Державне пенсійне забезпечення

Вид работы:

Курсовая работа (т)
Предмет:

Финансы, деньги, кредит
Язык:

Украинский
,
Формат файла:
MS Word

133,49 Кб
Опубликовано:

2014-02-07

Скачать курсовую работу Читать текст online Заказать курсовую
*Помощь в написании! Посмотреть все курсовые работы

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.

Державне пенсійне забезпечення

1. Теоретичні засади державного пенсійного забезпечення

1.1 Сутність державного пенсійного забезпечення

Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності та у старості гарантує Конституція України. Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, з інвалідності, на випадок втрати годувальника та в інших випадках передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року. Формування пенсійної системи України розпочалось почалася з 1991 року, яка до сьогоднішнього дня пройшла складний шлях розвитку[1].

Після прийняття в листопаді 1991 року Закону України «Про пенсійне забезпечення» сформувалася законодавча база функціонування Пенсійного фонду. Був установлений певний тариф відрахувань на соціальне страхування, але з 1993 р. докорінно змінений механізм фінансування виплати пенсій. Страхові внески стали акумулювати на рахунках районних і міських відділень Фонду і безпосередньо на цьому рівні направляти на пенсійні виплати, було створено Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» для проведення розрахункових операцій, зв'язаних з виплатою пенсій, грошової допомоги і поштових переказів. З часом була закріплена обов'язкова реєстрація платників страхових внесків в органах Пенсійного фонду, почалася комп'ютеризація органів Фонду[5].

Але затяжна економічна криза негативно впливала на фінансову базу пенсійної системи: поширилися неплатежі в Пенсійний фонд, соціальні виплати за рахунок бюджетних коштів стали тягарем. І, як наслідок, з 1996 р. упроваджена сплата страхових внесків одночасно з виплатою зарплати.

У 1997 р. прийнятий Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». У 1998 р. указом Президента України затверджені основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні, почата робота над створенням унікальної системи персоніфікованого обліку відомостей у відношенні застрахованих осіб. У 2001 р. затверджене нове Положення про Пенсійний фонд України і з 2002 р. по всій території України призначення пенсій і оформлення документів для їхньої виплати здійснюють органи Пенсійного фонду[34].

З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» в 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам), накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення[3].

Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Обов'язкові відрахування до Пенсійного фонду робляться зазвичай бухгалтерією працівника при нарахуванні йому заробітної зарплатні. До Пенсійного фонду спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, а потім йде розподіл серед пенсіонерів - при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного громадянина. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій.

Основним недолік такого страхування є те, що в умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів. Сумарних відрахувань стає недостатньо для збереження рівня пенсій, їх розмір знижується за рахунок «запізнілої» індексації і коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до розміру заробітної плати) - знижується. Також присутній ризик, коли призначення і/або збільшення пенсій здійснюється без визначення джерел їх довгострокового фінансування [10; 11].

Другим рівнем пенсійного забезпечення в Україні є загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, яке полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Внески мають персоніфікований характер і враховуються на індивідуальних пенсійних рахунках.

Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Все це повинне сприяти загальному економічному зростанню країни.

Керування пенсійними коштами здійснюють спеціальні компанії по управлінню активами (зараз вони вже керують активами недержавних пенсійних фондів), обрані на конкурсній основі. Ці компанії діють із дотриманням законодавчо встановлених обмежень щодо напрямків інвестування для забезпечення захисту інтересів громадян і стабільного збільшення їх коштів. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснює Зберігач - банківська установа, яка контролює використання цих коштів.

Кошти, які враховуються на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, є їхньою власністю. Люди зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку або, в окремих випадках (наприклад, у випадку інвалідності), раніше цього терміну.

Виплати з Накопичувального пенсійного фонду України будуть здійснюватися додатково до солідарної пенсії довічно або одноразово. Другий рівень пенсійної системи впроваджується в Україні з 2012 року, після створення системи державного нагляду та регулювання, а також необхідної інфраструктури.

Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

Наразі впровадження другого рівня пенсійної системи влада планувала з року, коли буде досягнуто бездефіцитність Пенсійного фонду. Загальний дефіцит пенсійного фонду за 2011 рік становить 30,1 млрд. грн.

Головним недолік такого забезпечення є те, що економіка носить циклічний характер. В умовах кризи накопичення можуть знецінюватися за рахунок переоцінки ринкової вартості цінних паперів. Учасники накопичувальної пенсійної системи беззахисні перед «ринковим ризиком» і інфляцією.

Система недержавного пенсійного забезпечення створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

§ недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

§ страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

§ банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Недержавний пенсійний фонд - це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ - це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники - це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї). Види пенсійних виплат:

§ пенсія на визначений строк - виплачується у вигляді щомісячних або інших періодичних платежів по досягненні пенсійного віку. Учасник НПФ сам визначає пенсійний вік (у межах 45-65 р. для жінок, 50-70 р. для чоловіків) та строк виплат (10 або більше років).

§ одноразова виплата - усі накопичені кошти виплачуються одноразово на вимогу учасника фонду у таких випадках: медично підтвердженого критичного стану здоров'я чи настання інвалідності учасника фонду; якщо сума пенсійних накопичень учасника менше розміру, достатнього для мінімальних виплат протягом 10 років; виїзду учасника на постійне проживання за межі України; смерті учасника (отримують спадкоємці учасника).

§ довічна пенсія - виплачується у вигляді періодичних платежів страховими організаціями, з якими учасник може укласти договір страхування довічної пенсії за рахунок коштів, перерахованих страховій організації з НПФ.

