Задачі маркшейдерської служби

Задачі маркшейдерської служби

ВСТУП

Раціональне використання запасів корисних копалин, правильне та безпечне ведення гірничих робіт не можливе без систематичного виповнення цілого комплексу маркшейдерських робіт. Це викликає необхідність створення на гірничих підприємствах маркшейдерської служби.

Маркшейдерська служба не тільки обслуговує гірничі роботи, але і виконує контроль за правильністю їх проведення, за раціональною організацією видобутку корисних копалин.

Основними задачами маркшейдерської служби є:

-         виробництво зйомки поверхні та гірничих виробок;

-        складання планово-графічної документації, необхідної для гірничого підприємства;

         завдання напрямку гірничим виробництвом;

         перевірка схилів та габаритів виробок;

         участь у міроприємствах по безпечному веденню гірничих робіт поблизу старих гірничих виробок та небезпечних зон та контроль за їх виробництвом;

         нагляд за здвиженням гірничих порід;

         розробка міроприємств по охороні споруд та гірничих виробок від шкідливого впливу гірничих розробок;

         вивчення з рудничною геологічною службовою структури та форми покладів;

         нагляд за правильним використанням родовищ.

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

.1 Коротка характеристика родовища

Родовище шахти ім. Фрунзе розташоване в південній частині Саксаганського району Криворізького залізорудного басейну.

Шахта ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка», відпрацьовуюча поклади багатих залізних руд, розташована в межах Жовтневого району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Гірничий відвід шахти витягнутий впродовж лінії Придніпровської залізної дороги.

Графічні координати - 48⁰00’45’’, та 48⁰00’00’’ північної широти та 33⁰06’00’’ і 33⁰07’00’’ східної довготи.

На півдні шахта межує з гірничим відводом рудника імені Комінтерна, на півночі - з гірничим відводом рудника мені ХХ партз’їду.

Загальна довжина гірничого відвалу складає 2,8км, площина 6,25км².

Родовище вскрите вертикальними стовбурами шахт, що пройдені у лежачому боці рудних покладів.

Водопостачання шахти питною водою здійснюється з Карачунівського водосховища, розташованого на річці Інгулець; технічною водою - з канала Дніпр-Кривий Ріг та Карачуновського водосховища.

На руднику розкриття рудних покладів здійснюється здвоєними поверхами з загальною височиною 160м.

Підготовка покладів до очисної виїмки виконується ортами, відстань між якими складає 50м.

Розкриття та підготовка горизонту здійснюється на протязі 3-3,5 років, тривалість виробки одного поверху, височиною 75-80м, складає 4роки.

1.1.1       Геологічне положення та економіка району

Шахта ім. Фрунзе входить в рудник «Суха Балка», розташований у центральній частині Криворізького залізорудного басейну.

З центром міста і сусідніми рудниками шахта ім.. Фрунзе з’єднана асфальтовою дорогою з тролейбусним та автобусним транспортом.

Найближча залізнопутєва станція «Вечірній Кут» знаходиться в 2,5км від центру рудника.

Електроенергією шахта поживлює від системи «Дніпроенерго».

Руда, що видобувається шахтою прямує на металургійний завод м.Кривого Рогу та інші заводи, а також експлуатується за кордон.

.1.2 Клімат, рельєф та водні ресурси

Район родовища розташований на північному склоні Інгулецько-Саксаганського розділу річки Дніпро.

Максимальні відмітки водорозділу досягають височин 220-225м, склони 120-140м.

Клімат району помірно-континентальний. Середня річна температура складає +8,3⁰С⁰.

Середня річна кількість опадів складає 100-450мм рт. ст.

Максимальна температура у червні складає +383⁰С⁰.

Глибина промерзання землі 0,8-1м.

Хазяйнують східні, північно-східні та північні вітри, швидкість до 5м/с.

.1.3 Генезис та геологічна будова родовища, умови залягання рудних тіл

Родовище складено покладами Саксаганського та Глеюватського простягання.

Поклади Саксаганського простягання: «Западная ш.8», «V-VIII Северная», «Саксаганская ш.2», ш. «Северная-Новая», «Диагональная», «Центральная».

Основні характерні ознаки покладів:

-         пластоподібна форма з коливанням середньої потужності від 35 до 6 метрів;

-        велика кількість безрудних включень, що попадають у вийомний контур;

         кути падіння коливаються від 65⁰ по покладу 6-го залізистого горизонту до 50⁰ 5-го залізистого горизонту;

         у багатьох випадках зближене розташування покладів 5-го та 6-го залізистих горизонтів.

Вміщуючи породи 6-го залізистого горизонту:

-         висячий бік - стійки мартитові кварцити, потужність 14-16;

-        лежачій бік - гематитові кварцити, потужністю 10-12, середньої стійкості.

Вміщуючи породи п’ятого залізистого горизонту:

-         висячий бік - гетит-гематитові кварцити, потужністю 10-12, середньої стійкості;

-        лежачий бік - стійкі джеспіліти, потужність 14-16 та гетито-гетитові сланці, потужність 8-10, низької стійкості.

Рудні тіла представляють собою стовбурообразні поклади, іноді окремі гнізда різноманітної конфігурації. Падіння рудних тіл в основному 50⁰-60⁰. Простягання різне від 80 до 300м.

Потужність покладів від 10м до 40м. глибина залягання від 895м окремими свердловинами до 1210м.

.1.4 Тектоніка родовища

Тектонічна структура родовища, що відробляється шахтою ім..Фрунзе, визначається пристосованістю її до східного крила Криворізького синкліналі, який складається з двох складок порядку Сакса ганської синкліналі та антикліналі, що мають субмеридіональне простягання.

Загальне крило цих структур зрізано Саксаганським розломом. В зв’язку з цих складки є однокрилими: у синкліналі відсутнє східне крило, а у антикліналі - західне.

Саксаганська синкліналь складає західну частину родовища та є основною рудоносною структурою.

Простягання синкліналі панічно-східне та азимуту від 10⁰-15⁰ до 35⁰-40⁰. падіня західне6, під кутом 35⁰-50⁰.

Падіння порід західного крила антикліналія північно-західне під кутом 30⁰-75⁰. Будова Саксаганської антикліналі значно ускладнена діянням Саксаганського розлому.

Родовище має розповсюджені складчасті структури, до яких відносяться флексурні, дисгармонічні та відкрити складки більш високих порядків.

Флексурні складки найбільш часто проявляються у західному крилі Саксаганського антикліналі, де вони складені складчастістю більш високих порядків.

Дисгармонічні складки зустрічаються у породах з різко різноманітною потужністю прослоїв.

На родовищі шахти розвинуті крупні розривні порушення: Саксаганський розлом, діагональний здвиг, східний надвиг та субширотні розлами.

Саксаганський розлом просліджений на простяганні більше 20км гірничими виробками шахти. Максимальна глибина підсічення Саксаганського розлому - 2000м від поверхні. Площина розлому падає на північно-західний бік під кутом 55⁰-70⁰.

Діагональний здвиг північно-східний напрямок. На глибині 100-300м кут падіння здвигу складає 52⁰-58⁰, на глибині 500-600м збільшується до 63⁰-68⁰.

