.	СIТIБАНК УКРАЇНА	270.270	406.421	4.982
7.	ІНГ БАНК УКРАЇНА <http://bank-ua.com/banks/ingbankukraine/>202.60527.7051.869
8.	БАНК 3/4	176.112	95.196	5.766
9.	ПУМБ <http://bank-ua.com/banks/pumb/>160.7546.3720.549
10.	СБЕРБАНК РОСIЇ	146.280	6.332	0.968
11.	КIБ Кредi Агрiколь	135.830	78.547	3.171
12.	СВЕДБАНК <http://bank-ua.com/banks/swedbank/>86.8251.5961.011
13.	УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСIЙНИЙ БАНК	72.639	14.528	2.397
14.	УКРЕКСІМБАНК <http://bank-ua.com/banks/eximbank/>59.1650.3600.081
15.	КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК	38.868	3.702	0.589
16.	ПІВДЕННИЙ <http://bank-ua.com/banks/pivdennyi/>30.9683.2360.294
17.	УНІКРЕДИТ БАНК <http://bank-ua.com/banks/unicreditbank/>27.5744.2190.324
18.	ФОЛЬКСБАНК	27.547	7.652	0.957
19.	БРОКБІЗНЕСБАНК <http://bank-ua.com/banks/brokbusinessbank/>25.3671.2490.131
20.	ЕКСПРЕС-БАНК <http://bank-ua.com/banks/expresbank/>25.07210.0790.753
21.	ІНДУСТРІАЛБАНК <http://bank-ua.com/banks/industrialbank/>24.2353.9870.716
22.	ІМЕКСБАНК <http://bank-ua.com/banks/imexbank/>16.0881.7120.237
23.	УКРБIЗНЕСБАНК	15.956	11.893	0.529
24.	ПРОКРЕДИТ БАНК	12.767	4.279	0.496
25.	АЛЬФА-БАНК <http://bank-ua.com/banks/alfabank/>12.3620.3330.047
26.	КИЇВ	11.503	0.322	0.371
27.	КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК	11.498	2.277	0.726
28.	ГЛОБУС	10.358	6.474	0.652
29.	БАНК РЕНЕСАНС КАПIТАЛ	7.892	3.919	0.796
30.	БАНК ВОСТОК	7.390	2.404	1.047
31.	ПЛАТИНУМ БАНК	7.329	1.926	0.228
32.	УКРСОЦБАНК <http://bank-ua.com/banks/unicredit/>6.2940.4960.016
33.	ПЛЮС БАНК	6.090	4.143	0.464
34.	ПРОМІНВЕСТБАНК <http://bank-ua.com/banks/pib/>5.8380.1100.017
35.	ГРАНТ	5.607	9.344	0.960
36.	УКРАЇНСЬКИЙ ФIНАНСОВИЙ СВIТ	5.521	3.861	0.548
37.	ПIВДЕНКОМБАНК	4.997	2.939	0.126
38.	ЮНЕКС	4.600	1.575	0.388
39.	УКРIНБАНК	4.452	1.460	0.130
40.	МIЖНАРОДНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ БАНК	4.245	5.604	0.323
41.	НАЦIОНАЛЬНI IНВЕСТИЦIЇ	4.027	5.370	0.159
42.	АПЕКС - БАНК	3.919	2.063	0.546
43.	АВТОКРАЗБАНК	3.849	3.666	0.379
44.	IНВЕСТБАНК	3.835	5.544	0.814
45.	ЕРДЕ БАНК	3.714	1.752	0.177
46.	ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ <http://bank-ua.com/banks/fcbank/>3.1320.1570.014
47.	ДІАМАНТБАНК <http://bank-ua.com/banks/diamantbank/>2.6771.2750.106
48.	РАДАБАНК	2.566	3.207	2.205
49.	БАНК ТАВРИКА	2.558	0.853	0.062
50.	ФОРТУНА-БАНК	2.435	1.282	0.138
51.	МЕГАБАНК	2.390	0.478	0.057
52.	АРКАДА	2.336	1.060	0.151
53.	ОКСI БАНК	2.228	1.857	0.847
54.	БАНК IНВЕСТИЦIЙ. ЗАОЩАДЖЕНЬ	2.096	0.838	0.118
55.	КОМЕРЦIЙНИЙ IНДУСТРIАЛЬНИЙ	1.571	2.425	0.697
56.	ФIНРОСТБАНК	1.435	1.688	0.192
57.	СОЮЗ	1.205	0.359	0.028
58.	УНIКОМБАНК	1.182	0.257	0.211
59.	МЕТАБАНК	1.179	3.413	0.162
60.	ПРОМИСЛОВО-ФIНАНСОВИЙ БАНК	1.169	1.670	0.483
61.	ЗЛАТОБАНК	1.157	0.498	0.040
62.	ЛЕГБАНК	1.115	1.973	0.330
63.	СХIДНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК	1.093	2.198	0.877
64.	БАНК КРЕДИТ ДНІПРО <http://bank-ua.com/banks/creditdnipro/>1.0670.3390.015
65.	КРЕДИТВЕСТ БАНК	1.057	1.464	0.353
66.	IНТЕГРАЛ	1.015	1.015	0.051
