Фінансова криза на підприємстві
Міністерство освіти і науки України
Реферат на тему
Фінансова криза на підприємстві
Київ 2013р.
Вступ
Зважаючи на важкі загальноекономічні умови в нашій державі на теперішньому етапі розвитку, досить значна частина вітчизняних підприємств мають проблеми з платоспроможністю, деякі з них стоять на межі банкрутства, а значна кількість вже збанкрутувала. Тому саме сьогодні зростає актуальність даної теми, а саме визначення сутності фінансової кризи, її симптомів, факторів виникнення та методів оздоровлення підприємства в умовах фінансової кризи.
Встановлено, що причинами фінансової кризи на підприємстві можуть стати дуже багато факторів. По-перше, макроекономічні причини - загальний спад економіки країни і світового ринку. По-друге, внутрішні причини - неправильно розроблена і використана стратегія розвитку, помилки планування, неефективна робота менеджменту підприємства та багато іншого. Тому, в разі наявності фінансової кризи, першочерговим завдання підприємства є мобілізація всіх зусилля для її подолання.
1.Сутність фінансової кризи та її види
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, які виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності [7].
Фінансова криза підприємства розцінюється як одна з найбільш серйозних форм порушення фінансової рівноваги підприємства, що відображає циклічно виникаючі протягом його життєвого циклу під впливом різноманітних факторів протиріччя між фактичним станом його фінансового потенціалу й необхідним обсягом фінансових потреб, що несе найнебезпечніші потенційні загрози його функціонуванню [6].
Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами:
) джерелами (факторами) виникнення;
) виглядом кризи;
) стадією її розвитку.
Виділяють такі види кризи:
Стратегічна криза, коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відчувається брак довгострокових факторів успіху;
Криза прибутковості, коли перманентні збитки попросту «з'їдають» власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу;
Криза ліквідності, коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати фінансової спроможності [1, с. 59].
Між цими видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до неліквідності підприємства. Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи.
Розрізняють три фази кризи:
б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
в) кризовий стан, який не сумісний з дальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації. Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї [2, с. 189].
2.Симптоми та фактори виникнення фінансової кризи
Для того, щоб максимально можливо запобігти фінансовій кризі, необхідно в першу чергу вчасно його ідентифікувати. Для цього необхідно знати основні симптоми кризи.
Отже, ваше підприємство в стані фінансової кризи, якщо:
. Зростає собівартість продукції, а попит на неї падає. При цьому погіршується і продуктивність праці;
. Зменшується кількість клієнтів, замовлень, контрактів з продажу продукції;
. Виробництво вже не стабільне і працює не на повну потужність. На складах з'являється більше запасів, які дорого утримувати;
. Обсяг виручки зменшується;
. Погіршується платоспроможність підприємства. З'являється все більше боргів (криза ліквідності);
. Зменшується обсяг грошей в обороті. Зменшується кількість готівки в обігу;
. Ціни на акції підприємства падають [3. C. 186].
Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Важливо зрозуміти, що є причиною таких наслідків. Як відомо, причини можуть народжуватися як поза підприємством, так і всередині нього. Тобто, причини, які непідвладні впливу підприємства, і такі, що ним породжуються.
Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
üспад кон'юнктури в економіці в цілому;
üзначний рівень інфляції;
üнестабільність господарського та податкового законодавства;
üнестабільність фінансового та валютного ринків;
üпосилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі;
üдискримінація підприємства органами влади та управління;
üполітична нестабільність у країні [5].
Вплив зовнішніх факторів кризи носить здебільшого стратегіч-ний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагуванняI одним із завдань якої є прогнозування банкрутства [7].
Головні ендогенні чинники фінансової кризи:
üбрак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства;
üдефіцити в організаційній структурі;
üнизький рівень менеджменту;
üнизький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
üнезадовільне використання виробничих ресурсів;
üнепродуктивне утримання зайвих робочих місць [5].
