Кам’яні могили - унікальна пам’ятка давньої культури
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ Запорізький Національний Університет
Реферат
На тему: "Камяні могили - унікальна памятка давньої культури"
Виконала
Студентка групи 3590-з
Єрмоленко Катерина Валеріївна
Запоріжжя 2013
Зміст
Вступ
1. Геологічний нарис
2. Історія досліджень
3. Гроти Камяної могили
4. Петрогліфи (наскальні зображення)
4.1 Датування
5. Сучасний стан
Література
Вступ
Кам'яна́ Моги́ла - світова пам'ятка давньої культури в Україні поблизу Мелітополя смт. Мирне у Запорізькій області над річкою Молочною, Національний історико-археологічний заповідник. Пагорб, що тисячоліттями служив людям вівтарем для відправлення релігійних обрядів, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскальних зображень - петрогліфів.
1. Геологічний нарис
Потім тут виникло Понтійське море і утворилися вапнякові відклади (правий берег ріки Молочної, с. Терпіння). З плином часу море змінила пустеля, відклалися червоно-бурі залізо-марганцеві глини. Надалі на цій місцевості утворилася западина ріки пра-Молочної, води якої проникали углиб землі. Ймовірно, що саме в цей час інфільтровані підземні води відклали кременистий матеріал у між зерновому просторі піску. Пісковик утворився монолітним кварцитоподібним, що важко піддається розпилюванню (за відомостями працівників музею). Надалі, за сформованими у пісковику тріщинами, відклалися зростки оксидів заліза і марганцю. Таким чином, сформувався локальний піщаний моноліт.
У період танення льодовика, що зупинився на широті міста Дніпропетровська, стікаючі на південь води утворили долини рік і вимивини на правому березі ріки пра-Молочної. Внаслідок природного поглиблення її русла великий острів кварцитоподібного пісковика виявився на поверхні долини, підносячись над навколишнім ерозійним ландшафтом. Саме процеси локального окременіння піску зумовили різко відмінні фізико-механічні властивості цього пісковика в порівнянні з прилеглими породами, схильними до процесів ерозії.
Внаслідок фізичного вивітрювання монолітний масив пісковика розколовся на плити певної потужності (звичайно близько 0,5 м), повязаної з товщиною шарів піску, відкладеного на початковій стадії формування обєкта. Межі шарів фіксувалися тонкими нальотами глинистого матеріалу, що характеризують різку зміну режиму опадонакопичення. Гравітаційні процеси спричинили сповзання плит крихкого кварцитового пісковику, а неоднорідний розмив порід основи останця викликав додаткову концентрацію напружень в його масиві, що привело до численних розломів, просідань, химерного нагромадження плит і утворення гротів. Потрібно відзначити властивість місцевого пісковика окислюватися (оксиди заліза) і перетворювати поверхню на тверду кірку, яка в атмосферному середовищі не втрачає своїх міцнісних властивостей, що сприяло збереженню петрогліфів на плитах печер.
2. Історія досліджень
Перші письмові відомості про унікальну памятку історії і природи належать до кінця XVIII ст. У 1778 році біля Камяної могили встановили поштову станцію. У 1793 році на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії це місце позначалося "Камінь-Ююн-Таш", що в перекладі з тюркського означає "камінь збору" (історичне місце збору татарських орд для експансії на землі України та Польщі). У 1837 році тут побував відомий російський академік П.І. Кьоппен, який писав про памятку: "Камяна могила. Так в Мелітопольському повіті називається горб, що складається з величезних куп пісковика, і знаходиться на правому березі ріки Молочної… Навалені тут природою камені то виступають із землі вертикально, то, відхиляючись у протилежні боки, утворюють начебто навіси. У одному місці між скель, що обросли мохом, знаходиться проміжок на зразок вулиці… і тут-то колись був вхід до печери, в якій один з моїх провідників, що був в дитинстві пастухом і нерідко з товаришами тут проводив час, бачив на стінах написи, з яких один був завдовжки з аршин або більше, складаючи один рядок; в інших місцях були висічені окремі слова. Вхід до цієї печери занесений піском близько 1822 року".
