Формування міського бюджету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Стратегічний аналіз діяльності фірми»

ТЕМА «Формування міського бюджету»

Зміст

Вступ

.         Характеристика та структура міської ради

.         Формування місцевого бюджету.

.1       Складання і виконання бюджету.

.2       Проблеми збалансування місцевого бюджету

.3       Доходи місцевих бюджетів

.4       Видатки місцевих бюджетів

.         Аналіз виконання бюджету Сокальському району

.1       Аналіз місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009 - 2010 рр.

.2       Аналіз видатків місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009-2010 рр.

.2.1    Стан видатків на соціальний захист населення

.2.2    Фінансування соціально-культурної сфери

.2.3    Особливості фінансування народного господарства по місцевому бюджету м. Сокаль за 2009-2010 рр.

.2.4    Фінансування органів місцевого самоврядування

.         Шляхи вдосконалення надходжень до місцевого бюджету

.1       Фінансове забезпечення сфери

Висновок

Використана література

Вступ

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту є Державний бюджет. Через бюджет держава відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її доходів.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи.

Бюджети всіх рівні складаються і виконуються згідно з бюджетною класифікацією.

На виконання як державного так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягу випуску товарів та їх реалізації збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету.

Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

Об’єктом дослідження в випускній роботі є бюджетний процес по м. Сокаль, економічний аналіз стану доходів та видатків місцевого бюджету та контролю за видатками.

Мета роботи - досконало вивчити бюджетний процес, аналіз, стану і руху бюджетних коштів, відпрацювати рекомендації щодо наповнення бюджету та використання коштів.

1.       Характеристика та структура міської ради

Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантовано­му державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ і управ­ляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Територіальна організація самоврядування в Україні ґрун­тується на поєднанні загальнодержавних і місцевих інтересів.

Серед найважливіших ознак органів місцевого самовряду­вання виділяють їх правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії.

Правова автономія означає, що органи місцевого самовря­дування наділено своїми власними повноваженнями, передба­ченими Конституцією та чинним законодавством України. В межах цих повноважень органи місцевого самоврядування ма­ють повну свободу дій.

Організаційна автономія органів місцевого самоврядуван­ня виявляється в їх можливості самостійно визначати та буду­вати свою внутрішню структуру для того, щоб вона відповіда­ла місцевим потребам і забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам. Контроль за органами місцевого самоврядування здійснюють лише для забезпечен­ня законності їх дій.

Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого са­моврядування виявляється в їх праві володіти й розпоряджа­тися коштами та майном для здійснення своїх функцій і пов­новажень.

Місцеве самоврядування має свою систему, що складаєть­ся з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного і міського голови, виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, районних і обласних рад.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною гро­мадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самовря­дування - сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У свою чергу сільські, селищні, міські ради можуть дозво­ляти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші самоорганізації населення й наділяти їх ча­стиною власної компетенції, фінансів, майна. Серед «інших» органів місцевої самоорганізації населення Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.1, крім будинкових, вуличних, квартальних, називає також фор­ми безпосереднього волевиявлення народу - місцеві референ­думи, загальні збори громадян, громадські слухання. Органи місцевого самоврядування села, селища, міста для активнішого здійснення своїх прав і обов'язків можуть також об'єднувати­ся в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.

До органів місцевого самоврядування, таких, що представ­ляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, Конституція України та Закон України «Про місцеве самовря­дування в Україні» відносять районні та обласні ради. Питан­ня організації управління районами в містах належить до ком­петенції міських рад.

Органами місцевої влади в АРК Закон України «Про Авто­номну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р.2 називає сільські, селищні, районні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, яку складають рухоме та неру­хоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо. Вони затверджують програми соціаль­но-економічного та культурного розвитку й контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністратив­но-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки й збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують ко­мунальні підприємства, організації і установи, а також здій­снюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднува­ти на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а та­кож кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підпри­ємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи й служби.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єк­та комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Обласні та районні ради затверджують програми соціаль­но-економічного й культурного розвитку відповідних облас­тей і районів та контролюють їх виконання; затверджують рай­онні й обласні бюджети, які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, за­лучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалі­зації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; розв'язують інші питання, відне­сені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. В такому разі держа­ва фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу місцеві ради (обласні та районні) можуть де­легувати частину своїх повноважень відповідно обласним та районним державним адміністраціям і контролювати реаліза­цію цих повноважень.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, виз­начених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до ви­конання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Усе це дозволяє вважати, що органи місцевого самовряду­вання мають риси, що наближають їх до органів виконавчої влади, з якими вони тісно взаємодіють під час вирішення пи­тань місцевого значення.

З питань здійснення повноважень органів виконавчої вла­ди органи місцевого самоврядування підконтрольні відповід­ним органам виконавчої влади. Правові акти органів місцево­го самоврядування, прийняті з порушенням Конституції та за­конодавства України, можуть бути зупинені до розв'язання питання про їх законність у судовому порядку. Шкода, завда­на в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується ними в повному обсязі за рахунок власних коштів.

Місцеві ради підконтрольні також Верховній Раді України, територіальним громадам, суду. Так, відповідно до Закону Ук­раїни «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження місцевої ради можуть бути достроково припинені за рішенням місцевого референдуму в разі, якщо рада прийняла рішення з по­рушенням Конституції та інших законів України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень відповідно до закону, а також, якщо сесії ради не проводять без поважних причин у встановлені законом строки або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

За наявності рішення суду про визнання актів ради незакон­ними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Украї­ни остання може призначити позачергові вибори сільської, се­лищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депута­ти, яких обирають жителі села, селища, міста на основі загаль­ного, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голо­сування строком на чотири роки (ст. 141 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради та ради районів міста мають свої виконавчі органи - виконавчі комітети. Виконавчий ко­мітет є юридичною особою. Його утворює рада на строк своїх повноважень у складі голови відповідної ради, заступника (за­ступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (сек­ретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, уп­равлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До скла­ду виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою входить також секретар відповідної ради. Кількісний і персональний склад виконавчого комітету визначає відповід­на рада за поданням її голови. Основними структурними підрозділами виконкому є відділи й управління.

У сільських радах, що представляють територіальні грома­ди, які нараховують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчі комітети можуть не створювати. У цих випадках виконавчо-розпорядчі функції (крім розпорядження земельними та природними ре­сурсами) здійснює голова ради одноособово.

Виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти місцевих програм соціального, економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюдже­ту, проекти рішень, які виносять на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінюва­ти або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, уп­равлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Виконавчий комітет здійснює також окремі повноважен­ня, делеговані йому державою.

Перераховані повноваження належать до загальних повно­важень виконавчого комітету. Крім них, він має широке коло спеціальних повноважень у окремих напрямах його діяль­ності: в галузі планування й обліку, бюджету та фінансів, уп­равління комунальною власністю, розвитку місцевого госпо­дарства, охорони навколишнього природного середовища, бу­дівництва, житлового господарства, транспорту, зв'язку, соціального обслуговування тощо. Так, виконавчий комітет розробляє й подає на затвердження ради бюджет і звіт про його виконання; забезпечує виконання затверджених радою планів приватизації об'єктів комунальної власності; припиняє або обмежує господарську діяльність підприємств (об'єднань), організацій і установ різних форм власності в разі порушення ними законодавства про охорону природного середовища; організовує місцеві ринки, сприяє розвиткові всіх форм торгівлі; управляє підприємствами й організаціями транспор­ту та зв'язку, що належать до комунальної власності; реєструє право власності, право користування землею, підприємства, організації і установи, громадські формування; звертається до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої вла­ди, інших органів місцевого самоврядування тощо.

Значними повноваженнями чинне законодавство наділяє голів сіл, селищ і міст. Їх обирає відповідна територіальна громада стро­ком на чотири роки. Вони очолюють раду та її виконавчий комі­тет. Сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення наданих законом повноважень органів виконавчої влади на від­повідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів органів виконавчої влади; організовує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, призначає на поса­ду та звільняє з посади керівників відділів, управлінь та інших структурних підрозділів ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності та відповідних територ­іальних громад; скликає загальні збори громадян за місцем про­живання; представляє територіальну громаду, раду та її вико­навчий комітет у відносинах з іншими державними й недержав­ними органами; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а та­кож повноваження ради та її органів; укладає від імені терито­ріальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відпо­відно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної ком­петенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; веде особистий прийом громадян тощо.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти такої форми приймають і виконавчі комітети ради. Рішення ради приймають на її пленарному за­сіданні після обговорення більшістю голосів депутатів від загаль­ного складу ради (крім деяких випадків, передбачених чинним законодавством). Рішення ради нормативно-правового характе­ру набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший строк уведення цих рішень у дію.

Рішення виконавчого комітету приймають на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету й підписують сільський, селищний, міський голова, голова ра­йонної у місті ради.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування доводять до відома населення.

Сокальська міська рада представляє відповідну територіальну громаду - жителів міста Сокаль. Здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Обирається жителями міста Сокаль, на 5 років. Сьогодні діючий голова Сокальської міськради - Зарічний Б.С.

Власні й делеговані повноваження виконкомів закріплені в розділі 2 ст.52 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Організує роботу виконавчого комітету голова. Основною організаційною формою роботи виконкому є засідання, що скликаються головою або його заступником за потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконкому.

Таблиця 1.1

Схема управління Сокальської міської ради

Депутатський корпус Сокальської міської ради складається з 50 депутатів.

Загальна середня чисельність працівників: 230 людей.