Східний надвиг має північно-сідний напрямок. Кути падіння поблизу поверхні 40⁰-45⁰, але з глибиною стають більш крутими.

1.1.5 Фізичні властивості порід та руд

Баланс запасів по шахті ім. Фрунзе наступний:

А - 5170 тис.т.

В - 30720 тис.т.

С₁ - 24583 тис.т

С₂ - 13714 тис.т.

А+В+С₁ - 60473 тис.т.

Структура балансових запасів:

А+В - 48,4%

С₁ - 33,1%

С₂ - 18,5%

Структура промислових запасів:

А+В - 59,3%

С - 40,7%

Потужність порід та руд:

-         мартитова руда f=5-6; 7-8; 9-10;

-        джеспілітові руда f=12-14; 14-16;

-        гетит-гематитова руда f=3-4; 4-5;

-        мартит-гематитова руда f=10-12;

-        кварцит-мартитова руда f=14-16;

-        кварцит-гетит-гематитова руда f=9-10; 11-13;

-        талькові сланці f=2-3;

Питома вага руди;

«Западная ш.8» - 3,63 т/м³;

«V-VIII Северная» - 3,61 т/м³;

«Диагональная» - 3,28 т/м³;

«Саксаганская ш.2» - 3,38 т/м³;

«Новая» - 3,46 т/м³;

«Северная ш.5» - 4,00 т/м³;

Питома вага вміщуючи порід:

Джеспіліт (К₂^5т) - 3,54 т/м³;

Кварцит марганця (К₂^6ж) - 3,44 т/м³;

Гетит-гематит, кварцит (К₂^5с) - 3,26 т/м³;

Кварцит (К₂^4к) - 3,26 т/м³;

Кварцит-гематитова порода - 4,94 т/м³;

1.1.6 Гідрогеологічна характеристика

У межах гірничого відводу шахти ім. Фрунзе підземні води пристосовані до осадковим відкладенням у товщі кристалічних порід докембрійського віку. Основним джерелом обводнення корисних копалин у процесі відробки є водоносний горизонт кристалічних порід.

Спостереження за водопритоками систематично проводяться на водомірних постах по розкриваю чому експлуатаційному і раніше відробленому верхньому горизонті з частотою два, три рази на місяць.

Притоки вод з тріщин шпурів розвідувально-дренажних свердловин по стовбурам замірялись об’ємним методом. Контроль за виробничністю водовідливів здійснюється один раз в квартал комісією у складі: головного мехніка, головного енергетика і геолога.

По хімічному складу підземні води поряд Гданцівської світи відносяться до сульфатно-хлоридно-натрійному типу з мінералізацією 3-50г/л. з глибиною мінералізація зростає. Підземні води агресивні по відношень до бетону і металу.

Проби підземних вод на хімічний склад, відбирались поквартально з дренажних свердловин, тріщин та капежу, а також з водозбірників, стовбурів та блоків вибросу паводкових вод, басейну технічних вод.

Різниця в притоках води по шахті у порівнянні з даними геологічної служби і виробничістю наносів не перевищує 4-10%.

У звітному разі відсутність водовідливу на горизонті 985м призвело до ускладнення проходки гірничо-підготовчих виробок по південному крилу горизонту 910м, як по багатим, пористим, тріщинуватим мартиновим рудам, так і по вміщуючим доволі забрудненим породами.

2. ГІРНИЧА ЧАСТИНА

.1 Розкриття родовища

Схема розкриття родовища шахти ім. Фрунзе діагональна. Головний стовбур шахти знаходиться проти центру запасів лежачого боку: діаметр стовбур в світлі 44м², закріплен спеціальним бетонним кріпленням. Обладнаний клітьовим та скіповим підйомом, драбинним ходом, трубним і кабельним відділенням.

Від стовбура шахти ім. Фрунзе до покладу пройдені двопуттеві квершлаги, січенням 13,6м², обладнані двома нитями рельсових путів, ширина колії 750мм.

На флангах шахтного поля знаходяться шахти Південно-Вентиляційна, переріз якої 136м², Північно-Вентиляційна, перерізом 7,5м² та Північно-Глеюватська перерізом 7,5м².

Розкриття рудних покладів здійснюється здвоєними поверхнями, загальна височина яких складає 160м та заклечається, з яких у лежачому боці родовища проходяться відкотні польові штреки.

.2 Підготовка горизонту

Від квершлагу на північ та південь проходять відкотні штреки, середня відстань яких до покладів 40-50м. із відкотних штреків проходяться відкотні орти, вкрест простягання покладу, відстань між ними змінюється від 40 до 80м, в залежності від розташування покладу. Відкотні орти проходяться далеко в породу вищого боку з метою розвідки.

Січення штреків та ортів 10,2м², кріплення встановлюється в залежності від потужності порід.

Штреки та орти обладнані рельсовими путями, контактний дріт підвищений на височині 2000мм, по штреку та орту укладені повітряно-водяні мережі та водяні кабелі.

Ширина вільного проходу 1000мм, для стоку води є водовідливна канавка.

.3 Підйом, транспорт, вентиляція та водовідлив

Для вивозу гірничої маси із дільниці до стовбуру застосовуються електровозиК-14М, вагонетки, місткістю ВГ-4,5м³.

Для розвантаження вагонів з гірничою масою застосовуються круговий опрокид ОНЕ-2-4,5.

Для прийому. Дроблення та загрузки руди у скіпи проектом передбачається на горизонті 910м у стовбура шахти ім. Фрунзе будівництва дробільно-бункерного комплексу. Що забезпечує розділену видачу на поверхню розубоженої руди.

У скіповому руд дворі шахти ім. Фрунзе на двох горизонтах передбачається установка трьох опрокидувачів з пропуском електровозу. Загрузка потягів рудою виконується з рудовипускних підняттєвих, обладнаних автоматизованими люками.

Підйомні установки.

Скіповий підйом: СДНЗ-1861-40, потужність 4000кВт, об’єм скіпа 20т, підйомна машина БЦКБ-8/5-2,7. Клітьовий підйом: підйомний двигун типу ПБК-380/80, потужність 630кВт. Кліть інспекторська К1-2-16.

Провітрювання експлуатаційного блоку в осях 43-49горизонту 910м здійснюється наступним чином: свіже повітря по відкотному орту 41 осі поступає в штрек скреперування, після чого забруднений йде у вентиляційний підняттєвий, а по ньому на верхній горизонт.

Водовідлив на шахті ім. Фрунзе здійснюється наступним чином: на горизонті 410м насосна камера обладнана трьома насосами ЦНС-300. Об’єм водозбірника 950м³. На горизонті 755м встановлено два насоса ЦНС-300 та один насос ЦНС-180. Об’єм водозбірника 1766м³.

Вода горизонтів 490м, 755м самопливом по гезенкам зливається у водозбірник на горизонті 755м, звідки по двум ставам водопідйомних труб, діаметром 250мм подається в водозбірник горизонту 410м і з поверхню в колектор шахтних вод «Кривбасспромводоснабжение». З горизонту 835м двома насосами ЦНС-105 та одним насосом ЦНС-180 по ставу труб, діаметром 159мм вода подається у водозбірник горизонту 755м.

