Методологічні підходи щодо розробки управлінських рішень у ТОВ 'Куверт-Україна'

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Менеджмент
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    132,19 Кб
  • Опубликовано:
    2013-06-05
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Методологічні підходи щодо розробки управлінських рішень у ТОВ 'Куверт-Україна'

Вступ

Актуальність даної теми курсової роботи полягає в тому, що прийняття рішень є невід'ємною частиною процесу управління.

Відповідальність за прийняття організаційних рішень - важкий моральний тягар, від індивідуального рішення в організації може залежати доля самої організації та окремих її членів.

Тому керівник при швидко мінливих умовах зовнішнього і внутрішнього середовища організації не може приймати непродуманих рішень. З метою підвищення ефективності прийняття управлінських рішень в науці управління були створені кількісні та якісні методи прийняття управлінських рішень.

Предмет дослідження - методологічні підходи щодо розробки управлінських рішень.

Об’єктом дослідження є приватне підприємство ТОВ «Куверт-Україна».

Мета роботи полягає в дослідженні методологічних підходів щодо розробки управлінських рішень у ТОВ «Куверт-Україна».

Основними завданнями курсової роботи є :

-       аналіз натуралістичного і системодіяльністного методологічних підходів в теорії прийняття рішень.;

-       оцінка ефективності прийняття управлінських рішень;

-       виявлення організаційної сутності прийнятих рішень;

-       дослідження системного підходу в розробці, прийнятті та реалізації управлінських рішень;

-       аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ «Куверт-Україна»;

-       дослідження впливу різноманітних чинників на результати діяльності ТОВ «Куверт-Україна».

Практичне значення роботи полягає у використанні її результатів в практичній діяльності підприємства під час вибору методологічного підходу щодо розробки управлінських рішень на підприємстві.

Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від процедури прийнятих рішень і їх практичного втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було дієвим і ефективним, потрібно дотримуватися певних методологічних основ.

Важливість проблем, пов'язаних з прийняттям рішень, привертає до них увагу широкого кола науковців та практичних працівників, представляють далекі один від одного галузі наукових і технічних знань. У даній сфері прийняття рішень - процес систематизований.

Методологія важлива і в системі прийняття рішень, і в науці, і в життєдіяльності людини і суспільства.

1. Методологічні підходи щодо розробки управлінських рішень

.1 Натуралістичний і системодіяльністний методологічні підходи в теорії прийняття рішень

У сучасній методології розрізняють два основних підходи в реалізації методологічної функції при вирішенні проблем теорії та практики:

.        Натуралістичний.

.        Системодіяльністний [1, 67].

Натуралістичний підхід покладено в основу методологічного забезпечення останні сто років, і йому наука зобов'язана всіма своїми основними успіхами, але саме він є причиною відсутності цілісної наукової картини світу.

Системодіяльністний підхід повинен не замінити натуралістичний, а вдосконалити його методологічне забезпечення, як би увібравши його в себе.

Відмінності методологічних підходів досить принципові. Всякий дослідник, застосовує натуралістичний підхід, виходить з того, що у нього вже є об'єкт розгляду, що він сам як суб'єкт протистоїть цьому об'єкту і приміряє до нього певний набір дослідницьких процедур і операцій, завдяки яким він і черпає знання про об'єкт. Ці знання - свого роду трафарети, шаблони чи схеми, які накладали на об'єкт і таким чином отримували його зображення, а разом з тим - вид і форму самого об'єкта.

Системодіяльністний підхід не виходить з позиції "суб'єкт - об'єкт", а досліджує системи діяльності і мислення (вивчають дійсність), виходить з тих засобів і методів, техніки і технології, процедур і операцій, які становлять структуру "миследіяльності" і задають основні форми її організації.

Натуралістичний підхід, з одного боку, враховує особливості функціонування свідомості людини, яка фіксує тільки об'єкт дослідження, зосереджується тільки на ньому, тільки його й бачить. З іншого боку, натуралістично організована свідомість не помічає найскладніших структур мислення і діяльності, не усвідомлює взаємозв'язків і відносин об'єкта, що спостерігається з навколишнім середовищем, того, що об'єкт дослідження входить до уявної діяльності і є її функціональним елементом.

Перехід до системодіяльністного підходу пов'язаний зі зміною в структурі і формах організації мислення і розумової діяльності, з необхідністю комплексного підходу до дослідження складних об'єктів. Результати досліджень показують, що більшість відкриттів зроблено на стику різних наук.

Найбільш ефективні управлінські рішення приймалися тоді, коли особи, відповідальні за них, враховували складність об'єкта управління, поліпредметний характер результатів його досліджень. Важливо і те, що перехід до системодіяльністного підходу не потребує відміни інших підходів до вивчення об'єктів - психологічних, соціологічних, логічних і т. д.

Однак ці підходи необхідно правильно організувати, що досягається за рахунок методологічних форм, які дають можливість отримати багатостороннє, багатопланове, багатопредметні уявлення про об'єкт прийняття рішення. Для аналізу об'єкта управління, цілісного результату прогнозування його розвитку системодіяльністний підхід дає можливість об'єднувати результати, отримані представниками різних професій.

Ці можливості системодіяльністного підходу пояснюються тим, що з позицій його предметом методології, який відрізняється від предметів інших конкретних наук, є людська діяльність, мислення, чи, точніше, вся діяльність людства, включаючи не тільки власне пізнання, а й виробництво. Іншими словами, предметом методології є теорія людської діяльності.

Таким чином, методологічне відмінність між натуралістичним і системодіяльністним підходами проявляється у відмінності способів онтологічного бачення і уявлення світу, засобів і методів розумової роботи. Стосовно до теорії прийняття рішень - це різні технології в підході до прийняття рішень [2.132].

Методологічний підхід дозволяє визначити, що представляють собою об'єкт, що підлягає управлінню, і сама діяльність осіб, які приймають рішення. Перше дає можливість розкрити закономірності функціонування об'єкта управління, які підлягають врахуванню при ухваленні рішення, а друге - визначити основу технології прийняття управлінських рішень.

Прийняття раціональних рішень вимагає цілісного уявлення про систему виробництва, що включає організацію людей, використання різних технологій, процесів, що відбуваються в системі виробництва, фінансів і т. п.

Методологічний підхід дає можливість сформулювати принципи, що нормують діяльність і дозволяють формувати розумову роботу, розробити методики дослідження як об'єкта управління, так і самої управлінської діяльності.

Нині розроблено принципи діалектичної логіки, з урахуванням яких можна науково обґрунтовано побудувати діяльність осіб, які приймають рішення, та їх апарату управління.

Об'єктивність дослідження - вихідний принцип усякого пізнання. Він вимагає розгляду об'єктів прийняття рішення такими, які вони є, без елементів суб'єктивізму, особистої, групової або корпоративної обмеженості, правильного тлумачення і використання фактів. Порушення цього принципу спричиняє необ’єктивність підходу до вирішення проблем, невміння підпорядкувати приватні, групові інтереси загальним цілям.

Всебічне дослідження об'єкта. Ця вимога є наслідком виконання законів діалектичної логіки про загальну зв'язку і взаємозалежності явищ. Принцип всебічного дослідження включає в себе сходження від абстрактного (від найпростіших відносин) до конкретного, тобто до складних, глибоких відносин, від явища - до сутності (всебічно охоплює найбільш суттєве, і на практиці можна не приділяти уваги неістотного).

Щоб правильно проаналізувати виникаючі проблеми, необхідно розглядати, яким чином відоме явище виникало, які головні етапи воно проходило в своєму розвитку, ніж дане явище (предмет) стало в теперішньому (встановлюється тенденція).

Дослідження тенденцій і кожного явища як єдності і боротьби протилежностей. Кожне явище становить собою єдність протилежностей, суттєві риси якого - взаємообумовленість і взаємопроникнення протилежних сторін, властивостей і тенденцій. Будь-яке явище чи процес являє собою єдність стійкості і мінливості, позитивного і негативного, вмираючого і що, народжується.

