Функціонування герундіальних конструкцій у сучасній англійській мові

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Английский
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    28,49 Кб
  • Опубликовано:
    2013-10-12
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Функціонування герундіальних конструкцій у сучасній англійській мові













Функціонування герундіальних конструкцій у сучасній англійській мові

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Становлення герундія в англійській мові та поняття вторинної предикації

.1 Статус герундіальної дієслівної форми

.2 Поняття предикативності та її види

Розділ 2. Функціональна характеристика предикативних конструкцій у сучасній англійській мові

.1 Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації

.2 Синтаксичні функції герундія

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Сучасна синтаксична наука вирізняється розмаїттям тлумачень та концепцій. Це вмотивовує прагнення лінгвістів унормувати синтаксичну термінологію та уточнити таксономію синтаксичних одиниць для їхнього адекватного застосування й розуміння. Ведуться лінгвістичні дослідження не лише речення як цілісного утворення (І.Р.Буніятова, І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко), але й окремих синтаксичних одиниць, притаманних тій чи іншій мові (Б.В.Бабич, Н.І.Гусар, К.В.Макуца, Н.Г.Самофалова, І.Є.Снісаренко та ін.), які відображають своєрідність поверхневої репрезентації глибинних пропозиційних структур. Завдання таких досліджень полягає в комплексному вивченні синтаксичних одиниць з позицій аналізу їхньої форми, змісту та функціонування.

Для англістики особливий інтерес становлять синтаксичні структури вторинної предикації (далі СВП), які не мають безпосереднього аналогу в українській мові та створюють певні труднощі при вивченні англійської мови як іноземної і при перекладі з неї. До них належать структури, що традиційно іменуються складний додаток (Complex Object), складний підмет (Complex Subject), інфінітивна конструкція з прийменником for (For-to-Infinitive Construction), абсолютна конструкція (Absolute Construction) і герундіальна предикативна конструкція (Gerundial Predicative Construction). Усі названі одиниці мають різне граматичне оформлення, проте характеризуються такою спільною рисою, як неузгодженість субєктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі.

В англістиці проведено ряд досліджень, в яких комплексно розглядалися граматична сутність і функціонування структур вторинної предикації (Г.Т.Ісаєва, З.В.Сулимовська). СВП вивчали у межах простого речення (В.І.Коваленко, І.І.Прибиток, Н.М.Сазонова), як предикативні словосполучення (Л.С.Бархударов, Е.Я.Мороховська), як предикативні комплекси (Н.О.Кобріна, О.О.Корнєєва, Д.А.Штелінг) тощо. Однак до цього часу неузгоджене питання інвентарю цих структур, та відсутня їхня класифікація, яка базувалася б на єдиному критерії. Актуальним є визначення основних функціональних (за В.І.Перебийніс) і структурних характеристик цих синтаксичних одиниць та побудова їхніх формальних моделей.

Потреба сучасного мовознавства у дослідженні складних синтаксичних структур у ракурсі їхнього формально-граматичного моделювання з метою застосування таких напрацювань в автоматичних (без втручання людини)/ автоматизованих (з втручанням людини) системах, що опрацьовують текстові дані, зростає разом з необхідністю в обміні мовною інформацією.

Незважаючи на значні успіхи у дослідженні синтаксичних конструкцій з метою вдосконалення автоматизованого/автоматичного опрацювання мовного матеріалу, про що свідчать праці українських (Б.В.Бабич, З.О.Гетьман, Т.О.Грязнухіна, Н.П.Дарчук, Л.І.Комарова, В.І.Перебийніс, Е.Ф.Скороходько), російських (Ю.Д.Апресян, Л.М.Бєляєва, Л.М.Засоріна, О.С.Кулагіна, Ю.М.Марчук, І.О.Мельчук, Р.Г.Піотровський, Р.К.Потапова, І.Й.Ревзін) та інших зарубіжних вчених (І.Бар-Хіллел, Г.Борко, М.Ботт, Г.Брудер, Д.Джурафскі, Г.Сомерс, Дж.Хатчинз, Ст.Хельмрайх та ін.) [15,4 ].

Таким чином, актуальність курсової роботи визначається необхідністю формалізованого опису синтаксичних структур, зокрема структур вторинної предикації сучасної англійської мови, а саме: герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) з урахуванням їх структурних та функціональних характеристик), для застосування отриманих формальних моделей в програмах, які автоматизовано/автоматично опрацьовують мовні дані.

Мета дослідження полягає у визначенні структурних та функціональних характеристик структур вторинної предикації в сучасній англійській мові на матеріалі герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) для їхнього формалізованого опису. Для досягнення цієї мети слід вирішити такі завдання:

зясувати статус герундіальної дієслівної форми та поняття предикативності;

виокремити диференційні ознаки структур вторинної предикації в сучасній англійській мові;

дослідити особливості герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) сучасної англійської мови на основі входження цієї одиниці до синтаксичної структури речення

провести прівняльний аналіз структурних та функціональних особливостей герундіальних конструкцій у перекладацькому аспекті.

Обєктом дослідження є структури вторинної предикації, а саме: герундіальні предикативні конструкціі (Gerundial Predicative Construction).

Предмет аналізу становлять структурні і функціональні характеристики герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) та їхніх компонентів у сучасній англійській мові.

Матеріалом дослідження є структури герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction), отриманих методом суцільної вибірки з художніх текстів англомовних авторів ХХ ст..

Методи дослідження. Для опрацювання матеріалу дослідження застосовано такі методи: описовий та зіставний методи.

Наукова новизна полягає в тому, що в курсовій роботі вивчено інвентар герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) та розглянуто їхню класифікацію на основі входження до певної синтаксичної структури в реченні.

Теоретичне значення курсової роботи визначається тим, що результати комплексного вивчення структур вторинної предикації сучасної англійської мови поглиблюють розуміння специфіки форми, змісту та функціонування досліджуваних структур.

Практичне значення. Результати та методи дослідження можуть використовуватись у навчально-методичних цілях, зокрема при вивченні англійського синтаксису та підготовки до семінарів із теоретичної граматики англійської мови (розділи Частини мови: неособові форми дієслова, Синтаксис); з основ структурної та прикладної лінгвістики; теорії перекладу.

Структура роботи. Обсяг курсової роботи - 33 сторінки.

