Економічна ефективність свинарства і шляхи її підвищення
ВСТУП
У розв'язанні проблем збільшення виробництва м'яса надзвичайно значення має свинарство. Основною продукцією свинарства м'ясо і сало. Свинина використовується у свіжому вигляді як висококалорійний продукт харчування населення, а також як сировина для виробництва бекону, шинки, ковбас, сосисок і різних консервів. Шкури, щетину та інші відходи від забою свиней використовують як сировину для легкої промисловості. Вихід м'яса і сала при забої свиней досить високий і становить 70-80% живої маси.
У м'ясному балансі України свинина займає друге місце після яловичини (близько 34%), а у світовому виробництві м'яса частка її становить майже 40%. В більшості країн Європи питома вага свинини досягає 50%, а в Данії, Угорщині та Китаї - 80%., що свідчить про важливу роль свинарства в організації раціонального харчування населення.
Такі біологічні особливості свиней, як висока плодючість, короткий ембріональний період розвитку, скороспілість, всеїдність, добра окупність кормів, зумовлюють значні економічні переваги свинарства. Свинні здатні народжувати 10-12 поросят за опорос, досягати живої маси 100 кг за шість- сім місяців з витратою на 1кг приросту до 4кг корму. Від свиноматки можна одержати за рік 2,0-2,5 т свинини забійною масою до 70% живої маси.
За період з 1990р. по 2012 р. поголів'я свиней у всіх категоріях господарств зменшилося в 2,6 рази, а в сільськогосподарських підприємствах 3,9 рази. Відповідно зменшилися і обсяги виробництва свинини (в забійній вазі) за відповідний період в усіх категоріях господарств 2,2 рази, як наслідок виробництво свинини на 100 га ріллі зменшилося на 24,9ц, або в 2,1 рази, а на одну особу населення на 15,0 кг, або практично в 2 рази (табл 1.)[16, с. 291]
Таблиця 1.
Розвиток свинарства в Україні (всі категорії господарств)
РікПоголів'я свинейВиробництво свинини (в забійній масі)усього, млн гол.В т.ч. в с.-г. підприємствахусього, тис. тна 100 га ріллі, цна одну особу населення, кг199019,414,1157647,230,420007,72,467621,513,820057,12,649416,010,520068Д3,352617,111,320077,02,963520,513,620086,52,759018,812,820097,63,352616,811,520107,93,763120,113,820117,43,3704,422,515,420127,63,6700,822,315,4
Забезпечення населення продовольством безпосередньо залежить від рівня виробництва продуктів харчування, особливо тваринного походження. Якщо в 1990 р. з розрахунку на одну особу населення в Україні було вироблено свинини 30,4 кг, то в 2012 р. - тільки 15,4 кг, або практично в 2 рази менше.
Загалом кризовий стан галузі спричинений низкою чинників: значна частина господарств різко зменшили, а окремі навіть припинили виробництво свинини. При цьому на частку господарств населення У загальному виробництві та реалізації свинини в забійній масі припадає майже 60%. Сталося це, головним чином, не тому, що в них значно збільшилося виробництво цієї продукції, а у звязку з стрімким скороченням поголівя і зниженням у 1,5-2 рази продуктивності свиней у сільськогосподарських підприємствах. Практично фермерські господарства також не займаються виробництвом свинини.
Виходячи з науково-обгрунтованих норм харчування рівень споживання м'яса на одну особу населення має становити 80 кг, у тому числі 32 кг свинини. Для цього необхідно утримувати в усіх категоріях господарств 1млн основних і 1,5 млн свиноматок, що перевіряються, одержувати від кожної з них у середньому за рік відповідно 14,4 та 7 поросят, вирощувати та відгодовувати молодняк до 100-110 кг, одержувати 400-500 г середньодобових приростів. Завдяки інтенсивному використанню поголів'я, поліпшенню кормової бази й удосконаленню технологічних процесів можна збільшити виробництво свинини в країні до 2,2-2,3 млн т у забійній масі.
Розміщення свинарства на території України не має регіональних обмежень і орієнтоване лише на джерела формування кормових ресурсів. Найбільше свиней утримують у господарствах Донецької, Київської, Дніпропетровської, Черкаської, Полтавської, Одеської, Вінницької Запорізької областей. Рівень розвитку свинарства у регіонах характеризується також щільністю поголів'я з розрахунку на 100 га ріллі. У 2012 р. щільність поголів'я свиней у сільськогосподарських підприємствах країни становила - 22 голови.
У господарствах України активно займаються поліпшенням породного складу свиней. Нині в Україні займаються розведенням та селекцією 15-ти порід й спеціалізованих типів свиней різного напряму продуктивності. Серед них найчисельнішою є велика біла. В господарствах розводять свиней таких порід як українська степова ряба, велика чорна та ін.
Сільськогосподарські підприємства значно відрізняються за рівнем економічної ефективності виробництва свинини. У більшості господарств свинарство ведеться при низькому рівні інтенсивності. В результаті продуктивність свиней і ефективність використання кормів залишаються низькими. В сільськогосподарських підприємствах у 2012р. середньодобовий приріст молодняку свиней збільшився до 448 г, на 1 ц приросту живої маси витрачають 5,4 ц корм, од., а на одну основну свиноматку було одержано в середньому близько 11,4 поросят.
Таблиця 2.
Економічна ефективність виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах України
Показник2005 р.2010р.2011р.2012р.Середньодобовий приріст молодняку свиней,г281375414448Середня жива маса 1 голови проданої переробним підприємствам, кг112109108108Затрати праці на 1ц приросту свиней, люд.- год.47,432,530,129,5Витрати кормів на 1ц приросту свиней, ц корм. од.9,05,95,35,4Собівартість 1ц живої маси свиней, грн819,351323,71417,61562,6Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн941,43122231364,81594,1Прибуток, збиток(-) на 1ц живої маси, грн122,08101,4-52,831,5Рівень рентабельності, збитковості (-), %14,9-7,7-3,72,0
Рівень ефективності виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах України є порівняно низьким. Водночас, збільшення середньодобового приросту свиней у 2012 р. порівняно з 2005 р. у 1,6 рази зумовило зниження трудомісткості виробництва в 1,7 рази тa витрат кормів на 1 ц приросту також в 1,7 рази. Проте підвищення собівартості 1 ц живої маси в 1,9 рази та низька ціна реалізації, яка перевищує собівартість всього лише на 2,0% зумовили значно низьку рентабельність галузі, всього лише 2,0%. (табл. 2).
