Статистичний аналіз захворюваності населення (об’єкт дослідження – Львівська область у порівнянні з іншими областями та Україною загалом)

Статистичний аналіз захворюваності населення (об’єкт дослідження – Львівська область у порівнянні з іншими областями та Україною загалом)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський інститут економіки і туризму

Аналітична робота

на тему:

Статистичний аналіз захворюваності населення

(об’єкт дослідження - Львівська область у порівнянні з іншими областями та Україною загалом)

Виконав: студент групи Т-11

Даньо Дмитро

Керівник: Гальків Л. І.

Львів 2012

Зміст

Вступ

Статистика захворюваності в Львівській області

Статистика захворювань по Україні загалом

Ситуація із захворюваністю на туберкульоз в Україні

Статистичний аналіз захворюваності населення

Висновок

Використані джерела

Вступ

Медико-демографічна ситуація, яка склалась в Україні за останнє десятиліття, свідчить про незадовільний стан здоров'я населення, що проявляється у низькій народжуваності, порівняно з високим рівнем смертності, насамперед чоловіків працездатного віку, від'ємному природному прирості населення, а також високому рівні поширеності хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ). На останні страждає до 60% дорослого та майже 20% дитячого населення, вони значно впливають на тривалість життя, визначають інвалідизацію та передчасну смертність населення.

Статистика захворюваності в Львівській області

Здоров’я є невід’ємною умовою гармонійного розвитку людей і, в той же час, показником рівня соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. Здоров’я людини залежить від багатьох факторів, які можна поділити на дві великих групи: природні і суспільні. Просторова мінливість здоров’я населення відображає рівень пристосування людей до середовища їхнього існування і характеризується показниками хворобливості та захворюваності, тобто негативними змінами здоров’я людини на зміни у системі «людина-довкілля». На основі характеристики стану здоров’я населення Львівської області ми зробили спробу показати геопросторовий розвиток захворюваностей населення цієї області.

Останніми роками стан здоров’я населення залишається незадовільним, а за окремими показниками - критичним. Лишаються гострими і потребують першочергового вирішення проблеми профілактики, ранньої діагностики, адекватного лікування і реабілітації серцево-судинних та онкологічних захворювань, травматизму, ВІЛ-інфекції та СНІД, поширеність яких формує рівень інвалідності та смертності населення, а, відповідно, і тривалість та якість життя.

На території Львівської області у 2008 р. зареєстровано в середньому 311,1 випадків захворювань усіма хворобами на 100 тис. осіб населення. Найбільші значення показників захворюваності усіма хворобами зафіксовані у західній (Старосамбірський, Самбірський р-ни), східній (Буський р-н), центральній (м. Львів), південній (Дрогобицький, Сколівський р-ни) частинах Львівської області.

Згідно з міжнародною класифікацією в групи серцево-судинних захворювань (ССЗ) входять ішемічна хвороба серця (ІХС), судинні ураження мозку (СВМ), гіпертонічна хвороба (ГХ), інфаркт міокарду (ІМ) та інші. Питома вага серцево-судинних захворювань до всіх захворювань у Львівській області становить 24,5.

Захворюваність хворобами системи кровообігу становить 53,4 на 1000 осіб населення; зокрема гіпертонічна хвороба - 27,3; ішемічна хвороба серця - 12,2; в тому числі інфаркт міокарда - 1,2; церебро-васкулярна хвороба - 7,4.

Найбільшими показниками захворюваності хворобами системи кровообігу характеризуються наступні райони: центральні (Городоцький р-н),північно-західні (Жовківський р-н) та південно-західні (Самбірський, Старосамбірський р-ни).

Первинний вихід на інвалідність від хворіб системи кровообігу збільшився від 12,5 до 13,8 на 10 тис. дорослого населення.

Онкологічні хвороби (рак), або, як їх ще називають злоякісні новоутворення, злоякісні пухлини є другою основною причиною втрати працездатності та смертності населення.

На 1 січня 2006 р. зареєстровано в середньому 7,6 хворих на 1000 осіб на новоутвори, які проживали на території Львівської області. Рівень первинної інвалідності від новоутворень складав 7,7 на 10 тис. населення, з них 7,6 - від злоякісних новоутворень.

Хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ) об’єднують групу поширених хвороб, які впливають на стан здоров’я населення у Львівській області. Таких хворих налічується 294,5 на 1000 осіб. З них 7866 осіб страждали пневмонією, 3928 осіб - хронічним бронхітом, 421 особа - бронхіальною астмою.

