Практичні аспекти перекладу емотивних текстів англомовної художньої літератури на українську мову (на прикладі книги А. Хейлі 'Flight into danger')

Практичні аспекти перекладу емотивних текстів англомовної художньої літератури на українську мову (на прикладі книги А. Хейлі 'Flight into danger')

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЕМОТИВНІСТЬ ЯК ТЕКСТОВЕ ВТІЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОСТІ І ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ПРОБЛЕМА

.1 Визначення поняття «емотивність» та його структури

.2 Емотивний дискурс у лінгвістично-стилістичному аналізі, типологія емотивних засобів у творі Артура Хейлі «Flight Into Danger»

ГЛАВА II. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ЕМОТИВНИХ ТЕКСТІВ АНГЛОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ (НА ПРИКЛАДІ КНИГИ А. ХЕЙЛІ «FLIGHT INTO DANGER»)

.1 Способи та прийоми перекладу емотивного дискурсу творів англомовної художньої літератури

.2 Використання перекладацьких прийомів трансформації в практиці перекладу емотивно забарвлених текстів англійської художньої літератури

.2.1 Використання перекладацьких прийомів трансформації на лексичному рівні

.2.2 Використання перекладацьких прийомів трансформації на синтаксичному рівні

.2.3 Використання перекладацьких прийомів трансформації як комплексне перетворення

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Антропоцентричний підхід, який значно зміцнив своє положення у лінгвістиці в останні роки, спонукує дослідників звертатися до опису лексики, що позначає емоції і почуття, як у теоретичному, так і у практичному плані.

Емоційна сфера вважається чи не самою складною системою людини. Емоції є одним з основних і всепроникаючих аспектів людського досвіду. Звичайно люди випробовують широкий діапазон емоцій: від спокійного задоволення при виконанні порівняно повсякденного завдання до скорботи від смерті близької людини. Тому сфера почуттів і емоцій, безперечно, має потребу в глибокому і детальному вивченні не лише з погляду фізіологів і психологів, а й з позицій лінгвіста, але, нажаль, у цій сфері лінгвістичної науки маємо низку недосліджених аспектів. Розглядаючи сферу нераціонального сприйняття, емотивність тексту націлюється в першу чергу на те, щоб викликати у реципієнта певну емоційну реакцію, психологічний резонанс, і за допомогою чуттєвого повідомлення надати йому більш яскраву, виразну картину раціональної сторони художнього твору, піднести концептуальний, ідеологічний, естетичний задум автора у живій і органічній формі [17]. Реципієнт художнього твору сприймає ідеї автора не методом логічного аналізу, а через співпереживання його героям, часом навіть не фіксуючи на свідомому рівні ті чи інші висновки під час читання, а осмислюючи їх вже пізніше. Таким чином здійснюється прагматичний вплив на читача, одна з основних функцій категорії емотивності.

Протягом останніх десятиліть проблема емотивності входить до числа найбільш обговорюваних в антропоцентричній лінгвістиці. Фахівці так характеризують сьогоднішній стан у науці про мову: «лінгвістика, яка поставила в центр своїх наукових інтересів особистість людини, як основний дослідницький принцип використовує положення про те, що наукові об'єкти мають вивчатися, перш за все за їх роль для людини, за їх призначенням в її життєдіяльності, за їх функціями для розвитку людської особистості та її вдосконалення» [17, 36, 38, 39].

Емоції та різноманітні способи їх вираження із незапам'ятних часів були одним з найбільш інтригуючих питань, що будь-коли виникали в процесі людського самопізнання, тому підвищений інтерес до словесного оформлення емоцій не викликає подиву. Однак, незважаючи на пильну увагу, яку лінгвісти приділяють проблемі емотивності вже більше двадцяти років, багато її аспектів залишаються дискусійними. При тому, що визначення емотивності («емотивність - іманентно притаманна мові семантична властивість виражати системою своїх засобів емоційність як факт психіки, відображені у семантиці мовних одиниць соціальні та індивідуальні емоції» [39, с. 24]) і визначення експресивності («експресивна функція мови - здатність виражати емоційний стан мовця, його суб'єктивне ставлення до позначуваних предметів і явищ дійсності» [1, с. 7] самі по собі на даний момент вже не викликають у дослідників суттєвих сумнівів, до цих пір немає єдиної думки з приводу співвідношення цих двох категорій, також як і з приводу співвідношення категорії емотивності з категоріями модальності і оціночності. Не досягнуто порозуміння у питанні про те, які саме компоненти лексичного значення слова формують емотивність мовної одиниці, яка структура емотивного компонента, його статус у семантичній структурі мови і слова, як він співвідноситься з поняттям [39].

Багато питань, пов'язані з вивченням динаміки емотивного значення, емотивної валентності, емотивної комунікації і прагматики, виявляються нерозв'язними на лексичному і навіть синтаксичному мовних рівнях [17]. Ще менш вивченим феномен емотивності з точки зору теорії перекладу, філологи одноголосно відзначають відсутність способу адекватної передачі емотивного змісту висловлювання і тексту на іноземну мову [9, 20, 37, 40].

Ситуація, що склалася на сьогоднішній день в сфері перекладу художньої літератури - зокрема, перекладу численних творів сучасних англійських та американських письменників на українську мову - вимагає виведення закономірностей поводження з мовою, характерних для якісних перекладів, і розробки якихось загальних правил, на які перекладачі могли б орієнтуватися, стикаючись із «важко перекладеними» елементами. У зв'язку з цим, метою цієї роботи є встановлення лексичних та синтаксичних засобів адекватної передачі описів і виразів емоційного стану при художньому перекладі творів сучасних англомовних письменників на українську мову.

Зазначена мета зумовлює постановку наступних завдань:

1. Визначити поняття «емотивність» та структуризувати його.

2. Дослідити емотивний дискурс у лінгвістично-стилістичному аналізі, скласти типологію емотивних засобів у творі Артура Хейлі «Flight Into Danger».

. Проаналізувати способи та прийоми перекладу емотивного дискурсу творів англомовної художньої літератури.

. Навести приклади використання перекладацьких прийомів трансформації в практиці перекладу емотивно забарвлених текстів англійської художньої літератури на прикладі твору Артура Хейлі «Flight Into Danger».

Об'єктом дослідження виступають художні тексти, що містять емотивні аспекти, та їх переклади на українську мову. Предметом дослідження є лексичні та синтаксичні засоби адекватної передачі українською мовою емотивної інформації, що міститься в аналізованих англомовних текстах. Як основний в роботі використовується метод контрастивного аналізу при зіставленні англомовних оригіналів з україномовними перекладами; при порівнянні способів вираження емоцій в літературі різних жанрів задіюються методи жанрового і функціонально-стилістичного аналізу. Також методика дослідження включає описово-аналітичний метод - безпосередній розгляд англомовних емотивних текстових фрагментів та їх перекладів українською мовою з подальшим узагальненням отриманих результатів і заснованих на них висновків.

РОЗДІЛ І. ЕМОТИВНІСТЬ ЯК ТЕКСТОВЕ ВТІЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОСТІ І ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ПРОБЛЕМА

.1 Визначення поняття «емотивність» та його структури

Мова, будучи головним інструментом людського спілкування, не тільки забезпечує інформаційний обмін мовців, але й відображає їх емоційний стан в акті комунікації. Для досягнення цієї мети в мові вироблений особливий код: різні види емотивного змісту передаються спеціально пристосованими для цього знаками.

До середини 70-х років проблема мовної концептуалізації, так само як і вербалізації емоцій, не привертала увагу мовознавців. Але з того часу, як почали зароджуватися основи нової лінгвістичної парадигми - гуманістичної, в центрі якої є людина як носій і користувач мови та її психологія, лінгвісти не могли обминути сферу емоцій. Зараз дослідження проблеми «мова і емоції» є одним з основних пріоритетних напрямів сучасного вітчизняного мовознавства. Лінгвістів насамперед цікавить класифікація емотивної лексики, емотивність на синтаксичному рівні, емотивність художнього тексту, а також питання міжкультурної специфіки вербальної та невербальної маніфестації емоцій.

Загальна кількість емоцій, що фіксуються тлумачними словниками, дуже велика. Однак учені-психологи вирізняють фундаментальні або базові емоції, кількість яких варіюється з погляду представників різних шкіл. Популярною є класифікація, запропонована американським психологом К. Ізардом. Вчений виділяє такі базові емоційні стани: задоволення, інтерес, презирство, сум, сором, гнів, здивування, відраза [16, с. 63].

Загальноприйнятим є розмежування емоцій за аксіологічним знаком (позитивні та негативні) і модальністю (радість, інтерес, сум тощо).

Яким же чином передається інформація про емоційне ставлення мовця до об'єктів навколишнього світу? Під вираженням емоцій розуміють їх опосередкування, маніфестацію у мовленні, що супроводжується внутрішнім та зовнішнім переживанням.

Існує два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, жести, пантоміміка тощо).

Треба визнати, що другий спосіб переважає над першим, оскільки емоція - короткотривале почуття і ми нерідко відчуваємо труднощі, намагаючись підібрати найбільш влучні мовні засоби її вираження. Сутність механізму опосередкування емоцій у мовленні пояснюється таким чином: людина здатна відображати в мові не просто навколишній світ, а тільки те, що необхідно в даний момент, що видається для неї значним. Цей процес регулюють емоції, які виступають у ролі посередника між світом і його відображенням у мові. Емоції як психічне явище відтворюють у свідомості людей їх емоційне ставлення до дійсності. Емоційні оцінювання дійсності відображаються в семантиці мовних засобів, що використовуються для вербалізації. Вони кодовані у вигляді компонентів, що формують емотивність слова - здатність відтворювати у відповідних типізованих умовах досвід вербального вираження певних емоційних ставлень субєктів до того, що несе дане слово-образ [13, с. 24].

Емотивність властива всім мовним рівням: фонетичному, морфологічному, лексичному і синтаксичному.

Кожен з них має свою систему засобів вираження, що поєднане в понятті «емотивність».

Уперше термін «емотивність» було введено до наукового обігу В. Шаховським [39]. Він позначив «словесну маніфестацію емоцій», коли на мовному рівні у тексті емоції трансформуються в емотивність. Трохи раніше про наявність у слові емоційного навантаження наголошували Я. Рейковський [26], М. Стернін [32].

Як відомо, під емотивним текстом прийнято розуміти текст, що виражає емоції.

За словами В.І. Шаховського, «емотивний текст є своєрідною «будівлею», в якій представлені всі «поверхи» емотивності мови і всі канали її мовного вираження» [39,с. 153]. Емотивність - це лінгвістичне вираження емоцій, «іманентно притаманна мові семантична властивість виражати системою своїх засобів емоційність як факт психіки, відображені в семантиці мовних одиниць соціальні та індивідуальні емоції» [42, с. 24]. Тобто емотивний - те саме, що й емоційний, але в мові, її одиницяхта їхній семантиці. «На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність; емоція - психологічна категорія, а емотивність - мовна, оскільки емоції можуть і не виражатися і передаватися в мові та мовою» [42, с. 13]. Джерела породження емотивності тексту різноманітні і не всіма дослідниками розуміються однаково.

Визнано, що основним джерелом емотивності тексту є емотиви - лінгвістичні одиниці вираження емоцій. При цьому більшість дослідників розмежовує емотиви та інші мовні одиниці, повязані з емоціями, зокрема слова, які називають, позначають емоції (тобто, дають їм імя) та слова, що описують емоції [42, с. 93-98]).

Способи маніфестації емотивності в тексті виявляються різноманітними: «від згорнутих (семний конретизатор, слово) і мінімально розгорнутих (словосполучення, речення) до максимально розгорнутих (фрагмент тексту, текст)».

Отже, в основі емотивного тексту - емоціогенні знання, які актуалізуються за допомогою емотивів, емотивний потенціал яких виражається завдяки експресивності.

Згідно з визначенням, наведеним у «Словнику лінгвістичних термінів», «експресивний, виразний (expressif || expressive, ausdrucksvoll || expressive || espressivo) є властивість об'єкта або явища, яке надає висловлюванню оціночний характер» [42, с. 32].

На взаємозв'язок експресивності і оціночності вказують багато дослідників. Так, Р.О. Якобсон розуміє під експресивністю «так звану емотивну, або експресивну функцію мови, яка «має на меті пряме вираження ставлення мовця до того, про що він говорить» [43].

І. В. Колбукова трактує «експресивність» як «властивість певної сукупності мовних одиниць, що забезпечує їх здатність передавати суб'єктивне ставлення мовця до змісту або адресата мовлення, а також сукупність якостей мови або тексту, організованих на основі таких мовних одиниць» [19, с. 25].

Зв'язок між експресивністю і виразом суб'єктивного ставлення мовця до висловлювання проводить також Ш. Баллі: «Тенденція експресивна збагачує мову елементами конкретними, продуктами афектів і суб'єктивізму мовця» [4].

