Показники даної групи з табл. 2.10 дають уявлення про те, наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, контролює витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при цьому отримує. Нормативного значення для коефіцієнтів рентабельності не існує, але є загальне правило: чим вище значення коефіцієнту, тим краще. Збільшення коефіцієнтів протягом звітного періоду свідчить про певне покращення результатів діяльності підприємства.

Проведені дослідження теоретичних підходів та практики роботи підприємств довели, що беззбиткове господарювання є невід’ємною частиною загального процесу відновлення стійкості виробничо-господарської діяльності підприємств. Організація беззбиткової господарської діяльності - це комплекс послідовних дій, який забезпечує ліквідацію збитковості їх роботи та усталене одержання прибутківНижче розглянемо категорію «беззбитковість» та її змістовні характеристики.

Існує загальновизнаний підхід до визначення поняття беззбитковості як режими господарської діяльності підприємств, за яким одержані доходи перевищують витрати від діяльності або дорівнюють їм. На цій основі виділяють два базові аспекти сутності категорії «беззбитковість». Перший аспект полягає у тому, що беззбитковість - це режим господарської діяльності підприємства, за яким доходи дорівнюють витратам; другий аспект - це режим діяльності підприємства, що забезпечує перевищення доходів над витратами. Така двох аспектна сутність категорії беззбитковості уможливлює її визначення у вузькому і широкому розумінні. Вузьке розуміння характеризує стан підприємства, коли воно не одержує прибутку і не несе збитків. Тоді беззбитковість виступає межею, що відокремлює зону прибутків від зони збитків (має назву «точка беззбитковості», «критична точка», «поріг рентабельності»), але не забезпечує розвиток підприємства. Широке розуміння поняття характеризує ситуацію, коли підприємство не тільки відшкодовує свої витрати, але й отримує прибутки. Тобто беззбитковість характеризує такий стан підприємства, коли воно працює без збитків, тобто прибутково, одержує прибуток, який є основою його розвитку. Це розкриває зв’язок категорії «беззбитковість» з категорією «відтворення виробництва», яка має дві форми прояву: просте відтворення і розширене. Ці дві форми відтворення у результаті тісного зв’язку з категорією беззбитковості зумовлюють двох аспектний зміст останньої: по-перше, досягнення підприємством рівня беззбитковості (у вузькому розумінні) створює умови лише для його безперервного функціонування з відтворенням на простій основі; по-друге, беззбитковість у широкому розумінні створює ідґрунтя для відновлення діяльності підприємства на розширеній основі, тобто його розвитку. Такий підхід збагачує зміст категорії беззбитковості як режиму господарської діяльності підприємства, що характеризує відтворювальний процес виробництва на простій або розширеній основі.Вище ми показали зв’язок категорії «беззбитковість» з категорією «відтворення виробництва». Далі розглянемо зв’язок цієї категорії з такими економічними категоріями як «самоокупність» і «самофінансування» (рис 2.2).

Рис. 2.2. Зв'язок категорії «беззбитковість» з іншими економічними категоріями

У економічній енциклопедії знаходимо наступні визначення цих понять. Самоокупність - це принцип господарювання, за яким підприємство (фірма, компанія, об’єднання тощо) всі свої витрати (видатки) на виробництво і реалізацію товару (продукції, робіт, послуг) покриває за рахунок коштів, одержаних від його реалізації. У разі, якщо витрати перевищують одержані кошти, даний суб’єкт або окремі види його продукції, робіт, послуг є збитковими (нерентабельними). У словнику законодавчих термінів знаходимо, що самоокупність - це система господарювання, яка передбачає відшкодування поточних витрат підприємства і витрат на просте відтворення за рахунок власних доходів. Таким чином, видно безпосередній зв’язок категорії «самоокупність» з категорією «просте відтворення виробництва».

Самофінансування - це здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, за якою не тільки поточні витрати, а й капіталовкладення (витрати на розвиток, розширення виробничих потужностей) забезпечуються за рахунок власних фінансових джерел. Як видно, ця категорія безпосередньо пов’язана з категорією «розширене відтворення виробництва». Самофінансування (тезаврація) забезпечує підприємству певні переваги, а саме: кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними; відсутність витрат при мобілізації коштів; не потрібно надавати кредитне забезпечення; підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Нижче розглянемо методичне забезпечення організації беззбиткової роботи підприємства.

Беззбиткове функціонування підприємств у ринкових умовах, вчасне запобігання їх беззбитковій роботі потребує аналізу беззбитковості. Існуючі підходи до визначення рівня беззбитковості підприємства потребують достатньо кропіткої, трудомісткої роботи, що не відповідає принципу оперативності аналізу. Аналіз беззбитковості підприємства на основі методу експрес-аналізу, на відміну від існуючих, дозволяє оперативно, користуючись інформацією, що міститься у формах фінансової звітності, визначити рівень беззбитковості господарської діяльності досліджуваного підприємства.

Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємств.

Для обґрунтування рівня економічної безпеки підприємства визначають розрахункові показники:

1.      Валовий прибуток підприємства (), грн.

 ,

де  - чистий прибуток підприємства.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між і . . Якщо більш ніж  - господарська діяльність збиткова: .

. Валову прибутковість (рентабельність) чистого доходу (), коп. . Показник свідчить, скільки приносить підприємству валового прибутку () 1 грн. чистого доходу ().

. Витратомісткість чистого доходу за змінними витратами (), коп. . Показник визначає величину змінних витрат (), що здійснює підприємство для одержання 1 грн. чистого доходу .

. Чистий дохід підприємства, який забезпечує беззбиткову господарську діяльність , грн. . Показник виражає, який обсяг чистого доходу забезпечує підприємству беззбитковий рівень господарської діяльності.

. Змінні витрати підприємства, які забезпечують беззбиткову господарську діяльність (), грн. . При такому показнику обсягу змінних витрат забезпечується підприємству беззбитковий рівень господарської діяльності. Перевірка достовірності розрахунку показників  і (точка беззбитковості) здійснюється таким чином:

(нуль);

. Рівень (коефіцієнт) економічної безпеки (фінансової стійкості) господарської діяльності підприємства , процентів.

.

Показує, на скільки відсотків (разів) чистий дохід (фактичний, плановий) від господарської діяльності підприємства більший (менший) чистого доходу, який забезпечує його беззбиткову діяльність.

Приклад розрахунку показників, які характеризують рівень економічної безпеки господарської діяльності, наведено в табл. 2.11 і рис. 2.3.

Таблиця 2.11

Аналіз і оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності
ДП «Коростенський лісгосп АПК» у 2011 році

Графічне зображення аналітичних розрахунків для оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Графічне зображення оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства

Прибуткова діяльність підприємства характеризується сценарієм:

ЧДп = ВВп + ЧПп,

а збиткова ВВп = ЧДп + ЧЗп,

де ЧЗп - чистий збиток підприємства, який не дозволяє покрити підприємству певну суму витрат. При цьому на підприємстві виникає заборгованість з виплати оплати праці, сплати податків, за розрахунками з постачальниками, припиняється інвестиційна діяльність.

Система показників, що визначає беззбиткову діяльність підприємства, можу бути згрупована в чотири основні групи (рис. 2.4):

перша: основна характеристика підприємства і результати виробництва;

друга: затрати виробництва;

третя: ефективність виробництва;

четверта: фінансовий стан підприємства.

Рис. 2.4 Схема взаємозв’язків показників, що характеризують беззбиткову діяльність підприємства

Беззбиткова господарська діяльність - це вирішальна умова функціонування підприємств у транзитивній та ринковій економіці, яка створює засади для їх безперервної діяльності та усталеного розвитку.

Беззбитковість є: по-перше, стрижневим принципом діяльності усіх без винятку підприємств, що полягає у відшкодуванні витрат в процесі господарювання; по-друге, основним захисним механізмом підприємства від загрози банкрутства; по-третє, вихідною умовою максимізації прибутку; по-четверте, межовим показником ефективного і неефективного господарювання.

2.2    Організація обліку грошових коштів

Функціонування cистеми бухгалтерського обліку та процесу його ведення вимагає відповідної організаційної інфраструктури, яка передбачає вирішення ряду методичних, технологічних, технічних і організаційних питань. У процесі їх вирішення власник підприємства спільно з головним бухгалтером реалізує свою політику в сфері бухгалтерського обліку шляхом самостійного вибору облікових способів і процедур. Це зумовлює появу такого інструменту організації бухгалтерського обліку як облікова політика.

Облікова політика - це форма діяльності суб'єктів у галузі бухгалтерського обліку з метою реалізації власних інтересів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір підприємством конкретних методик, форми та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з положень чинних нормативних документів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика повинна розроблятися кожним підприємством, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку [90, с. 21].

Будучи елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика поєднує державне регулювання і певну самостійність підприємства з питань бухгалтерського обліку. Водночас ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежено державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка передбачає методики та облікові процедури, серед яких припустимі альтернативні варіанти. Свобода підприємства полягає у можливості вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

Водночас нормативні документи можуть не містити конкретних рекомендацій щодо правил ведення бухгалтерського обліку окремих фактів господарського життя. Якщо не встановлено порядку ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, формуючи облікову політику.

Таким чином, облікова політика ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» може формуватися і здійснюватися на декількох рівнях (рис. 2.5).

Рис. 2.5 Рівні формування і застосування облікової політики

Облікова політика на державному та міждержавному рівнях має обов'язковий характер: тут формуються загальні засади бухгалтерського обліку, його законодавча база. Одним з проявів державної облікової політики є впровадження національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Облікова політика як специфічний елемент системи бухгалтерського обліку повинна створювати організаційно-методичне забезпечення виконання завдань бухгалтерського обліку.

Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідно усім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень [90, с. 22].

Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку повинна забезпечувати взаємозв'язок методичної, технологічної, технічної і організаційної складових організації бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Залежно від виміру облікової політики за її допомогою вирішуються різні завдання щодо діяльності ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Систематизація завдань облікової політики за її вимірами

Зацікавлені особи щодо облікової політики підприємства наведемо в ( табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Зацікавлені особи щодо облікової політики підприємства

Формування облікової політики ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» наведено на рис. 2.6.

Рис. 2.6 Структурно-логічна схема формування облікової політики ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс»

У представленій послідовності кожен етап є необхідним, а виконання кожного попереднього забезпечує здійснення наступного.

Разом з керівником підприємства головний бухгалтер бере участь у формуванні облікової політики на завершальному етапі. Цьому передує формування облікової політики вузькими спеціалістами з окремих ділянок бухгалтерського обліку.

Створення системи внутрішньої документації, яка б забезпечувала охоплення і документальне оформлення всіх обраних елементів облікової політики за кожним її об'єктом, є заключним етапом формування облікової політики підприємства.

Облікова політика ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи. Її зміст частково розкривається в установчих документах підприємства, які закладають основи побудови всієї господарської і управлінської системи підприємства (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Документальне оформлення облікової політики ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс»

Основним внутрішнім нормативним документом, який регулює питання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є розпорядчий документ, який містить обрані елементи облікової політики, - Наказ про облікову політику.

Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими контролюючими органами у ході перевірки діяльності підприємства.

Кількісний та якісний склад бухгалтерії визначається штатним розписом і затверджений окремим наказом керівника підприємства.

Завданням бухгалтерії є організація обліку діяльності підприємства: здійснення контролю за збереженням власності, правильним витрачанням грошових коштів та матеріальних цінностей, дотримання режиму економії та господарського розрахунку.

Бухгалтерія складається з 9-ти чоловік: головний бухгалтер, провідний бухгалтер, бухгалтер з обліку ТМЦ, бухгалтер-касир, бухгалтер з обліку оплати праці і чотири бухгалтери лісництв. Всю відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на бухгалтерію завдань та функцій несе головний бухгалтер. Міра відповідальності інших працівників встановлюється посадовими інструкціями.

Бухгалтерія у своїй діяльності користується мережею Інтернет, виписує журнали, газети, зокрема газету «Все про бухгалтерський облік», «Праця і зарплата» та інші.

Рис. 2.7 Структура бухгалтерії ДП «Коростенський лісгосп АПК»

На кожному підприємстві слід видавати Наказ про організацію бухгалтерського обліку. Наказом затверджуються:

форма організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

форма ведення бухгалтерського обліку (спрощена, проста, меморіально-ордерна, журнально-ордерна, автоматизована);

порядок документообороту на підприємстві. Зазвичай затверджується графік документообігу як додаток до такого наказу - з переліком посадових осіб, які мають право підписувати бухгалтерські та первинні документи, а також із зазначенням строків передачі підписаних первинних документів до бухгалтерії;

перелік первинних документів - із зазначенням, які обов’язкові реквізити повинні мати первинні документи, що складаються на підприємстві;

періодичність та строки проведення інвентаризацій на підприємстві - з урахуванням вимог Інструкції № 69. Також у наказі слід визначити склад постійно діючої інвентаризаційної комісії;

особи, відповідальні за видачу бланків суворого обліку;

форми регістрів бухгалтерського обліку, які використовуватимуться в діяльності підприємства;

робочий план рахунків підприємства - з урахуванням видів діяльності підприємства. У ньому можуть указуватися додаткові рахунки другого і третього порядку. Ця інформація зазвичай наводиться як додаток до наказу;

–       перелік матеріально відповідальних осіб підприємства.

