Валютна система: поняття, призначення та завдання

Валютна система: поняття, призначення та завдання

План

Вступ

1. Валютна система: поняття, призначення та завдання

2. Особливості та проблеми формування валютної системи в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сьогоднішній день проблема розвитку валютної системи України є однією з найважливіших, оскільки для вдалого розвитку української економіки потрібно здійснювати співробітництво з іншими країнами. Валютний курс є вагомим інструментом державної політики, ефективне регулювання якого має забезпечувати створення сприятливих умов для нарощування виробництва та зростання чистого експорту - визначального фактору економічного розвитку країни. Діюча державна система валютного регулювання й контролю в Україні має безліч недоліків, головними з яких є: прогалини в законодавстві й відсутність єдиної організаційної структури, заснованої на одночасній взаємодії й координації спільних заходів щодо забезпечення валютного регулювання. Така система формувалася й продовжує формуватися у складних, суперечливих соціально-економічних умовах і потребує модернізації та ефективного раціонального управління для досягнення стабілізації валютного ринку.

Після набуття Україною незалежності помітно підвищився інтерес вітчизняних підприємств до операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що обумовлено рядом обставин. По-перше, розпад Радянського Союзу і розрив традиційних економічних зв'язків надалі призвели до розуміння необхідності їхнього відновлення в умовах установлення ринкових відносин за різкого зниження обсягів виробництва й погіршення фінансового стану підприємств. По-друге, українські підприємства мають свободу у виборі власної стратегії здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що підвищило їхню ділову активність у даній сфері. По-третє, у цей час відбувається інтеграція та інтернаціоналізація господарської діяльності України на міжнародній арені. Цими факторами обумовлена необхідність визначення державної політики у сфері валютного регулювання й контролю [3].

1. Валютна система: поняття, призначення та завдання

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:

. Назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні національна валюта називається гривнею.

. Ступінь конвертованості національної валюти. Українська національна валюта гривня є частково вільно конвертованою. Верховна Рада України ратифікувала угоду про приєднання до VIII статті Статуту МВФ, якою передбачено вільну конвертованість національної валюти в іноземну з операцій за поточними платежами.

. Режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ. Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткої фіксації через регульоване плавання (у межах "валютного коридору) до вільного плавання, що було введене в 2000 р.

. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів. В Україні заборона на використання інвалюти у внутрішніх платежах була введена лише в 1995 р., хоч за деякими платежами дозволено її використання й зараз: надання інвалютних позичок банками, оплата послуг, повязаних із зовнішньоекономічною діяльністю (оплата авіаквитків на міжнародних авіалініях, оплата митних послуг тощо) та в інших, визначених НБУ випадках.

. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко:

у формі жорсткої привязки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксованого курсу її до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється в забезпечення національних грошей, тобто державні запаси її повинні на 100% забезпечувати наявну в обороті масу національних грошей. Емісія останніх здійснюється тільки через купівлю цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення з обороту - через її продаж. За такого режиму курс національної валюти "плаває разом з курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає окремі свої функції, зокрема функцію кредитора останньої інстанції, певною мірою втрачає свій статус органу монетарної політики. Не випадково грошову систему за такого режиму у світовій практиці називають системою "валютного бюро, а центральний банк стає органом такого бюро;

. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти; експортерам заборонялося вільно розпоряджатися своєю валютною виручкою, і вони зобовязані були повністю чи частково продавати її на валютному ринку тощо. У міру поліпшення економічної ситуації подібні обмеження послаблювалися чи зовсім скасовувалися. Розвинуті країни в останні десятиліття взагалі скасували валютні обмеження.

. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998 р. в Україні не дозволялось здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами. У міру оздоровлення економічної ситуації в Україні режим валютного ринку стає все більш ліберальним.

. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків і, навпаки, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

. Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обовязків у цій сфері. Такими органами в Україні є: Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Державна податкова адміністрація; Державний митний комітет; Міністерство звязку України. Органи Державної податкової адміністрації здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться на території України резидентами та нерезидентами. Органи Державного митного комітету контролюють додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Органи Міністерства звязку контролюють додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться НБУ як орган державного валютного регулювання і контролю.

Валютна система покликана створити сприятливі умови для розвитку економічного співробітництва між країнами.

Головне завдання валютної системи - ефективне опосередкування платежів за експортом й імпортом товарів, капіталу, послуг та інших видів діяльності у відносинах між країнами і створення сприятливих умов для розвитку виробництва на основі ефективного міжнародного поділу праці. Отже, валютна система є однією з могутніх ланок, яка значною мірою може сприяти розширенню або, навпаки, обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. За допомогою валютної системи здійснюється переміщення економічних ресурсів з однієї країни в іншу або навпаки - цей процес блокується; розширюється або обмежується ступінь національної економічної самостійності, "переміщуються" економічні труднощі (наприклад, безробіття, інфляція тощо) з одних країн в інші. Розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою визначається характером, рівнем зрілості валютної системи держави і дієвістю функціонування її інститутів.

