Система фінансового аналізу та оцінки на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі

Вступ

фінансовий капітал позиковий

Виробничо-господарська діяльність будь-якого підприємства в умовах розвитку ринкової економіки та інтеграції в світовий економічний простір має оцінюватися за допомогою системи фінансово-економічних показників, які дозволять зробити висновок про фінансову стійкість, рівень ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності підприємства.

Аналіз та оцінка фінансових показників необхідні для ефективного управління підприємством. З його допомогою керівники підприємством можуть здійснювати планування, контроль, покращувати і вдосконалювати напрямки своєї діяльності.

Отже, успішне фінансове управління направлено на: уникнення банкрутства і кредитних фінансових невдач; лідерство в боротьбі з конкурентами; прийнятні темпи зростання економічного потенціалу підприємства; зростання обсягів і реалізації; максимізація прибутку; мінімізація витрат; забезпечення рентабельної роботи підприємства.

Метою практики є поглиблення знань, набутих в процесі навчання, оволодіння сучасними формами та методами економічної та контрольної роботи, набуття практичних навичок та формування у них умінь прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в сучасних економічних умовах, виховання потреби поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

Основними завданнями переддипломної практики є:

закріпити і поглибити отримані теоретичні знання і практичні навики з управління фінансами;

- ознайомитись з фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації чи установи;

оволодіти навичками на основних ділянках фінансиста на підприємстві

1зробити оцінку фінансового стану нашого підприємства;

2ознайомитися з процесом оподаткування підприємства з врахуванням галузі та специфіки його діяльності.

Об’єктом дослідження є система фінансового аналізу та оцінки на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі . Дослідження проводились на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР", що розташоване в м. Кривому Розі.

Предметом аналізу фінансового стану підприємства є економічні, виробничі, технологічно-технічні показники, тобто фінансово-господарська діяльність.

Інформаційними джерелами написання звіту є: дані фінансової звітності підприємства; дані щомісячних бухгалтерських регістрів по обліку грошових засобів, розрахунків з різними дебіторами та кредиторами, реалізації продукції тощо; нормативно - правові акти стосовно організації облікової роботи на підприємстві в цілому, а також стосовно обраної теми; статті газет, журналів тощо.

Розділ 1. Характеристика підприємства та його фінансової служби

Назва підприємства - ТОВ "ЛІДЕР".

Форма власності - приватна.

Адреса - м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, 23 б.

Засновником та директором підприємства є Зінченко Л.С.

Реквізити підприємства:

р/р 260025812 у ЛОД АППБ "Аваль" м. Кривого Рогу

- код підприємства - 37276241

·   МФО 304007

Метою створення і діяльності підприємства є одержання прибутку.

Предметом діяльності фірми є:

- виробництво та реалізація товарів народного споживання, будівельних матеріалів, меблів та їх ремонт;

- здійснення гуртово-роздрібної торгівельної діяльності промисловими, продовольчими товарами по договірним цінам, організація комісійної торгівлі;

- створення магазинів, об'єктів громадського харчування;

- проведення комерційної, маркетингової, брокерської, посередницької, консультацйної діяльності;

- виробництво, заготівля та переробка сільськогосподарської продукції, випуск та реалізація продуктів харчування;

- надання кваліфікованих медичних послуг населенню;

- надання транспортних послуг юридичним та фізичним особам;

- проведення лізінгових операцій;

- здійснення зовнішньо-економічної діяльності.

Свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, видане відділом ліцензування, державної реєстрації і міського реєстру Криворізької міської ради від 24 січня 2008року.

ТОВ "ЛІДЕР" діє на підставі Статуту, у якому обговорені наступні положення:

1. Загальне положення;

. Мета і предмет діяльності підприємства;

. Організатори підприємства;

. Статутний фонд і майно підприємства;

. Керування підприємством;

. Виробничо - господарська і фінансова діяльність підприємства;

. Взаємини підприємства з місцевими радами;

. Зовнішньо-економічна діяльність підприємства;

. Ліквідація і реорганізація підприємства.

Система управління персоналом ТОВ "ЛІДЕР", що складається з 12 чоловік, являє собою підсистеми умов праці, трудових відносин, оформлення та обліку кадрів.

Стосовно першої підсистеми слід відмітити, що умови праці відповідають вимогам психофізіології, психоестетики, охорони праці та навколишнього середовища. Робочі приміщення добре оформлені і сприяють трудовій діяльності.

Рисунок 1.1. Організаційна структура управління підприємством

Трудові відносини в колективі сповнені взаємоповаги, взаєморозуміння, тісних дружніх стосунків. Конфліктні ситуації трапляються дуже рідко і швидко вирішуються. Оформлення і облік кадрів веде комерційний директор. Керівництво підприємства схильне до стабільності чисельності працівників. В зв'язку з цим, на підприємстві велика увага приділяється своєчасній виплаті заробітної платні, мотивації, матеріальному заохоченню, сприянню позитивному психологічному клімату в колективі. Відповідно до обсягів отриманого прибутку нараховуються премії.

Велика робота проводиться у перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, їх пристосуванню до нових умов господарювання та загальної комп'ютеризації.

В разі необхідності, кожен працівник може звернутися до генерального директора з проханням про фінансову чи матеріальну допомогу.

.2 Організація фінансової роботи на підприємстві

Планово-фінансовий відділ реалізує на рівні ТОВ "ЛІДЕР" функцію управління " планування і фінансування підготовки фахівців " і в своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положеннями про державний вищий учбовий заклад України, наказами і розпорядженнями Міністерства освіти і науки України, Статутом ТОВ "ЛІДЕР", наказами директора. Планово-фінансовий відділ очолюється начальником відділу, який призначається на посаду і звільняється з неї наказом директора.

Планово-фінансовий відділ займається здійсненням перспективного і поточного планування економічного розвитку підприємства, плануванням розподілу фінансових коштів ТОВ "ЛІДЕР" на рік та щоквартально, контролює виконання затверджених кошторисів.

1.3 Завдання та функції фінансової служби

До основних задач планово-фінансового відділу входить і складання перспективних проектів, планів, кошторисів витрат по всіх видах діяльності ТОВ "ЛІДЕР", забезпечення спільно з бухгалтерією підприємства та іншими підрозділами правильного і ефективного використання трудових ресурсів і грошових коштів, що виділяються на утримання вищого учбового закладу.

