Опціонний контракт. Підготовка до аукціону. Американський опціон

Опціонний контракт. Підготовка до аукціону. Американський опціон

План

1.      Опціонний контракт

.1      Види опціонних угод

.2      Стратегії проведення опціонних угод

.        Підготовка до аукціону

.        Американський опціон

.1      Види опціонів

.2      Хеджування відсоткового ризику

Висновок

Література

1. Опціонний контракт

Опціонний контракт (опціон) - контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов'язання, придбати (опціон кол) або продати (опціон пут) визначену кількість базового активу за визначеною ціною впродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов'язання продавця опціону виконати умови контракту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право. (Національний банк, Постанова "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України" від 31.08.2007 N 309 <#"732965.files/image001.gif">

Рис. 1. Опціон на купівлю (колл)

Рис. 2. Опціон на продаж (пут)

Валютний опціон являє собою договір між двома брокерами (дилерами), який має таку форму:

За таким договором один брокер (дилер) виписує та продає опціон, а другий купує його та отримує право протягом обумовленого у вимогах опціона строку або купити за встановленим курсом (страйк-ціна) визначену кількість валюти в особи, яка виписала опціон (опціон на купівлю), або продати цю валюту даній особі (опціон на продаж).

Торгівля валютними опціонами проходить на валютній ф’ючерсній біржі, тому в правилах торгівлі цими цінними паперами діють єдині положення.

Покупець опціона - вирішує, чи він купуватиме (call) чи продаватиме (put) обумовлену в контракті суму валюти, і сплачує премію за це право.

Продавець опціона - несе зобов’язання в будь-якому випадку і власне за це він отримує премію від покупця опціона.

Премія - ціна опціонної угоди.

Співвідношення між реальним курсом і ціною страйк характеризується такими поняттями, як опціон при грошах (at-the-money), у грошах (in-the-money) і без грошей (out-of-the-money) (Рис. 1).

а                                                                               б

Рис. 3. Опціон колл (а) та опціон пут (б)

Приклад. Якщо ціна страйк 4,7 грн. за 1 дол., а поточний валютний курс - 4,9 грн. за 1 дол., внутрішня вартість становить 0,2 грн. за 1 дол. (4,9 - 4,7). У випадку, коли за реалізації опціонного контракту пут ціна страйк нижча за поточну ціну, то опціон у грошах на 0,2 грн. за 1 дол. Якщо обмінний курс дорівнює ціні страйк, то опціон при грошах, тобто самостійна ціна опціона, дорівнює нулю. Якщо обмінний курс нижче за ціну страйк, то опціон без грошей має негативну самостійну вартість.

Розрахунок прибутку опціона. Інвестиційна цінність опціона визначається страйк-ціною, тобто курсом валюти, за якою він укладений, на дату виконання опціона. Опціон на покупку дає право власнику придбати валюту, високо оцінену ринком, за нижчим курсом і отримати прибуток.

Цей прибуток визначається за формулами:

П = (Р1 - Р0) п - Цп або

П = (Р1 - Р0 - Ц) п,

де П - прибуток від опціона на покупку;

Р1 - курс валюти на ринку на момент виконання опціона (курс спот);

Р0 - премія опціона (ціна опціона);

П - кількість валюти, яка купується за опціоном.

Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену ринком, за вищим курсом та отримати прибуток.

Цей варіант визначається за формулою:

П = (Р0- Р1 - Ц) п,

де П - прибуток від опціона на продаж;

Р0 - страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти);

Р1 - курс валюти на ринку на момент виконання опціона (курс спот);

п - кількість валюти, що купується по опціону.

Фактори, що впливають на ціну опціона:

опціонний курс;

валютний курс-спот;

кон’юнктура ринку;

середня банківська процентна ставка;

співвідношення попиту та пропозиції.

Опціонний курс - ціна, за якою можна купити (call) чи продати (put) об’єкт опціонної угоди, тобто валюту (strіke price).

Приклад. На валютній біржі передбачається опціон на купівлю доларів США з такими параметрами:

Купівля даного опціона дозволяє його власнику купити 10 тис. дол. США через місяць за курсом 2,00 грн. за 1 дол., тобто затрати на покупку валюти становитимуть 20 тис. грн. (10 тис. дол. ´ 2,00 грн.).

