Організація бухгалтерського обліку на прикладі КСП 'Балинське'

Організація бухгалтерського обліку на прикладі КСП 'Балинське'

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Знайомство з господарством і визначення загальних питань організація обліку та господарської діяльності

Розділ 2. Організація обліку КСП «Балинське»

.1 Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку

.2 Організація облікового процесу

.3 Організація обліку власного капіталу

.4 Організація обліку зобов’язань

.5 Організація обліку та аналізу довгострокових активів

.6 Організація обліку та аналізу оборотних активів

.7 Організація обліку та аналізу витрат, доходів і результатів діяльності підприємства

.8 Організація праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком, контролем та аналізом

.9 Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку, контролю і аналізу

.10 Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку

Висновки та пропозиції

Список нормативних та інструктивних матеріалів

Додатки

ВСТУП

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від виду діяльності підприємства, величини його капіталу, тривалості процесу виготовлення продукції.

Крім нормативно-законодавчих актів, які регулюють ведення обліку на підприємстві працівники бухгалтерії керуються наказом про облікову політику підприємства та наказами генерального директора підприємства. Загальне керівництво роботою бухгалтерії, забезпечення виконання на підприємстві загальних методологічних принципів бухгалтерського обліку здійснюється головним бухгалтером підприємства[16, 25].

Базою практики було обрано комунальне сільськогосподарське підприємство «Балинське».

Метою практики є ознайомлення з організацією ведення бухгалтерського обліку та обліковою політикою на підприємстві, з формою бухгалтерського обліку, Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку. А також закріплення теоретичних знань, надбання досвіду їх практичного використання; підготовка до самостійної роботи на керівних посадах бухгалтерських служб підприємств; одержання та збір практичних даних для аналітичної частини дипломної роботи.

Для досягнення поставленої мети було проведено ряд послідовний дій, передбачених організацією практики, а саме:

         ознайомлення з базою практики, з виробничим процесом і технологічним циклом виробництва (предметом діяльності суб’єкта господарювання);

         ознайомитись з організацією підприємства в цілому та бухгалтерією зокрема;

         дослідити організацію обліку власного капіталу, зобов’язань, довгострокових активів, оборотних активів а також витрат, доходів і результатвів діяльності підприємства;

         визначити роль, місце і завдання обліково-контрольної служби підприємства та перспективи розвитку наукових і практичних знань з обліку і аудиту;

         ознайомитись з системою організації обліку,контролю і аналізу на підприємстві;

         вивчити загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку та їх сутність;

         засвоїти порядок застосування П(С)БО, законодавчих та нормативних актів за видом діяльності базового підприємства;

         ознайомитись з економіко-правовими, фінансовими та обліковими процесами, які відбуваються на підприємстві;

         визначити роль і завдання працівників обліку щодо організації збереження, раціонального і економного витрачання матеріальних, грошових, фінансових та трудових ресурсів на кожній ділянці облікової роботи з метою збереження майна власника.

Завданнями практики є: придбання професійних навичок керівних посад бухгалтерської служби підприємства; збір фактичних обліково-аналітичних, організаційно-технологічних та інших матеріалів для подальшого їх використання.

Розділ 1. Знайомство з господарством і визначення загальних питань організація обліку та господарської діяльності

КСП «Балинське» - комунальне сільськогосподарське підприємство, що діє на основі статуту підприємства.

Комунальним підприємством в Україні є самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що може здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати комунальні підприємства (заклади, установи). Відносини цих органів з комунальними підприємствами будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. До відання виконкомів органів сільських, селищних і міських рад згідно з їх повноваженнями по управлінню комунальною власністю належить встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків комунальних підприємств, а також заслуховування звітів про роботу їхніх керівників.

КСП «Балинське» знаходиться за адресою: Дунаєвецький район, Хмельницька область, с. Балин.

Село Балин, в якому знаходиться дане підприємство, межує з 5 селами: Цикова, Сахкамінь, Чічільник, Зеленче, Чаньків.

Віддаленість господарства до районного центру, міста Дунаєвці, становить 18 км, до обласного центру - 65 км.

Дорожнє сполучення з районним та обласним центрами здійснюється по асфальтованих дорогах і частково дорогах з гравійним покриттям - це забезпечує стабільний зв'язок господарства із пунктами сільськогосподарської продукції та базами постачання матеріальних цінностей для потреб господарства. Також в селі є залізниця, що дозволяє транспортувати сировину продукцію на далекі відстані з меншими затратами.

Найважливішою ланкою АПК, другою важливою галуззю матеріального виробництва України є її високо інтенсивне, багатогалузеве сільське господарство. Якщо в структурі АПК за показниками обсягу продукції, основних виробничих фондів, чисельністю зайнятих сільськогосподарське виробництво відіграє провідну роль, то в народногосподарському комплексі України на нього припадає близько 24,6% основних виробничих фондів, 14,4% валової суспільної продукції, 21,9% працівників народного господарства. Сільськогосподарське виробництво формує 16-22% національного доходу країни.

В структурі КСП «Балинське» виділяють дві основні галузі - рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-економічних умов та рівня розвитку сільського господарства співвідношення між цими галузями в обсягах його продукції змінюються. Так, в Україні у 80-ті роки і на початку 90-х у структурі продукції сільського господарства переважала продукція тваринництва, а в останні роки - продукція рослинництва.

В свою чергу, рослинництво за видом продукції, що виробляється, поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво, польове кормо виробництво. Що стосується способу виробництва окремих культур, то до складу рослинництва входять такі галузі - рільництво, овочівництво, баштанництво, плодівництво, ягідництво та луківництво.

В КСП «Балинське» рослинництво поділяється такі галузі, як зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство.

Основними галузями тваринництва КСП «Балинське» є скотарство, свинарство і бджільництво.

Сільськогосподарське виробництво розвивається на основі тих же економічних законів, які визначають розвиток і розміщення всього народного господарства. В той же час тут відзначаються і деякі специфічні умови розвитку цієї галузі, пов’язані з природними особливостями сільськогосподарського виробництва. Великий вплив на розвиток і розміщення сільського господарства має дія природних факторів, таких як кліматичні умови, ґрунтовий покрив, водні ресурси. Саме вони впливають на розвиток і розміщення цієї галузі народного господарства.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Вони ж несуть відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

-    введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

-        користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

         ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

         самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Остання форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно:

-    визначає облікову політику підприємства;

-        обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення Інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

         розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

         затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

         може виділяти на окремий баланс філії, представництва. відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства[40,15].

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

-    забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

-        організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

         бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

         забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства [36,32].

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

-    робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

-        форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

         порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

         методи оцінки активів та зобов'язань;

         правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

         порядок контролю за господарськими операціями;

         інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Бухгалтерія на КСП «Балинське» представлена п’ятьма працівниками - головним бухгалтером та підрядними бухгалтерами. Кожний працівник має свої обов’язки, які виконує чітко і в строки (див. рис.1.1.). Всі працівники бухгалтерії працюють у відповідності з посадовими інструкціями (дод.А.) та дотримуються Положення про бухгалтерську службу (дод.Б.).

Рисунок 1.1. Схема структури бухгалтерської служби КСП «Балинське»

Журнал-Головна форма - комбінована форма обліку. Вона є варіантом меморіально-ордерної форми обліку. Особливістю цієї форми є те, що всі операції у синтетичному обліку відображені в одному реєстрі - Журнал-Головній книзі. У ній поєднано хронологічний запис (Журнал) із систематичним (Головна книга). У Журналі-Головній книзі ліва частина призначена для хронологічних записів, а права частина використовується для систематизації записів за синтетичними рахунками.

Кожному синтетичному рахунку відводяться дві графи для запису оборотів за дебетом і кредитом. У Журналі-Головній книзі є стільки граф, скільки синтетичних рахунків повинно бути відкрито на певному підприємстві для обліку всіх господарських операцій (записи роблять на розгорнутому аркуші). Через велику кількість балансових рахунків виникає необхідність вкладати всередину додаткові аркуші.

Журнал-Головна форма обліку - різновидність синхронної форми бухгалтерського обліку, де хронологічний і систематичний записи збігаються в часі й місці їх відображення. Це робить її компактною, простою І наочною.

Журнал-Головна книга відкривається записами у першому рядку за всіма рахунками за станом на 1 січня. Сума балансу, яка відповідає загальному підсумку окремо дебетових і кредитових залишків, записується в колонці "Сума обороту за меморіальним ордером". Потім відображуються всі операції за місяць. Запис операцій у Журналі-Головній книзі здійснюють на підставі меморіальних ордерів, наприкінці місяця підсумовують місячні обороти і виводять залишки на 1 число наступного за звітним місяця. Наявність в одному реєстрі систематичних і хронологічних записів звільняє від необхідного складання оборотної відомості за синтетичними рахунками. Зберігається складання оборотних відомостей тільки за аналітичними рахунками. Звірка синтетичного обліку з аналітичним виконується безпосередньо за даними Журналу-Головної книги. Схема організації бухгалтерського обліку за формою Журнал-Головна книга подана на рисунку 2.1.

Основним недоліком такої форми обліку є те, що Журналом-Головною книгою незручно користуватися при великій кількості синтетичних рахунків. Крім того, цій формі притаманні всі недоліки меморіально-ордерної форми.

Тому Журнал-Головна форма може бути з успіхом застосована тільки на підприємствах з невеликим обсягом господарських операцій.

Рисунок 2.1. Схема миморіально-ордерної форми обліку [13,45].

Дані з головної книги та журналів містять інформацію на основі якої складається фінансова звітність (дод. В).

Нажаль, таких основних робочих документів як Наказ «Про облікову політику» та «Графік документообороту» на КСП «Балинське» відсутні. Тому мною було розроблено і складено зразки цих документів і представлено підприємству(дод.Г.,Д.).

Дані характеризуючі виробничу, фінансову діяльність підприємства, показники рентабельності, ліквідності, платоспроможності, дані щодо наявності та забезпеченості підприємства виробничими ресурсами подано в додатку Е.

Розділ 2. Організація обліку КСП «Балинське»

.1 Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку

бухгалтерський облік капітал витрата

Державне нормативно - правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

         створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

         удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Систему нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні можна представити п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів:

.        Закони України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили, зокрема, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В ньому безпосередньо викладено принципи та форми організації бухгалтерського обліку, основи його документального забезпечення та обсяг фінансової звітності, заходи щодо забезпечення достовірності річної фінансової звітності і застосування подвійного запису. В свою чергу, Господарський кодекс України, Закон України "Про господарські товариства" в загальному викладають вимоги до ведення бухгалтерського обліку і подання звітності.

.        Акти вищого органу в системі органів виконавчої влади, тобто постанови Кабінету Міністрів України, що регламентують певні питання обліку та звітності суб’єктів господарювання.

.        Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України.

.        Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів України та інших органів, що розробляються і затверджуються на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності.

.        Рішення (накази, розпорядження) щодо форм організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, які приймаються власником (керівництвом) підприємства на підставі попередніх чотирьох груп документів нормативно-правового забезпечення [17,63].

Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Закон регламентує методологічні засади збору, реєстрації та узагальнення інформації щодо господарських операцій.

Закон про бухгалтерський облік визначає основним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) - нормативні документи, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку в розрізі ресурсів, капіталу та результатів діяльності, а також складання фінансової звітності, не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку [1].

В Україні почався процес реформування системи бухгалтерського обліку та звітності з 1 січня 2000 року. Основні методологічні принципи, якими підприємства керувалися раніше, зазнали істотних змін. Це пов’язано з приведенням національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Ідентифікацію положень міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності наведено у табл. 2.1.

Традиційно чільне місце в системі регулятивних актів з бухгалтерського обліку відведено Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування. У цьому ми співпадаємо не тільки з країнами СНД, а й з деякими країнами центральної та західної Європи (Болгарія, Франція) [24,61].

Таблиця 2.1.

Порівняльна таблиця національних П(С)БО, МСБО, МСФЗ

Побудова Плану рахунків припускає поєднання методологічної єдності в системі рахунків із самостійністю підприємства в її організації. Для цього Інструкцією передбачено, що за клопотаннями підприємств Міністерством фінансів України для обліку специфічних операцій можуть вводитися нові синтетичні рахунки. Конкретну номенклатуру субрахунків кожне підприємство обирає самостійно (без зміни коду субрахунку) та при необхідності (з урахуванням своєї діяльності та виходячи з потреб управління, аналізу, контролю і звітності) вводить додаткові субрахунки (рахунки другого, третього порядків). Крім того, порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, не наведений в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм Інструкцій, П(С)БО, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку [29,16]. На практиці переважна більшість підприємств вводять субрахунки аналітичного обліку за рахунками 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (в розрізі вітчизняних та іноземних постачальників ТМЦ та послуг), 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (розрахунки з орендарями, профспілкові внески, стягнення за виконавчими листами тощо), 64 «Розрахунки за податками й платежами» (по кожному податку та обов’язковому платежу), 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” в розрізі дебіторів та ін.

Багато досліджень науковців України присвячено проблемам, пов’язаним із застосуванням національних стандартів бухгалтерського обліку. На даний час в українській нормативній базі існують певні недоліки, усунення яких дасть змогу надавати зацікавленим внутрішнім та зовнішнім користувачам вичерпну, достовірну та неупереджену інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень. Для усунення цих недоліків необхідно, зокрема :

         удосконалити методологію та порядок ведення бухгалтерського обліку основних засобів (порядку відображення альтернативного підходу до обліку витрат на позики), запасів (докладної регламентації правил бухгалтерського обліку виробничих запасів, тари, МШП, готової продукції), операцій в іноземній валюті (порядку відображення в обліку курсових різниць);

         удосконалити методологію обліку витрат на науково - конструкторські роботи, субсидій та розкриття інформації про державну допомогу;

         здійснити регламентацію методології бухгалтерського обліку в різних галузях народного господарства.

Необхідно внести ряд уточнень як у методику ведення обліку та формування звітності, так і в деякі законодавчі акти.

Форми фінансових звітів українських підприємств мають певні відмінності від форматів звітності, передбачених четвертою Директивою ЄС. Вимоги до складання звітності згідно з МСФЗ доцільно поширювати лише на підприємства, які мають оприлюднювати звітність згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Актуальним є внесення змін до деяких законодавчих актів, зокрема, до Господарського кодексу щодо поняття та статусу малих і середніх підприємств.

Існують сьогодні розбіжності між сьомою Директивою ЄС, П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», П(С)БО 20 «Консолідовані фінансові звіти» та МСФЗ 22 «Об’єднання підприємств» щодо визначення материнського підприємства та контролю умов складання консолідованих фінансових звітів, а також вивільнення материнського підприємства від обов’язку складання цих звітів.

Потребує принципових змін система статистичної звітності. Статистичну інформацію доцільно обмежити лише узагальненими показниками (про витрати за елементами, основні засоби, капітальні інвестиції), необхідними для управління на макрорівні, а фінансову інформацію формувати, виходячи з потреб широкого кола користувачів з використанням класифікації основних засобів, запасів тощо, прийнятих підприємством. Це дасть змогу усунути існуючу суперечливість інтересів державних органів і суспільства щодо підходів до оцінки та подання інформації у фінансовій звітності.

Деякі національні П(С)БО пропонують досить великий перелік методів обліку певних операцій (нарахування амортизації основних засобів, списання з балансу запасів, нарахування резерву безнадійних боргів та ін.). Так, в П(С)БО 9 наведено п’ять методів оцінки витрачених матеріалів. Доцільно для практики запропонувати один - два методи, що дало б можливість спростити роботу бухгалтерів-практиків, підвищити порівнянність звітної інформації.

Недоліком нормативно-правової бази є те, що в чинних документах не зазначено, чим повинні займатися працівники обліку, які їх права, обов’язки і відповідальність. Тому в наукових працях профессор М.В. Кужельний пропонує затвердити на рівні Уряду України Положення про головних (старших) бухгалтерів підприємств, організацій і установ.

Для вдосконалення нормативно-правової бази бухгалтерського обліку слід реалізувати, в першу чергу, наступні заходи:

         удосконалити методологію та порядок ведення бухгалтерського обліку основних засобів (обгрунтувати альтернативний підхід до обліку витрат на позики; чітко визначити методи нараховування амортизації), запасів (докладної регламентації правил бухгалтерського обліку виробничих запасів, тари, МШП, готової продукції; запропонувати один - два методи списання запасів), операцій в іноземній валюті (порядку відображення в обліку курсових різниць) та ін.;

         примітки до річної звітності підприємства при їх оприлюдненні доцільно доповнювати інформацією, що характеризує особливості підприємства, суттєво впливає на формування фінансових результатів діяльності (поточного періоду та на перспективу);

         регламентувати методологію бухгалтерського обліку в різних галузях народного господарства;

         у податковому законодавстві при визначенні оподатковуваного прибутку використовувати методику, передбачену П(С)БО та МСФЗ (в Законі України «Про податок на прибуток підприємств» має бути використано методику визначення фінансового результату відповідно до національних Положень бухгалтерського обліку).

         затвердити Положення про головних (старших) бухгалтерів підприємств, організацій і установ, що чітко регламентувало б функції та повноваження працівників обліку [17,347].

2.2 Організація облікового процесу

Раціональною вважають таку організацію, за якої облік може найбільш успішно виконувати поставлені перед ним завдання при найменших затратах засобів і праці. Основні передумови раціональної організації обліку на підприємстві наступні.

Вивчення структури, особливостей технології та організації виробництва, що забезпечує правильну організацію обліку господарських процесів, встановлення взаємовідносин окремих підрозділів підприємства з бухгалтерією, визначення порядку документації господарських операцій і документообороту, реєстрації господарських операцій в системі рахунків синтетичного та аналітичного обліку, методики калькулювання собівартості продукції, порядок узагальнення облікової інформації. При цьому визначають також технічні засоби одержання облікової інформації, використання обчислювальної техніки, склад і кваліфікацію облікового персоналу та інші конкретні умови ведення обліку на підприємстві.

Важливими факторами успішного завершення роботи на цьому етапі є прийняття рішень, які б оптимально відповідали економіко-організаційній характеристиці суб’єкта: вирішувались за допомогою працівників діючого штатного складу, не були фінансово обтяжливими, але одночасно забезпечували перспективу розвитку підприємницької діяльності [30,52].

Вивчення змісту й обсягу необхідної інформації. Для ринкової економіки притаманними є такі процеси і явища як конкуренція та вільне ціноутворення, що складаються під впливом витрат, попиту або у їх поєднанні. У зв'язку з цим виникає потреба в організації внутрішньогосподарського обліку, який, будучи часткою бухгалтерського обліку, виконував би завдання, пов'язані з управлінням як підприємства в цілому, так і внутрішніми підрозділами, починаючи із ступеня проектування нового товару і закінчуючи його реалізацією. Оскільки така інформація забезпечується за допомогою бухгалтерського обліку, то головним бухгалтером разом з керівними працівниками повинно бути завчасно визначено обсяг інформації, її зміст і строки подання.

Аналітичний облік на підприємстві, як основне джерело управлінської інформації, повинен враховувати стратегічні питання менеджменту та маркетингу суб’єкта, бути максимально наближеним до проблемних управлінських питань, але, разом з тим, не мати зайвих облікових даних та форм звітності.

Вивчення законодавчих і нормативних актів щодо обліку і звітності. Бухгалтерський облік повинен здійснюватися відповідно до чинних законодавчих актів з питань організації обліку, а також галузевих інструкцій. Тільки у такому випадку буде забезпечено єдність методології обліку та одержання звітної інформації, необхідної для контролю, аналізу та оперативного управління як окремим господарством, так і економікою країни в цілому.

На сьогодні питання дотримання принципів національних П(С)БО для вітчизняного суб’єкта господарювання важливі в такій мірі, як і дотримання вимог податкового законодавства. Розмаїття законодавчої бази системи оподаткування, динаміка її змін обумовлюють введення аналітичних субрахунків для відображення операцій, що реєструються за податковими вимогами (тимчасові та постійні різниці, податковий кредит тощо).

