Дана курсова робота складається із титульної сторінки, плану, вступу, основної частини, висновків, та списку використаних джерел та літератури. Вступ складається з таких основних частин: актуальність теми, предмет дослідження, об'єкт дослідження, мета і завдання роботи, ступінь наукової розробки теми, та структура роботи.
План складається з 3 розділів. Другий розділ розділений на підрозділи. У висновках містяться узагальнення результатів від написаної курсової роботи, оцінюється ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи; перераховуються і стисло охарактеризовуються дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню; визначається. Список використаних джерел та літератури - це та література, за допомогою якої була написана дана курсова робота.
громадянське суспільство україна
Розділ 1. Історико-правові аспекти становлення громадянського суспільства
Процес становлення громадянського суспільства складний і суперечливий, аналіз його потребує конкретно-історичного підходу.
Зародження та розвиток громадянського суспільства відбувається протягом тривалого періоду еволюції сучасної цивілізації. Цей процес має багато закономірностей, спільних для багатьох країн. Але кожна держава, розвиваючи громадянське суспільство, вносила щось особливе, характерне саме для неї.
Досить специфічний досвід його побудови мала Україна. Адже феодальний устрій тривалий час носив потворні форми кріпосництва, що обмежувалось з рабством. Це зумовило і характерний розвиток суспільства, наклало певний відбиток на взаємовідносини між верствами населення, на їх психологію.
Протягом всього періоду суспільного розвитку все частіше інтереси колективу домінували над інтересами особи. В таких умовах усвідомлення себе як громадянина, як повноправної особистості не могло відбутися. Вся історія ідеї громадянського суспільства - це історія перетворення самої колективності, організованої за законами спільного життя в розвиток людини, що вийшла із природнього стану необмеженої свободи, в громадянина цього суспільства [20; 75].
Загалом, можна виділити три етапи становлення громадянського суспільства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами економічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетворюваннями суспільної ідеології:
I (XVI-XVII ст.): процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;(кінець XVII - кінець XIX ст.): формування громадянського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.
Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційно наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством. Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії - постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони;
III (рубіж XIX - XX ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей [27; 59-60].
Вивчення поглядів на громадянське суспільство в політико-правовій думці, проведення порівняльного аналізу основних концептуальних підходів до проблеми громадянського суспільства дає можливість визначити генетичний зв'язок між різними напрямками вчення про громадянське суспільство, узагальнити їх спільні та виділити особливі риси, що стало принципово новим напрямком вивчення проблеми громадянського суспільства. Аналіз структурних елементів громадянського суспільства в умовах розвитку суспільних інститутів дає можливість глибше зрозуміти їх природу на сучасному рівні розвитку [26; 63].
Сьогодні чимало авторів вважають громадянське суспільство ключовим поняттям посткомуністичної трансформації. Процес його становлення - непростий і тривалий. Він може бути успішним тільки більшою або меншою мірою, залежно від країни [1; 5 <#"justify">1) XVI-XVII століття - характеризується початком формування умов для розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності та обмеження політичної влади правом.
) XVII - XIX століття - характеризується формування громадянського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах.
) XIX - XXI століття - характеризується розвитком постіндустріального суспільства з фабричною організацією праці та машинним виробництвом, розширенням і поглибленням рівноправності людей.
Розділ 2. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура
2.1 Поняття та ознаки громадянського суспільства
Насамперед потрібно відрізняти поняття "суспільство" і "громадянське суспільство", "держава" і "суспільство".
Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою. Що таке суспільство?
Енциклопедична література подає трактування суспільства в широкому та вузькому розумінні. Суспільство у широкому розумінні - це відокремлена від природи частина матеріального світу, яка розвивається історично та є формою життєдіяльності суб'єктів. У вузькому значенні - це певний етап людської історії. У теорії філософії та соціології суспільство найчастіше визначається як сукупність людських індивідів, об'єднаних для задоволення "соціальних інститутів" (Аристотель), контролю над своїми діями (Т. Гоббс, Ж. - Ж. Руссо), договір чи певна спрямованість інтересів (буржуазна філософія XVII - початку XIX ст.) [7; <#"justify">1) Громадянське суспільство, його інститути обумовлені безпосередніми життєвими потребами та інтересами людей.