Розглянемо Наказ про облікову політику ДП «Коростенський лісгосп АПК» на 2011 рік.

Кількісний та якісний склад бухгалтерії визначається штатним розписом і затверджений окремим наказом керівника підприємства.

Права і обов’язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначається Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та посадовими інструкціями.

Відповідно до пункту 7 статті 8 вище вказаного закону [20] головний бухгалтер підприємства:

. Забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та подання у встановлені строки фінансової звітності.

. Організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у лісництвах і цехах.

Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та здійснення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов’язковими до виконання всіма структурними підрозділами і працівниками підприємства.

Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед керівником підприємства, згідно з переліком питань, наведеним вище.

За відсутності головного бухгалтера вищезазначені обов’язки та відповідальність покладаються на провідного бухгалтера підприємства.

Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності проводити інвентаризацію майна та фінансових зобов’язань відповідно до ст. 10 Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативних документів. Інвентаризацію запасів проводити не рідше одного разу на рік, на 1 листопада поточного року. Інвентаризацію каси підприємства проводити не рідше одного разу на місяць.

Виписування податкових накладних доручається бухгалтерам лісництв і цехів. Наказом про облікову політику підприємства також встановлено термін подання до центральної бухгалтерії фінансової звітності лісництвами і нижньому складу. Відповідальність за строки подання звітності та наданих звітів фактичними обліковими даними покласти на лісничих і начальника нижнього складу.

Цим наказом встановлено механізувати бухгалтерський облік із застосуванням комп’ютерної техніки.

Для ведення обліку руху бланків суворої звітності, видачі бланків відповідальним особам, приймання звітності за виданими бланками суворого обліку призначається бухгалтер (веде матеріальний облік).

Право підпису довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, укладання угод має:

.        Директор - перший підпис.

.        Головний лісничий - перший підпис.

.        Головний бухгалтер - другий підпис.

.        Провідний бухгалтер - другий підпис.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 83, всі первинні документи, облікові реєстри, фінансова, статистична та інша звітність складаються українською мовою у грошовій одиниці України.

Облік матеріальних цінностей на підприємстві ведеться за загальною методикою з використанням сальдового методу та середньозважених цін однорідних видів матеріальних цінностей.

Класифікацію основних засобів представлено за 16 групами відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI. Після класифікації основних засобів наводиться порядок нарахування їх амортизації.

Податковий облік товарно-матеріальних цінностей, малоцінних та швидкозношуваних предметів та основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, податків та зборів до всіх рівнів бюджету, проводиться згідно чинного податкового законодавства зі складанням відповідної щомісячної та квартальної податкової звітності.

Контроль за виконанням даного наказу покладений на головного бухгалтера.

Отже, з вище наведеної інформації можна зробити висновок, що Наказ про облікову політику досліджуваного підприємства на 2011 рік визначає: форму організації і форму ведення бухгалтерського обліку; строки проведення інвентаризації, терміни подання до центральної бухгалтерії фінансової звітності лісництвами і нижньому складу; особу, відповідальну за облік руху бланків суворого обліку; осіб, які мають право підпису довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, укладання угод; порядок ведення обліку матеріальних цінностей; класифікацію основних засобів для цілей податкового обліку; порядок нарахування амортизації.

Для організації бухгалтерського обліку кожне підприємство розробляє власний робочий план рахунків, орієнтуючись на свою господарську діяльність. До цього плану включаються рахунки активів, пасивів і господарських операцій, здійснюваних на даному підприємстві.

Облікова номенклатура - це перелік господарських фактів про форми функціонування майна - засоби господарства, - та капіталу - джерела утворення зазначених засобів, - про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають бути відображені в бухгалтерському обліку [92, с. 42].

Формування облікових номенклатур - важливий момент організації бухгалтерського процесу, їх наявність сприяє ліквідації дублювання в обліку, обґрунтованому вибору первинних документів, облікових реєстрів, формуванню документообігу, документопотоків, розв’язанню інших питань бухгалтерського обліку [92, с. 43].

Графік документообороту - графік або схема, які описують рух первинних документів на підприємстві від моменту їх створення до моменту передачі на зберігання.

В обов'язки всіх працівників підприємства включаються положення про створення і подання первинних виправдувальних документів, що відносяться до сфери їх діяльності, в суворій відповідності з графіком документообігу. Роботу зі складання графіка документообігу повинен організовувати головний бухгалтер, а затверджуватися наказом керівника підприємства. Графік встановлює на підприємстві раціональний документообіг, тобто передбачає оптимальне число підрозділів і виконавців для проходження кожним первинним документом, визначає мінімальний термін його знаходження в підрозділі. Графік документообігу сприяє поліпшенню всієї облікової роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня механізації і автоматизації облікових робіт. Тому одним із напрямів удосконалення облікового процесу на підприємстві є організація головним бухгалтером складання графіка документообороту [15].

Доповнення облікової політики не вимагають коригування фінансової звітності на відміну від її зміни.

Коригування облікової політики передбачає складання відповідних документів:

. Розпорядження керівника: характер, обґрунтованість змін (доповнення).

2. Розрахунок бухгалтерії, який з копією розпорядження додається до діючого Положення про облікову політику.

3. У кінці року узагальнюються внесені зміни та викладається текст Положення в новій редакції, після чого затверджується власником або уповноваженою ним особою.

Зміна облікової політики обґрунтовується і розкривається в Примітках до річної фінансової звітності.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05ю1995 року № 88. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Під документообігом розуміють організовану систему створення, перевірки та обробки первинних документів в бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів.

Для того, щоб спроектувати систему документообігу, необхідно встановити порядок створення і руху цих документів, а також визначити коло осіб, відповідальних за їх заповнення чи прийняття рішення по них.

Заключним етапом документообігу виступає формування справ облікової служби для організації поточного і довготривалого зберігання по кожному їх виду.

Первинні документи, що підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані.

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Мінстатом України за згодою з НБУ і Мінфіном України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:

КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

КО-2 "Видатковий касовий ордер";

КО-3, 3а "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів";

КО-4 "Касова книга";

КО-5 "Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей".

Касові ордера - це документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням,

Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами [10, с. 255].

При цьому особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером та касиром. ПКО в залежності від цілей використання коштів, які надходять до каси, повинен мати юридичне обгрунтування. В ПКО зазначають, від кого прийнято гроші, на якій підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера і касира.

Отримання грошей з банку здійснюється через касира або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на її ім'я.

Для одержання в банку чекової книжки необхідно заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові касира і зразок його підпису. Заява повинна бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного бухгалтера. За цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Зберігається чекова книжка в касі підприємства. Жодних виправлень у чеках не допускається. На корінці чеку вказується прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки.

Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником і головним бухгалтером на ДП «Коростенський лісгосп АПК» . Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах - заявках, рахунках, інших розрахункових документах присутній дозволяючий надпис керівника підприємства, то його підпис на видаткових ордерах не є обов'язковим. У випадку видачі грошей окремій особі за ВКО касир вимагає пред'явлення документу, який засвідчує особу отримувача і містить фотокартку та особистий підпис власника.

На операцію по здачі грошей до банку касир, крім видаткового касового ордеру, також оформлює об'яву на внесок готівкою, в якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву одержувача, суму цифрами і прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об'ява складається з трьох частин. Перша частина залишається в банку, друга (квитанція) - передається касиру, третя (ордер) - повертається на ДП Коростенський лісгосп АПК» з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.

Оплата праці, виплата допомог по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо проводиться касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, без складання ВКО на кожного отримувача. На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться надпис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноваженими, із зазначенням строків видачі грошей і суми прописом. В аналогічному порядку може оформлюватись і разова видача грошей на оплату праці (у випадку відпустки, хвороби тощо), а також видача в підзвіт на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями, декільком особам. По закінченні трьох робочих днів, які встановлені для виплати заробітної плати, бухгалтер виписує ВКО на загальну виплачену за платіжною відомістю суму.

ПКО і ВКО чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу ДП «Коростенський лісгосп АПК» реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма № КО-3). Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером в касу підприємства для виконання. ВКО, оформлені за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями на виплату заробітної плати, реєструються після видачі.

Всі факти надходження і вибуття готівки у ДП» Коростенський лісгосп АПК» відображаються в касовій книзі.

Касова книга - обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.

В ДП «Коростенський лісгосп АПК» ведеться одна касова книга в національній валюті, яка пронумерована, прошнурована і опечатана мастичною печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.

Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або по замінюючих його документах. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт касира.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

Надходження і видача грошових документів оформлюються ПКО і ВКО або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

Здача виручки проводиться 1 раз вт 3 дні згідно установленого ліміту.

Підставою для прийняття сум грошових коштів на облік є:

1)      при здачі виручки - квитанція установи банку, ощадної каси, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо;

2)      по сумах, що переказані вищестоящими організаціями, - отримані від них повідомлення (авізо) із зазначеною датою, номером платіжного доручення, суми і назви установи банку чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.

Виписка банку - документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.

Бухгалтер ДП « Коростенський лісгосп АПК» при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

виписка нумерується;

перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;

перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;

проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) - по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку, (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом - надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку).

На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп "Погашено".

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об'ява на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об'явою на внесок готівкою.

Найбільш розповсюдженими видами безготівкових розрахунків на ДП «Коростенський лісгосп АПК» є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує вимогу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця і при його письмовій згоді оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника [5, с. 14].

2.3 Аналітичний и синтетичний облік операцій з грошовими коштами

Для узагальнення інформації про операції з готівковими грошовими коштами в касі підприємства Планом рахунків передбачений синтетичний рахунок 30 "Каса", що має наступні субрахунки:

·              301 "Каса в національній валюті";

·              302 "Каса в іноземній валюті".

Надходження грошових коштів в касу підприємства відображається за дебетом рахунку 30 "Каса".

Видача готівки з каси підприємства відображається за кредитом рахунку 30 "Каса".

На субрахунку 302 "Каса в іноземній валюті" облік операцій у валюті в перерахунку в національну валюту України ведеться по кожному виду валюти окремо.

На аналізованому підприємстві ДП «Коростенський лісгосп АПК» для обліку готівки використовують обидва субрахунки рахунку 30. Порядок відображення операцій з готівкою на рахунках бухгалтерського обліку наведено у (табл. 2.15)

Таблиця 2.15.

Типова кореспонденція рахунків з обліку касових операцій

А тепер розглянемо порядок обліку операцій на рахунках в банку. Після закінчення операційного дня банк роздруковує виписки з особового рахунку кожного клієнта. Виписки банку надається клієнту, як правило, тільки у випадку, якщо мав місце рух грошових коштів на банківському рахунку.

Виписки банку і прикладені до неї розрахункові документи, підтверджуючі надходження або списання засобів, є підставою для відображення операцій по руху грошових коштів в бухгалтерському обліку.

Банківська виписка є документом банку, в якому по дебету відображено списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства, а по кредиту - надходження грошових коштів на рахунок.

Для обліку наявності і руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках, призначений рахунок 31 "Рахунки в банках".

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має наступні субрахунки:

·    311 "Поточні рахунки в національній валюті".

·              312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

·              313 "Інші рахунки в банку в національній валюті".

·              314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

По дебету рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, по кредиту - їх використання.

Порядок обліку операцій на рахунках в банках наведено у(табл 2.16)

Таблиця 2.16

Типова кореспонденція рахунків з обліку на рахунках в банках

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті в касах, на поточних, валютних та інших рахунках у банках), грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти". У відомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків 30 (відомість 1.1), 31 (відомість 1.2), 33 (відомість 1.3).

Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку підсумками за 2 - 3 дні. Можливо накопичення даних про операції з грошовими коштами за кожний день попередньо у допоміжній відомості у потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових оборотів за місяць до Журналу 1 і відомостей до нього.

Для відображення операцій, здійснених у іноземній валюті, використовується Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Для кожної іноземної валюти, в якій здійснювалися операції, ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які позначаються назвою валюти, в якій вони заповнюються.

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться у гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснювалась операція в іноземній валюті.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць.

Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітами касира, виписками банку тощо.

2.4 Відображення інформації у звіті про рух коштів підприємства

До реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні у складі річної фінансової звітності були наявні аналоги нинішніх Балансу, Звіту про фінансові результати і Звіту про власний капітал. Що ж стосується Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), то ця форма звітності є принципово новою в системі фінансової звітності підприємств України.

