Фінансова діяльність підприємства
Звіт
про переддипломну практику
за галуззю знань 0305 "Економіка
та підприємництво"
за спеціальністю "Фінанси і
кредит"
Зміст
Вступ
1. Фінанси. Фінансова діяльність підприємства
2. Грошові розрахунки підприємства
3. Прогнозування, планування фінансових результатів на підприємстві
4. Управління основним капіталом підприємства
5. Управління оборотним капіталом підприємства
6. Оцінка фінансового стану підприємства та перспективи його
зміцнення
7. Фінансове планування діяльності підприємства
8. Розвиток діяльності підприємства
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
З переходом України до ринкової економіки
великого значення аналіз фінансової діяльності підприємства.
В умовах конкуренції і прагнення підприємства до
максимізації прибутку аналіз фінансової діяльності є невід'ємною функцією
менеджменту. Цей аспект управління діяльністю підприємства стає дедалі все
більш значущим, оскільки практика показує, що без аналізу фінансової та
господарської діяльності підприємство не може ефективно функціонувати.
Сьогодні в Україні, схоже, усвідомлена ця
необхідність, хоча в розвинених країнах Європи і в Америці аналіз є нормою
підприємницької діяльності вже досить тривалий час.
Проблеми фінансового аналізу широко висвітлені в
економічній літературі. Позитивним є той факт, що саме українські економісти
приділяють цьому питанню велику увагу, окреслюючи у своїх працях специфіку
фінансів, притаманних українському ринку. Одночасно великий інтерес представляє
і західна перекладна література.
Дана робота присвячена аналізу фінансової
діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХХХХХХХХ". Це
дуже велика тема з численними аспектами. Її широта обумовлена багатогранністю
економічного життя фірми.
1.
Фінанси. Фінансова діяльність підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю
"ХХХХХ" було створене ХХХХХХ 1998 р.
Юридична адреса:
Середня кількість працюючих 7 чоловік.
ТОВ "ХХХХХХХХХХ" ставить своєю метою
отримання прибутку шляхом здійснення наступних видів діяльності:
виробництво ендопротезів;
медична практика.
Усі види діяльності здійснюються відповідно до
чинного законодавства України.
За аналізований період ТОВ "ХХХХХХХХХХ"
здійснювало діяльність з виробництва та реалізації ендопротезів.
Ендопротези тазостегнового суглоба (ТУ У
19086760.001-95) ТОВ "ХХХХХХХХХХ" розроблені спільно з науковими
співробітниками і широко використовуються в клініках України з 19хх року,
пройшли сертифікацію і включені в реєстр Комітету з нової техніки Міністерства
охорони здоров'я України.
Ендопротези забезпечують високий рівень фіксації
і подальшої стабілізації кісткової тканини і добрі функціональні результати
лікування важкої патології тазостегнового суглоба у хворих, відповідають
сучасним світовим вимогам в цій області.
Фінанси підприємства відображають процеси формування
і розподілу різноманітних фондів підприємства, включаючи грошові, а також з їх
допомогою розв’язуються питання їх раціонального використовування.
Фінанси підприємства існують в реальному
грошовому обороті, а їх функціонування направлено на досягнення загальних цілей
ефективного розвитку підприємства, а також забезпечують можливість здійснення
фінансово-господарської діяльності підприємства як господарюючого суб’єкта.
Фінанси підприємства функціонують у сфері
матеріального виробництва і покликані забезпечити досягнення максимізації
прибутку власника.
Таким чином, можна дати
наступне визначення категорії "фінанси підприємства". Фінанси
підприємства - це сукупність економічних відносин з формування, розподілу та
використання різноманітних фондів підприємства для забезпечення його сталого і
безперебійного процесу виробництва та досягнення максимуму прибутку.
Основною метою
фінансово-господарської діяльності підприємства є задоволення суспільних потреб
і одержання прибутку, тож фінансова діяльність займає особливе місце в
організаційній та управлінській роботі підприємства.
Фінансова діяльність - це система
форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення
функціонування підприємства та досягнення ним поставлених цілей, тобто це
практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства,
поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність
підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:
фінансове забезпечення
поточної виробничо-господарської діяльності;
пошук резервів збільшення
доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
виконання фінансових
зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, бюджетом та банками;
мобілізація фінансових
ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального
розвитку, збільшення власного капіталу;
фінансове планування результат грошовий
контроль за ефективним,
цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.
Фінансова робота
підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
оперативна, поточна
фінансово-економічна робота.
аналіз та контроль
виробничо-господарської діяльності;
фінансове прогнозування
та планування.
Джерелами інформації для проведення аналізу
фінансового стану підприємства є:
. Бухгалтерський баланс
. Звіт про фінансові результати.
. Звіт про рух грошових коштів.
. Звіт про власний капітал
. Примітки до річної звітності.
. Звіт про дебіторську та кредиторську
заборгованості.
. Планова документація.
. Матеріали маркетингових досліджень.
У періоді, що аналізується, підприємство
звітувало за формою "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва".
Фінансову роботу на
підприємствах організовують і проводять спеціальні фінансові служби. Самостійні
фінансові служби створюють, як правило, на великих підприємствах.
До їхнього складу можуть
входити відділи: - планові; реєстраторські; розрахункові.
На малих підприємствах
відповідальність за фінансову роботу несе головний бухгалтер.
ТОВ "ХХХХХХХХХХ" відноситься до малих
підприємств, тому фінансову роботу виконує головний бухгалтер, який займається
здійсненням перспективного і поточного планування економічного розвитку
підприємства, плануванням розподілу фінансових коштів на рік та щоквартально,
контролює виконання затверджених кошторисів
Головний бухгалтер ТОВ "ХХХХХХХХХХ" в
своїй діяльності керується Законами України, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, Статутом ТОВ "ХХХХХХХХХХ" наказами
директора.
Він розробляє заходи щодо вдосконалення системи
планування і фінансування підприємства, заохочення (преміювання) його
працівників, здійснює контроль за розрахунками, займається обліком та контролем
договорів по господарським відносинам.
Функції головного бухгалтера ТОВ
"ХХХХХХХХХХ" включають в себе
) узагальнення пропозицій по перспективних
і поточних планах;
2) розробку звітів,
) підготовку проектів, розрахунків по
визначенню чисельності складу персоналу та допоміжного персоналу на поточний
рік;
) підготовку щоквартальної та річної
звітності з питань використання кредитів і нарахування заробітної платні;
) проведення аналізу
фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів та підприємства
загалом по всіх видах бюджетного і позабюджетного фінансування на основі даних
бухгалтерських звітів;
) розробку заходів і пропозицій по
раціональному та ефективному використанню виділених коштів на утримання
підприємства, організацію і забезпечення їх виконання.
Отже, фінансова діяльність підприємства
спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного
використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної
дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів,
фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
2.