При розгляді проблем, що вимагають прийняття рішення, принцип єдності і боротьби протилежностей передбачає виконання наступних дій:

.        знайти в кожному явищі або проблемі протилежні сторони і тенденції;

.        проаналізувати, як діють в єдиному економічному явищі його протилежні сторони, яка з цих сторін або тенденцій прогресивна, сприяє розвитку фірми і суспільства в цілому, а яка гальмує цей розвиток;

.        визначити, що являє собою конкретну єдність протилежностей у явищі або проблемі: прогрес чи регрес, які сили сприяють прогресу і які гальмують його, що саме є рушійною силою прогресу;

.        з'ясувати, в чому полягає боротьба протилежних тенденцій, яка роль у цій боротьбі різних протиборчих сил.

Протиріччя часто розуміють як щось тільки негативне, яке підлягає негайному усуненню, хоча протиріччя, боротьба протилежностей сприяють всякому розвитку.

Цілісний розгляд явищ. Сутність цього принципу - встановлення взаємозв'язку і взаємозалежності всіх сторін кожного явища. Цей взаємозв'язок є основоположною для системного підходу і системного аналізу.

Постійне поглиблення пізнання. Процес розкриття нових сторін явища потрібно розглядати як нескінченне пізнання від явища до сутності, від менш глибокої сутності до більш глибокої, як повторення на вищій стадії відомих рис і властивостей нижчої стадії, тобто заперечення. В цьому процесі діалектично з'єднані аналіз і синтез як основні компоненти пізнання. Розвиток - це ланцюг діалектичних заперечень, кожне з яких не тільки відкидає попередні знання, але і зберігає позитивне, що міститься в них, все більше концентруючи багатство розвитку в цілому.

Практична перевірка результатів. Загальна практика - основний принцип всіх процесів, що відбуваються, у тому числі і теоретичного мислення. Практика - вище теоретичного пізнання, оскільки їй властива не тільки загальність, але і безпосередня діяльність. Порівняння рішення проблеми з її практичним здійсненням дозволяє накопичувати досвід у галузі управління, збагачує знання.

Теоретичні розробки. Ця вимога передбачає врахування передової теорії. Творче втілення діалектичних принципів прийняття рішення в конкретних умовах забезпечує їх повноту, своєчасність і оптимальність.

Кожне управлінське рішення приймається для вирішення проблеми в сформованій ситуації. Ці ситуації мають такі особливості:

-       поєднують такі важко порівнянні характеристики, як складність і терміновість;

-       управлінські проблеми рідко виявляються окремо. Зазвичай вони взаємопов'язані, зачіпають різні сфери людської діяльності;

-       результати вирішення проблеми важко виміряти або зовсім неможливо кількісно визначити;

-       наявність проблеми не завжди означає її повну очевидність [3.46].

Таким чином, у сучасній методології прийняття управлінського рішення існують два основних підходи в реалізації методологічної функції при вирішенні проблем теорії та практики: натуралістичний та системодіяльністний.

1.2 Системний підхід в розробці, прийнятті та реалізації управлінських рішень

Системний підхід набув широкого поширення в науці і практиці в другій половині XX ст. Багато літератури, присвяченої різним аспектам системного підходу, але фахівці вважають, що за деякими його аспектам існують значні розбіжності принципових точок зору на сутність цього підходу і спосіб його реалізації. Системний підхід як методологічний напрям дослідження діяльності з прийняття рішень належить до рівня загальнонаукових принципів і процедур дослідження. Методологічний підхід - це принципова методологічна орієнтація дослідження, точка зору, з якої розглядаються об'єкт вивчення, поняття чи принцип, керівний загальною стратегією досліджень.

Дослідження, здійснюване в рамках системного підходу, повинно відповідати вимогам системної постановки проблеми: її цілісності або пов'язаності об'єкта, дослідження його зв'язків, виділенню системоутворюючих зв'язків, виявлення структурних характеристик об'єкта [4, 48].

Системний аналіз передбачає наступні процедури: розкладання об'єкта дослідження на складові частини, їх аналіз, синтез результатів аналізу і "занурення" об'єкта в досліджувану систему з урахуванням результатів дослідження. Діяльність осіб, що приймають рішення, та їх апарату управління як об'єкт системного аналізу в організації (системи виробництва товарів або послуг) також є системою, основні складові частини якої - процес, структура і організованість. При цьому процес виступає як вихідна категорія системного аналізу. Однак для опису системної діяльності осіб, які приймають рішення, цього недостатньо. Відомо, що неодмінна умова існування будь-якої системи - матеріал, який вона переробляє.

В системі прийняття рішень таким матеріалом є інформація. На основі переробки інформації, що надходить на вхід системи прийняття рішення, на її виході фіксується управлінське рішення.

Використовуючи рекомендації, проектують процес діяльності особи, що приймає рішення, на матеріал (інформацію). У результаті можна виявити категорії теорії прийняття рішень, необхідні їй для "методологічного каркаса". В даному випадку виділяються категорії: структура, організованість, форма, механізм, конструкція і т. п.

Під структурою розуміють статичне уявлення прийняття рішення. Вона відображає діяльність осіб, які приймають рішення, як комплекс процесів і матеріальних утворень. Цю діяльність можна зобразити як процес, вона вимагає системноструктурного подання. В основу поліструктурной системи категорій діяльності покладено процес, що задає специфіку всієї діяльності, - інтелектуальна діяльність осіб, які приймають рішення, інші елементи є як би забезпеченням. Структура тісно пов'язана з організованістю діяльності та відповідає процесу, організованість - структурі і має певну форму. Розглядаючи це як трьохаспектне цілісне зображення, можна говорити про організований процес, покладений в основу системної діяльності людей при прийнятті рішення. Ця діяльність поліструктурна, складається ніби з багатьох структур на кожному ієрархічному рівні системи управління [5, 99].

Діяльність може бути представлена процесом, коли розглядається об'єкт докладання сил людини, визначений у послідовності станів розвитку, що змінюються. Елементи діяльності змінюються у часі і просторі за певними законами, завдяки яким особа, яка приймає рішення, отримує можливість "привести" керований об'єкт до заданої мети. Беручи до уваги те, що діяльність осіб, які приймають рішення, здійснюється в часі і просторі одночасно, можна лише з великими допущеннями зобразити її у вигляді процесу, етапів, графіків і т. п. Наприклад, уявімо діяльність осіб, які приймають рішення, у вигляді мережевого графіка. Кожна виконувана робота (функція) має мету, визначається різними критеріями і вагомістю у загальній системі діяльності. При спробі спроектувати її на будь-яку вісь порушується цілісність.

Діяльність осіб, що приймають рішення, є об'єктом системного аналізу, при якому не можна застосувати логіку процесу. Отже, необхідно з'ясувати, що таке людська діяльність.

У поняття "діяльність" входять як мінімум психологічна і соціальна складові. Соціальна діяльність - це не атрибут окремої людини, а універсальна цілісність. Люди в процесі діяльності підпорядковуються писаним і неписаним законам, які формувалися протягом всієї людської історії. Розглянута таким чином діяльність виявляється системою з численними і різноманітними функціями, матеріальними компонентами і зв'язками між ними. Так як всі компоненти цієї системи (люди, засоби праці і т. п.) взаємопов'язані, вона і складається з безлічі взаємозалежних ієрархічних відносин. При цьому багато компонентів цієї системи функціонують за своїми законами, вимоги яких необхідно враховувати при організації системної діяльності.

Таким чином, діяльність осіб, які приймають рішення, стосовно підпорядкованій їм організації:

-       є неоднорідною і поліструктурной;

-       об'єднує різні процеси неоднакової природи, які відбуваються з різним темпом;

-       характеризується різними зв'язками і відносинами [6,18].

Особи, які приймають рішення, повинні зв'язати згадані компоненти і процеси в єдину цілісну систему.

