Засоби реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкової школи

Засоби реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкової школи

Засоби реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкової школи

План

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні засади реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкових класів.

.1.     Реалізація принципів навчання в початковій школі як психолого-педагогічна проблема.

.2.     Психолого-педагогічні передумови реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкових класів

.3.     Шляхи та засоби реалізації принципу доступності у початкових класах.

Розділ 2. Педагогічні умови реалізації принципу доступності у сучасній початковій школі.

.1 Стан проблеми реалізації принципу доступності у початковій школі у сучасних умовах.

.2 Методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі сучасної початкової школи.

Висновок.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

В наш час молоде покоління має бути готовим до творчої діяльності, повинно мати високий рівень інтелектуального розвитку, володіти пошуковим мисленням. Школа повинна навчити дітей цьому. Але передумови для успіху створюються лише тоді, коли зміст і завдання навчання враховують реальні можливості школярів - воно посильне для певного віку, рівня розвитку, а також конкретного класу. Навчання втрачає сенс, коли його зміст і методи недоступні для учнів.

Отож слід привернути посилену увагу до принципу доступності у навчанні молодших школярів. Тим більше, що в сучасних умовах він набуває більш глибокого змісту і вимагає більшої майстерності від вчителів - адже навчання не просто повинно відповідати навчальним можливостям дітей, а й вимагати від них роздумів, міркувань, таких, які діти можуть реально здійснити під керівництвом і за допомогою вчителя.

Реалізація цього принципу передбачає врахування рівня розвитку учнів; індивідуальних, вікових особливостей; дотримання правил: від простого - до складного, від відомого - до невідомого, від близького - до далекого. Навчання успішне, ефективне за умови, що його зміст, форми і методи відповідають віковим особливостям учнів, їх розумовим можливостям. Наголошуючи на важливості дотримання цього принципу, К.Д. Ушинський зазначав, що тільки система дає нам цілковиту владу над нашими знаннями. Голова, наповнена безсистемними знаннями, на його думку, подібна до комори, в якій немає порядку, і сам господар не може відшукати потрібну річ. Голова, в якій лише система без знань, подібна до крамниці, в якій на всіх ящиках є написи, а в самих ящиках порожньо.

Суть доступності полягає в тому, щоб діти сприймали і розуміли пояснюваний матеріал. Доступно організувати навчання означає звертатися до найвищої межі можливостей учнів з метою постійного підвищення цих можливостей. Водночас цю найвищу межу не можна переступати, оскільки в такому разі чимало у змісті навчання стане незрозумілим.

Навчання буде доступне, а отже, успішне, ефективне за умови, що його зміст, форми і методи відповідають віковим особливостям учнів, їх розумовим можливостям.

Для реалізації учителем принципу доступності навчання необхідно:

. Виділити головне, істотне у змісті (властивості, ознаки, функції і т.д.).

. Підбирати достатню кількість фактів, зразків для формування ядра знань - теорій, ідей, законів).

. Об’єм знань і темп навчання вибирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів. Враховувати різну швидкість сприйняття, темп роботи, інтереси, життєвий досвід, особливості розвитку.

. Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні способи диференціації учнів у групах, що створюються за видами діяльності, типами задач, особистісними відмінностями дітей.

. Забезпечувати відповідність прийнятим нормам об’єму домашніх завдань.

. Забезпечувати послідовне ускладнення учбових і практичних задач.

. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їх можливостей.

Навчати дитину треба не того, що вона може без особливої праці засвоїти на основі свого розвитку, а того, що сьогодні їй ще не під силу, що сьогодні вона зможе зробити тільки з певною допомогою вчителя і лише завтра самостійно. Правильно організований процес повинен мобілізувати резерви розвитку школяра, змусити його працювати з таким розрахунком, щоб завтра вони стали основою самостійної навчальної діяльності учня і базою засвоєння нового матеріалу. Такий процес повинен здійснюватись постійно. Його треба розглядати як систему роботи вчителя.

До проблеми визнання та реалізації принципів навчання зверталися такі педагоги, як Ж.Ж. Руссо, Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський, Г. Песталоцці та інші. Вони в своїх працях доводили, що навчання повинно бути доступним класу, віку, рівню розвитку. Тому принцип доступності є одним з найбільш популярних серед принципів навчання.

Наукові дослідження присвячені проблемам розробки принципів навчання, проводили Ю. К. Бабанський, М.О. Данілов, М.М. Скаткін та інші. Аналіз праць різних авторів засвідчив, що принцип доступності навчання посідає особливе місце серед інших. Він вимагає від вчителя таким чином будувати навчання, щоб воно було посильне учням, відповідало віку дітей, їхнім психологічним особливостям.

Все це зумовлює актуальності дослідження на тему: «Засоби реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкової школи».

Об’єктом дослідження є процес навчання учнів початкової школи.

Предметом дослідження в курсовій роботі є методи та засоби реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи.

Мета дослідження: теоретично дослідити проблему розробки дидактичного принципу доступності, обґрунтувати та запропонувати методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати ряд завдань:

)        проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми розробки дидактичного принципу доступності;

)        вивчити стан роботи з реалізації принципу доступності в практиці початкової школи;

)        обґрунтувати та сформулювати методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи.

Гіпотеза дослідження: реалізація принципу доступності в навчальному процесі початкової школи передбачає врахування таких умов: різні індивідуальні можливості, вікові відмінності, рівня розвитку учнів, психологічні відмінності, різна підготовленість до школи.

Розділ 1. Теоретичні засади реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкових класів

.1 Реалізація принципів навчання в початковій школі як психолого-педагогічна проблема

Усвідомлення навчального процесу як соціально-педагогічного явища сприяє якісній його організації та проведенню. На відміну від «процесу навчання» дидактична категорія «навчальний процес» охоплює всі його компоненти [17]. Процес навчання є складовою, і головне - центральною, частиною навчального процесу.

Навчальний процес являє собою струнку систему, яка складається з певних елементів, має структурні складові, відповідно до її функцій, і тенденцію до постійного саморозвитку й самовдосконалення. Її центральними постатями є особистості з усіма своїми проблемами, життєвим досвідом, смислоутворювальними настановами. Ця система створена для людей та існує завдяки їм.

Система навчального процесу складається з великої кількості взаємозв'язаних елементів: мети, навчальної інформації, засобів педагогічної взаємодії суб'єктів викладання й учіння, форм їх взаємодії тощо. Системоутворювальними поняттями навчального процесу є мета навчання, викладання, учіння і результат. Змінні складові цієї системи - це засоби управління: зміст навчального матеріалу, методи навчання, матеріально-технічні засоби, організаційні форми навчання.

Основні ознаки гуманістично спрямованого навчального процесу: системність, цілісність, комплексність, гуманність, демократичність, оптимальність, особистісна спрямованість, двосторонність, цілеспрямованість, динамічність, тривалість, планомірність, організованість, спадкоємність і перманентність тощо [18].

Навчальний процес як організаційна форма існування суспільних явищ має власну структуру і складається з певних елементів.

Основними її складовими мають бути цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, процесуальний, контрольно-регулювальний, оцінково-результативний, суб'єкт-суб'єктний компоненти.

Навчання - одна із стрижневих складових педагогічного процесу в освітніх системах - виконує певні функції.

Освітня функція у традиційному навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів, першою чергою, певною системою знань, навичок і вмінь.

Розвиткова функція, особливо для духовного, психічного й фізичного розвитку учня, має глибокий соціально-психологічний і педагогічний зміст. «...розвиток всієї цілісної сукупності якостей особистості: знань, умінь, навичок, способів розумових дій, самокерованого механізму особистості, сфери естетики і моральності й сфери дійово-практичної» [16].

Виховна функція невіддільна від освітньої і спрямована на забезпечення єдності навчально-виховного процесу в різних освітньо-виховних системах, на його гуманізацію. «Навчання й виховання тісно пов'язані одне з одним, доповнюють одне одного, переплітаються одне з одним», - підкреслює академік М.Д. Ярмаченко [19].

Закономірності навчання достатньо обґрунтовані у науковому відношенні, то вони повинні виступати в якості вихідних вимог до організації навчального процесу. Ці вимоги в педагогіці прийнято називати дидактичними принципами.

Ю. Бабанський принципами навчання (принципами дидактики) називав певну систему вихідних, основних дидактичних вимог до процесу навчання, дотримання яких забезпечує його необхідну ефективність[3].

Під термінами «дидактичні принципи», «принципи навчання» й «принципи дидактики» ці вчені розуміють одну й ту ж сутність - основні вимоги до процесу та його організації.

Принцип - це те, що лежить в основі сукупності фактів, теорій, науки.

З XVI-XVII ст. В європейській філософії принцип тлумачили як теоретико-пізнавальну категорію. Ще з тих часів філософи почали розрізняти те, що лежить в основі дійсності, - принципи буття, і те, що лежить в основі пізнання цієї дійсності . - принципи пізнання, побудови теорії [3].

Пізніше принципи почали розглядати не тільки як необхідність розгортання дійсності, як закон руху, а і як логічний вираз пізнання, в якому принцип є центральним поняттям, вихідною ідеєю, яка пронизує певну систему знання.

Отже, коли йдеться про навчання, доцільно вживати термін «принципи навчання», або «дидактичні принципи». Коли ж йдеться про теоретичну систему знання, тобто про дидактику як науку, яка займається побудовою дидактичних теорій, досліджує їх цілісно чи по компонентно, то доцільно вживати термін і поняття «принципи дидактики».

Принципи навчання, або дидактичні принципи - це спрямовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і норм, що випливають із його закономірностей [3].

Вони виконують регулятивну функцію в двох аспектах:

·        як спосіб побудови, організації та аналізу навчального процесу, тобто як вимоги, що ставляться до вчителя чи спеціаліста, який аналізує на ефективність перебіг процесу навчання у формі уроку, факультативу тощо.

·        як спосіб регуляції діяльності учнів у процесі засвоєння ними знань, умінь і навичок на різному рівні їх активності та самостійності.

Вони стосуються не лише викладання, а й учіння й випливають із закономірностей і законів навчання як двобічного процесу..

Принципи дидактики, або наукові принципи означають вимоги до розгортання знання в систему, в якій теоретичні положення певним чином пов’язані між собою й випливають одне з одного. Вони виконують логічну функцію систематизації науково-теоретичного знання, а також методологічно-евристичну функцію й виступають як вихідні положення, загальні вимоги до організації дослідження, або як кінцевий науковий результат.

Отже, принципи навчання, або дидактичні принципи, реалізують закони і закономірності навчання, з них випливають, а принципи дидактики, або наукові принципи, як вихідні положення описуються на етапі розробки теоретико-методологічних засад дослідження або виводяться з нього я к результат. Закони діалектики - це універсальні закони розвитку природи, суспільства й мислення: єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін в якісні, заперечення заперечення. Ці закони як загальні для всіх наук діють і в педагогіці. Але педагогіка як суспільна наука має й свої особливі закони, до яких можна віднести такі:

·        об’єктивність мети освіти й виховання, конкретизація якої зумовлена запитами особистості та потребами подальшого розвитку суспільства;

·        визначальна роль старшого (вчителя й батьків) у вихованні підростаючого покоління, у передачі досвіду старших молодшому поколінню та ін...

