Портрет сучасного журналіста
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Кафедра видавничої справи та редагування
КУРСОВА РОБОТА
з редакторсько-видавничого фаху
на тему: «Портрет сучасного журналіста»
Студентки 3 курсу 34-ї групи
Спеціальність: «Видавнича справа та редагування»
Салогуб Вікторії Анатоліївни
Керівник: кандидат філологічних наук, доцен
Круть Ірина Юріївна
м. Кіровоград - 2013рік
ВСТУП
Професія журналіста досить-таки привабливо виглядає на перший погляд. У переважної більшості людей діяльність у цій сфері асоціюється із розвагами, славою та легкою працею. Але неточне уявлення про образ цієї професії створює побічні ефекти сприйняття журналістики.
Якщо у пересічного громадянина запитати яким повинен бути сучасний журналіст, відповідь приблизно буде такою: креативним, комунікабельним, грамотним. Це звісно так, адже без даних якостей неможливе функціонування професіонала. Але образ журналіста не обмежується тільки трьома поняттями. Важливими у професії є: уміння логічно мислити, здатність бачити деталі, бути різнобічно розвиненою особистістю, дотримуватися етичних норм і правил.
За період навчання на спеціальності видавнича справа та редагування у нас сформувалося певне бачення, яким повинен бути сучасний журналіст. Але незважаючи на ті уявлення, які склалися під час підготовки до занять потрібно більш відповідальніше поставитися до осмислення поняття, яке є одним із ключових у майбутній професії. Отже, «Портрет сучасного журналіста» це тема нашого дослідження, яке є актуальним для формування професійного уявлення про майбутній фах.
Предметом дослідження є складові портрету сучасного журналіста, його функції, переваги та недоліки, професіоналізм, попит на ринку праці.
Метою нашого дослідження є виявити та охарактеризувати портрет сучасного журналіста, з'ясувати, якими вміннями він повинен володіти, аби бути бажаним працівником у сьогоднішній редакції. Розглянути багатогранність цієї професії у всіх її проявах: загальний образ журналіста, газетярі, телевізійники.
Завдання - у процесі дослідження поспілкуватися із потенційними роботодавцями, дізнатися про основні вимоги до сучасних журналістів. Поспілкуватися із практикуючими журналістами та дізнатися про сучасний стан професії, основні тенденції, які панують зараз у Кіровоградській журналістиці.
Формування робочих гіпотез
Сучасний журналіст повинен бути професіоналом своєї справи, володіти досконало комп'ютерною технікою, водночас бути психологом та неординарною людиною.
Методика дослідження (на яких етапах дослідження ми використовуємо певний метод)
Наукове дослідження має два основні рівні: емпіричний та теоретичний. Отже, почнемо з того, що на емпіричному рівні дослідження необхідно збирати факти (факти дійсності та наукові факти). А потім обробити отримані факти, інтерпретувати їхній зміст. Емпіричний метод дослідження ми використаємо у теоретичній частині курсової роботи.
Описовий підхід - аналізуємо функції журналіста різних ЗМІ (журналу, газети та телебачення).
Системний метод дослідження висвітлюємо науковий погляд на портрет сучасного журналіста.
Системно-функціональний підхід можемо охарактеризувати та порівняти журналіста в різних ЗМІ.
Системно-цільовий підхід - окреслюємо всю знайдену інформацію та визначаємо ціль нашого дослідження.
Системно-комунікаційним підхід означає виявлення звязків даної системи із навколишнім середовищем.
Системно-історичний метод, характирезуємо та функціонуємо всю зібрану інформацію, порівнюємо функції журналіста минулого та теперішнього.
Для розкриття теми ми звернулися за допомогою до таких книг: "Журналістика як всесвіт" І. Л. Михалина, де подано теоретичні відомості про розвиток і функціонування преси, зокрема журналістики. Широкий теоретичний екскурс допоможе для орієнтування у періодизації становлення журналістики.
Москаленко А. З. Вступ до журналістики. Автор розповідає чому журналістика - творча спеціальність. Також висвітлює привабливі сторони журналістського фаху, про труднощі професії журналіста; визначення журналістики; специфіку інформації в журналістиці, загальні і спеціальні функції журналістики та багато іншого.
Різун В.В. Літературне редагування. Одним з кращих підручників з літ. редагування. Вміщує поняття: Знання про журналістський текст. Загальні закони побудови журналістського тексту. Жанрові правила побудови творів. Повідомлення як засіб упливу. Аспекти розуміння журналістського тексту. Ефективність журналістських повідомлень. Фактологічна структура. Тематична структура. Композиційна структура. Архітектонічна структура.
В. Іванов, В. Сердюк. Журналістська етика. Описано професійні та етичні стандарти журналістики, що включають принципи етики та успішної діяльності з огляду на особливі виклики, з якими стикаються журналісти: конфлікт інтересів, етичні дилеми, маніпулювання тощо. Завдяки цій книзі у читачів формується повноцінне уявлення про усю специфіку журналістики.
У дослідженні формуватимемо об'єктивні судження про специфіку професії і складемо загальний портрет сучасного журналіста.
РОЗДІЛ Ι. Загальний образ журналіста, його права та обов'язки
Для початку розглянемо основні поняття нашого дослідження. За словником (виписати анот. словника)Журналіст - це особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, - або займається такою діяльністю за власною ініціативою. Журналіст - це дзеркало суспільства, він повинен відображати дійсність.[18]
Журналіст здійснює оперативний пошук актуальної інформації, її відбір, перевірку на достовірність і переробку в журналістський матеріал певного жанру. Вважається, що основна функція журналістської діяльності-формування громадської думки та створення інформаційного каналу між державою і суспільством. Журналістику прийнято ділити на пять основних напрямків: періодична преса, Інтернет-журналістика, фотожурналістика, і теле- та радіожурналістика. Види журналістської діяльності: 1) збирання та обробка інформації;2)створення журналістського матеріалу. Але не дивлячись на такі критерії поділу, види діяльності найчастіше бувають комбінованими, або ж змішаними. Адже на практиці журналісти мають бути багатофункціональними і виконувати різні види завдань.