Укладачі «Лінгвістичного енциклопедичного словника» визначають експресивність як «сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати у комунікативному акті як засіб суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту чи адресата мовлення» [23, с. 591] Іншими словами, підкреслюється взаємозв'язок понять експресивності і оціночности, або суб'єктивного ставлення мовця до висловлювання.

О. В. Александрова, крім оцінного компонента, виділяє в експресивності й емоційну сторону, визначаючи експресивність як «здатність виражати емоційний стан мовця, його суб'єктивне ставлення до позначуваних предметів і явищ дійсності» [1, с. 7]. Н. А. Лукьянова також підкреслює властивість експресивності висловлювати «емоційну оцінку предмета мовлення, дану йому від особи мовця» [24, с. 25]. Емоційний компонент лежить в основі визначення О. С. Ахманової, яка вважає під експресією «виразно-зображальні якості мовлення, що відрізняють її від звичайної (або стилістично нейтральної) і надають їй образність та емоційну забарвленість» [28, с. 524].

Крім оцінного та емоційного компонентів, вчені, визначаючи експресивність, вказують на діючу функцію експресії. Зокрема, В.В. Віноградов бачить «головну задачу мови в її експресивній функції» у наданні впливу на оточуючих [7, с. 52]. Е.М. Галкіна-Федорук визначає експресію як посилення виразності, образотворчості, впливає збільшення сили сказаного [10]. На погляд А.В. Федорова, поняття «експресивного» є найбільш загальним виразом особливої якості одиниць, пов'язаних з їх «установкою на вираз», з усяким посиленням або незвичайним виразом думки, почуття і волі в мові» [35].

Розглянемо докладніше співвідношення категорій експресивності, оціночності, емоційності. Деякі мовознавці розмежовують категорії експресивності та емоційності, вважаючи, що експресивність повинна розумітися набагато ширше і включати в себе емоційність, оскільки «експресія може пронизувати як емоційне, так і інтелектуальне і вольове» [10].

Говорячи про експресивність і оціночність, В.К. Харченко і В.І. Шаховский зазначають, що експресивні засоби мови завжди є і оціночними. Цю думку підтверджує і І.В. Колбукова: «Експресивне навантаження - це додаткові відтінки оцінного характеру, які нашаровуються на номінативне значення слова, предметно-логічну основу його семантики» [19, с. 31].

Деякі автори простежують зв'язок між категоріями експресивності, емоційності і оціночності: «Експресивний компонент значення є додатковим до основного - предметно-логічного значення слова (конотація), яке містить інформацію про ступінь, силу вираження емоцій або суб'єктивну оцінку в слові» [19]. Ось як співвідносить усі три категорії І. В. Колбукова: «Часто категорію експресивності пов'язують із категорією емоційності, а також з такими категоріями як оціночність, образність, інтенсивність тощо. Категорія емоційності (емотивності) розглядає вираження емоцій, почуттів; категорія оціночності - вираження ставлення до інформації, її оцінку; поняття експресивності характеризує явище в цілому: експресивно все, що, з одного боку, виражає психічний стан мовця, а з другого - посилює вплив на слухача. Іншими словами, поняття експресивності ширше інших понять і включає їх у себе» [19, с. 19]. Наша точка зору повністю збігається з наведеним твердженням І.В. Колбукової.

Крім розбіжностей у визначенні експресивності, існують різночитання у визначенні понять «експресивні засоби мови», «виразні засоби мови», «образотворчі засоби», «стилістичні засоби» і «стилістичні прийоми». Крім того, не існує і єдиної класифікації експресивних засобів мови.

Г.О. Вінокур виділяє в мові особливі виразні засоби, метою яких є надання особливого емоційного забарвлення висловлюванню [8].

І.Р. Гальперін підрозділяє стилістичні засоби мови на виразні засоби та стилістичні прийоми. Всі стилістичні засоби англійської мови він поділяє на лексико-фразеологічні (метафора, метонімія, іронія, антономазія, епітет, оксюморон, гіпербола, каламбур тощо; фразеологізми, приказки, прислів'я, сентенції, алюзії і цитати); синтаксичні (інверсія, відокремлення, еліпсис, замовчування, риторичне питання, літота, паралелизми, хіазм, ретардація, наростання тощо); стилістичні засоби звукової організації висловлювання (інтонація, евфонія, алітерація, рима, ритм та ін.) [11].

І.В. Арнольд виділяє зображувальні засоби мови (метафора, метонімія, гіпербола, литота, іронія, перифраз та ін.) і виразні засоби, або фігури мовлення, які «не створюють образів, а підвищують виразність мовлення і підсилюють її емоційність за допомогою особливих синтаксичних побудов: інверсія, риторичне питання, паралельні конструкції, контраст тощо» [2, с. 53].

У зв'язку з вивченням ролі синтаксису в мові, Ш. Балли виділяє «непрямі виразні засоби», до яких належать «афективний синтаксис» (вигук, запитання, окличні «слова», еліпсис та ін.) [4, с. 308].

О.В. Александрова зараховує до синтаксичних експресивних засобів парантетичні внесення, які за будовою поділяються на однослівні, внесення поєднання слів і внесення пропозиції, а за змістом - на категорії відсилання, екзепліфікації, деліберації [1, с. 30-34].

Найбільш повну класифікацію експресивних засобів мови дає І.В. Колбукова, яка виділяє 1) фонологічні і просодичні засоби (тривалість звуку, звукопись, алітерація, акцентування, тональність, паузирування, посилена або емфатична вимова звуків, інтонація, спеціальні ритміко-інтонаційні структури та ін.); 2) морфологічні (димінутативні, тобто зменшувальні, пестливі, і аугментивні, тобто збільшувальні суфікси, безафіксні засоби словотворення та ін.); 3) лексичні (синоніми, антоніми, лексичні повторення, парні синонімічні сполучення, тропи (метафора, метонімія, гіпербола, літота і т. ін.) та ін); 4) синтаксичні (ампліфікація, безсполучникові і багато сполучникові, зміна порядку слів, синтаксичні повтори, паралелизми, еліпсис, риторичні фігури (зевгма, хіазм та ін), порушення синтаксичного ладу (апозіопеза - обрив і анаколуф) і ін); 5) одиниці структури тексту (варіювання форми оповіді, анафорика, паралелізм структури різних частин тексту та ін.); 6) паралінгвістичні (міміка і пантоміміка (жестикуляція), гучність і тембр голосу в усному мовленні, іконічні засоби (піктограми, малюнки) у письмових текстах та ін) [19, с. 22-24].

Ми бачимо, що експресивність проявляється на всіх рівнях мови, проте, оскільки в публіцистичному тексті для створення експресії найчастіше використовуються лексичні та синтаксичні засоби, нас цікавить, перш за все, яким чином категорія експресивності реалізується на цих двох рівнях англійської та української мов.

Отже, категорія експресивності включає в себе категорії емоційності і оціночності, передає емоційно-суб'єктивне ставлення мовця до повідомленого і являє собою посилення виразності, образотворчості мовлення з метою надання необхідного впливу на реципієнта.

У роботі Т. Р. Левицької і А. М. Фітерман розглядаються десемантизовані слова, тобто слова, що мають «широке, розпливчасте значення» (thing, point, case, to fail, failure, facilities, matter та ін). Дослідники стверджують, що ці слова виконують у мові лише граматичну функцію, вживаючись як опорні слова (prop-words) [21, с. 54].

Проблема конкретності - абстрактності лексичних одиниць проявляється при аналізі гіпо- гіперонімічних, або родо-видових відносин лексичних одиниць в англійській і українській мовах: «Вивчаючи терміни тваринництва, ми зробили ось яке відкриття: англійське слово pregnant (вагітна) перекладається на українську по-різному залежно від тварини, до якої застосовується. Про корову говорять стельна, про свиню - супороса, про собаку - щенна, про вівцю - суягна».

На велику ступінь експресивності і конкретності, що притаманно українській мові порівняно з англійською, вказують результати зіставлення способів введення прямої мови в обох мовах. Загальновідомо, що спосіб введення прямої мови в авторську оповідь має велике стилістичне значення. Як правило, для цього в українській мові використовуються «ремарки, які доповнюють уявлення читача про співрозмовника персонажа, уточнюють його репліки, допомагають осмислити глибинний підтекст, приховані в них значення. Часто використовуються дієслова конкретно-образної семантики: прошепотів, випалив, бурмоче, гаркнув, відрізав, сипить, пробурчав, зронила і т. ін.; дії, що супроводжують мову: обернувся, задумався, розгубився, здивувався, махнув рукою і т. ін.; а також прислівники і дієприслівники, що характеризують персонаж з будь-якої сторони: з посмішкою, без запинки, помовчавши, грубо додав тощо. Думка про те, що «різноманітність лексичних форм вираження засобів введення прямої мови більшою мірою властива вітчизняній мові, ніж англійської», вже висловлювалася в науковій літературі [13, с. 19]. Звідси випливає висновок, що якщо в англійській мові вживається нейтральне за забарвленням дієслово said, яке передає певну відстороненість, не експліцитно виражає авторське ставлення, то в українській мові виникає необхідність елімінувати невизначеність опису завдяки використанню дієслів вузького значення [13, с. 20].

Думка про те, що «поряд з більш яскраво вираженою експресивністю українська лексика відрізняється більшою конкретністю, знаходимо в роботі Я. В. Рецкера [27, с. 133]. Вчений аналізує словникові статті дієслів go, get, put, take та ін.: 15-е значення дієслова go включає значення податися, впасти, зламатися, розколотися та ін. - дієслова, що відрізняються високим градусом експресивності і конкретності порівняно з англійським варіантом; get має значення проникати, схопити, захоплювати, захопити, схвилювати, заразитися, схопити (хвороба), вивідувати, вивуджувати, пробиратися і т. ін. [27, с. 134-135]. Як підкреслює Я. І.Рецкер, в ряді випадків варіанти перекладу дієслів take, give, open, close, offer, put, begin, finish та ін. поряд з більшою експресивністю і виразністю передають ще й більшу динаміку дії [27, с. 137].

Отже, опис і мовне вираження людських емоцій можна по праву назвати основним будівельним матеріалом для створення творів художньої літератури. Чи можна уявити собі художнє оповідання, в якому відсутні прямі або непрямі відсилання до емоційного стану його персонажів - в якому б жанрі, стилі або форматі це оповідання не підносилося, адже, як справедливо зазначає у своєму дослідженні експресивного синтаксису О. В. Александрова, «мова у своїй комунікативній функції служить людині не тільки для вираження думки, але і для вираження її суб'єктивного ставлення до висловлюваного - почуття, волі, оцінки тощо, бо емоції, воля, оцінки, бажання - невід'ємні чинники в пізнанні людиною дійсності» [1, с. 6].

І хоча, за спостереженнями дослідників, емотивність (тобто мовне вираження емоційності) не чужа навіть для текстів офіційно-ділової та наукової спрямованості, в першу чергу ця категорія ототожнюється з художнім стилем, одностайно визнається його найважливішою складовою і головною відмінною рисою.

.2 Емотивний дискурс у лінгвістично-стилістичному аналізі, типологія емотивних засобів у творі Артура Хейлі «Flight Into Danger»

Дослідження дискурсу є одним з найбільш актуальних напрямків сучасного вітчизняного та зарубіжного мовознавства. Характерною особливістю досліджень у цій галузі є двобічна направленість вектора наукового аналізу в кореляції «дискурс-особистість», коли через дискурс пізнається мовна особистість, і навпаки - через мовну особистість вивчається дискурс - мова в дії, у функціонуванні.

Дискурс - інтегральне поняття, яке припускає виокремлення в його межах різних типів мовленнєвих творів, що характеризуються специфічними мовними рисами. Останні зумовлюються сферою спілкування, його метою, інтенціями комунікантів та іншими параметрами. Зважаючи на важливість емоційного боку мовленнєвого спілкування, серед інших різновидів дискурсу виділяють емотивний дискурс як особливу мову, що призначена для вираження емоційного стану суб'єкта мовлення, а також його емоційного ставлення до явищ дійсності.

Дискурс є втіленням складної системи знань мовної особистості. Спілкування стає можливим за рахунок наявності у свідомості кожного мовця, у його картині світу певних смислових, інформаційних згущень (тобто певним чином організованих структурованих, упорядкованих порцій знання, які часто називають фреймами) і переробки цих фреймів у мовні [1, с. 78]. Будь-яка комунікативна дія в рамках спонтанного чи організованого дискурсу представляє реалізацію тих чи інших комунікативно-когнітивних структур.

Вивчення дискурсу, таким чином, передбачає аналіз, з одного боку, власне мовних його властивостей, а також відповідного соціального контексту, в якому породжений дискурс, а з іншого - опис структур репрезентації різних видів знання, що детермінують мовленнєві стратегії комунікантів, та вибір конкретних мовних форм в процесі їх дискурсивної діяльності.