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ГЕРУНДІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ТА ПОНЯТТЯ ВТОРИННОЇ ПРЕДИКАЦІЇ

1.1 Статус герундіальної дієслівної форми

Сучасний етап розвитку лінгвістичних студій позначений значним інтересом до синхронного та діахронного вивчення мовних явищ. Дослідження мовного явища на певному синхронному зрізі передбачає реконструювання попередніх стадій його розвитку і визначення тих змін, які привели до його теперішнього стану [19:16].

В. Григоренко зазначає, що діахронний аспект вивчення герундія в англійській мові ще й досі залишається нерозкритим, отже існує потреба в його комплексному вивченні. Герундій, як і інші неособові форми дієслова - інфінітив, дієприкметник, - традиційно вважають дискусійними, адже вони вирізняються, через свою гібридність, складною проблематикою їх частиномовного статусу, співвідношення з особовими формами, загальними принципами виділення та класифікації. Помітний внесок у розробку проблематики неособових форм дієслова належить вітчизняним [10; 11; 12; 15] та зарубіжним [1; 4; 6; 7] дослідникам. Історія вивчення герундія в англістиці має свої традиції та досягнення. Проте певні питання, пов'язані зі статусом, класифікацією та функціональними характеристиками герундія в історії розвитку англійської мови залишаються недостатньо висвітленими, що пов'язане з дискусійністю природи герундія, а саме його походження" частиномовним розподілом, функціонуванням у реченні тощо.

Дослідження герундія в лінгвістичній літературі здійснювали як представники традиційної радянської школи [10; 11; 12; 16], так і зарубіжні дослідники історії англійської мови [4; 6]. Ці розвідки пройшли шлях від традиційної граматики [8; 9; 11; 13; 15; 17; 18] до новітніх сучасних студій, генеративної граматики (тета-теорії) [1; 7] тощо.

Н.І. Пушина, аналізуючи неособові форми дієслова, зазначає, що дані більшості історичних досліджень свідчать про те, що всі неособові форми дієслова пройшли через тривалу стадію вербалізації - набуття дієслівних рис, закріплення семантики дії, та що генетично всі вони беруть початок від імені. Так, в англійській мові та в інших германських мовах інфінітив історично тлумачиться як віддієслівний іменник, який характеризувався у давньоанглійський період парадигмою відмінювання [20, 161].

І.П. Іванова, JI. П. Чахоян, Т. М. Бєляєва стверджують, що герундій історично розвинувся із давньоанглійських віддієслівних іменників, які утворювались від сильних та слабких дієслів за допомогою суфіксів -ing або -ung , пов'язаних між собою чергуванням по аблауту. У середньоанглійський період із двох суфіксів віддієслівних іменників зберігається один -ing та піддається процесу вербалізації. Початок цього процесу пов'язаний зі зміною типу керування: якщо раніше віддієслівний іменник керував іменником в родовому відмінку, який виконував по відношенню до нього функцію означення, то в середньоанглійський період він набуває здатності керувати додатком та визначається обставиною. На думку дослідників, саме цей перший етап вербалізації колишнього віддієслівного іменника перетворив його на особливу дієслівну форму, герундій, яка мала як іменні, так і дієслівні риси [13, 254].

До кінця середньоанглійського періоду герундій набуває здатності визначатися прислівником, як і інші дієслівні форми. При цьому сполучуваність з прикметником, характерна для іменних форм, стає для нього неможливою. В ранньоновоанглійський період використання суфіксу -ing стає дедалі частішим. Тим не менш, не лише в сфедньоанглійський, але і в ранньоновоанлійський період герундій та віддієслівний іменник ще не достатньо чітко розмежовані. Лише до кінця 18 століття відбувається остаточне розмежування герундія та віддієслівного іменника за сполучуваністю [13, 256].

У ранньоновоанглійський період герундій піддається подальшій інтенсивній вербалізації, що виявляється в постійній віднесеності до діяча, який є його логічним суб'єктом, та в розвитку видо- часових та станових форм [ 13, 256].

Існує також підхід [10, 200], згідно з яким герундій як нова граматична категорія виникає в середньоанглійський період під впливом взаємодії двох форм з суфіксом -ing - віддієслівного іменника та дієприкметника теперішнього часу. Саме в цей період в системі дієслова відбувається уніфікація та спрощення парадигм дієвідмінювання. Дієприкметник теперішнього часу має закінчення -ande в північних діалектах, -ende - в центральних та -inde - в південних; у цей самий час у певних сполученнях продовжує вживатися віддієслівний іменник з закінченням -inge. Поступово форма на -ing поширюється і на дієприкметник теперішнього часу, і в 14 столітті ця форма стає домінуючою. Отже, герундій вперше з'являється в пам'ятках в 12 столітті і отримує широке розповсюдження протягом наступних століть. На відміну від віддієслівного іменника у герундія яскравіше виражені дієслівні риси, так, наприклад, від герундія можуть залежати додатки в формах, типових для дієслівного керування [10, 201].

У новоанглійський період унаслідок подальшого процесу розпаду флексії англійська мова стає мовою аналітичного типу, в якій флективна словозміна мінімальна. У цей період нові дієслівні риси з'являються і у герундія. В 16 столітті починає вживатися пасивний, а потім і перфектний герундій. Відбувається розмежування герундія та віддієслівного іменника [11, 210-212].

На противагу вищезазначеному, Т. А. Расторгуєва відносить появу герундія до пізнього середньоанглійського періоду і вказує на три джерела походження герундія, а саме: давньоанглійський віддієслівний іменник, дієприкметник теперішнього часу та інфінітив, синтаксичні функції яких частково збігались [21, 247]. У середньоанглійський період дієприкметник теперішнього часу та віддієслівний іменник набули формальної ідентичності: обидва закінчувалися на -ing. Це призвело до плутанини в деяких їхніх рисах: віддієслівні іменники почали керувати прямим додатком, як дієприкметники теперішнього часу та інфінітиви. Ця дієслівна риса - керування прямим додатком - так само як і часта відсутність артикля перед -ing-формою в іменній функції перетворила віддієслівний іменник в герундій в сучасному розумінні цього терміна [21, 248].

На думку зарубіжних дослідників [4; 6], основне джерело походження герундія базується на староанглійських формах на -ing та -ung, а другорядне - на староанглійських флективних інфінітивах. Іншими словами, своєю формою герундій повинен завдячувати староанглійським формам на -ing та -ung, а своїм функціям - староанглійському інфінітиву [6, 167]. Цю думку підтримував і Г.О. Керм, котрий вважав, що герундій походить від віддієслівного іменника на -ing, який мав до 1250 року паралельну форму на -ung. У той час він відрізнявся від дієприкметника теперішнього часу за значенням, оскільки той розвинувся із прикметника і приблизно до 14 століття мав інші закінчення, а саме -ende, -inde, -ynde, - ande. З часом обидві форми набули дієслівних рис, проте герундій функціонально перекликається з іменником, а дієприкметник теперішнього часу - з прикметником [4, 483].