Грошові розрахунки підприємства
Розрахунки підприємства - це форма здійснення
грошового обігу, що виникає внаслідок взаємодії з контрагентами,
співробітниками, кредитними установами, бюджетом і формує таким чином потік
грошових коштів.
Основними формами розрахунків є безготівкова та
готівкова форми.
Безготівкові розрахунки - це спосіб грошових
розрахунків без використання готівки, перерахування грошових сум з рахунків
платників на рахунки кредиторів або зарахування взаємних вимог.
Для провадження своєї діяльності ТОВ
"ХХХХХ" відкрито поточний рахунок в Банк" на якому
зосереджуються вільні грошові кошти і надходження за реалізовану продукцію,
виконані роботи і послуги, та інші зарахування.
Поточний рахунок є найбільш оптимальною формою
зберігання необхідних в поточній діяльності грошових коштів.
Каса підприємства - спеціально обладнане та
ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового
зберігання готівки в національній валюті. Надходженнями готівки є гроші,
отримані від реалізації продукції, виконання робіт і послуг, заробітна платня
працівників, отримана з рахунку в банку. Інших грошових документів в своїй
діяльності підприємство не використовує.
На основі даних табл. 1 можна розглянути
структуру грошових коштів підприємства та питому вагу окремих елементів.
Як видно з таблиці 1, готівкові кошти відсутні в
загальному обсязі грошових коштів підприємства. Це пояснюється переважанням
безготівкової форми розрахунків з клієнтами і переходом на виплату заробітної
плати працівникам за допомогою пластикових карток Банку".
Таблиця 1 Склад і структура грошових коштів ТОВ
"ХХХХХХХХХХ"
|
Показник
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
Грошові
кошти (всього). тис. грн.
|
1736,6
|
1420,5
|
1771,4
|
|
каса,
тис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
|
розрахунковий
рахунок, тис. грн.
|
1736,6
|
1420,5
|
1771,4
|
З розрахункового рахунку здійснюються майже всі
платежі підприємства: оплата контрагентам за матеріали та виконані роботи,
сплата податків до бюджету, розрахунки за соціальним страхуванням, переказ
грошей на пластикові картки для виплати заробітної плати, матеріальної
допомоги, премій і т.п. Усі операції по безготівковим розрахункам здійснюються через
систему "Клієнт-Банк".
Щодо джерел поповнення коштів на поточному
рахунку, то основну роль у формуванні надходжень відігравали розрахунки із
покупцями продукції та замовниками послуг, що надає підприємство.
Протягом періоду, що аналізується, підприємство
проводило активну фінансову діяльність, залишок коштів на рахунку залишався
досить стабільним, структура грошових коштів підприємства не змінювалась.
Грошові кошти відносяться до абсолютно ліквідних
активів, тому, виходячи з залишків по рахунках балансу, можна зробити висновок
про те, що підприємство може своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки
за короткостроковими зобов'язаннями перед своїми контрагентами.
Більш детально на оцінці показників ліквідності
та платоспроможності ми зупинимось у розділі, присвяченому оцінці фінансового
стану підприємства.
3.
Прогнозування, планування фінансових результатів на підприємстві
Функція планування в
системі управління підприємством є однією з головних, центральних функцій, що
визначає кінцеві результати діяльності підприємства. У процесі планування
визначаються основні напрямки розвитку підприємства.
Головним чином,
виділяються два методи фінансового планування.
Перший - метод
проектованого фінансового звіту - охоплює розробку планового звіту про
фінансові результати та планового балансу. В ньому передбачено розробку
механізмів утворення додаткових фондів, аналіз вартості джерел формування
капіталу та фінансування зворотного живлення.
Другий являє собою метод
прямих розрахунків фінансового плану.
Загальна процедура
використання методу проектованого фінансового звіту складається з наступних
етапів:
. Розробка прогнозного
звіту про фінансові результати.
На цьому етапі
підприємство визначає суми нерозподілених прибутків на основі прогнозу обсягів
продажу. На базі прогнозних даних про фізичні обсяги реалізації і ціни
визначається виручка від реалізації.
Зміни у витратах
прогнозуються окремо по основних позиціях: змінні витрати - пропорційно змінам
обсягів продажу, амортизація - виходячи з попереднього припущення щодо змін у
складі основних засобів виробництва.
Розподіл чистого доходу
здійснюється виходячи з прийнятої облікової політики та планів щодо
капіталовкладень на наступний період.
. Складання прогнозного
балансу
Заплановані зміни в
обсязі продажу обумовлюють зміни в структурі активів. У свою чергу, це
обумовлює необхідність змін у пасиві. При цьому виділяються фонди, які
створюються внаслідок зростання обсягів діяльності - зростання кредиторської
заборгованості, нерозподіленого прибутку тощо.
Третій етап - утворення
додаткових фондів і четвертий - фінансування зворотного живлення у Товаристві
не застосовуються, оскільки ці етапи переважно призначені для планування
фінансових результатів діяльності акціонерних товариств.
ТОВ
"ХХХХХХХХХХ" лише у 2013 році здійснив спробу планування фінансових
результатів на 2014 рік на основі даних 2013 року. Було заплановано зростання
обсягу реалізованої продукції у розмірі 10%.
Таблиця 2 Прогнозний звіт
про фінансові результати ТОВ "ХХХХХХХХХХ" на 2014 рік
|
Показник
|
2013
|
База
|
2014
|
Примітки
|
|
Реалізація
|
1892,3
|
×
1,1
|
2081,5
|
Зростання
на 10%
|
|
Інші
доходи
|
162,6
|
×
1,1
|
178,8
|
|
|
Валовий
дохід
|
2054,9
|
|
2260,3
|
|
|
Змінні
витрати (прямі)
|
401,5
|
×
1,1
|
441,7
|
|
|
Постійні
витрати
|
1044,1
|
×
1,1
|
1044,1
|
|
|
Амортизація
|
10,6
|
×
1,1
|
11,7
|
При
збільшенні необоротних активів
|
|
Податки
|
94,6
|
|
113,0
|
|
|
Чистий
прибуток
|
504,1
|
|
649,8
|
30%
|
Прогнозний звіт про
фінансові результати та прогнозний баланс наведено у таблицях 2 і 3 відповідно.
Останній етап планування
фінансових результатів - це аналіз прогнозу для оцінки прогнозних розрахунків з
точки зору фінансової політики підприємства. Цей аналіз буде виконаний
фінансовим менеджером як звичайний аналіз фінансових коефіцієнтів. Їх значення
порівнюватиметься з даними попереднього та планового року по закінченні першого
півріччя 2014 року.
