Економічний розвиток Польщі в умовах ринкової економіки та демократії

Економічний розвиток Польщі в умовах ринкової економіки та демократії

АНОТАЦІЯ

У сучасному світі великого значення набувають міжнародні зв’язки. Взаємодія між країнами здійснюється за допомогою міжнародних організацій. Вони забезпечують країни-члени в областях, розвиток яких може буди корисним для всіх. Також міжнародні організації грають не малу роль у вирішенні конфліктів між країнами.

Один із найважливіших критеріїв зрілості суспільства - ступінь його демократичності (рівень демократії). У його демократизації суб’єкти політичного процесу вбачають мету, умову, ефективний засіб оновлення суспільного життя, радикальну трансформацію політичної системи, гарантію незворотності цього процесу. Адже в соціальному розвитку демократія є найефективнішим способом реалізації суперечностей, вдосконалення й гармонізації суспільства. Наявність демократії є важливим фактором у розвитку ринкової економіки країни, яка на сучасному етапі є найефективнішою. Саме тому міжнародні організації прикладають зусиль задля розвитку демократії та ринкової економіки в країнах.

Ключові слова: демократія, міжнародні організації, міжнародні економічні відносини

АННОТАЦИЯ

В современном мире большое значение приобретают международные связи. Взаимодействие между странами осуществляется с помощью международных организаций. Они обеспечивают страны-члены в областях, развитие которых может буди полезным для всех. Также международные организации играют не малую роль в разрешении конфликтов между странами.

Один из важнейших критериев зрелости общества - степень демократичности (уровень демократии). В его демократизации субъекты политического процесса видят цель, условие, эффективное средство обновления общественной жизни, радикальную трансформацию политической системы, гарантию необратимости этого процесса. Ведь в социальном развитии демократия является самым эффективным способом реализации противоречий, совершенствования и гармонизации общества. Наличие демократии является важным фактором в развитии рыночной экономики, которая на современном этапе является эффективной. Именно поэтому международные организации прикладывают усилия для развития демократии и рыночной экономики в странах.

Ключевые слова: демократия, международные организации, международные экономические отношения.

ANNOTATION

In today's world become important international connections. Cooperation between countries is carried out by international organizations. They provide the Member States in areas whose development can wake helpful for everyone. International organizations played no small role in resolving conflicts between countries.of the most important criteria of maturity of society - the degree of democracy (level of democracy). Its democratic political players see the target condition, an effective means of updating social life, a radical transformation of the political system and guarantee the irreversibility of the process. Indeed, in the social development of democracy is the most effective way of contradiction, improvement and harmonization of society. Availability of democracy is an important factor in the development of market economy, which at present is the most effective. That is why international organizations are making efforts to develop democracy and market economy countries.: democracy, international economic organizations, international economic relations.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ І РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

.1 Поняття "демократія": історія і принципи

.2 Співвідношення ринкової економіки і демократії

.3 Роль ВТО як міжнародної організації у розвитку демократії і ринкової економіки

Висновок за першим розділом

РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ПОЛЬЩІ

.1 Загальна характеристика країни

.2 Економіка Польщі

.3 Пріоритети польської європейської політики

Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ

.1 Перспективи економічного розвитку Польщі до 2015 р. у світлі стратегії розвитку країни

.2 Рекомендації щодо покращення економічного становища Польщі

.3 Пріоритети розвитку демократії та ринкової економіки

Висновок до третього розділу

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Сьогодні на нашій планеті кількість населення досягла 6 млрд. чол. Всі люди, які проживають на Землі, розмовляють 2796 мовами.

На планеті існує 190 держав, відокремлених між собою приблизно 250 сухопутними кордонами. У світі в обігу налічується понад 300 найменувань національних грошей.

Держави, що існують на планеті, перебувають на різних щаблях суспільного розвитку. Більшість функціонують в умовах докапіталістичних формацій, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодального способів виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва також частково поширений у цих країнах, але він ще не став визначальним. За загальноприйнятою класифікацією більшість людства світу проживає у слаборозвинутих країнах (майже 140 країн). За економічним потенціалом сумарною величиною валового національного продукту, що виробляється на планеті роль лідерів відіграють розвинутi капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Вони створюють близько 50% ВНП.

У світовому господарстві існує величезне розмаїття країн за рівнем їх економічного розвитку, приналежності до певних соціальних, політичних систем, різних регіональних організацій. У багатьох країнах мають місце релігійно-племінна ворожнеча, соціально-етнічні конфлікти і т. п. У зв’язку з цим виникає питання про те, чи можуть у такому конгломераті діяти єдині економічні закони та закономірності? Якщо вони існують, то яка специфіка їхніх дій порівняно із законами у межах однієї країни, групи розвинутих капіталістичних країн або світового капіталістичного господарства? Щоб відповісти на це питання, необхідно коротко з’ясувати суть світового господарства.

Світове господарство як економічна категорія - це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози людству можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Зараз жодна з країн світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері. Це значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв’язків і, відповідно, веде до формування стійких структур у світовому господарстві.

По-третє, істотним фактором розвитку світового господарства виступають інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці. За сучасних умов країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв’язків між країнами-партнерами у міжнародній сфері.

По-четверте, необхідністю об’єднання зусиль країн при розв’язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створенні міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства, поступовому утворенню органічного цілісного економічного явища, яке є істотною ознакою його системності. Характерною ознакою такого господарства є інтегративність, тобто процес зближення між його структурними елементами. Цей процес відбивається у функціонуванні прямих зв’язків між підприємствами, об’єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо.

У широкому плані структура світового господарства включає дві складові частини: по-перше, всі національні господарства, яких сьогодні налічується 190; по-друге, таким елементом виступають міжнародні економічні зв’язки (відносини) між країнами-партнерами. Розгляд першого з цих елементів структури світового господарства передбачає вивчення продуктивних сил і виробничих відносин, промислового, науково-технічного, трудового потенціалу кожної країни, її системи управління та ін. Щодо розгляду міжнародних економічних відносин як складової частини світового господарства, то до його структурних елементів належать міжнародні відносини у сфері виробництва, обміну, науково-технічні зв’язки, валютно-фінансові відносини, форми створення інфраструктури світового господарства, міграції робочої сили. Міжнародні економічні відносини є похідними від національних і отримують від них головний імпульс для свого розвитку. Водночас міжнародні економічні відносини самі виступають і як активний фактор розвитку національного господарства. Йдеться, наприклад, про роль у національній економіці спільних підприємств, міжнародних господарських організацій, процесів міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва. Вони позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, підвищення науково-технічного рівня виробничих процесів, випуск якісної продукції, що відповідає світовим стандартам.

Сукупність виробничих відносин світового господарства проявляється у системі притаманних йому економічних інтересів. Структурними елементами такої системи інтересів є: по-перше, економічні інтереси окремих держав світового співтовариства, які виникають під час виконання ними господарських функцій на рівні міждержавних зв’язків; по-друге, економічні інтереси національних підприємств, об’єднаних, товариств, організацій, відомств, міністерств, які виступають учасниками взаємних господарських зв’язків, що складаються між країнами-партнерами; по-третє, економічні інтереси міжнародних господарських організацій, об’єднань, товариств, спільних підприємств, що функціонують як на двосторонній, так і на багатосторонній основі; по-четверте, економічні інтереси окремих груп держав світового співтовариства, які є учасниками спеціалізованих міждержавних господарських організацій; по-п’яте, економічні інтереси держав інтеграційного об’єднання (Європейське економічне співтовариство, Європейська асоціація вільної торгівлі тощо).

Типовою тенденцією розвитку міжнародних економічних відносин на початку ХХІ століття є інтернаціоналізація, важливим виявом якої є як глобалізація, так і регіоналізм. «Від пошуку можливостей співробітництва - до взаємної адаптації, від взаємовигідних контактів - до інтеграції зусиль, від обміну - до взаємопроникнення - від взаємопроникнення до формування єдиного ринкового та навіть соціального простору». Ось принципи, що містяться в основі її конкретних рис.

Поглиблення та розширення інтеграційних процесів потребують адекватного інституційного забезпечення (тобто прийняття відповідних національних та міжнародних нормативних актів, створення спеціалізованих організацій), установлення максимально надійних виробничо-збутових ліній між країнами, усунення перешкод міжнародної торгівлі. Тому є важливим для усіх країн світу створення інституціональних економічних організацій, які б дозволили збільшити ринковий простір, неускладнений внутрішніми кордонами, митними та адміністративними процедурами контролю. Економічна інтеграція, як правило, відповідає географічному поділу світу на регіони та субрегіони, охоплюючи певні сегменти останніх. Щоправда, інколи інтеграційні процеси виявляють схильність до значно повнішого охоплення відповідних територіальних площин. Так, переважна частина Західної та Центральної Європи перебуває в орбіті ЄС. Проекти створення всеамериканської зони вільної торгівлі націлені на повне охоплення обох Америк (за винятком острівної Куби).

Безпосередня участь у міжнародній економічній системі господарювання завжди сприяє вирішенню в країнах національних економічних проблем, внаслідок перегляду й удосконалення розміщення та розвитку продуктивних сил. Удосконалення внутрішньогосподарських пропорцій економіки, розширення виробництва товарів і послуг за межі власної країни, підвищення якості продукції вітчизняних підприємств, зміцнення її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

За сучасних умов володіння знаннями з питань міжнародних організацій, місця і ролі їх в міжнародному житті набуває особливого значення передусім для осіб, що працюють або планують працювати в складній і динамічній сфері міжнародного економічного співробітництва.

Розділ 1. Роль міжнародних організацій у розвитку демократії і ринкової економіки

.1 Поняття "демократія": історія і принципи

Термін "демократія" походить від грецького слова demokratia, що складається у свою чергу з demos - народ і kratos - влада, правління.

Демократія - одна з основних форм політичної самоорганізації суспільства. Комплекс інститутів і організацій, структура і функціонування яких ґрунтується на ліберально-демократичних світоглядних і ціннісних постулатах, нормах, установках, складає політичну систему демократії. [1]

Демократія має тривалу історію, і її можна розглядати як результат розвитку західної цивілізації, особливо грецької та римської спадщини, з одного боку, і іудео-християнської традиції - з іншого. Звертає на себе увагу багатозначність і невизначеність самого поняття "демократія". Ще Кельзен стверджував, що в XIX і XX ст. слово "демократія", ставши панівним гаслом, втратило чітко окреслений і тверде зміст. Цієї ж думки дотримувався і П. І. Новгородцев, який в 1923 р. писав, що термін "демократія" належить до числа найбільш численних і неясних понять сучасної політичної теорії [2]. Не можна сказати, що це питання остаточно вирішене в наші дні, коли демократія стала як би велінням часу і весь світ наче став на рейки демократизації. В даний час термін "демократія" використовується в декількох значеннях:

. Форма правління, при якому політичні рішення приймають безпосередньо усі без винятку громадяни, які діють відповідно до правил правління більшості, називається прямою демократією або демократією участі.