Встановлення облікових взаємовідносин бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства. Бухгалтерія як складова частина управлінського апарату тісно взаємопов'язана з усіма виробничими підрозділами і службами підприємства. Вона одержує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, в свою чергу, забезпечує їх економічною інформацією про результати їхньої роботи.

На цьому етапі важливо розподілити ведення обліку та підготовку внутрішньої звітності за окремими підрозділами (матеріально-відповідальними особами). Забезпечення кваліфікованої спеціалізації обліковців - запорука оперативності та достовірності облікових даних.

Визначення цілей адміністративного менеджменту на оперативному та стратегічному рівні. Орієнтація на пріоритетні питання діяльності на даний час та перспективу обумовлює деталізацію обліку, формування внутрішньої звітності, оперативність узагальнення облікових даних [37,16].

Оцінка реальних можливостей щодо запровадження оптимальної організації бухгалтерського обліку: обґрунтування та взаємоув’язку фінансових ресурсів підприємства, організаційно-технічних його параметрів, кадрового потенціалу з реалізацією визначеної системи організації бухгалтерського обліку та підготовки звітності.

Однією з передумов запровадження наукової організації праці в бухгалтерії є характер технології облікового процесу, оскільки облік можна представити у вигляді декількох безперервних стадій, що охоплюють поточне спостереження, вимірювання, реєстрацію, систематизацію господарських операцій, підготовку, аналіз та контроль показників звітної інформації (табл. 2.3.) [14,353].

Таблиця 2.3.

Порівняльна характеристика етапів системи облікового процесу в Україні та США

Техніка обліку - найбільш трудомістка частина облікового процесу, що передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв'язків з іншими службами, робочого плану рахунків, технології обробки даних тощо.

Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають облікові процеси, що поділяються за об'єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо); за комплексами облікових операцій (облік оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, списання запасів, касові операції, розрахунки з постачальниками тощо).

Під операцією розуміють сукупність елементарних дій, пов'язаних єдністю цілі або змістом об'єкту праці. Виконувані в ході облікового процесу операції за змістом складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні, творчі, організаційні та допоміжні.

Технічні операції (не потребують значних розумових зусиль, легко автоматизуються) - записи до регістрів обліку, підрахунок даних первинних документів, відомостей, регістрів; сортування документів перед передачею до архіву; виписка та розмноження первинних документів.

Логічні операції - упорядкування масивів вихідних даних (кодування документів та їх сортування перед записом до накопичувальних відомостей та регістрів обліку); підготовка на підставі облікових даних довідок; звірка розрахунків з підприємствами та особами; листування з дебіторами. Операції цієї групи в структурі праці бухгалтерів займають незначну частку.

Аналітичні операції містять елементи різних співставлень: приймання, формальна та логічна перевірка звітів матеріально відповідальних осіб, виявлення та виправлення помилок в обліку; звірка даних бухгалтерського та первинного обліку; складання бухгалтерських розрахунків; інвентаризація.

Творчі операції - складні розрахунки, вибір варіантів рішень на підставі критеріїв, що часто визначаються самим виконавцем. Наприклад, економічний аналіз кошторисів витрат, собівартості продукції в розрізі цехів, оцінка ефективності господарської діяльності, проведення документальних ревізій цехів, підготовка методик, інструкцій, складання планів роботи бухгалтерії тощо [40,39].

Організаційні операції відрізняються від попередньої групи адміністративною направленістю, наприклад, підтвердження висновків комісії про списання недостачі чи списання або псування матеріальних цінностей, затвердження та контроль виконання планів роботи бухгалтерії.

Допоміжні - операції з матеріального забезпечення бухгалтерії, ведення діловодства, підшивки документів та архівне їх зберігання; різні разові роботи, що не увійшли до попередніх груп операцій.

Ефективність облікового процесу пов’язана з кваліфікаційним кадровим забезпеченням на етапах реалізації зазначених операцій.

Для забезпечення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає структуру, форми, методи, технічні засоби, процедури тощо. Технічний аспект облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку. В свою чергу, форма бухгалтерського обліку виступає як певна система регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Вона обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку.

З урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних підприємство може застосовувати ручну (меморіально-ордерну, журнально-ордерну, спрощену тощо), механізовану або автоматизовану форми бухгалтерського обліку (остання є пріоритетною на даний час). При цьому, у разі потреби, підприємство може вводити додаткові

субрахунки та аналітичні рахунки, додаткову систему регістрів аналітичного обліку.

Керівництво підприємства завжди намагається модифікувати рекомендовану структуру перелічених регістрів з метою задоволення першочергових управлінських потреб: вводяться показники за додатковими рахунками аналітичного обліку, усуваються графи за рахунками, що не передбачені робочим Планом рахунків, розробляються регістри для підготовки внутрішньої звітності тощо.

До форм обліку висувається ряд вимог, зокрема, вони повинні: забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всієї облікової інформації; бути економічними, інформаційними для прийняття управлінських рішень; забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку, своєчасне відображення в обліку господарських операцій та складання звітності; забезпечувати проведення економічного аналізу та контролю господарської діяльності підприємства.

Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинно дотримуватись її протягом певного періоду часу (не менше 1 року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в наказі про облікову політику або Примітках до річної фінансової звітності, обґрунтувавши при цьому доцільність змін [38,120].

Підприємство самостійно визначає облікову політику, яка є сукупністю принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Рекомендований перелік питань облікової політики для суб’єктів наведено в табл. 2.4.

Підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку - систем обробки та підготовки інформації про діяльність для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Організація адміністративного менеджменту передбачає участь бухгалтера на всіх етапах управління: у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, наданні інформації про минулі події, складанні розрахунків щодо можливих наслідків майбутніх дій та ін. Відображаючи операції, які здійснює підприємство, бухгалтер накопичує дані про витрати і доходи структурних підрозділів підприємства, складає внутрішню звітність, що дає змогу оцінювати результати їх діяльності.

Таблиця 2.4.

Рекомендована структура наказу про облікову політику суб’єкта господарської діяльності

Роль бухгалтера у процесі аналізу та контролю полягає в тому, що він здійснює зіставлення фактичних даних про діяльність з планами або бюджетами, розраховує, аналізує та інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напрямку дії.

Як бачимо, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників усередині підприємства, значно ширші, ніж бухгалтера який тільки реєструє господарські операції в системі рахунків методом подвійного запису.

Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягу облікових і контрольних робіт, від форми організації та автоматизації обліку, від масштабів виробництва і структури управління ним. Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють відділи з обліку матеріальних цінностей, праці і заробітної плати, затрат на виробництво, готової продукції та її реалізації, а також

узагальнення всіх даних обліку і складання звітності. Роботу кожного відділу очолює старший бухгалтер. Для суб’єктів малого підприємництва характерна бухгалтерія в складі 2-3 чоловік: головний бухгалтер, бухгалтер, касир.

Збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах ринку, а звідси - зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтерського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгалтерського обліку, так і з економіки, права, аналізу та контролю (аудиту) [30,54].

2.3 Організація обліку власного капіталу

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Рисунок 2.1. Класифікація власного капіталу

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на такі види:

         вкладений капітал - капітал, внесений власниками підприємства. До нього відноситься: статутний капітал - капітал, встановлений статутними документами підприємства; пайовий капітал - це суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

         інший вкладений капітал - інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

         накопичений капітал - капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає: резервний капітал - капітал підприємства, створений відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку; капітал від переоцінки- додатковий капітал, сформований в результаті дооцінки активів відповідно до положень П(С) БО.

         додатковий капітал - капітал, отриманий у вигляді безоплатно наданих активів.

         нерозподілений прибуток-частина прибутку, що не розподілена між учасниками.

         емісійний дохід - прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу.

До показників власного капіталу, які зменшують загальну суму власного капіталу, відносять:

         несплачений капітал - частка статутного капіталу, яка не погашена власниками;

         вилучений капітал - капітал, який відображається у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо [27,256].

На КСП «Балинське» на протязі періоду 2010-2011 існував лише статутний капітал та нерозподілений прибуток. А з 2012р. ще й резервний та інший додатковий капітал.

Статутний капітал відображає зафіксовану в засновницьких документах загальну вартість активів, які є внеском власників у капітал підприємства.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дати реєстрації підприємства в Державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності і закінчується в день його виключення з реєстру.

У бухгалтерському обліку первинною вартістю майна, внесеного як внесок у статутний капітал, визнається узгоджена засновниками їх справедлива вартість з урахуванням відповідних витрат. Документами, що підтверджують необхідність відображення в обліку статутного капіталу, є статутні документи підприємства.

Статутний капітал може бути змінений з урахуванням наступних вимог:

         збільшення статутного капіталу - після повного внесення всіма учасниками своїх внесків;

         зменшення статутного капіталу - при відсутності заперечень кредиторів.

Внески, відмінні від грошових коштів, повинні бути оцінені в гривнях. Порядок оцінки внесків вказується в засновницьких документах.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, засоби, отримані в кредит або під заставу, векселі.

Для обліку інформації про статутний капітал застосовується рахунок 40

«Статутний капітал». Сальдо на рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу.

При використанні журнально-ордерної форми для узагальнення інформації на 40 рахунку застосовують Журнал №7 [15,88].

На КСП «Балинське» розмір статутного капіталі збільшується за рахунок спрямування нерозподіленого прибутку до статутного капіталу, а вилучається за рахунок вилучення частки в капіталі.

Згідно з чинним законодавством резервний капітал створюється в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше ніж 25% від статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу встановлюється засновницькими документами, але не менше ніж 5% від суми чистого прибутку. Засоби резервного капіталу знаходяться в повному розпорядженні підприємства і можуть бути використані ним на покриття можливих збитків, непередбачених витрат, сплату боргів підприємства при його ліквідації, на додаткові витрати на виробничий і соціальний розвиток, на поповнення оборотних коштів підприємства, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені установчими документами.

Рішення про направлення коштів на формування резервного капіталу приймають на зборах засновників (акціонерів) і оформляють відповідним протоколом. На підставі цього документа в обліку відображається відповідне нарахування резерву [20,279].

На КСП «Балинське» резервний капітал у 2012р. був використаний на списання невідшкодованих збитків.

Додатково вкладений капітал - це емісійний дохід, тобто сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Таким чином, при розміщенні акції за ціною, вищою за номінальну , в обліку на рахунку 421 "Емісійний дохід" відображається різниця-емісійний дохід.

Операції, які спричиняють збільшення додатково вкладеного капіталу:

         розміщення акцій за ціною вище номінальної;

         придбання акцій за ціною нижче номінальної;

         продаж викуплених акцій за ціною вище ніж вартість придбання.

Проведені операції з акціями та отримання емісійного доходу підтверджуються відповідними документами.

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, отримана від ведення господарської діяльності й накопичена з моменту створення підприємства. Нерозподілений прибуток зменшується на суму дивідендів, оголошених у звітному періоді, на суму відрахувань в резервний капітал.

Непокритий збиток - це сума непокритого збитку поточного року і минулих років.

Облік нерозподіленого прибутку ведуть на рахунку 44 "Нерозподілений прибуток" [32,462].

На КСП «Балинське» нерозподілений прибуток використовується для відрахувань до резервного капіталу та в якості внеску до статутного капіталу та іншого додаткового.

Дивіденди це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками

відповідно до їх участі в статутному капіталі.

В акціонерних товариствах дивіденди виплачують 1 раз на рік за підсумками року за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. У товаристві з обмеженою відповідальністю дивіденди можуть виплачуватися в кінці кварталу, півріччя за рішенням зборів засновників.

З виплатою дивідендів пов'язані дві дати, які визначаються за рішенням зборів засновників або акціонерів:

         дата оголошення дивідендів;

         дата виплати дивідендів.

За рішенням зборів засновників дивіденди можуть бути також направлені на збільшення статутного капіталу. Така виплата призводить до зміни в структурі капіталу. В цьому випадку в бухгалтерському обліку зміна статутного капіталу за рахунок дивідендів відображається тільки після того, як підприємство внесло зміни до засновницьких документів.

Підтвердженням факту направлення прибутку на виплату дивідендів є протоколи зборів засновників (акціонерів), в яких визначається розмір оголошених дивідендів і рішення про подальшу їх сплату або направлення на збільшення статутного капіталу. На підставі вказаних документів дивіденди відображаються в обліку [20,526].

2.4 Організація обліку зобов’язань

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання визначає П(С) БО 11 "Зобов'язання".

Зобов’язання це заборгованість, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства.

Зобов'язання відображаються в бухгалтерському обліку за наступних умов:

         їх оцінка може бути достовірно визначена;

         існує вірогідність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок їх погашення [11].

У тому випадку, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Для відображення в обліку виділяють такі види зобов'язань (рис.2.2.).

Рисунок 2.2. Класифікація зобов’язань

Зобов’язання відрізняються за наступними ознаками:

         поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу;

         довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями;

         -забезпечення- зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу;

         непередбачені зобов'язання - це:

)        зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

)        теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити;

         доходи майбутніх періодів - це доходи, визнання яких буде відбуватися в наступних періодах.

Від класифікації зобов’язань залежить їх оцінка:

         довгострокові зобов’язання оцінюються за їх теперішньою вартістю;

         поточні зобов’язання - за сумою погашення;

         непередбачені зобов’язання - за обліковою ціною.

Зобов'язання, пов'язані з витратами, які виникають в ході нормального операційного циклу (придбання ТМЦ та ін.) є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення наступає після 12 міс. від дати балансу.

Зобов'язання, які прямо не пов'язані з операційною діяльністю (кредити, оголошені дивіденди та інші) є поточними тільки за умови, що їх необхідно погасити впродовж 12 міс. з дати балансу.

Поточне зобов'язання може бути перекваліфіковане в довгострокове, коли:

         термін погашення зобов'язання перевищує 12 міс.;

         підприємство має намір рефінансувати зобов'язання і укласти при цьому відповідну угоду або графік платежів [23,124].

У КСП «Балинське» станом на 31 грудня 2012р. довгострокові зобов’язання відсутні. Натомість є поточні зобов’язання та забезпечення, зокрема поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, інші поточні зобов’язання, інші забезпечення та інша дебіторська заборгованість.

Поточні зобов'язання з розрахунків з бюджетом (Current Liabilities on Settlement with the Budget) - заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджету та до державних цільових фондів визначає Закон від 25.06.1991 № 1251-XIIІ "Про систему оподаткування" зі змінами та доповненнями.

Відповідно до Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) треба розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створено відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і обов'язкових платежів юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Об'єктами оподаткування є:

доходи (прибуток);

додана вартість продукції (робіт, послуг);

вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі: митна або її натуральні показники;

спеціальне використання природних ресурсів;

майно юридичних і фізичних осіб;

інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

За ознакою суб'єкта оподаткування податки можна поділити на:

прямі податки;

непрямі податки.

Прямі податки - це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель та ін. Ці податки сплачують у процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).

Непрямі податки - це податки, які включають до ціни товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами та ін.).

Об'єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх на такі види:

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки та збори встановлює Верховна Рада України і справляються на всій території України.

Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених Декретом КМ від 20.05.93 № 56- 93 "Про місцеві податки і збори".

У Балансі поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом відображаються у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" в рядку "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом" за сумою погашення [19,256].

Інші поточні зобов'язання - суми зобов'язань, які не можуть бути вклю­ченими до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов'язання". Облік таких зобов'язань ведеться на рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями".

Рахунок 68 "Розрахунки за різними операціями" має такі субрахунки:

         681 "Розрахунки за авансами одержаними";

         682"Внутрішні розрахунки";

         683 "Внутрішньогосподарські розрахунки";

         684 "Розрахунки за нарахованими відсотками";

         685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

На КСП «Балинське» використовують 683 субрахунк.

На субрахунку 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки" ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господар­ствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загальноуправлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків.

Інші забезпечення включають гарантійні зобов’язання, непередбачені зобов’язання та інші забезпечення [18,145].

У розділі 2 пасиву балансу ”Забезпечення наступних витрат і платежів” за статтею ”Інші забезпечення” відображають непередбачені зобов’язання.

Непередбачені зобов’язання відображаються в балансі, якщо:

         вони є дійсними;

         існує ймовірність їх погашення у майбутньому;

         можлива їх експертна оцінка.

В бухгалтерському обліку облік інших забезпечень ведеться на субрахунку 474 "Забезпечення інших витрат і платежів". На ньому ведеться облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

Інша довгострокова дебіторська заборгованість - видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків.

Інша поточна дебіторська заборгованість: заборгованість підзвітних осіб; заборгованість за претензіями; заборгованість з відшкодування нанесених збитків; заборгованість за позиками членів кредитних спілок; інша заборгованість.

Інша поточна дебіторська заборгованість - дебіторська заборгованість, яка належить до оборотних активів, але не може бути віднесена до попередніх статей дебіторської заборгованості.

Для обліку іншої поточної дебіторської заборгованості використовується 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». На рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" також обліковуються розрахунки з працівниками підприємства за товари, продані в кредит, за надані позики. Позики можуть надаватися на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво, придбання або будівництво присадибних будинків і благоустрій присадибних ділянок тощо [32,325].

Основним документом, який регулює порядок нарахування оплати праці на підприємстві, є колективний договір.

У колективному договорі підприємство самостійно встановлює:

         форми і системи оплати праці

         норми праці;

         розцінки;

         тарифні сітки, ставки;

         схеми посадових окладів, умови призначення і розмір надбавок, премій, винагород та інших заохочень.

Посадовий, чисельний склад підприємства, фонд оплати праці відображається у штатному розкладі підприємства.

Організація обліку, документи, що оформляються, безпосередньо залежать від обраної системи оплати праці:

         при погодинній системі оплата проводиться згідно з тарифною ставкою або окладом;

         при відрядній - оплачується обсяг виконаних робіт;

         при погодинно - преміальній і відрядно-преміальній системі оплата проводиться з урахуванням премій за якісно і своєчасно виконану роботу.

Облік особового складу веде відділ кадрів або інша уповноважена вести таку роботу особа.

До типових форм первинної облікової документації відносяться:

         “Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу”;

         “Особова картка працівника”;

         “Наказ (розпорядження) про надання відпустки”;

         “Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)”;

         “Табель обліку використання робочого часу”.

Оперативний облік робочого часу ведеться в табелі обліку використання робочого часу (форма № П-5).

Завданнями табельного обліку є:

)        контроль за явкою на роботу і закінченням роботи;

)        виявлення причин запізнень або нез'явлень на роботу;

)        отримання даних про фактично відпрацьований працівниками час, склад робочого часу;

)        складання звітності про наявність працівників і їх пересування, про стан трудової дисципліни [35,492].

У табель занесені прізвища робітників і відображається кількість відпрацьованого часу кожним із них і нез'явлення на роботу, які вказуються за допомогою умовних позначень-шифрів.

Після закінчення місяця підраховується загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів і інших втрат. В кінці місяця дані табелів підсумовуються за кожним працівником і передаються в бухгалтерію. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу і для нарахування заробітної плати працівникам організації за звітний місяць.

Для обліку розрахунків з працівниками з оплати праці використовуються наступні типові форми:

         “Розрахунково-платіжна відомість працівника”;

         “Розрахунково-платіжна відомість (зведена)”.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена в грошовому виразі, яку, згідно з трудовою угодою, власник або уповноважений орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» виділяють:

         основну заробітну плату;

         додаткову заробітну плату;

         інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими нормами.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також за особливі умови праці.

Вона включає доплати до посадових окладів в розмірах, передбачених чинним законодавством; премії працівникам, керівникам, фахівцям і іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно з законодавством, компенсації за невикористану відпустку.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться: надбавки і доплати, не передбачені законодавством; винагороди за підсумками роботи за рік, премії за соціальними системами і положеннями, інші грошові і матеріальні виплати.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України конкретні розміри посадових окладів визначаються колективним договором в межах наявних коштів на оплату праці і не можуть бути нижчими за мінімальну заробітну плату, передбачену чинним законодавством і галузевою угодою.