Таблиця 3 Прогнозний
баланс ТОВ "ХХХХХХХХХХ" на 2014 рік
|
Показник
|
2013
|
База
|
2014
|
Примітки
|
|
Основні
засоби
|
10,7
|
×
1,1
|
11,8
|
|
|
Запаси
|
4102,8
|
×
1,1
|
4513,1
|
|
|
Дебітори
|
82,0
|
×
1,1
|
90,2
|
|
|
Грошові
кошти
|
1771,4
|
×
1,1
|
1948,5
|
|
|
Поточні
активи, всього
|
5956,2
|
|
6551,8
|
|
|
Валові
активи
|
5966,9
|
|
6563,6
|
|
|
Капітал
|
10,0
|
|
10,0
|
|
|
Нерозподілені
прибутки
|
5916,7
|
|
6509,4
|
|
|
Поточні
пасиви
|
5926,7
|
|
6519,4
|
|
|
Кредитори
|
40,2
|
×
1,1
|
44,2
|
|
|
Валові
пасиви
|
59966,7
|
|
6563,6
|
|
4.
Управління основним капіталом підприємства
Основний капітал має велике значення
в діяльності підприємства, оскільки він визначає рівень виробництва та
реалізації продукції, та є основою конкурентоздатності суб'єкта господарювання
у довгостроковому плані.
Основний капітал підприємства складається з наступних елементів:
- основні засоби;
- нематеріальні активи;
довгострокові фінансові інвестиції.
Основні фонди - це частина засобів
виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року,
зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою
вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.
Товариство станом на 31 грудня 2013 р. має у
своєму розпорядженні основні засоби лише у виді обчислювальної техніки, тому
решта елементів розглядатися не буде.
З метою вивчення стану основних засобів
підприємство розраховує коефіцієнти зносу і придатності, що характеризують,
відповідно, частку зношеної частини основних засобів.
Важливе значення для оцінки стану засобів праці
мають показники руху основних засобів: коефіцієнти оновлення і вибуття.
Оскільки в період, що аналізується, на підприємстві не відбувався рух основних
засобів, ці показники не розраховувались.
Для характеристики руху основних фондів на
підприємстві використовують такі показники:
. Коефіцієнт зносу (Кзн): -
визначається як відношення суми зносу основних фондів до їхньої первісної
вартості. Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що
її списано на витрати виробництва в попередніх періодах.
Кзн = З/ОФП (4.1)
де З - сума зносу основних фондів;
ОФП - первісна вартість основних
фондів на початок періоду.
На початок періоду Кзн = 1,6 ÷ 3,0 = 0,53.
На кінець періоду Кзн = 3,4 ÷ 3,2 = 1,06.
. Коефіцієнт придатності Кприд -
визначається відношенням основних фондів до їх первісної вартості на кінець
року. Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для
експлуатації в процесі господарської діяльності.
Кприд = ОФЗ/ОФП
(4.2)
де ОФ3 - залишкова вартість основних
фондів;
ОФП - початкова вартість основних
фондів.
Якщо первісна вартість основних засобів зросла на
3,2 тис. грн., то знос їх за час експлуатації збільшився на 1,8 тис. грн. Це
призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних
засобів на 1,51 %, що свідчить про погіршання їх технічного стану.
. Коефіцієнт вибуття - відношення обсягу вибуття
основних фондів до їхньої наявності на початок року. Коефіцієнт вибуття
основнихфондів характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів зі
сфери виробництва.
Квиб = ОФВ/ОФП
(4.3)
де ОФВ - вартість основних фондів, які
вибули;
ОФП - вартість основних виробничих
фондів на початок періоду.
Оскільки вибуття основних фондів з виробничої
сфери в ТОВ "ХХХХХХХХХХ" не відбувалося, розраховувати даний
коефіцієнт недоцільно.
. Коефіцієнт оновлення - відношення абсолютної
суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року. Коефіцієнт
оновлення основних фондів характеризує інтенсивність уведення в дію нових
основних фондів. Розраховується за формулою:
Кон = ОФо/ОФк
(4.4)
де ОФо - вартість введених основних
фондів за звітний рік;
ОФк - загальна вартість основних
виробничих фондів на кінець року.
Кон = 3,2 ÷ 6,2 = 0,56
Частка введених основних засобів за визначений
період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного року складає
0,56.
Дані, що характеризують стан основних засобів на
підприємстві, наведено у таблиці 4.
Таблиця 4 Стан основних засобів ТОВ
"ХХХХХХХХХХ" за 2011-2013 роки
|
Показник
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
|
Основні
засоби (первісна вартість), тис. грн.
|
191,7
|
-
|
191,7
|
-
|
191,7
|
-
|
|
Основні
засоби (залишкова вартість), тис. грн.
|
41,0
|
-
|
21,3
|
-
|
10,7
|
-
|
|
Знос
|
150,7
|
-
|
170,4
|
-
|
181,0
|
-
|
|
Коефіцієнт
зносу
|
-
|
78,6
|
-
|
88,8
|
-
|
94,4
|
|
Коефіцієнт
придатності
|
-
|
21,4
|
-
|
11,2
|
-
|
5,6
|
Збільшення коефіцієнта зносу означає погіршення
стану основних засобів, що є досить несприятливим для забезпечення основної
діяльності, коефіцієнт придатності на кінець 2013 року значно знизився і склав
близько 6%.
Оновлення основних фондів не здійснювалось.
5.
Управління оборотним капіталом підприємства
Фінансовий стан підприємства значною мірою
залежить від наявності та ефективності використання оборотних коштів. Оборотні
кошти (оборотний капітал) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і
фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації
продукції та отримання прибутку. До оборотних активів належать: запаси,
дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх
еквіваленти, витрати майбутніх періодів тощо. Вони перебувають у постійному
русі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та
готової продукції.
Забезпеченість підприємства оборотним капіталом є
одним з головних чинників стабільності його поточної діяльності. При цьому, склад
і величина оборотного капіталу постійно змінюються.
Особлива увага при вивченні стану і структури
оборотних активів підприємства приділяється аналізу стану запасів і витрат,
аналізу розрахунків з дебіторами і аналізу руху грошових коштів.
В таблиці 5 наводиться аналіз структури і
динаміки оборотних активів.
Як випливає з таблиці 5, найбільшу питому вагу в
структурі оборотних активів підприємства має готова продукція (63,39% на кінець
2013 року). На виробничі запаси припадає 5,49% і на грошові кошти - 29,74%.
Дебіторська заборгованість склала лише 1,38%.
Недостатність джерел формування оборотних коштів
призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових
ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє
створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню
оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове
й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.
Таблиця 5 Аналіз структури оборотних активів ТОВ
"ХХХХХ" за 2011-2013 рр.
|
Показник
|
2011
|
2012
|
2013
|
Відхилення
|
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
2012 до
2011
|
2013 до
2012
|
|
|
|
|
|
|
|
тис.
грн.
|
%
|
тис.