. Форма правління, при якому громадяни здійснюють своє право прийняття рішення не особисто, а через своїх представників, обраних ними і відповідальних перед ними, називається представницької чи плюралістичною демократією.

. Форма правління, при якому влада більшості реалізується в рамках конституційних обмежень, що мають своєю метою гарантувати меншості умови для здійснення певних індивідуальних чи колективних прав, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідання і т.д., називається ліберальної або конституційної демократією.

. Форма правління, при якому будь-яка політична чи соціальна система незалежно від того, чи є вона дійсно демократичної чи ні, ставить своєю метою звести до мінімуму соціальні й економічні відмінності, особливо викликані нерівним розподілом приватної власності, називається соціальною демократією, крайнім вираженням якої є соціалістична демократія.

Можна навести ще безліч інших значень поняття "демократія", а й сказаного досить, щоб переконатися у неправомірності його однозначного тлумачення.

Пряма демократія являє собою одну з найбільш очевидних форм організації політичної спільноти. Її можна виявити в примітивних суспільствах періоду родового ладу. У західній політичній традиції виникнення ідеї демократії асоціюється з містами-державами Стародавньої Греції.

Платон і Аристотель у своїх вишукуваннях по створенню систематичної теорії політики характеризували демократію як од ну з п'яти або шести головних типів правління.

Грецьку історію в період її розквіту можна розглядати як історію боротьби між демократичними і олігархічними державами, найбільш яскраво вираженими представниками, яких виступали Афіни і Спарта. Давньогрецька демократія в багатьох своїх аспектах істотно відрізнялася від демократії наших днів. Вона представляла собою, перш за все, систему прямого правління, при якій весь народ, а точніше, сукупність вільних громадян, був хіба колективним законодавцем і в якій не була відома система представництва. Таке становище стало можливим у силу обмежених розмірів давньогрецького держави, яке охоплювало місто і прилеглу до нього сільську територію з населенням, як правило, не більше 10 тис. громадян.

У стародавніх демократичних містах-державах кожен громадянин був наділений правом брати участь у прийнятті рішень, що стосуються його життя і діяльності. Значна частина громадян протягом свого життя так чи інакше займала один з безлічі існували в місті-державі виборних посад. Не було поділу між законодавчою і виконавчою владою - обидві гілки зосереджувалися в руках активних громадян. Політичне життя характеризувалася значною активністю громадян, які жваво цікавилися всіма сторонами і аспектами процесу управління. Пряма демократія такого роду оцінювалася багатьма мислителями Нового часу як ідеальна форма. Референдум і громадянську ініціативу, що збереглися в конституціях ряду країн (наприклад, Швейцарії), можна розглядати як елементи прямої демократії, успадковані представницькою демократією від минулого.

Інша суттєва відмінність між античною демократією і сучасної полягає в трактуванні рівності. Антична демократія не тільки була сумісна з рабством, але і передбачала його в якості умови звільнення від фізичної роботи вільних громадян, які присвячували себе вирішенню суспільних проблем. Сучасні демократії не визнають у політичній сфері відмінностей і привілеїв, заснованих на соціальному походженні, класі, расі і поле.

Одним з найважливіших принципів є система поділу влади, що забезпечує стримування і противаги у відношенні один одного. Слід зазначити, що в будь-якій політичній системі, в будь-якій державі в тій чи іншій формі існує поділ праці або поділ функцій між різними органами і рівнями влади. Але власне поділ влади передбачає самостійність і незалежність відокремлених одна від одної гілок влади. Ця теорія більш-менш чітко була сформульована в кінці - першій половині XVIII в. Симптоматично, що Т. Гоббс в середині XVII ст. категорично відкидав саму думку про можливість поділу єдиної суверенної влади, вважаючи, що гілки влади просто знищать один одного. Істотний внесок у розробку цієї проблеми вніс Дж. Локк, який став у деякому роді ідеологом Славної революції 1688 р. в якій вирішувалося питання про обмеження владних повноважень монарха на користь парламенту. Обґрунтувавши необхідність чіткого розмежування законодавчої і виконавчої гілок влади, Локк разом з тим не виділяв судову владу як самостійну гілку і розглядав судочинство як прерогативу виконавчої влади. Вперше думка про необхідність установи судової влади як самостійної гілки висловив Ш.Л.Монтескье [3].

.2 Співвідношення ринкової економіки і демократії

При будь-якому куті зору у фокусі уваги виявляється питання про сумісність принципів лібералізму, демократії та ринкових відносин з основоположними цінностями, нормами і установками східних народів і культур

Для початку необхідно розглянути проблему взаємозв'язку між демократією і вільним ринком, капіталізмом і демократичною системою правління.

Базовим постулатом лібералізму стала ідея про природжених, невідчужуваних правах кожної людини на життя, свободу і власність. Нерозривний взаємозв'язок цієї тріади виражається в переконанні, що приватна власність - це основа індивідуальної свободи, яка в свою чергу є необхідною умовою самореалізації окремого індивіда, виконання ним головного призначення його життя. Між цим постулатом, який у сфері економіки втілюється в принципах вільного ринку, і теорією політичної демократії дійсно існує іманентна взаємозв'язок. Особливої ​​актуальності даної проблеми в наших очах додає те, що одним з істотних чинників, що перешкоджають демократичної перебудови політичної системи, є відсутність інфраструктури ринкової економіки. Тому не дивно, що, розглядаючи ринкову економіку як необхідна умова утвердження і інституціоналізації демократії, найчастіше проводиться не без певних підстав пряма аналогія між ними. І дійсно, демократична держава є гарантом існування та ефективного функціонування ринкових відносин і вільної конкуренції, самого капіталізму як соціально-економічної системи. Звільняючи людей від позаекономічних форм примусу, ліквідуючи всякого роду станові і номенклатурні привілеї в даній сфері, демократія створює найкращі умови для реалізації економічної свободи індивідуального члена суспільства. Укладаючи ринок в рамки закону і порядку, роблячи його об'єктом правового регулювання, демократія покликана забезпечити легітимність вільноринкової відносин. У цьому сенсі свобода є функція нормально працюючих інститутів власності та законності.

Питання про співвідношення приватної власності, свободи економічної та особистої свободи, що становить квінтесенцію ідеї Демократії, вимагає самостійного дослідження. Тут коротко торкнемося лише ряд питань, що мають найтісніший зв'язок з розглянутою проблемою.

У другій половині 50-х - в 60-х роках ряд дослідників На основі порівняльного вивчення процесів соціально-політичного розвитку в різних країнах дійшли висновку, що рівень індустріалізації та модернізації, сукупного суспільного продукту на душу населення, грамотності населення і т.д. нерозривно пов'язаний з політичною демократизацією. Суть цієї тези гранично чітко сформулював С.М.Ліпсет [4]. "Чим більше нація досягає успіху економічно, тим більше шансів для того, щоб ця нація стала демократичною". За його твердженням, для того щоб процес демократизації став незворотнім і життєздатним, потрібні десятиліття безперервного економічного зростання. Дієздатна і ефективно функціонуюча демократія у свою чергу закладає основу для утвердження законності і міцності влади, включаючи демократичні правила політичної гри. Дійсно, до початку 70-х років спостерігалася чітка кореляція між рівнем економічного розвитку і типом політичної системи. Економічне зростання, збільшення сукупного національного доходу на душу населення сприяють розширенню кола заможних осіб і особливо середнього класу, зростанню освітнього рівня, появи нових центрів влади і впливу, розширенню можливостей для економічного вибору, виникнення більш складних взаємин між громадянами країни і т.д. Показово, що в ці роки Іспанія була єдиною країною з 19 індустріально розвинених країн з ринковою економікою, в якій панував авторитарний режим.

У 60-х - 70-х роках деякі країни Латинської Америки та Східної Азії з авторитарними режимами домоглися значних успіхів у сфері економіки, але не зазнали яких-небудь помітних зрушень у бік політичної демократії. Більше того, мало місце відродження авторитаризму в ряді країн третього світу, особливо в Латинській Америці. Це, природно, похитнуло теза С.М.Ліпсет. Стали говорити про те, що економічне зростання і більш справедливий розподіл благ слід розглядати не як передумову, а навпаки, як результат демократичних перетворень у політичній сфері. Деякі автори відстоювали думку, що економічне зростання краще забезпечується авторитарною владою, ніж демократичною.

Але стан справ у цьому плані помітно змінилося з середини 70-х років, коли, як говорилося вище, позначився зсув у бік демократизації групи країн у різних регіонах земної кулі. Аналіз досвіду цих країн переконливо показує, що в основному, за винятком багатих ресурсами нафтовидобувних країн, більш-менш життєздатні демократичні режими утвердилися саме в найбільш соціально-економічно благополучних країнах.

При всіх можливих тут застереженнях ефективно функціонуюча демократія так чи інакше пов'язана з більш або високим рівнем економічного розвитку, визначальним такі важливі параметри життєвих стандартів, як рівень урбанізації, споживання енергії, відтік внутрішнього національного продукту, що йде на охорону здоров'я, освіту і науку відсутність різких соціальних контрастів і т.д. Все це залежить від ступеня розвитку ринкових відносин. При цьому необхідно врахувати, що взяті самі по собі вільноринкової відносини за певних умов можуть створити перешкоди для ефективної реалізації принципів плюралістичної демократії, привести до підриву або принаймні до ослаблення демократичних норм і правил гри.

Про це не слід було б забувати нашим політикам і представникам гуманітарних і соціальних наук, особливо тим, які вважають, що встановлення ринкових відносин автоматично призведе до утвердження демократичних принципів у політичній сфері. Весь світовий досвід XX століття переконливо свідчить, що нерідко капіталізм, можливо і деформований, цілком поєднувався з справді тиранічними формами правління. Не секрет, що при нацистському режимі в Німеччині, фашистському в Італії, франкістської в Іспанії і т.д. диктаторські політичні машини були створені на капіталістичній інфраструктурі, хоча вона і була підпорядкована всемогутньому державі.

