Основи макроекономіки

  • Вид работы:
    Контрольная работа
  • Предмет:
    Эктеория
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    86,67 Кб
  • Опубликовано:
    2014-04-03
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Основи макроекономіки

Вступ

Макроекономіка - одна із наук, що вивчає закономірності функціонування економіки. Але економіка є складною системою. Тому крім макроекономіки її вивчають багато економічних наук: політична економія, мікроекономіка, менеджмент, маркетинг, галузеві та функціональні економіки та ін. Вона також має безпосередній зв’язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її в точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів, закономірностей, що відбуваються в економіці. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні «рецепти», методи активного впливу на об’єкт свого дослідження, тобто на процес розширеного відтворення. Не визначаючи безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка завжди виступає її теоретичною основою. Це свідчить про те, що вона не тільки досліджує фактичний стан національної економіки, а й дозволяє виробити різні варіанти впливу на процес економічного розвитку.

Щоб зрозуміти місце макроекономіки в системі економічних наук, треба насамперед з’ясувати її практичну функцію, тобто визначити, для чого потрібна людям така наука.

В основі макроекономіки, як і будь-якої науки, лежить фундаментальна суперечність людського суспільства: суперечність між матеріальними потребами людей і тими економічними ресурсами, якими володіють люди для їх задоволення. Суть цієї суперечності полягає у тому, що матеріальні потреби людей безмежні, а економічні ресурси, які необхідні для їх задоволення, - обмежені. Особливістю макроекономіки є те, що ця суперечність розглядається з позиції не окремих суб’єктів економічної діяльності (фізичних або юридичних осіб), а всієї економічної сукупності, тобто національної економіки в цілому. У чому ж конкретно полягає роль макроекономіки як економічної науки? Щоб відповісти на це запитання, необхідно з’ясувати зміст зазначеної суперечності.

Насамперед, що ми маємо на увазі розглядаючи поняття «матеріальні потреби»? Матеріальні потреби - це бажання людей володіти товарами й послугами, здатними приносити їм користь. Властивістю матеріальних потреб є те, що в кінцевому підсумку вони не можуть бути задоволені повністю, тобто є невтолимими, безмежними. Звичайно тут йдеться про абсолютну потребу, тобто потребу, яка мотивується тільки бажанням людей. Безмежний характер абсолютної потреби випливає з природи людини, відповідно до якої задоволення потреб одного рівня породжує прагнення до задоволення потреб вищого рівня: збільшення кількості товарів та послуг, що споживаються, розширення їх асортименту, підвищення якості. Але матеріальні можливості зростають повільніше, ніж потреби. Тому суспільство може ставити завдання лише щодо мінімізації цього відставання, а не усунення його взагалі.

Матеріальні потреби безпосередньо пов’язані з економічними ресурсами під якими розуміють всі природні, людські ресурси та вироблені людиною засоби, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Економічні ресурси можна поділити на такі види:

матеріальні ресурси - земля як засіб праці, сировині матеріали, розвідані родовища корисних копалин, капітал;

людські ресурси - праця та підприємницька діяльність.

До такого ресурсу як земля належать усі природні ресурси, тобто продукти самої природи, її дари. До них включають орну землю, ліс, водні ресурси, розвідані родовища корисних копалин тощо. Капітал, насамперед, - це засоби виробництва, тобто машини, устаткування, інструменти, споруди, транспортні засоби, що використовують у виробництві й транспортуванні готової продукції тощо. Розрізняють реальний і грошовий капітал. Реальний капітал - це виробничі ресурси, тобто ресурси, які використовуються в процесі виробництва. Грошовий капітал - це потенціальний капітал, тобто гроші, спрямовані на придбання інвестиційних ресурсів (позичковий капітал, акціонерний капітал).

Людські ресурси - це праця як сукупність всіх фізичних та розумових здібностей людей, які вони застосовують у процесі виробництва товарів і послуг. Особливим видом людських ресурсів є підприємницька діяльність, що виявляється в їхній здібності керувати процесом виробництва, займатися бізнесом, тобто найефективніше використовувати всі інші економічні ресурси.

