Фінанси підприємств

Фінанси підприємств

Міністерство освіти та науки України

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Фінанси підприємств»

1.  Місцеві податки і збори

1.1 Історичні аспекти формування місцевих податків і зборів

Інститут місцевих податків і зборів є ключовим у сфері формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих зарубіжних країн. Закономірність функціонування місцевих фінансів у тому, що основним способом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки і збори.

Теорія місцевого оподаткування почала інтенсивно розвиватися в середині XIX ст.

У кінці XIX - на початку XX ст. сформувалося дві основні теорії місцевого оподаткування:

теорія поворотної послуги - визначає місцеві податки як плату за послуги, які надає орган місцевого самоврядування членам територіального колективу. За цією теорією, податки і збори не є державними податками;

теорія, яка не розрізняє природи державних та місцевих податків і вважає їх обов'язковими платежами громадян державі.

Історія запровадження місцевих податків в Україні починається ще в часи Київської Русі та її міських самоврядних громад. Міські громади Київської Русі, як і інших середньовічних європейських держав, встановлювали збори з населення, котрі можна вважати прообразом місцевих податків і котрі спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах .

Процес становлення місцевих податків і зборів як інституту місцевих фінансів розпочався після 1990 р. із здобуттям Україною незалежності[3, с. 38].

1.2    Місцеві податки і збори в Україні

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. Засади побудови системи місцевого оподаткування визначені Законом України "Про систему оподаткування" 1997 р.

Місцеві податки:

Місцеві збори:

·    готельний збір;

·        збір за припаркування автотранспорту;

·        ринковий збір;

·        курортний збір;

·        збір за участь у перегонах на іподромі;

·        збір за виграш на перегонах на іподромі;

·        збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

·        збір за право використання місцевої символіки;

·        збір за право проведення кіно - і телезйомок;

·        збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей;

·        збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

·        збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

·        збір із власників собак;

·        збір за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їхньою діяльністю, які знаходяться в центральній частині населеного пункту та в будинках, що є пам'ятками історії та культури [10, с. 134].

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків та зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок, а також у межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки та збори, або звільняти від сплати їх певні категорії платників і надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів[13, с. 356].

1.3 Роль місцевих податків у податковій системі України: їх фіскальна і регулююча роль

Практика вітчизняного місцевого оподаткування має низку суттєвих недолiкiв, серед яких відзначимо:

наявність місцевих податків i зборів, витрати на адмiнiстрування яких перевищують надходження від них (iподромнi збори, збір із власників собак та інші.);

вiдсутнiсть правових механiзмiв у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків i зборів;

незацiкавленiсть місцевої влади у додатковому залученні коштів від справляння місцевих податків i зборів;

другорядність місцевих податків і зборів у порiвняннi із загальнодержавними;

- вiдсутнiсть екологічного оподаткування, податку на нерухомість як суто місцевого податку;

- нерозвиненість самооподаткування як альтернативної форми надходжень до місцевих бюджетів тощо.

На сьогоднішній день фіскальна роль місцевих податків і зборів не значна, вони слабо виконують цю функцію і не являються важливим джерелом доходу місцевих органів влади. Щодо регулюючої функції, сутність якої полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх платників, то тут є як позитивні так негативні приклади. Позитивно вона головним чином проявляється через комунальний податок - не сплачують сільськогосподарські підприємства, бюджетні установи тощо. А негативність її проявляється у підвищення вартості певних благ чи послуг і як наслідок їх не конкурентоспроможність[5, с. 17].

1.4 Шляхи удосконалення місцевого оподаткування в Україні

Нова ідеологія місцевого оподаткування повинна враховувати ті зміни, які в останні роки відбулися у соціальній та економічній структурах суспільства. Насамперед необхідно врахувати зміни в соцiальнiй структурі суспільства, що викликані реальними доходами населення, які формуються як за рахунок офіційних, так i тіньових грошових потоків. Сьогодні сформувалися верстви населення, які володіють значною нерухомістю та коштовним рухомим майном. Усе це створює об’єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування i зміцнення на її основі фінансів місцевого самоврядування.

На основі вищенаведеного приходимо до висновку, що назріла потреба, по-перше, переглянути перелік місцевих податків та зборів, по-друге, розширити повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження.

Докорінного оновлення потребує i правова база місцевого оподаткування, що передбачає прийняття нового закону України про мiсцевi податки, платежі i збори [15, с. 10 - 12].

2.  Види фінансового планування та їх характеристика

2.1 Фінансове планування як головний елемент управління економікою

У загальному плануванні розвитку економіки підприємств істотну роль відіграє фінансове планування.

Фінансове планування - це визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподілу за напрямками використання в запланованому році (періоді).