Зміст, форма Звіту про рух грошових коштів, а також основні вимоги до розкриття його статей визначено в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Складання Звіту про рух грошових коштів само по собі є дуже трудомістким процесом, що вимагає від бухгалтера повного розуміння здійснюваної роботи. Це завдання ускладнюється ще й тим, що, як ми зазначали вище, така форма звітності є новою для українських бухгалтерів.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання інформації про стан і зміни протягом звітного року грошових потоків, а саме надходження і вибуття грошових потоків та їх еквівалентів підприємства в результаті ведення господарської діяльності. До грошових коштів, зокрема, належить грошова готівка в національній та іноземній валютах, грошові кошти на банківських рахунках, депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів відносяться короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, вільно конвертовані в певні суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Так, до еквівалентів грошових коштів можна віднести депозитні сертифікати (строком до 3 місяців).

Дані Звіту про рух грошових коштів дозволяють отримати таку інформацію:

про спроможність підприємства нарощувати грошові кошти протягом року;

про причини розбіжності, що виникла між даними фінансової звітності про прибуток (або збиток) підприємства та фактичною наявністю грошових коштів;

про можливість підприємства розплатитися за боргами;

про прогнозні дані майбутніх грошових надходжень та їх витрачання.

Крім того, тільки за даними Звіту про рух грошових коштів можемо судити про джерела надходження грошових коштів і про напрямки їх витрачання в розрізі видів діяльності підприємства. Одним словом, цей Звіт дозволяє оцінити правильність прийнятих управлінських рішень щодо розпорядження грошовими коштами.

Кому потрібна інформація, яку містить Звіт про рух грошових коштів? Перш за все - керівництву підприємства, існуючим та потенційним інвесторам.

Оскільки Звіт про рух грошових коштів містить дані в розрізі видів діяльності, то керівництво підприємства має можливість оцінити правильність свого рішення щодо залучення грошових коштів для того чи іншого виду діяльності. Адже зайве, невиправдане викачування грошових коштів в інші види діяльності може стати згубним для основної діяльності підприємства. Існуючих та потенційних інвесторів інформація, що міститься у Звіті про рух грошових коштів, зацікавить тим, що дає змогу:

оцінити спроможність «підопічного» підприємства залучати й використовувати грошові кошти та їх еквіваленти;

вчасно відреагувати на заподіяну шкоду (якщо такий факт є) основній діяльності підприємства від необґрунтованих вкладень грошових коштів;

отримати дані про те, куди витрачаються грошові кошти;

оцінити підприємство з погляду перспективності його розвитку в майбутньому.

За своєю значущістю для інвесторів Звіт про рух грошових коштів є найважливішим джерелом інформації про підприємство.

Звіт про рух грошових коштів є своєрідним доповненням до Звіту про фінансові результати (форма № 2), оскільки уточнює та розкриває статті останнього з позиції руху грошових коштів протягом звітного періоду (року). Підприємство може бути дуже прибутковим і в той же час мати надзвичайний дефіцит грошових коштів. Деякі підприємства можуть бути лише середньоприбутковими і в той же час мати в розпорядженні великі суми грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів має на меті показати подібні надлишки і дефіцит. Він складається для того, щоб розкрити порядок фінансування операцій підприємства, що звітує, і використання ним фінансових ресурсів. Інформація про рух грошових коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати грошові кошти та їх еквіваленти.

Як уже зазначалося, Звіт про рух грошових коштів розглядає вплив діяльності підприємства на грошові потоки в розрізі видів такої діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової. Такий розподіл інформації про рух грошових коштів дає можливість оцінити фінансові вкладення, які дозволять у майбутньому нарощувати прибуток, а також простежити за грошовими надходженнями від кредиторів, які в майбутньому спричинять вибуття грошових коштів для погашення зобов’язань.

Звіт про рух грошових коштів поділяє грошові надходження і виплати на три основні категорії:

рух коштів у результаті операційної діяльності;

рух коштів у результаті інвестиційної діяльності;

рух коштів у результаті фінансової діяльності.

Для розгляду структури та порядку складання Звіту про рух грошових коштів нам насамперед необхідно розподілити господарські операції за видами діяльності. У додатку В наведено перелік господарських операцій, які найчастіше здійснюються підприємством, з розбивкою за статтями доходів і витрат щодо кожного виду діяльності, із зазначенням відповідних субрахунків (рахунків), на яких такі операції відображаються.

Ще раз зауважимо, що наведений перелік операцій не є вичерпним. Якщо підприємством було здійснено будь-яку операцію, що не знайшла відображення в цьому переліку, її має бути віднесено до певного виду діяльності виходячи з визначень, наведених у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. При «сортуванні» господарських операцій за видами діяльності слід ураховувати специфіку діяльності підприємства. Так, для банківської установи витрати, пов’язані з наданням кредитів, і доходи, що виникають у результаті отримання відсотків, розцінюватимуться як операції, пов’язані з операційною діяльністю. Ті ж операції для підприємства, що не є банківською чи фінансовою установою, розцінюватимуться як операції, пов’язані з фінансовою діяльністю. Ще одним прикладом може бути підприємство, яке здійснює свою діяльність на ринку цінних паперів. Так, цінні папери, придбані з метою перепродажу, для такого підприємства розцінюватимуться як товар. Операції, пов’язані з придбанням та продажем таких цінних паперів, належатимуть до операційної діяльності.

Деякі господарські операції можуть мати ознаки двох видів діяльності. Яскравим прикладом таких операцій є операції з фінансової оренди. Так, сума платежу за договором фінансової оренди включає частину вартості необоротного активу (інвестиційна діяльність) і суму відсотків за користування таким активом (фінансова діяльність). Якщо рух грошових коштів у межах однієї операції включає суми, що відносяться до різних видів діяльності, то у Звіті такі суми має бути відображено окремо, відповідно до кожного виду діяльності.

Інформація про розподіл господарських операцій за видами діяльності необхідна для правильного заповнення Звіту про рух грошових коштів. Як уже зазначалося, одним із завдань, поставлених перед Звітом про рух грошових коштів, є розкриття інформації про джерела надходження грошових коштів (за рахунок чого існує підприємство?) і статті вибуття грошових коштів. Звичайно, для отримання такої інформації необхідна наявність чіткого розподілу руху грошових коштів за видами діяльності підприємства. При заповненні Звіту про рух грошових коштів необхідно дотримуватися такого правила: якщо ми відображаємо витрачання грошових коштів, їх має бути відображено в надходженнях. Надходження грошових коштів може бути відображено у звітності за попередній період. Наприклад, у поточному звітному періоді відображено витрачання грошових коштів, надходження яких відбулося в минулому звітному періоді у вигляді банківського кредиту.

Сенс розподілу діяльності підприємства на операційну, інвестиційну та фінансову повною мірою розкривається при складанні цієї форми звітності та оцінки на її підставі фінансової гнучкості підприємства, тобто його здатності генерувати значні суми грошових коштів для того, щоб своєчасно реагувати на потреби та можливості, що несподівано виникають.

Для визначення значення чистого руху грошових коштів міжнародною практикою передбачено два методи: прямий і непрямий.

П(С)БО 4 передбачено використання обох цих методів. Причому згідно з нормами П(С)БО 4 для визначення чистого руху грошових коштів операційної діяльності застосовується непрямий метод, а для визначення чистого руху грошових коштів інвестиційної та фінансової діяльності - прямий.

Пунктами 8 і 10 П(С)БО 4 передбачено, що операції із внутрішньої зміни складу грошових коштів і негрошові операції не включаються до Звіту про рух грошових коштів. До негрошових операцій належать будь-які операції, що не потребують використання грошових коштів та еквівалентів грошових коштів (наприклад отримання активів у фінансовий лізинг, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо). До внутрішніх змін складу грошових коштів відносяться операції з переміщення грошових потоків усередині підприємства (виплата заробітної плати, здавання виручки до банку тощо).

Однак слід мати на увазі, що невключення негрошових операцій стосується тільки випадків використання прямого методу визначення чистого руху грошових коштів.

Сутність прямого методу полягає у трансформуванні статей Звіту про фінансові результати шляхом виключення з них негрошових доходів і витрат. У Звіті про рух грошових коштів відображаються розгорнуто надходження і вибуття грошових коштів. Потім відображається різниця між надходженням і вибуттям грошових коштів, враховується рух грошових коштів від надзвичайних подій (надходження і вибуття) і визначається чистий рух грошових коштів.

Що стосується непрямого методу, то він не передбачає трансформування кожної статті Звіту про фінансові результати. Цей метод передбачає визначення суми чистого надходження (витрачання) у результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеної у Звіті про фінансові результати.

2.5    Шляхи удосконалення операцій з грошовими коштами

Для оперативного ведення розрахунків на ДП «Коростенський лісгосп АПК» доцільним є впровадження програмно-технічного комплексу - “клієнт-банк”.

Ця система є складовою програм банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів до системи електронних платежів НБУ чи внутрішньої платіжної системи і складається з клієнтської а банківської частин.

Клієнтська частина забезпечує автоматичне ведення поточного стану рахунку ДП «Коростенський лісгосп АПК» в банку. Реквізити документів в електронному вигляді визначаються договором між Помінвест банк та ДП «Коростенський лісгосп АПК».

Банківська частина забезпечує перевірку наведених електронних підписів (цифрових) на кожному розрахунковому документі.

Юридичною підставою для роботи підприємства за допомогою системи “клієнт-банк” і оброблення банком його розрахункових документів є договір між ДП «Коростенський лісгосп АПК» та Промінвест банком.

Для удосконалення обліку грошових коштів в умовах ДП» Коростенський лісгосп АПК» пропонується використовувати банківські платіжні картки, що стають невід'ємним елементом господарського життя підприємств і є одним з найбільш зручних засобів платежу.

За допомогою використання корпоративних карток на ДП « Коростенський лісгосп АПК» можна отримати наступні вигоди:

- скоротити операційні витрати і час, пов'язані з видачею підзвітних сум

зникне необхідність одержання в банку готівкових коштів на командировочні і представницькі витрати, господарські потреби;

заощадити гроші при одержанні готівкових коштів за корпоративною карткою (0,3 %), а за чековою книжкою (1%) ;

картковий рахунок може вестися в гривні, при цьому всі операції за кордоном будуть конвертуватися автоматично. Підприємство позбудетеся необхідності купівлі валюти на закордонні відрядження;

прив'язати до одного рахунка необмежене число корпоративних карток;

здійснювати контроль витрат коштів співробітників за виписками, наданими банком;

у разі потреби оперативно поповнити картковий рахунок відрядженого співробітника;

одержувати готівку цілодобово у широкій мережі банкоматів і в пунктах видачі готівки;

полегшити роботу бухгалтерії і каси підприємства , пов'язану з підготовкою розрахунку командировочних, перерахування, збереження і доставки наявних коштів, зменшити кількість звітних документів;

одержати цілодобовий доступ до рахунка і не залежати від режиму роботи банку. Отримана готівка вважається авансом, видана під звіт, яку не потрібно проводити по касовій книзі підприємства.

Маючи поточний рахунок у банку для оформлення корпоративної картки, бухгалтеру ДП «Коростенський лісгосп АПК» досить заповнити заяву про відкриття рахунка, підписати договір про обслуговування картки, анкету і повідомити до податкової інспекції про відкриття СКР.

Зарахування і поповнення коштів на картковий рахунок здійснюється:

з поточного рахунка та за рахунок наданого кредиту;

за рахунок готівкових коштів, які вносяться в установленому порядку до каси банку.

Застосовуючи корпоративну картку, на відміну від чекової книжки, як це робиться в ДП « Коростенський лісгосп АПК», касир уникатиме маси бюрократичних формальностей і обмежень (звірення "якісного підпису", правильне заповнення чека: крапки, коми, велика буква, символи і т.д.)

Оплачуючи комісійні за зняття готівки за корпоративною карткою 0,3 %, на відміну від чекової книжки, є можливість заощаджувати.

Перед відкриттям картрахунка наДП «Коростенський лісгосп АПК» необхідно визначити співробітника чи співробітників, яким будуть видаватися корпоративні пластикові картки, ціль видачі, індивідуальний платіжний ліміт. Якщо спеціальний картковий рахунок відкривається для видачі декількох корпоративних карток, то аналітичний облік коштів на них ведеться в розрізі номерів банківських платіжних карток. За здійснення операцій із пластиковими картками банки одержують комісійну винагороду, розміри якої встановлюються тарифами банку (при одержанні карток бухгалтеру підприємства такі тарифи потрібно мати на руках).

В бухгалтерському обліку відображення відкриття картрахунку і отримання картки здійснюється наступним чином (табл. 2.17).

Таблиця 2.17. Облік грошових коштів на картрахунках

Для обліку коштів на картрахунках і розрахунків за допомогою корпоративних карток використовуються рахунки:

"Інші рахунки в банку в національній валюті"

"Інші рахунки в банку в іноземній валюті"

Актуальною проблемою обліку операцій з грошовими коштами є ухилення від оподаткування шляхом використанням не облікованих готівкових грошових коштів.

Головною причиною використання не облікованого готівкового обороту є надто високий рівень оподаткування заробітної плати в порівняні з низьким рівнем соціальних гарантій.