Індивід, сукупність індивідів, насамперед тих, які належать до "середнього класу", становлять якісну характеристику виникнення, функціонування та розвитку громадянського суспільства. Саме на фундаменті своїх особистих інтересів, їх єдності та спільних проблем, що постають на шляху їх здійснення, індивіди утворюють ті чи інші громадські об'єднання.
2) Громадянське суспільство відображає встановлення елементарного соціального зв'язку між індивідами.
Виникнення найпростіших соціальних взаємин між окремими індивідами є характерною ознакою такої первинної соціальної форми спілкування людей, якою є громадянське суспільство.
3) Громадянське суспільство охоплює відносно виокремлену сукупність суспільних відносини.
До таких відносин належать передусім сімейні, релігійні, економічні, етнічні, політичні та деякі інші.
4) Громадянське суспільство є сукупністю соціальних відносин, де здійснюються основні права людини - на життя, свободу, безпеку, власність.
5) Громадянське суспільство відображається у відповідних громадських інститутах, має власний устрій, зовнішню форму свого існування у вигляді різноманітних за своїм конкретним спрямуванням об'єднань індивідів.
Серед цих інститутів - сім'я, церква, приватні чи колективні підприємства, комерційні організації, об'єднання за інтересами, профспілки, органи громадської самодіяльності та інші.
6) Громадянське суспільство, його окремі інститути формуються і функціонують на засадах самоврядування.
) Відносини громадянського суспільства регулюються правом на засадах унормування свободи та рівності учасників громадського спілкування.
Відносини громадянського суспільства за своїм визначенням мають бути вільними від безпосереднього управлінського втручання з боку владних інститутів держави, а тому й регулюються правом, яке передбачає формально визначені межі свободи поведінки учасників громадянського спілкування, гарантує їм можливість діяти під власну відповідальність і на власний ризик. Тому нормативна структура громадянського суспільства виступає як результат впорядкування на основі правових норм, насамперед як його правовий устрій [28; <#"center">2.2 Структура та функції громадянського суспільства
Доведено, що громадянське суспільство - це суспільство соціально організованої структури, що складається за межами політичної системи, але частково охоплює її, оскільки вона також формується громадянами. Громадянське суспільство формується відповідними соціальними інститутами, головними серед яких є такі традиційні утворення, як сімя, обєднання за інтересами, церква, приватні чи колективні підприємства, профспілки, політичні партії, громадські організації, недержавні засоби масової інформації тощо. Системну якість їх визначає те, що утворюються вони не державою, а самими індивідами, які усвідомлюють власні інтереси й потреби, виявляють готовність і волю до їх реалізації у безпосередній практиці. Функціонування (а особливо, активність) цих інститутів є показником зрілості суспільства загалом [29; <#"justify">Øдобровільні громадські організації і громадські рухи, а також політичні партії на перших стадіях свого формування, поки вони ще не задіяні в механізмах здійснення влади;
Øнезалежні засобами масової інформації, що обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку; громадська думка як соціальний інститут;
Øу певному аспекті - вибори та референдуми, коли вони служать засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів;
Øзалежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо);
Øна Заході є тенденція зараховувати до інститутів громадянського суспільства також розподільчо-регулятивні інститути сучасної держави загального добробуту [12; <#"justify">боротьба за позиції у виборчих органах влади. Партії є своєрідними "електоральними машинами", які організовують виборчі кампанії своїх кандидатів, надають їм необхідні для цього ресурси;
участь у політичному управлінні. Головна мета будь-якої партії - політична влада. Через своїх представників у законодавчій та виконавчій владі партії впливають на процес прийняття політичних рішень, беруть участь у виконанні управлінських функцій у державі;
добір політичних лідерів та еліт. Селекція політичних еліт починається всередині партій. Саме партії висувають кандидатів у законодавчі органи влади та обирають лідерів, що змагатимуться за найвищі виконавчі посади;