При укладенні опціонного контракту покупець опціона сплачує продавцю опціона премію в розмірі 1000 грн. (10 тис. дол. ´ 0,1 грн.). Загальні витрати на покупку опціона та валюти по ньому становлять 21 000 грн. (1 + 20). Купуючи опціон, покупець забезпечує собі повний захист від підвищення валютного курсу.

У нашому прикладі покупець має гарантійний курс покупки валюти 2,00 грн. за 1 дол. США. Якщо на день виконання опціона курс спот перевищуватиме курс опціона, то покупець все одно купить валюту за курсом 2,00 грн./дол. США. Це - виграш від зниження курсу валют на ринку. Якщо на день виконання опціона курс спот буде нижчим за курс опціона, то покупець може відмовитися від опціона та купити долари на готівковому ринку за нижчим курсом, ніж курс опціона. Тим самим він виграє від знижки валютного курсу.

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОТОЧНИМ (Р) ТА ОПЦІОННИМ (О) КУРСАМИ

Опціон при грошах (at-the-money) Р = О

Опціон у грошах (in-the-money) Р більше за О

Опціон без грошей (out-of-the-money) Р менше за О

                           ЦІНА ОПЦІОНА

Внутрішня вартість                          Зовнішня вартість

(дійсна)                                              (тимчасова)

Внутрішня вартість - 1) сума, яка могла б бути отримана за опціон, якби він завершився, потенційний дохід власника опціона від його реалізації; 2) нижня межа премії опціона.

Внутрішня вартість опціона колл - величина, на яку поточний курс валюти перевищує опціонний курс.

Внутрішня вартість опціона пут - величина, на яку опціонний курс перевищує поточний курс валюти.

Зовнішня вартість - ціна чекання, премія, яку покупець готовий заплатити, крім внутрішньої вартості. Відображає очікування, що опціон до строку експірації виграє в ціні (чим довший проміжок часу до виконання опціона, тим більша його вартість, а зі скороченням строку до виконання опціона часова вартість зменшується).

Примітка: На момент виконання опціон має тільки внутрішню вартість і не має зовнішньої (а якщо і внутрішня вартість на момент виконання дорівнює нулю, то у такому випадку опціон не має ніякої вартості).

Інституціональна класифікація опціонів

Позабіржові опціони - виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною (тобто обмінним курсом), розміром премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згодою сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

Особливості:

висока вартість опціонів через ризик неплатежу;

відсутність обігу опціонів;

низька вартість перепродажу.

Примітка: Клієнт повинен тримати опціон до дати його виконання й або виконати його, або дозволити терміну його дії проминути. Так, якщо клієнт вирішив не виконувати опціон, він може продати його тільки тому банку, в якого він купив опціон, тобто отримати терміновий прибуток, якщо банк дасть на це свою згоду. Тому позабіржовий опціон може мати тільки низьку вартість перепродажу. Банк купить опціон зворотно тільки у тому разі, якщо у нього залишилася внутрішня вартість, тобто для банку є інтерес виплатити якусь суму для ліквідації опціона, викупивши його.

Ще одним варіантом може бути закриття позиції шляхом укладання зворотного опціона. Наприклад, якщо початковий опціон був на купівлю за курсом форвард (колл-опціон), клієнт може укласти пут-опціон для продажу за курсом форвард на ту саму суму і ту саму дату виконання, а потім отримати прибуток від різниці між двома цінами виконання (кол- і пут-опціонами).

Біржові опціони - це стандартні контракти із зазначенням виду опціона (колл або пут), ціни страйк, указаної дати виконання, обсягів контракту, величини премії, якими торгують на біржах.

Особливості:

основна частина обсягу торгів не базується на відповідній комерційній угоді, а має спекулятивний характер;

ціни мають набагато менший діапазон, ніж у позабіржових опціонів;

недоліком є неможливість їх точного «настроювання» на потрібні суму і дату виконання.

1.2 Стратегії проведення опціонних угод

Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації із опціонів різних видів, з різними цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії й отримати додатковий прибуток.