Держава здійснює постійний нагляд за діяльністю НПФ та суб’єктів системи: діяльність НПФ, адміністраторів та страхових організацій контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність КУА та зберігачів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяльність зберігачів - Національний банк України[24].

Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), та при бажанні переводити свої кошти до іншого НПФ.

Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески - сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу[19].

Три рівні пенсійного забезпечення створена для того, щоб гарантувати мiнiмальний рівень пенсійного забезпечення всім працівникам, щоб встановити чiткi права власності через обов’язкові накопичувальні рахунки та щоб створити умови для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах у мiру зростання заробітної плати.

1.2 Система державного пенсійного забезпечення

Надійність пенсійної системи є запорукою соціальної та економічної стабільності суспільства. Вона повинна гарантувати соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.

Пенсійна система України - сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії.

Сучасна пенсійна система є трирівневою, головними складовими якої є солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення. Вони становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий і третій рівні системи пенсійного забезпечення, загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення та система недержавного пенсійного забезпечення відповідно, становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Рис. 1.1. Склад пенсійної системи України

Головними органами, які представляють в Україні систему загальнообов’язкового державного соціального страхування є Пенсійний фонд, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Фонди створювались і діють як незалежні, самоврядні організації і функціонують відокремленого один від одного. Така відокремленість певним чином перешкоджає формуванню та реалізації цілісної політики, адже кожний фонд намагається відстояти власні інтереси як щодо встановлення розміру внесків, так і щодо кола платників та соціальних послуг.

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово - банківська установа з 1992 р[6].

У своїй діяльності ПФУ керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд.

Відповідно до чинного законодавства на Пенсійний фонд України покладено такі завдання:

v участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

v забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

v ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України[15].

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України; планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету ПФУ та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про його виконання; здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України; здійснює перерозподіл цих коштів між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів; організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України; прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат; розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування[7].

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, відповідними органами інших держав. Відповідно до цього виконує ряд таких функцій:

· разом з Державною податковою інспекцією здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до ПФУ;

· розробляє разом з Фондом соціального страхування України пропозиції про запровадження тарифних внесків на соціальне страхування і вносить їх до Кабінету Міністрів України;

· здійснює фінансування витрат, пов’язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством;

· визначає порядок використання і забезпечує контроль за правильним витрачанням коштів Фонду;

· разом з Міністерством праці та Міністерством фінансів України приймає рішення про розміри відрахувань з підприємств і організацій на виплату пільгових пенсій залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт і стану інших умов праці;

· бере участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту;

· здійснює господарську (комерційну) діяльність;

· бере участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення;

· інформує громадськість про свою діяльність;

· співпрацює з міжнародними організаціями з питань, що стосуються компетенції Фонду.

Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв’язку.

Кошти ПФУ на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок:

· збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;

· спеціальних цільових зборів;

· коштів Державного бюджету України;

· коштів місцевих бюджетів України;

· обов’язкових внесків громадян;

· добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;

· коштів державного бюджету та фонду соціального страхування;

· сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· банківських кредитів;

· інших не заборонених законодавством надходжень.

Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Основним джерелом доходу Пенсійного фонду України є збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, платниками яких є юридичні та фізичні особи. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір на обов'язкове пенсійне страхування[14].

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

· фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

· погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

· створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

· утримання центрального апарату та органів ПФУ;

· розвиток їх матеріально-технічної бази;

· організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України[8].

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Великі функції в системі пенсійного забезпечення покладено на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасом втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасом втрати працездатності є:

- страхові внески роботодавців - 1,5% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

- страхові платежі найманих працівників - 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб доходу, якщо його розмір менше одного прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатної особи, 1% - якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує зазначений розмір прожиткового мінімуму;

страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);

донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

асигнування з Державного бюджету України;

інші надходження.

Кошти фонду соціального страхування з тимчасом втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:

- виплату застрахованим особам допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, у разі народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від трудового стажу в таких розмірах:

- 60% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж до 5 років;

- 80% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

100% середньої заробітної плати особам, які мають страховий стаж понад 8 років[26].

Близький за сутністю до вищерозглянутого фонду є Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві внаслідок нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов’язковим і добровільним.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців (для підприємства - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення);

- прибутку від розміщення тимчасово-вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

добровільних внесків та інших пожертвувань.

Використовуються кошти Фонду на такі цілі:

- виплату пенсій по інвалідності;

- виплати пенсій у зв’язку з втратою годувальника;

виплати втраченого заробітку;

виплату одноразової допомоги потерпілому і членам сім’ї потерпілого;

фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілому[13].

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є самостійною фінансовою установою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є:

страхові внески роботодавців - 1,3% від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

страхові платежі найманих працівників - 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб доходу;

донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

асигнування з Державного бюджету України;

кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам;

інші надходження[22].

На державному рiвнi основними напрямами використання фонду є:

— розвиток центрів підготовки, навчання та профорiєнтацiї працiвникiв;

— надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

— відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб вiдповiдно до Закону України «Про зайнятість населення»;

— фінансування витрат на утримання та забезпечення дiяльностi виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;

— створення резерву коштів Фонду;

На місцевому рiвнi кошти Фонду використовуються для:

· професійної орiєнтацiї населення, професійного навчання працiвникiв i безробітних, сприяння їх працевлаштуванню;

· виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;

· надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою дiяльнiстю;

· виплати дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних [33].

Таким чином, необхідність створення цільових фондів викликана об’єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов’язано в першу чергу з необхiднiстю перерозподілу фінансових ресурсів для вирішення найбільш важливих соцiально-економiчних завдань, не передбачених бюджетом.