Оскільки метою нашого дослідження є сформулювати портрет сучасного журналіста, спробуємо описати якості, якими повен володіти працівник даної галузі. Професійні якості: грамотність, відчуття стилю, широкий кругозір, уміння виконувати роботу швидко і в термін, уміння поводитися з професійними приладами і технікою (диктофон, фотокамера), знати закон про ЗМІ та вміти ним користуватися. Додаткові особливості: постійне прагнення саморозвитку, самовдосконалення, універсальність.
Як і в кожній професії, працівник даної галузі має свої права та обов'язки, які він повинен щоденно дотримуватися.
Права та обов'язки журналіста визначені в ЗУ «Про інформацію» та інших законах, які регулюють діяльність преси, радіо та телебачення.
Права журналіста:
·вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації;
·відвідування державних органів влади, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій та бути прийнятим їх посадовими особами;
·відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
·вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
·переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
·безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
·по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
·звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
·поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під псевдонімом або анонімно;
·відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
·на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
Обовязки журналіста:
·подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію;
·задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
·відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;
·представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;
·утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
Отож, як ми бачимо, хоч професія журналіста вважається і творчою професією все ж-таки офіційна унормованість цієї діяльності ставить у певні рамки особу і обмежує її творче начало.
Вдосконалення і професійний розвиток є основними критеріями задля утримання авторитету на журналістській ниві. Оскільки в наш час існує велика конкуренція в даній галузі, то аби бути затребуваним працівником потрібно йти в ногу з часом, слідкувати за тенденціями, які панують у професії.
Професія журналіста має безліч переваг - можливість самореалізуватися, мати творчу за характером роботу, спілкуватися з видатними людьми, впливати на формування суспільної свідомості, можливість стати знаменитим. Здійснюючи свою професійну діяльність, журналіст виступає під час інтерв'ю в ролі психолога, він мусить бути гарним комунікатором і вміти "розговорити" співбесідника. Збираючи інформацію, він повинен виявити неабиякі акторські здібності, зуміти, де це потрібно, залишитися непоміченим, спрацювати у ролі стороннього спостерігача, а в іншому місці зіграти важливу персону, домогтися довіри, схилити співрозмовника на свій бік і обов'язково сподобатися йому.
Спілкуючись щодня з численними співрозмовниками й читацькою аудиторією, журналіст здійснює функції педагога, щонайменше в двох аспектах: по-перше, відкриваючи людям шлях до нових знань, і по-друге, навчаючи їх жити. Він вислуховує й дає корисні поради. У нашому суспільстві журналіст - це не просто професія, а певне звання, її представники наділені великим суспільним авторитетом, до них звертається пересічний громадянин у скрутні моменти свого життя, шукаючи поради й підтримки. Тому в професійній діяльності журналістові часто доводиться здійснювати й лікарські функції.
Професія журналіста приваблює можливістю доносити до людей правду,примножувати в світі добро, боротися за справедливість. У здійсненні цих завдань полягає реалізація безпосередніх функцій журналістики. Людина не просто потребує знань про світ, а потребує їх з практичною метою: створити цей світ зручним для свого життя, для співжиття в ньому осіб різної національності, відмінного соціального статусу, різного віросповідання. Людину не полишає мрія про досконале суспільство, а відтак і думка: чи можна від створення досконалих творів перейти до створення досконалого життя.
Журналістська творчість має на меті поліпшення, вдосконалення суспільства. У цьому й полягає її прагматичний, ужитковий зміст.
Професія зобов'язує журналіста першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки і витлумачувати їх для загалу[2, с 47].
В американській журналістиці народилася приказка: журналіст мусить бути на пожежі за чверть години до її початку. Парадокс приказки спричинений тим, що за чверть години до початку ще ніхто не знає, що станеться в певному місці, якщо тільки мова не йде про плановані заздалегідь заходи. Але журналіст мусить мати унікальний «нюх» на новину, формувати в собі відчуття пошуку нового, адже новини - це теми його майбутніх публічних виступів, статей і нарисів.
Будучи першопроходцем, журналіст першим розгадує прихований для решти зміст подій, з'ясовує причиново-наслідкові зв'язки, роз'яснює перспективи розвитку явищ, пропонує шляхи розв'язання проблем і застерігає від помилок.
Відчуття першості в журналістиці нічим не відрізняється від радості науковця, що здійснив наукове відкриття. Першість же масово-інформаційної діяльності полягає в можливості багаторазово пережити щастя першовідкриття, тим часом як наукова сфера навряд чи так систематично й часто надає такі підстави своїм суб'єктам[1, с 200].
Часом буває так, що талант «дрімає» в людині, вона здобуває іншу освіту, стає фахівцем у якійсь галузі і лише потім, в силу непереборного потягу, приходить у журналістику.