Інакше кажучи, ставлячи поняття "ринок" і "демократія" поруч забувають про те, що ринок і демократія не обов'язково йдуть рука об руку. Лібералізм, в тому числі і сучасний економічний лібералізм, найтіснішим чином пов'язаний з демократією. Але все ж демократія не зводиться до лібералізму. Більше того, інтегрувавши в себе найважливіші демократичні принципи, лібералізм за минуле сторіччя невпізнанно трансформувався. Якщо лібералізм, узятий сам по собі, базується на ідеях пріоритету і самоцінності окремо взятої особистості, її основоположних правах і свободах, то демократія передбачає суверенітет чи верховенство народу, політична рівність усіх громадян, пріоритет волі більшості і т. д. З певною часткою спрощення можна сказати, що лібералізм віддає перевагу свободі перед рівністю, а демократія - рівності перед свободою.

.3 Роль ВТО як міжнародної організації у розвитку демократії і ринкової економіки

Міжнародні урядові організації - це міжнародні організації, членами яких є держави і які засновані на основі відповідних договорів для виконання певних цілей [1].

Роль у розвитку демократії та ринкової економіки несуть торгово-економічні організації:

. Всесвітня торгова організація.

. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)

. Міжнародна митна організація (МТО)

. Міжнародна торгова палата (МТП)

. Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).

У цій роботі розглянемо вплив ВТО на розвиток демократії та ринкової економіки.

ВТО - почала діяти з 01.01.1995 р., є наступницею з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Мета ВТО - сприяння розвитку та лібералізації міжнародних економічних відносин.

Головні принципи ВТО

• Надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недескрімінаціонній основі;

• Взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження (зрівняння в правах товарів імпортного і вітчизняного виробництва стосовно внутрішніх податків і зборів);

• Регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

• Відмова від використання кількісних обмежень;

• Сприяння справедливої конкуренції;

• Вирішення торгівельних суперечок шляхом консультацій;

• Пільги в міжнародній торгівлі для менш розвинених держав.

Основні функції ВТО

·        Контроль за виконанням вимог базових угод ВТО;

·   Створення умов для переговорів між країнами-учасницями ВТО з приводу зовнішньоекономічних відносин;

·        Врегулювання спорів між державами з проблем зовнішньоекономічної торговельної політики;

·        Контроль за політикою держав-членів ВТО в галузі міжнародної торгівлі;

·        Надання допомоги країнам, що розвиваються;

·        Співпраця з іншими міжнародними організаціями.

Критика ВТО

·   Багато хто вважає, що вільна торгівля поза робить життя більшості більш процвітаючою, а лише призводить до подальшого збагачення вже багатих.

·   Договори ВТО також звинувачувалися в частковому несправедливому пріоритеті ТНК і багатим країнам.

·        Невеликі країни мають дуже малий вплив на ВТО, і, незважаючи на заявлену мету - допомога країнам, що розвиваються, - розвинуті країни концентруються, насамперед, на своїх комерційних інтересах.

·        Питання охорони здоров'я, безпеки та захисту навколишнього середовища постійно ігноруються на користь додаткових пільг для бізнесу.[5]

Незважаючи на очевидні відмінності в проведенні реформ у країнах Центральної та Східної Європи, всі вони йдуть по вірному шляху. Про це свідчать і новітні дані про розвиток народного господарства. Однак населення цих країн у своєму повсякденному житті все ще слабо відчуває результати реформ. Більшість людей як і раніше нарікають на стиснуте матеріальне становище, на збільшуються тяготи повсякденного життя. Конфлікти і розбрат між партіями, урядові кризи, корупція і непрозорість внутрішньої приватизації служать фоном, оцінювати стан демократії та ринкової економіки швидше змушують негативно. Барометр трансформацій у Східній Європі - дослідження, щорічно проводиться в країнах Центральної та Східної Європи Дослідницьким центром емпіричної соціальної економіки при Кельнському університеті. Його мета - вивчати процеси трансформації в цих країнах на основі об'єктивних і суб'єктивних показників. З 1997 р. в дослідження включені Польща, Чехія,

У Польщі, незважаючи на спад економічного зростання в останнім опитуванням за два роки, перспективи загальноекономічного розвитку в цілому слід оцінити як позитивні. Показник економічного зростання тут з найбільш високих у Європі. Постійний приплив інвестицій, супроводжуваний успішними інституційними реформами, дозволяє сподіватися, що і в найближчому майбутньому умови для економічного розвитку будуть сприятливими [6].

Висновок за першим розділом

Демократія та ринкова економіка в наш час ідуть пліч-о-пліч, хоча не варто казати, що ефективні ринкові відносини можливі лише за наявністю демократичного режиму у країні. Ринок - це сфера, де всім завідує конкуренція, попит і пропозиція, всі ці поняття більш ефективні, коли вони реалізуються без регулювання. Саме таку атмосферу надає демократія.

Міжнародні організації націлені на вдосконалення та покращення економічного стану країн-членів, тому вони не мало вкладають у розвиток демократії та ринкової економіки. Варто примітити, хоча у країні є демократичний режим, люди можуть віддати владу у руки свого президента, але це буде їх власний вибір. Соціальне становище в таких країнах краще ніж в тих, в яких діє авторитарний режим, але все одно в першу чергу все залежить від менталітету нації.

Звільняючи людей від позаекономічних форм примусу, ліквідуючи всякого роду станові і номенклатурні привілеї в даній сфері, демократія створює найкращі умови для реалізації економічної свободи індивідуального члена суспільства. Укладаючи ринок в рамки закону і порядку, роблячи його об'єктом правового регулювання, демократія покликана забезпечити легітимність вільноринкових відносин.

Міжнародні організації діють на протязі багатьох років в напрямі введення демократії, прикладом може бути ЄС, який отримав Нобелівську премію за те, що на протязі 60 років розвиває мир, согласованність, демократію та права людини, та у розвитку ринкової економіки, прикладом може бути ВТО, яка створює усі умови для розвитку та лібералізації торгівлі між країнами.

Розділ 2. Становлення економіки Польщі

2.1 Загальна характеристика країни

Офіційна назва - Республіка Польща (РП) - Rzeczpospolita Polska (RP).

Географічне положення. Польща розташована у Центральній Європі над Балтійськім морем, між 49о 00 та 54о 50' північної широти та 14о 08 та 24о 09' східної довготі.

Протяжність з півночі на Південь складає 649 км, Зі сходу на Захід - 689 км.

Площа території країни складає 312685 кв. км (9 місце у Європі).

Столицею Польщі є Варшава з населенням 1,618 млн. мешканців (4,2% від Загальної кількості населення країни).

Найбільші міста (1999 р.): Лодзь (803,4 тис..), Краків (740,0 тис..), Вроцлав (637,2 тис..), Познань (577,5 тис..), Гданськ (458,4 тис..), Щецин (416,7 тис..), Бидгощ (386 тис..), Люблін (356,5 тис..), Катовіце (344,8 тис..).

Загальна довжина державного кордону складає 3496 км. На півночі Переважно Частину кордону складає територіальний відрізок Балтійського моря - 440 км. На півдні Гірські хребти Судетів и Карпат відділяють Польщу від Чехії - 790 км та Словаччини - 541 км. На сході Сусідами Польщі є Литва - 103 км, Білорусь - 416 км та Україна - 529 км.

Чисельність населення - 38,6 млн. чол. (1999 р.)

Адміністративний поділ - 16 воєводств (wojewodztwo). Воєводства поділяються на 308 повітів (powiat), які розділені на 2489 гмінів (gmina), включаючи 65 міст, що мають статус міських повітів. (Новий Адміністративний Розподіл введений 1 січня 1999 р.)

Прапор Польщі - прямокутне полотнище, розділене на дві рівні горизонтальні половини. Верхня - білого, а нижня - червоного кольору.

Герб Польщі. За легендою, білого орла, який надалі став гербом польської держави, побачив легендарний Лех разом зі своїми братами Чехом и Русом - родоначальниками слов'янських народів. У тому місці, де цей трап, Лех заснував місто и назвав його Гнєзно (Gniezno), тому що орел кружляє над своїм гніздом.

Спочатку орел був особистим знаком Пшемислі II, коронованого у 1295 році. За півстоліття він став Загальнодержавним символом.

Нинішній герб Було затверджено у 1990 р.

Офіційна мова - польська.

Офіційна релігія - католицизм.

Грошова одиниця - злотий = 100 грошам.

Членство в міжнародних організаціях: ООН, НАТО, ОБСЄ, Організація Економічної Співпраці и Розвитку, СОТ, МВФ, Європейський Інвестиційний Банк, СБ, ЄБРР, Рада Балтійських Держав, Європейська Асоціація Вільної ТОРГІВЛІ, Центральноєвропейське Об'єднання Вільної ТОРГІВЛІ, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ, ЦЄІ [7].

.2 Економіка Польщі

Економіка Польщі є своєрідним феноменом в Європейському союзі. У Західній Європі Польщу називають Китаєм Європи. Економісти консультативної компанії Ernst & Young та дослідницького інституту Oxford Economics включили Республіку Польща до групи 25 ринків швидкого зростання, які будуть мати ключовий вплив на світову економіку протягом найближчого десятиліття. Незважаючи на першу хвилю глобальної кризи, економіка Польщі залишається відносно стабільною і поки розвивається успішно. Це наслідок вдалого переходу до ринку, вступу до ЄС, істотного припливу на країну прямих іноземних інвестицій у 2010-х рр.., Розумної економічної політики уряду Д. Туска.[8]

У ході кризи польська економіка була єдиною в ЄС, де спостерігався хоча і невелике, але зростання ВВП, яке складало 1,7%. У 2011 р. він вже досяг 3,8%, а в 2012 р. навіть 4,2% (Рис. 2.1). На 2013 рік зростання прогнозується на рівні 4%. В даний час швидкому економічному зростанню і розвитку економіки сприяє внутрішнє споживання, яке зростає третій рік поспіль.

Рис. 2.1 Темпи росту ВВП Польщі,%

Польща порівняно з іншими країнами Центрально-Східної Європи - це великий споживчий ринок, що нараховує 38 млн. чол. Якщо в Угорщині та Чехії експорт складає 80% ВВП, то в Польщі тільки 40%. Це означає, що Польща в значно меншій мірі залежить від зниження темпів зростання експорту. У 2010 р. споживання збільшилося на 2,0%, в 2011 р. на 3,3%, в 2012 р. на 3,2% [9].

Поляки прагнуть використовувати будь-які сприятливі зміни у внутрішній і зовнішній кон'юнктурі, щоб збільшити свої доходи і споживання. У вересні 2012 р. роздрібна торгівля зросла на 11,4% порівняно з аналогічним періодом 2011 р. У польському Інтернеті кількість магазинів зростає і зростає. В даний час їх близько тисячі. Зараз люди беруть споживчі кредити в банках всього на один день, тим самим заощаджуючи на процентних ставках. Так крутитися в Європі можуть лише поляки.