Планово-фінансовий відділ розробляє заходи щодо вдосконалення системи планування і фінансування підприємства, заохочення (преміювання) його працівників, здійснює контроль за розрахунками з орендарями, займається обліком та контролем договорів по господарським відносинам.

Планово-фінансовий відділ має таку структуру: групи бюджетного і позабюджетного фінансування; групи по праці і планування штатів; групи по плануванню і контролю надходження коштів; групи по плануванню і контролю виконання кошторису науково-дослідницького сектора.

Функції планово-фінансового відділу ТОВ "ЛІДЕР" включають в себе також узагальнення пропозицій відповідних підрозділів по перспективних і поточних планах; розробку спільно з відповідними підрозділами звітів, кошторисів витрат по бюджетному фінансуванню; підготовку пропозицій по розподілу затвердженої штатної чисельності і кошторисних асигнувань по структурних підрозділах, розробку і подання на затвердження ректору планів по праці і кошторисів витрат окремих підрозділів; підготовку спільно з відповідними підрозділами підприємства проектів, розрахунків по визначенню чисельності складу персоналу та допоміжного персоналу на поточний рік; розробку спільно з відповідними підрозділами підприємства різних проектів штатних розкладів всіх видів персоналу в залежності від зміни нормативних документів і подання їх на затвердження директору; підготовку щоквартальної та річної звітності з питань використання кредитів і нарахування заробітної платні; підготовку пропозицій з питань внесення змін в затвердженні кошториси і штатні розклади відповідно до діючих положень; проведення аналізу фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів та підприємства загалом по всіх видах бюджетного і позабюджетного фінансування на основі даних бухгалтерських звітів; розробку заходів і пропозицій по раціональному та ефективному використанню виділених коштів на утримання підприємства, організацію і забезпечення їх виконання; облік і систематизацію керівних документів з питань планово-фінансової діяльності підприємства, їх вивчення і впровадження.

На сьогоднішній день планово-фінансовий відділ ТОВ "ЛІДЕР" займається широким спектром надзвичайно важливих питань, пов'язаних з плануванням і фінансуванням, із створенням умов для плодотворної роботи всього колективу підприємства.

Основним завданням фінансиста як фахівця є вміння керувати економічними системами, розробляти і упроваджувати стратегічні та тактичні плани. Це вимагає не лише володіння певними економічними знаннями та інформацією, але вміння їх застосовувати, аналізувати і давати їм певну оцінку.

Розділ 2.Характеристика капіталу підприємства

.1 Власний капітал та джерела його фінансування

Капітал - це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об'єктом фінансового управління підприємством.

На підприємстві ТОВ «ЛІДЕР» власний капітал має певні основні форми:1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

. Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо.

Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

.2 Позиковий капітал, форми його залучення і порядок використання

Позиковий капітал - це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі. Ми вже не раз звертали увагу на необхідність залучення аграрними підприємствами позичкового капіталу, насамперед через сезонність виробництва. В розвиток сказаного зазначимо, що будь-яке підприємство, в тому числі й аграрне, яке орієнтується лише на використання власного капіталу, істотно звужує можливості підвищення його рентабельності, не в змозі за сприятливої кон’юнктури ринку швидко і в значних масштабах наростити обсяги виробництва.

Позиковий капітал відображається в пасиві балансу бухгалтерської звітності підприємств, зокрема в таких розділах його, як 2 «Забезпечення наступних витрат і платежів» (частково), 3 «Довгострокові зобов’язання», 4 «Поточні зобов’язання» і 5 «Доходи майбутніх періодів». Залежно від джерела позичкового капіталу підприємства формують відповідні структурні елементи авансованого капіталу. Так, довгострокові банківські кредити спрямовуються на формування основного капіталу, а короткострокові - як правило, на поповнення оборотного капіталу.

Кредити як частина позичкового капіталу надаються підприємствам за плату, тобто вони сплачують за його використання певний відсоток від їх суми. Платним для підприємства є і таке джерело формування позичкового капіталу, як випуск облігацій. Це - вигідна форма залучення капіталу, оскільки власники облігацій не мають права втручатися в господарську діяльність підприємства на відміну від акцій, які дають право участі в капіталі. Крім кредитів і випуску облігацій, підприємства можуть залучати для виробничих потреб засоби інших юридичних осіб у вигляді позик, сплачуючи за це певний відсоток. Так, підприємства можуть користуватися комерційним (товарним) кредитом при здійсненні розрахунків за куплену продукцію, надані їм послуги чи виконані для них роботи. Даний кредит може надаватися постачальниками у формі відстрочки платежу без сплати відсотків. Безоплатним для підприємства є використання і такого джерела позичкового капіталу, як кредиторська заборгованість по заробітній платі, за товари і послуги, за розрахунками з бюджетом, за страхування тощо. Ці елементи позичкового капіталу мають бути повернуті підприємством, але поки воно ними володіє до терміну їх погашення (а нерідко і за межами цього терміну), то вказаними коштами таке підприємство розпоряджається на свій розсуд.

Використання позикового капіталу надає підприємствам, крім прямих, раніше розглянутих переваг, і опосередковані переваги, як наприклад, зменшення бази оподаткування, а відтак, і скорочення платежів до бюджету (проценти за кредит відносять до валових витрат і завдяки цьому зменшується прибуток до оподаткування). Підприємство може отримати додаткову вигоду від використання позичкового капіталу в період підвищення темпів інфляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу здійснюється грошима меншої купівельної спроможності.

Таким чином, стає очевидним, що одним з принципових питань формування авансованого капіталу є визначення допустимої з економічної точки зору частки позикового капіталу відносно до частки капіталу, сформованої за рахунок власних коштів. Обґрунтована відповідь на це питання може бути дана на підставі оцінки норми прибутку на авансовий капітал, що використовує підприємство в процесі виробництва, і процентної ставки за кредит. Якщо останній показник перевищує перший, підприємству економічно вигідніше орієнтуватися на збільшення власних коштів і скорочувати позичковий капітал. Коли норма прибутку на авансований капітал вища за процентну ставку за кредит, має місце зростання прибутку на одиницю власного авансованого капіталу, тобто йому стає економічно вигідним залучати позичковий капітал.