Отже головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці [16,с. 292-295].
Мета і завдання курсового проекту. Метою курсового проекту є дослідження зміни динаміки поголів'я тварин, стану виробництва свинини, аналіз показників економічної ефективності у свинарстві, обґрунтування шляхів його розвитку.
Основні завдання дослідження :
-узагальнення теоретичних основ сутності ефективності у свинарстві та систематизація показників визначення її видів;
-визначення організаційно-економічних особливостей формування ефективного виробництва свинини;
-виявлення впливу цінової політики на ефективність ведення галузі;
-визначення тенденцій розвитку й оцінка стану свинарства;
Обєктом дослідження є ДПДГ «Шевченківське» c. Денихівка, Тетіївського р-н, Київської обл.., а саме економічні умови та механізм формування ефективності виробництва свинини на даному господарстві.
Інформаційна база: матеріали для роботи над курсовим проектом були використані основні форми фінансової звітності, а саме №1 «Баланс», №2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів», №4 «Звіт про власний капітал», форма №50-сг.
РОЗДІЛ I. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СВИНАРСТВА
1.1Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
В. Г. Андрійчук стверджує, що головним параметром економічної ефективності виробництва є продуктивність суспільної праці - живої і уречевленої, але проблема обчислення такого показника важко вирішувана. Тому узагальнюючим показником економічної ефективності, на його думку, слід визнати останій підхід - виробництво кінцевої продукції на грошову одиницю виробничого потенціалу[11, с 105].
Англійський економіст Майкл Трейсі дещо по іншому визначає категорію «ефективність» (технічну і економічну). Поняття «технічна ефективність» звичайно використовується для виміру фізичного обсягу продукції на одиницю ресурсу (наприклад, удій молока на одну корову або урожай з гектара). Поняття «економічна ефективність» є мірою успішного вибору методів виробництва й набору продуктів, що виробляються. Цей набір повинен узгоджувати виробничі витрати з цінністю кінцевої продукції. Максимальний надій молока може бути економічно ефективним, якщо для його одержання використовуються ресурси, вартість яких перевищує додаткову цінність продукції .
У країнах ЄС (Німеччині, Великобританії) ефективність вимірюється таким показником, як індекс інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який обчислюється як відношення фактичної вартості товарної продукції в розрахунку на 1 га землі до стандартного виходу (оптимальні рівні продуктивності і товарності) .
Аналогічно визначають ефективність в останіх публікаціях співробітники Інституту аграрного розвитку в країнах Центральної і Східної Європи: ефективність - це відношення фактичної продуктивності підприємства до максимально можливої продуктивності. Максимальна продуктивність вимірюється межею виробничих можливостей, а вимір ефективності рівнозначний виміру віддаленості від цієї межі. Автори монографії «Основи менеджменту» Мексон М. Х., Альберт М., Хедоурі Ф., навпаки, трактують відносну ефективність організації як продуктивність[3, с. 11].
Вирішення продовольчої проблеми та підвищення добробуту населення України значною мірою залежить від розвитку сільського господарства [8]. Одним із головних напрямків поліпшення продовольчої проблеми є підвищення ефективності агропромислового виробництва і виведення його на якісно новий ступінь розвитку на основі всебічної інтенсифікації виробництва, ресурсозбереження, прискорення науково-технічного прогресу [9]. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображається дія обєктивних економічних законів і висвітлюється одна з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність. Необхідно розрізняти поняття «ефект» і «економічна ефективність». Ефект - це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів в сільському господарстві. Але ефект не показує, вигідна певна справа чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.
Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.
Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.
Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях - на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому і є орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів. В окремих галузях народного господарства цей критерій набуває конкретної форми. У сільському господарстві ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів і праці на основі раціонального використання земельних, матеріальних, трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг валової продукції без спожитих засобів виробництва (амортизаційних відрахувань, вартості насіння, кормів тощо).
Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.
Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати.[8]
Економічна ефективність агропромислового виробництва оцінюється з допомогою економічних показників, кожен з яких відображає кількісну і якісну характеристику економічних явищ і процесів, простого і розширеного відтворення, числовим виразом окремих категорій і понять (валової і товарної продукції продуктивності праці, собівартості і рентабельності, валового і чистого доходу та інших). Економічні показники є концентрованим виразом якісних і кількісних змін в економіці сільськогосподарських виробництв. Їх величина змінюється залежно від розвитку аграрного виробництва, і відображає його обєктивність і вірогідність.
За характеристикою економічні показники є натуральні та вартісні, кількісні та якісні. Натуральні обчислюються у фізичних одиницях виміру (в мірах площі, обєму, ваги, потужності), вартісні обчислення у грошовому виразі.[14]
У сільськогосподарському виробництві найбільше використовують натуральні показники. За їх допомогою оцінюють продуктивність і економічну ефективність використання аграрно-ресурсного потенціалу (показники врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби). За натуральними показниками складають натуральні баланси.
В умовах розвитку ринкової економіки і товарно-грошових відносин широко використовуються вартісні показники. Вартість - втілена у вироблену продукцію уречевлена праця, яка має грошовий вираз. За допомогою вартісних показників оцінюють багатство країни, складають міжгалузеві баланси товарообороту.
Економічні показники діляться на кількісні і якісні. Кількісні показники у свою чергу поділяються ще на дві групи: ті що виражають обсяг виробництва продукції, капітальних робіт, товарообороту, обсяги виконання різних робіт, і ті, що характеризують обсяги виробництва різних видів промислової і сільськогосподарської продукції. Якісні показники дають якісну оцінку продукції (вміст клейковини в зерні, цукру в цукрових буряках, вміст перетравного протеїну, кількості жиру в молоці тощо).
Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:
Øвартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат;
Øобсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;
Øрівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва.
Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.
Застосовують також наступні показники для визначення ефективності:
Øпоказники рівня розвитку сільськогосподарських виробництва і обсяг виробництва валової і товарної продукції;
Øреалізація на ринку основних видів продукції: рослинництва і тваринництва, структура валової і реалізованої продукції;
Øрівень товарності, виробництво валової і реалізованої продукції в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь і на гектар ріллі, 100 гривень основних виробничих фондів, на одного працездатного;
Øурожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби.