Аналіз емотивного дискурсу передбачає розгляд як його лінгвістичних, так і екстралінгвістичних компонентів. До лінгвістичних компонентів емотивного дискурсу належать емотивна лексика, фразеологія, емотивні конструкції, відповідне емотивно-просодичне оформлення. Екстралінгвістичні компоненти включають емоційну предметну ситуацію (у тому числі національно-культурний компонент) і емоційну комунікативну ситуацію, під якою розуміємо емоційну пресупозицію, емоційні наміри комунікантів та їх загальний емоційний настрій. Виходячи з загальних лінгвокогнітивних основ дискурсу [41, с. 33-37], визначимо три типи когнітивної інформації, яка складає базу емотивного дискурсу:

) знання, які нерозривно повязані з узагальненими уявленнями мовної особистості про емоції. Цей блок знань організований навколо окремих концептів емоцій - «гнів», «подив», «захоплення» тощо;

) знання про типи мовленнєвої поведінки, мовленнєві стратегії, шляхи побудови мовленнєвих актів, в яких відображається емоційна сфера людської діяльності;

) знання власне лінгвістичного характеру, що передбачають володіння семантикою та прагматикою емотивної лексики.

У процесі породження емотивного дискурсу беруть участь усі три типи знань. Вони детермінують конкретні мовні стратегії та вибір мовних засобів субєктом мовлення.

Дослідження емотивного дискурсу безпосередньо пов'язане з характерними особливостями емотивної лексики, висока «щільність» якої виступає його специфічною ознакою.

Незважаючи на те, що у мові наявні широкі можливості для вираження емоційного стану людини, мовець у реальній комунікації використовує невеликий обсяг емотивної лексики, яку він пристосовує для реалізації різноманітних інтенцій. Повторюваність комплексу емоцій, що переживає людина, зумовлюється прототиповими ситуаціями їх виникнення. Це, в свою чергу, відбивається на виборі емотивних мовних засобів, який також стає автоматичним, набуваючи такого вигляду: стимул→ реакція.

Для емотивної лексики, у звязку з дифузністю її семантики, характерним є явище емоційно-оцінної енантіосемії. Суть цього феномену полягає в тому, що в різних контекстах емотивна лексика набуває прямо протилежного значення. Особливо тенденцію до енантіосеміїї виявляють вигуки. Зважаючи на недискретний характер їх семантики, вони здатні виражати широкий спектр емоцій позитивної та негативної спрямованості. Це відображається в словникових дефініціях, в яких поряд перераховуються різні емоції [45, с. 204], наприклад :huh, young woman. Thats the kind of night to watch, when trouble starts to brew. Ill bet someones getting ready to be sick right now.yet, - said Janet lightly. -But you warn me when youre going to fly the ship and Ill get the bags ready.for you, - said the captain. Im glad you found out about him.

Так-так, дівчина! У такі ночі, як правило, і починаються всякі неприємності. Тримаю парі, когось зараз вже нудить.

Поки що ні, - віджартувалася Джанет. - Але ти попередь, коли візьмеш управління в свої руки, і я приготую гігієнічні пакети.

Молодець, - похвалив її командир. Я радий, що ти починаєш в ньому розбиратися.a bit of luck itll be a clear run through, - he commented. The met report was reasonable for a change. Not often you keep to the original flight plan on this joyride.

Трохи везіння - і у нас буде приємний політ, - зауважив він. Прогноз погоди мав би бути і трохи краще. Не так вже й часто випадає в плановий політ розважальна прогулянка!quiet now. That long wait at Toronto must have tired them out. Four of them have been knocking back rye pretty steadily, but theres been no need to speak to them about it. Itll help to keep them quiet. It looks like being a peaceful, easy night - fingers crossed.

Поки все тихо. Ця затримка в Торонто всіх втомила. Четверо постійно п'ють горілку, але попереджати їх поки немає необхідності. Це допомагає їм заспокоїтися. Так що, схрестімо пальці, я думаю, ніч буде спокійною.

Ще однією особливістю емотивної лексики є переважання в мові та мовленні слів з негативною емотивною семантикою. «Емоційно навантажені слова негативного змісту зустрічаються в мовленні набагато частіше, ніж позитивного» [15, с. 25]. Така асиметричність має психологічне пояснення: негативні аспекти буття людини сприймаються нею набагато гостріше, ніж ті, які є природними, нормальними, а звідси і менш емоціогенними і негативні події викликають відповідну реакцію з боку оточення [15, с. 25], наприклад :hope so, - said Dun. - I know how unpleasant these things can be. I hope you very soon feel better, madam, and that you both have a good night.

Я сподіваюся, що так, - сказав Ден. - Я знаю, як неприємно, але ці речі можуть траплятися Я сподіваюся, ви дуже скоро відчуєте себе краще, мадам, вам обом доброї ночі.

Скупчення емотивної лексики не є універсальною властивістю емотивного дискурсу. Іноді одне-два емотивно-оцінні слова в сильній позиції (ініціальній або фінальній) стають комунікативною домінантою висловлювання та визначають загальну емотивну тональність дискурсу. Коли емотивне слово займає ініціальну позицію, в подальшому розвитку дискурсу спостерігається деталізація його емотивного змісту, а також можлива експлікація комунікативних намірів мовця, наприклад :

I dont know. I dont like the look of her. Could be air-sickness or just a bilious attack, I suppose - but it seems to have hit her pretty hard.

Я не знаю. Мені не подобається її вигляд. Можливо, її заколисало, а, може бути, печінкова коліка, - але мені здається, їй дуже погано.

Коли емотивне слово займає фінальну позицію, передтекст забезпечує адекватне розуміння його денотативних та конотативних смислів, наприклад:his way to the flight deck, he stopped for a moment to smile down at the sick woman.

Повертаючись до кабіни, він на мить зупинився і посміхнувся нещасній жінці.

Невідємною рисою емотивного дискурсу є його емотивно-просодичне оформлення. Характерною особливістю емотивної лексики, а також емотивних синтаксичних конструкцій є те, що, зважаючи на їх поліфункціональність, вони обовязково потребують відповідних інтонаційних моделей. У багатьох випадках вживання певного типу синтаксичної конструкції замало для того, щоб судити про характер емоції. Цю роль виконує лексичне наповнення, а в усному мовленні також інтонація та паравербальні засоби. Емоційна оцінка ситуації та інтонаційні моделі взаємопов'язані. Досить часто висловлювання, які мають той самий лексико-граматичний склад, але різне інтонаційне оформлення, використовуються для вираження різних емоцій. У реальній комунікації, як правило, всі мовні засоби виступають в єдності, доповнюючи один одного та сприяючи реалізації комунікативного наміру.

За допомогою мовних засобів задається певний характер спілкування: дружній, спрямований на співпрацю або конфліктний, спрямований на конфронтацію. Прагнення соціального схвалення спонукає мовця виступати в ролі приємного співрозмовника і тим самим принести задоволення собі та адресатові. Позитивні емоції, що виникають унаслідок задоволення, полегшують взаємодію людей і стимулюють спілкування. Емотивна лексика, більша частина якої належить розмовній мові, виступає своєрідним показником міжособистісних стосунків комунікантів. Вона виступає маркером або дружніх, неформальних відносин, що існують між співрозмовниками, та не примусової обстановки, або проявом неповаги, нехтування до адресата мовлення, наприклад:

Glad to know you, Doc. Im Spencer, plain George Spencer, of the Fulbright Motor Company.

Дуже приємно, док. А я Спенсер, просто Джордж Спенсер з «Фулбрайт Мотор Компані».

Вживання грубої просторічної лексики, експлетивів може бути орієнтовано на навязування конфліктного спілкування, наприклад :we had to wait at Toronto with that fog around, I said to myself, Andy. I said, this is one bit of hell-raising youre going to have to miss. Still, were only a few hours late for all that and we can always sleep on the plane.

Коли ми сиділи в Торонто через цей клятий туман, я сказав собі: «Енді, дуже можливо, чорт забирай, що ми можемо не потрапити на цей матч!». Тим не менш, ми запізнюємося лише на кілька годин і можемо з успіхом виспатися в літаку.

Характер вживання емотивної лексики дозволяє створити портрет мовця як мовної особистості. Надаючи перевагу тому чи іншому мовному засобу вираження емоцій, надмірно вживаючи чи, навпаки, уникаючи емотивної лексики, мовець тим самим створює свій мовленнєвий імідж. Той факт, що емоційна напруга мовної особистості перешкоджає свідомому підходу до вибору мовного матеріалу, не означає, що її мовлення не дозволить «реконструювати» її образ і не буде служити їй самохарактеристикою. Слід зазначити, що мовленнєвий імідж може створюватися в результаті як цілеспрямованих зусиль мовної особистості, так і актуалізуватися для оточуючих мимо волі самого субєкта мовлення.

Емоційна комунікація підтверджує справедливість думки А. Л. Смушкова, що «за кожним текстом стоїть мовна особистість, яка володіє мовною системою» [30, с. 7]. Саме в стані емоційного збудження, в спонтанному та неконтрольованому мовленні мовна особистість проявляється повною мірою: її бачення світу, ціннісні орієнтири, уявлення про доречність / недоречність мовних засобів. Вона ніби скидає маску.

Важливим фактором емотивного дискурсу є фактор адресата. Мовна особистість, виражаючи свій емоційний стан, неодмінно має враховувати соціальний статус реципієнта повідомлення, його вік, психологічні особливості (характер, темперамент тощо), рівень комунікативної компетенції, ступінь близькості їх стосунків та інші параметри. Саме орієнтація на особистість адресата надає можливість мовцю направити комунікативний акт у потрібне йому русло, щоб реалізувати свої інтенції, зокрема здійснити, якщо є потреба, вплив на поведінку та емоційний стан адресата. Наприклад, викликати радість, жалість, співчуття, шокувати, здивувати, розсмішити тощо.

Такий вплив може відбуватися як цілеспрямовано, так і ненавмисно, що повязано з певними особливостями адресата, тобто, передбачити, яка буде реакція на схвалення або образу (радість, незадоволення, обурення, страх) досить важко, оскільки комунікативна ситуація включає багато додаткових моментів.

Характер взаємодії між комунікантами досить часто визначається як «емоційне зараження», суть якого полягає в прагненні субєкта мовлення спричинити у адресата емоційний стан, аналогічний до власного, змусити його співпереживати, наприклад :the way, what did you eat for dinner?had meat, the young stewardess answered him.heavens for that, then. Janet smiled and made to go on again, but he gripped her suddenly, very hard, by the arm.suppose the captain had meat, too?looked up at him, as if at the same time trying both to remember and to grasp the implications of what he had asked., suddenly, shock and realization flooded into her. She almost fell against him, her eyes dilated with an immense and overpowering fear.

До речі, а що ви їли на обід?

Я їла м'ясо, - заспокоїла його дівчина.

Ну, тоді слава Богу!

Джанет посміхнулася і зібралася йти, але доктор раптом різко схопив її за руку.

Я сподіваюся, що командир теж їв м'ясо?

Вона дивилася на нього, ніби намагалася згадати і збагнути, про що він її питав.

Потім, раптово, вона все зрозуміла. Вона майже впала на доктора, її очі розширилися від несвідомого непереборного страху.

Визнаючи той факт, що реакція-відповідь емоційно буде перебувати в безпосередній залежності від емоції, що виражена в репліці-стимулі, ми вважаємо, що характер цієї залежності не передбачає обовязкового збігу емоцій продуцента та реципієнта висловлювання. Так, гнів, невдоволення мовця, як емоційна реакція на дії партнера по комунікації передбачає викликати в ньому почуття провини, приниження, сорому [30, с. 17].

Перлокутивний ефект визначається також рольовим статусом співрозмовників (начальник - підлеглий, дорослий - дитина). Рольові статуси можуть бути не тільки соціально, але і ситуативно зумовлені, віддзеркалюючи відношення між комунікантами в даному місці та часі з урахуванням їх емоційних станів.

Таким чином, емотивний дискурс являє собою багатоаспектне явище. Комунікативні наміри, які втілюються мовцями в емотивному дискурсі, відрізняються своєю різноманітністю залежно від його характеру та конкретних обставин протікання. Перспективним у майбутньому є дослідження структури цього типу дискурсу, а також подальше вивчення комунікативних стратегій і тактик реалізації емотивних інтенцій адресанта.

На думку деяких мовознавців, емоційність тексту виникає унаслідок виявленої мовної чи мовленнєвої аномальності, ефекту виявленої неправди. Причому позитивні емоції виникають у тих ситуаціях, коли наявні в тексті мовна аномальність чи неправда виявляються вигідними для читачів, відповідають ідеалам індивідів та соціуму. Негативні емоції зявляються, коли мовна варіативність суперечить ідеалам даного соціуму, якщо неправда невигідна, неприйнятна [30, с. 19].

Емоційними одиницями такого тексту, на думку Л.Г. Бабенко, є емотеми - відрізок тексту (від слова до всього тексту), смисл якого чи форма вираження змісту виявляються джерелом емоційного впливу [3, с. 78]. Серед основних засобів створення позитивної та негативної емоційності тексту дослідник виділяє психолінгвістичні, соціолінгвістичні та мовленнєві, тим самим розширює поле засобів вираження емоцій.