1.3 Зарубіжний досвід державного пенсійного забезпечення

Досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків. Такі пенсійні системи працюють краще тільки в тих країнах, які не відчувають демографічних проблем. Але таких все менше. Держави по-різному намагаються забезпечити гідну старість своєму населенню: одні справляються із завданням краще, інші - гірше.

Німеччина, Польща і Україна досить різні за рівнем розвитку країни, проте для всіх характерна ринкова економіка. І відповідно система надання захисту в старості в цих країнах майже ідентична і характеризується як «система трьох рівнів» [16].

Перший рівень в Німеччині, як і в Польщі і в Україні - це обов’язкова солідарна система. До першого рівня захисту в старості в Німеччині відносяться всі окремі системи, що функціонують на основі законодавчих норм і є обов'язковими для визначеного кола осіб. У цілому в Німеччині існують чотири «обов'язкові системи» такого типу:

) встановлене законом пенсійне страхування, що є обов'язковою системою для робітників та службовців, а також для деяких особливих категорій само зайнятого населення (наприклад, діячі мистецтв і публіцисти; особи, що мають ремісничі спеціальності; надомники і т.д.);

) пенсійне забезпечення чиновників, що є обов'язковою системою для держапарату;

) допомога по старості для фермерів, що представляє собою обов'язкову систему для усіх фермерів, а також для членів їх родин;

) пенсійне забезпечення по професійних групах, що являє собою обов'язкову систему для т.зв. «осіб вільних професій» (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси й інші).

На першому рівні у Польщі пенсійні внески обліковуються на умовно-накопичувальному рахунку кожної застрахованої особи. Пенсійні виплати призначаються, виходячи з суми внесків, сплачених протягом всієї трудової діяльності особи та проіндексованих, і середньостатистичної (усередненої для чоловіків та жінок) тривалості життя у віці виходу на пенсію. Управління здійснює Установа соціального страхування, яка є аналогом Пенсійного фонду України, куди в Україні робляться обов’язкові відрахування із заробітних плат, а потім йде розподіл коштів серед пенсіонерів[9].

Друга складова пенсійної системи в Німеччині дещо відрізняється від другого рівня в Польщі і в Україні. До другого рівня захисту в старості відноситься забезпечення по старості за рахунок підприємств. Багато підприємств виплачують своїм колишнім співробітникам при виході на пенсію за віком так звані «пенсії від підприємств» додатково до пенсій, заробленим у системі встановленого законом пенсійного страхування. Ця форма захисту в старості є добровільної. Майже 50% працюючого населення в Німеччині охоплена договорами про забезпечення по старості від підприємств. Щодо Польщі та України, то другою ланкою пенсійної системи є обов’язкова накопичувальна система. Пенсійне забезпечення на 2-му рівні здійснюється через відкриті НПФ.

Третій рівень захисту в старості - це турбота про свою старість приватним способом. Ця форма захисту у всіх трьох країнах є добровільною. У даному випадку кожний може сам приймати рішення, чи буде він щось починати для забезпечення своєї старості і якщо так, те в якому виді й у якому обсязі. Для цього прийнятні усі форми створення приватного капіталу.

Однією особливістю Польщі також продовжує функціонувати стара солідарна система з визначеними виплатами, зокрема, для нинішніх пенсіонерів та працівників, які народилися до 1 січня 1949 р.

В Німеччині особливе значення в загальній системі надання захисту в старості має встановлене законом (обов'язкове) пенсійне страхування (перший рівень). Воно полягає в тому, що пенсія, одержувана по цій системі, уже сама по собі є достатньою, щоб забезпечити пенсіонеру гідний рівень життя в старості. Це відноситься, насамперед, до осіб, що мають великий виробничий стаж, незважаючи на те, що отримувати мінімальну пенсію в Німеччині громадянину можна пропрацювати лише як мінімум 5 років[17].

Щодо трудового стажу Польщі та України, то він суттєво відрізняється від Німеччини. В Україні трудовий стаж є на найвищому рівні - 35 і 30 років для чоловіків і жінок; 25 і 20 років відповідно становить трудовий стаж в Польщі.

Таблиця 1.1

	Пенсійний вік		Трудовий стаж
	Чоловіки	Жінки	Чоловіки	Жінки
Україна	60	60	35	30
Польща	65	60	25	20
Німеччина	65	65	5	5

З таблиці 1.1. також видно, що Україна встановила для жінок і чоловіків єдиний вік виходу на пенсію - 60 років. Для Німеччини також характерний єдиний пенсійний вік для жінок і чоловіків, проте більш пізній - 65 років. Щодо Польщі, то цей вік для чоловіків і жінок становить 65 і 60 років відповідно.

Як бачимо, фактично пенсійні системи Польщі, Німеччини та України суттєво не відрізняються між собою. Перший і третій рівні є майже ідентичними. Відмінності полягають у другій складовій пенсійного забезпечення. Головною особливістю є те, що в Україні другий та третій рівні досить мало розвинені.

2. Сучасний стан розвитку державного пенсійного забезпечення

2.1 Загальна характеристика фондів цільового призначення

Загальнодержавні цільові фонди створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування державних програм. Їх створення пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню.

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи i входять до складу державних фiнансiв. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені i забезпечують реалiзацiю функцій держави. Це i є причиною формування фондів цільового призначення [29].