Отже, є очевидним, що в сучасній історичній науці існують певні розбіжності при визначенні джерела походження герундія, що в свою' чергу, впливає і на сучасний стан розуміння цього граматичного явища.

У сучасній англістиці не можна прослідкувати єдиного підходу щодо розуміння герундія, оскільки паралельно в мові існує морфологічно омонімічна дієслівна форма - дієприкметник теперішнього часу. Так, серед радянських дослідників деякі мовознавці терміни «герундій» та «дієприкметник теперішнього часу» не розрізняють, а вживають термін «-wg-форма» [8; 14]. Дійсно, парадигматична тотожність цих вербалій дає піставу розглядати їх як єдину форму. Проте, Б. А. Ільїш припускав можливість обох способів опису цих форм [14, 142]. На противагу вищезазначеним поглядам, М. Я. Блох вважав, що це дві різні форми дієслова, хоча зовнішня структура цих двох елементів дієслівної системи абсолютно ідентична, якщо розглядати їх окремо. Мовознавець наводив приклади абсолютно чіткої категоріальної диференціації цих форм дієслова за допомогою спеціальних «герундіальних тестів» (gerund-testing) та «дієприкметникових тестів» (participle-testing). Більше того, дослідник зазначав, що питання співвідношення «герундій - дієприкметник» виникає тоді, коли йдеться про так звані конструкції або комплекси з цими формами, підметами яких можуть бути як присвійні, так і об'єктні іменні елементи. Саме тоді виникають проблеми щодо визначення статусу даної дієслівної форми і такі терміни як «напівгерундій» («half-gerund») або «герундіальний дієприкметник» («gerundial participle») [9, 118- 123].

Такої ж самої думки притримуються і інші представники ірадиційної школи германістики, вони схильні вважати герундій та дієприкметник теперішнього часу окремими дієслівними формами [13, 17]. Так, Смирницький О. І. вважав, що дієприкметникова конструкція протилежна герундіальній, а в тих випадках, коли форма на -ing є об'єктивно двозначною, пропонував розглядати її як «напівгерундій» чи «стягнений дієприкметник» (fused participle) [23, 278].

Іванова І. П., Почепцов Б. Г., Бурлакова В. В. розрізняють герундій та дієприкметник теперішнього часу, хоча й зазначають, що існує так звана вторинно-предикативна конструкція, в якій важко визначити статус ing-форми. Водночас підкреслюється, що паралельно існує така позиція, в якій герундій та дієприкметник теперішнього часу чітко протиставлені - це позиція препозитивного означення, проте, у цілому, головними диференційними рисами цих неособових форм дієслова, на думку дослідників, є субстантивний характер герундія та ад'єктивний характер дієприкметника теперішнього часу [13, 86-87].

Представники вищевказаної граматичної течії тлумачать герундій як неособову форму дієслова, яка поєднує в собі риси дієслова та іменника. Така характеристика герундія зближує його з інфінітивом, проте герундій відрізняється від інфінітива тим, що, називаючи дію, зберігає відтінок процесуальності, виражаючи значення процесу в найзагальнішому вигляді. Відповідно до характеристики герундія через категорію репрезентації, запропоновану О.І. Смирницким, герундій є формою субстантивної репрезентації процесу в дієслові, з достатньо яскраво вираженим субстантивним характером [22, 252].

На думку Н. І Пушиної, указані субстантивні риси герундія пов'язані з його історичним розвитком з віддієслівного імені, з яким герундій співпадає за способом утворення. У плані змісту різниця між герундієм та віддієслівним іменником полягає в «процесуальності» герундія, не зважаючи на його субстантивний характер, та «предметності» віддієслівного іменника [20, 168].

Серед зарубіжних дослідників теж не існує єдиного підходу. Слід зауважити, що більшість новітніх досліджень відбуваються у рамках синтаксичної теорії, тобто будь-яке мовне явище розглядають з позицій його функціонування в реченні. Так, Е. Редфорд описує - mg-форму як герундій за умови, якщо вона вжита в реченні у функції підмета, додатка до дієслова або прийменника, і якщо має підмет у присвійному відмінку. Коли ж -mg-форма вживається у сполученні з допоміжним дієсловом прогресивного аспекту be, то вона є дієприкметником теперішнього часу [7, 459]. Цікаве визначення герундію дає німецький дослідник англійської мови X. Басман. Власне, він тлумачить герундій як дієприкметник теперішнього часу, вжитий у якості іменника, тобто у такій функції в реченні, яку зазвичай виконує іменник. Дослідник наводить приклад речення, де герундій виконує функцію підмета: Reading spynovels was his favorite pastime [3, 469]. Автори онлайнового проекту «Gutenberg's The Grammar of English Grammars» виокремлюють у реченні слова, які керують та якими керують. Так, вони стверджують, що словами, які керують, можуть бути іменники або дієслова, дієприкметники або прийменники, а словами, якими керують, можуть бути Іменники або займенники, дієслова або знову ж дієприкметники, але а певній модифікації. Саме такою модифікацією дієприкметника, на думку авторів, і є герундій. Таким чином, герундій є дієприкметником, який може керувати додатком, як будь-який дієприкметник, проте сам завжди керується прийменником [2, 528].

Значна кількість зарубіжних лінгвістів приділяють увагу формам на -ing перш за все через те, що в англійській мові є кілька афіксів з фонологічною формою -ing. Цей факт викликав дискусії з приводу того, наскільки багато морфологічно окремих елементів вони насправді репрезентують та як працюють у словотворі. Відомі численні спроби дослідження ( Г. Мілсарк; Дж. Емондз; JI. Сігел) [1], проте очевидний синкретизм цієї проблеми все ще залишається невивченим. Початок обговорення та вивчення герундія в працях представників генеративної граматики датується серединою 20 століття. Першими спробу дати визначення герундію в термінах генеративістики зробили Н. Хомський та Р. Ліс. Їх праці містять спроби встановити походження герундіальних конструкцій від конструкцій, що лежать в основі «ядерних речень», і, таким чином, зблизити їх [1, 393]. Наукові розвідки П. Розенбаума аналізують присутність герундія на глибинному рівні речення, спроби пояснення природи подвійного феномена -ing-форми робили Б. Фрейзер, А. Марантц, Г. Харлі та Р. Нойер [1, 394]. Голландський дослідник англійської мови Г. Поутсма, даючи визначення герундію, називає його іменною формою дієслова, проміжною між інфінітивом та віддієслівним іменником, яка має менш чітку дієслівну природу, ніж інфінітив, та більш чітку дієслівну природу, ніж віддієслівний іменник [6, 159].