грн.
|
%
|
|
Запаси
|
547,6
|
9,87
|
351,1
|
6,47
|
327,1
|
5,49
|
-196,5
|
-3,4
|
-24
|
-0,98
|
|
Готова
продукція
|
3217,5
|
58,0
|
3464,9
|
63,79
|
3775,7
|
63,39
|
247,4
|
5,79
|
310,8
|
-0,4
|
|
Дебіторська
заборгованість
|
46,4
|
0,83
|
195,2
|
3,59
|
82,0
|
1,38
|
148,8
|
2,76
|
-113,2
|
-2,21
|
|
Грошові
кошти
|
1736,6
|
31,3
|
1420,5
|
26,15
|
1771,4
|
29,74
|
-316,1
|
-5,15
|
350,9
|
3,59
|
5548,1
|
100,0
|
5431,7
|
100,0
|
5956,2
|
100,0
|
-116,4
|
0
|
524,5
|
0
|
Аналізуючи оборотний капітал, важливо визначити
якість його використання, яка характеризується показниками оборотності
оборотних активів. В таблиці 6 проаналізовані показники оборотності оборотних
коштів ТОВ "ХХХХХ" за 2011-2013 рр.
Як видно з розрахунків, оборотність оборотних
коштів загалом погіршилася: кількість оборотів за рік знизилася, період одного
обороту зріс. Насамперед це стосується дебіторської заборгованості - її
оборотність за два роки погіршилась, тривалість погашення дебіторської
заборгованості збільшилась майже у чотири рази.
Зростання цього показника свідчить про зниження
ліквідності підприємства.
Оборотність по окремим складовим запасів за
період, що аналізується, також погіршилась, кількість виробничих запасів і
готової продукції залишається значною і не реалізовується.
Причиною погіршення стану є відсутність змін у
кількості та структурі оборотних коштів та значне скорочення обсягів реалізації
у 2013 році. Незначне покращення оборотності дебіторської заборгованості в 2013
році пояснюється виключно великими темпами зменшення останньої.
Для покращення стану дебіторської заборгованості
на підприємстві необхідно виконати низку заходів:
здійснювати ретельний контроль за станом
розрахунків з покупцями;
розширити коло споживачів з метою зменшення
ризику несплати великою кількістю покупців;
стежити за виконанням співвідношенням
дебіторської і кредиторської заборгованості;
розробити систему надання знижок з договірної
ціни продукції та послуг.
Таблиця 6 Аналіз оборотності оборотних коштів ТОВ
"ХХХХХ" за 2011-2013 рр.
|
Показник
|
Роки
|
Відхилення
(+, - )
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
2012 до
2011
|
2013 до
2012
|
|
Оборотність
оборотних коштів
|
0,49
|
0,46
|
0,33
|
-0,03
|
-0,13
|
|
Період
обігу оборотних коштів, днів
|
745
|
793
|
1106
|
48
|
313
|
|
Оборотність
виробничих запасів
|
4,38
|
5,60
|
5,58
|
1,22
|
-0,02
|
|
Період
обігу виробничих запасів, днів
|
83
|
65
|
65
|
-18
|
0
|
|
Оборотність
всіх запасів
|
0,64
|
0,66
|
0,48
|
0,02
|
-0,18
|
|
Період
обігу всіх запасів, днів
|
570
|
553
|
760
|
-17
|
207
|
|
Оборотність
дебіторської заборгованості
|
53,54
|
20,82
|
13,65
|
-32,72
|
-7,17
|
|
Тривалість
погашення дебіторської заборгованості
|
6,82
|
17,53
|
26,73
|
10,71
|
9,2
|
6.
Оцінка фінансового стану підприємства та перспективи його зміцнення
Причини збільшення чи зменшення майна
підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування.
Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і
позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває
сутність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів,
з однієї сторони, свідчать про загрозу фінансової нестабільності підприємства і
збільшення рівня фінансового ризику, а з іншої - про активний перерозподіл (в
умовах інфляції та невиконання в строк фінансових зобов'язань) прибутку від
кредитів по відношенню до підприємства-боржника.
Для оцінки фінансового
стану підприємства використовують систему показників, яка характеризує зміни:
структури капіталу за
його розміщенням і джерелами утворення;
ефективного використання
капіталу;
платоспроможності і
кредитоспроможності підприємства;
фінансової стійкості;
рівня прибутковості
(рентабельності) підприємства.
Оцінка фінансового стану складається з двох
основних складових:
аналіз ліквідності підприємства;
аналіз фінансової стійкості.
Аналіз ліквідності підприємства слід почати з
групування активів залежно від ступеня їх ліквідності, тобто швидкості
перетворення на грошові кошти, на 4 групи. Активи балансу, об’єднані за
ступенем їх ліквідності, наведені у таблиці 7.
Таблиця 7 Статті активу балансу, об’єднані за
ступенем їх ліквідності ТОВ "ХХХХХ" за 2011-2013 роки
|
Групи
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
(А1)
Найбільш ліквідні активи
|
1736,6
|
1420,5
|
1771,4
|
|
(А2)
Активи, що швидко реалізуються
|
46,4
|
195,2
|
82,0
|
|
(А3)
Активи, що повільно реалізовуються
|
3765,1
|
3816,0
|
4102,8
|
|
(А4)
Важкореалізовані активи
|
41,0
|
21,3
|
10,7
|
|
Усього
активів
|
5589,1
|
5453
|
5966,9
|
Пасиви балансу групуються за ступенем
терміновості їх оплати таким чином.
Таблиця 8 Статті пасиву балансу, згруповані за
ступенем терміновості їх оплати, ТОВ "ХХХХХ" за 2011-2013 роки
|
Групи
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
(П1)
Поточні зобов’язання
|
142,0
|
30,4
|
40,2
|
|
(П2)
Короткострокові пасиви
|
-
|
-
|
-
|
|
(П3)
Довгострокові пасиви
|
-
|
-
|
-
|
|
(П4)
Постійні пасиви
|
-
|
-
|
-
|
|
Усього
пасивів
|
142,0
|
30,4
|
40,2
|
Із зведених даних бачимо, що найбільша питома
вага у складі активів належить активам третьої групи, повільно ліквідним.
Пасиви складені лише з поточних зобов’язань.
Зараз можемо розрахувати коефіцієнт ліквідності
балансу. Для цього розрахуємо питому вагу кожної групи балансу.
Коефіцієнт ліквідності балансу у 2011 році склав
21,7%, у 2012 - 100%, у 2013 році він знизився до 83,3%.
Якщо порівняти підсумки за групами активів і
пасивів, можна зробити висновок про те, що баланс підприємства вважається
абсолютно ліквідним, бо виконуються такі умови:
найбільш ліквідні активи перекривають найбільш
термінові зобов’язання;
швидко реалізовані активи перекривають
короткострокові пасиви;
активи, що повільно реалізовуються, перекривають
довгострокові пасиви;
постійні пасиви перекриваються важкореалізованими
активами.