Оскільки педагогіка - це наука про освіту, навчання й виховання підростаючих поколінь, а процеси навчання й виховання мають свої особливості, то логічно, що вони залежать від окремих закономірностей і принципів.

У кожного вченого свій погляд на визначення принципу навчання.

А.І. Кузьмінський вважає, що принципи навчання (від лат. Principium - основа, начало) - це основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання і закономірностей процесу навчання. Принципи навчання виконують регулятивну функцію з погляду моделювання дидактичних теорій і способів регуляції практики навчання. На них ґрунтуються підходи до навчання всіх дисциплін, визначаючи певною мірою їх зміст, методи, засоби та прийоми навчальної роботи.

На думку В. Оконя, «принципи навчання... - це найбільш суперечлива галузь дидактики. В її межах наявні протилежні думки, які часто суперечать одна одній». На сьогодні загальне визначення принципів навчання ще остаточно не склалося - не з'ясовані вихідні засади для обгрунтування принципів навчання; не опрацьовані наукові основи системи принципів навчання, їх підпорядкованості, ієрархії. Власне, це є причиною того, що в різних підручниках із педагогіки та відповідних фундаментальних працях із дидактики кількість принципів навчання, їх ієрархія та формулювання значно різняться. Автори, по-перше, дотримуються різних концепцій і джерел під час їх виведення та, по-друге, по-різному розуміють дидактичне поняття «принципи навчання».

Багаторазові спроби розробити схему дидактичних принципів були в роботах науковців нашого часу.

Так С.П.Баранов виділяв наступні принципи навчання:

) виховує характер навчання;

) науковість навчання;

) свідомість навчання;

) принцип доступності;

)принцип наочності;

) принцип свідомості і активності навчання;

) міцність навчання;

) індивідуалізація навчання.[2]

Н.А.Сорокин пропонує включити в вище перелічену систему принцип зв’язку теорії з практикою і не вважає за необхідне включати в систему виховуючий характер навчання як принцип дидактики.

И.П.Підласий вважає, що принцип індивідуалізації навчання не потрібно включати в систему дидактичних принципів, але як і Н. А. Сорокін уводить в дану систему принцип зв’язку теорії з практикою і принцип емоційного навчання.

Аналіз різних підходів до систематизації принципів навчання дозволяє виділити як основних, визнаних більшістю дидактів, наступних принципів:

) науковості;

) доступності;

) свідомості і активності;

) наочності;

) систематичності і послідовності;

) міцності;

) індивідуалізації та диференціації.

Однак, по словах В. Оконя, цей перелік повинен залишатися відкритим.[12] Він вважає можливим включити в цю систему принцип мотивації, оскільки мотивація присутня у всіх процесах навчання. Але цей принцип являє собою важливий фактор будь-якої людської діяльності, і на мою думку його можна виключити з переліку дидактичних принципів.

Принципи тісно пов’язані із закономірностями навчання. Вони відображають дидактичні закони і закономірності. Останні об’єктивно існують і діють в навчальному процесі. На рівні гносеологічного явища принципи правильно відображають сутність законів і закономірностей навчально-виховного процесу, виконуючи суто регулятивну функцію.

На основі загально дидактичних принципів розробляють принципи фахових методик. Тут відбувається певна конкретизація принципів вивчення окремих дисциплін з урахуванням їх особливостей.

У педагогіці була спроба сформувати так звані загально педагогічні принципи як уніфіковані основоположні ідеї педагогічної діяльності. Та навряд чи такий підхід можна назвати реалістичним.

Вимоги певних принципів реалізуються через систему правил. Правила - це регулятивні судження про конкретні дії вчителя та учнів з метою реалізації вимог того чи іншого принципу. Відомі педагоги Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський та ін... схильні були виділяти такі правила. Розуміння їх особливо важливе для молодого вчителя [9].

Дидактичні правила формулюються в імперативній формі, та в кожному разі вони мають відображати сутність конкретного процесу, його вимоги і вказувати на можливі шляхи, методи і прийоми їх реалізації у практиці навчання. У цьому певною мірою проявляється педагогічна майстерність учителя. До кожного принципу можна визначити безліч правил.

Узагальнюючи аналіз психолого-педагогічної літератури слід зазначити, що серед визначених та обґрунтованих дидактами принципів навчання особливу роль відіграє принцип доступності. Він регулює взаємодію вчителя та учнів на кожному з етапів процесу навчання, починаючи з постановки цілей і завершуючи оцінкою його результатів. Дотримання цього принципу пов’язане з реалізацією інших принципів: науковості; свідомості і активності; індивідуалізації та диференціації; наочності; систематичності і послідовності; міцності тощо. Тому зупинимося на визначенні сутності принципу доступності та загальних умов його реалізації в процесі навчання.

Принцип доступності є наріжним каменем учительської діяльності, який заснований на дидактиці Я.А. Коменського, який вимагав, щоб педагог застосовував точну мову, рухи, жести, викликав зачарування в дітей, викладав яскраво, емоційно, щоб учні розуміли вчителя. Цей принцип опирається на закономірність психології про необхідність урахування реальних пізнавальних можливостей школярів певного віку. Не повинно бути перевантажень і спрощеного матеріалу.

Л.Занков запропонував принцип навчання на високому рівні труднощів, цей принцип відповідає принципу доступності: навчати в зоні ближнього розвитку, тобто на тому рівні, який дитина може досягнути під керівництвом учителя. У навчанні обов'язково повинні бути труднощі, але помірні, посильні, ті, які можна подолати. Навчання не сприяє розвитку учнів, якщо воно не вимагає від них напруження розумових сил, пізнавальної активності, самостійності думки і дії.[7]

Можна відзначити й ряд інших закономірностей, що є основою принципу доступності: доступність навчання визначається віковими особливостями школярів і залежить від їх індивідуальних можливостей; доступність навчання залежить від організації навчального процесу, використовуваних методів навчання, в яких здійснюється процес навчання; чим вищий рівень розумового розвитку школярів і запас знань у них, тим успішніше вони оволодіватимуть новими знаннями; поступове наростання труднощів навчання і привчання до їх подолання позитивно впливає на розвиток учнів і формування їхніх моральних якостей; навчання на оптимальному рівні труднощів позитивно впливає на темпи і ефективність навчання, якість знань.

Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. Доступність навчання не означає його легкості. З цим принципом в дидактиці пов'язується поступове, згідно з пізнавальними можливостями учнів, ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти всім учням з кожного навчального предмета, ступеня теоретичної складності та глибини цього матеріалу.

В 70-ті роки Л.В. Занков підкреслював, що навчання, залишаючись доступним, повинно вимагати серйозних зусиль. Лише це призводить до розвитку особистості. Найсуттєвішим для розвитку є те, що засвоєння певних відомостей у той самий час є надбанням учня, яке залишиться при ньому, і сходинкою, яка буде знищена в подальшій течії пізнавального процесу, щоб забезпечити перехід на вищу сходинку . [7]

Правила доступного навчання, які запропонував Л.В. Заков.[7]

. Від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного (Я.А. Коменський).

. Навчаючи, виходьте з рівня підготовки і розвитку учнів, учіть, спираючись на їх можливості. Враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

. Доступність, переконливість, емоційність залежать від легкості викладу і мови вчителя, тому чітко й однозначно формулюйте поняття, навчайте образно.

. Не зловживайте довгими монологами; тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що учні зрозуміють самі.

. Головну увагу приділяйте управлінню пізнавальною діяльністю учнів: поганий учитель повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, хороший - вчить її знаходити, роблячи доступним процес знаходження.

Отже, в підручниках звертається велика увага принципам навчання. Вчені дійшли висновку, що перелік дидактичних принципів залишається відкритим. У психолого-педагогічній літературі особлива увага приділяється принципу доступності. Саме в підручниках звернено увагу на правильне використання принципу на уроках, які закономірності є основою доступності.

1.2    Психолого-педагогічні передумови реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкових класів

навчання початковий клас доступність

Високий рівень прогресу змушує шукати нові, більш ефективні психолого - педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. Суспільству потрібні високоосвічені люди. І велике значення в цьому відводиться початковій школі, адже саме там закладаються основи, розкриваються можливості дитини. Важливо не «втратити» жодної дитини, прищепити інтерес до навчання, який є запорукою успіху. Якраз цьому і сприяє принцип доступності навчання.

Навчання є специфічною пізнавальною діяльністю. Його метою є насамперед засвоєння учнями певної суми знань. На кожному етапі навчання учні йдуть від незнання до знання. Цей рух скеровується вчителем. Але засвоєння знань є їх власною діяльністю, здійснюваною за допомогою таких пізнавальних процесів, як відчуття і сприймання, пам'ять, мислення тощо.

Щоб ці пізнавальні процеси засвоювалися необхідно дотримуватися вікових особливостей учнів.

Під впливом навчання в мисленні молодшого школяра змінюються співвідношення його образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів. Ці зміни відбуваються по-різному, залежно від змісту навчання. Завдання його полягає в тому, щоб „забезпечувати розвиток не тільки конкретного, а й абстрактного мислення молодших школярів” [4]. Виконуючи завдання на визначення об'єктів, першокласники на початку навчального року здебільшого виділяють функціональні їхні ознаки, тобто ознаки, пов'язані з призначеннями предметів («будинок, щоб жити», «ніж, щоб різати», «корова дає молоко» тощо).

Учні перших і частково других класів застосовують переважно практично-дієвий і образно-мовний аналіз. Діти порівняно легко розв'язують задачі, коли можна використати практичні дії із самими предметами, наприклад, паличками, кубиками або виділити ознаки частин предметів, спостерігаючи їх [15].

У частини учнів другого класу і в більшості учнів четвертого класу аналіз стає системним [16]. Розглядаючи частини і властивості предметів, учні знаходять серед них головні, виявляють їх взаємозв'язки і взаємозалежності. Обсягом аналізу є предмети, явища, процеси, дії, вчинки людей, мовні явища. Аналіз при цьому тісно пов'язується з синтезом, тобто об'єднанням у думках виділених елементів у єдине ціле, встановленням зв'язків між ними.

Розвиток мовлення у молодших школярів багато залежить від розвитку мовного слуху, тому необхідно вчителю звертати увагу на тих учнів в яких не дорозвинений мовний слух.

Найбільші якісні зміни відбуваються у розвитку пам`яті молодшого школяра. Більшість першокласників просто повторюють кожне слово, яке необхідно запам'ятати. У 3 класі більшість дітей повторюють слова групами. Деякі з них групують слова за загальними ознаками. Окремі учні 4 класу при запам'ятовуванні використовують семантичну обробку матеріалу, логічні висновки для реконструювання подій. Здійснюючи індивідуальний підхід, учитель може стимулювати окремих учнів створювати «розумовий образ», який відрізняється яскравістю і краще запам'ятовується. Можна навчити найбільш розвинених учнів 4 класу прийому відшукування інформації у пам'яті, створювати різноманітні сценарії для збереження запам'ятованого.