Головним серед загальнодержавних цільових фондів є Пенсійний фонд України. Адже, кошти бюджету Пенсійного фонду України - основне джерело фінансування пенсійного забезпечення громадян України. В основу доходів бюджету Пенсійного фонду України покладаються основні макропоказники економічного і соціального розвитку держави на плановий рік, враховуються стан виконання бюджету та зміни законодавства в поточному році.

Підприємства, установи та організації України незалежно від форм власності, а також, громадяни-підприємці, що наймають окремих громадян за трудовими договорами, відповідно до чинного законодавства зобов'язані реєструватися в органах Пенсійного фонду як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і сплачувати страхові внески.

Його діяльність має важливе значення, оскільки станом на 1 квітня 2012 року, чисельність пенсіонерів усіх категорій становить 13 698,3 тис. осіб. Система формування, накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів не є простою. А в процесі проведення пенсійної реформи вона ще більше ускладнюється [20].

Таблиця 2.1. Чисельність пенсіонерів, що перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України (станом на 01.01.2011)

	Чисельність пенсіонерів, осіб	в т. ч.		Отримують пенсію через установи банків
		Цивільні	Військові
АР Крим	557 332	523 056	34 276	256 928
Вінницька	522 240	501 528	20 712	173 980
Волинська	286 843	275 529	11 314	105 430
Дніпропетровська	1 033 394	993 628	39 766	659 320
Донецька	1 429 095	1 397 060	32 035	781 892
Житомирська	418 162	393 579	24 583	169 964
Закарпатська	294 365	284 904	9 461	104 770
Запорізька	554 632	533 092	21 540	280 839
Івано-Франківська	372 186	362 078	10 108	139 163
Київська	563 100	538 022	25 078	236 195
Кіровоградська	316 260	304 711	11 549	122 083
Луганська	749 231	728 990	20 241	280 845
Львівська	712 557	683 911	28 646	301 592
Миколаївська	346 596	326 407	20 189	193 781
Одеська	655 782	614 317	41 465	287 189
Полтавська	475 727	454 186	21 541	203 954
Рівненська	313 627	303 357	10 270	122 040
Сумська	370 705	355 349	15 356	161 671
Тернопільська	311 694	304 339	7 355	88 277
Харківська	812 443	769 660	42 783	407 364
Херсонська	312 871	301 564	11 307	145 454
Хмельницька	428 587	407 067	21 520	176 622
Черкаська	428 074	412 435	15 639	211 117
Чернівецька	240 311	232 481	7 830	88 486
Чернігівська	380 734	361 831	18 903	146 667
м. Київ	731 978	665 890	66 088	356 981
м. Севастополь	119 433	99 477	19 956	69 121
Всього	13 737 959	13 128 448	609 511	6 271 725

З таблиці 2.1 видно, що найбільша частка пенсіонерів знаходиться у східних областях - Донецькій та Дніпропетровській областях, відповідно 10,4% та 7,5%. Найменша чисельність пенсіонерів у Чернівецькій області та м. Севастополі - відповідно 1,7% та 0,8% від загальної чисельності пенсіонерів України.

Також можна побачити, що не всі пенсіонери отримують пенсію через банківські установи - 54% (7, 466 млн. осіб) не бажають користуватися послугами банків.

Частка цивільних та військових пенсіонерів від загальної чисельності пенсіонерів складає 95,56% та 4,43%[39].

Для того, щоб оцінити діяльність Пенсійного фонду потрібно проаналізувати динаміку складу та структури його доходів за 2008-2010 роки (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Динаміка доходів Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

Показники (млн. грн.)	Роки			Темп приросту, %
	2008	2009	2010	2008-2009	2009-2010
Власні надходження	101 950,57	99 821,15	119 342,70	-2,09	19,56
Кошти Державного бюджету України	41 423,74	48 539,02	64 086,50	17,18	32,03
Кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття	10,99	6,70	24,40	-39,02	264,02
Кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань	102,84	48,77	111,60	-52,57	128,82	143 488,14	148 415,65	183 565, 20	3,43	23,68

Пенсійному фонду у 2009 році власними зусиллями вдалося зібрати коштів на суму 99 821,15 млн. грн., що на 2 129,42 млн. грн. менше порівняно з попереднім роком. В 2010 році власні надходження збільшилися порівняно з 2009 роком на 19,56% і склали 119 342,7 млн. грн.

Кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 році становили 6,70 млн. грн., це на 4,29 млн. грн. менше ніж у 2008 році. У 2010 році даний показник склав 24,4 млн. грн. Зменшення надходжень з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 році спричинене знову ж таки зменшенням кількості працюючих внаслідок економічних проблем в країні.

Така ж ситуація спостерігається і з надходженням коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме в 2008 році кошти фонду становили 102,84 млн. грн., проте в 2009 році зменшилися на 54,07 млн. грн і склали 48,77 млн. грн. В 2010 році ситуація покращилася і кошти ФСС на випадок безробіття зросли до 111,6 млн. грн.

Загальні доходи до Пенсійного фонду протягом останніх трьох років поступово зростали і в 2009 році становили 148 415,65 млн. грн., що на 4 927,51 млн. грн. більше ніж в 2008 році. У 2010 році надходження до Пенсійного фонду збільшилися на 23,68% і склали 183 565,2 млн. грн. Звичайно таке підвищення загальних доходів є досить позитивним моментом у діяльності пенсійного фонду, проте, на жаль, воно супроводжується зростанням надходжень коштів Державного бюджету.