.4 Технологія робіт з виїмки блоку

.4.1 Геологічна характеристика родовища

Дана дільниця розташована у північній частині родовища «V-VIII Северная» приурочена до джеспілітів п’ятого горизонту основного простягання та маючого пластообразну форму.

Горизонтальна потужність 13-15, кут падіння 50-55⁰, родовище представлене мартиновою рудою f=5-6 середньої тріщіноватості, середньої стійкості в лежачому боці сильно гідротизованою.

У лежачому боці просліджується примазка руди гетит-гематитової, потужність 1,5-3м, сильно тріщінуватої, низької стійкості.

Середній вміст заліза в масиві Fе_мас=60,86.

Вміщуючи породи представлені:

-         в лежачому боці, кварцитами гетит-гематитовими f=9-10, сильної тріщинуватості, низької стійкості, з середнім вмістом заліза Fе=24,4;

-        з висячого боку джеспілітами мартиновими f=17-18, середньої тріщинуватості, стійким з середнім, з середнім вмістом заліза Fе=40,1;

Обводненість по родовищу характеризується середньою, містами сильним капежам.

2.4.2 Підготовчі роботи

Ураховуючи гірничогеологічні умови родовища, фізико-механічні властивості руди та вміщуючи порід, проектом передбачається відробка родовища у вісях 43-49 виконати підетажно-камерну систему розробки з відбійкою віял свердловин на вертикальний компенсаційний простір.

Розрахунок параметрів блоку виконується згідно з інструкцією «Определение и контроль допустимых размеров конструктивных элементов систем разработками на рудниках Кривбаса «НИГРИ», 1987г.

Отримані геометричні параметри системи:

-         розмір камери по простяганню а=32м;

-        розмір камери по падінню в=45м;

         товщина потолочини h=15м;

         ширина між камерного целіка с=13м;

Підготовчі роботи починаються з проходки у лежачому боці покладу відкотного штреку з нього по вісям 41+17,5 та 47+10,0м, проходяться відкотні орти. Із штреку на верхній горизонт проходяться вентиляційний підняттєвий до верхнього відкотного горизонту 835м.

.4.3 Нарізні роботи

З відкотних ортів до горизонту 872м проходяться рудоспуски. На горизонт 872м із рудоспусків проходяться штреки скреперування, які з’єднуються з вентиляційно-ходовим підняттевим вентиляційними ортами, а з вентиляційним підняттевим - вентиляційним ортом.

Із штреку скреперування проходяться парні дучки до горизонту 864м. З горизонту 872м до горизонту 864 та 849м проходяться рудоспуски, з яких проходяться бурові штреки в породах лежачого боку. Бурові штреки з’єднуються з вентиляційним підняттевим вентиляційним ортом.

З дучки проходять відрізний підняттевий і із нього відрізні орти. Для виїмки потолочини із відкотних ортів 835м роблять бурові камери.

Після проходки нарізних виробок призволять здачц блока в експлуатацію.

Для здачі блоку в експлуатацію необхідно пройти та закріпили усі виробки у блоці, передбачені проектом. До моменту здачі блока в експлуатацію виробки основного горизонту повинні бути освітлені місця установки скреперних лебідок, обладнані засобами пожежегасіння, сигналізацією та пилеподавленням у відповідності з типовим паспортами-проектами.

Обладнати кладову ВМ, камери КАВС у відповідності з типовим паспортом.

Здача блоку оформлюється актами.

.4.4 Очисні роботи

Очисна виїмка у блоці починається після здачі блоку в експлуатацію, з утвореної підсічки.

Відрізна камера утворюється вибухом шарів руди на відрізний підняттєвий віял свердловин, пробурених із відрізних ортів.

Попередньо перед відсічною щілиною розгораються вороник.

Виїмка запасів камери виконується послойним вибухом віял глибоких свердловин, пробурених з бурових штреків 849м та 864м горизонтів. Порядок вибуху на відсічну щілину з попередженням розгортання воронок кільцевими віялами штангових шпурів.

Обвалення потолочини виконується на камеру, шляхом вибуху віял свердловин. Пробурених з 835м горизонту.

.4.5 Провітрювання

Свіже повітря повинно надходити в усі кутки виробок.

Свіже повітря у блоці надходить зі сторони ствола шахти ім. Фрунзе по горизонту 910м. Провітрювання виробок при проходці вертикальних - довжиною вище 6,0м горизонтальних - довжиною більше 10,0м призводиться за допомогою вентиляторів.

Забороняється провітрювати глухих забоїв струмом стиснутого повітря від загальної мережі без ежекторів.

На проходку вертикальних виробок складають проект організації робіт, затверджені головні інженером шахти.

Підняттєві повинні бути обладнані засобами дистанційного контролю якісного складу повітря згідно §148 ЕПВ.

3. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

.1 Характеристика опірних мереж

Підземні маркшейдерські опірні мережі в головною геометричною основою для виконання зйомок гірничих виробок та рішення гірничо-геометричних задач, зв'язок із забезпеченням правильної та безпечної розробки корисних копалин.

Для орієнтування та центрування підземних опірних мереж у якості підхідних пунктів використовуються пункти тріангуляції (полігонометрії) 1 розряду або опірних мереж більш високого класу.

Підхідні пункти розташовують не далі 300м від гирла шахтного стволу. На шахті ім. Фрунзе підхідний пункт розташований від гурла стовбуру на відстані 217,45м та закріплений постійним центром.

На промисловому майданчику шахти в 3 репери; крім того, в надшахтній будівлі, у безпосередній близькості від гирла стовбура, є два стінних репера. Висоти реперів визначають нівелюванням не нижче IV класу.

У період розробки родовища усі знов пройдені бути використані для примикання підземної опірної мережі до пунктів опірної мережі на поверхні.

Підземна опірна мережа шахти складається з полігонометричних ходів, які прокладають по головним підготовчим виробкам, розділених гіросторонами по секції.

Опірні мережі складаються у вигляді замкнених, розімкнутих та висячих ходів. Висячи ходи повинні бути прокладені двічі або примкнені до гіросторін. Розімкнені ходи прокладають між вихідними сторонами мережі.

Висоти пунктів визначаються геометричним або тригонометричним невілюванням.

Пункти підземних маркшейдерських опірних мереж у залежності від сторін їх існування та способу закріплення поділяються на постійні та тимчасові.

Точність вимірювань у полігонеметричних ходах характеризується наступним показниками:

-         середня квадратична похибка вимірювання горизонтальних кутів - 20’’, вертикальных - 30’’;

-        середня квадратична похибка гіроскопічного орієнтування - 1’’;

         розходження між двома вимірюваннями ліній світлодальномірами - не більше 3мм, сталевими рулетками - 1:3000 довжини сторони.

По мірі розвитку гірничих робіт опорні мережі при необхідності реконструюють. Після реконструкції опірної мережі зміни у положенні пунктів полігонометрії не повинні завищувати 1,2мм на плані, а при розробці світи крупних пластів - 1,5мм.

Орієнтування підземної маркшейдерської опірної мережі проводилося незалежно двічі. Розходження у результатах орієнтування однієї тієї самої сторони не повинно перевищувати 3'. За остаточне значення дрекційного кута приймають середнє взвішене значення.