Показники розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва:
Øпитома вага зон і районів у виробництві валової і товарної продукції, структура посівної площі і поголівя продуктивної худоби, виробництво валової і реалізованої продукції на 100 га с.-г. угідь, 100 гривень, основних виробничих фондів;
Øіндекси спеціалізації, територіальної концентрації механізації.
Показники рівня інтенсифікації с.-г. виробництва:
Øрозмір основних виробничих фондів, виробничих затрат у розрахунку на 100 га с.-г. угідь, валової продукції на одиницю земельної площі, 100 гривень основних виробничих фондів і виробничих затрат;
Øурожайність с.-г. культур і продуктивність худоби;
Øпродуктивність праці.
Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак Україна заінтересована не тільки у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб, а й у систематичному підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою в Україні проводиться комплекс заходів по реформуванню сільського господарства та підвищенню його ефективності. Так Верховною Радою України прийняті ряд законів, зокрема ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» і ЗУ « Про державну підтримку сільського господарства України» де визначено пріоритетність розвитку сільського господарства та визначені основні напрямки підвищення ефективності діяльності суб'єктів аграрного сектору. [13], [14] В частині здійснення правового регулювання відносин в галузі тваринництва, збереження інтересів держави та посилення впливу держави на стабілізаційні процеси в галузі прийнято в 1999 році ЗУ «Про племінну справу в тваринництві», яким визначено загальні правові, економічні, організаційні основи племінної справи у тваринництві, зокрема свинарстві [19].
1.2Показники економічної ефективності виробництва свинини і методика їх визначення
Ефективність свинарства характеризується системою натуральних і вартісних показників, основними з яких є:
ØПродуктивність свинарства (вихід поросят на одну основну свиноматку, середньодобовий приріст живої маси 1 голови свиней тощо);
Øпродуктивність праці (трудомісткість продукції, приріст живої маси з розрахунку на 1 люд.-год.) Однією з найважливіших властивостей праці є її продуктивність - здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції або виконувати певний обсяг робіт за одиницю робочого часу. Вона характеризує ступінь ефективної діяльності людини протягом даного проміжку часу. Відношення затрат праці до маси (обсягу) виробленої продукції називають трудомісткістю продукції і виражають формулою: Тм =Т:О, де О-маса (обсяг) виробленої продукції Т-робочий час. Приріст живої маси з розрахунку на 1 люд.-год. визначаємо діленням приросту живої маси на кількість люд. год. Знайдений показник визначає приріст певної кількості живої маси на 1 люд.-год. Це є натуральний показник;
Øефективність використання кормів (витрати кормів на одиницю продукції, окупність корму продукцією). Цей показник дає змогу оцінити витрати кормів та визначити шляхи оптимізації кормової бази на підприємстві;
Øсобівартість 1 ц. приросту живої маси, собівартість 1 ц. живої маси. Собівартість - це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції. Собівартість продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок, кнурів, поголівя свиней на доношуванні і відгодівлі. Ці витрати розподіляють між окремими видами продукції свинарства. У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства розраховують загалом по галузі і кожною технологічною групою, а в неспеціалізованих - тільки загалом за галуззю.
Øціна реалізації живої маси;
Øприбуток (збиток) на 1 ц. живої маси і на 1 свиню. Показник визначається діленням загального прибутку (збитку) на загальну кількість живої маси і середньорічного поголівя свиней. Даний показник є вартісним;
Дані для розрахунку вищенаведених показників беруться зі звіту підприємства ДПДГ «Шевченківське».
РОЗДІЛ II. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ
.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання
ДПДГ «Шевченківське» розташоване у с. Денихівка, Тетіївського району, Київської області. Коротко розглянемо географічні та кліматичні умови Київської області. Рельєф переважно рівнинний.. Клімат області помірно-континентальний, м'який із достатнім зволоженням. Середня температура найтеплішого місяця (липня) +19.5°С, а найхолоднішого (січня) -6°. Опадів випадає в середньому за рік 500-600мм. Найбільша їх кількість припадає на червень-липень. Грунти на півночі дерново-підзолисті, в долинах рік - дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах - опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах - глибокі малогумусні чорноземи. На Лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти. В Київській області існують всі умови для розвитку свинарства.
До економічних умов виробництва сільськогосподарських підприємств належать земельні і трудові ресурси, основні фонди та інші. Відомо, що виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється на основі єдності таких факторів: земельні і трудові ресурси, засоби виробництва.
У сільському господарстві земля є основним засобом виробництва, яка має свої властивості. Це не тільки територіальна база, а її засіб виробництва, предмет праці, який відрізняється від інших засобів тим, що не зношується, а навпаки, при правильному користуванні може постійно поліпшуватись, підвищуючи свою родючість. Використання землі тісно пов'язане також із застосуванням інших засобів виробництва, тому без докладання до землі праці людини вона являє собою лише потенціальний засіб виробництва
Тому для оцінки економічної діяльності господарства ДПДГ «Шевченківське» спочатку розглянемо наявність у підприємстві земель сільськогосподарського призначення. Для цього ознайомимось із структурою земельних угідь та визначимо зміни які відбулися в період з 2011 по 2013 роки.
Таблиця 2.1.
Склад і структура сільськогосподарських угідь в ДПДГ «Шевченківське»
Угіддя2011 р.2012 р.2013 р.2013р. у % до 2011га%Га%Га%Всього с.-г. угідь, га40501004050100365310090.2У тому числі:-------рілля330981.7330981.7322988.497.6сіножаті601.48601.48601.48100пасовища----3649.96-Інші землі68116.8168116.81---
Аналізуючи таблицю 2.1. зазначимо, що в період з 2011 року по 2013 рік відбулися зміни у площі с.-г. угідь. Ми бачимо, що в 2011 році та в 2012 році рілля займає 3309 га і 3309 га відповідно, це становить 81,7% у структурі с.-г. угідь, а у 2013 році вона займає 3229 га, це 88,4% у труктурі. Отже, ДПДГ «Шевченківське» характеризується високим рівнем розораності.
Важливим показниками є динаміка наявності та використання трудових ресурсів. Слід звернути особливу увагу на коефіцієнт використання трудових ресурсів, що дозволяє визначити раціональність використання наявних трудових ресурсів. Проаналізуємо даний коефіцієнт на прикладі ДПДГ «Шевченківське».