Виконання перших трьох умов свідчить про те, що
поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання. У цьому випадку обов’язково
виконується остання умова, яка свідчить про наявність у підприємства власних
оборотних коштів, дотримання мінімальних умов фінансової стійкості.
Результати аналізу використовують для визначення
коефіцієнтів ліквідності, значення яких по роках наведені у таблиці 9.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш
жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової
заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. У нашому випадку
цей показник значно вищий за нормативний 0,2, що свідчить про високу
ліквідність підприємства.
Розраховані коефіцієнти показали задовільний
рівень ліквідності за всіма показниками: Величина коефіцієнту покриття
(платоспроможності) залежить від обіговості оборотних коштів, тривалості
виробничого циклу, структури запасів і витрат. З аналізу оборотності оборотних
активів бачимо, що ці фактори покращилися у 2012 році, тому і значення
коефіцієнту найвищий свій рівень 178,7 мало у 2012 році при вимогах нормативу 2
та більше.
Таблиця 9 Коефіцієнти ліквідності і
платоспроможності ТОВ "ХХХХХХХХХ" за 2011-2013 рр.
|
Показник
|
Роки
|
Відхилення
(+, - )
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
2012 до
2011
|
2013 до
2012
|
|
Загальний
коефіцієнт покриття (платоспроможності)
|
39,1
|
178,7
|
148,2
|
139,6
|
-30,5
|
|
Коефіцієнт
швидкої ліквідності
|
12,6
|
53,1
|
46,1
|
40,5
|
-7
|
|
Коефіцієнт
незалежної (забезпеченої) ліквідності
|
34,9
|
160,7
|
138,0
|
125,8
|
-22,7
|
|
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
|
12,2
|
46,7
|
44,1
|
34,5
|
-2,6
|
|
Частка
оборотних активів в загальній сумі активів
|
0,99
|
0,99
|
0,99
|
0
|
0
|
|
Частка
виробничих запасів в оборотних активах
|
0,1
|
0,06
|
0,05
|
-0,04
|
-0,01
|
Така ситуація свідчить про те, що підприємство
повністю покриває короткострокові боргові зобов’язання ліквідними активами і
має певний запас оборотних коштів.
Коефіцієнт швидкої ліквідності, який показує, яка
частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості,
покривається поточними зобов’язаннями, значно перевищує норму 0,5 кожного року,
і збільшився у 2013 році на 365% порівняно із 2011 роком. Значення цього
коефіцієнта показує, що поточні зобов’язання можуть бути погашені ліквідними
активами і активами швидкої реалізації.
Усі розраховані коефіцієнти ліквідності мають
значення вище нормативних показників, що свідчить про наявність на підприємстві
необхідного обсягу ліквідних коштів для погашення поточних зобов’язань.
Фінансовий стан - це складна, інтегрована за
багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді,
що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами,
раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для
своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та
здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому.
Однією з важливих ознак фінансового стану
підприємства є його фінансова стійкість.
Фінансова стійкість - стан розрахунків
підприємства, яке гарантує постійну його платоспроможність.
Єдиного загальновизнаного підходу до рішення
задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудови відповідних
алгоритмів немає. Відносно методів рішення цієї задачі існує два основні
підходи:
а) для оцінки фінансового стану підприємства
необхідно орієнтуватися виключно на дані про джерела фінансування, тобто на
капітал. В цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства виробляється
лише на підставі даних пасиву балансу;
б) для оцінки фінансової стійкості
підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу,
тобто просліджувати напрям використання засобів.
Ці показники можна розділити на два блоки:
) коефіцієнти капіталізації;
2) коефіцієнти покриття.
Коефіцієнти капіталізації - характеризують
фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів.
Аналіз фінансової стійкості підприємства є не м
менш важливим етапом оцінки його діяльності, ніж аналіз ліквідності.
Найповніше фінансову стійкість підприємства може
бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу.
Фінансова рівновага активів і пасивів балансу лежить в основі оцінки фінансової
стійкості підприємства. В основі аналізу фінансової стійкості підприємства
лежить балансова модель такого виду:
НА + ОА + ВМД = ВК + RP + ДО + ПЗ + ДМП
де НА - необоротні активи;
ОА - оборотні активи;
ВМД - витрати майбутніх періодів;
ВК - власний капітал;- забезпечення майбутніх
витрат і платежів;
ДО - довгострокові зобов’язання;
ПЗ - поточні зобов’язання;
ДМП - доходи майбутніх періодів;
Коефіцієнти фінансової стійкості "ТОВ
ХХХХХХХХХХ" наведено у таблиці 8.
Таблиця 10. Коефіцієнти фінансової стійкості
"ТОВ ХХХХХХХХХХ" за 2011-2013 рр.
|
Показник
|
Роки
|
Відхилення
(+, - )
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
2012 до
2011
|
2013 до
2012
|
|
Коефіцієнт
автономії (незалежності)
|
0,97
|
0,99
|
0,99
|
0,02
|
0
|
|
Коефіцієнт
фінансової стійкості
|
1,03
|
1,00
|
1,01
|
-0,03
|
0,01
|
|
Коефіцієнт
фінансової стабільності
|
38,3
|
178,4
|
147,4
|
140,1
|
-31,0
|
Як показують дані таблиці 10, коефіцієнт
автономії у 2012 році трохи збільшився, і залишився на рівні 0,99 у 2013.
Перевищуючи на 0,49 нормативний рівень 0,5. Його значення показує, що майно
підприємства на 99% сформовано за рахунок власних коштів, тобто підприємство
може повністю погасити всі свої борги, реалізовуючи майно, сформоване за
рахунок власних джерел.
Коефіцієнт фінансової стійкості, що показує
співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність
підприємства. залишався на рівні, близькому до 1, що знаходиться у межах
нормативу. Це свідчить про те, що частка стабільних джерел фінансування
обігових коштів для погашення боргів господарства не змінилася.
Значення коефіцієнта фінансової стабільності
(фінансування) за нормативом має бути більше за одиницю. Протягом періоду, що
аналізується, цей показник змінювався у 2012 році на 140,1 пункту, зменшився на
31,4 у 2012 році, але був вищим за встановлений критерій, що показує незначну
суму залучених підприємством коштів у розрахунку на 1 гривню власних.
Зробивши розрахунки, слід зазначити, що
підприємство є стабільним. незалежним від своїх поточних зобов’язань перед
постачальниками та бюджетом, про що свідчить коефіцієнт автономії
(незалежності). Підприємство має високу платоспроможність і можливість вчасно
погасити свої борги.
Аналізуючи викладене, можна зробити висновок про
те, що господарство має нормальну фінансову стійкість, в результаті
господарської діяльності у 2012 році покращились показники фінансової стійкості
та ліквідності, у 2013 році показники погіршились, але залишились у межах
встановлених критеріїв.