представництво суспільних інтересів. Політичні партії виявляють, обґрунтовують і формують інтереси різних соціальних груп у вигляді політичних ідеологій, програм, передвиборчих платформ. Партії транслюють окремі інтереси із сфери громадянського суспільства у сферу політичних рішень, де вони стають фактом політичних вимог. Слід зазначити, що репрезентація суспільних інтересів відбувається не лише в ідеологічній формі, а й через вплив на прийняття рішень в органах державної влади на користь певних соціальних груп;
узгодження різних соціальних інтересів. У суспільстві існують різноманітні інтереси. Однією з головних вимог демократії є знаходження мирного узгодження розбіжностей у політичних презентаціях, що їх висувають різноманітні соціальні групи;
залучення громадян до участі у політиці. Завдяки різноманітній діяльності політичних партій (передвиборча агітація, залучення громадян до виборів, пропагандистські кампанії в мас-медіа, масові акції тощо) здійснюється політична соціалізація і політична мобілізація громадян, формування у них якостей і навичок участі у владних відносинах. Партії надають громадянам можливості (ресурси) для політичної участі, створюють політичну інфраструктуру взаємодії між громадянським суспільством і державними органами, між політичними лідерами і пересічними громадянами;
забезпечення конкуренції у боротьбі за політичну владу. У демократичному суспільстві шлях до влади пролягає через вибори. Боротьба різних партій на виборах забезпечує плюралістичний характер політичного процесу в системі ліберальної демократії;
формування громадської думки щодо суспільно важливих питань;
формування і забезпечення легітимності політичної системи. Партії є головним посередником і інструментом взаємодії між громадянським суспільством і державною владою. Політичні партії в умовах демократії каналізують соціальні конфлікти в цивілізоване русло, забезпечують мирний перерозподіл влади між різними політичними системами, тобто її суспільне визнання та виправданню прийнятих у її рамках політичних рішень, кадрових та функціональних змін у структурах влади. Усі інститути громадянського суспільства прагнуть реалізовувати не тільки виховні і просвітницькі функції, але й політичні. Але це не завжди вдається. Комплексно політична, морально-виховна і просвітницька функції громадянського суспільства, насамперед, реалізуються у:
)зміцненні соціально-політичної стабільності в суспільстві;
- стимулювання участі людей у громадському житті, їхньої активності і відповідальності, зацікавленості у демократичних змінах;
- оптимізацію процесів політичної соціалізації молоді та всіх верств населення;
- надання освітнім процесам демократичного і кваліфікованого характеру;
- залучення світового досвіду у галузі громадянської освіти;
- підвищення політичної відповідальності громадських і державних діячів;
- сприяння розвитку критичного мислення, вкорінення демократичних цінностей, становлення активної громадянської позиції особистості.
Отже, структурою громадянського суспільства є підсистема його внутрішніх інститутів, котра формуються без втручання держави, а лише відповідно до волі та інтересів вільних індивідів. До таких внутрішніх інститутів повною мірою можна віднести людину, громадську думку, політичні парті, громадські рухи, недержавні громадянські організації та ЗМІ. Деякою мірою сюди ж можна включити вибори, референдуми та залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо). Громадянське суспільство виконує ряд функції: виховні (формування громадської думки щодо суспільно важливих питань, залучення громадян до участі у політиці тощо); просвітницькі функції (добір політичних лідерів та еліт та ін.); політичні (участь у політичному управлінні, представництво суспільних інтересів тощо).
Розділ 3. Сучасний стан та перспективи розвитку громадянського суспільства України
Розвиток громадянського суспільства є результатом тривалого поступового саморозвитку. Сприяння формуванню громадянського суспільства, як одного із стратегічних пріоритетів державної політики об'єктивно обумовлено національними інтересами України у внутрішньо - та зовнішньополітичній сферах. До них належать:
. Захист демократичних цінностей, конституційних прав та реалізація законних інтересів громадян;
. Суспільна консолідація та формування української політичної нації;
. Налагодження соціального діалогу та стимулювання економічної самодіяльності населення;
. Формування середнього класу, поліпшення клімату для малого й середнього бізнесу;
. Підвищення ефективності інститутів державної влади через залучення громадян до вироблення та реалізації державної політики;
. Прискорення євроінтеграційних процесів, розвиток співробітництва з міжнародними організаціями;
. Утвердження міжнародного іміджу України як демократичної, правової держави.