Кодексом законів про працю встановлені наступні додаткові виплати:

         робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

         робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків від тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час;

         оплати праці робота в надурочний час за погодинною системою оплачується в подвійному розмірі від годинної ставки; за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника [27,326].

Нарахування погодинної заробітної плати здійснюється згідно з первинними документами з обліку робочого часу, які передаються до бухгалтерії.

При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

Відрядна розцінка визначається шляхом відношення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, до погодинної (денної) норми виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Депонована заробітна плата - це грошові кошти, своєчасно не виплачені одержувачу. Після закінчення 3-х днів з дня отримання готівки на заробітну плату в Платіжних відомостях проти прізвищ осіб, які не отримали гроші, робиться напис "Депоновано". На суму заробітної плати, що депонована, складається Реєстр депонованої заробітної плати.

Бухгалтер проводить перевірку відміток, зроблених касиром у Платіжних відомостях, і виконує підрахунок виданих і депонованих сум заробітної плати. На загальну суму заробітної плати, що депонована, оформлюється один загальний прибутковий касовий ордер, на підставі якого сума здається в банк .

Синтетичний облік заробітної плати, що депонована, ведуть в Журналі №5 або 5а "Облік розрахунків", аналітичний - за кожною сумою в Реєстрі або Журналі обліку депонованої заробітної плати.

Для депонованої заробітної плати не застосовується термін позовної давності [20,466].

Організація обліку нарахування оплати за відпустку й допомоги з тимчасової непрацездатності

Порядок надання відпусток встановлений Законом України «Про відпустки». Згідно із законодавством надаються такі види відпусток:

)        щорічні відпустки:

         основна відпустка;

         додаткова відпустка за роботу із шкідливими й важкими умовами праці ;

         додаткова відпустка за особливий характер праці ;

         інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

)        додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

)        творча відпустка ;

)        соціальні відпустки:

         відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами ;

         відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ;

         додаткова відпустка працівникам, які мають дітей ;

)        відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором можуть установлюватись й інші види відпусток.

Розрахунок плати за відпустку здійснюють на підставі розрахунку показника середньої заробітної плати. Порядок розрахунку середньої заробітної плати для нарахування оплати за час щорічної, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчих відпусток, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей і компенсації за невикористані відпустки визначений Постановою КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Розрахунок середньої заробітної плати для нарахування плати за відпустку проводять виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористану відпустку. Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше року, середню

заробітну плату обчислюють виходячи з виплат за фактично відпрацьований

час. Якщо в розрахунковому періоді працівник не отримував заробітну плату, розрахунок проводять виходячи зі встановленої йому тарифної ставки, посадового окладу.

Для нарахування плати за відпустку використовується наступна формула:

От= Д : (Кг - П) х Кот , (2.1.)

де От- сума оплати за відпустку;

Д- сумарна заробітна плата за останні перед наданням відпустки 12 місяців;

Кг- відповідна кількість календарних днів року;

П- святкові й неробочі дні;

Кот- число календарних днів відпустки, що надаються працівнику.

Святкові й неробочі дні, що приходяться на час відпустки, в розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Оформлення відпустки здійснюється на підставі Наказу про надання відпустки (форма №П-3). Підставами для оформлення Наказу є заяви працівників відповідно до затвердженого на підприємстві графіка відпусток.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів є лікарняний лист.

Для розрахунку суми допомоги враховують середню заробітну плату працівника за останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому

наступає страховий випадок, з урахуванням таких положень:

         у розрахунок включають заробітну плату в межах максимальної величини, з якої сплачуються страхові внески;

         якщо працівник працював менше 6 календарних місяців, середню заробітну плату обчислюють за фактично відпрацьовані календарні місяці;

         якщо працівник працював менше календарного місяця, середню заробітну плату обчислюють за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку;

         якщо перед періодом непрацездатності працівник не мав заробітної плати, то середню заробітну плату встановлюють виходячи з місячної тарифної ставки або посадового окладу працівника на момент настання страхового випадку;

         якщо працівник працював в режимі неповного робочого дня, середню заробітну плату визначають, виходячи з частини місячної тарифної ставки, встановленої працівнику, яка відповідає графіку його роботи.

Для розрахунку страхових виплат застосовують середньоденну заробітну плату, яку визначають шляхом відношення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати й кількості відпрацьованих робочих днів.

Суму страхових виплат визначають шляхом множення денної заробітної плати на кількість днів, що підлягають оплаті:

Дн = Зпд х Кднх Кзс, (2.2.)

де Зпд - середньоденна заробітна плата;

Кдн - кількість днів непрацездатності;

Кзс - коефіцієнт, що враховує загальний трудовий стаж.

Оплата перших 5 днів непрацездатності, не пов'язаних з нещасним випадком на виробництві, проводиться за рахунок коштів працедавця. За весь подальший період допомога виплачується за рахунок засобів фонду.

Розмір допомоги з непрацездатності нараховують залежно від страхового стажу працівника:

         до 5 років- 60%;

         від 5 до 8 - 80%;

         більше 8- 100%.

Тобто допомога з тимчасової непрацездатності виплачується диференційовано [18,76].

2.5 Організація обліку та аналіз довгострокових активів

Довгострокові активи (long - term assets) відрізняються від оборотних тим, що вони підтримують операційний цикл, а не с його частиною; також від них очікується отримання вигод упродовж більш тривалого часу, ніж від оборотних.

Довгострокові активи - це активи, що використовуються у діяльності підприємства і не призначені для перепродажу; мають термін корисного використання більше одного року. Отже, активи відносять до довгострокових за умови їх відповідності двом ознакам:

)        мета утримання - для використання в діяльності підприємства, а не для перепродажу.

Цінності, призначені для перепродажу, визнаються товарно-матеріальними запасами, а ті, що не використовуються у підприємницькій діяльності, - довгостроковими інвестиціями.

Згідно з МСБО 16 метою утримання довгострокових активів має бути використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, надання в оренду іншим особам або використання для адміністративних цілей;

)        термін корисного використання - більше одного року з розподілом вартості активів упродовж цього періоду.

Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками (табл. 2.5.). Перш за все вони поділяються на матеріальні (tangible assets) і нематеріальні (intangible assets) [37,56].

Таблиця 2.5.

Класифікація довгострокових активів

Матеріальні активи мають фізичну, матеріальну форму. Земля є матеріальним активом і, оскільки термін ЇЇ використання не обмежений,- це єдиний матеріальний актив, що не підлягає амортизації.

Будівлі, споруди, устаткування, офісне обладнання підлягають амортизації. У західній обліковій практиці їх ще називають позаоборотними або постійними активами (fixed assets), що приблизно відповідає терміну "основні засоби". На відміну від вітчизняної практики, у Балансах західних компаній не виділяється стаття "Основні засоби". У фінансовій звітності довгострокові матеріальні активи відображаються як матеріальні основні фонди (tangible fixed assets) або основні виробничі фонди (plant assets). Стандарти GAAP рекомендують відображати такі активи під рубрикою "Власність, будівлі і обладнання" (Property, Plants and Equipment). Групування основних виробничих фондів відповідно до стандартів GAAP та МСБО представлено у табл. 2.6 [33,110].

Таблиця 2.6.

Групування основних виробничих фондів відповідно до стандартів GAAP та МСБО

Організація обліку основних засобів сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.

Основним нормативним документом з обліку основних засобів є П (С)БО 7 «Основні засоби».

Відповідно до діючої типової класифікації основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

Оцінка об'єктів основних засобів за залишковою вартістю визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нарахованого зносу [30,152].

Відповідно до П(С)БО 7 облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, ведеться за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних засобів [7].

Якщо один об'єкт складається із частин, що мають різний термін експлуатації, то кожна із цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному інвентарному об'єкту за допомогою інвентарних карток обліку основних засобів - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю. Інвентарна картка містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін. На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Аналітичний облік основних засобів відображує технічну і економічну характеристики об'єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінену (індексацію) вартість, а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображують усі зміни, що сталися під час експлуатації основних засобів. Аналітичні рахунки групуються за місцями зберігання основних засобів, за матеріально-відповідальними особами, за нормами та напрямами нарахування амортизації тощо [13,625].

В бухгалтерському обліку основні засоби регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 7 «Основні засоби». В податковому обліку після набрання чинності Розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, основні засоби обліковуються за новими правилами і регулюються ст. 144-149 Податкового кодексу.

Методи амортизації в податковому обліку збереглися тi самi: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий [7].

Облік основних засобів на КСП «Балинське» проводиться на рахунку 10 «Основні засоби». Він активний, балансовий. За дебетом відображається збільшення ОЗ, за кредитом - зменшення, списання зносу та залишкової вартості . Використовуються такі субрахунки, як:

         102 - Капітальні витрати на поліпшення земель

         103 - Будинки і споруди;

         104 - Машини та обладнання;

         105 - Транспортні засоби;

         106 - Інструменти, прилади та інвентар;

         109 - Інші основні засоби.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

На КСП «Балинське» амортизація нараховується за прямолінійним методом. Цей метод передбачає нарахування амортизації протягом терміну використання об’єкта. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості терміну служби об’єкта. Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується шляхом ділення амортизаційної вартості на кількість звітних періодів експлуатації об’єкта. Норма амортизації є постійною.

Аріч = АмВ : Т; АмВ = ПВ - ЛВ, (2.4.)

де Аріч - річна сума амортизації;

АмВ - вартість що амортизується;

Т - строк корисного використання;

ПВ - первісна вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість.

Приклад. КСП «Балинське» було придбано сівалку, вартість якої 30000грн. Період корисного використання - 4 роки. Ліквідаційна вартість - 2000грн.

Вартість об’єкта що амортизується дорівнює :

-2000=28000грн.

Річна норма амортизаці:

/4=7000грн.

Щомісячна сума амортизації:

/12=583,33грн.

Амортизаційні відрахування за 4 роки показанов таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Амортизаційні відрахування КСП «Балинське» по сівалці

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

         річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;

         сума зносу накопичується рівномірно;

         залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства [32,325].

Основним нормативним документом з обліку біологічних активів є П (С)БО 30 «Біологічні активи». В якому вказано основі вимого щодо ведення обліку.

До довгострокових біологічних активів відносять біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців, зокрема багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники), доросла робоча, продуктивна худоба [12].

Для обліку довгострокових біологічних активів використовується рахунок 16 «Довгострокові біологічні активи». На КСП «Балинське» в процесі обліку використовують всі субрахунки.

Провідною галузю КСП «Балинське» є рослинництво, тваринництво займає значно меншу частку.

Довгострокових біологічних активів рослинництва в КСП «Балинське» представлені зерновими та зернобобовими культурами,соняшником, соєю, ріпаком озимим, силосом, сінажем та іншою продукцією рослинництва.

Тваринництво КСП «Балинське» придставлене ВРХ та свиньми.

Облік дебіторської заборгованості на КСП «Балинське» ведеться відповідно до П (С)БО 10 «Дібіторська заборгованість» та П (С)БО 11 «Зобов’язання» [11].

Довгострокова дебіторська заборгованість юридичних та фізичних осіб обліковується на рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".

Рахунок 18 має чотири субрахунки:

         181 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду";

         182 "Довгострокові векселі одержані";

         183 "Інша дебіторська заборгованість";

         184 "Інші необоротні активи" [38,533].

На КСП «Балинське» використовується лише 184 субрахунок. На ньому ведеться облік активів, використання яких, як очікується, не можливе протягом дванадцяти місяців з дати балансу, зокрема грошових коштів, а також інших активів, які не відображаються на інших рахунках з обліку необоротних активів.

Капітальні інвестиції КСП «Балинське» представлені незавершеним будівництвом. І обліковуються на субрахунку 151.

Основним нормативним документом є П (С)БО 7 «Запаси», також використовується Інструкція № 64 - Інструкція щодо обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000 р. № 64.

Згідно з п. 4 П(С)БО 7 незавершеними капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи є капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва [7].

Це загальне визначення незавершених капітальних інвестицій. Трансформувавши його стосовно незавершеного будівництва, отримаємо, що це капітальні інвестиції в будівництво, реконструкцію, модернізацію, придбання будівель і споруд, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося.

Згідно з п. 5 П(С)БО 7 основні засоби класифікуються за такими групами:

         основні засоби (земельні ділянки, будівлі, споруди, транспортні засоби, машини та обладнання, інструменти, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба тощо);

         інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, інвентарна тара тощо);

         незавершені капітальні інвестиції [7].

Отже, з позиції бухгалтерського обліку незавершене будівництво є необоротним матеріальним активом і узагальнюється однією назвою «основні засоби».

У податковому обліку визначення об'єкта незавершеного будівництва не надано. Водночас за своєю сутністю ці витрати є витратами на будівництво (виготовлення, придбання) об'єктів основних фондів групи 1 (будівель, споруд, їх структурних компонентів і передавальних пристроїв, у тому числі житлових будинків та їх частин (квартир і місць загального користування)). Саме з цієї позиції і розглядатимемо особливості обліку таких витрат.

У бухгалтерському обліку витрати на будівництво будівлі (споруди) накопичуються по дебету субрахунку 151 «Капітальне будівництво», аналітичний облік до якого ведеться щодо кожного об'єкта будівництва.

В Інструкції № 64 (розроблена для бюджетних установ, але стане у пригоді і суб'єктам небюджетної сфери) пропонується витрати, що акумулюються на рахунку 15, групувати за такими напрямками:

         проектно­дослідні роботи;

         будівельні роботи;

         роботи з монтажу обладнання;

         придбання обладнання, що потребує монтажу;

         придбання обладнання, що не потребує монтажу, інструментів, інвентарю;

         інші капітальні роботи й витрати.

Для правильного формування витрат на будівництво об'єкта потрібно знати, які з них згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» формують первісну вартість об'єкта основних засобів:

         суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно­монтажних робіт (без непрямих податків);

         реєстраційні збори, державне мито і аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (набуттям) прав на об'єкт основних засобів;

         суми ввізного мита;

         суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

         витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

         витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

         інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою [23,241].

Що стосується відображення незавершеного будівництва в Балансі, то п. 15 П(С)БО 2 «Баланс» вимагає у статті «Незавершене будівництво» відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і обладнання для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва [2].Отже, можна дійти висновку, що, крім сальдо по дебету рахунка 15, у рядку 020 «Незавершене будівництво» Балансу відображається також і сума перерахованих авансів (Дт субрахунку 371) для фінансування будівництва. На нашу думку, до цього ж рядка мають потрапити і капітальні витрати у вигляді будівельних матеріалів, запчастин, деталей, конструкцій тощо, спеціально придбані для будівництва, що обліковуються по дебету субрахунку 205. Відповідно вартість таких матеріальних цінностей не потрапить до рядка 100 «Виробничі запаси» Балансу.

На КСП «Балинське» інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та довгострокові фінансові інвестиції відсутні.

2.6 Організація обліку та аналізу оборотних активів

Запаси - активи підприємства, які:

         утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

         перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

         утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [8].

Основним нормативним документом згідно з яким ведеться облік запасів КСП «Балинське» є П (С)БО 9 «Запаси».

На сільськогосподарські підприємства матеріальні цінності надходять в основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів на постачання.

Матеріальні цінності можуть також надходити від підзвітних осіб у порядку їх закупки дрібними партіями за готівку.

На матеріали, що надійшли від постачальників, одержують розрахункові документи: платіжні вимоги, рахунки-фактури, платіжні вимоги з специфікацією, товарно-транспортні накладні. Ці документи реєструються працівником, який займається постачанням у Журналі обліку вантажів, що надходять.

Для одержання матеріалів зі складу постачальника або транспортної організації, як уже відмічалося раніше, експедитору бухгалтерія виписує Довіреність за встановленою формою, яка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і засвідчується печаткою господарства. Довіреність реєструється в Журналі реєстрації довіреностей. Термін дії довіреності встановлено, як правило, в межах 10 днів. Бухгалтерія слідкує за використанням довіреностей шляхом відмітки в спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або про анулювання довіреності, якщо вона повернута до бухгалтерії без виконання.

За використаними довіреностями особи, які їх одержали, надають у бухгалтерію документи, які підтверджують, що матеріали здані ними на склад підприємства. Приймання і оприбуткування продукції і матеріалів, що надійшли від постачальників, оформляються на відповідних складах, як правило, шляхом складання накладних (внутрігосподарського призначення), які виписуються на підставі розрахункових та інших супроводжувальних документів постачальника. Накладні виписуються на фактично прийняту кількість цінностей [27,325].

Поставка мінеральних добрив на центральний склад або безпосередньо в бригаду сільськогосподарського підприємства здійснюється постачальниками за затвердженим графіком після оформлення договору-замовлення.

При завезенні мінеральних добрив завідувач складу або комірник зобов'язаний зважити кожну машину і розписатися в одержанні вантажу в Товарно-транспортній накладній, яку він потім повертає водію-експедитору. що доставив мінеральні добрива. Одночасно з цим завідувач складу (комірник) одержує другий примірник Товарно-транспортної накладної і копію сертифіката на завезену партію добрив. Після оприбуткування вантажу в Книзі складського обліку документи передаються в бухгалтерію.

При поставці мінеральних добрив власними транспортними засобами із заводів представник сільськогосподарського підприємства пред'являє заводу-постачальнику Довіреність. На всю кількість одержаних за день добрив бухгалтерія заводу виписує Рахунок-фактуру в двох примірниках і видає сертифікат, який підтверджує якість відпущених мінеральних добрив.

Нафтопродукти, що надійшли в автоцистернах і бочках до нафтоскладу від нафтозбутових організацій, приймає завідувач нафтоскладу від особи, що доставила нафтопродукти в господарство, на підставі Товарно-транспортних накладних і Паспорта якості нафтопродуктів, де відзначається його найменування, якість, щільність, марка, технічні умови, яким відповідають нафтопродукти.

Сільськогосподарські підприємства купують медикаменти і перев'язні матеріали для лікування тварин, дезінфікуючі матеріали для проведення планових профілактичних заходів, антибіотиків і біогенних стимуляторів.

Платний відпуск названих матеріалів здійснюється через ветеринарні аптеки та інші організації-об'єднання "зооветпостач" на підставі замовлень сільськогосподарських підприємств і рецептів ветеринарних лікарів.

Одержані ветеринарними працівниками медикаменти і лікувально-профілактичні засоби приймаються до обліку на підставі накладних, рахунків та інших документів.

Підзвітні особи придбані матеріальні цінності за готівку в магазинах, на ринку, в кооперативах або у населення повинні передати завскладом, який виписує Накладну (внутрігосподарського призначення).

При складанні Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт про витрачені суми на придбання матеріалів прикладаються первинні документи, що підтверджують факт купівлі (рахунки, чеки магазинів, квитанції прибуткового касового ордера, акт (або довідку), якщо купівлю було здійснено на ринку або у населення).

Відповідно до П(С)БО 9, запаси можуть вибувати в результаті:

)        продажу;

)        відпуску у виробництво;

)        відпуску на сторону;

)        передачі в експлуатацію;

)        понаднормових витрат;

)        недостач;

)        безплатної передачі іншим суб'єктам господарської діяльності;

)        обміну на подібні активи;

)        тощо [8].

Основна маса запасів вибуває з підприємства в результаті продажу на підставі раніше укладених договорів. Відпуск запасів на сторону підприємствам-одержувачам здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20), затвердженої Наказом №263. Відповідно до нього, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей типової форми №М-20 є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, а для підприємства-одержувача - підставою для оприбуткування. Вона також є підставою для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює відпуск товарно-матеріальних цінностей, у трьох примірниках. Підставою є договір (контракт), наряд, інші відповідні документи. Вона підписується особою, яка надала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, і головним бухгалтером.

Перший примірник надається підприємству-одержувачу товарно-матеріальних цінностей як супровідний документ і як підстава для їх оприбуткування. Другий залишається на складі підприємства-постачальника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск. Третій передається пропускному пункту для контролю за вивезенням товарно-матеріальних цінностей за межі території підприємства (філії, відділення, відокремленого підрозділу). Другий та третій примірники передаються зазначеними службами до бухгалтерії для включення в облік.