Таблиця 2.2.
Трудові ресурси господарства та їх використання ДПДГ «Шевченківське»
Показник2011 р.2012 р.2013 р.2013р. у % до 2011 рСередньорічна чисельність працівників, осіб25825724595в тому числі рослинництва108135120111,1тваринництва15012212583,3Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд. - год.472,5483,9481,4101,9Відпрацьовано одним працівником за рік, люд.- год.1831,41882,91964,8107,3Коефіцієнт використання трудових ресурсів0,970,991,04107,2
Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок, що зменшення чисельності працівників з 258 осіб в 2011 році до 245 осіб в 2013 році, призвело до збільшення кількісті відпрацьованих годин одним працівником з 1831,4 люд.-год. у 2011 році до 1964,8 люд.-год. у 2013 році. Таким чином бачимо, що збільшилось навантаження на працівників.
Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.
Основні фонди - це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять частинами.
Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. Основними з них є: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.
Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів: Нп= [П : (Фос + Фоб)]*100, де Нп - норма прибутку, %; П - прибуток, грн.; Фос: і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн. [5]
На прикладі господарства ДПДГ «Шевченківське» дослідимо забезпеченість основним капіталом і його ефективним використанням.
Таблиця 2.3.
Динаміка забезпеченості основним капіталом і його використання на підприємстві ДПДГ «Шевченківське»
Показник2011р.2012р.2013р.2013 р. у % до 2011 рВартість основного капіталу, тис.грн3187748013.533082103,8на 1 га с.- г. угідь7.811.89.06116.2на 1 середньорічного працівника123.5186.8135109.3Капіталовіддача, грн1.170.71.2102.5Капіталомісткість продукції , грн0.851.450.8397.47Норма прибутку, %12.67.512.46X
З даних таблиці 2.3 можна зробити висновок про те, що в період 2011-2013 рр. середньорічна вартість основного капіталу збільшилася на 1205 тис.грн. Капіталовіддача і капіталомісткість за цей період істотно не змінилися. Норма прибутку спостерігається стабільною, 12,6% - в 2011 р. і 12,46 - в 2013 р., лише в 2012 відбувся спад до 7,5%.
Отже, це показує позитивну тенденцію і що основний капітал на підприємстві використовуються ефективно.
Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції [21].
Таблиця 2.4.
Структура грошових надходжень від реалізації продукції
Показник2011р.2013р.тис. грн.%тис. грн.%Зерно21617.8320766.82Цукрові буряки3621.31940.31Соняшник--10303.38Інша продукція рослинництва9553.4614334.71Всього по рослинництву1335648.391362344.75Продукція скотарства17246.2511073.64У тому числі яловичина----молоко1052038.111366244.88Продукція свинарства10833.928572.82Інша продукція тваринництва780.28410.13Всього по тваринництву1340648.571567251.48Послуги в с/г господарстві8403.0411493.77Разом по рослинництву і тваринництву2760210030444100
Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації продукції можна зробити наступні висновки: найбільшу частку в ній за досліджуваний період займали надходження від реалізації молока, що становило 10520 тис.грн (38,11%), 13662 тис.грн (44,88%), в 2011 та 2013 році відповідно. Також значну частку в структурі займає зерно в 2011 році сума реалізації становила 2161 тис.грн, це 7,83% в загальній структурі, в 2013 році - 2076 тис.грн. Частка продукції тваринництва в загальній структурі майже однакова як і продукція рослинництва, 2011 році сума реалізації продукції тваринництва становила 13406 тис.грн, це 48,57% в загальній структурі, в 2013 році - 15672 тис.грн, це 51,48% в загальній структурі.
Також можна відзначити що реалізація продукції свинарства давала не значні грошові надходження до господарства, в 2011 році становила 1083 тис. грн.., це 3,92% і в 2013 році - 857 тис. грн., це 2,82% в загальній структурі.
Виходячи з даних описаних вище ми можемо зробити висновок, що спеціалізація ДПДГ «Шевченківське» у 2013 році була молочна з розвиненим виробництвом зерна.
Таблиця 2.5.
Результат господарської діяльності підприємства
Показник2011р.2012р.2013р.2013р. в% до 2011р.Вартість валової продукції, грн374433569239886106,52на 1 га с.- г. угідь9.258.8110.92118.1на 1 середньорічного працівника145.13138.88162.8112.18на 1 грн витрат виробництва1.041.111.12107.58Валовий прибуток, грн в розрахунку:----на 1 га с.- г. угідь0.990.891.13113.85на 1 середньорічного працівника15.5614.0916.83108.14Рівень рентабельності підприємства,%105.1104115.7X
З даних, наведених в таблиці 2.5. ми можемо зробити такі висновки щодо економічної ефективності діяльності ДПДГ «Шевченківське»: в період 2011 - 2013 років вартість валової продукції підвищилась з 37443 тис. грн. в 2011 році до 39886 тис. грн. в 2013 році. Відповідно незначною мірою зменшилась вартість валової продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь (на 8,7%), а в розрахунку на 1 середньорічного працівника - на 21,28%, цей показник збільшився в розрахунку на 1 грн. витрат виробництва ( від 83,07тис.грн в 2008 році до 100,35 тис. грн. в 2010 році).
За досліджуваний період збільшився прибуток підприємства. Так, в 2011 році він становив 1348 тис. грн., в 2012 році - 944 тис. грн., а в 2013 році - 4126 тис. грн., це спричинило збільшення прибутку на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника. Найвищий рівень рентабельності в підприємстві спостерігався в 2013 році і становив 115,7%.
Отже, ДПДГ «Шевченківське» наразі є прибутковим і працює ефективно.
2.2 Динаміка поголівя свиней, їх продуктивності та валового виробництва свинини
Після розгляду показників наявності виробничих ресурсів господарства ДПДГ «Шевченківське» та їх використання, слід перейти до дослідження свинного напрямку у господарстві. Базою для розрахунків показників ефективності свинного напрямку є поголівя свиней та їхня щільність на 100 га ріллі.
Таблиця 2.6.