Для скорочення масштабів використання не облікованих готівкових коштів в діяльності суб’єктів господарювання можна запропонувати наступні 3 групи заходів.

І. Визначення джерел та каналів позабанківського руху готівки.

ІІ. Розробка механізмів попередження відтоку готівки в тіньову економіку.

ІІІ. Стимулювання безготівкових розрахунків і залучення коштів в банківську систему.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що головною проблемою обліку грошових коштів є здебільшого їх відсутність, внаслідок чого виникає потреба у кредиті. Відсутність грошових коштів викликана ускладненнями у сфері своєчасних розрахунків із постачальниками товарів і використання інших фінансових зобов'язань при затримці надходження коштів за реалізовані товари або через інші недоліки у господарсько-фінансовій діяльності підприємства; здійсненням інвестиційної діяльності, пов'язаної з новим будівництвом, реконструкцією матеріально-технічної бази, закупівлею нового обладнання тощо. Потреба ДП «Коростенський лісгосп АПК» у кредитних ресурсах здебільшого пов'язана з невідповідністю в часі між витратами підприємства на закупівлю товарів і отриманням виручки від продажу.

Розділ 3. Аналіз грошових коштів

.1 Організаційно-інформаційна модель аналізу грошових коштів

Рух оборотного капіталу підприємства пов'язаний з такими основними господарськими операціями:

) закупки, унаслідок яких збільшуються запаси матеріалів, кредиторської заборгованості;

) виробництво, яке веде до зростання дебіторської заборгованості і кількості грошей у касі та на поточному рахунку.

Усі ці операції постійно повторюються і супроводжуються грошовими надходженнями і грошовими виплатами. Однією з умов фінансового розвитку підприємства є надходження грошових коштів. Проте надмір коштів на підприємстві свідчить про те, що реально підприємство ризикує зазнати збитків, пов'язаних з інфляцією та знеціненням грошей, а також із втраченою можливістю вигідного їх розміщення. Для оцінки достатності коштів, необхідних для виробничої діяльності підприємства, розраховують тривалість періоду обороту:

То = [середні залишки коштів] * Д / [оборот коштів за період].

Для визначення середнього обороту використовується кредитний оборот за поточним рахунком. Якщо підприємство значну частину розрахунків проводить через касу, то витрати коштів по касі треба додати до кредитного обороту поточного рахунку [7, с. 344].

Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності здійснюється за даними форми 3 "Звіт про рух грошових коштів", яка розроблена на основі П(С)БО № 4 "Звіт про рух грошових коштів".

У цьому звіті міститься інформація про грошові потоки підприємства за звітний період.

Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Аналіз руху коштів у розрізі окремих видів діяльності підприємства дає можливість оцінити, з яких джерел надійшли ці кошти, які напрямки їх використання, чи вистачає власних оборотних коштів підприємства для інвестиційної діяльності. Аналізуючи рух коштів за видами діяльності, можна додатково відповісти ще й на такі запитання: чи може підприємство розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями? чи вистачить одержаного прибутку для обслуговування поточної діяльності підприємства?

Аналіз руху коштів передбачає розрахунок передовсім сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.

Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційної діяльності підприємства (розділ 1 форми 3). Для цього за даними ф. 1, ф. 2, приміток до балансу та звіту про фінансові результати необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається в рядку 170 ф. 2). Після цього провадиться його послідовне коригування на:

амортизацію необоротних активів (амортизаційні відрахування щодо матеріальних та нематеріальних необоротних активів, які нараховано протягом звітного періоду). Оскільки нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів зменшує прибуток підприємства, але не призводить до витрати його коштів, то сума амортизації додається до прибутку;

збільшення (зменшення) забезпечень, тобто на зміни в складі забезпечень наступних витрат і платежів, які не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю (у графі "надходження" - збільшення, у графі "видаток" - зменшення). Ця сума збільшує витрати звітного періоду, які, проте, не є витратою коштів. Тому ця сума додається до прибутку. Для її визначення за даними 2-го розділу пасиву балансу порівнюють суми на кінець звітного періоду (гр. 4) із сумою на початок цього періоду (рядок 430);

прибуток від нереалізованих курсових різниць, тобто на прибуток від курсових різниць, що виникає внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті. Нереалізовані курсові різниці, які пов'язані з перерахунком сум статей в іноземній валюті, відображаються в балансі на кінець звітного періоду. На цій статті враховуються курсові різниці, пов'язані з перерахунком статей дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті, з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також із перерахунком залишку коштів у іноземній валюті. Оскільки зміну валютних курсів не пов'язано з рухом коштів, урахування таких курсових різниць дає змогу уникнути завищення або заниження коштів у процесі операційної діяльності підприємства внаслідок переоцінки неопераційної дебіторської або кредиторської заборгованості в іноземній валюті. Дані для відображення цієї суми у формі 3 беруть з приміток до звіту про фінансові результати;

збиток (прибуток) від неопераційної діяльності, тобто на збитки і прибутки від володіння (дивіденди, відсотки) фінансовими інвестиціями та від їх реалізації- продаж основних засобів нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Інформація за даною статтею також відображається в примітках до звіту про фінансові результати;

витрати на сплату відсотків, нарахованих протягом звітного періоду. Так, у звіті про рух коштів передбачено окрему статтю "Сплачені відсотки", що відображає витрату коштів на сплату відсотків за фінансовими зобов'язаннями. Нараховані відсотки, які зменшують прибуток, але можуть не збігатися із сумою реально сплачених відсотків, необхідно додати до операційного прибутку. Необхідна інформація до цієї статті подається в примітках до фінансового звіту (примітка № 6, стаття "Відсотки за позиками") [7, с. 358-359].

Після розрахунків руху коштів за перерахованими статтями 1-го розділу ф. 3 розраховується перший показник руху коштів у результаті операційної діяльності: прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах.

Далі, в процесі аналізу руху коштів необхідно визначити кошти від операційної діяльності з урахуванням змін в оборотних активах підприємства. Для цього необхідно проаналізувати 2-й розділ балансу "Оборотні активи".

Аналізуючи дебіторську заборгованість підприємства, можна зробити висновок, що ця заборгованість за звітний період зменшилась, але може виникнути й така виробнича ситуація, коли дебіторська заборгованість за певний період зросте, тобто підприємство не одержить певної суми грошей (перевищення суми дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з його початком). Тоді з прибутку від операційної діяльності відраховується:

[Сума збільшення запасів] + [сума збільшення дебіторської заборгованості].

Отриманий результат слід також відображати в рядку 080 графи "видатки" (ф. 3).

Відраховуються з прибутку від операційної діяльності й витрати майбутніх періодів. Цю інформацію заносять у звіт про рух коштів (рядок 090). У графі "надходження" відображається зменшення, а в графі "видатки" - збільшення у складі витрат майбутніх періодів.

Далі аналізуються зміни в складі поточних операційних зобов'язань (ф. 3, рядок 100). З метою аналізу змін у складі поточних активів необхідно користуватись інформацією балансу в 4-му розділі "Поточні зобов'язання", а також у примітках до балансу. У графі "надходження" відображається зменшення, а в графі "видаток" - збільшення у статтях розділу балансу "Поточні зобов'язання" (крім статей "Короткострокові кредити банків", "Поточні зобов'язання за рахунками з учасниками" та інших зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю). Зростання кредиторської заборгованості протягом звітного періоду означає лише нарахування заборгованості, а не фактичну витрату коштів. Отож, суму збільшення кредиторської заборгованості слід додати до прибутку від операційної діяльності. Зменшення відраховується з операційного прибутку, бо зменшення суми кредиторської заборгованості означає, що у звітному періоді було погашено не лише кредиторську заборгованість, нараховану в цьому періоді, а також і певну частину заборгованості за попередній період. Аналіз зміни поточних зобов'язань починається передовсім з аналізу розрахунків з бюджетом за даними рахунку "Розрахунки з бюджетом", які подано в примітках до балансу (№ 4). Тут наводяться такі дані: сальдо на початок року, нараховано, сплачено, сальдо на кінець року за видами розрахунків:

податок на прибуток;

податок на додану вартість;

інші податки.

У форму 3 (рядок 100) заносять такі дані: сальдо на кінець звітного періоду мінус податку на прибуток порівнюється із сальдо на початок звітного періоду мінус податки на прибутки. Результат відносять до загальної величини зміни поточних зобов'язань. Аналіз інших статей поточних зобов'язань здійснюється, як уже зазначалося, за даними балансу (розділ 4 "Поточні зобов'язання") [12, с. 411].

Зменшення поточних активів слід додати до операційного прибутку.

І нарешті, інформацію про збільшення (зменшення) доходів майбутніх періодів для відображення у формі 3 беруть з балансу (розділ 5 "Доходи майбутніх періодів"). Ця сума буде збільшувати кошти від операційної діяльності і відображатиметься у формі 3, рядок 110.

Розрахувавши і проаналізувавши суми на всіх названих вище статтях, можна перейти до визначення загальної суми коштів від операційної діяльності. Аналіз цих сум здійснюється за допомогою порівняння даних звітного періоду з попереднім, розраховуються зміни й вивчаються причини, які спричинилися до зменшення коштів операційної діяльності у звітному періоді .

Для визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності необхідно відрахувати сплачені відсотки та сплачений податок на прибуток (рядки 130 і 140 ф. 3). Ця сума відображається в рядку 150 ф. З і визначає "Чистий рух коштів від надзвичайних подій". На цій статті відображають відповідні надходження або витрати коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями, за відрахуванням оплачених відсотків та податків на прибуток.

Стаття "Рух коштів від надзвичайних подій" ф. З відображає надходження і витрати грошових коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями в процесі операційної діяльності.

Прикладом руху коштів унаслідок надзвичайних подій є:

надходження від страхових компаній як компенсація збитків від пожежі;

надання допомоги працівникам, які постраждали внаслідок стихійного лиха.

На цій статті відображаються тільки надходження та витрати коштів унаслідок надзвичайних подій, пов'язаних з операційною діяльністю, оскільки такі статті є і в складі інвестиційної або фінансової діяльності.

Наступним етапом аналізу є визначення й аналіз руху коштів від інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність, як відомо, - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошей (коштів).

Приклади руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності:

платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

надходження коштів від продажу необоротних активів;

надання позик іншим підприємствам;

надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необоротні активи" та в статті "Поточні фінансові інвестиції". Результати такого аналізу відображаються на відповідних статтях 2-го розділу звіту про рух коштів (ф. 3).

На статті "Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності" (ряд. 300) показується результат руху коштів від інвестиційної Діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.

Наступним етапом аналізу звіту про рух коштів є визначення руху коштів унаслідок фінансової діяльності, тобто аналізу 3 розділу звіту. Для цього необхідно аналізувати зміни у статтях балансу розділу "Власний капітал" та статтях, пов'язаних із фінансовою діяльністю, наведених у 2 розділі балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів", 3 розділі "Довгострокові зобов'язання", розділі 4 "Поточні зобов'язання". Це, зокрема, статті:

"Короткострокові кредити банків" (рядок 500);

"Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" (рядок 510);

"Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" (рядок 590).

Стаття "Чистий рух коштів від фінансової діяльності" (ряд. 390 ф. 3) показує результат руху коштів від фінансової діяльності, з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.

Отже, визначивши суми коштів від усіх видів діяльності підприємства, необхідно розрахувати та проаналізувати чистий рух коштів за звітний період.

За даними балансу визначають: коефіцієнт оборотності коштів, тривалість оборотності, співвідношення коштів у складі поточних активів, віднесених до поточних зобов'язань, і якщо виявляється тенденція до скорочення, то це свідчить про певні фінансові ускладнення.

Крім того, за ринкових умов підприємство особливу увагу приділяє аналізу виробничо-комерційного циклу, тобто періоду обороту коштів - зв'язкам між надходженням і вибуттям оборотного капіталу і грошових надходжень. Виробничо-комерційний цикл починається з купівлі матеріалів і закінчується надходженням грошей від дебіторів.

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті"). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів [12, с. 436].

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

складання балансу ліквідності;

розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів. Заведено вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

3.2 Аналіз грошових коштів

Першим показником виникнення фінансових ускладнень є тенденція скорочення частки грошових коштів в складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов'язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань може надати точну інформацію про надлишок (недостачу) грошових коштів на підприємстві.

Загальний рух грошових коштів ДП «Коростенський лісгосп АПК» представлено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Загальний рух грошових коштів в ДП «Коростенський лісгосп АПК»

2009

2010

2011

Каса

3,1

0,5

1,5

Поточний рахунок

11

4,5

91,9

Інші кошти

2

0

0,7

Грошові кошти загалом

16,1

5

94,1

Кредиторська заборгованість

1009,2

990,1

1129,2

Дебіторська заборгованість

177,3

439,1

337,3

Представимо на графіку зміну коштів по найбільш важливим для аналізу статтям за період 2009-2011 рр. (рис.3.1).