Суб'єкт управління - особа (або група осіб), яку не влаштовує існуючий стан справ або перспективи майбутнього стану і яка хоче і має повноваження діяти для зміни цього положення. Сутність та специфіка рішення як соціального акта обумовлена тим, що суб'єкт управління в конкретних умовах вибирає цілком певні дії. Вибір - суттєвий компонент будь-якого рішення. При цьому його керівним мотивом є забезпечення досягнення найкращого результату.

Програма, алгоритм прийняття рішення - логіко-конструктивна операція, що включає в себе:

-       конкретний аналіз керованого об'єкта, стану і тенденцій його розвитку і виявлення на основі цього аналізу бажаного стану системи в майбутньому;

-       складання можливої координації попередньо наміченої мети і цілей інших вертикально і горизонтально розташованих систем в складних генетичних, функціональних і структурних зв'язках між системами вищого і нижчого порядків;

-       вибір способів і оцінку можливості досягнення поставленої цілі в заданих умовах при наявних ресурсах.

Важливо, щоб цілі всієї системи і процес їх досягнення були відомі підсистемі будь-якого рівня. На керівника при управлінні системою покладаються функції щодо організації підготовки і вибору рішення. Відповідальність за правильність прийняття рішення від імені організації несе керівник (менеджер). При цьому відповідальність покладається як на організацію, так і на керівника особисто.

Об'єкт управління - підрозділ, підприємство, фірма, система, що реалізують прийняті рішення.

Цілі системи - очікувані результати практичної діяльності організації, на досягнення яких спрямовуються зусилля всіх. Мета - системоутворюючий фактор, який може змінити дійсність тільки у взаємодії з певними засобами, необхідними для її практичного здійснення [7,310].

Середовище визначає умови діяльності системи та накладає відомі обмеження на ухвалення рішення. Поняття "середовище"включає: положення або місце фірми в майбутньому; її становище в загальній системі управління; економічне оточення і умови діяльності; навколишнє природне середовище.

З точки зору формального визначення під середовищем розуміють все те, що створює умови функціонування системи.

Ресурс системи - це те, що знаходиться в розпорядженні системи, і те, на що управління системи може активно впливати з точки зору його найбільш ефективного використання. До ресурсів відносяться матеріальні витрати, виробничі фонди, кадри тощо

Критерії вибору кращих варіантів - показники, за допомогою яких визначають очікувані результати, які вимірюють в категоріях "корисність", "збиток", "прибуток", "витрати" і т. д. Ці критерії можуть бути як кількісними, так і якісними. Вони визначають ефективність використання ресурсів при досягненні мети системи.

Вимоги та правила прийняття рішення - альтернативні варіанти, напрямки дії при досягненні оптимального результату. Ці правила відображають вимоги об'єктивних законів управління, особливості проблемних ситуацій:

-       стандартних, мають очевидний зв'язок з витратами ресурсів і ступенем досягнення мети;

-       структурованих, кількісно представлених, містять явно виражені математичні залежності (це дозволяє використовувати для їх вирішення математичні методи обґрунтування рішення);

-       слабо структурованих або змішаних, що характеризуються наявністю як якісних, так і кількісних елементів (причому якісні маловивчені елементи домінують);

-       неструктурованих або якісно виражених нестандартних, містять лише опис найважливіших ресурсів, ознак і характеристик.

У цій області застосовують евристичні методи і правила рішень, засновані на досвіді менеджера, колективу, на їх інтуїції.

Модель системних взаємозв'язків - взаємозв'язки між цілями, засобами їх досягнення, навколишнім середовищем і ресурсами, необхідними в процесі прийняття рішень, оскільки менеджер не в змозі "тримати в голові" всі істотні взаємозв'язки, покладені в основу безлічі рішень.

Мета - доповнення і формалізація досвіду менеджера спеціальними методами. На цій основі в рамках систем управління фірмами, корпораціями повинна функціонувати ефективна людино-машинна технологія, що використовує наукові методи формування, обґрунтування і вибору найбільш кращих рішень з урахуванням технічних, технологічних, екологічних та інших чинників. В теорії прийняття рішень розглядаються способи вибору людиною одного або кількох альтернативних варіантів дії на основі його системи переваг [8, 24].

Таким чином, методологія системного аналізу передбачає наявність чітко виражених п'яти логічних елементів в процесі дослідження будь-яких систем, підсистем та їх компонентів, зокрема: цілі діяльності системи, кошти або напрями дій, за допомогою яких може бути досягнута мета, витрати ресурсів, необхідних для кожного напряму; логічна (або математична) модель та критерії вибору кращих альтернатив.

.3 Оцінка ефективності прийняття управлінських рішень: мета оцінки, характеристика оцінок, принципи оцінки, критерії та методи оцінки, фактори, що впливають на ефективність управлінських рішень. Організаційна сутність прийнятих рішень

Управлінське рішення буде ефективним, якщо воно реалізоване відповідно до пред'явлених до нього вимогам, що виходять із законів управління. Проте насправді, особливо при реалізації довгострокових цілей, важко оцінити ступінь ефективності прийняття рішень щодо досягнення кінцевих результатів, функціонування осіб, що приймають рішення, та їх апарату управління.

Цілі оцінки ефективності прийнятих рішень. Оцінка ефективності прийнятого рішення повинна виявити:

-       можливість виконання рішення з використанням наявної системи управління і сформованих умов у суспільстві, фірмі, довкіллі;

-       рівень готовності персоналу фірми до прийняття рішення і планування його підготовки;

-       наявність ресурсів для реалізації прийнятих рішень, можливість їх оцінки, прогнозування розвитку ситуації;

-       цілісну систему факторів, що підвищують ефективність прийняття рішень та їх цілеспрямований облік у стратегічному і тактичному управлінні.

Цілі, будучи важливою категорією теорії прийняття рішень, визначають функції, методи, процес розробки, прийняття та реалізації рішень і багато в чому - ефективність управлінських рішень [9, 113].

В основу оцінки ефективності прийняття рішення в даний час покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований на практиці. На підставі такого підходу виділяють наступні принципи оцінки ефективності системи управлінських рішень:

-       пріоритет кінцевої мети (цілі всіх структурних елементів системи управління з реалізації прийнятого рішення, цілі всіх людей, що входять в організацію, повинні бути узгоджені і збігатися з вектором спільної мети організації);

-       єдності (всі елементи системи прийняття та реалізації рішень знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності, для досягнення спільної мети вони повинні сприяти один одному);

-       пов'язаності (всі елементи системи управління, що реалізують прийняте рішення, пов'язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем);

-       ієрархії (всі елементи системи розробки, прийняття і виконання рішення знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування і відповідальності);

-       функціональності (спільний розгляд структури управління реалізації рішень і функцій з пріоритетом функції над структурою);

-       розвитку (облік змінності системи управління, її здатність до розвитку);

-       децентралізації (поєднання у прийнятті рішення та управлінні централізації і децентралізації);

-       невизначеності (облік у реалізації рішень невизначеності та випадковості);

-       модульності побудови (доцільно і можливо при вивченні діяльності особи, яка приймає рішення, і персоналу управління виходити з можливості виділення в ній модулів).

При оцінці ефективності прийнятого рішення бажано враховувати абсолютну і відносну ефективність. Під абсолютною ефективністю розуміють досягнутий організацією кінцевий результат. Результат, що оцінює роботу системи управлінських рішень, кількісно одержати важко, тому що вона не виробляє продукції і не надає жодних послуг. Отже, виникає необхідність оцінювати цей результат за допомогою відносної ефективності. При цьому система управлінських рішень додатково підпорядковується ряду специфічних законів [10, 272].

Критеріями ефективності, прийнятими для розрахунків, є показники, за числовим значенням яких при реалізації прийнятого рішення можна зробити висновки про ступінь досягнення поставлених цілей і рішення задач. Ці критерії служать одиницями вимірювання ступеня досягнення мети управління і результату діяльності організації. Для використання критеріїв необхідно мати розроблену методику вимірювання. Знання числового значення критерію ще недостатньо для того, щоб зробити висновок про досягнення мети (приватної або спільної).