Розділ 3. Емісія підприємством цінних паперів: види, категорії та форми випуску. Обсяги емісії цінних паперів. Умови їх обігу та погашення

ТОВ "ЛІДЕР" використовує в своїй діяльності розрахунки за допомогою чекової форми та акредитиви.

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред’явнику чека відповідну грошову суму.

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв’язку.

Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця - звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов’язок банку - виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чека.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов’язань перед кредитором. Зобов’язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов’язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській установі). Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред’явнику, коли чек видано на пред’явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов’язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність. Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком акцептовано.

Розглянемо порядок розрахунків за допомогою акредитивів. Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там за депонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

Постачальник подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов використання за депонованих коштів (власних або залучених). Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акредитива, достроково відкликати невикористані кошти. Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

Існує кілька видів акредитивів.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок «Акредитив».

Депонування коштів в установі банку постачальника можна здійснити також і за рахунок кредиту, отриманого платником у банку-емітенті. Проте для кожного конкретного акредитива можна використати тільки одне джерело платежу, тобто виставляти акредитив частково за рахунок власних коштів, а частково за рахунок кредиту не дозволяється.

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Відкриваючи гарантований акредитив, банк-емітент дає банку-виконавцю право списувати платежі на користь постачальника - отримувача коштів зі свого кореспондентського рахунка.

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідзивний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця.

Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється:

­    на заяву постачальника щодо відмови від дальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності;

­    після закінчення терміну чинності акредитива;

­    на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента.

Невикористана сума акредитива повертається банку платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися кошти.

Розділ 4. Грошові надходження

.1 Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства та фінансування його господарської діяльності

Важливим фактором розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде зрештою залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан.

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням коленого господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

4.2 Методика розрахунку виручки від реалізації продукції

У практиці господарювання можуть використовуватися два методи, за якими визначається факт здійснення процесу реалізації продукції: за касовим методом та методом нарахувань.

За касовим методом реалізованими вважаються активи з дати надходження грошових коштів на рахунки в банках або в касу у формі платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або дата оприбуткування матеріальних чи нематеріальних активів.

За методом нарахувань реалізованими вважаються активи з дати відвантаження чи передачі їх покупцю або підписання документів про виконання робіт, надання послуг.

Загалом за законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції, а для робіт і послуг - за датою фактичного зарахування грошових коштів покупців на банківські рахунки постачальника. Водночас, незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах, реальне формування прибутку суб'єктів господарювання від реалізації продукції (робіт, послуг) відбувається за фактичним надходженням грошових коштів від покупця і зарахуванням їх на банківський рахунок постачальника.

Застосування певного методу визначення реалізації служить умовою визнання дійсності операції, що безпосередньо впливає на зарахування виручки в якості доходу від виконання господарських операцій. Останнє передбачає відповідальність юридичної особи за розпорядження отриманими грошовими коштами або іншими активами з моменту визнання дійсності проведення господарської операції.

Обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) формується під впливом двох факторів:

а) кількості, асортименту та якості продукції (робіт, послуг), щопідлягає реалізації;

б) рівня відпускних цін на товари (роботи, послуги) суб'єкта господарювання та рівня цін на фактори виробництва (природні ресурси,робочу силу і капітал), які використовує підприємство.

Безпосередній вплив на виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) здійснює обсяг виробництва товарної продукції. Збільшення обсягу випуску товарної продукції і підвищення її якості за асортиментом, що відповідає попиту споживачів, сприяє росту обсягу виручки, оскільки така продукція реалізується за вищими цінами.

Важливим фактором впливу на обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) є ціна. Вищий рівень цін, за якими реалізується продукція (за всіх інших рівних умов), сприяє збільшенню виручки, і, навпаки, нижчі ціни за тих же інших рівних умов зменшують обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

.3 Розподіл та використання виручки від реалізації продукції

Величина прибутку формується під безпосереднім впливом обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у грошовому виразі та її собівартості, включаючи невиробничі операційні витрати. Загальна схема визначення фінансового результату діяльності підприємств включає такі етапи:

а) шляхом віднімання від отриманої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) сум непрямих податків, які підлягаютьперерахуванню до бюджету, та інших сум, що не визнаються доходами(суми попередньої оплати продукції, суми авансу в рахунок оплатипродукції, суми завдатку під заставу або в погашення позики за відповідною угодою тощо), визначається чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) шляхом віднімання від чистого доходу собівартості реалізованої продукції визначається валовий прибуток (збиток);

в) до валового прибутку додаються інші операційні доходи (доходи від реалізації інших оборотних активів, від операційної оренди,від списання кредиторської заборгованості тощо) та віднімаються адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші операційнівитрати (втрати від сумнівних або безнадійних боргів, втрати від знецінення запасів і псування цінностей, визнані штрафи, пені тощо) -визначається фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток);

г) до фінансового результату від операційної діяльності додаються доходи від участі в капіталі (доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки,роялті тощо, отримані від фінансових інвестицій) та інші доход.

Розділ 5.

.1 Витрати на виробництво та реалізацію продукції та джерела їх фінансування

Витрати - це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що приводять до зменшення власного капіталу підприємства (за рахунок його вилучення або розподілу власниками) (згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати")

Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох його власних джерел:

) собівартості;

) прибутку.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Собівартість слугує базою ціни товару та її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які входять до неї. Тому питання про склад витрат, які входять до собівартості, є питанням про їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування.

Витрати <#"706345.files/image002.gif">Показники

Факт 2011 рік

Факт 2012 рік

Зростання \ спад до базисного значення

1

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

5333,0

18928,0

3,5 рази

2

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

4444,3

15774,0

3,5 рази

3

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

4384,0

15554,0

3,5 рази

4

Валовий прибуток

60,3

220,0

у 3,6 разів

5

Результат від реалізації продукції

42,9

115,5

2,7 рази

6

Інші операційні доходи

620,0

840,0

1,4 рази

7

Адміністративні витрати

462,9

695,5

1,5 рази

8

Витрати на збут

17,4

104,5

2,7 рази

9

Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток

42,9

116,4

2,7 рази

10.