Видатний чеський письменник і журналіст Карел Чапек (1890-1938) у гумористичній книзі про газетярство "Як це робиться" кепкував з приводу журналістської освіти. "Наскільки мені відомо, - писав він, - ніхто до цього часу не намагався встановити, звідки беруться журналісти. Правда, існує інститут журналістики, але я ще не зустрічав журналіста, який би вийшов звідти. Зате я вияснив, що кожний журналіст колись був медиком, інженером, юристом, літератором, співробітником експортної палати або ще чим-небудь, і з тих або інших причин залишив попередню професію. Бувають і невдахи, які просто «пристроїлися в газеті».[2, с 17]
На початковому етапі у журналістиці люди, які раніше не мали відношення до цієї галузі, повинні ретельно засвоїти ази журналістики. Ознайомитися із правами та обов'язками, освоїти ключові принципи жанрології. А також важливим етапом у професійному зростанні є рівняння на найкращих, тобто перечитування матеріалів «старших колег», звернення до деталей, ретельний аналіз авторського стилю. Прагнення до самовдосконалення необхідне для професійного зростання особистості.
Отож, ми розібралися із «світлими» сторонами професії журналістики, визначили її привабливість та корисність для суспільства, тепер перейдемо до обговорення «темних» сторін професії, тобто висвітлення негативного боку цієї надзвичайно багатогранної спеціальності.
1.1Важкість професії журналіста
У всьому світі, а в Україні поки що особливо, журналісти зазнають на собі відчутного морального, психічного та фізичного тиску з боку тих, хто зацікавлений у приховуванні інформації від суспільства і перешкоджає здійсненню представниками мас-медіа їхньої професійної діяльності.
Професія журналіста - це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи написане слово. Вона й стає однією з причин підвищеної стресовості даного роду діяльності. Ми живемо в країні, де журналістика традиційно поєднана з публіцисткою, із утвердженням правди і справедливості, захистом знедолених і покривджених.
До журналістів звертаються люди в пошуку захисту від свавілля урядовців, а то й просто від кримінального світу, у пошуку порятунку від соціальної незахищеності чи недосконалої роботи державного апарату. Покликання журналіста- їх захищати [2, с 43].
Творчість як така, і журналістська зокрема, не знає кінцевого рівня майстерності, вона завжди містить у собі можливість для ще дальшої еволюції. Журналіст - semper tiro (завжди учень). У нього немає поняття "після роботи", бо неможливо виключити себе з потоку духовної праці. Хороший журналіст вічно поглиблює свої знання, стає справжнім фахівцем у своєму тематичному напрямку, багато читає, працює в бібліотеках, збирає досьє, вивчає мову, вдосконалює стиль, опановує досвід класики журналістики й публіцистики.
Журналістику іноді називають не професією, а способом життя, не замислюючись над глибоким значенням цих слів. У 2010 році в університеті у нас була зустріч із тодішнім редактором газети «Кіровоградська правда» Оленою Данилишин.
Вона говорила, що професія - це спеціальність, якою людина займається на роботі і залишає її за воротами прохідної заводу чи за дверима своєї установи. Характеру способу життя набуває спеціальність, якою людина займається завжди: чи перебуваючи у відпустці на відпочинку, чи в туристичному поході, чи сидячи в театрі з коханою жінкою, чоловіком. А от журналіст здійснює свої функції безперервно, адже в наш час потрібно бути найоперативнішим серед оперативніших.
«Журналістська праця, - пише з цього приводу авторитетний викладач журналістики професор В. Й. Здоровега, - це не просто вміння вправно написати замітку чи статтю, хоча ці ази ремесла треба засвоїти, а своєрідний спосіб сприйняття світу, спосіб бачення реальності, спосіб мислення і світовідчуття, спосіб існування і усвідомлення себе у неспокійному житті. Тому ніяк не можу погодитись із тим, що майстерність журналіста - це всього-на-всього вправне володіння пером чи добре «підвішений язик».
Це професія, де не припиняється духовна праця, де триває вічний пошук тем для наступних повідомлень, джерел інформації, глибшого розуміння дійсності, кращого оформлення думки[10 с, 56].
У процесі розвитку в журналістиці з'явилися постулати без дотримання яких, неможливо стати професіоналом у даній галузі. Тезисно їх можна виокремити так:
бути об'єктивним - матеріали подавати максимально збалансовані, уникати категоричних стверджень, та суб'єктивних висновків;
не копіювати чужі матеріали - уникати спокуси плагіату, не «красти» чужі думки;
бути толерантним - поважати думки інших, навіть якщо вони не співвідносяться з особистим баченнями;
бути порядним - не порушувати мораль суспільства, не використовувати нецензурну лексику;
не зраджувати собі та своїм принципам - дане твердження полягає в дотриманні усіх попередніх. Адже щоденно журналістові доводиться робити вибір, наслідки якого залежать тільки від нього.
Отож, щоразу вимальовуючи портрет журналіста ми переконуємося у тому, що це професія морального характеру, де етичні норми є основними критеріями для повноцінного функціонування спеціаліста. Без усвідомлення своєї суспільно важливої значущості не можливим стає формування «якісного професіонала».
Кожен журналіст несе відповідальність перед суспільством, перед своєю аудиторією за повну й адекватну інформацію про суспільство загалом та його окремі групи, про події, що відбуваються довкола, про все, що становить інтерес для аудиторії.
Дотримання норм етики є однією з умов, що дозволяє уникати надмірного правового регулювання з боку держави. Владні органи приймають правові акти зазвичай тоді, коли журналісти грубо нехтують певними моральними нормами, загальноприйнятими в суспільстві[14, с 150].
Особливу роль відіграють моральні принципи роботи мас-медіа. Журналіст має завоювати довіру аудиторії. Без цього уся діяльність втрачає сенс, або й просто неможлива. Як ми зрозуміли таких принципів небагато. Це правдивість, неупередженість, обов'язок перевіряти інформацію, мовна культура, спростування у разі помилки, чітке розмежування фактів і коментарів, збалансованість, посилання на джерело інформації, відсутність негативних стереотипів стосовно окремих осіб або груп людей, незалежність від влади та фінансово-промислових угрупувань, пріоритет інтересів аудиторії над бажанням одержати якомога більший прибуток.