Методи оцінки ефективності:

. Розрахункові методи оцінки ефективності. Ці методи служать для отримання числових значень показників результативності ухвалення рішення або функціонування системи управлінських рішень.

. Порівняльні методи оцінки. Для порівняльної оцінки діяльності системи управлінських рішень та прийняття рішення використовуються експертні методи.

Один з основних питань при вирішенні проблеми ефективності управлінського рішення - виявлення факторів, що впливають на їх прийняття. Під фактором розуміють причину (рушійну силу), яка виявляється при прийнятті рішення і впливає на їх ефективність.

Види факторів, що впливають на ефективність рішення:

. Вплив людського фактора. До складових людського фактора належать компоненти:

-       професійний (рівень освіти, професійна кваліфікація, досвід роботи, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність);

-       духовний (внутрішня культура, правова та екологічна культура, свобода особистості);

-       соціально-психологічний (індивідуально-особистісні характеристики, потребо-мотиваційна сфера особистості, інтелектуально-пізнавальний, емоційно-вольовий компоненти);

-       соціально-психологічні якості колективу, пов'язані з організаційною культурою.

. Вплив інформаційного чинника. До складових інформаційного фактора відносяться структура інформації та система інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформацією). При прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати ризик, що характеризує рівень визначеності, з якої можна прогнозувати результати.

. Вплив засобів праці. Під факторним впливом засобів праці розуміють причини, що призводять до оптимізації управлінської діяльності осіб, які приймають рішення, при впровадженні нової техніки, механізації і автоматизації процесу управління. Результати досліджень свідчать про зміни компонентів (в першу чергу, професійного) людського фактора, функціональної структури системи управління та форм організації праці при зміні засобів управлінської праці.

. Вплив системних факторів. До складових частин системних факторів відносяться фактор відповідності системи, механізм управління та наукова організація управлінської праці. Сутність системного впливу факторів визначається положеннями теорії систем: як окремі елементи, об'єднані в систему, надають їй нові властивості, так і система чинників впливає на роботу персоналу управління, привносить нові характеристики в ефективність прийнятих рішень [11, 208].

Організаційна сутність управлінських рішень полягає в тому, що до цієї роботи залучається персонал компанії. Для ефективної роботи необхідно сформувати працездатний колектив, розробити інструкції та положення, наділити працівників повноваженнями, правами, обов'язками і відповідальністю, налагодити систему контролю, виділити необхідні ресурси, в тому числі інформаційні, забезпечити працівників необхідними технікою і технологією, постійно координувати їх роботу. Це дуже істотна частина всього управлінського рішення. Багато авторів публікацій про управлінські рішення називають їх організаційними рішеннями [12, 134].

Таким чином, рішення приймається на користь тих, кому воно потрібне, а те, наскільки дієвим воно виявиться, залежить від організаторів його виконання, їх підготовленості, нарешті, від обставин.

Висновки до І розділу

Підводячи підсумок теоретичної частини курсової роботи можна зробити наступні висновки:

1.      На сьогодні найбільш повно розроблено два методологічних підходи - натуралістичний та системодіяльністний, використання яких у теорії прийняття рішень дозволяє значно підвищити наукову обґрунтованість розробки, прийняття і реалізації рішення. Натуралістичний підхід, проіснувавши сотні років і забезпечивши ефективність розвитку науки, переживає кризу. Причина цього - спеціалізація наук на вивченні своїх предметів, що виключає комплексне, системне пізнання складних об'єктів,та ігнорування ними об'єднуючого початку, наявного в системодіяльністному методологічному підході. В останньому розроблена практично нова методологія, предмет вивчення якої - діяльність в областях пізнання, мислення людства в цілому. Ця методологія є як би теорією людської діяльності, що вимагає нового методологічного мислення.

.        Системний підхід до розробки, прийняття та реалізації рішень - ключове положення теорії прийняття рішень. Методологія системного підходу передбачає виділення логічних елементів, що забезпечують вироблення оптимального рішення. Елементи системи прийняття рішення, що підлягають системному аналізу: мета системи, критерії вибору альтернатив, суб'єкт і об'єкт управління, визначення системи дій, моделювання діяльності при прийнятті рішення.

.        Методологічні основи оцінки ефективності діяльності осіб, які приймають рішення, і персоналу управління: цілі оцінки прийняття рішення, принципи, критерії оцінки, методи оцінки, що базуються на системному підході і утворюють методологічний “каркас” системи управлінських рішень. Організаційна сутність управлінських рішень полягає в тому, що до цієї роботи залучається персонал компанії.

Методологія - вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності, а саме система певних теорій, які використовують керівний принцип, науковий аналіз, засоби реалізації цього аналізу.

Призначення методології - забезпечити чітке, системне, знання про закони і категорії, за допомогою яких дійсність може отримувати адекватне відображення в свідомості людей.

Є й інше визначення, за яким методологія - вчення не просто про засоби, методи мислення і діяльності, а й про форму організації життєдіяльності людей.

Таким чином, все це свідчить про вплив методології на життєдіяльність людини і особливо на систему прийняття рішень.

2. Аналітично-розрахункова частина

2.1 Загальна характеристика фабрики «Куверт-Україна»

Фабрика «Куверт-Україна» заснована згідно рішення засновників від 24 березня 2001 року. Юридична адреса фабрики «Куверт-Україна»: 76014 Україна, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха 6.

Фабрика «Куверт-Україна» має 6 представництв у містах: Львів, Івано-Франківськ, Сімферополь, Київ, Полтава, Одеса.

Фабрика «Куверт-Україна» є юридичною особою від дня реєстрації.

«Куверт-Україна» має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, торговельну марку (знак для товарів та послуг), може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді.

«Куверт-Україна» керується чинним законодавством України, своїм Статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами.

Фабрика заснована на основі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Метою фабрики «Куверт-Україна» є отримання прибутку.

Предметом діяльності фабрики «Куверт-Україна» є виробництво та реалізація конвертів.

На сьогоднішній день фабрика «Куверт-Україна» є найстабільнішим національним виробником конвертів. За одну зміну виготовляється близько 800.000 конвертів практично всіх видів та розмірів.

На фабриці «Куверт-Україна» велика увага приділяється якості продукції. Підприємство сертифіковане по міжнародній системі ISO 9001 за версією 2001 року, а продукція отримала сертифікат УкрСепро. Контроль продукції на різних етапах виробництва дозволяє мінімізувати відсоток браку.

«Куверт-Україна» - українська ланка найбільшого в Європі концерну з виробництва конвертів «Mayer Kuvert Network».

Цей факт дає підприємству ряд суттєвих переваг:

-       виробничі потужності більше 40 фабрик Європи - 70 млн. конвертів щодня;

-       централізовані стабільні поставки сировини, що відповідає найвищим стандартам якості;

-       досвід, акумульований десятиліттями, яким фабрика завжди готові поділитися зі своїми партнерами.

Місія фабрики «Куверт-Україна» - зрозуміти цілі та потреби споживачів і надати їм рішення кращі, ніж у конкурентів.

Підприємство впевнене, що досягає цілей, що стоять перед ним, завдяки бездоганній якості своєї продукції, злагодженій роботі персоналу, своєчасним поставкам, новаціям в галузі рекламного конверта, стабільного партнерства.

Конверт для фабрики «Куверт-Україна» - не просто упаковка для листа, або клаптик паперу.

Конверт - це:

-       успішна презентація будь-якого підприємства;

-       інтегрована частина рекламної розсилки, від якої в більшості залежить,чи прочитають лист взагалі;

-       своєчасна доставка кореспонденції тощо.

Фабрика «Куверт-Україна» - це команда, яка не зупиняється на досягнутому. Вона постійно працює над вдосконаленням та розширенням бізнес пропозицій.

Керівництво ТОВ «Куверт-Україна» заявляє, що визначальним фактором політики у сфері якості є виробництво продукції та послуги, які максимально задовольняють вимоги та очікування клієнтів, та забезпечують одержання прибутку як критерію успіху та процвітання підприємства.