Процес перетворення українського суспільства в громадянське триває в особливих умовах:
) відбувається радикальна зміна пріоритетів соціального розвитку;
) йде процес творення національної державності;
) ще інституціонально до кінця не сформовані елементи громадянського суспільства;
) в основі суспільної піраміди продовжує превалювати пасивність суспільства;
) дефіцит дієвих правових механізмів значною мірою позбавляє змісту навіть ту свободу, що вже є, і перешкоджає становленню будь-яких громадських інститутів;
) розвиток інститутів громадянського суспільства, структурування його відносин з владою і бізнесом, заснований, скоріше, на іноземному досвіді, ніж на вітчизняному [3,114].М. Рябчук з цього переліку умов визначає три головні перешкоди формуванню повноцінного громадянського суспільства: перша - державний патерналізм, громадська пасивність та відчуженість; друга - мовно-культурна різнорідність населення; третя - відсутність справжніх економічних реформ [31,8]. Таким чином, можна зазначити, що сьогодні формування громадянського суспільства в Україні відбувається у принципово нових умовах, яких ніколи не було ні в одній західній державі, а значить Україна має сформувати свою власну стратегію побудови такого суспільства. При цьому, в умовах системної політичної та економічної кризи існує низка серйозних проблем, які гальмують подальше зростання громадської активності та перешкоджають ефективному використанню недержавних організацій для захисту прав та реалізації законних інтересів громадян. Такими проблемами залишаються, зокрема:
недостатня участь громадських організацій у процесі підготовки, публічного обговорення та прийняття управлінських рішень;
відсутність системного інформування населення про існуючі організації громадянського суспільства та їх діяльність (що, у свою чергу, є однією з головних причин низького рівня громадської активності та довіри громадян до інститутів громадянського суспільства);
не повна відповідність чинного законодавства про громадські організації європейським стандартам регулювання організаційно-правових засад їх функціонування;
недостатність фінансової бази діяльності субєктів громадянського суспільства.
Нині самоорганізація громадянського суспільства в Україні виявляється в діяльності різноманітних організацій у економічній, соціальній та духовній сферах. Так, в економічній сфері такими організаціями є приватні колективи, підприємства, кооперативи, різні асоціації, корпорації. У соціальній - сімї, громадські організації, органи самоврядування. У духовній - самостійні творчі та наукові обєднання тощо. Обовязковими є також вивчення громадської думки, практика розвязання соціальних конфліктів цивілізованим шляхом, можливість вільно висловлювати свої думки [4; 9-12]. Щоб збагнути перспективу розвитку українського громадянського суспільства та збереження стабільності в ньому, проаналізуємо основні показники, що справляють вплив на розвиток такого суспільства. Першим по важливості показником є: наявність простору для функціонування громадянського суспільства, тобто належних нормативних рамок. Становлення громадянського суспільства залежить від якості законодавства. Правові засади розвитку громадянського суспільства у період після здобуття незалежності окреслені насамперед Конституцією України, що була ухвалена Верховною Радою 28 червня 1996 р. Конституція надає широкі гарантії прав і свобод людини незалежно від походження, майнового стану, статі, раси, мови, релігії, політичних та інших переконань (розділи 10,11). Водночас вона обмежує діяльність державних органів, що відповідає принципам правової держави і залишає простір для громадської самодіяльності й ініціативи. У ст.15 Конституції стверджується, що "суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності"; всім гарантована свобода політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України [13]. Разом із ст.34 та 35, які гарантують громадянам право на свободу думки і слова, а також на свободу світогляду і віросповідання, ця стаття є конституційною підставою формування плюралістичного суспільства. Організаційне оформлення плюралізму через утворення громадянами партій та громадських організацій забезпечує ст.35. Конституції, що конкретизується у законах та інших нормативних актах: указах Президента, постановах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Безсумнівно, становлення громадянського суспільства залежить від якості законодавства, тому той факт, що Конституція України не містить і згадки про дане явище негативно відбивається на процесі формування цього суспільства. Проголошення прагнення досягти ідеалів правової держави, не повязавши це на конституційному рівні з формуванням громадянського суспільства, є не просто нелогічним, а й стратегічно неприпустимим" [10, 38]. Отже, перше, що необхідно зробити, це доповнити Конституцію України новим розділом про громадянське суспільство. Другим показником, що справляє вплив на розвиток громадянського суспільства в Україні є структура громадянського суспільства, тобто його складові та показники їх розвитку.