Текст кожного художнього твору створюється заради того, щоб обєктувати думку автора, втілити його творчий задум, передати знання і уявлення про людину і світ, винести ці уявлення за межі авторської свідомості і зробити їх надбанням інших людей. Таким чином, текст не є автономним і самодостатнім - він основний, проте не єдиний компонент текстової (мовленнєво-мисленнєвої) діяльності. Важливими складовими його структури, окрім тексту, є автор (адресант тексту), читач (адресат), відображена дійсність, знання про яку передаються в тексті, та мовна система, з якої автор вибирає мовні засоби, які дозволяють йому адекватно втілити свій творчий задум [3, с. 13].

Емотивність актуалізується в художньому тексті за допомогою сукупності текстових компонентів - показників емотивності, тобто вплетених у текстову тканину емотивно навантажених слів, фраз, речень тощо, які прямо або опосередковано вказують на характер авторських емоційних інтенцій, експліцитно виражених або імпліцитно окреслених у тексті, моделюють імовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність та/або опредметнюють фрагменти знань про світ, що є чи стають емоціогенними. Ці текстові компоненти виділяються в тканині художнього тексту своєю особливою знаковістю. Показники емотивності характеризуються симптоматичністю, тобто здатністю вказувати на відхилення від мовної та мовленнєвої норми й, таким чином, стимулювати емоційні реакції читача, іконічністю (картинністю) або символічністю.

Основними категоріями художнього тексту є автор і персонаж, які завжди займають центральне положення у художньому творі. Це є наслідком його антропоцентричності (аспект співвідношення «автор-текст-читач»). Це зумовлює і шлях інтерпретації художнього тексту, в основі якого завжди лежить антропоцентричний підхід. Слід зазначити, що такий підхід до аналізу художнього твору базується на інтерпретації тексту в аспекті його створення (позиція автора) та сприйняття (позиція читача), в аспекті його дії на читача, а також і в дериваційному аспекті.

Автор і персонаж є носіями субєктивного та обєктивного. Це пояснюється тим, що точка зору персонажа, його почуття та думки трактуються як диктальні, а почуття, які виражаються автором як модальними. Проте, у цілісному тексті диктально-емотивні та модально-емотивні смисли переплітаються, як наслідок утворюючи ядро емотивного змісту тексту. Важливо зазначити, що образи автора та персонажа завжди протистоять один одному, вони не є рівноправними у художньому творі.

Бінарність емотивного змісту обумовлена не тільки текстовими властивостями носіїв (автор-персонаж), а й функціонально. Цілісний емотивний зміст передбачає обовязкову інтерпретацію світу людських емоцій (рівень персонажу) та оцінку цього світу з позиції автора з ціллю впливу на цей світ, його перетворення [3, с. 123].

Виділяється два типологічних різновида емотивних змістів:

) емотивні змісти, що включені у структуру образу персонажа, наприклад :man swore softly, dropped his bag to the floor, and tipped his dripping felt hat to the back of his head.

Чоловік тихо вилаявся, опустив мішок на підлогу, і зсунув мокри фетровий капелюх на потилицю.all the lousy deals. Ive got to be in Vancouver by tomorrow noon at the latest

Дуже погано, я мав бути у Ванкувері завтра в першій половині дня.

) емотивні змісти, що включені у структуру твору та відбивають емоційне бачення автора тієї, або іншої ситуації, емоційне ставлення до місця, в якому відбуваються події, до їх учасників, наприклад :

The mirror over the glassware cabinet reflected the exhilaration she always felt at the beginning of a flight, an exuberance which she was thankful to hide in the privacy of her own quarters.

В дзеркалі над скляною шафкою відбивався той радісний настрій, що її охоплював на початку польоту і надлишок якого їй нема від кого приховувати у своєму службовому приміщенні.

It might be a good idea to use the whole thing as a lever for a pay raise when he got back.

Це може бути гарною ідеєю, щоб використовувати її як важіль для підвищення зарплати, коли він повернеться.

The four in the seats behind were starting their third paper-enclosed round of rye. Three were of the usual type: beefy, argumentative, aggressive, out to enjoy themselves with all the customary restraints cast aside for two memorable days.

Четвірка пасажирів, що сиділа позаду, по третьому колу пустила паперові стаканчики з горілкою. Троє були звичайного вигляду: м'язисті, енергійні любителі посперечатися, які забули свою звичну стриманість на два майбутніх дня.

Образ персонажа очолює систему текстових універсалій. Емоції персонажа зображується як особлива психічна реальність. Сукупність емоцій в тексті є своєрідною динамічною множинністю, що змінюється під час розвитку сюжету, наприклад :before we eat, though, I hope, said one of the others. Im starving. When do they bring round the grub?be along soon, I reckon. They usually serve dinner about eight, but everythings been put behind with that holdup.mind. Ave a drink while you wait, suggested the Lancashire man, who rejoiced in the nickname of Otpot, holding out the bottle of rye.easy, boy. We havent got too much., theres plenty more where this came from. Come on, now. Itll help you sleep.

Я сподіваюся, нас спочатку нагодують, - зауважив один з його друзів. Я зголоднів. Коли ж принесуть обід?

Я думаю, трохи пізніше. Зазвичай вони розносять його близько восьми, але зараз все зрушилося через цю затримку.

Неважливо! Давайте вип'ємо в очікуванні обіду, - запропонував ланкаширець на прізвисько «Тушонка», піднімаючи пляшку.

Легше, друже! У нас її залишилося не дуже багато.

Та ні. Горілки у нас більше, ніж вам здається. Ну, поїхали! Це допоможе нам заснути.

Вони відображають внутрішній світ персонажа в різних умовах, у відносинах з іншими персонажами. Вилучення з тексту емотивної лексики і дослідження її в ізоляції від тексту може дати лише поверхове уявлення про набір емотивних змістів, що реалізуються в тексті в цілому плані їх однотипності чи різнотипності, монотональності чи політональності.

Існують контектсологічні різновиди емотивних змістів: 1) фразові емотивні змісти (що є диференціальними семантичними компонентами мікротем складного синтаксичного цілого); 2) фрагментні емотивні змісти (співпадають з мікротемою окремого текстового фрагмента, складного синтаксичного цілого).

) Мікрополе радості

) Мікорополе полегшення

) Мікрополе роздратування

) Мікрополе страху [12, с. 200].

Якщо із цих позицій проаналізувати творі Артура Хейлі «Flight Into Danger», то в ньому можна знайти приклади саме таких емотивних засобів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Типи англомовних емотивних засобів у творі Артура Хейлі «Flight Into Danger»

Мікрополе радостиPerfect!, еxclaimed the man. - You think you have a chance?Чудово! - вигукнув чоловік. - Ви думаєте, чи є шанс?Very good! I'll take itДуже добре! Я беру йогоI am glad to see you, Captain.Я дуже радий бачити вас, капітан!.Glad that you are near doctorРадий, що ви поруч, докторМікорополе полегшенняOh, thank God!, - she sighed with relief.О, хвала Богу! - зітхнула вона з полегшеннямWell, it was fun, - Spencer smiled, - two have already attached.Чудово, - весело кинув Спенсер, - двох вже прилаштувалиFu-u-u! Done. Tell them, Jan!Фу-у-у! Зроблено. Скажи їм, Джан!Мікрополе роздратуванняUnheard of!. - continued the old lady. - You should know that my niece...Нечувано! - не вгамовувалася літня дама. - Ви повинні знати, що моя племінниця...A terrible night, - moaned Bardic, with disgust grabbing the phoneЖахлива ніч, - простогнав Бардик, з огидою хапаючи телефонну трубкуМікрополе страхуDoctor, tell me, for God's sake, what happened? His voice trembled.Заради бога, доктор, що сталося? - Голос його тремтів.Doctor, I'm afraidЛікарю, мені страшноYes, Yes! The most dangerous situationТак, так! Найнебезпечніша ситуаціяHe is not a pilot! We will all perish! We all dash to!!!Він - не пілот! Ми всі загинемо! Всі ми розіб'ємося!!!

У емотивному змісті тексту даного твору є макрокомпонент, що обєднує модальні емотивні змісти, котрі відносяться до інтенціональних. Варто зазначити, що художній текст формується образом автора і його точкою зору на обєкт зображення [39, с. 78].

Виділяють лексичні та семантичні різновиди інтенціональних емотивних змістів. До семантичних змістів, які зумовлені обєктом оцінки, можна віднести такі: 1) персонажні емотивні змісти; 2) ситуативні емотивні змісти (емоційна оцінка конкретної текстової ситуації); 3) приватно-подійні (емоції, викликані особистими подіями); 4) глобально-подійні (зіткнення добра і зла у свідомості персонажа).

Отже, можемо стверджувати, що множинність точок зору та думок робить художній твір оцінювально-політональним з обовязковою домінантою, що задається прямими оцінками образу автора чи головного персонажа. Проте, слід памятати, що у сучасній художній прозі, навіть за умови єдності манери розповіді, можливі різні модифікації емоцій,що викликає необхідність ретельного ставлення до проблеми перекладу емотивного дискурсу.

ГЛАВА II. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ЕМОТИВНИХ ТЕКСТІВ АНГЛОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ (НА ПРИКЛАДІ КНИГИ А. ХЕЙЛІ «FLIGHT INTO DANGER»)

2.1 Способи та прийоми перекладу емотивного дискурсу творів англомовної художньої літератури

Вираження емоційного стану - одна з головних рис, що відрізняють художню літературу від інших літературних напрямів.

Зачіпаючи область нераціонального сприйняття, емотивність тексту націлюється в першу чергу на те, щоб викликати у реципієнта певну емоційну реакцію, психологічний резонанс, і, за допомогою чуттєвого повідомлення надати йому більш яскраву, виразну картину раціональної сторони художнього твору, піднести концептуальний, ідеологічний, естетичний задум автора в живій і органічній формі. Таким чином здійснюється прагматичне вплив на читача, одна з основних функцій категорії емотивності. чому пояснює той факт, що переклад художньої літератури завжди вважався одним з найбільш складних, найбільш схильних до «втрат» видів перекладацької діяльності [3, 5].

Виникає питання, чому мовне відображення емоцій викликає труднощі при перекладі? По-перше, тому що емоційний вираз, на відміну від раціонального, виявляє більшу схильність до імпліцитних форм - недомовленностей, алегорій, натяків, двозначностей, які втілюючись в лексичних і синтаксичних формах, часто дають абсолютно несподіваний, з точки зору формальної мовної логіки, результат, і цей результат виявляється таким, що абсолютно не піддається не тільки буквальному, але навіть хоч скільки-небудь традиційному тлумаченню в іншій мовній системі. Як зазначає у своєму дослідженні сприйняття та інтерпретації художнього тексту В.Я. Задорнова, «в контексті художнього твору мовні одиниці живуть своїм особливим життям, набувають особливий зміст». Цю думку розвиває І. В. Гюббенет, стверджуючи, що в рамках художнього тексту прецеденті емоційні ситуації семантично і коннотативно розвиваються, набувають підтекст, вторинні значення, смислові нашарування, за рахунок чого створюється вертикальний контекст на змістовному рівні [33].

По-друге, тому що для вираження емоцій більше, ніж для будь-якого іншого типу мовного висловлювання характерні складні, багатоступінчасті символи - фразеологічні обороти, розгорнуті метафори, часом охоплюють набагато більш великий текстовий простір, ніж одне словосполучення або речення. Подібні форми у переважній більшості випадків не збігаються в різних мовах і спроби перекладати їх стійкими еквівалентами не завжди увінчуються успіхом як зі стилістичної, так і з власно емотивної точки зору. Завдання перекладача не просто донести до іншомовного реципієнта певну фактологічну інформацію, а викликати у нього емоції, максимально наближені до тих, які оригінал даного висловлювання або текстового уривку викликає у носія вихідного мови.

Нарешті, по-третє, як можна зрозуміти з наведених вище доводів, переклад емотивних висловлювань та текстових уривків більшою мірою, ніж інші види перекладу орієнтований на контекст, що створює певні труднощі для виведення деяких універсальних способів адекватної передачі емотивного змісту висловлювання і тексту іноземною мовою. Остання обставина пояснюється загальною «недовивченістю» - тобто відсутністю чітких визначень і класифікацій не тільки емотивних висловів і слів, але мовних одиниць, несучих взагалі яке б то не було естетичне навантаження. За влучним зауваженням А. А. Липгарта, «загально систематичні дисципліни - фонетика/фонологія, лексикологія, морфологія, синтаксис, тембральні дослідження - не створюють необхідної основи для суджень щодо лінгвопоетичної значущості тих чи інших одиниць, оскільки останню ці одиниці набувають, головним чином, у контексті, тоді як названі дисципліни прагнуть по можливості відволіктися від нього і по цілком зрозумілим з методологічної точки зору причин розглядати мовні одиниці різних рівнів у їх «емічній», системно-мовній, а не «етичній», мовленнєвій, іпостасі» [33].