2. Особливості та проблеми формування валютної системи в Україні

В економічній науці проблеми валютної системи достатньою мірою досліджені, однак в сучасних умовах ринкової трансформації економіки України існує потреба подальшого дослідження процесу застосування монетарних інструментів для недопущення прискорення зростання цін, впливу застосування заходів валютної політики на різні сектори економіки.

Сучасною рисою економіки України є нестабільність її національної валюти, на яку впливає: зростання темпів інфляції, ріст безробіття, незбалансований розвиток секторів економіки, дефіцит державного бюджету та інші фактори. Саме це і підриває авторитет власної грошової одиниці і зумовлює те, що значна частина розрахунків в Україні проводиться в іноземній валюті, яка є резервною у світі, або до якої зберігається висока довіра, так для України і багатьох держав СНД - це американський долар. Попри те, що долар в Україні не став офіційним платіжним засобом, більшість великих угод - купівля нерухомості, коштовних автомобілів тощо - здійснюється за посередництва долара [1].

Результатом обігу двох валют в Україні стало формування бімонетарної системи, що містить у собі негативні наслідки. По-перше, в умовах часткової доларизації економіки Національний банк втрачає монетарні важелі управління, а також можливість повноцінно реалізувати грошово-кредитну політику. Це означає, що до показника пропозиції грошей включається нова складова - обсяг іноземної валюти в обігу, яким не може управляти центральний банк. По-друге, знижується ефективність фіскальної політики. По-третє, відмова від національної валюти на користь іноземної з причин високої інфляції загострює процес знецінення грошей. Є ще один момент - це втрата Україною прибутку у вигляді сеньйоражу, оскільки його отримує країна - донор валюти, тобто США. У результаті бімонетарна система ще більше розхитує економічні процеси [2].

Формування валютних курсів та їх регулювання відбувається під дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішнього характеру. У країнах з незрілими ринковими відносинами, до числа яких відноситься й Україна, зовнішні та внутрішні чинники спричинили виникнення девальваційного шоку національних валют [3].

Фінансова криза внесла свої корективи у роботу національного валютного ринку. Починаючи з вересня 2008 року, ситуація на валютному ринку загострилася і зумовила необхідність застосування жорсткішого регулювання валютного ринку. Причиною загострення ситуації було зниження надходження виручки від експорту продукції через падіння світових цін на традиційні товари експорту. Внаслідок цих змін, що супроводжувалися стрімким підвищенням попиту на іноземну валюту, посиленням девальваційних очікувань у суспільстві, відбулося знецінення гривні, девальваційний тренд якої та загальною невизначеністю посилювався через відсутність економічних передумов для ревальваційної динаміки обмінного курсу національної валюти. Так, за вересень 2008 р. девальвація офіційного курсу становила 0,32 %, жовтень - 18,5, листопад - 17,04, грудень - 14,21 % порівняно з попереднім місяцем, а в цілому за рік - 52,48 %.

Одним суттєвим обмеженням стало рішення НБУ про позбавлення резидентів можливості виводити за кордон валюту, куплену на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучену у вигляді кредиту. При цьому до кінця 2009 року банки були позбавлені права здійснювати оптові та форвардні операції. Вони отримали право купувати іноземну валюту для погашення зовнішніх кредитів тільки в тому обсязі, в якому продавали залучену від кредитора валюту на міжбанківському ринку.

Були встановлені жорсткі обмеження на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку, посилені вимоги до заявок уповноважених банків на купівлю іноземної валюти [5].

З метою забезпечення мінімізації відпливу іноземної валюти з країни Національним банком запроваджено обмеження щодо купівлі та обміну іноземної валюти, необхідної для проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (робіт, послуг, прав інтелектуальної власності), яка має здійснюватися лише за умов фактичного надходження товару на територію України. Для того, щоб обмежити спрямування отриманих для рефінансування коштів банківськими установами на проведення спекулятивних операцій на валютному ринку, Національний банк посилив вимоги до рефінансування банків. Зокрема, запроваджено здійснення підтримки ліквідності НБУ лише на підставі детального аналізу заяв¬ки кожного окремого банку з урахуванням стану його ліквідності, змен¬шення депозитів, кредитної активності та участі на міжбанківському кредитному ринку. Для посилення контролю за валютними операціями запроваджено подання уповноваженими банками інформації стосовно розподілу фактично купленої в НБУ іноземної валюти з метою виконання заяв та доручень клієнтів і за операціями самого банку [1].

Українська гривня - це внутрішня валюта, яка не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань Національний банк України досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб'єктами ринку, зокрема, комерційними банками.

З метою забезпечення зниження ризиків банків за кредитними операціями НБУ посилив вимоги до порядку формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, що обумовлено значним рівнем кредитного ризику в умовах знецінення національної валюти та посилення боргового навантаження на позичальників у іноземній валюті, які не мають постійних джерел надходження валютної виручки. Крім того, запроваджено вимогу обов'язкового моніторингу кредитів щодо їх цільового використання відповідно до умов кредитного договору. Це дозволило НБУ скасувати ряд обмежень за операціями на валютному ринку [4].