1.2 Імідж у формуванні довершеного образу професії
Важливим у професії журналіста також є формування зовнішнього вигляду, тобто іміджу. Імідж - це штучний образ, який формується в індивідуальній чи суспільній свідомості різними засобами. Імідж створюють з метою сформувати в масовій свідомості конкретного відношення до журналіста. Імідж поєднує в собі як реально існуючі властивості об'єкта і також абсолютно неіснуючі, які йому просто приписують.[18]
Ідеальний імідж це коли журналіст відповідає уявленням про самого себе, і реально вже складеного його образу в суспільстві. Межі ідентичності повинні збігатися із зоною відповідальності і свободи. Трапляється, що ідентичність не досягнуто тоді з'являється заклопотаність своїм іміджем. За нею може ховатися пошук самовизначення, відповідальності та свободи нинішньої людини. Або ж велике прагнення піти від цієї відповідальності і свободи.
Імідж журналіста можна розглянути з двох сторін. Перша - це імідж людини, а друга - це імідж журналіста, який представляє будь-який ЗМІ. У першому випадку імідж збережеться протягом всієї кар'єри і формує його журналіст самостійно. У другому треба враховувати зміну іміджу, якщо змінюється місце роботи, або поєднувати обидва ці підходи. Якщо говорити про імідж особистості, то це якийсь цілісний вже сформований образ, яким людина справляє враження на оточуючих[6, с 18].
До основних складових іміджу журналіста в професійному середовищі входять: професіоналізм журналіста, етичні принципи, стиль в одязі, професійна мораль.
Журналіст сам особисто створює свій імідж і образ, при цьому віддаючи переваги якомусь місцю роботи. Життєві позиції або людські якості завжди допомагають формуванню іміджу.
Завдяки зовнішньому виглядові журналіст стає впізнаваним, якщо імідж створює на оточуючих враження - значить старання не марні.
Гарно створений образ, є однією із складових успішності у професії журналіста, адже постійні зустрічі, конференції, презентації передбачають спілкування із масою людей, а як говорить народна мудрість: «Зустрічають по одежці, а проводжають по розуму». Тому як би не сталося, а гарно виглядати потрібно завжди, адже журналіст постійно знаходиться в центрі уваги.
У процесі аналізу портрету сучасного журналіста ми зрозуміли, що це не легка професія, адже вона потребує постійного спілкування з масою людей. Але аналізуючи тему дослідження ми не говорили про умови в яких працює представник даної професії, а семе про реалії сучасної української журналістики.
Відомий журналіст Мустафа Найєм розповів у одному з інтерв'ю про складні умови роботи журналістів в Україні. «В Україні є дві реальності: в одній журналісти дійсно працюють, мають право критично писати й висловлюватися. Це реальність інтернету. Але, на жаль, на неї звертає увагу порівняно невелика аудиторія.
Багато людей, серед них і старші, які грають вирішальну роль під час виборів, не користуються інтернетом як джерелом інформації. Для них існує інша реальність - телебачення та великих медіа. Там журналісти не мають можливості висвітлювати всі теми, не мають тої свободи, на яку хотіли б розраховувати. Це використовує влада, тому ми знаємо: телемедіа, які мають найбільший вплив на аудиторію, контролюються людьми, лояльними до влади або тими, хто є владою»[20].
Отож, телебачення та інтернет - дві реальності сучасної журналістики і її працівники також достеменно відрізняються. Підпорядкованість державним органам управління, залежність від спонсорів, засновників, власників редакцій та телерадіокомпаній розвіює міф про свободу слова у нашій державі. Адже сам факт підпорядкованості уже дає підстави сумніватися у достовірності подання інформації від залежного органу ЗМІ.
Наприклад, регіональні газети, які розповсюджуються у нас в області, є інформаційними органами державних адміністрацій.
Їх змістове наповнення на 60% складається із інформації про керівництво області, висвітлення їх «активної» діяльності. І 40% подання матеріалу про місцевість, певні відомості про жителів. Така нерівність у поділі «території» газети зумовлена тією ж таки підпорядкованості.
Наприклад газета «Маловисківські вісті» - регіональне видання, яке відповідає усім вище переліченим характеристикам. Редактором газети є Володимир Тільнов. Журналісти: Сергій Васильєв, Тетяна Андрушко, Інна Рябченко-Сінельник.
Ми поспілкувалися з Тетяною Андрушко, вона розповіла, що писати на вільні теми матеріали або ж про якісь резонансні події в області не можна, адже в редакції існує «неформальна цензура». Змістове наповнення матеріалів постійно перевіряє редактор, тому журналісти змушені «самоцензуруватися», тобто писати так, щоби інформація не викликала зайвих запитань.
Такий факт негативно впливає на імідж професії журналістики, і зрозумілою є тенденція переходу від друкованої преси в інтернет-простори. Адже зараз, на жаль, тільки в інтернеті можливе функціонування незалежної журналістики.
У процесі формулювання портрету сучасного журналіста ми зрозуміли, що теоретичні засади, які описані в книгах дещо суперечать із сьогоднішньою реальністю.
Але незалежно від того де працює журналіст на телебаченні, в газеті, чи радіо свою роботу потрібно виконувати якісно та професійно.
телебачення журналіст імідж професіоналізм
РОЗДІЛ 2. Портрет сучасного журналіста практичної точки зору
Журналісти, працівники мас-медіа, телевізійники, газетярі, величезне різноманіття представників ЗМІ. Не дивлячись на співзвучність професій у них існує багато спільних та відмінних рис. Такі риси ми розглянемо на прикладі Кіровоградських представників ЗМІ.