Дані таблиці дають загальне уявлення про рух грошових коштів по роках у розрізі кварталів. Можна сказати, що залишки на кінець кварталу коштів у касі є стабільними і майже змінюються протягом розглянутого періоду. Можливо, це обумовлено тим, що підприємство дотримується встановленого розміру ліміту залишку готівки, тобто максимально можливі суми коштів, що може перебувати в касі.

тис.грн.

Рис.3.1. Динаміка грошових коштів за 2009-2011 рр.

Що стосується коштів на розрахунковому рахунку, то для детального аналізу їх витрати переглянуто банківські виписки за відповідні періоди. Про динаміку залишків коштів на розрахунковому рахунку можна сказати, що вона цілком відповідає профілю підприємства. З початку року відбувається незначне зменшення коштів на рахунку ( внаслідок заготівлі сировини), а на завершення року - їх поповнення. Для коштів на інших (спеціальних) рахунках у банку характерна тенденція убік їхнього зменшення.

Велику увагу потрібно приділити динаміці зміни кредиторської і дебіторської заборгованості. Тенденції зміни кредиторської і дебіторської заборгованості в 2009-20011 рр. наДП «Коростенський лісгосп АПК» приведені на графіку (рис. 3.2. ).

Рис. 3.2. Динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості ДП «Коростенський лісгосп АПК» рр.

В сучасних умовах бажано, щоб кредиторська заборгованість була трохи вище дебіторською. Це обумовлено тим, що дебіторська заборгованість - це гроші тимчасово відвернені з обороту, а кредиторська - грошові кошти, залучені в оборот. Також небажано сильне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторської, тому що у випадку вимоги кредиторів (особливо по короткостроковій заборгованості) повернути борг, підприємство може бути поставлене в залежність від фінансового стану дебіторів.

Як видно з рис.3.2 , кредиторська заборгованість в ДП «Коростенський лісгосп АПК» на протязі досліджуваного періоду значно перевищує дебіторську. Це свідчить про те, що за вимогою клієнтів підприємство не зможе повернути борг .

Отже, проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки:

1 співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості не задовольняє вимогам фінансової стабільності підприємства;

2 зменшення дебіторської заборгованості та збільшення кредиторської на кінець 2011 року.

При аналізі потоки коштів розглядаються по трьох видах діяльності: основна, інвестиційна і фінансова. Такий розподіл дозволяє визначити, яка питома вага доходів, отримана від кожного з видів діяльності. Подібний аналіз допомагає оцінити перспективи діяльності підприємства.

Н аступним етапом аналізу є визначення платоспроможності ДП «Коростенський лісгосп АПК».

Одним із основних факторів, що впливає на грошові потоки, є величина фінансового циклу:

ФЦ = ЧОЗ + ЧОД - ЧОК

де ФЦ - фінансовий цикл;

ЧОЗ - час обігу запасів;

ЧОД - час обігу дебіторської заборгованості;

ЧОК - час обігу кредиторської заборгованості.

ЧОЗ = Середні матеріальні оборотні активи / Собівартість продукції * 360

ЧОД = Середня дебіторська заборгованість/ Виручка від реалізації * 360

ЧОК = Середня кредиторська заборгованість/ Собівартість продукції * 360

Фінансовий цикл представляє собою період обороту грошових коштів, протягом якого готівка вилучена з обороту. Розрахуємо зазначені показники в таблиці (таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2.

Показники оборотності активів ДП «Коростенський лісгосп АПК»

Прискорення оборотності сприяє збільшенню продажу та вивільненню коштів з обороту. Коефіцієнт оборотності оборотних активів на підприємстві на протязі 2009-2011 р. зростає від 2,0 до 4,3 - це означає , що за 2009 рік оборотні активи здійснили більше чотирьох оборотів.

Оборотність усіх видів майна прискорилась.

Для ДП «Коростенський лісгосп АПК» середній термін погашення дебіторської заборгованості складає 17 днів. Причому, термін оплати рахунків на протязі досліджуваних років скорочується з 28 днів в 2009 р. до 17 днів в 2011 р., що оцінюється позитивно і характеризує підвищення ділової активності підприємства.

Зміна швидкості обороту грошових коштів може спричинити відповідне змінювання потреби в них. Розрізняють абсолютне та відносне вивільнення (додаткове залучення) грошових коштів. Розрахунок останнього показника здійснюється за допомогою такої формули:

де д₁, д₀ - тривалість одного обороту коштів у днях відповідно в звітному і минулому періодах;

Р1/ Д - сума одноденної реалізації у звітному періоді.

Виконаємо розрахунки показників оборотності грошових коштів (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Факторний аналіз оборотності грошових коштів ДП «Коростенський лісгосп АПК»

Розрахунок зменшення грошових коштів через скорочення їх оборотності:

(4,4-0,5) * 582,5 = 2271,7 тис. грн.

Як видно з даних табл.3.5 , оборотність грошових коштів у 2009 році зменшився на 4 днів, порівняно з 2011 р., що призвело до зменшення вивільнення коштів на суму 2271,7 тис. грн.

Тривалість операційного циклу свідчить скільки днів в середньому потрібно для виробництва, продажу і розрахунку за продукцію підприємства. Досліджуване підприємство уповільнило свій операційний цикл , це негативна тенденція для підприємства.

Тривалість фінансового циклу свідчить скільки днів в середньому грошові кошти вилучені з обороту. Фінансовий цикл за досліджуваний термін збільшився , що оцінюється негативно і засвідчує неналагодженість фінансово-розрахункової дисципліни.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що підприємство неефективно використовує свої поточні активи - запаси мають не швидкий термін обертання, дебіторська заборгованість також інкасується в оптимальний термін, проте термін оплати кредиторської заборгованості є занадто великим, перевищує термін погашення дебіторської заборгованості.

Отже, ДП «Коростенський лісгосп АПК» порушує розрахунково-фінансову дисципліну з своїми постачальниками і підрядчиками, оперуючи їх коштами. Внаслідок порушення строків оплати рахунків постачальників та інших контрагентів до ДП» Коростенський лісгосп АПК» можуть бути застосовані фінансові санкції, що може виявитись загрозою для підприємства. Тому в процесі управління грошовими потоками в першу чергу на ДП «Коростенськи йлісгосп АПК» необхідно погасити кредиторську заборгованість підприємства. Але для її погашення підприємству не вистачить наявних грошових коштів, тому потрібно шукати джерела поповнення грошових коштів для зміцнення фінансово-економічного становища і підвищення ліквідності досліджуваного підприємства.

Розділ 4. Організація та методика аудиту грошових коштів

.1 Організація проведення аудиту

Сьогодні аудитор - одна з найбільш відповідальних і популярних професій. На аудитора покладаються обов’язки з проведення аудиторської перевірки відповідно до професійних стандартів (міжнародних стандартів аудиту). Його робота має велике значення, так як в результаті аудитор висловлює думку, яка підтверджує або не підтверджує правильність ведення бухгалтерського обліку в компанії, достовірність річної фінансової звітності. А підтверджена аудитором звітність, має велику ступінь довіри у інвесторів. Цінність і репутація компанії в очах партнерів зростає.

Тому так важливо приділяти належну увагу проведенню обов’язкового аудиту або ініціативного аудиту.

Аудитор і замовник повинні погодити умови завдання. Погоджені Умови треба задокументувати в листі-зобов’язанні або в будь-якій іншій договору, яка є зручною.

Розглянемо проведення аудиторської перевірки на досліджуваному підприємстві ДП «Коростенський лісгосп АПК»

Після ознайомлення з особливостями фінансово-господарської діяльності ДП «Коростенський лісгосп АПК» укладається договір на проведення аудиту. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між ДП «Коростенський лісгосп АПК» і АФ “Паритет” про проведення аудиту операцій з грошовими коштами, він документально стверджує, що сторони прийшли згоди з усіх умов договору. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, в договорі максимально точно обумовлюється всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами підприємства. Для аудитора доцільним було включення до договору пункту, що зобов’язує керівництво підприємства надавати допомогу аудитору в процесі аудиту.

Для визначення величини ризику внутрішнього контролю здійснюється його тестуванням. За допомогою анкети вивчаються сильні і слабкі сторони внутрішнього контролю. З даних тестування слідує, що на підприємстві організація і здійснення внутрішнього контролю знаходиться на задовільному рівні, тому ризик контролю має середній рівень. Під час перевірки стану обліку на підприємстві не були виявлені суттєві помилки. Це дає підстави стверджувати, що організація та ведення бухгалтерського обліку відповідають сучасним стандартам.

Наступним етапом аудиторської перевірки є раптова інвентаризація каси підприємства, не було виявлено нестач.

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит чітко планується кожна перевірка.

Аудитор розробляє та документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому істотність помилок, а потім здійснює аудит за цим планом.

Для виконання плану аудитор підготовлює в письмовій формі програму аудиторської перевірки. Програма аудиту - це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та засобом контролю за якістю їх роботи. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур співпадають з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Програма аудиту операцій з грошовими включає наступні об’єкти аудиту:

1)   основні відомості про ДП «Коростенський лісгосп АПК»;

2)   оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;

3)   перевірка дотримання вимог організації роботи в касі;

4)   перевірка повноти і своєчасності оприбуткування готівки в касі;

5)   перевірка законності списання коштів у видаток по касі;

6)   перевірка правильності ведення касової книги;

7)   перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів з р/р;

8)   перевірка правильності проведення інвентаризації грошових коштів;

9)   перевірка відповідності сум в облікових регістрах;

10)узагальнення результатів аудиту.

На підготовчому етапі перевірки грошових коштів аудитор виконує наступні дії:

1.  Отримав пряме підтвердження сум на рахунках і в касі на дату складання балансу.

2.  Підготовив дані для зіставлення сум на рахунках і в балансі:

- порівняв дані балансу з виписками банку, касовою книгою і звітом банку;

- перевірив всі розрахунки;

проконтролював, щоб всі проводки по рахунках грошових коштів відповідали випискам банку;

- дослідив всі аномальні і незрозумілі моменти - незвичайні затримки в зарахуванні коштів в банк на предмет можливого розкрадання їх рахунок накопичення і перерозподілу у часі;

провів раптову інвентаризацію касової готівки, отримав від посадової особи клієнта суми залишку грошових коштів.

Подальше вивчення касових операцій здійснюється в наступному порядку.

Для перевірки дотримання вимог організації роботи в касі ДП «Коростенський лісгосп АПК» аудитор перевіряє:

- наявність наказу про призначення касира;

- наявність договору з касиром про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

відповідність приміщення каси вимогам по забезпеченню збереженості грошових коштів з технічної укріпленості та оснащеності засобами пожежно-охоронної безпеки;

- чи виділяється охорона та автотранспорт для забезпечення збереженості грошових коштів при доставці їх з банку та при здачі їх до банку.

В процесі перевірки дотримання ліміту готівки каси аудитор виконує слідуючі операції:

- перевіряє наявність доведеного банком ліміту залишку готівки в касі;

- перевіряє правильність складання заявки-розрахунку ліміту залишку готівки;

- контролює наявність дозволу банку на витрачання коштів на виплату зарплати та інші потреби з виручки;

- перевіряє дотримання встановлених граничних норм використання готівки шляхом аналізу даних касових звітів.

На етапі перевірки повноти і своєчасності оприбуткування готівки по касі аудитор виконує наступні дії:

- зіставлення прибуткових касових ордерів на отримання готівки з банку із записами у касовій книзі та з корінцями чеків у чекових книжках за
всіма відкритими у банках рахунками, в тому числі й по валютних коштах,
облік яких має вестися окремо, а також із відповідними записами у виписках із банку. Перевірка провадиться за сумами та датами отримання грошей у кореспонденції з рахунками 311, 312, 333, 334;

- зіставлення сум і дат на оприбуткування виручки в прибуткових
касових ордерах із датами й сумами, проставленими на документах на реалізацію продукції готівкою, основних засобів та інших запасів (за даними
складу, крамниці, цеху) в кореспонденції з рахунками 70, 71 та ін.;

- зіставлення сум і дат у прибуткових касових документах і касовій
книзі з первинними документами на сплату комунальних послуг та документами про надходження від об'єктів соціальної сфери, підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, підсобних господарств, що знаходяться на балансі підприємства, у кореспонденції з рахунком 23 "Виробництво";

- зіставлення сум і дат у прибуткових касових ордерах з первинними
документами про надання послуг автотранспортом, ремонтними бригадами, інструментальням господарством тощо в кореспонденції з рахунком
703;

- зіставлення сум і дат у прибуткових касових ордерах із первинними
документами про надані послуги; чи відпущені матеріальні цінності стороннім організаціям при проведенні вибіркових зустрічних перевірок на
об'єктах, яким надано такі послуги, де контролюється достовірність і повнота оприбуткування повернених підзвітних сум по касі з даними регістрів
обліку.