валютна система національна україна

Важливим кроком на шляху вдосконалення процесу валютного регулювання є підвищення гнучкості обмінного курсу, що передбачає посилення ринкових засад у процесі його формування та сприятиме запровадженню стратегії зниження темпів інфляції у сучасних умовах розвитку економіки України. Враховуючи світовий досвід, теоретичні та практичні переваги й недоліки валютного регулювання для України однією з фундаментальних запобіжних дій проти можливих валютних та фінансових криз є дотримання чіткого порядку: спочатку перехід до більшої гнучкості обмінного курсу, а згодом - поступова лібералізація контролю за рухом капіталу.

стійкого перевищення надходжень іноземної валюти від нерезидентів над переказами на їх користь - на 2,5 млрд. дол. США, в еквіваленті (водночас обсяг чистих валютних надходжень порівняно з відповідним періодом 2012 року знизився на 20 % переважно через зменшення експортної виручки);

триваючого з кінця 2012 року поступового зниження чистого попиту на іноземну валюту. У цілому за І квартал 2013 року він скоротився на безготівковому сегменті міжбанківського валютного ринку в 3,1 рази, а на готівковому сегменті - у 3,5 рази порівняно з відповідним періодом попереднього року.

Останнє позитивно позначилося на стані валютного ринку, сприяючи підвищенню його збалансованості, а також передбачуваності динаміки ринкового курсу гривні.

У той самий час динаміка попиту та пропозиції на міжбанківському валютному ринку України в І кварталі 2013 року була нерівномірною. У звязку з цим Національний банк України проводив на міжбанківському валютному ринку операції як з продажу, так і з купівлі іноземної валюти. Відємне сальдо його валютних інтервенцій становило 827,3 млн. дол. США, що майже в 5 разів менше порівняно з ІV кварталом 2012 року. Офіційний курс гривні до долара США за І квартал 2013 року не змінився (7,9930 грн. /дол. США). Відносно євро гривня укріпилася на 2,87 % (10,2350 грн. /євро), а відносно російського рубля - на 2,01 % (2,5787 грн. /10 рублів).

У січні - березні 2013 року реальний ефективний обмінний курс гривні знизився на 0,8 % порівняно з груднем 2012 року. Номінальний ефективний обмінний курс гривні за цей період посилився на 0,7 % у звязку зі зміцненням на міжнародних ринках долара США відносно євро. Водночас інфляційний диференціал зменшився на 1,5 %, оскільки інфляція в Україні була нижчою, ніж її середньозважений рівень в країнах - основних торговельних партнерах. Завдяки цьому українські виробники отримали цінові переваги як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках збуту їх продукції.

Отже, НБУ має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, проте ризики девальвації слід долати переважно за допомогою інших, не пов'язаних з інтервенціями засобів - зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку, концентрації зусиль на поліпшення стану платіжного балансу. Важливим завданням стає розробка середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням курсових орієнтирів, стримування темпів інфляції, окреслення комплексу методів та інструментів забезпечення валютної стабільності, а також превентивні заходи для недопущення курсових стрибків у майбутньому [2].

До основних заходів реорганізації валютної системи можна віднести такі:

перехід до нових способів регулювання Національним банком України валютного курсу, основними ознаками якого має стати створення незалежних інституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення; раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб'єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;

вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з відсотковою політикою;

активне використання гнучкого валютного курсу за призначенням для підтримки конкурентоспроможності товаровиробників;

Ці інструменти спроможні модернізувати валютну систему України. Необхідно не лише посилити роль Національного банку у валютній політиці, але й узгоджувати з нею економічну політику держави.

Висновки

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленим 1991 p., були визначені деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: встановлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст.50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст.8). Це були перші кроки до перетворення НБУ на центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

На сьогоднішній день Україна має чимало проблемних питань у сфері валютних відносин, що пов'язані із глобалізацією та світовою фінансовою кризою. Тому зараз як ніколи необхідно звернути увагу на швидке та ефективне вирішення проблем валютної системи, її стабілізацію. Саме здійснення вище перерахованих заходів допоможе нормалізувати валютний курс, зміцнити позиції банківської системи як всередині держави, так і на міжнародному рівні. Ефективна реалізація валютної політики в умовах глобалізації економічних процесів полягає у здійсненні валютного регулювання відповідно до стану економічного розвитку країни, що забезпечить мінімізацію негативного впливу внутрішніх та зовнішніх шоків і сприятиме її сталому економічному розвитку.

Список використаних джерел

1. Бреславська О. Актуальні проблеми курсової політики України // Вісник Національного банку України. - 2010. - №2. - С.16-20.

. Коптюк О. Ризики сучасної грошової системи та перспективи її розвитку // Вісник Національного банку України. - 2008. - №9. - С.16 - 19.

. Ніздельська І. Валютна політика: основні етапи та особливості її реалізації в Україні // Банківська справа. - 2009. - №4. - С.12-18.

. Основні засади валютної політики - [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/114. htm

. Юрій С.М. Національний валютний ринок в контексті світового економічного простору. Фінанси України. - 2008. - №7. - С.51-55.