У цілому всі названі причини кризи досить тісно взаємозв'язані і створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, зводяться до вже перерахованих нами.Типовими наслідками впливу вищенаведених причин та чинників на фінансово-господарський стан підприємства є:
● втрата клієнтів та покупців готової продукції;
● зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
● підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;
● збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;
● підвищення тиску на ціни;
● істотне зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції [2, с. 188-189].
3.Оздоровлення підприємства в умовах фінансової кризи
Найбільш поширеними методами боротьби з фінансовою кризою є, по-перше, зміна статті витрат, посилений над ними контроль, скорочення менш прибуткових видів діяльності або припинення виробництва менш затребуваних видів продукції з асортименту. Також можна використовувати резерви підприємства, спробувати зменшити собівартість продукції, зменшити адміністративні витрати тощо. Наостанок хотілося б зазначити, що для ефективного виходу з кризи на підприємстві необхідно створити спеціальну групу, що складається з фахівців як сторонніх, так і представників підприємства. Ці люди повинні зібрати всю необхідну інформацію, провести її комплексний аналіз і розробити план антикризових заходів. В залежності від причин і ступеня фінансової кризи фінансове оздоровлення може передбачати різні заходи, аж до продажу або ліквідації бізнесу [3, с. 186-187].
3.1 Особливості антикризового фінансового управління
Антикризове фінансове управління - це система прийомів та методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Фінансовий менеджмент, що передбачає антикризове управління повинен опиратися на механізми фінансової санації та банкрутства підприємства, а також на інструменти контролінгу. Основними напрямками антикризового управління є постійний моніторинг фінансового стану підприємства, розробка його управлінських і фінансових стратегій, підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності товарів чи послуг, скорочення витрат, раціональне використання фінансових ресурсів та інше. Відповідно до цього, напрями розгляду антикризового управління на підприємстві є досить широкими та на сучасному етапі спричинені порушенням фінансової стабільності їх розвитку.
Важливим для діяльності підприємства в даному напрямі є розробка антикризових програм, що включають в себе напрями та стратегію подолання кризи на внутрішньому рівні з використанням відповідних принципів та методів антикризового управління.
Важливим фактором в реалізації антикризового управління є забезпечення контролю за результатами розробки заходів щодо виходу підприємства із фінансової кризи. Результати відповідного контролю повинні періодично обговорюватись з метою внесення необхідних корективів, що направляються на підвищення ефективності антикризового управління. Досить ефективним при цьому є залучення зовнішніх консультантів з числа консалтингових компаній, адже це дозволить обєктивно подивитись на ситуацію, і, відповідно, адекватно оцінити стан підприємства.
Основними обєктами при антикризовому фінансовому управління є: управління грошовими потоками, ринкова вартість підприємства, структура капіталу підприємства, склад фінансових зобовязань підприємства, склад активів підприємства, склад поточних витрат підприємства, рівень концентрації фінансових операцій в зоні підвищених ризиків. При цьому необхідним є порівняння фактичних даних за відповідними показниками із нормативними, а також виявлення відхилень щодо їх динаміки. Тому ефективним, при антикризовому управлінні є використання горизонтального, вертикального та порівняльного фінансового аналізу напрямів розвитку систем показників відповідних обєктів антикризового фінансового управління. При рості розмірів негативних відхилень наростають кризові явища фінансової діяльності підприємства, що можуть спричинити в майбутньому до його банкрутства.
Система антикризового фінансового управління повинна бути направлена на: забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства, зниження загальної суми фінансових зобовязань, зниження рівня поточних витрат та зниження рівня фінансових ризиків. Вибір конкретних механізмів фінансової стабілізації підприємства повинен бути направленим на поетапне вирішення наступних задач: усунення неплатоспроможності підприємства, відновлення фінансової стійкості, фінансове забезпечення стійкого росту підприємства в довгостроковому періоді.