На зростання споживання впливають збільшення реальної заробітної плати, яка хоча і повільно, але все ж зростає, і трансфер в країну з Європи поляків - трудових мігрантів. У 2010 р. середня заробітна плата в народному господарстві склала 3102 злотих - понад 1034 дол., в 2011 р. 3225 злотих - понад 1083 дол., в 2012 р. 3 526 злотих - 1175 дол. (Рис. 2.2). 1 млн. чол. регулярно надсилають своїм сім'ям зароблені за кордоном гроші. За оцінкою Національного банку Польщі, в останні роки це було 15-16 млн. злотих - 5,3 млн. дол. на рік, що на 15-20% менше, ніж до початку глобальної кризи.

Рис. 2.2 Середня заробітна плата в народному господарстві

У другому кварталі 2012 р., за даними цього банку, гроші надсилались в основному з Великобританії, Ірландії та Німеччини. Приблизно така ж сума коштів переправляється мігрантами в країну за неофіційними каналами. Останнім часом зростання споживання сприяє знецінення злотого. Поляки при обміні іноземної валюти отримують тепер більше злотих. До того ж як і раніше важливу роль в житті польських сімей грають споживчі кредити. Протягом останнього року заборгованість поляків банкам виросла наполовину і склала більше 32 млрд. злотих - близько 10 млрд. дол.[8]

Створюються всі кращі умови для проведення підприємницької діяльності. З 1 липня 2011 р. введено новий порядок реєстрації створюваних підприємств. Протягом першого ж місяця по Інтернету було зареєстровано 11 тис. фірм, і 10 тис. відразу ж почали свою діяльність.

Рис. 2.3 Прямі іноземні інвестиції в польську економіку, млрд. євро.

Більшість банків у Польщі - 70% з них знаходяться в руках іноземців мають сильну депозитну базу і тим самим у меншій мірі залежать від зовнішнього фінансування, ніж багато інші фінансових установ в Центральній і Східній Європі. Як заявив у листопаді 2011 р. голова Національного банку Польщі М. Белька, «наші банки добре капіталізовані і вільні від токсичних активів, європейською версією яких є казначейські цінні папери різних країн Єврозони. Тому правомірним є думка, що наша банківська система сильна і стабільна ». У 2012 р. банківські кредити для підприємств зросли на 10% [10].

Польську економіку тягнуть вгору також інвестиції і експорт. У 2012 р. інвестиції збільшилися на 7-8%, в 2013 р. вони зростуть на 4%. Однак згідно з даними дослідження, проведеного восени 2011 р. загальнопольського реєстром боргу, 66% підприємств заявили, що обмежують інвестиції, при цьому майже 25% значною мірою. Справа в тому, що дедалі гірші настрої, пов'язані з побоюваннями світової рецесії, негативно впливають на польські підприємства. Разом з тим частина економістів вважає, що рівень використання кредитів залишається відносно низьким. В результаті будь-яке скорочення кредитування не призведе до кризи в господарській діяльності.

Важливим чинником зростання економіки в 2011-2012 рр.. був експорт. У 2010 р. він знизився з 116,2 до 98,2 млрд. євро, в 2011 р. виріс до 117, 4 млрд. євро, а в 2012 р., до більш ніж 130 млрд. євро (Рис. 2.4).

Рис. 2.4 Об’єм експорту, млрд. євро

Плаваючий обмінний курс злотого відіграє важливу роль у регулюванні зовнішньоторговельних операцій. В останні місяці зростання експорту сприяє ослаблення курсу злотого щодо євро у зв'язку з панікою на європейських фінансових ринках влітку 2012 р. У серпні 2012 р. середньомісячний курс євро по відношенню до злотого збільшився з 3,99 в кінці липня до 4,12, у вересні він склав 4,33, в жовтні 4,36. Економісти вважають, що якщо курс злотого по відношенню до євро буде коливатися навколо поточного рівня, то експортери почуватимуться непогано.

Зростанню польської економіки та рівня життя населення, зміцненню політичної стабільності в країні сприяло вступ Польщі до Європейського союзу з 1 травня 2004 р. В даний час важливу роль у розвитку країни відіграють гроші з фондів ЄС. У 2007-2013 рр.. Польща отримає майже 68 млрд. євро, тобто 270 млрд. злотих. 80% цієї суми вже розділені, якщо скласти вартість укладених угод і кошти, зарезервовані для реалізації окремих проектів. До кінця липня 2012 р. на інвестиції, співфінансовані з фондів ЄС, виділені більше 248 млрд. злотих - 62 млрд. євро, з яких кошти Євросоюзу становлять майже 172 млрд. злотих - 43 млрд. євро. Ці гроші вже знаходяться в господарському обороті. Крім того, до цього часу Польща повинна була отримати 19% бюджету політики гуртування ЄС, на практиці ж вона вже отримала 22%. Це означає, що Польща реалізує програми належним чином і хорошими темпами; загрози для освоєння країною всієї суми виділених коштів відсутні. Станом на 5 липня 2012 РП отримала від Європейської комісії 19,5 млрд. євро, значно більше інших країн ЄС, друга держава в списку, Іспанія, в два рази менше [11].

Вже в даний час фінансові кошти з європейських фондів забезпечують половину економічного зростання Польщі. Багато в чому завдяки цим фондам країні вдалося пройти благополучно через першу хвилю світової фінансової кризи. Ці гроші опинилися стабілізаторами економіки, фінансовою подушкою, яка пом'якшила удар першої хвилі глобальної кризи. Проекти ЄС у Польщі, що налічують сотні тисяч, є стабільними і безпечними інвестиціями.

Поки боргова криза в Єврозоні не позначається на Польщі. Однак і економіка Польщі, і економіки інших країн Центрально-Східної Європи, в кінцевому рахунку, є заручниками фінансової та економічної ситуації в Єврозоні. В економіці Польщі вже проявився ряд проблем. У 2011 р. дефіцит сектору державних фінансів знаходився на рівні 7,9% ВВП. За прогнозом Європейської комісії, опублікованому в листопаді 2012 р., в 2012 р. він складе 5,6%, в 2013 р. 4%. Зростає внутрішній і зовнішній борг держави. Аналітики Європейської комісії прогнозують зростання польського державного боргу з 54,9% ВВП в 2011 р. до 56,7% в 2012 р. У чималому ступені це викликано ослабленням курсу злотого і подальшим збільшенням вартості боргу, деномінованих в іноземній валюті [7].

У найближчі роки в державах Єврозони очікується істотне уповільнення темпів економічного зростання. Можлива також рецесія. Не виключаються навіть сценарії краху євро і розпаду Євросоюзу. Вже зараз аналітики прогнозують, що темпи зростання економіки в Центрально-Східній Європі з 2012 р. істотно сповільняться. У першу чергу це буде пов'язано із зменшенням економічного зростання в Німеччині, куди в основному йде експорт з країн цього регіону.

Прогноз Центрального банку Польщі передбачає зростання економіки в 2013 р. на рівні 2,3%, що більше, ніж у будь-якій країні Євросоюзу. Відносно великий внутрішній ринок, плаваючий обмінний курс злотого і невелика частка фінансового сектора у ВВП підтримували і будуть підтримувати польську економіку на плаву. Західні аналітичні центри також прогнозують уповільнення темпів зростання польської економіки в 2013 р.: Європейська комісія - до рівня 2,5%, швейцарський інвестиційний банк UBC до 2,9%.

Насторожує, що польські банки, «дочки» західних материнських банків, які переживають серйозні фінансові труднощі у Західній Європі, стали виводити гроші з Польщі на батьківщину. Це може позбавити польські підприємства інвестиційних кредитів. У цій ситуації влада взяла курс на підтримку польських національних банків, на які ці влади мають вплив. Найбільший польський банк - PKO BP, державне казначейство та інші державні структури мають намір скуповувати польські дочірні банки, які частину материнських банків будуть прагнути продати, щоб виконати вимоги європейського банківського нагляду про збільшення власного капіталу до 23 млрд. євро [9].

Тому не можна виключати, що найближчим часом почне реалізовуватися курс на «полонізацію» «банків-дочок» та польських банків, які є власністю іноземних інвесторів. Вперше після початку процесу змін західні банки - їх дочірні банки через брак власних коштів і неможливості їх отримати у Центрального європейського банку і на фінансових ринках стають загрозою для польської фінансової системи. Вони можуть перетворитися на пилосос з викачування грошей з країни. Криза європейської банківської системи буде тривати ще багато років, і це може негативно позначатися на економіку Польщі. Тому Центральний банк Польщі дуже уважно займається моніторингом банківської системи як країни, так і Європи.

У зв'язку з уповільненням економічного зростання, поза всяким сумнівом, буде рости і безробіття. У 2011 р. вона склала 12,3%, а в 2012 р. зменшилася до 11,8% і до кінця року залишалася на цьому ж рівні. До кінця року безробіття дещо зросте, досягши рівня 12%. У 2013 р. очікується її подальше збільшення (Рис. 2.5). Основне завдання польського уряду - якомога швидше і правильніше адаптуватися до зміни зовнішніх умов, в першу чергу фінансових і економічних, в рамках Єврозони.

Рис. 2.5 Рівень безробіття Польщі,%

Усередині країни воно має займатися адмініструванням та проведенням необхідно-вимушених реформ. У першу чергу мова йде про зниження дефіциту державного бюджету, рівня державного боргу, підвищення пенсійного віку, внеску до пенсійного фонду, внесення змін до пенсійного забезпечення селян та працівників силових структур, ліквідації деяких податкових пільг та ін. Проводити будь-які серйозні реформи економісти уряду не радять.[9]

Влада заявляє, що зміни в соціальній сфері будуть носити поступовий, а не різкий характер. Як у листопаді 2012 р. неодноразово заявляв прем'єр-міністр, уряд буде всіма силами захищати кожного громадянина від наслідків кризи. Більшість польських політиків та економістів вважають, що у разі загострення фінансової та економічної ситуації в ЄС Польща повинна щосили триматися за Німеччину. Так як це найсильніша в економічному відношенні країна Європи, втрати Польщі від нової хвилі кризи можуть бути менше. На думку Ростовського, економічну ситуацію в ЄС вже ніхто не контролює.

У зв'язку з тим, що декон'юнктура в зоні євро, куди йде 56% польського експорту, неминуча, частина польської еліти вважає, що необхідно в 2012-2013 рр.. нарощувати експорт Польщі на Схід - до Росії, України і Білорусії. Особливо швидкими темпами зростають поставки на російський ринок машин і обладнання, а також продовольства.