Директор ТОВ "Куверт-Україна" - В.І. Дідійчук.

Основні завдання:

-       постійне вдосконалення системи управління якістю у відповідності до вимоги ДСТУ ISO 9001-2001;

-       доведення до всього персоналу суті політики з якості та залучення його до поставлених цілей;

-       забезпечення відповідності кожного виготовленого конверта з асортименту продукції, що випускає підприємство, вимогам клієнтів та чинних нормативних документів;

-       підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання сировини, енергоресурсів та оптимального завантаження технологічного обладнання з максимальним використанням всіх його технічних можливостей;

-       постійно вдосконалювати методи та технології виробництва, інфраструктуру підприємства, забезпечувати безпечні умови праці та задовольняти соціальні потреби працівників;

-       гарантія високої якості продукції, яка виробляється ТОВ «Куверт-Україна», завдяки постійному аналізу і вибору постачальників та якості пропонованої ними сировини;

-       дотримання та скорочення термінів поставки виготовленої продукції як від виробництва до клієнтів, так і від постачальників до виробництва.

-       забезпечити моральну та матеріальну зацікавленість всіх співробітників ТОВ «Куверт-Україна» в покращенні продукції, яка виготовляється на підприємстві, а також в покращенні послуг, які надаються підприємством.

Напрямки діяльності ТОВ «Куверт-Україна»:

-       впровадження світового досвіду виробництва конвертів, завдяки тісній співпраці з підприємствами концерну “Mayer-Kuvert Network”;

-       залучення для вдосконалення на підприємстві високопрофесійних фахівців з інших підприємств (в т.ч. закордонних);

-       застосування сучасних методів підготовки та підвищення рівня кваліфікації персоналу як базового елемента загальної системи управління якістю;

-       прийняття рішень на основі логічного аналізу даних і на фактичній інформації;

-       розширення ринків збуту продукції як в Україні так і за її межами;

-       забезпечення взаємовигідних відносин з клієнтами та постачальниками;

-       проведення систематичного аналізу функціонування системи управління якістю.

У таблиці 1.1 представлено долю продажу конвертів та інших видів продукції ТОВ «Куверт-Україна» у відсотках по містах, де знаходиться представництво «Куверт-Україна» в Україні за 2009 рік.

Таблиця 1.1- Доля продажу конвертів та інших видів продукції ТОВ «Куверт-Україна» за 2009 рік.

Міста України, де знаходиться представництво «Куверт-Україна»

Доля продажу конвертів та інших видів продукції,%

м. Київ

28,9

м. Івано-Франківськ

20,5

м. Одеса

17,1

м. Львів

15,0

м. Сімферополь

11,3

м. Полтава

7,2


Проаналізувавши таблицю 1.1 можна зробити висновок, що у м. Києві доля продажу конвертів та інших видів продукції ТОВ «Куверт-Україна» склала 28,9% - це найбільший показник за 2009 рік, найменший, у м. Полтаві, - 7,2%. Це можна побачити на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Доля продажу конвертів та інших видів продукції ТОВ «Куверт-Україна» по містах, де знаходиться представництво «Куверт-Україна» в Україні за 2009 рік.

Згідно з рисунком 1.2 можна зробити наступний висновок, що у м. Києві найбільша доля продажу конвертів та інших видів продукції ТОВ «Куверт-Україна», а найменша - у м. Полтаві.

У таблиці 1.2 наведено обсяг виробництва конвертів ТОВ «Куверт-Україна» на території України у термін з 2004 по 2010 рік.

Таблиця 1.2 - Обсяг виробництва конвертів ТОВ «Куверт-Україна» в Україні з 2004 по 2010 рік.

Рік

Обсяг виробництва конвертів, тис. грн.

2004

426,39

2005

415,81

2006

455,30

2007

470,01

2008

481,65

2009

499,36

2010

584,65


Виходячи з таблиці 1.2 обсяг виробництва конвертів ТОВ «Куверт-Україна» в 2004 році склав 426,39 тис. грн., а у 2010 - 584,65, тобто якщо не зважати на результати проміжних років, то спостерігається явне зростання обсягу виробництва в період з 2004 по 2010 рік. Це можна побачити на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Обсяг виробництва конвертів ТОВ «Куверт-Україна» в Україні з 2004 по 2010 рік.

Проаналізувавши рисунок 1.2 можна зробити висновок, що з 2004 по 2005 рік спостерігалося скорочення обсягу виробництва конвертів, але з 2005 по 2010 рік у ТОВ «Куверт-Україна» просліджується впевнена динаміка зростання обсягів виробництва.

Вище керівництво підприємства бере на себе відповідальність за реалізацію політики у сфері якості, своєчасне визначення вимог та очікувань клієнтів і їх задоволеність забезпечення необхідними ресурсами, постійне удосконалення системи управління якістю.

Реалізація політики у сфері якості - пріоритетне завдання для всіх працівників підприємства ТОВ «Куверт-Україна».

Вертикаль керування на фірмі побудована за схемою лінійно-функціональної організаційної структури [15.1].

Структура управління «Куверт-Україна» представлена на рисунку А.1.

Таким чином, ТОВ «Куверт-Україна» є найстабільнішим національним виробником конвертів тому, що воно постійно працює над вдосконаленням виробництва та управління в цілому.

2.2 Фінансово-економічний аналіз діяльності фабрики «Куверт-Україна»

Види товарів та обсяг виробництва фабрики «Куверт-Україна» за 2009 та 2010 роки представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Спеціалізація діяльності фабрики «Куверт-Україна»

Вид товарів

Обсяг виробництва по роках


2009

2010


Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Конверти

499,36

0

584,65

17,08

Пакети

518,05

0

550,01

6,17

Листівки

429,13

0

487,15

13,52

Упаковки

481,96

0

512,78

6,40


Виходячи з таблиці 2.1 на фабриці «Куверт-Україна» виробляють 4 види товарів: конверти, пакети, листівки та упаковки.

Обсяг виробництва упаковок у 2010 році по відношенню до 2009 року збільшився на 6,40%, а пакетів - на 6,17%. Обсяг виробництва листівок збільшився на 13,52%. Найбільше виріс обсяг виробництва конвертів, у 2010 році відповідно до 2009 року він склав 17,08%.

Зміна розмірів фабрики «Куверт-Україна» (вартість валової продукції, валовий дохід, вартість основних фондів, середньооблікова чисельність працівників та обігові фонди) за 2009 та 2010 роки і їх співвідношення у відсотках представлені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2- Розміри фабрики «Куверт-Україна»

Параметри

Роки

% 2010 / 2009


2009

2010


Вартість валової продукції, млн. грн.

1,001

1,257

25,57

Валовий дохід (товарна продукція), млн. грн.

1,128

1,471

30,41

Вартість основних фондів, млн. грн.

1,297

1,481

14,19

Середньооблікова чисельність працівників, осіб

2080

2171

4,38

Обігові фонди, млн. грн.

1,310

1,397

6,64


Згідно таблиці 2.2 можемо прослідити розміри фабрики «Куверт-Україна». В 2010 році вартість валової продукції по відношенню до 2009 зросла на 25,57%, також зростання відбувалось і у валовому доході (товарна продукція) у 2010 році по відношенню до 2009 на 30,41%.

Збільшилась кількість працівників, так у 2010 році по відношенню до 2009 року їх кількість збільшилась на 4,38%. Вартість основних фондів і обігові фонди теж збільшилися у 2010 році по відношенню до 2009 року відповідно на 14,19% та на 6,64%.

У таблиці 2.3 можна спостерігати як змінилися показники рівня виробництва фабрики «Куверт-Україна» за 2009 та 2010 роки.

Таблиця 2.3 - Показники рівня виробництва

Параметри

Роки

% 2010 / 2009


2009

2010


Фондоозброєність, млн. грн.