Основні властивості економічних ресурсів - їх відносна обмеженість. Вона означає, що кількість ресурсів є недостатньою не абсолютно, а стосовно до потреб людей. Обмеженість ресурсів визначає межу виробничої діяльності людей, можливі обсяги виробництва необхідних суспільству товарів, а відповідно й рівень споживання.

Отже, оскільки потреби людей практично безмежні, а економічні ресурси відносно обмежені, суспільство не в змозі повною мірою задовольнити власні потреби. Але воно може впливати на ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, домагатися підвищення рівня задоволення потреб за наявних ресурсів. Досягти цього можна лише одним способом - підвищуючи ефективність використання всіх наявних ресурсів, тобто шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки в цілому.



1.      Сутність і види інфляції

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності.

Термін «інфляція» з'явився в другій половині XIX в., перекочувавши з арсеналу медицини. У буквальному перекладі з латинської мови інфляція означає «здуття», тобто переповнення каналів обігу надлишковими паперовими грошима, не забезпеченими відповідним зростанням товарної маси.

Інфляція є феноменом порушення грошового обігу і пов'язана з різними грошовими факторами: емісією знаків вартості, обсягом грошової маси, швидкістю обороту грошей, сумою взаимопогашающихся платежів.

Очевидно, що інфляція являє собою процес, обумовлений взаємодією двох чинників - ціноутворюючих та грошових. З одного боку, знецінення грошей - це процес, пов'язаний із зростанням цін, з іншого - падіння купівельної спроможності грошей може статися і під впливом зміни їх кількості в обігу.

Виходячи зі ступеня втручання держави в ринкові процеси, інфляцію поділяють на відкриту і пригнічену (подавляемую). Відкрита інфляція характеризується невтручанням держави в процеси формування цін і заробітної плати. Під пригніченою інфляцією мається на увазі ситуація, зумовлена ​​урядовим контролем за зростанням цін або заробітної плати, або тим і іншим одночасно. Вона виливається в товарний дефіцит.

Види інфляції визначаються її рівнем, від якого залежить соціально-економічна політика і характер антиінфляційних заходів:

. Помірна інфляція (3-4% на рік). Це нормальний рівень, який грає роль каталізатора економічного зростання.

. Повзуча інфляція (8-10% на рік). Це свідчить про наростання дестабілізаційних явищ в економіці.

. Галопуюча (до 50% на рік).

. Гіперінфляція (50-100% на рік). Від гіперінфляції виграють боржники (в т.ч. держава).

Виділяють 2 типи інфляції:

) інфляція попиту (покупців);

) інфляція витрат (продавців).

Модель інфляції попиту показує, що при даному обсязі сукупної пропозиції збільшення сукупного попиту призводить до більш високого рівня цін. При цьому підприємці розширюють виробництво, залучають додаткову робочу силу. Підвищується номінальна заробітна плата.

Модель інфляції, зумовлена ​​зростанням витрат виробництва, допускає 2 причини її виникнення:

В силу дорожчання палива, сировини, внаслідок зростання імпортних цін, зміни умов видобутку, підвищення транспортних витрат;

В результаті підвищення зарплати під тиском профспілок.

Якщо підвищення зарплати не врівноважується якимись протидіють факторами (напр., зростанням продуктивності праці), то збільшуються середні витрати. Виробники починають скорочувати обсяги випуску. При незмінному попиті зменшення пропозиції веде до зростання цін. Зростає безробіття.

Інфляція має монетарні і немонетарні причини.

Немонетарні причини:

Диспропорції в економіці;

Надмірний розвиток ВПК (Військово - промислового комплексу);

Малий експортний сектор при сильній імпортної залежності;

Спад обсягу ВВП (валового внутрішнього продукту);

Інфляційні очікування населення.