Швидше за все, економіка Польщі в найближчі кілька років може пережити не тільки зниження темпів економічного зростання, а й стагнацію, і рецесію. Цілком можливо і падіння життєвого рівня. Головне, щоб спад не носив глибокий характер і після початку нового періоду сприятливої кон'юнктури швидко був би подоланий [8].

.3 Пріоритети польської європейської політики

Польща прагне грати активну роль в переговорах щодо прийняття Договору про Конституцію ЄС. У цих переговорах вона заявляє про своє прагнення до розробки компромісної формули Договору, який повинен мати урівноважений характер і враховувати інтереси держав-членів. Слід сподіватися, що політична воля і високий рівень детермінації приведуть до прийняття проекту Договору про Конституцію ЄС на червневому засіданні Ради Європи, що ще більш сильно згуртує Євросоюз, зміцнить солідарність і підвищить ефективність його діяльності.

Іншим важливим аспектом буде підтримка Туреччини в її стараннях виконати встановлені в Копенгагені політичні критерії. Рішення про евентуально відкритті переговорів про вступ цієї країни до ЄС буде прийнято в грудні поточного року. Новим питанням в процесі розширення Євросоюзу є визнання Хорватії статусу країни-кандидата і можливого початку переговорів з цією країною про вступ. Рішення з цього питання має бути прийняте до кінця цього року.

Вступ Польщі до Європейського союзу позначає її повноправну участь у створенні та використанні благ, що випливають з усіх сфер європейської політики Союзу, до числа яких можна віднести також політику згуртування. Це один з найважливіших напрямків політики ЄС, яке на другому місці за ОСП поглинає найбільш значну частину бюджету співтовариства. Основною метою цієї політики є зміцнення соціально-економічного гуртування Спільноти У великому спрощення, цю політику можна описати як спектр заходів, спрямованих на скорочення розриву між рівнями розвитку не тільки між державами, але також і різними регіонами ЄС. Для Польщі це позначає можливість отримання підтримки в рамках таких інструментів політики згуртування ЄС, як Структурні Фонди та Фонд згуртування. Це відкриває перед нашою країною величезні можливості розвитку, проте, одночасно ставить перед нами величезні завдання, наприклад, в області програмування та реалізації заходів з розвитку. У контексті політики згуртування ЄС польська політика повинна концентруватися на двох основних напрямках: на забезпеченні найбільш ефективного використання вже доступних з 1 травня засобів та на активній участі в дискусії про перспективи політики згуртування ЄС, яка протікає паралельно дискусії про перспективи фінансової політики ЄС (бюджетом ЄС) в роках 2007 - 2013.

Питання вільного переміщення громадян, що охоплює свободу переміщення трудящих, право створювати підприємства, а також право пересування та перебування, є одним з тих аспектів європейської інтеграції, який найбільш цікавить громадськість. Згідно з положеннями Договору про заснування Європейського співтовариства, трудящі держав ЄС мають право перебувати та пересуватися по території Союзу навіть у разі, якщо вони не проявляють економічної активності. Крім того, вони не можуть піддаватися будь-якої дискримінації в порівнянні з місцевими трудящими в області доступу до роботи та умов її виконання. Це є одним з аспектів реалізації принципу загального ринку, а одночасно засобом, що забезпечує постійний прогрес в економічному розвитку і постійне підвищення соціальних стандартів на території Співтовариства. Можливість повного використання прав, що випливають з вільного переміщення осіб, поряд з виборчими правами, є одним з головних аспектів каталогу прав громадянина Європейського союзу і займає високу позицію серед пріоритетів європейської політики Польщі. В даний час тільки Великобританія, Ірландія, Швеція і Голландія висловили згоду на повну свободу руху робочої сили з нових держав-членів. Решта - старі - держави-члени ЄС встановили семирічний перехідний період в цій області.

З точки зору польських політичних та економічних інтересів ключове значення має розвиток тісного зв'язку з східними сусідами ЄС у рамках Європейської Політики Сусідства. Польща очікує, що політика сусідства буде чітко диференційована щодо окремих регіонів, і підтримує розвиток Східного виміру зовнішньої політики ЄС, як механізму, що координує способи реалізації та інструменти східної політики ЄС, а також платформи регіонального співробітництва. Польща підтримує поглиблення зв'язків між ЄС та Росією і висловлює свою готовність взяти участь у всіх формах діалогу, який ведеться між зацікавленими сторонами. Крім цього, ми уважно стежимо за політикою ЄС по відношенню до Калінінградської області. Польща підтримує також інтеграцію України з Європейським союзом і зближення Молдови з ЄС.

З точки зору Польщі, дуже важливо, щоб інші держави-члени ЄС підтримували розвиток Європейської Політики Сусідства та Східного виміру зовнішньої політики ЄС, особливо у сфері економіки та фінансів. Необхідно також стежити за реалізацією положень договорів, укладених між Союзом та зазначеними державами, а також за розвитком форм діалогу між Союзом та його східними сусідами, а особливо діалогу з питань енергетики.

Участь Польщі у формуванні зовнішньої політики і політики безпеки ЄС не обмежується тільки до східної політики ЄС. Уважно стежимо також за процесом стабілізації та нормалізації ситуації на Західних Балканах і гаряче підтримуємо європейський шлях, обраний державами цього регіону. Польща має намір активно включитися в реалізацію стратегії ЄС у рамках Барселонського процесу і Євро-Середземноморського партнерства, завданням яких є розвиток близьких взаємин ЄС з його сусідами на південних узбережжях Середземного Моря, тим більше, що вона має в цьому регіоні важливі політичні та економічні інтереси. Серйозне значення з точки зору польських інтересів має також розвиток тісних трансатлантичних зв'язків в політичному, військовому, економічному і соціальному масштабах, а також сприяння розвитку гармонійних взаємин Євросоюзу з США і НАТО [14].

Висновки до другого розділу

Значною мірою на економіку Польщі вплинув її вступ до ЄС. Інвестиції Європейського Союзу до Польщі підтримували стабільність в економіці та надавали сил для подальшого розвитку.

Помітне економічне зростання, досягнуте у попередні роки, є результатом збільшення обсягів споживання, головною причиною якого є необґрунтоване підвищення заробітної плати в поєднанні з безконтрольною діяльністю комерційних банків на внутрішньому ринку.

Польща показала зростання, зберігаючи за собою позиції однієї з самих розвинутих країн Співдружності. Навіть, якщо аналізувати більш глобально, в діапазоні світової кризи, Польща не занепала. Про це свідчить зростання національного доходу, що, безсумнівно, є серйозним успіхом.

Основними чинниками зростання польського ВВП залишаються стійкий внутрішній попит і зростаючі інвестиції в основний капітал. Підвищена динаміка внутрішнього попиту була результатом зростання реальної заробітної плати та працевлаштування.

Розділ 3. Рекомендації щодо покращення економічного та соціального розвитку країни

.1 Перспективи економічного розвитку Польщі до 2015 р. у світлі стратегії розвитку країни

Членство Польщі в Європейському союзі і розрив між її рівнем розвитку і рівнем більшості країн цієї спільноти вимагає від нас серйозних зусиль щодо досягнення стійких і високих темпів розвитку. Процеси глобалізації та завдання, поставлені перед Європою в Лісабонській стратегії, вимагають від Польщі формулювання сучасної політики, стимулюючої розвиток. Це необхідно для раціонального використання шансів, що випливають з членства Польщі в Європейському союзі, насамперед використання передбачених на 2007-2013 рр.. фінансових коштів ЄС, значно збільшених в порівнянні з періодом 2004-2006 рр.. Ця політика повинна використовувати ті властивості польської економіки і суспільства, які можуть стати джерелом компаративних переваг. Це стосується, перш за все, відносно молодої і все краще освіченої робочої сили, великої підприємливості польського суспільства і здатності підприємців адаптуватися до мінливих умов, а також великого внутрішнього ринку і вільного доступу до внутрішнього ринку Європейського союзу. Основне значення для цивілізаційного прогресу Польщі має створення належних умов для розвитку, а також ефективної інституційної та регулюючої системи, яка дозволить використовувати доступні ресурси. Польща повинна зробити значні зусилля щодо зміни правил гри в економіці, з тим, щоб ведення господарської діяльності стало більш простим і менш дорогим, що, у свою чергу, має сприяти поліпшенню становища на ринку праці. Особлива увага повинна бути приділена створенню нових робочих місць, особливо в секторі ринкових послуг, так як тільки цей сектор зможе прийняти працівників модернізованого промислового сектору та реструктуризує сільське господарство. Повинна підвищитися активність і соціально-професійна мобільність населення, а також рівень його освіти. Широке поширення має отримати перманентне навчання. Польща повинна стати країною, що спирається на знання і на широке використання інформаційних та комунікаційних технологій у всіх галузях економіки, у соціальних послугах, доступних для кожного громадянина. Держава буде просувати розвиток інтелектуального капіталу як по відношенню до людей, так і по відношенню до організацій. Такі напрямки політики формулює «Стратегії розвитку країни на 2007-2015 рр..» (СРС), ухвалена Радою міністрів 29 листопада 2006 року. Це основний урядовий стратегічний документ, що визначає цілі та пріоритети у сфері соціально-економічного розвитку Польщі, а також умови, які повинні забезпечити цей розвиток. Він є найважливішим, розрахованим на багато років стратегічним документом, що стосується соціально-економічного розвитку країни, є базою для інших стратегій і урядових програм, що розробляються також одиницями місцевого самоврядування. Цей проект є основою для ефективного використання Польщею як внутрішніх коштів, так і коштів, що надходять з Європейського союзу, призначених на реалізацію соціально-економічних цілей. СРС повинна зіграти істотну роль в координації інституційно-регулюючих реформ і проектів, що фінансуються з коштів ЄС, так, щоб через ефект синергії обидві ці сфери економічної політики стали ще більш результативними. Стратегія розвитку країни здійснює мети і відповідає на виклики, поставлені в основному стратегічному документі ЄС Лісабонської стратегії, спираючись на розвиток і зростання зайнятості. У 2015 році Польща повинна стати країною з високим рівнем і якістю життя населення, а також з сильною і конкурентоздатною економікою, здатною створювати нові робочі місця.

Головною метою стратегії є підвищення рівня і якості життя жителів Польщі. Вона буде здійснюватися в рамках шести пріоритетів, визначальних найважливіші сфери діяльності. Цими пріоритетами є:

. Підвищення конкурентоспроможності та інноваційного характеру економіки.

. Поліпшення стану технічної і соціальної інфраструктури.

. Зростання зайнятості і підвищення її якості.

. Створення інтегрованого соціального співтовариства і його безпеки.

. Розвиток сільських районів.

. Регіональний розвиток і поліпшення внутрішньої організації регіону.