Рейтинг розвитку громадянського суспільства „Nations in Transit" в Україні (2,75 балів) кращий, або значно кращий, ніж у інших пострадянських країнах (окрім країн Балтії). Аналогічний показник за 2010 р. складає: у Азербайджані - 5,25 бала, у Білорусі - 6,50 бала, у Вірменії - 3,50 бала, у Грузії - 3,50 бала, у Казахстані - 5,50 бала, у Киргизстані - 4,50 бала, у Молдові - 3,75 бала, у Російській Федерації - 5,50 бала, у Таджикистані - 5,50 бала, у Туркменістані - 7,00 бала, у Узбекистані - 7,00 бала [17; С.4].
В той же час, за співвідношенням питомої ваги громадських організацій до кількості населення, Україна все ще значно поступається іншим європейським країнам. Так наприклад, в Україні на 10 тис. населення існує 19 зареєстрованих громадських організацій, в Угорщині - 46, в Хорватії - 85, а в Естонії - 201 [15; C.6]. У цьому контексті варто зазначити, що серйозною проблемою залишається те, що українці, в цілому, все ще досить низько оцінюють ефективність інститутів громадянського суспільства. Неефективною є і сьогоднішня структура фінансування громадських організацій, в якій частка „пожертв приватних вітчизняних та іноземних донорів становить 73 %, а фінансування з боку держави - лише 2 %. В той же час державне фінансування громадських організацій у країнах Центральної Європи становить 30-40 %., а в більшості країн Західної Європи державне фінансування є основним джерелом надходжень громадських організацій [5; C.33].
Третім показником, який впливає на розвиток суспільства є рівень впливу громадянського суспільства на суспільні, економічні і політичні процеси у країні. На сьогодні в українському суспільстві можна побачити нерозуміння пріоритетності вирішення економічного блоку питань. Економічна система сучасної України не дає змоги розвивати приватне підприємництво, відсутня справжня приватна власність на основні засоби виробництва і, особливо, на землю. На думку А. Фартушного, у пострадянських державах виникла нова система мотивацій, яка стимулює соціально активні верстви населення не на інвестування виробництва і не на його розвиток, а на посередницьку діяльність й негайне збагачення за рахунок авантюристичних дій у сфері фінансово-грошового обігу [18, 256]. Як результат, отримуємо непродуктивне використання значних матеріальних ресурсів, занепад власного виробництва, руйнування економічного організму українського суспільства. Зміни 2014 року у політичній сфері життя українського суспільства надали громадянам політичні свободи та альтернативу вибору, відчутно згуртували суспільство та показали його силу та стійкість у боротьбі за українські цінності. Як наслідок, політичний процес в Україні набув нових рис. З одного боку активізувалася робота політичних партій, проте, з другого боку, реальної ефективності вони не мають, оскільки громадяни відкрито показали свою недовіру до всіх сучасних політичних лідерів. Таким чином, зараз яскраво демонструється протистояння між українським суспільством та політичним блоком, що може призвести, зокрема, до нівелювання всіх революційних здобутків тому що немає досвідчених політичних лідерів, які би, маючи народну підтримку, забезпечили б впровадження відповідних змін на політичному, економічному, культурному та всіх інших рівнях. Таким чином, політичній процес в Україні залишається погано прогнозованим, що повязано із неструктурованістю суспільства і політичних інтересів, невисокою адаптованістю до радикальних змін людей старшого та середнього віку, невизначеністю перспектив на майбутнє, відсутністю чітких правил політичної боротьби. Останнім важливим показником розвитку є цінності, якими керується суспільство в своєму просуванні до рівня громадянського. На сучасному етапі вступу до Європейського співтовариства в Україні здебільшого пропагується ліберально-демократичний варіант розбудови громадянського суспільства, де автономна особистість має повну свободу у суспільстві, і обмеження сфери її діяльності з боку держави є неприпустимим. Такий варіант громадянського