Виконавчі органи Сокальської міської ради - органи, які відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створюються відповідною міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами України. Виконавчі органи Сокальської міської ради складаються з виконавчого комітету Сокальської міської ради та інших виконавчих органів Сокальської міської ради (управлінь та відділів), які є підконтрольними і підзвітними Сокальській міській раді, а з питань делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (п.2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи виконавчої влади Сокальської міської ради та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України (п. 2, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчим органом Сокальської міської ради є виконавчий комітет Сокальської міської ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету (п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Кількісний склад виконавчого комітету Сокальської міської ради визначається радою. Персональний склад виконавчого комітету Сокальської міської ради затверджується відповідною радою за пропозицією Сокальського міського голови (п. 2 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчий комітет Сокальської міської ради V скликання утворюється у складі відповідно:

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (п. 8 ст 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До складу виконавчого комітету міської ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради (п.9. ст..51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

Виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти місцевих программ соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб (п. 2 ст 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Основною формою роботи виконавчого комітету ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно міським, а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету (ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчий комітет ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою, а також головмами районних у місті рад (п. 6 ст 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У разі незгоди міського голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради (п. 7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою (п. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчі органи Сокальської міської ради несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (п. 2 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міської ради (п. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До інших виконавчих органів Сокальської міської ради (окрім виконавчого комітету Сокальської міської ради) належать 32 відділка та управління:

Державна інспекція архітектурно-будівельного контролю м. Сокальська,

Архівний відділ,

Фінансове управління,

Юридичне управління,

Відділ компьютерно-телекомунікаційного забезпечення та захисту інформації,

Відділ Сокальської міської ради з питань надзвичайних ситуацій,

Відділ Сокальської міської ради по роботі з депутатами,

Відділ реклами,

Відділ кадрів,

Відділ Сокальської міської ради з питань охорони культурної спадщини,

Відділ Сокальської міської ради з питань сім’ї та молоді,

Патронатна служба,

Прес-служба,

Служба телевізіойної інформації,

Управління архітектури та містобудівництва,

Управління комунальним майном,

Управління житлово-комунального господарства,

Управління економіки,

Управління справами,

Управління з питань екологічної безпеки,

Управління з питань фізичної культури та спорту,

Управління контролю,

Управління культури,

Управління освіти,

Управління державної реєстрації та державного реєстра,

Управління з питань будівництва,

Управління транспорту,

Управління охорони здоров’я,

Міське управління праці та соціального захисту населення,

Управління обліку та звітності виконавчих органів,

Управління з питань внутрішньої політики,

Управління з питань регулювання земельних відносин.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові, головам районних у місті рад (п. 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

2.       Формування місцевого бюджету

бюджет місцевий самоврядування доход

До місцевих бюджетів належать області, райони, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група це сільські селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. Майже в усіх країнах світу бюджетні відносини поділяються на поточні та нагальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місце в бюджеті затверджується місцевими органами влади, до державного бюджету не включаються.

У зв’язку з цим пошук форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети.

Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими в кращому використанні всіх видів ресурсі, а місцеві Ради у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності.

Цього можна досягти, якщо основу дохідної частини бюджетів становитимуть платежі за ресурсами. Такий підхід економічно обгрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої Ради на ресурси надані в розпорядження і користування суб’єктами господарювання. Прив’язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови за яких місцеві Ради увійдуть як рівноправний партнер. Важливо, що платежів за ресурси запобігатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві Ради будуть заінтересовані в розширені відтворення ресурсів та посилення контролю за їх використанням. Звідси можна зробити висновок: для покриття дефіциту бюджету є потреба у запровадженості ряду місцевих податків: на перепродаж нерухомого майна, автомобілів, технічних засобів, зборів з біржових операцій, за забруднення навколишнього середовища, податків на майно, банківських депозитів тощо. Практична реалізація цих пропозицій не викликає серйозних труднощів.

Місцеві Ради народних депутатів самостійно визначають напрямки використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети місять видатки на фінансування підприємств, організацій місцевого господарства на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров’я фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління. В умовах високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до робочої сили. Виробництво не може розвиватись без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки працівників.

Система освіти значно впливає на рівень продуктивності праці і з цього погляду видатки місцевих бюджетів мають виробничий характер.

Турбота про підвищення культурного рівня населення виявляється у планомірному зростанні видатків бюджету на проведення культурно-освітньої роботи - утримання масових бібліотек, клубів, будинків і палаців культури, музеїв, фінансову підтримку театрально-видовищних закладів.

Важливе соціальне значення мають видатки бюджету на фінансування заходів з охорони здоров’я. Найбільшу частину в загальній сумі бюджетних видатків на охорону здоров’я становить фінансування лікувально-профілактичних закладів.

У 2009 р. на це з місцевих бюджетів було витрачено 90% всіх витрат на охорону здоров’я. Крім того, за рахунок бюджету утримується велика кількість інших лікувально-профілактичних та санітарно-епідиміологічних установ. Видатки на медичну допомогу на сучасному етапі одержують нове якісне поповнення. Розширюється робота з диспансеризації населення, боротьби з алкоголізмом, наркоманією, СНІДом.

Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ міського типу.

Перехід до ринкової економіки потребує суттєвої реформації системи фінансового забезпечення соціальної сфери. Багато років розвиток соціальної сфери був тісно пов’язаний з суспільними фондами споживання. Разом з тим при зростанні асигнувань на соціальні потреби значних зрушень у якості соціально-культурного обслуговування за останні роки відбулося.

Причини такого становища полягають у відсутності у споживача дійових важелів контролю і оцінки якості послуг монополістичних закладів соціальної сфери, їхньої орієнтації на відомчі показники, зростаючий розрив, у рівнях оплати праці працівників соціально-культуринх закладів та інших галузей економіки, значна централізація в розділі коштів, спрощений, зрівняльний підхід до забезпечення соціальними благами і послугами.

Зрівняльний розподіл грошових ресурсів, які направляються на розвиток соціальної сфери привів до появи нового виду соціальної нерівності, зумовленою неможливістю в ряді регіонів збільшити фінансування соціальної сфери відповідно до зростання національного доходу і обсягу створюваних у регіоні фінансових ресурсів.

В умовах незалежності України та розширення самостійності територіально-адміністративних одиниць відкриваються можливості для принципово нового підходу до фінансового забезпечення потреб соціальної сфери. Вирішення потреби має бути перенесене на рівень місцевих рад. Це забезпечить дійовий контроль за розподілом ресурсів, раціональний підбір пріоритетів розвитку. Поставить фінансування розвитку соціальної сфери у залежність від зростання ефективності виробництва у регіоні. З державного бюджету мають фінансуватися лише заходи загальнодержавного значення. Справедливий і економічно обгрунтований розподіл соціальних благ і послуг може бути забезпечений тільки в межах міста або регіону. Зрозуміло, що в окремих випадках підтримка гарантованого державним законодавством рівня соціального обслуговування може потребувати субвенцій з загальнодержавного бюджету важливим напрямком поліпшення фінансового забезпечення соціальної сфери є удосконалення системи управління її розвитком. Насамперед, потрібен підхід до децентралізації управління.

Основним суб’єктом управління повинні стати постійні комісії місцевих Рад, в їх розпорядження мають бути передані відповідні грошові фонди. Вони можуть використовуватись на розвиток загальної освіти, культури, охорони здоров’я. Джерелами ресурсів для створенні цих фондів мають бути кошти місцевих бюджетів, надходження зацікавлених підприємств і організацій, власні кошти населення, пожертвування на добровільні внески, субвенції з державного бюджету.

Виконавчі органи, що існують сьогодні створені за галузевим принципом і мають подвійне підпорядкування - місцевій раді і вищому виконавчому органу. Через це вони не можуть виконувати роль суб’єкта соціально-економічної політики в місті. В їхньому розпорядженні знаходяться переважно фінансові ресурси, передбачені в місцевих бюджетах. Проте місцевий бюджет - це тільки частина фінансових ресурсів. Наприклад, у 2009 році на освіту було використано з місцевих бюджетів дещо більше ніж 65% загального обсягу коштів на ці цілі. Решту склали кошти підприємств і організацій, профспілок, та ін.

Аналогічне становище з фінансуванням охорони здоров’я, культури.

 

.1 Складання і виконання бюджету

Державний бюджет України складається і затверджується на рік. Бюджетний рік розпочинається першого січні і закінчується 31 грудня. Строк дії бюджету називається бюджетним періодом. В Україні бюджетний період збігається з календарним роком. Бюджет складають і затверджують до початку бюджетного року. Складання бюджету належить до відання органів державної виконавчої влади і виконавчих органів місцевих рад народних депутатів, які згідно з основними напрямами бюджетної політики визначені відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економічним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів.

Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політики спеціальною постановою (бюджетною резолюцією), яка є в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний бюджетний рік. Закони України щодо змін доходів або видатків державного бюджету на наступний бюджетний рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюджетної резолюції.

Втручання інших органів і організацій процес складання, затвердження та виконання бюджету не допускається, крім винятків передбачених законодавством України.

Порядок складання і розгляду бюджету визначається Законом України “Про бюджетну систему України”. Згідно з ним Кабінет Міністрів України щорічно своєю Постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складанням і розгляду бюджету кожним учасником бюджетного процесу.

Організацією роботи зі складання і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Йому в установлені Кабінетом Міністрів строки міністерства і відомства України надають необхідну інформацію і розрахунки про взаємовідносини цих міністерством і відомств з бюджетом в наступному році.

Основним джерелом інформації для складання бюджету є розрахунки Міністерства економіки України про темпи зростання виробництва економіки, валового внутрішнього продукту, фонду оплати праці та інших показників у наступному році.