Реалізації першого пріоритету, тобто підвищенню конкурентоспроможності та інноваційного характеру економіки, будуть служити наступні заходи:

·        Створення стабільної макроекономічної основи для розвитку;

·        Розвиток підприємництва;

·        Збільшення доступу до зовнішнього фінансування інвестицій;

·        Підвищення технологічного рівня економіки шляхом збільшення витрат на дослідження, розвиток та інновації;

·        Розвиток інформаційного суспільства за допомогою інформатизації контактів бізнесу та державної адміністрації (адміністративне і фінансове обслуговування, бази даних тощо), e-адміністрація;

·        Захист конкуренції;

·        Експорт та співробітництво із зарубіжними країнами;

·        Розвиток сектора послуг;

·        Завершення реструктуризації традиційних промислових галузей, структурних змін у рибальстві.

Заходи, спрямовані на реалізацію другого пріоритету поліпшення стану інфраструктури, у сфері технічної інфраструктури, стосуватимуться: транспорту, житлового господарства, телематики, енергетики та захисту навколишнього середовища. У свою чергу, в рамках впливу на соціальну інфраструктуру будуть робитися зусилля з поліпшення інфраструктури в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури, туризму і спорту. У рамках реалізації третього пріоритету, тобто зростання зайнятості та підвищення її якості, робитимуться такі заходи:

·        Створення умов, що сприяють підприємництву і скорочення фінансової завантажень роботодавців;

·        Підвищення еластичності ринку праці в Польщі і зростання мобільності трудових ресурсів;

·        Ініціативи з вирівнювання шансів на ринку праці;

·        Пристосування програм навчання до потреб ринку праці;

·        Розвиток інститутів суспільного діалогу і зміцнення системи проведення переговорів з питання про відносини між працівниками і роботодавцями;

·        Поліпшення безпеки та умов праці;

·        Зростання інституційної ефективності в обслуговуванні ринку праці;

·        Ведення ефективної міграційної політики.

Зміцненню соціальної спільноти та функціонуванню органів державної влади (четвертий пріоритет) покликані служити:

·        Створення заслуговує суспільної довіри та ефективної державної влади, а також боротьба з корупцією;

·        Підтримка самоорганізації місцевих громад;

·        Просування політики суспільної інтеграції, в тому числі допомога сім'ям у виконанні ними економічних і виховних функцій;

·        Забезпечення національної безпеки і почуття безпеки в суспільстві;

Заходи, спрямовані на реалізацію п'ятого пріоритету (розвиток села), будуть зосереджуватися на наступних областях:

·        Розвиток підприємництва та активності в несільськогосподарської сфері;

·        Зростання конкурентоспроможності аграрних господарств;

·        Розвиток і поліпшення технічної та соціальної інфраструктури в сільській місцевості;

·        Підвищення якості людського капіталу та професійна активність мешканців села.

Успіх у здійсненні шостого пріоритету, тобто розвитку регіонів, буде залежати від здатності регіонів і місцевих громад використовувати власні ресурси, а також від уміння залучати зовнішніх інвесторів. Стратегічною метою регіональної політики держави на 2007-2015 рр.. є створення умов для зростання конкурентоспроможності. Ці умови повинні сприяти соціальній, економічній і територіальній згуртованості, а також вирівнюванню шансів розвитку тих воєводств, які без допомоги держави були б приречені на деградацію або тривалу боротьбу з труднощами. У той же час, згідно з принципом субсидіарності і принципу підтримки ендогенного розвитку, регіональна політика держави буде націлена на гнучку диференціацію цілей і використання внутрішнього потенціалу окремих районів.

Можливість здійснення великих інвестицій завдяки підтримці з боку політики згуртованості ЄС збільшує шанси досягнення цілей СРС. Загальна сума бюджетних коштів ЄС, яку можна використовувати на реалізацію Стратегії розвитку країни, складе майже 86 млрд. євро, а разом з супутніми публічними і приватними вітчизняними засобами близько 108 млрд. євро. Обсяг фінансових коштів, передбачених для використання в період 2007-2015 рр.., Отже, значно більше коштів Національного плану розвитку на 2004-2006 рр.., В рамках якого зобов'язання Спільноти складають 12,8 млрд. євро. Реалізація Стратегії повинна забезпечити Польщі стійкий швидке економічне зростання, стимульований, головним чином, інвестиціями та експортом. Основні показники реалізації СРС передбачають, зокрема:

Прискорення зростання ВВП з 3% у середньому на рік за 2001-2005 рр.. до 5,1% в 2006-2010 рр.. і 5,2% в 2011-2015 рр.. Це, по всій ймовірності, означало б досягнення 66% середнього рівня ЄС-25 в останньому році реалізації Стратегії, проти близько 50% в даний час.

Підвищення середньої норми інвестицій з 18,8% у 2001-2005 рр.. до 21% в 2006-2010 рр.. і 25% в 2011-2015 рр..

Зростання обсягу експорту в перерахунку на душу населення з 1,9 тис. євро в 2005 р. до 3,5 тис. Євро в 2010 р. і 4,9 тис. євро в 2015 р.

Значне збільшення витрат на діяльність з НДДКР з 0,58% ВВП у 2004 р. до 1,5 ВВП в 2010 р. і 2% ВВП в 2015 р., при зростаючій частці господарюючих суб'єктів у цих витратах, відповідно з 22,6% до 30% і 40%.

Зниження рівня безробіття з 17,6% у 2005 р. до 12% в 2010 р. і 9% в 2015 році.

Макроекономічна стабілізація збереження темпу розвитку інфляції на рівні близько 2,5% на рік, а також поступове скорочення дефіциту сектору публічних фінансів (2,5% ВВП в 2010 р. і 2% ВВП у 2015 р.), що дозволить призупинити зростання державного боргу (його співвідношення з ВВП після зростання з 48,8% у 2005 році до 51,7% в 2010 році має знизитися до 47% в 2015 р.).

Реалізація перерахованих вище намірів проходить досі, як правило, благополучно, a в деяких областях несподівано добре. У період 2006-2007 рр.. середньорічні темпи зростання ВВП становили 6,4%, отже, вони були значно вище передбачаються для пери ода 2006-2010 рр.. темпів в 5,1%. У 2007 р. вже було досягнуто заплановане до 2010 р. Зниження відсотка безробітних, а також передбачена до 2015 р. скорочення дефіциту в секторі публічних фінансів.

Ці досягнення в значній мірі стали можливі завдяки здійсненню програм, що фінансуються із залученням коштів фондів ЄС. Оцінюють, що завдяки їм ВВП був у 2007 р. вище на 0,57-1,71%, a кількість зайнятих у 2006 р. було вище на 167 тис. (у 2007 р. навіть удвічі більше).

Маючи на увазі тривалість процедур, пов'язаних з використанням фондів ЄС, це було в основному результатом здійснення програм Національного плану розвитку на 2004-2006 рр.. Більших ефектів використання коштів, передбачених у рамках Національної стратегії інтеграції на 2007-2013 рр.., Слід очікувати лише в найближчі роки [8].

.2 Рекомендації щодо покращення економічного становища Польщі

Рекомендації щодо конкретних країн є документи, підготовлені Європейською Комісією для кожної країни, аналіз її економічної ситуації і вироблення рекомендацій щодо заходів, які вона повинна прийняти протягом найближчих 12 місяців. Вони адаптовані до конкретних питань, держава-член стикається і охоплює широкий спектр тем: стан державних фінансів, реформа пенсійної системи, заходи щодо створення робочих місць і боротьби з безробіттям, освіти та інновацій і т.д. Остаточне ухвалення з рекомендацій по конкретним країнам, підготовлені Комісією зроблено на найвищому рівні з боку національних керівників у Європейській Раді.

У 2013 році економічна активність Польщі, як очікується, сповільниться в порівнянні з 2012. Тим не менш, зростання ВВП і раніше прогнозується на рівні 2,7%. Безробіття передбачається злегка піднятися на 9,8%.

Державні фінанси Польщі поліпшуються. Допомагає стійке економічне зростання в 2012 році, Польща скоротила дефіцит бюджету відповідно до рекомендацій Комісії. Парламент прийняв масштабну реформу пенсійної системи країни, яка буде поступово підвищуватися встановленим законом пенсійного віку до 67 років. В інших областях, проте, реформи були обмежені, особливо щодо ринку праці, освіти, енергетики, транспорту та регулювання.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі, Польща стикається з низкою проблем. Дефіцит бюджету повинен бути скорочений до досягнення середньострокової мети. Фінансові ринки вимагають постійної уваги. Дуже низький рівень економічної активності, зокрема жінок, і якість професійної підготовки та освіти є основними проблемами даного старіння населення. Є також ознаки сегментації ринку праці, що впливають на молодь. Низький рівень державного та приватного R & D витрат, слабкі зв'язки між наукою і промисловістю, та слабкий розвиток продуктивності інновацій потребують поліпшення інфраструктури Польщі, зокрема, її залізничної та енергетичної системи. Ефективність державного управління, збір податків і права рішень повинна бути значно поліпшена. Необґрунтовані обмеження в області професійних послуг перешкоджають економічному зростанню.

Потрібно забезпечити прогрес у корекції надмірного дефіциту. З цією метою повного освоєння бюджету на 2013 рік і досягнення структурного регулювання, вказаної у рекомендаціях Ради процедури надмірного дефіциту. Потім вказати заходи, необхідні для забезпечення реалізації бюджетної стратегії на 2013 рік та за її межами, як це передбачено, забезпечити адекватне структурне регулювання, щоб зробити достатній прогрес у досягненні середньострокових цілей, в тому числі відповідних витрат. Звести до мінімуму скорочення, що сприяє зростанню витрат у майбутньому та покращити дотримання податкового законодавства.

Прискорити реформи фіскальної системи шляхом прийняття законодавства з метою введення постійного правило витрат 2013 року. Це правило повинне бути у відповідності з Європейською системи рахунків. Вживає заходів щодо зміцнення механізмів координації між різними рівнями влади в середньостроковій і щорічних бюджетних процесів.

Для зниження безробіття серед молоді, підвищення доступності навчання та придбання-орієнтованого обладнання, підвищення якості професійної підготовки та прийняти запропонованої стратегії безперервного довічного навчання. Кращої відповідності результатів освіти до потреб ринку праці і поліпшення якості викладання. Для боротьби з сегментації ринку праці і в обмеження надмірного використання цивільно-правових договорів і продовжити випробувальний термін для постійних контрактів.