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей оформлюється на кожну партію вантажу.

Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника й оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:

         дорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма №1 (міжнародна);

         дорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (діє у межах України);

         товаротранспортна накладна - типова форма №1-ТН;

         талон замовника - типова форма №1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг) [15,184].

Відповідно до Закону "Про ПДВ", постачальник (продавець) при продажу товарів повинен виписати покупцеві податкову накладну (крім випадків, коли така покупка становить менше 20 грн). Згідно з п. 7.2.1 Закону "Про ПДВ", податкова накладна має містити такі дані, зазначені окремими рядками:

)        порядковий номер податкової накладної;

)        дату виписування податкової накладної;

)        назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

)        податковий номер платника податку (продавця та покупця);

)        місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

)        опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

)        повну назву отримувача;

)        ціну продажу без урахування податку;

)        ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

)        загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Нагадуємо, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, дата отримання податкової накладної є датою виникнення права платника податку на податковий кредит.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів. У разі коли частка товару не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

На підставі податкової накладної та товаротранспортної накладної постачальник повинен виписати рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, які підтверджують факт передачі товарно-матеріальних цінностей.

Ще один обов'язковий при одержанні товарно-матеріальних цінностей документ - довіреність. Відповідно до Наказу №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів [20,541].

Але, згідно з листом Національного банку України від 20.11.2000 р. №12-111/1363 "Про довіреність", відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреності у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у особи паспорта або іншого документа, що її засвідчує, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) зазначаються у первинних документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товаротранспортна накладна).

Приймання товарно-матеріальних цінностей від своїх цехів в інші структурні підрозділи (невикористані матеріали, виробничі відходи тощо) оформляється накладними. Вони виписуються у двох примірниках цехом, що відпускає такі цінності. Один примірник накладної залишається в цеху, що відпускає товарно-матеріальні цінності, і є підтвердженням для списання цих цінностей, інший передається в цех, що одержує, і є документом для оприбуткування таких цінностей.

Основні документи для відпуску товарно-матеріальних цінностей у виробництво - лімітно-забірні картки типової форми №М-8 і №М-9 та накладні-вимоги. Типові форми лімітно-забірної картки М-8, лімітно-забірної картки М-9 та накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів М-11 затверджені Наказом №193.

Відповідно до нього, лімітно-забірні картки застосовуються для відпуску матеріалів, які постійно використовуються у виробництві. Виписує картки відділ постачання на одне або кілька найменувань матеріалів у двох примірниках: один залишається на складі, а другий передається цеху разом з матеріалом, який відпускається.

В лімітно-забірній картці зазначається кількість матеріалу, який необхідно відпустити у виробництво протягом вказаного періоду (місяця, тижня тощо), а потім робиться примітка про фактичну кількість відпущених матеріалів. Після кожного відпуску робиться запис про фактичний залишок ліміту, визначеного на даний період. Залишок ліміту після кожного запису підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) та одержувача (в лімітній картці складу).

Наприкінці місяця лімітні забірні картки передаються в бухгалтерію для обліку витрат матеріалів. Вони є контрольним документом за нормами витрат матеріалів [23,220].

Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12 (табл. 3.10). Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Складський облік веде комірник, на якого складається Договір про повну матеріальну відповідальність (дод. Ж).

Сортовий облік матеріалів на складах ("лісоматеріали", "фарба" тощо) можна вести також і в книгах.

Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і суб-рахунка, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу.

Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.

Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.

Якщо складський облік ведуть на електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), то машина сама зіставляє одержаний залишок (після кожної реєстрації даних того чи іншого первинного документа) з нормою запасу і може готувати документацію для наступного замовлення матеріальних ресурсів [18,121].

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунку-ми. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків , інвентаризації.

У разі організації на підприємстві номенклатурно-кількісного оперативно-складського й аналітичного бухгалтерського обліків вони (в номенклатурно-кількісному відношенні) дублюватимуть один одного, але за умов використання ЕОМ такого дублювання можна уникнути, якщо організувати оцінку матеріальних цінностей, враховану в оперативному складському обліку. При ручній реєстрації даних у складському обліку, використовуючи тверді облікові ціни, можна уникнути паралельного ведення бухгалтерського обліку. За твердими обліковими цінами ведуть вартісний аналітичний облік руху матеріальних цінностей за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, рахунками і субрахунками.

Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським.

Для узагальнення інформації про наявність і рух виробничих запасів застосовують окремі субрахунки. Основна маса виробничих запасів надходить від постачальників і лише матеріали сільськогосподарського призначення виготовляються безпосередньо в сільськогосподарському підприємстві [27,325].

Розглянемо особливості обліку окремих видів запасів за субрахунками рахунка 20 "Виробничі запаси".

Для обліку сировини і матеріалів призначено субрахунок 201 "Сировина і матеріали". На ньому відображаються наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

Якщо сільськогосподарські підприємства мають переробні підприємства і заготовляють сировину, яка є компонентом продукції, що виробляється, то ця сировина також обліковується в межах субрахунка 201 "Сировина і матеріали".

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 "Паливо" обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, гас, дизельне паливо, автол, солідол та ін.

Облік нафтопродуктів ведеться за їх видами і матеріально відповідальними особами. Пальне зі складу відпускається за лімітно-заборними картками, а підставою для списання пального на витрати виробництва є Обліковий лист тракториста-машиніста, Дорожній лист вантажного або легкового автомобіля.

На субрахунку 203 відображається також наявність та рух твердого палива (дров, вугілля, торфу), газу в балонах та іншого палива.

При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійні норми, які регламентують витрати палива в процесі руху автомобіля; норми витрати палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях.

Лінійні норми встановлюються для кожної марки автомобіля, які експлуатуються і відповідають умовам роботи автомобільного транспорту. Використовуються три види лінійних норм: ба30ва норма на 100 кілометрів пробігу, норма на 100 т/км транспортної роботи і норма на поїздки з вантажем (враховується збільшення витрат палива, що пов'язано з маневруванням у пунктах завантаження і розвантаження, наприклад, при збиранні врожаю).

Облік будівельних матеріалів ведеться на субрахунку 205 "Будівельні матеріали", де підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 обліковуються будівельні матеріали за групами, прийнятими в народному господарстві, а саме: силікатні матеріали (цегла, цемент, вапно, алебастр, лісок, камінь і т.п.); лісні матеріали (ліс круглий, пиломатеріали та ін.); будівельний метал (залі30 листове, сталь); металовироби (цвяхи, скобові вироби); санітарно-технічні матеріали (крани, трійники, муфти, флянці та ін.); електротехнічні матеріали (провід, шнур, патрони, лампи), хімічні матеріали (фарба, оліфа, толь, руберойд, асфальт).

На окремих аналітичних рахунках обліковують різні конструкції і деталі, а також виробниче, енергетичне і технологічне обладнання, що призначене до встановлення на об'єктах капітального будівництва і потребує монтажу, тобто прикріплення до будь-яких несучих конструкцій будинків і споруд. До них належать, наприклад, підвісні дороги, автопоїлки і т.п. Обладнання, що не потребує монтажу, на субрахунку 205 не обліковується.

Облік за субрахунком 205 ведеться за видами матеріалів і, як правило, за укрупненою номенклатурою. Так, на одному рахунку обліковуються цвяхи різних розмірів за умови, що ціни на них не дуже відрізняються. Це робиться з метою спрощення обліку.

У звітах про рух матеріальних цінностей, що складається за субрахунком 205, витрати матеріалів необхідно групувати в розрізі будівельних об'єктів. Окремо необхідно показувати витрати матеріалів на поточні і капітальні ремонти.

Матеріали, передані в переробку, обліковуються на субрахунку 206 "Матеріали, передані в переробку". Тут відображаються, перш за все, матеріали, передані в переробку на сторону, та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами.

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 "Запасні частини", на якому ведеться облік запасних частин, призначених для ремонту різних машин і механізмів: тракторів, комбайнів, с.-г машин, автомобілів, будівельних і дорожніх машин і т. ін. Тут же обліковується і гума, що є в запасі.

Автомобільні шини (покришки, камери), що на колесах і в запасі при автомобілі та включені в купівельну ціну, а значить і в інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів.

Для обліку запасних частин відкриваються такі аналітичні рахунки: запасні частини до тракторів; запасні частини до автомобілів; запасні частини до комбайнів; запасні частини до сільськогосподарських машин; інші запасні частини. В книгах або картках складського обліку завідувачі складів або комірники ведуть облік запасних частин за їх прейскурантними номерами.

Видача запасних частин із складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується. Витрати заласних частин на ремонт основних засобів, якщо ремонт проводиться в своїй майстерні, списуються в дебет рахунка 23 "Виробництво". При поточному ремонті поза ремонтною майстернею, безпосередньо у виробничих умовах, витрачені запасні частини списуються на витрати відповідних виробництв.

Деякі особливості має облік шин. Шини для машин, що зберігаються на складах, обліковуються на субрахунку 207 в оцінці їх придбання на окремих рахунках. Ці рахунки відкриваються за марками машин, для яких призначено шини. При списанні автомобілів та причепів часто знімають шини, ще придатні для використання, і які оприбутковуються бухгалтерською проводкою дебет субрахунка 207, кредит субрахунка 746, як виручка від ліквідації основних засобів.

Якщо шини знімаються з автомобілів через непридатність для подальшої експлуатації, то вони приймаються на облік за субрахунком 207 з кредиту рахунка затрат виробництва, на яких обліковувалися витрати з роботи автотранспорту (23). Зняті шини можуть бути в різному стані: деякі з них придатні для відновлення, інші придатні тільки для здачі на переробку на регенерат. Тому вартість оприбуткованих старих шин і, відповідно, порядок відображення на рахунках цих операцій теж будуть різними. Непридатні до відновлення, шини приймаються на облік на субрахунок 209. Шини, що придатні для відновлення зараховуються на дебет рахунка 207, на окремий аналітичний рахунок "Автошина, що підлягає відновленню".

При здачі шин для відновлення на шиноремонтний завод з обміном на відновлені, вартість зданих шин відображається в межах рахунка 207, тобто дебетується субрахунок 207 і кредитується субрахунок 207 із застосуванням окремих аналітичних рахунків. При одержанні відновлених шин на склад дебетується субрахунок 207, аналітичний рахунок "Автошини на складі" і кредитується субрахунок 207, аналітичний рахунок "Шини на відновленні". На аналітичний рахунок "Шини на відновленні" відносяться всі витрати, що пов'язані з відновленням шин.

Як обліковуються матеріали сільськогосподарського призначення?

Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення", на якому сільськогосподарські підприємства відображають мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти.

Біопрепарати, медикаменти і хімікати в бухгалтерії підприємства обліковуються тільки в грошовому виразі. Кількісний облік ведуть працівники ветеринарної служби підприємства.

Слід мати на увазі, що добрива, засоби захисту рослин списуються на витрати виробництва за Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Деякі особливості має облік медикаментів. Видача медикаментів проводиться за рецептами і підтверджується записом в амбулаторному журналі. Щомісяця ветеринарний спеціаліст складає на підставі первинних документів звіт про рух біопрепаратів і медикаментів і подає його в центральну бухгалтерію господарства. Списання біопрепаратів і медикаментів проводиться за актами, складеними на підставі записів в амбулаторному журналі. Такі дефіцитні ліки, як спирт-ректифікат, опій, морфій, а також ліки, що вміщують отруйні і сильнодіючі засоби, з метою контролю необхідно списувати тільки за рецептами.

Як відображуються на бухгалтерських рахунках саджанці, насіння і корми?

Саджанці, насіння і корми, одержані від врожаю І призначені для власних потреб, на підставі первинних документів повинні бути оприбутковані на рахунок 20 "Виробничі запаси", субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення". На цьому субрахунку обліковується рух насіння, саджанців і кормів як власного виробництва, так і тих, що куплені на стороні.

Аналітичний облік ведуть за кожним видом продукції із зазначенням кількості, ціни і вартості (на складах, у коморах та інших місцях зберігання - за кількістю). При цьому облік насіння зерна ведуть за назвою кожної культури та її ботанічного сорту. Зерно, що зібране з насіннєвих ділянок і призначене на насіння, обліковується на окремих аналітичних рахунках. Сіно багаторічних і однорічних трав, а також природних сінокосів на рахунку 27 обліковується на одному аналітичному рахунку "Сіно всіх видів". Солому озимих І ярових культур обліковують на загальному рахунку "Солома", на окремих аналітичних рахунках обліковують заготовлений силос і коренеплоди.

Оприбуткування зерна при зборі врожаю проводиться в початковій бункерній масі. Після сортування та сушіння зерна, втрати його, що викликані доробкою (відходи, що не використовуються, втрати вологи та ін.) на підставі Актів на сортування та сушіння продукції рослинництва сторнуються за дебетом рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" і кредитом рахунка 23 "Виробництво".

Скошена і згодована тваринам зелена маса оприбутковується на дебет рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" з кредиту рахунка 23 "Виробництво" і одночасно списується на витрати з тваринництва на ту групу тварин, для годівлі яких вона використана. Кількість зеленої маси визначається шляхом зважування всієї маси, або на підставі зважування її з контрольних ділянок з подальшим переведенням на всю скошену площу, про що складається Акт з участю агронома і 30отехніка.

Корми, що використані шляхом випасу на пасовищах і вигонах, не оприбутковуються, а затрати з догляду за випасами і посівами списуються безпосередньо на витрати з утримання відповідних груп тварин. При цьому дебетується субрахунок 232 "Тваринництво" і кредитується субрахунок 231 "Рослинництво". При заготівлі кормів на стороні (господарством) усі витрати, що пов'язані з такими заготовками, обліковуються на рахунку 23 "Виробництво". Після виявлення всіх витрат із заготівлі кормів визначається їх собівартість і оприбутковується за субрахунком 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення".

Витрати з перебирання картоплі, сортування овочів та іншої продукції рослинництва минулих років обліковуються на рахунку 23 на відповідних аналітичних рахунках. З кредиту цих рахунків оприбутковується повноцінна продукція за фактичною собівартістю, що склалася включаючи вартість сільськогосподарської продукції, направленої на перебирання і сортування.

Неповноцінна продукція, що використана на годівлю тварин, відноситься на зменшення вартості продукції, одержаної після переробки, в оцінці, що відповідає кормовим коренеплодам або зеленій масі.

При переробці кормів і готової продукції їх кількість і вартість списуються з кредиту рахунку 27 у дебет рахунка 23. Одержану продукцію оприбутковують з кредиту рахунка 23 в дебет субрахунка 208 [31,358].

На КСП «Балинське» використовують всі 8 субрахунків.

Облік малоцінних та швидкозношувальних предметів на КСП «Балинське», як і на інших підприємства, здійснюється відповідно до П (С)БО 9 «Запаси».

До малоцінних і швидкозношуваних предметів (далі - МШП) відносять ті, що використовуються не більше одного року чи одного операційного циклу, якщо він перевищує рік. До них можна віднести інструменти, господарський інвентар, спеціальні пристрої, пристосування, спеціальний одяг, взуття тощо.

Для обліку наявності та руху МШП передбачено балансовий рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. За його дебетом відображають придбані, виготовлені або безоплатно отримані предмети за їх первісною вартістю. За кредитом - відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю, списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” одиницею бухгалтерського обліку МШП буде їхнє найменування або однорідна група (вид) [8].

Організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад та відпуску їх в експлуатацію [14,374].

МШП, що надходять від постачальників, приймаються на склад матеріально відповідальною особою. При відпуску МШП зі складу в експлуатацію їхню вартість списують на затрати виробництва або відносять на витрати періоду. Пізніше щодо таких МШП має бути організований оперативний облік в кількісному вимірі за місцями експлуатації та матеріально відповідальними особами протягом усього строку їхнього фактичного використання (п. 23 П(С)БО 9).

Надходження, переміщення і відпускання МШП оформляються первинними документами, правила застосування яких регламентуються Положенням про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженим Міністерством фінансів України 24.05.1995 р. за №88, Інструкцією №61 та іншими нормативними актами. Для організації обліку МШП “Взутекс-2” застосовує типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96р. № 145 [23, с. 223], а саме: - форма № МШ-1 “Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)” (додаток З); - форма № МШ-2 “Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” (додаток З); - форма № МШ-3 “Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)” (додаток И); - форма № МШ-4 “Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів” (додаток К); - форма № МШ-5 “Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні” (додаток Л); - форма № МШ-6 "Особиста картка обліку спецодягу, спец, взуття і запобЬ:сних пристосувань" (додаток М); - форма № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань" (додаток Н); - форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів" (додаток П). В таблиці 2.7. зазначені первинні документи з обліку МШП та особливості їх застосування [20,452].

Таблиця 2.7.

Первинні документи з обліку МШП

Існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б відповідала масштабам підприємства, його організаційно-структурній формі та об’єктивним умовам функціонування.

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

В обліку МШП відображають за фактичною собівартістю (ціною придбання, включаючи затрати, пов’язані з доставкою їх на підприємство).

На МШП, що надійшли, відкривається картка складського обліку (ф. № М-17).

Облік МШП на складах ведеться за їх номенклатурними номерами в порядку, аналогічному обліку матеріалів на складі. При оприбуткуванні МШП бухгалтерія складає групувальні відомості, а також веде сортову оборотну відомість аналітичного обліку.

Передача МШП зі складу в експлуатацію оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.

Відпуск інструментів в експлуатацію здійснюється на підставі вимог цехів або фізичних осіб. Бухгалтерія ці вимоги вносить до групувальних відомостей з метою синтетичного обліку.

Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а предмети, що прикріплюються також до машин, що служать для обробки матеріалів.

До групи інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять і ущільнюють знаряддя праці, включаючи механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.

В бухгалтерському обліку приведені два варіанти організації обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства [13,652].

Операції по руху інструментів і пристосувань оформлюються на КСП «Балинське» так:

)        Одержання коморами інструментів і пристосувань зі складу: лімітні карти чи накладні-вимоги.

)        Повернення коморами інструментів і пристосувань на склад: накладні-вимоги.

)        Здача коморами негідних, зношених інструментів і пристосувань у виді брухту, утилю: накладні-вимоги. У цьому випадку інструменти, що прийшли в непридатність, і пристосування списуються на підставі карток складського обліку.

При другому варіанті документальному оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом обліку оборотного (обмінного) фонду інструментів в експлуатації.

При цьому варіанті комори обмінюють на складі негідні, зношені інструменти на придатні (штука на штуку), що не приводить до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант обліку доцільно застосовувати на підприємствах з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.

Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню роздавальних комор відсутніми інструментами чи поверненню на центральний склад зайвих інструментів. Для обліку зміни запасу інструментів застосовується відомість форми № МШ-1(додаток З), на підставі якої вносяться зміни в картки складського обліку матеріалів (типова форма № МФУ-12), що ведуться в роздавальній коморі і на складі.

Операції по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 (додаток Л) з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4 (додаток К). Акт форми № МШ-5 є підставою для одержання на складі нового інструмента замість списаного.

Оперативний облік і контроль за схоронністю інструментів, видаваних у тимчасове користування на робочі місця, залежать від тривалості й інших умов їхнього закріплення за виконавцями [41,211].

Первісна видача інструментів і пристосувань на робочі місця в тривале користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в картках обліку МШП форми № МШ-2 (додаток З), що відкриваються на кожного працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.

Видача робітником інструментів у короткочасне користування контролюється за допомогою інструментальних марок (жетонів) без реєстрації в яких-небудь документах.

При одномарочній системі контролю робітник одержує інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і повертає їх робітнику після здачі інструмента в комору.

При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з табельним номером робітника і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику.

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний інвентар.

Інвентарна тара, використовувана для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.

Господарський інвентар відпускається зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша - по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.

Якщо господарський інвентар одержує зі складу безпосередньо особа, на яку покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі іншій службі, ця особа повинна здійснювати облік отриманого інвентарю в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття [20,241].

До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т.п.