Міністерство статистики України надає в розпорядження Міністерства фінансів дані про виконання загальноекономічних показників у поточному році на останню звітну дату. Міністерства і відомства невиробничої сфери подають дані про потребу в коштах для галузей освіти, дошкільного виконання, підготовки кадрів, охорони здоров’я, культури тощо.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети забезпечують фінансування заходів економічного і соціального розвитку відповідних територій чи населених пунктів, що здійснюються органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Виконавчі орган міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських рад народних депутатів на основі прогнозу економічного і соціального розвитку міста, селища, села і проектів фінансових планів підприємств і господарських організацій, планів доходів і кошторисів видатків бюджетних установ і нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів, установлених місцевою радою народних депутатів вищого рівня, складають проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд відповідних рад народних депутатів до 25 грудня.

Обласні, міських, районних ради народних депутатів затверджують міський, районний бюджети - у загальній сумі доходів - з виділенням окремих доходних джерел, і в загальній сумі видатків з виділенням всіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розміри дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська рада народних депутатів затверджують бюджет у загальній сумі доходів з виділенням усіх доходних джерел, і в загальній сумі видатків, з виділенням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства, благоустрою, освіти культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення на утримання відповідної ради народних депутатів та її виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки бюджету.

Організацію виконання загальнодержавного бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Відповідно до затвердження законодавством доходів і асигнувань воно здійснює заходи з мобілізації коштів та фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних і природоохоронних робіт, в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення і захисту утримання органів державної влади і управління, судів, правоохоронних органів, цільових економічних програм.

Міністерство фінансів контролює витрачання коштів виділених з загальнодержавного бюджету за всіма напрямами і видами витрат. У встановленому законом порядку проводяться ревізії та перевірки в концернах, асоціаціях, акціонерних, орендних, спільних підприємствах, кооперативах та інших організаціях.

Касове виконання бюджетів здійснюють установи державного бюджетного банку України. Він виконує доручення розпорядника коштів на перерахування бюджетних коштів лише за наявності підпису уповноваженого контролера. Міністерство фінансів України повноваження якого визначаються положенням, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок складання, використання і складання звіту про виконання державного бюджету України встановлено ст. ст. 7, 8, 9 і 10 Закону “Про бюджетну систему України”. Ст. 13, 14, 15 цього закону регламентує складання і використання місцевих бюджетів, а ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 регламентує дії органів місцевого самоврядування в бюджетному процесі.

Бюджетний процес це регламентований законодавством порядок; складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. затверджено Законом України.

Правове регулювання бюджетного процесу в Україні проводиться згідно з Конституцією України (п.4.14 ст.85; п.1 ст.94; ст.ст. 95-98; п.6 ст.116; п.4 ст.119; п.4 ст.138; ст.143); Законом України “Про бюджетну систему України” від 05.12.90 р. з змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 08.10.91 р., 05.05.93 р., 29.06.95 р., 21.05.97 р.; Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97р.; Законом України “Про рахункову палату Верховної Ради України” від 11.07.98.

Бюджетний процес від початку складання проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі органи управління, які виконують бюджети відповідних рівнів.

Складання бюджету передує забезпечення відповідними даними бюджетів різних рівнів. Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів інструктивні листи про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.

Складенню проектів бюджету передує розробка основних програмних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо обсягу валового внутрішнього продукту, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану.

У своїй діяльності і Верховна Рада України, і відповідні місцеві ради часто приймають такі рішенні, які зумовлюють скорочення надходжень або збільшення видатків по нижче стоячих бюджетах бюджетної системи. у таких випадках вони повинні передбачити джерела їх покриття. Тобто у разі коли рада вищого рівня або її виконавчій орган у межах своєї компетенції приймає рішення, яке зумовлює зменшення доходів або збільшення видатків бюджетів нижчого рівня, то кошти, необхідні для збалансування мінімального бюджету нижчого рівня, мають комплектуватися тим органом, який прийняв рішення за рахунок коштів його бюджету або коштів передбачених для цього Законом. Слід зазначити, що при визначені нестачі коштів у бюджеті нижчого рівня не враховується вільний залишок коштів цього бюджету, який створився на початок поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття даного рішення.

Виконання Державного бюджету провадиться за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів відповідно до показників цього бюджету. Аналогічно складаються фінансовими управліннями розписи доходів і видатків з поквартальним розподілом бюджетів місцевих рад.

У разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, Верховна Рада України, Верховна Рада України Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України та відповідних виконавчих органів або державних адміністрацій приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету до кінця поточного року. Пропорційне скорочення може бути запроваджене тоді коли в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується і, фінансування передбачених бюджетних заходів стає неможливим.

Якщо Верховна Рада не прийме рішення про скорочення видатків бюджету при зростаючому дефіциті, то Президент України має право зупинити або скоротити фінансування окремих видів видатків, відповідним чином попередивши про це Верховну Раду України.

 

.2 Проблеми збалансування місцевого бюджету

Органи виконавчої влади областей, міст Києва і Севастополя у встановлений їх радами строк виходячи з необхідності затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року доводять до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів нижчого рівня вказівки щодо розробки проектів бюджету.

У разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів селищних, сільських рад народних депутатів, бюджет районів та міст виконавчі органи місцевих рад народних депутатів подають до виконавчих органів місцевих рад народних депутатів вищого рівня, а в разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів - Кабінету Міністрів України необхідні розрахунки для обгрунтування нормативів відрахувань від регулюючих доходів, розмірів дотацій, дані про зміни складу об’єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню.

Мінімально необхідні видатки обчислюють за єдиними або груповими мінімальними соціальними і фінансовими нормами та нормативами, встановленими вищими органами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави. Та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Якщо в ході виконання бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або значно знижуючий надходження від доходних джерел, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України, виконавчих органів відповідних рад приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за усіма статтями бюджету крім захищених статей, переліз яких визначається відповідною радою до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення може бути застосоване також якщо в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, в наслідок чого не можуть фінансуватись передбачені бюджетом закони. Якщо в ході виконання бюджету рада вищого рівня або її виконавчий орган Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції приймає рішення яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого територіального рівня, то відсутні для збалансування мінімального бюджету кошти компенсуються органом, який прийняв рішення, за рахунок коштів його бюджету або коштів передбачених для цього законом.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Можна виділити чотири форми регулювання бюджетів:

·   централізована, здійснювана мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами держави;

·   децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад;

·   забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.

 

.3 Доходи місцевих бюджетів

Як державні так і місцеві доходи це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об’єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються у державному бюджеті.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів і інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Вони поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються:

·   податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;

·   прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

·   плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня;

·   податок на нерухоме майно громадян;

·   місцеві податки і збори;

·   частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;

·   надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;

·   відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;

·   інші надходження.

Доходи районних і місцевих бюджетів не відрізняються від доходів районних бюджетів.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів також встановлюються залежно від:

·   податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;

·   прибуткового податку з громадян у відсотках громадян;

·   плати за землю в розмірах, передбачених законодавством;

·   місцевих податків та зборів;

·   відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бюджету вищого рівня;

·   інших надходжень.

Держава в особі органів управління зобов’язана гостро реагувати на зміну економічної ситуації і коригувати податкову систему. Можна зрозуміти бажання в умовах дефіциту бюджету посилити фіскальну сторону податкової політики, але це загрожує важкими наслідками, оскільки без стимулювання розвитку виробництва та підприємництва, фіскальна функція податків починає переважати над стимулюючою, що зрештою призводить до зменшення надходжень до бюджету.

У доходи бюджетів в районах у містах зараховується:

·   податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування (крім комунальної власності цього рівня у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня);

·   прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, але не менше 50%;

·   плата за землю до місцевих бюджетів у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня і 60% - до бюджету міста;

·   податок на нерухоме майно громадян;

·   місцеві податки і збори у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

·   частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;

·   надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;

·   відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;

·   інші надходження.

Набутий досвід показує, що проблема переходу до ринкової економіки вимагає комплексності нерозривності та взаємозв’язки при формуванні фінансів, державних доходів і податкової політики.

Зміни цін вплинули як на доходи, так і на витрати бюджету. Розрахунки показали неможливість збалансувати місцеві доходи і видатки без виділення субвенцій, субсидій і дотацій.

Структуру доходів бюджету можна визначити і за джерелами доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами інших джерел доходів. Вирішення цього питання повинно йти через структурну перебудову доходів держави.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

·   податку на додану вартість;

·   акцизного збору;

·   податку на прибуток підприємств усіх форм власності і підпорядкування у розмірах, визначених Законом “Про Державний бюджет України” на наступний рік;

·   надходження від зовнішньо-економічної діяльності;

·   доходів від приватизацій державного майна та від його реалізації;

·   кредитної сплати за оренду майна, цільових майнових комплексів загальнодержавної власності;

·   внесків до Пенсійного фонду, фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

·   внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

·   надходження від внутрішніх позик;

·   перевищення доходів над видатками національного банку України;

·   та інші доходи встановлені законодавством України.

Якщо в наслідок відсутності достатньої фінансової бази районна рада народних депутатів приймає рішення про ліквідацію сільського чи селищного бюджету то платежі виключно цього рівня бюджетів зараховуються до відповідного районного бюджету.

З Державного бюджету до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків зборів і обов’язкових платежів, які є на даній території, або дотацій і субвенцій. Розмір відрахувань за подання Президента України затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

Розмежування доходів закріплених за бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і бюджетами районів, міст, міст обласного підпорядкування, районів в містах (міст Києва і Севастополя) здійснюється Верховною Радою Криму, обласними, міськими (міст Києва і Севастополя).

Радами народних депутатів, з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних районів та населених пунктів за поданням рад нижчих рівнів.

Проаналізувавши діючу систему оподаткування прибутку і доходів можна зробити чіткий висновок, що при їх позитивних і негативних якостях для України потрібен податок, який стимулює виробництво. Прийняття декретів, постанов, законів не забезпечує надходження коштів до бюджету, необхідно забезпечити їх надходження. Цю функцію виконує Державна податкова інспекція.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є податки. Суть податків криється насамперед у примусовому відчужувані державою частини знову утвореної вартості.