Підприємство є рентабельним та отримує прибутки,
ефективно використовує основні та оборотні засоби.
Для покращення діяльності підприємству необхідно
перш за все, провести аналіз дебіторів, особливо тих, хто розраховується
несвоєчасно. Для цього можна запропонувати визначити склад дебіторів з
урахуванням їх репутації та платоспроможності, обмежити розмір дебіторської
заборгованості в розрахунку на одного клієнта, забезпечити покриття
дебіторської заборгованості шляхом страхування. Це дозволить повернути власні
кошти підприємства, і, таким чином не збільшувати суму позичкових коштів,
особливо кредиторської заборгованості.
Крім того, необхідно провести реструктуризацію
активів підприємства шляхом реалізації зайвих запасів, які не використовуються
в виробничому процесі. Це дозволить вивільнити з обігу значну частину власних
фінансових ресурсів і направити їх на розвиток діяльності підприємства, що в
подальшому позитивно вплине на його прибутковість та стабільність фінансового
стану.
Коефіцієнти капіталізації - характеризують
фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів.
Нормальною вважається ситуація, при якій
коефіцієнт маневреності в динаміці трохи збільшується.
Потім коефіцієнти капіталізації зводяться в
таблицю, визначається їх відхилення і робиться висновок про зміну фінансовій
стійкості підприємства за аналізований період.
Чим вище рівень першого показника і нижче другого
і третього, тим стійкіше фінансове положення підприємства. На аналізованому
підприємстві протягом звітного періоду коефіцієнт фінансової автономії
підприємства знизився на 32 % і на 8,15 % зріс показник залежності підприємства
від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Така динаміка показників є негативною
тенденцією.
На кожну гривню власних коштів підприємства на
початок звітного періоду приходилося 1,45 гривень залучених коштів, на кінець
звітного періоду - 9,6 гривень. Це ще раз підтверджує досить низький рівень
фінансової стійкості підприємства.
Таблиця 11. Розрахунок коефіцієнтів капіталізації
ТОВ "ХХХХХХХХХХ" у 2013 р.
|
Показники
|
Рівень
показника
|
|
на
початок року
|
на кінець
року
|
відхилення
|
|
1.
Коефіцієнт фінансової автономії
|
0,41
|
0,09
|
-0,32
|
|
2.
Коефіцієнт фінансової залежності
|
2,45
|
10,6
|
8,15
|
|
3.
Коефіцієнт фінансового ризику
|
1,45
|
9,6
|
8,15
|
|
4.
Коэффициент маневреності власного капіталу
|
5100
|
-1800
|
-3300
|
Коефіцієнти покриття характеризують фінансову
стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел
залучених коштів, а саме:
Коефіцієнт структури покриття довгострокових
вкладень (Кп. д. в.).
Кп. д. в. = Довгострокові пасиви /
Необоротні активи (6.7)
на початок періоду Кп. д. в. = 0 ÷ 1400 = 0
на кінець періоду Кп. д. в. = 0 ÷ 2800 = 0
На аналізованому мною підприємстві за звітний
період всі необоротні активи були профінансовані за рахунок власних коштів.
Одним із напрямків покращення фінансового стану
підприємства є запровадження заходів щодо прискорення обертання капіталу в
поточних активах.
Фінансовий стан підприємства - це сутнісна
характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та
потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування
фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в
майбутньому.
Мета, яка полягає у пошуку та використанні шляхів
удосконалення фінансового стану, - забезпечення зростання ринкової вартості підприємства
в довгостроковому періоді.
Головним завданням є виявлення шляхів
удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів
підприємства - явних та прихованих.
Пошук резервів, які можуть бути використані для
покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного
аналізу всіх складових його діяльності.
Удосконалення фінансового стану підприємства
можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків.
Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:
) збільшення виручки від реалізації;
2) рефінансування дебіторської
заборгованості.
Скорочення вихідних грошових потоків можливе за
рахунок:
) зниження витрат, які відносяться на
собівартість продукції;
2) зниження витрат, які покривають за
рахунок прибутку.
Основним заходом покращення фінансового стану є
збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації
залежить від:
) обсягів реалізації продукції;
2) ціни одиниці продукції, що реалізується.
Щоб збільшити обсяги реалізації, треба
максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут
можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок
покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для
всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів
залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії
маркетингу.
Отже, удосконалення фінансового стану
підприємства можливе шляхом підвищення результативності розміщення та
використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток
виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів,
при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.
7.
Фінансове планування діяльності підприємства
Планування й прогнозування є необхідними й
важливими складовими елементами системи управління процесами формування та
використання фінансових ресурсів на підприємстві.
Необхідність використання в практиці управління
підприємством системи фінансових планів не викликає сумніву. Однак для ТОВ
"ХХХХХХХХХХ", як і для більшості підприємств, цілісна система планів
ще не стала невід’ємною частиною організації фінансового менеджменту.
Стратегічне фінансове планування в Товаристві
повинно реалізовуватись у вигляді сукупності інвестиційних програм та проектів
підприємства.
Середньострокове фінансове планування
підприємства повинно реалізовуватись в рамках бізнес-плану.
Детально розроблений оперативний план
підприємства збільшує його шанси на успішну реалізацію як стратегічної мети,
так і окремих фінансових завдань, сформульованих у стратегічному чи
бізнес-плані.
Як би на підприємстві була запроваджена система
фінансового планування, вона дозволила би:
оптимізувати фінансові відносини підприємства з
діловими партнерами у плановому періоді;
стабілізувати фінансове забезпечення основної,
операційної та іншої звичайної діяльності підприємства;
визначити способи ефективного інвестування
капіталу підприємства у плановому періоді;
забезпечити раціональне використання
матеріально-технічних і фінансових ресурсів підприємства у плановому періоді;
контролювати організацію поточних розрахунків і
використання платіжних засобів підприємства.
У попередні періоди в Товаристві була здійснена
спроба створення системи стратегічного та оперативного фінансового планування,
яка виявилась невдалою через:
відсутність чіткої
системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу,
необхідність тривалих процедур їх узгодження, які призвели до того, що добре
опрацьований план став непотрібним, бо спізнився до планового терміну;
відсутність чітких
внутрішніх стандартів формування фінансових планів, яка зробила плани
"непрозорими" для керівництва;
відрив довгострокових
фінансових планів від короткострокових.
Впровадження системи
фінансового планування діяльності підприємства надасть змогу забезпечити повну
мобілізацію внутрішніх резервів підприємства, які необхідні для досягнення
запланованих виробничих показників, аналізувати і планувати динаміку структури
фінансових ресурсів за джерелами їх формування.
Слід зазначити, що
комплексне фінансове планування потребує фахового підходу. У процесі розробки
плану і контролю за ходом його виконання у полі зору фінансиста повинна бути
вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства.