З самих перших днів у дитини формується інтерес до самого процесу навчальної діяльності без усвідомлення її значення. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, до придбання знань. От ця основа і є сприятливим ґрунтом для формування в молодшого школяра мотивів навчання високого суспільного порядку, зв'язаних зі справді відповідальним відношенням до навчальних занять.

Формування інтересу до змісту навчальної діяльності, придбанню знань зв'язано з переживанням школярами почуття задоволення від своїх досягнень. А підкріплюється це почуття схваленням, заохоченням вчителя, що підкреслює кожен, навіть маленький успіх, найменше просування вперед. Молодші школярі відчувають почуття гордості, особливий підйом сил, коли вчитель хвалить їх.

Вчителю необхідно велику увагу приділяти на темперамент дитини. Дуже важко вчителю працювати з холериком, їхня енергійність, упертість, задерикуватість, агресивність стають причиною сварок, бійок з однолітками, травм. Необхідно намагатися спокійно спрямовувати енергію холерика в потрібне русло, поступово формуючи наполегливість, сумлінність.

Розвиток цих компонентів відбувається в молодшому шкільному віці нерівномірно. Повільніше розвиваються перцептивні, мнемічні компоненти, порівняно більших прогресивних змін зазнають якості, пов'язані з уявою, мисленням та мовленням. Формуються й емоційні, вольові компоненти здібностей учнів. До них належать упевненість, наполегливість, самоконтроль у роботі, терпеливість, витримка, здатність чинити опір навіюванню. Якщо вчитель буде звертати на це увагу, то він злегкістю зможе реалізувати принцип доступності, бо саме принцип доступності ґрунтується на врахуваннях вікових та індивідуальних особливостях.

1.3 Шляхи та засоби реалізації принципу доступності у початкових класах

Шляхи та засоби реалізації принципу доступності дозволяють визначити роботи таких авторів, як В.О. Оніщук, В. Ононь, Л.В. Занков та інші. Принцип доступності навчання передбачає вибір та реалізацію змісту і методів навчання з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей учнів. Його реалізація зумовлює необхідність вибору вчителем навчального матеріалу, оптимального за обсягом, складністю і трудністю з урахуванням здібностей, інтересів та нахилів учнів. Доступність навчання ніякою мірою не означає зниження його наукового рівня. Цей принцип покликаний забезпечити оптимальність поєднання науковості і посильної трудності змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сфера доступності навчання може розширюватися чи звужуватися залежно від рівня навчальної підготовленості учнів. У забезпеченні доступності навчання важливу роль відіграє чіткість та логічність викладу навчального матеріалу, ясність думки, правильність і емоційність мови, використання цікавих фактів, прикладів, ілюстративного матеріалу, розкриття зв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю. Доступність навчання не допускає його спрощення, зниження темпу і ритму навчальної діяльності учнів.

Способи реалізації принципу доступності навчання:

підготувати навчальний матеріал, доступний для сприйняття і засвоєння учнями з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей:

забезпечити доступність форм, методів, засобів навчання, що використовуються на уроці;

підібрати (розробити) і реалізувати диференційований навчальний матеріал з метою усунення прогалин у знаннях учнів і способах діяльності з метою переведення їх на більш високі рівні засвоєння: із зони ближнього розвитку в зону актуального розвитку;

озброювати учнів раціональними способами діяльності і наукової організації навчальної праці;

забезпечити відповідність загального темпу просування учнів у навчанні та індивідуальної швидкості просування в учінні окремих учнів;

підібрати доступний та оптимальний зміст і обсяг домашнього завдання;

визначити і використати комплекс інших принципів навчання, що сприяють успішній реалізації доступності засвоєння учнями навчального матеріалу

Принцип доступності нібито врівноважує терези принципів: складність змісту навчального матеріалу компенсується майстерним викладанням педагога. Основна вимога цього принципу - не допустити непосильного навчання для даної категорії учнів, проводити його таким чином, щоб учні могли свідомо засвоювати загальнонаукові та професійні знання, практичні навички й уміння, повністю використовуючи свої інтелектуальні й фізичні можливості. В іншому разі дидактичний процес матиме тільки формальний характер, може призвести до втрати віри у свої здібності і, відповідно, формувати пасивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності.

Принцип доступності залежить:

від забезпечення добору, групування і вивчення навчального матеріалу з урахуванням вимог навчальної програми та специфіки майбутнього фаху;

урахування розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчального процесу;

правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого;

урахування професійних знань, практичних навичок і вмінь учнів;

урахування фактора часу;

поступового нарощування складності теоретичного і практичного матеріалу;

проведення занять з максимальним напруженням як розумових, так і фізичних сил учнів;

широкого застосування сучасної комп'ютерної та іншої тренувальної техніки для поглиблення розумових і фізичних здатностей учнів;

надання індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні;

широкої організації змагань за досягнення високих результатів у навчальному процесі тощо.

Теорією і практикою сучасного навчання розроблено такі правила принципу доступності:

1.  Не забувайте настанов Я.А. Коменського, усе, що підлягає вивченню, повинно бути розділено відповідно до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання.

2.      Зміст і способи навчання повинні дещо випереджати розвиток учнів. Вивчайте й враховуйте досвід своїх вихованців, їхні інтереси, запити, опирайтеся на них у своїй роботі.

.        У процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальну навчальність учнів, темпи просування кожного вперед, об’єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з близькими характеристиками цих якостей, достягайте мети, поступово нарощуючи вимоги.

.        Стежте за тим, щоб усі причини, що гальмують навчально-виховний процес, вчасно виявлялися, усувалися або зводилися до мінімуму.

.        Навчання передбачає певну напруженість. Коли її нема, учні відвикають працювати на повну силу. Темпи навчання, що встановлюються учням, як правило, набагато нижчі за доступні для них. Відповідно до конкретних умов встановлюйте оптимальні темпи, за потреби змінюйте їх.

.        Застосовуйте найновіші досягнення теорій, конкретні завдання, розв’язуйте за допомогою «маленьких кроків» навчання, узагальнені прийоми мислення, формуйте за допомогою «збільшених кроків».

.        Ширше застосовуйте аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, дайте поштовх дитячій думці, доведіть, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.

.        Вивчайте новий і складний матеріал, залучайте до роботи передусім сильних учнів, а закріплюючи і перевіряючи - середніх і слабких.

.        Поспішайте повільно! Не форсуйте без потреби навчально-виховний процес, не прагніть швидкого успіху - педагогічні можливості зниження бар’єра доступності не безмежні.

.        Не сприймайте миттєвого проблиску думки учня за справжній акт пізнання, використовуйте його як початок навчальної праці.

.        Доступність залежить від мови вчителя, уникайте монотонності, навчайте образно, застосовуйте яскраві факти, приклади з життя, літератури.

.        Реалізуючи принцип доступності головну увагу приділяйте керуванню пізнавальної діяльності учнів: пересічний учитель повідомляє істину, хороший - навчає її відкривати.

Отже, принцип доступності навчання передбачає вибір та реалізацію змісту і методів навчання з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей учнів. Необхідно враховувати вчителям від чого залежить принцип. З кожним роком наша освіта крокує вперед і нам необхідно враховувати і сучасні правила навчання.

Розділ 2. Педагогічні умови реалізації принципу доступності у сучасній початковій школі

.1 Стан проблеми реалізації принципу доступності у початковій школі у сучасних умовах

З метою дослідження стану роботи з реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи було проведено вивчення досвіду роботи вчителів початкових класів, узагальненого у фаховій періодичній літературі спостереження та аналіз уроків у початкових класах ЗОШ м. Прилуки та Лісківської ЗОШ І-ІІ ступенів, вивчення документації вчителів (календарного планування); опитування вчителів початкових класів.

Аналіз літератури дозвлив виявити приклади узагальненого досвіду роботи вчителів початкових класів, де представлена система роботи з реалізації принципу доступності в навчанні молодших школярів. Так, заслуговує на увагу досвід вчителя-методиста ЗОШ № 29 м. Чернігова Гоман Любові Василівни, який використовується вчителями початкових класів.

Розглянемо фрагмент уроку природознавства в 3 класі. Тема «Зелене диво планети». Ось як вчитель підводить дітей до вивчення умов життя рослин, пояснює сезонні зміни у природі. Напередодні діти закладали дослід - пророщували кілька квасолин у різних умовах.

«Тільки уявіть, що з маленької зернини виростають високі сосни, стрункі берізки, різнокольорові айстри. Ми з вами закладали дослід - пророщували квасолину. Подивимось на результати, як вона проростала.

Що з’явилось першим? (Корінь).

Чому корінь? (Ним рослина бере воду і поживні речовини).

Яка з насінин проросла? (Та, у якої були вода, тепло, світло).

Чи виросте у цій склянці повноцінна рослина, зацвіте? Чому ні? (Немає поживних речовин, які є у ґрунті).

У нас на планеті є тепло, світло, волога, грунт. В яку пору року все це є разом? (Весною і влітку).

Ось тому рослини і ростуть саме в цю пору року.»

Реалізація доступності навчання багато в чому залежить від рівня методичної підготовленості педагога, від його уміння обгрунтовано побудувати вивчення основних понять і категорій з метою їх подальшого поглиблення і категоризації мислення.

Принцип доступності має тісний зв’язок з принципом науковості. На уроках Любові Василівни діти роблять свої маленькі «наукові відкриття». Розглянемо фрагмент уроку математики - 4 клас, тема «Площа».

«У кожного з вас в руках якась фігура. Покладіть її на парту. Вона закрила певне місце. Кажуть, що це площа фігури. Давайте подумаємо, чим би ми могли вимірювати площу.

Чи можна це зробити сантиметрами? Чому? Так, лінією площу не виміряти.

Запропонуйте, чим? Так, можна прямокутниками, квадратиками.

А чим зручніше? (Демонструє). Так, квадратиками.

А з якими сторонами? Великими чи маленьким? (Діти пояснюють, що все залежить від розміру фігури, площу якої шукаємо).

Як би ви назвали квадратик зі стороною 1 см? 1 дм? 1 м? 1 км?

Накресліть прямокутник зі сторонами 7 см і 4 см. Як же визначити площу накресленого прямокутника? (Діти пропонують варіанти: накласти палетку, поділити на квадратні сантиметри - вийшло 28 квадратиків, 28 кв.см. Подивіться, а яким чином могло утворитися число 28 із 4 і 7? (Дією множення).

Отже, щоб знайти площу прямокутника, треба його довжину помножити на ширину!»

На уроках Гоман Л.В. часто використовуються її власні твори - вірші, оповідання, загадки, казки. Вони привертають увагу дітей тим, що написані саме про них. Ось приклад використання віршів на уроці української мови в 3 класі при вивченні будови слова.

«Давайте пригадаємо, як лагідно називаємо маму, тата, а вони свого сина чи доньку. (Мати - матінка, матуся.

Тато - таточко, татусь.

Син - синок, синочок.)

Якраз суфікс і допомагає нам утворювати пестливі слова. А от Вова не хотів, щоб у мові були суфікси. Подивіться, що з цього вийшло. (Діти інсценують вірша).

Вово, чом такий сердитий?

Мову дуже важко вчити.

Суфікс цей такий складний!

І навіщо він такий?