Таким чином, різноманітність підходів щодо джерела походження герундія та його розуміння на сучасному етапі підтверджують тезу про дискусійність проблеми герундія та залишають це питання невирішеним, а відтак, процес вивчення герундія як мовного явища в цілому відкриває перспективи до подальших наукових історичних розвідок [11, 235-236].

.2 Поняття предикативності та її види

Аналіз структур вторинної предикації вимагає передусім визначення співвідношення понять предикативності і предикації, розгляду критеріїв розмежування первинної та вторинної предикації і встановлення статусу речення, що містять СВП.

При розгляді природи предикативності до уваги взято роль, яку відіграє предикативність у породженні висловлення як мовленнєвого утворення. З одного боку, предикативність показує звязки між ознаками та предметами, а з іншого, є віднесенням змісту висловлення до дійсності. Предикативність є фундаментальною властивістю мови відображати обєктивну реальність у формі речення (І.П.Іванова, В.В.Бурлакова, Г.В.Колшанський, М.П.Кочерган, Ю.А.Левицький, Г.Г.Почепцов) [25, 35].

Предикація є формою вираження предикативності, граматичним втіленням значення предикативності, що здійснюється в реченні, і є динамічною. Якщо граматичним засобом вираження предикації є двочленна структура підмет-присудок, то явище первинної предикації набуває свого вираження в структурі первинної предикації (СПП). Остання характеризується узгодженням підмета та присудка в поверхневій структурі. Наявність субєкта та предиката в глибинній структурі отримує інше поверхневе вираження в структурах вторинної предикації.

Вторинну предикацію (термін вперше використано у 1928 р. у праці Г.Поутсма) в англістиці досліджували: у порівнянні з первинною предикацією (О.І.Бродович, Н.М.Сазонова); у складі вчення про предикативні конструкції (Ю.М.Власова, Е.Я.Мороховська); у теорії синтаксису простого речення (Н.М.Сазонова). Лінгвісти вторинну предикацію розглядають як предикацію другого плану, що можлива лише за наявності первинної предикації та залежна від неї. Первинна предикація - тип звязку, що формує речення; вторинна предикація не формує речення, а встановлює додаткові ознаки чи відношення між елементами речення[24, 12].

Речення зі структурами вторинної предикації є не простими, а ускладненими (у структурному і в семантичному плані водночас), а також поліпредикативними (М.Я.Блох та О.М.Прохорова). Речення з СВП містять два плани предикації: первинна предикація - у розгорнутому вигляді, вторинна - у згорнутому, підпорядкована первинній предикації в структурно-граматичному плані, тобто формально, але не завжди семантично. Розглядаючи пропозицію як модель відображуваної реченням ситуації, як семантичний інваріант, спільний для всіх членів модальної та комунікативної парадигми речень і похідних від речень конструкцій (Н.Д.Арутюнова), вважає, що речення з СВП є також поліпропозиційними утвореннями (С.О.Бельтюкова, В.М.Єрхов, Н.Г.Самофалова)[15, 2].

Створення формалізованого вираження структур вторинної предикації належить до сфери, що лежить на межі між власне теоретичною лінгвістикою і прикладними дослідженнями. Формалізований підхід до розвязання мовних проблем сприяє глибшому проникненню в природу лінгвальних обєктів, покращенню процесу дослідження та досягненню більшої доказовості кінцевих результатів (Т.Р.Кияк). Сам тип формальної моделі вказує переважно і на шляхи її алгоритмізації (О.В.Гладкий)[15, 5-6].

Під моделлю дослідники розуміють конкретний матеріальний засіб фіксації розташування певних елементів структури лінгвального обєкта.

Для аналізу такого обєкта як синтаксична структура вторинної предикації О.В. Борисова запропонувала методику її формалізованого вираження, яка враховує: 1)компонентний склад СВП; 2) форму компонентів, зокрема вторинного присудка; 3) розташування компонентів у межах самої СВП; 4) дистрибутивні характеристики, тобто позицію СВП стосовно інших компонентів речення; 5) графічне вираження СВП.

Щоб дослідити функціональні характеристики герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) треба зясувати поняття герундія та його роль в англійській мові через перекладацький аспект.

Герундій (Gerund) ['Gerqnd] - це неособова форма дієслова, що виражає назву дії і має, як властивості дієслова, так і іменника.

У російській та українській мовах немає відповідної форми. Його функції в реченні багато в чому схожі з інфінітивом, проте він має більше властивостей іменника.

Двоїста природа англійського герундія, сполучення в ньому властивостей іменника і дієслова обумовлює специфіку, його перекладу українською мовою. В залежності від виконуваної функції герундій може перекладатися українською мовою:

. іменником.on a loss of nerve within the board of trustees may turn out to be misguided. -Сподівання на те, що члени ради опікунів втратять витримку, може виявитися невірним.

. інфінітивом.the divssure of a national campaign, he showed a positive gift for saying the wrong things in the wrong words at the wrong time.- В умовах проведеної в країні напруженої кампанії він виявляв безсумнівні вміння говорити не те, що треба, не так, як треба, і не тоді, коли треба.

. дієприслівником.divsident and his Chinese hosts parted without signing any official communique.- Президент і його китайські керівники, що приймали, розсталися, не підписавши ніякого офіційного комюніке. Перфектний герундій (Gerund Perfect), на відміну від герундія неперфектного (Gerund Indefinite), позначає дію, що передує дії, вираженій особистою формою дієслова. After having been colonies for a long time, many Asian and African countries have now become independent states.- Багато країн Азії й Африки, що були протягом тривалого часу колоніями, стали в даний час незалежними державами. Однак попередня дія не завжди виражається герундієм у формі Perfect.thanked the Soviet Union for offering (= having offered) her a helping hand.- В'єтнам висловив подяку Радянському Союзу за те, що він простягнув йому руку допомоги. Герундіальний зворот (іменник / займенник + герундій) перекладається підрядним реченням, рідше -іменником.public dispute concerned the attempt of the Defence department to insist on an allowance being made in the SALT agreement for the cruise missile that is under development. -Ще одне публічне обговорення пов'язане зі спробою міністерств оборони домогтися того, щоб в угоді по ОСВ минулому передбачені крилаті ракети, що знаходяться в стадії виробництва.