Активізувати зусилля по збільшенню участі на ринку праці жінок і підвищення охоплення дітей у догляді за дітьми як раннього, так і дошкільної освіти, забезпечення стабільного фінансування та інвестицій у суспільну інфраструктуру, надання кваліфікованого персоналу. Вкорінення практики дострокового виходу на пенсію для збільшення виходу з ринку праці. Поетапна відмову від спеціального пенсійного забезпечення шахтарів з метою повної інтеграції їх у загальну схему.

Вжити додаткових заходів щодо забезпечення інноваційного середовища, сприятливого для бізнесу, шляхом забезпечення більш тісних зв'язків між науковими дослідженнями, інновацій та промисловості, а також шляхом створення спільних пріоритетних областях та інструменти підтримки повного циклу інновацій, поліпшення доступу до фінансування для дослідницької та інноваційної діяльності за рахунок гарантій і мостів фінансування.

Активізувати зусилля щодо поліпшення стимулів для інвестицій в генеруючі потужності енергії та ефективності, прискорення розвитку транскордонних електромереж взаємозв'язків і посилення конкуренції в газовому секторі шляхом поступової відмови від регульованих цін і шляхом створення платформи з торгівлі газом. Посилення ролі регулятора ринку залізничних і забезпечення ефективного і швидкого здійснення залізничних проектів. Зменшити обмеження на професійні послуги та спрощення виконання контрактів та вимог до дозволів на будівництво [9].

.3 Пріоритети розвитку демократії та ринкової економіки

демократія ринковий економіка польща

Сьогодні повага прав людини і демократичних норм - одне з основних показників, за якими оцінюється ступінь розвитку суспільства і держави. Багато країн світу ставлять питання поваги прав людини в основу своєї зовнішньої політики, існує ряд впливових правозахисних міжнародних неурядових організацій.

У той же час, на превеликий жаль, сьогодні такі поняття, як «демократія» і «права людини» у міжнародному масштабі часто знецінюються. І це не може не хвилювати. Ідея прав людини перестає бути тим маяком, на який орієнтуються країни, де відбуваються економічні та політичні зміни. Ця ідея перестає бути абсолютною, незаперечною та авторитетною цінністю.

Більше того, є підстави стверджувати, що в сучасному світі відбувається відхід від засад демократії та знецінення ідеї прав людини, що можна пояснити трьома причинами.

По-перше, в деяких країнах не вистачало передумов для самоорганізації суспільства, для розвитку громадянського суспільства, для вкорінення ідеї прав людини. Тому владні еліти встановили там нероздільну владу. Ці еліти відкидають універсальні принципи поваги людської гідності і гуманізму. Буває, що не виконуються навіть самі мінімальні стандарти, а будь-яка критика сприймається як зазіхання на державний суверенітет і втручання у внутрішні справи.

По-друге, приводячи в приклад певний економічний ріст у таких державах, як Китай, Росія чи Білорусь, авторитарні правителі по всьому світу претендують на те, що можна модернізувати економіку без політичного плюралізму, демократії та поваги прав людини. Вони не бажають ділитися владою з суспільством, яке піддається впливу масової пропаганди з боку монополізованих державою засобів масової інформації. Наприклад, економічні труднощі, викликані проблемами переходу до ринкової економіки, в багатьох пострадянських державах були помилково інтерпретовані як результат перших демократичних перетворень. Це призвело до того, що частина людей усвідомлено вибрала і продовжує підтримувати недемократичні методи управління країною.

По-третє, держави, які виступали в ролі захисників прав людини і демократії на планеті, іноді давали, на жаль, приклади непослідовності у своїх діях і відходу від власних фундаментальних принципів. Такі дії, як війна в Іраку, існування в'язниць з неприпустимими умовами утримання ув'язнених, широкомасштабний розвиток торговельних відносин з явно недемократичними країнами, створили ґрунт для звинувачень у подвійних стандартах і у вибірковому застосуванні норм з боку західних демократій. Коли права людини порушуються урядами країн, найбільш активних у їх відстоюванні, то у авторитарних правителів з'являється зручний привід для повної зневаги та ігнорування загальноприйнятих стандартів.

За допомогою пропаганди авторитарні уряди намагаються переконати своїх громадян у неспроможності такого поняття, як права людини. Кожне порушення прав людини «країнами-зразками» демократії неодмінно використовується для легітимізації диктатури. Тирани переконують людей у ​​тому, що в політиці немає цінностей, всі політики всіх країн - брехуни і егоїсти. Тих же, хто бореться проти диктаторів під прапором свободи, гуманізму і прав людини, узурпатори представляють як чергових ошуканців, які за гроші виконують егоїстичні інтереси країн Заходу. І в сьогоднішньому світі, на жаль, диктаторам це непогано вдається.

Така дискредитація ідей демократії і прав людини призводить до катастрофічних наслідків у світовому масштабі. Держави, базовими цінностями яких ніколи не були ідеї гуманізму, все частіше відкрито заявляють, що демократія і права людини ніякими цінностями не є, а країни Заходу тільки лише прикривають ними свої корисливі інтереси. Тому самі авторитарні держави вже не соромляться відкрито реалізовувати свої імперські інтереси, кажучи, що беруть приклад із західних країн. Вони навіть прикривають свої дії за допомогою таких понять, як «гуманітарна інтервенція» або «примус до миру».

Не можна допустити, щоб сьогодні великі держави ділили світ на «сфери інтересів» і вирішували долі малих народів без їх участі. Не можна, щоб цінності демократії та свободи малих народів були принесені в жертву геополітичним інтересам наддержав.

Визнаючи культурне розмаїття та значення традиційних цінностей, які можуть відрізнятися від цінностей західного світу, слід закликати і заохочувати уряди всіх країн виконувати стандарти прав людини.

Права людини - універсальні. Вони однаково підходять для кожної людини, будь він у Китаї, М'янмі, Білорусі чи на Кубі. Люди в усьому світі, незалежно від їх раси, походження чи віросповідання, хочуть жити в кращих умовах життя і мати більш справедливу владу. Тільки демократія може їм це гарантувати.

Демократичний шлях розвитку повинен знову стати привабливим для всіх країн світу. Потрібно, щоб модель демократичної правової держави та ринкової економіки стали прикладом для народів світу. Потрібно повернути авторитет ідеї прав людини. Без цього світ скотиться в криваву безодню нових воєн. Щоб уникнути конфліктів, Європа і США знову повинні стати прикладом поведінки для інших країн світу. Вони повинні проводити далекоглядну принципову політику, засновану на цінностях гуманізму та демократії. Торгівельна та економічна вигоди не повинні їх утримувати від постановки фундаментальних питань про повагу прав людини і демократичних норм у будь-якій країні світу.

У ситуації, коли дії США у сфері захисту прав людини іноді викликають неоднозначну реакцію в світі, на країни Європейського союзу лягати особлива відповідальність за подальше поширення та відстоювання цінностей прав людини і демократії. Для ЄС, моральна політика, виходячи з цінностей, навколо яких він об'єднаний, є важливою умовою досягнення відповідальною і мирної ролі в міжнародній політиці.

Голос ЄС має особливу вагу. Можна без перебільшення сказати, що подальше поширення і зміцнення принципів демократії та прав людини в країнах СНД, принаймні, його європейської частини, безпосередньо залежить від довгострокового, послідовного і ефективного залучення ЄС та його держав-членів. Тим більше, що у громадянських суспільств цих країн великі очікування пов'язані саме з ЄС.

Політичні системи більшості пострадянських держав характеризуються незмінністю владних еліт, обмеженнями політичних і громадянських прав громадян, квазімонополізацією основних ЗМІ і тісним переплетенням інтересів правлячих угруповань з олігархічним капіталом. Інститути правової держави тут існують головним чином на папері, в той час як судова система не в змозі забезпечити довіру до держави як основного джерела гарантії справедливого вирішення соціальних, економічних і політичних конфліктів. Громадянське суспільство і його інститути надто слабкі, а поле для особистої ініціативи і самореалізації поза існуючої системи влади та номенклатурного бізнесу штучно звужується. Вибори ж у таких умовах не є механізмом контролю за можновладцями, а перетворюються на своєрідний плебісцит, на якому влади проголошують чергову підтримку свого курсу завдяки повному контролю над виборчим процесом і пресою.

Складно знайти в таких режимах деклароване повагу до прав громадян. У них систематично порушуються права людини. Людей переслідують за одні лише заклики до поваги їхніх моральних, політичних і релігійних поглядів. Такі режими створюють у суспільстві атмосферу страху і апатії, пропонуючи взамін на абсолютну лояльність деякі мінімальні вигоди або гарантії. При цьому громадяни повинні відмовитися від своїх політичних поглядів або відкрито не демонструвати свою громадянську позицію.[15]

Френсісу Фукуямі, який поспішив оголосити про «завершення ідеологічної еволюції людства і універсалізації західної ліберальної демократії як остаточної форми правління" [16], опонує Ф.Шміттер [17], що передбачає, що демократію чекає «смуга підсилюються заворушень, невизначеності і непередбачуваних подій». Крім того, він висловлює немодну євроцентричну точку зору, згідно з якою більшість майбутніх викликів почне визрівати в надрах вже затвердилися ліберальних демократій, а аж ніяк не в з'явилася неодемократичному середовищі. Країни останньої, на думку американського політолога, за кількома винятками, просто «приречені», зважаючи на відсутність здатної скласти справжню конкуренцію автократичної форми, залишатися в осяжному майбутньому демократичними, незалежно від того, якими будуть досягнення і рівень задоволеності громадян. І якщо якась із неодемократій потерпить фіаско, що супроводжується поверненням до попереднього строю, подібне може відбутися тільки в місцевому масштабі.

Більш серйозні проблеми очікуються відносно раніше затверджених демократій Європи та Північної Америки. Приводом для таких побоювань служать дві причини: перша - відсутність можливості пояснювати власні недоліки загрозою постійного суперництва з іншою системою, зважаючи розпад такої; друга - населення цих країн набагато більшою мірою «заражене» нормативними очікуваннями щодо того, як повинна працювати демократія. Ф.Шміттер висловлює думку, що як тільки подібне змагання набере силу, в центрі уваги опиняться «ліберальні» складові цих демократій, а саме:

Одностороннє підкреслення ними важливості індивідуальних громадян і індивідуалізму - і в концептуальному, і в процедурному, і в методологічному плані;

Прихильність їх волюнтаризму, форма та зміст якої зводиться до практики участі в політиці, а також до висунення політиків зі своїх лав;

Їх «зацикленість» на територіальному представництві і міжпартійному суперництві як єдино легітимному типі зв'язку між громадянами і державою;

Їх байдужість до постійного і систематично відтворювальна нерівності як у розподілі благ, так і у представленні інтересів;

Їх обмеженість інституційними рамками національної держави, а також мовчазним потуранням лібералізму щодо націоналізму.[18]

Суспільна довіра до політичних систем у світі впало. Відбулося багато масових заворушень, які могли поставити під загрозу демократичні уряди в ряді країн.