44,128

48,602

10,14

Продуктивність праці, млн. грн. / осіб

34,593

39,671

14,68

Фондоємність

1,58

1,86

17,72


Проаналізувавши показники рівня виробництва в таблиці 2.3 бачимо їх зростання, так фондоозброєність фабрики «Куверт-Україна» в 2010 році по відношенню до 2009 року зросла на 10,14%. Також бачимо динаміку продуктивності праці. Так в 2010 році по відношенню до 2009 року цей показник становить 14,68%. В 2010 році по відношенню до 2009 року фондоємність становить 17,72%.

У таблиці 2.4 можна переглянути як змінилась загальна економічна ефективність фабрики «Куверт-Україна» за 2009 і 2010 роки, а також їх відсоткове співвідношення.

Таблиця 2.4 - Загальна економічна ефективність

Параметри

Роки

% 2010 / 2009


2009

2010


Валовий дохід (вартість реалізованої продукції) , млн. грн.

1,012

1,348

33,20

Собівартість продукції, млн. грн.

1,018

1,121

10,12

Валовий прибуток, млн. грн.

1,019

1,142

12,07

Чистий прибуток, млн. грн.

0,801

0,902

12,61

Рентабельність реалізації продукції, %

7,6

7,0

-7,89


В таблиці 2.4 представлено динаміку зростання валового доходу у 2010 році по відношенню до 2009 року на 33,20%, також відповідно зростав валовий прибуток на 12,07%. Згідно показників даної таблиці видно динаміку рентабельності виготовленої продукції. Так в 2010 році по відношенню до 2009 року цей показник став від’ємним і становив -7,89%. Чистий прибуток виріс у 2010 році по відношенню з 2009 на 12,61%, а собівартість продукції становила відповідно 10,12%.

Таким чином, фабрика «Куверт-Україна» є найстабільнішим національним виробником конвертів, а також українською ланкою найбільшого в Європі концерну з виробництва конвертів.

3. Дослідження впливу різноманітних чинників на результати діяльності фабрики «Куверт-Україна»

Для того щоб дослідити вплив внутрішніх чинників на результати діяльності фабрики «Куверт-Україна» проведемо деякі розрахунки.

3.1 Розрахунок впливу факторів на зміну доходу від реалізації товарів

Розрахуємо вплив на зміну доходу від реалізації товарів наступних факторів:

-       чисельності робітників;

-       кількості днів, що відпрацьовано ними;

-       обсягу виробітку, що припадає на одного середньооблікового робітника.

У таблиці 3.1.1 представлені вихідні дані фабрики «Куверт-Україна» для розрахунку доходу від реалізації товарів.

Таблиця 3.1.1 - Вихідні дані

Показник

Позначення

Факт (звіт)

Доход від реалізації товарів, тис. грн.

x



Середньооблікова чисельність робітників, чол.

a

478

465

Відпрацьований час, чол.-днів

b

245

255

Обсяг виробітку одного середньооблікового працівника в день, грн.

c

232

241


. Для того щоб знайти відсутні показники - абсолютне й відносне відхилення фактичних значень від планових показників проведемо певні розрахунки і заповнимо табл. 3.1.2.

У таблиці 3.1.2 представлені узагальнені дані для розрахунку обсягу роздрібного товарообігу та абсолютного і відносного відхилення.

Таблиця 3.1.2 - Узагальнені дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Відхилення (+, -)





абсолютне

відносне, %

1

2

3

4

5 = 4 - 3

6 = 5/3×100

Обсяг роздрібного товарообігу, тис. грн.

x

27169,5

28458

1288,5

4,742

Середньооблікова чисельність робітників, чол..

a

478

465

-13

-2,720

Відпрацьований час, чол.-днів

b

245

255

10

4,082

Обсяг виробітку одного середньооблікового працівника в день, грн.

c

232

240

8

3,448


. Побудуємо модель результативного показника (доходу від реалізації товарів):

= аbс (3.1.1)

. Використовуючи метод ланцюгових підстановок, одержуємо

тис. грн.;

тис. грн.;

тис. грн.;

тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

4. Вирішимо завдання факторного аналізу інтегральним методом і методом різниць:

Інтегральний метод

 

Метод різниць

 

 

 

Таким чином, загальний дохід від реалізації товарів збільшився на 1288,5 тис. грн. На це збільшення вплинули наступні фактори:

-    невідповідність фактичної чисельності запланованій кількості на 13 чол. привело до втрати доходу на 738,9 тис. грн.;

-        додатково відпрацьовані 10 днів привели до росту виручки на 1078,8 тис. грн.;

         збільшення обсягу вироблення одного середньооблікового працівника всього на 8 грн. у день дало приріст виручки на 948,6 тис. грн.

При використанні інтегрального методу не враховувався вплив кількісних і якісних факторів; дії факторів вважалися рівноцінними, тому є відхилення в результатах розрахунків по факторах у порівнянні з розрахунками методом ланцюгових підстановок і методом різниць.

3.2 Розрахунок зміни величини прибутку

Розрахуємо як зміниться величина прибутку за умов зміни таких факторів як:

-       обсяг реалізації;

-       ціна одиниці продукції;

-       собівартість.

У таблиці 3.2.1 представлені вихідні дані фабрики «Куверт-Україна» для розрахунку зміни величини прибутку, а саме обсяг реалізації продукції, ціна одиниці продукції, собівартість одиниці продукції і прибуток від реалізації.

Таблиця 3.2.1 - Вихідні дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)





1

2

3

4

Обсяг реалізації продукції, грн..

a

24000

27000

Ціна одиниці продукції, грн..

b

20

22

Собівартість одиниці продукції, грн..

c

15

17

Прибуток від реалізації, грн..

x

205000

215000


. Побудуємо модель результативного показника:

 (3.2.1)

. Вирішимо поставлену задачу методом абсолютних різниць:

 грн.;

грн.;  грн.

 грн.

У таблиці 3.2.2 представлені узагальнені дані фабрики «Куверт-Україна» для розрахунку абсолютних і відносних відхилень.

Таблиця 3.2.2 - Узагальнені дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Відхилення (+,--)





абсолютне

відносне, %

1

2

3

4

5=4-3

Обсяг реалізації продукції, грн..

a

24000

27000

3000

+12,50

Ціна одиниці продукції, грн..

b

20

22

2

+10

Собівартість одиниці продукції, грн..

c

15

17

2

+13,33

Прибуток від реалізації, грн..

x

205000

215000

10000

4,88


Таким чином, прибуток від реалізації у звітному періоді збільшився в порівнянні з базисним на 15000 грн. На це збільшення вплинули три фактори:

за рахунок росту об'єму реалізації продукції на 3000 грн. прибуток збільшилася на 15000 грн.;

з ростом ціни одиниці продукції з 20 до 22 грн. прибуток збільшився на 54000 грн.;

збільшення собівартості одиниці продукції на 2 грн. призвело до втрати прибутку на 54000 грн.

3.3 Розрахунок зміни виручки від реалізації товарів

Розрахуємо як зміниться виручка від реалізації товарів з урахуванням факторів, які пов’язані з використанням матеріально-технічної бази:

-       кількості робочих місць;

-       робочих змін;

-       відпрацьованих днів у році;

-       обсягу виробітку на одному робочому місці за зміну.

Виконуючи розрахунки слід використати спосіб коригуючого коефіцієнту.

У таблиці 3.3.1 представлені вихідні дані фабрики «Куверт-Україна» для розрахунку виручки від реалізації товарів.

Таблиця 3.3.1 - Вихідні дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Виручка від реалізації товарів, тис. грн.

x



Кількість робочих місць

a

325

327

Кількість робочих змін

b

1,23

1,25

Кількість робочих днів в році

c

300

301

Обсяг виробітку на одному робочому місці за одну зміну, тис. грн.

d

250

270


. Знаходимо відсутні показники - абсолютне й відносне відхилення фактичних значень від планових показників і заповнюємо табл. 3.3.2

. Побудуємо модель результативного показника (обсяг роздрібного товарообігу):

. (3.3.1)

. Розрахуємо розмір виручки від реалізації товарів за планом і фактично, дані внесемо в табл. 3.3.2:

,615+1,626+0,333+8=10,574

. Розрахуємо корегувальний коефіцієнт (К): (3.3.2)


. Використовуючи корегувальний коефіцієнт, розрахуємо повний вплив факторів на результативний показник. Припускаємо, що всі фактори впливають на результативний показник однаково, тобто при розрахунку не треба дотримуватись послідовності заміни факторів.