Так, в структурі надходжень до Пенсійного фонду України найбільшу частку займали власні надходження Пенсійного фонду, які в 2009 році склали 67,26%, що на 3,79% менше ніж в 2008 році. В 2010 році частка власних надходжень зменшилася до 67,26%. Наступними за величиною частки у структурі є кошти Державного бюджету України, частка яких в 2009 році склала 32,7%, що на 3,84% більше ніж в попередньому році. У 2010 році даний показник зріс на 2,21% і склав 34,91%. Інші надходження, а саме кошти Фонду загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кошти загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, були незначними, тобто навіть не перевищували 0,1%[38].

Щодо діючої практики використання надходжень Пенсійного фонду, то можна відзначити, що протягом 2008-2010 років спостерігалось збільшення сукупних видатків (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Динаміка видатків Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

Показники (млн. грн.)	Роки			Темп приросту, %
	2008	2009	2010	2008-2009	2009-2010
Видатки за рахунок власних надходжень.	117 128, 20	132 068,74	154 754,90	12,76	17,18
Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України.	32 957,76	33 345,63	36 296,10	1,18	8,85
Видатки за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.	13,70	7,10	25,30	-48,18	256,40
Видатки за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.	2 494,53	307,89	396,50	-87,66	28,78
Всього видатків.	150 349,12	165 729,35	191 472,70	10,23	15,53

Так, за підсумками 2009 року, видатки Пенсійного фонду України, порівняно з 2008 р., зросли на 15380,23 (10,23%). Це було спричинено зростанням видатків за рахунок власних надходжень на 14940,53 млн. грн. (12,76%), зменшенням видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на 6,6 млн. грн. на (48,18%) та зменшенням видатків за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на 186,64 млн. грн. (87,66%).

За підсумками 2010 року, видатки Пенсійного фонду України зросли на 25743,35 (15,53%). Дана динаміка була спричинена зростанням видатків за рахунок власних надходжень на 22686,16 млн. грн. (17,18%), зростанням видатків за рахунок коштів Державного бюджету України на 2950,47 млн. грн. (8,85%), зростанням видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на 18,2 млн. грн. на (256,4%) та зростанням видатків за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на 88,61 млн. грн. (28,78%).

За оперативними даними, до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у січні - березні 2012 року надійшло 49 840,5 млн. грн., що порівняно з відповідним періодом минулого року більше на 4 443,8 млн. грн., або на 9,8%. Власні надходження становили 35 595,1 млн. грн., або 103,0% планових призначень. Власні доходи порівняно з відповідним періодом минулого року збільшились на 4 630,1 млн. грн., або на 15,0%.

Станом на 1 квітня 2012 року середній розмір пенсійної виплати становить 1 279,44 грн.

Проаналізувавши бюджет Пенсійного фонду України бачимо, що характерними рисами нинішньої пенсійної системи є поступове зростання низького рівня пенсій. У таблиці 2.2 показано тенденцію змін середньої пенсії, в тому числі за віком, за інвалідністю та у разі втрати годувальника за останні 10 років[40].

Таблиця 2.4. Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів (на початок року)

Рік	Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн.				Кількість пенсіонерів, тис. осіб
	Всього	у тому числі:
		за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
2001 рік	83,7	85,2	94,5	61	14 446,6
2002 рік	122,5	127,1	129,7	85,5	14 423,1
2003 рік	136,6	141,8	142,4	95,9	14 375,9
2004 рік	182,2	194,3	170,9	120,2	14 347,6
2005 рік	316,2	323,8	305,2	262,9	14 065,1
2006 рік	406,8	417,7	393,2	302,8	14 050,0
2007 рік	478,4	497	435,8	339,3	13 936,8
2008 рік	776	798,9	624,4	517,5	13 819,0
2009 рік	934,3	942,7	780,7	696,6	13 749,8
2010 рік	1032,6	1039,6	884,6	807,9	13 721,1
2011 рік	1151,9	1156	1033,8	940	13 738,0

З таблиці 2.4. видно, до 2003 року найбільшу середню пенсію отримували пенсіонери за інвалідністю, а найменшу - пенсіонери у разі втрати годувальника. Але починаючи з 2004 року пенсія за віком поступово почала перевищувати пенсію за інвалідністю і, таким чином, найвищі пенсії отримують пенсіонери за віком, другу ланку займають пенсії за інвалідністю, і найменші пенсії отримують пенсіонери у разі втрати годувальника.

Також таблиця 2.4 показує, що за останні 10 років в Україні середній розмір місячної пенсії поступово збільшувався. Максимальний середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду був у 2011 році і становив 1151,9 грн., а мінімальний - у 2001 році і становив 83,7 грн. Динаміку зміни середнього рівня пенсій за останні 10 років можна спостерігати на рис 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка зміни середнього рівня пенсії за 2001-2011 роки

Щодо зміни чисельності пенсіонерів, то вона знижується, починаючи з 2001 року, проте інші демографічні чинники не дають змоги зменшити пенсійне навантаження в країні. (Зміну чисельності кількості пенсіонерів характеризує Рис. 2.2).

Рис. 2.2. Динаміка зміни чисельності пенсіонерів

Також важливими показниками, які характеризують пенсійне забезпечення в країні є показники середніх заробітних плат, а також розмір прожиткового мінімуму.

Основні показники, які мають відношення до пенсійного забезпечення в Україні наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Основні показники забезпечення пенсійної системи в Україні за 2008-2011 рр.

Роки	Розмір прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу (грн.)	Розмір мінімальної заробітної плати (грн.)	Мінімальний розмір пенсії за віком (грн.)	Максимальна сума заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески (грн.)
2008	592	515	470	9495
2009	701	744	573	11 160
2010	875	922	734	13 830
2011	953	1004	800	15 060

З таблиці 2.5 видно, що у 2008 році розмір пенсії становить лише 79,39%, у 2009 - 81,79%, у 2010 та 2011 - 83,9%. Це свідчить про те, що пенсійні виплати не можуть забезпечити мінімальних потреб пенсіонерів.