Коли герундій може уживатися в синтаксичних комплексах разом з інфінітивом, він виражає абстрактнішу і постійну дію (або стан), ніж інфінітив. Наприклад, в поєднаннях з дієсловом to like: I do not at all like knowing what people say of me behind my back. (O. Wilde)- Мне вовсе не по душе знать, что люди говорят обо мне за моей спиной.

Отже, структурна характеристика СВП здійснювалася на основі того, до якої синтаксичної структури вони входять у реченні, а саме: предикації, комплементації, модифікації чи координації. Така класифікація уможливила встановлення повного інвентарю моделей СВП як структурних одиниць речення. Виявлено 16 підтипів СВП, які поділяються на дві великі групи, а саме:

) СВП, що виступають компонентом лише одного типу синтаксичної структури;

) СВП, що виступають компонентами різних типів синтаксичних структур.

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДИКАТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

герундій англійській мова предикація

2.1 Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації

Речення зі структурами вторинної предикації є імпліцитно носіями більш ніж одного плану предикації. Специфічність СВП полягає в можливості конденсації формальних засобів вираження семантичного вмісту порівняно з відповідними підрядними реченнями. Тому для їхнього розгляду дослідники використали трансформаційний метод із застосуванням правила предикативізації під час трансформування. Трансформації основних типів СВП виглядатимуть таким чином:

  1. I did hear you call several times for William (Kazuo Ishiguro).

(обєктно-предикаційна структура)did hear that you called several times for William .did hear something. You called several times for William.

Для виділення вторинного підмета та вторинного присудка як граматичного ядра СВП, а також усталених прийменників, напр., with, for, що вживаються з СВП, використано суцільну лінію та жирний шрифт; пунктирною лінією виділяються комплементи (complements) як доповнення до вторинного присудка, що допомагають розкрити лексичну семантику вторинного присудка. Слово/вираз, що модифікує (modifier) вторинний підмет, вторинний присудок чи комплемент/комплементи (тобто обставина чи означення), позначається хвилястою лінією. Наприклад, у реченні I did hear you call several times for William: for William є обєктним комплементом (objective complement), що доповнює лексичну семантику вторинного присудка, вираженого інфінітивом call; several times - обставина, яка модифікує вторинний присудок (modifier).

  1. I happened to be young mans godfather (Kazuo Ishiguro).

(субєктно-предикаційна структура)happened so that I was the young mans godfather.happened so. I was the young mans godfather.

) […] she stood where she was, with tears streaming down her cheeks […] (абсолютна предикаційна структура) (Danielle Steel).stood where she was and tears were streaming down her cheeks.stood where she was. Tears were streaming down her cheeks.

) […] the rains made it difficult for tanks to maneuver […]

(предикаційна структура з інфінітивом, що вводиться прийменником for) (Danielle Steel).rains made difficulty and tanks could not maneuver.rains made difficulties. Tanks couldnt maneuver.

Таким чином, дані структури характеризуються такими ознаками:

це бінарні структури, що складаються з вторинного підмета та вторинного присудка. Вторинний підмет виражається іменником в називному відмінку, чи займенником в обєктному відмінку (у випадку СВП з герундієм можливий присвійний відмінок як іменника, так і займенника), а вторинний присудок - неозначеною формою дієслова (інфінітивом, дієприкметником І, дієприкметником ІІ, герундієм) чи недієслівною частиною мови;

вони залежать від СПП, виконуючи в реченні функцію відповідно складного додатка, складного підмета, предикатива, означення, обставини (різних видів);

вторинний підмет та вторинний присудок повязані відношеннями, аналогічними до відношень між первинним підметом та присудком у СПП, що виявляється за допомогою методу трансформації. Провівши трансформацію, виявляємо два плани предикації у реченнях, що містять СВП.

У вітчизняній англістиці найчастіше виділяють такі основні типи СВП: Complex Object (обєктно-предикаційну структуру), Complex Subject (субєктно-предикаційну структуру), For-to-Infinitive Construction (предикаційну структуру з інфінітивом, що вводиться прийменником for), Absolute Construction (абсолютну предикаційну структуру). Аналіз СВП у дослідженнях зарубіжних лінгвістів знаходимо досить рідко. Так, у працях Г.Поутсма, П.Робертса, М.Суона, Г.Уайтхола, Ч.Фріза, А.Хілла, А.Хорнбі та деяких працях Н.Хомського наявний лише опис окремих СВП. Деякі структури, що є обєктом розгляду, можна знайти під заголовком non-finite clauses (Д.Бібер, Дж.Ліч та ін.). У працях С.Грінбаума, Р.Кверка та Дж.Ліча, Я.Свартвіка, виділяють subjectless nonfinite clauses та nonfinite clauses with the subject (структури з неособовими формами дієслова, що мають підмет або характеризуються його відсутністю).

У курсовій роботі дотримуємося погляду, який історично започаткував О.Єсперсен. Згідно з його теорією, у словосполуці to see him run два останні елементи - him run - утворюють залежний нексус (dependent nexus), який є нексусним, чи складним додатком (nexus object чи complex object) при дієслові. Обєктно-предикаційну структуру (Complex Object) та субєктно-предикаційну структуру (Complex Subject) розглядаємо як різні конструкції, оскільки далеко не всі речення з пасивно-дієслівним ускладненням можуть бути виражені як трансформи речень зі складним додатком (Г.Г.Почепцов).

І. Д. Карамишева стверджує, що субєктно-предикаційна структура є бінарною структурою, яка складається з вторинних підмета та присудка, повязаних відношеннями, аналогічними до відношень між первинним підметом та присудком у СПП, що виявляється за допомогою методу трансформації. Зазначає, що у сферу розгляду потрапили не лише речення на зразок He was considered (to be) an honest man, але й речення типу He seemed to be an honest man та He seemed an honest man, де he та (to be) an honest man вважає складним підметом, частини якого повязані предикаційним звязком.

Дослідниця запропонувала критерій групування СВП за визначенням граматичного типу компонента, що виконує функцію вторинного присудка: СВП з інфінітивом, СВП з дієприкметником І, СВП з дієприкметником ІІ, СВП з герундієм та СВП з недієслівною частиною мови. Встановлено, що СВП з інфінітивом у ролі вторинного присудка є найчастотнішими поміж СВП.