суспільства знижує принцип колективної солідарності. Проте індивідуалізм західного зразка, на мою думку, не відповідає основним принципам співжиття українського суспільства, тим соціальним нормам, звичаям і традиціям, які формувалися в Україні протягом тривалого історичного часу, інтегруючи українське суспільство. В сучасних умовах розвитку індивідуалізм відокремлює людину від людини, руйнує соціальну матерію українського суспільства. Крім того, необхідно враховувати, що у геополітичному сенсі Україна завжди була й залишається країною пограниччя, розташованою на перехресті двох світів" й саме тому зазнає впливу двох різних культур: східної та західної. Схід та Захід - дві культурні традиції, два культурно-історичних контексти формування концепції громадянського суспільства. Західна цивілізація орієнтована на динамічний тип особи, на індивідуальну ініціативу, самоствердження і досягнення успіху; духовним ідеалом східної свідомості є традиціоналізм, який розуміють як сукупність духовних цінностей інтегративно орієнтованої масової свідомості на всезагальний інтерес, на колективну волю [18, 126-128]. Слід зауважити, що поняття Схід" та Захід є абстракціями. В реальності ці феномени взаємодіють, взаємодоповнюються і взаємно визначають один одного, адже буття кожного культурного організму реалізується на підставі двох процесів: внутрішнього саморозвитку та зовнішнього впливу інших культурних традицій. Особливістю становища України як раз і є те, що на її теренах сходяться шляхи Заходу та Сходу, впливаючи на характер українського менталітету. Отже, сьогодні в Україні існують труднощі становлення громадянського суспільства. Воно криміналізоване, корумповане не менше, ніж державна бюрократія. І значно більше, ніж держава, не згуртоване, розрізнене. Тому на шляху його розбудови потрібно враховувати певні застороги: По-перше, є небезпека перетворитися в інститут обслуговування індивідуальних та групових інтересів. По-друге, їх завжди буде намагатися прибрати до рук влада бюрократичного апарату. І, нарешті, структури громадянського суспільства можуть бути або дуже рихлі, нездатні приймати конструктивні рішення, або ж занадто організовані у яких окремі члени асоціації не зможуть проявити свою самостійність. І все ж становлення громадянського суспільства є стратегічною метою розвитку українського суспільства. Однак на шляху трансформації українського суспільства в громадянське суспільство Україна зіштовхнулась із значними труднощами, адже виявилось, що поламати старе набагато легше, ніж побудувати нове. Саме тому, концепція українського громадянського суспільства має органічно поєднати різні культурні традиції, що переплелися в історії українського народу та особливості власного історичного досвіду. Такий підхід дасть можливість не повторювати, а будувати власне суспільство з урахуванням місцевих традиційних умов та соціокультурних традицій. Причому це не буде суперечити європейському вибору нашої держави.
Висновки
В ході написання даної роботи досліджено поняття громадянського суспільства; описано сутність функцій громадянського суспільства; наведена та проаналізована його структура; окреслено сучасний стан розвитку громадянського суспільства України та перспективи його розвитку.
Вирішено завдання даної роботи, а саме: встановлено принципи та сутність громадянського суспільства в сучасній державі; виявлено ознаки громадянського суспільства та розкрито їх зміст; пояснена структура громадянського суспільства; досліджено питання про розвиток громадянського суспільства в Україні.
Сьогодні серед вчених-юристів та політологів існують найпротилежніші погляди на громадянське суспільство, як соціальний інститут і демократичне середовище життєдіяльності людини. Одні вчені скептично оцінюють ідеї такого суспільства як конкретної моделі демократичного функціонування суспільства, інші - навпаки, вважають вирішення сучасних проблем людства залежить виключно від розбудови громадянського суспільства, особливо в умовах глобалізації.