Спецодяг і спецвзуття видаються працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих нормах безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Облік видачі працівникам спецодягу і спецвзуття ведеться в особистій картці форми № МШ-6, у якій з описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в одному екземплярі і зберігається в місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через непридатність чи втрати. У випадку втрати спецодягу і спецвзуття в картці робиться запис про їхнє вибуття на підставі акта форми № МШ-4 .

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби. Дані предмети видаються тільки на час виконання робіт, для яких вони передбачені, чи можуть бути закріплені за визначеними робітниками місцями і передаватися від однієї зміни працівників іншій. Ці МШП повинні враховуватися на окремих картках форми № МШ-6 (додаток М) з оцінкою "Чергова" [38,568].

Що стосується оформлення вибуття МШП, то для визначення їхньої непридатності до подальшого використання, чи неможливості неефективності проведення їхнього відновлення, ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання зазначених предметів на підприємстві створюються постійно діючі комісії. Дані комісії роблять огляд предметів, що підлягають списанню, установлюють їхню непридатність до відновлення і подальшого використання, визначають можливість використання чи реалізації матеріалів, що залишаються від предметів, що списуються, а також складають акт на списання МШП форми № МШ-5 чи № МШ-8 на підставі актів вибуття форми № МШ-4. МШП надходять до КСП «Балинське» безпосередньо від постачальників, від підрозділів підприємства, в порядку незворотної фінансової допомоги, через підзвітних осіб.

Якщо МШП отримують безпосередньо на складі постачальника, то виписується товарно-транспортна накладна на відпущені МШП. Документи надходять у відділ постачання, де вони реєструються в журналі обліку вантажів, що надійшли, і передаються до бухгалтерії. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для контролю при прийнятті вантажу Але роль бухгалтерії не обмежується перевіркою документів - вона зобов'язана встановити: доцільність тієї або іншої поставки МШП, чи задовольняє поставка потреби підприємства і чи не призведе вона до утворення понаднормованих МШП.

Представник покупця (експедитор) на підставі отриманої довіреності здійснює доставку МШП. У разі виявлення невідповідності між вантажем у натурі і даними документів постачальника, пошкодження чи псування вантажу експедитор зобов'язаний вимагати від транспортної організації складання комерційного акта і отримати його копію. Акт є підставою для пред'явлення претензій (позову) транспортній організації за виявлені розбіжності.

Експедитор здає отриманий вантаж безпосередньо на склад під розписку матеріально відповідальної особи в документах постачальника. На складі отримані МШП піддаються обов'язковій кількісній перевірці (зважування, перелічування чи вимірювання), а в разі потреби і якісній перевірці. В окремих випадках здійснюється лабораторний аналіз якості.

Якщо виявлено невідповідність кількості та якості вантажу, зазначених у супровідних документах, фактичним даним МШП, що надійшли від постачальника, то складається акт приймання за формою № 429. Акт у двох примірниках складає приймальна комісія за участю завідуючого складом (коморою), представника постачальника чи незацікавленої організації. Після приймання цінностей один примірник акта з даними документами (товарно-транспортними накладними, рахунками) передається до бухгалтерії підприємства для обліку надходження МШП, другий - у відділ постачання для направлення претензійного листа постачальнику.

МШП, що надійшли на підприємство в порядку безповоротної фінансової допомоги, приймаються створеною наказом керівника підприємства комісією з обов'язковою участю працівника бухгалтерії та представника вищої за рангом організації. Приймання цінностей проводиться шляхом їх перелічування, зважування в присутності матеріально відповідальної особи, якій передаються ці цінності на зберігання. На прийняті матеріальні цінності комісія складає акт, який підписують члени комісії.

МШП, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто беруться на облік, на підставі супровідних документів (податкових накладних, накладних, актів) тим числом, коли отримано цінності. У документах зазначаються такі дані: від кого надійшли МШП, номенклатурний номер, найменування, сорт, кількість, вага, ціна, сума, дата надходження на склад і розписка матеріально відповідальної особи, яка приймала цінності [15,102].

Перше місце в аналізі оборотних засобів займає аналіз складу і структури (див. табл.2.8.)

Таблиця 2.8.

Склад і структура виробничих запсів КСП «Балинське»

З вище отриманих результатів робимо висновок, що з роками кількість виробничих запсів зросла. Найбільшу питому вагу у складі виробничих запсів займає сировина та матеріали. У 2012р. в порівнянні з 2011р., вони зросли на 345 тис.грн., або 1,07%. Процентний показник питомої ваги палива на протязі трьох років залишався майже непомітним, зате відчутним у грошвому виразі: 2011р.- 30 тис.грн., 2012р. - 240 тис.грн.. Такі ж зміни відбуваються і з рештою видів запасів. Пов’язано це все із зміною загального обсягу виробничих запасів, які у порівнянні з 2011р. збільшились на 755 тис.грн..

Під час проведення аналізу виробничих запасів важливо також дослідити динаміку оборотності виробничих запасів, визначити коефіцієнт оборотності та коефіцієнт закріплення виробничих запасів, середні залишки та тривалість обороту запасів (див.табл.2.9.)

Коефіцієн оборотності виробничих запасів вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Його визначають за формулою:

оз=ЧД/Зз, або kоз=СРП/Зз, (2.5.)

де kоз - коефіцієнт оборотності виробничих запасів;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Зз - середні залишки виробничих запасів за звітний період тис.грн.;

СРП - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Середні залишки визначають як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів на початок і кінець звітного періоду. Чим вища собівартість запасів, тим ефективніше вони використовуються, менше коштів витрачається на їх формування. Зменшення значення kоз на кінець звітного періоду порівняно із його значенням на початок свідчить про сповільнення обороту запасів.

з=Зз/ЧД, або kз=Зз/СРП. (2.6.)

Він характеризує вартість матеріальних реурів, яка припадає на одну гривню чистого доходу або собівартість реалізованої продукції. Позитивною тенденцією вважається цього показника щодо попередніх перодів.

Тривалість (період) обороту запасів визначається за формулою:

Чоз=Т/kоз, (2.7.)

де Чоз - тривалість обороту запасів;

Т - кількість днів за які обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30, квартал - 90, півріччя - 180, рік - 360).

Цей показник показує час, протягом якого виробничи запаси трансформуються в кошти. Зменшення його на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів [28,257].

Таблиця 2.9.

Динаміка оборотності виробничих запасів КСП «Балинське»

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що у 2012р. виробничі запаси поповнювалися 11разів, а це на 9 разів менше ніж у 2011р., та 8 ніж у 2010р. Зменшення коефіцієнта оборотності свідчит про сповільнення обороту запасів. Збільшення коефіцієнта закріплення вважається негативною тенденцією, це свідчить про збільшення вартості матеріальних ресурсів, які припадають на одну гривню чистого доходу. Під час розрахунку показника тривалості обороту запасів використовувались дані річного річного звіту (360днів). Даний показник в порівнянні з минулими роками значно зріс, що свідчить про те, що виробничі запаси стали набагато повільніше трансформуватись в кошти.

2.7 Організація обліку та аналізу витрат, доходів і результатів діяльності підприємства

Методологічні основи організації обліку витрат підприємства викладені в П(С)БО 16 “Витрати”.

За згаданим стандартом витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Такі витрати носять назву витрат діяльності підприємства або витрат звіт-ного періоду [11].

Разом з тим існує поняття витрат виробництва. Витрати ви-робництва, за економічним змістом, це - витрати (затрати) на ство-рення нових активів у вигляді запасів, якими є незавершене вироб-ництво, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція.

Отже, за включенням до собівартості продукції підприємства витрати поділяються на дві групи: складові собівартості продукції підприємства та витрати діяльності підприємства.

Тому в організації обліку витрат слід виділити два основні напрями: організація обліку витрат виробництва та організація обліку витрат діяльності.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку вит-рат діяльності підприємства є забезпечення: правильного визначення та достовірної оцінки витрат діяльності, правильного і повного до-кументального оформлення та своєчасного відображення у регістрах обліку витрат діяльності та надання повної, достовірної та неупе-редженої інформації про витрати діяльності для потреб управління. Основними завданнями організації бухгалтерського обліку процесу виробництва є: облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості та виконання плану за цими показниками, облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат, калькуляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану со-бівартості, виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку і простоями.

У наказі про облікову політику має бути розділ про облік вит-рат, що передбачає: умови (критерії) визнання витрат, розмежування витрат за кожною класифікаційною групою витрат діяльності, класи рахунків, які використовуються для обліку витрат діяльності, об’єкти обліку витрат, перелік та склад змінних і постійних загальновироб-ничих витрат, базу розподілу загальновиробничих витрат, нормальну потужність підприємства [21,531].

Однак на КСП «Балинське» наказу про облікову політику немає.

Організація обліку витрат виробництва передбачає різнома-нітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції та визначається рядом факторів, які можна звести у дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови.

Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва, технології, яка застосовується.

Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію обліку, вибір об’єктів витрат і об’єктів калькулювання собівартості продукції.

Виділяють наступні організаційні передумови: рівень розвит-ку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підприємства, прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю, ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціо-нерів інформацією для прийняття рішень.

На організацію обліку виробничих витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва і продукції, яка виробляється, структура управління підприємства, розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва.

Усі виробництва в залежності від характеру технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні та переробні.

На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні та масові.

Використовуються також інші класифікації витрат виробництва, зокрема: по відношенню до виробничого процесу витрати поділяються на основні та накладні, за способом віднесення на собі-вартість окремих об’єктів витрат розрізняють прямі і непрямі витрати, а за єдністю складу - одноелементні та комплексні витрати. По відношенню до обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні, за доцільністю їх здійснення - на продуктивні та непродук-тивні. Витрати групуються за їх видами - за економічними елементами та за статтями калькуляції, і за календарним періодом - поточні та одноразові.

Порядок організації обліку виробничих витрат наступний.

.        Організація обліку витрат на виробництво передбачає:

         облік формування елементів витрат за центрами первинного використання ресурсів;

         облік розподілу та перерозподілу елементів витрат за напрямками відповідно до характеру технології та організації вироб-ництва;

         облік ведення витрат за центрами і відповідними особами;

         облік сукупної собівартості продукції, випущеної з виробництва;

         облік собівартості окремих видів продукції.

.        Витрати на виробництво відображаються у групувальних відомостях (матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших витрат), їх аналітичний облік здійснюється за видами виробництва, за статтями витрат, за видами продукції.

.        Групувальні відомості є основою для записів у регістри синтетичного обліку, а з останніх здійснюються записи у Головній книзі, що використовується для складання фінансової звітності.

.        Аналітичний облік витрат виробництва є основою для опри-буткування готової продукції та подальшої її реалізації, реалізації наданих послуг, виконаних робіт [14,423].

Виробнича собівартість визначається за даними рахунка 23 “Ви-робництво”, за дебетом якого відображаються прямі виробничі вит-рати і розподілені загальновиробничі витрати, за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості готової продукції. Сальдо цього рахунка показує суму витрат, що відносяться до незакінченої ви-робництвом готової продукції.

У центральній бухгалтерії підприємства облік витрат на виробництво У більшості випадків веде виробничий відділ, до складу якого входять не менше двох осіб. Лише на невеликих підприємствах облік виробничої діяльності може бути поєднано з обліком мате-ріальних цінностей (матеріальним відділом). У цьому випадку відділ може називатися матеріально-виробничим.

За умов, що виробничий відділ центральної бухгалтерії скла-дається з однієї особи, індивідуальний графік роботи цього співро-бітника може бути одночасно і структурним графіком робіт цього відділу.

У встановлені графіком документообігу дні документи з об-ліку витрат надходять до бухгалтерії підприємства, де їх відображають в журналі № 5. Підсумкові дані з журналу № 5 переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей - до виробничого звіту. У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порів-нюють із нормативами, перерахованими на фактично вироблену про-дукцію, з визначенням економії та перевитрат за кожною статтею нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти під-приємства використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану випуску продукції.

За П(С)БО 16 “Витрати” визнання витрат здійснюється за нас-тупних умов:

)        відображення у бухгалтерському обліку одночасно зі змен-шенням активів або збільшенням зобов’язань;

)        зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призво-дить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком змен-шення внаслідок його вилучення або розподілу власниками);

)        можливість бути достовірно оціненими;

)        визнання витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а при неможливості пря-мо пов’язати з доходом певного періоду - відображення у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;

)        якщо актив забезпечує одержання економічних вигод про-тягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом сис-тематичного розподілу його вартості цими періодами.

У той самий час не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати ряд сум, оговорених в П(С)БО 16:

)        платежі за договорами комісії, агентськими угодами та ін-шими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

)        попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

)        погашення одержаних позик;

)        витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО [11].

Суттєвим є те, що залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають у процесі над-звичайної діяльності. У свою чергу, в складі витрат, що виникають у процесі звичайної діяльності можна виділити витрати від операційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльності.

У складі операційних витрат перш за все виділяється собі-вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

Зауважимо, що собівартість реалізації формується за перелі-ченими об’єктами по-різному. Собівартість реалізованих товарів ви-значається за П(С)БО 9 “Запаси”.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визнача-ється П(С)БО 16 і складається з: виробничої собівартості продукції (ро-біт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нероз-поділених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних ви-робничих витрат.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не вклю-чаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), включають адміністративні витрати, витрати на збут та інші опера-ційні витрати.

Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

Склад адміністративних витрат визначений в П(С)БО 16.

Бухгалтерський облік адміністративних витрат ведеться на рахун-ку 92 “Адміністративні витрати”, де відображаються загальногоспо-дарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” відобража-ється сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Витратами на збут є витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів) - витрати на утримання підрозділів, що зай-маються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції спо-живачам тощо. Склад витрат на збут визначений П(С)БО 16.

Витрати, пов’язані зі збутом (реалізацією, продажем) продук-ції, товарів, робіт і послуг обліковуються на рахунку 93 “Витрати на збут”.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.

Інші операційні витрати - це останній вид витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, облік і склад яких є загальним для всіх підприємств і визначений П(С)БО 16.

Інші операційні витрати відображають собівартість реалізо-ваних виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних опера-ційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі опе-раційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

На рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які ві-дображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загально-виробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.

У кінці звітного періоду для заповнення Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати, витрати на оп-лату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші опера-ційні витрати.

Витрати іншої звичайної діяльності підприємства включають:

         фінансові витрати, до яких відносяться витрати на відсотки (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу;

         втрати від участі у капіталі, що є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі у капіталі;

         інші витрати, куди включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім того, визнаються витратами податки на прибуток згідно з П(С)БО 17 “Податок на прибуток”.

Надзвичайні витрати відображають невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій то-що), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від сти-хійного лиха та техногенних аварій тощо.

У кінці року сальдо рахунків класу 9 списується на рахунок 79 “Фінансовий результат діяльності”, за даними якого визначається прибуток або збиток від основної діяльності [32,421].

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові резуль-тати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 “Дохід” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові резуль-тати”, норми яких поширюються на підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).

Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді над-ходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зрос-тання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) [10].

Основними завданнями організації обліку і контролю доходів діяльності підприємства є забезпечення:

         правильного визначення та достовірної оцінки доходів підприємства;

         правильного і повного документального оформлення і своєчас-ного відображення у регістрах обліку доходів та результатів діяльності;

         контроль за виконанням договорів з реалізації продукції;

         контроль за правильним визначенням фінансового результату від звичайної діяльності з метою оподаткування;

         своєчасне одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;

         контролю за рухом та наявністю прибутку на підприємстві;

         узагальнення інформації про наявність та рух нерозподі-леного прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.

Правильність обліку на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов’язковому порядку повинен містити розділ про облік доходів і результатів діяльності, в якому зазначаються основні принципи організації обліку доходів і резуль-татів діяльності на підприємстві [14,411].

Критеріями визнання доходу за П(С)БО 15 є:

)        дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

)        оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в П(С)БО 15, застосову-ються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно засто-совувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.

У той самий час, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

)        сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

)        сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

)        сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

)        сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

)        сума завдатку під заставу або у погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

)        надходження, що належать іншим особам.

Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються у бухгалтерському обліку за такими групами:)         дохід (виручка) від реа-лізації продукції (товарів, робіт, послуг);)         інші операційні доходи;)      фінансові доходи;)       інші доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встанов-лено П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

У П(С)БО 15 “Доходи” наведено додатково умови визнання окремих видів доходів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших ак-тивів) визнається у разі наявності всіх наведених нижче умов:

)        покупцеві передані ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

)        підприємство не здійснює надалі управління та контролю за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

)        сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

)        є впевненість, що у результаті операції відбудеться збіль-шення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

У той самий час, дохід не визнається, якщо здійснюється об-мін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

У свою чергу, результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу, імовірності надходження економічних вигод від надання послуг, можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу, можливості досто-вірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:

)        вивченням виконаної роботи;

)        визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

)        визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шля-хом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Коли ж дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається у бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

У випадку, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування за-знаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою [18,198].

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”. Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінан-сування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом про-тягом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвесту-вання (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів. Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків), яких вже зазнало під-приємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов’язаних із цим витрат, визнається доходом того пе-ріоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням.

Дохід, який виникає у результаті використання активів під-приємства іншими сторонами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов’яза-них з такою операцією та дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

)        відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

)        роялті визнаються за принципом нарахування згідно з еко-номічним змістом відповідної угоди;

)        дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Дохід відображається у бухгалтерському обліку в сумі спра-ведливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між спра-ведливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за спра-ведливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визна-чити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю ак-тивів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом [13,652].

Для відображення доходу застосовуються рахунки класу 7 “До-ходи і результати діяльності”. За кредитом рахунка 70 “Доходи від реалізації” у кореспон-денції з дебетом рахунків 30 “Каса”, 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” та іншими відображається дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, тобто загальний дохід без вираховування наданих зни-жок, повернення проданих товарів, ПДВ, акцизу та інших податків із продажу.

Потім за дебетом рахунка 70 у кореспонденції з рахунком 64 “Роз-рахунки за податками і платежами” відображаються нараховані з продажу суми ПДВ, акцизу тощо. За дебетом рахунка 70 у корес-понденції з рахунками 30 “Каса” та іншими відображаються суми, що підлягають вираховуванню з доходу, зокрема повернення проданої продукції, товарів. Причому, якщо у підприємства зустрічаються такі операції, краще відкрити окремий субрахунок, як це і передбачено Планом рахунків (субрахунок 704 “Відрахування з доходу”). У кінці звітного періоду, або у кінці року рахунок 70 закривається і сальдо списується на фінансовий результат записом за дебетом рахунка 70 і кредитом рахунка 79.

Слід сказати, що крім доходів від основної діяльності під-приємство може отримувати доходи і від іншої діяльності.

У кредит рахунка 71 “Інший операційний дохід” списуються суми іншого доходу, отриманого від операційної діяльності підпри-ємства. Це, зокрема, дохід від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, дохід від операційної оренди активів, від опера-ційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, відшкоду-вання раніше списаних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності тощо.

У кредит рахунка 72 “Дохід від участі в капіталі” списуються суми доходу від інвестицій, які здійснені в асоційовані, спільні або дочірні підприємства і облік яких ведеться за методом участі у капіталі.

У кредит рахунка 73 “Інші фінансові доходи” списуються суми доходів від фінансової діяльності підприємства: дивіденди, належні від інших підприємств, винагорода за здані у фінансову оренду ос-новні засоби тощо.

У кредит рахунка 74 “Інші доходи” списуються суми доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності підприємства і які не пов’язані з операційною та фінансовою діяльністю: дохід від реалізації необоротних активів, дохід від неопераційних курсових різниць, дохід від безоплатно отриманих активів та інших.

У кредит рахунка 75 “Надзвичайні доходи” списуються суми доходів, що виникли від надзвичайних подій: відшкодування втрат від надзвичайних подій (наприклад, визнана страховою організацією сума), а також суми відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.

Слід зазначити, що за дебетом рахунків доходів (71 та 74) ві-дображаються суми непрямих податків. У кінці звітного періоду зазначені рахунки також закрива-ються записами за дебетом рахунків 71-75 і кредитом рахунка 79.