Розрізняють стратегії:

Стратегія спред - поєднання двох і більше опціонів одного виду (колл або пут). Прибутки при використанні даної стратегій обмежені. Розрізняють вертикальні і горизонтальні спреди. Вертикальні спреди конструюються шляхом продажу і купівлі опціонів з різними цінами страйк, але однією датою виконання. У горизонтальних спредах використовуються опціони з однією ціною страйк, але різними датами виконання. Колл-спред «ведмедя» - поєднання продажу опціона колл з низькою страйковою ціною і купівлею опціона колл з більш високою страйковою ціною (обидва опціони повинні мати одну дату експірації). Особливість стратегії полягає в тому, що для її отримання не потрібно ніяких інвестицій: премія, яка отримана під час продажу опціона, перевищує премію, сплачену при його купівлі.

Колл-спред «бика» - поєднання купівлі опціона колл з низькою ціною страйк і продажу опціона колл з більш високою ціною страйк та єдиною датою виконання. Максимальні витрати дорівнюють різниці між преміями опціонів і мають місце, якщо обидва опціони залишаються невигідними протягом усього строку дії опціона. Якщо основний обмінний курс дорівнює найвищій ціні угоди або перевищує її, тоді отримують максимальний дохід.

Пут-спред «бика» - це поєднання купівлі опціона пут з низькою ціною страйк і продажу опціона пут з більш високою ціною страйк і з однією датою виконання. Як і у випадку колл-спреда «ведмедя», для отримання даної стратегії непотрібні початкові інвестиції.

Пут-спред «ведмедя» - поєднання купівлі опціона пут з високою ціною страйк і продажу опціона пут з більш високою ціною страйк з однією датою виконання. Максимальні втрати дорівнюють розміру чистої премії, яка виплачується по угодах, що здійснюються за цим принципом, і мають місце, якщо обмінний курс падає до ціни продажу за угодою.

Спред «метелик» може бути отриманим при поєднанні колл-спред «бика» і «ведмедя».

Стратегії, які містять опціони різних видів (іноді їх називають подвійними опціонами), - це комбінації. Існує кілька видів комбінацій.

Короткий стредл - комбінація продажу опціона колл і продажу опціона пут з однією ціною страйк і датою експірації. Ця стратегія дозволяє отримувати прибуток на якомусь інтервалі, але допускає необмежені збитки за різкого коливання курсу.

Довгий стредл - комбінація купівлі опціона колл і опціона пут з однією ціною страйк і датою експірації. Ця стратегія дає прибуток, якщо змінюється ситуація на ринку. Максимальний розмір прибутку обмежується сумою премій опціонів колл і пут. Інвестор отримує прибуток при значній зміні цін на товар. Дана стратегія приваблює інвесторів у тому разі, якщо передбачається зміна валютного курсу, але ще не ясно, в якому напрямі. Короткий стренгл - комбінація продажу опціонів колл і пут з однією датою експірації, але різними цінами страйк.

Довгий стренгл - комбінація купівлі опціонів колл і пут з різними цінами страйк і однією датою експірації.

2. Підготовка до аукціону

Аукціон (ціно́вка; нім. <#"732965.files/image005.gif">

де /с - дохід від опціону на купівлю; Рs - курс "спот" на момент виконання контракту; Рo - ціна виконання (курс, зафіксований у контракті); n - сума опціонного контракту, Dn - премія опціону.

Дохід від опціону на продаж ( Ip)

Премія опціону визначається як процент суми опціонного контракту або як абсолютна величина за одиницю валюти і сплачується в момент продажу опціону незалежно від того, буде його виконано чи ні. Ціна опціону (премія) залежить від низки факторів: обсягу купівлі-продажу валюти, виду валюти, поточного валютного курсу (спот), ціни виконання, динаміки ринку, тривалості опціонного періоду, середньої банківської процентної ставки, співвідношення попиту і пропозиції. Про перспективи валютного ринку дають уявлення дані про форвардні курси валют, що публікуються в авторитетних фінансових виданнях, зокрема у "Financial Times". Основа розрахунків форвардних курсів - складні статистичні моделі.

Загальним правилом при визначенні доцільності здійснення опціонного контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс нижчий за ціну виконання, то вигідніше здійснити опціон "пут", і навпаки. Можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону може одержати в тому випадку, коли опціонне право не реалізоване. Якщо ж опціонний контракт виконано, то теоретично продавець може зазнати істотних збитків. Однак на практиці, завдяки досить надійному прогнозуванню тенденцій валютного ринку, таке трапляється нечасто, і премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця опціону.