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток

42,9

116,4

2,7 рази

11.

Чистий прибуток

30,0

81,4

у 2,7 разів

Дані таблиці 5.1 показують, що в звітному періоді підприємство досягло високих результатів. Валовий прибуток зріс у 3,6 рази. Позитивним фактором росту загального прибутку є збільшення прибутку від реалізації продукції за рахунок росту обсягу реалізації.Взагалі структура витрат погіршилась, тому керівництву ТОВ "ЛІДЕР" необхідно вжити заходів, щодо обмеження сум затрат по таким статтям як:

адміністративні витрати;

витрати на збут;

фінансові витрати;

інші операційні витрати.

Розділ 6.

.1 Прибутки (збитки) підприємства

Прибуток - частина додаткової вартості, виробленої, реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість реалізується і набуде грошової форми.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності.

Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначається доля доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом.

Різне значення прибутку посилюється з переходом держави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати напрями використання прибутку після сплати обов'язкових платежів та відрахувань. Прибуток є джерелом забезпечення як внутрішньогосподарських потреб підприємств, так і джерелом формування бюджетних ресурсів держави. Тому успішна, прибуткова діяльність підприємств основа економічного розвитку держави.

Рис 1.2 Структура прибутку (збитку) за останні 5 років ТОВ «ЛІДЕР»

Рис 1.3 Динаміка прибутку (збитку) за останні 5 років ТОВ «ЛІДЕР»

6.3 Рентабельність підприємства та розрахунок її показників

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку..

Для розрахунків рентабельності виробничої діяльності (окупність затрат) і рентабельності продажу використані показники, які відображені в таблиці.

Таблиця 6.1 - Рентабельність виробничої діяльності та продажу ТОВ "ЛІДЕР"

Розраховуються ці показники на основі валового прибутку, прибутку від реалізації і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) визначається:

На основі валового прибутку

,

Пб - валовий прибуток,

И - Собівартість реалізованої продукції

рік %

         %.

На основі загального прибутку

,

Пзаг - прибуток загальний до оподаткування

рік %

         %

На основі чистого прибутку

,

де

ЧП - чистий прибуток

рік %

рік %.

Рентабельність продажу розраховується діленням прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг, або чистого прибутку на суму чистого доходу.

,

де  - валовий прибуток

рік %

рік %.

,

ЧП - чистий прибуток.

рік %

рік %.

Дані по розрахунку рентабельності відображені в таблиці.

Таблиця 6.2 - Рентабельність діяльності ТОВ "ЛІДЕР"

Висновок: зростання рентабельності продажу на основі валового прибутку є наслідком росту цін при постійних затратах на виробництво реалізованої продукції або зниження затрат на виробництво при постійних цінах. Значить є попит на реалізовану продукцію. Зменшення рентабельності на основі чистого прибутку свідчить про зниження цін при постійних затратах на виробництво або про ріст затрат на виробництво при постійних цінах, тобто зниження попиту на продукцію підприємства.

6.4 Методи планування прибутку підприємства

Основними методами планування прибутку є метод прямого рахунку, аналітичний метод і метод поєднання розрахунків. Метод прямого рахунку найбільш розповсюджений на підприємствах у сучасних умовах господарювання. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Суть його в тому, що прибуток розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (у відповідних цінах, за мінусом ПДВ і акцизів) і повною її собівартістю.

Ме́тоди планува́ння прибу́тку - способи розрахунків та планування прубутку <#"706345.files/image021.gif">

де О - термін обертання оборотних коштів (днів);

С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн);

Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

Р - обсяг реалізованої продукції (грн).

Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів.

Розділ 9.

.1 Безготівкові та готівкові операції підприємства

На підприємстві ТОВ «Лідер» розрахунки ведуться, як у готівкової, так і безготівкової формі. Безготівковим грошовим розрахункам, зазвичай, надають перевагу. Це пояснюється тим, що за вико-ристання безготівкових розрахунків досягають значної еконо-мії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. Між готівковими і безготівковими розрахунками існує тісний взаємозв’язок.

Готівкову форму розрахунку застосовують:

для розрахунків із працівниками (виплата заробітної плати, грошових компенсацій, премій, дивідендів, пенсій тощо);

забезпечення нагальних господарських потреб (на при-дбання канцелярських товарів, оплату витрат на відря-дження тощо);

- розрахунки між підприємствами - діловими партнерами (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо, але не більше ніж 10 000 грн на день), за умови відсутності в них податкової заборгованості.

Розрахунки в готівковій формі ТОВ «Лідер» проводить з оформленням таких документів:

- податкова накладна;

- прибуткові і видатковий касові ордери;

- касовий або товарний чек;

квитанції;

- договір купівлі-продажу;

- актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг).

Касові операції підприємства пов’язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані саме там зберігати свої кошти. Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека, що є розпорядженням банкові видати вповно-важеній особі зазначену в чекові суму готівки. Порядок ведення касових операцій в Україні затверджено постановою НБУ «Про затвердження Змін до Положення ведення касових операцій у національній валюті України» від 10.08.2005 р. № 277.

9.2 Розрахунки та безготівкова дисципліна

Безготівкові розрахунки на ВАТ « ЛІДЕР» з підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків. Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам - власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро -, так із макроекономічної точок зору. Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів - основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Розділ 10. Аналіз використання банківських кредитів на підприємстві ТОВ «ЛІДЕР»

Діяльність ТОВ "ЛІДЕР" в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на ТОВ "ЛІДЕР" с. Цекинівка нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення .

Для розвитку кредитних відносин у ТОВ "ЛІДЕР" необхідні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник, мають бути юридичне самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства. За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів. У процесі кредитування ТОВ "ЛІДЕР" с. Цекинівка насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємства проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Взагалі особливості індивідуального обороту коштів ТОВ "ЛІДЕР" зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами. До об'єктивних факторів належать:

1 галузева належність підприємства;

2 характер виробничого процесу;

3 сезонність виробництва.

До суб 'єктивних факторів належать:

4 рівень організації виробництва;

5 рівень організації збуту й постачання;

6 інші фактори.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти у ТОВ "ЛІДЕР" є:

-   виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

-  незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

7 готова продукція і товари;

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантажень продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо. У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації .

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань. Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

9 за кредиторами;

10за формами та видами;

11за метою використання;

12за терміном надання;

13за забезпеченням;

14за порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

-   банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський,лізинговий кредити);

- підприємства (комерційний кредит);

- держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

-   міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

До видів кредитів належать:

15банківський;

16комерційний;

17державний;

18лізинговий.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит - це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі.

Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах. В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів .

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

·   оборотних коштів;

·   основних засобів.

ТОВ "ЛІДЕР" має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих' підприємств. За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити. Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року. Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні, витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

1 забезпечені;

2 бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручительство, поліс страхової компанії). В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість. Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку, ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств зростатиме. Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів). У вітчизняній практиці бланкові кредити практично не використовуються.

Розділ 11.

.1 Інвестиційна діяльність підприємства

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність для одержання прибутку.

Підприємство ТОВ « ЛІДЕР» інвестує свої кошти у розширення свого підприємства, шляхом будівництва нових цехів по виготовленню меблів, а також виконує технічне переозброєння на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим.

Під капітальними вкладеннями розуміють сукупність одноразових витрат, що спрямовуються на просте і розширене і відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

До складу капіталовкладень включають витрати на будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння і підтримку потужностей діючих підприємств, а також на придбання обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів основних засобів виробничого і невиробничого призначення.

Розширення діючих підприємств передбачає будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення існуючих окремих виробничих цехів та об'єктів основних фондів на території діючих підприємств та прилеглих до них майданчиках. Розширенням є також будівництво філій та виробництв, які після введення в експлуатацію не будуть знаходитись на самостійному балансі.

Під реконструкцією діючих підприємств розуміють перебудову існуючих цехів та об'єктів основних фондів, пов'язану з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науки та техніки.

Технічне переозброєння діючих підприємств - це комплекс заходів з підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим.

.2 Джерела та методи інвестування, що використовуються на підприємстві

Джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, залучені та позикові.

Власні інвестиційні джерела підприємства є основними. До них належать:

прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів;

амортизаційні відрахування;

раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді;

реінвестований прибуток шляхом продажу частини основних фондів;

страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна;

частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції;

гранти.

Залежно від форми залучення інвестиційного капіталу існують такі методи фінансування інвестиційних проектів, як самофінансування; акціонування; кредитне фінансування; бюджетне фінансування; фінансування за рахунок безоплатних та благодійних внесків і пожертвувань; змішане фінансування

При самофінансуванні суб'єкт господарювання має право самостійно вирішувати, як розпорядитися чистим прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Крім того, він несе реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. Свої втрати та збитки підприємство покриває за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.

Наступний метод фінансування інвестиційної діяльності - акціонування. Це метод, який використовується для фінансування великих інвестиційних проектів зі значними строками окупності витрат. При акціонуванні капітал залучається шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб, або через випуск варантів.

Інвестиційне кредитування як форма фінансування інвестиційних проектів застосовується при реалізації інвестиційних проектів з високою нормою прибутковості (яка перевищує ставку позичкового відсотку) та незначними строками окупності витрат.Необхідність інвестиційного кредиту об'єктивно випливає із наявності товарно-грошових відносин, обслуговування кредитними ресурсами кругообігу основних виробничих фондів що формуванню товарно-матеріальних запасів підприємств, що обумовлено недостатнім розміром наявних коштів потребам розширеного відтворення капіталу. У цьому випадку виникають кредитні відносини довготривалого характеру, що дає можливість позичальнику отримати гроші раніше, ніж можна їх вилучити з обігу після реалізації товару.

Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів мас державні інвестиції в основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд із бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування, як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Cубсидування - це неповернене фінансування. тобто надання грошових коштів та інших постійних та поточних активів на засадах неповернення.

До субсидій у вузькому значенні належать трансферти підприємствам з боку держави (у грошовій формі або у вигляді послуг, що мають грошову оцінку) на фінансування поточних витрат. До субсидій у широкому значенні належать всі форми втручання держави в економічну діяльність, унаслідок яких змінюються ціни на товари або фактор виробництва.

Розрізняють такі види субсидування, як: дотації, фанти, субвенції, спонсорська або донорська допомога.

Змішане фінансування - базується на комбінаціях різних методів фінансування інвестиційних проектів, і тому може бути використаним для фінансування будь-яких інвестиційних проектів.

На підприємстві ТОВ «ЛІДЕР» використовується такий метод фінансування інвестиційної діяльності , як змішане фінансування. Користь цього методу полягає у вільному виборі методу інвестування з огляду на реальний стан справ підприємства.

.3 Лізингові операції та організація їх використання

Лізинг - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає, відповідно до договору фінансового лізингу (оренди), передання орендарю майна, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг вважається фінансовим, якщо об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 % його первісної вартості, за нормами амортизації, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або у момент його закінчення за ціною, визначеною у такому договорі.

Об'єктами рухомого майна лізингу є: транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, гелікоптери, морські суди); будівельна техніка; верстати; обчислювальна техніка; інше виробниче обладнання, механізми та пристрої.

Об'єктами лізингу нерухомого майна є будівлі та споруди виробничого призначення.

Суб'єктами (учасниками) фінансового лізингу є:

)власник майна, що надає об'єкт лізингу в користування на умовах лізингової угоди (лізингодавець).

) користувач майна - лізингоодержувач, яким може бути будь-яка юридична особа незалежно від форм власності: державне, приватне чи колективне.

) продавець майна лізингодавцю (постачальник) - виробник обладнання, що передасться в лізинг, або підприємство торгівлі.

Використовуючи механізм фінансового лізингу, підприємства мають можливість заощадити значні оборотні кошти, необхідні для закупівлі основних засобів.

.4 Фінансові аспекти бізнес планування

Втілення в життя кожної підприємницької ідеї, розробка нового проекту діяльності, адаптація до змін ринкового середовища вимагає застосування особливої форми планування - бізнес-плану. Це специфічний плановий документ, що містить опис усіх основних аспектів майбутнього комерційного проекту. Він дає можливість здійснити техніко-економічне обґрунтування конкурентоспроможності й ефективності діяльності підприємства при реалізації задумів підприємця. Бізнес-план сприяє зацікавленості осіб поза підприємством - банкірів, інвесторів, фінансових посередників.