Динаміка поголівя свиней та щільність на 100 га ріллі
Показники2011р.2012р.20132013р. в% до 2011р.Середньорічне поголівя свиней, гол.101855058757.6Площа ріллі, га.33093309322997.6Щільність поголівя на 100 га ріллі, гол/га3.365.5166.6
В 2013 році в порівнянні з 2011 роком відбулось збільшення щільності поголівя свиней на 100 га ріллі на 66,6 % з 3,3 гол./100 га у 2011 році до 5,5 гол./100 га у 2013 році, що перш за все повязано зі зменшенням середньорічного поголівя свиней з 1018 гол. у 2011 році до 587 гол. у 2013 році.
Важливими показниками є розрахунок динаміки приросту свиней в ДПДГ «Шевченківське».
Таблиця 2.7.
Продуктивність свиней на ДПДГ «Шевченківське» м.Тетієва Київської обл.
Показники2011р.2012р2013р.2013 в% до 2011Середньорічне поголівя свиней гол.101855058757.6Отримано приросту ц.115069769860,7Середньорічний приріст 1 голови, кг113127119105,3Середньодобовий приріст 1 голови, г309,5347,2325,7105,2В порівнянні з 2011 роком, у 2013 році зменшився приріст на 452 ц. або на 39,3%. Збільшення середньодобового приросту спричинило зменшення середньорічного поголівя і зменшення приросту, у 2013 році по відношенню до 2011 року на 16,1 г.
Таблиця 2.8.
Динаміка валового та товарного виробництва продукції свинарства
Показник2011р.2012р.2013р.2013р. в% до 2011р.Валове виробництво свинини, ц115069769860,7Реалізовано продукції, ц78335748161,4Рівень товарності %68,0851,2268,9Х
Аналізуючи показники динаміки валового і товарного виробництва продукції свинарства ДПДГ «Шевченківське» виявляємо, що у 2013 році вироблено продукції в порівнянні з 2011 роком майже однаково, в 2013 році на 0,8% більше ніж у 2011 році. Виробництво залишилося не змінним за рахунок однакового зменшення чисельності свиней в господарстві, а також зменшення приросту. Це спричинило до зменшення реалізації продукції з 783 ц у 2011 році до 481 ц у 2013 році. Проте рівень товарності залишився не змінним, це пояснюється тим, що обсяги реалізації продукції зменшились на 61,4% і валове виробництво свинини зменшилось на 60,7%. Отже, загальний рівень товарності в ДПДГ «Шевченківське» залишився не змінним.
2.3 Економічна ефективність виробництва свинини
Як допоміжні показники при економічній оцінці виробничого процесу можуть служити вже досягнуті рівні продуктивності. Для визначення продуктивності, тобто технічної продуктивності використання засобів виробництва, необхідно обсяг виробленої продукції (вираженої в натуральних величинах) розділити на загальну кількість затрачених на її виробництво виробничих ресурсів. Оскільки порівняння натуральних показників різних виробничих процесів неможливе, при розрахунку продуктивності, як правило, враховується тільки один виробничий процес, задіяний у виробництві кінцевої продукції. Визначена в такий спосіб продуктивність задіяних ресурсів називається частковою.
Продуктивність праці = Продуктивність (натуральна) / 1 люд.-год. Або РС
Продуктивність капіталу = Продуктивність (натуральна) / (100) грн.. задіяного капіталу.
Відхиляючись від вищенаведеного чіткого визначення продуктивності, можна також розділити вартість виробленої продукції (продуктивність, виражена в грошах) на кількість визначеного задіяного виробничого ресурсу.
Продуктивність праці = Продуктивність (вартісна) / 1 люд.-год. Або РС
Продуктивність капіталу = Продуктивність (вартісна) / (100) грн.. задіяного капіталу[4, с. 247-248].
Таблиця 2.9.
Показники продуктивності праці на виробництві свинини в ДПДГ «Шевченківське»
Показник2011 р.2012 р.2013 р.2013 р. у % до 2011 р.Виробництво свинини, ц115069769860,7Затрати праці, люд.-год.185,2125,83135,7573,3Кількість працівників в галузі, чол.15012212583,33Затрати праці на 1 ц живої маси, люд.-год.161,04180,53194,48120,77Виробництво свинини на 1 люд.-год., ц6,215,545,1482,81Виробництво свинини на 1 працівника, ц7,675,715,5872,83
Аналізюючи таблицю 2.9. можна зробити висновок, що із зменшенням виробництва свинини зменшились затрати праці з 185,2 люд.-год. у 2011 році до 135,75 люд.-год. у 2013 році. У звязку з цим збільшились затрати праці на 1 ц живої маси на 33,44 люд.-год. у 2013 р. в порівняні з 2011 р., але при цьому зменшилось виробництво свинини на 1 працівника на 3,33 ц.
Економічна ефективність виробництва свинини у певному господарстві (у нашому випадку це ДПДГ «Шевченківське») визначається за рядом показників, а саме: продуктивність праці, виробничі затрати, прямі затрати праці на 1 ц продукції; собівартість 1 ц продукції, вартість валової продукції на 1 грн. затрат, на 1 люд.-год, на 1 голову; прибуток на 1 грн. затрат, на 1 люд.-год на 1 голову, рівень рентабельності.
Отже, розрахуємо показники економічної ефективності виробництва свинини на прикладі нашого господарства.
Таблиця 2.10.
Економічна ефективність виробництва свинини на ДПДГ «Шевченківське»
Показник2011р.2012р.2013р.2013р. до 2011, %Середньорічне поголівя, гол.101855058757.6Приріст живої маси, ц115069769860.7Витрати кормів, ц корм.од79204279456657.65Затрати праці, тис. люд.-год.185.2125.83135.7573.3Реалізовано живої маси, ц78335748167.4Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.931.645054858.82Виручено, тис. грн.108364885779.13Середньодобовий приріст 1 голови, г309.6347.1325.7105.2Затрати праці на 1 ц приросту, люд.-год.161.04180.53198.48120.77Витрати кормів на 1 ц приросту,ц к. од.6,896,146,5494.98Повна собівартість 1 ц живої маси, грн.810.09645.62785.196.92Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн.1383.141815.131781.7128.82Прибуток на 1 ц живої маси, грн.941.74929.71227.79130.28Рівень рентабельності, %16.254456.39X
Аналізуючи дані таблиці 2.10 бачимо досить високий рівень рентабельності в 2013 році. так, якщо в 2011 році він становив 16,25% то у 2013р. - 56,93%. Ефективне використання праці сприяло підвищеню середньодобового приросту 1 голови з 309,6 г в 2011 р. до 325,7 г - у 2013 р. Хоча в 2013 р. було менше реалізовано живої маси, прибуток на 1 ц збільшився на 286,05 грн. порівняно з 2011р. Повна собівартість 1 ц знизилась за рахунок зменшення затрат праці і витрат кормів.