Найбільшими показниками захворюваності хворобами органів дихання характеризуються наступні райони: центральні (Пустомитівський, Городоцький р-ни), південні (Самбірський р-н), північно-західні (Жовківський р-н) та східні (Золочівський р-н).

Первинний вихід на інвалідність від хворіб органів дихання збільшився від 2,9 до 3,6 на 10 тис. дорослого населення.

Недугами органів травлення хворіли 27,5 на 1000 осіб населення. Найбільша кількість хворих на ці захворювання зареєстровано на територіях таких районів: центральні (Городоцький р-н), південні (Самбірський р-н), північно-західні (Яворівський р-н), північні (Сокальський р-н), південно-західні (Старосамбірський р-н), південно-східні (Жидачівський, Стрийський, Сколівський р-ни) та східні (Перемишлянський р-н). Первинний вихід на інвалідність від хворіб органів травлення становить 2,1 на 10 тис. населення.

Загальний рівень первинної інвалідності у 2005 р. склав 11290 осіб. Найбільшими показниками інвалідності характеризувались райони: центральні (Пустомитівський р-н), північні (Сокальський р-н), північно-західні (Жовківський, Яворівський р-ни), південні (Дрогобицький, Самбірський р-ни) та східні (Золочівський р-н).

Рис. 1. Захворюваність дорослого населення усіма хворобами

у Львівській області в 2006 р.

Статистика захворювань по Україні загалом

статистика захворюваність львівський україна

Очікувана тривалість життя при народженні в 26 країнах Європейського регіону за даними ВООЗ становить більше 75 років, тоді як в Україні лише у 2010 році вона перевищила рівень 70 років. За даними Державної служби статистики середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні у 2009-2010 роках складала 70,44 роки (65,3 роки для чоловіків та 75,5 років для жінок). Особливе занепокоєння викликає проблема передчасної смертності чоловіків, тривалість життя яких за 1991-2010 роки зросла лише на 1 рік, тоді як у країнах, які приєдналися до ЄС у 2004-2007 роках, за аналогічний період тривалість життя чоловіків зросла на 4 роки. У 2009 році термін тривалості життя жінок був на 8 років, а чоловіків - на 12 років коротший, ніж у середньому в країнах ЄС. Про погіршення стану здоров'я населення свідчить тенденція щодо зростання показників захворюваності та поширеності хвороб. За останні п'ять років (2006-2010 рр.) рівень первинної захворюваності серед всього населення зріс з 68 962,8 в 2006 р. до 72 255,4 на 100 тис. населення в 2010 р. (на + 4,78%). Ще більшими темпами зросла поширеність хвороб, а саме з 174 577,5 в 2006 р. до 186 786,5 на 100 тис. населення у 2010 р. (на + 7,0%), що вказує на їх хронізацію й зростання потреби в медичній допомозі та призводить до зростання показників смертності. Провідну роль у формуванні показників захворюваності відіграють хронічні неінфекційні хвороби, рівень яких за останні роки значно зріс: хвороб системи кровообігу (+10,48%), ендокринної системи (+9,11%), сечостатевої системи (+6,19%), органів травлення (+5,76%), новоутворень куріння, зловживанням алкоголю, нездоровим харчуванням і низькою фізичною активністю. В той же час, за даними досліджень Світового банку (2009) в Україні можна було б запобігти 14% смертей.

За останні 10 років в Україні рівень захворюваності населення на інфекційні хвороби знизився у 1,5 рази, але залишається на високому рівні, який при більшості інфекційних захворювань перевищує такий показник у провідних країнах Європи в десятки, а при деяких захворюваннях у сотні разів.

Залишається несприятливою ситуація в Україні з інфекційних хвороб, рівень захворюваності якими контролюється специфічною вакцинацією, такі як краснуха, кір, кашлюк, вітряна віспа. Кожного року на краснуху в Україні хворіє від 20000 до 163000 людей, в залежності від року спостереження. Не дивлячись на високий рівень захворюваності на краснуху в країні за останні 10 років було зареєстровано лише поодинокі випадки вродженої краснухи, що свідчить про недостатню обізнаність та настороженість лікарів по відношенню до цієї інфекції.

Кожного року в Україні реєструються випадки захворювань на такі небезпечні інфекції як туляремія, сибірська виразка, бруцельоз, правець, лептоспіроз, сказ, малярія.

Ситуація з останньою хворобою - малярією в 2010р. суттєво погіршилась: за 7 міс. - зареєстровано 33 випадки, з них 6 летальних серед людей молодого працездатного віку (в порівнянні в 2008р.- 47 випадків, з них 2 летальних; в 2009р. 46 випадків, з них 1 летальний).