Геть іди, не псуй нам мову!

Що ж, піду від вас.

Чудово!

Тільки що це раптом стало:

Слів у мові зовсім мало.

Де ті лагідні слова,

Що їх мама назива:

Синку, синочку, синульо...

Є лиш син. А де мамуля,

Мамця, матінка моя...

Друзі, що накоїв я?!

Суфікс ти дарма прогнав.

Бо, виходить, ти не знав,

Що без нього мова рідна

Непривітна буде й бідна!

То наведіть приклади слів, які за допомогою суфікса прикрасили нашу мову.»

У своїй роботі витель тісно пов’язує принцип доступності з принципом індивідуалізації. Вона написала методичну роботу «Щоб читання несло радість пізнання», де розкриває свої методи роботи над читанням. Вчитель пристосовує навчальний матеріал до індивідуальних можливостей учнів шляхом диференціації методів, засобів інтенсивності навчальної діяльності стосовно груп, сформованих із приблизно однакових за рівнем підготовленості учнів.

Ось яка робота пропонується для учнів, яким важко вдається почати процес читання.

«1. Почнемо з найпростішого - читання складів, спочатку відкритих, потім закритих. Використаємо картки з окремими буквами. Міняємо почергово в складі голосний, накладаючи картку на картку .

КА (ко, ку, ки, кі і т.д.)

САМ (сом, сум, сим і т. д. )

Аналогічно проводимо роботу зі зміною приголосного. Спочатку міняємо перший приголосний, накладаючи картку на картку, потім другий. Якщо дитині важко самій читати, не треба змушувати її прикладати неймовірні зусилля - читаємо разом. Деякі учні ці завдання можуть виконувати самостійно лише після кількох занять.

САМ (сак, сар, сат, сап і т. д. )

І так різні варіанти з різними голосними та приголосними. Переходимо до наступного етапу лише тоді, коли дитина вільно і безпомилково читає за швидкими рухами руки.

Учні по-різному справляються з цими досить простими завданнями. Комусь вистачає одного заняття, а хтось тільки після кількох може перейти до складнішого.

. Далі працюємо з двома складами: спочатку відкритими, потім закритим і відкритим, нарешті - обома закритими. Накладанням карток чергуємо голосні в одному складі, потім в обох. Міняємо будь-який приголосний і знову чергуємо голосні і т. д.

КО САР (ко сир, ко сор, ко сур, ко сір і т.д.)

Переходимо до зміни приголосних. Спочатку накладаємо картки на один приголосний, потім на інший.

КА БАН (ка бал, ка баб, ка бам, ка бав і т.д.)

Якщо це читання дитині вдається, міняємо одразу по два голосні, по два приголосні, голосний і приголосний, по два приголосні. Така робота йде повільніше. Дехто не одразу може сконцентрувати увагу на зміні двох букв. В таких ситуаціях час від часу повертаємось до вже засвоєних вправ, щоб дитина заспокоїлась, переконалась у своїх здібностях.

. На наступному етапі працюємо над злиттям приголосних, роботу виконуємо тим же чином: спочатку проводимо заміну однієї букви, потім двох, досягаючи швидкості читання.

СТА (сто, сте, сту, сти і т.д.)

ВКЛА (вкла, вкра, вкта, вкма і т. д.)

Потім змінюємо пару - голосний і приголосний.

КЛО (кра, клу, кре, ксо, кне і т.п.)

. І нарешті об’єднуємо два склади зі злиттям, міняємо одночасно по дві пари.

СТА ВКИ (сна впи, сла вли і т.д.)

Щоб процес пожвавився, створюємо ігрові ситуації. Це і підвищує активність учня, і викликає позитивне ставлення до роботи.»

Слід відзначити, що при розгляді питань, пов'язаних з індивідуалізацією, часто основна увага помилково приділяється роботі з відстаючими. Для вчителя важливою повинна залишатись і робота з дітьми, які випереджають у розвитку своїх ровесників. Якщо перед ними постійно не ставити щораз нових завдань, то інтерес до занять у них падає.

У Л.В.Гоман на уроці між учнями - найбільш підготовленими і слабовстигаючими - встановлені стосунки довір'я та повного взаєморозуміння. Ніхто не насміхається над слабкими учнями, їм допомагають і підримують їх. Як результат - такі діти люблять навчання, не зважаючи на свої низькі бали. Так, наприклад, Микита П. на уроці постійно в роботі, весь час піднімає руку, хоча навчається на низькому рівні. Артемові С. навчання взагалі дається з великими складнощами, але він дуже любить школу, уроки, цінує розуміння і допомогу однокласників.

З першого року навчання вчителем враховуються відмінності у ставленні дітей до навчання і його результатів. Учні, які ставляться безвідповідально, негативно до навчання і його результатів, є предметом особливої і постійної уваги педагога. На них спрямовані різноманітні прийоми впливу, вироблена система заохочень, яка сприяє утвердженню особистості шляхом створення ситуацій успіху.

Принцип доступності навчання ґрунтується на необхідності зважати на природні особливості й можливості учнів певних вікових груп з урахуванням індивідуальних особливостей фізичного та психічного розвитку кожної особистості.

Проте пропоновані навчальні завдання не мають бути легкими, оскільки вони не сприятимуть розвитку особистості, не стимулюватимуть його. Вони мають бути такими, щоб учні певної вікової групи справлялися з ними при достатньому напруженні фізичних і психічних сил. Легкість не сприяє активності. Долаючи значні труднощі під час навчання, особистість отримує задоволення не тільки від оволодіння певною сумою знань, а й від психологічного відчуття подолання труднощів.

При пред'явленні недоступного для засвоєння учбового матеріалу знижується мотивація навчання, слабшає довільність психічних процесів, падає працездатність, швидше настає стомлення. Разом з тим надмірне спрощення матеріалу теж знижує інтерес до навчання, не сприяє формуванню відповідального відношення до нього, не сприяє розвитку особистості. Навчання, залишаючись доступним, повинно викликати інтелектуальні, естетичні і фізичні зусилля.

Вчитель Гоман Л.В. вже з першого классу надає великого значення розвитку інтелектуальних здібностей. Опираючись на принцип доступності вона знайомить їх з навколишкнім життям так, щоб діти міркували, креативно мислили, знали набагато більше, ніж заплановано программою. Вже в 1 класі діти вміють дискутувати, брати інтерв’ю, знають роботи багатьох відомих художників і т.п.

Розглянемо, як вчитель використовує нестандартні завдання на уроці природознавства в 2 класі при вивченні тварин рідного краю.

«1. Згрупуй тварин у 2 групи (різні варіанти):

Вовк,          сова, олень, заєць, жирафа.

(Вовк, олень, заєць, жирафа -звірі,

Сова - птах.

Вовк, сова - хижаки.

Олень, заєць, жирафа - травоїдні.

Вовк, олень, заєць, сова - живуть у нас.

Жирафа - в Африці.

Вовк, олень, заєць - це він.

Жирафа, сова - вона.)

. Яких звірів не існує?

Літаючі собаки

Літаючі корови

Літаючі миші

Літаючі білки

Літаючі ведмеді

. З якою твариною асоціює музика? (Фрагменти класичної музики).

. У тварин кожна людина теж з чимось асоціює. Пригадайте який-небудь свій вчинок і погляньте на себе очима тварини - які асоціації виникали у тварин?»

Вчителю вдається знайти підхід до кожного учня, своєчасно виявити і допомогти перебороти тимчасові труднощі, які виникли в окремих учнів, сприяти подальшому розвитку їх здібностей.

У процесі навчання діти оволодівають такими найважливішими компонентами навчальної діяльності, як уміння розуміти навчальне завдання, планувати свою діяльність, діяти за планом і відповідно до рекомендацій дорослого, здатність до самоконтролю і самооцінки. У них формується довільність психічних процесів, виховується організованість і відповідальність.

Для розвитку у дітей навичок самоконтролю і самооцінки Л.В.Сащенко розробила свою систему. Ось її елементи:

«Потав плюс». За кожне правильно виконане завдання чи відповідь учень ставить собі в зошиті чи на картці плюс. В кінці роботи чи уроку оцінює себе. Наприклад: «У роботі було 6 завдань. Я заробив 5 плюсів, тому отримую … балів». Така робота допомагає в формуванні самооцінки, стимулює активність на уроці.

«Веди урок». Учень, що біля дошки, веде урок. При потребі звертається до класу: ”Прошу допомоги”, вибирає того, хто допоможе. Коментує відповіді: «Згоден», «Не згоден». Це залучає клас до роботи, допомагає уникнути стану тривожності. Звичайно, це можливо лише тоді, коли клас повинен підготовлений психологічно.

«Покажи знак». Самостійні роботи в класі виконуються і перевіряються мовчки, з використанням знаків, підібраних самими дітьми. Наприклад, знак «У мене все правильно», «Потребую допомоги», «Переходь на інше завдання» і т.д.

Робота учителя спрямована на те, щоб створити у дітей внутрішню потребу в пізнавальній, творчій діяльності, інтелектуальному рості, щоб навчання не було рутиною, а несло радість і задоволення.

Принцип доступності є наріжним каменем учительської діяльності Л.В.Гоман. Вона застосовує точну мову, рухи, жести, викликає зачарування в дітей, викладає яскраво, емоційно, щоб учні розуміли її. У своїй роботі вчитель дотримується правил реалізації принципу доступності, розроблених теорією і практикою сучасного навчання.

. Усе, що підлягає вивченню, повинно бути розподілено відповідно до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання.

. Зміст і способи навчання повинні дещо випереджати розвиток учнів. Вивчайте і враховуйте досвід своїх вихованців, їхні інтереси, запити, опирайтеся на них у своїй роботі.

. У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальність учнів, темпи просування кожного вперед, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з близькими характеристиками цих якостей, досягайте мети, поступово нарощуючи вимоги.

. Стежте за тим, щоб усі причини, що гальмують навчально-виховний процес, вчасно виявлялися, усувалися або зводилися до мінімуму.

. Навчання передбачає певну напруженість. Коли її немає, учні відвикають працювати на повну силу. Темпи навчання, що встановлюються учням, як правило, набагато нижчі за доступні для них. Відповідно до конкретних умов встановлюйте оптимальні темпи, за потреби змінюйте їх.

. Застосовуйте найновіші досягнення теорії: конкретні завдання розв'язуйте за допомогою "маленьких кроків" навчання, узагальнені прийоми мислення формуйте за допомогою "збільшених кроків".

. Ширше застосовуйте аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, давайте поштовх дитячій думці, доведіть, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.

. Вивчаючи новий і складний матеріал, залучайте до роботи передусім сильних учнів, а закріплюючи і перевіряючи, - середніх і слабких.

. Поспішайте повільно! Не форсуйте без потреби навчально-виховний процес, не прагніть швидкого успіху.

. Не сприймайте миттєвого проблиску думки учня за справжній акт пізнання, використовуйте його як початок навчальної праці.

. Доступність залежить від мови вчителя: уникайте монотонності, навчайте образно, застосовуйте яскраві факти, приклади з життя, літератури.

. Розповідайте учням. Не змушуйте їх пристосовуватися до себе, а навпаки, самі максимально пристосовуйтеся до них.