В процесі перевірки законності списання коштів у видаток по касі аудитор виконує наступні дії:

- зіставлення записів у касовій книзі й касовому звіті із записами у
доданих видаткових касових документах (видаткових касових ордерах,
платіжних відомостях на виплату заробітної плати, допомог, лікарняних,
відпускних, відомостях на виплату підзвітних сум, депонованої заробітної
плати);

- зіставлення даних розрахунково-платіжних відомостей з табелем та
журналом реєстрації відомостей;

з'ясування, чи знаходились на місці особи, які одержували депонентські суми, на підприємстві в момент оформлення цих операцій, порівняння підписів осіб, які одержали суми по депоненту, з підписами їх власників у відомостях на одержання заробітної плати в період їх перебування на підприємстві;

зіставлення сум і дат у касовій книзі, касовому звіті, видаткових касових ордерах із доданими відомостями на виплату заробітної плати,
відпускних, депонованої зарплати, лікарняних, а також з особовими рахунками з нарахування зарплати або розрахунково-платіжними відомостями, лікарняними листками, журналом обліку депонованих сум, заявленими та іншими документами з підписами осіб, які отримали кошти для перевірки їх ідентичності;

- перевірка правильності оформлення документів, що додаються до касових звітів: чи є розписки одержувачів, чи погашені вони штампом "Оплачено" із зазначенням дати, чи немає на них слідів підчисток і виправлень;

- перевірка правильності оформлення документів при депонуванні
заробітної плати і правильності підрахунків підсумків в платіжних відомостях;

- відповідність видачі готівки під звіт чинному законодавству.

На попередньому етапі аудиту грошових коштів на рахунках аудитор звіряє залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами.

Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повноту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Ретельно вивчається обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збитків тощо.

Кожний випадок порушення кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з'ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.

Перевірка правильності проведення інвентаризації грошових коштів здійснюється аудитором наступним чином:

- перевірка інвентаризацією фактичної наявності грошових коштів в касі;

перевірка наявності наказу керівника про призначення комісії для
проведення інвентаризації наявності грошових коштів;

перевірка бухгалтерської документації по раніше проведених інвентаризаціях касової готівки;

- з'ясування частоти проведених раніше інвентаризацій і зіставлення з періодичністю її проведення зазначеної в Наказі про облікову політику.

При перевірці відповідності сум в облікових регістрах виконуються наступні дії:

- звірка сум, що відображені у відомості № 1.1 і журналі № 1 по дебету рахунку 30 "Каса", з даними та відповідних регістрів з поточними рахунками у банках, у тому числі валютних; у випадку розходження їх зіставляють по прибуткових касових ордерах, виписках банку, звітах касира, корінцях чеків, а, при необхідності, перевіряють безпосередньо в банку;

- звірка підсумків кореспондуючих рахунків відомості № 1.1, а також загального обороту по журналу № 1 із даними Головної книги;

-звірка відповідності сальдових залишків по рахунках 30 "Каса" із даними Головної книги.

Перевірка правильності ведення касової книги виконується за наступними напрямами:

- наявність укладеного договору про повну матеріальну відповідальність з працівником, який виконує обов'язки касира;

- перевірка правильності підрахунку підсумків сторінок книги та перенесення сум залишків готівки з однієї сторінки на іншу;

- правильність складання звіту касира;

- наявність виправлень в касовій книзі;

- в умовах автоматизованого ведення касової книги перевіряють правильність роботи програмних засобів обробки;

- перевірка документальної обґрунтованості записів в касовій книзі (чи перевіряються ці записи правильно оформленими прибутковими та видатковими касовими ордерами або замінюючими їх документами);

наявність журналу реєстрації ордерів;

- зіставлення записів в касовій книзі записам в Головній книзі та журналу 1 і відомості 1.1.

На підставі результатів аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами аудитор на завершальному етапі складає проміжний аудиторський звіт про стан бухгалтерського обліку і робить аудиторський висновок .

В процесі аудиту операцій з грошовими коштами ДП «Коростенський лісгосп АПК» суттєві порушення не виявлені .

Керівництву ДП «Коростенський лісгосп АПК» надані наступні рекомендації:

1. Організація системи внутрішнього контролю за розрахунково-касовою дисципліною, створити постійно діючу інвентаризаційну комісію на підприємстві.

. Головному бухгалтеру розробити план здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни з розподілом фінансових обов`язків.

. Доведення приміщення каси до вимог по забезпеченості грошових коштів та технічної укріпленості та оснащеності.

4.2 Методика проведення аудиту грошових коштів

Аудиторська перевірка - складний і тривалий процес. Постійним завданням аудиторів є пошук напрямку максимального скорочення часу для перевірки високої якості, без підвищення аудиторського ризику. Ефективність проведення аудиту забезпечує розробка методики перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку. На стадії планування аудиторської перевірки необхідно визначити склад контрольних процедур, які розробляються напередодні. На основі відповідного набору документів та облікових регістрів проводиться аудиторська перевірка за описаною процедурою.

Методика проведення аудиторської перевірки різних розділів бухгалтерського обліку повинна розроблятися за єдиною схемою, що включає:

-       перелік основних нормативних документів;

-       опис альтернативних облікових рішень, право вибору яких надано підприємству законодавством з бухгалтерського обліку та звітності і відображено в обліковій політиці підприємства;

-       первинні документи з розділу бухгалтерського обліку;

-       регістри синтетичного й аналітичного обліку та звітність;

-       класифікатор можливих порушень;

-       запитання аудитора для розробки програми аудиторської перевірки;

-       методи збору аудиторських доказів, які використовуються при перевірці;

-       опис контрольних процедур.

Проведення перевірки традиційним способом включає виконання положень, передбачених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні доцільно використовувати у разі залучення до аудиторської перевірки асистентів.

Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПІ, якими повинен керуватися аудитор, перевіряючи відповідні розділи обліку.

Опис альтернативних облікових рішень, право вибору яких надано підприємству, включає різні варіанти, що дозволяє аудитору порівнювати доцільність вибраного клієнтом варіанта, аналізувати та рекомендувати заходи щодо поліпшення ведення бухгалтерського обліку.

Регістри аналітичного і синтетичного обліку та звітності визначають опис відповідних їм форм обліку (журнально-ордерної, меморіально-ордерної, журнальної форми, журнал-головної, спрощеної тощо).

Перелік регістрів клієнта дає аудитору можливість визначити їх відповідність загальноприйнятим та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.

Звітність повинна включати відповідні форми (баланс ф. 1, звіт про фінансові результати - ф. 2 тощо). Класифікатор можливих порушень включає типові порушення з відповідних розділів обліку.

При складанні програми перевірки запитання аудитора зосереджуються на переліку проблем, які необхідно включити до плану перевірки. Вони спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформлення документів, складання звітності, проведення внутрішнього контролю. Запитання оформляються аудитором у вигляді таблиць, які включають відповіді на них та висновки.

Методи збору аудиторських доказів, які використовуються для перевірки, типові. Використовується вісім основних методів: нагляд за інвентаризацією або участь у ній; нагляд за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; усне опитування; отримання письмових підтверджень; перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб; перевірка документів клієнта; проведення аналізу.

Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень або зловживань проводиться по кожному розділу обліку.

Усі процедури проводяться за єдиною схемою і включають:

-       найменування контрольної процедури;

-       мету проведення контрольної процедури;

-       перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного й синтетичного обліку клієнта, норми, нормативи, інша довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;

-       опис техніки виконання процедури;

-       опис форми подання результатів проведеної процедури провідному аудиторові.

Всі процедури мають класифікаційні номери, що спрощує посилання на них у програмі аудиторської перевірки підприємства. Класифікаційний номер включає назву розділу бухгалтерського обліку і три цифрових знаки: перший знак - номер порушення за класифікацією порушень; другий - номер різновиду порушення; третій знак - порядковий номер контрольної процедури для виявлення цього порушення.

Розробка практичних методик для перевірки кожного об'єкта обліку дуже трудомістка. За описаною вище схемою представлено лише одну методику - аудит обліку касових операцій.

При проведенні аудиту використовують методи та прийоми, основні з яких наведені в табл. 4.1.

Наведені у таблиці методи по-різному використовуються у аудиторській перевірці. Найширше застосовуються методи суцільної або вибіркової перевірки документів.

Таблиця 4.1

Методи проведення аудиту

Суцільна перевірка вимагає контролю за всіма документами і записами, які відносяться до об'єкта перевірки за відповідний період, вибіркова - за частиною документів, відібраних аудитором.

Суцільна перевірка доцільна при аудиторській перевірці операцій з готівкою (касові і банківські операції), при перевірці сигналів про крадіжки, а також зловживань на вимогу слідчих органів, суду і арбітражного суду. Першочерговим завданням аудитора є встановлення типових порушень (помилок) у роботі підприємства, для чого суцільна перевірка є необов'язковою. Характерна ознака систематичних порушень - постійне їх повторення, хоча детальна перевірка документів за один-два місяці дозволяє встановити їх наявність. Цим обгрунтована правомірність вибіркової перевірки, яка забезпечує проведення аудиторської перевірки з найменшими затратами часу. Вибірковий метод дозволяє отримати достовірні результати, якщо для перевірки правильно відібрані документи. Останнє забезпечується при врахуванні специфіки діяльності підприємства, матеріалів попередньої перевірки та визначенні господарських операцій, які вимагають особливої уваги. Вибірка документів здійснюється за двома ознаками: хронологічною та систематичною.

Основний принцип аудиторської вибірки визначається при плануванні аудиту. Кількість відібраних господарських операцій і документів для аудиторської перевірки залежить від оцінки системи бухгалтерського обліку та ефективності внутрішнього контролю. Чим вища оцінка, тим менший обсяг вибірки. Обсяг аудиторської перевірки може визначатися двома шляхами:

-       оціночно, на основі попереднього досвіду;

-       залишковим методом, що базується на імовірності виникнення помилок.

Якість аудиторської перевірки залежить від одержаної аудитором інформації і доказів. Аудиторська інформація - це вся інформація, підготовлена і зібрана аудитором до і в процесі аудиторської перевірки, а також надані аудитору документи та їх копії.

Якість аудиторських доказів залежить від джерел надходження. Використання доказів з різних джерел знижує аудиторський ризик. Про відсутність достатніх доказів аудитор обов'язково повідомляє у аудиторському висновку.

Основними методичними прийомами аудиторської перевірки є: фактична перевірка, підтвердження, документальна і арифметична перевірки, нагляд, опитування, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка тощо.

Фактична перевірка - огляд чи підсумок (підрахунок) аудитором матеріальних активів, у тому числі інвентаризація.

Підтвердження - одержання письмових відповідей від клієнта або третіх осіб для уточнення інформації.

Документальна перевірка - перевірка документів і записів. У практичній діяльності аудиторів застосовується як метод документальної перевірки, так і формальна перевірка документів.

Арифметична перевірка - правильність підрахунків у документах.

Нагляд - одержання загального уявлення про можливості клієнта на основі візуального нагляду.

Опитування - одержання письмової або усної інформації від підприємства-клієнта.

Аналітичні тести - метод порівнянь, індексів, коефіцієнтів.

Сканування - безперервний поелементний перегляд інформації з метою виявлення чогось нетипового.

Обстеження - особисте ознайомлення аудитора з об'єктом контролю. Обстеження та застосування нагляду для вивчення використання основних виробничих фондів, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, стану матеріально-технічної бази підприємства тощо.

Спеціальна перевірка - перевірка з участю запрошених спеціалістів вузької спеціалізації (товарознавців) для підтвердження якості товару тощо.

Зустрічна перевірка - одночасна перевірка двох підприємств, пов'язаних між собою здійсненням господарських операцій.

Застосування методичних прийомів визначається завданнями аудиторської перевірки підприємства. Вони обумовлюють послідовність аудиторської перевірки, її етапи.

Інформаційну базу аудиту становлять форми річної звітності, облікові регістри (Головна книга, журнали-ордери або меморіальні ордери, оборотні відомості за синтетичними рахунками, звіти касира, накопичувальні, групувальні, розрахунково-платіжні відомості, картки аналітичного обліку, особисті рахунки тощо) та первинні документи.

Насамперед вивчаються установчі документи. Основна увага приділяється перевірці звітності підприємства: балансу підприємства - форма №1; звіту про фінансові результати та їх використання - форма №2; звіту про фінансово-майновий стан підприємства - форма №3.

Серед звітності найважливішим документом є бухгалтерський баланс. Він дозволяє оцінити розміри підприємства, структуру господарських коштів та їх джерел, ступінь зносу основних засобів, фінансовий стан, результати фінансово-господарської діяльності за звітний період тощо.