У більшості наукових праць зазначається, що сьогодні в Україні громадянське суспільство ще не розвинене, багато його інститутів і елементів або зовсім слабкі, або ж мають асоціальний характер. На думку переважної більшості спеціалістів, у нашій країні тільки розпочинається формування зазначеного суспільства, його інституційних основ.
Сьогодні в Україні здебільшого пропагується ліберально-демократичний варіант розбудови демократичного суспільства в його індивідуалістичній інтерпретації, що ґрунтується на зниженні колективної солідарності на користь автономії індивіда від суспільства, повної свободи інститутів останнього. Будь-які спроби з боку держави обмежити сферу їх діяльності розцінюються як її свавілля та замах на конституційні основи.
Особливо важливою проблемою у розбудові українського громадянського суспільства, яка потребує постійної уваги та негайного вирішення є взаємодія цього суспільства з державою. Розмежування їх повноважень, яке має місце у будь-якому суспільстві не означає їх протистояння, протиборства, хоча часто таке буває, навіть, у демократичних державах. Воно окреслює різні способи організації людського співіснування, заснованого на зіткненні, узгоджені та гармонізації інтересів індивідів.
Україна завжди була країною пограниччя у геополітичному сенсі, розташованою на перехресті двох світів та мала вплив різних культур - Східної та Західної. Тому, розглядаючи особливості розвитку громадянського суспільства в Україні, потрібно враховувати вплив західних та східних культур та особливості власного історичного досвіду. Це означає, що суспільство, яке перебуває у стані трансформації, має формувати власну модель громадянських відносин, громадянського суспільства в цілому, відповідно до власних традицій, цінностей, культурних стереотипів. Такий підхід дає можливість не допустити буквального повторення класичної західної європейської моделі а також збудувати власне громадянське суспільство з урахуванням місцевих традиційних умов, соціокультурних традицій країни дещо інакше, ніж на заході та сході.
У пострадянський період важливим напрямом розвитку України повинно бути поновлення дієздатності інститутів громадянського суспільства з обмеженим втручанням держави у життєдіяльність громадян. Для української держави цей шлях відповідає її власним історичним і соціокультурним традиціям. І у той час, поки формуються первинні інститути громадянського суспільства, існує необхідність втручання держави у сферу життєдіяльності останнього, спрямованої на подолання стихії непередбачуваності у поведінці певних політиків та громадян. У подальшому, по мірі зрілості громадян і інститутів громадянського суспільства вплив держави на становлення такого суспільства повинен бути обмеженим.
Розбудова громадянського суспільства, демократизація всіх сфер суспільного життя - стратегічна мета нашої держави, що набуває особливого значення на шляху просування України у європейський та світовий простір, наближення до європейських стандартів демократії.
Список використаних джерел та літератури
1.Civil Society and the State. New European Perspectives / Ed. by John Keane. - London - New York: Verso, 1988. - P.13.
2.Барков В.Ю. та інш. [ред. кол.]. Відносини між державою і громадянським суспільством: Матеріали круглого столу,19 листопада 2003 р. /; Національний інститут стратегічних досліджень. - К., 2003. - 114 с.
.Барков В.Ю., Розова Т.В. Специфика становления гражданского общества в Украине. - Одесса: Юридична література, монографія 2003. - 336 с.
.Бессонова М.Ю., Бірюков О.І. та ін. Основи демократії. Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Авт. колектив: М. Бессонова, О. Бірюков та ін. / За заг. ред.А. Колодій. - Київ: Ай Бі, 2002. - 684 с.; 2004. - 668 с.
.Вінніков О. Фінансування організацій громадянського суспільства (ОГС) в Україні // Пріоритети розвитку громадянського суспільства України. / М. Лациба, О. Вінніков, Л. Сідєльнік, Д. Український; Український незалежний центр політичних досліджень. - К., 2011, 46с.
.Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости. Дослідження категорії громадянське суспільство. - Львів: Літопис, 2000. - 318 с.
.Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. "Теорія держави і права". Академічний курс: підручник /За редакцією О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.