2.1 Інтерв'ю з Андрієм Богдановичем
Зокрема, задля повноцінного уявлення про портрет журналіста ми звернулися до генерального продюсера Кіровоградської державної телерадіокомпанії, журналіста, телеведучого Андрія Ростиславовича Богдановича (Додаток А1). Він як потенційний роботодавець розповів нам про те, яким повинен бути сучасний журналіст (зокрема тележурналіст).
Які критерії у виборі персоналу для вас є найголовнішими?
Бажання працювати перш за все та бажання навчатися чомусь новому. Адже в Кіровограді я розумію знайти людину із досвідом в тележурналістиці практично не можливо. Головне бажання-інше научимо.
Яким повинен бути сучасний журналіст (загальний образ)?
Він досконало повинен володіти компютерною технікою, цікавитися усім, усім, усім (читати книги, дивитися різноманітні фільми), цікавитися публіцистикою або документалістикою, обовязково дивитися новини, тобто мати широкий кругозір і постійно розвиватися.
Які тенденції панують зараз у Кіровоградській тележурналістиці?
Хороші тенденції, тому що зявилися люди які цікавляться даною роботою і їм це подобається. Для прикладу, студентка вашого факультету четвертокурсниця Дарина Романська учора стала фіналісткою конкурсу «Честь професії» потрапила в пятірку кращих, разом з 1+1, НТН, ТВі. Це круто, такий факт говорить, що є потенціал у наших студентів.
Хотілося б, звісно, щоб тележурналістика викладалася в університеті як предмет хоча б заліковий.
Памятаєте, минулого року у нас (студентів 34-ї групи) була зустріч на телерадіокомпанії і ви говорили про можливість відкриття дисципліни на факультеті…
Так, це моє бажання.
А ви намагалися втілити його якось у життя?
Ми підписали меморандум про співпрацю з пед. університетом, але я розумію, що проштовхнути ще одну дисципліну тяжко, з точки зору бюрократії. Тому чекаємо, коли це все здійсниться…
Крім того, у мене є ще мрія, хочу організувати школу або курси журналістики у нас в Кіровограді. Щоб навчати людей і щоб вони розуміли відмінності газетної і тележурналістики. Постійно подаю заявки на гранти, поки ще не виграв, але подаю.
А як ви ставитеся до замовної журналістики?
На жаль, я повинен сказати, що в нашій країні немає незалежної журналістики. І це велика проблема, яка залишилася нам з Радянського Союзу.
Я проти замовної журналістики в новинах, і це офіційна позиція. Новини повинні бути чистими від всілякої заказухи і глядач повинен їм довіряти. В інших програмах будь-ласка, кожен заробляє по-своєму. Є спецвипуски, спец репортажі, у яких можна це робити для того, щоби глядач розрізняв новини від реклами.
Дуже часто можемо спостерігати порушення журналістського етикеку (дисбаланс думок, викривлення фактів…), а також недотримання орфоепічних норм. Вживаєте якісь заходи, щоби уникнути таких проявів?
Ми намагаємося, але на жаль ні в області, ні в столиці немає абсолютно грамотних журналістів, усі допускають помилки. Єдине, аби ці помилки не були системними і постійно виправлялися, для цього у нас є літредактор, до якого можна звернутися.
Чи підвищуєте професійний рівень своїх працівників (семінари, курси)?
Будь-які тренінги, які зустрічаємо в Інтернеті, від компанії Internews, або Незалежної асоціації телерадіомовників - усе пропонуємо нашим працівникам, і вони їздять по всіх семінарах, яких захочуть. Для таких цілей ми надаємо відпустку, адже нам вигідно, щоб людина розширювала свій кругозір, отримувала нові знання.
А на місці організовуєте майтер-класи, тренінги?
Часто запрошуємо фахівців із Києва Сергія Мамаєва (СТБ), Ваню Гребенюка (1+1), Світлану Котенко (ТРК Україна). Коли вони приїжджають, ми влаштовуємо і розбір польотів, і майстер-класи. Тому що навіть я, людина з досвідом, коли приїхав із Києва до Кіровограда і працюю постійно тут, у мене вже може бути зашорений погляд. Адже постійно працюю з одними і тими ж людьми, переробляю схожу інформацію, тому і я можу чогось не помічати. Свіжий погляд зі сторони завжди потрібний. Тому майстер-класи влаштовуємо завжди, один день теорія, другий день практика.
Чи є у вас негативні риси характеру, що заважають у професійній діяльності?
У мене? Лінь. Це найстрашніша штука, яка може бути в людини, тому що вона вбиває все.
А як ви боретеся з лінню?
Навантаженнями, якщо я приходжу на роботу о 9-й, то йду додому в 22.00 або 23.00. Чим більше я на роботі, тим менше я лінивий. Робота мене організовує.
Розумієте, людину можна нафарбувати, але ніяк не вставити мозок. Головне - розум, адже він залежить від тебе, а зовнішність залежить від гримера. Наприклад, нещодавно у мене був прямий ефір з губернатором. Губернатор виглядає на екрані з румяним обличчям, Андрій Ростиславович сидить поряд жовтий. А чому? Тому що гример обрала невдалий тон. І все, яким би я красунчиком не був у житті! Але грим зробив моє обличчя смертельного кольору.
Що побажаєте початкуючим журналістам?
Не боятися звертатись за допомогою , звертатися до нас, ми завжди шукаємо людей з гарячим поглядом, з розумом. Якщо є бажання, то ми допоможемо зробити телевізійну карєру. Головне не зупинятися, битися головою об стіну, адже стіна все одно впаде.