У кінці року сальдо рахунка 79 закривається на рахунок 44 “Не-розподілені прибутки (непокриті збитки)”. Слід звернути увагу на те, що прибуток може бути використаний тільки на виплату дивідендів, збільшення статутного фонду і створення відповідно до чинного за-конодавства і засновницьких документів резервного фонду підприємства.

Фінансовими результатами діяльності підприємства за П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” є показники:

)        валовий прибуток (збиток) - як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

)        прибуток (збиток) від операційної діяльності - алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

)        прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, який визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінан-сових та інших витрат (збитків);

)        прибуток (збиток) від звичайної діяльності. Прибуток від зви-чайної діяльності визначається як різниця між прибутком від зви-чайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяль-ності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

)        чистий прибуток (збиток), що розраховується як алгеб-раїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичай-ного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Для визначення фінансового результату діяльності за звітний період необхідно дотримуватися принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій на підприємствах призначено рахунок 79 “Фінансові результати”. Це рахунок пасивний, використовується для обліку результатів за всіма видами діяльності підприємства.

За кредитом рахунка 79 “Фінансові результати” відобража-ються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Зіставлення дебетового і кредитового оборотів за рахунком 79 “Фі-нансові результати” за звітний період показує кінцевий результат -чистий прибуток (збиток).

Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 буде більше дебе-тового обороту цього самого рахунка, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року.

Якщо дебетове сальдо за рахунком 79 більше кредитового сальдо за рахунком 79, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, це означає, що підприємство зазнало збитків поточного року.

Сюди ж у кінці звітного періоду списуються показники рахунків витрат, тобто всі рахунки витрат закриваються і роблять записи за дебетом рахунка 79 і кредитом рахунків 90, 92-99 [27,377].

Аналіз фінансових результатів по видах діяльності підприємства ґрунтується на співставленні доходів від відповідних видів діяльності з витратами цієї діяльності. Тобто він включає в себе два основних напрямки, а саме: · аналіз надходження коштів; · оцінка їх використання; Використовуючи інформацію фінансової звітності можна проаналізувати - які актори вплинули на динаміку валового прибутку; - що обумовило зміну результатів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності; - внаслідок чого покращилися чи погіршилися результати від звичайної діяльності в цілому; Можна також простежити чи є кінцевий фінансовий результат результатом звичайної діяльності, враховуючи наявність чи відсутність надзвичайних ситуацій [28,251].

Таблиця 2.9.

Рівень і динаміка фінансових результатів

Чистий прибуток підприємства в звітному році склав 1567 тис. грн., що на 1126 тис. грн. більше, ніж в минулому році та на 631 тис.грн. ніж у 2010р. Збільшенняя чистого прибутку обумовлено тим, що перевищення доходів над витратами в поточному році вагоміше, ніж в минулому році. Звичайна діяльність підприємства є прибутковою. Надзвичайні події за останні 2 роки не спостерігались. В рамках звичайної діяльності здійснювалась операційна та фінансова діяльність. Витрати операційної діяльності займають найбільшу частку у загальній сумі витрат. Теж саме стосується доходів від цієї діяльності. Прибуток від операційної діяльності порівняно з минулим роком збільшився на 1354 тис. грн. Вирішальний вплив на цей приріст справило значне зменшення витрат операційної діяльності. Загалом, можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємствав порівнянні з минулим роком значно покращився.

В процесі проведення наступного аналізу необхідно охарактеризувати структуру доходів і витрат діяльності, що беруть участь в формуванні фінансових результатів.

Доходи (виручка) від реалізації формуються від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг. Сюди також включаються суми знижок, наданих покупцям.

Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємство може мати також інший дохід від операційної діяльності. До інших операційних доходів належать: доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); від операційної оренди активів; від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.

Інші доходи від звичайної діяльності формуються з доходів від реалізації фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, не операційної курсової різниці, безоплатно одержаних активів [39,214].

Розглянемо структуру доходів досліджуваного підприємства за даними таблиці 2.10. складеної на основі інформації Звіту про фінансові результати.

Таблиця 2.10.

Аналіз складу і структури доходів КСП «Балинське»

Дані таблиці свідчать, що найбільш потому вагу має дохід від реалізації продукції. В минулому році він складав 95,44% від загальної суми доходів, а у звітному - 98,29%. Що свідчить про те, що підприємство більше уваги приділяє основні діяльності. Інші операційні доходи в 2011р. становили 0,03%, а у 2012р. їх не було взагалі. Частка фінансових доходів з роками теж знизилась, 2011р. - 4,53%, 2012р. - 1,71%.

Загальна величина доходів порівняно з 2011р зросла на 1883 тис.грн., а з 2010р. - 1306 тис.грн. Вирішальнивпли на цей приріст справило збільшення доходу від реалізації продукції.

На витратних статтях звітності Звіту про фінансові результати досліджуваного підприємства відображені податок на додану вартість, собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства), витрати на збут (витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам), інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів; збитки від операційних курсових різниць),фінансові витрати (виплата відсотків та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позичкового капіталу), інші витрати звичайної діяльності (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, збитки від не операційних курсових різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій), податок на прибуток від звичайної діяльності [41,294].

Тепер аналогічно проаналізуємо структуру і динаміку витрат діяльності підприємства (див. табл. 2.11.).

Таблиця 2.11.

Аналіз і структура витрати КСП «Балинське»

Як видно з отриманих даних, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції, яка склала у 2010р. - 74,60%, 2011р. - 73,9%, 2012р. - 68,67%.

Дані таблиці показують, що серед відрахувань мав місце тільки податок на додану вартість, який склав у 2010р. 1157 тис.грн. або 17,07%, 1150 тис. грн. або 17,1% у минулому році та 1550 тис. грн. або 19,63% у звітному.

Серед інших витрат значну частку займають також адміністративні витрати, які у 2011р. збільшились, а у 2012р. становили ще менше ніж у 2010р. Потрібно звернути увагу на те, що зорсла частка фінансових витрат, у 2010р. вони становили 0,06% від загальної суми, у 2011р. їх небуло, а у 2012р. - 1,19%.

Інші операційні витрати становлять відповідно 2,68%, 2,94% та 4,62%.

Динаміка доходів і витрат діяльності відповідним чином відобразилась на прирості кінцевого фінансового результату.

2.8 Організація праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком, контролем та аналізом

Організаційне забезпечення це визначення структурних підрозділів, їхні завдання, регламентування роботи облікового апарату, процеси обліку, контролю, аналізу, технології цих процесів на ЕОМ, тобто це структура облікового апарату, зміст його завдань і функцій, регламентація облікового, контрольного і аналітичного процесів роботи самого апарату.

Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби - це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побудови апарату облікової служби: централізована і децентралізована.

У централізованій формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику - головному бухгалтеру (головному економісту). У децентралізованій формі організаційної побудови частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі - головному бухгалтеру, а з адміністративних - господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва і т. ін.).

Організаційна побудова апарату облікової служби залежить від структури. Структура апарату бухгалтерії виражає форму ор-ганізації виконавців, безпосередньо зайнятих бухгалтерським обліком, контролем і аналізом господарської діяльності у систе-мі управління.

На форму організаційної побудови та структуру апарату облікової служби впливають такі фактори:

         обсяг виробництва;

         загальна чисельність працюючих;

         кількість структурних підрозділів;

         види діяльності;

         характер організації технології виробництва;

         характер функціональних обов’язків;

         кількість філій (дочірніх господарств).

Значний вплив на структуру апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу мають поширення економічних зв’язків, процеси централізації, розвиток форм внутрішньогосподарської самостійності виробничих підрозділів тощо. На побудову структури апарату облікової служби впливає також застосування автоматизації, тобто використання ЕОМ [14,498].

На КСП «Балинське» централізована форма побудови облікового апарату.

Розрізняють три типи організаційних структур апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності: лінійну або просту лінійно-штабну, або ступінчасту і комбіновану, або багатогранну.

Рисунок 5. Лінійна організаційна структура апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

Лінійна організація передбачає безпосереднє підпорядкування всіх виконавців керівникові - головному бухгалтеру (головному економісту). Така організаційна побудова характерна для невеликих господарств, де чисельність працівників обліку, контролю та аналізу не перевищує 10-12 осіб (рис. 4).

При лінійно-штабній організації структурі апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу створюються проміжні ланки - сектори (підрозділи), які об’єднують групи.

За такого варіанта організаційної побудови розпорядження голов¬ного бухгалтера передається старшому бухгалтеру сектора, який, у свою чергу, передає його керівникові групи.

Така організаційна побудова структури характерна для біль-шості господарств, де бухгалтерський апарат налічує 10-12 осіб.

Функціонально-комбінований тип організаційної побудови апарату обліку характерний для великих господарств - ком-бінатів, об’єднань, асоціацій [33,287].

На КСП «Балинське» лінійна організаційна структура облікового апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.

Одним із важливих елементів розробки структури апарату бу-х¬галтерського обліку, контролю та аналізу є формування системи посад.

В основу вибору посад покладено характер, склад та обсяг функцій, які виконуватиме працівник у цій організації. Службова посада є первинним елементом структури.истема відібраних посад має повністю відповідати вимогам та відображувати прийняту структуру апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу і бути засобом ефективного використання людського потенціалу та сприяти цілям управління. Істотні зміни у поділ та кооперування праці вносять такі елементи організації, як застосування обчислювальної техніки, і насамперед ПК.

На КСП «Балинське» нараховується чотири підрядних бухгалтери та головний бухгалтер (він же економіст).

На підприємстві існують кваліфікаційні вимоги на основі яких формувався та функціонує штат бухгалтерії (див.дод З).

Посада головного бухгалтера підприємства є єдність як мінімум трьох складових, що обумовлюють коло його правий і обов'язків. По-перше, багато хто головний бухгалтер (крім що працює за цивільно-правовому договору) є найманцем, тобто у трудових правовідносинах з роботодавцем. Ця обставина визначає та обставина, що коло правий і обов'язків головного бухгалтера структурно включає у собі трудові правничий та обов'язки.

По-друге, головний бухгалтер не просто працівником підприємства, а й посадовою особою. Ця обставина накладає на правоздатність головного бухгалтера певні умови, перетворюючи їх у можливий суб'єкт адміністративної і навіть кримінальної відповідальності.

По-третє, головний бухгалтер не просто посадовою особою організації, а посадовою особою зі специфічними функціями. Фактично він - друга особа підприємства з фінансових. Понад те, він виконує публічні функції. Остання обставина пояснює те, що основний коло правий і обов'язків головного бухгалтера прописаний на нормативному рівні.

1.      Головний бухгалтер призначається посаду і звільняється з посади на встановленим чинним трудовим законодавством порядку наказом директора підприємства.

.        Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо директору підприємства.

.        На посаду Головного бухгалтера призначається обличчя, має вище професійне (економічне) освіту й стаж фінансово-господарської роботи, зокрема на керівних посадах, щонайменше 5 років.

.        Головний бухгалтер повинен знати:

         законодавство про бухгалтерський облік;

         постанови, розпорядження, накази, інші керівні, методичні і нормативні матеріали фінансових і контрольно-ревізійних органів з питань організації бухгалтерського обліку, і складання звітності, і навіть що стосуються господарсько-фінансової діяльності підприємства; громадянське право, фінансове, податкове та господарське законодавство;

         структуру підприємства, стратегію і його розвитку; стану та інструкції з організації бухгалтерського обліку для підприємства, правила його ведення; порядок оформлення операцій та організацію документообігу дільницями обліку;

         форми і Порядок фінансових розрахунків;

         методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства, виявлення внутрішньогосподарських резервів;

         порядок приймання, оприбуткування, збереження і витрати коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей;

         правила спокути перед дебіторами і кредиторами; умови оподаткування юридичних і фізичних осіб;

         порядок списання з рахунку бухгалтерського обліку нестач, дебіторську заборгованість та інших втрат;

         проведення інвентаризацій коштів і товарно-матеріальних цінностей;

         лад і терміни складання бухгалтерських балансів і звітності;

         проведення перевірок і документальних ревізій;

         сучасні кошти комп'ютерної (обчислювальної) техніки і можливості їхнього застосування до виконанняучетно-вичислительних робіт і грунтовного аналізу виробничо-господарської і легальною фінансовою діяльності підприємства; передовий вітчизняний і закордонний досвід вдосконалення організації бухгалтерського обліку;

         економіку, організацію виробництва, праці та управління; основи технології виробництва; ринкові методи господарювання; законодавство про працю; правил і норми охорони праці [24,168].

Основні права,обов’язки та відповідальність головного бухгалтера, а також підрядних бухгалтерів н наведені в Посадових інструкціях.

На КСП «Балинське» весь штат працівників працює відповідно до посадових інструкції які існують на підприємстві.

Організаційні регламенти - це нормативні документи, що регламентують функціонування апарату управління і здійснення облікового й аналітичного процесів. До них належать положення про відділ (бухгалтерію, плановий відділ та ін.), управління (бухгалтерського обліку та звітності), посадові інструкції, стандарти, графіки, операційні інструкції, програми управління, регламенти робочого дня.

Специфіка облікового, контрольного і аналітичного процесів, особливо в умовах застосування ПК, потребує жорсткої їх регламентації, що має бути відображено в регламентаційних документах. Слід зазначити, що не всі регламентаційні документи розглядають як повноправні складові, а насамперед ідеться про положення про відділи і посадові інструкції, інші (стандарти, графіки) відносять до допоміжних матеріалів.

Основою розробки організаційних регламентів є науково обґрунтована їх класифікація (рис. 2.3.). Організаційні регламенти з обліку, контролю та аналізу з позиції розробки і застосування їх класифікують за такими ознаками: обов’язковістю застосування, конкретизацією, сферою застосування, поширенням на елементи організаційної структури.

За ознакою обов’язковості застосування організаційні документи розподіляють на обов’язкові (Положення про бухгалтерський облік та звітність в Україні), основні, покладені в основу організації тих або інших робіт, процесів, і рекомендаційного характеру (методичні матеріали про функції і організацію робіт облікового персоналу за умов автоматизованого бухгалтерського обліку).

За ознакою конкретизації розрізняють типові й індивідуальні організаційні документи. За сферою застосування організаційні документи залежно від поширення їх на об’єкти організації обліку, контролю та аналізу поділяють на види робіт, що регла-ментують:

         обліковий процес (графіки, стандарти і т. ін.);

         контрольний та аналітичний процеси (графіки, схеми);

         обліковий і аналітичний процеси (положення про нормативний облік, стандарти);

         роботу апарату управління (положення про відділи, посадові інструкції);

         обліковий і аналітичний процеси та роботу апарату управління (методичні матеріали про функції і організацію робіт облікового персоналу в умовах автоматизованого обліку).

З позиції поширення на елементи організаційної структури документи поділяють на загальнооб’єктні, що охоплюють усі елементи керованого об’єкта (загальнозаводські, загальнорадгоспні), внутрішньооб’єктні, посадові, які поширюються на окремі елементи [14,398].

Рисунок 2.3. Класифікація організаційних регламентів з обліку, контролю та аналізу

Нажаль на КСП «Балинське» більшість регламентованих організаційних документві відсутня.

2.9 Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку, контролю і аналізу

Інформаційне забезпечення обліку - сукупність вхідних даних, система бази даних, їх обробка й одержання вихідної інформації. Основним об’єктом обліку на різних етапах технології обліку в цілому і технології розв’язання кожного облікового завдання зокрема є облікова інформація. Так, на певній стадії облікового процесу облікова інформація є метою, результатом вирішення одного облікового завдання і разом з тим використовується для розв’язання іншого облікового завдання, виступає як інформаційне забезпечення його вирішення [22,65].

Організація інформаційного забезпечення обліку покладена, в основному, на працівників бухгалтерії, а також підрозділів (складів, цехів) підприємства, що здійснюють первинний облік.

За умов використання ПК значну частину роботи з організації інформації виконують працівники обчислювального центру, спеціалісти з обробки інформації.

Проте такі питання, як організація системи облікових номенклатур, формування складу бази даних та режиму функціонування автоматизованого банку даних (АБД), порядок збереження облікової інформації, вони не завжди можуть кваліфіковано вирішувати без участі спеціалістів обліку.

До компонентів інформаційного забезпечення відносять: дані, необхідні для вирішення завдань обліку, методи і засоби подання облікових даних, систему уніфікованих документів, систему та методику створення баз даних, інформаційну взаємодію завдань обліку, засоби формалізації запису даних, організації потоків облікової інформації, методи і засоби розподільної інформаційної системи обробки інформації, інформаційну послідовність виконання завдань обліку.

До складу інформаційного забезпечення відносять: поточні й групувальні дані про виробничо-господарську діяльність, нормативно-довідкову та вихідну інформацію, а також таку, яка надходить з інших підсистем.

Методи і засоби подання облікових даних включають засоби описання інформаційних взаємозв’язків даних, організації баз даних на машинних носіях, достовірності інформації, правила документування первинних даних і т. ін. [26,74].

Важливим елементом організації інформаційного забезпечення є розроблення форм видання вихідної інформації (машинограм, відеограм). Вихідні форми мають містити квінтесенцію необхідної інформації. Дуже важливим з погляду підвищення ефективності управління, проте складним з позиції організації, є створення вихідної інформації за відхиленнями (від норм витрат матеріалів, палива, оплати праці тощо) із зазначенням причин і винуватців цих відхилень.

Вхідна інформація для розв’язання аналітичних завдань контролю має бути максимально аналітичною. Для досягнення цієї мети для кожного завдання слід установити рівень аналітичності вхідної інформації, а також визначити шляхи підвищення даної ознаки завдяки застосуванню прогресивних методів нормування, обліку (наприклад упровадження нормативного методу обліку затрат і калькуляції собівартості продукції) тощо.

Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів і методів, які становлять відповідну основу функціонування бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.

Елементами технічного забезпечення обліку є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація, персонал. Комплекс технічних засобів (КТЗ) включає:

-        збір і реєстрацію інформації;

         передавання, уведення, обробку, відображення і виведення інформації; підготовку даних, нагромадження, зберігання і пошук інформації; передавання даних по лінії зв’язку;

         оргтехніку;

         допоміжні експлуатаційні матеріали [22,98].

Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації.

Методичні й керівні матеріали поділяють на загальносистемні, спеціалізовані і нормативно-довідкові документи, до складу загальносистемних матеріалів входять державні і галузеві стандарти. До спеціалізованих відносять різного роду методики вибору комплексу технічних засобів в цілому і окремих його складових частин, побудови технологічного процесу, перетворення інформації.

До нормативно-довідкових документів належать номенклатура технічних засобів, що застосовується в АСУ, альбом структурних схем АСУ, методика розрахунку площ для розміщення КТЗ і т. д.

У документації з технічного забезпечення вказують склад технічних засобів, технологічний процес обробки даних.

До персоналу з технічного забезпечення відносять розробників обчислювального центру, периферійної техніки, монтажно-налагоджувальний, експлуатаційний і обслуговуючий персонал.

При виборі структури КТЗ враховують такі фактори:

         склад облікових, контрольних і аналітичних завдань;

         інформаційну специфіку облікових, контрольних та аналітич¬них завдань;

         характеристику об’єкта управління (організаційну і функцінальну його структуру);

         техніко-експлуатаційні дані обчислювальних машин та інших технічних засобів.

Організація автоматизації обліку, контролю та аналізу починається з вибору обладнання - ПК. Технічне забезпечення автоматизованої інформаційної системи обліку - комплекс технічних засобів (КТЗ) - необхідне для її функціонування. Склад КТЗ визначається згідно зі складом зав¬дань обліку, контролю, аудиту та алгоритмів їх вирішення, організацією і формою подання інформації, рішенням щодо організації технологічного процесу обробки даних.

Комплекс технічних засобів автоматизованої інформаційної системи обліку охоплює:

         засоби формування, обробки, відображення та зберігання облікової інформації;

         засоби передачі інформації;

         засоби оргтехніки.