Монетарна природа інфляції:

дефіцит держбюджету;

вплив обсягу грошової маси на темпи інфляції. Збільшення активів ЦБ у всіх випадках призводить до зростання грошової маси, що означає підвищення платоспроможного попиту. В результаті зростає рівень цін на товари;

швидкість обігу грошей (вона збільшується, коли відбувається втеча населення від національної валюти, що пояснюється низькою довірою та інфляційними очікуваннями населення).

Інфляційним очікуванням надається велике значення в останні десятиліття. Використання концепції очікувань в економічній теорії було обґрунтовано Дж. Хіксом в його роботі «Вартість і капітал». Під еластичністю очікувань малося на увазі співвідношення між очікуваним і реальним зміною вартості товару.

У сучасних теоріях інфляції існують 2 концепції:

адаптивні очікування;

раціональні очікування.

Адаптивні очікування будуються з урахуванням помилки прогнозування, яка визначається як різниця між очікуваним і реальним рівнем інфляції за попередній період.

Модель адаптивних очікувань передбачає, що очікуваний рівень інфляції може бути заснований на середньозважений рівні минулих інфляційних ставок.

Раціональні очікування ґрунтуються на всебічному обліку як минулої, так і майбутньої інформації, зокрема політики регулювання того фрагмента економіки, стан якого впливає на предмет очікувань.

«Раціональність» очікувань проявляється в тому, що суб'єкт не відмовляється заздалегідь ні від якого джерела інформації та враховує її згідно з достовірністю і значущістю.


2.      Модель Манделла - Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці

У закритій економіці (без зовнішньої торгівлі) використовується модель макроекономічної рівноваги IS - LM, яка дозволяє знайти такі сполучення ставки відсотка і рівня доходу, при яких одночасно досягається рівновага на товарному і грошовому ринках. Стосовно до відкритої економіки може бути використана модель Манделла - Флемінга, яка є розширеною версією моделі IS - LM, що дозволяє аналізувати вплив макроекономічної політики держави як на внутрішнє, так і на зовнішню рівновагу.

Обидві моделі будуються на основі кейнсіанської теорії, тобто припускають незмінність рівня цін в короткостроковому періоді і пояснюють причини коливань величини доходу при зміні сукупного попиту.

Модель Манделла - Флемінга складається з трьох компонентів, які можуть бути представлені у вигляді наступних рівнянь:

(1) (IS) Y = C (Y - T) + I(r) + G + NX (Y, e)

(2) (LM) M/P = L (r, Y)

(3) r = r*

Рівняння (1) - рівняння кривої IS (I - інвестиції, S - заощадження), що описує взаємозв'язок між доходом Y і процентною ставкою r при дотриманні рівноваги на товарному ринку. Це рівняння показує, що сукупний дохід Y дорівнює сумі споживання С (як функції наявного доходу Y - T (Т - податки), інвестицій I (як функції процентної ставки r), державних витрат G і чистого експорту NX (як функції доходу Y і ​​обмінного курсу е; чистий експорт дорівнює різниці експорту та імпорту). Таким чином, на відміну від стандартної моделі IS - LM, рівняння кривої IS в моделі Манделла - Флемінга додатково включає такий параметр, як обмінний курс, що впливає на величину чистого експорту: при зростанні обмінного курсу чистий експорт скорочується, при зниженні обмінного курсу чистий експорт зростає.

Рівняння (2) - рівняння кривої LM (L - ліквідність, M - грошова маса). Воно описує взаємозв'язок між доходом Y і процентною ставкою r при рівновазі на грошовому ринку.

Згодна цього рівняння, реальна пропозиція грошей М / Р (P - ціни) має дорівнювати попиту на гроші L, який, у свою чергу, є функцією від процентної ставки r і доходу Y. Пропозиція грошей М, яке визначається Центральним банком, і рівень цін Р є екзогенними змінними (заданими ззовні).