Безумовно, переклад емоційного вираження, як і взагалі будь-який художній переклад, вимагає від перекладача не тільки глибокого знання і почуття мови, з якою він має справу, але і моральної готовності до недосконалості власного дітища, бо навряд чи ми маємо право говорити про абсолютну відповідність якого б то не було перекладу до оригінального твору.

Водночас загальновідомо, що основне завдання перекладача полягає в тому, щоб досягти адекватної передачі тексту оригіналу на мову перекладу. Поняття адекватності та його співвідношення з поняттям еквівалентності розглядається в роботах багатьох лінгвістів і перекладознавців (Я.І. Рецкер, А.В. Федоров, В.Н. Комісаров, А.Д. Швейцер, Р. Левицький та ін).

У науковій літературі підкреслюється, що домінуючу роль при досягненні адекватності грає передача мети комунікації або комунікативно-прагматичного компонента висловлювання і тексту в цілому.

Так, В.Н. Комісаров зазначає: «Передача мети комунікації має першорядне значення при перекладі» [20, с.152]. Також він висловлює іншу думку: «Важливо відзначити, що незбереження мети комунікації робить переклад нееквівалентним, навіть якщо в ньому збережені всі інші частини змісту оригіналу» [20, с.134]. На думку А. Д. Швейцера, «вимога комунікативно-прагматичної еквівалентності при всіх умовах залишається найголовнішою... Іншими словами, саме ця еквівалентність задає співвідношення між іншими видами еквівалентності - денотативною, коннотативною, текстуально-нормативною та формальною» [40, с. 81]. А.Д. Швейцер також вказує на важливість прагматичного аспекту перекладу: «Насправді, якщо зміст вихідного і кінцевого тексту сприймається по-різному їх одержувачами, то з цього випливає, що переклад як двомовний акт не досяг своєї мети» [40, с. 239].

Вчений говорить про необхідність «знайти не просто смислові еквіваленти, тобто одиниці, що позначають ті ж явища дійсності, а ті функціональні відповідники, які здатні викликати у іншомовного одержувача реакцію, схожу з тією, що дане повідомлення викликає у тих, хто читає або чує його в оригіналі» [40, с..242].

Я.І. Рецкер також вважає найважливішим завданням перекладу «передачу реального впливу тексту оригіналу на його читача, щоб у читачів перекладу виникли б такі ж прагматичні відношення до переданого повідомленню» [27, с. 12].

Комунікативно-прагматичний компонент перекладу включає такі поняття, як комунікативний намір (далі - КН), комунікативний ефект (далі - КЕ), установка на адресата (реципієнта) [40, с. 103]. Отже, для адекватної передачі цілі комунікації важливо правильно зрозуміти КН автора, спрогнозувати реакцію читача оригіналу, вплив, який текст оригіналу впливає на реципієнта вихідної мови і знайти в мові перекладу такі мовні засоби, які викличуть у свідомості реципієнта мови перекладу подібну реакцію.

Таким чином, для досягнення адекватності при перекладі публіцистичного тексту з англійської мови на українську необхідно:

) осмислити та правильно інтерпретувати КН автора тексту, тобто зрозуміти, який комунікативний вплив автор має намір надати на англомовного реципієнта;

) зрозуміти, який КЕ англійська публіцистичний текст справляє на англомовного реципієнта;

) здійснити вибір таких мовних засобів в українській мові, за допомогою яких перекладач зможе надати такий ж комунікативний вплив на українськомовного реципієнта, тобто викликати таку ж реакцію в українського реципієнта, яку англійський текст викликає в англомовного читача.

Одним із способів, що дозволяє інтерпретувати КН автора, а також КЕ, що англійський текст має на англомовного реципієнта, є т.зв. емпатичний аналіз (далі - ЕА). Поняття ЕА і його процедура вперше розглядаються в роботі В.В.Гусєва [13].

Суть ЕА полягає в ототожненні себе з об'єктом емпатії, яким стає, як правило: 1) вигаданий суб'єкт (у нашому випадку-автор) для більш глибокого осмислення його світовідчуття, світосприйняття, його оцінки, ставлення до викладених подій і персонажів, 2) кінцевий реципієнт (читач) як англійського тексту з метою зрозуміти реакцію англійської реципієнта, так і українського тексту (тобто переклад) з метою осмислити реакцію українського читача на текст, створений перекладачем [13, с. 12].

Отже, враховуючи аспект адекватності, а саме важливість передачі комунікативно-прагматичного компонента при перекладі тексту, відмінності у способах вербального відображення дійсності, відмінності в структурах англійської і української мов (розглянуті в п. 1.2), при перекладі публіцистичного тексту з англійської мови на українську виникає необхідність використання перекладацьких трансформацій.

Проблеми трактування визначення та класифікації перекладацьких трансформацій розглядаються в роботах Я.І. Рецкера, В.Н. Комісарова, Л.С. Бархударова, Н.К. Гарбовського, А.Д. Швейцера, Р.К. Міньяр-Белоручева та ін.

Так, Л.С. Бархударов визначає ПТ як «численні і якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності («адекватності перекладу») всупереч розбіжностям у формальних і семантичних системах двох мов» [46, с. 190].

Реалізація мети досягнення адекватності перекладу, в першу чергу має бути сконцентровано на донесенні емоційної позиції автора,- конкретизації емоційного змісту художнього твору, розглядаючи дану проблему Я.І. Рецкер запропонував використовувати термін «експресивна конретизация» (далі - ЕК).

Я.І. Рецкер розглядає ЕК у зв'язку з більшим ступенем конкретності та експресивності української мови [27, с. 133], мотивуючи необхідність використання ЕК при перекладі з англійської мови тим, що «експресивна адекватність є вирішальним моментом при виборі слова в перекладі» [27, с. 132].

Вчений зазначає також, що прийом ЕК в ряді випадків неминуче поєднується з прийомом компенсації [27, с. 140]. Крім того, він вказує на випадки, при яких ЕК використовується для виділення і підкреслення іронії. При цьому «в орбіту цього прийому в порядку експресивного узгодження залучаються й інші члени речення, незалежно від того, якими частинами мови вони виражені» [27, с. 130].

Оскільки необхідність ЕК обумовлена властивостями української мови, вона закономірна не тільки при перекладі художнього тексту, там, де англійською мовою в тексті експресивний відтінок виражений контекстом або створюється ситуацією, в перекладі на українську мову експресія підтримується мовними засобами» [27, с. 137], наприклад:

The point of the doctors question suddenly hit him. He sat upright with a jerk and slapped the top of the control column with the flat of his hand. Holy smoke, thats right. I had fish too.

Сенс питання, нарешті, дійшов до нього. Він судорожно випростався у креслі і схопився рукою за штурвал.

Чорт, адже вірно! Я теж їв рибу!

Тим не менш, Я. І. Рецкер говорить про ЕК стосовно тільки до лексичного значення мовної одиниці. У цій же роботі ЕК розглядається дещо ширше: як на лексичному, так і на синтаксичному рівні. Крім того, на наш погляд, необхідність використання ЕК при перекладі публіцистичного тексту з англійської мови на українську продиктована рядом факторів, які можна розділити на дві групи:

) екстралінгвістичні (до них належать відмінності в способах вербального відображення дійсності в КМ українців і англійців, а також домінуюча роль передачі комунікативно-прагматичного компонента при перекладі тексту), наприклад :

The doctor stepped back to leave, but Dun shot at him : Just a minute. As the doctor paused, he went on, Im in charge of this flight and I must know the facts. Lay it on the line. What are the chances that Ill be all right?shook his head angrily, his composure momentarily deserting him. I wouldnt know, he said savagely. You just cant apply any rules to a thing like this.was halted again before he could leave the flight deck., Doctor.?youre aboard.

Доктор вже повернувся, щоб вийти, але Дано його притримав:

Хвилинку, доктор! В моїх руках доля пасажирів і машини, і я повинен знати правду. Викладайте все! Скільки шансів за те, що зі мною все буде гаразд?

Бейрд сердито похитав головою, його холоднокровність моментально його покинула.

Я не знаю, - відповів він жорстко. - У таких випадках ніякі правила не діють. - І зібрався вийти.

Але командир ще раз зупинив його:

Доктор...

Так?

Яке щастя, що ви опинилися на борту!

2) лінгвістичні (тобто відмінності англійської та української мови за категоріями конкретності - абстрактності, експліцитності - імпліцитності та експресивності - нейтральності), наприклад :left without another word. Dun took a deep breath, thinking over what had been said and searching in his mind for a possible course of action. Not for the first time in his flying career, he felt himself in the grip of an acute sense of apprehension, only this time his awareness of his responsibility for the safety of a huge, complex aircraft and nearly sixty lives was tinged with a sudden icy premonition of disaster. Was this, then, what it felt like? Older pilots, those who had been in combat in the war, always maintained that if you kept at the game long enough youd buy it in the end. How was it that in the space of half an hour a normal, everyday, routine flight, carrying a crowd of happy football fans, could change into a nightmare nearly four miles above the earth, something that would shriek across the front pages of a hundred newspapers?

Бейрд мовчки вийшов. Дано глибоко зітхнув, думаючи про те, що почув і перебираючи в голові можливі варіанти дій. Не в перший раз в його льотній практиці його охоплювало сильне почуття небезпеки, але зараз до відчуття відповідальності за безпеку величезної складної машини і майже шістдесяти людських життів домішувалося гостре крижане відчуття біди. Що це за почуття? Старші пілоти, ті, хто брав участь у повітряних боях під час війни, стверджували, що якщо наполегливо ганятися за дичиною, то вона, врешті-решт, тобі дістанеться. Як сталося, що протягом півгодини нормальний, звичайний щоденний рейс, заповнений натовпом щасливих футбольних "фанів", міг перетворитися на кошмар на висоті близько чотирьох миль над землею? І ця історія може з'явитися на перших сторінках сотень газет! Отже, на основі проведеного аналізу сформулюємо власне визначення прийому ЕК: під експресивною конкретизацією ми будемо розуміти лексичне і/або граматичне перетворення з метою експлікації авторської позиції і його оцінок, який полягає в тому, що абстрактні за значенням і нейтральні за забарвленням засоби вихідної мови замінюються на більш конкретні за значенням і експресивні за забарвленням засоби мови перекладу. Таким чином, експресивна конкретизація є перекладацьким прийомом, що забезпечує адекватну передачу комунікативного наміру автора тексту на мову перекладу, а значить, і планований їм вплив на реципієнта.

2.2 Використання перекладацьких прийомів трансформації в практиці перекладу емотивно забарвлених текстів англійської художньої літератури

емотивний лінгвістичний перекладацький англійський

2.2.1 Використання перекладацьких прийомів трансформації на лексичному рівні

Перш ніж ми приступимо до аналізу прикладів, необхідно зазначити, що перекладені нами уривки з книги А. Хейлі «Flight Into Danger» (Небезпечний політ) потрібно розглядати в контексті загальної емоційності даного твору. Цей твір - один з ранніх творів А. Хейлі, який написаний у співавторстві з Д. Кеслом і присвячений роботі пілотів, під час якої нерідко виникають екстремальні, повні драматизму ситуації [44].

Сам твір побудований на складній в емоційному сенсі ситуації, коли в силу трагічних обставин за кермом величезного літака із пасажира ним опиняється пілот, який ніколи не керував потужними та великим літаками, який за підтримки окремих пасажирів, членів екіпажу, наземних служб, успішно впорається із завданням, саджає літак, спасає кілька десятків людських життів.

Відповідна лексика та семантика даного твору є емотивною, відкриває перед перекладачем широке поле для використання різноманітних перекладацьких трансформацій. У межах теорії перекладу дослідження базується на запропонованій В.М. Комісаровим концепції художнього перекладу як виду перекладацької діяльності, основне завдання якого полягає у породженні мовою перекладу мовленнєвого твору, здатного надавати художньо-естетичний вплив на рецептора перекладу, що зумовлює відхилення від максимально можливої смислової чіткості з метою забезпечити художність перекладу.

Це положення обумовлює два інших взаємозв'язаних принципів, що лежать в основі даного дослідження є: принцип необхідності перекладацьких трансформацій і принцип функціональних відповідностей як основи лінгвістичного підходу до тексту при перекладі [20].

В цьому контексті використання прийому ЕК безумовно є перспективним із точки зору необхідності досягнення адекватності при перекладі художнього тексту з англійської мови на українську мову. Водночас приступаючи до перекладу потрібно розуміти, що у порівнянні з лексичними еквівалентами в англійській мові українські лексичні одиниці відрізняються більшим ступенем конкретності. На це звертають увагу дослідники, які вивчають лексичний склад цих мов.