Першочерговим його
завданням має бути забезпечення фінансової стабільності суб'єкта господарювання
шляхом максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення
кругообігу виробничих фондів, підвищення фондовіддачі і рентабельності активів,
забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас фінансовий
менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентів
підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий стан
підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб забезпечити
фінансову стійкість і конкурентоспроможність.
8.
Розвиток діяльності підприємства
Розвиток підприємства означає якісні зміни та
оновлення його господарської системи та організаційної структури, підвищення
ефективності функціонування на основі вдосконалення техніки, технології та
організації праці у всіх структурних підрозділах, підвищення якості продукції
та послуг, що ним надаються. Ці зміни головним чином впливають на отримання
прибутку підприємства.
Резерви зростання прибутку це кількісно вимірні
можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції,
зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні
реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції.
Основними джерелами
резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції
(послуг), зниження її собівартості, підвищення якості продукції (послуг),
реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д.
Рисунок 1 - Основні джерела збільшення суми
прибутку
При підрахунку резервів зростання прибутку за
рахунок можливого зростання об'єму реалізації використовуються результати
аналізу випуску і реалізації продукції (послуг).
Сума резерву зростання прибутку за рахунок
збільшення об'єму реалізації продукції (послуг) розраховується за формулою:
, (8.1)
де 
- резерв зростання прибутку за рахунок
збільшення об'єму продукції (послуг), грн.;
- сума прибутку на одиницю i-й продукції (послуг), грн.;
- кількість додатково реалізованої продукції (послуг) в
натуральних одиницях виміру.
Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції,
сума резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається
за формулою:
, (8.2)
де 
- потенційно можливе збільшення об'єму
реалізованої продукції (послуг), грн.;
- фактичний прибуток від реалізації продукції (послуг), грн.;
- фактичний об'єм реалізованої продукції (послуг), грн.
Розрахунок можливого об'єму продажів, встановленого за
результатами маркетингових досліджень відповідними органами підприємства з
урахуванням існуючого темпу приросту та можливостей підприємства дозволив
спрогнозувати збільшення доходу від реалізації продукції та послуг ПП
"Транс - ПХМ" на 10 % в наступному році.
Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення
об'єму реалізації продукції (послуг) товариства за формулою (8.2).
Маємо:
,
,
,
Таким чином, збільшивши об'єм реалізації продукції (послуг)
на 10 % підприємство, що розглядається нами, збільшить свій прибуток на 3400
грн.
Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за
рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. В цьому
випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу
порівняння. Такою базою можуть виступати рівні використовування окремих видів
виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових
підприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі;
фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн та ін.
При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів
їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх
потенційною величиною:
, (8.3)
- фактичний рівень використовування i-го виду виробничих
ресурсів;
- потенційний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів;
Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву
зниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування:
, (8.4)
де 
- загальна величина резерву зниження
собівартості продукції;
- резерв зниження собівартості по i-му виду виробничих ресурсів;
Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартості продукції
і визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву зростання
прибутку проводиться за формулою:
, (8.5)
де 
- резерв збільшення прибутку за рахунок
зниження собівартості продукції, грн.;
- потенційно можливе зниження витрат на гривню реалізованої
продукції;
- фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що
вивчається;
- можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн.
Сучасні умови
господарювання характеризуються нестабільністю бізнес-середовища, постійною зміною
великої кількості факторів (чинників), що впливають на діяльність підприємств,
дестабілізують її та, як наслідок, у кінцевому результаті призводять до
банкрутства. Його рівень, який постійно зростає, закликає науковців до пошуку
шляхів вирішення цієї проблеми як на рівні держава, так і конкретного
підприємства, адже прогнозування та визначення ймовірності банкрутства стає
вкрай необхідним для завчасного попередження та подолання кризових явищ на
підприємстві.
Для аналізу фінансового стану при можливому визнанні
підприємства банкрутом можна використати методику, яка передбачає розрахунок
таких параметрів таблиці 12.
Таблиця 12 Методики визначення банкрутства
підприємства
|
Показник
|
Нормативне
значення
|
Роки
|
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
Коефіцієнт
покриття
|
менше 1
|
1,4109
|
1,4001
|
1,3873
|
|
Коефіцієнт
забезпечення власними коштами
|
менше
0,1
|
0,1589
|
0,1571
|
0,0506
|
|
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності
|
менше
0,2
|
0,0240
|
0,0246
|
0,0533
|
Згідно з цією методикою структура балансу
підприємства визначається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним якщо:
- значення коефіцієнта
покриття (Кп) менше за 1;
- значення коефіцієнта
забезпечення власними коштами (Кз. вк.) менше за 0,1;
- значення коефіцієнта
абсолютної ліквідності (Кал) менше за 0,2.
Згідно з даною методикою підприємство можна
визнати частково неплатоспроможним. Фінансовий стан підприємства у 2013 р.
погіршився. Коефіцієнт покриття показника залишається в межах нормативного
значення, але у 2013 р. відбулося зниження показника. Так як коефіцієнт
відповідає нормативному значенню, це означає, що у підприємства достатня
кількість обігових коштів для погашення своїх поточних зобов’язань протягом
року і підприємство вважається платоспроможним.
Коефіцієнт забезпечення власними грошовими
коштами знизився за межі нормативу і становить 0,0506. Зниження коефіцієнта
свідчить про нестачу власних коштів і прирівняних до них джерел для покриття
наявних оборотних активів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2012 р. та
2013 р. збільшився в порівняння з 2011р. Рівень коефіцієнта свідчить про те,
яку частину короткострокових зобов’язань може бути погашено за рахунок наявної
готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів. Звідси
ясно, що підприємство, яке аналізується, має низьку гарантію погашення боргів
наявною готівкою. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути
завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і
відплив коштів за обсягом і термінами.
В зарубіжних країнах одним з методів
прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Зміст цього
аналізу полягає в тому, що за допомогою математико-статистичних методів
будується функція та розраховується інтегральний показник, на основі якого
можна з великою часткою ймовірності передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.
Найбільш відомими є моделі відомих західних економістів: Альтмана, Ліса,
Таффлера, Тишоу, Спрінгейта та ін.
Значення ймовірності банкрутства за моделлю
Альтмана наведені у таблиці 12.
Таблиця 12 Значення ймовірності банкрутства за
моделлю Альтмана:
|
Значення
"Z"
|
Ймовірність
банкрутства
|
|
до 1,8
|
висока
|
|
1,8-2,67
|
можлива
|
|
2.68 -
2.99
|
низька
|
|
3.00 і
вище
|
дуже
низька
|
= 0,012 × Х1+0,014
× Х2+0,033 × Х3+0,006
× Х4+0,999 × Х5
(8.1)
Х1 - ліквідність - Ф1 260/280
Х2 - прибутковість - Ф2 220 (225) /Ф1
640
Х3 - рентабельність - Ф2 035/Ф1 280
Х4 - фінансова стійкість - Ф1 300/Ф1
620
Х5 - оборотність - Ф2 010/Ф1 280
Розрахуємо ймовірність банкрутства для ТОВ
"ХХХХХХХХХХ" за моделлю Альтмана (таблиця 13).