Ціна опціону має дві складові: внутрішня (дійсна) вартість; зовнішня (тимчасова) вартість.

Внутрішня вартість пов'язана з можливістю одержання прибутку від виконання опціону відразу після його купівлі. Внутрішня вартість - це прибуток, що був би отриманий за опціон, якби він завершувався, іншими словами, це потенційний дохід власника опціону від його реалізації. Внутрішня вартість дорівнює різниці між ціною виконання опціону і спот-курсом на дату придбання опціону. Коли внутрішня вартість не є нульовою, то це опціон "з виграшем". Для опціону "кол" це ситуація, коли ціна "спот" перевищує ціну виконання, для опціону "пут" - ситуація, коли ціна виконання перевищує ціну "спот". Внутрішня вартість забезпечує нижню межу премії, виплачуваної за опціон, як у випадку опціону з виграшем, так і у випадку опціону з "програшем" (внутрішня вартість дорівнює нулю).

Різницю між премією опціону і його внутрішньою вартістю називають тимчасовою вартістю. Тимчасова вартість, чи ціна чекання, відбиває ризики в торгівлі опціонами. Вона є премією, яку покупець опціону згодний заплатити понад внутрішню вартість. Тимчасова вартість не може бути негативною, вона враховує нестійкість курсів на валютному ринку і тривалість терміну до завершення опціонного контракту, тобто відбиває очікування, що опціон до терміну виконання дасть виграш у ціні. Звичайно, чим довший проміжок часу до виконання опціону, тим вища його вартість. Зі скороченням терміну до виконання опціону тимчасова вартість зменшується. На момент виконання опціон має тільки внутрішню вартість і не має тимчасової (якщо і внутрішня на момент виконання дорівнює нулю, то опціон не має ніякої вартості). На тимчасову вартість (а виходить, і на ціну опціону) впливає розмах курсових коливань. За великого розмаху курсових коливань тимчасова вартість вища, оскільки більша ймовірність того, що до моменту виконання опціон виявиться "виграшним". Для продавця велика запитувана ціна виправдана більшою можливістю збитків.

Для проведення розрахунків за опціонним контрактом відводять два робочі дні, тому валютний опціон, якщо рішення про його виконання ухвалене, має бути пред'явлений до виконання не пізніше, ніж за два робочі дні до дати проведення розрахунків.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові опціони, що вільно обертаються, і позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі - своєрідні фінансові інституції, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн. Найвідоміші з них - Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Чиказька, Монреальська та ін.

Біржові опціони можуть обертатися на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну опціонної угоди. Ці опціони стандартизовані за видами валют, сумами та термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону; назва операції (купівля чи продаж); сума валюти; курс обміну; дата завершення опціонного періоду; умови виконання опціону.

Так само, як і у випадку ф'ючерсів, біржова опціонна торгівля здійснюється через клірингові палати, що гарантують дотримання довгих і коротких позицій за контрактами.

Позабіржові опціони (over-the-counter option) можна розглядати як винятково банківський інструмент. Такі опціонні угоди укладаються між покупцем і банком, як правило, індивідуально на договірних умовах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. На ринку позабіржових опціонів банки працюють зазвичай з великими корпораціями. Торгівля опціонами здійснюється переважно на біржах.

Опціон як одна з форм угод на термін надає інвесторам великі можливості. Комбінуючи опціони різних видів, різні ціни виконання і дати завершення, інвестор (хеджер, спекулянт) може побудувати неординарні стратегії й дістати додатковий прибуток.

Стратегія "спред" являє собою сполучення двох і більше опціонів одного виду ("кол" чи "пут"). Прибуток і збитки інвестора при застосуванні даної стратегії обмежені. Розрізняють вертикальні й горизонтальні спреди. Вертикальні спреди конструюються шляхом продажу і купівлі опціонів з різними цінами виконання, але однією датою завершення. У горизонтальних спредах застосовуються опціони з однією ціною виконання, але з різними датами завершення.

Комбінації - це стратегії, що використовують опціони різних видів (іноді їх називають подвійними опціонами; стредли, стренгли).