Рівняння (3) показує, що внутрішня ставка відсотка r визначається світовим рівнем ставки відсотка r*. Іншими словами, модель Манделла - Флемінга будується для малої відкритої економіки, яка може отримувати або надавати кредити будь-яких розмірів на світових фінансових ринках, не впливаючи при цьому на світовий рівень ставки відсотка. [1]

Модель Манделла - Флемінга містить три ендогенних (внутрішніх, тобто властивих самій економіці) змінних - дохід Y, процентну ставку r і валютний курс е - і, отже, не може бути побудована на одному двовимірному графіку. Тому ця модель передбачає побудову двох графіків - в координатах Y - r і Y - е.

Модель на графіку Y - r

На цьому графіку модель Манделла - Флемінга має традиційний для моделі IS - LM вигляд: по осі абсцис відкладається рівень доходу, а по осі ординат - ставка відсотка (рис. 1). Крива IS має від'ємний нахил, оскільки збільшення відсоткової ставки зменшує інвестиції і через мультиплікативний ефект веде до зниження рівня доходу. В якості екзогенних змінних тут виступають автономні компоненти витрат і чисті податки. Зміни в одному з цих компонентів призводять до зсуву кривої. Звернемо увагу, що у відкритій економіці до зсуву кривої IS призводить і зміна обмінного курсу національної валюти, так як від його рівня залежить величина чистого експорту. Наприклад, зниження курсу національної валюти призводить до збільшення чистого експорту і, при інших рівних умовах, до зростання доходу. Отже, в цьому випадку крива зсувається вправо. У моделі Манделла - Флемінга нахил кривої IS залежить не тільки від величини граничної схильності до споживання і чутливості інвестицій до ставки відсотка, але також і від величини граничної схильності до імпортування.

економіка інфляція попит флемінг

Рис. 1. Модель Манделла - Флемінга на графіку Y - r

Як і в стандартній моделі IS - LM, крива LM має позитивний нахил, оскільки процентна ставка і рівень доходу надають протилежний вплив на попит на гроші. Зростання доходу збільшує попит на гроші, оскільки люди здійснюють більше угод.

Якщо немає відповідного збільшення у пропозиції грошей, процентна ставка підніметься, що поверне попит на гроші до вихідного рівня. Зміни в номінальному пропозиції грошей призводять до зсуву кривої LM (наприклад, зростання пропозиції грошей зрушує криву LM вправо).

Третя крива на цьому графіку - це лінія, відповідна рівнянню r = r * і зображає світову ставку відсотка. Оскільки мала відкрита економіка, для якої будується модель Манделла - Флемінга, не може вплинути на світову ставку відсотка, тому ця лінія є горизонтальною, паралельної осі абсцис.

Звернемо увагу, що на рис. 1 всі три криві перетинаються в одній точці. Іншими словами, рівень внутрішньої процентної ставки, що визначається точкою перетину кривих IS і LM, дорівнює світової ставкою відсотка. Це не випадковий збіг, а нормальний стан для малої відкритої економіки, яке забезпечується механізмом функціонування валютного ринку.

Припустимо, що в малої відкритої економіки внутрішня ставка відсотка вище світової r1 > r * (рис. 2а). У цьому випадку для іноземних інвесторів внутрішні активи даної країни стануть більш привабливими (в силу їх більш високої прибутковості), і вони будуть прагнути їх придбати. Водночас резиденти даної країни утримаються від покупки іноземних активів і вважатимуть за доцільне запозичувати за кордоном за нижчими відсотковими ставками. У результаті збільшиться приплив капіталу в країну і скоротиться його відтік за кордон.

Якщо країна при цьому використовує режим плаваючого курсу національної валюти (рис. 2а), то чистий приплив капіталу в країну зумовить, за інших рівних умов, підвищення курсу національної валюти. Підвищення валютного курсу в свою чергу призведе до скорочення чистого експорту. Крива IS буде зміщуватися вліво до тих пір, поки внутрішня процентна ставка не зрівняється з світової.