Перехід до нової економічної системи пов’язаний з тим, що держава має прибутково регулювати нові економічні відносини, а це потребує гнучкої податкової політики, яка дає змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків.

При переході до ринкової економіки повинні змінюватися як податкова система, так і методи обрахування й сплати податків. При цьому податкове законодавство розвинених країн має гнучкий механізм, що чітко реагує на зміни в економіці.

Необхідність формування податкової системи, яка базуватиметься на досвіді науки і практики. Податки не можуть бути інструментом швидкого й оперативного втручання у фінанси підприємств усіх форм власності та інших ринкових структур.

Досвід останніх років свідчить, що як фінансові, так і економічні і соціальні наслідки податкових реформ фактично не прогнозуються, а це є однією з причин напруженості в суспільстві.

 

.4 Видатки місцевих бюджетів

Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.

Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються видатки яких не буде у плановому році.

Для складання розрахунків по видатках бюджету Міністерство фінансів направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім і Верховної Ради. Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюджету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховної Ради (а місцевих бюджетів - відповідними місцевими радами) є вповноваженими лише рад усіх рівнів, і через використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи), ради керують роботою по складанню і регулюванню бюджетних видатків.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку країни.

Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по виробництву товарів загально-державного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства - державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.

У цьому зв'язку важливого значення набуває розробка науково обгрунтованих норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків. Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм по областях, містах і районах із врахуванням їхніх економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область, постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильської АЕС тощо.

Плануючи бюджетні витрати, регіон керує усім бюджетним процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково обґрунтованою, і це є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні - від державного до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоящих, бо останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.

Витрати бюджету визначаються у порядку, вказаному законодавством, із врахуванням наявних фінансових ресурсів та спрямовуються передусім на виконання загальнодержавних програм і на реалізацію закону "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві України", конверсію військового виробництва, на утримання армії, соціально-культурної сфери та наукових установ, соціальне забезпечення, дотації по окремих видах послуг, які надаються населенню за регульованими цінами, та інші витрати (плата за електроенергію, комунальні послуги).

При цьому виникає проблема, яка вимагає рішення, вона стосується витрат місцевих бюджету, включаючи Автономну Республіку Крим, області і міста Київ та Севастополь, які мають власні закріплені дохідні джерела, значно менші від необхідних.

Більшість міських рад, на території яких розвинута промисловість, мають достатню прибуткову базу і можуть забезпечити витрати, а ті, у яких прибуткова база відсутня або дуже невелика, потребують допомоги.

Таке становище може призвести до того, що більшість обласних і районних бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв'язку з відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати навіть першочергові видатки по утриманню установ освіти, охорони здоров’я, культури та інших бюджетних установ.

Вирішується це питання за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у місцеві бюджети в межах нормативів, затверджених Верховною Радою.

Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства, навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає додаткових вкладень.

Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:

·   безповоротність бюджетних асигнувань;

·   цільове спрямування коштів;

·   фінансування, до переходу до ринкової економіки, по фактично виконаних планах закупок, а тепер - ще і у межах одержаних доходів;

·   здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з метою одержання державної фінансової дисципліни.

3 огляду на нестабільність цін і переходу до ринкової економіки, а також жорстоку фінансову кризу провадиться переведення житлового господарства на самостійність за рахунок приватизації житлового фонду та збільшення квартирної плати, а також вартості послуг у будинках державного житлового фонду.

Витрати на благоустрій міст і селищ залишаються і включають:

капітальні вкладення;

витрати на капітальний ремонт;

витрати на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок бюджету, так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою проводяться за рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм по видах видатків - шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення тощо відповідно до кошторису.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою - санітарна очистка вулиць і тротуарів, вуличне освітлення і т. п. - проводиться за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.

Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону здоров’я, фізичну культуру і соціальне забезпечення. Вони, як правило, не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності - мережу, штати, контингенти.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провалиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання і інвентарю та інших видатків.

Нормативне планування бюджетних коштів є необхідною умовою життєдіяльності бюджетної установи. Воно регулює розподіл коштів і ставить всі бюджетні установи у рівні умови.

Практично всі витрати бюджету формуються відповідним чином. Так, по заробітній платі виплати формуються: по лікарнях з огляду на кількість ліжкоднів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається кількість лікарів середнього і молодшого медперсоналу, при цьому враховується стаж їх роботи. По школах - виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т.д. Аналогічний порядок і по інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. І інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах.

Визначивши кількість працівників по тій чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий оклад того чи іншого працівника.

Усі витрати бюджетних установ групуються по статтях:

ст. 1-заробітна плата;

ст. 2 - нарахування на заробітну плату;

ст. 3 - канцелярські і господарські витрати т.д.

При плануванні видатків бюджети усіх ланок враховується, що:

неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це позначиться на здоров’ї дітей, хворих, студентів;

економія на придбанні устаткування, м'якого і твердого інвентарю призведе зрештою бюджетні установи до ліквідації, адже лікувальні заклади, скажімо, і так мають злиденне існування. Відсутність лікувальної і діагностичної апаратури, постійної білизни, а то й ліжок і т.п. істотно знижує рівень їх функціонування;

занехаяння поточного і капітального ремонту будівель і споруд призведе до їх розвалу.

В умовах дефіциту бюджету всі без винятку бюджету установи обмежені у видатках.

Проте брак коштів для фінансування бюджетних установ змушує все-таки економити кошти. Така економія можлива і вже випробувана.

Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси заявляться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх рівнів.

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними.

Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Розвиток держави неможливий без створення необхідних умов утримання невиробничої сфери і розвитку виробництва, соціально-культурних закладів та заходи по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін., що відображено в складі видатків Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

До видатків Державного бюджету належать:

·   фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання й підвищення життєвого рівня народу, заходив щодо соціального захисту населення;

·   фінансування здійснюваних державними установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;

·   фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

·   фінансування оборони;

·   фінансування охорони навколишнього природного середовища; утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби, захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;

·   утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади й прокуратури;

·   здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

·   дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

·   виплати всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, виплати допомоги по безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

·   утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

·   обслуговування внутрішнього й зовнішнього державних боргів та їх повернення;

·   інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.

Склад видатків республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів витікає із заходів, які проводяться за рахунок бюджетних коштів на всіх адміністративних територіях. У згрупованому вигляді їх можна відобразити у видатках на:

·   фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжних організацій, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на її органи влади функції;

·   утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади і самоврядування; фінансування підприємств та господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, а також природоохоронних заходів;

·   інші заходи, які фінансуються відповідно до законодавства України з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районних рад народних депутатів у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних, сільських бюджетах також утворюється оборотна касова готівка. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження відповідного бюджету.

Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва і Севастополя) радами народних депутатів та районними і міськими (міст з районним поділом) радами народних депутатів.

Наведені видатки бюджетів усіх рівнів повинні формуватися, виходячи з наявних коштів у дохідній частині бюджетів, тобто повинна чітко дотримуватись збалансованість бюджетів усіх ланок, що є необхідною умовою бюджетної політики. Незбалансованість веде до дефіциту бюджету.

Дефіцит бюджету - перевищення видатків над доходами.

Надлишок бюджету - перевищення доходів над видатками.

Вже тривалий час державний і місцевий бюджети затверджуються з дефіцитом. Граничний розмір дефіциту всіх регіонів та джерела його покриття затверджуються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів.

Уже стало правилом, що дефіцит бюджету при затвердженні бюджету тієї чи іншої ланки бюджетної системи не повинен перевищувати видатків розвитку. Таким чином, в разі наявності дефіциту бюджету фінансуються передусім поточні видатки. Держава, керуючись принципом першочергового фінансування поточних витрат, припиняє фінансування витрат на відтворення для збереження витрат на охорону здоров’я, освіту й інші заходи, спрямовані на створення необхідних умов життєдіяльності населення.

3.       Аналіз виконання бюджету Сокальського району

 

.1 Аналіз місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009 - 2010 рр.

Проаналізуємо виконання бюджету по м. Сокаль. Власні доходи бюджету м. Сокаль складають 14,05 % усіх доходів бюджету міста. Надходження: місцевих податків та зборів - 2,5% доходів бюджету, збори та інші неподаткові доходи - 5,85% (штрафи, фінансові санкції, реєстраційні й ліцензійні збори), від земельного податку - 2,6%, податок з власників транспортних засобів - 0,68% доходів бюджету м. Сокаль. Інші податки та збори, доходи від управління комунальною власністю не забезпечують значного надходження до бюджету.

До бюджету міста надходить частка ресурсних податків (20% лісового доходу, 20% плати за воду, 70% надходжень фонду охорони навколишнього середовища), суми від перевищення розрахункового фонду споживання, та різні збори і не податкові доходи.

Закріплені за відповідними бюджетами невеликої частки загальнодержавних податків і зборів формують власні доходи бюджету.

Таблиця 3.1.

Структура дохідної частини бюджету по м. Сокаль за 2009-2010 рр.