3.2 Хеджування відсоткового ризику

Використання такого методу управління відсотковим ризиком, як хеджування, дає змогу повністю або частково нейтралізувати ризик зміни вартості активів чи зобов'язань у майбутньому за допомогою впровадження в обіг похідних фінансових інструментів (строкових угод). Використання строкових угод дає можливість отримати виграш (компенсацію) у випадку фінансової втрати в основній (балансовій) операції. І, навпаки, якщо за основною операцією банк отримає прибуток спекулятивного характеру (в разі сприятливих змін відсоткових ставок), то виконання строкової угоди буде пов'язане з втратами. Тобто хеджування полягає у створенні позабалансової позиції, яка дає змогу компенсувати фінансові втрати за балансовою позицією в разі реалізації відсоткового ризику.

Хеджування (hedge) - це спосіб зниження ризику втрат, зумовлений несприятливим для банків коливанням ринкових цін чи відсоткових ставок. Суть хеджування полягає в одночасному укладанні банком двох протилежних угод: однієї на продаж коштів, а іншої - на їх купівлю з поставкою у майбутньому. При цьому програш в одній з угод компенсується виграшем в іншій, і таким чином фінансові ризики мінімізуються.

Залежно від масштабів застосування виокремлюють два види хеджування:

мікрохеджування - хеджування прибутку за окремими активами і зобов'язаннями, або певної комбінації з них. Мікрохеджування використовується для захисту прибутку банку за окремими великими позиціями й угодами;

макрохеджування - хеджування прибутку в цілому або чистого відсоткового доходу.

У процесі хеджування відсоткового ризику банк укладає строкові фінансові угоди в обсягах і на строки, які дають можливість збалансувати відсоткові активи та зобов'язання. Хеджування відсоткового ризику здійснюється за допомогою таких строкових угод, як форвардні контракти, ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.

Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання банку придбати (продати) кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни (відсоткової ставки) продажу під час укладання форвардного контракту.

Укладання форвардних контрактів захищає учасників від зміни відсоткових ставок протягом форвардного періоду. Одним з учасників такої угоди є банк, а другим - клієнт, який звернувся до банку з метою отримання кредиту. Форвардні угоди можуть бути укладені й за депозитними операціями, при цьому фіксується відсоткова ставка за депозитом, який буде розміщено в банку на визначену дату в майбутньому. У разі укладання форвардного контракту будь-яка сторона має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контракту або у випадках, визначених чинним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець (емітент) форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з другою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Більш дійовим інструментом управління валютним ризиком є строкові контракти, що обертаються на біржі, тобто ф'ючерсні контракти та опціони. Використання цих строкових угод дає банку можливість оперативно відреагувати на відхилення у співвідношеннях відсоткових активів і пасивів та вчасно звільнитися від взятих за контрактом зобов'язань шляхом проведення протилежної за змістом біржової операції.

Використання ф'ючерсних контрактів аналогічне до форвардних, але відбувається за стандартизованими умовами: здійснюється тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфіковані (біржа чітко визначає обсяг операції, строк та відсоткову ставку). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерс може перепродаватися на біржі. Як правило, ф'ючерсні контракти укладаються на короткостроковий період.

Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) кошти на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни (відсоткової ставки) на час укладання такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу коштів на умовах укладеного опціонного контракту. Покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання коштів. Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії. Опціон, що дає право його власнику на купівлю іноземної валюти, називається кол-опціоном, а на продаж - пут-опціоном.

Вартість опціону (премія) визначається продавцем і сплачується покупцем під час продажу опціону до виконання опціонного контракту незалежно від того, чи буде він взагалі виконаний. Опціонна премія (ціна опціону) є покриттям ризику емітента, що виникає під час здійснення опціонної угоди і не підлягає поверненню незалежно від дій покупця. Своєчасна сплата премії - єдине зобов'язання покупця опціону, на відміну від емітента, який має надати чіткі гарантії реалізації права власнику опціону у вигляді застави грошей. На ціну опціону впливають такі фактори:

ринкова ціна фінансових інструментів;

час, що залишається до закінчення строку опціону;

розмір відсоткових ставок, які виплачуються за цими фінансовими інструментами.

Своп (як метод хеджування відсоткового ризику) - це обмін відсотковими платежами, коли одна сторона (кредитор) зобов'язується сплатити другій стороні відсотки, одержані від позичальника за ставкою LIBOR (чи плаваючою) в обмін на зворотну виплату за фіксованою ставкою. Інакше кажучи, своп є операцією тимчасової купівлі з гарантією наступного продажу через певний час відсотків. При використанні своп-угод виграє сторона, яка краще спрогнозує динаміку ставок.