Стабільно високим є рівень захворюваності на менінгококову інфекцію, інфекційний мононуклеоз, гострі кишкові та паразитарні інфекції. Тільки за 7 місяців 2010 р. офіційно зареєстровано 25 групових спалахів гострих кишкових інфекцій -харчових отруєнь. Зростає захворюваність на бореліоз (хворобу Лайма) в Україні: в 2008р. - 570 випадків (1,43 на 100 тис. населення), в 2009р. підвищення до 905 зареєстрованих випадків серед дорослих (2,28 на 100 тисяч).

За останні 5 років на 16,2% в Україні зросла смертність населення від інфекційних та паразитарних хвороб: 26,8 на 100 тисяч у 2000 р., 31,9 - у 2005р. і 32,9 на 100 тисяч населення (всього) у 2009 році. Поступово зростає летальність в інфекційних стаціонарах: 0,26 у 1996 р., 0,28 - у 2006р. і 0,27 - у 2009 році. Смертність населення працездатного віку від інфекційних та паразитарних хвороб у 2005 р. перевищувала загальну смертність на 30%, а в 2006р. становила 58,2 на 100 тисяч населення працездатного віку, в 2009р. зросла до 59,6. Більше всього людей в Україні помирає від СНІДу, туберкульозу, менінгококової інфекції, вірусних гепатитів, гострих кишкових інфекцій.

Серед дітей провідними причинами смерті від інфекційних хвороб є менінгококова інфекція, гострі кишкові інфекції, гострі респіраторні інфекції, СНІД. До цього переліку можна додати новий пандемічний грип А H1N1 (Каліфорнія), який за епідемічний період 2009-2010 рр.. забрав 1125 громадян України, а всього перехворіло на грип та гострі респіратоні вірусні інфекції (ГРВІ) та пневмонії 6 496 175 осіб.

На фоні високого рівня інфекційної захворюваності в Україні спостерігається щорічне скорочення ліжкового фонду для надання медичної допомоги інфекційним хворим. Загальна кількість ліжок (для дорослих та дітей) у 2005 р. становила 24505, в 2006 р. 24351, а в 2009 р. - 23886 ліжок. Вона знизилась порівняно з 1996 р. на 11612 одиниць (32,1%), а в порівнянні з 2005р. ще на 619 ліжок.

Забезпеченість ліжками на 10 тис. дорослого населення у 2009 р. становила 2,8, серед дітей (0-17 років) - 13,7 на 10 тисяч населення.

Захворюваність населення України

Ситуація із захворюваністю на туберкульоз в Україні

Сьогодні в Україні подоланню епідемії туберкульозу приділяється велика увага, впроваджуються протитуберкульозні програми. В результаті реалізації Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-20011 роки протягом 4 років в Україні досягли суттєвих позитивних зрушень щодо епідеміологічної ситуації з туберкульозу. З 2006 року відзначається повільне зменшення показників захворюваності та смертності. В 2010 році захворюваність на туберкульоз становила 68,4 випадку на 100 тис. населення (31295 осіб), що на 6,4 % менше, ніж в 2009 році і на 21 % менше порівняно з 2005 роком, коли відзначали максимальний рівень цього показника. Рівень смертності знизився за 4-х річний період на 29 % з 25,3 до 16,8 випадки на 100 тис. населення у 2010 році (7048 осіб). Знизився рівень захворюваності підлітків та дітей в 2010 році та становив відповідно 29,9 та 7,8 випадки на 100 тис. відповідного населення, що складало 477 підлітка та 504 дитини віком до 14 років

Попри певну позитивну динаміку у показниках захворюваності на туберкульоз в Україні та смертності від цієї хвороби, їх рівень залишається епідемічним. А найбільш проблемним і актуальним питанням є поширення мультирезистентної (лікарсько-стійкої) форми туберкульозу. Це не новий вид збудника, це збудник звичайного туберкульозу, який у процесі багатьох пасажів через людський організм, насамперед тої людини, яка не дотримувалася схем та термінів лікування, набув стійкості до протитуберкульозних препаратів.

Україна має стратегію щодо боротьби з туберкульозом, у тому числі і мультирезистентним - Загальнодержавну програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-20011, яка закінчує дію у поточному році. Натомість розроблено проект Національної програми протидії туберкульозу на 2012-2016 роки, де відображені основні напрямки Комплексного плану дій з профілактики та боротьби з туберкульозом з множинною і широкою лікарською стійкістю в Європейському регіоні ВООЗ на 2011-2015 роки.