. Не збільшуйте тривалості монологів: відчувайте, що треба пояснити, а що учні спроможні збагнути самі, не пояснюйте того, що може пояснити будь-який учень у класі.

. На першому етапі навчання звертайте увагу на головне, щоб учні ґрунтовно засвоїли основні думки і провідні ідеї; під час закріплення домагайтеся засвоєння конкретних фактів, понять, наводьте нові приклади, що доповнюють та уточнюють набуті знання.

. Реалізуючи принцип доступності, головну увагу приділяйте керуванню пізнавальною діяльністю учнів: пересічний учитель повідомляє істину, хороший - учить її відкривати.

. Матеріал, який необхідно запам'ятати, формуйте в короткі ряди, виключаючи те, що учні самі можуть легко додати.

Спостереження та аналіз уроків а також вивчення календарного планування вчителів початкової дозволило виявити ряд найбільш поширених в практиці способів забезпезпечення принципу доступності, а такох певних труднощів у роботі на його реалізацією.

Проходячи навчально-виховну практику у Лісківської ЗОШ І-ІІ ст. проводила ще деякі спостереження. Під час спостереження було помічено, що значна частка вчителів на уроках намагаються подати учням якомога більший обсяг інформації. Вони вважають, що чим більше матеріалу сприймуть учні, тим більше вони будуть знати, і тим розумнішим буде виглядати учитель. Для цього педагоги вибирають відповідні методи, широко використовують підручники та наочні засоби навчання. Проте найчастіше внаслідок такої посиленої уваги до змісту навчального матеріалу, його обсягу, уроки стають неефективними, учні швидко втрачають інтерес до нього, стають неуважними.

Причини цього негативного явища, на мою думку, криються в тому, що, хоча педагоги досить правильно розуміють сутність принципу доступності та його значення, на практиці ще недостатньо враховуються індивідуальні особливості учнів, які впливають на результативність сприймання матеріалу та якість його розуміння. Це такі особливості, як рівень (обсяг глибина) знань з певної теми, на яких ґрунтуватиметься новий матеріал, їх актуальність для життєвої практики дітей, наявність пізнавального інтересу до певної теми, особливості мислення (здатність аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки), володіння пізнавальними та навчальними вміннями, мотиви навчання і, навіть, емоційний стан учня в момент засвоєння матеріалу, а також загальні особливості психічних процесів: швидкість перебігу, домінування гальмування над збудженням (тобто тип нервової діяльності, темперамент) та інші індивідуальні характеристики. Вчителі орієнтуються переважно на окремі індивідуальні прояви. Виходячи з цього вони подають інформацію, ставлять навчальні завдання.

Підтвердженням цього висновку стали результати опитування вчителів, у ході якого їм пропонували висловити своє розуміння принципу доступності, назвати шляхи його реалізації в практиці свєї роботи. Наведемо приклади думок вчителів початкових класів щодо сутності принципу доступності навчання та методів його реалізації. Вони були одержані в результаті опитування педагогів.

Так на питання: «Як Ви розумієте принцип доступності?» одержали такі відповіді: «Це такий принцип при якому поданий вчителем матеріал, учень сам не може засвоїти, але може це зробити при незначній допомозі учителя. Таке навчання розвиває учня». «Щоб матеріал був швидко і повністю сприйнятий учнями, він повинен бути зрозумілим і доступним. Це можливо, якщо:

1)  враховувати вікові особливості учнів;

2)      матеріал відповідатиме темі;

)        відповідатиме розумовим здібностям учня».

На питання: «За допомогою яких методів ви реалізовуєте принцип доступності?» Вчителі відповідали так: «Доступними повинні бути всі елементи навчання: показ, пояснення, сам навчальний матеріал, загальне фізичне навантаження. У фізичному вихованні це вимога заперечується, по-перше, добором відповідних і розподілених за ступенем складності фізичних вправ і, по-друге, урахування вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів. В своїй практиці я застосовую словесні методи, практичні, наочні, інтерактивні (асоціативний кущ, мікрофон); застосовую диференційований підхід, пов’язую навчання із життям». «Я підбираю вправи, які не повинні бути надмірно важкими і надмірно легкими. Навчальний матеріал підбираю з таким розрахунком, щоб для оволодіння ним учні змушені були б докласти певних зусиль. Також враховую попередню підготовленість, вікові та індивідуальні особливості, а також індивідуальні розходження у їх психомоториці».

Висловлені вчителями думки є цілком слушними. Але для ефективної реалізації принципу доступності важливо цілісно враховувати всі вікові особливості та індивідуальні прояви особистості кожного учня, вирішувані освітні завдання, специфіку змісту навчання та інших складових навчального процесу, умови його перебігу тощо.

Аналіз наукової та навчально-методичної літератури з питань навчання засвідчив, що реалізація принципу доступності здійснюється шляхом обґрунтованого визначення навчальних цілей та завдань, вибору та структурування змісту навчального матеріалу, використання відповідних методів, засобів та організаційних форм, аналізу та корегування процесу засвоєння ЗУН.

Наприклад, забезпечення доступності при виборі та компонуванні змісту навчального матеріалу слід дотримуватися таких правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого, від близького - до далекого.

Отже, спостерігаючи за різними вчителями, різних шкіл, можна зробити висновок, що кожний учитель використовує принцип доступності у своїй практичній діяльності, але кожний це робить по-різному. Хоча на уроці в кожного присутні методи навчання ( пояснення, розповідь, бесіда, ілюстрування, дослідницькі роботи, проблемні запитання) й різноманітні прийоми.

.2 Методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі сучасної початкової школи

На сучасному етапі багато хто досліджує принцип доступності. І науковці цей принцип перетворюють у всебічно розкритий принцип розвивального навчання, при якому управління темпом та змістом розвитку можна здійснити засобом дидактичних впливів. Тому часом деякі викладачі не йдуть «в ногу з часом» і їхні методи застарілі. Дуже поширено в нас час використовують інтерактивні методи. Тому б я хотіла порекомендувати більш використовувати, як комп’ютерну техніку, так і різнокольорову ілюстрацію більш сучасного типу, бо таблиці 80-их років вже не так цікаво дітям. Також хотілося б більше звернути уваги на урок природознавства, в сільській місцевості. Розповідь повинна бути більш різноманітною, тому що існує безліч енциклопедій, в котрій можна черпати безліч цікавої та пізнаваючої інформації.

Спостерігаючи за вчителями ми підібрали ряд порад, які б допомогли реалізувати принцип доступності у навчальному процесі:

. Виділяти головне, істотне у змісті (властивості, ознаки, функції і т.д.).

. Підбирати достатню кількість фактів, інформації,зразків для формування ядра знань - теорій, ідей, законів.

. Об’єм знань і темп навчання вибирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів. Враховувати різну швидкість сприйняття, темп роботи, інтереси, життєвий досвід, особливості розвитку.

. Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні способи диференціації учнів у групах, що створюються за видами діяльності, типами задач, особистісними відмінностями дітей.

. Забезпечувати відповідність прийнятим нормам об’єму домашніх завдань.

. Забезпечувати послідовне ускладнення учбових і практичних задач.

. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їх можливостей.

. Ширше застосовувати аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, давати поштовх дитячій думці, доводити, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.

Навчаючи дітей необхідно не забувати про гру. Наприклад, першокласників весь навчальний матеріал увесь проходить у ігровій формі, застосовуються рольові, сюжетні ігри. У першому класі не виставляють оцінок, для шестирічок важлива похвала вчителя або сонечко, листочок, котре вчитель дасть, як гарну відмітку. І в кожному класі йде навантаження.

Вже в четвертому класі вчитель застосовує науковий підхід. Діти вже самостійно можуть робити висновки, відкриття. Учні четвертого класу вміють аналізувати, порівнювати, робити виснвки. Хоча вчитель не повинен забувати і про ігри, але ігри вже складніші, не такі як в 2 чи 3 класах. Четвертокласники вчаться не тільки самостійно вирішувати проблемні запитання, а й ставити їх іншим. Діти отримують оцінки і кожен учень старається, тягнеться до вищого балу.

Як зазначає український педагог О. Савченко, сучасний зміст початкового навчання повинен бути багатокомпонентним, включати систему знань (уявлень, понять, фактів, зв'язків, залежностей) про природу, людину, суспільство, техніку тощо; систему загальних способів навчальної діяльності; досвід індивідуальної творчої діяльності; досвід емоційно-вольового, морального, естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності; вміння користуватися системою цінностей суспільства. І розкрити цей зміст допоможе принцип доступності навчання.

Висновок

Задачі навчання, що ставляться перед сучасною школою відповідаю вимогам часу. У зв’язку з цим постає питання, які знання, уміння і навички необхідні для реалізації мети загального навчання і як зробити навчання доступним, таким, щоб відповідало реальним можливостям учнів даного віку і класу.

В ході пройденої роботи я прийшла до наступних висновків.

Дослідники нашого часу обґрунтовують різних схем дидактичних принципів. Але більшість дидактів в якості основних виділяють такі принципи. На їх думку, кількість принципів, які витікають із закономірностей процесу навчання, не може бути постійним.

Всі принципи навчання зв’язані між собою. Ці вихідні положення визначають діяльність вчителя і характер пізнавальної діяльності учня. Незнання принципів навчання або їх невміле використання пригальмовує успішність навчання, затруднює засвоєння знань, формування якостей особистості школяра.

Принцип доступності розроблявся протягом декількох століть такими видатними педагогами, як Я.А. Коменський, А. Дістервег, К.Д. Ушинський та іншими. Спираючись на даний принцип, вони намагалися досягти високих результатів у навчанні.

Під доступністю розуміють відповідність змісту, характеру і об’єму навчального матеріалу рівня підготовки учнів і розвиток їх пізнавальних здібностей. Вчителю потрібно зветрати більше уваги на вікові та індивідуальні особливості учнів.

Доступно побудувати навчання означає постійно спиратися на найвищу ступінь розумових можливостей учнів в певний момент з метою постійного її підвищення.

Спостерігаючи за вчителями різних шкіл, різних класів можна сказати, що педагоги використовують принцип доступності на уроках. Для того щоб учні змогли краще засвоювати навчальний матеріал, потрібно використовувати різноманітні методи навчання (пояснення, бесіду, демонстрування, проблемні запитання, наочність, ).

Застосувавши на навчально-виховній практиці в школі принцип доступності, я дішла до наступного висновку: якщо правильно застосовувати і використовувати принцип доступності в навчанні, то засвоєння знань, умінь і навичок буде проходити значно швидше і ефективніше.

Література

1.      Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике.-М., 1996.-113 с.

2.      Бараков С.П. Принципи навчання.- М., 1975.

.        Баранов С.П. и др. Педагогика - М.: Просвещение,2007

.        Бондар В.І. Дидактика. -К.: Либідь, 2010 - 264 с.

5.      Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. шк., 1976. -

с. 270.

6.      Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К., 2007. с. 131, 270

.        Данилова Л., Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. - 2002. - №6.- С.18-20.

8. Дидактика современной школи / Под ред. В.А. Онищука. - К.: Вишая школа, 1987.