Виокремлюють такі види відсоткових свопів:

) прості, або "ванільні" (vanilla), свопи, які передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану;

) базисні свопи, у результаті яких плаваюча ставка обмінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої базової ставки.

При укладанні угоди своп дата виконання ближчої у часі операції називається датою валютування, а дата виконання віддаленої у часі зворотної операції - датою завершення свопа.

Своп відсоткових ставок - це спосіб зміни загального рівня чутливості активів чи пасивів банку до зміни ринкових ставок. Своп також дає змогу досягти збалансованості строків активів і зобов'язань, а отже, одержати стабільні грошові потоки.

Сутність більшості відсоткових свопів полягає в тому, що позичальник із нижчим кредитним рейтингом одержує довгостроковий кредит за фіксованою відсотковою ставкою, яка значно нижча за ту, що її він міг би одержати на ринку самостійно, не укладаючи угоди своп.

Метод хеджування відсоткових ризиків широко використовується банківськими менеджерами в розвинутих країнах. В Україні, на жаль, ринок похідних інструментів ще не сформовано. Вітчизняні банки з метою хеджування відсоткового ризику можуть використовувати лише ф'ючерсні контракти та свопи. Найбільш поширеними є операції своп. Використання ф'ючерсів гальмується відсутністю чіткого законодавства щодо регулювання ф'ючерсних операцій.

Тому в сучасних умовах, коли фінансовий ринок далекий від досконалості, а прогнозування відсоткових ставок ускладнене, більш прийнятною для банків є орієнтація на стратегію фіксації спреду, яка знижує відсотковий ризик.

Висновок

. Опціонними контрактами торгують як на біржах, так і на позабіржовому ринку, тобто є біржові та позабіржові опціони. Біржові опціони - це стандартні контракти із зазначенням виду опціону (кол чи пут), ціни страйк, встановленої дати виконання, обсягів контракту, величини премії. Біржовий опціон зазвичай надається банком, а опціонний контракт складений так, щоб задовольняти потреби клієнта. Клієнт може визначати суму валюти, ціну та дату виконання і тип опціону (американський чи європейський). За умовами біржових опціонів є лише обмежений вибір валютної суми, ціни виконання і дати закінчення контракту.

Стандартизація необхідна для забезпечення відповідної ліквідності на біржових опціонних ринках. Біржові опціони, як правило, використовуються банками, включаючи ті, які шукають спосіб компенсувати торгівлю позабіржовими опціонами, наданими клієнтам.

Біржові опціони можуть не виконуватися. Оскільки умови опціонного контракту стандартні й угоди мають знеособлений характер, то продавці і покупці можуть анулювати власні зобов'язання, закривши свою позицію шляхом укладання угоди протилежного характеру.

Торгівля опціонами на біржі проводиться за тими самими правилами, що і торгівля ф'ючерсами. При здійсненні угоди покупець опціону перераховує суму премії на рахунок біржі (Клірингової палати), яка потім переводить її на рахунок продавця.

Клірингова палата щодня розраховує, який додатковий прибуток чи збиток (крім суми премії) мали б учасники опціонної торгівлі під час виконання контракту в цей день. Якщо розрахунки показують, що є додатковий прибуток у кого-не-будь з учасників торгів, то він переводиться на рахунок цього учасника. За наявності додаткового збитку Клірингова палата вимагає від учасника внесення цієї суми (так званої додаткової маржі) на рахунок біржі - Клірингової палати.

Для забезпечення гарантій того, що збитки будуть оплачені учасниками торгів, Клірингова палата вимагає від них внесення визначених грошових сум, що називаються початковою маржею, чи гарантійними депозитами. Обсяг гарантійного депозиту встановлюється Кліринговою палатою з урахуванням ризику, властивого цьому контракту, і валютного курсу.

Якщо учасник опціонних торгів вчасно не вносить суму додаткової маржі, Клірингова палата закриває позиції учасника, використовуючи як покриття можливих збитків суму гарантійного депозиту. На учасника торгів можуть накладатися додаткові стягнення аж до відсторонення його від подальшої участі в торгах.