Так І.Р. Гальперин вказує на явище широкозначності, що представляє собою найбільш важливу типологічну рису англійської лексичної системи. Проблема широкозначності, «лексично «порожніх» слів заступників» англійською мовою порушується у роботах В.Н. Ярцевої, І.В. Арнольд, Н.Н. Амосової, Р.Р. Николаевської та ін. У роботі останньої авторки простежується «тенденція в сучасній англійській мові використовувати слова якомога більш широкозначні, «порожні» з точки зору лексичного змісту» [25, с. 85]. Як вважає І.В. Арнольд, широке значення визначається «як співвіднесене з поняттями досить широкого обсягу, виявляє високий ступінь узагальнення в мові, але отримує відоме звуження, конкретизацію у мовленні» [2].

Переходячи до практичних аспектів перекладу потрібно наголосити, що в силу вже проаналізованих у цій роботі властивостей англійської та української письмової мови (у зв'язку з категоріями конкретності - абстрактності, експліцитності - імпліцитності, експресивності - нейтральності) адекватна передача емотивного дискурсу лише за рахунок використання прийому експресивної конкретизації.

Розглянемо використання прийому ЕК на різних рівнях: лексичному, синтаксичному і комплексно (на кількох рівнях одночасно).

Прийом ЕК стосовно до лексичного рівня полягає у заміні більш абстрактною за значенням і нейтральною за забарвленням лексичної одиниці у вихідній мові на більш конкретну за значенням і експресивну за забарвленням лексичну одиницю в мові перекладу з метою експлікації авторської позиції та надання потрібного впливу на кінцевого реципієнта.

В англійському реченні прихована авторська іронія, викликана негативним ставленням до подій, що диктується складною, драматичною ситуацією, яка виникла на борту повітряного судна:, it was fun, - Spencer smiled, - two have already attached.

Дуже добре, - весело кинув Спенсер, - двох уже прилаштували.

Для досягнення адекватності у наведеному прикладі необхідно актуалізувати авторську емпатему, тобто осмислити та адекватно передати авторську оцінку - спробу виглядає спокійним у складній емоційній ситуації. Оскільки україномовний реципієнт звик до експліцитного вираження авторської оцінки в художньому тексті, то з метою викликати подібний КЕ, перекладач змушений використовувати прийом ЕК. Іншими словами, більш конкретна за значенням і менш експресивна за забарвленням англійська дексема «посміхнулася» (посміхнувся, усміхнувся) передається більш конкретним за значенням і експресивною за забарвленням лексемою «весело».

У той же час, вважаємо, що даний переклад не повною мірою відбиває трагізм ситуації, коли ледве чи слід говорити про те, що на борту лайнера, який терпить лихо присутні веселощі, швидше емоційній реакції Спенсера присутній саме сарказм, тому скоріше мова має йти про те, що саме він усміхнувся, ми б зі свого боку додали в даний переклад підсилюючий елемент, що показує емоційний стан Спенсера, переклали б цей уривок таким чином: Дуже добре, - Спесер криво посміхнувся, - двох уже прилаштували.

Така експресивність надає тексту негативну оціночність, яка, зокрема, досягається за рахунок метафоричності української мови, яка дає можливість оперувати такими виразами як «крива посмішка».

Then, in a renewal of anger at the perfidy of his body at such a time of crisis, he flung himself with all his strength and concentration into rechecking their flight path, their estimated time of arrival, the expected cross winds over the mountains, the runway plan of Vancouver.

Однак, розсердившись на зраду власного тіла в такий кризовий момент, він, зусиллям волі, взяв себе в руки і зосередився на перевірці графіка польоту, розрахункового часу прибуття, аналізі бічних вітрів над горами; особливої уваги вимагав план злітно-посадкової смуги у Ванкувері.

Не менш важливим в процесі перекладу здається актуалізація авторської емпатеми, досягнення адекватності при перекладі авторських ремарок, чому також сприяє використання прийому ЕК, про що свідчить, зокрема наступні приклади:

He pushed the thoughts from him in violent self-disgust There were things to do, things requiring his complete concentration

З почуттям внутрішнього обурення він відкинув ці думки. Його чекала робота, що вимагає граничної концентрації.listened to the acknowledgment, his eyes gazing bleakly at the frozen sea of cloud below and ahead. Vancouver Control sounded as crisp and impersonal as ever but he could guess at the verbal bomb he had exploded down there on the far western seaboard and the burst of activity his words would have triggered off.

Він вислухав у відповідь подяку і став пильно вдивлятися в замерзле море хмар, що розкинулося навколо. Голос ванкуверського диспетчера звучав як завжди, чітко і безособово, але він міг собі уявити, який переполох почався на далекому західному узбережжі і який вибух активності викликало його повідомлення.

Наступний приклад належить до вираження найбільш сильної емоції, а саме раптово виниклому страху, що також потребує особливого підходу до перекладу :

He is not a pilot! We will all perish! We all dash to!!!

Він не пілот ! Ми загинемо! Всі ми розіб'ємося !

У даному випадку, як мені здається, переклад повинен бути посилений і адаптований для українського читача. Вираз «Ми всі загинемо! Всі ми розіб'ємося !» по своїй тривалості з точки зору ситуації вельми громіздкий та не відповідає самій динаміці емоції страху. Вважаємо, що цей уривок доцільно перекласти наступним чином: «Нам кінець, він не пілот, ми розіб'ємося». Як здається, даний варіант перекладу більшою мірою відповідає як динаміці ситуації, так і динаміці емоційного стану мовця. У наведеному прикладі для надання адекватного комунікативного впливу на українського реципієнта також необхідно актуалізувати авторську емпатему - адекватно передати спробу мовця описати трагізм ситуації.

Велику міру конкретності, експресивності і експліцитності українському варіанту надає використання обставини способу неминучої катастрофи, а також наявність лексичних сходів «he - we-all», які доцільно зберегти і при перекладі цього уривку.

У даному випадку можливий і інший варіант перекладу, який внесе в цей уривок семантику «припущення»: «Він не пілот! Ми можемо загинути! Ми можемо розбитися». При такому перекладі присутній нейтральний варіант «можемо розбитися», однак такий в спосіб перекладу не експлікує авторське ставлення до події, не надає такого ж емоційного впливу на читача, як попередній варіант перекладу.

Водночас, як на мене, існують випадки, коли перекладачі вдаються до невиправданого зниження емоційності ситуації, наприклад :

Its murder, - the man mumbled. -I never felt like this before.

Жахливо, - пробурмотів він, - я ніколи не відчував себе так погано.

Як на мене цей текст потрібно перевести як: Я вмираю - пробурмотів чоловік. Я ніколи не відчував такого раніше, - з метою збереження емоційного тла ситуації.

В той же час наступний приклад дає можливості стверджувати, що далеко не завжди потрібно використовувати складні перекладацькі трансформації з метою вираження емоційного стану, оскільки оригінальний текст за рівнем своєї емоційності дає змогу українському читачу відчути всі нюанси емоційної ситуації:. Shed gag on it. Your wife is nearly unconscious, Childer. Hold it, now, thats natures own anesthetic. Dont worry. Shell be all right.

Ні. Ваша дружина без свідомості, Чилдер! Підтримуйте цей стан - це природна анестезія. Не турбуйтеся, все буде добре.

У наступному прикладі використання прийому ЕК продиктовано, поряд з вимогою актуалізації авторської емпатеми, нормами експресії української мови:are you guys doing - having a supper ?

Чим ви, чорт би вас забрав, там займаєтеся, напевно вечеряєте ?

У даному випадку в оригіналі відсутній вираз «чорт би вас забрав», присутній у варіанті перекладу. В даному випадку перекладач пішов шляхом свідомого розширення емоційного поля тексту з метою передачі складної емоційної ситуації. Перекладач вважав, що адекватності не можливо досягти, не вдаючись до ЕК, оскільки для передачі КН автора необхідно експлікувати авторську оцінку (тут: передача презирливого ставлення до дій, осуд). Вживання більш загальних і нейтральних лексем в даному випадку не передає обуреного настрою мовця до ситуації, що виникла.

Хоча, наприклад, перекладач в даному випадку мав піти й іншим шляхом і перекласти цей уривок таким чином: Чим ви там займаєтеся, напевно вечеряєте, так це не дуже вчасно ?

Проте при використанні такого варіанту перекладу емоційний накал був би знижений, оскільки вираз «так це не вчасно» має більш розмовне забарвлення, за допомогою нього неможливо повною мірою експліцитно передати оцінку ситуації з боку мовця в силу значно меншого експресивного заряду даного виразу і більшою мірою нейтральності.

Саме такий, розширений спосіб передачі емоційної оцінки збігається зі способом вербального відображення дійсності, способом сприйняття тексту у свідомості україномовного реципієнта і здатний викликати аналогічний емоційний відгук.

Окремою проблемою є переклад емоційно забарвлених метафор, наприклад:a monstrous weed, fear was taking root in the minds of most of the passengers. There were some who probably still failed to realize exactly what was going on. But most of them, especially those who could hear the groans and retching of the ones who were ill, felt the presence of a terrible crisis. The doctors words over the public address system, once they had sunk in, had provided plenty to think about. The hubbub of dismay and conjecture following them had soon died away, to be replaced by whispers and uneasy snatches of conversation.

Як гігантський бур'ян, страх вкорінюється у свідомості більшості пасажирів. Були деякі, хто, напевно, ще не зрозумів, що відбувається. Але більшість з них, особливо тих, хто міг почути стогони і звуки, які іздавали інші пасажири, відчували, що відбувається страшна криза.

На мою думку переклад метафор дає змогу для виявлення творчого потенціалу із боку перекладача, наприклад цей текст можна перекласти варіативно: «Страх проростав у свідомість як величезний бурян», «Свідомість пасажирів була заражена страхом, який повільно зростав наче гігантський бурян» і т. ін.

Інший приклад також відноситься до проблеми перекладу метафоричних висловлювань, а точніше до варіативності перекладу :blowing on your hands, don't panic, everything will be fine

Стули пельку, не панікуй, все буде гаразд.

У даному випадку англійський вираз, який буквально звучить як «подуй на свої руки» переведено нами більш експресивним і зрозумілим україномовному читачеві виразом «стули пельку», додамо, що в російському перекладі використано ще більш сильний вираз «заткнись».

Англійський варіант, а саме вираз «Try blowing on your hands» має більш загальне значення, тобто більшу ступінь абстрактності, а також нейтральності, порівняно з українськими і російськими метафоричним одиницями, що відрізняється різкою емоційною конотацією, великим градусом експресивності та конкретності. Заміна англійського виразу в даному випадку, як здається, обумовлюється, крім необхідності в експлікації емпатеми, ще й нормами використання експресивних метафор в українській мові.

Отже, без використання прийому ЕК емоційна оцінка в художньому тексті залишилася б невираженою, а отже, вимоги адекватності не було б виконано.

З наступного прикладу видно, що прийом ЕК може використовуватися не тільки на рівні окремих лексичних одиниць, але й на рівні цілісних фразових перетворень:work!!! Spencer?! You are right there?

Спенсер, ну як ви там, в порядку? Який же ви молодець, це було супер. Відмінна робота!!!

В даному випадку прийом ЕК використовується при передачі англійського сталого обороту «Nice work» загального значення і нейтрального за забарвленням, з допомогою більш конкретного і українського експресивного вираження «це було супер», яке з урахуванням використання англомовної лексеми «супер» надає уривку яскраво виражену англійську семантику захвату.

У даному випадку ми маємо справу з ЕК на високому творчому рівні - конкретність і експресивність українському перекладу надають стійкі національні вирази, що несуть в собі іншомовну семантику.

Однак експресивність досягається не лише за рахунок використання стійких фразеологічних сполучень але й завдяки використанню конструкції «який же ви молодець», яка надає дії відтінок захоплення дій Спенсера, виражений у похвалі.

Отже, для досягнення адекватності необхідно актуалізувати ситуацію з точки зору емоційного напруження, співвідносити ступінь цього напруження з українською культурою вираження емоції, інакше кажучи з українським національною емоційною поведінкою, а для адекватної передачі даної емпатеми необхідно використовувати прийом ЕК, який заснований на суттєвій трансформації вихідного тексту., як наприклад в наведеному нижче тексті :, - the woman was saying intently, - that young girl, the stewardess - Ive seen her keep going up to the pilots cabin. Are they well? I mean, supposing theyre taken ill too - what will happen to us? She clutched at her husband. Hector, Im frightened. I wish we hadnt come……

Доктор, - допитувала його рішуче налаштована дама, - ця дівчина, стюардеса - я бачила, вона йшла в пілотську кабіну. Там все нормально? Я маю на увазі, якщо припустимо, що вони захворіють, що ж буде з нами? - вона вчепилася в свого чоловіка. Гектор, я боюся. Мені здається, ми ніколи не доберемося...

В той же час звертає на себе увагу той факт, що вираз « the woman was saying intently» перекладений як «допитувала його рішуче налаштована дама», хоча вихідний текст скоріше свідчить про те, що жінка пильно дивилася на доктора, а про її рішучість в тексті оригіналу немає а ні слова.

У прикладі нижче адекватність досягається також за рахунок використання прийому ЕК, однак тут ми стикаємося з явищем широкозначності, а також вимогою дотримуватися норми сполучуваності в мові перекладу.