І ще одне, не бійтеся красти, красти ідеї. Це не плагіат, адже копіювання передбачає власну інтерпретацію. Головне - зробити це вдало!
Підсумок: Андрій Ростиславович дав вичерпні відповіді на запитання. Ми зрозуміли, що для того, аби стати успішним журналістом потрібно постійно саморозвиватися, не лінуватися працювати. Постійна робота над собою, своєю творчістю є запорукою успіху для професіонала. Не потрібно боятися труднощів, їх потрібно долати. Якщо хочеш відбутися як особистість-не лінуйся.
2.2 Спілкування з практикуючим журналістом Дариною Романською
Також приємно здивував той факт, що у тележурналістику почала приходити молодь, і своєю діяльністю активно заповнювати телепростір. Перемога Дарини Романської на всеукраїнському конкурсі «Честь професії» свідчить про високу кваліфікаційну підготовку молодого журналіста.
Задля об'єктивного уявлення про тележурналістику ми вирішили поспілкуватися із вищезгаданою Дариною Романською, яка працює на Кіровоградській телерадіокомпанії.
Журналіст, - говорить Дарина, - повинен, в першу чергу, бути не байдужим. Аморфне ставлення до того, що відбувається навколо у хорошого журналіста бути не може. Треба дійсно любити цю справу. Моє карівництво говорить : "Головне - щоб очі горіли". Можна сидіти в офісі за паперами і комп'ютером, і ненавидіти їх, але все рівно добре виконувати свою роботу, в журналістиці таке не пройде. Тут потрібно в усьому шукати інформаційний привід, тут, власне, немає такого поняття, як вихідні чи відпустка, тому що журналіст постійно оцінює те, що бачить на предмет матеріалу для сюжету. Ще важлива риса - хм... як би сформулювати, дотошність. Тому що часом саме це необхідно для хорошого матеріалу. Типу - тут, відмовили коментувати, там не вийшло, там не захотіли говорити, і тут важливо не покинути тему, і не взяти іншу, а знайти інші джерела, факти, підходи.
Щодо тенденцій, які панують у Кіровоградській тележурналістиці, можу з впевненістю сказати, вона значно помолодшала(Дарина яскравий тому приклад, авт.). За останні 2 роки, багато молоді прийшло у цю справу. Раніше був такий стереотип, що то така серйозна штука, і якщо тобі 20 то ти і рота не відкривай, бо не доріс ще. А зараз молоді люди більш амбіційні, вони розуміють, що журналіст - це по-1 -реально, по-2 - престижно і цікаво. Вони знахабнілі в дечому, але не бояться говорити, писати, шукають яскраві теми. Експерти з видань всеукраїнського рівня вже починають говорити про Кіровоградську школу (вона не така визнана, як скажімо, Харківська, однак вона починає з'являтися). По суті, це завдяки Богдановичу, Мамаєву і Мурованому. Тому що вони почали увесь цей рух.
Працюючи в колективі, зрозуміла, що мені подобаються трудоголіки, у своїх колегах ціную саме таку рису характеру. Більшість свого часу ми проводимо на роботі, так що ньюз-рум - це місце, де завжди можна знайти якусь їжу в холодильнику або якщо несподівано треба іти на офіційну зйомку чи в кадр, то у шафі 100% є запасний піджак) Мені подобається, що за необхідності вони можуть сидіти на роботі до третьої ночі, або взагалі усю ніч, якщо відповідальний проект. Подобається, що усі інші люди, вважають нас навіженими, і що усі інші навряд чи так змоглиб. Подобається, ще коли хтось із них о девятій вечора у відрядження їде, і коли якісь екстремальні умови зйомки, кожен кинеться допомогти ..командність, коротше, я в них ціную. А взагалі вони класні. Хоча, дійсно, навіжені. кожен - по-своєму.
Щодо питання про замовну журналістику. Замовна журналістика - це не журналістика, це підвид піару. Ставлюся до цього як до можливості підзаробити. Однак тут важливо розуміти, якщо мова йде про розважальний сюжет, про нову акцію у місцевій кав'ярні - то так, чому б ні. Але якщо це відверта "заказуха" із якимось сумнівним фактажем, то - НІ, типу репутація і самоповага дорожчі. Періодично пропонують обидва варіанти, але частіше перший.
Наостанок Дарія побажала початкуючим журналістам не боятися зробити щось не так, і не думати, що про це хтось подумає. Часом почуваєш себе безглуздо під час зйомок, чи роботою над матеріалом, і через власні якісь комплекси, переживання стаєш скутим і втрачаєш якісь дрібні можливості, а вони важливі у роботі журналіста!
Підсумок: за розповіддю Дарії ми дізналися про специфіку роботи на телебаченні «зсередини». Креативність, оперативність та розкутість є основними складовими для цієї роботи. З точки зору практика ми дізналися про атмосферу яка панує зараз на теренах Кіровоградської тележурналістики.
Багато сучасних тележурналістів при зйомках тієї чи іншої програми виступають в кадрі не тільки як журналісти, але і використовують свої артистичні дані, намагаються «грати» в кадрі, зробити спілкування з гостем і з глядачем більш цікавим. Звичайно, це вдається далеко не всім.
Особливості роботи на телебаченні пов'язані в першу чергу із специфікою даного органу ЗМІ. Адже телебачення - це в першу чергу картинка.
Журналіст повинен мати приємний голос, цікаву зовнішність і вміння спілкуватися «крізь» камеру. Необхідно бути комунікабельною і відкритою людиною, зберігати самовладання при великій кількості людей.