Центрування мережі здійснюється примиканням до вісків, зпущених у вертикальні гірничі виробки. Координати вісків визначаються положенням від підхідних пунктів полігонометричних ходів 2 розряду.

Розходження в положенні пункта, визначеного по двум незалежним проектуванням через одну вертикальну виробку не повинно перевищувати 0,01Н при Н>500м, де Н - глибина стовбуру, м.

Кутові вимірювання

Кути у підземних полігонометричних ходах вимірюються теодолітами Т15.

При використанні шпурових вісків для центрування теодоліта або сигналу повинні бути прийняті міри по відгородженню віска від впливу повітряного струму.

Вимірювання кутів у виробках з кутом нахилу більше 30⁰ рекомендується способом прийомів (не менше двох), ураховуючи наступні правила:

-         перед кожним прийомом встановлюють вертикальну вісь теодоліту у відвісне положення та повторно центрують приклад;

-        перед повторним вимірюванням кута початковий відлік змінюють на 180⁰;

         перед використанням постійних пунктів мережі вимірюють контрольний кут.

Результати вимірювань кутів заносять у журнал кутових та лінійних вимірювань.

Лінійне вимірювання.

Довжини сторін в полігонометричних ходах вимірюються сталевими компарированими рулетками, світлодальномірами та іншими приладами. Сталеві рулетки повинні бути прокомпарировані з відносною похибкою не більше 1:15000.

Лінійні вимірювання виконують при постійному натягу мірного приладу, що дорівнює натяги при ком парируванні. Силу натягу фіксують динамометром. Температуру повітря ураховують у тому випадку, якщо зміна її відносно температури компарування перевищує 5⁰.

Сторони полігонометричних ходів вимірюють двічі в прямому та зворотному напрямках.

Визначення височин пунктів опорної мережі.

Висоти у гірничих виробках на пункти опорної мережі переказують незалежно двічі через вертикальні, похилі або горизонтальні гірничі виробки.

Передачу височин через вертикальні гірничі виробки рекомендується виконувати довгими шахтними стрічками, довжиноміром або іншими приладами.

При передачі висот довгою шахтною стрічкою, повторні вимірювання виконують після зміни положення стрічки та невіліру.

Температура повітря при передачі височин вимірюють на початку та кінці роботи на земній поверхні та на горизонті біля стовбурного двору.

Розходження між двома незалежними передачами висот по вертикальним виробкам не повинно перевищувати (мм):

Δh=(10+0.2H)

де H - глибина стовбура, м.

за остаточне значення висоти приймають по виробкам з кутом нахилу менше 5⁰. Тригонометричне невілювання по похилим вирбкам рекомендується виконувати одночасно з прокладенням полігонометричного ходу.

При передачі висот тригонометричним нівелюванням вертикальні кути вимірюють теодолітами типа Т15 одним прийомом у прямому та зворотньому напрямках. Розходження значень місця нуля не повинно перевищувати 1,5’.

Висоти інструмента та сигналів вимірюють рулеткою двічі, відліки беруть до міліметрів.

Різниця привищень для однієї та тієї ж лінії не повинно бути більше 0,4lмм, де l - довжина лінії, м. Для усього ходу розходження в привищеннях не повинно перевищувати , де L - довжина ходу, км.

При технічному нівелюванні прокладають замкнуті ходи або висячі в прямому або зворотному напрямках. Відстань між нівеліром та рійками не повинна привищувати 100м. Відліки по рійкам беруть до міліметрів.

Розходження у привищенням на станції, визначених по чорним та червоним сторонам рійок або при двох горизонтах інструменту, не повинно перевищувати 10мм.

Нев’язки ходів технічного нівелювання не повинні перевищувати , де L - довжина ходу, км.

3.2 Обов’язки дільничного маркшейдера

Дільничний маркшейдер відповідає за стан маркшейдерських робіт на закріплений за ним дільниці гірничого підприємства та має право:

-         зупиняти гірничі роботи на підконтрольних йому дільницях у тому випадку, якщо вони ведуться з порушеннями або відхиленням від затверджених проектів або паспортів, а також якщо забої не підготовлені для виконання маркшейдерських робіт;

-        зупиняти проходку виробок при підході їх до небезпечних зон;

         давати передписання керівникам підконтрольних дільниці на зупинку і підготовку потрібного забою до маркшейдерської зйомки;

         вносити свої поправки по зміні проектів ведення гірничих робіт;

         давати вказівки керівникам, які обслуговують дільниці про повноту виїмки корисних копалин і якість проходки гірничих виробок.

Дільничний маркшейдер повинен:

-         виконувати роботи по виробництву опорних мереж, зйомці і замірах гірничих виробок, камеральній обробці матеріалів зйомки, складання с своєчасне виконання графічної документації, а також її поповнення з метою виносу в натуру проектів гірничих будівель;

-        задавати напрямок гірничим виробкам у горизонтальній та вертикальній площинах;

         наглядати за правильністю проходки виробок згідно проектів і заданих напрямків;

         контролювати по відкотним виробкам правильність настилу рельсового шляху;

         брати участь у складанні календарних планів розвитку гірничих планів по дільниці та шахті;

         складати маркшейдерський звіт по дільницям, дані пред’являти у інші відділи шати;

         бракувати гірничі виробки, які виконані з відхиленням від проекту або паспорта;

         на сонові маркшейдерських зйомок складати план і постійно його поповнювати;

         виконувати необхідні заміри для виконання схем та опису нещасних випадків;

         бути присутнім у комплексних цільових перевірках по охороні праці;

         контролювати проходку виробок зустрічними забоями і своєчасно попереджати начальника дільниці і головного інженера шахти про зближення забоїв;

         контролювати послідовність ведення гірничих робіт у блоках.

.3 Маркшейдерське обслуговування гірничих робіт у блоці

Для правильної підготовки та відробки рудного масиву необхідний своєчасний та постійний контроль зі сторони маркшейдерської служби.

Від маркшейдерської служби вимагається, щоб блокові виробки проводились у відповідності з проектом та фіксуванням у натурі направленням.

.3.1 Маркшейдерське обслуговування проходки підготовчих виробок

Основні роботи у період підготовки блоку заключаються:

1.        У завданні напрямку відкотним ортам.

2.      У завданні напрямку блоковим підняттєвим.

3.3.1.1 Завдання напрямку відкотному орту по вісі 41+17,5м

горизонту 910м

Підготовка блоку починається з проходки відкотних ортів по вісі 41+17,5м та 47+10м на горизонті 910м.

Для проходки ортів виконується завдання напрямку проходки у горизонтальній та вертикальній площинах.

Завдання напрямку у горизонтальній площині.

Сполучення орта з відкотним штреком виконується по кривій радіусом 25м. Криволінійна частина орта повинна бути пройдена особливо ретельно так як неправильно пройдена крива ускладнює роботу транспорту, призводить до частих аварій з руховим потягом.

Підготовка вихідних даних для завдання напрямку криволінійної частини орта, у горизонтальній площині, ведеться графічним способом, для чого складається креслення у масштабі 1:200 (мал.. 3.1).

Паралельними кривими викреслюються стінки орта. Точки перетину бокових стінок орта та штреку (а і б’) визначають місце розсічки орта.