У кінці XIX ст. археолог Веселовський Микола Іванович, відомий своїми розкопками скіфських курганів, зайнявся дослідженнями камяного "кургану". Зазначимо, що аналогічно з горбами-курганами (давніми похованнями, могилами) отримала свою назву і Камяна могила, хоча власне могилою вона не є. У "Звіті археологічної комісії" за 1890 рік М.І. Веселовський описує роботи по проникненню в печери, аналізує відкриті гроти і малюнки, прорізані на плитах стелі. У 1934-1938 рр. дослідження В.М. Даниленка і Отто Миколайовича Бадера дозволили виявити гроти з унікальними печерними зображеннями, що дало можливість краще зрозуміти побут і культуру народів, які у давнину населяли український степ. Сім польових сезонів (1951-1957 рр.) віддав вивченню памятки видатний український археолог Михайло Рудинський (1887-1958). Він підготував чудову монографію "Камяна могила", яка привернула до памятки увагу світової наукової громадськості.
Сьогодні обєкт перетворено у музей, а вивчення унікальних гротів, наскельних зображень і написів продовжує дослідницька група при створеному заповіднику (керівник Б.М. Михайлов).
3. Гроти Камяної могили
Камяна могила займає площу близько 3-х гектарів, висота останця сягає 12 м, кількість плит пісковику перевищує 3 тисячі. Великий камяний пагорб в степу приваблював давніх людей як явище надзвичайне, фантастичне; його виникнення залишалося для них таємницею. Очевидно, що саме з цих причин первісні люди обожнювали пагорб і перетворили його на місце поклоніння своїм богам, здійснення культових обрядів, зображення сакральних малюнків. Потрібно зазначити, що у давніх народів існував релігійний культ гори, яка ототожнювалася з житлом богів. Пізніше цей культ перейшов до цивілізованих народів (Олімп у Греції, "Священна гора" японців Фудзіяма тощо). На тих, хто "входив у гору", будь то давній шаман або гірник, розповсюджувався містичний, таємничий ореол.
Багаторічні дослідження Камяної могили привели до відкриття 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч найрідкісніших наскельних зображень різних історичних епох (від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя). Гроти являють собою в основному невеликі (до 5-8 м), невисокі (1,2-1,5 м) скельні розколини з плоскими (або близькими до них) стельовими плитами. У наш час значна частина гротів заповнена піском (законсервована) для забезпечення збереження давніх петрогліфів. Серед більшості малюнків, розташованих на тлі лінійно-геометричних композицій, добре простежуються зображення людини, диких і домашніх тварин, сцени полювання, танцю, злягання, чаклунства, солярні знаки тощо. Наскельне мистецтво Камяної могили, по суті, є аналогом витворів первісних людей у печерах Західної Європи, Уралу, Сибіру, і відрізняється лише переважанням мистецтва малих форм. Більшість малюнків наносилася на пісковик не фарбами (виняток - печера № 36), а протиралися шматком твердого каменю, утворюючи заглиблення у менш твердому пісковику, які лише іноді вкривалися мінеральними червоними і чорними фарбами. Поряд з наскельними малюнками в окремих гротах збереглися барельєфи і камяна скульптура (дракон, риби, лев, голова людини тощо).
кам'яна могила пам'ятка культура
4. Петрогліфи (наскальні зображення)
Особливу увагу і наукові дискусії викликають численні зображення, що на думку А.Г. Кифішина нагадують давні письмена, які датують дошумерським періодом. Зокрема, сучасний російський шумеролог, професор А.Г. Кифішин стверджує, що ним прочитані деякі написи з гротів Камяної могили, він датує їх VII-III тис. до Р.Х. і знаходить паралелі з написами на глиняних табличках міста-держави Ур в Месопотамії (нині - Ірак) та шумерського міста Шуруппак на р. Євфрат. Крім того, вчений вважає що виявив палеолітичну карту річок України, на якій позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна.А.Г. Кифішин також вважає - Камяна могила могла бути важливим святилищем протошумерських племен, збирачем важливої інформації для формування і розвитку багатьох етносів та культур. Детальні наукові дослідження малюнків Кам'яної Могили до сьогоднішнього часу не проводились.