67.	ПОРТО-ФРАНКО	1.010	0.957	0.129
68.	ЄВРОПРОМБАНК	1.002	1.346	0.253
69.	АКТИВ-БАНК <http://bank-ua.com/banks/activebank/>0.9620.3080.030
70.	АКТАБАНК	0.938	0.316	0.028
71.	ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА <http://bank-ua.com/banks/finbank/>0.8850.0480.011
72.	АГРОКОМБАНК	0.870	0.934	0.159
73.	НАДРА БАНК <http://bank-ua.com/banks/nadra/>0.8390.0220.003
74.	ЗОЛОТI ВОРОТА	0.767	0.591	0.058
75.	МОТОР-БАНК	0.755	0.629	0.321
76.	УКРАЇНСЬКИЙ КАПIТАЛ	0.737	1.137	0.071
77.	АРТЕМ-БАНК	0.734	0.854	0.162
78.	ЗАХIДIНКОМБАНК	0.732	0.420	0.090
79.	КИЇВСЬКА РУСЬ	0.727	0.175
80.	Банк Руский Стандарт	0.694	0.522	0.068
81.	АСВIО БАНК	0.689	0.663	0.157
82.	МЕРКУРIЙ <http://bank-ua.com/banks/mercury/>0.6720.4750.048
83.	СТАНДАРТ	0.625	0.736	0.278
84.	КАМБIО	0.599	0.776	0.041
85.	ХРЕЩАТИК <http://bank-ua.com/banks/xcitybank/>0.5970.0820.008
86.	ПРОФIН БАНК	0.548	0.569	0.208
87.	Банк Перший	0.543	0.205	0.034
88.	ЄВРОГАЗБАНК	0.511	0.255	0.017
89.	ПРОМЕКОНОМБАНК	0.486	0.527	0.114
90.	КОНТРАКТ <http://bank-ua.com/banks/kontrakt/>0.4520.8330.081
91.	РЕГIОН-БАНК	0.445	1.051	0.121
92.	РАДИКАЛ БАНК	0.411	0.548	0.081
93.	ДЕМАРК	0.409	0.232	0.028
94.	А-БАНК	0.401	0.319	0.031
95.	МАРФIН БАНК	0.401	0.121	0.009
96.	КРЕДИТ-ОПТИМА	0.351	0.558	0.180
97.	Д-М Банк	0.341	0.310	0.096
98.	ГРIН БАНК	0.338	0.596	0.211
99.	БАНК ВЕЛЕС	0.328	0.412	0.195
100.	ТЕРРА БАНК	0.295	0.115	0.013
101.	ДАНIЕЛЬ	0.288	0.334	0.021
102.	ТРАСТ-КАПIТАЛ	0.271	0.815	0.065
103.	КОНВЕРСБАНК <http://bank-ua.com/banks/conversbank/>0.2130.1090.010
104.	ФIНБАНК	0.183	0.215	0.009
105.	КOMIНВЕСТБАНК	0.172	0.172	0.020
106.	АККОРДБАНК	0.158	0.164	0.035
107.	УКООПСПIЛКА	0.154	0.361	0.050
108.	ЧОРHОМ.БАHК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦIЇ	0.121	0.258	0.020
109.	ЄВРОБАНК	0.117	0.175	0.014
110.	АКСІОМА	0.086	0.063	0.025
111.	УКР. БАНК РЕКОНСТРУКЦIЇ ТА РОЗВИТКУ	0.084	0.088	0.065
112.	IНТЕРБАНК	0.070	0.194	0.019
113.	ПОЛIКОМБАНК	0.063	0.141	0.015
114.	СТОЛИЧНИЙ	0.062	0.071	0.026
115.	ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПIТАЛ	0.055	0.143	0.047
116.	ДIВI БАНК	0.043	0.035	0.011
117.	КОНКОРД	0.030	0.028	0.010
118.	БАНК ФАМIЛЬНИЙ	0.009	0.028	0.010
119.	УКРКОМУHБАHК	0.005	0.009	0.001
120.	Банк ТРАСТ	0.004	0.006	0.001
121.	ПЕРШИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ БАНК	-0.193	-0.084	-0.022
122.	БАНК БОГУСЛАВ	-1.145	-0.636	-0.264
123.	ЄБРФ	-1.700	-1.111	-0.660
124.	ПОЛТАВА-БАНК	-3.924	-5.566	-0.310
125.	ФIНЕКСБАНК	-4.599	-6.346	-1.892
126.	КЛАСИКБАНК	-4.879	-2.218	-1.152
127.	МОРСЬКИЙ <http://bank-ua.com/banks/morskoy/>-6.094-6.036-1.133
128.	НОВИЙ	-6.262	-4.175	-0.961
129.	СЕБ БАНК	-13.448	-1.990	-0.459
130.	ЕКСПОБАНК <http://bank-ua.com/banks/expobank/>-15.175-4.988-0.698
131.	БМ БАНК <http://bank-ua.com/banks/bmbank/>-18.559-4.420-0.513
132.	ПРАВЕКС-БАНК <http://bank-ua.com/banks/pravexbank/>-22.146-2.363-0.378
133.	ЛЬВIВ	-22.230	-11.406	-2.814
134.	ЕРСТЕ БАНК <http://bank-ua.com/banks/erstebank/>-25.737-1.878-0.247
135.	МIСТО-БАНК	-33.567	-11.190	-2.150
136.	БТА БАНК	-39.418	-2.628	-0.764