У таблиці 3.3.2 представлені узагальнені дані фабрики «Куверт-Україна» для розрахунку абсолютних і відносних відхилень, умовного і повного впливу факторів та суми відносних відхилень по факторах.

Таблиця 3.3.2 - Узагальнені дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Відхилення

Вплив факторів





абсолютне

відносне

умовне

повне

1

2

3

4

5=4-3

6=5:3*100

7

8

Виручка від реалізації товарів, тис. грн.

x

29981,3

33219,1

3237,8

10,799



Кількість робочих місць

a

325

327

2,0

0,615

184,5

188,430

Кількість робочих змін

b

1,23

1,25

0,02

1,626

487,5

497,884

Кількість робочих днів

c

300

301

1,0

0,333

99,938

102,066

Обсяг виробітку на одному робочому місці, тис. грн.

d

0,25

0,27

0,02

8

2398,5

458,053

Сума відносних відхилень по факторах





10,574




Знаходимо умовний вплив факторів

;

;

;

.

Використовуємо видозмінену формулу:

;

;

;

;

 

Так як, умовний вплив факторів не дорівнює відхиленню результативного показника (обсягу роздрібного товарообігу), необхідно розрахувати їх повний вплив на досліджуваний показник.

Знаходимо повний вплив факторів на результативний показник з урахуванням корегувального коефіцієнта:

;

;

;

;

 

Таким чином, запланований розмір виручки від реалізації товарів перевиконаний на 10,799 %. Понад план продано товарів на 3237,8 тис. грн. На це збільшення вплинули чотири фактори:

з ростом кількості робочих місць на два місця виторг збільшився на 188,430 тис. грн.;

збільшення кількості робочих змін на 0,02 дало приріст виторгу на 497,884 тис. грн.;

збільшення відпрацьованого часу на один день дало приріст виторгу на 102,066 тис. грн.;

з ростом обсягу виробітку на одному робочому місці в день на 0,02 тис. грн. виторг збільшився на 458,053 тис. грн.

.4 Розрахунок впливу елементів товарного балансу на змінення обсягу реалізації товарів

Розрахуємо вплив елементів товарного балансу на змінення обсягу реалізації товарів.

У таблиці 3.4.1 представлені вихідні дані фабрики «Куверт-Україна» для розрахунку вплив елементів товарного балансу на змінення обсягу реалізації товарів.

Таблиця 3.4.1 - Вихідні дані, тис. грн.

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Запаси товарів(сировини) на початок періоду

Зн

110

125

Надходження товарів (сировини) за період

П

1625

1200

Реалізація за період

Р



Вибуття товарів

В

12

22

Запаси товарів (сировини) на кінець періоду

Зк

120

100


. Для визначення обсягу реалізації товарів за період використовуємо формулу товарно-сировинного балансу:

, (3.4.1)

де У - уцінка.

За допомогою цієї формули знайдемо реалізацію товарів за базисний і звітний періоди й заповнимо табл. 3.4.2:

 (3.4.2)

Модель результативного показника (Р) - адитивна.

У цьому випадку уцінки товарів не відбувається.

У таблиці 3.4.2 представлені узагальнені дані для розрахунку абсолютних і відносних відхилень.

Таблиця 3.4.2- Узагальнені дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Відхилення (+,-)





абсолютне

відносне, %

1

2

3

4

5=4-3

Запаси товарів(сировини) на початок періоду

Зн

110

125

+15

+13,64

Надходження товарів (сировини) за період

П

1625

1200

-425

-26,15

Реалізація за період

Р

1603

1203

-400

-24,95

Вибуття товарів

В

22

+10

+83,33

Запаси товарів (сировини) на кінець періоду

Зк

120

100

-20

-16,67


Для проведення факторного аналізу використовуємо метод ланцюгових підстановок:

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 

Таким чином, для даного розрахунку була побудована адитивна модель на базі формули товарно-сировинного балансу. Для визначення впливу факторів на результативний показник використаний метод ланцюгових підстановок.

Розрахунками встановлено: недовиконання плану по обсягу реалізації товарів на 400 тис. грн. обумовлено дією наступних факторів:

збільшення запасів товарів на початок періоду на 15 тис. грн. і зменшення їх на кінець періоду на 20 тис. грн. призвели до збільшення обсягу реалізації на 35 тис. грн.;

зменшення надходження товарів за період на 425 тис. грн. і зріст їх вибуття на 10 тис. грн. призвели до зменшення обсягу реалізації на 435 тис. грн.

Цю задачу можна вирішити також методом прямого рахунку (по абсолютному відхиленню факторів товарного балансу з обліком адитивної моделі й знаків у ній).

3.5 Аналіз впливу на зростання обсягу товарної продукції, зміни чисельності робітників та продуктивності праці одного середньооблікового робітника

Проаналізуємо вплив на зростання обсягу товарної продукції, зміни чисельності робітників та продуктивності праці одного середньооблікового робітника.

У таблиці 3.5.1 представлені вихідні дані для розрахунку обсягу товарної продукції.

Таблиця 3.5.1 - Вихідні дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Обсяг товарної продукції, тис. грн.

x



Відпрацьований час, чол.-днів

a

940

980

Обсяг виробітку одного середньооблікового робітника в день, тис. грн.

b

1,0

1,24


. Знаходимо відсутні показники - абсолютне й відносне відхилення фактичних значень від планових показників і заповнюємо таблицю 3.5.2.

Таблиця 3.5.2 - Узагальнені дані

Показник

Позначення

План (базис)

Факт (звіт)

Відхилення (+, -)





абсолютне

відносне, %

1

2

3

4

5 = 4 - 3

6 = 5/3×100

Обсяг товарної продукції, тис. грн.

x

940

1240

300

31,91

Відпрацьований час, чол.-днів

a

940

980

+40

4,26

Обсяг виробітку одного середньооблікового робітника в день, тис. грн.

b

1,0

1,24

+0,24

24


. Побудуємо модель результативного показника (обсяг товарної продукції):

= ab. (3.5.1)

. Використовуючи метод ланцюгової підстановки, одержуємо

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.

. Вирішуємо задачу методом різниць:

тис. грн.;

 тис. грн.;

 тис. грн.

. Вирішуємо задачу інтегральним методом:

;

;

 

Таким чином, обсяг товарної продукції збільшився на 300 тис. грн. На цей приріст вплинули два фактори: збільшення відпрацьованого часу на 40 чол.-днів сприяло приросту обсягу випуску продукції на 40 тис. грн., збільшення продуктивності праці середньооблікового працівника на 0,24 тис. грн. дало приріст обсягу випуску продукції на 260 тис. грн. (з розрахунку, проведеному методом ланцюгової підстановки й методом різниць).

При використанні інтегрального методу не враховувалися особливості впливу кількісних і якісних факторів; дії факторів вважалися рівноцінними, тому є відхилення в результатах розрахунків по факторам у порівнянні з розрахунками, виконаними методом ланцюгових підстановок і методом різниць.

Висновки до ІІ розділу

Об’єктом дослідження є приватне підприємство ТОВ «Куверт-Україна».

Фабрика «Куверт-Україна» заснована згідно рішення засновників від 24 березня 2001 року. Юридична адреса фабрики «Куверт-Україна»: 76014 Україна, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха 6.

Фабрика «Куверт-Україна» має 6 представництв у містах: Львів, Івано-Франківськ, Сімферополь, Київ, Полтава, Одеса.

Метою фабрики «Куверт-Україна» є отримання прибутку.

Предметом діяльності фабрики «Куверт-Україна» є виробництво та реалізація конвертів. Місія фабрики «Куверт-Україна» - зрозуміти цілі та потреби споживачів і надати їм рішення кращі, ніж у конкурентів.