У дванадцяти країнах Східної Європи, а також у семи країнах Західної рівень демократії знизився.

Політична нестабільність, постійне балансування на межі війни і банкрутства зробило негативний вплив на США, і країна опинилася в кінці списку держав зі статусом «повна демократія».

На демократію в Латинській Америці негативно вплинули випадки прояву насильства, торгівля наркотиками і високий рівень злочинності в деяких країнах.

У короткостроковій перспективі ситуація в Європі також викликає занепокоєння - політичні системи ЄС повинні пережити «незвичну для них економію, нова економічна криза у 2012 році, високий рівень безробіття і мізерні показники економічного зростання».

У журналі «The Economist» наводяться дані, що майже половина всіх країн у світі сьогодні мають демократичний режим правління, але минулого року тільки 25 з них названі «повністю демократичними», в 53 державах - «неповноцінна демократія», 37 країн - з « гібридними режимами »і 52 країни - з авторитарними режимами.

«The Economist» зазначає, що в Центральній і Східній Європі та на Балканах спостерігалося зниження підтримки демократичного режиму, але визнає, що це скоріше відображає не бажання повернутися до авторитаризму, а «виснаження сучасних політичних систем, загальне розчарування і апатію». Тим не менш, в країнах колишнього Радянського Союзу люди все більше схиляються до демократичних змін [19].

Висновок до третього розділу

Пріоритетною у розвитку Польщі виступає соціальна сфера. Розвиток науки та техніки потребую молодих спеціалістів з високим рівнем кваліфікації та знанням сучасних методів та технологій. Ми живемо в період інформаційної революції, и Польща має пристосуватися до безперервного темпу розвитку.

Основне значення для цивілізаційного прогресу Польщі має створення належних умов для розвитку, а також ефективної інституційної та регулюючої системи, яка дозволить використовувати доступні ресурси. Польща повинна зробити значні зусилля щодо зміни правил гри в економіці, з тим, щоб ведення господарської діяльності стало більш простим і менш дорогим, що, у свою чергу, має сприяти поліпшенню становища на ринку праці.

Поширення і зміцнення принципів демократії та прав людини в країнах СНД, принаймні, його європейської частини, безпосередньо залежить від довгострокового, послідовного і ефективного залучення ЄС та його держав-членів. Зараз розвиток демократії перебуває не на кращій стадії. Потрібно або ж визнати унікальність та технологічність даної форми правління, або ж розвивати її та створювати нові форми демократії, які краще будуть задовольняти інтереси людства.

Економічний розвиток робить демократію можливою, політичне керівництво робить її реальною. Щоб демократія з'явилася на світ, майбутні політичні еліти як мінімум повинні вірити, що це найменш найгірша форма правління для їх товариств і для них самих. Вони також повинні володіти достатньою майстерністю, щоб здійснити перехід до демократії всупереч як радикалам, так і консерваторам, які неминуче будуть перешкоджати їм у реалізації демократичного транзиту. Але демократія, в кінцевому рахунку, пошириться в світі настільки, наскільки ті, хто користується владою в усьому світі і в окремих країнах, захочуть її поширити.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Демократія та ринкова економіка в наш час ідуть пліч-о-пліч, хоча не варто казати, що ефективні ринкові відносини можливі лише за наявністю демократичного режиму у країні. Ринок - це сфера, де всім завідує конкуренція, попит і пропозиція, всі ці поняття більш ефективні, коли вони реалізуються без регулювання. Саме таку атмосферу надає демократія.

Міжнародні організації націлені на вдосконалення т покращення економічного стану країн-членів, тому вони не мало вкладають у розвиток демократії та ринкової економіки. Варто примітити, хоча у країні є демократичний режим, люди можуть віддати владу у руки свого президента, але це буде їх власний вибір. Соціальне становище в таких країнах краще ніж в тих, в яких діє авторитарний режим, але все одно в першу чергу все залежить від менталітету нації.

Звільняючи людей від позаекономічних форм примусу, ліквідуючи всякого роду станові і номенклатурні привілеї в даній сфері, демократія створює найкращі умови для реалізації економічної свободи індивідуального члена суспільства. Укладаючи ринок в рамки закону і порядку, роблячи його об'єктом правового регулювання, демократія покликана забезпечити легітимність вільноринкових відносин.

Міжнародні організації діють на протязі багатьох років в напрямі введення демократії, прикладом може бути ЄС, який отримав Нобелівську премію за те, що на протязі 60 років розвиває мир, согласованність, демократію та права людини, та у розвитку ринкової економіки, прикладом може бути ВТО, яка створює усі умови для розвитку та лібералізації торгівлі між країнами.

Значною мірою на економіку Польщі вплинув її вступ до ЄС. Інвестиції Європейського Союзу до Польщі підтримували стабільність в економіці та надавали сил для подальшого розвитку.

Польща показала зростання, зберігаючи за собою позиції однієї з самих розвинутих країн Співдружності. Навіть, якщо аналізувати більш глобально, в діапазоні світової кризи, Польща не занепала. Про це свідчить зростання національного доходу, що, безсумнівно, є серйозним успіхом.

Основними чинниками зростання польського ВВП залишаються стійкий внутрішній попит і зростаючі інвестиції в основний капітал. Підвищена динаміка внутрішнього попиту була результатом зростання реальної заробітної плати та працевлаштування.

Пріоритетною у розвитку Польщі виступає соціальна сфера. Розвиток науки та техніки потребую молодих спеціалістів з високим рівнем кваліфікації та знанням сучасних методів та технологій. Ми живемо в період інформаційної революції, и Польща має пристосуватися до безперервного темпу розвитку.

Основне значення для цивілізаційного прогресу Польщі має створення належних умов для розвитку, а також ефективної інституційної та регулюючої системи, яка дозволить використовувати доступні ресурси. Польща повинна зробити значні зусилля щодо зміни правил гри в економіці, з тим, щоб ведення господарської діяльності стало більш простим і менш дорогим, що, у свою чергу, має сприяти поліпшенню становища на ринку праці.

Поширення і зміцнення принципів демократії та прав людини в країнах СНД, принаймні, його європейської частини, безпосередньо залежить від довгострокового, послідовного і ефективного залучення ЄС та його держав-членів. Зараз розвиток демократії перебуває не на кращій стадії. Потрібно або ж визнати унікальність та технологічність даної форми правління, або ж розвивати її та створювати нові форми демократії, які краще будуть задовольняти інтереси людства.

Економічний розвиток робить демократію можливою, політичне керівництво робить її реальною. Щоб демократія з'явилася на світ, майбутні політичні еліти як мінімум повинні вірити, що це найменш найгірша форма правління для їх товариств і для них самих. Вони також повинні володіти достатньою майстерністю, щоб здійснити перехід до демократії всупереч як радикалам, так і консерваторам, які неминуче будуть перешкоджати їм у реалізації демократичного транзиту. Але демократія, в кінцевому рахунку, пошириться в світі настільки, наскільки ті, хто користується владою в усьому світі і в окремих країнах, захочуть її поширити.

Список використаних джерел

1.     Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: второе изд., Перераб. и доп / Л.С. Гаджиев. - М.: Логос, 1999. - 544 с.

2.     Новгородцев П.И. Об общественном идеале / П.И. Новгородцев. -М. : Пресса, 1991.

3.      Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Ш. Л. Монтескье. -М.: Изд-во АН СССР, 1955.

4.      Upset S.M. Political Man. The Social Bases of Politics / S.M. Upset. -London: McMillan, 1960.

5.      ВТО [Электронный ресурс]: http://evgeniy7733.narod.ru/Tema_8_meo.pdf/

.        Харланд Х.П. К развитию демократии и рыночной экономики в центральноевропейских и Восточноевропейский странах / Х.П. Харланд, Х.-И. Ниссен, В.А. Францен / / Мониторинг общественного мнения. - 2000. - №6 (50). - С.5-9.

7.     Макроэкономические показатели Польши за первое полугодие 2012 года [Электронный ресурс]: http://tashkent.trade.gov.pl/ru/polska/article/detail, 1936 Makroekonomichieskiie_pokazatieli_Polshi_za_piervoie_polughodiie_ 2012_ghoda.html

8.      Экономика Польши [Электронный ресурс]: http://www.polandinfo.ru/Container/Details/2059

9.     Мировая экономика [Электронный ресурс]: http://world-economic.com/ru/news-view-210.htm

10.    Экономика Польши [Электронный ресурс]: http://www.webeconomy.ru/index. php?page =cat&cat=mcat&mcat=223& type= news&newsid=1601

.        Польша твой экономический партнер. - Варшава: ИИРПК, 2008. - 205 с.

.        Europe 2020 in Poland [Электронный ресурс]: http://ec.europa.eu/europe2020/europe-2020-in-your-country/polska/index_en.htm

.        Приоритеты польской европейской политики [Электронный ресурс]: http://poland.poland.su/union_prioritet.html

.        Права человека, демократия и свобода в современном мире [Электронный ресурс]: http://www.kas.de/belarus/be/publications/14691/

.        Фукуяма Ф. Конец истории? [Электронный ресурс]: http://atredis.narod.ru/person/fukuyama.html

.        Шмиттер Ф. Будущее демократии: можно ли рассматривать его через призму масштаба? / / Ф.Шмиттер. - Логос. 2004. - №2. - С.137-156.

.        Будущее демократии [Электронный ресурс]: http://nicbar.ru /theoria_democraty13.htm

.        Дэвид К. Современная демократия: перспективы и развитие / К. Дэвид / / Economist Intelligence. - Unit 2011.

.        Ученый совет ИМЭМО РАН Власть и управление в ЕС: организационные аспекты // Мировая экономика и международные отношения.- 2011.- №6.- с.3-15

.        Ю.Квалинин Южный вектор стратегии ЕС: позиции, приоритеты, инструментарий // Мировая экономика и международные отношения.- 2012.- №11.- с.121-126

.        Европейская интеграция: учебник / под ред. О.В. Буториной. - М.: Издательский Дом «Деловая литература», 2011. - 720 с., ил.

.        А.С., Пархаев В.Н. Европейская интеграция: Учеб. пособие / Алт. гос. техн. ун-т им. И.И. Ползунова. Барнаул: Изд-во АлтГТУ, 2004. - 124 с.

23.   Современные международные отношения и мировая политика / под ред.А.В. Торкунова. - М., 2004. - 989 с.

24.    Европейская интеграция: современное состояние и перспективы. - Минск, 2001. - 336 с.