Маркшейдер складає ескіз розсічки орта, який використовується проходчиком.

Після виконання розсічки проходчиком задається напрямок.

Завдання напрямку проходки орта виконується наступним чином: проти розсічки закладається точка 137, за знімається і наноситься на план через точку 137 проводимо прямий прямолінійний напрямок та обчислюємо дані для його закріплення у шахті.

Для цього графічно отримуємо його дирекцій ний кут α₀₁ і враховуємо β_н1

β_н1 = α₀₁ - α_137-113

У шахті встановлюємо теодоліт у точці 137 відкладаємо β_н (при КП і КЛ) та закладаємо напрямок точки Н. Заснімаємо її та наносимо на план.

Виконуємо контроль правильності завдання напрямку. Обчислюємо координати точи Н_усл, яка знаходиться на відстані 320м від точки 137, та наносимо її на план, через точку Н, т. 137 та Н_усл, проводимо лінію (мал. 3.2)

Мал. 3.2 - Контроль завдання напрямку

Завдання напрямку орту-заїзду

Детальне завдання напрямку

Виконується наступним чином: по прямолінійному напрямку відкладаємо відрізки по 2м, отримуємо точки 1, 2, 3,…,6. Через ці точки проводимо перпендикуляри від напрямку до перетину зі стінками орта. Відстань від точки по перпендикулярам вимірюємо графічно та заносимо на план (мал. 3.1).

Гірничому надзору видається ескіз завдання напрямку.

По досягненню забоєм точки 138 задається напрямок слідкуючої ділянки проходки орта аналогічно першому.

По досягненню забойом точки 139 призводиться завдання напрямку прямої частини орта.

Зйомка пройденої частини

Виконується від пунктів 137, 138, 139. результати зйомки наносяться на план, по якому судять о правильності проходки орта.

По мірі подвигання забоя орта, приблизно через 20-25м, виконують доповнювальну зйомку виробки та інструментальне завдання напрямку з закріпленням нових точок. Дозволяється відставання маркшейдерських точок від забоя виробки до 100м.

При поповню вальній зйомці, виконуються заміри січення виробки (ширину та висоту), контактові руди з порожніми породами, тектонічні порушення та їх елементи залягання. Заміри виконують методом ординат відносно сторін знімального полігону. Положення контактів різних порід і якісного складу руди встановлюються геологічною службою. Результати зйомки з ескізу переносять на маркшейдерські креслення.

Завдання напрямку у вертикальній площині призводиться наступним чином:

У бічних стінках орта на відстані 2,0м один від другого закладається дві пари реперів (мал. 3.3)

Мал. 3.3 - Завдання напрямку у вертикальній площині

а) план

б) розріз

Репери R_p1л розташовуються в протилежних стінках виробок на однаковій відмітці (на висоті 1м від підошви виробки).

Визначаються відліки другої пари реперів по формулі:

                                                   (3.2)

де Δz - проектне перевищення другої пари реперів над першим.

Перевищення обчислюється за формулою:

                                                   (3.2)

де l - відстань між парами реперів, м.

і_пр - проектний схил орта.

Перевірка схилу орта виконується наступним чином: Між реперами R_p2п та R_p2л також натягується шнур. Створ цих шнурів проектується на забої виробки. Відстань по вертикалі від отриманої лінії до підошви повинно бути 1м до кровлі різниці височин виробки відняти 1м.

Перевірка виконується шляхом геометричного нівелювання. По результатам нівелювання складається проектний та фактичний профілі підошви та кровлі.

.3.1.2 Завдання напрямку проходки

У першу чергу проходяться вентиляційний підняттєвий (ВП₁) по вісі 45+5м, рудоспускний підняттєвий (РС₁) по вісі 41+8, рудоспускний підняттєвий (РС₂) по вісі 47+12м, вентиляційно-ходовий підняттєвий (ВХП₁) по вісі 41+13м, вентиляційно-ходовий підняттєвий (ВХП₃) по вісі 49м, та господарчий підняттєвий (ГОСП) по вісі 47+12м.

Підняттєві ВП₁, ВХП₃ та ГОСП₁ похилі, підняттєі РС₁, РС₂, ВХП₁ - вертикальні.

Маркшейдерські роботи при проходці вертикальних підняттєвих

Поділяються на слідуючі етапи:

-         відмітка у натурі місць для розсічки підняттєвих;

-        завдання напрямку проходки у горизонтальній площині;

         зйомка фактичного положення.

Відмітка точок закладання підняттєвих призводиться графічним способом. На плані горизонту 910м показується проектне положення підняттєвих (олівцем).

Місця для розсічки підняттєвих визначаються на плані відносно точок теодолітного ходу. У польовому журналі складається ескіз (мал.. 3.4) позначенням точок полігона та відстані до вісей виробок.

У шахті від полігонометричних точок, у стволі їх відкладають відстань до вісі підняттєвого; окомірно встановлюють до створу перпендикуляр та на боковій стіні виробки крейдою прокреслюють риску, визначаючу вісь для розсічки підняттєвого.

Попутно з вказанням вісей для розсічки підняттєвих закладають прохідні точки (П₁ та П₂) та призводять їх зйомку.

О зроблених у натурі відмітках, о формі та розмірах заходах маркшейдер повідомляє гірничому надзору і записує у книзі маркшейдерських вказівок.

Проходчиком повинно бути повідомлено довжина та напрямок заходки (мал. 3.4).

Мал. 3.4 - Ескіз сполучення підняттєвих з ортом заїздом:

а) рудоспускний підняттєвий б) господарчій підняттєвий

Завдання напрямку

Для проходки вертикальних підняттєвих достатньо у натурі вказати положення його центру. По плану вимірюють відстань (S) від підхідної точки (П₁) до центру вентиляційно-ходового підняттєвого (ВХП₁) та відкладають його у натуру (мал. 3.5 б). А для рудоспускного підняттєвого обчислюється похила довжина

 (мал. 3.5)

Мал. 3.5 - Завдання напрямку вертикальним підняттєвим:

а) рудоспускному підняттєвому (РС)

б) вентиляційно-ходового підняттєвого (ВХП₁)

Точка Ц відмічається у кровлі виробки (крейдою), проходчик відносно точки Ц розміщує шпури (У відповідності з паспортом проходки підняттєвих).

Зйомка підняттєвих

У центрі підняттєвого точки Ц опускають відвіс та заснімають його з підхідних точок. Висота забоя вимірюється рулеткою.

При значном відхілу підняттєвого від вертикального положення зйомка відвісь, не дойшового до основного горизонту, виконується теодолітом (мал. 3.6).

По виміряним величинам (β=<138-П₂-а; δ-кут нахилу, S-відстань) обчислюють координати центру забоя.

Результати зйомки підняттєвих наносять на план горизонту 872м та розріз по вісі 43м (мал. 3.7 та мал. 3.8)

Мал. 3.6 - Зйомка вертикального підняттєвого

Мал. 3.7 - План горизонту 872м

Мал. 3.8 - Розріз по 43 вісі

.3.2 Маркшейдерське обслуговування проходки виробок

горизонту скреперування

На горизонті скреперування 872м зразу проходяться вентиляційні орти, потім штрек скрперування.