Предметом перевірки облікових регістрів є:

-   повнота обліку. Перевіряється формування і облік окремих показників. Наприклад, при перевірці формування валових витрат з'ясовується повнота та правомірність занесення до їх складу робіт чи послуг, тобто витрат на виробництво продукції відповідно до переліку, передбаченого новим законодавством про оподаткування прибутку;

-       точність запису. Перевіряється правильність запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського звіту, від чого залежить точність формування показників балансу, фінансової звітності тощо;

-       правильність вартісних оцінок, що впливає на розмір активів і пасивів підприємства. Враховуються вимоги щодо визначення вартісної оцінки активів і пасивів балансу відповідно до чинного законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку;

-       об'єктивність, тобто впевненість аудитора в тому, що наведені у балансі статті відображають наявність господарських запасів, реальний стан дебіторської заборгованості тощо;

-       дотримання межі облікового періоду, розмежування видатків і доходів підприємства між обліково-звітними періодами. Перевіряються, наприклад, видатки, які відображені у звітному періоді, хоча вони відносяться до майбутніх періодів, а також доходи, одержані (обчислені) у звітному періоді, хоча вони відносяться до майбутніх звітних періодів;

-       дотримання прав і обов'язків. З'ясовується відображення на рахунках бухгалтерського обліку і в балансі усіх юридично оформлених у звітному періоді фінансових і розрахункових взаємовідносин підприємства;

-       відкритість відомостей. Аудитор не повинен сумніватися в тому, що окремі господарські операції не відображені на бухгалтерських рахунках і облікових регістрах;

-       забезпеченість обліковими регістрами повного відображення
господарських операцій підприємства, ступінь охоплення обліковими регістрами інформації, придатність їх для складання необхідної звітності та використання в економічному аналізі;

-  пов'язаність регістрів між собою та з Головною книгою, що забезпечує контроль повноти та правильності облікових записів.

4.3 Узагальнення результатів аудиту грошових коштів шляхи щодо покращення методики

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки.

Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

В результаті аудиту операцій з грошовими кошами на ДП «Коростенський лісгосп АПК» не виявлені суттєві порушення, але для покращення існуючого стану справ є контроль розрахунково-касової дисципліни.

Контроль за здійсненням розрахунково - касової дисципліни - це систематичне спостереження за своєчасною здачею в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати шляхом дотримання ліміту витрачання готівки (наявних грошових коштів) із виручки і лімітів касових залишків, видача цільових авансів підзвітним особам суворо в межах потреби і використання грошових коштів за призначенням.

Цей контроль на ДП «Коростенський лісгосп АПК» повинен включати щоденний перегляд касових звітів, оформлення підписом головного бухгалтера касових ордерів до передачі їх касиру для виконання і грошових чеків до пред”явлення їх банку, дотримання своєчасності виписки і оплати рахунків, дотримання строків сплати різних видів податків і зборів.

При розробці аудиторських прийомів та способів виявлення зловживань в сфері операцій з грошовими коштами необхідно зважати на ряд обставин: слабкі сторони системи внутрішньо-господарського контролю, типи зловживань (які, перш за все, є наслідком наявності цих слабких сторін), потенційна суттєвість зловживань, а також особливості різних аудиторських процедур, найбільш перспективних для виявлення тих чи інших помилок. Коли аудитор здійснює спеціальні перевірки на зловживання, він повинен пам`ятати, що й інші процедури (крім перевірок статей грошового балансу) також корисні. Наприклад, серед прийомів, завдяки яким можна виявити зловживання в області грошових надходжень, назвемо: підтвердження дебіторської заборгованості, тести на вуалювання розкрадань, оглядову перевірку записів в Головній книзі у грошовому рахунку на нестандартні бухгалтерські проводки, звірка заяв на реалізацію з подальшими грошовими надходженнями, вивірення фактів і супроводжуючої документації по безнадійній заборгованості, доходів від реалізації і нарахувань. Аналогічні тести застосовуються, якщо передбачається можливість фіктивних грошових витрат.

Основною проблемою управління грошовими коштами є здебільшого їх відсутність, внаслідок чого виникає потреба у кредиті. Відсутність грошових коштів викликана ускладненнями у сфері своєчасних розрахунків із постачальниками товарів і використання інших фінансових зобов'язань при затримці надходження коштів за реалізовані товари або через інші недоліки у господарсько-фінансовій діяльності підприємства; пов'язаної з новим будівництвом, реконструкцією матеріально-технічної бази, закупівлею нового обладнання тощо. Потреба ДП «Коростенський лісгосп АПК» у кредитних ресурсах здебільшого пов'язана з невідповідністю в часі між витратами підприємства на закупівлю товарів і отриманням виручки від продажу.

Здійснити стимулювання припливу грошових коштів можна за рахунок зовнішніх джерел фінансування: торгових кредитів, давальницької сировини, банківських кредитів; факторингу (продажу дебіторської заборгованості), короткострокової оренди.

Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов'язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку, відображеного у звітності .

4.4 Організація і стан охорони праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (остання редакція від 25.06.2011 року) [22] охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ОП). З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП), яка передбачає комплекс організаційних, технічних, екологічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці.

СУОП є частиною загальної системи управління організацією, сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві і включає в себе комплекс взаємопов'язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці:

Конституція України;

Закон України «Про охорону праці» [22];

Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професіонального захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

Кодекс Законів про працю;

Концепція Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки (Розпорядження Кабміну України від 31.08.2011 р. № 889-р) [38];

Лісовий кодекс України;

Закон України «Про пожежну безпеку» [23];

закони, постанови та інші акти Верховної Ради України;

постанови та рішення Кабінету Міністрів;

постанови, рішення та накази Держпромгірнагляду МНС України;

Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості [82];

інші законодавчі і нормативні документи про охорону праці.

На підприємстві опрацьовані внутрішні нормативні акти з охорони праці, які затверджені його керівником і спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці. Власником досліджуваного підприємства затверджені наступні нормативні акти, а також інші, що регламентують питання охорони праці:

Положення про систему управління охороною праці;

Положення про службу охорони праці;

Положення про роботу уповноваження трудового колективу
ДП «Коростенський лісгосп АПК» з охорони праці;

Положення про комісію з питань охорони праці;

Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці;

Наказ про затвердження Положення «Про адміністративно-громадський контроль в лісгоспі» від 21.10.2011 р. № 84;

Положення «Про кабінет з охорони праці»;

Положення про медичний огляд працівників певних категорій;

Положення про порядок прийняття на роботу тимчасових працівників у ДП «Коростенський лісгосп АПК» для виконання робіт в лісі;

Положення про службу спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд ДП «Коростенський лісгосп АПК»;

Посадові особи і управління, які необхідно оповістити про техногенні аварії;

Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі;

Перелік робіт, на яких забороняється застосовувати працю неповнолітніх;

Перелік посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню періодичну перевірку знань з питань охорони праці;

Перелік професій працівників, які повинні проходити попередній та періодичний медичний огляди.

На підприємстві діє Положення про службу охорони праці, яке розроблено згідно Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 № 255 (остання редакція від 29.10.2007 року).

Це означає, що на підприємстві створена служба охорони праці. Вона підпорядковується безпосередньо роботодавцю, покладена на інженера з охорони праці.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів виробничо-технічних служб.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.

Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Далі розглянемо основні завдання служби охорони праці на
ДП «Коростенський лісгосп АПК»:

. Опрацювання ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та сприяння удосконалення діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожного працівника. Забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з цих питань.

. Організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників.

3. Вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників.

. Контроль за дотриманням працівниками вимог законів інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у наявності) галузевої угоди, розділу «Охорона праці і здоров’я працівників» колективного договору та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

. Інформування та надання роз’яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Функціями служби охорони праці є:

. Розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, надання організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів.

. Підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю.

. Проведення спільно з представниками інших структурних підрозділів і за участю представників професійної спілки підприємства або перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

. Складання звітності з охорони праці за встановленими формами.

. Проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці.

. Ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди.

. Забезпечення належного оформлення і зберігання документацій з питань охорони праці, а також своєчасної передачі їх до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком.

. Складання за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення.

. Інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

. Розгляд:

 питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, відповідно до законодавства (у разі необхідності);

листів, заяв, скарг працівників підприємства, що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці;

Організація:

забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та актами з охорони праці, що діють у межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань;

роботи кабінету з охорони праці, підготовки інформаційних стендів, кутків з охорони праці тощо;

нарад, семінарів, конкурсів тощо з питань з охорони праці;

пропаганди з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів. Участь у:

рослідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку рослідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 [79];

складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань;

проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням обєктів виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці;

розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці і здоров’я працівників» колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства;

складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні і періодичні медичні огляди;

організації навчання з питань охорони праці;

роботі комісій з перевірки знань з питань охорони праці;

Робота служби охорони праці підприємства здійснюється відповідно до плану роботи та графіків обстежень, затверджених роботодавцем.

Робочі місця працівників служби охорони праці розміщуються в окремому приміщенні, забезпечені належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і є зручними для прийому відвідувачів.

Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок тощо створений кабінет з охорони праці відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці.

Однією з функцій служби охорони праці є проведення інструктажів з питань охорони праці.

Роботодавець забезпечує стимулювання ефективної роботи працівників служби охорони праці.

Служба охорони праці взаємодіє з іншими структурними підрозділами, службами, фахівцями підприємства та представниками профспілки.

Варто зазначити, що на підприємстві чинний Колективний договір, укладений між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради на 2010-2011 рр., метою якого є регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників і власника з питань, що є предметом цього договору. Відповідно у Колективному договорі є Розділ VIІ, який називається «Охорона праці і здоров’я працівників». У цьому розділі наведені обов’язки адміністрації, працівників та профспілкового комітету щодо виконання повноважень з охорони праці.

Висновки і пропозиції

В результаті проведених досліджень ми можемо зробити висновки.

.Грошові кошти є найбільш обмеженим ресурсом в перехідній до ринку економіці, і успіх підприємства у виробничо-комерційній діяльності визначається здатністю керівництва мобілізувати ці засоби і ефективно їх використовувати.Проведення розрахунково-касових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати господарчо-фінансову діяльність підприємств. Банк контролює підприємства й у частині дотримання ними установлених фондів заробітної плати, лімітів на відрядження і господарські витрати, стежить за своєчасністю розрахунків підприємств із бюджетом по податках і платежам, за своєчасною оплатою рахунків і платіжних вимог постачальників, видає підприємству позички на різні цілі, під визначені забезпечення і спостерігає за поверненням цих позичок у встановлений термін і т.п.

Як економічна категорія гроші виконують наступні функції: міра вартості; засіб обігу; засіб платежу; засіб нагромадження; світові гроші.

. Основною нормативною базою , яка регулює облік грошових коштів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. зі змінами і доповненнями. Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні а також Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” затверджене постановою правління НБУ від 19.12.2001р. № 72 зі змінами і доповненнями. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і поштового зв`язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі підприємства), а також не зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов`язковими для виконання ними.

. В роботі проаналізовано фінансово-економічний стан ДП «Коростенський лісгосп АПК», основним видом діяльності якого є заготівля та реалізація лісо продукції . Валовий прибуток підприємства в 2011 р. зріс в порівнянні з 2009 р. на. Підйом господарської діяльності у 2011 році пояснюється, перш за все, розширенням сфер діяльності підприємства. Крім того, зростаюча платоспроможність населення дала змогу підвищити обсяги господарської діяльності. ДП «Коростенський лісгосп АПК» має нестійке фінансове становище. Основні недоліки, які виявилися при аналізі, це по перше великий обсяг запасів, в результаті того, що підприємств має сезонні проблеми з сировиною, і тому іммобілізує грошові кошти у запаси. Внаслідок цього, на підприємстві збільшуються обсяги кредиторської заборгованості, яка спрямована на покриття потреб у власних оборотних активах.

. Правильна побудова організації обліку грошових коштів дозволяє забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямованість використання та контроль за збереженням. Найбільш ліквідна частина оборотних активів - це грошові засоби: грошові засоби в касі і грошові засоби в банках включаючи грошові засоби у валюті. Грошові кошти використовуються для поточних грошових платежів. Більша частина розрахунків здійснюється в безготівковому порядку. Грошові розрахунки здійснюються при реалізації товарів населенню, оплати праці, і в інших випадках. Безготівкові розрахунки проводяться шляхом перерахунку грошових засобів з рахунку платника на рахунок отримувача.

.Бухгалтерський облік на даному підприємстві здійснюється за журнально-ордерною формою з використанням часткової автоматизації обліку. Облік грошових коштів та також організація обліку інших операцій здійснюється відповідно до наказу про облікову політику підприємства. Синтетичний облік касових операцій відображається на рахунку 301.Облік на розрахунковому рахунку - на 311,312. Операцій з грошовими коштами відображаються при реалізації та купівлі товарів, при внутрішніх розрахунках підприємства, при виплаті заробітної плати та інших операціях. За даними дослідження було складено такий висновок: бухгалтерський облік грошових коштів в касі ведеться згідно чинного законодавства та без порушень.

.В бухгалтерії ДП «Коростенський лісгосп АПК» здійснюється розподіл облікової роботи за функціональними відділами і за конкретними виконавцями. Функціональний розподіл робіт дозволяє мати повне уявлення про хід облікових робіт, наближує до об`єктів, що обліковуються, створює умови для повного та рівномірного завантаження кожного облікового працівника.