Точне число гротів невідоме, розмальованих зон може бути більше, але, не зважаючи на те, що дослідження ведуться з тридцятих років XX століття, багато гротів і печери досі можуть залишатися засипаними піском. За нинішнього стану пам'ятника видалення піску може привести до подальших обвалів глиб піщаника.
Ні у самій Кам'яній могилі, ні в безпосередній близькості від неї не виявлено людських поселень, які можна пов'язати з пам'ятником. На підставі цього, дослідники роблять висновок, що кам'яна могила використовувалася виключно в культових цілях, як святилище. Окрім цього, практично всі зображення Кам'яної могили нанесені на внутрішні поверхні кам'яних глиб, і їх можна спостерігати лише, проникаючи всередину гротів, лазів і печер, що також свідчить про їх сакральність.
На деяких зображеннях збереглися сліди червоної фарби, якою вони були розфарбовані в давнину. Петрогліфи нанесені невеликими каменями твердих порід, які легко залишали сліди на м'якому піщанику. Декілька таких кварцевих каменів були виявлені в процесі досліджень.
Таким чином, в малюнках і скульптурі печер Камяної могили Ріка Часу донесла до нас вірування і досягнення людини далекої старовини, які були "…одним з виявів того світорозуміння, яке склалося в кордонах широкого культурно-історичного поясу, що тягнеться через Старий Світ між Індією і Європейським узбережжям Атлантики" (М.Я. Рудинський).
4.1 Датування
Відсутність будь-якого додаткового археологічного матеріалу і унікальність багатьох зображень Кам'яної могили змусила дослідників намагатися датувати пам'ятник виходячи з різних трактувань самих петрогліфів [1]. (У деякій близькості до Кам'яної могили були виявлені палеотічні, неолітичні поселення а також поселення епохи бронзи, проте якого-небудь безпосередньому зв'язку з самою Кам'яною могилою виявлено не було). У п'ятдесяті - сімдесяті роки ХХ століття розвернулася пекуча дискусія щодо датування зображень палеолітом, неолітом і навіть енеолітом. Палеолітичне датування відстоював в основному В.М. Даниленко [2] і О.М. Бадер (принаймні на ранній стадії досліджень) [1], М.Я. Рудинський [3] і інші дослідники дотримувалися неолітичного датування. Дискусія, по суті, звелася до того чи є один з найкрупніших петрогліфів зображенням мамута або бика (мамут свідчив би на користь палеоліту, а бик на користь неоліту). Учасники дискусії померли в сімдесяті-восьмидесяті роки, залишившись при своїх думках, продовжуючи, кожен по-своєму, називати грот із спірним зображенням "Грот бика" і "Грот мамута".
Разом з цим деякі дослідники відзначали можливість використання святилища і протягом палеоліту, а потім і за часів неоліта [1] [2], а деякі відкидали таку можливість. Зокрема М.Я. Рудинський звертав увагу, що в Кам'яній могилі не виявлено слідів накладення нових зображень на старі, що свідчить швидше про нанесення петрогліфів однієї культури протягом однієї історичної епохи [3]. Дискусія про датування пам'ятника спонукала деякі довідники і енциклопедії називати Кам'яну могилу "пам'ятником мезоліта, тобто датувати її петрогліфи періодом між палеолітом і неолітом, що швидше за все помилково.
Люди залишали тут свої "автографи" починаючи з епохи кам'яного віку (22 - 14 тисячоліття до нашої ери). Розмальовували стіни і в добу бронзи, і пізніше. Тут знайдено залишки стародавніх жертовників. За малюнками можна простежити первісні релігії - тотемізм, магію, анімізм, фетишизм, культ предків… Роль храму, що об'єднував три світи (небесний, земний і підземний), ця степова пам'ятка поблизу Мелітополя у Запорізькій області виконувала упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів, що пройшли теренами сучасної України.