Аналіз засвідчив, що СВП можуть бути компонентами чотирьох основних синтаксичних структур, а саме: предикації, комплементації, модифікації та координації. Вперше поняття синтаксичної структури і її чотирьох різновидів увів У.Френсіс у 1958 році в межах структуралістського підходу на базі ідей О.Єсперсена, Л.Блумфілда та інших.

Щоб установити, до якого саме типу основних синтаксичних структур віднести ту чи іншу СВП, було визначено, яку синтаксичну функцію виконує певний тип СВП у реченні. Відповідно, запропоновано таку класифікацію:

I. СВП, що виступають компонентом одного типу синтаксичної структури:.1. Комплементації у функції додатка.

I.1.1. СВП з інфінітивом, напр.:made them let me out of the hospital (Ruth Rendell).

I.1.2. СВП з дієприкметником І, напр.:left him standing there (John Grisham).

І.1.3. СВП з дієприкметником ІІ, напр.:felt her gaze drawn to meet the pair of eyes that looked down at her from lean strong face […] (Jenny Loring).

I.1.4. СВП з недієслівною частиною мови, напр.:, dont get too happy, I prefer you thin (Jeffrey Archer).

I.2. Предикації у функції підмета.

І.2.1. СВП з інфінітивом, напр.:what proof was there that she hadnt reached the cliffs until ten oclock, half an hour after Hilary Robarts was thought to have died? (P.D.James).

І.2.2. СВП з дієприкметником І, напр.:said that on certain nights of the year ghostly lights might be seen passing from window to window of the upper storey, for the house was supposed to be haunted […] (Thompson Flora).

І.2.3. СВП з дієприкметником ІІ, напр.:the far end of the corridor, almost in front of the large window, at that moment filled with grey light and rain, my fathers figure could be seen frozen in a posture that suggested he was taking part in some ceremonial ritual (Kazuo Ishiguro).

І.2.4. СВП з недієслівною частиною мови, напр.:conservative circles in the state, Luke was considered a murderer and a crackpot (Pat Conroy).

I.3. Модифікації у функції обставини.

I.3.1. СВП з інфінітивом, напр.:

[…] when Penelope emerged from the kitchen, after clearing the meal away and washing up the dishes she found him waiting for her, already dressed for outdoor activity, with a worn corduroy jacket to protect his old bones from the nippy breeze, and a scarlet muffler wound round his neck (Rosamunde Pilcher).

І.3.2. СВП з дієприкметником І, напр.:, eyes on Jacaues serious profile - he was eating a millefeuilli with his fingers, forks being the only thing he had forgotten - she realized that no such thought would occur to him (Angela Huth).

І.3.3. СВП з дієприкметником ІІ, напр.:wasnt there but the message given, he rang off (P.D.James).

І.3.4. СВП з недієслівною частиною мови, напр.:

The article complete, I spent more time analysing and transcribing Joao and Aldas field notes (William Boyd).

II. СВП, що виступають компонентами різних типів синтаксичних структур:

ІІ.1. СВП з інфінітивом, що вводиться в речення прийменником for, напр.:

I was out, but Mrs Cooper took it down and left it for me to find (Rosamunde Pilcher).

Відповідно до синтаксичної функції в реченні СВП з інфінітивом, що вводиться у речення прийменником for, може входити до різних типів синтаксичних структур і функціонувати як додаток чи предикатив у структурі комплементації, як підмет у структурі предикації, як обставина або означення у структурі модифікації. Проте моделі цього типу СВП не залежать від того, яку із зазначених функцій він виконує в реченні.

ІІ.2. СВП з герундієм, наприклад:

ІІ.2.1. у функції додатка - He shouted about my being English (Kazuo Ishiguro).

ІІ.2.2. у функції означення - He went on talking and I had long since ceased to attend to him when I was startled by the sound of someone tapping the window pane behind me (Kazuo Ishiguro).

ІІ.2.3. у функції підмета - As it turned out, my doing so on that foggy afternoon I encountered her in the summerhouse produced curious results (Kazuo Ishiguro).

СВП з герундієм, виконуючи відповідні синтаксичні функції, входить до: структури предикації у функції підмета, структури комплементації у функції додатка, структури модифікації у функції означення.

Вивчення прикладів СВП з герундієм засвідчує, що моделі цього типу СВП будуть дещо відрізнятися, залежно від того, яку синтаксичну функцію виконує ця конструкція. Отже, моделі зазначеного типу доцільно репрезентувати з відповідним врахуванням синтаксичної функції.

Найпоказовішою функціональною характеристикою будови мовної одиниці, за визначенням В.І.Перебийніс, є частота її різновидів у досліджуваних текстах. До функціональних характеристик належить також кількість повторень однієї моделі в реченні, частота кожної моделі сполучуваності, її варіанти в тексті (контактне чи дистантне розташування складників моделі, їхні словозмінні форми, відстані між ними та ін.), поєднуваність з іншими моделями, що властиві даному слову чи групі слів, кількість поєднуваних моделей у реченні, ступінь реалізації інвентарю моделей, притаманних даній частині мови, групою слів чи окремим словом, лексична наповнюваність моделі, позиційні характеристики слів у реченні тощо.

Аналіз функціональних характеристик СВП відбувається у площині формальних досліджень мови. Саме формальні ознаки дозволяють розмежовувати певні класи мовних одиниць, а вже надалі аналізувати їх у площинах семантики (внутрішнє значення) та прагматики (контекстуальне значення)[15, 7-8].

2.2 Синтаксичні функції герундія

У реченні герундій часто вживається як частина герундіального звороту або герундіальної конструкції. Він може виконувати такі синтаксичні функції:

1. Subjectbooks will do you а lot of good.

Your trying to help pleased him a lot.

Може бути введений it або there:

Its no use trying to persuade him.

There is no smoking here.

There is no use arguing now.

2. Predicative

This was sharing а dream, and yet it wasnt as silly as dreaming.only duty was keeping the yard clean.

3. A part of а compound verbal predicate

а) як частина усного модального предиката разом з дієсловами або виразами, що мають модальне значення:felt like telling everybody the truth about the accident.) як частина складеного усного предиката з дієсловами, що означають початок, тривалість або припинення дії:had stopped shivering too, in the last few minutes.