Бізнес-план має містити аналіз проблем, з якими фірма може зіткнутися в майбутньому. Кожна з наведених проблем повинна мати запропоновані способи їх розв'язання. Складання бізнес-плану сприяє вивченню підприємцями місткості й перспектив розвитку майбутнього ринку збуту. Крім того, з'являється можливість перевірити конкурентоспроможність запропонованої продукції. Це досягається на основі оцінки витрат на виготовлення й реалізацію продукції, зіставлення їх з можливими цінами на ринках збуту. Визначення потенційної прибутковості підприємницької діяльності в поєднанні з виявленням очікуваних проблем від початку справи робить планування максимально реальним. Розробка системи оціночних показників ефективності власної діяльності дозволить звести до мінімуму ризик, пов'язаний з проведенням даного комерційного проекту.

Розділ 12.

.1 Аналіз фінансової діяльності підприємства

Фінансові коефіцієнти обчислюються на основі балансу підприємства.

При аналізі динаміки фінансових коефіцієнтів, відносних показників, рентабельності і ділової активності з’ясовуються взаємо впливанням двох типів показників між собою, що відображають тісну взаємозалежність фінансового становища і фінансових результатів діяльності підприємства, досліджуються можливості зміцнення стійкості і підвищення ефективної діяльності.

Використовуємо дані актива і пасиву балансу(Додаток 1).

Таблиця 12.1 - Аналіз фінансової діяльності ТОВ «ЛІДЕР»

Як бачимо з таблиці 12,1 чистий дохід (виручка) від реалізації продукції у 2012 році збільшився на 11329,7 тис. грн. порівняно з 2011 роком; середній за рік підсумок балансу збільшився у 2012 році на 5071,7 тис. грн порівняно з 2011 роком; середня за період величина ОЗ і інших необоротних активів збільшилася у 2012 році на 2631 тис. грн порівняно з 2011 роком; середня за період величина джерел власних коштів по балансу у 2012 році збільшилася на 2065,9 тис. грн порівняно з 2011 роком. З цього ми бачимо, що за звітній рік підприємство ТОВ "ЛІДЕР" досягло помітних позитивних результатів фінансової діяльності.

.2 Аналіз активу та пасиву балансу підприємства

Баланс підприємства можна вважати в цілому позитивним, якщо коефіцієнт платоспроможності більше 2,0; забезпеченість власними оборотними засобами більше 0,1; наявний приріст власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться в рівновазі з кредиторською; в балансі немає “негативних” статей; запаси та затрати не перевищують величини джерел їх покриття за рахунок власних оборотних засобів та позик.

Отже, ТОВ «ЛІДЕР» має позитивний баланс, тому що:

)        валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком;

)        темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;

)        власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи його росту вищі, ніж темпи росту позикового капіталу;

)        темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості є приблизно однаковими ;

)        частка власних засобів в оборотних активах більше 10 %.

.3 Аналіз структури майна та джерел його фінансування

В активі балансу відображається інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу статті капіталу розміщені залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення їх на готівку). За цією ознакою розрізняють:

іммобілізовані активи (статті розділу І активу балансу) -основний капітал;

мобільні активи (статті розділів ІІ та ІІІ активу балансу) - оборотний капітал, який може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) або у сфері обігу (готова продукція, засоби в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти).

Найбільш загально структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (коефіцієнт мобільності).

Для науково обґрунтованого планування відтворення основних фондів необхідні дані про їх стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних фондів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних фондів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства. Так, на підставі даних табл. 12.2 можна розрахувати і коефіцієнт зносу, і коефіцієнт придатності ТОВ "ЛІДЕР".

Коефіцієнт зносу (К_зн):

К_зн=З/ОФ_п=700/1951=0,36

де 3 - сума зносу основних фондів; ОФ_П - первісна вартість основних фондів на початок періоду. Коефіцієнт придатності (К_прид):

К_прид=ОФ_з/ОФ_п=(1951-700)/1951=0,64

де ОФ₃ - залишкова вартість основних фондів;

ОФ_П - початкова вартість основних фондів.

Таблиця 12.2 - Аналіз зносу основних фондів ТОВ "Лідер"

Якщо первісна вартість основних засобів зросла на 130 тис. грн., то знос їх за час експлуатації збільшився на 62 тис. грн. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 0,74%, що свідчить про погіршання їх технічного стану.

12.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ "ЛІДЕР"

Таблиця 12.3 Аналіз показників фінансової стійкості підприємства

Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників:

. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

. Коефіцієнт фінансової стійкості - Кф.с - що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

. Коефіцієнт ефективності використання активів - Кеа - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

. Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) - Кевк - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.

. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів - Кн/об - характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.Із таблиці видно, що більшість показників фінансової стійкості підприємства мають фактичні значення вищі за нормативні. Це характеризує підприємство як фінансово стійке.

Коефіцієнт автономії протягом року зріс з 0,8 до 0,9. Значення коефіцієнту свідчить, що на кінець року в кожних ста гривнях вкладених активів підприємства 90 грн. складають власні кошти (власний капітал).Коефіцієнт фінансової стійкості також дещо знизився протягом року (з 4 до 3,58). Однак в обох аналізованих періодах він мав значення, вищі за оптимальне. Значення цього коефіцієнту на кінець року свідчить про те, що на кожну гривню залучених коштів припадає 3,58 грн. власних коштів.Негативним в роботі аналізованого підприємства є зниження коефіцієнту ефективності використання активів з 27,6 до 0,4, коефіцієнту ефективності використання власного капіталу з 8,7 до 2,6. Та коефіцієнт відношення необоротних і оборотних активів виріс - з 0,5 до 0,6.Отже, у підприємства наявні реальні можливості підвищення фінансової стійкості та стабільності.