У вивченні цієї пам'ятки, яку багато хто вважає визначнішою, ніж "сім чудес світу", археологія дала змогу відповісти на низку питань щодо розвитку духовної культури, її фундаменту та коріння багатьох народів Євразії.
Існують версії, що тутешні наскельні написи були першими зразками писемності людства: деякі вчені дотримуються гіпотези, що мелітопольські петрогліфи на півтори-дві тисячі років давніші за всесвітньо відомі месопотамські глиняні дощечки.
Про цей "природний храм" над річкою Молочною широкий загал знає ще дуже мало, до нього не ходять рейсові автобуси. Попри це, щороку "острівець серед степу" відвідують понад 30 тисяч туристів.
Заслужений працівник культури України Борис Михайлов [4], директор Національного історико-археологічного заповідника "Кам'яна Могила" понад 40 років свого життя присвятив дослідженню цієї пам'ятки (див., напр. [5]).
5. Сучасний стан
Хоча багато аналогічних пам'яток з метою збереження ховаються спеціальними спорудами (наприклад Чатал-Хююк в Туреччині), Кам'яна могила, як і раніше, знаходиться просто неба, і не проводиться майже ніяких заходів для її збереження. Разом з цим багато дослідників протягом XX століття відзначали поступове руйнування петрогліфів (Даніленко, Міхайлов, Кіфішін). Вивчення багатьох плит в наш час [Коли?] відбувається за замальовками і гіпсовими зліпками, які були зроблені ще у сорокові - п'ятдесяті роки.
У вересні 2008 року указом Президента України № 815/2008 заповіднику було надано статус національного. З цього часу його офіційна назва - Національний історико-археологічний заповідник "Кам'яна Могила". [6]
У 1997 році з метою залучення уваги громадськості до Кам'яної Могили тут проводився Всеукраїнський музичний фестиваль "На Кам'яній Могилі". Гостями фестивалю були Юрій Лоза та Аркадій Хоралов. Гран-прі удостоєний виконавець власних пісень Лиходід Віталій Іванович. [7]
Література
1.Гайко Г. <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>, Білецький В. , Мікось Т. , Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). - Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, "Редакція гірничої енциклопедії", 2009. - 296 с.
2.Михайлов Б.Д. Петрогліфи Камяної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія] - Запоріжжя, 1994, 1999, К.: МАУП, 2005 - доп.
.Михайлов Б.Д. "Каменная Могила - подземный "эрмитаж" Приазовья". - Запорожье: Дикое Поле, 1998, К.: Такі Справи, 2005 - доп., 2007.
.Михайлов Б.Д. Каменная Могила и ее окрестности: Сборник научных статей. - Запорожье: Дикое Поле, 2003, 2006 - доп., изм.
.Михайлов Б.Д. "Камяна Могила - світова памятка стародавньої культури в Україні: фотоальбом". - К.: Такі Справи, 2003.
.Михайлов Б.Д. Загадки древнего Герроса: историко-географические этюды. - К.: Такі Справи, 2009.
.Бадер О.М. Петрогліфи Камяної могили // Палеоліт і неоліт України. Том I. Випуск VI, видавництво АН УССР, Київ, 1949
.Даниленко В.М. Камяна Могила, "Наукова Думка", Київ, 1986
.Рудинський М.Я. Камяна Могила (корпус наскельних рисунків), видавництво АН УРСР, Київ, 1961
.Михайлов, Борис Дмитриевич (сторінка про дослідника) <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2,_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87>
.УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 815/2008 Про надання Державному історико-археологічному заповіднику "Кам'яна Могила" статусу національного <http://www.president.gov.ua/documents/8285.html>
.http://www.mv.org.ua/? i=3&j=6&m=16 <http://www.mv.org.ua/?i=3&j=6&m=16> Сайт газети "Мелітопольські Ведомости"