137.	БАЗИС	-41.317	-32.430	-3.498
138.	КРЕДОБАНК <http://bank-ua.com/banks/kredobank/>-52.913-2.757-1.275
139.	БАНК КIПРУ	-87.371	-12.470	-3.853
140.	СТОЛИЦЯ	-112.756	-41.448	-94.902
141.	БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-Україна	-138.941	-43.491	-13.512
142.	ВАБ (VAB) <http://bank-ua.com/banks/vabbank/>-301.872-24.176-3.470
143.	УНІВЕРСАЛ БАНК <http://bank-ua.com/banks/universalbank/>-319.298-27.701-4.780
144.	ФОРУМ <http://bank-ua.com/banks/forum/>-429.722-7.241-3.451
145.	ПIРЕУС БАНК МКБ	-641.108	-39.385	-13.683
146.	КРЕДИТПРОМБАНК <http://bank-ua.com/banks/kreditprombank/>-728.416-39.624-5.501
147.	РОДОВIД БАНК <http://bank-ua.com/banks/rodovidbank/>-1073.686-8.687-11.466
148.	УКРГАЗБАНК <http://bank-ua.com/banks/ukrgasbank/>-3599.471-35.995-22.580

Додаток Б

Баланс за станом на кінець дня 31.12.2010 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (тис. грн.)

Рядок	Найменування статті	Примітки	На кінець дня 31.12.2010	На кінець дня 31.12.2009
1	2	3	4	5
АКТИВИ
1	Грошові кошти та їх еквіваленти	4	19 725 932	9 251 245
2	Торгові цінні папери	5	84 401	105 429
3	Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах	6	-	-
4	Кошти в інших банках	7	1 317 049	5 185 787
5	Кредити та заборгованість клієнтів	8	85 385 307	61 615 075
6	Цінні папери в портфелі банку на продаж	9	83 498	59 457
7	Цінні папери в портфелі банку до погашення	10	708 257	371 683
8	Інвестиції в асоційовані компанії	11	1 025 367	795 688	Інвестиційна нерухомість	12	-	-
10	Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток		188	188
11	Відстрочений податковий актив		2 681	30 266
12	Гудвіл	13	-	-
13	Основні засоби та нематеріальні активи	12	1 801 944	1 312 364
14	Інші фінансові активи	13	3 102 607	7 163 047
15	Інші активи	14	159 457	132 041
16	Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття	15	40 534	43 861
17	Усього активів		113 437 222	86 066 131
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
18	Кошти банків	16	14 559 473	11 379 815
19	Кошти клієнтів	17	75 182 793	49 835 285
20	Боргові цінні папери, емітовані банком	18	557 922	1 290 849
21	Інші залучені кошти	19	5 742 776	4 123 045
22	Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток		35 634	9 210
23	Відстрочені податкові зобов'язання		140 745	72 127
24	Резерви за зобов'язаннями	20	83 602	114 729
25	Інші фінансові зобов'язання	21	3 771 028	7 488 368
26	Інші зобов'язання	22	248 004	182 106
27	Субординований борг	23	1 235 277	1 299 878
28	Зобов'язання, що пов'язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу (чи групами вибуття)	15	-	-
29	Усього зобов'язань		101 557 254	75 795 412
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
30	Статутний капітал	24	8 860 202	7 810 866
31	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)		1 499 979	1 142 981
32	Резервні та інші фонди банку	25	1 519 787	1 316 872
33	Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку		11 879 968	10 270 719
34	Частка меншості		-	-
35	Усього власного капіталу та частка меншості		11 879 968	10 270 719
36	Усього пасивів		113 437 222	86 066 131