Опціонні валютні операції укладаються не тільки на біржі, а й на позабіржовому ринку (позабіржові опціони) у великих фінансових центрах. Найбільші угоди укладаються у Нью-Йорку і Лондоні, де середній обсяг контракту становить 15- 25 млн дол. США, а великий - 50-100 млн дол. Великими центрами опціонної торгівлі є Франкфурт, Амстердам, Стокгольм, Гонконг, Сінгапур, Сідней, Токіо, Торонто, Лос-Анджелес.

Внаслідок ризику неплатежу опціонні контракти на позабіржовому ринку укладаються в основному тільки великими банками і фінансовими корпораціями, кредитоспроможність яких не викликає сумніву.

Позабіржові опціонні контракти не мають стандартних умов. Розмір премії залежить лише від взаємної згоди сторін. Узгоджується також і строк дії опціонного контракту, що може бути продовжений за згодою сторін.

У контракт можуть включатися додаткові умови, наприклад, за погіршення кон'юнктури може бути надане право із закінченням строку дії контракту купити і продати валюту за середньою ціною ринку, що сформувалася за минулий період.

Велику роль під час укладання опціонних контрактів на позабіржовому ринку відіграють брокерські контори, що є посередниками між фірмами чи банками, які бажають купити і продати валютний опціон. Після досягнення відповідної домовленості між сторонами в угоду вступає четверта сторона - фірма-індосант, що є гарантом виконання сторонами своїх зобов'язань. До функцій індосанта входить проведення взаєморозрахунку між сторонами угоди шляхом одержання заставного внеску від продавця опціону і премії покупця. На біржі функції індосанта виконує Клірингова палата. У процесі позабіржової торгівлі не завжди відбувається поділ посередницьких індосаторських функцій, іноді їх може виконувати та сама брокерська фірма чи банк.

Опціонні угоди на позабіржовому ринку можуть укладатися і без посередників. Погодивши деталі угоди між собою по телефону, партнери підтверджують її телексом зазвичай у той же день. Однак з огляду на значний ступінь ризику опціонні угоди укладаються тільки між партнерами, що мають давні фінансові зв'язки і першокласну кредитну історію.

Ф'ючерси й опціони є двома найважливішими та найліквіднішими інструментами ринку термінових угод, тому необхідно виокремити основні відмінності між ними.

Покупець (продавець) ф'ючерсу зобов'язується оплатити й одержати (отримати оплату і поставити) товар у майбутньому за заздалегідь погодженою ціною, а власник опціону має право, але не зобов'язання, купити чи продати (залежно від типу опціону) ту чи іншу кількість товару (включаючи фінансові інструменти) різної якості у визначений проміжок часу чи до встановленого періоду в майбутньому. Якщо покупець опціону бажає скористатися своїм опціоном, то продавець зобов'язаний виконати його. Для придбання цього права покупець опціону платить премію.

Таким чином, купуючи ф'ючерсний контракт, його покупець бере на себе повний ризик несприятливої для нього зміни ціни з необмеженими збитками. У випадку з опціонами, якщо ціна товару змінилася у несприятливий для покупця бік, його ризик обмежений тільки сплаченою ним премією.

Торгівля опціонами відбувається як на біржі, так і на позабіржовому ринку, а ф'ючерсами - виключно на біржовому ринку.

Якщо трейдер купує опціон, то платить тільки премію, але не платить ніякої маржі. Однак якщо він продає опціон, то зобов'язаний внести на рахунок маржі суму, що дорівнює максимально можливому розміру збитку за один день (ця величина розраховується за допомогою спеціальних програм, що будують моделі зміни ціни опціону під впливом тих чи інших факторів).

Література

1.      Дубницкий В. И., Пилюшенко В. Л. Инфраструктура товарного рынка: Учеб. пособие. - Донецк, 2001. - 531 с.

.        Ермакова М. А., Якубов А. Б. Биржи и их роль в рыночной экономике. - М.: СОМИПТЭК, 1997.

.        Інфраструктура товарного ринку: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. I. В. Сороки - К.: НМЦВО МВОІН України, НВФ» Студцентр», 2002. - 608 с.

4.      Постанова Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України" від 31.08.2007 N 309 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE14371.html>.

.        Федько В. П., Федько Н. Г. Инфраструктура товарного рынка. Серия» Учебники, учебные пособия». - Ростов н/Дону: Феникс, 2000. - 512 с.