Вид податку	2009		2010
	Факт. надійшло	Питома вага в заг. сумі доходів	Факт. надійшло	Питома вага в заг. сумі доходів
1	2	3	4	5
Власні та закріплені доходи	2481	16,97	2916	13,02
Місцеві податки та збори	637	4,36	614	2,74
Надходження дивідендів	-	-	-	-
1	2	3	4	5
Надходження коштів від приватизації майна	157	1,07	34	0,15
Податок на промисел	6	0,001	21,0	0,09
Лісовий дохід	-	-	-	-	113	0,9	157	0,7
Плата за воду	31	0,21	18	0,08
Податок із власників транспортних засобів	172	1,17	172	0,77
Надходження сум від перевищення розрахункового фонду споживання	16	0,1	-	0,00
Плата за землю	1003	6,9	537	2,4
Збори та інші неподаткові доходи	261	1,8	1215	5,42
Фонд охорони навколишнього середовища		0,0	33	0,14
Інші надходження	65	0,44	115	0,51
Регулюючі доходи	7866	53,81	4662	20,83
ПДВ	4922	33,67
Податок із прибутку	19,04	13,02	36	0,16
Акцизний збір	23	0,16
Прибутковий податок із громадян	10,17	6,96	46,26	20,67
Кошти отримані	4155	28,42	13016	18,54
Кошти, отримані за взаємними розрахунками, позички	4155	28,42	28,07	12,54
Дотації із державного бюджету			10209	45,62
Усього доходів	14619	100	22388	100

Рис 3.1

Динаміка обсягів і структура доходів в бюджеті м. Сокаль 2009-2010рр.

Таким чином, структура доходної частини бюджету м. Сокаль підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкової служби забезпечити пріоритет власним і закріпленим доходам вони складають в бюджеті міста в 2009р. - 16,97%, в 2010р. - 14,05%.

Більша частка доходів місцевого бюджету формується за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та дотацій із вищестоящих бюджетів.

Так, у 2009 р. відрахування від регулюючих доходів становили 53,81% у доходах бюджету по м. Сокаль, в бюджеті на 2010 р. їх частка передбачена в розмірі 20,83%, крім того, сума дотації з держбюджету становить45,62% доходів бюджету по м. Сокаль.

Рис.3.2

Динаміка питомої ваги дотацій отриманої з держбюджету за 2009-2010рр.

Це означає, що рівень дотації збільшується, що відбувається фінансування видатків, що не покриваються доходами: 2010 р. дотація складала 10209 тис. грн.

Отже, зростання частки дотацій у доходах місцевого бюджету м. Сокаль негативно впливає на бюджетний процес. Ростуть споживацькі настрої, придушується ініціатива щодо збільшення податкових надходжень.

Щоб забезпечити необхідний рівень соціально-економічного розвитку м. Сокаль, доходи відносно вирівнюються за допомогою таких інструментів, як диференціація норм відрахувань від загальнодержавних регулюючих доходів та надання субсидій та субвенцій нижчестоящим бюджетам та перерахування коштів із бюджетів нижчих рівнів до вищестоящих бюджетів - із другого.

До 2010 року в Україні було чотири регулюючих загальнодержавних податків: податок на додану вартість, податок із прибутку підприємств і організацій, акцизний збір та прибутковий податок із доходів громадян. Законом “Про Державний бюджет України ” встановлювалися відрахування від даних податків до бюджетів областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Ставки відрахувань диференціювалися залежно від забезпеченості тієї чи іншої області фінансовими ресурсами. Як регулюючий використовувався в основному лише ПДВ, норми відрахувань від податку з прибутку, акцизного збору та прибуткового податку з доходів громадян практично не диференціювалися.

З прийняттям нового Закону “Про податок на добавлену вартість” питання фінансової забезпеченості міста стало ще проблематичнішим. За цим законом із 2010 року ПДВ стовідсотково зараховується до державного бюджету. Саме таким чином уряд розв’язав проблему розрахунків із відшкодування вхідного ПДВ щодо експортних операцій та вугілля, посилаючись на зарубіжний досвід. В деяких країнах ЄС, наприклад, у Франції та Великобританії, ПДВ повністю зараховується до центрального бюджету. Однак у розвинутих країнах частка ПДВ в державних доходах становить лише 10-18% (в Україні 34,9% у 2009 р.), (в Сокалі - 33,67% у 2009 р.) натомість значну питому вагу мають надходження від інших податків, наприклад, від особистого прибуткового податку - 40% (в Україні - 12,8%) (в Сокалі - 13,02%).

Як підтвердження вищесказаного, спостерігається тенденція до зменшення контингенту надходжень (тобто загальної суми регулюючих доходів, від яких здійснюється відрахування до місцевого бюджету).

Рис 3.3

Динаміка регулюючих доходів у загальній сумі надходжень по м. Сокаль.

Відбулося не тільки відносне, а й абсолютне зниження надходжень податку на прибуток. Так, у 2009 р. по бюджету м. Сокаль надійшло 1904тис. грн податку з прибутку, 2010 р. - 36 тис грн. Основна причина - поглиблення економічної кризи зниження обсягів виробництва 2009 р. - 36%, 2010 р. - 42%, що супроводжується збільшенням кількості збиткових підприємств, падінням реальних доходів підприємств, особливостями податкової політики.

Таблиця 3.2

Структура дохідної частини місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009- 2010 року (тис. грн.)

Вид податку	2009		2010
	Факт. надходження	Питома вага в загальній сумі доходів	Факт. надходження	Питома вага в загальній сумі доходів
Власні та закріплені доходи	2642	10,24	2174	11,15
Місцеві податки. та збори	419	1.62	414	2,12
Надходження коштів від приватизації майна	28	0,1	30	0,15
Податок на промисел	17	0,06	15	0,07
Державне мито	117	0,6	135	0,52
Податок із власників транспортних засобів	132	0,67	128	0,5
Плата за землю	3,37	1,72	390	1,5
Збори та інші непод. доходи	10,15	5,2	1405	5,4
Плата за спец. використання надр	10	0,03	11	0,05
Фонд охорони навк. середовища	23	1,18	20	0,07
Інші надходження	80	0,41	90	0,34
Рег. доходи	5996	30,75	7399	28,66
Под. із прибутку	1540	7,9	2240	8,68
Акцизний збір	30	0,15	33	0,12
1	2	3	4	5
Прибуток податок з громадян	4426	22,7	5126	19,86
Кошти отримані.	11320	58,08	15772	61,1
Кошти отримані за взаєморозрахунки, позичками	2300	11,8	3563	13,8
Дотації з обл. бюджету	9020	46,28	12209	47,3
Усього доходів	19490	100	25813	100

Рис 3.4

Надходження власних та закріплених доходів до міського бюджету м. Сокаль за 2009 р. і 2010 р.

Порівнявши дохідні частини в місцевому бюджеті за 2009 р. та 2010 р. можна сказати, що власні доходи в місцевому бюджеті м. Сокаль становлять 11,15% за 2009 р. і 10,24 за 2010 р. питомої ваги в загальних доходах бюджету.

Розмір власних доходів зменшився на 0,91%. Найвагоміші надходження власних та закріплених доходів складають плата за землю 1,72% за 2009р. і 1,5% за 2010 р., їх розмір зменшився на 0,22%. Місцеві податки і збори за 2009 р. складають 2,12% і 1,62% за 2010 р., їх розмір надходжень податків до бюджету. зменшився на 0,5%. Збори та інші неподаткові платежі збільшилися на 0,2%

Зменшення власних та закріплених доходів в місцевому бюджеті відбулося за рахунок зменшення: місцевих податків і зборів на 0,5%, надходжень коштів від приватизації на 0,05%, податку з власників транспортних засобів на 0,17%, плати за землю на 0,22%, фонду охорони навколишнього середовища на 1,11%; збільшення коштів по зборах та інших неподаткових надходженнях на 0,02%.

Аналіз регулюючих доходів показує, що відбулося зменшення питомої ваги на 2,09% в загальній сумі доходів (за 2009 р. - 30,75% і за 2010 р. - 28,66%). Це відбулося за рахунок зменшення надходжень по акцизному збору на 0,03% і прибуткового податку з громадян на 2,84%.

Аналіз отриманих коштів показує, що їх розмір і питома вага в загальних доходах бюджету мають вагоме місце 58,08% за 2009 р. і 61,10% за 2010 р. Це свідчить про те, що доходи бюджету не можуть забезпечити фінансування міста. Розмір дотації з обласного бюджету збільшився на 1,02% питомої ваги в загальних доходах.

Рис.3.5

Питома вага отриманих коштів в місцевому бюджеті м. Сокаль за 2009 р. і 2010 р.

Рис.3.6

Питома вага регулюючих доходів в місцевому бюджеті м. Сокаль за 2009 р. і 2010 р.

Податковою інспекцією по м. Сокаль здійснено комплекс заходів щодо забезпечення виконання дохідної частини бюджету, зокрема проведена робота, що пов’язана із безсуперечливим стягненням коштів із рахунків платників та їх дебіторів, поверненням стягнення на майно боржників, визначенням боржників банкрутами. Однак поліпшити стан справ із бюджетом не вдалося. На кінець 2010 р. податкова заборгованість становила 2,3 тис грн. і зросла в цілому на 973 тис. грн., або в 1,7 рази. Не вплинули істотно на поліпшення фінансового становища суб’єктів господарювання і заходи щодо списання та реструктуризації податкової заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій на суму 386,9 тис. грн. по 33 підприємствах, та реструктуризовано заборгованості по податках на суму 2189,1 тис. грн.

 

.2 Аналіз видатків місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009-2010 рр.

.2.1 Стан видатків на соціальний захист населення

Проаналізуємо стан видатків по соціальному захисту населення по бюджету м. Сокаль.

Таблиця 3.3

Питома вага видатків по соціальному захисту населення за 2009-2010р. (тис. грн)

	2009		2010
	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків
Видатки на соціальний захист населення	3424	23,5	7824	35
Всього видатків бюджету	14572	100	22124	100

Рис.3.7

Видатків на фінансування соціального захисту населення в бюджеті м. Сокаль за 2009-2010рр.