Фінансове планування є необхідним елементом управління економікою. Якщо фінанси охоплюють усі аспекти діяльності підприємств, то фінансове планування виражає їх у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управлінні економікою. Без фінансового планування неможливо досягти рівня управління економікою, що забезпечить підприємству підвищення ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників [14, с. 255].

2.2 Види фінансового планування та їхня суть

Що стосується видів, то система фінансового планування на підприємстві включає три основні підсистеми, або ж види: - перспективне фінансове планування; - поточне фінансове планування; - оперативне фінансове планування (бюджетування).

Кожен із цих видів передбачає певні форми фінансових планів, їхній зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються [6, с. 408].

У перспективному плані закладаються можливі інвестиційні проекти, оскільки перспективне фінансове планування розробляється на основі всебічного дослідження фінансових можливостей підприємства, джерел приросту фінансових ресурсів, зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на фінансовий стан підприємства.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, що являє собою втілення стратегії підприємства на ринку. Перспективне фінансове планування здійснюється на період від 5 років і відіграє значну роль в управлінні фінансами. Воно є базою для складання поточних фінансових планів і прийняття відповідних рішень щодо його виконання.

Поточне фінансове планування базується на розробленій фінансовій стратегії та фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей вид фінансового планування характеризується розробкою конкретних видів фінансових планів на конкретний період часу (рік). Вони дають можливість підприємству визначити на поточний період всі джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити його платоспроможність, а також визначити структуру активів і капіталу фірми на кінець планованого періоду.

Оперативне фінансове планування доповнює поточне і використовується з метою контролю за надходженням поточної виручки на розрахунковий рахунок і витрачанням наявних фінансових ресурсів.

Для здійснення оперативного планування фінансової діяльності розробляються комплекси короткострокових планових завдань щодо фінансового забезпечення основних напрямів господарської діяльності підприємства.

Всі три види фінансових планів є важливою програмою дій та інструментом управління фінансовими ресурсами підприємства [9, с. 160-161].

2.3 Характеристика видів фінансового планування

Фінансове планування здійснюється шляхом виконання фінансових розрахунків і складання планів різного змісту та призначення залежно від завдань і об’єктів планування [2, с. 290 ].

Поєднанням перспективного і поточного планування є бізнес-план, який розробляється при створенні нового підприємства або обґрунтуванні виробництва нових видів продукції.

Бізнес-план - це документ, у якому викладені організаційні, виробничі та ринкові аспекти запропонованого бізнесу, а також планові розрахунки обсягів виробництва, інвестицій та отримуваних фінансових результатів від здійснення запланованого заходу.

Складання бізнес-плану необхідне для визначення обсягів та розробки стратегії фінансування, залучення конкретних інвесторів до участі у створенні нового підприємства або фінансування нових виробничих програм. При цьому інвесторами можуть бути банки, інші юридичні або фізичні особи.

Структура бізнес-плану та його обсяг залежать від сфери діяльності, до якої належить бізнес, його обсягу, суми інвестицій, необхідних для його організації, обсягів випуску й асортименту майбутнього продукту. Основна частина бізнес-плану має організаційний і виробничий характер. Його відповідні розділи відображають відомості про продукцію, що планується до виробництва, її якість, рівні цін, ринки збуту, результати маркетингових досліджень щодо конкурентоспроможності продукції і фінансових результатах від її продажу [1, с. 215 ].

Таким чином, перспективні плани визначають ‹‹ макроструктуру ›› фінансових ресурсів (перспективи зміни структури капіталу, пріоритетні напрямки вкладення і запозичення коштів), а поточні характеризують ефективність кожного з можливих джерел фінансування, містять розрахунок ціни капіталу і його складових (акціонерного капіталу, кредитів, позик тощо), також фінансову оцінку основних напрямків діяльності підприємства та шляхів одержання доходу.

Оперативні ж фінансові плани - це короткострокові тактичні плани, безпосередньо пов’язані з досягненням цілей підприємства, наприклад, план виробництва, план закупівлі матеріалів тощо. Вони є складовою річного чи квартального загального бюджету підприємства [7, с. 402].

3.  Практична частина

фінансовий оподаткування прибуток планування

Задача 22

Визначити суму чистого прибутку (збитку) підприємства за звітний період якщо:

Виручка від реалізації продукції (в т.ч. ПДВ) - 9840 тис. грн.

Акцизний збір - 840 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції - 4820 тис. грн.

Витрати на збут - 210 тис. грн.

Фінансові витрати - 116 тис. грн.

Фінансові доходи - 196 тис. грн.

Податок на прибуток - 650 тис. грн.

Визначити фонд дивідендів за простими акціями, якщо фонд дивідендів за привілейованими акціями складає 990 тис. грн. Відрахування до резервного капіталу - 7% джерела.