Якщо ж країна підтримує фіксований курс своєї валюти і внутрішня процентна ставка буде вищою світової r2 > r * (рис. 2б), то в цьому випадку, щоб не допустити підвищення валютного курсу вище офіційно зафіксованого рівня, Центральний банк повинен буде проводити інтервенції на валютному ринку, купуючи іноземну валюту і продаючи національну. Пропозиція грошей буде збільшуватися, і крива LM буде зрушуватися вправо, поки внутрішня процентна ставка не зрівняється з світової і приплив капіталу припиниться.

Таким чином, в малій відкритій економіці внутрішня процентна ставка при будь - якому режимі валютного курсу завжди дорівнює світовій процентній ставці (всі три криві перетинаються в одній точці).

Модель на графіку Y - е

Другий спосіб зображення моделі Манделла - Флемінга заснований на побудові графіка, на якому по осі ординат показуються значення обмінного курсу валюти, а по осі абсцис - рівень доходу (рис. 3). У цьому випадку на графіку відображаються тільки два перших рівняння моделі (кривих IS і LM), а ставка відсотка є екзогенною величиною і дорівнює світовій процентній ставці (щоб відрізняти це подання моделі, криві LM * і IS * спеціально помічені зірочкою). Рівновага економіки досягається в точці перетину двох кривих, яка визначає рівні валютного курсу і доходу.

Рис. 2. Модель Манделла - Флемінга на графіку Y - e

Крива LM* являє собою вертикальну лінію. Це пояснюється тим, що обмінний курс в рівняння кривої LM не входить. Тому, коли світова ставка відсотка задана, а реальна пропозиція грошей є екзогенною змінною, рівняння кривої LM визначає сукупний дохід незалежно від рівня обмінного курсу. Крива IS* має звичайний негативний нахил, оскільки, чим вище рівень обмінного курсу, тим, за інших рівних умов, нижче величина чистого експорту, а, отже, і сукупного доходу.

Модель Манделла - Флемінга може бути використана для аналізу наслідків макроекономічної політики в малій відкритій економіці при різних системах валютних курсів.

Розглянемо спочатку наслідки макроекономічної політики при фіксованому обмінному курсі. При встановленні фіксованого обмінного курсу Центральний банк зобов'язується купувати або продавати національну валюту за заздалегідь визначеним курсом. У цьому випадку заходи макроекономічної політики, спрямовані на досягнення внутрішньої рівноваги, як правило, призводять до виникнення або позитивного сальдо, або дефіциту платіжного балансу. Такі порушення зовнішньої рівноваги в кінцевому підсумку повинні бути виправлені за допомогою цілеспрямованої державної політики. Зокрема, при дефіциті платіжного балансу Центральний банк, щоб не допустити знецінення національної валюти, повинен проводити інтервенції на валютному ринку, продаючи іноземну валюту і скуповуючи національну. Це призводить до скорочення валютних резервів, але одночасно змінюється і величина грошової бази. Для проведення таких інтервенцій на валютному ринку Центральний банк повинен мати у своєму розпорядженні необхідними резервами іноземної валюти. Звернемо увагу, що, оскільки при інтервенціях Центрального банку змінюється пропозиція грошей, то в моделі Манделла - Флемінга це відбивається зрушенням кривої LM.

3. Задача

В економіці країни А зайнято 25 млн. осіб. Кількість безробітних становить 6 млн. осіб. Через 1 місяць із загальної чисельності зайнятих 600 тис. осіб втратили роботу, а 1,5 млн. осіб припинили пошуки роботи.

Визначте за цих умов чисельність зайнятих (працюючих), кількість безробітних та рівень безробіття.

Розв'язок:

.) Чисельність робочої сили = Люди які працюють - Люди які втрат. роб.

.) Число безробітних = Кільк. безроб-х - люди які прип. пош. роботи

.) Рівень безробіття = (Число безроб-х / Числ-ть роб. сили) *100%

.) 25 млн. осіб - 600 тис. осіб = 24,4 млн. осіб (зайняті)

.) 6 млн. осіб - 1,5 млн. осіб = 4,5 млн. осіб (безробітні)

.) 24,4 млн. осіб / 4,5 млн. осіб * 100% = 5% (рівень безробіття)


Висновки

Макроекономіка вивчає структуру і стан національних економік, а також політику, яку проводять уряди, намагаючись впливати на становище в економіці. Найважливішими проблемами макроекономіки є довгострокове економічне зростання, ділові цикли, безробіття, інфляція, міжнародна торгівля і запозичення, макроекономічна політика.