Маркшейдерське обслуговування виробок горизонту скреперування проходки заклечається у:

-         вказівці місця розсічки ортів (по висоті та по напрямку);

-        орієнтуванні горизонту 872м;

         завданні напрямку у горизонтальні площині та контролі правильності проходки;

         проходці дучок.

3.3.2.1 Вказівка місця розсічки вентиляційного орта по вісі 41+13м горизонту 872м

На розрізі по 43 вісі наносять проектне положення вентиляційного орта та визначають відстань від підошви орта-заїзду до підошви вентиляційного орта. Цей рівень позначається горизонтальною рискою (крейдою).

Вказівка місця розсічки по напрямку виконується окомірно. Напрямок вентиляційного орта збігається з напрямком відкотного орта.

Вказівка місця розсічки вентиляційних ортів по вісям 45+5м, 49м горизонту 872м виконується аналогічно.

.3.2.2 Орієнтування горизонту 872м

Орієнтування горизонту скреперування виконується після розсічки ортів.

Орт по вісі 41+13м орієнтується через вертикальний підняттєвий ВХП₁, вентиляційний орт по вісі 45+5м через похилий підняттєвий ВП₁, орт по вісі 49,00 орієнтуємо через похилий господарчий підняттєвий ГОСП₁.

Орієнтування під поверхових виробок займає значний об’єм робіт у маркшейдерському обслуговуванні.

При наявності у блоці двух вертикальних піднтяттєвих та можливості їх використання для мети орієнтування останнє повинне виконане способом «через дві вертикальні шахти».

У всіх випадках повинен бути вибраний підняттєвий, найбільш прямолінійний, маючий невелике січення та не захарущуватий обладнанням.

Якщо для з’єднувальної зйомки може бути використаний тільки блоковий підняттєвий, то і у цьому випадку маркшейдер повинен його попередньо оглянути для рішення питання о методі зйомки та виборі місця розташування знімальних пунктів.

Значне зпрощення польових та обчислювальних робіт при орієнтуванні через один вертикальний підняттєвий досягається при примкнені до відвісів способом створа (мал. 3.9)

Мал. 3.9 - Орієнтировка горизонту 872м способом створених точок

На точність орієнтування цим способом впливає висота орієнтируємого горизонту, так як чим більше висота, ти більше коливальних рухів відвісів, що ускладнює установку теодоліта у їх створі.

Похибка передачі дирекційного кута складається з похибки проектування точок з одного горизонту на інший за допомогою відвісів та похибки встановлювання теодоліта у стволі.

Якщо прийняти відстань між відвісами L=0.7м та мінімальну похибку проектування е=0,0001м, то кутова похибка m_α1 у передачі дирекційного кута по цій причині виразиться величиною:

Якщо урахувати, що при встановленні теодоліта у створі відвісів візування лінія проходить дотично до протилежних поверхонь відвісів, а не через їх центр, то при діаметрі відвісів, рівнем 0,001м, кутова помилка

та загальна похибка орієнтування при даних умовах буде рівна:

Ця помилка буде різко зменшуватись із збільшенням відстані між відвісами, до чого і слідує по можливості прагнути.

Одночасно з орієнтуванням виконується передача на горизонт скреперування висотної відмітки.

У вертикальних підняттєвих, де може бути спущена рулетка, виконується передача координати z геометричним способом (мал. 3.10)

                                                          (3.3)

де Δz=(b-a)+(m-n)

де а, b - відстань від візирної точки до візирної вісі нівеліра;

m, n - відмітка по рулетці проти візирної вісі нівеліра або горизонтально направленої візирної вісі теодоліта.

Мал. 3.10 - Передача координати Z

Орієнтування горизонту 872м через похилий вентиляційний підняттєвий (ВП₁)

Для орієнтування горизонту 872м через вентиляційний підняттєвий (ВП₁) проектую використати спосіб похилого шнура.

Схема робіт при орієнтуванні за допомогою похилого шнура представляється у слідуючому вигляді.

На орієнтуємому горизонті у точці 1 (мал. 3.11) закріплюється один кінець дроту, другий кінець протягується та закріплюється у точці П, на основний горизонт. У 3-4 метрах від точки П до дроту підвішуємо відвіс з легким тягарем. Теодоліт встановлюємо під точкою П та вимірюємо горизонтальний кут т.175 Па.

На орієнтуємому горизонті штатив теодоліту встановлюється у створі похилого дроту та відвісь в, що легко здійснити протяганням рулетки дотичною до них. Потім переміщенням теодоліта по доставці штативу досягається точне зміщення візирної площини інструменту, з похилим дротом та відвісам в. Спроектувати за допомогою відвісь центр інструменту на крівлю виробки, закріплюють точку 2.

Мал. 3.11 - Орієнтування горизонту 872м способом похилого шнура

Лінія 1-2 лежить у тій же вертикальній площині, що і похилий дріт 1-П, та має однаковий з нею дирекцій ний кут.

Для визначення координат точки 1 необхідно також виміряти довжину похилої лінії 1-П (вздовж дроту) та кут її нахилу.

копалина родовище маркшейдерський гірничий

3.3.2.3 Завдання напрямку вентиляційному орту по вісі 41+10м горизонту 872м

Після орієнтування цього горизонту виконується зйомка пройденої розсічки. Розсічка наноситься на план. Олівцем вказується положення орта.

Графічно визначається дирекційний кут вісі орта.

Значення горизонтального кута для вказівки напрямку на проходку орта (β_н) визначається по формулі:

β_н=α_вісі - α_2-1                                                       (3.4)

У шахті встановлюється теодоліт у точці 2 відкладаємо кут β_н (при КП та КЛ) за закріплюємо точку Н₁ (мал. 3.12)

Мал. 3.12 - Завдання напрямку вентиляційному орту

Потім відкладаємо кут β_н-180⁰ та закріплюємо точку Н₂ (при КП та КЛ). точки Н₁ та Н₂ зазнімаємо та наносимо на план горизонту 872м.

Контроль правильності завдання напрямку виконується аналогічно описаному у пункті 3.3.1.1.

Аналогічно задається напрямок усім вентиляційним ортам.

По мірі проходки вентиляційних ортів розсікається штрек скреперування та задається напрямок.

По мірі проходки ортів через 10-15м виконується поповнювальна зйомка та одночасно закріплюються точки у місцях сполучення їх зі штреком скреперування.

Кути для вказівки штреком обчислюються по різниці дирекцій них кутів підхідних сторін та проектного кута вісі штреку скреперування.

Штрек скреперування проектую проходить зустрічними забоями. Необхідно щоб відмітки підошви розсічки штреку були рівні. Допустима різниця не повинна перевищувати 0,25м.

Після проходки штреку скреперування проектую виконати контрольну орієнтировку через РС₁ та РС₂ методом «через два стовбури».

По мірі проходки штреку скреперування відмічається місця розсічки дучок.

.3.2.4 Проходка дучок

Випускні дучки проходять без інструментальних вказівок, але прохідника повідомляють про переріз та висоту дучок, про форму їх сполучення з ортами.

Приклад вірної з точки зору вимог нормального випуску руди, проходки випускних дучок наведений на (мал. 3.13).