У наступному прикладі ЕК допомагає актуалізувати авторську емпатему за рахунок конкретизації проблеми, а також конкретизації ступеня загрози :is Air Traffic Control. We have an airborne emergency, higher category.

Говорить пункт авіаційного контролю. Ми отримали проблему найвищої категорії складності.

Зазначимо, що в російському перекладі дана фраза звучить як «У нас в воздухе ЧП наивысшей категории». Якщо перевести даний текст дослівно отримаємо: «У нас у повітрі НС найвищої категорії». Безумовно, що в такому вигляді дана фраза не відповідає структурі українського художнього тексту, так абревіатура «НС» - надзвичайна ситуація потребує від читача певних зусиль для її повноцінного сприйняття (на відміну від росіян, яким абревіатура «ЧП» добре знайома), вираз «найвищої категорії» також потребує уточнення. Зі свого боку вважаю за доцільне конкретизувати в процесі перекладу місце виникнення загрози, а також підсилити емоційний компонент, викласти дану фразу наступним чином:

«Увага, говорить пункт авіаційного контролю. В повітрі виникла проблема найвищої категорії складності».

Як здається емоційність буде підсилена лексемою «увага», а конкретизація місця виникнення проблеми «у повітрі» додасть тексту більшого трагізму, а з урахуванням відмінностей у картинах світу і установки на україномовного реципієнта, який звик до експліцитного вираження авторської оцінки, ми використовуємо більш конкретний і експресивний варіант перекладу.

Однак крім виконання функції логічного зв'язку, вводні слова і словосполучення часто є засобом передачі оціночності. Цю думку ми знаходимо у Г.Я. Солганика: «Ставлення мовця до того, про що він говорить», «загальна оцінка повідомлення», «вказівка на його джерело» тощо - це теж граматичні відносини, що виражаються в мові за допомогою вводних слів» [31, с. 104-105]. На думку дослідника, вводні слова «можуть змінювати модальний план викладу і таким чином здійснювати поєднання речень, перемикаючи оповідання в план оцінки, коментування» [31, с. 106].

У цілому, вводні слова і конструкції, авторські ремарки, є одним із засобів зв'язку між самостійними реченнями, як наприклад у наступних текстах:can do with all the help in the world, - growled Baird. - But theres not much you can do, unless youd like to give Miss Benson and the other fellow a hand with the water.

Я можу взяти всю допомогу світу, - прогарчав той у відповідь, - але біда в тому, що ви не так вже багато можете, хіба що допомогти міс Бенсон і тому хлопцю розносити воду.

Для актуалізації авторської емпатеми, в даному випадку також необхідно використовувати прийом ЕК, оскільки в англійському реченні дані елементи містяться, але не виражені експліцитно.

У наступних прикладах, приведені емоційні вирази, які не потребують перекладацьких трансформацій, та можуть бути перекладені без зайвих перекладацьких зусиль:the emergency brake! Push the red pen! - Turn left! To the left! Press the left pedal! Quietly head! We fall!

Використовуй аварійне гальмо! Тягни червону ручку! - Повертай вліво! Вліво! Натисни ліву педаль! - Пригни голову! - Ми падаємо!

Зазначимо, що у даному випадку графічні засоби, зокрема знаки оклику надають даним виразам зайвої експресивності, сама ж експресивність та емоційність досягається тим, що ці вирази застосовуються у своєрідному драматичному контексті, яким є аварійна посадка літака.

Вчені вказують, що окличні речення, або риторичні вигуки служать синтаксичним засобом переходу від одного висловлювання до іншого, а також вираження авторської оцінки. Вони містять у собі особливу експресію, посилюючи напруженість мови, наприклад :well, Doctor, said Janet quietly. Ill do that.

Добре, доктор! Я так і зроблю.

Зазначимо, що в даному варіанті перекладу зникла ціла лексична конструкція «said Janet quietly», замість цього в тексті перекладу вставлений знак оклику, і такий спосіб перекладу цілком міняє вихідний емоційний зміст тексту:

Добре доктор, - прошепотіла Джанет, - я так і зроблю.

Наскільки такий варіант перекладу вдалий сказати важко, оскільки фактично він суттєво впливає на емоційну ситуацію, замість певного суму і розгубленості, виникає емоційне тло піднесення та рішучості.

Розглядаючи окличне речення всередині цілого фрагмента, можна встановити, що несподіваний перехід від ряду стверджувальних речень до окличних різко змінює аспект оповідання, переводячи його в модальний план і висловлюючи тим самим суб'єктивно-модальну оцінку [31, с. 195]:

У наступному прикладі ЕК досягається за рахунок використання не тільки більш конкретного значення і експресивного по забарвленню, але й із застосуванням таких графічних засобів виразу, як використання цифрового матеріалу, яким є облік відстані, по суті, як свідчить текст твору, відстані до моменту катастрофи:

… 110… 105… 110… 110… 120… 120… 120… Stopped at 120.

110… 110… 105… 110… 110… 120… 120… 120… Зупинилася на 120.

У даному випадку одинці, в яких вимірюється відстань до землі виміряються футами. Із точки зору емоціонального впливу українському читачеві досить важко з розуміти наскільки низько летить літак. Як здається в даному випадку доцільно перевести фути в метри, вказавши в перекладі 33 метри, 33 метри, 31 метр, 33 метри, 33 метри, 36 метрів, 36 метрів, зупинилися на 36 метрах.

Таким чином наведені способи перекладу, використовуються з метою актуалізації емоційно забарвленої емпатеми, передачі авторського ставлення, надання певного комунікативного впливу на україномовного реципієнта з урахуванням особливостей властивої йому мовної свідомості (мовної картини світу), іншими словами, з метою досягнення адекватності.

2.2.2 Використання перекладацьких прийомів трансформації на синтаксичному рівні

Як вже зазначалося, ЕК на синтаксичному рівні використовується з метою надання на українськомовного реципієнта необхідного комунікативного ефекту за рахунок експлікації авторських позицій і оцінок.

У прикладі нижче ЕК полягає в експлікації союзу «і» в завершальному даний уривок реченні з метою переключити оповідання в план оцінки, коментування, тобто для актуалізації емоційної эмпатемы:, i have the picture. let us not deceive each other. I think we both recognize the situation. I flew only on a single-engine aircraft, the Spitfires and Mustangs, all I have about a thousand flying hours.

Гаразд, я готовий, і давайте не будемо обманювати один одного. Я думаю, ми обидва усвідомлюємо ситуацію. Літав я тільки на одномоторних літаках, «Спитфайрах» і «Мустангах» - у мене близько тисячі годин польоту.

Експлікація авторської позиції тут полягає в експліцитному вираженні згоди на межі рішучості. Актуалізація емоційної емпатеми, як уже не раз зазначалося, необхідна для передачі КН автора, надання потрібного КЕ на українського адресата, тобто для досягнення адекватності - вимога, яку в даному випадку можливо виконати тільки з допомогою ЕК на синтаксичному рівні, наприклад :tell you, the ideas crazy, you dont know whats involved, I wouldnt be able to take in a Spitfire now, let alone this.

Я кажу вам, що це божевільна ідея! Ви не розумієте, що це значить! Я б не зміг зараз управляти і Спитфайером, не кажучи вже про все це.

У наступному прикладі ЕК полягає в експлікації логічної зв'язки використання вступної конструкції («неважко було здогадатися»), а також союзу «і», які переводять оповідання в план оцінки, коментування, тобто сприяють розкриттю емоційної емпатеми:can imagine how he is going through. This means involved additional pressures and aftereffects.

Неважко уявити, що він сильно нервує і це призводить до додаткової напруги з усіма витікаючими звідси наслідками.

Завдяки експлікації логічної зв'язки висловлювання набуває велику ступінь експресивності, оскільки зв'язка «є» має безпосереднє відношення до використання вступної конструкції «неважко було здогадатися», що містить оціночний компонент. Необхідність використання експліцитної логічної зв'язки продиктована установкою на україномовного адресата, зокрема, особливостями мовної картини світу україномовного реципієнта (тобто тенденцією легко сприймати текст з експліцитно вираженою авторською позицією).

ЕК сприяє в даному випадку правильній передачі КН автора, іншими словами, досягнення адекватності, полягає в даному прикладі в експлікації логічної зв'язки з урахуванням необхідності актуалізації авторської емпатеми, особливостей мовної картини світу україномовної особистості (потреби експліцитного вираження логічного зв'язку), цілі комунікації (надання впливу на слухачів, оскільки перед нами - уривок з промови, яка в принципі оцінює шанси на благополучне завершене проблемної ситуації, яка виникла у повітрі).

У наступному прикладі ЕК полягає у передачі стверджувальних речень оригіналу риторичними вигуками в українському уривку:should give him confidence. Without it, he has no chance.

А чи можемо ми вселити в нього впевненість ? Без цього у нього немає жодних шансів

Використання даного прийому перекладу дозволяє намалювати перед поглядом читача живу, зриму картину, значно скоротити дистанцію між читачем і автором, цей ефект досягається за рахунок використання лексеми «жодних», яка має вкрай негативну семантику, що, у свою чергу, сприяє передачі КН автора, надання сильного впливу на свідомість читача.

На цьому ж наголошують і вчені, вказуючи, що анафоричні паралельні конструкції часто посилюються риторичними питаннями - одного з найпоширеніших стилістичних фігур, що характеризуються чудовою яскравістю і різноманітністю емоційно-експресивних відтінків. Анафоричні питальні строфи «в стилістичному відношенні...використовуються для організації мовлення підкреслено емоційним, експресивним, схвильованим» [31, с. 170] і властиві публіцистичному стилю, який гостро потребує емоційно-експресивних засобів (як лексичних, так і синтаксичних) передачі авторської оцінки.

Серія запитань або паралельних синтаксичних конструкцій. При перекладі часто створює ефект градації, тобто такого розташування слів (словосполучень, частин складного речення), при якому кожне наступне посилює (рідше послаблює) значення попереднього, завдяки чому створюється наростання інтонації і емоційної напруги мови, наприклад :telephone buzzed. He snatched it up. Yes? I see. Warn all stations and aircraft that we can accept incoming flights for the next forty-five minutes only. Divert everything with an ETA later than that. All traffic must be kept well away from the east-west lane between Calgary and here. Got that? Good.

Задзвонив телефон. Він схопив трубку.

Так?... Зрозумів! Попередьте всі служби і літаки, що ми зможемо приймати рейси тільки протягом сорока шести хвилин. Завертайте всіх,хто прибуває пізніше. Вся західно-східна траса від Калгарі до нас повинна бути вільна... Зробили? Добре!

Дослідники не раз зазначали, що способи вираження логічного зв'язку між висловлюваннями в українській і англійській мовах не збігаються: в англійській мові логічні зв'язки часто не отримують явного вираження, тобто виводяться із самих висловлювань, передаються імпліцитно; тоді як українській мові притаманний експліцитний спосіб встановлення логічних зв'язків між реченнями.

Отже, використання перекладачем риторичних вигуків дозволяє розкрити емоційну емпатему, а значить, сприяє досягненню адекватності при перекладі художнього тексту, наприклад :

There it is. 160, isnt it?

Yes, thats better.

Ну, здається, все!

Швидкість 160, так?Так, так!

Порівнюючи лексичний і синтаксичний рівні емотивності з точки зору перекладу, можна сказати, що обидва рівня можуть і повинні ефективно використовуватися для досягнення адекватності тексту, що перекладається.

Проведений аналіз показує, що лексичний рівень, порівняно з синтаксичним, ставить перед перекладачем кілька більш складні завдання, невиконання яких сильніше позначається на якості перекладу, однак він же і надає широкий репертуар засобів для вирішення цих завдань. Синтаксичний рівень створює труднощі для перекладача, в основному, за рахунок розбіжності конкретних засобів емотивності в мовах оригіналу і перекладу, але, з іншого боку, ця обставина нерідко приходить на допомогу перекладачеві, оскільки при використанні в тексті перекладу синтаксичного засобу, відсутнього в мові оригіналу, перекладене висловлювання може в окремих випадках перевершити оригінальне виразністю [33, с. 133].

2.2.3 Використання перекладацьких прийомів трансформації як комплексне перетворення

Вище ми вже звертали увагу на те, що в деяких пропозиціях або фрагментах ЕК простежується відразу на кількох рівнях: лексичному і синтаксичному.the plane reacts to your actions ?them - very slowly, like a wet sponge,

Як машина реагує на ваші команди ?

Скажи їм - дуже повільно, як мокра губка.

З метою актуалізації емоційної авторської емпатеми (передачі авторської прихованої іронії) ми вибрали риторичні запитання замість складно-підлеглого речення українською мовою, яке б значно зробило важкою всю конструкцію і не сприяло наданню сильного впливу на україномовного реципієнта, тобто адекватність була б в цьому випадку не досягнута.

А як можна керувати слизькою губкою ?