Таблиця 13. Ймовірність банкрутства за моделлю
Альтмана для ТОВ "ХХХХХХХХХХ" у 2011-2013 рр.
|
Роки
|
Х1
|
Х2
|
Х3
|
Х4
|
Х5
|
Z
|
|
2011
|
0,0063
|
0,0020
|
0,1502
|
0,0030
|
5,5175
|
5,6791
|
|
2012
|
0,0062
|
0,0026
|
0,1605
|
0,0029
|
5,8145
|
5,9866
|
|
2013
|
0,0059
|
0,0017
|
0,1426
|
0,0023
|
5,1655
|
5,3180
|
Оцінимо ймовірність банкрутства за даними фінансової
звітності за допомогою універсальної дискримінантної функції (таблиця 14):
= 1,5Х1 + 0,08Х2
+10X3 + 5Х4 + 0,3Х5 + 0,1Х6 (8.2)
Х1 - (Ф2 010-Ф2 260) /Ф1 260
Х2 - Ф1 280/Ф1620
Х3 - Ф2 220/Ф1 280
Х4 - Ф2 220/Ф2 010
Х5 - Ф1 (100+120+130+140) / Ф2 035
Х6 - Ф2 035/Ф1 280
Якщо Z > 2 - підприємство є фінансове стійким,
і йому не загрожує банкрутство;
при 1 < Z <2 - у підприємства порушено
фінансову рівновагу (фінансову стійкість), але йому не загрожує банкрутство за
умови переходу на антикризове управління;
при 0 < Z < 1 - підприємству загрожує
банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;
при Z < 0 - підприємство є напівбанкрутом.
Таблиця 14. Ймовірність банкрутства за допомогою
універсальної дискримінантної функції для ТОВ "ХХХХХХХХХХ" у
2011-2013 рр.
|
Роки
|
Х1
|
Х2
|
Х3
|
Х4
|
Х5
|
X6
|
Z
|
|
2011
|
15,4794
|
0,2135
|
1,4596
|
0,1321
|
0,0182
|
0,4551
|
17,7579
|
|
2012
|
16,5992
|
0,2158
|
1,8684
|
0,1605
|
0,0178
|
0,4863
|
19,3480
|
|
2013
|
15,5927
|
0,2267
|
1,2162
|
0,1176
|
0,0153
|
0,4321
|
17,6006
|
Ймовірність банкрутства товариства за
універсальною дискримінантною функцією свідчить, що підприємство є фінансове
стійким, і йому не загрожує банкрутство.
Отже, при розгляді деяких методик банкрутства за
допомогою використання дискримінаційних функцій, було визначено за допомогою
універсальної дискримінантної функції та моделі Альтмана, що загрози
банкрутства товариства на сьогоднішній день не існує.
Висновки
В результаті проведеного аналізу можна зробити
наступні висновки.
Проблеми ефективного управління фінансовим станом
стоять перед ТОВ "ХХХХХХХХХХ" і потребують оперативного вирішення.
Для цього слід виробити універсальний підхід до управління з урахуванням
індивідуальних особливостей діяльності підприємства. Такий підхід має
ґрунтуватися на об’єктивних закономірностях функціонування й розвитку економічних
систем, ураховувати вплив зовнішніх і внутрішніх чинників, особливості
діяльності підприємства.
Для визначення найважливіших напрямків підвищення
економічної ефективності виробництва перш за все необхідно сформулювати
критерії та показники його ефективності.
За своєчасної розробки та впровадження заходів,
спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді,
Товариство зможе збільшити свій майновий потенціал, підвищити платоспроможність
та прибутковість. Попередження появи негативних кризових явищ на підприємстві є
можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу
інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства
до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися
за результатами систематичного оцінювання фінансового стану підприємства.
Для вдосконалення оцінки фінансового стану
підприємства ТОВ "ХХХХХХХХХХ" необхідно вирішити наступні завдання:
обґрунтувати доцільність обчислення окремих
показників оцінки фінансового стану підприємств;
визначити оптимальний комплекс показників оцінки
фінансового стану підприємства та їх нормативні значення;
оптимізувати склад коефіцієнтів, а також уточнити
алгоритм розрахунку показників, які пропонується групувати за напрямами оцінювання:
майнового стану; ліквідності активів та платоспроможності підприємства;
фінансової незалежності та структури капіталу; прибутковості; ділової
активності; ринкової активності підприємства;
уточнити нормативні значення коефіцієнтів
покриття, швидкої ліквідності, автономії, ресурсовіддачі, фондовіддачі,
оборотності матеріальних запасів, рентабельності продукції, які повинні
використовуватися для оцінки фінансового стану підприємства.
Інформація фінансової звітності повинна
оцінюватись з точки зору її достовірності. Щоб впевнитись в її об'єктивності
необхідно врахувати методи викривлення фінансової інформації і ті наслідки, які
вони несуть для потенційних користувачів даної інформації. Тому в процесі
складання попередньої оцінки фінансового стану підприємства по даних фінансової
звітності слід звернути увагу на відповідність показників звітних форм,
загальні зміни валюти балансу, причини їх зміни; зміни основних складових
власного і позичкового капіталу, і в наслідок цього структури пасиву.
Всі показники фінансового стану підприємства
перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний
фінансовий стан підприємства можна тільки на підставі використання належного
комплексу показників з урахуванням впливу на них факторів фінансового характеру,
а також можливих політичних або загальноекономічних змін, перебудови
організаційної структури підприємства, зміни форми власності.
Список
використаних джерел
1. Вовк В. Ліквідність та платоспроможність: економічна суть та
експертна оцінка / В. Вовк, О. Бугай // Галицький економічний вісник. - 2011. -
№3 (32). - с.169-173.
. Городня Т.А. Аналіз фінансового стану та вдосконалення контролю
за фінансовими показниками підприємства / Т.А. Городня // Науковий вісник НЛТУ
України. - 2010. - С.328.
. Данілов О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і
відповідях. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 256 с.
. Євтух О.Т., Євтух О.О. Фінансовий менеджмент для магістрів і не
тільки. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 456 с.
. Іваненко В.М., ГорбатюкМ.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз:
навчально-мет. посібник. - К.: КНЕУ, 2008. - 176 с.
6.
Коркуна Д.М. Фінансове прогнозування, як основа фінансових планів підприємства
/ Д.М. Коркуна // Конференція Львівського національного університету ім. І.
Франка. - 2008. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"727887.files/image026.gif">