. Дидактика средней школы / Под ред. М. Н. Скаткина. - М., 1982.

. Занков Л.В. Дидактика и жизнь - М., 1968

11. Коменский Я.А. Великая дидактика - М., 1980

. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання, 2010. - 447 с.

. Кукушин В.С. Дидактика. - М., Ростов-на-Дону, 2009. с.98-127.

. Мойсею Н.Є. Педагогіка. - К.,1999.

. Оконь В. Введение в общую дидактику - М., 1990

16. Педагогіка / За ред.. А.М. Алексюка. - К.: Вища школа, 985.

17. Подласый И.П. Педагогика начальной школы - М.,2000

. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах.- К.: Магістр, 1997.-256 с.

. Селевко Г.К. Личностный подход (концепция отношений «учитель-ученик») // Школьные технологии. 2009. № 6. С. 109.

. Філософський словник / За ред.. В.І. Шинкарука. - К., 1973. с. 155-157, 410.

. Фіцула М.М. Педагогіка, - К., 2009. с.111-120.

. Ягупов В.В. Дидактичне поняття: «навчальний процес» чи «процес навчання» // Рідна школа. 2010. № 2. С. 16-19.

. Ягупов В.В. Навчальний процес та його ознаки // Наукові записки / Укл. П. В. Дмитренко. О.Л. Макаренко. К., 2000. Ч. 2. С. 174-182.

. Ярмаченко М.Д. Основні педагогічні категорії // Педагогіка і психологія. 1998. № 4. С. 8.

. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М., 1996.

Додаток №1

Тема: Різноманітність живих організмів. Зелене диво планети.

Розпізнавання рослин.

Мета: Знайомити з різноманітністю живих організмів, зі значенням рослин для людини; вчити робити аналіз, висновки; розвивати творчі здібності, вміння працювати в групі, в парі, розвивати загальний кругозір, здатність до самоаналізу; виховувати бажання здобувати знання, розуміння необхідності берегти рослини.

Обладнання: костюм інопланетянина, малюнки „П’ять царств живої природи”, презентація „Зелене диво України”, деформовані речення, таблиці „Доповни речення”, Рослини для дослідів, закладений дослід - проросла насінина.

Хід уроку

І. Вступна частина.

Звучить музика. З’являється інопланетянин.

Привіт. Звідки ти такий?

Я з планети Кулумкий.

Дуже раді. Шолом свій

Можеш зняти, друже.

Стій!

Кисню там у нас немає!

А тут його вистачає.

Як же це ви так зробили?

Землю ми озеленили.

Бачив я зелене диво!

Так що дихай тут сміливо!

Шановний жителю планети Кулумкий. Сьогодні ти дізнаєшся, як врятувати свою планету.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Що названо зеленим дивом нашої планети?

І чому ж так назвали рослини? (Вони виробляють кисень).

Якраз про рослини сьогодні у нас і піде мова.

. Різноманітність живих організмів.

На дошці малюнки.

Що відрізняє живі організми від неживої природи.

Читання підручника.

. Сьогодні мова піде про рослини. Без них ми не уявляємо свого життя.

Презентація.

Пошукова робота. Що виготовляють з деревини, бавовнику, льону.

Підручник.

. Закріплення.

Робота в групах.

Складіть деформовані речення і ви прочитаєте значення рослин для людини.

РОСЛИНИ ВИРОБЛЯЮТЬ НАМ КИСЕНЬ.

І через це їх називають....

РОСЛИНИ ДАЮТЬ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ.

Які, крім тих, що були в презентації?

РОСЛИНИ НАС ЛІКУЮТЬ.

РОСЛИНИ ДАЮТЬ НАМ МАТЕРІАЛИ.

Що виробляють з льону, бавовнику, деревини?

РОСЛИНИ ПРИКРАШАЮТЬ НАШЕ ЖИТТЯ.

Які з побачених занесені до Червоної книги України?

. Аналіз результатів досліду.

Тільки уявіть, що з маленької зернини виростають високі сосни, стрункі берізки, різнокольорові айстри.

Подивимось на результати досліду, як проростала наша зернина.

Що з’явилось першим?

Чому корінь?

Що було потрібне для проростання? (Вода, тепло, світло)

Завдання. Робота в парах.

Чи виросте повноцінна рослина, зацвіте? Чому ні?

(Немає поживних речовин, які є у грунті)

У нас на планеті все це є: тепло, світло, волога, грунт.

В яку пору року все це є?

Ось тому рослини і ростуть саме в цю пору року.

. Наукове відкриття.

Групова робота.

Роздати рослини.

Встановіть, з яких частин складається рослина.

Корінь;

стебло;                квіти;

листя;                  плоди.

Ви бачите, що у вас були різні рослини. Кажуть „Рослини різних видів”.

В Україні росте близько 16 000 видів рослин.

На Землі - близько 500 000 видів.

. Доповни речення.

Я ВДЯЧНИЙ РОСЛИНАМ ЗА ТЕ, ЩО...

ХТО ЗАВДАЄ РОСЛИНАМ ШКОДИ, ТОЙ...

. Перевір себе.

Перевірка по проектору.

Самоаналіз. Оцінювання.

ІІІ. Підсумок уроку.

Якби справді до нас потрапила інопланетна істота, що б вона сьогодні почула таке, що розказала б своїм родичам?

Що треба робити, щоб на нашій

навчання початковий клас доступність

Додаток №2

Тема. «У чому секрет успіху» В. Чемерис «Чорна кішка, або «магічне число сім»

Мета:

стимулювати самостійні судження учнів, опираючись на їхній життєвий та читацький досвід;

-        створювати сприятливі умови для індивідуального самовираження;

-        розвивати комунікативний потенціал, вербальні і невербальні засоби спілкування ( робота в парах, групах ), мислення, пам’ять;

         вчити ставити запитання один одному за прочитаним, знаходити діалоги у тексті, вміти їх читати без слів автора;

         виховувати силу волі, характер, любов до живої природи.

Методично - дидактичне забезпечення уроку:

Ілюстрації, квіточки, роздатковий матеріал, підручник, додаткова література, конверти із завданнями, магнітофон.

Тип уроку: урок - діалог.

Форми роботи: фронтальна, парна, групова, індивідуальна

Інтерактивні технології: робота в групах, в парах, вправа «Очікування», рефлексія, вправа «Асоціативний кущ»

Хід уроку:

І. Організація класу до роботи.

Подивіться мені в очі. Погляньмо один на одного, посміхнемося.

Девіз нашого уроку такий:

Працюй наполегливо, швидко, старанно,

Щоб жодна хвилинка не втратилась марно.

ІІ. Етап проектування і покладання мети.

-        Розпочати нашу роботу я пропоную зі знайомства з тими завданнями, які чекають на нас сьогодні на уроці. ( Завдання написані на квітці - семицвітці ).

1. Вправа «Очікування».

. Діалог - перевірка.

. Хвилинка ейдетики.

. Робота в групах та її презентація.

. Асоціативний кущ.

. Робота над текстом.

. Творчі завдання.

Чого ж навчить кожного з вас сьогоднішній урок?

Визначати своє ставлення

до прикмет

Виховувати в собі            Поважати думку

бережливе ставлення                            своїх товаришів

до тварин

Цей урок

навчить Працювати в групах, Аналізувати, робити мене оцінювати свою роботу

висновки

Творчо працювати, розви-

Використовувати різні                               вати пам’ять, мислення

види діалогу

-        Запрошую вас до роботи. Що ж ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? Вправа «Очікування».

( Діти оголошують свої очікування від уроку, починаючи фразою: «Я очікую…».)

Чи є у вас якісь побоювання ? ( Діти відповідають ).

Я теж хочу висловити свої очікування щодо уроку. Сподіваюсь, що ви будете правильно, точно й красиво висловлювати свої думки; будете злагоджено працювати в групах, робити висновки, вчитися дружнім стосункам; будете активними, творчими, мислячими і старанними.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

. Хвилинка ейдетики.

Розпочнемо урок хвилинкою ейдетики.( Показую учням ілюстрації з журналів, називаючи при цьому слова, які потім зустрінуться в новому тексті. Учням потрібно знайти асоціацію ілюстрації зі словом, яке я називаю і запам’ятати його ).

Пізніше ми ще повернемося до цих ілюстрацій.

. Перевірка домашнього завдання.

Діалог - перевірка.

На попередньому уроці ми ознайомилися з казкою Ю. Ярмиша «Паличка - рятівниця». Кожній домашній групі було задано своє домашнє завдання. Давайте нагадаємо, які завдання вам потрібно було виконати. (Кожна група каже: І група - читати на швидкість. ІІ група - читати діалоги без слів автора. ІІІ група - написати твір - роздум на тему: «Якби в мене була чарівна паличка». 4 група - досконало читати текст, вміти знаходити головне).

-        Сьогодні перевірку домашнього завдання веде Філінова Аня. .

-        Іро, ти прочитала вдома казку «Паличка - рятівниця»?

         Так, прочитала.

         Тоді прочитай уривок, як Миколка виконував перше завдання дідуся.        ( «Цілий тиждень….» ).

         Дякую. Яно , ти прочитала перші 2 абзаци на швидкість?

         Так.

         Тоді прочитай їх зараз. ( Читає ).

         Дякую. Ти добре справився з цим завданням. Гена і Гарік, ви читали вдома діалог Миколки з дідусем?

         Так.

         Прочитайте, будь ласка, їхню першу розмову, але без слів автора. ( «Ото б добре…» до слів «От і добре…» ).

         Дякую, ви справились із завданням.

         Інно, ти вдома написала твір - роздум на тему «Якби в мене була чарівна паличка»?

         Так.

         Тоді зачитай нам його, будь ласка. ( Зачитує ). Дякую, твір був чудовим.

         Аню , ти сьогодні вела діалог на 11 балів. Я тобі дякую. Сідай на місце. Ви сьогодні добре попрацювали, тому отримуєте такі бали. (Оцінюю всіх, хто відповідав).

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

1.      Мовна розминка.

-        Діти, прочитайте загадку.

Має вуса, пишний хвіст

І негарну звичку:

Спершу добре він поїсть,

Потім - вмиє личко.

-        Подумайте, про кого загадка? Прочитайте її хором.

-        Як прочитав би цю скоромовку кожен із цих хлопчиків? ( На дошці - лиця з різною мімікою. Діти читають вірш сумно, весело, сердито, з плачем, зі сміхом…).

2. Повідомлення теми уроку.

-        Діти, ми продовжуємо сьогодні вивчення розділу. Давайте пригадаємо, яка його назва? ( «Пригоди і захоплення твоїх ровесників» ).

-        Будемо працювати над твором Валентина Чемериса «Чорна кішка, або «магічне» число «сім». Поміркуйте, про що може йти мова у цьому творі?

         Який за жанром може бути твір з такою назвою?

         Як ви думаєте: чому число 7 називають магічним?

         У людей дуже великою популярністю користується число 7. У чому ж секрет? Виявляється, що число 7 відповідає обсягу короткотривалої пам’яті людини, тобто це та кількість предметів, ознак, яку ми спроможні запам’ятати відразу і на більш - менш тривалий час.

3. Створення асоціативного куща.