Мал. 3.13 - Проходки дучки

Наявність проходки під дучку забезпечує збереження кріплення, збільшує над штрековий цілик та охороняє виробку від повного пересипання її відбитою рудою.

Дучку проходять вверх на висоту до 5м, а потім вибухом підняттєвих шпурів розташовують верхню частину дучок до рівня підсічного простору. Приймальна воронка створюється за рахунок розширеної частини дучок та трикутників з відбитої руди (мал. 3.14).

По закінченні проходки виконується зйомка устів та вибоїв випускних дучок наноситься на план горизонту 872м.

Мал. 3.14 - Проходка дучок на утворення воронки

Маркшейдерські роботи на горизонті скреперування вважаються закінченими після зйомки та нанесення на план усіх виробок цього горизонту, після замикання усіх теодолітних та нівелірних ходів.

3.4 Виконання маркшейдерських замірів гірничих робіт

Усі гірничі роботи повинні виконуватися згідно утвердженим проектом, річним планом розвитку гірничих робіт. Роботи виконані з порушенням проекту, виключаються із виконаних об’ємів і оцінюються як брак.

Маркшейдерські служби при виконанні маркшейдерських замірів виконаних об’ємів гірничих робіт надлежить встановити:

-         фактичне положення гірничих робіт на кінець звітного періоду;

-        об’єм гірничих робіт по виробці, горизонту та вцілому по шахті;

         наявність залишків корисних копалин на складах;

         розподілення виконаних об’ємів по видам робіт;

         відповідно виконаних гірничих робіт встановленої документації і плану розвитку гірничих робіт.

Усі проведені на місті заміри з відміткою відповідною їх проекту записуються у польовому книгу замірів, відмічаються забраковані роботи і підписуються лицем, проводящим заміри. Польова книга замірів являється основним начальним документом, заповнення її повинно бути чітким, без помарок, з обов’язковим веденням зарисовок, ескізів. Неправильно записані цифрові данні акуратно перекреслюються та пишуться нові.

Записи повинні вестись так, щоб інший маркшейдер міг встановити чи проконтролювати результати замірів.

Забороняється виконувати записи, не відносящі до заміру, записувати данні замірів і вести обрис на окремих листах.

Перед кожним заміром начальник відділу зобов’язаний провести гірничі виробки в безпечне положення. Забороняється проведення маркшейдерських замірів в умовах невідповідних техніці безпеки.

Спільна методика керівництва маркшейдерськими замірами виконується головним маркшейдером підприємства.

Головний маркшейдер гірничодобувного підприємства забов’язаний письмово ставити до відомого письмово ставити до відома головного маркшейдера вищестоящої організації про розпорядження керівників підприємства по веденню у виконанні роботи невиправного браку.

Для контролю якості проведення маркшейдерських робіт і заміром на дільниці головним маркшейдером не рідше одного разу у квартал, а старшим не рідше одного разу на місяць, проводиться виборочна перевірка покладу, обчислювальної та схематичної документації, а також виконується контрольні заміри.

Перевірка контрольних замірів і документації проводиться при обов’язковій присутності дільничного маркшейдера, робота якого перевіряється.

Пропонування та зауваження по результату перевірки запускається у перевірений документації.

Різниця між замірами першого (основного) і контрольного заміру не повинна перевищувати:

-         для підвивання забоя капітальних, підготовчих розвідувальних та нарізних виробок ±30см від останнього пункту з знімальної мережі до забою;

-        у визначенні основних розмірів виробленого простору (довжин забоя та підвигання) помилка не повинна перевищуватись 1:100.

Коли дата маркшейдерського заміра чи знімка не відповідають звітному періоду, то об’єм добичі, прохідних робіт за період між зйомкою (заміром) і кінцем звітного періоду приймається на основі справок, виданих за підписом особи, відповідної з звітний період; у об’ємі не преривного середньодобового плану підприємства поточного місяця. У випадку збільшення в ці дні фактичної добової добичі понадплан чим на 20%, підтверджувати прийнято об’єм актами комісії у складі представників відділу ВТК та бухгалтерії.

Маркшейдерські заміри залишків продукції на складах у кінці звітного місяця проводится не раніше чим за дів дні до його кінця.

Маркшейдерська служба гірничого підприємства відповідає за достовірність відповідних об’ємів виконаних гірничих робіт і залишків корисних копалин на складі у день заміру, за точність зйомки і замірів, за правильність контроля відповідаю чого геометричним параметрам гірничих виробок їх проектним даним в дотриманні напрямку, перерізу і габаритів, за якість ведення маркшейдерської документації.

Виконання маркшейдерських замірів.

При замірі виконаних гірничих робіт маркшейдерська служба перевіряє відповідність проектним даним розмірів очисних виробок, целіків та інших елементів систем розробок; як правила, у світлі проходки; геометричність параметрів гірничих виробок; витривалість проходки виробок, по напрямку та схилу; глибина вибухових свердловин, а також виконує необхідні вимірювання для визначення об’ємів виконаних гірничих робіт.

За 3-2 дні дільничний маркшейдер при необхідності виконує додаткову планову та висотну зйомку гірничих виробок.

Замір довжини, ширини та висоти виробки повинні виконуватись рулеткою або іншими забезпечующими необхідну точність інструментом з прив’язкою до маркшейдерських знаків.

Довжина криволінійних ділянок виробки визначається як середнє значення виміряної її лівої та правої сторони. При визначенні спільна довжина пройденої виробки при необхідності, диференційовано виділяються ділянки з різними характеристиками (по січенню, кріпленню).

Замір січення відкотних виробок виконується через 10-15м на прямолінійній ділянці та через 2-3м криволінійний, в залежності нерівності стінок виробки. Середнє значення січення виробок визначається у польовій книзі замірів гірничих робіт по натуральним вимірюванням цих величин.

Одночасно з вимірюванням ширини виробок визначають відстань, від головок рейсового шляху до стінок виробки. В брак за негабаритність відноситься частина гірничої виробки довжина якої визначається як сума довжин особистої не габаритної дільниці (відстань між країнами та габаритними точками) та півметра зліва і права від крайніх не габаритних точок. Розрив між двома негабаритними точками до двох метрів включається у негабаритну дільницю.

Попереднє січення вертикальних та круто падаючих гірничих виробок вимірюється у характерних містах (негабаритній дільниці, різкі переходки в січенні), але не раніше ніж 10м.при замірі стовбурів шахт січення стовбура вимірюється від проходческих відвісів.

Одночасно з січенням стовбурів шахт вимірюється «виїмка» під опорні башмаки (при бетонному кріпленні) та усі інші елементи, необхідні для складання проходки шахтного стовбура.

Замір кордонів очисних робіт при системі з виробленими просторами (камерні системи) з різними способами відбійки проводяться звичайним виміром рулетки з прив’язкою до постійних і тимчасових маркшейдерських точок. Зйомка очисних камер проводиться при допомозі спеціальних інструментів та приладів.

Контурні точки забоя визначаються із середньою квадратичною опискою ±0,15-0,25м.

Об’єм заклад очних робіт встановлюється по об’єму відробленого простіру з обліком визначеного із контрольно-оглядових виробок рівня закладки на кінець звітного періоду.

Облік об’ємів добутої руди.