На сьогоднішній день вступив в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, 08.07.2010 [2].

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Чотири соціальні фонди залишаються на сьогодні чинними. Платник єдиного внесок сплачує страхову суму до Пенсійного фонду, який є його адміністратором, а Пенсійний фонд здійснює розподіл внеску за іншими видами страхування.

Ставки внеску для роботодавців встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено аж 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7%.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%. Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%. Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1% (Таблиця 2.6) [12].

Таблиця 2.6. Ставка єдиного внеску з 1 січня 2011 року

Вид доходу	Ставки нарахування з юридичних осіб	Ставки утримань з фізичних осіб
Заробітна плата	36,76-49,7%	3,6%
Винагороди за цивільно-правовими договорами	34,7%	2,6%
Виплати за лікарняними листками	33, 20%	2%
Доходи інвалідів:
Зарплата	8,41%	3,6%
виплати за лікарняними	33,2%	2%

Отже, можна зробити висновок, що основним результатом діяльності Фонду є виконання планових показників з надходження коштів до його бюджету та своєчасне забезпечення фінансування виплат пенсій та грошової допомоги. Незважаючи на всі труднощі управління коштами, Пенсійний фонд гарантує бідним надання основних засобів до існування, захищає літніх людей від фінансових втрат та кризових явищ, забезпечує справедливу пенсію у якості достойної заміни отримуваного заробітку.

.2 Аналіз недержавного пенсійного забезпечення

Із набранням в 2004 році чинності Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні розпочато широкомасштабну пенсійну реформу, пріоритетним напрямком якої було визнано запровадження накопичувальної системи недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 30.09.11 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 97 недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) та 40 адміністраторів НПФ.

Система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів

Недержавні пенсійні фонди	2009	2010	9 м. 2011	Темпи приросту, %
				*2010/ 2009*	*9 м. 2011/ 2010*
Загальна кількість укладених пенсійних контрактів (тис. шт.)	62,5	69,7	72,2	11,5	3,6
Кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами (тис. осіб)	497,1	569,2	558,3	14,5	-1,9
Загальні активи НПФ (млн. ^грн.)	857,9	1 144,3	1 306,4	33,4	14,2
Пенсійні внески (млн. грн.), у т.ч.	754,6	925,4	1 060,2	22,6	14,6
- від фізичних осіб	31,8	40,7	47,6	28,0	17,0
- від юридичних осіб	722,7	884,6	1 012,3	22,4	14,4
- від фізичних осіб-підприємців	0,1	0,2	0,2	100,0	0,0
Пенсійні виплати (млн. грн.)	90,1	158,2	200,5	75,6	26,7
Кількість осіб, що отримали/ отримують пенсійні виплати (тис. осіб)	28,1	47,8	60,8	70,1	27,2
Сума інвестиційного доходу (млн. грн.)	236,7	433,0	519,7	82,9	20,0
Сума витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів (млн. грн.)	47,1	64,6	79,5	37,2	23,1

Як видно з таблиці 2.7, значення переважної більшості основних показників НПФ демонстрували позитивну динаміку.

При цьому порівняно з кінцем 2010 року кількість контрактів з юридичними особами зменшилась на 8,4%, а з фізичними особами зросла на 6,8.

Протягом 9 місяців 2011 року кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів зменшилася на 10,9 тис. осіб (або на 1,9%), і станом на 30.09.11 становила 558 339 осіб (на кінець 2010 року - 569 230 осіб) (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка кількості учасників НПФ за 2008-2010 рр. та 9 місяців 2011 р., тис. осіб

Щодо вікових груп, то можна спостерігати різні. Довіра до недержавних пенсійних фондів зросла у громадян, віком старше 55 років. Їх частка від загальної кількості учасників НПФ складає 12,2 - 14,5%. Щодо осіб, віком до 25 років, то ситуація має протилежний характер. Їх частка від загальної кількості учасників НПФ з 2008 по 2011 роки знизилась від 9,9% до 6,3%. Динаміку зміни учасників за віковими категоріями продемонстровано у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Розподіл учасників НПЗ за віковими групами за 2008-2011 рр.

Роки/Вік	Старше 55	До 25
2008	12,2%	9,9%
2009	14,2%	8,6%
2010	13,5%	7,0%
2011	14,5%	6,3%

Найбільший вклад у недержавні пенсійні фонди роблять особи, віком від 25 до 55 років і їх частка від загальної кількості учасників складає в середньому 78%.

Рис. 2.4 Структура учасників НПФ

Як видно із Рис. 2.4, серед учасників НПФ у розрізі всіх вікових груп більшість становлять чоловіки. Також з рисунка можна побачити, що найбільший внесок роблять чоловіки, віком 25-40 років.

Протягом січня - вересня 2011 року зріс обсяг сплачених пенсійних внесків. Так, станом на 30.09.11 загальна сума пенсійних внесків становить 1 060,2 млн. грн. пенсійних внесків, що на 14,6% більше, ніж на кінець 2010 року (або на 134,8 млн. грн.).

Пенсійні виплати (одноразові та на визначений строк) станом на 30.09.11 становили 200,5 млн. грн., збільшившись за 9 місяців 2011 року на 26,7%. У розрізі пенсійних виплат, можна спостерігати, що однозначно переважають одноразові.