-        Де ми зустрічали цифру 7? Давайте складемо асоціативний кущ.

«Вовк і 7 козенят» 7 чудес світу 7 днів тижня

«Білосніжка і 7 гномів» 7 п’ятниць на тиждень

Квітка - семицвітка 7 кольорів веселки

раз відмір, а один відріж Семеро одного не ждуть

-        Прочитавши твір В. Чемериса, ми дізнаємося, чи насправді число 7 магічне.

V. Опрацювання твору В. Чемериса «Чорна кішка, або магічне число «7».

. Словникова робота.

Сьогодні нам треба знати такі слова. ( Показую ). Думаю, що ви не всі їх знаєте. У лівій колонці слова з тексту, а в правій - їх пояснення.

Навмисно мовчати

Квапливо                          слідкує

Наврочити                        допомогти

Отакезний                         швидко, поспіхом

Невдача                            величезний

Підстерігає                       поразка

Зарадити біді зглазити

Нікому анічичирк             спеціально

- Пограємось? Я вам кажу визначення, а ви кажете слово. Граємося з дівчатками.

-        Тепер навпаки: я кажу слово, а ви кажете визначення. Це завдання - для хлопчиків.

2. Первинне ознайомлення з твором. Перевірка первинного сприймання.

Починаємо знайомство з текстом. Відкрийте сторінку 128. Читаємо комбінованим способом. Починаю я, задаю вам швидкість.

( Читання комбінованим способом ).

-        Сподобався твір?

-        Назвіть дійових осіб твору.

         Який цей твір за жанром: казка чи оповідання? Чому?

Хвилинка відпочинку.

А зараз відпочинемо. Фізкультхвилинку проведе Інна. ( Рухи під мелодію пісні «Черный кот» ).

. Вибіркове читання.

-        Знайдіть, в якому реченні описано хазяйку Пуми? ( «Двері йому відчинила незнайома жінка - висока, сувора на вигляд, в отакезних окулярах». ).

-        Як вона підкреслила таємничість своїх порад? ( «Жінка приклала палець до вуст і, озирнувшись, зашепотіла…» ).

         Прочитайте, яку таємницю розкрила жінка Василькові. ( «Як тільки чорна кішка перебіжить дорогу…» ).

         Знайдіть діалог Василька з учителькою. З якою інтонацією можна прочитати слова хлопчика? ( «Та вчи-ив…» ).

         Прочитайте діалог хлопчика з жінкою без слів автора.

         Які слова треба було промовити і що зробити Василькові, щоб чорна кішка не зурочила? ( «Щоб чорна кішка не зурочила…» ).

4. Аналіз змісту твору.

У яку прикмету вірив Василько?

Звідки він її дізнався?

А чи добре хлопчик вивчав правила? Які відмінки він плутав? А ми не плутаємо їх? Чим же відрізняються ці відмінки?

Чому жінка сказала, що «один» - просте число, а «сім» - магічне?

Що насправді допомогло Василькові?

У чому полягає магія числа 7?

Що хорошого ви бачите у тому, що хлопчику перебігла дорогу кішка?

Чи слід вірити прикметам?

. Творча лабораторія.

У вас на партах є роздруковані завдання. Вам потрібно встановити послідовність подій. Не забувайте правила роботи в групах.

Встановіть послідовність подій.

-        «І що б ви думали: найвищу оцінку одержав!»

-        «Знову ти, Моргайте, не вивчив відмінки іменників».

         «Твоїй біді можна зарадити».

         «А Василько мовчить. Таємниця ж!»

         «Двері йому відчинила незнайома жінка».

         Як у дворі з'явилася Пума, Василькові перестало щастить».

         «А яке маг…магічне слово? Скажіть, будь ласка!»

( Презентація роботи ).

Повернемось до наших ілюстрацій. Відшукайте речення, в якому є ці слова. ( Показую ілюстрацію, а діти відшукують речення з тим словом, яке запам’ятали ).

. Робота в групах.

Пропоную вам об’єднатися в групи за допомогою квіток, що є у кожного. Зі своєю маленькою квіточкою знайдіть стіл, де розквітла така ж велика квіточка. Таким чином у нас утвориться 4 групи. Завдання ви знайдете в конвертах. На виконання завдання - 3 хв

Але перш, ніж ми будемо працювати, згадайте правила роботи в групах.

група: Скласти сенкан до слова «кішка».

група: З тексту вибрати головне і ознайомити з ним усіх учнів.

Цікаве про котів

Кіт - це тваринка, яку дуже люблять люди. З ним пов’язана величезна кількість прикмет і прислів’їв. По - різному складалася доля кота. В одних країнах він був священною твариною. В інших - втіленням нечистої сили, і його знищували. Особливо дісталося чорним котам. У фольклорі різних народів можна знайти повір’я, пов’язані саме з чорними котами.

У Північній Англії вважалося, що чорний кіт приносить в дім щастя.

Шотландська прикмета говорить: «Чорний кіт на порозі - достаток в домі».

Російська прикмета: «Кіт, собака і півень чорної масті оберігають дім від злодіїв».

За американською народною мудрістю: «Бродячий чорний кіт обов’язково віщує удачу. Якщо чорний кіт прийшов до ваших дверей, впустіть його і будьте до нього добрими».

А моряки вірять, що якщо на кораблі є чорна, без жодного білого волоска, кицька, то плавання буде вдалим».

А у нас на Україні кіт є, за народним словом, втіленням неочікуваної сварки: «Їм чорний кіт дорогу перебіг!» - говорять про ворогів, які ще недавно були друзями.

Але є одне спільне для багатьох народів повір’я: «Хто любить і береже котів, того цей хитрий звір оберігає від усякої біди».

У світі налічується 28 видів дрібних котів.

Коти живуть поруч з людьми близько 5 тис. років.

група: Мозкова атака. Треба дібрати до перших букв слова «Успіх» слова, які б характеризували це слово.

У

С

П

І

Х

група: Прочитати прислів’я і зачитати ті, які з них стосуються теми нашого уроку ).

1.      Маленька праця краща за маленьке безділля.

2.      Без охоти нема роботи.

.        Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

.        Не такий страшний чорт, як його малюють.

.        То не козак, що боїться собак.

.        Вовка боятися - в ліс не ходити.

.        Сумний грудень і в свято, і в будень.

.        Не мала баба клопоту, купила порося.

.        Для миші й кішка звір.

10. Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

. Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

. Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

. Найбільше багатство - здоров’я.

. Хто людей питає, той і розум має.

. Не журись, та за діло берись.

. Без труда нема плода.

. Кому біда докучить, то і розуму научить.

. Слово - не горобець, вилетить - не піймаєш.

. Світ не без добрих людей.

. Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.

6 Презентація роботи в групах.

( - Група вирішила, що презентувати роботу буду я…» Учень чітко оголошує питання, дає відповідь ).І. Підсумок уроку.

Урок добігає кінця. Чи справдилися ваші очікування?

-        На якому етапі уроку ми розвивали пам’ять?

-        На якому етапі уроку ми будували діалог?

         Зараз кожен із вас подумає над такими питаннями: «Що з сьогоднішнього уроку я знаю, умію, ціную?»

Про працю і лінь

Знаю

Про взаємодопомогу

Виконувати різні види роботи

Умію Давати відповіді на запитання

Давати об’єктивну оцінку подій

Власну думку і думку товаришів

Ціную        набуті знання і вміння

Корисні поради та нову інформаціюІІ. Рефлексія.

-          Якими враженнями від уроку ви поділитеся вдома?

-        Завдяки чому вдалося виконати всі завдання?

         Що, на вашу думку, вдалося найкраще? Чому?

         Чи виправдалися ваші очікування? ( Учні продовжують фразу «Сьогодні на уроці я…» ).

         Хочу сказати, що мої очікування теж виправдалися. Я вдячна вам за продуктивну працю. Ми багато встигли зробити на уроці завдяки вашій старанності.

VІІІ. Оцінювання.

-          Я пропоную вам оцінити себе. Візьміть личка, які лежать у вас на партах, та намалюйте посмішку залежно від того, як ви працювали на уроці.

( Якщо личко з посмішкою - працював ефективно, творчо, активно;

Якщо личко серйозне - старався );

Якщо личко зле - працював нижче своїх можливостей ).

-          Прошу оцінювати себе об’єктивно, чесно.

ІХ. Домашнє завдання.

Вдома я пропоную І варіанту створити творчий індивідуальний проект «Лист Василькові», а ІІ варіанту - підготуватися переказати оповідання від імені Василька.

І як підсумок уроку хочу дати вам таку віршовану пораду:

Прикметам вірити не треба,

А більше, діти, вірте в себе!

Повірте в розум, працю, сили -

І найчорніший кіт - безсилий.

Додаток № 3

Тема уроку. Поняття про площу. Квадратний сантиметр. Задачі аналогічні до задач на спільну роботу.

Цілі уроку. Ознайомити учнів з терміном «площа фігури» і одиницею

вимірювання «сантиметром квадратним» і його запис в зошиті . Закріплювати знання про перимерт фігури; про перетворення одиниць маси та довжини; працювати над задачами на спільну роботу; розвивати логічне мислення.

Виховувати старанність у роботі.

Обладнання. Геометричні фігури, індтвідуальні картки, короткий запис задачі , таблиця до теми.

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Перевірка і оцінювання домашнього завдання.

Приклади № 463.

х 75 046 = 675 414

275 х 4 = 801 100

-1кг = 1000г -- 1м = 100 см

х 348 + 407 х 7 = 3893

х 280 - 280 : 10 = 1 372

- Як знайти відстань ?

- Як знайти швидкість ?

кг - 200 г = 180 г

м - 200 см = 0 см

- Як знайти периметр фігури?

Задача № 464

АВСD = ( 25 + 45)х 2 = 140 мм = 14 см

ІІІ. Подача нового матеріалу.

. Повідомлення теми уроку.

. Розгляд геометричних фігур.

.Бесіда .

Ви вже вмієте обчислювати периметр фігури. В яких одиницях вимірюють периметр квадрата ?

А зараз ми накладемо фігури одну на одну. При накладанні фігур діти визначають , яка поверхня більша, а яка менша. Поверхня цих фігур називається площею.

Площа - це величина, яку можна не тільки порівнювати,а й вимірювати.

(порівнюємо фігури в книжці № 466).

Довжина і ширина теж вимірюється в сантиметрах.

Площа квадрата зі стороною 1см = 1 сантиметр квадратний.

( Правило у № 467)

Діти визначають скільки квадратрних сантиметрів і даних фігурах :

см.кв.;7 см.кв.; 9 см.кв.; 6 см.кв.; 8 см.кв.

.Робота з індивідуальними картками.

• У кожного з вас є завдання на картці. Вам потрібно визначити скільки см.кв. у фігурі і записати.

• В парах перевірити правильність виконання.

. Виконання прикладів №468 з коментуванням , повторюючи правила множення і діленні на 10, 100, 1000.

700 х 6 = 40 200 2700 000 х 3 =810 000

х 83201 =665 608 5 х 3020 = 15 100

005 х 8+28786= 136 040 + 28 786 = 164 826

х 6 - 3019 х 2 = 25 242 - 6 036 = 19 204

ІV. Фізхвилинка.