При підземнім способі розробки родовищ корисних копалин добутих - вважається руда, видана на поверхню та відправлена споживачу або засклецирована на опальних складах або бункерах. Добута руда повинна бути опробувана та прийнята до обліку службою ВТК.

Кількість добутої руди за звітний період в цілому по шахті (руднику) визначається по даним вагового обліку відгрузки її споживачу, здійснює служба ВТК, з обліком остатків руди на складах (бункерах) та початку і вкінці звітного періоду, підтверджених актом наявності залишків на складі.

Облік добутої руди роздільно по камерах, блоках, дільницях та в цілому по шахті ведеться службою ВТК, або змінним гірничим надзором на основі вагового обліку руди у вагонетках. На шахті, не маючи вагів, кількість добутої руди визначається шляхом місткістю повагонетного або іншого методу оперативного обліку.

Контроль ведення робіт

Поточний кожнозмінний контроль за правильністю ведення гірничих робіт виконують гірничі майстри, начальник зміни, начальник дільниці або їх замісник.

Загальне методичне керівництво маркшейдерським контролем за вірним веденням гірничих робіт, а також виробництво маркшейдерських замірів виконує головний (старший) маркшейдер виробництва.

Маркшейдерський контроль за вірністю ведення гірничих робіт виконується у процесі виконання інструментальних зйомок гірничих виробок і маркшейдерських замірів шляхом зрівняння фактичних замірних величин і їх проектними розрізами.

Геометричні параметри гірничих виробок: висоти, ширини, форми, площа перерізу в проходці і світлі, а також положення у плані в схил, величина зазорів місця заложення, глибина (довжина) та виправлення свердловин.

Доступним відхиленням параметрів гірничих робіт приведена в таблиці 3.4.1.

Таблиця 3.4.1

Маркшейдерський контроль за розкриттям та підготовкою запасів до очисної виїмки

З урахуванням перспективних планів розвитку гірничих порід ш. «Фрунзе» складений даний проект побудови підземної опорної мережі.

Даним проектом встановлюється принципова схема опорної маркшейдерської мережі, яка повинна служити геометричною основою розвитку знімальної мережі і зйомок гірничих вироблень гор. 1060м.

Відповідно до пункту 8.1.9 «Інструкція по виробництву маркшейдерських робіт» - погрішність положення найбільш віддалених пунктів не повинна перевищувати 1,2мм на плані, що відповідає 0,6м для плану масштабу 1:500.

Як початковий пункт на гор. 1060м ш. «Фрунзе» ЖКВ №178 стор. 101. Як початковий кут дирекції, є кущ крапок.

Опорної маркшейдерської мережі на гор. 1060 не існувало і остання створюється по ходу будівництва горизонту.

Схема побудови підземної маркшейдерської опорної мережі є впливом полігонометричного ходу, що спирається на сторони гіроскопічного орієнтування.

Точність вимірювання в полігонометричних ходах характеризується наступними показниками:

середні квадратичні погрішності вимірювання горизонтальних кутів ± 20''

вертикальних кутів - ± 30''

середня квадратична погрішність гіроскопічного орієнтування - 45''

розбіжність між двома вимірюваннями ліній сталевими рулетками 1:3000 довжини сторони.

У міру просування гірничих вироблень, підземну опорну мережу періодично поповнюють.

Пункти полігонометричних ходів не повинні відставати від забоїв вироблень більш ніж на 300м.

При введенні гірничих робіт поблизу затверджених меж небезпечних зон (при збійці з руддвором ш. «Північна-Вентиляційна») видалення пунктів полігонометричних ходів від забоїв підготовчих вироблень не повинне перевищувати 30м на відстані 50м до вказаних меж.

Після проходки с.п.ш. і квершлагу на стовбур ш. «Північна-Вентиляційна» теодолітний хід в північному штреку і квершлагу підлягає управлінню після додаткового центрування через стовбур ш. «Північна Вентиляційна».

Гіроскопічне орієнтування сторін полігонометрічеського ходу слід проводити

1)       у руддворі ш. «Фрунзе» МТ1 МТ8

)         по гл. квершглагу ш. «Фрунзе» МТ 45 МТ 51

3)      по ю.п.ш. МТ131 МТ 137

)        по ю.п.ш. МТ 224 МТ225

)        по с.п.ш. МТ131 - МТ137

)        по с.п.ш. МТ 210 МТ211

)        по квершлагу ш. «Північна Вентиляційна» МТ59 МТ 66

Кутова нев'язність в полігонометричних ходах не повинна перевищувати величин, обчислюваних по формулах:

у замкнутих полігонах:

у висячих полігонах пройдених двічі

У секціях полігонів і в розімкнених полігонах прокладених між гиросторонами

Где mβ - середня квадратична погрішність вимірювання кутів

mα - середня квадратична погрішність визначення кутів дирекцій гиросторон- число кутів полігонометрічеського ходу;+ n2 - число кутів в першому і другому ходах.

Лінійна відносна нев'язність в замкнутих полінонах не повинна перевищувати 1:3000 довжини ходу. У розімкнених полігонах 1:2000. розбіжність між двічі пройденими полігонометрічеськімі ходами (без попереднього зрівнювання кутів) не повинна бути більше 1:2000 сумарной довжини ходів.

При довжині ходу менше 500м, а абсолютна нев'язність в розімкнених полігонах не повинна перевищувати більш 25см.

На стадіях поповнення опорної мережі кожен полігонометричний хід зрівнюють окремо.

Зрівнювання окремих полігонометричних ходів (систем ходів) виконують роздільними способами: спочатку зрівнюють кутові, потім приріст координат.

При зрівнюванні замкнутих і розімкнених полігонах, кутову нев'язність розподіляють із зворотним знаком порівну на всі кути.

По виправлених кутом дирекції обчислюють прирости координат. Лінійна нев'язність узята із зворотними знаком розподіляє в прирості координат, пропорційно довжині кожної лінії.

Зрівнювання двічі прокладених висячих ходів залючаєтся в отриманні середніх значень кутів дирекцій загальних сторін і координат загальних пунктів.

Розрахунок точності положення пункту полігонометричного ходу №225, 59.

Загальна середня погрішність Мх по напряму виходить квадратичним підсумовуванням погрішностей від окремих джерел.

где Мхβm, Мхβn - середні квадратичні погрішності положення пунктів в наслідок погрішності вимірювання кутів в полігонометричних ходах на гор. 1060м.

Мхsm, Мхsn - середні квадратичні погрішності положення пунктів, унаслідок вимірювання довжин в полігонометричних ходах на гор. 1060м.

Мхо - середня квадратична погрішність стулення забоїв унаслідок погрішностей орієнтування.

Погрішність Мхβm точки МТ225 МТ59 по направленню Х, залежно від погрішності зрівняних секцій.

де z_y - проекція відстані zi на вісь у

ρ = 206265 mβ - середні погрішності вимірювання горизонтальних кутів у відповідності кутів у відповідній секції.

Погрішність Мхβm=МТ 225 складе:

Мхβm=0,097

Муβm=0,088 Погрішність Мх_о точки МТ225 складе

Погрішність Мхsm пункту МТ225 визвана помилками у вимірюванні довжин складе