Водночас для того, щоб в даному тексті залишилася семантика певної вульгарності, яка присутня у першому перекладі, цей уривок можна перекласти наступним чином :

Дурне питання... А як можна керувати слизькою губкою ?

Риторичні запитання, навпаки, несуть величезний емоційний заряд, викликаючи у читача сильну емоційну реакцію, таку, яку в англомовного реципієнта викликає англійське речення. Експресія в останньому досягається за рахунок зміни лексеми «мокра» на лексему «слизька», яка в даному випадку у найбільшій мірі відповідає трагізму ситуації, коли літак фактично стає некерованим.

Як і на лексичному рівні, ЕК на синтаксичному рівні необхідна для досягнення адекватності при перекладі, а саме надання необхідного КЕ на україномовного реципієнта, що неможливо здійснити без врахування особливостей мовної картини світу україномовного та англомовного реципієнта, мети комунікації, функціональної приналежності тексту.

В цілому можна стверджувати, що перекладачі сучасної англомовної літератури справляються з поставленим завданням перекладу емотивного дискурсу, в більшості випадків проявляючи мовне чуття, витримуючи стиль оригінального твору і іноді досить винахідливо оперуючи мовою - створюючи нові лексичні форми.

Говорячи про недоліки їх роботи, слід зазначити, що часом зустрічається недбалість щодо змістовної частини окремих фрагментів тексту оригіналу і проявляється іноді «боязкість» при інтерпретації елементів, що важко перекладаються, через що виникає відчуття деякої формальності і сухості перекладеного тексту у порівнянні з оригіналом.

ВИСНОВКИ

У даному дослідженні була розглянута проблема Відтворення емотивних засобів у перекладі твору Артура Хейлі «Політ у небезпеку». Дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки. Емотивність мовних творів - це результат такого прагматичного вживання мови, основна мета якого - вираження емоційно впливаючого відношення суб'єкта мовлення до означуваного і вплив за допомогою своєї особистої емоційності на адресата.

Проблема емотивної експресії надзвичайно актуальна в лінгвістиці, що займається мовою в різних аспектах її системної організації і функціонального призначення. Одним з таких призначень, як відомо, є притаманна мові здатність реалізовувати емоційні інтенції людини.

Емоційно-емотивна семантика мови є одним із конкретних проявів суб'єктивної природи мови. Незважаючи на ряд робіт, присвячених дослідженню емоційної експресії, ця проблема залишається ще недостатньо вивченою в лінгвістиці. Це пояснюється цілим рядом обставин об'єктивного і суб'єктивного характеру, зокрема, складністю самої проблеми, яка є прикордонною областю, де перетинається цілий ряд загальнотеоретичних питань лінгвістики, психології, філософії та логіки. Хоча саме явище експресивності мовлення є легко пізнаваним, сама проблематика, пов'язана з мовними механізмами створення ефекту експресивності, потребує виявлення та визначення підстав цього ефекту і виявлення та класифікації факторів, що створюють експресивне забарвлення. Мабуть, з цієї причини поняття експресивності залишається одним з найбільш розмитих лінгвістичних концептів, а сама проблема є складною, в тому числі і з точки зору теорії перекладу.

Актуальність проблеми підкреслюється в багатьох наукових працях. Тим не менше серед лінгвістів і перекладознавців досі не сформувалося єдиного підходу до вирішення питання експресивної конкретизації.

У цій роботі з метою вирішення зазначеної проблеми використаний прийом експресивної конкретизації, який передбачає активне включення в процес перекладу творчого початку, а також дає перекладачеві певну ступінь свободи в рамках семантичного поля перекладного тесту художньої літератури.

Особливості використання прийому експресивної конкретизації при перекладі художніх текстів з англійської мови на українську в даній роботі розглядаються у зв'язку з цілим комплексом факторів, які можна поділити на дві групи: екстралінгвістичні та власне лінгвістичні.

До екстралінгвістичних факторів належать, зокрема, розбіжності у засобах вербального відображення дійсності в мовних картинах світу носіїв української та англійської мов, а також важливість адекватної передачі комунікативно-прагматичного компонента при перекладі публіцистичного тексту, тобто передачі комунікативного наміру автора, комунікативного ефекту, який англійський текст має на англомовного реципієнта, з урахуванням установки на україномовного читача.

Можливості даного прийому продемонстровані на прикладі Відтворення емотивних засобів у перекладі твору Артура Хейлі «Політ у небезпеку». Семантичне поле цього твору наскрізь пронизане емоційним дискурсом, коли навіть нейтральні за своїм змістом лексеми і звороти набувають емоційного забарвлення. У цьому зв'язку вибраний твір найбільш повно дає можливості проявити перекладачеві своє творче начало, надати переведення разом з вимогою художності, також і необхідний рівень емоційності.

Розмірковуючи про потенційні засоби удосконалення художнього перекладу емоційно навантажених текстів, на підставі зроблених спостережень можна відзначити більш гнучке і сміливе ставлення до української мови. Приміром, україномовним перекладачам рекомендується взяти на озброєння англійський принцип компресування фраз: контекст нерідко приходить на допомогу і вносить достатню ясність не тільки в англійське, але й в українське оповідання, а надмірне словникове перевантаження не йде на користь емотивним висловлюванням, де вкрай важлива компактна образність і небагатослівність.

Крім того, досить перспективним з точки зору вираженості емотивної тональності і створення художнього образу є переклади, в яких авторська емотивна номінація трактується за допомогою перекладацької, а не роз'яснюється за допомогою традиційної лексики - хоча, звичайно, прийняття подібних «перекладацьких рішень» має бути виправдано стилем оригінального тексту.

Поширеним способом підвищення ступеня вираженості емотивної тональності (і, в деяких випадках, засобом компресії українського висловлювання і додання йому більшої компактності у порівнянні з англійською) є використання суфіксів суб'єктивного ставлення - це дуже поширений в українській мові морфологічний засіб можна назвати одним з найбільш ефективних прийомів при перекладі англійських емотивних висловлювань. Як показує дослідження, адекватним засобом інтерпретації авторських неологізмів, емотивних фразових дієслів, емотивної інверсії і т. ін. практично без винятку виявляються розгорнуті фразеологічні оберти і стійкі метафори мовою перекладу. Нарешті, у дослідженні виділяється ряд емоційних станів, для маркування яких оптимально підходять засоби емотивного синтаксису української мови, відсутні або малопоширені англійською (безособові конструкції зі значенням емоційного стану), і ці засоби рекомендуються для інтерпретації описів подібних станів.

В цілому, виконана робота дозволяє констатувати, що сама проблема перекладу емотивного дискурсу тісно пов'язана з проблемою емотивної семантики, відповідно вивчення даної проблеми виходить за рамки чисто перекладацької науки, для пошуків найбільш адекватних способів перекладу необхідно залучати методи семантичного аналізу тексту, методи вербалізації емоційних концептів, що дасть можливість адекватно, з належним рівнем емоційності, перекладати тексти англомовної художньої літератури на українську мову.

ЛІТЕРАТУРА

1.Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса: На материале английского языка: Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1984. - 212 с.

.Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. - Л.: Просвещение, 1981. - 295 с.

3.Бабенко Л.Г. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика: Учебник; Практикум / Л.Г. Бабенко, Ю.В. Казарин. - 2-е изд. - М.: Флинта: Наука, 2004. - 496 с.

4.Баллы III. Французская стилистика. - М.: Изд-во ин. лит-ры, 1961. - 394 с.

5.Бородкина О.А. Разноуровневые языковые средства выражения категории эмотивности / О.А.Бородкина//Наука и образование.- Ростовн\Д, 2006. - №3.

.Взлетно-посадочная полоса 08. Хейли, Артур Год издания: 2000

7.Виноградов B.C. Перевод: Общие и лексические вопросы. - М.: КДУ, 2004.-240 с.

.Винокур Г.О. О задачах истории языка. Ученые записки. - м.: Моск. Гос. Пед. Ин-та, вып.1, t.V, 1941. - С.18.

.Гак Г. Сопоставительные исследования и переводческий анализ //Тетради переводчика. Вып. 16. - М.: Межд. отн., 1979. - С. 11-21.

.Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке. - М.: Сборник статей по языкознанию, 1958. - С. 103-124.

.Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. - М.: Изд-во лит-ры на ин. яз., 1958. - 459 с.

12.Гладьо С. В. Эмоциональность художественного текста: семантико-когнитивный аспект: Дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевский гос. лингвистический ун-т. - К., 2000. - 223л. - Бібліогр.: с. 195-223.

13.Гусев В.В. Актуализация эмпатического образа в переводе

.художественной литературы // Семантические и стилистические аспекты перевода. - М.: МГЛУ, 2005. - С.8-24 (Вестник МГЛУ, вып. 506)

.Ермолович Д.И. Восемь вопросов переводчику // Мосты - Вып. 9 - М.: Р.Валент, 2006 - С.17

16.Жельвис В. И. Эмотивный аспект речи: психолингвистическая интерпретация речевого воздействия: Учебное пособие. - Ярославль: Изд-во Ярославск. гос. ун-та, 1990. - 81с.

.Изард К. Психология эмоций : [монография] / К. Изард. - Санкт-Петербург : Питер, 1999. - 461с.

18.Ионова С.В. Емотивність текста как лингвистическая проблема. Дис. …канд. филол. наук. - Волгоград, 1998.

.Кашичкин А.В. Имплицитность в контексте перевода.: Дис....канд.

.филол. наук. - М., 2003. - 147 с.

.Колбукова И.В. Принципы и методы представления экспрессивной семантики слова в двуязычном словаре.: Дис....канд. филол. наук. - М., 2007. - В 2 Т.-190 с.

.Комиссаров В.Н. Теория перевода. Лингвистические аспекты. - М.: Высшая школа, 1990. - 253 с.

.Левицкая Т.Р., Фитерман A.M. Пособие по переводу с английского языка на русский. М.: Высшая школа, 1973. - 135 с.

24.Левицкий В. В. Квантитативные методы в лингвистике / В. В. Левицкий. - Винница : Нова Книга, 2007. - 264 с.

25.Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 685 с.

.(проблемы семантики). - Новосибирск: Наука, 1986. - 230 с.

.Николаевская P.P. Проблема широкозначности и перевод // Перевод как когнитивная деятельность. - М.: МГЛУ, 2003. - С. 83-99 (Вестник МГЛУ, вып. 480).

29.Рейковский Я. Эмоциональная нагрузка слова. - М., 1979.

30.Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Международные отношения, 1974. - 216 с.

.Словарь лингвистических теминов. Ахманова О.С. - М.: Советская энциклопедия, 1966. - 608 с.

.Словарь лингвистических терминов / Ж. Марузо. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1960. - 436 с.

33.Смушков А. Л. Эмоциональность и структура речевого акта в тексте художественного произведения: на материале английского языка: автореферат. - М., 2001. - 24 с.

34.Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. - М.: Высшая школа, 1973. -214 с.

35.Стернин Н. Проблемы анализа структуры значения слова. - Волгоград, 1979.

36.Стрельницкая Е.В. Лексические средства выражения эмоционального состояния персонажа и особенности их использования при переводе художественных текстов с английского языка на русский // Вестник Московского Государственного Областного Университета. Серия: Лингвистика. - 2010. - №3. - С. 131-135.

.Стрельницкая, Е. В. Эмотивность и перевод: особенности языковой передачи эмоций при художественном переводе с английского языка на русский: дисс…. кандидат филологических наук. - М., 2010. - 265 с.

.Федоров А.В. Основы общей теории перевода. - М.: Высшая школа,

.1983.-303 с.

.Харченко В.К. Разграничение оценочности, образности, экспрессивности

.и эмоциональности в семантике слова. - Русский язык в школе, 1976. - №3. -С.66-71.

.Шаховский В.И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка - Воронеж, 1987

.Шаховский В.И. Проблема разграничения экспрессивности и эмотивности как семантической категории лингвостилистики. - В кн.: Проблемы семасиологии и лингвостилистики. Вып.2 - Рязань: Изд-во Рязанского педагогического института, 1975. - С. 3-25.

44.Шаховський В. Эмотивный компонент значения и методы его описания. - Волгоград, 1983.

45.Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. - М.: Воениздат, 1973. - 280 с.

46.Шевченко И. С., Морозова Е. И. Дискурс как мысле-коммуникативное образование. // Вісник ХНУ. - 2003. - №586. - С. 33-38.

.Шубина О.В Композиционная роль приемов авторизации текста и языковых средств эмотивности // Вестник Московского университета. Сер. Гуманитарные науки. -М, 2007. -Вып. 7

48.Якобсон P.O. Лингвистика и поэтика // Структурализм: «за» и «против». -М.: Прогресс, 1975.

49.Arthur Hailey. Flight Into Danger / Опасный полет. ( Текст адаптирован для изучения английского языка) Идательство: Корона-Принт, КАРО.2004 : #"justify">50.Longman Dictionary of the English Language. - New York: Published by Penguin Group, 1995. - 1890 р.

.Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). - М.: Международные отношения, 1975. - 240 с.