Для поліпшення фінансування Програми України подала заявку до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією по компоненту «Туберкульоз», на 9 раунд у 2009 році, яка схвалена. Загальна вартість заявки складає біля 100 млн. доларів США. Ці кошти будуть спрямовані переважно на профілактику і лікування мультирезистентного туберкульозу.

Захворювання на активний туберкульоз серед дітей, підлітків і дорослих в Україні за 9 місяців 2007 року:

Сільські жителі - 9399 ;

Міські жителі - 18 238 ;

Кількість хворих на туберкульоз у поєднанні зі СНІДом - 1470.

Останнє десятиріччя характеризується погіршенням епідеміологічної ситуації в Україні. Епідемію туберкульозу в Україні зареєстровано в 1995 році. Рівень захворюваності на всі форми активного туберкульозу за цей період змінювався і на 2007 рік на 01.10.2007 року становив 59,5 на 100 000 населення. За 9 місяців 2007 року виявлено 27 637 випадків захворювання на активний туберкульоз. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у південно-східних регіонах України:

У Херсонській області - 117,1 на 100 тис. населення; Миколаївській - 78,5; Луганській - 76,1; Кіровоградській - 75,9; Донецькій - 71,8. У Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській і Автономній Республіці Крим цей показник перевищує 60 на 100 тис. населення (Україна - 59,5). Захворюваність на туберкульоз серед дітей дорівнює 7,3 на 100 тис. дитячого населення. Серед дітей підліткового віку цей показник становить 22,5 на 100 тис. населення. Найвищі показники захворюваності на туберкульоз у поєднанні зі СНІДом за 9 місяців 2007 року - у Миколаївській області - 15,8 на 100 тис. населення та у Донецькій області - 9,5 на 100 тис. населення.

У порівнянні з показниками захворюваності на активний туберкульоз за 9 місяців 2006 року

За аналогічний період 2007 року спостерігається зростання показників захворюваності в Запорізькій області на +7,3%, у Полтавській області + 5,8%, у Львівській області +2,6%, у місті Севастополь +2,1%, у Миколаївській області +0,26%.

Взагалі по Україні за 9 місяців 2007 року в порівнянні з таким же ж періодом 2006 року захворюваність на активний туберкульоз зменшилась на 5,3%.

Найкращі показники регресії захворюваності Чернівецькій області -18,4%, в місті Києві і в Одеській області -11,6%, в Сумській області -11,3%, в Хмельницькій області -10,4%, в Волинській області -10,2%.

Кількість хворих на активний туберкульоз з діагнозом, що встановлений вперше (кількість осіб)

ВІЛ-СНІД. За січень - грудень 2010 року в Україні офіційно зареєстровано 20521 ВІЛ-інфіковані особи, в тому числі 20489 громадян України та 32 іноземця. На сьогодні середня вартість антиретровірусного лікування одного ВІЛ інфікованого складає 600-900 доларів США за рік, тоді як ще 5 років тому вона складала 5000-7000 доларів.

Кількість осіб з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції/СНІД та померлих від СНІД серед громадян України

Статистичний аналіз захворюваності населення

Захворюваність в областях України і АР Крим у 2011 році

За даними Державного управління статистики на 1 вересня 2011 населення України складало 45 559 058 ( в тому числі: Донецька область - 4 386 006, Львівська область <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> - 2 539 364, Кіровоградська область <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> - 998 997, Чернігівська область <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> - 1 083 265, АР Крим <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC> - 1 964 178). Згідно таблиці і чисельності населення областей можна зробити наступні висновки. В Україні на цей перелік хвороб хворіє 71 % населення. В Донецькій області - 64 %, в Кіровоградській - 61 %, в Чернігівській - 70 %, в АР Крим - 54 %, у Львівській - 82 %. Отже рівень захворюваності у Львівській області перевищує загальноукраїнський на 11 %, а також рівні Чернігівської (на 12%), Донецької (на 18%), Кіровоградської (на 21 %) та АР крим (на 28 %). Найбільш здорове населення проживає в Криму та Центральній Україні - подалі від індустріальних районів Донбасу і Дніпропетровщини. Тепер розглянемо захворюваність за окремими видами хвороб.

Новоутворення. Рівень захворюваності в Україні становить 0,9 %. У Львівській області цим хворіє 0,8 % населення, тобто показник в області кращий ніж загальноукраїнський.

Захворюваність на хвороби нервової системи загалом по Україні складає 5,2%. По областям захворюваність така: Кіровоградська область - 4,2 %; Крим - 4,3 %; Чернігівська - 4,4 %; Львівська - 5,3 %. Найбільше розладами нервової системи хворіють на сході України, зокрема в Донецькій області показник - 5,5%.