Таблиця 2.11.
Вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації свинини
Показник2011 рік2013 рікВідхилення (+;-)Реалізовано живої маси, ц783481-302Прибуток, тис. грн.151,4309157,6Повна собівартість 1 ц живої маси, грн1189,781139,29-50,49Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн1383,141781,7398,56Прибуток на 1 ц живої маси, грн193,36642,41449,05Зміни маси прибутку, тис. грн.157,6ху т. ч. за рахунок:ххобсягу реалізації-58,39хсобівартості24,29хціни реалізації191,71х
Аналізуючи дані таблиці 2.11. можна зазначити, що зростання прибутку у 2013 році порівняно з 2011 на 157,6 тис. грн. зумовлене зменшенням повної собівартості з відхиленням -24,99 грн і також збільшенням ціни реалізації 1 ц живої маси в 2013 р. на 398,56 грн порівняно з 2011 р., і разом з цим зріс прибуток на 1ц живої маси на 286,05 грн.
РОЗДІЛ III. ПРОЕКТ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СВИНИНИ
3.1 Обґрунтувати рівень беззбитковості свинарства
свинарство сільськогосподарський беззбитковість економічний
Точка беззбитковості визначає мінімальний обсяг виробництва (реалізації), при якому доходи покривають витрати. При цьому підприємницька діяльність ще не приносить прибутку, але вже є беззбитковою. Розрахунок даного показника передбачає розмежування постійних і змінних витрат у структурі собівартості продукції:
ТБ = ПВ/(Ц - Зво), де ТБ - точка беззбитковості у натуральному виразі, ПВ - розмір постійних витрат на виробництво продукції, грн., Ц - ціна реалізації одиниці продукції, грн., ЗВо - розмір змінних витрат на одиницю продукції,грн..
Однак, на думку багатьох вчених-економістів, в силу специфіки сільськогосподарського виробництва розмежування постійних і змінних витрат занадто умовне, особливо у довгострокових прогнозах. Тому існує спрощений підхід до розрахунку точки беззбитковості у сільському господарстві:
ТБ = (ПВ + ЗВ)/Ц = ВВ - Ц,
де де ТБ - точка беззбитковості у натуральному виразі, ПВ - розмір постійних витрат на виробництво продукції, грн., Ц - ціна реалізації одиниці продукції, грн., ЗВ - розмір змінних витрат на одиницю продукції,грн.. ВВ - валові витрати на виробництво продукції, грн.
Обсяг беззбиткового виробництва у вартісному виразі - це добуток точки беззбитковості у натуральному виразі та ціни реалізації одиниці продукції.
Визначимо обсяг беззбиткового виробництва на прикладі нашого господарства.
Таблиця 3.1.
Визначення обсягу беззбиткового виробництва і реалізації свинини на ДПДГ «Шевченківське»
Показники2011 рік2012 рік2013 рік2013 рік у % до 2011 рокуВалове виробництво свинини, ц115069769860,70Витрати на виробництво свинини всього, тис. грн127173276059,80в тому числі:----а) постійні витрати1091167366,97б) змінні витрати116261668759,12Питома вага постійних витрат,%8,5815,859,61112,00Виробнича собівартість 1 ц свинини, грн1105,221050,221088,8398,52Постійні витрати в розрахунку на 1 ц продукції, грн94,78166,43104,58110,34Ціна реалізації 1 ц продукції,грн1383,141815,131781,70128,82Собівартість 1 ц реалізованої продукці,грн810,09645,62785,1096,92Змінні витрати у собівартості 1 ц продукції,грн1010,43883,79984,2497,41Маржинальний дохід від 1 ц продукції,грн372,71931,34797,46213,97Беззбитковий обсяг виробництва продукції, ц292,46124,5591,5431,30
Аналізуючи дані таблиці ми можемо зробити висновки, що беззбиткове виробництво у 2011 році досягається при 292,46 ц. при маржинальному доході від 1 ц - 372,71 грн. у 2012 році - 124,55 ц. при маржинальному доході 931,34 грн. і у 2013 році - 91,54 при доході 797,46 грн.
Таблиця 3.2.
Розрахунок мінімальної ціни продукції свинини ДПДГ «Шевченківське»
Показники2011 рік201 рік2013 рік2013 рік у % до 2011 рокуПоголів'я, голів101855058757,66Валове виробництво свинини, ц115069769860,70Реалізовано свинини, ц78335748161,43Ціна реалізації 1 ц живої маси свинини, грн1383,141815,131781,70128,82Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн810,09645,62785,1096,92Беззбитковий обсяг виробництва продукції всього, ц292,46124,5591,5431,30Беззбитковий обсяг виробництва продукції на 1 корову, кг28,7322,6515,5954,28Беззбитковий обсяг виробництва, тис. грн.404,51226,07163,1040,32Ціна на продукцію при рентабельності 40%, тис.грн.566,32316,50228,3440,32
З даних таблиці видно, що беззбитковий обсяг виробництва, який відшкодовує нашому господарству собівартість і буде гарантувати мінімальний прибуток у 2011 році становить 404,51 тис. грн., у 2012 році 226,07 тис.грн і у 2013 році - 163,10 тис.грн. А ціна на свинину для досягненні рівня рентабельності 40% у 2011 році становила 566,32 тис.грн, у 2012 році - 316,5 тис.грн і у 2013 році 228,34 тис.грн.
3.2 Перспективи розвитку свинарства
Розглядаючи господарство ДПДГ «Шевченківське» та його економічну ефективність (Таблиця 2.10.) на основі таких показників, як собівартість, ціна реалізації, прибуток, рентабельність і похідними від них, дійшли втішних висновків про прибутковість вирощування свиней в господарстві у 2013 році. Що ж стало причиною таких результатів і які подальші шляхи підвищення? Стратегічне завдання є отримання прибутку. Це можна зробити за рахунок зниження собівартості продукції, збільшення обсягу валової продукції, обсягу реалізованої продукції і по можливості збільшити ціну реалізації.
Головні напрями збільшення та здешевлення виробництва свинини -послідовна інтенсифікація, зміцнення кормової бази, поліпшення племінних і продуктивних якостей поголів'я, всебічна індустріалізація, а також вдосконалення організаційних форм ведення галузі.