Ми бачимо, що видатки на фінансування соціального захисту населення по м. Сокаль в порівнянні 2009 р. з 2010 р. збільшились на 11,5%. Це пояснюється поглибленням економічної кризи, населення потребує соціального захисту, збільшується кількість людей, яким виплачується допомога на дітей віком до 16 років /учнів до 18 років/, виплати компенсацій реабілітованим, додаткової вплати населенню на покриття витрат по оплаті житлово-комунальних послуг.

Проаналізувавши в розрізі видатки по соціальному захисту за 2010 р. по бюджету м. Сокаль можна сказати, що перевитрати допущено по фінансуванні дотацій по ЖКГ, по РПЗ в зв’язку з тим що було передано на баланс міста ЖКГ РПЗ, але зменшено видатки по фінансуванню ЖКГ міста (див. таб. 2.4)

Таблиця 3.4

Видатки по соціальному захисту за 2010 р. (тис. грн)

Найменування показників	Затверджено по бюджету	Уточн. план	Виконано	Відхилення
Допомога на дітей віком до 16-ти років	470	305	305	-
Виплата компенсацій реабілітованим	2	2	2	-
Дотація ЖКГ-го	2941	1628	1628	-
в т.ч. ВЖ РЕУ	1401	405	405	-
ВП “Водоканал”	80	39	39	-
Тепломережа	960	912	912	-
ЖБК	100	24	15	-9
РПЗ	-	-	9	+9
Пільговий кредит членами ЖБК	300	300	300	-
1	2	3	4	5
Дотація по послугам автотранспорту	108	187	187	-
Установка телефонів учасникам ВВВ	23	23	23	-
Додаткові видатки населення на покриття витрат по оплаті житлово-комунальних послуг	5155	3973	3973	-
Всього	8999	6418	6418	-

Грошові виплати матерям (батькам) зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років виконано 15 тис. при уточненому плані 15 тис. грн. Заборгованість складає 1,7 тис. грн.

Таблиця 3.5

Дані про одержувачів допомог в 2010р.

	На початок року	На кінець року	Середньорічна кількість
Всього	113	120	119
в туч. 3-х дітей	92	99	98
працюючі	83	94	91
непрацюючі	9	5	7
в т.ч. 4-х дітей	21	21	21
працюючі	17	16
непрацюючі	4	5	5

Заборгованість по соціальних виплатах зростає, про це свідчать такі данні

на	01.01.2010	-	1003,0 тис. грн.
	01.07.2010	-	1700,8 тис. грн.
	01.09.2010	-	2302,4 тис. грн.

Це пояснюється недостатністю доходів бюджету

.2.2 Фінансування соціально-культурної сфери

Проаналізуємо стан фінансування видатків на соціально-культурну сферу по м. Сокаль за 2009-2010 рр.

Таблиця 3.6

Фінансування соціально-культурної сфери по м. Сокаль за 2009р. (тис. грн)

	Затверджено по бюджету	Уточн. план	Профінансовано	+;-	% виконання	Питома вага у видатках
Освіта	2903	4064	5644	+1580	138,8	63,98
Культура	264	266	452	+186	169,9	5,13
Охорона здоров’я	2246	3538	2682	-856	75,8	30,41
Молодіжні програми, фізкультура	34	34	43	+9	126,4	0,48
Разом фінансування соціально-культурної сфери	5447	7902	8821	+919	111,6	100
Всього видатків по бюджету м. Сокаль	15064	22156	14672	-7584	65,7	60,53

Видатків на фінансування освіти збільшились на 1580 тис. грн. проти запланованого 4064 тис. грн. Перефінансування пов’язане з тим що виділені кошти на освіту задовольняють дійсну потребу на 27,9%. Вони складають 63,98% видатків на соціально-культурні заходи місцевого бюджету м. Сокаль. Асигнування на культуру виконані в сумі 452 тис. грн. при уточненому плані 266 тис. грн. фінансування проводилося в межах фактично одержаних доходів виділені кошти на культуру задовольняють дійсну потребу на 19,5%, допущено перефінансування.

Асигнування по охороні здоров’я недофінасовано на 856 тис. грн. Профінасовано 75,8% до уточненого плану 2010 р. в зв’язку з недостатнім надходженням коштів.

Таблиця 3.7

Дані про використання коштів по охороні здоров’я (тис. грн)

	Уточн. план	Використано	+;-
Лікарні, поліклініки, амбулаторії	3100	2440	-660
ФАПИ	288	242	-46
Разом	3388	2682	-706
Держкапвкладення	150	-	150
Всього	3538	2682	-856

Видатки на охорону здоров’я складають 30,41% видатків на соціально-культурну сферу.

Видатків на фінансування молодіжних програм і фізкультури перефінансовано на 26,4%, більше чим планувалось.

Таблиця 3.8

Про використання коштів по виконанню молодіжних програм, фізкультури і спорту (тис. грн)

	Уточн. план	Використано	+;-
Заходи по фізкультурі і спорту	4	7	+3
Заходи по виконанню молодіжних програм в т.ч.	10	12	+2
Центр соцслужби молодіжного захисту	2	3	+1
Спортивні школи	18	21	+3
Всього	34	43	+9

Видатки на соціально-культурні заходи по бюджету м. Сокаль за 2010р. перевиконано на 11,6%, планувалося 7902 тис. грн., фактично профінансовано 8821 тис. грн. Вони складають у бюджеті видатків м. Сокаль 60,53%.

Таблиця 3.9

Фінансування соціально-культурної сфери по м. Сокаль 2010р (тис. грн)

	Затверджено по бюджету	Уточн. план	Профінансовано	+;-	% виконання	Питома вага у видатках
Освіта	4485,0	4509	7793	+3284	172,8	64,07
Культура	240	243	609	+366	250,8	5
Охорона здоров’я	3020	3020	3681	+661	121,9	30,2
Фізична культура і спорт	31	42	62	+20	147,6	0,51
Молодіжні програми, фізкультура	22	22	17	-5	77,3	0,13
Разом фінансування соціально-культурної сфери	7778	7836	12162	+4326	155,2	100
Всього видатків по бюджету м. Сокаль	19238	19328	22124	+2796	114,5	54,97

Видатки на фінансування освіти збільшились на 3284 тис. грн. проти запланованого бюджетом, перефінансування склало 72,8%.

Видатки на культуру і засоби масової інформації перефінансовано на 366 тис. грн. проти уточненого плану 243 тис. грн.

Видатки на фінансування фізичної культури і спорту збільшилися проти плану на 47,6%. Витрати на фізичну культуру і спорт складають 0,51% у витратах на фінансування соціально культурної сфери.

Видатки на фінансування молодіжних програм недофінансовано на 22,7%. Профінансовано 77,3%, планувалося 22,0 тис. грн., фактично профінансовано 17 тис. грн. Недофінансовано заходи центральних соцслужб для молоді 3тис. грн. клуби підлітків.

Видатки на соціально-культурні заходи по бюджету м. Сокаль за 2010р. перевиконано на 55,2%, планувалося 7836 тис. грн., фактично профінансовано 12162 тис. грн. Вони складають у бюджеті видатків м. Сокаль 54,97%.

На основі зробленого аналізу про стан фінансування соціально-культурної сфери по бюджету м. Сокаль можна зробити такі висновки

Таблиця 3.10

Стан фінансування соціально-культурної сфери по бюджету м. Сокаль за 2009-2010р. (тис. грн)

	2009		2010
	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків
Соціально-культурна сфера	8821	60,53	12162	54,97
Всього видатків бюджету	14572	100	22124	100

Видатки на

Рис 3.9

Динаміка питомої ваги видатків на фінансування соціальної сфери в бюджеті м. Сокаль за 2009-2010рр.

фінансування соціально-культурної сфери по бюджету м. Сокаль в 2010 р. зменшилися на 5,56%.

3.2.3 Особливості фінансування народного господарства по місцевому бюджету м. Сокаль за 2009-2010 рр.

Проаналізуємо стан основних показників фінансування народного господарства по місцевому бюджету м. Сокаль за 2009-2010 рр.

Таблиця 3.11

Видатки на народне господарство за 2009 по місцевому бюджету м. Сокаль (тис. грн.)

	План	Уточн. план	Факт	Відхилення	Питома вага в видатках бюджету по м. Сокаль
Дирекція кіно	14	14	23	+9
Райвузол зв’язку	10	10		-10
АТП - 17128		10	10	-
Міська лікарня ветмедицини			1	+1
Міськкомунгосп	150	573	1056	+483
ВЖ РЕУ	145	145	67	-78
Житлове будівництво соц. об’єктів	615	615	123	-493
Комунальне будівництво	870	870	336	-534
Всього на фінансування народного господарства	1780	2203	1582	-621	71,81
Всього видатків по бюджету м. Сокаль	15064	22156	14572	-7584	10,85

Видатки на фінансування народного господарства про фінансовано лише на 71,81% , чим заплановано. Недофінасовано райвузол зв’язку -10тис. грн., ВЖРЄУ на 78 тис. грн., житлове будівництво соціальних об’єктів - 493 тис. грн., комунальне будівництво -534 тис. грн. Всього недофінансовано народне господарство - 621 тис. грн. Видатки на фінансування народного господарства в м. Сокаль складають 10,85% в загальному обсязі видатків бюджету.

Таблиця 3.12

Видатки бюджету на фінансування народного господарства за 2010 рік по м. Сокаль (тис. грн.)

	План	Уточн. план	Факт	Відхилення	Питома вага
Дирекція кіно	23	23	22		100
Будівництво павільйону автостанції (дирекція будів. соц. об’єктів)	30	49	49		100
Житлово-експлуатаційне господарство	237	55	55		100
Благоустрій міста	200	979	979		100
Капітальні вкладення в т. числі	294	206	206		100
Житлове будівництво	50	59	59		100
Комунальне будівництво	244	147	147		100
Всього на фінансування народного господарства	784	1312	1312		0,100
Всього видатків по бюджету м. Сокаль	19238	19328	22124	+2796	5,9

Видатки на фінансування народного господарства проведено в повному обсязі, згідно затвердженого плану. Вони складають 5,9% від загальних видатків м. Сокаль.