Чинники, які впливають на вибір КТЗ, поділяють на такі групи:

         параметри об’єкта управління, які характеризують виробничу структуру та матеріальні потоки;

         організаційні параметри автоматизованої інформаційної системи обліку;

         основні вхідні та вихідні параметри інформаційних потоків;

         параметри, які визначають особливості автоматизованої інфор¬маційної системи обліку.

Технічне забезпечення функціонує в умовах використання інформаційних обчислювальних мереж.

Інформаційні обчислювальні мережі (ІОМ) - це сукупність технічних, програмних та комунікаційних засобів, які дозволяють ефективно використовувати обчислювальні ресурси, побудувати гнучку і мережеву обробку облікової інформації.

Мережі мають такі характеристики: динамічність автономність відкритість ресурсність надійність інтерфейс комунікація. ІОМ існують глобальні, територіальні, локальні.

Локальні ІОМ передбачають розміщення та функціонування ПЕОМ на місцях виникнення інформації і взаємодію між окремими АРМБ, що здійснюються у міру необхідності.

Територіальні ІОМ призначені для спілкування з робочими станціями, які розташовані на великій відстані.

Глобальні ІОМ дають змогу доступу до інформації, а також сприяють взаємодії між професійними підрозділами, які розташовані на великих відстані.

У зв’язку із застосуванням персональних комп’ютерів (ПК), створенням АРМ бухгалтера створюється система «людина (бухгалтер) - машина (ПК) - середовище (ЛМС)», що потребує вирішення комплексу проблем різних аспектів: психологічних, фізіологічних, технічних і т. ін. Реалізуються вони за допомогою ергономічного забезпечення, яке являє собою сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативних і довідкових документів щодо виконання вимог ергономіки в бухгалтерії.

Насамперед АРМ мають бути так розподілені між підрозділами, де здійснюється облік, щоб охопити автоматизацією весь обліковий процес і, крім того, максимально врахувати особливості виконуваних робіт, психологічних і фізичних можливостей працівника. З огляду на це ПК слід розраховувати не на одного працівника, а на кількох, наприклад одну ПК на сектор (з обліку матеріалів, заробітної плати та ін.). При цьому ПК обслуговуватиме не один працівник, а кілька по черзі за встановленим графіком. Це важливо не тільки з позиції продуктивності праці, економічності використання ПК, а й здоров’я бухгалтера. Це дає змогу також враховувати вимоги антропометрії і біомеханіки при визначенні робочих зон бухгалтера, розташуванні елементів робочого місця, конструкції робочого сидіння [25,112].

Штат бухгалтерії КСП «Балинське» невеликий - всього п’ять працівників. Тому на підприємстві у кожного працівника встановленно власний ПК. Що значно пришвидшує та покращує евективінсть праці.

Для того щоб обліковий працівник ефективно працював на ПК в умовах значного підвищення рівня технічної і творчої діяльності, високої відповідальності за виконувані роботи, велику увагу слід приділяти навичкам швидкості руху рук, роботи наосліп, умінню працювати на ПК (добре знати «меню», файлову систему, спеціальні програмні засоби для управління файлами).

У свою чергу, ефективність праці на ПК значною мірою залежить від якісного рівня комп’ютера, засобів і систем відображення інформації. Звичайно, що такі технічні дані в ПК різного класу неоднакові. Вихідну облікову інформацію (відеограми, машинограми) слід формувати так, аби вона, по-перше, була оптимальною за складом і відповідала не лише вимогам власне обліку, а й планування, контролю та аналізу [40,232].

Якість комп’ютеризації КСП «Балинське» відмінна. Всі п’ять комп’ютерів відповідають сучасним вимогам, також на підприємстві є два компактних лазерних багатофункціональних пристрої (принтер,сканер,ксерокс(трив одному)), та факс.

Відображувана вихідна інформація має бути такою, щоб її легко можна було читати. Це не завжди вдається, коли формують складні таблиці, особливо якщо їх механічно переносять на ручні реєстри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.

Слід ширше практикувати видачу інформації за запитом і тим самим менше завантажувати ПК.

За умов використання ПК ергономічне забезпечення висуває такі додаткові вимоги:

         розподіл функцій між бухгалтером і ПК;

         розробка послідовності дій роботи бухгалтера, оптимальної за показниками, надійної та якісної діяльності;

         раціональне розміщення технічних засобів на робочому місці бухгалтера.

У разі використання ПК слід враховувати:

         інформація на екрані відеотермінала має бути у зручному для сприйняття вигляді;

         діалог із системою будують так, аби для відповіді користувача треба було натискувати менше клавіш;

         повідомлення системи мають супроводитися короткими звуковими сигналами, а особливо важливі - довгими.

У розподілі функцій між бухгалтерами необхідно розробити режими праці і відпочинку, чергування видів діяльності, оптимальні психологічні показники праці.

Під час розробки послідовності дій (алгоритму) діяльності бухгалтера враховують, що «середній» працівник за визначений час виконує функції, необхідні для його діяльності. При цьому слід ураховувати, як змінюватиметься ймовірність виконання функцій в разі збільшення часу, відведеного на виконання функції. Для вирішення питання реального розташування технічних засобів на робочих місцях бухгалтера слід ураховувати такі принципи:

         відповідність робочого місця можливостям бухгалтера (технічні засоби слід розміщувати у зонах, оптимальних за показниками досяжності працівника);

         значущість - потребує розміщення важливих технічних засобів поблизу бухгалтера;

         облік частості використання технічних засобів (розташовувати засоби, які найчастіше використовуються, у зоні досяжності працівника);

         функціональне групування потребує розташування (зберігання) робочих матеріалів за функціональними характеристиками.

У разі розташування ПК на робочому столі слід додержувати таких вимог:

         клавіатура має бути перед відеотерміналом під визначеним кутом (відповідно до індивідуальних звичних даних працівника);

         архівні й еталонні дискети треба зберігати окремо від дискет, які використовують щодня;

         забезпечувати дискети супровідними ярликами, де зазначають назву інформації, дату запису та ін [35,612].

Важливою ергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень обліку, контролю та аналізу, є оптимізація параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення бухгалтерії, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.

Бухгалтерію слід розміщувати поблизу основного виробництва і в одній будівлі з іншими службами управління. У разі невеликої чисельності облікового апарату (7-8 осіб) всіх працівників краще зосереджувати в одній великій кімнаті на першому поверсі. Розміщувати працівників бухгалтерії в окремих кімнатах не слід, оскільки це порушує поточність роботи, зв’язок між підрозділами і виконавцями, знижує контроль за ходом праці і трудовою дисципліною. В окремих кімнатах розміщують осіб, які приймають відвідувачів (головний бухгалтер, касир). Оскільки в розумовій праці важлива роль належить зору, робочі місця освітлюють з урахуванням контрастності об’єкта і фону. Освітлення може бути природним і штучним [16,503].

Бухгалтерія КСП «Балинське» розміщена на другому поверсі. Підрядні бухгалтера знаходяться в одному великому добре освітлюваному приміщення. Головний бухгалтер також має власний кабінет.

На продуктивність розумової праці впливає і кольорове оформлення інтер’єру - стін, меблів, панелей. У приміщеннях з вікнами на північ стіни фарбують у теплий жовтий колір, оскільки він створює ілюзію освітлення сонячними променями. Голубий і світло-зелений кольори, навпаки, вважають холодними, тому їх використовують у приміщеннях з вікнами на південь.

Одним з факторів, які впливають на підвищення продуктивності розумової праці, є тиша. Щоб створити нормальні робочі умови в службових приміщеннях, необхідно вжити комплекс адміністративних, будівельних і організаційно-технічних заходів.

Споруда в якій розміщенна бухгалтерія розташова за 1 км від траси. Біля неї знаходиться маленький сад, що створює прохолоду у жаркі дні.

Важливими факторами умов праці є температура і вологість повітря. Температуру в приміщенні для розумової праці слід підтримувати 18…20 °С.

Негативно впливають на продуктивність праці підвищена вологість повітря (більш як 60%), а також його забрудненість. З підвищенням температури і вологості повітря в літні місяці ефективність праці різко знижується. В цьому випадку виправдовує себе система кондиціонування повітря.

Нормальні умови повітряного середовища можна забезпечити лише тоді, коли на одного працівника припадатиме не менш як 20 м3 об’єму приміщення. Інтенсивність вентиляції визначають з розрахунку на кожного працюючого близько 30 м3 свіжого повітря за годину, а в приміщеннях, де на одну людину припадає 20…40 м3, - не менш як 20 м3/год. У приміщенні допускається не більш як 20 мг/л складу окису вуглецю і 2-4 мг/м3 пилу.

Важливим фактором, який поліпшує склад повітря, знижує нервово-психологічну і зорову втому, є озеленення приміщення з урахуванням географічних умов. У невеликих приміщеннях рослини розміщують на стінах, у великих (за достатньої освітленості) - на підлозі.

Архітектурно-планувальне вирішення інтер’єру приміщень має забезпечувати об’ємно-просторову єдність виробничого середовища. Мета естетизації - підвищити змістовність, культуру обліково-аналітичної праці. Естетизація робочих місць має свої особливості, які відрізняються новим підходом до формування виробничого середовища. При цьому слід враховувати естетичні потреби обліковців. Для виконання роботи з естетизації запрошують спеціалістів вищої кваліфікації - художників-конструкторів, ергономіків і психологів.

Реалізація ергономічних вимог дасть змогу забезпечити оптимізацію створення і функціонування системи автоматизованого обліку. Впровадження ергономічних вимог, норм і показників для створення і функціонування системи обліку здійснюється за допомогою розглянутих раніше методів, методик, інструкцій та інших нормативно-технічних документів. Такими документами є як загальні, так і галузеві стандарти з ергономіки, нормативно-довідкові документи з питань роботи з комп’ютером (наприклад, робочі інструкції).

За умов масового використання ПК питання ергономічного забезпечення набувають великого значення, оскільки від вирішення їх значною мірою залежать не тільки продуктивність праці, якість обліку, контролю та аналізу, а й здоров’я обліковців.

Ефективність праці бухгалтерії в цілому і кожного працівника зокрема залежить насамперед від атмосфери взаємної поваги, свідомого підкорення своєї поведінки високим моральним ідеалам, співробітництва між керівником і підлеглими, між працівниками як колегами [37,201].

Ергонмічне становище КСП «Балинськ» за п’яти бально системо можна оцінити на тверду четвірку.

Соціальний мікроклімат у бухгалтерії залежить також від того, наскільки свідомо робітники виконують свої обов’язки і залучаються до управлінських процесів, якою мірою керівники враховують думку підлеглих, як виконуються правові і моральні норми, що регламентують становище кожного працівника. Суворе виконання керівником служби правових і моральних норм поведінки щодо підлеглих, особиста культура добре впливають на колектив, створюють врівноважений ритм у роботі, умови взаємної поваги та довір’я.

Важлива роль в ефективному забезпеченні праці належить моральному мікроклімату. У колективі мають переважати товариські стосунки і дружба, взаємодопомога, глибока повага до кожного члена колективу, турбота про молоде покоління.

Психологічний мікроклімат у колективі формується в процесі роботи, у стосунках між всіма працівниками.

Важливим елементом культури праці є спеціальний робочий одяг (для роботи на персональному комп’ютері), який має бути легким, гарним, практичним і відповідати вимогам гігієни праці, форма. Форма, покрій і колір одягу мають підкреслювати його ділове призначення.

Вагомим елементом організації соціальних умов праці є добре організоване обслуговування, пов’язане з благоустроєм, харчуванням, санітарією та гігієною [30,282].

Соціальний мікроклімат КСП «Балинське» також заслуговує оцінки добре. Підрядні бухгалтера сумлінно виконують свої обов’язки, та дослухаються до порад головного бухгалтер, в колективі переважають товариські стосунки, весь персонал дотримується санітарно-гігієнічних норм.

2.10 Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку

Застосування автоматизованої інформаційної системи обліку має забезпечити перебудову організаційної та функціональної структури бухгалтерії. Тому спочатку, на стадії обстеження, визначають структуру бухгалтерії підприємства та функціональні обов’язки працівників. При цьому використовують порівняльний аналіз організаційної структури бухгалтерій споріднених підприємств, особливо тих, які функціонують з АРМ. Для визначення організаційної структури бухгалтерії підприємства складають таблицю, де зазначають сектор, групу і спеціалістів.

Організаційна структура вивчається у тісному взаємозв’язку з обстеженням функцій управління, робіт, які виконує персонал бухгалтерії, а також функцій підрозділів підприємства та кожного виконавця, що займається обліковими роботами [22,157].

Процес обстеження має не тільки охоплювати систему облікової інформації, а й враховувати остаточні рішення з автоматизації обліку (уточнення комплексу облікових завдань, склад технічних засобів і засобів передавання даних, визначення режимів роботи, організація АРМ, постановка облікових завдань). Крім того, давати змогу розробляти рішення з організаційного забезпечення (організаційна структура бухгалтерії, організаційно-правове забезпечення автоматизованої системи обліку), технічного (остаточне рішення щодо складу і структури комплексу технічних засобів); інформаційного (утворення інформаційної бази - складу та обсягу нормативно-довідкової інформації, структури бази даних, складу і характеристики вхідної і вихідної інформації та ін.); забезпечення обміну між локальними ПК і центральним ПК; лінгвістичного забезпечення (визначення технологічної предметної області, вибір мов); програмного (визначення принципів побудови та структури програмного забезпечення, його складу); методичного забезпечення проектно-кошторисної документації. При цьому погоджують рішення щодо зв’язку видів забезпечення між собою та розкладають замовлену документацію на компоненти і комплекси технічних засобів.

Організаційну структуру вивчають у взаємозв’язку з обстеженням функцій управління, робіт, які виконує апарат бухгалтерії, підрозділи підприємства і окремі виконавці, що здійснюють облікові функції.

При обстеженні функцій бухгалтерії вивчають організаційну структуру і функції, що виконують інші підрозділи та служби апарату управління підприємством.

Процес проектування інформаційного забезпечення управління підприємством у цілому і окремих його структурних підрозділів складний, оскільки тут переплітається цілий ряд факторів: необхідність перебудови реалізацій функцій у зв’язку із загальною реорганізацією управління, включенням у процес управління ПК і економіко-математичних методів. Високий рівень спеціалізації управ¬лінської праці, поділ та кооперація її зумовлюють участь у реалізації однієї функції цілого ряду відділів, працівників апарату управління. До того ж один працівник може виконувати кілька функцій управління. Ці тенденції посилюються в умовах використання ПК і економіко-математичних методів автоматизації управління.

Реорганізація структури управління та використання ЕОМ поставили вимогу перебудови функцій управління. Зміна тільки частини їх зачіпає суміжні функції, управлінські зв’язки, а в кінцевому підсумку це позначається на інформації, у тому числі й на обліковій, контрольній та аналітичній. Викладене зумовлює потребу комплексного системного обстеження і проектування функцій з урахуванням взаємообумовленості у просторі і часі. Системний підхід до функцій управління потребує докладного, глибокого дослідження кожної окремо.

Спочатку слід провести інвентаризацію функцій управління з викладенням схеми їх реалізації, зазначенням конкретних учасників та місця і ролі в управлінському процесі. З цією метою по кожному відділу складають органіграму управління, де зазначають функції, процес та послідовність їх реалізації, виконавців, способи відбиття участі (виконання, затвердження, контроль за виконанням).

На цьому етапі розробляють функціональну модель управління з орієнтацією на її реалізацію в умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи управління, де визначають функції управління, характер рішень та місце окремих ланок у їх здійсненні, розподіл на етапі реалізації функцій між конкретними працівниками функціональних підрозділів та АРМ. Велику роль тут можуть відіграти пропозиції, рекомендації самих виконавців функцій управління.

На наступному етапі обстеження окремо вивчають кожну функцію за етапами (елементами, частинами). При цьому кожну групу (вид) управлінських робіт обстежують у двох напрямках: з позиції загальних функцій управління (планування, облік, аналіз, регулювання, контроль, стимулювання) та інформаційної підсистеми управління (облік усіх операцій, аналіз управлінських проблем, прийняття рішень). Для цього з кожної функції складають окрему органіграму, яка дає змогу побачити процес (порядок) її реалізації: хто (яка ланка управління) і яку участь бере у здійсненні функції. При цьому чітко проектують взаємозв’язки між управлінськими ланками, посадовими особами.

В умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку функції управління зазнають цілого ряду змін. Для аналізу проектування необхідно дослідити кожну функцію управління. З цією метою складають органіграму, де фіксують зміни функції у зв’язку з використанням АРМ і вказують, на яких рівнях і ланках управління відбулися зміни. З кожної функції й окремих робіт важливо мати інформацію про витрати часу та можливості використання обчислювальної техніки для виконання обліково-обчислювальних робіт. Ці відомості дістають безпосереднім опитуванням, для чого на кожного працівника, який виконує облікову роботу, складають опитувальний лист.

Для того, щоб визначити, як краще використовувати власну периферійну обчислювальну техніку, складають характеристику технічних засобів.

Добуті дані в цілому по всіх відділах підприємства і по кожному зокрема можуть бути основою для раціонального розподілу функцій управління між ланками і окремими працівниками. Для цього треба знайти не тільки трудомісткість реалізації функцій, робіт на момент обстеження, а й у перспективі - в умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку. Щоб виявити ступінь використання АРМ у реалізації функцій, доцільно складати таблиці порівняльної трудомісткості. Ефект від застосування економіко-математичних методів у реалізації управлінської функції визначають не тільки з потреб підприємства, а й з галузевих та народногосподарських позицій. У зв’язку з цим необхідно виявити, як застосування АРМ в управлінні вплинуло на зниження трудомісткості з реалізації певної функції в різних ланках управління.

Важливим етапом вивчення інформації є обстеження її щодо певних функцій, аналіз потоків інформації з погляду наскрізного на всіх рівнях управління підходу до кожного з них. При цьому не тільки виявляють, яка інформація є на тому або іншому рівні, а й джерело виникнення її, яка реакція органів на цю інформацію, які додаткові знання необхідні для її реалізації, порядок здійснення контролю тощо. Усе це потребує обстеження інформації по кожному рівню управління як у цілому, так і по окремих структурних ланках зокрема.

Дані про інформаційні зв’язки є підставою для автоматизації інформаційних потоків. Для оптимізації потоків та уникнення дублювання процес автоматизації їх повинен здійснюватися не по кожному інформаційному зв’язку зокрема, а з урахуванням комплексу зв’язків. Оскільки на багатьох підприємствах є автоматизовані інформаційні системи управління, необхідно виявити, які інформаційні зв’язки реалізують за допомогою ПК, які з них і в якій послідовності слід автоматизувати. Для цього вивчають інформаційні зв’язки підприємства по вертикалі і горизонталі. У першому випадку можна виділити два типи потоків зв’язків: що йдуть «зверху донизу» і, навпаки, «знизу догори». Причому кожний тип потоку інформаційних зв’язків необхідно розглядати не ізольовано, а з урахуванням зворотного зв’язку.

При вивченні інформаційних зв’язків по горизонталі важливо диференціювати їх по окремих відділах підприємства, а потім згрупувати за напрямами (інші підприємства, суміжні організації тощо).

Комплексне вивчення інформації по вертикалі (рівневе) та горизонталі (у цілому і по окремих ланках управління) дає змогу дістати систему інформації, знайти її схрещення, вилучити все зайве, усунути дублювання і тим самим знайти найбільш сприятливий варіант її організації.

Процес обстеження інформації має не тільки відображувати систему облікової, контрольної й аналітичної інформації, а й визначити завдання в умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи управління, зміни інформації у зв’язку з цим. Обстеження має закінчуватися конкретними рекомендаціями щодо удосконалення методики і техніки вирішення облікових, контрольних та аналітичних завдань, погодження із замовником форм вхідної та вихідної інформації, технології здобуття її тощо. Це дасть змогу значно підвищити ефективність вивчення інформації та її проектування в нових умовах - впровадження передових форм та методів обліку, контролю й аналізу, автоматизації облікових і аналітичних процесів.