Таким чином, для ефективного виробництва свинини необхідно досягнути конкурентоспроможних показників продуктивності тварин, ощадливого витрачання кормових ресурсів, мати можливість вийти на ринки збуту шляхом кооперування, створення між-професійних організацій і витіснити посередницьку діяльність або ж обмежити її цивілізованими нормами маржі (2-7% до витрат робництва). Зменшаться роздрібні ціни на свинину, зросте обсяг реалізації, а прибуток у справедливій й обґрунтованій частці одержать усі учасники ринку із загального прибутку від діяльності ринку свинини.
При усуненні недоліків, які обмежують конкурентний доступ товаровиробників до ринку, найбільш проблематичним залишиться розвязання завдання щодо досягнення рівнів продуктивності свиней, що гарантуватиме конкурентоспроможне виробництво, завоювання ринків збуту й успішне закріплення на них як гарантії необхідності розробки й реалізації довгострокової стратегії у цій галузі[3 , с.41].
3.3 Спеціалізація і концентрація виробництва в свинарстві
На початковому етапі реформування сільського господарства, найпоширенішою була теза про необхідність кожного селянина землі. Але зараз, такий напрям розвитку є малоефективним або взагалі неефективним. Майже десять років пішло на те, аби переконатись, що не дрібнотоварне, а саме виробництво на промисловій основі зможе забезпечити державу продукцією [22]. Невеликий землевласник не в змозі виробляти конкурентоздатну продукцію (за деякими виключеннями). І тому на перший план виступає розвиток великих агрокомплексів. Як свідчить практика, саме капіталовкладення в свинокомплекси із замкнутим циклом вирощування дає рентабельність на рівні 40-60%. Проте такі свинокомплекси потребують просто величезних, як для нашого селянина капіталовкладень - більше 1 млн. дол. Тільки завдяки концентрації і спеціалізації можливо знайти такі кошти.
Розглянемо приклад успішної спеціалізації і інтеграції:
Ще зовсім недавно у державі йшлося про спад виробництва свинини. Найсуттєвіша причина - руйнація промислових комплексів. Ті підприємства, що вистояли, об'єднались в корпорації "Тваринпром". Працюють вони в дев'ятнадцяти областях. Забезпечують 36% реалізації свинини.
Найбільший вплив на розвиток промислового свинарства мають племзаводи і племрепродуктори Запорізької, Дніпропетровської, Київської, Харківської і Донецької областей. Там виробляється і реалізується 52% свинини від загальних обсягів її в сільгосппідприємствах України. На решту 20 областей припадає лише 48%.
Постійним контролюється племінна робота, адже племінна тварина має вищу продуктивність від товарної на 10-15, а іноді і до 30%.
В агрофірмі "Дністровська" Одеської області, у племзаводі "Агрогосподарство" Запорізької атомної електростанції, племзаводах "Степний" і "Агропромислова компанія" Запорізької, "Обрій" Дніпропетровської, "Низи" Сумської областей утримують найкраще поголів'я свиней великої білої породи, ландрас і дюрок.
Корпорація працює над тим, щоб підняти роль племзаводів і посилити вплив їх на загальний стан розвитку товарного свинарства. Слід відзначити, що нині проводиться атестація суб'єктів племінної справи. Потрібно не допустити, щоб до переліку племзаводів включалися підприємства, де кількість основних свиноматок не перевищує 100 голів. При такій чисельності ефективно вести селекційну роботу не можна, тож їм не слід давати статус племзаводу. Такі господарства доцільніше перевести до категорії племрепродукторів, або залишити їх товарними.
Проблеми галузі та шляхи іх подолання.
Виробничників хвилює питання виробництва комбікормів для поросят. Зараз воно вирішується кожним господарством. Хто як може, так і готує корми. В той же час в Україні є значні виробничі потужності, достатня кількість необхідних компонентів для промислового виготовлення повноцінних комбікормів. На жаль, цей потенціал не використовується. Білкова сировина продається за кордон, потужності комбікормових заводів простоюють. Цю проблему повинна розв'язати Державна акціонерна компанія "Хліб України", але вона не проявляє активності. Тому виробники свинини самі виготовляють комбікорми.
Поточного року нарешті вирішено питання реалізації племінного молодняку. Раніше значна частина племпродукції використовувалася не за призначенням, поголів'я забивалося на м'ясо. Потрібно задіяти механізм економічної зацікавленості племзаводів у вирощуванні і реалізації висококласного племінного молодняку. Аграрна економічна наука повинна розробити такий механізм державної підтримки селекції, який би приносив користь державі та суб'єктам племінної справи. Виробничники чекають таких рекомендацій.
Хочу порушити ще таке питання. Тваринницькі приміщення й інші виробничі об'єкти збудовані 30 років тому. Вони потребують капітального ремонту, реконструкції, заміни технологічного устаткування. Підприємства чекають від вчених-інженерів нових розробок проектів і налагодження серійного випуску та реалізації на лізингових умовах сучасного технологічного устаткування для свинарства. Минають роки, а позитивних зрушень у розв'язанні цієї проблеми не досягається, і майже усе обладнання завозиться із-за кордону.
Чекають не дочекаються виробники й довгострокових кредитів. Без них практично неможливо займатись оновленням виробництва.
Турбує також, що багато свинарських комплексів залишаються без поголів'я і поступово руйнуються. Інвестори неохоче беруть їх в оренду. Місцеві органи управління агропромисловим комплексом змирилися з таким станом і не вживають дієвих заходів щодо використання виробничих потужностей, наявних ресурсів фуражного зерна для виробництва комбікормів, а тому кількість свиней зростає ще повільно, продуктивність їх залишається вдвічі нижчою від потенціалу.
Ці та інші проблеми ускладнює позиція переробників. Замість того, щоб підтримувати партнерів, які зводяться на ноги, вони прагнуть отримати максимальні вигідні умови не беручи до уваги постачальників продукції. А тому в окремих господарствах почали організовувати власну переробку. Так уникають збитків. Нашу думку обєднання переробника і постачальника сировини дасть змогу виробляти дійсно конкурентну продукцію і є найефективнішою стратегією подальшого розвитку. Така стратегіє дасть змогу створити вертикально інтегровані компанії, які будуть обєднувати весь ланцюг виробництва від племінного господарства до споживача.