Герундіальні конструкції рідко використовуються після цих дієслів. Якщо вони використовуються,то виконують функцію прямого об'єкту:would stop his dating this girl if she could

4. Object

а) Герундії і/або герундіальні конструкції можуть використовуватися як прямий об'єкт після наступних дієслів:, afford (після цього дієслова тільки герундіальна конструкція використовується), appreciate, bear, consider, contemplate, defer, delay, deny, deserve, detest, discuss, dislike, encourage, endure, enjoy, escape, excuse, face, fancy, forbid, forget, forgive, hate, (cannot) help, imagine, involve, justify, like, loathe, love, mention, mind (in interrogative and negative sentences), miss, need, postpone, practice, prefer, prevent, prohibit, recommend, regret, remember, resent, resist, risk, save (sb), (cannot) stand, suggest, tolerate, understand, want, і прикметники busy і worth.couldnt avoid speaking to him.standing there, mouth open.dont mind paying for driving lessons.skirt needs pressing.book is worth reading.cannot afford your ruining our lives.) Герундій може використовуватися як прийменниковий об'єкт після наступних дієслів:to, accuse (sb) of, burst out, carry on, discourage from, excuse (sb) for, forbid sb from, forgive smb for, get round to, give up, hear of, keep from, leave off, prevent smb from, prohibit sb from, stop (sb) from, stop short of, succeed in, suspect (sb) of, take to, talk into / out of, thank (sb) for, warn (sb) against;t give up trying.stopped short of saying what he thought.

Деякі з дієслів позначають прямий об'єкт окрім об'єкту, вираженого герундієм:t blame him for being late.suspected him of hiding the facts.joins me in sending greetings.suspects David of having read her diary.thanked him again for lending me а car.

Герундії і/або герундіальні конструкції можуть використовуватися після наступних дієслів, так і фраз:: agree to, apologize for, approve of, count on, blame (sb) for, boast about / of, care for, complain about / of, decide against, depend on, insist on, join in, look forward to, object to, persist in, put off, rely on, result in, save from, speak of, think of;

Фраз подібних be aware of, be annoyed at, be astonished at, be afraid of, be ashamed of, be capable of, be certain of, be clever at, be delighted at, be disappointed at, be excited about / at, be engaged in, be fond of, be grateful for, be guilty of, be ignorant of, be indignant at, be interested in, be involved in, be pleased (displeased) at, be proud of, be responsible for, be sorry for / about, be sure of, be surprised at, be tired of, be used to, get used to.boasted of having won.was aware of а chill striking upwards.was aware of being manipulated.should apologize for (his) coming late.doing it all over again!you imagine her doing it?is always annoyed at his banging the doors.

Займенник it може використовуватися як попередній об'єкт для герундію:think it no use waiting for them.

Після дієслів afford і agree to можуть використовуватися тільки герундіальні конструкції:

We cannot afford your spending so much money.will agree to our participating in the project.

5. Attribute

Тут синтаксичні функції герундія використовуються як препозиція до іменника, який він змінюює і вживається з прийменниками of, for, in, to, about та іншими:had no intention of allowing the knowledge to mar her joy.s no harm in asking her about it.didnt have а good excuse for being late.is your clue to solving the problem.

У деяких герундіальних фразах іменник використовується в попередній позиції і ці фрази з іменниками часто розцінюються як складені іменники. У таких випадках герундій означає функціональне використання об'єкту, що позначається іменником: a hunting knife, cooking utensils, a frying pan.

6. Adverbial modifier

а) of time

У даному випадку синтаксичним функціям герундія передують прийменники after, before, on (upon), in, at, since (досконалих форм герундію немає, як правило, використовується в цій синтаксичній функції, оскільки прийменники показують кореляцію часу дії, що позначається герундієм і це обмежує форму дієслова):

After waiting all that dark November morning in the overcrowded surgery, Milly had in the end seen the exhausted young doctor.

On entering the dark alley she stopped puzzled.

At seeing the roses Judy felt herself absolutely happy.has been sad since receiving this letter.

Прийменник after показує, що дія заявлена та позначувана герундієм передує і обмежує дієслово; прийменник before показує, що дія означає обмеженння дієслова і передує герундію; прийменники on і upon використовуються, щоб показати послідовність дій; прийменник at показує, що дії, позначаються герундієм майже одночасно з тими, обмеженими дієсловами; прийменник in показує, що дія або заявлене обмежене дієслово мало місце, поки дія, що позначалась герундієм, здійснювалась. Прийменник since показує початковий пункт дії, що позначається обмеженим дієсловом.) of manner

Цим синтаксичним функціям герундія передують прийменники by, in:

By creeping into the furthermost corner, Milly found а little protection from the spray.spent the whole day in cleaning and scrubbing.

с) of attendant circumstances

У цьому синтаксичним функціям герундія передують прийменники without, besides, in addition to, instead of:

And without waiting for an answer she darted off into the damp, windowless cavern.

Besides trying to become a writer she also worked with a small law firm.d better think it over instead of arguing.) of purpose

Герундій використовується, щоб сказати про мету взагалі. У цьому синтаксичним функціям герундіям передує прийменник for:glasses hung around her neck, for reading the menu.

е) of condition

У цьому синтаксичним функціям герундія передує прийменник without або фраза in case of:cant defend this case without telling the truth.

In case of changing your plans, please, inform us immediately.) of cause

У цьому синтаксичним функціям герундія передують прийменники for, for fear of, owing to, because of, through:

For fear of making the same mistake again she avoided their company.was desperate because of the weather, of losing his way, of night coming so fast.I came to it at last through pursuing the rule I have just mentioned.

(A. Christie)) of concession

У цьому синтаксичні функції герундія означають деякі перешкоди, не дивлячись на які, дія обмеженої форми здійснюється, і передують прийменникам in spite of, despite:

In spite of being exhausted and hungry she went on walking along the crowded street.

Despite sending his applications regularly, he couldnt get a job.

7. Parentheses

У цій синтаксичній функції герундію передує сполучник, як і прийменник for (as for):

As for giving you an answer, Ill take my time.

Отже, синтаксичні структури вторинної предикації не мають безпосереднього аналогу в українській мові та створюють певні труднощі при вивченні англійської мови як іноземної і при перекладі з неї. До них належать структури, що традиційно іменуються складний додаток (Complex Object), складний підмет (Complex Subject), інфінітивна конструкція з прийменником for (For-to-Infinitive Construction), абсолютна конструкція (Absolute Construction) і герундіальна предикативна конструкція (Gerundial Predicative Construction). Усі названі одиниці мають різне граматичне оформлення, проте характеризуються такою спільною рисою, як неузгодженість субєктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі.