У зв'язку з тим що макроекономіка розглядає економіку країни як єдине ціле, вчені, які працюють в даній області, ігнорують різницю між окремими видами товарів, фірм або ринків, фокусуючи свою увагу на узагальнюючих поняттях, таких як сукупне споживання. Процес підсумовування індивідуальних економічних змінних для одержання узагальнюючих економічних показників називається агрегированием.

Діяльність, яка здійснюється вченими, що займаються макроекономікою, включає в себе (в додаток до навчання) прогнозування. Макроекономічний аналіз, макроекономічні дослідження, збір, підготовку та обробку даних.

Метою макроекономічних досліджень є отримання правильного уявлення про функціонування економіки. Дослідники в галузі макроекономіки просувають прогрес у досягненні цієї мети, розробляючи економічні теорії і перевіряючи їх емпірично, тобто засвідчити шляхом підстановки фактичних даних, чи правильно вони відображають процеси, що відбуваються в реальному світі. Корисність економічної теорії визначається приемлемостью і реалістичністю припущень, можливістю її практичного застосування, адекватністю відображення процесів, що відбуваються в реальному світі, і відповідністю фактичним даним і поведінці об'єктів реальної економіки.

Позитивний аналіз економічної політики розглядає економічні наслідки політики без постановки питання про те, бажані чи такі наслідки. За допомогою нормативного аналізу політики намагаються визначити, чи повинна використовуватися якась певна політика. Розбіжності між економістами можуть посилюватися через відмінності в нормативних висновках, що виникають в результаті відмінностей у персональних оцінках і судженнях, а також через відмінності в позитивному аналізі пропонованої політики.

Класичний підхід в макроекономіці заснований на припущеннях про те, що індивідууми і фірми діють у своїх власних інтересах; заробітна плата і ціни швидко реагують на зміну економічної ситуації для досягнення рівноваги на всіх ринках. Виходячи з цих припущень невидима рука вільної ринкової економіки працює добре тільки в тому випадку, якщо обмежується можливість втручання держави в економіку.

Кейнсіанський підхід в макроекономіці заснований на припущеннях про те, що заробітна плата і ціни не реагують швидко на зміну економічної ситуації і тому невидима рука не може працювати. Кейн - снанци доводять, що через повільну коригування заробітної плати і цін безробіття може залишатися високою протягом тривалого часу. Вони зазвичай більше, ніж представники класичного напряму, схильні до визнання необхідності державного регулювання економіки, вважаючи, що це може допомогти поліпшити економічну ситуацію в країні.


Список джерел

1.   Курс экономической теории под общей редакцией проф. Чепурина М.Н.,

проф. Киселевой Е.А., Киров. - «АСА», 2006. - стр. 738-749.

.     Т.А. Фролова Макроэкономика: конспект лекций Таганрог: ТРТУ. http://baguzin.ru/wp/wp-content/uploads/2013/05 / Макроэкономическая-политика-в-открытой-экономике-модель-Манделла-Флеминга.pdf

3.      http://www.aup.ru/books/m173/4_4.htm

.        Абель Э., Бернанке Б. Макроэкономика, 2010

.        Конспект лекций по макроэкономике

.        Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник для вузів / В.Д. Базилевич. - 3-тє вид., випр. - К.: Знания, 2010

.        Кулішов В.В. Макроекономіка: основи теорії і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - 2-ге вид., виправлене. - Львів: «Магнолія 2006», 2011

8.      Макроэкономика. Учебник / Под ред. А.В. Сидоровича. - М.: Изд-во «Дело и сервис», 2010.

.        Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2009.


Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!