Рис. 2.5. Частка одноразових виплат та виплат на визначений строк за 2008-2011 роки

Загальний обсяг активів, сформованими пенсійними фондами, станом на 30.09.2011 становить 1 306,4 млн. грн. Всього за 9 місяців 2011 року активи недержавних пенсійних фондів зросли на 14,2% (або на 162,1 млн. грн.), у порівнянні з кінцем 2010 року.

Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ.

Загальна сума доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, станом на 30.09.11 становила 519,7 млн. грн. (або 49,0% від суми залучених внесків), збільшившись протягом 9 місяців 2011 року на 86,7 млн. грн. (або на 20,0%).

Поки що суттєвим фактором, що продовжує стримувати зростання інвестиційного доходу НПФ, є незначний обсяг залучених пенсійних внесків для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти. Адже, недержавні пенсійні фонди ще не набули поширеності в Україні, і населення не має великої довіри до НПФ. Але тенденція до зростання внесків у НПФ є позитивною стороною розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, і дає змогу вважати, що показники України скоро зможуть зрівнятися з показниками розвинутих країн [41].

3. Шляхи удосконалення системи державного пенсійного забезпечення в Україні

.1 Запровадження пенсійної реформи в Україні та її наслідки

Пенсійна реформа - одна з найбільш нагальних для України, оскільки соціальна політика держави, частиною якої є система пенсійного забезпечення, надзвичайно неефективна. За часткою державних видатків на соціальні потреби у ВВП Україна перебуває на рівні найбільш соціально-орієнтованих країн Європи - Фінляндії, Швеції, Франції, - утім, має незрівнянно нижчу ефективність цих видатків.

року дефіцит Пенсійного фонду становив 34,4 млрд. грн., або 3,4% ВВП, тимчасом як в європейських країнах він зазвичай не перевищує 2,5% ВВП. Неефективність української пенсійної системи пояснюється її невідповідністю сучасним демографічним, соціальним, економічним і політичним реаліям. Пенсійний вік в Україні лишається незмінним з 1928 року. За цей час очікувана тривалість життя населення зросла із 45 до 69 років. Реформа пенсійної системи України 2011 року мала на меті скорочення дефіциту державного Пенсійного Фонду[36].

Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» був прийнятий Верховною Радою України 8 липня 2011 року за ініціативи Кабінету Міністрів України.

У Програмі економічних реформ передбачено такі основні етапи впровадження пенсійної реформи:етап (до кінця 2010 р.):

запровадження фіксованого розміру пенсійного внеску для суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування;

обмеження максимальних пенсій.етап (до кінця 2012 р.):

створення стимулів для пізнішого виходу на пенсію й збільшення мінімальної тривалості страхового стажу для отримання пенсії за віком;

початок поступового вирівнювання пенсійного віку жінок і чоловіків;

запровадження єдиного соціального внеску;

поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника;

запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

запровадження обов’язкових корпоративних пенсійних схем для фінансування дострокових і спеціальних пенсій для особливих категорій професій, пов’язаних з ризиком для життя.етап (до кінця 2014 р.):

завершення переходу до сплати внесків на пенсійне страхування у повному обсязі всіма категоріями платників;

створення механізмів розвитку недержавного пенсійного страхування.

На II квартал 2011 року рівень виконання цього плану пенсійної реформи можна оцінити як незадовільно низький. Так із заходів, передбачених на I етапі реформи, що мав завершитися минулого року, було реалізовано тільки один - запровадження фіксованого розміру пенсійного внеску для суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування. Аналогічно із заходів ІІ етапу реформи реалізовано лише один - запровадження єдиного соціального внеску[36].

Позитивними сторонами пенсійної реформи є:

підвищення добробуту українських пенсіонерів;

створення умов для забезпечення Пенсійного фонду необхідними для виплат коштами (стабілізація та покращення стану державних фінансів);

гарантування стабільної виплати достойної пенсії у майбутньому;

виведення з тіньового сектору економіки великої частини працездатного населення, яке отримує зарплату «у конвертах», чим позбавляють себе можливості отримувати гідну пенсію;

удосконалення порядку призначення, перерахунку пенсій;

призначення працівникам бюджетної сфери (освіти, охорони здоров’я, культури) одноразової грошової допомоги при виході на пенсію як державним службовцям у розмірі 10 призначених місячних пенсій;

позитивом підвищення пенсійного віку для жінок буде збільшення розміру пенсії в зв’язку зі зростанням страхового стажу;

Негативні сторони для населення від реформи також існують. Негативними наслідками фахівці визнають підвищення пенсійного віку для жінок та чоловіків до 60 років, а також базу для розрахунку пенсії. Від моменту набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» база для розрахунку пенсії буде братися не за останній рік, а середнє за три останні роки. Так, якщо заробітна плата з кожним роком підвищувалася, то середнє арифметичне знижує ту базу, яка могла б мути в останній рік. Зміни торкнулися і страхового стажу. До внесення змін жінка та чоловік для виходу на пенсію повинні були мати 20 та 25 років страхового стажу відповідно. Після внесення змін стаж для жінок становить 30 років, а для чоловіків - 35 років. Мінімальний стаж для призначення пенсії збільшився від 5 до 15 років.

На сьогоднішній день основними проблемами реалізації пенсійної реформи є погіршення демографічної ситуації через старіння населення, значні масштаби міграції кваліфікованої робочої сили, а також дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що разом з державними дотаціями складає 58 млрд. грн. Навіть прийнятий Закон не вирішує проблему дефіциту, а єдиним механізмом зведення балансу Пенсійного фонду - є збільшення зарплат в Україні і легалізація ринку праці.