Розв’язання:

Для того, щоб визначити суму чистого прибутку підприємства за звітній період, спочатку розрахуємо:

.)Чистий дохід від реалізації продукції: З умови задачі, сума виручки від реалізації продукції у нас задана разом з ПДВ, тоді сума ПДВ від цієї суми у нас буде:

Отже,

.)Валовий прибуток:

3.)Прибуток від операційної діяльності:

.)Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування:

.)Прибуток від звичайної діяльності:

Тепер визначимо суму чистого прибутку підприємства за звітній період:

[8, с. 182].

Визначимо фонд дивідендів за простими акціями.

Спочатку визначимо фонд дивідендів загальний: до резервного капіталу (РК):

Тоді фонд дивідендів за простими акціями складає: [4, с. 145].

Задача 37.

На підприємстві за поточний рік виготовлено 190000од. продукції вартістю 389грн. за одиницю. Вартість основних засобів на початок року становила 347000грн, на кінець року - 320000 грн. На підприємстві працює 35 працівників. Визначити фондовіддачу, фондомісткість виробництва та фондоозброєність праці.

Розв’язання:

.Для того щоб надалі розрахувати всі запитувані показники фінансового стану аналізованого підприємства, нам спочатку потрібно визначити, чому дорівнює середньорічна вартість основних фондів.

Середньорічна вартість основних фондів = Первісна вартість основних засобів + Кінцева вартість основних засобів / 12 місяців.

Розраховуємо показник:

Середньорічна вартість основних фондів = 347000 + 320000 / 12 = 55583,33 тис. грн.

Ще визначимо обсяг випуску продукції у грн.:

Обсяг випуску продукції, од. × Вартість продукції за одиницю, грн.. = 190000 × 389 = 73910000 тис. грн.

. Ну от, тепер ми можемо розрахувати показник фондовіддачі на підприємстві:

Ф_{віддача} = В / Ф, де:

Ф_{віддача} - показник фондовіддачі основних фондів;

В - обсяг випуску продукції (товарна або валова), тис. грн.;

Ф - середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

Отже, сума складе:

Ф_{віддача} = 73910000 / 55583,33 = 1329,7152 грн. продукції на 1 грн. вартості основних фондів.

3.Переходимо до визначення наступного показника, який характеризує фінансовий стан даного виробничого підприємства і є оберненою величиною до фондовіддачі основних засобів:

Ф_{ємність} = Ф / В, де:

Ф_{ємність} - фондомісткість на підприємстві.

Показник дорівнюватиме:

.І відповідно, останній необхідний нам показник - це фондоозброєність праці:

Ф_{озброєність} = Ф / Ч _{працівників}, де:

Ф_{озброєність} - фондоозброєність праці на підприємстві.

Ч_{працівників} - середня чисельність працівників на підприємстві, люд.

Звідси:

Фондоозброєність підприємства =55583,33 / 35 = 1588 тис. грн. вартості основних фондів підприємства на одного працівника.

[11, с.49-50].

Задача 9.

За четвертий квартал поточного року випущено 150000 одиниць продукції за виробничою собівартістю 230 грн. кожна. Норма запасу оборотних коштів для готової продукції становить 6 днів. Визначити норматив оборотних коштів для готової продукції.

Розв’язання:

Норматив оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за формулою:

- норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн.;

О - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн.. - визначаються за кошторисом витрат на виробництво у IVкварталі планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90;-норма оборотних коштів ( днів).

Тоді,

Тепер:

Отже, норматив оборотних коштів для готової продукції складає - 2299998 тис. грн..

[12, с.207].

Список використаної літератури

1.     Бандурко М. О. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 388с.

2.      Бердар М. М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 352с.

.        Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр.. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - 302с.

.        Коваленко Л. О., Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2005. - 485с.

.        Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», 1999. - 291с.

.        Крамаренко Г. О., Чорна О. Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. 2-ге вид,. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520с.

.        Лайко П. А., Мних М. В. Фінанси підприємств: Підручник. - К.: Знання України, 2004. - 428с.

.        Неба М. І. Теорія корпоративного управління: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 295с.

.        Островська Г. Й. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. - Тернопіль.: Підручники і посібники, 2008. - 576 с.

.        Петленко Ю. В., Рожко О. Д. Місцеві фінанси: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2004. -281с.

.        Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. І доп. - К.: Вікар, 2003. - 219с.

.        Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д., та ін.. Фінанси підприємств: Підручник. - 4-те вид., перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 571с.

.        Сунцова О. О. Місцеві податки: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488с.

.        Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. І доп. - К.: МАУП, 2004. - 328с.

.        Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал / МФУ - К: Фінанси України - 2006 - №1 - 14с.