Основним етапом антикризового фінансового управління підприємством є оцінка його потенційних фінансових можливостей що полягає в оцінці стану чистого грошового потоку підприємства в кризовому періоді, оцінці стану страхових резусів фінансових ресурсів підприємства, визначенні можливостей економії фінансових ресурсів та можливість їх альтернативного залучення із зовнішніх джерел та якісному стані організаційної структури фінансового управління.
В першу чергу, при антикризовому управлінні підприємство для зміцнення своєї платоспроможності повинне використовувати внутрішні резерви, що поділяються на групи в залежності від діяльності підприємства, зокрема, від його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Основним при цьому є: раціональне використання ресурсів, вдосконалення організації виробництва та праці, оптимізація розмірів виробничо-збутової діяльності, оптимізація інвестиційного портфеля, підвищення ефективності реалізації інвестування, ефективне розміщення капіталу, залучення довгострокових позик, раціональна дивідендна політика [4].
Розглядаючи різні антикризові заходи, до яких удаються сьогодні сучасні підприємства, найпоширенішими та найактуальнішими можна назвати:
. Скорочення витрат - дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність продажів і надалі збільшити приплив коштів, необхідно знизити витрати. У рамках цього використовується нормування всіх статей витрат і твердий контроль виконання встановлених нормативів. Такий підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримати витрати компанії на заданому рівні.
. Горизонтальна й вертикальна інтеграція. Горизонтальна інтеграція передбачає пошук можливостей здійснення закупівель разом із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину, виходу на ринок нових потенційних постачальників як альтернативу більш дорогим матеріалам.
. Жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат. Використання платного Інтернету в особистих цілях, телефонні дзвінки по міжміському звязку, використання оргтехніки - це ще не всі витрати, яких можна уникнути.
. Перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління.
. Оптимізація технологічних процесів.
. Оптимізація оподаткування.
Але, все ж таки, основною умовою виходу підприємства з кризи є забезпечення позитивного чистого грошового потоку. На практиці можливості істотного збільшення обєму власних фінансових ресурсів, в умовах кризового розвитку, обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги підприємством в кризових умовах є скорочення обєму споживання фінансових ресурсів. Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, конюнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів [7].
Основна частина заходів комплексної програми виходу підприємства із фінансової кризи контролюється в системі оперативного фінансового контролінгу, діяльність якого має бути спрямована на збереження та зростання вартості підприємства та гарантування його довгострокового стабільного розвитку. Отже, послідовність дій щодо антикризового фінансового управління дасть змогу в комплексі оцінити діяльність підприємства, дати точну та достовірну узагальнену оцінку його стану, а також можливість прийняття ефективних рішень щодо подальшого його функціонування [4].
.1 Санація, як найдієвіший засіб подолання фінансової кризи
Найдієвішим засобом подолання фінансової кризи та запобігання банкрутства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського «snare» - оздоровлення, видужання. Отже, санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства боржника в довгостроковому періоді або санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [7].
Форма санації безпосередньо характеризує механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі. Вона вибирається в межах конкретного напрямку санації, обраного підприємством, з урахуванням особливостей його кризової ситуації. В сучасних умовах санація підприємства має значний економічний потенціал та входить до системи найбільш дієвих механізмів фінансової стабілізації підприємства, що допомагає відновити його платоспроможність і прибутковість.
При санації підприємства важливим є послідовність та ефективність напрямів та етапів її здійснення. Як правило, на початковому етапі визначають причини кризового стану підприємства та можливості проведення санації. Відповідно до цього здійснюється аналіз фінансового стану підприємства та робиться висновок про його санаційну спроможність. Необхідною умовою при проведенні санації є формування стратегії та тактики її здійснення. Суть стратегії санації полягає у виборі найефективніших варіантів розвитку підприємства та відновлення його діяльності у довгостроковому періоді. До тактичних цілей слід віднести соціальні цілі підприємства, сферу його діяльності, асортимент продукції, ринок споживачів та інше.