. Робота над задачою № 469.

Розв’язок 1. 100 : 5 = 20 ( с.)

. 100 : 4 = 25 (с.)

. 25 + 20 = 45 (с.)

. 90 : 45 = 2 ( дн.)

Відповідь: за два дні оператори наберуть 90 сторінок.

. Самотійна робота . Приклади № 465 .

х 60 : 30 = 12 12 х 2 х 3 + 28 = 100

+ 40 х 7 = 360 800 : ( 40 х 2 ) + 100 = 110

У. Закріплення вивченого матеріалу

. Скласти і розв’я зати задачу за малюнком.

Умова. Одна фігура має 10 см.кв., а друга 5 см.кв. Скільки сантиметрів квадратних у двох фігурах?І. Підсумок уроку.

. Над чим ми сьогодні працювали?

. Що таке см.кв. ?

. Що таке площа ? ( Це поверхня фігури, яку можна порівнювати і

вимірювати.ІІ. Домашня робота.

Задача № 470. ( на рух)

Приклади № 471.

Додаток №4

ТЕМА: Будова слова. Узагальнення

МЕТА: Систематизувати знання учнів з теми «Будова слова». Перевірити рівень сформованості навичок розбору слова. Розвивати навички спостереження, аналізу зіставлення і уміння робити висновки та узагальнення. Розвивати творче мислення, уяву учнів. Шляхом групової роботи виховувати взаємоповагу, почуття відповідальності за успіх спільної праці.

ОБЛАДНАННЯ: планшети для виконання групових завдань, перфокарти для індивідуального тестування, телевізор, ілюстраційний матеріал.

I.       Організація класу

Діти: От і все, дзвенить дзвінок, в гості йде до нас урок.

Вчитель: Доброго ранку всім! Кому дозволимо сісти першими? Дівчаткам. Правильно! Спочатку краса, а потім сила. З хорошим настроєм, бажанням показати свої знання, починаємо урок рідної мови. Посміхніться один одному. Бажаю вам успіхів.

Девіз уроку

Схили голівку до праці мерщій,

Ти всі перешкоди здолати зумій.

Працюй наполегливо, швидко, старанно,

Щоб кожна хвилинка не втратилась марно!

II.      Оголошення теми та мети уроку

Вчитель: Ми закінчили вивчати тему «Будова слова». Сьогодні, діти, ми всі теоретичні знання використаємо на практиці. Покажемо, як ми вміємо працювати в групах. Але спочатку розподіліться на групи, склавши пазли.

Вчитель готує листівки, які розрізані на певну кількість частинок (відповідно кількості учнів у групі). Учні беруть частинки, складають листівку і об’єднуються у групи.

Вчитель: А тепер повторимо правила роботи в групах, (правила демонструються на екрані)

1. Виявляйте дружнє ставлення один до одного. Пишайтеся своїми партнерами - це запорука успіху.

2. Розподіляйте завдання між членами групи в залежності від їх бажань та можливостей.

3. Кожен повинен відповідати за свою частину спільної справи.

4. Ніхто з партнерів не має права наполягати тільки на своєму варіанті
рішення завдання, прислухайтеся до всіх членів групи.

5. Треба йти на компроміс заради успіху спільної справи.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

(Учні показують рухами все те, що їм говорить вчитель)

Вчитель: Сядьте зручно, закрийте оченята. Візьміться за руки. Уявімо, що ми на подвір’ї. Випало багато снігу. Сонечку набридло сидіти у своїй хатинці і воно посилає нам свої промінці. Вони торкаються вашого обличчя, пестять його. Доторкніться до них. Ми простягаємо ручку, щоб зловити промінчик, але відчуваємо, що на руці сніжинка. Вона замерзла, давайте її зігріємо. Від нашого тепла вона розтанула. Потремо свої долоні з силою, щоб відчути в них тепло. Притуліть свої долоньки до долоньок товариша і скажіть один одному свої побажання: «Я дарую тобі своє тепло. Будь добрим, щирим, милосердним»

Сонечко залишило вам свої промінчики. За кожну правильну відповідь, або правильно виконане завдання ви будете брати собі із скриньки по промінчику. А в кінці уроку підрахуємо їх і поставимо оцінки.. Перевірка домашнього завдання

(Виконання вправ щодо морфологічного конструювання за таблицею «Морфемні моделі»)

День, ніч, піч, сад, лід, сніг, кінь

Зима, школа, море, поле, мама

Сніжок, дубок, молодець, дружок

Земляний, читання, суничка, книжка, лисичка

Посадка, написаний, заметений, перемітний

IV. Каліграфічна хвилинка

Вчитель: Починаємо урок хвилинкою каліграфії. Подивіться, які гарні сніжинки залетіли до нашого класу. На них ви знайдете окремі склади, які спробуйте скласти у слова і каліграфічно прописати.

         група - складає звукову модель слова заметіль

заметіль -7 зв., 8 б.

         група - добирає споріднені слова до слова заметіль (замети, замести, мести, мело, метелиця)

         група - добирає синоніми до слова заметіль (віхола, хуга, хуртовина, метелиця)

Перевірка: по одному учню з групи.. Актуалізація опорних знань

Вчитель: Сьогодні у нас підсумковий урок за темою: «Будова слова».

Пригадати значення вивчених термінів допоможе «Мозкова атака».

1. З яких частин (морфем) складається слово?

(Учні: із основи і закінчення)

2. Що таке закінчення і як його визначити?

(Учні: Закінчення - це змінна частина слова. Щоб визначити закінчення, треба змінити слово за питаннями)

3.      Що таке основа слова?

(Учні: Частина слова без закінчення - основа)

4.      Префікс - це?

(Учні: Префікс - частина основи, що стоїть перед коренем)

5. Спільна частина споріднених слів? ( Учні: Це - корінь слова)

6. Як визначити корінь слова?

(Учні: Треба дібрати до нього спільнокореневі слова)

7.      Де в слові знайти суфікс?

(Учні: Суфікс стоїть після кореня перед закінченням)

8.      Які частини основи утворюють нові слова?

(Учні: префікс і суфікс відповідають за утворення нових слів)

Під час «Мозкової атаки» вчитель відкриває лист паперу, на якому намальований круг.

Вчитель: Щоб обличчя цієї людини мало вираз, треба домалювати на ньому графічні позначки різних частин слова.

Один учень виконує завдання, називаючи графічні позначки основи, закінчення, кореня, суфікса і префікса.

Вчитель: Погляньте, діти! Цей кумедний чоловічок посміхається до вас і бажає успіхів.. Подорож країною Морфологією. Тренувальні вправи

Завдання № 1 «Робота з деформованим текстом»

Вчитель відкриває дошку, на якій написаний деформований текст. У дітей картки з таким самим текстом.

Випав перший сніг. Пухнастий килимом вкрилася поля. Занесло сніг траву. Дні і ночі співають свою сумна пісню холодний вітер

Вчитель: Подивіться уважно, що ви бачите на дошці? (Учні: набір слів) А що треба зробити, щоб відновити зв’язок слів? (Учні: Змінити закінчення у деяких словах)

По одному представнику від групи виходять і виправляють помилки

Вчитель: Що ж таке закінчення? Яку роль воно відіграє?

(Учні: Закінчення - це змінна частина слова, яка служить для зв’язку слів у реченні)

Фізкультхвилинка

(Під музику із мультфільму «Маша та Ведмідь» діти виконують синхронні рухи).

Завдання № 2 «Підбери слово до схем»

Вчитель: Під час фізкультхвилинки до нас із мультфільму прийшли листівки від Маші, Ведмедя та Вовка із завданнями «Підбери слово до схем» Виконайте їх та отримайте промінчики за правильні відповіді.

(Кожен лист має завдання та світлину автора. Див. додатки))

Діти отримують завдання для кожної групи

група - доберіть до поданих схем слова, що є назвами предметів, та утворіть з ними словосполучення

група - доберіть до поданих схем слова, що є ознаками предметів, та утворіть з ними словосполучення

З група - доберіть до поданих схем слова, що є назвами дій предметів, та утворіть з ними словосполучення

Завдання № 3 «Одягни корінь»

На переносній дошці прикріплені три сніговита, на звороті кожного завдання

Вчитель: А тепер послухайте, які цікаву історію розказали мені сніговички із лісу. Багато років тому жив-був собі корінь «Сніг». Знайшли його люди і почали думати, що з ним робити. А корінь їм і каже:

Посадіть мене, люди, у землю і я розростуся у велике дерево. Посадили його. Спочатку виріс один паросток, потім другий. Так і розрослося велике дерево. І всі гілки та корінь були схожі. З того часу спільну частину слів коренем стали звати. А від інших коренів повиростали інші дерева. Я пропоную вам посадити свої словотворчі дерева від коренів.

Перед виконанням завдання давайте повторимо правила

Вчитель: Що таке корінь слова?

Діти: Корінь слова - це спільна частина споріднених слів.

Вчитель: Щоб знайти коріть треба...

Діти: Добрати до слова споріднені слова.

Діти по групам виконують завдання. Утворюють нові слова, розбирають їх за будовою. При перевірці кожен учасник групи називає своє слово, називає будову. За правильний розбір одержує промінчики.

Діти: 1 група: сніговий, сніжок, Снігуронька, засніжений, снігур

2 група: зима зимовий, зимонька, перезимував, зимовка

3 група: лісок, лісовик, лісник, перелісок, пролісок, лісовий

Вчитель: Які частини основи допомогли вам утворити нові слова?

Діти: Це префікси і суфікси

Вчитель: Що таке префікс?

Учень: Префікс - це частина основи слова, яка стоїть перед коренем і

служить для утворення нових слів.

Вчитель: Дайте визначення суфікса?

Учень: Суфікс - це частина основи слова, яка стоїть після кореня перед

закінченням і утворює нові слова.

Завдання № 4 «Відгадай слово»

Кожна група отримує планшети із мовними загадками. Треба знайти слово і розібрати його за будовою. Від кожної групи відповідає один учень. За правильну відповідь отримує промінчик.

Загадка № 1

Мій корінь у слові лісник.

У слові пролетів мій префікс.

Суфікс мій від слова голосок.

Слово кінь має моє закінчення.

1       група відповідає: Пролісок

Загадка № 2

Шукайте корінь у слові сніжок.

Слово заснув має мій префікс.

Суфікс заховався у слові смажений

Лагідний має моє закінчення.

2       група відповідає: Засніжений

Загадка № З

У слові трусити шукайте корінь.

Префікс візьміть від слова прихід.

Слово скошений має мій суфікс.

Слово зима підкаже закінчення.

3       група відповідає: Притрушений

У додатках завдання-загадки та розбір відповідей за графічними позначками різних частин слова

IX. Оцінювання

Діти підраховують свої «промінчики» у групі. Переможцем стає група, у якій більша кількість фішок. Вчитель оцінює по 12-б. системі кожного учня, враховуючи оцінки за тестування

Вчитель: Ви сьогодні гарно попрацювали. Бажаю вам подальших успіхів у навчанні.Домашнє завдання

Розібрати за будовою слова: вечірній, смерека, занесу, вилізу, холодний, зачиню, візок, льодяник, приклеїв, вусатий