.Ігнатьєфф М.Д. Стаття-рецензія на книгу: Ernest Gellner. Conditions of Liberty: Civil Society and its Rivals. (London: Penguin, 1994.225 p.) // Сучасність. - 1995. - № 10. - С.77-84.
.Кирилюк Ф.М. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 704 с.
.Кириченко С.О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст. /К; Логос, 1999.543 с.
.Кін Джон. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення/Олександр Гриценко (пер. з англ.). - К.: К.І.С., 2000. - 191с.
.Колодій А.Ф. Проблеми і перспективи розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні // Наукова збірка: Розвиток демократії в Україні. Матеріали міжнародної конференції (Київ, 29 вересня-1 жовтня, 2000 р.) - Київ, 2001. - С.513-551.
13.Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст.141) // Режим доступу - http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80>.
.Кочетков А.П. Гражданское общество: проблемы и перспективы развития. - Москва, 1998. стр.85-97.
.Лациба М.В. Чому нам потрібен новий закон „Про громадські організації" / М.В. Лациба, О.Ю. Вінніков, М.М. Слюсаревський; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. - К., 2011. - 26 с.
.Левенець Ю.А. Держава у просторі громадянського суспільства / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень/ - К.: Освітня книга, 2006. - 272 с.
.Медведчук В.В. Про перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні // Дзеркало тижня. - 2012.
.Мельник В.П. Громадянське суспільство як здійснення свободи: Центрально-східний досвід / В.П. Мельник [та інш.] [ред. ]. - Львів: Львівський національний ун-т ім.І. Франка, 1999. - 382 с.
.Мельник В.П. Людина в сучасному світі: кол. моногр. в 3-х кн. Кн.2. Психолого-антропологічний контекст / за заг. ред.В.П. Мельника. - Л.: ЛНУ ім.І. Франка, 2012. - 602 c.
.Одинцова А.В. Гражданское общество: прошлое, настоящее, будущее // Социально политический журнал, 1992. - №8. - с 60.
.Петришин О.В. Громадянське суспільство: особливості формування концепції та становлення / О.В. Петришин // Пробл. законності. - Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2001. - Вип.50. - С.6-13.
.Рабінович П.М. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) / П.М. Рабінович // Укр. право. - 1996. - № 3. - С.32.
.Ситник П.К. Громадянське суспільство і держава: особливості їх взаємодії/П.К. Ситник // Національна безпека України / Корпорація Медіа-Трейдінг. - Київ, 2004. - № 1/2. - С.50-53.
.Сіренко В.Ф., Тимошенко В.І., Ковальчук Т.І. та інші. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення - К.: „Логос, 1997.
.Сухонос.В. В. Теорія держави і права. Навчальний посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. - 536 с.
.Харченко В.І., Колодій А.Ф., Климанська Л.Д. Основи політології. Курс лекцій. Колектив авторів. За ред.В.І. Харченка, А.Ф. Колодій, Л.Д. Климанської. - Львів, ЛПІ, 1994. - Частина І - 144 с.; частина ІІ - 159 с.
.Хаустова М.Г. Національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в Україні. - Х.: Право, 2008. - 160 с.
.Цвік М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В. та ін. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків: Право, 2011. - 584 с.
.Чувардинський О.Г. Громадянське суспільство та ідея пріоритету загальнолюдських цінностей // Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень. - К., 2007. - Вип.33. - С.244-255.
.Чувардинський, О.Г. <http://lib.npu.edu.ua/cgi-bin/irbis64r/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&Z21ID=&I21DBN=KST&P21DBN=KST&S21STN=1&S21REF=5&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=10&S21P01=0&S21P02=1&S21P03=A=&S21STR=%D0%A7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%20%D0%9E.%20%D0%93.> Філософський дискурс поняття громадянського суспільства [Текст] // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал Товариства "Знання" України і Спілки журналістів України. - 2005. - N11/12. - С.24-25.
.Шара Л. Розвиток громадянського суспільства в Україні / Л. Шара [та інш.] [уклад.]. - К.: Фонд Європа ХХІ, 2002. - 59 с.