Таблиця 3.13

Питома вага видатків на фінансування народного господарства в загальній сумі видатків (тис. грн)

	2009		2010
	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків
Народне господарство	1582	10,85	1312	5,9
Всього видатків	14572	100	22124	100

Рис.3.10

Динаміка питомої ваги видатків на фінансування народного господарства в загальній сумі видатків по м. Сокаль.

Ми бачимо спад фінансування видатків на народне господарство видатки зменшилися в 2010 р. на 7,3%, а з 2009 р. - 5%. Основна причина відсутність коштів в бюджеті м. Сокаль.

.2.4 Фінансування органів місцевого самоврядування

Проаналізуємо стан фінансування органів місцевого самоврядування по місцевому бюджету м. Сокаль за 2009-2010 рр.

Таблиця 3.14

Питома вага видатків на фінансування органів місцевого самоврядування за 2009-2010р. (тис. грн)

	2009		2010
	Факт. профінансовано	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків
Фінансування органів місцевого і регіонального самоврядування	428	2,9	413	1,8
Всього видатків бюджету	14572	100	22124	100

Рис.3.11

Динаміка питомої ваги видатків на фінансування органів місцевого і регіонального самоврядування за 2009-2010р. (тис. грн)

Видатки на фінансування органів місцевого та регіонального самоврядування по місцевому бюджету м. Сокаль в порівнянні 2009 р. з 2010 році вони зменшилися на 1,2%. Це пояснюється тим, що в 2009 році було придбано для відділу субсидій комп’ютери, кількість штатних одиниць збільшилась, в зв’язку з додатково введеною чисельністю відділу субсидій 5 штатних одиниць.

Таблиця 3.15

Виконання видаткової частини місцевого бюджету м. Сокаль за 2009-2010р. (тис. грн)

	2009		2010
	Факт. профінансовано	% виконання	Факт. профінансовано	% виконання
Видатки по місцевому бюджету м. Сокаль	14572	65,7	22124	114,5

Рис.3.12

Питомої ваги по виконанню видаткової частини місцевого бюджету м. Сокаль за 2009-2010р. (тис. грн)

Видатки місцевого бюджету м. Сокаль з 2009 р. в 2010 році вони збільшилися на 48,8%.

Витрати на народне господарство скоротилися на 2,08%. Це пояснюється недостатністю коштів у бюджеті для фінансування народного господарства, профінансовано лише 28,8% дійсної потреби.

Витрати на соціально-культурну сферу зменшилися на 17,25% питомої ваги загальних витрат бюджету. Це пояснюється тим, що відбулось скорочення закладів культури, профінансовані кошти задовольняють дійсну потребу на 19,5%.

Проаналізуємо стан основних показників фінансування народного господарства по місцевому бюджету м. Сокаль за 2009-2010 рр. (див. табл.2.3)

Таблиця 3.16

Видатки на народне господарство по місцевому бюджету м. Сокаль/ 2009 (тис. грн)

	План	Уточн. план	Виконано факт.	Питома вага в загальній сумі видатків
Інші заходи по сільському господарстві			5500
Поліграфічна промисловість			165	0,08
Будівництво, ремонт, утримання автомобільних шляхів	860	860
Побутове обслуговування населення			325	0,16
Житлово-комунальне господарство	82640	92450	184535	95
Житлово-експлуатаційне господарство	6300	6300	9723	5
1	2	3	4	5
Теплові мережі			13560	0,6
Комбінати комунальних підприємств			10946	5,6
Капітальні вкладення	15000	24000	32370	0,16
Благоустрій міста	20840	20840	45044	23,2
Всього на фінансування народного господарства	83800	93610	194038	207,3
Всього видатків по бюджету м. Сокаль	804092	814707	147022	13,2

Видатки на фінансування народного господарства виконано на 207,3%. Перефінансування допущено в зв’язку з збільшенням заробітної плати, тарифів і цін на комунальні послуги. Видатки на фінансування народного господарства складають 13,2% в загальному обсязі видатків бюджету м. Сокаль.

Всього недофінансовано народне господарство - 621 тис. грн. Видатки на фінансування народного господарства в м. Сокаль складають 10,85% в загальному обсязі видатків бюджету.

Таблиця 3.17

Видатки бюджету на фінансування народного господарства за 2010 рік по м. Сокаль (тис. грн.)

	План	Уточн. план	Факт	Відхилення	Питома вага
Дирекція кіно	23	23	22		100
Житлово-експлуатаційне господарство	237	55	55		100
Благоустрій міста	200	979	979		100
Капітальні вкладення в т. числі	294	206	206		100
Житлове будівництво	50	59	59		100
Комунальне будівництво	244	147	147		100
Всього на фінансування народного господарства	784	1312	1312		0,100
Всього видатків по бюджету м. Сокаль	19238	19328	22124	+2796	5,9

Видатки на фінансування народного господарства проведено в повному обсязі, згідно затвердженого плану. Вони складають 5,9% від загальних видатків м. Сокаль.

Таблиця 3.18

Питома вага видатків на фінансування народного господарства в загальній сумі видатків (тис. грн)

	2009		2010
	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків	Факт. профінансовано	Питома вага в заг. сумі видатків
Народне господарство	1582	10,85	1312	5,9
Всього видатків	14572	100	22124	100

Рис.3.13

Динаміка видатків на фінансування народного господарства в загальній сумі видатків по м. Сокаль

Ми бачимо спад фінансування видатків на народне господарство, в порівнянні з 2009 р. видатки зменшилися в 2010 р. на - 5%. Основна причина відсутність коштів в бюджеті м. Сокаль.

4.       Шляхи вдосконалення надходжень до місцевого бюджету

Законом “Про бюджетну систему України ” передбачається регулювання доходів бюджетів з урахуванням економічного, соціального, природного й економічного стану відповідних територій. Проте невідомо за якими критеріями визначається стан цих територій. Тому практика регулювання залишається старою: визначається сума видатків, що не покриваються власними доходами регіонів, на дану величину обраховуються відрахування від загальнодержавних податків і зборів та дотацій з великим впливом суб’єктивного фактору. Така система не створює стимулів для регіонів щодо збільшення надходжень до бюджетів. Норми відрахування від регулюючих доходів постійно змінюється, що унеможливлює прогнозування доходів регіонів на перспективу.

З прийняттям нового Закону “Про податок на додану вартість” питання фінансової забезпеченості регіонів стало ще проблематичнішим. За цим законом з 2010р. ПДВ стовідсотково зараховується до державного бюджету. Саме таким чином уряд розв’язав проблему розрахунків із відшкодування вхідного ПДВ щодо експортних операцій та вугілля, посилаючись на зарубіжний досвід.

До 2010 року в Україні було такі регулюючі загальнодержавних податки: ПДВ, податок із прибутку підприємств і організацій, акцизний збір та прибутковий податок із доходів громадян Законом “Про Державний бюджет України” встановлювалися відрахування від даних податків до бюджетів областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Ставки відрахувань диференціювалися залежно від забезпеченості тієї чи іншої області фінансовими ресурсами. Причому, як регулюючий використовувався в основному лише ПДВ, норми відрахувань від податку з прибутку, акцизного збору та прибуткового податку з доходів громадян практично не диференціювалися.

В деяких країнах ЄС, наприклад, у Франції та Великобританії, ПДВ повністю зараховується до центрального бюджету. Однак у розвинутих країнах частка ПДВ в державних доходах становить лише 10-18% (в Україні - 34,9% у 2009р., по м. Сокаль - 33,67% у 2009р.), значну питому вагу мають надходження від інших податків, наприклад, від прибуткового податку до 40% (в Україниі - лише 12,8%, по м. Сокаль - 13,02%) .

Закріплення ПДВ за державним бюджетом позначилось негативно на формуванні дохідної частини місцевого бюджету. І хоч Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” бюджетам областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, областей передано 100% податку з прибутку як це встановлено Законом “Про бюджетну систему України”, 100% плати за землю (замість - 70%), 100% плати за придбання торгового патенту, 100% прибуткового податку з громадян та 50% акцизного збору, крім збору із ввезених на територію України підакцизних товарів (замість частини в розмірі 50% та 20% відповідно, які діяли в 2009р.) це не вирішило питання забезпеченості фінансовими ресурсами адміністративно-територіальних утворень. Таким чином, за умови стовідсоткового зарахування ПДВ до державного бюджету надалі слід очікувати подальшої централізації бюджетних коштів.

Таблиця 3.1

Динаміка норм відрахувань від загальнодержавних податків та зборів до бюджету.

Роки	Норми відрахувань
	ПДВ	Податку з прибутку	Акцизного збору	Прибутковий податок з доходу громадян
2009	78,8	70	20	50
2010		100	50	100

Із 2009 року встановлене зарахування 30% земельного податку до державного бюджету (з 2009 р. знову 100%, закріплено за місцевими бюджетами), з 2008 р. - 80% плати за воду та 40% плати за спецвикористання надр, із 2010 р. - 80% лісового доходу, з 2010 р. 10% плати за забруднення навколишнього природного середовища належить до державного бюджету, замість 100% перерахування до місцевих бюджетів.

Невдосконаленість системи регулювання бюджетів в Україні полягає у відсутності чіткого критерію визначення норм відрахувань та дотацій. Вважаємо за потрібне переглянути порядок зарахування ПДВ, повернувши йому статус регулюючого. Проблему відшкодування вхідного ПДВ можна розв’язати іншим способом, наприклад, проводити відшкодування з єдиного державного бюджету, а заборгованість між бюджетами гасити за взаємними розрахунками.