Для удосконалення бухгалтерського обліку у ДП «Коростенський лісгосп АПК» доцільно впровадити комп”ютерну форму обліку, що базується на використанні персональних комп'ютерів та обчислювальних мереж. Бухгалтер працює в діалоговому режимі, використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів. Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб підприємства досягається шляхом застосування комп'ютерної програми „.1С: Бухгалтерія”.

Для удосконалення обліку грошових коштів в умовах ДП «Коростенський лісгосп АПК» пропонується використовувати банківські платіжні картки, що стають невід'ємним елементом господарського життя підприємств і є одним з найбільш зручних засобів платежу.

За допомогою використання корпоративних карток на ДП «Коростенський лісгосп АПК» можна отримати наступні вигоди:

скоротити операційні витрати і час, пов'язані з видачею підзвітних сум - зникне необхідність одержання в банку готівкових коштів на командировочні і представницькі витрати, господарські потреби;

заощадити гроші при одержанні готівкових коштів за корпоративною карткою (0,3 %), а за чековою книжкою (1%);

картковий рахунок може вестися в гривні, при цьому всі операції за кордоном будуть конвертуватися автоматично. Підприємство позбудетеся необхідності купівлі валюти на закордонні відрядження;

прив'язати до одного рахунка необмежене число корпоративних карток;

здійснювати контроль витрат коштів співробітників за виписками, наданими банком;

у разі потреби оперативно поповнити картковий рахунок відрядженого співробітника;

одержувати готівку цілодобово у широкій мережі банкоматів і в пунктах видачі готівки;

полегшити роботу бухгалтерії і каси підприємства , пов'язану з підготовкою розрахунку командировочних, перерахування, збереження і доставки наявних коштів, зменшити кількість звітних документів;

одержати цілодобовий доступ до рахунка і не залежати від режиму роботи банку. Отримана готівка вважається авансом, видана під звіт, яку не потрібно проводити по касовій книзі підприємства.

7. В процесі аналізу руху грошових коштів по роках з`ясовано, що залишки коштів у касі на кінець кварталу є стабільними і майже не змінюються протягом розглянутого періоду. Можливо, це обумовлено тим, що підприємство дотримується встановленого розміру ліміту залишку готівки. Про динаміку залишків коштів на розрахунковому рахунку можна сказати, що вона цілком відповідає профілю підприємства. З початку року відбувається незначне зменшення коштів на рахунку ( внаслідок заготівлі сировини), а на завершення року - їх поповнення. Для коштів на інших (спеціальних) рахунках у банку характерна тенденція убік їх зменшення.

8. В процесі аудиту операцій з грошовими коштами ДП «Коростенський лісгосп АПК» аудитором виявлені незначні порушення :

Керівництву ДП «Коростенський лісгосп АПК» надані наступні рекомендації:

1. Організація системи внутрішнього контролю за розрахунково-касовою дисципліною, створити постійно діючу інвентаризаційну комісію на підприємстві.

. Головному бухгалтеру розробити план здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни з розподілом фінансових обов`язків.

Першочерговим заходом покращення існуючого стану справ є контроль розрахунково-касової дисципліни. Цей контроль на ДП «Коростенський лісгосп АПК» повинен включати щоденний перегляд касових звітів, оформлення підписом головного бухгалтера касових ордерів до передачі їх касиру для виконання і грошових чеків до пред”явлення їх банку, дотримання своєчасності виписки і оплати рахунків, дотримання строків сплати різних видів податків і зборів.

Серед методів підвищення ефективності системи внутрішнього контролю на підприємстві найбільш доцільними та дієвими є методи розподілу повноважень й відповідальності між працівниками, ротація кадрів, здійснення контролю за окремими напрямами господарської діяльності, удосконалення контролю при плануванні продажу, формування справи-досьє на покупців і замовників, діагностика і прогнозування проблем.

Крім цього, для проведення ефективної контрольно-аналітичної роботи підприємства пропонуємо ввести на досліджуваному підприємстві графіки облікових і аналітичних робіт по бухгалтерії.

Резерви контрольно-аналітичної роботи закладені в принципах організації бухгалтерського обліку, запровадження останніх дозволить вирішувати важливі завдання з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Список використаних джерел

1. Азаренкова Г.М. Теоретичні та методологічні передумови управління фінансовими потоками / Г.М. Азаренко // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - №1. С.47-50.

. Андрієць В.С. Дослідження основних сутнісних характеристик "грошових потоків підприємства" / В.С. Андрієць // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 8. - C.167-172.

. Атамас П.Й. Бухгалтерський облік у галузях економіки. Навчальний посібник рекомендований МОН України - К.: ЦУЛ,2008. - 392с.

. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. 2-ге видання. - К.:Знання.2008.-43ІС-27д.а.

. Березін О.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Березін О.В., Березіна Л.М., Бутенко Н.В. - К.: Знання, 2009. - 390с.

. Біла О. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - Львів: "Магнолія. 2008. -383с.

. Валентинова Т. Каса і РРО// Все про бухгалтерський облік.-2009.- №43.с.27-28

. Бухгалтерський облік: актуальні проблеми та рішення : монографія /Під загального редакцією Герасименка С.С.- Суми: ДАБС, 2009. - 200с.

. Варавка В.В. Аналіз ділової активності як інструмент управління грошовими потоками підприємства / В.В. Варавка // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 2. - C.184-192.

. Верига Ю.А., Левченко З.М., Ватуля І.Д. Звітність підприємств 2-ге видання, доповнене і перероблене. Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 776 с.

. Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільїна С.Б. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика .Навчально-практичний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2010. - 536 с. 2.

. Височан О.С. Формування моделі активного контролю та її реалізація на ділянці обліку грошових коштів та їх еквівалентів / О. Височан // Бухгалтерський облік та аудит. - 2008 - № 2. - С.50-56

. Волкова І.А.Фінансовий облік. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 228 с.

. Грачова Р. Грошові кошти. Розрахунки / Р. Грачова // Дебет-Кредит. - 2009. - № 8.

. Головко В.І. Економічний аналіз. - Підручник. - К.:ТзОВ „Курс", 2008 - 280с.

. Губачова О.М., Мельник С.І. Облік у зарубіжних країнах: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.

. Дрозд І.К. Чечуліна О.О. Бухгалтерський облік та внутрішній державний аудит за міжнародними стандартами: навч. посіб. // Київ: УАЗБА, 2009.Ч.II.-312с.

. Єщенко П.С. Економіка для всіх. - К.: Київ школа, 2009. - 478 с.

. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p., №996-XIV (зі змінами та доповненнями). URL: http://rada.gov.ua

. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ (зі змінами і доповненнями). URL: http://rada.gov.ua

. Замазій О.В., Пономарьова Н.А., Войнаренко М.П. Міжнародні стандарти фінансової звітності та аудиту. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України). - К.: ЦНЛ, 2010 - 488 с.

. Звітність підприємств: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Давидов Г.М., Шалімова Н.С. - К., 2010. - 623 с.

. Затонацька Т.Г. Налогооблажение: проблеми науки и практики: Монография. - X.:ФЛП Александрова К.М., 2008. -264 с.

. Іванова Н.А. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2008.-216 с.

25. Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затв. наказом Міністерства фінансів України від 18.08.95 р. № 139 (зі змінами і доповненнями). URL: http: //. rada.gov.ua

. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій Наказ Мінфіну № 291 від 30.11.99 р.

27. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 49. (зі змінами та доповненнями). URL: <http://rada.gov.ua>

. Кантеровскій А.А. Перевірка касових операцій / А.А Кантеровскій / / Бухгалтерський облік та оподаткування. 2008. - № 13 - с.38 ..

. Кантеровскій А.А. Перевірка касових операцій / А.А Кантеровскій / / Бухгалтерський облік та оподаткування. 2008. - № 11 - с.34 ..

. Клименко О.В. Інформаційні системи і технології в обліку. Навчальний посібник. - К.:Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.

. Корегін М., Височан О. Актуальні питання визнання та обліку еквівалентів грошових коштів в Україні / М. Корегін, О. Височан //Бухгалтерський облік і аудит. - 2006.- №2. - С. 27-34

. Кропивницький. В. Яким має бути наказ про організацію касової дисципліни на підприємстві// Все про бухгалтерський облік. - 2008р. - №18.

. Кувекина О.А., Иванова В.А., Шимаханская Т.В.. Основи аудиту. - К.:Екзамен, 2008.-192с.

. Кулаковська Л.П. Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: Каравела, 2008.- 496с.

. Кулаковська Л.П. Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. - К.: Каравела, 2008.-568с.

. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу: (Навч. посіб. з грифом МОН) - К.:Знання,2008.-639с.-40др.арк.

. Кучеренко Т.Є., Уланчук В.С., Шайко О.Г. Звітність підприємств: Підручник / За ред. В.С. Уланчука. - К.: Знання, 2008. - 492с.

. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: 3-тє видання. Навч.пос. - К.: ЦУЛ, 2008. - 608с.

. Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - Київ: Вид-во "Центр навчальної літератури", 2008. - 219 с.

. Лядська В.В. Петраков Я.В. Аудит. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 319с.

. Милявська Е.П., Жабін О.І..Облік па підприємствах малого бізнесу: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 162 с.

. Михайлов М.Г., Полятикіна Л.І., Ставкова О.П.Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.

. Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кадацька А.М., Баранік О.О. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах:. Навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2008. -472 с.

. Мултановская Т., Горяева М. Аудит в схемах и таблицах. - Х.: Фактор, 2009.-336с.

. Наказ Міністерства фінансів України від 22 грудня 2008 р. № 1524 "Про затвердження Методичних рекомендацій з перевірки порівнянності показників фінансової звітності" (зі змінами та доповненнями). URL: <http://www.minfin.gov.ua>

. Образцов М.М. Порядок ведення касових операцій / М.М. Зразків // Практична бухгалтерська, 2008 - № 3 - с. 29

. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студ. спец. "Облік і аудит" / Ф.Ф. Бутинець, С.М. Лайчук, О.В. Олійник, М.М. Шигун. - 3-тє вид., доп. і переробл. - Житомир, ПП "Рута", 2008.

. Основні проблеми бухгалтерського обліку і звітності / Сльозко Т.М. // фінанси України. - 2010. - №3. - С. 110-116.

. Особливості застосування міжнародних стандартів фінансової звітності:Лист Національного банку України, Міністерства Фінансів України, Державної служби статистки України від 07.12.2011 р. №12-208/1757-14830, №31-08410-06-5/30523, №04/4-07/702//Бухгалтерія.-2012, 6 лют.- №6.-С.10- 11.

. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями). URL: http://zakon. rada.gov.ua

. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова НБУ України від 13.01.05. №40 // Все про бухгалтерський облік - 2005р. - №11.

. Про окремі норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Лист НБУ від 10.05.05р. №11-11/680// Агро баланс. - 2005р. - №7.

53. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999р. №87//Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Нормативна база. Нова редакція - Х.: Курсор, 2007.

54. Посилаєва К.І. Прогнозування грошових потоків - невід'ємний атрибут бізнес- планування // Наук. вісн. ХНАУ. - 2007 №8.

. Пісочний С. Які терміни зберігання касових документів// Все про бухгалтерський облік - 2008р. - №25.

. Прокопенко І.Ф. Методика та методологія економічного аналізу /І.Ф. Прокопенко, В.І. Ганін В.І - К.: ЦУЛ,2008.- 336 с.

. Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджено Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. (зі змінами та доповненнями). URL: http://rada.gov.ua

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87. URL: http://zakon. rada.gov.ua

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99. URL: http://zakon. rada.gov.ua

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99. URL: http://zakon. rada.gov.ua

. Попова С.М., ПоповаЛ.М. - 2-ге вид., доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2008.

. Постанова Правління Національного банку України “Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” № 22 від 21.01.2004 р. (зі змінами та доповненнями). URL: http://rada.gov.ua

. Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін. ]; під заг. ред. [і з передм. ] Ф.Ф. Бутинця. - 8-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2009. -912 с.

. Податковий кодекс України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010.

. Податкова система: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. Лютий І.О,Демиденко Л.М, Романюк М.В. та ін / За ред. І.О. Лютого. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 456 с. - 28,5 д.а., гриф МОН України.

. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. - К.: ЦНЛ,2007. - 488с.

. Поліщук І.Р. Бухгалтерський облік статутного капіталу на етапах життєвого циклу підприємства. - Житомир: ЖДТУ, 2010. - С. 349-351.

. Рядська В.В., Петраков Я.В. Аудит: Навч. Пос / В.В. Рядська, Я.В. Петраков.-К.: ЦНЛ, 2008.- 426 с.

. Тетеріна. О. Чи є у підприємців ліміт каси // Все про бухгалтерський облік- 2008р. - №12.

. Ульянченко І.С. Договір про повну матеріальну відповідальність коли і як укладаються// Все про бухгалтерський облік. - 2008р. - №14.

. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: (Підручник з грифом МОН) - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 535 с. - 33,5 др. арк.

. Хомко Л.О. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві / Л. Хомко // Бухгалтерський облік в сільському господарстві. - 2008. - №4. - С. 37-46.