Структури вторинної предикації, характеризуються такими ознаками:

це бінарні структури, що складаються з вторинного підмета та вторинного присудка. Вторинний підмет виражається іменником в називному відмінку, чи займенником в обєктному відмінку, а вторинний присудок - неозначеною формою дієслова чи недієслівною частиною мови;

вони залежать від СПП (структури первинної предикації), виконуючи в реченні функцію відповідно складного додатка, складного підмета, предикатива, означення, обставини (різних видів);

вторинний підмет та вторинний присудок повязані відношеннями, аналогічними до відношень між первинним підметом та присудком у СПП, що виявляється за допомогою методу трансформації [3].

ВИСНОВКИ

Аналіз СВП з герундієм показав, що моделі цього типу СВП будуть різними, залежно від того, яку синтаксичну функцію виконує СВП з герундієм. У функції додатка більш характерним є вираження S2 особовими займенниками в обєктному відмінку та присвійними займенниками, ніж іменником чи іменниковою групою. P2 у СВП цього типу виражено, як правило, неозначеним герундієм активного стану. СВП з герундієм у функції означення та підмета не частотні.

Дистрибутивною ознакою окремих типів СВП є дієслова як виразники первинного присудка, котрі у реферованій праці мають назву ключових. Виявлено (в межах вибірки), що найбільша кількість ключових дієслів вводять СВП з інфінітивом у функції додатка. Найчастотніші з цих дієслів виражають наказ, спонукання, примус, переконання, прохання, дозвіл, пораду. Ключові дієслова вводять СВП з дієприкметником І. Найчастотніші з них позначають сприйняття за допомогою органів чуттів. Для СВП з дієприкметником ІІ найхарактернішими є ключові дієслова have та get, а для СВП з недієслівною частиною мови - дієслова, які виражають розумову діяльність, сприйняття та оцінку інформації, припущення, сподівання, очікування. Для СВП у функції підмета, а саме СВП з інфінітивом, дієприкметником ІІ та недієслівною частиною мови, більш характерними є ключові дієслова в активному стані, на зразок seem, appear. У СВП з герундієм у функції додатка найчастотніші ключові дієслова/дієслівні словосполучення належать до групи розумова діяльність, оцінка інформації.

Підтипи СВП поділяються на дві великі групи, а саме:

) СВП, що виступають компонентом лише одного типу синтаксичної структури,

) СВП, що виступають компонентами різних типів синтаксичних структур (комплементації, предикації, модифікації).

До першого типу належать 3 підгрупи СВП: СВП, що входять до структур комплементації, предикації та модифікації. В кожній виділяється по 4 підтипи, а саме СВП з інфінітивом, з дієприкметником І, з дієприкметником ІІ, з недієслівною частиною мови.

До другого типу відносимо 2 підгрупи: СВП з інфінітивом, що вводяться прийменником for та СВП з герундієм. У СВП з герундієм розрізняємо додатково 3 підтипи, оскільки вживання цієї СВП у певній синтаксичній функції накладає свої особливості як на її компонентний склад, так і на дистрибутивні характеристики. Тобто тип моделі залежатиме від синтаксичної функції СВП.

Отже,

СВП функціонують лише в межах речення за наявності первинної предикації і формально підпорядковані структурам первинної предикації (СПП);

− в їхній поверхневій структурі відбувається порушення узгодження субєктно-предикатних відношень, а глибинна структура СВП містить субєктно-предикатні відношення, еквівалентні до відношень у простому реченні;

− СВП входять до синтаксичних структур комплементації, модифікації, предикації та координації;

− за формою вираження вторинного присудка СВП поділяються на СВП з інфінітивом, дієприкметником І та ІІ, герундієм та недієслівною частиною мови;

− СВП з інфінітивом у ролі вторинного присудка є найчастотнішими та найпродуктивнішими в сучасній англійській мові.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Blackwell Reference Online. Tlte Blackwell Companion to Syntax / Ed by. M. Everaert and H. Van Riemsdijk [Ел. ресурс]. - Режим доступу: <#"justify">11.Григоренко В.Становлення герундія в англійській мові.//Наукові записки. Вип.89(4), 2009.

.Иванова И. П.Теоретическая грамматика английского языка / Иванова И.П., Бурлакова В. В., Почепцов Б. Г. - М.: Высш. школа, 1981. - 285 с.

.Иванова И. П. История английского языка. Учебник, йзд-е 3-е / Иванова И. П., Беляева Т. М., Чахоян Л. П. - Спб.: «Авалон», «Азбука-классика», 2006. - 540с.

.Ильиш Б.А. Строй современного английского языка / Борис Александрович Ильиш. - Л.: Изд-во « Просвещение» Ленинградское отделение, 1971. - 365с.

15.Карамишева І. Д.Структурні та функціональні особливості вторинної предикації в сучасній англійській мові//Дис. ... канд. філ . наук: 15.05.05; - Захищена 14. 06. 2005 / Ірина Дамирівна Карамишева - К.,2005,- 166 с.

.Мороховская Э.Я. Основы теоретической грамматики английского языка. - К., 1974.-267 с.

.Мороховская Э.Я. Практикум по теоретической грамматике (Theoretical Grammar Through Practice). - Л., 1973.-229 с.

.Москальская О.И. Грамматика текста. - М., 1981.-368 с.

19.Плоткин В.Я. Строй английского языка / В.Я. Плоткин. - М.: Высш. школа, 1989. - 239 с.

.Пушина Н.И. Неличные формы глагола в ономасиологическом и когнитивном аспектах // Вестник Удмуртского университета. - Вып. 1.- Серия: История и филология / Наталья Иосифовна Пушина. - 2009 - с. 160 - 172

.Расторгуева Т. А. История английского языка: Учебник / Татьяна Адриановна Расторгуева. - М.: Высш. шк., 1983. - 347 с.

.Смирницкий А. И. Морфология английского языка / Александр Иванович Смирницкий. - М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1959.-431 с.

.Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка / Александр Иванович Смирницкий. - М.: Эдиториал УРСР, 2007. - 296 с.

.Снісаренко І.Є Інфінітивна конструкція з прийменником for у середньоанглійській мові: семантика та функціонування: Дис. ... канд. філ . наук: 10.02.04; - Захищена 14. 03. 2002 / Ірина Євгеніївна Снісаренко. - К.,2002,- 186 с.

.Слюсарева Н.А. Проблемы функционального синтаксиса современного английского языка. - М., 1981.-187 с.

Похожие работы на - Функціонування герундіальних конструкцій у сучасній англійській мові

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!