12.5 Оцінка ліквідності балансу

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Таблиця 12.3 Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємств

Згідно таблиці 12.3 ми бачимо, що у ТОВ «ЛІДЕР» на початок року потреба в коштах була меншою, ніж на кінець року. Реальні надходження зменшились, але підприємство у двох перших показниках показує більший показник, ніж >1. Це свідчить про нормальний рівень ліквідності

.6 Аналіз грошових потоків підпрємства ТОВ «ЛІДЕР»

При аналізі грошових потоків попереднього періоду виділяють таку

посслідовність проведення аналітичних досліджень.

На першому етапі дають оцінку динаміки позитивного грошового потоку за джерелами його утворення. Потрібно зіставити темпи приросту позитивного грошового потоку з темпами приросту активів підприємства, збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції. Особливу увагу треба приділити дослідженню співвідношень залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел та оцінки ступеня залежності (від зовнішніх джерел фінансування). На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку за напрямами витрат коштів. На цьому етапі аналізу визначається наскільки змінилися за рахунок витрат коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст ного ринкової вартості та за якими напрямами використовувалися кошти, залучені із зовнішніх джерел. Варто виявити стан погашення кредитних зобов'язань.

На третьому етапі аналізу досліджується збалансованість позитивного та негативного грошових потоків у загальному обсязі, вивчається динаміка показника чистого грошового потоку. У процесі аналізу визначається роль грошового потоку. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку, виявляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.

Особливе місце на цьому етапі аналізу приділяють «якості чистого грошового потоку» - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням питомої ваги чистого прибутку, отриманого за рахунок зростання випуску продукції і зниження його собівартості, низька - за рахунок збільшення частки чистого прибутку, пов'язаного зі зростанням цій на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій тощо.

На четвертому етапі аналізу досліджують синхронність формування позитивного та негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду, розглядають динаміку залишків грошових активів підприємства. Цим досягається рівень синхронності і забезпечується його абсолютна платоспроможність. Досліджуючи синхронності формування різних видів грошових потоків, розраховують динаміку коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів аналізованого періоду. Цей показник розраховують за такою формулою:

КЛгп = (ВПГП-(ГАк-ГАп))/ВНГП

де КЛгп - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в аналізованому періоді; ВПГП - сума валового позитивного грошового потоку (надходження коштів), тис. гри.;

ГАК - сума залишку грошових активів підприємства на кінець аналізованого періоду, тис. гри.;

ГАп - сума залишку грошових активів підприємства на початок аналізованого періоду, тис. гри.;

ВНГП - сума валового негативного грошового потоку (витрати коштів), тис. грн.

На п'ятому етапі аналізу визначають ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки є коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства (КЕгі), який обчислюють за формулою:

КЕ гп = ЧГП/ВНГП

.7 Розрахунок та оцінка показників ділової активності підприємства ТОВ «ЛІДЕР»

Для розрахунку коефіцієнтів ділової активності використані такі показники.

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу відображає швидкість обігу усього капіталу товариства.

,

де N_p - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,

В_ср - середній за рік підсумок балансу

рік

рік

де F_cp - середня за період величина основних коштів і інших необоротних активів по балансу.

рік

рік

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

де  - середня за період величина джерел власних коштів підприємства по балансу.

рік

рік .

Дані розрахунку коефіцієнтів ділової активності відображено в таблиці 4.2.

Таблиця 12.3 - Аналіз ділової активності підприємства ТОВ "ЛІДЕР"

Висновок: з даної таблиці видно:

В 2012 році, в порівнянні з 2011 роком:

К_1А - відображає швидкість обороту капіталу підприємства. В даному випадку збільшення коефіцієнту на 0,58 означає ріст цін на реалізовану продукцію;

К_2А - характеризує ефективність використання основних засобів і інших позаобігових коштів, які вимірюються величиною продажу, що приходиться на одиницю вартості коштів, він збільшився на 1,3;

К_3А - показує швидкість обороту власного капіталу. В даному випадку на підприємстві в 2011 році в порівнянні з 2012 роком збільшення обороту власного капіталу на 0,91 пояснюється рухомістю власних капіталів.

Отже, зміни обсягу основних фондів ТОВ "ЛІДЕР" обумовлюються їх надходженням і їх вибуттям.

Розділ 13. Фінансові аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства

При проведенні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема при експорті-імпорті товарів (робіт, послуг), суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в якості розрахунків використовують валютні цінності.

Експортна операція знімається уповноваженим банком з контролю після зарахування виручки по такій операції (або її частини - у випадку здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок резидента.Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника імпортованих товарів, а в разі застосування акредитивної форми розрахунків - з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента. З контролю імпортна операція резидента знімається банком після пред'явлення ним акта або іншого документа, який свідчить про поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка раніше була оплачена резидентом. У разі отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних систем і міжнародних платіжних систем для підтвердження факту їх отримання використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення розрахунків.

ТОВ «ЛІДЕР» планує у середині 2014 року підписати контракт з закордонною фірмою про поставку своєї продукції . У данний час ведуться переговори по укладанню контракту , а також проводяться дії по реалізації виконання поставок продукції.

Розділ 14.

.1 Для підприємств, які є в стадії банкрутства - визначення порядку проведення фінансової санації підприємств

Санація - система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення або поновлення платоспроможності, прибутковості і конкурентно-здатності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності, платоспроможності, зменшення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санації.

Етапи проведення санаційного аудиту:

. Збір і систематизація інформації про підприємство.

. Розрахунок та аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку (оцінка стану фінансової кризи):

. Аналіз причин і симптомів фінансової кризи та виявлення слабких сторін діяльності.

. Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію підприємства.

Складання програми і плану санації, виявлення найбільш ефективних механізмів її здійснення.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність, а саме - наявність у підприємства фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей для проведення фінансової санації. Слід пам'ятати, що санаційну спроможність можна визначити за трьома основними показниками, такими як:

- поточна платоспроможність;

коефіцієнт забезпечення власними засобами;

коефіцієнт покриття.

Розробка плану санації підприємства

Розробка тану санації може здійснюватися фінансовими і контролюю ними службами підприємства, представниками потенційного санатора, не залежними аудиторськими і консалтинговими фірмами.

План санації включає:

Вступ.

У вступі дається характеристика підприємства: зведення про правову форму організації бізнесу, формі власності, організаційній структурі, сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток підприємства.