Але ж всім нам треба мислити по-державному. В Україні досить виробничих потужностей. Навіщо затрачатись на зведення нових? Тому я переконаний, що і виробники сировини, і переробники повинні тісно співпрацювати. Не слід тішитись ілюзією, що прогодують Україну дешевим імпортним м'ясом. А по-друге, загубивши вітчизняне виробництво, загубимо робочі місця.
Нині, як ніколи за останні десять років, галузь на піднесенні. Маємо зростання, перспективу. А тому не треба створювати штучних проблем.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши стан справ у свинарстві в Україні можна зробити ряд важливих висновків:
Øпоряд із молочно-м'ясним скотарством є традиційною галуззю тваринництва. Основною продукцією свинарства є м'ясо й сало. Свинина використовується не лише безпосередньо у свіжому вигляді для харчування людини, а й як сировина для виробництва шинки, бекону, ковбас, сосисок та різних видів консервів. Шкури, щетина і відходи забою свиней є сировиною для легкої промисловості. Свинина в м'ясному балансі країни займає друге місце після яловичини - близько 34 %.
Øсвинарство є важливішою галуззю народного господарства і від її розвитку залежить не тільки благополуччя сільського господарства а й країни в цілому;
Øна протязі останніх 15 років відбувався спад у свинарстві, зокрема зменшення поголівя, погіршення якісного складу свиней, занепад наукових розробок у галузі, спричинений болісним переходом до ринкових відносин;
Øподальший розвиток галузі свинарства залежить від активізації інтеграційних процесів, а також у подальшій спеціалізації господарства;
Øконкурентоспроможність підприємств галуззі можлива тільки при створенні вертикально інтегрованих компаній де буде зосереджений весь комплекс виробництва і переробки;
Øдержаві необхідно стимулювати перехід до новітніх технологій через надання адресних субсидій господарствам, які мають плани їх впровадження;
ØНеобхідно системний підхід по підготовці кваліфікованих кадрів для галуззі (як технологічних робітників, так і нових управлінців).
Однією із складових курсової роботи було дослідження підприємства свинної галуззі, а саме ДПДГ «Шевченківське». Провівши дослідження ми дійшли до таких висновків, а саме:
Øвиявлено досить високий рівень прбутковості виробництва продукції свинарства. Крім цього рівень прибутковості має тенденцію до збільшення щороку. Так, якщо в 2011 р. - 16,25%, 2012 р. - 44%, то в 2013 р. - 56,39%.
ØВідбулося зменшення поголівя свиней на 57,6%, що призводить до зменшення повної собівартості з 931,6 тис. грн у 2011 році до 548 тис. грн у 2013 році.
ØЗбільшення поголівя свиней призвело до зменшенням доходу з 2 тис. грн у 2008 році до -91,1 тис. грн. у 2010 році.
ØАналізуючи ефективність виробництва свинини ми дійшли висновку, що виробництво на даному підприємстві економічно-вигідно і в майбутньому може нарощувати темпи зростання.
Хоча на прикладі ДПДГ «Шевченківське» ми змогли оцінити стан справ у галузі тваринництва, є надія, яка підтверджена статистичними даними, що у свинарства є майбутнє в Україні. Все залежить від правильної оцінки ситуації, і вироблення реальної, а не декларативної, стратегії розвитку галузі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Андрійчук В.Г., Вихор Н.В. Повышение эфективности агропромышленого производства. - К.: Урожай, 1990 - 231с.
2.Бойко В. І., Коржинський М. П., Козак О. А. // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - с. 32 - 35.;
3.Виробнича економіка./ За редакцією В.П.Галушко, Г. Штрьобеля. Навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2005. - 400с.
4.Вихруща В.П., Харіна П.С. "Економіка підприємств": - Тернопіль, 1995. 203с.
5.Горфинкель В.Я. "Економика предприятия": Учебник для вузов. - М.: ЮНИТЖ 2000. - 742с.
6.Демяненко С.І., "Формування виробничих витрат селянських (фермерських) господарств в умовах ринкової економіки", - К.: Урожай, 1994. - 148с
7.Державний комітет статистики України. Офіційний інтернет сайт установи.Кулішов В.В. "Економіка підприємства"; Підручник - К., 2003 - 432с.
8.Економіка сільського господарства. П. П. Руснак, В. В. Жебка, М. М. Рудий, А. А. Чалий; За ред. П. П. Руснака. - К.: Урожай, 1998. - 320 с.
9.Економіка сільського господарства: Підручник / О. І. Здоровцов, Л. І. Касьянов, В. І. Мацібора, В. Й. Шиян: За редакцією О. І. Здоровцова, В. І. Мацибори. - К.: Вид-во УСГА, 1993. - 320 с.
.Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій. Навчальний посібник./ С.Ф.Покропивний, Г.О.Швиданенко, О.С.Федонін та ін.. за ред.. С.Ф.Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000
12.Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 року.
13.Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року
14.Здоровцов ОХ, Касьянов Л.І.. Мацибора В.Й. "Економіка сільського осподарства": Підручник - К.: Видавництво УСГА 1993. - 320с.
15.Іванух Р. А., Дусановський С. Л., Білан Є. М./ Аграрна економіка і ринок.: Збруч, Тернопіль 2003 р.
16.Калінчик М.В., Ільчук М.М., Одінцова Т.М. Ефективність виробництва та розвиток ринку свинини. − К.: Нічлава, 2005. - 228с.
17.Мацибора В. І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - 415 с.
18.Мельник Л.Г. " Экономика предприятия ": Учебное пособие - Суми: МТД "Универсальная книга", 2002. - 632с.
.Мессель-Веселяк В.Я. Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України // Економіка АПК. - 2007. - №12. - с.8 - 15.;
20.Примак Ї.О. "Економіка підприємства": Навчальний посібник - К.: Вікар, 2001, - 187с. - (Вища освіта XXI ст.)
.Руденко А.И. Экономика предприятия: Учебник для экономических вузов, -Издание 2-е, переработанное и дополненное, 1995, - 475с.
.Руснак П.П., Андрійчук В.В., Ільєнко А.А. "Економіка підприємства": 1 підручник - 2003. - 256с.
23.Ярмоленко В.П. Про формування собівартості сільськогосподарської продукції. Економіка АТЖ - К.: 1999. - №8. - С. 64-70.