Також, ми мали можливість поспілкуватися із колишнім редактором Спортивної газети «Спорт-ревю»- Євгеном Савранським. Наразі Євген працює директором дитячо-юнацької спортивної школи, а також у вільний час займається журналістикою. Він називає себе фрілансером, адже журналістика - це не основний вид його зайнятості. Про специфіку роботи у фрілансі Євген говорить: «Без сумніву, робота фрілансера - працемістка та ризикована справа. Теоретично, кожен може назватися журналістом-фрілансером, оскільки немає фіксованих правил чи кваліфікації для цього роду діяльності. Однак на практиці виникають проблеми - вони повязані з відсутністю стабільного прибутку та необхідністю відмінної самоорганізації.» Основні якості, що повинні бути у журналіста на думку Євгена - це професіоналізм, та дотримання етичних норм, адже без таких якостей неможливе функціонування професіонального журналіста.
Також важливим є розвиток професійних навиків та постійне самовдосконалення. На початковому етапі, говорить Євген, - потрібно практикуватися і вже реалізовуватися, адже тоді легше знайти роботу. Під час навчання в університеті не боятися звертатися у редакції і робити спроби пера. Постійно покращувати свій стиль, читати матеріали відомих, досвідчених журналістів і намагатися їх наслідувати, і вже потім у вас з'явиться особистий авторський «почерк», за яким ви станете впізнаваним.
Підсумок: якщо порівнювати телевізійну журналістику і газетну в умовах сучасних реалій, то з впевненістю можна сказати, що вплив телевізійної журналістики значно більший, аніж газетної. Адже телебачення це поєднання інформації, аудіовізуальних засобів, та невербальних рухів, які впливають на глядачів. Газета - це змістове наповнення матеріалу, яке впливає на читачів за допомогою інтерпретації інформації, та її вдалому розміщенні на сторінці. Отож, під час дослідження ми зрозуміли, що специфіка професії журналіста має багато можливостей для реалізації своїх здібностей. Адже можна працювати і на радіо, і на телебаченні, і в газеті. Але не варто забувати про специфіку роботи у даних галузях. Адже не дивлячись на співзвучність цих професій вони істотно відрізняються одна від одної.
ВИСНОВКИ
У процесі формування професійного уявлення про портрет сучасного журналіста ми виокремили для себе, що специфіка даної професії полягає у її багатогранності. Для повного формування професіонала даної галузі необхідно вміти якісно писати матеріали, оперативно обробляти інформацію та бути комунікабельною особистістю.
Людина має розумітися, хоча б поверхово, на всіх сферах життя. Пишучий журналіст має бути трохи «поверховою» людиною. Справжній журналіст має відчувати ту межу, за якою не варто копати. Зайві подробиці ніколи не йдуть у «+» для матеріалу. Але у той же час журналіст має докопатися до істини і всебічно висвітлити обрану тему.
У російській мові є таке слово «любопытный», відповідника якому у нас, на жаль, нема. То журналіст має бути саме таким. Неможливо робити класну журналістику із «кислими очима». Журналіст має горіти своєю роботою. А коли спілкується з людьми - очі мають блищати так, ніби ще трохи і звідти посиплються іскри. З такими людьми цікаво говорити, бо вони співпереживають, вони ставлять себе на твоє місце, вони ті, хто першим готові вислухати і розібратися у проблемі, а отже і допомогти.
Також, важливою рисою є здатність бачити деталі. Це дуже важлива риса, бо саме на деталі звертає увагу читач/слухач/глядач. І саме це буде відрізняти матеріал уважного журналіста від матеріалу інших журналістів. У нашому світі все унікальне. Нема нічого схожого. І якщо журналіст не бачить цього - то він із заплющеними очима. А це неприпустимо для журналіста. Потрібно старатися випитати, ви дивитися щось незвичайне. Але не варто плутати це із перекручуванням фактів, або ще гірше - видумувати власні «підводні камені».
Багато хто із журналістів-початківців має безліч цікавих тем, ідей для матеріалів, але як тільки сідають за їх приготування у них виникає невидимий барєр. Необхідно навчитися боротися із подібними проблема і чим швидше та інтенсивніше це зробити на початку, тим легше буде надалі.
Інтелект, обізнаність, цікавість і компетентність. Ця група якостей дуже важлива для хорошого журналіста. Неосвічений, дурна людина буде поганим журналістом вже в силу того, що його знання і здатність до аналізу залишаться на побутовому, примітивному рівні, який вже після перших же рядків буде помітний більшості аудиторії і не викличе нічого, крім здивування і жаль. Людина розумна, інтелектуально розвинений мислить нестандартно, ємко, образно, здатний робити миттєві точні судження.
У кризових ситуаціях, коли в суспільстві загострюється зіткнення економічних і політичних сил, особлива надія покладається на активність інтелектуальних можливостей, оскільки вони внутрішньо не обмежені. Інтелект включає в себе увагу - своєрідну налаштування людини на сприйняття пріоритетною інформації та виконання поставлених завдань, уява здатність створювати нові образи в ході відображення дійсності, пам'ять - вид психічного відображення дійсності, що передбачає закріплення, збереження і наступне відтворення людиною свого досвіду, мислення - вищу форму творчого прояву особистості. Розвиваючи свій інтелект, журналіст просувається вгору по сходах професійної майстерності.