Висновки

Узагальнюючи вище сказане можна зробити наступний висновок:

. Характеристика системи державного пенсійного забезпечення в Україні дозволяє сформулювати наступні висновки:

В Україні вона представлена як трирівнева пенсійна система.

Перший рівень - це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам).

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців.

Три рівні пенсійного забезпечення створені для того, щоб гарантувати мiнiмальний рівень пенсійного забезпечення всім працівникам, щоб встановити чiткi права власності через обов’язкові накопичувальні рахунки та щоб створити умови для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах у мiру зростання заробітної плати.

2. Розглянувши світовий досвід можна сказати, що пенсійна система країни суттєво не відрізняється від пенсійних систем Польщі та Німеччини Перший і третій рівні є майже ідентичними. Відмінності полягають у другій складовій пенсійного забезпечення. Головною особливістю є те, що в Україні другий та третій рівні досить мало розвинені.

3. Аналіз діяльності загальнодержавних фондів цільового призначення показує, що з кожним роком надходження до Пенсійного фонду України зростають. Проте не можна не звертати увагу на, що зростають і видатки. Так, в структурі надходжень та видатків Пенсійного фонду України найбільшу частку займають власні надходження Пенсійного фонду. Наступними за величиною частки у структурі є кошти Державного бюджету України. Інші складові, а саме кошти Фонду загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кошти загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, є незначними.

4. Станом на 30.09.11 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 97 недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) та 40 адміністраторів НПФ. Це свідчить про те, що система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. Недержавні пенсійні фонди ще не набули поширеності в Україні, і населення не має великої довіри до НПФ. Але тенденція до зростання внесків у НПФ є позитивною стороною розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, і дає змогу вважати, що показники України скоро зможуть зрівнятися з показниками розвинутих країн.

. Пенсійна реформа - одна з найбільш нагальних для України, оскільки соціальна політика держави, частиною якої є система пенсійного забезпечення, надзвичайно неефективна.

У Програмі економічних реформ передбачено такі основні етапи впровадження пенсійної реформи: I етап (до кінця 2010 р.); II етап (до кінця 2012 р.); III етап (до кінця 2014 р.). Ця реформа має як позитивні, так і негативні сторони.

Список джерел

пенсійний державний забезпечення фонд

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №30. - С. 141.

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-V від 0.07.2010 р.

. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9.07.2003 р.

4. Закон України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р.

5. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992, - №3.

6. Постанова КМУ від 28.01.92 р. «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України».

8. Адамик О. Витрати органів Пенсійного Фонду: класифікація та відображення в обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №9. - С. 40-45

9. Білоусов В. Огляд зарубіжного досвіду в сфері реформування системи пенсійного забезпечення. Перспективи для України // Україна: аспекти праці. - 2004. - №3. - С. 39-45.

10. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС - 2000. - 416 с.

11. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - С. 383.

12. Гайчук Наталія «Звітність і внески. Нюанси обчислення єдиного внеску» // «Вісник Пенсійного фонду» // №4 (106), квітень 2011; с. 38-39

13. Євсєєва Т.А. Відрахування в загальнообов’язкові державні соціальні фонди и 2007 році // Аудитор України. - 2007. - №16 (122). - С. 27-28

14. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення // матеріали Міністерства праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України. - К., 2005 р.

15. Захаревич Н. Щоб провести пенсійну реформу, слід відпрацювати її механізми // Вісник Пенсійного фонду України. - 2002. - №4 (4). - С. 14.

. Кан М. Организация пенсионного обеспечения (из мирового опыта)/ М. Кан // Человек и труд. - 2010. - №5. - С. 29-32.

. Короткий огляд сучасних систем пенсійного страхування в зарубіжних країнах // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article? art_id=201479&cat_id=201451

18. Княжанский В. Пенсии stand by [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/ 2011-02-16/7582/3-pensii-stand-by

19. Кременчук І. Накопичувальний Пенсійний Фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні // Право соціального забезпечення. - 2007. - №5. - С. 100-103

. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість // Економіка України. - 2010. - №2.-С. 63-66

. Онищенко Т. Внески до соціальних фондів. Ставки внесків до соціальних фондів // Податки та бухгалтерський облік. - 2009. - №15 (1199). - С. 22-24

. Опарін В.М., Малько В.І. Бюджетна система: Навч. - метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 204 с.

. Пенсия: вчера, сегодня, завтра [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://banKomet.com.ua/2011/03/pensiya-vtcera-segodnya-zavtra/

. Піскуненко В. Моделювання пенсійного забезпечення в Україні // Економіст. - 2009. - №4. - С64-69

. Петренко І. Деякі аспекти надання допомоги та соціальних послуг застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності // Вісник податкової служби України. - 2007. - №39 (563). - С. 26-29

. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

. Ріппа М.Б. «Порівняльна характеристика світових систем пенсійного забезпечення і страхування // світ фінансів. - 2007. - №1 (10)

. Романенко О.Р. Фінанси. Навчально-методичний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с.

. Статистичний щорічник України за 2010 рік - К. Держкомстат України

. Сташків Б. Пенсія як об'єкт правовідносин в соціальному забезпеченні // Право України. - 1998. - №11. - С. 89-93.

. Ткаченко Лідія. «Динаміка та диференціація розмірів пенсій» // Вісник Пенсійного фонду України // №4 (106), квітень 2011; с. 12-14

. Шевчук Л.П. Механізм наповнення соціальних фондів коштами // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11 (77). - С. 184-188

. Якимів А.І. Формування і розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні / А. І. Якимів. - Львів: Вид-во «Афіша», 2GG3. - 448 с.

Державне пенсійне забезпечення