На стадії «Дослідження та обґрунтування створення автоматизованої інформаційної системи обліку» крім етапу «обстеження автоматизовуваного об’єкта» проводиться розробка та оформлення вимог до системи.

На цьому етапі проводяться такі роботи: вибір та обґрунтування складу процесів, які підлягають автоматизації; попередній вибір та обґрунтування складу функцій автоматизованої інформаційної системи обліку; оцінка витрат та попередній розрахунок ефективності автоматизованої інформаційної системи обліку, прийняття рішення про доцільність створення інформаційної системи, її частин, а також оцінка якості виконання автоматизованих функцій управління [34,215].

Електронний документообіг - це сучасна організаційно-технічна система. Електронний документообіг забезпечує процес створення, редагування і управління розподіленим доступом до документів. Окрім цього, електронний документообіг також забезпечує контроль над всім об'ємом документів в організації.

Незамінна перевага електронний документообіг полягає і в тому, що позбавляє офіси від великого об'єму паперових документів і проблем пов'язаних з їх використанням, таких як втрата документів, складності внесення змін, розподіленого доступу.

Електронний документообіг - це комплекс робіт з документами: прийом, реєстрація, розсилка, контроль виконання, формування справ, зберігання і повторне використання документації, довідкова робота. І все це в електронному вигляді.

Електронний документообіг - єдиний механізм по роботі з документами, представленими в електронному вигляді, що реалізовує концепцію "безпаперового діловодства".

Електронний документообіг включає роботу з документами придатними для автоматичного прочитування інформації, що міститься в ньому, записаний на магнітних, оптичних і інших носіях інформації. Іншими словами, електронний документообіг - це робота з документами в електронному вигляді. Електронний варіант документа має всі види захисту і забезпечує повноцінний документообіг по всіх правилах.

Електронний документ, створений за допомогою засобів автоматизації документообігу, підписаний електронним цифровим підписом і збережений в системі у вигляді файлу відповідного формату, значно спрощує роботу з великими об'ємами інформації. І, природно, що електронний вигляд документів накладає на документообіг певні вимоги. Так кожен виконавець, залучений в документообіг повинен мати електронний підпис. Тоді, організований по всіх правилах документообіг має всі переваги і виключає всі недоліки паперових документів [26,291].

Паспортизація робочих місць - це їх облік і оформлення пер­винним документом, який містить нормативні значення показників, які визначають організаційно-технічні характеристики робочого місця та їх фактичне значення на момент проведення атестації.

Атестація робочих місць - це сукупність заходів, які включають комплексну оцінку кожного робочого місця працівника та його відповідність сучасним техніко-технологічним, організаційно-економічним та соціальним вимогам.

Мета атестації - підвищення ефективності виробництва, якості продукції і на раціональне використання основних фондів і трудових ресурсів на підприємствах з урахуванням виявлення зайвих і неефективних робочих місць, і навіть тих, яким необхідна модернізація; скорочення застосування ручного і тяжкої праці; підвищення змістовності і привабливості праці; поліпшення умов праці та техніки безпеки кожному робоче місце; підвищення культури виробництва.

Атестація робочих місць проводиться спеціально створюваними атестаційними комісіями лише на рівні цеху, підприємства. До складу комісій включаються, зазвичай, майстра, технологи, економісти, нормувальники, бригадири. Для вимірів чинників, формують умови праці в робочих місць, залучаються фахівці санітарних станцій.

Важливість і складність проведення цієї роботи полягає в тому, що в умовах сучасного підприємства всі виробничі та невиробничі підрозділи настільки взаємопов'язані, що від організації праці на будь-якому з них залежить загальний ритм роботи, результати не лише індивідуальної, а і колективної праці. Необхідно при цьому враховувати також фізіологію і психологію праці, поведінку і взаємовідносини людей у процесі виробництва [19,598].

Перспективним напрямком удосконалення бухгалтерського обліку та його організації є впровадження стратегічної системи обліку, заснованої на інтеграції обліку з маркетингом і визначенням фінансових результатів діяльності підприємства за географічними зонами, групами населення і іншими параметрами. Одним з основних призначень цієї системи є також визначення фінансового становища підприємства у перспективі.

Основні напрямки удосконалення організаційної складової бухгалтерського обліку полягають:

         у визначенні оптимальної структури облікового апарату підприємства, який би повністю і оперативно здійснював покладені на нього функції обліку, контролю та аналізу;

         атестації і раціоналізації робочих місць працівників бухгалтерської служби з впровадженням карт організації робочих місць та розроблення та впровадження технологічних карт операцій, які виконуються бухгалтерською службою [34,253].

Технологічна карта операції - форма технологічної документації, в якій наведено описання усього процесу здійснення операції працівниками бухгалтерії.

Операційна процедура - окрема частина операції, що є послідовністю дій, які виконуються окремим працівником на одному робочому місці. Критерієм виокремлення операційної процедури є необхідність виділення проміжного результату, що здійснюється на одному робочому місці і є обов'язковим для обліку або управління.

Розробляються операційні процедури з метою надання працівникам бухгалтерії стандартизованих і деталізованих операційних інструкцій щодо виконання операцій. Окремі операції і процедури описані в інструкціях Міністерства фінансів України, проте вони не завжди достатньо деталізовані і описані у загальному вигляді.

Технологічні карти операцій більш правильно розробляти за топологічними ділянками обліку, хоч не виключена можливість їх розробки і за робочими місцями.

Впровадження технологічних карт дає змогу позбутися зайвих документів і операцій, визначити межі відповідальності за проведення операцій, розробити алгоритм для подальшої автоматизації операцій, створити передумови для структурної перебудови бухгалтерської служби підприємства.

При складанні планів перспективного розвитку бухгалтерського обліку та його організації на підприємстві слід враховувати загальні перспективи розвитку підприємства, його спеціалізацію, застосовувані техніку і технологію. Плани мають бути конкретними і містити:

         точне визначення запланованого заходу;

         шляхи вирішення;

         очікуваний результат (виражений у цифрах);

         конкретних виконавців (менеджерів);

         конкретні дати виконання етапів і заходу в цілому;

         відповідальних за виконання;

         форми звіту про виконання.

Слід зазначити, що не всі кінцеві результати можна виразити у цифрах. У таких випадках і саму задачу і очікуваний результат слід описати словами, концентруючись при цьому не на описуванні дій з його досягнення, а на кінцевому результаті.

Відповідальність за виконання кожного завдання плану має бути покладене на конкретного менеджера і воно повинне супроводжуватись каналом зворотного зв'язку, який має допомогти йому контролювати виконання плану і створювати можливість здійснення, у випадку необхідності, коригувальних дій і отримати визнання.

Заходи щодо розвитку бухгалтерського обліку мають на меті покращення методологічного і організаційного стану зазначеної системи як складової загального процесу управління. При цьому ефективність заходів по вдосконаленню може бути виражена як в економічних, так і в якісних показниках. Економічні показники отриманих зрушень характеризують зменшення обсягу затрат трудових, часових і грошових. Якісні показники відбивають ступінь поліпшення методології, організації, техніки бухгалтерського обліку. Найбільш повна характеристика ефективності заходів щодо розвитку бухгалтерського обліку досягається в результаті комплексного розгляду досягнутих зрушень [34,271].

До характеристик ефективності заходів з удосконалення бухгалтерського обліку належать показники:

         зменшення трудомісткості робіт;

         зменшення витрат на проведення облікових робіт;

         питома вага працівників механізованої праці в апараті бухгалтерії;

         частка механізованої праці в загальних трудових затратах.

Зменшення трудомісткості в результаті впровадження заходів по удосконаленню облікової системи визначають за допомогою розрахункового коефіцієнта ефективності зниження трудових затрат:

К з.т.з = То /Ті, (2.7.)

К з.т.з=254/141=1,8

де То , Ті - відповідно трудові затрати до і після проведення заходів.

Показник питомої ваги працівників автоматизованої праці характеризується співвідношенням кількості працівників автоматизованої праці до загальної кількості працівників:

ПВп.а.п = Кп.а.п/Кз.о.п, (2.8.)

ПВп.а.п=5/5=1

де Кп.а.п, Кз.о.п - загальна кількість працівників відповідно автоматизованої праці і облікових працівників.

Частину автоматизованої праці у загальних витратах на проведення облікових робіт розраховують як співвідношення суми добутку кількості працівників, зайнятих автоматизованого працею, коефіцієнта автоматизації до загальної кількості працівників.

Ефективність автоматизації обліку визначається не тільки в цілому, а й за окремими етапами та операціями облікового процесу.

Втім більшість заходів щодо організації процесу бухгалтерського обліку не підлягають прямому розрахунку і визначенню ефекту у грошовому вимірі, впливаючи при цьому на підвищення ефективності всіх функцій управління установою.

Рівень автоматизації облікового процесу безпосередньо впливає на обсяг трудових затрат облікового апарату, швидкість та якість виконання облікових завдань, а отже й якість виконання управлінських рішень. Впровадження автоматизованої системи обробки інформації щодо процесу бухгалтерського обліку потребує і впровадження проекту визначення ефективності зазначеного заходу.

Здійснення розрахунку витрат на розробку та впровадження проекту автоматизації облікового процесу слід починати з визначення складу останніх. Зокрема, до зазначених витрат відносять витрати по оплаті підприємству - виконавцеві проекту програмного продукту від моменту його підготовки до впровадження, а також придбання, налагодження та впровадження засобів передавання та обробки даних. Отже, витрати на розробку та впровадження проекту Кр визначаються за формулою:

Кр = Кп + Кк, (2.9.)

Кр=1500+10000=11500

де Кп - витрати установи на оплату послуг підприємства - виконавця проекту;

Кк - капітальні витрати на придбання обчислювальної техніки.

Показниками ефективності автоматизації бухгалтерського обліку виступають:

         річна економія;

         річний економічний ефект;

         коефіцієнт економічної ефективності;

         термін окупності.

Показник річної економії від впровадження системи автоматизованої обробки інформації є розрахунковим і визначається на підставі показників річної економії, отриманої за рахунок удосконалення управління при використанні інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку (тис. грн) та річної економії, отриманої від зменшення витрат на обробку бухгалтерської інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку (тис. грн), шляхом їх сумування.

Очікуваний річний економічний ефект (ЕЕр) визначається за формулою:

ЕЕр = Ен Кр, (2.10.)

ЕЕр=0,15*11500=1725

де Ен - нормативний коефіцієнт капітальних вкладень (Ен » 0,15).

Коефіцієнт економічної ефективності витрат на розробку та впровадження проекту визначається співвідношенням річної фактичної економічної ефективності річних витрат на розробку та впровадження й обслуговування проекту. Порівняння нормативного коефіцієнта капітальних вкладень та коефіцієнту економічної ефективності (Кее) при абсолютній перевазі останнього свідчить на користь прийняття рішення про впровадження проекту автоматизації бухгалтерського обліку. При цьому термін окупності витрат Кр визначається за формулою [34,302]:

Ток = Кр/ЕЕр. (2.11.)

Ток=11500/1725=6,67

Проаналізувавши резульити розрахунків, з впевненістю можна сазати, що всі затрати на автоматизацію обліку повністю себе виправдали.

Висновки та пропозиції

Для організації обліку того чи іншого процесу необхідно чітко уявити його економічну сутність та характеристику, цілі та значення для управління господарством, з'ясувати облікові задачі. Важливо правильно організувати облік на підприємстві та дотримуватись нормативних актів щодо методики складання та ведення обліку розрахунків. Саме від цих чинників, а також від техніки складання та удосконалення обліку за допомогою його автоматизації, контролю та правильності його ведення шляхом інвентаризації та здійснення керівництвом управління задля інтересів підприємства, а не власних, залежить фінансовий стан суб'єкта господарчої діяльності, так і визначення достовірних результатів його діяльності.

Провівши аналіз фінансово-господарської діяльності господарства я побачила, що воно є прибутковим, оскільки за аналізовані періоди спостерігається збільшння чистого прибутку та рівня рентабельності вцілому.

Ведення своєчасного бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється з дотриманням нормативно-правових документів, оновними з яких є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Якісне ведення бухгалтерського обліку забезпечується завдяки налагодженій роботі бухгалтерської служби, яка включає в себе головного бухгалтера та чотирьох підрядних бухгалтерів.

Що стосується організації обліку КСП «Балинське» по власному капіталу, зобов’язаннях, довгострокових та оборотних активах, витратах та доходах, то тут можна зробити висновок, що завдяки чіткому розмежуванню обов’язків бухгалтерів та чіткому дотриманю Законів та П (С)БО - ведення бухгалтерського обліку організоване правильно.

Всі працівники бухгалтерії відповілають кваліфікаційним вимогам, що встановлені на підприємстів, та працюють відповідно до посадових інструкцій.

Мінусом в організації обліку КСП «Балинське» є відсутність більшості регламентованих документів.

Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення КСП «Балинське» відповідає всім нормам. Якість комп’ютеризації КСП «Балинське» відмінна. Всі п’ять комп’ютерів відповідають сучасним вимогам, також на підприємстві є два компактних лазерних багатофункціональних пристрої (принтер,сканер,ксерокс(трив одному)), та факс. Кожний працівник бухгалтерії забезпечений персональним комп’ютером, має власне робоче місце.

Бухгалтерія КСП «Балинське» розміщена на другому поверсі. Підрядні бухгалтера знаходяться в одному великому добре освітлюваному приміщення. Головний бухгалтер також має власний кабінет.

Соціальний мікроклімат КСП «Балинське» також заслуговує оцінки добре. Підрядні бухгалтера сумлінно виконують свої обов’язки, та дослухаються до порад головного бухгалтер, в колективі переважають товариські стосунки, весь персонал дотримується санітарно-гігієнічних норм.

Застосування автоматизованої інформаційної системи обліку забезпечує перебудову організаційної та функціональної структури бухгалтерії. Тому спочатку, на стадії обстеження, визначається структуру бухгалтерії підприємства та функціональні обов’язки працівників. При цьому використовується порівняльний аналіз організаційної структури бухгалтерій споріднених підприємств, особливо тих, які функціонують з АРМ. Для визначення організаційної структури бухгалтерії підприємства складають таблицю, де зазначають сектор, групу і спеціалістів.

Процес проектування інформаційного забезпечення управління підприємством у цілому і окремих його структурних підрозділів складний, оскільки тут переплітається цілий ряд факторів: необхідність перебудови реалізацій функцій у зв’язку із загальною реорганізацією управління, включенням у процес управління ПК і економіко-математичних методів.

На стадії «Дослідження та обґрунтування створення автоматизованої інформаційної системи обліку» крім етапу «обстеження автоматизовуваного об’єкта» проводиться розробка та оформлення вимог до системи.

На цьому етапі проводяться такі роботи: вибір та обґрунтування складу процесів, які підлягають автоматизації; попередній вибір та обґрунтування складу функцій автоматизованої інформаційної системи обліку; оцінка витрат та попередній розрахунок ефективності автоматизованої інформаційної системи обліку, прийняття рішення про доцільність створення інформаційної системи, її частин, а також оцінка якості виконання автоматизованих функцій управління.

Важливість і складність проведення пастеризації та атестації робочих місць бухгалтерів полягає в тому, що в умовах сучасного підприємства всі виробничі та невиробничі підрозділи настільки взаємопов'язані, що від організації праці на будь-якому з них залежить загальний ритм роботи, результати не лише індивідуальної, а і колективної праці. Необхідно при цьому враховувати також фізіологію і психологію праці, поведінку і взаємовідносини людей у процесі виробництва.

Основні напрямки удосконалення організаційної складової бухгалтерського обліку полягають:

         у визначенні оптимальної структури облікового апарату підприємства, який би повністю і оперативно здійснював покладені на нього функції обліку, контролю та аналізу;

         атестації і раціоналізації робочих місць працівників бухгалтерської служби з впровадженням карт організації робочих місць та розроблення та впровадження технологічних карт операцій, які виконуються бухгалтерською службою.

Ефективність заходів з удосконалення організації бухгалтерського обліку визначається за допомогою спеціальних розрахунків.

За період проходження мною практики були розглянуті наступні питання:

         вивчення структури підприємства і видів його діяльності;

         вивчення структури бухгалтерії підприємства;

         з'ясування ролі головного бухгалтера (заступника головного бухгалтера) в управлінні діяльністю підприємства, у формуванні облікової політики та організації обліково-аналітичного процесу;

         визначення форми бухгалтерського обліку, що застосовується на підприємстві (у тому числі інформаційної, технічної та програмної забезпеченості);

         здійснення аналізу фінансового стану підприємства.

Під час написання практики керувалася методичними, нормативними та іншими керівними матеріалами з організації бухгалтерського обліку і складання звітності, планом рахунків бухгалтерського обліку, фінансовим і господарським законодавством, постановами, розпорядженнями, наказами Мінфіну України, а також новими науково - популярними виданнями з бухгалтерського фінансового обліку та періодикою.

Список використаної літератури

1.      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 - XIV.

.        П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженим наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.

.        П(С)БО 2 „Баланс” (форма1), затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” (форма 2), затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” (форма 3), затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал” (форма 4), затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П С)БО 7 "Основні засоби", затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 9 «Запаси» , затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 11 «Зобов’язання» , затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 15 «Дохід» , затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 16 «Витрати» , затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        П(С)БО 30 «Біологічні активи» , затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

.        Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для спеціальності "облік і аудит" вищих навчальних закладів. - 7 видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП "Рута", 2006. - 832 с.

.        Бутинець, Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах [Текст]: навчальний посібник / Ф.Ф. Бутинець Л.Л Горецька. - Житомир: ПП “Рута”, 2002. - С. 544. - ISBN 966-8568-55-9.

.        Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський, фінансовий облік: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності "Облік і аудит" / за ред. проф. Бутинця Ф.Ф - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 288 с.

.        Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник., Житомир: РУТА, 2001. - 576 с.

.        Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. За ред. Хом'яка Р.Л. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр „Інтелект+" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2001. - 728с.

.        Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Огійчук М.Ф. Навч. посіб. - Київ: Алерта. - 2008.

.        Бухгалтерський фінансовий облік /за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: Рута, 2005.- 672с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для ВНЗ /за ред. Чебанова Н., Василенко Ю. - К.: знання, 2002.- 672с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. -5-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута»,2003. -726 с.

.        Войтюшенко Н.М., Інформаційні системи і технології в обліку [Текст] : навч.посіб. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009 - 340с.

.        Гавриловська Л.М., Ларіонова А.С. Фінансовий облік - 1: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2006. - 320с.

.        Губачова, О.М. Облік у зарубіжних країнах [Текст]: навчальний посібник / О.М. Губачева - К.: НМЦ Укоосвіта, 2000. - 226 с.

.        Інформаційні системи і технології в обліку. Терещенко Л.О., Матієнко-Зубенко І.І. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, - 2004.

.        Інформаційні системи і технології в обліку. В. Д. Шквір, А. Г. Загородній. Навч. посіб.─ Львів: Видавництво Львівської політехніки. - 2008.

.        Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 473 с.

.        Кононенко О. Аналіз фінансової звітності - Х.: Фактор, 2002.

.        Лень В.С. Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база. Навчальні матеріали для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. - Чернігів. - ЧДТУ. 2005 - 396с.

.        Литвин Ю.Я. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1993. - 301с

.        Лишаленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. - Київ: Видавництво "Центр Учбової літератури", 2003. - 524 с

.        Лишаленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - К.: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2004. - 528 с.

.        Лучко, М.Р Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах [Текст]: навчальний посібник / Лучко М.Р І. Д. Бенько - К.: Знання, 2006. - 311 с.

.        Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: Теорія, практика, перспективи. -Житомир: ЖІТІ, 1998. - 384 с.

.        Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В.С. Леня - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 696 с.

.        Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 576 с.

.        Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. - Київ: КНЕУ, 2003.-260с.

.        Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

.        Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. Теорія економічного аналізу: Підручник / за ред. Федоровича Р.В. - Тернопіль: "УкрМедКнига", 2002. - 324 с.

.        Сопко В., Завгородний В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник.- К.: КМЕУ, 2004.-260с.

.        Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2002.