1 розділ. Перший розділ включає підрозділи:

оцінка зовнішніх умов (політична, економічна, демографічна ситуація, що дозволяє оцінити можливість адаптації стратегії розвитку підприємства до зовнішнього середовища);

аналіз майнового та фінансово-господарського стану;

аналіз причин фінансової кризи і слабких місць (систематизація й оцінка причин кризи і його впливу на діяльність підприємства на основі виявлення слабких місць);

наявний потенціал (визначаються сильні сторони діяльності підприємства, можливі шанси і наявний потенціал у всіх сферах).

розділ. Розділ містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробку стратегії санації.

розділ. Складові частини:

план маркетингу й оцінка ринку збуту продукції (визначаються фактори, що впливають на збут і місткість ринку, мотивація споживачів, галузеві ризики, кількісно оцінюється частка ринку);

план виробництва і капіталовкладень (містить дані про використання устаткування, його знос, витрати на придбання нового обладнання, ремонт і реконструкцію, можливості оренди і лізингу);

організаційний план (відображає організаційну структуру підприємства, можливість його реструктуризації, аналіз складу і якість менеджменту);

фінансовий план (включає прогноз обсягів випуску і реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів; форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності і повернення фінансових ресурсів).

розділ. У розділі розраховується ефективність санації, організаційні заходи- щодо її проведення і контроль за ходом реалізації.

.3 Аналіз ймовірності банкрутства.

Головна мета санаційного аудиту - оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності і наявного плану фінансового оздоровлення.

Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правильності в санаційній концепції причин і факторів кризи. На цьому етапі визначають вид і фазу фінансової кризи, систематизуються сильні і слабкі сторони діяльності підприємства.

У практиці санаційного аудиту часто використовують SWOFT-analysis: аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, шансів (Opportunite) і ризиків {Threat) (в економічній літературі зустрічається назва СВОТ-аналіз).

Цей вид аналізу може використовуватися для всього підприємства, по окремих підрозділах і в розрізі окремих видів продукції.

У результаті розробляються рекомендації з ефективного використання наявного потенціалу, по усуненню слабких позицій, по нейтралізації ризиків і використанню додаткових шансів.

Оскільки ТОВ «ЛІДЕР» перебуває у задовільному стані, то банкрутство йому не загрожує.

Висновки та рекомендації

Важливу роль ТОВ "ЛІДЕР" надає організації продажу товарів та засобам стимулювання збуту. Методи стимулювання включають діяльність фірми по розповсюдженню відомостей про переваги свого товару і переконанню цільових споживачів купляти його. Найважливішим засобом для реалізації цих задач є реклама.

По оптовому продажу товарів на ТОВ "ЛІДЕР" проходить виконання наступних операцій:

- встановлення господарських зв’язків з покупцями товарів;

- організація і технологія оптового продажу товарів;

- надання послуг роздрібній торгівлі;

- організація обліку і виконання договорів з покупцями;

- рекламно-інформаційна діяльність.

Щодо організації і стимулювання збуту на ТОВ "ЛІДЕР"" можна зробити висновок, що користуючись такими засобами стимулювання, як реклама на радіо і місцевому телебаченні підприємство досягло високого ефекту, також на мою думку потрібно сконцентрувати свою увагу на більш продуктивних джерелах реклами, а саме реклами в пресі та друку рекламних звернень, буклетів та прайс-листів, які необхідно частіше розповсюджувати в регіоні.

Аналітичні дослідження ТОВ "ЛІДЕР" привели до наступних результатів:

Комерційні угоди з покупцями уклалися досить ефективно, так як прибуток у 2012 році зріс порівняно з 2011 роком.

Стосовно формування товарних ресурсів згідно товарного асортименту ми можемо сказати, що найбільшим попитом користуються вино-горілчані вироби, кондитерські, тютюнові вироби та консервовані продукти, по цим групам товарів і рівень реалізації досить великий.

Щодо ефективності організації товароруху можна сказати, що ефективність комерційних угод бажає більших результатів, ефективність рекламної діяльності досить висока, але ще потребує ретельного перегляду витрат на рекламу і часткового їх зменшення для досягнення більш високих результатів в майбутньому періоді.

Для покращення діяльності підприємства в майбутньому на ТОВ "ЛІДЕР" на основі данних діяльності створено стратегічний план на 2013 рік , де визначено розмір запланованого товарообороту і валового доходу. В наступному році планується збільшити товарооборот на 20%, а валовий дохід на 18,6%, що дасть змогу досягти збільшення розміру прибутку. Для цього необхідно спрямувати маркетингову діяльність підприємства в таких основних напрямках як розширення цільового ринку, покращення позицій товару, збільшення асортименту, вдосконалення ціноутворення, розширення каналів розподілу, підвищення рівня обслуговування споживачів, а також належним чином організувати рекламну діяльність підприємства на майбутнє.

Таким чином при вдосконаленні маркетингової діяльності на підприємстві планується досягти вищого рівня ефективності показників комерційної діяльності, а отже і покращення його фінансового стану.

Використана література

1. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.- 119-120с.

. Вихруща В.П., Харіва П.С. Економіка підприємств: Підручник.-Тернопіль, 1999. - 98-105с.

. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник.- К.: ВД "Професіонал", 2004.- 110-120 с.

. Мельник Л.Г, Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. - Суми: ВТД "Універсальна книга", 2002.- 84-86с.

5. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.- К.: Скарби, 2002.-336 с.

6. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів:"Новий Світ-2000", 2004.- 248-267с.

7. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.: КНЕУ,1998,-304-347с.

8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ,2001.- 240-245с.

9. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.- К.: "Каравела", 2003.- 101-104 с.

10. Хлопчан М.І., Харів П.С.,.Бойчик І.М, Лотиш О.Я. Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник.- Тернопіль, 1996.- 162-168с.

1. Устав підприємства.

Додатки

БАЛАНС

За 2012 рік

Форма № 1

Місцезнаходження (адреса) м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса 23б

Головний бухгалтер

Керівник

Додаток 2

ЗВІТ ПРО РУХ ФІНАНСОВИХ КАПІТАЛІВ

За 2012 рік

Місцезнаходження (адреса) м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса 23б

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

ІI. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)за 2012_ р.Форма № 3

Керівник

Головний бухгалтер