На фабриці «Куверт-Україна» виробляють 4 види товарів: конверти, пакети, листівки та упаковки.

Виходячи із розрахунків у аналітично-розрахунковій частині можна зробити наступні висновки, що у 2010 році по відношенню до 2009 року:

.        Обсяг виробництва упаковок збільшився на 6,40%, а пакетів - на 6,17%. Обсяг виробництва листівок збільшився на 13,52%. Найбільше виріс обсяг виробництва конвертів, він склав 17,08%.

.        Продуктивність праці становить 14,68%, а фондоємність становить 17,72%.

.        Чистий прибуток виріс на 12,61%, а собівартість продукції становила відповідно 10,12%.

.        Загальний дохід від реалізації товарів збільшився на 1288,5 тис. грн. На це збільшення вплинули наступні фактори: невідповідність фактичної чисельності запланованій кількості на 13 чол. привело до втрати доходу на 738,9 тис. грн., додатково відпрацьовані 10 днів привели до росту виручки на 1078,8 тис. грн., збільшення обсягу вироблення одного середньооблікового працівника всього на 8 грн. у день дало приріст виручки на 948,6 тис. грн.

.        Прибуток від реалізації у звітному періоді збільшився в порівнянні з базисним на 15000 грн. На це збільшення вплинули три фактори: за рахунок росту об'єму реалізації продукції на 3000 грн. прибуток збільшилася на 15000 грн., з ростом ціни одиниці продукції з 20 до 22 грн. прибуток збільшився на 54000 грн., збільшення собівартості одиниці продукції на 2 грн. призвело до втрати прибутку на 54000 грн.

6.      Запланований розмір виручки від реалізації товарів перевиконаний на 10,799 %. Понад план продано товарів на 3237,8 тис. грн.

7.      Збільшення запасів товарів на початок періоду на 15 тис. грн. і зменшення їх на кінець періоду на 20 тис. грн. призвели до збільшення обсягу реалізації на 35 тис. грн., а зменшення надходження товарів за період на 425 тис. грн. і зріст їх вибуття на 10 тис. грн. призвели до зменшення обсягу реалізації на 435 тис. грн.

.        Обсяг товарної продукції збільшився на 300 тис. грн.

Таким чином, всі ці показники свідчать, що фабрика «Куверт-Україна» має стабільність та певний динамічний зріст. Вона досягає цілей, що стоять перед нею, завдяки бездоганній якості своєї продукції та злагодженій роботі персоналу тощо.

системодіяльністний управлінський рішення економічний

Висновки

Підводячи підсумок даної курсової роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Досліджено два методологічних підходи - натуралістичний та системодіяльністний, використання яких у теорії прийняття рішень дозволяє значно підвищити наукову обґрунтованість розробки, прийняття і реалізації рішення. Натуралістичний підхід покладено в основу методологічного забезпечення останні сто років, і йому наука зобов'язана всіма своїми основними успіхами, але саме він є причиною відсутності цілісної наукової картини світу. Системодіяльністний підхід повинен не замінити натуралістичний, а вдосконалити його методологічне забезпечення, як би увібравши його в себе.

2. Проаналізовано системний підхід до розробки, прийняття та реалізації рішень, який є ключовим положенням теорії прийняття рішень. Дослідження, здійснюване в рамках системного підходу, повинно відповідати вимогам системної постановки проблеми: її цілісності або пов'язаності об'єкта, дослідження його зв'язків, виділенню системоутворюючих зв'язків, виявлення структурних характеристик об'єкта.

. Розглянуто ефективність прийняття управлінських рішень та їх оцінку. В основу оцінки ефективності прийняття рішення в даний час покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований на практиці. При оцінці ефективності прийнятого рішення бажано враховувати абсолютну і відносну ефективність.

По закінченню курсової роботи можна виділити наступне:

. Фабрика «Куверт-Україна» заснована згідно рішення засновників від 24 березня 2001 року. Метою фабрики «Куверт-Україна» є отримання прибутку. Предметом діяльності фабрики «Куверт-Україна» є виробництво та реалізація конвертів. На сьогоднішній день фабрика «Куверт-Україна» є найстабільнішим національним виробником конвертів. За одну зміну виготовляється близько 800.000 конвертів практично всіх видів та розмірів.

. На фабриці «Куверт-Україна» - обсяг виробництва упаковок у 2010 році по відношенню до 2009 року збільшився на 6,40%, а пакетів - на 6,17%. Обсяг виробництва листівок збільшився на 13,52%. Найбільше виріс обсяг виробництва конвертів, він склав 17,08%. Вартість валової продукції зросла на 25,57%, також зростання відбувалось і у валовому доході (товарна продукція) на 30,41%. Проаналізувавши показники рівня виробництва бачимо їх зростання, так фондоозброєність фабрики «Куверт-Україна» зросла на 10,14%. Також бачимо динаміку продуктивності праці - 14,68%. В 2010 році по відношенню до 2009 року фондоємність становить 17,72%.

3. Загальний дохід від реалізації товарів збільшився на 1288,5 тис. грн. На це збільшення вплинули наступні фактори: невідповідність фактичної чисельності запланованій кількості, додатково відпрацьовані 10 днів та збільшення обсягу вироблення одного середньооблікового працівника. Прибуток від реалізації у звітному періоді збільшився в порівнянні з базисним на 15000 грн. Запланований розмір виручки від реалізації товарів перевиконаний на 10,799 %. Понад план продано товарів на 3237,8 тис. грн. На це збільшення вплинули чотири фактори: ріст кількості робочих місць, збільшення кількості робочих змін, збільшення відпрацьованого часу та ріст обсягу виробітку на одному робочому місці в день. Розрахунками встановлено: недовиконання плану по обсягу реалізації товарів на 400 тис. грн., яке обумовлено дією наступних факторів: збільшення запасів товарів на початок періоду і зменшення їх на кінець періоду, зменшення надходження товарів за період і зріст їх вибуття. Обсяг товарної продукції збільшився на 300 тис. грн. На цей приріст вплинули два фактори: збільшення відпрацьованого часу та збільшення продуктивності праці середньооблікового працівника.

Таким чином, фабрика «Куверт-Україна» - це команда, яка не зупиняється на досягнутому. Вона постійно працює над вдосконаленням та розширенням своїх пропозицій.

Список використаних джерел

1.      Варфоломеев В.И., Воробьев С.Н. Принятие управленческих решений. - М.: КУДИЦ - ОБРАЗ, 2001. - 228 c.

.        Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения. - М.: Дело, 2002. - 392 с.

.        Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений. - К.: МАУП, 2004. - 503 с.

4.              Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений. - М.: Юнити, 2002. - 234.

5.      Кулагин О.А. Принятие решений в организациях. - СПб.: Сентябрь, 2001. - 148 c.

.        Фатхутдинов Р.А. Управленческие решения. - М.: Инфра-М, 2001. - 146 с.

7.              Василенко В.О. Теорія та практика розробки управлінських рішень. - К.: ЦУЛ, 2003. - 420 c.

8.      Деордица Ю.С. Модели и методы принятия решений. - Луганск: ВНУ, 2005. - 64c.

9.      Смирнов Э.А. Управленческие решения. - М.: Инфра, 2001. - 264c

.        Эддоус Р., Стенсфилд М. Методы принятия решений. - М.: Инфра, 2000. - 590 c.

.        Балдин, К. В. Управленческие решения: учебник для вузов … - М.: Гардарики, 2000. - 582 с.

12.    Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми. - Одеса: АО БАХВА, 2007. - 160с.

.        Статут ТОВ «Куверт-Україна» від 24 березня 2001 року.

.        Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1577-XII із змінами і доповненнями від 7 липня 2011 року N 3610-VI.

.        Положення директора ТОВ «Куверт-Україна» від 30 січня 2008 року.

Додаток А

Рисунок А.1 Структура управління ТОВ «Куверт-Україна»

Похожие работы на - Методологічні підходи щодо розробки управлінських рішень у ТОВ 'Куверт-Україна'

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!