Відповідно до обраних стратегічних дій розробляється програма санації, що являє собою узагальнений план проведення заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи при цьому визначаються основні напрямки оздоровлення підприємства, встановлюються внутрішні резерви підприємства, робляться висновки про управління капіталом підприємства, обираються форми здійснення санаційних заходів.
При здійсненні санації необхідним є також визначення напрямів здійснення санації та вибір її форм. До напрямків санації відносять санації підприємств, направлені на рефінансування його боргу та санації направлені на реструктуризацію чи реорганізацію підприємств. Основними формами санації підприємства, що направлена на рефінансування боргу є: дотації та субвенції за рахунок бюджетних коштів, державне пільгове кредитування, державна гарантія комерційним банкам за кредитами підприємств, цільові банківські кредити, реструктуризація короткострокових в довгострокові кредити. Санація підприємства, що направлена на його реструктуризацію може мати наступні форми: злиття підприємств, поглинання, розділ,передача в оренду, приватизація.
На основі проекту санації розробляється її бізнес-план, що представляє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника, застосування спеціальних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника та охоплює всі ресурси підприємства, що використовуються в його операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності.
Ефективність санації визначається шляхом співвідношення результатів і витрат на її здійснення у відповідній формі. Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації санаційних заходів, що здійснюється через систему оперативного фінансового контролінгу фінансовою службою підприємства.Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх чи внутрішніх фінансових джерел вдається нормалізувати господарську діяльність підприємства та уникнути його банкрутства і забезпечити прибутковість в майбутньому. Відповідно до цього можна визначити, що антикризове фінансове управління істотно відрізняється від традиційного управління підприємствами, має свою специфіку, що пов'язана із суттєвими змінами в умовах діяльності підприємства, а також з непередбачуваністю ситуації та новими управлінськими проблемами. При цьому головним завданням антикризового управління є розробка управлінських рішень з мінімальним ризиком, що дозволило б досягти поставленої мети і результату за мінімумом додаткових засобів і за мінімальних негативних наслідків [4].
санація криза оздоровлення підприємство
Висновок
Отже, можна зробити висновки, що важливим фактором виникнення фінансової кризи та неефективності заходів щодо оздоровлення вітчизняних підприємств є недостатньо якісний рівень фінансового менеджменту. В кризовій ситуації підприємство повинно мобілізувати всі зусилля для її подолання та забезпечення якнайшвидшого свого розвитку. Для цього воно повинно оцінити вид та фазу кризи, розробити антикризові заходи (якщо фаза кризи не загрожує функціонуванню підприємства) або провести фінансову санацію (якщо фаза кризи загрожує функціонуванню підприємства). Антикризові заходи розробляються окремо для кожної з трьох видів кризи - стратегічної, кризи прибутковості, ліквідності. Моделі розвитку підприємства за цих обставин будуть відрізнятися лише часом, який необхідний для виходу підприємства з кризи і початком їхнього розвитку. Ці заходи сприятимуть подоланню кризових явищ на підприємстві та оптимізують управління його розвитком в кризових умовах.
Слід зазначити, що в сучасних умовах елементи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, що є фінансово стабільними, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. Для вирішення даного завдання важливим є комплексний та систематичний аналіз фінансових показників діяльності підприємства; якісний рівень управління підприємством, тобто можливості оперативного прийняття рішень і їх реалізації; оптимізація бізнес-процесів та навчання персоналу в напрямку фінансового менеджменту.
Використана література
1.Іванюта С.М. Антикризове управління : навч. посіб. / С.М. Іванюта. - К. : ЦУЛ. - 2007. - 288 c
2.Бойко Є. І. Фінансова криза на підприємстві та методи її оцінки/ Бойко Є. І.// Науковий вісник, 2006, вип. 16.6 - С. 187-190
.Виноградчий В.І., Ковгунова Н.В. Фінансова криза на підприємстві: фактори, що спричиняють її виникнення/ Виноградчий В.І., Ковгунова Н.В.//Інноваційна економіка. -11 2012 [37] - C. 185-187