Найпоширенішими в Україні захворюваннями є захворювання органів дихання, на які хворіє 31 % населення країни. На Львівщині цей показник становить 41 %. Найменше на хвороби дихання хворіють на Прикарпатті і в Криму, де хворіє лише 22 % населення республіки.

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини є досить поширеними на Львівщині де хворіє 4,9 % населення області. Загалом по країні цей показник складає 4,1 %. Для порівняння - рівень захворюваності на хвороби шкіри на Кіровоградщині складає 3,3 %.

На хвороби кістково-м’язової системи і сполучної тканини хворіє 3,3 % населення України, зокрема 3,8 % населення Львівщини, 2,3 % Кіровоградщини, 1,7 % населення Криму, 3,6 населення Чернігівської області.

Рівень захворюваності на хвороби сечо-статевої системи в Україні складає 4,5 % . Ними хворіє 4,4 % населення Львівщини.

Уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення становлять 0,12 % серед українців. Високий цей показник в Криму - 0,15 %. На Львівщині він становить 0,08 %; на Кіровоградщині - 0,02 %, на Донеччині та Чернігівщині - 0,09 %.

З вище наведеного можна зробити наступні висновки:

. Рівень загальної захворюваності за 2011 р. у Львівській області збільшився, що свідчить про негативну динаміку, і потребує посиленої уваги з боку органів державного управління.

. В територіальному відношенні чітко виділяються райони (Жовківський, Яворівський, Городоцький, Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький, Пустомитівський, Золочівський, Сокальський) з найбільшою захворюваністю усіма хворобами, а також на окремі нозології. Це свідчить про наявність ймовірного комплексу причин, які визначають рівні захворюваностей.

. Рівень поширеності серцево-судинної патології залежить від наступних факторів: 1) розвиток системи охорони здоров’я (недостатня забезпеченість населення лікарями, лікарняними ліжками, лікувально-профілактичними закладами) - Жовківський, Яворівський, Старосамбірський, Пустомитівський р-ни; 2) кліматичних та фізико-хімічних умов території - Старосамбірський р-н; 3) соціально-економічних, промислових та інших (Сокальський, Самбірський р-ни).

Серед природно-географічних факторів ризику при вказаних хворобах в першу чергу вважаються температура та вологість повітря, атмосферний тиск, кількість сумарної сонячної радіації та інші характеристики клімату, які залежать в основному від сонячної активності, магнітних властивостей Землі і географічної широти. При цьому головний вплив на людину мають не стільки самі явища, скільки їх різкі зміни (міждобові, міжсезонні та інші коливання погоди та клімату).

. Небезпечні соціально-економічні фактори, з яких найбільш достовірними є в першу чергу психоемоційні навантаження, гіподинамія, надлишкова вага, одноманітне харчування, куріння, зловживання алкоголем та ін. - фактори, які формують поняття способу життя. Саме вони, за думками багатьох дослідників, вважаються головними при виникненні хворіб серцево-судинної системи. Спосіб життя спонтанно формується цивілізацією, яка характеризується такими показниками: високими темпами урбанізації, удосконаленням транспорту, прискоренням темпу життя (Пустомитівський, Яворівський, Жовківський, Самбірський р-ни).

Більш чітко виражена залежність поширення злоякісних новоутворень від умов території. Причини виникнення кожного виду (або форми) відрізняються між собою. З природно-географічних причин вивчена роль ультрафіолетової радіації Сонця в поширенні раку шкіри та органів дихання.

Одними з найбільш небезпечних техногенних факторів, які впливають на стан захворюваності населення є забруднення навколишнього середовища. Під цим розуміється наявність в природних компонентах (повітря, вода, грунт, рослини, тварини) хімічних речовин, походження яких пов’язано з діяльністю людини (суспільства) (Сокальський, Жидачівський, Дрогобицький, Самбірський р-ни).

Використані джерела

1) Державна служба статистики України. Регіони України. Статистичний збірник.-Київ, 2011

) Статистичний довідник показників стану здоров’я населення та діяльності лікувально-профілактичних закладів Львівської області за 2005 р. - Львів, 2006.

) Охорона здоров’я у Львівській області. Статистичний збірник за 2005 р. - Львів, 2006.

) Шевченко В.А. Медико-географическое картографирование территории Украины. - К.: Наук. думка, 1994.

) Шевчук Л.Т. Основи медичної географії. - Львів, 1997.

6) www.ukrstat.gov.ua <http://www.ukrstat.gov.ua>

) lv.ukrstat.gov.ua

) www.tourism.gov.ua

) www.moz.gov.ua