Він повинен багато чого знати, а ще більше розуміти і завжди думати. Легко відрізнити думаючої людини від того, хто мислить просто, тільки на рівні здорового глузду. Судження першого завжди у сукупності означають більше, ніж факт і аргументи, які ці судження складають. Мислення друге лінійно і примітивно. Журналіст не може не бути цікавий. Адже професійна цікавість зовсім іншого роду, ніж побутове. Цікавість журналіста засноване на прагненні знати буквально все, що можна, воно допомагає йому накопичувати і зберігати у своїй пам'яті те, що коли-небудь обов'язково стане в нагоді для чергового матеріалу. Передбачити, якого роду будуть ці відомості, практично неможливо; іноді смутна асоціація, спливла вчасно в пам'яті, дає більше, ніж десяток конкретних фактів. Але вони повинні у журналіста з'явитися, інакше він завжди буде відчувати брак важливих відомостей, йому не буде за що вхопити нитка подій, нема на що спертися. Майже завжди журналісти прагнуть до досягнення максимальної компетенції в тій області, в якій вони працюють. Знання і ще раз знання-ось девіз хорошого журналіста.
Для придбання цих знань не слід шкодувати ні сил, ні часу, знання необхідно черпати з усіх усюд, звідки можливо. Адже іноді достатньо великі, але загальні знання журналіста дають йому той необхідний кругозір, який дозволяє їм орієнтуватися в складних ситуаціях навіть більш ефективно, ніж вузьким фахівцям. Мислення журналіста, що володіє компетентністю, здатне не тільки наводити факти, але і зіставляти їх з іншими, проводити паралелі, тобто працювати не в одній площині, а відразу в декількох. Саме такий стиль мислення дає найбільш успішні результати, дозволяє бачити найскладніші ситуації об'ємно, цілісно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Животко А. П. Історія української преси / Упоряд.,авт.іст-біогр.нарису та приміт. М. С. Тимошик. А. П. Животко. Історія української преси -К. : Наша культура і наука, 1999. - 368 с.
. Михайлин І. Л. Історія української журналістики : Підручник / І. Л Михайлин; ̶ К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 720 с.
. Приступенко Т. О. Теорія журналістики. Етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації: Навч. Посібник. - К. : Ін-т журналістики, 2004. - 375 с.
. Тимошик М. С. Історія видавничої справи: Підручник. - К.: Наша культура і наука, 2003. - 496 с.
. Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я». - К.: Академія, 2004. - 240 с.
. Коптілов В. Журналісти сучасності. - Л.: Фенікс, 2003. - 210.
. Куманський Б. Повертаючись до надрукованого. - Кіровоград.: «КОД»,2010. - 206 с.
. Різун В.В. Літературне редагування: Підручник. - К.: Либідь, 1996. - 126 с.
. Анти- суржик / За ред. О. Сербенської. - Львів: Світ, 1994. - 150 с.
. Томан. І. Мистецтво говорити: Посібник. - пер. з чес. - 2-е вид. - К.: Політвидав України, 1989. - 294 с.
. Токарська А. Культура фахового мовника правника / Токарська А., Кочан І. : Навч. посібник. - Л.: Світ, 2003. - 312 с.
. Михайлин І. Основи журналістики: Підручник / Вид. 3-е доп. І поліпш. - К.: ЦУЛ, 2002. - 286 с.
. Володарчик Я. Конвергентне ЗМІ: міф чи реальність? / Пер. з польської. - Л.: Кальварія, 2000. - 240 с.
. Карпенко В. Основи професіональної комунікації. - К.: Нора-принт, 2002. 348 с.
ДОДАТОК
Народився у 1975 році у Кіровограді. За освітою - викладач англійської та німецької мов.
-2000 рр. - журналіст, редактор, головний редактор декількох кіровоградських телерадіокомпаній (TTV,TV-Центр, Новий День, АБ-радіо)
Закінчив з відзнакою школу новин «Інтерньюз - Україна» (2000).
Радіоведучий («Наше радіо» м. Київ) (2004)
Працював на більшості провідних телеканалів України:
«Інтер»- шоу «Хто крайній?» - редактор (2002 - 2003)
К1 - інформаційна програма «Один день» - ведучий(2007 - 2008), скетч-шоу «Кохання у великому будинку» (2010) - автор, редактор, актор, скетч-шоу «Три сестри» (2011)-акторскетч- шоу «Українці Афігенні» - актор, автор, редактор (2008-2009), скетч-шоу «Шури -мури» - актор, редактор (2010)
М1 - кулінарне шоу для чоловіків «Булки» - автор, редактор (2009)
ТРК «Україна» - «Насправді - шоу» - актор, шоу «Очам не вірю!» - редактор, серіал «Недоторкані» - автор, актор. Телепремія «Телезірка» - сценарист (2009 - 2012),
+1 - «ГПУ -Говорить і показує Україна» - ведучий, «Велика різниця по -українські» - актор (2010 - 2011)
Зіграв декілька ролей у кіно та серіалах («Між першою та другою...» 2004, «На білому катері…»2005, «Єфросинія» 2010, «Потяг милосердя» 2010, «Стань мною» 2012)
З липня 2010 року - ведучий та автор інформаційно - аналітичної програми «Погляд» на каналі «Кіровоград».
З листопада 2010 по серпень 2011 року - головний продюсер Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії.
З серпня - перший заступник гендиректора КОДТРК
Номінант Всеукраїнської премії «Телетріумф» 2008 (ведучий інформаційної програми),
У складі групи авторів, номінант Всеукраїнської премії «Телетріумф» 2009 року «За кращий сценарій телепрограми» та 2012 року «За сценарій до телевізійного серіалу»
Лауреат обласної премії в галузі тележурналістики за 2010-2011 роки
Член Національної спілки журналістів України.
Анкета
Колір очей: Карі
Улюблений фільм: Всі французькі комедії
Їжа: Банош
Література: Вуді Аллен, О. Генрі, Стівен Фрай
Спорт: Футбол, шахи
Музика: Рок
Домашні улюбленці: пацюк «Фіона»
Чим займаєтесь у вільний час: працюю
Що ви ніколи не припините робити: шукати шляхи для саморозвитку
Життєве кредо: Поспішайте жити