Якщо в 1996 р. ПДВ надійшло до місцевого бюджету м. Тальне в розмірі 1904 тис.грн., питома вага складала 33,67% в доходах бюджету, при нормі відрахувань в 1996 р. - 78,8% загальнодержавних податків і зборів до місцевого бюджету. При нормі відрахувань хоч би 35% до місцевого бюджету надійшли бюджет кошти в розмірі 852 тис. грн., що дало б можливість профінансувати потребу міста. Для прикладу можна навести такі дані: для фінансування благоустрою міста в 1997 році було витрачено 979 тис.грн.

.1 Фінансове забезпечення сфери

Місцеві бюджети не завжди спроможні забезпечити нормальне функціонування об’єктів соціальної сфери. Передача відомчого житла та інших об’єктів соціальної інфраструктури у муніципальну власність є важливою умовою для зниження затрат підприємств і виходу із кризового стану. Однак через недостатність коштів у місцевих бюджетів вказані об’єкти або закривають, або передаються у приватну власність.

Одним із виходів із такого становища може бути збереження у ряді випадків об’єктів відомчого підпорядкування або спільне фінансування об’єктів соціальної інфраструктури як за рахунок власних джерел підприємств, так і за рахунок коштів місцевих бюджетів. Джерелом фінансового забезпечення соціальної інфраструктури є страхування - пенсійне, медичне , соціальне. Вона розраховане на все зайняте населення держави, оскільки саме воно бере участь у створені страхових фондів. Для забезпечення страхової діяльності повинні застосовуватись основні принципи: обов’язкові страхування для всіх, хто працює, і фінансової участі застрахованих у формуванні страхових фондів; дотримання особливого порядку фінансування страхових фондів, що забезпечують відтворення коштів на страхування; управління діяльності фондів страхування на основі партнерства або паритету.

Через систему страхування здійснюється перерозподіл грошових засобів від працездатних до непрацездатних, від тих, хто працює, до безробітних.

Використання страхування гарантує матеріальну підтримку на старість, у разі інвалідності, захворювання. Закріплення обов’язковості страхування забезпечити розв’язання проблеми виділення коштів із бюджету на розвиток медицини, зростання рівня соціального, пенсійного забезпечення. Створені позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування) поповнюється за рахунок страхових платежів.

Серед інших джерел пенсійного забезпечення виділяються кошти державного бюджету на цільове фінансування. Відраховуючи внески у вказані фонди, кожен, хто працює, одержить на старість пенсію, будь-які виплати, допомогу у разі страхового випадку. Доцільно за рахунок Фонду соціального страхування проводити заходи з профілактики профзахворювань, оскільки суми для відшкодування потерпілим значно перевищують видатки на лікування у зв’язку з одержаним професійним захворюванням.

І останнє джерело - кредитування. У соціальні сфері вони являє собою плату за послуги за рахунок отриманих кредитів. Така практика широко розповсюджена на Заході, особливо так звані студентські позики. Не всі молоді люди, що бажають одержати освіту, можуть відразу власними коштами оплатити своє навчання. Тому доцільно взяти позику в банку. При цьому розробляється особливий порядок видачі кредитів, відсотків, умов повернення, перелік пільг. Постає також проблема при наданні житлової позики. Необхідно упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій.

Кожне з джерел фінансового забезпечення соціальної сфери має своє значення і розраховане на відповідні категорії населення. Удосконалення системи фінансового забезпечення соціальної сфери має здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід, шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Така модель є об’єктивною реальністю і поступово сформується в Україні. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень, ступінь освідченності населення, науковий потенціал держави.

У соціальній сфері України проблема фінансування стоїть особливо гостро. Досить довго переважним джерелом її фінансового забезпечення був бюджет держави.

Світова фінансова наука і практика визначають такі джерела фінансування соціальної сфери: плата за надані послуги; бюджетні асигнування; фінансові ресурси підприємств; кошти спонсорів, меценатів і благодійних організацій та фондів; страхування; кредит.

Нині в Україні використовуються практично всі джерела, однак стрункої системи не сформовано. Сьогодні в Україні при виділені бюджетних асигнувань переважає принцип малозабезпеченості. Наприклад, житлові субсидії виділяються сім’ям, якщо плата за житлово-комунальні послуги за нормами споживання перевищує 15% їх сукупного доходу на місяць. До складу установ і організацій, що належать до соціальної сфери, входять ті, що традиційно надавали платні послуги, тобто покриття витрат здійснювалися за рахунок накопичень населення. Це підприємства житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, громадського харчування. А останнім часом мережа установ, що надають платні послуги, помітно розширилась, що пов’язане з кризовим станом економіки України з’явилися приватні школи, дитячі садки, гімназії, ліцеї. У вищих навчальних закладах поряд із бюджетними існують і так звані комерційні групи.

Аналогічна ситуація склалась і у медицині. Одночасно з державними клініками, центрами, лікарнями існують і приватні.

Підприємство за рахунок своїх доходів формує соціальну інфраструктуру, що дає змогу максимально задовольнити матеріальні і духовні потреби його працівників.

Функціонують дитячі садки, заклади культури, укладаються договори на обслуговування колективу підприємств поліклініками, а також, за рахунок фінансових ресурсів підприємств будуть розвиватись обсяги соціальної інфраструктури, і тим самим частково знімається навантаження з міського і державного бюджетів.

Використовуючи досвід країн із розвинутою ринковою економікою, слід розглядати ще одне джерело фінансового забезпечення фінансової сфери - меценатство, спонсорство. Це досить нове явище в економічному житті України, як благодійність. Її можна трактувати як не комерційну (неприбуткову діяльність організацій і окремих осіб), спрямовану на задоволення потреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність визначається як інвестування соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україні служать кошти міжнародних благодійних організацій.

Висновок

Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані, відображаючи економічне і соціальне становище суспільства. Деформовано структуру народного господарства, падають якісні показники виробництва, знижується виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів населення значною мірою перевищує зростання виробництва товарів, посилюється утриманство, невміння жити на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видатки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань при зниженні виробництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефіциту доходів рад усіх рівнів.

Це підкреслює необхідність централізації бюджету в одному органі - Міністерстві фінансів України, централізованого регулювання усіх бюджетів за рахунок загально-державних доходів і рівного фінансування усіх галузей.

Одним з напрямків ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних об’єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Досягнення збалансованості бюджетів може здійснюватися за рахунок находження нових джерел доходів та залучення частини коштів від приватизації державного і комунального майна.

В умовах економічної кризи особливо гострою залишається проблема соціального захисту. Основне завдання - державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальних стандартів. В зв’язку з цим необхідно:

·   зменшити суму пільг, якими користується населення;

·   забезпечення на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі не державних установ;

·   поступовий перехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення до пенсійного, соціального і медичного страхування.

Досить вагомі потенційні можливості скорочення витратної частини бюджету пов’язані з удосконаленням процесу формування місцевих бюджетів.

Потребує вирішення питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання об’єктів комунальної власності, які перебувають у власності членів територіальної громади.

Перелічені вище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступового впровадження. Об’єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого економічне зростання.

Використана література

1. Балабанов И.Г. Финансовый менеджмент: Учебник. -Москва: Финансы и статистика, 2009.- 724С.

2. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. - К. Вища школа. 1994.-364с.

3. Василик О.Д. Державні фінанси України. - Київ: Вища школа, 1997.- 320с.

4. Грабова Н.М. «Теорія бухгалтерського обліку» - Київ: Основи, 1993.- 286с.

5. Гриценко.О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 2007.- 180 с.

6. Єфімова О.В. Как анализировать финансовое состояние предприятия.- М.: Интел-синтез, 1994.-124с

7. Кравцов Г.И. Деньги, кредит, банки. Справочное пособие. - Минск: Меркавание, 2008. - 269 с.

8. Ковлев В.В. Анализ финансового состояния и прогнозирования банкротства. - М.: Аудит - 1994. 163с.

9. Комаринський Я. Яремчук. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К.: Українська енциклопедія ім. М.М.Баксана, 1996. - 300с.

10.Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 1995 - 160с.

11.Кратнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методьі оценки.- М.: - Дис.2007. - 224с.

12.Крутиков Р.А. Толковьій словарь рьіночной єкономики. - М. : Сотрудничество, 1993. - 301с.

13.Моляков Д.С. Финансьі предприятий отраслей народного хозяйства. - М.: Финансьі и статистика. 1997 - 176с.

14.Макаров В.Г. «Теория бухгалтерского учета» - К.: Вища шк., 2007. - 383 с.

15.Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. - Київ: Основи, 1993.- 383С.

16.Палий В.Ф., Соколов Я.В. Теория бухгалтерского учета. - К.: Основи, 1997.- 243 с.

17.Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К.: Издательство Либра. ООО, 2008. - 344 с.

18.Родионова В.М. Финансы. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 400С.

19.Суторміна В.М., Федосов В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1993.- 247с.

20.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності.- К.: Вища шк., 2007. - 383 с.

21.Тальмина П.В. Финансовьіе рьічаги повьішени фондоотдачи.- М.: Финансьі статистика, 1990.-207с.

22.Финансово-кредитньій словарь: В 3-х т. - М.: Финансьі и статистика, 1984. - т.1. 511с.

23.Финансово-кредитньій словарь: В 3-х т. М.: Финансьі и статистика, 1986. - т.2-511с.

24.Финансово-кредитньій словарь. В 3-х т. - М.: Финансьі і статистика, 1988 т.3. - 511с.

25.Черкасов В.Е. Практическое руководство по финансово-єкономическим расчетам. - М.Метаінформ, 1995г. - 128с.

26.Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Видавництво “Генеза”, 2010.- 384 с.

27.Яценко Б.П. Опьіт рьіночньіх отношений в Японии. - К: УкрИНТЄИ, 2009. - 36с.